ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРЕНЕ ТОВАРИСТВО «ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ

ЗАКЛАД «МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

ПЕРСОНАЛОМ»

КУРСОВА РОБОТА
з Фінанси, банківська справа та страхування

З предмету: «Фінанси підприємства»

Студента Сретенського А. Ю.
курс _3____
групи _ ТУкж-8-21-Б1ФБС(4.6здс)
напрямку підготовки (спеціальності)
Фінанси, банківська справа та
страхування
Керівник доцент, к.е.н., Дробот Я.В.

0671200606
Оцінка:
Національна шкала ___________
Кількість балів _______________

М. Кривий Ріг – 2023 рік

 3

Зміст
Вступ………………………………………………………….…..3
1. Теоретичні основи фінансової стійкості підприємства та методи її
вимірювання …………………………………………………………….....5
1.1. Фінансова стійкість як один з показників оцінки фінансового стану
підприємства…………………………………………………………….…5
1.2. Сутність фінансової стійкості підприємства…………………….….6
1.3. Розрахунок та оцінка показників фінансової стійкості…………...10
1.4. Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття
запасів……………………………………………………………………..13
1.5. Вплив розміщення обігових коштів на фінансову стійкість
підприємства……………………………………………………………...14
1.6 Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства…….…16
ІІ. Практична частина (оцінка фінансового стану підприємства)…......21
2.1. Оцінка майнового стану підприємства………………………….….22
2.2. Оцінка фінансової стійкості підприємства……………………........24
2.3. Оцінка ліквідності………………………………………………........30
2.4. Оцінка рентабельності…………………………………………….....33
2.5. Оцінка ділової активності………………………………………........36
Висновки…………………………………………………………………..40
Закінчення………………………………………………………………....45
Список використаної літератури………………………………………...46

Вступ
 4

Перехід до ринкової системи призвів до серйозних змін у всій фінансовій

системі, зокрема в її головному ланці - фінансах компанії. Фінансове
становище управління суттєво змінилося, що відбивається на лібералізації
економіки, змінах власності, масштабній приватизації, змінах уряду,
запровадженні системи корпоративного оподаткування. В результаті
проведених у країні реформ виникли: приватний сектор економіки, сучасна
банківська система, ринки товарів і послуг, капітал. Хотів звернути увагу
також на те, що почали народжуватися абсолютно нові або частково
реорганізовані компанії, метою яких є випуск конкурентоспроможної
продукції та, головне, досягнення високих прибутків від своєї діяльності. А
прибуток - це, як відомо, головне джерело фінансових ресурсів компанії,
розширене виробництво, зростання доходів компанії та її власників. Нарешті,
підприємництво чітко орієнтоване на отримання прибутку, який у
розвинених умовах забезпечує задоволення соціальних потреб. Це
найважливіша умова та причина зацікавленості в результатах фінансово-
господарської діяльності. Крім того, необхідно створити економічне
середовище, в якому вигідно виробляти товари, отримувати прибуток,
зменшувати витрати. Цієї мети можна досягти лише за умови оптимальної
організації фінансів на підприємстві, що дозволить не тільки закріпити
фінансовий стан компаній, але й забезпечити фінансову стабілізацію в
країні Для того, щоб компанії могли зберегти свої ринкові позиції, вони
повинні правильно визначити свою стратегію та тактику поведінки та
систематично керувати діяльністю компанії для підвищення ефективності
бізнесу та прибутку. Актуальність теми. Основною метою управління
фінансовими ресурсами на підприємстві є їх оптимізація, тобто процес
відбору
Короткий огляд праць. Питаннями формування та використання фінансових
ресурсів займалися такі вітчизняні вчені, як М.Д. Білик, Опарін В.М., Бланк
І.О., І.В. Зятковський, Л.О. Лігоненко, А.М. Поддєрьогін та інші.
 5

Метою роботи є обґрунтування теоретичних принципів та практичних

рекомендацій щодо фінансових ресурсів компанії, аналіз їх походження та
використання та пошук сучасних методів їх вдосконалення.
Об’єктом дослідження є фінансові ресурси підприємства.
Предметом дослідження є теоретико-прикладні засади формування та
використання фінансових ресурсів підприємства.
Структура курсової роботи.
Курсова робота складається із вступу, теоретичної і розрахункової частини,
висновків, списку використаних джерел.

Розділ 1

Теоретичні основи фінансової стійкості підприємства та методи її

вимірювання

1.1. Фінансова стійкість як складова фінансового стану підприємства.

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною

його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості
підприємства на відповідну перспективу.
Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний
аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на
 6

цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також

відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його
статутної діяльності.
Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та
позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості
підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) -

коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати

забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими
позиковими джерелами;

3) нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за

рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та
короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел
формування запасів і витрат;
4) кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються
джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.
Висновки: Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за
рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не
допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно
розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно,

на підставі комплексу показників.

1.2. Сутність фінансової стійкості підприємства.

 7

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в

конкурентному ринку є стабільність (стійкість). На неї впливають різні
причини - як внутрішні, так і зовнішні:
- виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне
становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної
оснащеності виробництва і застосування передових технологій;
налагодженість економічних зв'язків із партнерами;
- ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових
операцій;
незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової
діяльності тощо.
Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність
ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема
загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї,
— внутрішній і зовнішній аспекти.
Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового
потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур
виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі
натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В
основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й
гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.
У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід
визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого
здійснюються його операції. Вона досягається відповідним
макроекономічним регулюванням ринкової економіки.
Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається
наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період
його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих
дестабілізуючих факторів.
Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови
 8

стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію,

надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за
обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з
постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами,
загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його
грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над
витратами.
Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним
компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість
відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього
використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими
засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації
продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.
Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне
практичне значення і належить до числа найважливіших економічних
проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова стійкість
суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною
неплатежів, обсяг яких був особливо великий у 2017-2018 р.р.
Водночас ринкове підприємство не влаштовує і надлишкова фінансова
стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що
підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском
конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення,
таким чином, капіталу з виробничого процесу. Існує необхідність розробки
теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й
банкрутства підприємств. Вже давно стала актуальною і проблема
законодавчого та нормативного оформлення зазначених ситуацій,
встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного стану
фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема
неплатоспроможності.
Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є
 9

наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку

конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси
можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної
роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За
рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову
базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення
розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не
лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими
підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво,
реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його
прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової
стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень
щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.
Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості
характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове
благополуччя.
Значний практичний інтерес має вирішення питання про кількісні
характеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при
яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким.
Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними
засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення
господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує
фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової
дисципліни, тобто платоспроможне.
У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості,
спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних
активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що
підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що
будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути
тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства
 10

знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи.

Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства.
Фінансова стійкість тісно пов’язана з кредитоспроможністю.
Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в
повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з
раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при
необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних
умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність,
— це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані
перспективи його зміни і в який бік.
Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається
тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність.
Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням
рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту
грошових засобів — зменшення платоспроможності й ліквідності.
Висновки: фінансова стійкість — комплексне поняття, яке перебуває
під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід
визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності
їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток
виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й
активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

1.3. Розрахунок та оцінка показників фінансової стійкості

Забезпечення і підтримання фінансової стійкості підприємств в умовах

конкурентного ринку набуває винятково важливого значення. Однак у нашій
країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок
 11

відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, не

розроблялись.
Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності
залученого капіталу. Ці показники включають:
- Коефіцієнт маневреності власного капіталу визначається: власні кошти
власний капітал. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу
використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в
оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника
може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності
підприємства (норматив – 0,4 – 0,6).
- Коефіцієнт структури довгострокових вкладень визначається:
довгострокові зобов’язання / основні кошти та інші позаобігові активи. Цей
коефіцієнт показує, яка частина основних коштів та інших позаобігових
активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі
належить їм, а не власникам підприємства.
- Коефіцієнт співвідношення власних залучених коштів визначається:
залучений капітал / власний капітал. Цей коефіцієнт є найбільш загальною
оцінкою фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього показника
0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп.
позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення
залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про
деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.
- Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів визначається:
довгострокові зобов’язання / довгострокові зобов’язання + власний капітал.
Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці –
негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі – тим більше
залежить від зовнішніх інвесторів.
- Коефіцієнт структури залученого капіталу визначається: довгострокові
зобов’язання / залучений капітал.
 12

З позицією, що показники фінансової стійкості характеризують лише

ступінь захищеності залученого капіталу, а значить, і сама фінансова
стійкість пов'язана тільки з борговими зобов'язаннями, погодитись не можна.
Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючись від
власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо.
Підприємство може позбутися боргів нераціональним способом, навіть
реалізувавши частину основного, обігового капіталу чи цінних паперів.
Значний практичний досвід оцінки фінансового стану підприємства і
складання на його основі прогнозу щодо перспектив його зміни
нагромаджений у розвинутих країнах. Зокрема, у Великобританії Комітетом
по узагальненню практики аудиту розроблено посібники, які містять перелік
критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Ці
показники виділені в дві групи:
- До першої групи належать такі несприятливі критерії й показники,
внаслідок яких можливі появи в недалекому майбутньому значних
фінансових труднощів, у тому числі й вірогідне банкрутство.
- До другої групи включені такі несприятливі критерії й показники, на
підставі яких поточний фінансовий стан розглядається як критичний. Разом з
тим вони свідчать, що за певних умов або ж внаслідок невжиття чи
несвоєчасного вжиття необхідних заходів ситуація може різко погіршитись.
Особливості кризового фінансового стану й неплатоспроможності
українських підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн
полягають у тому, що вони:
- як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного
майна;
- організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин
внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;
- не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;
- не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи
послуг;
 13

- їх адміністрація і насамперед директорський корпус слабо володіють

економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху в ринковому
господарюванні;
- їх основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповідають
сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах
підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію
виробництва стосовно вимог ринку.
Висновки: виходячи із зазначених особливостей фінансового стану
підприємств України, та й усіх країн з перехідною економікою, з'явилась
необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.
Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли
власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження
від його діяльності, насамперед прибуток, є достатніми для погашення
кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших
обов'язкових платежів.
Отже, оцінка фінансової стійкості підприємства є однією з
найважливіших складових оцінки фінансового стану підприємства.

1.4. Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття

запасів

Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості.

Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним
переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні
обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + КД);
власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК + КД
+ КД. Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між
 14

власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття

якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

ВОК=ВК-НА.

(1.1)
Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК —
мінімальна умова фінансової стійкості.
Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів
(інші назви цього показника — робочий капітал; капітал, що функціонує) є
різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими
зобов'язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових
зобов'язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є
частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та
довгострокових зобов'язань. При цьому останні прирівнюються до власних
коштів, хоча вони не є такими.
Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів
розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.
Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами
фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.
Абсолютна стійкість — для забезпечення запасів (3) достатньо
власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:
3 < ВОК (1.4.2)
Нормальна стійкість — для забезпечення запасів крім власних
обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики;
платоспроможність гарантована:

(1.4.3)
Нестійкий фінансовий стан — для забезпечення запасів крім власних
обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються
короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є
можливість її відновити:
 15

(1.4.4)
Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів не вистачає
"нормальних" джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

Висновки: забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю

фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність
(ліквідність).

1.5. Вплив розміщення обігових коштів на фінансову стійкість

підприємства
Фінансова стійкість є однією з характеристик стабільного фінансового
становища підприємства. Фінансова стійкість являється показником, який
відображає стан та результати діяльності підприємства. В широкому
розумінні під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його здатність
функціонувати на основі достатньої частки власного капіталу в складі джерел
фінансування та своєчасного виконання зобов’язань по розрахункам.
Фінансова стійкість підприємства визначається шляхом співвідношення
різних видів джерел фінансування та його відповідності складу активів і отже
залежить від структури активів підприємства.
В роботах багатьох фахівців з питань фінансового аналізу узагальнюючим
показником фінансової стійкості підприємства визнається надлишок або
недолік джерел коштів для формування запасів. Підприємство визнається
фінансово стійким, якщо сума запасів більше власних оборотних коштів, але
менше ніж величина всіх джерел фінансування запасів. Ця ситуація свідчить,
що підприємство для покриття запасів використовує залучені кошти.
Величина власних оборотних коштів залежить як від структури активів, так і
від структури джерел коштів. Фінансова стійкість підприємства
 16

залежить і від якості управління оборотними активами. Раціональність

розміщення оборотного капіталу та ефективність його використання
визначають результат діяльності суб’єкту господарювання. Необхідно
враховувати, що збільшення абсолютної і відносної величини оборотних
активів не завжди свідчить про підвищення рівня фінансової стійкості
підприємства. У випадку розширення обсяг діяльності підприємства приріст
оборотних активів буде супроводжуватись збільшенням виручки від
реалізації продукції, фінансових результатів, показників ділової активності.
Однак зростання величини оборотних коштів може свідчити про
неефективну господарську стратегію підприємства. Якщо у підприємства
наявні наднормативні виробничі запаси, незавершене виробництво,
спостерігається зниження попиту на його продукцію, росте прострочена
дебіторська заборгованість, це свідчить про іммобілізацію оборотних коштів
підприємства.
Оцінка фінансової стійкості в різних часових розрізах може бути
різною. Наявність в структурі оборотних активів значного обсягу грошових
коштів є важливим фактором короткострокової фінансової стійкості
підприємства. Однак грошові активи, як відомо, не являються прибутковими.
В свою чергу, високий рівень прибутковості може забезпечуватись,
наприклад, за рахунок випереджального росту дебіторської заборгованості,
що приносить шкоду поточній платоспроможності підприємства.
Розмежування факторів, які впливають на коротко-, середньо- и
довгострокову фінансову стійкість підприємства, дозволяє установити
пріоритети в управлінні фінансами підприємства в залежності від
конкретних обставин.
Висновки: таким чином, при управлінні фінансовою стійкістю підприємства
слід застосовувати інструменти управління оборотними активами. Серед них
можна виділити такі: ліквідація портфеля короткострокових фінансових
вкладень; прискорення інкасації дебіторської заборгованості; зниження
періоду надання товарного (комерційного) кредиту; збільшення розміру
 17

цінової знижки при здійсненні розрахунку готівкою за реалізовану

продукцію; зниження розміру страхових запасів товарно-матеріальних
цінностей; уцінки важко ліквідних видів запасів товарно-матеріальних
цінностей до рівня ціни попиту з забезпеченням наступної їхньої реалізації й
інших.

1.6. Стратегія управління фінансовою стійкості підприємства

В сучасній системі управління підприємством провідне місце належить
стратегії розвитку, складовою якої є фінансова стратегія. Фінансова стратегія
підприємства виступає як економічна категорія, що характеризує
різноманітні відносини між суб”єктами ринку в фінансовій сфері. Ця
категорія визначає поведінку підприємства на ринку, формування його
ринкової позиції, використання фінансових ресурсів при активній участі
грошово-кредитних інструментів.
Необхідність виділення фінансової стратегії, як складової загальної
стратегії підприємства, обумовлена наступними причинами:
- диверсифікацією діяльності великих підприємств (тобто опанування
ними різноманітних ринків, в тому числі і фінансового);
- необхідністю пошуку джерел фінансування стратегічних
проектів;
- наявністю єдиної для всіх підприємств кінцевої цілі при виборі
стратегічних орієнтирів – максимізації фінансового ефекту;
- стрімким розвитком міжнародних та внутрішньо-національних
фінансових ринків (джерел залучення фінансових ресурсів та вигідного
розміщення капіталу).
Фінансова стратегія розглядається як:

1. Компонент загальної стратегії, тобто як одна з

функціональних стратегій; ціль – завоювання позицій на ринку;
 18

2. Базова стратегія, тобто та, яка забезпечує реалізацію будь-

якої стратегії (за допомогою фінансових інструментів, методів
фінансового менеджмента та інших) ; ціль – ефективне використання
фінансових ресурсів і управління ними.
Теоретичний розгляд фінансової стратегії базується на чотирьох
поняттях та її важливих складових. Такими поняттями для фінансової
стратегії виступають:
-зовнішнє середовище – комплексний аналіз зовнішніх факторів
(умов) макросередовища; особлива увага присвячується механізмам
економічного зростання і фінансового регулювання, тенденції розвитку
фінансових ринків конкурентів;
-місія (головні цілі) – стабільне фінансове положення
підприємства; фінансове забезпечення загальної стратегії та кожної її
складової;
-ситуаційний аналіз – фінансова експертиза управлінських
рішень; аналіз сильних та слабких сторін фінансового положення
підприємства; фінансовий аналіз поточної ринкової діяльності;
-планування використання ресурсів – визначення джерел
фінансування діяльності компанії; фінансове планування у різних
часових відрізках; складання бюджетів підприємства і таке інше.
Цілі та завдання ФС

Таким чином модель фінансової стратегії можна зобразити в наступному

вигляді:

Фінансова стратегія
Реалізація ФС
Зовнішні та внутрішні фактори формування ФС
Інструменти ФС
-програми та проекти -інформаційне забезпечення
-фінансова політика -диверсифікація
-фінансова реструктуризація -глобалізація
 19

-фінансове забезпечення
конкурентних переваг
Методи реалізації ФС
-фінансове моделювання -експертний фінансовий ринок
-стратегічне фінансове планування -прогнозування і т.д.
-фінансовий аналіз
Результативність ФМ:
-дохід (прибуток)
-стратегічний ефект (успіх)

Таблиця №1: Модель фінансової стратегії підприємства.

Враховуючи зміну кон’юнктури та тенденцій розвитку фінансових
ринків, високий рівень розвитку інноваційних фінансових інструментів,
якими оперують підприємства, їх залежність від напрямку руху
макроекономічних і соціально-політичних процесів в світовому
суспільстві, слід сформувати ряд напрямків, які необхідно розглядати як
складові фінансової стратегії. Серед них:
Вибір пріоритетних для підприємства фінансових ринків і цільових
ринкових сегментів для роботи в майбутньому.
1. Аналіз та обґрунтування стійких (стабільних) джерел
фінансування ( в тому числі випуску цінних паперів).
2. Вибір фінансових інститутів в якості партнерів та посередників,
які можуть ефективно співпрацювати з підприємством в
довгостроковому періоді (наприклад шляхом створення стратегічних
альянсів).
3. Розробка довгострокової інвестиційної стратегії, що
співставляється з пріоритетними напрямками розвитку видів бізнесу.
4. Виявлення фінансових механізмів майбутніх угод зі злиття і
поглинання, а також інших напрямків фінансової реструктуризації
підприємства.
5. Створення умов підтримки росту ринкової вартості підприємства
і стабільних (таких, що не понижаються) курсів випущених нею цінних
паперів.
 20

6. Формування та вдосконалення в майбутньому ефективних

внутрішньо-фірмових фінансових потоків, механізмів трансфертного
ціноутворення.
7. Прогнозні розрахунки фінансових показників при стратегічному
плануванні діяльності підприємства.
Фінансова стратегія являє собою узагальнюючу модель дій, що необхідні
для досягнення цілей підприємства в рамках корпоративної місії шляхом
координації, розподілу та використання фінансових ресурсів підприємства.

Формування фінансової стратегії пов’язано з встановленням цілей та

завдань підприємства; підтримкою фінансових відносин між підприємством
та субєктами зовнішнього середовища (фінансовими ринками, державними
регулюючими органами, спеціалізованими фінансовими установами,
діловими партнерами і таке інше). Підприємство досягає своїх стратегічних
фінансових цілей тоді, коли вказані відносини співпадають з його
внутрішніми фінансовими можливостями, а також дозволяють відповідати
зовнішнім соціально-економічним вимогам. Значущі і швидкі зміни
зовнішнього середовища діяльності підприємства при рості нестабільності
умов підприємництва зумовлюють не тільки оперативне реагування, але й
розробку моделей розвитку господарської діяльності на майбутнє.
Формування фінансової стратегії забезпечується здатністю моделювати
фінансову ситуацію; виявляти та передбачати необхідність змін;
використовувати надійні інструменти та методи; реалізовувати фінансову
стратегію для отримання запланованих результатів.
Висновки: розглядаючи поняття та зміст фінансової стратегії необхідно
підкреслити, що її формують ті ж умови та фактори які впливають на
загальну стратегію підприємства: якщо назвати специфічні фактори розвитку
фінансово-кредитних, грошових, валютних ринків (коливання валютних
курсів, рівень світових цін, процентні ставки, інфляція), то не важко буде
 21

довести їх провідну роль в створенні загальної стратегії компанії, а не тільки

фінансового компонента.
При реалізації фінансової стратегії важливо враховувати ефект такого
явища, синергія. Використовуючи нескладні математичні символи, можливо
легко уявити зміст синергії як економічного поняття.

2. Оцінка фінансового стану ПАТ «Маріупольгаз» за 2017 рік

2.1.Оцінка майнового стану підприємства.

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні і

відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати
тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів
підприємства.
Коефіцієнт зносу (Кз) основних засобів характеризує стан та ступінь
зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.
Кз= ЗозПВ
(2.1.1)
де Зоз – сума зносу основних засобів (Ф №1. р. 032). грн..;
ПВ- первісна вартість основних засобів (Ф №1, р. 031). грн..
На початок звітного періоду:

Кз = = 0,42

На кінець звітного періоду:

Кз = = 0,34
 22

Коефіцієнт придатності (Кз) основних засобів характеризує їх стан на

визначену дату. Він розраховується, як відношення основних засобів
після зносу до первісної їх вартості.
Кп= 1- Кз (2.1.2)
На початок звітного періоду:
Кп = 1– 0,42= 0,58
На кінець звітного періоду:
Кп = 1 – 0,34= 0,66
Рівень оновлення основних засобів показує, наскільки зросла вартість
основних засобів на кінець звітного періоду, тобто якщо показник
позитивний – підприємство оновлює основних засобів більше, ніж виводить з
експлуатації,
якщо негативний - за звітний період вибуття основних засобів перевищує
їх оновлення.
Кон = ПВк – ПВп (2.1.3)

Кон = 79796 – 55237= 24559 грн.

Доля оборотних виробничих фондів в оборотних коштах (Допф )
характеризує питому вагу оборотних коштів в виробничій сфері.
Допф =ОВФОК
(2.1.4.)
ОВФ – оборотні виробничі фонди, (Ф №1, р.100, 120, 270), грн
ОК – оборотні кошти, (Ф №1, р. 260, 270), грн..
На початок звітного періоду:

Допф =
На кінець звітного періоду:

Допф =
 23

Доля довгострокових фінансових інвестицій в активах (Дінв )

характеризує їх питому вагу в валюті балансу.

Дінв = (2.1.5)
де
Іф
Іф – довгострокові фінансові інвестиції (Ф №1, р.040, 045), грн

Б – підсумок балансу (Ф №1, р.280).

На початок звітного періоду:

Дінв =
На кінець звітного періоду:

Дінв =
Доля основних коштів в активах (Досн )показує частину коштів,
інвестованих в основні фонди в валюті балансу.

Досн = ПВ−ЗозБ (2.1.6)

де
(ПВ−Зоз)

- залишкова вартість основних засобів (Ф № 1, р. 030), грн.

На початок звітного періоду:

Досн =
На кінець звітного періоду:

Досн =
 24

Висновки: На початок звітного періоду знос основних засобів складав 42%. а

вже на кінець – 34% . Це говорить про те, що основні засоби потребують
реконструкції, тобто ремонту, або придбання нових основних засобів. В цей
час придатність основних засобів до експлуатації на кінець звітного періоду
збільшилась на 8% і склала 66%. Рівень оновлення основних засобів на
підприємстві позитивний, а значить, підприємство оновлює основних засобів
більше, ніж виводить із експлуатації . Доля оборотних виробничих фондів
оборотних коштах на початок звітного періоду склала 5,5%, а на кінець
звітного періоду – 46%, тобто оборотність виробничих фондів в виробничій
сфері поступово збільшилась. Доля довгострокових фінансових інвестицій
на кінець звітного періоду зменшелась на 0,4% - це свідчить про не
прибутковість підприємства.

2.2. Оцінка платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

Оцінка платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру
джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості
та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування
діяльності.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як

відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу
підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі
коштів, авансованих у його діяльність, та його незалежність від
залучених коштів.

Кавт = ВК1Б
(2.2.1)
 25

де ВК1 - власний капітал та прирівняні до власних кошти (Ф №1,

р.380,430, 630)
Б – підсумок балансу (Ф №1, р.640).
На початок звітного періоду:

Кавт =
На кінець звітного періоду:

Кавт =
Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації позикового капіталу)
показує долю позикового капіталу у пасивах підприємства та
характеризує його розмір на одиницю сукупних джерел.
Кзал = ЗКБ
(2.2.2)
де ЗК – залучені кошти (Ф №1, р.480, 620).
На початок звітного періоду:

Кзал =
На кінець звітного періоду:

Кзал =
Коефіцієнт фінансування (фінансової сталості) розраховується як
співвідношення власних та залучених коштів і характеризує залежність
підприємства від залучених коштів. Він показує скільки власних коштів
припадає на одиницю залучених, тобто наскільки підприємство
забезпечує свою заборгованість власними пасивами.
Кф = ВК1ЗК
(2.2.3)

де ЗК – залучені кошти (Ф №1, р.480, 620);

ВК1 – власний капітал та прирівняні до власних кошти (Ф №1, р.380, 430,

630).
 26

На початок звітного періоду:

Кф =
На кінець звітного періоду:

Кф =
Чистий обіговий капітал (власні обігові кошти) розраховується як
різниця між обіговими коштами підприємства та його поточними
зобов’язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність
підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання, фінансувати
оборотні активи за рахунок власного капіталу і прирівнюваного до
нього,тобто довгострокових зобов’язань , та розширювати подальшу
діяльність.

К = ОА+ ВМП – ЗП (2.2.4.1)

де ОА – обігові активи (Ф №1, р.260), грн.;

ВМП – витрати майбутніх періодів (Ф №1, р.270), грн.;

ПЗ – поточні зобов’язання (Ф №1, р.620), грн.;

На початок звітного періоду: К= 1 824 545+ 13 156- 956 800= 880 901

На кінець звітного періоду: К= 3 680 055+ 17 805- 2 405 212= 1 292 698

або К = ВК + НВП + ЗД + ДМП – НА

(2.2.4.2)

де ВК – власний капітал (Ф №1, р.380), грн.;

 27

НВП – забезпечення наступних витрат і платежів (Ф №1, р.430), грн;

ЗД – довгострокові зобов’язання (Ф №1, р.480), грн;

ДМП – доходи майбутніх періодів (Ф №1, р.630), грн;

НА – необоротні активи (Ф №1, р.080), грн.

На початок звітного періоду:

К= 62632 + 16 – 49434 = 13214 грн.

На кінець звітного періоду:

К= 70213 +3 – 52330 = 17886 грн.

Коефіцієнт забезпеченості обігових активів власними коштами (КЗоа)

розраховується як відношення величини чистого обігового капіталу
(власних оборотних коштів) до величини обігових коштів активів
підприємства і показує забезпеченість підприємства власними обіговими
коштами та їх можливість перетворюватися у ліквідні кошти.

КЗоа =
КОА

(2.2.5)

де К – чистий обіговий капітал, грн.;

ОА – розмір обігових активів підприємства (Ф №1, р. 260), грн.

На початок звітного періоду:

КЗоа =
На кінець звітного періоду:

КЗоа =
 28

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними обіговими коштами (КЗзап )

показує наскільки запаси, які мають найменшу ліквідність у складі
обігових активів, забезпечені довгостроковими сталими джерелами
фінансування та розраховується як відношення сласних оборотних
коштів до величини запасів підприємства.
КЗзап = КЗ

(2.2.6)
де З – запаси (Ф №1, р. 100- 140)
На початок звітного періоду:

КЗзап =
На кінець звітного періоду:

КЗзап =
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина
власного капіталу використовується для фінансування поточної
діяльності, тобто вкладена в обігові кошти, а яка – капіталізована.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як
відношення власних обігових коштів до власного капіталу.

Км =
КВК
(2.2.7)

На початок звітного періоду:

Км =
На кінець звітного періоду:

Км =
 29

Висновки: Питома вага власного капіталу в загальній сумі коштів на кінець

звітного періоду збільшелась на 8%, це говорить про те, що підприємство
платоспроможне. Коефіцієнт фінансової залежності на початок звітного
періоду становив 48%, а на кінець – зменшився до 39%, цей показник
свідчить про збитковість підприємства.

Коефіцієнт фінансування на кінець періоду збільшився і показав,що

підприємство не залежить від залучених коштів. Чистий обіговий капітал
підприємства на початок звітного періоду складав 13214 тис грн . а на кінець
17886, тобто капітал збільшився на 4672 тис грн. Виходячи з цього, можна
сказати, що підприємство спроможне сплачувати свої поточні зобов’язання,
фінансувати оборотні активи за рахунок власного капіталу та розширювати
подальшу діяльність. Забезпеченість підприємства власними обіговими
коштами на кінець періоду збільшився на 4,26%, значить, підприємство
забезпечене сталими джерелами фінансування. На початок звітного періоду
коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами мав меньший
показник, ніж на кінець періоду. Це не позитивна тенденція, яка свідчить про
те, що більшість запасів підприємства не забезпечена довгостроковими
джерелами фінансування. Коефіцієнт маневреності на кінець періоду
знизився на 2%, що свідчить про те, що підприємство поступово не набирає
фінансової стійкості.
 30

2.3. Оцінка ліквідності підприємства

Оцінка ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу і

дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні
зобов’язання шляхом розрахунку таких показників( коефіцієнтів) :
коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта
абсолютної ліквідності, чистого обігового капіталу.
Коефіцієнт покриття розраховується як відношення обігових активів до
поточних зобов’язань підприємства та показує достатність ресурсів
підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних
зобов’язань.
Кп = ОАПЗ

(2.3.1)

де ОА – обігові активи (Ф №1, р.260), грн;

ПЗ – поточні зобов’язання (Ф №1, р.620), грн.

(Кп > 1. Критичне значення Кп = 1. При Кп < 1 підприємство має

неліквідний баланс. Значення Кп у межах 1- 1.5 свідчить про те, що
підприємство своєчасно ліквідує борги).

На початок звітного періоду:

Кп =
На кінець звітного періоду:

Кп =
Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш
ліквідних обігових активів ( грошових коштів та їх еквівалентів, поточних
фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних
зобов’язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства
 31

щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення

розрахунків з дебіторами.
Кл = ОА−ЗПЗ
(2.3.2)

де З – запаси (Ф №1, р.100- 140), грн;

ПЗ – поточні зобов’язання підприємства (Ф №1, р. 620), грн..

На початок звітного періоду:

Кл =
На кінець звітного періоду:

Кл =
Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення
грошових коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до
поточних зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка
частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Ка = ГКПЗ
(2.3.3)

де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти (Ф №1, р. 230, 240), грн.

(Ка є достатнім у межах 0,2 – 0, 35, а менше 0,2 – це зовнішня ознака

неплатоспроможності)

На початок звітного періоду:

Ка =
На кінець звітного періоду:
 32

Ка =
Висновки: На кінець звітного періоду коефіцієнт покриття збільшився на
8% . Судячи з цього, можна сказати, що підприємство має достатньо
ресурсів, які можуть використовуватися для погашення поточних
зобов’язань. Коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець звітного періоду
дещо збільшився, а це значить, що підприємство спроможне сплачувати
поточні зобов’язання за умови своєчасного проведення розрахунків з
дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності до кінця звітного періоду
збільшився на 1%, підприємство достатньо ліквідне.

2.4. Оцінка рентабельності підприємства

Оцінка рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність

вкладення коштів у підприємство та раціональність їх використання.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку

підприємства до вартості активів і характеризує ефективність
використання активів підприємства.

РА = ЧПА
(2.4.1)

де ЧП – чистий прибуток (Ф №2, р.220), грн;

А – середня вартість активів, тобто балансу (Ф №1, р.280), грн.

Ра =

Рентабельність власного капіталу ( Рвк ) розраховується як

відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості
власного капіталу і характеризує ефективність вкладення власних коштів
у діяльність даного підприємства
 33

Рвк = ЧПВК
(2.4.2)

де ЧП – чистий прибуток,( Ф№2,р.220),грн.;

ВК – середня вартість власного капіталу ( Ф№1,р.380),грн.
На початок звітного періоду:

Рвк =

На кінець звітного періоду:

Рвк =

Рентабельність виробничих фондів (

Рф
Рф ) показує скільки підприємство отримує чистого прибутку з одиниці
виробничих фондів та характеризує ефективність їх використання.
Рф = ЧПОФ+Ноа
(2.4.3)

де ОФ – середньорічна вартість основних фондів ( Ф №1, р. 030), грн.:

Ноа – средня сума нормованих оборотних активів ( Ф №1, р. 100, 120,

130, 270), грн..

Рф =

Рентабельність діяльності (Рд) розраховується як відношення чистого

прибутку підприємства до чистого доходу (виручки) від реалізації продукції
(робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності
підприємства.
Рд = ЧПДч
(2.4.4)
де ЧП – чистий прибуток,( Ф № 2,р.220 );
 34

Дч - чистий дохід ( Ф № 2,р.035)

На початок звітного періоду:

Рд =
На кінець звітного періоду:

Рд =
Рентабельність продукції (Рп) розраховується як відношення валового
прибутку до витрат на виробництво продукції і характеризує розмір
отриманого прибутку на одиницю витрат на виробництво продукції,

Рп = (2.4.5)
де ВП – валовий прибуток,( Ф №2,р.050);
С – собівартість реалізованої продукції ( Ф № 2,р.040),грн.
На початок звітного періоду:

Рп =
На кінець звітного періоду:

Рп =
Коефіцієнт реінвестування (Кр) показує яка частина прибутку була
капіталізована:

Кр =
(2.4.6)
де Пр - реінвестований прибуток ( Ф № 1,р.350),грн
На початок звітного періоду:

Кр =
На кінець звітного періоду:

Кр =
 35

Висновки: Ефективність використання активів підприємства в звітному 2007

році сягнула 4,8%. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показав, що
підприємство не достатньо ефективно вкладає власні кошти у свою
діяльність. На кінець звітного періоду рентабельність виробничих фондів
склала 5%, що свідчить про ефективність використання підприємством своїх
виробничих фондів. На кінець звітного періоду рентабельність діяльності
підприємства зменшилась на 1%. що характеризує малу ефективність
господарської діяльності підприємства. На кінець звітного періоду
рентабельність продукції зменшилась на 3% , а коефіцієнт реінвестування
показав, що 5% від прибутку були капіталізовані.

2.5. Оцінка ділової активності.

Оцінка ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної
діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання
фінансових ресурсів підприємства,
Коефіцієнт обіговості активів обчислюється як відношення чистого доходу
(виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) до валюти балансу
підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх
наявних ресурсів, незалежно від джерел їх залучення.

Ко ак =
(2.5.1)
де Дч - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції ( Ф№ 2,р.035),грн.;
Б - середня сума активів ( Ф № 1,р.280)грн.

Ко ак =
Коефіцієнт оборотності обігових коштів (
Ко
 36

Ко) визначається як відношення доход від реалізації продукції до

розміру обігових коштів та показує скільки оборотів здійснюють оборотні
кошти при обслуговуванні процесу виробництва та реалізації:

Ко =
(2.5.2)
де Дч – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції ( Ф №2,р.035),грн.;
ОА – середня сума оборотних активів ( Ф№ 1,р.260),грн.;
ВМП – середні витрати майбутніх періодів (Ф № 1,р.270),грн.

Ко =
Тривалість одного обороту коштів (То) показує період часу (в днях),за який
використовуються оборотні кошти на виробництво та реалізацію продукції

То =
(2.5.3)

де Т – період часу,за який проводиться оцінка ( 360, 270, 180, 90, 30 днів)
На початок звітного періоду:

То =
На кінець звітного періоду:

То =
Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості розраховується
як відношення чистого доходу(виручки) від реалізації продукції робіт,послуг
до величини дебіторської заборгованості та характеризує швидкість
обертання дебіторської заборгованості підприємства за період,що
аналізується,розширення або зниження комерційного кредиту,що надається
 37

підприємством. Він показує скільки разів дебіторська заборгованість

перетворюється на грошові кошти.
Кдз = ДчДЗ
(2.5.4)
де Кдз – коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості,оборотів;
Дч – чистий дохід (виручки) від реалізації продукції ( Ф №2,р.035),грн.;
ДЗ – середньорічна сума дебіторської заборгованості,( Ф №1,р.161-210)

Кдз =
Тривалість обороту дебіторської заборгованості (Тдз) показує,за
який час погашається дебіторська заборгованість, тобто вона перетворюється
на грошові кошти.
Тзд = ТКзд

(2.5.5)
На початок звітного періоду:

Тдз =
На кінець звітного періоду:

Тдз =
Коефіцієнт обіговості основних засобів (фондовіддача) розраховується як
відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт,послуг)
до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність
використання основних засобів підприємства,тобто скільки виручки від
реалізації продукції припадає на гривню,витрачену на основні засоби.
Кобоз = ДчОФ
(2.5.6)
де Дч – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (Ф №2,р.035),грн.;
ОФ – середньорічна вартість основних фондів ( Ф № 1,р.030),грн.
 38

Кобоз =
Коефіцієнт обіговості власного капіталу розраховується як
відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт,послуг)
до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує
ефективність власного капіталу підприємства.
Кобвк = ДчВК
(2.5.7)
де Дч - чистий дохід (виручка)від реалізації продукції (Ф № 2,р.035);
Вк – середньорічна величина власного капіталу ( Ф № 1,р.380)

Кобвк =
Висновки: Коефіцієнт обіговості активів склав 84%, тобто підприємство
досить ефективно використовує наявні ресурси. Визначивши коефіцієнт
обіговості обігових коштів бачимо, що обігові кошти підприємства
здійснюють 3 обороти при обслуговуванні процесу виробництва та реалізації.
Оборотні кошти використовуються підприємством протягом 183 днів. Майже
8 разів дебіторська заборгованість перетворюється на грошові кошти. В свою
чергу дебіторська заборгованість погашається протягом 130 днів.
Фондовіддача на підприємстві досить низька і дорівнює 1,84% .
Ефективність власного капіталу досить висока.

Висновки
 39

Фактичне Нормати
значення Абсолю вне
тне значення
№ Назва показника За За
відхиле та
попередн звітний
ння позитивні
ій період період
тенденції
1 Коефіцієнт зносу 0,42 0,34 -0,08

2 Коефіцієнт придатності 0,58 0,66 -0,08

Рівень оновлення основних 2455
3 - - -
засобів 9
Доля виробничих фондів в
4 0,055 0,46 0,4
оборотних активах
Доля довгострокових
5 фінансових інвестицій в 0,014 0,01 -0,004
активах
Доля основних коштів в
6 0,31 0,39 0,08
активах
Коефіцієнт > 0,7
7 0,52 0,6 0,08 ↑
платоспроможності

Коефіцієнт фінансової < 0,3

8 0,48 0,39 -0,09 ↓
залежності
9 Коефіцієнт фінансування 1,08 1,5 0,42 >2
10 Чистий обіговий капітал 13214 17886 4672 -
Коефіцієнт забезпеченості
11 0,21 0,25 0,04 > 0,3
власними обіговими коштами
Коефіцієнт забезпеченості
12 запасів власними обіговими 1,17 5,43 4,26
коштами
13 Коефіцієнт маневреності 0,25 0,23 -0,02 > 0,15
 40

власного капіталу
14 Коефіцієнт покриття 1,26 1,34 0,08 > 1,5
Коефіцієнт швидкої
15 1,04 1,28 0,24 > 0,7
ліквідності
Коефіцієнт абсолютної
16 0,10 0,11 0,01 > 0,2
ліквідності
17 Рентабельність активів - 0,048 -
Рентабельність власного
18 0,10 0,04 -0,06
капіталу
Рентабельність виробничих
19 - 0,12 -
фондів
20 Рентабельність діяльності 0,64 0,03 -0,61

21 Рентабельність продукції 0,14 0,11 -0,03

22 Коефіцієнт реінвестування 3,92 9,17 5,25

23 Коефіцієнт обіговості активів - 0,84 -

Коефіцієнт оборотності
24 - 1,85 -
обігових коштів
Тривалість одного обороту
25 183 262 79
оборотних коштів
Коефіцієнт обіговості
26 - 2,40 -
дебіторської заборгованості
Тривалість обороту
27 130 215 85
дебіторської заборгованості

Коефіцієнт обіговості
28 - 2,91 -
основних засобів

Коефіцієнт обіговості
29 - 1,86 -
власного капіталу
 41

Мною був проведений аналіз фінансового стану підприємства ВАТ

«Маріупольгаз» на основі таких форм звітності, як баланс та звіт про
фінансові результати. На основі проведених розрахунків, можна зробити
висновок, що дане підприємство ліквідне, рентабельне та платоспроможне,
тому що коефіцієнт покриття показав, що у підприємства є достатньо коштів
для погашення його поточних зобов’язань, рентабельність діяльності
підприємства досить висока, хоча коефіцієнт платоспроможності в звітному
періоді збільшився від 60% до 52%.

На початок звітного періоду знос основних засобів складав 42%. а вже

на кінець – 34% . Це говорить про те, що основні засоби потребують
реконструкції, тобто ремонту, або придбання нових основних засобів. В цей
час придатність основних засобів до експлуатації на кінець звітного періоду
збільшилась на 8% і склала 66%. Рівень оновлення основних засобів на
підприємстві позитивний, а значить, підприємство оновлює основних засобів
більше, ніж виводить із експлуатації . Доля оборотних виробничих фондів
оборотних коштах на початок звітного періоду склала 5,5%, а на кінець
звітного періоду – 46%, тобто оборотність виробничих фондів в виробничій
сфері поступово збільшилась. Доля довгострокових фінансових інвестицій
на кінець звітного періоду зменшилась на 0,4% - це свідчить про не
прибутковість підприємства.

Питома вага власного капіталу в загальній сумі коштів на кінець

звітного періоду збільшилась на 8%, це говорить про те, що підприємство
платоспроможне. Коефіцієнт фінансової залежності на початок звітного
періоду становив 48%, а на кінець – зменшився до 39%, цей показник
свідчить про збитковість підприємства.

Коефіцієнт фінансування на кінець періоду збільшився і показав, що

підприємство не залежить від залучених коштів. Чистий обіговий капітал
підприємства на початок звітного періоду складав 13214 тис грн . а на кінець
 42

17886, тобто капітал збільшився на 4672 тис грн. Виходячи з цього, можна
сказати, що підприємство спроможне сплачувати свої поточні зобов’язання,
фінансувати оборотні активи за рахунок власного капіталу та розширювати
подальшу діяльність. Забезпеченість підприємства власними обіговими
коштами на кінець періоду збільшився на 4,26%, значить, підприємство
забезпечене сталими джерелами фінансування. На початок звітного періоду
коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами мав меньший
показник, ніж на кінець періоду. Це не позитивна тенденція, яка свідчить про
те, що більшість запасів підприємства не забезпечена довгостроковими
джерелами фінансування. Коефіцієнт маневреності на кінець періоду
знизився на 2%, що свідчить про те, що підприємство поступово не набирає
фінансової стійкості.

На кінець звітного періоду коефіцієнт покриття збільшився на 8% .

Судячи з цього, можна сказати, що підприємство має достатньо ресурсів,
які можуть використовуватися для погашення поточних зобов’язань.
Коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець звітного періоду дещо
збільшився, а це значить, що підприємство спроможне сплачувати
поточні зобов’язання за умови своєчасного проведення розрахунків з
дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності до кінця звітного періоду
збільшився на 1%, підприємство достатньо ліквідне.

Ефективність використання активів підприємства в звітному 2007

році сягнула 4,8%. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показав,
що підприємство не достатньо ефективно вкладає власні кошти у свою
діяльність. На кінець звітного періоду рентабельність виробничих фондів
склала 5%, що свідчить про ефективність використання підприємством
своїх виробничих фондів. На кінець звітного періоду рентабельність
діяльності підприємства зменшилась на 1%. що характеризує малу
ефективність господарської діяльності підприємства. На кінець звітного
 43

періоду рентабельність продукції зменшилась на 3% , а коефіцієнт

реінвестування показав, що 5% від прибутку були капіталізовані.

Коефіцієнт обіговості активів склав 84%, тобто підприємство

досить ефективно використовує наявні ресурси. Визначивши коефіцієнт
обіговості обігових коштів бачимо, що обігові кошти підприємства
здійснюють 3 обороти при обслуговуванні процесу виробництва та
реалізації. Оборотні кошти використовуються підприємством протягом
183 днів. Майже 8 разів дебіторська заборгованість перетворюється на
грошові кошти. В свою чергу дебіторська заборгованість погашається
протягом 130 днів. Фондовіддача на підприємстві досить низька і
дорівнює 1,84% . Ефективність власного капіталу досить висока.

Рекомендації підприємству:
1. Зменшити собівартість продукції за рахунок закупівлі товарів аналогів
або знайти нових постачальників.
2. Удосконалити технологію обробки продукції за допомогою оновлення
основних засобів.
3. Збільшити рентабельність діяльності підприємства та продукції за
рахунок детального вивчення ринка збуту (маркетинг).
4. Підвищити кваліфікацію і продуктивність праці персоналу,
удосконалити організацію праці на виробництві за рахунок оновлення
основних засобів підприємства.
5. Зменшити витрати на транспортування сировини від постачальників до
складів підприємства.
6. Для поліпшення фінансового стану підприємства буде доречно
збільшити обсяг реалізації готової продукції за рахунок проведення
маркетингових досліджень, у тому числі пошук нових ринків збуту і
поліпшення реклами, вдосконалення системи реалізації продукції.
 44

7. Удосконалення технології обробки продукції за допомогою оновлення

основних засобів.
8. Зменшення собівартості продукції за рахунок закупівлі менш дешевої,
але якісної сировини.
9. Підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу,
удосконалення організації праці на виробництві за рахунок оновлення
основних засобів підприємства.
10.Вживання заходів щодо запобігання зниження суми власного капіталу.
Для цього потрібно постійно стежити за ефективністю використання
позикових джерел, котрі задіяні в обороті підприємства.
11. Необхідно залучити додаткові довгострокові джерела
фінансування, це позитивно відзначиться на підвищенні ліквідності та
фінансової стійкості підприємства.

Закінчення

Однією з ключових задач аналізу фінансового стану

підприємства є вивчення показників, що характеризують його фінансову
стійкість, яка являється головною умовою життєздатності підприємства.
Визначення межі фінансової стійкості підприємств має істотне практичне
значення і належить до найважливіших економічних проблем в умовах
переходу до ринку, тому що, недостатня стійкість суб’єктів
господарювання в Україні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких
постійно зростає.
Аналіз фінансової стійкості на певну дату дозволяє встановити, на
скільки раціонально підприємство керує власними та запозиченими коштами
на протязі періоду, який передував цій даті.
В ході виробничого процесу на підприємствах здійснюється постійне
поповнення товарно-матеріальних цінностей. З цією метою
використовуються
 45

як власні, так і запозичені джерела. Вивчаючи надлишок або нестачу

коштів для формування запасів, встановлюються абсолютні показники
фінансової стійкості.
Фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і
залучених засобів і оцінюється за допомогою системи фінансових
коефіцієнтів. Інформаційною базою для розрахунку є статі активу і пасиву
бухгалтерського балансу.
Аналіз здійснюється шляхом розрахунку і порівняння окремих показників з
базовими, а також вивчення динаміки їх змін за певний період. Базовими
показниками можуть бути: значення показників за попередній період;
значення показників аналогічних фірм; середньогалузеві значення
показників.

Список використонної літератури

1. Митрофанов Г.В., Фінансовий аналіз.

2. Білуха М.Т., Теорія фінансово - господарського контролю та аудиту.

3. Кузнецова Н.В., Комплексний економічний аналіз господарської

діяльності.
4. Фінанси підприємств корпоративного сектора економіки України:
колективна монографія/Зимовець В.В., Даниленко А.І., Терещенко О.О.
та ін.; за ред. В.В. Зимовця ; [Електронний ресурс] / НАН України, ДУ
«Інститут економіки та прогнозування НАН України». – К., 2019. – 306 с.
5. Бердинець М. Д. Фінанси підприємств: навч. посіб. /. М. Д.
Бедринець, Л. П. Довгань. – К. : Центр учбової літератури, 2018. – 292 с.3.
6. Непочатенко О.О. Фінанси підприємств: підручник /
О.О.Непочатенко, Н.Ю. Мельничук. – К.: ЦУЛ, 2017. – 504 с
7. Фінанси підприємств: навч. посібник / за ред. Г. Я. Аніловської, І. Б.
Висоцької. Львів: Льв ДУВС, 2018. 440 с.
 46

8. Андрущак Є. Управління фінансовими ресурсами у процесі

реструктуризації підприємств/Є. Андрущак // Фінанси України. – 2016. –№ 7.
– C. 30–38