Тема «Динаміка психоемоційного стану військових ВМС ЗСУ в

польових умовах, під час російсько-Української війни 2022 року»

2

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ВІЙСЬКОВИЗ У ПОЛЬОВИХ
УМОВАХ.................................................................................................................................8
1.1 Психологічні особливості військової служби..........................................................................8
1.2 Психоемоційний стан в умовах військових дій.....................................................................31
1.3 Фактори, що впливають на психоемоційний стан військових у польових умовах..............44
РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ВІЙСЬКОВИХ МВС ЗСУ В ПОЛЬОВИХ
УМОВАХ ПІД ЧАС ВІЙНИ......................................................................................................60
2.1. Методика та організація дослідження.................................................................................60
2.2. Виявлення та аналіз психоемоційного стану учасників та його вплив на взаємовідносини
......................................................................................................................................................66
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДАНИХ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ....................................................86
3.1 Динаміка психоемоційного стану військовослужбовців під час російсько-Української
війни 2022 року............................................................................................................................86
3.2 Фактори, що впливають на психоемоційний стан військових під час російсько-Української
війни 2022 року..........................................................................................................................100
3.3 Стратегії адаптації та механізми впорядкування................................................................104
ВИСНОВКИ..........................................................................................................................113
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................................................120
3

ВСТУП

Динаміка психоемоційного стану військовослужбовців ВМС ЗСУ в

польових умовах під час російсько-української війни 2022 року є важливою
темою для дослідження, оскільки вона відображає вплив бойових дій на
психологічне здоров'я та емоційну стабільність військових. Умови військової
служби в бойовій обстановці накладають значне психоемоційне
навантаження на військовослужбовців, що може призводити до різних
психологічних проблем, таких як стрес, депресія, тривожність та
посттравматичний стресовий розлад. Ці проблеми можуть серйозно вплинути
на здатність військових виконувати свої обов'язки, а також на їхні
міжособистісні відносини та загальний стан здоров'я.
Дослідження психоемоційного стану військовослужбовців, які
перебувають у зоні бойових дій, є необхідним для розробки ефективних
програм підтримки та реабілітації. Аналіз факторів, що впливають на
психоемоційний стан військових, дозволяє виявити основні проблеми та
знайти шляхи їх вирішення. Важливою складовою такого аналізу є вивчення
впливу різних стресових факторів, таких як інтенсивність бойових дій,
фізичні навантаження, віддаленість від родини та соціальна підтримка, на
психологічне здоров'я військовослужбовців.
Військовослужбовці ВМС ЗСУ під час російсько-української війни
2022 року стикнулися з надзвичайно важкими умовами служби, що
потребувало від них високого рівня стресостійкості, адаптивності та
емоційної стабільності. Аналіз динаміки їхнього психоемоційного стану
дозволяє оцінити, наскільки ефективно вони справляються з цими
викликами, і визначити, які аспекти потребують додаткової уваги та
підтримки. Це дослідження сприяє глибшому розумінню психологічних
особливостей військової служби в умовах бойових дій і допомагає розробити
заходи для збереження та покращення психічного здоров'я
4

військовослужбовців.
Психоемоційний стан військовослужбовців під час війни є ключовим
аспектом їхньої боєздатності та загальної ефективності. Розуміння того, як
змінюється їхній психологічний стан у різних фазах бойових дій, дозволяє
розробляти більш ефективні стратегії управління стресом, надання
психологічної допомоги та підтримки. Це не лише покращує психічне
здоров'я військових, але й сприяє підвищенню їхньої боєготовності та
здатності виконувати завдання в складних умовах.
Таким чином, вивчення динаміки психоемоційного стану
військовослужбовців ВМС ЗСУ в польових умовах під час російсько-
української війни 2022 року є важливим кроком у забезпеченні їхньої
психологічної підтримки та підвищенні ефективності військових операцій.
Це дослідження надає цінні дані для розробки програм реабілітації та
підтримки, які можуть значно покращити якість життя військовослужбовців і
допомогти їм справлятися з викликами, що постають перед ними під час
бойових дій.
На тлі сучасних геополітичних та військових конфліктів, особливе
значення набуває аналіз психологічного стану військовослужбовців, зокрема
тих, хто знаходиться у непростих бойових умовах. Одним із таких конфліктів
є російсько-українська війна, що почалася у 2014 році та триває й на
сьогоднішній день. Військові Збройних Сил України (ЗСУ), зокрема Війська
морського призначення (ВМС), змушені зіткнутися з численними викликами,
серед яких не лише фізичні, а й психологічні.
Психоемоційний стан військовослужбовців ВМС ЗСУ у польових
умовах є складною та малодослідженою проблемою. Специфіка військово-
морських операцій - довгі періоди відокремленості від родини, постійний
стрес, загрозу життю та навколишні зовнішні фактори, впливають на
психічне здоров'я військових. Розуміння та аналіз динаміки їхнього
психоемоційного стану має велике значення як для підтримки їхнього
фізичного та психічного здоров'я, так і для ефективного ведення військових
5

операцій.
Сучасний військовий конфлікт між Росією та Україною створює
надзвичайно складні умови для військових, зокрема членів ВМС ЗСУ. Вони
змушені зіткнутися з різними викликами, постійний стрес, небезпеку для
життя та психологічний тиск. Підтримка психічного здоров'я та оптимізація
психоемоційного стану військових стають надзвичайно важливими
завданнями для забезпечення їхньої бойової ефективності та довгострокового
благополуччя.
На жаль, дослідження щодо динаміки психоемоційного стану
військових ВМС ЗСУ у польових умовах під час російсько-української війни
2022 року є обмеженими. Однак з урахуванням важливості психічного
здоров'я для бойової готовності та морального духу військових, необхідно
провести глибокий аналіз цього питання.
Актуальність дослідження полягає в необхідності розуміння та
виявлення факторів, які впливають на психоемоційний стан військових у
таких умовах. Результати такого дослідження можуть служити основою для
розробки та впровадження програм психологічної підтримки та реабілітації,
спрямованих на підтримку психічного здоров'я військових та підвищення
їхньої ефективності в умовах військового конфлікту. Таким чином,
дослідження має велике значення для практичної реалізації стратегій
управління психологічною підтримкою військовослужбовців у сучасних
умовах війни.
Серед іноземних дослідників, які займаються аналізом негативних
емоційних станів військовослужбовців, що перенесли фізичну травму, можна
відзначити таких спеціалістів у галузі військової психології, як Г. Кормос, А.
Егендорф, Ч. Кдушин, Р. Лаофер, Н. Фіар, С. Веслі, П. Ліз, А. Маклауд, С.
Мейерс, Б. Шепард, Е. Джонс, Л. Китаєв-Смик та інші. Українські науковці,
такі як В. Сємінченко, З. Кісарчук, Г. Лазос, Л. Литвіненко, М. Корольчук, О.
Кокунун, А. Єна, О. Тімченко, В. Маслюк, Л. Царенко, В. Ягупов та інші,
займаються різними аспектами цієї важливої науково-прикладної
6

проблематики.
Головною метою даної магістерської роботи є аналіз динаміки
психоемоційного стану військових Військ морського призначення (ВМС)
Збройних Сил України (ЗСУ) в польових умовах під час російсько-
української війни 2022 року.
Завдання дослідження:
1. Визначення психологічних особливостей військової служби.
2. Аналіз психоемоційного стау в умовах військових дій.
3. Визначення факторів, що впливають на психоемоційний стан
військових у польових умовах.
4. Методика та організація дослідження.
5. Виявлення та аналіз психоемоційного стану учасників та його вплив
на взаємовідносини.
Об'єктом дослідження є психоемоційний стан військових ВМС ЗСУ.
Предметом дослідження є динаміка психоемоційного стану військових
ВМС ЗСУ в польових умовах під час російсько-української війни 2022 року.
Гіпотеза магістерського дослідження полягає в припущенні, що
психоемоційний стан військових ВМС Збройних Сил України (ЗСУ) у
польових умовах під час російсько-української війни 2022 року піддається
значним змінам та динаміці під впливом різноманітних факторів.
Припускається, що ці зміни відображаються на їхньому психічному та
емоційному стані і можуть бути пов'язані з фізичними, психологічними,
соціальними та іншими аспектами їхнього життя під час військових операцій.
Дослідження спрямоване на виявлення цих змін та факторів, що впливають
на них, з метою подальшого розроблення та впровадження ефективних
стратегій психологічної підтримки та реабілітації військовослужбовців у
військових умовах.
Метод дослідження: Опитування, анкетування, інтерв'ю, проективні
методи, малюнкові тести (метод "Людина під дощем", тест "Неіснуюча
тварина"), спостереження.
7

База дослідження. Військовослужбовців ВМС ЗСУ, які брали участь у

бойових діях. Вік від 18 до 45 рокік. Досвід військової служби не менше 1
року, відсутність психічних розладів
Наукова новизна: Дослідження динаміки психоемоційного стану
військових ВМС ЗСУ в польових умовах в контексті російсько-української
війни 2022 року, виявлення специфічних факторів, що впливають на
психоемоційний стан військових моряків, розробка методичних
рекомендацій щодо психологічної підтримки військовослужбовців ВМС
ЗСУ.
Теоретичне значення роботи: Розширення наукових знань про
психологічні особливості військовослужбовців в умовах бойових дій
Практична значущість: Розробка та впровадження програм
психологічної підтримки для військовослужбовців ВМС ЗСУ, підвищення
ефективності психологічної допомоги військовим морякам.
Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків та
списку використаних джерел.
8

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ

ВІЙСЬКОВИЗ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ

1.1 Психологічні особливості військової служби

Військова служба характеризується рядом психологічних

особливостей, які відрізняють її від інших видів професійної діяльності. Ці
особливості впливають на психоемоційний стан військовослужбовців, їх
поведінку, взаємодію в колективі та загальну ефективність виконання
службових обов'язків. Аналіз психологічних аспектів військової служби є
важливим для розробки ефективних методів підтримки та реабілітації
військовослужбовців.
Однією з ключових особливостей військової служби є високий рівень
стресу, з яким стикаються військовослужбовці під час виконання своїх
обов'язків. Постійна готовність до дій в умовах невизначеності, ризик для
життя, необхідність швидкого прийняття рішень у стресових ситуаціях
створюють значне психоемоційне навантаження. Хронічний стрес може
призводити до розвитку різних психічних розладів, таких як тривожні
розлади, депресія та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Важливо
зазначити, що рівень стресу може варіювати залежно від конкретних умов
служби, особистих характеристик військовослужбовця та його досвіду.
Особливу роль у формуванні психоемоційного стану
військовослужбовців відіграє соціальна підтримка. Військова служба часто
супроводжується відривом від родини та звичного соціального оточення, що
може призводити до відчуття самотності та ізоляції. Підтримка з боку колег,
командування, а можливість підтримувати зв'язок з родиною є важливими
факторами, що сприяють зниженню рівня стресу та покращенню емоційного
стану. Військові колективи часто характеризуються високим рівнем
згуртованості та взаємопідтримки, що допомагає військовослужбовцям
справлятися з труднощами служби.
9

Фізичні умови служби мають значний вплив на психоемоційний стан

військовослужбовців. Військова служба часто пов'язана з екстремальними
фізичними навантаженнями, недостатністю відпочинку, несприятливими
кліматичними умовами та обмеженим доступом до зручностей. Такі умови
можуть призводити до фізичного виснаження, що, у свою чергу, негативно
впливає на психологічне здоров'я. Військовослужбовці, які перебувають у
складних фізичних умовах, часто стикаються з підвищеним ризиком
розвитку психоемоційних розладів.
Психологічні особливості військової служби включають вплив
командної підтримки та лідерства. Командири, які демонструють розуміння,
підтримку та ефективні лідерські якості, сприяють покращенню морального
стану своїх підлеглих. Військовослужбовці, які відчувають підтримку з боку
командування, мають вищий рівень мотивації, стресостійкості та емоційної
стабільності. Навпаки, неефективне керівництво або конфлікти з
командуванням можуть негативно впливати на психоемоційний стан і
знижувати ефективність виконання службових обов'язків.
Індивідуальні психологічні характеристики військовослужбовців
відіграють важливу роль у формуванні їхнього психоемоційного стану. Такі
особистісні якості, як стресостійкість, здатність до адаптації, рівень
емоційної стабільності та наявність психологічних ресурсів, визначають, як
військовослужбовець справляється з викликами служби. Військовослужбовці
з високим рівнем стресостійкості та адаптивними здібностями краще
справляються з екстремальними умовами та мають менше ризиків для
розвитку психоемоційних розладів.
Професійна підготовка та досвід є важливими факторами, що
впливають на психологічні особливості військової служби.
Військовослужбовці, які мають високий рівень професійної підготовки та
попередній бойовий досвід, зазвичай краще адаптуються до умов служби,
швидше приймають ефективні рішення та надають підтримку своїм менш
досвідченим колегам. Однак, багаторазові участі в бойових діях можуть
10

призводити до накопичення стресу і збільшення ризику розвитку ПТСР.

Доступ до психологічної допомоги та реабілітаційних програм є
критично важливим для підтримки психоемоційного стану
військовослужбовців. Наявність професійної психологічної допомоги під час
і після бойових дій значно знижує рівень стресу та покращує загальний
психічний стан. Реабілітаційні програми, які включають індивідуальні та
групові терапії, тренінги з управління стресом і техніки релаксації, мають
позитивний вплив на психоемоційний стан військовослужбовців і сприяють
їх успішній адаптації до мирного життя.
Морально-етичні аспекти служби впливають на психологічний стан
військовослужбовців. Військовослужбовці, які вірять у справедливість і
необхідність своєї місії, мають вищий рівень мотивації та стійкості до стресу.
Моральні дилеми, етичні конфлікти та сумніви у правильності своїх дій
можуть призводити до виникнення почуття провини, тривоги та депресії.
Підтримка моральних цінностей, чітке розуміння цілей і завдань місії, а
наявність етичних стандартів допомагають військовослужбовцям зберігати
моральний дух і стійкість до психоемоційних навантажень.
Вплив медіа та інформаційного простору є важливим фактором.
Військовослужбовці постійно перебувають під впливом інформаційного
потоку, який може мати як позитивний, так і негативний вплив на їх
психоемоційний стан. Негативні новини, дезінформація та соціальні мережі
можуть посилювати почуття тривоги, страху та безнадійності. Навпаки,
позитивні новини, підтримка громадськості та родини через медіа можуть
покращувати настрій та мотивацію військовослужбовців.
Фізичне здоров'я та наявність хронічних захворювань мають значний
вплив на психоемоційний стан. Біль, фізичні обмеження та необхідність
лікування можуть стати джерелом додаткового стресу і тривоги.
Військовослужбовці з кращим фізичним здоров'ям демонструють вищий
рівень витривалості та стійкості до психоемоційних навантажень.
Відчуття контрольованості ситуації є ще одним важливим
11

психологічним аспектом військової служби. Військовослужбовці, які

відчувають, що мають контроль над ситуацією і можуть впливати на неї,
демонструють кращі показники психоемоційного стану. Відчуття
безпорадності, навпаки, посилює стрес і тривогу. Навички самоконтролю,
управління стресом та техніки прийняття рішень допомагають
військовослужбовцям зберігати спокій та ефективність в умовах бойових дій.
Рольові моделі та приклади для наслідування мають важливе значення
для психологічного стану військовослужбовців. Позитивні рольові моделі
сприяють підвищенню мотивації та моральної стійкості. Лідери, які
надихають, підтримують і надають приклад для наслідування, допомагають
військовослужбовцям орієнтуватися в складних ситуаціях і зберігати
моральний дух.
Культурні та релігійні переконання можуть надавати значну підтримку
в умовах стресу і невизначеності. Вірування, ритуали та духовні практики
служать джерелом втіхи, натхнення і моральної підтримки.
Військовослужбовці, які активно залучені до своїх релігійних або культурних
спільнот, зазвичай демонструють вищий рівень психоемоційної стійкості.
Досвід попередніх травматичних подій впливає на психоемоційний
стан військовослужбовців. Військовослужбовці, які мали досвід
травматичних подій до участі у бойових діях, можуть бути більш вразливими
до розвитку ПТСР та інших психоемоційних розладів. Попередні травми
можуть посилювати відчуття страху і безпорадності. Однак, відповідна
терапія та підтримка можуть допомогти таким військовослужбовцям
справлятися з їхніми переживаннями і знижувати ризик повторного
травматичного стресу.
Планування та підготовка до цивільного життя після служби є
важливими факторами, що впливають на психологічний стан
військовослужбовців. Військовослужбовці, які мають чіткі плани на
майбутнє і підготовлені до переходу до цивільного життя, демонструють
кращі показники психоемоційного стану. Наявність професійних навичок,
12

освіти та планів на кар'єру після служби сприяє зниженню тривоги та

невизначеності, пов'язаної з майбутнім.
Таблиця 1.1 - Психологічні особливості військової служби
Фактор Опис
Здатність військовослужбовців підтримувати високий рівень
Стресостійкість працездатності та ефективності в умовах значних
психоемоційних навантажень
Здатність зберігати контроль над емоціями, уникати паніки та
Емоційна стабільність
неврівноваженості в умовах бойових дій
Оперативна пристосовуваність до змінних умов середовища,
Здатність до адаптації
нових завдань і викликів
Психологічна Включає розвиток стресостійкості, навичок управління стресом,
підготовка технік релаксації та самоконтролю
Підтримка з боку Впливає на моральний стан, рівень мотивації та емоційну
командування стабільність військовослужбовців
Зниження рівня стресу, покращення емоційного стану та
Соціальна підтримка підвищення мотивації завдяки підтримці з боку родини, друзів,
товаришів по службі та командування
Формують високий рівень мотивації до виконання військових
Патріотизм і відданість
завдань, зміцнюють бойовий дух та готовність до дій в умовах
обов'язку
небезпеки
Збереження моральних цінностей та принципів в умовах стресу,
Моральна стійкість
фізичних і психоемоційних навантажень
Знання військових регламентів, процедур і стандартів, навички
Професійна
роботи з військовою технікою та озброєнням, вміння проводити
компетентність
тактичне планування та оперативне управління бойовими діями
Спрямовані на підвищення емоційної стабільності, здатності до
Психологічні тренінги швидкої адаптації в умовах бойових дій, а також покращення
комунікативних навичок і здатності до роботи в команді
Вплив медіа та Може як посилювати тривогу та страх через негативні новини,
інформаційного так і покращувати настрій та мотивацію через позитивні новини
простору та підтримку громадськості
Може збільшувати вразливість до розвитку психоемоційних
Досвід попередніх
розладів, але відповідна терапія та підтримка можуть
травматичних подій
знижувати ризик і покращувати загальний стан
Джерело: сформовано автором
Підтримка з боку уряду та громадських організацій має значний вплив
на психоемоційний стан військовослужбовців. Державні програми
підтримки, зокрема медичні, соціальні і психологічні послуги, можуть значно
покращувати психоемоційний стан військовослужбовців. Громадські
13

організації, волонтери та благодійні фонди грають важливу роль у наданні

необхідної допомоги та підтримки.
Розуміння психологічних особливостей військової служби допомагає
розробляти ефективні стратегії підтримки, спрямовані на збереження
психічного здоров'я військовослужбовців, підвищення їх стійкості до стресу
та забезпечення успішної адаптації до умов бойових дій і повернення до
мирного життя. Ефективна підтримка включає забезпечення якісних
житлових умов, доступ до харчування та води, медичне забезпечення,
командну підтримку, професійну підготовку, психологічну допомогу,
морально-етичну підтримку, контрольованість ситуації, позитивні рольові
моделі, культурну та релігійну підтримку, а плани на майбутнє і підтримку з
боку уряду та громадських організацій. Комплексний підхід до підтримки
військовослужбовців сприяє збереженню їх психоемоційного здоров'я та
підвищенню ефективності виконання службових обов'язків.
Військова служба - це сфера, де кожен військовослужбовець має бути
готовий зустріти найрізноманітніші виклики, починаючи від фізичних
навантажень і закінчуючи стресом та небезпекою. Однією з найважливіших
психологічних характеристик, яка вимагається від військових, є
стресостійкість. Стрес може виникати внаслідок різних факторів. від відчуття
небезпеки під час бойових дій до несподіваних ситуацій, які вимагають
швидкого та ефективного реагування.
Солдат повинен мати здатність ефективно керувати стресом та
залишатися зосередженим навіть у важких ситуаціях, здатність зберігати
ясний розум у стресових ситуаціях, швидко приймати рішення та виконувати
їх без коливань, навіть коли навколишні умови стають надзвичайно важкими.
Стресостійкість передбачає здатність швидко адаптуватися до нових
ситуацій та умов, зокрема до різних типів теренів, погодних умов, та
способів бойових дій. У військовій службі, де ситуації можуть змінюватися
дуже швидко, це особливо важливо [1].
Стрес може впливати на фізичне та психічне здоров'я особи, тому
14

важливо мати ефективні стратегії керування стресом, такі як здібність до

релаксації, регулярна практика медитації або глибокого дихання, а
можливість отримувати підтримку від колег та керівництва. У кінцевому
підсумку, стресостійкість є важливою психологічною характеристикою для
військових, яка допомагає їм виконувати свої обов'язки ефективно та
безпечно навіть у найскладніших умовах.
Дисципліна є однією з основних складових військової служби, і вона
визначається як здатність військовослужбовця дотримуватися встановлених
норм, правил і виконувати вказівки керівництва, не лише послідовне
виконання приписів і розпоряджень, але й виявлення високої відданості до
виконання своїх обов'язків та відданість службі.
У військовій сфері дисципліна є ключовим елементом успішної
діяльності, оскільки вона дозволяє забезпечити координацію дій всіх
військовослужбовців та забезпечує їхню готовність до різних сценаріїв та
ситуацій. Військові оперативність і ефективність роботи відчутно залежать
від того, наскільки добре кожен військовослужбовець дотримується
встановлених стандартів та процедур.
Здатність до дисципліни передбачає вміння віддавати перевагу
загальним інтересам та метам команди перед власними потребами і
бажаннями. Це вимагає від військовослужбовця не лише фізичної, а й
моральної сили волі, оскільки деякі вирішення можуть виявитися важкими
або непопулярними, але водночас вони можуть бути необхідними для
досягнення загальних цілей та завдань [2].
Лідерство є однією з ключових складових військової служби, оскільки
воно визначає здатність військовослужбовця вести команду до досягнення
поставлених цілей та завдань. Лідер в армії відповідає за здатність
організувати та мотивувати свою команду, приймати швидкі та важливі
рішення навіть у найскладніших ситуаціях, а здатність адаптуватися до змін
у військовій тактиці та стратегії.
Здатність бути лідером вимагає від військовослужбовця відданості
15

меті, високої ефективності та впевненості у своїх власних здібностях та

здатності командувати - передбачає вміння працювати в команді,
враховуючи інтереси та потреби інших членів команди, а спроможність
мотивувати їх до досягнення спільних цілей.
У військовій сфері лідерство відображається у здатності приймати
рішення в умовах невизначеності та несподіваних ситуаціях. Військові дії
часто вимагають швидких та обгрунтованих рішень, які можуть мати
серйозні наслідки. Лідер повинен бути здатним аналізувати ситуацію,
оцінювати доступні варіанти дій та вирішувати, як найкраще діяти в
інтересах команди та місії.
Адаптивність є однією з найважливіших психологічних характеристик
для військовослужбовця, оскільки вона визначає його здатність швидко та
ефективно пристосовуватися до різноманітних умов та ситуацій, з якими
може зіткнутися під час військової діяльності.
Військова служба може включати різноманітні умови, починаючи від
бойових дій у міських областях до служби в екстремальних природних
умовах, таких як гірські райони, пустелі або водний театр операцій. Однак
навіть у межах однієї локації умови можуть раптово змінюватися внаслідок
різних факторів, таких як зміна погодних умов, технічні проблеми або дії
супротивника [3].
Особа, яка обслуговує в армії, повинна бути здатною швидко
адаптуватися до нових умов і ситуацій, зокрема шляхом швидкого аналізу
ситуації, прийняття необхідних рішень та зміни стратегій дій. Важливо мати
гнучкість у мисленні та здатність до творчого підходу в умовах
невизначеності. Для досягнення успіху в різних сценаріях військової
діяльності необхідна здатність пристосовувати свої навички та знання до
змінюючихся умов - включати в себе швидке опанування нових збройних
систем, технологій та тактик, а вміння співпрацювати з різними типами
людей та умовами комунікації.
Комунікація та співпраця є невід'ємними складовими військової
16

служби, оскільки вони визначають успішну взаємодію між

військовослужбовцями та досягнення спільних цілей та завдань. Військова
діяльність часто вимагає спільної роботи в команді для досягнення
стратегічних та тактичних цілей, тому важливо, щоб кожен
військовослужбовець мав гарні комунікативні навички та був здатний
ефективно співпрацювати з іншими.
Гарні комунікативні навички допомагають військовослужбовцям чітко
та зрозуміло спілкуватися з колегами, які можуть бути членами їхньої
команди, іншими підрозділами чи партнерами з інших військових служб,
вміння чітко висловлювати свої думки та ідеї, слухати та розуміти інших, а
ефективно спілкуватися в стресових та небезпечних ситуаціях. Співпраця в
групі вимагає від військовослужбовців здатності працювати разом для
досягнення спільних цілей та виконання командних завдань. Це означає
вміння розподіляти обов'язки, координувати дії та підтримувати один одного
у процесі виконання завдань. Співпраця в групі передбачає вміння
вирішувати конфлікти та знаходити компромісні рішення, які задовольняють
потреби всіх учасників команди.
Моральність та етика є невід'ємними складовими військової служби,
оскільки вони визначають стандарти поведінки та вчинків, які
військовослужбовці повинні дотримуватися в усіх ситуаціях. Військова
діяльність часто вимагає прийняття важливих рішень у стресових та
небезпечних ситуаціях, і в цих моментах важливо, щоб військовослужбовці
дотримувалися високих моральних та етичних стандартів [4].
Дотримання моральності та етики включає в себе зобов'язання діяти
згідно з правилами міжнародного гуманітарного права та військових етичних
кодексів, захищати права та гідність всіх людей, незалежно від їхньої
національності, релігії або статусу - включає в себе відмову від використання
неправомірної сили та застосування насильства, які можуть порушувати
права людини та міжнародні норми поведінки.
Особливо важливо дотримуватися високих стандартів моральності та
17

етики у ситуаціях, де можуть виникнути дилеми відносно правильності дій.

Наприклад, військовослужбовці можуть опинитися в ситуаціях, коли їхні дії
можуть порушувати етичні принципи, але при цьому вони можуть вважатися
необхідними для захисту життя та безпеки. У таких випадках важливо, щоб
військовослужбовці діяли з розумінням та враховували моральність та етику
у своїх рішеннях.
У військовій службі високий рівень стресу та можливість втягнення у
травматичні ситуації створюють серйозні виклики для психічного здоров'я
військовослужбовців. Тривожність та посттравматичний стресовий розлад
(ПТСР) можуть виникати внаслідок небезпечних місій, бойових дій або
інших стресових подій, які військовослужбовець може пережити під час своєї
служби.
Одним з ключових аспектів забезпечення психічного здоров'я
військовослужбовців є наявність механізмів підтримки та реабілітації після
травматичних подій - включати в себе проведення психологічних
консультацій, доступ до групової терапії, а надання інших форм підтримки
та психологічної допомоги [5].
Для успішного відновлення психічного здоров'я важливо, щоб ці
механізми підтримки були доступними, ефективними та відповідали
потребам військовослужбовців - включати в себе забезпечення
конфіденційності та приватності під час консультацій та терапії, а створення
безпечного та підтримуючого середовища для відкритого висловлення
емоцій та досвіду. Більше того, важливо проводити профілактичні заходи та
навчання з психологічної роботи з військовослужбовцями, які можуть
допомогти їм розпізнати ознаки стресу та ПТСР та навчити ефективним
стратегіям копінгу.
Людина задовольняє свої життєві потреби шляхом активної взаємодії з
оточуючим середовищем. Основними формами її діяльності є праця в різних
її проявах і спілкування. Ці види діяльності є вихідними точками для усіх
інших сфер життя, таких як гра, навчання, військова служба та спорт.
18

Стремежливість жити у мирі та спокої завжди була однією з основних потреб

людини та суспільства. Ця потреба спонукала людей до пошуку шляхів і
засобів, включаючи воєнні, які гарантували б безпеку.
Військова служба в Збройних Силах є надзвичайно важливою формою
діяльності, спрямованою на забезпечення національної безпеки України.
Вона представляє собою вид діяльності військовослужбовців, що
характеризується певними обмеженнями, такими як відсутність звичних умов
життя, наявність певного дискомфорту, особлива регламентованість
поведінки та обмежений круг спілкування.
Військова діяльність є необхідною складовою військової служби. За
своїм змістом вона може бути поділена на два основні види. навчально-
бойову та бойову. Бойова діяльність відбувається в умовах військових
сутичок та конфліктів, маючи на меті перемогу над ворогом. Навчально-
бойова діяльність готує військовослужбовців до можливих бойових дій і
здійснюється безпосередньо у військових підрозділах чи навчальних
військових закладах Збройних Сил України.
Основна мета навчально-бойової діяльності - це підготовка військових
фахівців для різних видів і родів військ. Завдання допризовної підготовки
полягає в тому, щоб підготувати юнаків до виконання вимог навчально-
бойової діяльності та допомогти їм успішно адаптуватися до військової
служби на початковому етапі.
Навчально-бойова діяльність може включати в себе різноманітні види
діяльності, такі як навчальні заняття з військової, гуманітарної та спеціальної
підготовки, бойові стрільби, чергування в підрозділі, внутрішній наряд та
інші. Діяльність воїнів може відбуватися у різних умовах - просторових,
часових, географічних, що вимагає від них високого рівня готовності та
адаптивності до різних обставин [6].
Таким чином, військова діяльність, а саме строкова військова служба,
порівняно з іншими формами соціально важливої діяльності,
характеризується високою динамічністю та строгими вимогами до
19

військовослужбовців. Їхня діяльність відбувається у різних умовах і вимагає

від них високого рівня фізичних та психологічних навичок, а дисципліни та
організованості.
Військова діяльність відрізняється від інших видів активності своєю
високою напруженістю та екстремальністю, що супроводжується
несподіваністю, раптовістю та незвичністю умов. Ці характеристики можуть
руйнувати сформовані стереотипи поведінки та викликати негативні психічні
стани, такі як тривожність, страх, афективність, стрес та депресія.
Це призводить до значних змін у фізіології організму, включаючи
зміни у вегетативній нервовій системі, такі як зміни в диханні, кровообігу,
частоті серцевих скорочень та тиску. Крім того, спостерігаються зміни в
психічних процесах, таких як увага, сприймання, мислення, пам'ять, уява та
емоційно-вольова сфера особистості. Ці зміни впливають на
функціональний рівень практичної діяльності, такий як результативність та
успішність військової служби.
Військова діяльність є колективною діяльністю людей, які мають
доступ до найновішої зброї та техніки для забезпечення миру та спокою.
Військовий колектив є соціальною групою, метою якої є військовий захист та
оборона держави [7].
Характерні особливості військового колективу полягають у високій
суспільній значущості його діяльності, що сприяє успішному
функціонуванню інших соціальних груп та суспільства в цілому. Крім того,
ця діяльність є детально регламентованою та вимагає від воїнів точності та
узгодженості виконання наказів і розпоряджень. відзначаються чітко
визначені службові та неслужбові, або офіційні та неофіційні, емоційні
відносини між військовослужбовцями.
Починаючи з формування підрозділу молодих воїнів, відбувається
процес диференціації, що означає розподіл колективу, де кожен юнак займає
певне місце в структурі та отримує в ній певну соціальну роль в залежності
від його здібностей, моральних якостей та характерних рис. Критерії для
20

такого розподілу можуть бути різними, проте, у більшості військових

колективів, це переважно фізичні дані, моральні якості, вольові риси та
навички спілкування, які визначають певний соціальний статус кожного
учасника.
На основі цього визначаються емоційні, або неофіційні, стосунки
всередині колективу. Неофіційний лідер зазвичай має найвищу позицію
соціального статусу, тоді як особи, які не отримали визнання або підтримку
від колективу, займають нижчі позиції. Часто ці останні стають тими, хто не
відповідає вимогам для військової служби, не виявився фізично, не набув
основ допризовної підготовки, не вміє налагоджувати спілкування або має
низьку оцінку власних можливостей.
Існують офіційні та неофіційні взаємини військовослужбовців, які
існують паралельно одна одній і впливають одна на одну. У військовому
колективі виникають мікрогрупи, які складаються з воїнів одного набору,
ініційовані спільними інтересами та нахилами. Спілкування між воїнами
одного набору часто відбувається безконфліктно та засноване на статутних
вимогах. Однак стосунки між воїнами різних наборів можуть бути
складнішими, особливо у випадках "дідівщини", де старші воїни можуть
виявляти невдоволеність та вести себе неадекватно до молодших воїнів.
Існує кілька причин, які призводять до нестатутних стосунків у
військовому колективі. По-перше, це негативні традиції, що склалися в
певному військовому підрозділі, де через байдужість та безвідповідальність
окремих командирів може виникати ситуація, коли кожному воїну
закріплюється певний неофіційний соціальний статус залежно від того, чи
він є молодшим чи старшим воїном [8].
Старші воїни зазвичай переслідують воїнів першого періоду служби,
які можуть бути фізично й психологічно не готові до військової служби.
Незважаючи на те, що більшість старших воїнів ставляться негативно до
нестатутних стосунків, вони змушені дотримуватися "ролі", яка їм
призначена через складені традиції у колективі. Такі нестатутні стосунки
21

можуть виникати через бажання старших продемонструвати свою перевагу

перед молодшими воїнами або компенсувати моральні та фізичні збитки, що
їх зазнали під час початкового періоду служби.
Деякі випадки нестатутних стосунків можуть бути наслідком низьких
моральних якостей окремих воїнів або їхніх навичок у протиправній
поведінці ще до призову до Збройних Сил. Іноді новобранці можуть
провокувати старших воїнів на нестатутні стосунки, особливо ті, хто
переоцінює свої вміння та знання, або не враховує порад старших. Важливо
визнати, що нестатутні стосунки часом можуть не отримувати належної
оцінки від командирів, начальників чи активу колективу.
Підготовка до військової служби в Збройних Силах України - це
складний та тривалий процес, який включає у себе спільні зусилля сім'ї,
школи та громадських організацій, спрямований на формування готовності
юнака до виконання строкової військової служби.
Цей процес включає різні види підготовки, такі як фізіологічна,
фізична та початкова військова, а психологічна підготовка.
Фізіологічна підготовка спрямована на формування готовності всіх
фізіологічних систем організму юнака до витримування великих і складних
навантажень, що вимагається від військової діяльності.
Фізична підготовка передбачає розвиток необхідних фізичних якостей
воїна, таких як сила, витривалість, спритність та рухливість.
Початкова військова підготовка проводиться на заняттях з допризовної
підготовки і передбачає формування у юнаків початкових військових знань,
практичних навичок та вмінь [9].
Психологічна підготовка спрямована на підготовку психіки юнака до
виконання військової служби та включає в себе розвиток різних психічних
процесів та станів, таких як увага, сприймання, пам'ять, мислення, емоції та
інші.
Психіка людини представляє собою всю сукупність психічних явищ і
процесів, що відображаються в мозку та нервовій системі людини. Вона
22

формується як на біологічному, так і на соціальному рівні, і включає в себе

різні психічні процеси та стани, такі як увага, сприйняття, мислення, емоції
та інші.
Психологічна підготовка спрямована на покращення цих процесів та
станів у військовому контексті, щоб гарантувати готовність воїна до
виконання своїх обов'язків під час військової служби.
Індивід - це унікальна особа, обладнана своїми власними,
неповторними характеристиками, які відрізняють її від інших. Людина
народжується з власними фізіологічними особливостями та задатками, але її
особистість формується лише в суспільстві, в результаті впливу різних
факторів, таких як виховання, навчання та взаємодія з іншими людьми.
Процес психічного розвитку людини проходить крізь різні стадії у її
житті, включаючи дошкільний, шкільний, підлітковий та юнацький вік. У
кожному з цих періодів відбуваються значні зміни в особистості, включаючи
розвиток психічних процесів, вищих почуттів, вольових якостей та
здібностей.
Юнацький вік, зазвичай від 15 до 25 років, є періодом особливого
розвитку. У цей час молодь стикається з питаннями самовизначення та
вибору майбутнього шляху в житті. Вони починають формувати свої погляди
на світ і визначати свої цілі та прагнення. У цьому віці молодь намагається
зрозуміти себе краще і знайти своє місце в суспільстві [10].
Рання юність - це час переходу від дитинства до дорослості, коли
особистість починає виявляти свою незалежність та відповідальність.
Молодь у цей період активно цікавиться майбутнім, робить плани та вибори,
що визначають її подальший розвиток.
Пізня юність - це період, коли молодь вже має більш чітке уявлення
про свої цілі та прагнення. Вони активно працюють над своїм особистісним і
професійним розвитком, готуючись до дорослого життя.
Важливо зазначити, що військова служба в Україні є обов'язковою для
кожного громадянина. Це важлива частина життя юнака, яка сприяє не лише
23

його фізичному та військовому розвитку, але й формує важливі якості та

навички, необхідні для подальшого успіху в житті.
Старшокласники є майже дорослими особами, але ще залежать від
батьків та вчителів у соціальному та матеріальному плані. Часто дорослі
ставляться до них як до дітей, що може спричиняти конфлікти та
непорозуміння, особливо між батьками та синами. У той же час серед
ровесників старшокласники відчувають себе дорослими і мають більш
глибокі та значущі стосунки з ними.
У цьому віці можуть виявлятися однобокість у судженнях,
нетерпимість, категоричність та необґрунтоване заперечення інших поглядів.
Деякі з них можуть критикувати все навколо, висловлюючи свої судження у
гострій формі та конфліктувати з дорослими та ровесниками навіть без
підстав.
Для старшокласників характерні часті зміни настроїв, високе емоційне
напруження та невміння керувати своїми емоціями. Багато юнаків можуть
відчувати тривогу та занепокоєння через складні стосунки з іншими людьми
або невпевненість у майбутньому, у своїй готовності до дорослого життя та
військової служби.
Деякі з юнаків можуть демонструвати негативні риси характеру, такі як
індивідуалізм та вузький практицизм, які частково пояснюються їхнім
бажанням до самостійності та дорослості. Вони можуть виявляти зневажливе
ставлення до інших та демонструвати свої навички, що свідчить про
активний процес становлення особистості у цьому віці [11].
У старшокласників зростає увага до своєї особистості, вони починають
пізнавати себе та оцінювати свій внутрішній світ, думки та поведінку. Вони
можуть порівнювати себе з іншими людьми, щоб краще зрозуміти себе та
прагнути до самовдосконалення. У цьому віці інтенсивно розвиваються
самосвідомість, самоаналіз та самооцінка, що залежить від соціальних та
індивідуальних особливостей кожної особистості.
Юнаки мають можливість адекватно оцінити свою готовність до
24

військової служби, порівнюючи свої знання, навички та здібності з вимогами

військової діяльності. Важливою складовою цього процесу є рівень
самоповаги. Молодь, що впевнена у своїх моральних і фізичних
можливостях, зазвичай не має страху перед військовою службою. Натомість
ті, хто постійно відчуває невдоволення собою та життям, може зазнавати
сумнівів у своїх здібностях і відчувати тривожність перед призовом до армії.
Такі юнаки, які відчувають невпевненість у собі, часто реагують на
критику або жарти хворобливо, відчувають себе відокремленими від
колективу, не мають близьких друзів. З іншого боку, існують юнаки, які
виявляють безпідставну самовпевненість у своїй готовності до військової
служби, що може викликати негативну реакцію у військовому колективі.
Тому важливо вчитися об'єктивно оцінювати свої здібності та приділяти
увагу самовдосконаленню.
Готовність до військової служби визначається здатністю успішно
виконувати всі вимоги на початковому етапі. Чим вищий рівень готовності,
тим менше часу потрібно для адаптації до військових умов, і тим менше
зусиль від самого військового та його керівників потребується для цього
процесу.
Психологічна готовність до військової служби - це складна властивість
особистості, рівень сформованості якої визначається ступенем розвитку всіх
сфер людської психіки, включаючи мотиваційну, пізнавальну, емоційно-
чуттєву та вольову. Для сформування психологічної готовності до військової
служби необхідно розвивати соціально-психологічну готовність, загальну
військово-професійну готовність та емоційно-вольову готовність [12].
Загальна військово-професійна готовність до військової служби
полягає в розвинутому рівні знань, навичок і вмінь, необхідних для молодого
військового, статути Збройних Сил України, їх історію, вогневу, стройову,
тактичну, фізичну, медико-санітарну підготовку, військову топографію та
інші аспекти. Початковий військовий курс юнаки проходять під час
допризовної підготовки та здобувають відповідні знання під час навчання
25

інших шкільних предметів.

Військово-професійна готовність до військової служби є комплексним
поняттям, що охоплює сукупність психологічних, фізичних, моральних і
професійних якостей, які необхідні для успішного виконання військових
обов'язків. Аналіз компонентів військово-професійної готовності та факторів,
що впливають на її формування, дозволяє зрозуміти механізми підготовки
військовослужбовців до виконання завдань у складних і екстремальних
умовах.
Психологічний аспект військово-професійної готовності включає
наявність стресостійкості, емоційної стабільності, здатності до швидкої
адаптації в умовах невизначеності та високої загрози. Стресостійкість
визначається здатністю військовослужбовців підтримувати високий рівень
працездатності та ефективності в умовах значних психоемоційних
навантажень. Військовослужбовці, які володіють високою стресостійкістю,
здатні швидко приймати рішення в екстремальних ситуаціях, ефективно
справлятися з стресовими факторами та мінімізувати негативні наслідки
стресу для свого психічного здоров'я. Емоційна стабільність вказує на
здатність військовослужбовців зберігати контроль над своїми емоціями,
уникати паніки та неврівноваженості в умовах бойових дій, що сприяє
збереженню ясності мислення та ефективності дій. Здатність до швидкої
адаптації дозволяє військовослужбовцям оперативно пристосовуватися до
змінних умов середовища, нових завдань і викликів, що є необхідним для
виконання бойових завдань.
Фізичний аспект військово-професійної готовності включає розвиток
фізичної витривалості, сили, швидкості реакцій та загальної фізичної
підготовки. Високий рівень фізичної підготовки забезпечує
військовослужбовцям здатність витримувати тривалі фізичні навантаження,
виконувати складні фізичні завдання та швидко відновлювати сили після
навантажень. Фізична витривалість дозволяє військовослужбовцям
ефективно діяти в умовах тривалих бойових дій, підтримуючи високий
26

рівень працездатності. Сила і швидкість реакцій є критично важливими для

виконання завдань, що вимагають швидкого реагування на змінні ситуації, а
також для успішного протистояння фізичним загрозам.
Моральний аспект військово-професійної готовності включає наявність
високих моральних якостей, таких як патріотизм, відданість обов'язку,
готовність до самопожертви, а також моральну стійкість. Патріотизм і
відданість обов'язку формують у військовослужбовців високий рівень
мотивації до виконання військових завдань, сприяють зміцненню бойового
духу та готовності до дій в умовах небезпеки. Готовність до самопожертви є
важливим компонентом моральної готовності, що вказує на здатність
військовослужбовців ставити інтереси служби та безпеку товаришів вище
власних інтересів. Моральна стійкість дозволяє військовослужбовцям
зберігати моральні цінності та принципи в умовах стресу, фізичних і
психоемоційних навантажень, що сприяє збереженню внутрішньої гармонії
та ефективності дій.
Професійний аспект військово-професійної готовності включає
наявність спеціальних знань, навичок та вмінь, необхідних для виконання
військових завдань. Високий рівень професійної підготовки забезпечує
військовослужбовцям здатність ефективно використовувати військову
техніку та озброєння, виконувати бойові завдання відповідно до вимог
тактики та стратегії, а також оперативно приймати рішення в умовах бойових
дій. Професійна компетентність включає знання військових регламентів,
процедур і стандартів, навички роботи з військовою технікою та озброєнням,
вміння проводити тактичне планування та оперативне управління бойовими
діями. Професійні навички формуються через навчання, тренування та
практичний досвід, що забезпечує військовослужбовцям необхідний рівень
професійної підготовки для успішного виконання військових завдань.
Формування військово-професійної готовності до служби є складним і
багатофакторним процесом, що включає підготовку на різних рівнях: від
індивідуальної підготовки військовослужбовців до організації навчально-
27

тренувальних заходів на рівні військових підрозділів і частин. Важливу роль

у цьому процесі відіграє система військової освіти та тренувань, яка
спрямована на розвиток необхідних психологічних, фізичних, моральних та
професійних якостей військовослужбовців. Навчально-тренувальні заходи
включають фізичну підготовку, тактичні навчання, стрільби, тренування з
використанням військової техніки та озброєння, а також психологічні
тренінги, спрямовані на розвиток стресостійкості, емоційної стабільності та
здатності до адаптації.
Важливим компонентом формування військово-професійної готовності
є психологічна підготовка, яка включає розвиток стресостійкості, навичок
управління стресом, технік релаксації та самоконтролю. Психологічні
тренінги сприяють підвищенню емоційної стабільності, здатності до швидкої
адаптації в умовах бойових дій, а також покращенню комунікативних
навичок і здатності до роботи в команді. Психологічна підготовка включає
навчання технікам самоконтролю, релаксації, управління емоціями, а також
розвиток навичок ефективної комунікації та командної взаємодії.
Соціальна підтримка також є важливим фактором формування
військово-професійної готовності. Підтримка з боку родини, друзів,
товаришів по службі та командування сприяє зниженню рівня стресу,
покращенню емоційного стану та підвищенню мотивації до виконання
військових завдань. Соціальна підтримка допомагає військовослужбовцям
справлятися з психоемоційними навантаженнями, зберігати моральну
стійкість та емоційну стабільність, що є важливим для успішного виконання
військових завдань.
Професійна підготовка включає навчання і тренування з
використанням сучасної військової техніки та озброєння, тактичних навчань,
стрільб, фізичної підготовки та психологічних тренінгів. Навчально-
тренувальні заходи спрямовані на розвиток необхідних професійних навичок,
знань і вмінь, що забезпечує військовослужбовцям високий рівень
професійної компетентності та готовності до виконання військових завдань.
28

Фізична підготовка включає розвиток фізичної витривалості, сили,

швидкості реакцій та загальної фізичної підготовки. Фізична витривалість
дозволяє військовослужбовцям витримувати тривалі фізичні навантаження,
виконувати складні фізичні завдання та швидко відновлювати сили після
навантажень. Сила і швидкість реакцій є критично важливими для виконання
завдань, що вимагають швидкого реагування на змінні ситуації, а також для
успішного протистояння фізичним загрозам.
Моральна підготовка включає розвиток високих моральних якостей,
таких як патріотизм, відданість обов'язку, готовність до самопожертви, а
також моральну стійкість. Патріотизм і відданість обов'язку формують у
військовослужбовців високий рівень мотивації до виконання військових
завдань, сприяють зміцненню бойового духу та готовності до дій в умовах
небезпеки. Готовність до самопожертви є важливим компонентом моральної
готовності, що вказує на здатність військовослужбовців ставити інтереси
служби та безпеку товаришів вище власних інтересів. Моральна стійкість
дозволяє військовослужбовцям зберігати моральні цінності та принципи в
умовах стресу, фізичних і психоемоційних навантажень, що сприяє
збереженню внутрішньої гармонії та ефективності дій.
Професійна підготовка включає навчання і тренування з
використанням сучасної військової техніки та озброєння, тактичних навчань,
стрільб, фізичної підготовки та психологічних тренінгів. Навчально-
тренувальні заходи спрямовані на розвиток необхідних професійних навичок,
знань і вмінь, що забезпечує військовослужбовцям високий рівень
професійної компетентності та готовності до виконання військових завдань.
Професійна компетентність включає знання військових регламентів,
процедур і стандартів, навички роботи з військовою технікою та озброєнням,
вміння проводити тактичне планування та оперативне управління бойовими
діями. Професійні навички формуються через навчання, тренування та
практичний досвід, що забезпечує військовослужбовцям необхідний рівень
професійної підготовки для успішного виконання військових завдань.
29

Військово-професійна готовність до військової служби є комплексним і

багатофакторним поняттям, що включає сукупність психологічних, фізичних,
моральних і професійних якостей, які необхідні для успішного виконання
військових обов'язків. Формування військово-професійної готовності
включає підготовку на різних рівнях: від індивідуальної підготовки
військовослужбовців до організації навчально-тренувальних заходів на рівні
військових підрозділів і частин. Важливу роль у цьому процесі відіграє
система військової освіти та тренувань, яка спрямована на розвиток
необхідних психологічних, фізичних, моральних та професійних якостей
військовослужбовців.
Соціальна підтримка також є важливим фактором формування
військово-професійної готовності. Підтримка з боку родини, друзів,
товаришів по службі та командування сприяє зниженню рівня стресу,
покращенню емоційного стану та підвищенню мотивації до виконання
військових завдань. Соціальна підтримка допомагає військовослужбовцям
справлятися з психоемоційними навантаженнями, зберігати моральну
стійкість та емоційну стабільність, що є важливим для успішного виконання
військових завдань.
Високий рівень військово-професійної готовності до військової служби
забезпечується системою військової освіти та тренувань, яка включає
навчання і тренування з використанням сучасної військової техніки та
озброєння, тактичних навчань, стрільб, фізичної підготовки та психологічних
тренінгів. Навчально-тренувальні заходи спрямовані на розвиток необхідних
професійних навичок, знань і вмінь, що забезпечує військовослужбовцям
високий рівень професійної компетентності та готовності до виконання
військових завдань. Професійна компетентність включає знання військових
регламентів, процедур і стандартів, навички роботи з військовою технікою та
озброєнням, вміння проводити тактичне планування та оперативне
управління бойовими діями. Професійні навички формуються через
навчання, тренування та практичний досвід, що забезпечує
30

військовослужбовцям необхідний рівень професійної підготовки для

успішного виконання військових завдань.
Формування військово-професійної готовності до військової служби є
складним і багатофакторним процесом, що включає підготовку на різних
рівнях: від індивідуальної підготовки військовослужбовців до організації
навчально-тренувальних заходів на рівні військових підрозділів і частин.
Важливу роль у цьому процесі відіграє система військової освіти та
тренувань, яка спрямована на розвиток необхідних психологічних, фізичних,
моральних та професійних якостей військовослужбовців.
Соціальна підтримка також є важливим фактором формування
військово-професійної готовності. Підтримка з боку родини, друзів,
товаришів по службі та командування сприяє зниженню рівня стресу,
покращенню емоційного стану та підвищенню мотивації до виконання
військових завдань. Соціальна підтримка допомагає військовослужбовцям
справлятися з психоемоційними навантаженнями, зберігати моральну
стійкість та емоційну стабільність, що є важливим для успішного виконання
військових завдань.
Формування військово-професійної готовності до військової служби
включає підготовку на різних рівнях: від індивідуальної підготовки
військовослужбовців до організації навчально-тренувальних заходів на рівні
військових підрозділів і частин. Важливу роль у цьому процесі відіграє
система військової освіти та тренувань, яка спрямована на розвиток
необхідних психологічних, фізичних, моральних та професійних якостей
військовослужбовців.
Успішне включення у військову службу та освоєння військової
спеціальності вимагає володіння достатнім рівнем розвитку психічних
пізнавальних процесів, таких як сприймання, мислення, пам'ять і уява. Рівень
знань та навичок безпосередньо впливає на результативність військової
діяльності та рівень її усвідомлення.
Враховуючи екстремальність та напруженість військової діяльності,
31

важливо мати великий рівень фізичних та психічних сил, а вміння

регулювати свою поведінку та психічні процеси. Тому ключовою складовою
готовності до армії є емоційно-вольова готовність до військової служби, яка
визначається здатністю особистості регулювати свої емоційні стани та
витримувати складні умови та труднощі військового життя.
Усі компоненти психологічної готовності до служби у Збройних Силах
України взаємопов'язані. Інтерес до служби в армії, розуміння необхідності
такої служби, а розвиненість знань та вмінь з військової підготовки
сприяють якісній підготовці до військової діяльності. Таким чином,
психологічна готовність особистості до військової служби визначає
зовнішню ефективність її діяльності, а відповідно вища рівня підготовки
сприяє успішному виконанню завдань у військовому середовищі.

1.2 Психоемоційний стан в умовах військових дій

Психоемоційний стан військовослужбовців, які перебувають в умовах

військових дій, визначається комплексом факторів, що взаємодіють та
впливають на їхнє психічне здоров'я та емоційну стабільність. Ці фактори
охоплюють інтенсивність бойових дій, соціальну підтримку, фізичні умови
служби, командну підтримку, особисті психологічні характеристики,
професійну підготовку, доступ до психологічної допомоги, морально-етичні
аспекти служби, вплив медіа, фізичне здоров'я, відчуття контрольованості
ситуації, рольові моделі, культурні та релігійні переконання, досвід
попередніх травматичних подій, планування майбутнього та підтримку з
боку уряду і громадських організацій.
Інтенсивність і тривалість бойових дій є ключовими факторами, що
формують психоемоційний стан військовослужбовців. Постійна загроза
життю, швидке прийняття рішень в умовах стресу, гострий стрес і перехід
його у хронічний стан призводять до значних психоемоційних навантажень.
32

Постійна небезпека та відчуття вразливості сприяють розвитку тривожних

розладів і посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Наявність емоційної підтримки від родини, друзів та колег сприяє
кращій адаптації до складних умов. Соціальна ізоляція та відчуття самотності
можуть поглиблювати негативні емоційні стани, тоді як позитивні соціальні
контакти сприяють покращенню психоемоційного стану і підвищенню
стресостійкості. Незадовільні житлові умови, брак базових зручностей та
фізичне виснаження через недостатню кількість відпочинку можуть
погіршувати психоемоційний стан військовослужбовців.
Керівники, які демонструють підтримку і розуміння, сприяють
покращенню морального стану підлеглих. Військовослужбовці, які
відчувають підтримку з боку командування, мають вищий рівень мотивації
та стійкості до стресу. Неефективне керівництво або конфлікти з
командуванням можуть негативно впливати на психоемоційний стан.
Особисті психологічні характеристики військовослужбовців, такі як
стресостійкість, здатність до адаптації, рівень емоційної стабільності та
психологічні ресурси, відіграють важливу роль у формуванні
психоемоційного стану. Військовослужбовці з високим рівнем
стресостійкості краще справляються з викликами і мають менше ризиків для
розвитку психоемоційних розладів.
Високий рівень підготовки і попередній бойовий досвід сприяють
кращій адаптації до бойових дій, швидшому прийняттю ефективних рішень
та підтримці колег. Однак, багаторазові участі в бойових діях можуть
збільшувати ризик розвитку ПТСР через накопичення стресу.
Доступ до психологічної допомоги та реабілітаційні програми є
критично важливими для підтримки психоемоційного стану. Наявність
професійної допомоги під час і після бойових дій значно знижує рівень
стресу та покращує загальний психічний стан. Реабілітаційні програми, що
включають індивідуальні та групові терапії, управління стресом і техніки
релаксації, мають позитивний вплив.
33

Військовослужбовці, які вірять у справедливість своєї місії, мають

вищий рівень мотивації та стійкості до стресу. Моральні дилеми і етичні
конфлікти можуть призводити до виникнення почуття провини та тривоги,
що негативно впливає на психоемоційний стан.
Постійний потік негативної інформації, дезінформація та соціальні
мережі можуть посилювати відчуття тривоги та безнадійності. Позитивні
новини та підтримка громадськості через медіа можуть, навпаки,
покращувати настрій і мотивацію.
Фізичне здоров'я та наявність хронічних захворювань впливають на
психоемоційний стан. Біль, фізичні обмеження та необхідність лікування
можуть стати джерелом додаткового стресу. Військовослужбовці з кращим
фізичним здоров'ям демонструють вищий рівень витривалості і стійкості до
психоемоційних навантажень. Військовослужбовці, які відчувають контроль
над ситуацією, демонструють кращі показники психоемоційного стану.
Відчуття безпорадності посилює стрес та тривогу.
Рольові моделі та приклади для наслідування мають важливе значення.
Позитивні рольові моделі сприяють підвищенню мотивації та моральної
стійкості військовослужбовців. Лідери, які надихають та підтримують,
допомагають зберігати моральний дух і стійкість до психоемоційних
навантажень.
Вірування, ритуали та духовні практики служать джерелом втіхи,
натхнення та моральної підтримки. Військовослужбовці, які активно залучені
до своїх релігійних або культурних спільнот, демонструють вищий рівень
психоемоційної стійкості.
Військовослужбовці, які мали досвід травматичних подій до участі у
бойових діях, можуть бути більш вразливими до розвитку ПТСР та інших
психоемоційних розладів. Попередні травми можуть посилювати відчуття
страху та безпорадності.
Військовослужбовці, які мають чіткі плани на майбутнє та підготовлені
до переходу до цивільного життя, демонструють кращі показники
34

психоемоційного стану. Наявність професійних навичок, освіти та планів на

кар'єру сприяє зниженню тривоги та невизначеності, пов'язаної з майбутнім.
Підтримка з боку уряду та громадських організацій має значний
вплив. Державні програми підтримки, зокрема медичні, соціальні та
психологічні послуги, покращують психоемоційний стан
військовослужбовців. Громадські організації, волонтери та благодійні фонди
надають необхідну допомогу і підтримку.
Розуміння впливу цих факторів на психоемоційний стан
військовослужбовців допомагає розробляти ефективні стратегії підтримки,
спрямовані на збереження психічного здоров'я військовослужбовців,
підвищення їх стійкості до стресу та забезпечення успішної адаптації до умов
бойових дій і повернення до мирного життя. Ефективна підтримка включає
забезпечення якісних житлових умов, доступ до харчування та води, медичне
забезпечення, командну підтримку, професійну підготовку, психологічну
допомогу, морально-етичну підтримку, контрольованість ситуації, позитивні
рольові моделі, культурну та релігійну підтримку, а плани на майбутнє і
підтримку з боку уряду та громадських організацій. Комплексний підхід до
підтримки військовослужбовців сприяє збереженню їх психоемоційного
здоров'я та підвищенню ефективності виконання службових обов'язків.
Воєнна загроза прямо підштовхує людину до максимальних зусиль для
виживання, спонукаючи організм реагувати відповідним чином. Існують
конкретні фізіологічні механізми, які активуються в таких ситуаціях.
Розуміння цих механізмів допомагає зрозуміти, що відбувається з нами та як
краще діяти.
У стані безпосередньої загрози фізичного характеру людина, подібно
до інших ссавців, переживає три основних реакції. боротьбу, втечу або
застосування тактики «мертвого». Реакція обирається інстинктивно і
визначається не лише характером загрози, але й фізичним і психічним станом
людини. Тому догляд за фізичним здоров'ям, належний відпочинок, рух та
правильне харчування мають велике значення [13].
35

Зрозуміло, що людина - це не лише фізичне тіло, а й психосоціальна

істота, здатна аналізувати ситуацію та діяти розумно в небезпечних умовах.
Але не всі вміють ефективно впоратися зі стресом у таких ситуаціях.
Часто можна помітити у собі раптові зміни психоемоційного стану, від
активності до відчуття безпорадності. Існує шість етапів реагування на
небезпеку.
1. Етап очікування. На етапі очікування людина вже усвідомлює
наявність небезпеки, але ще має надію на те, що ситуація може змінитися на
краще. Це період підвищеної напруги, коли люди знаходяться в очікуванні
подальших подій. Розуміння та прийняття цього етапу може бути ключовим
для збереження емоційного та психічного здоров'я під час кризових ситуацій.
Розробка плану дій є важливим елементом на цьому етапі. Вона
допомагає зосередитися на конкретних діях, які можна виконати для
підготовки до можливих небезпечних ситуацій. План дій може включати такі
кроки, як збір необхідних матеріалів та запасів, розробка контактів для
зв'язку з родиною та друзями, а вивчення шляхів евакуації або місць для
укриття. Це допомагає зберегти відчуття контролю над ситуацією та
зменшити рівень паніки серед людей.
Підготовка до кризових ситуацій включає в себе навчання навичок
першої допомоги та володіння необхідними знаннями для виживання в
умовах небезпеки. Це допомагає людям почувати себе більш впевнено та
готовими до дій у випадку екстрених ситуацій.
Загалом, на етапі очікування акцентується на важливості прийняття
небезпеки та підготовки до можливих наслідків. Розробка плану дій та
навички виживання допомагають зменшити страх і паніку, а підготувати
людей до ефективної реакції у разі потреби.
2. Етап удару. Етап удару є одним з найбільш критичних моментів у
реакції на небезпеку. Це той час, коли руйнівна подія вже сталася, і людина
стикається з нею безпосередньо. На цьому етапі можливі як фізичні, так і
емоційні реакції, відповідно до характеру та серйозності події [14].
36

Фізична реакція може включати в себе автоматичні дії для збереження

життя та безпеки, такі як укриття від обстрілу або виходу з небезпечної зони
- бути інстинктивна реакція на небезпеку, яка зумовлена природними
інстинктами самозахисту.
Емоційна реакція на етапі удару може бути дуже різноманітною,
залежно від особистості та конкретних обставин. Деякі люди можуть
відчувати паніку, страх або безпорадність, в той час як інші можуть перейти
в стан шоку або відчувати емоційне оглушення.
Важливою частиною етапу удару є здатність до адекватної реакції на
небезпеку - вимагати швидкого прийняття рішень та виконання дій, які
забезпечать безпеку та виживання. Важливою є можливість контролювати
емоції та діяти розумно, не дозволяючи страху або паніці переважити.
Крім того, етап удару може бути часом для мобілізації ресурсів та
спільної дії. Спільна реакція групи або спільноти може допомогти
забезпечити колективну безпеку та виживання у випадку небезпеки.
Загалом, етап удару є часом найбільшого випробування, але водночас
він може стати можливістю для реалізації сили та співпраці в умовах
кризових ситуацій.
3. Етап дії. На етапі дії людина переживає перехід від стану очікування
до безпосереднього реагування на надзвичайну ситуацію. Це той момент,
коли руйнівна подія вже сталася, і людина вимушена діяти, реагуючи на
обставини, що виникають, будь то фізичні або емоційні.
На цьому етапі емоції можуть бути пригнічені, а увага зосереджена на
виконанні конкретних дій. Адреналін, що виділяється в організмі в реакцію
на стресові ситуації, допомагає перейти у режим дії, збільшуючи рівень
енергії та уваги [15].
Люди можуть діяти швидко та рішуче, реагуючи на небезпеку або
виконуючи необхідні завдання для збереження життя та безпеки. Важливою є
здатність зберігати холоднокровність та раціонально оцінювати ситуацію,
щоб приймати найефективніші рішення в умовах стресу та обмеженого часу.
37

На етапі дії ключовою є вміння швидко реагувати на зміни обстановки,

адаптуватися до нових умов та приймати важливі рішення. Людина може
виявити сміливість та витримку, навіть у найскладніших обставинах, завдяки
чому забезпечити свою безпеку та безпеку інших.
4. Етап медового місяця. На етапі медового місяця люди відчувають
початок полегшення після стресової та небезпечної ситуації. Це період, коли
негативні аспекти кризи зменшуються, а люди відчувають емоційний релакс
та відпочинок.
Під час цього етапу можливі сильні перепади емоцій, від відчуття
полегшення та визволення від стресу до емоційної втоми та важкості. Люди
можуть відчувати полегшення від небезпеки, що минула, і радіти тому, що
вони залишаються в безпеці. на цьому етапі може виникати відчуття
спільності та солідарності серед тих, хто пережив кризу, що може зміцнити
взаємні стосунки та підтримку в спільноті.
ЗМІ часто висвітлюють позитивні аспекти ситуацій, що вирівнюються,
демонструючи приклади спільної підтримки та допомоги, що може зміцнити
віру в людську природну взаємодопомогу та резилієнтність.
Однак важливо пам'ятати, що перехід на етап медового місяця може
бути різним для кожної людини, і деякі можуть потребувати більш тривалого
часу для відновлення психологічної стійкості після стресової ситуації.
5. Етап усвідомлення. На етапі усвідомлення люди починають глибше
розуміти та осмислювати наслідки подій, які відбулися під час кризової
ситуації. Це період, коли емоції, що були пригнічені або приховані під час
попередніх етапів, можуть почати виходити на поверхню, і люди починають
усвідомлювати свої втрати та переживання.
На цьому етапі люди можуть розуміти реальні наслідки того, що
відбулося під час кризи, такі як втрата рідних чи близьких, фінансові та
матеріальні втрати, травми чи страждання. Вони можуть почати
рефлексувати про свої емоційні реакції та вплив подій на їхнє життя [16].
Усвідомлення власних емоцій та реакцій може призвести до різних
38

форм вираження, таких як роздуми, сльози, глибоке переживання та

внутрішня робота над собою. Це важливий етап у процесі психологічного
відновлення, оскільки дозволяє людям зрозуміти свої внутрішні переживання
та знайти способи подолання стресу та травм.
Важливою частиною етапу усвідомлення є підтримка та співчуття
оточуючих. Поділ власних почуттів та емоцій з іншими може допомогти
зменшити відчуття самотності та ізоляції і сприяти швидшому
психологічному відновленню.
Індивідуальний підхід до проходження етапу усвідомлення може бути
різним для кожної людини, і важливо дозволити собі відчути та обробити
свої емоції у власному темпі.
6. Етап відновлення. На етапі відновлення люди звертаються до
відновлення своїх фізичних, емоційних і духовних ресурсів після пережитої
кризової ситуації. Це період, коли люди зосереджуються на зціленні та
відновленні після стресу та травм.
На фізичному рівні люди можуть звертатися до медичної допомоги для
лікування травм, відновлення сил і енергії, а для відновлення здорового
режиму дня, включаючи харчування, сон і фізичну активність. Важливою
частиною процесу відновлення може бути відновлення звичайних ритуалів
та розпорядку дня, що допомагає стабілізувати життя та покращити
самопочуття.
На емоційному рівні люди можуть звертатися до психологічної
підтримки та консультацій для подолання стресу, тривоги та травматичних
переживань. Вони можуть відчувати потребу у вираженні своїх емоцій,
обробці переживань та знаходженні способів адаптації до змін, що відбулися
у їхньому житті [17].
На духовному рівні люди можуть звертатися до своїх вірувань,
духовних практик та спільнот для знаходження сенсу та підтримки у
складний час. Вони можуть шукати способи рефлексії, медитації та
саморефлексії, щоб знайти внутрішній спокій та гармонію.
39

Відновлення може займати час і вимагати зусиль, але це важливий етап

у процесі післякризового відновлення. Зосередження на відновленні
фізичних і духовних ресурсів допомагає людям повернутися до звичного
життя з новими силами та перспективами.
Під час війни люди можуть відчувати різноманітні психоемоційні
реакції, шок від заперечення або невіри у те, що сталося, а відчуття
заціпеніння, як якогось нереального обурення. Вони можуть відчувати страх
перед можливим повтором ситуації або відсутністю власної та родинної
безпеки. Злість може виникати на тих, хто викликав або дозволив війну, або
на несправедливість та безглуздість конфлікту загалом. Смуток може
виникати від втрат, як людських, так і матеріальних, а від втрати відчуття
безпеки та захищеності, іноді супроводжуючись непричинною депресією.
Психологічні реакції можуть включати нав'язливі думки або спогади
про інцидент, образи стосовно інших страшних подій та відчуття повторного
переживання досвіду. Люди можуть намагатися закрити або витіснити
болючі спогади, а можуть мати сни та кошмари про те, що сталося або про
інші страшні речі. можуть виникати труднощі з прийняттям простих рішень
та проблеми зі зосередженістю та пам'яттю.
Фізичні реакції можуть включати проблеми зі сном, такі як важкість
заснути через нав'язливі думки або порушений сон, або фізичні проблеми,
такі як легке лякання шуму, загальне збудження та м'язове напруження,
серцебиття, тремтіння або пітливість, задишка, нудота, діарея або закреп.
Поведінкові реакції можуть включати відсторонення від інших та
бажання бути на самоті, легке дратування на інших людей або відчуття
відстороненості від них, втрату інтересу до звичайних діяльностей та хобі,
відсутність бажання йти на роботу, погану мотивацію, погану концентрацію
та увагу, а надмірне вживання алкоголю, сигарет або інших наркотиків,
втрату апетиту або, навпаки, переїдання, а втрату інтересу до улюблених
занять [18].
Проведення повномасштабної війни на території України створює
40

серйозні загрози для психологічного благополуччя та добробуту переважної

більшості українського населення. Для подолання деструктивних наслідків
такого конфлікту необхідна організація національної системи заходів щодо
збереження та відновлення психологічного здоров'я громадян. Наприклад,
можна розглянути створення мережі центрів психологічної допомоги для
населення, які надаватимуться безкоштовно. Крім того, важливо розробити
єдинообразні стандарти інформаційного висвітлення подій війни з метою
уникнення вторинної травматизації аудиторії.
Значну роль у координації зусиль забезпечення психологічної
підтримки може відіграти Національна програма психічного здоров'я
українців. Незважаючи на складні обставини, що виникають через повну
масштабну війну, психологічне самопочуття українців зберігається на
високому рівні, що складає 6,7 бала з 9 можливих. Це характерно для всіх
демографічних груп та регіонів країни. Найбільший внесок у це має складова
самооцінки, яка відображає позитивне ставлення респондентів до самих себе.
Проте інструментальні аспекти психологічного благополуччя, такі як
здатність до саморегуляції емоцій та опанування складних емоційних станів
або здатність до подолання життєвих викликів, оцінюються значно гірше. Це
свідчить про те, що фаза психологічної мобілізації суспільства у зв'язку з
війною триває, і українцям може бракувати сил для підтримки стабільного
емоційного стану.
Важливо зауважити, що учасників дослідження опитували на онлайн-
панелі Kantar Україна, охоплюючи осіб віком від 18 до 55 років у містах
України з населенням понад 50 тисяч осіб. Участь у опитуванні була
добровільною та анонімною [19].
З моменту розпочатку повномасштабного вторгнення Росії на
територію України, практично кожен українець відчув вплив війни на своє
психологічне здоров'я. Поява конфлікту суттєво вплинула на емоційний стан
людей, призвівши до збільшення кількості тривожних та депресивних станів.
Більшість населення стало свідками психосоматичних проявів, таких як
41

шлунково-кишкові розлади, головні болі, стрибки артеріального тиску,

алергічні реакції, та порушення сну. спостерігалося зростання
неконтрольованої агресії, насильства, схильності до зловживання алкоголем і
наркотичними засобами, а суїцидальних думок, які виникали на тлі
переживання втрат. рідних, дому, ідентичності.
У період війни спостерігалися різні реакції населення. Деякі вибирали
"тікай" - іммігрували за кордон, інші - "бий" - долучилися до армії, щоб
захищати свою країну. Деякі обрали реакцію "завмри", ховаючись вдома в
надії на швидке завершення конфлікту.
Людська психіка має унікальну здатність адаптуватися до різних
викликів. Тому з часом люди почали реагувати на повітряні тривоги та інші
загрози інакше, ніж на початку війни.
Для полегшення процесу адаптації психіки у воєнний період
рекомендується зосередитися на відчуттях та станах, які були характерні до
війни, і згадати те, що було цінним і важливим у мирний час. При цьому
варто звертати увагу на маленькі радощі для себе та інших і збалансовано
поєднувати їх з обов'язками та відпочинком.
Важливо дозволяти собі невеликі приємності, проводити час з
близькими, навчатися та розвиватися, або ж відпочивати, залежно від
індивідуальних потреб. Підтримка близьких чи друзів, повернення до
звичного режиму дня та дотримання режиму сну, збалансованого харчування
та відпочинку допомагають вистояти у випробуваннях [20].
Невід'ємною частиною процесу адаптації є спроба повернутися до
звичних ритуалів і режимів, які були характерні до війни. Важливо робити
якомога більше речей, які робилися раніше, і не забувати про приємні
моменти, які радують. Такий підхід допомагає уникнути емоційного
вигорання та підтримує психічне здоров'я.
Реакції на війну можуть бути різними - від страху та безсилля до
радості та надії. Важливо приймати всі емоції як нормальні і намагатися
знайти способи впоратися з ними. У таких ситуаціях допомагає зосередження
42

на приємних справах, які допомагають розслабитися та відновити внутрішній

баланс.
З лютого 2022 року почалася повномасштабна війна, яка охопила
велику територію України та призвела до значних психологічних
навантажень на всю країну.
Дані з офіційних джерел з 24 лютого 2022 року по грудень 2022 року
показують наступне.
- 8 мільйонів осіб евакуювались за кордон;
- 5,3 мільйона внутрішніх переселенців;
- 700 тисяч військових та добровольців;
- до 13 тисяч загиблих військових станом на грудень 2022 року;
- 1,2 мільйона українців депортовано до Російської Федерації, з яких
150 тисяч - діти;
- півтисячі загиблих дітей;
- близько 15 тисяч осіб зникли безвісти, з них 3,4 тисячі українських
військовослужбовців перебувають у полоні;
- у пошкодженнях або знищенні майже 18 тисяч багатоповерхівок, 135
тисяч приватних будинків, 3 тисяч шкіл і дитячих садків, понад 1,5 тисяч
лікарень на території України;
- заміновано 200 тисяч квадратних кілометрів територій України.
Ці числа не є остаточними, оскільки війна ще триває. Кожна цифра
означає людські долі, а їхній масштаб формує колективну травму
українського народу. Масовість травматичного досвіду в Україні породжує
великі виклики з психологічного стану населення [21].
1. Масовість. Кожна родина в Україні постраждала від війни, і числа це
підтверджують. Багато людей стали свідками воєнних подій, пережили
знущання, тортури, поранення, а втрати близьких.
2. Дитячі травми. Малі діти та підлітки демонструють ознаки
тривожності, агресії та апатії. Вони стають більш замкненими та втрачають
інтерес до спілкування, а можуть мати регрес у самостійності.
43

3. Низький рівень психологічної культури. В Україні відсутня звичка

звертатися до психологів або психотерапевтів, а відсутність свідомості про
необхідність психологічної допомоги призводить до ізоляції та стигматизації.
4. Брак професійних психотерапевтів. Не вистачає кваліфікованих
фахівців, які вміли б працювати з воєнною травмою, та тривалих програм
відновлення для тих, хто потребує психологічної допомоги.
У цій складній ситуації важливо надати належну психологічну
підтримку та розвивати свідомість про значення психічного здоров'я для
всього українського суспільства.
Україні потрібне нове та якісне обладнання для психодіагностики
українців, адже наукові лабораторії, лікарні, діагностичні та реабілітаційні
центри мають потребу у покращенні своєї технічної бази для проведення
досліджень.
важливо підготувати суспільство, психологічну та медичну службу до
повернення військових. Часто родини не знають, як поводитися з
військовими, які повертаються додому на тиждень з фронту. Психологи та
медики часто не мають достатніх знань про посттравматичний стресовий
розлад (ПТСР).
Незважаючи на єдність українців у боротьбі проти ворога,
спостерігаються ознаки поляризації за релігійними, мовними ознаками, між
переселенцями та корінними мешканцями, а між тими, хто залишився в
Україні, і тими, хто виїхав за кордон.
існують завищені очікування щодо життя після перемоги. Багато
українців відкладають своє життя на потім, очікуючи на завершення війни.
Однак варто усвідомити, що війна не закінчиться в один день, і може
знадобитися час на відновлення. Після війни може виникнути психологічна
криза, супроводжувана психологічними та фізичними проблемами, тому
важливо вжити заходів для мінімізації наслідків воєнного періоду.
44

1.3 Фактори, що впливають на психоемоційний стан військових у

польових умовах

Психоемоційний стан військовослужбовців, які перебувають у

польових умовах, формується під впливом численних факторів, що можуть
значно вплинути на їх здатність виконувати службові обов'язки,
адаптуватися до екстремальних умов і зберігати психічне здоров'я.
Таблиця1.2 - Психоемоційний стан в умовах військових дій
Фактор Опис впливу на психоемоційний стан
Здатність військовослужбовців підтримувати високий рівень
Стресостійкість працездатності та ефективності в умовах значних
психоемоційних навантажень.
Здатність зберігати контроль над емоціями, уникати паніки та
Емоційна стабільність
неврівноваженості в умовах бойових дій.
Оперативна пристосовуваність до змінних умов середовища,
Здатність до адаптації
нових завдань і викликів.
Можливість витримувати тривалі фізичні навантаження та
Фізична витривалість
швидко відновлювати сили після навантажень.
Критично важливі для виконання завдань, що вимагають
Сила і швидкість реакцій швидкого реагування на змінні ситуації та протистояння
фізичним загрозам.
Формують високий рівень мотивації до виконання військових
Патріотизм і відданість
завдань, зміцнюють бойовий дух та готовність до дій в
обов'язку
умовах небезпеки.
Готовність до Вказує на здатність ставити інтереси служби та безпеку
самопожертви товаришів вище власних інтересів.
Збереження моральних цінностей та принципів в умовах
Моральна стійкість
стресу, фізичних і психоемоційних навантажень.
Знання військових регламентів, процедур і стандартів,
Професійна навички роботи з військовою технікою та озброєнням, вміння
компетентність проводити тактичне планування та оперативне управління
бойовими діями.
Зниження рівня стресу, покращення емоційного стану та
підвищення мотивації до виконання військових завдань
Соціальна підтримка
завдяки підтримці з боку родини, друзів, товаришів по службі
та командування.
Впливають на здатність справлятися з навантаженнями та
зберігати психоемоційний баланс в умовах незадовільних
Фізичні умови служби
житлових умов, браку базових зручностей, фізичного
виснаження та відсутності достатнього відпочинку.
45

Може як посилювати тривогу та страх через негативні

Вплив медіа та
новини, так і покращувати настрій та мотивацію через
інформаційного простору
позитивні новини та підтримку громадськості.
Сприяє або ускладнює справляння з психоемоційними
Фізичне здоров'я навантаженнями в залежності від загального стану здоров'я
та наявності хронічних захворювань.
Відчуття Покращує психоемоційний стан через впевненість у
контрольованості ситуації можливості впливати на ситуацію, знижує тривогу та стрес.
Рольові моделі та Позитивні рольові моделі підвищують мотивацію та
приклади для моральну стійкість, сприяють зниженню стресу та
наслідування покращенню загального психоемоційного стану.
Служать джерелом втіхи, натхнення та моральної підтримки,
Культурні та релігійні
сприяють зниженню рівня стресу та покращенню загального
переконання
психоемоційного стану.
Може збільшувати вразливість до розвитку психоемоційних
Досвід попередніх
розладів, але відповідна терапія та підтримка можуть
травматичних подій
знижувати ризик і покращувати загальний стан.
Наявність чітких планів та підготовленість до переходу до
Планування та підготовка
цивільного життя знижують тривогу та невизначеність,
до цивільного життя
покращуючи загальний психоемоційний стан.
Державні програми підтримки, а також допомога від
Підтримка з боку уряду та
громадських організацій сприяють зниженню рівня стресу та
громадських організацій
покращенню загального психоемоційного стану.
Джерело: складено автором
Аналіз таких факторів має важливе значення для розробки ефективних
стратегій підтримки і реабілітації військовослужбовців:
- інтенсивність і тривалість бойових дій. Високий рівень небезпеки,
постійний ризик для життя та необхідність швидко приймати критичні
рішення в умовах стресу можуть викликати значні психоемоційні
навантаження. Багато військовослужбовців стикаються з гострим стресом,
який у деяких випадках може переходити в хронічний стан, якщо бойові дії
тривають тривалий час. Постійна небезпека, відчуття вразливості та
непередбачуваність ситуації створюють умови для розвитку тривожних
розладів і посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
- соціальна підтримка. Наявність чи відсутність емоційної підтримки
від родини, друзів та колег значно впливає на здатність військовослужбовців
адаптуватися до складних умов. Соціальна ізоляція, відчуття самотності та
46

брак підтримки можуть поглиблювати відчуття безнадійності та тривоги. У

той же час, позитивні соціальні контакти, можливість обговорювати свої
переживання та отримувати емоційну підтримку сприяють покращенню
психоемоційного стану і підвищенню стресостійкості.
- фізичні умови служби, які включають якість житлових умов, доступ
до харчування та води, медичне забезпечення та рівень фізичного комфорту.
Незадовільні житлові умови, відсутність базових зручностей, брак чистої
води та харчування можуть значно погіршувати психоемоційний стан
військовослужбовців. Крім того, фізичне виснаження через недостатню
кількість відпочинку і сну, погані кліматичні умови та постійні фізичні
навантаження можуть бути джерелом стресу та депресії.
- командна підтримка і лідерство. Керівники, які демонструють
підтримку, розуміння та ефективні лідерські якості, можуть значно впливати
на моральний стан своїх підлеглих. Військовослужбовці, які відчувають
підтримку з боку командування, мають більш високий рівень мотивації та
психоемоційної стійкості. З іншого боку, брак підтримки, неефективне
керівництво або конфлікти з командуванням можуть погіршувати
психоемоційний стан і підвищувати ризик виникнення стресових розладів.
- особисті психологічні характеристики військовослужбовців.
Індивідуальні особливості, такі як стресостійкість, здатність до адаптації,
рівень емоційної стабільності та наявність психологічних ресурсів,
відіграють важливу роль у формуванні психоемоційного стану.
Військовослужбовці з високим рівнем стресостійкості та адаптивними
здібностями краще справляються з викликами і мають менше ризиків для
розвитку психоемоційних розладів.
- професійна підготовка та досвід. Військовослужбовці, які мають
високий рівень професійної підготовки та попередній бойовий досвід,
зазвичай краще адаптуються до умов бойових дій. Вони здатні швидше
приймати ефективні рішення, менше піддаються паніці та можуть надавати
підтримку своїм менш досвідченим колегам. Однак, багаторазові участі в
47

бойових діях можуть призводити до накопичення стресу і збільшувати

ризик розвитку ПТСР.
- психологічна допомога та реабілітаційні програми. Наявність доступу
до професійної психологічної допомоги під час і після бойових дій є
критично важливим для підтримки психоемоційного стану
військовослужбовців. Реабілітаційні програми, які включають індивідуальні
та групові терапії, тренінги з управління стресом і техніки релаксації, можуть
значно знижувати рівень стресу і покращувати загальний психічний стан.
Військовослужбовці, які отримують своєчасну і якісну психологічну
допомогу, демонструють кращі результати в адаптації до мирного життя.
- морально-етичні аспекти служби. Військовослужбовці, які вірять у
справедливість і необхідність своєї місії, мають вищий рівень мотивації і
стійкості до стресу. З іншого боку, моральні дилеми, етичні конфлікти і
сумніви у правильності своїх дій можуть призводити до виникнення почуття
провини, тривоги і депресії. Підтримка моральних цінностей, чітке розуміння
цілей і завдань місії, а наявність етичних стандартів допомагають
військовослужбовцям зберігати моральний дух і стійкість до психоемоційних
навантажень.
- вплив медіа та інформаційного простору. Військовослужбовці
постійно перебувають під впливом інформаційного потоку, який може мати
як позитивний, так і негативний вплив на їх психоемоційний стан. Негативні
новини, дезінформація, а соціальні мережі можуть посилювати почуття
тривоги, страху і безнадійності. Навпаки, позитивні новини, підтримка
громадськості і родини через медіа можуть покращувати настрій і мотивацію.
- власне здоров'я військовослужбовців. Фізичне здоров'я та наявність
хронічних захворювань можуть значно впливати на психоемоційний стан.
Біль, фізичні обмеження та необхідність лікування можуть стати джерелом
додаткового стресу і тривоги. Військовослужбовці з кращим фізичним
здоров'ям демонструють вищий рівень витривалості і стійкості до
психоемоційних навантажень.
48

- відчуття контрольованості ситуації. Військовослужбовці, які

відчувають, що мають контроль над ситуацією і можуть впливати на неї,
демонструють кращі показники психоемоційного стану. Відчуття
безпорадності, навпаки, посилює стрес і тривогу. Навички самоконтролю,
управління стресом і техніки прийняття рішень допомагають
військовослужбовцям зберігати спокій і ефективність в умовах бойових дій.
- рольові моделі та приклади для наслідування. Військовослужбовці,
які мають позитивні рольові моделі, демонструють вищий рівень мотивації та
моральної стійкості. Лідери, які надихають, підтримують і надають приклад
для наслідування, сприяють покращенню психоемоційного стану своїх
підлеглих. Наявність таких рольових моделей допомагає
військовослужбовцям орієнтуватися в складних ситуаціях і зберігати
моральний дух.
- культурні та релігійні переконання. Культурні традиції та релігійні
переконання можуть надавати значну підтримку в умовах стресу і
невизначеності. Вірування, ритуали та духовні практики можуть служити
джерелом втіхи, натхнення і моральної підтримки. Військовослужбовці, які
активно залучені до своїх релігійних або культурних спільнот, зазвичай
демонструють вищий рівень психоемоційної стійкості.
- досвід попередніх травматичних подій. Військовослужбовці, які мали
досвід травматичних подій до участі у бойових діях, можуть бути більш
вразливими до розвитку ПТСР та інших психоемоційних розладів. Попередні
травми можуть посилювати відчуття страху і безпорадності. Однак,
відповідна терапія і підтримка можуть допомогти таким
військовослужбовцям справлятися з їхніми переживаннями і знижувати
ризик повторного травматичного стресу.
- планування та підготовка до цивільного життя після служби.
Військовослужбовці, які мають чіткі плани на майбутнє і підготовлені до
переходу до цивільного життя, демонструють кращі показники
психоемоційного стану. Наявність професійних навичок, освіти і планів на
49

кар'єру після служби сприяє зниженню тривоги та невизначеності, пов'язаної

з майбутнім.
- підтримка з боку уряду і громадських організацій. Державні
програми підтримки, зокрема медичні, соціальні і психологічні послуги,
можуть значно покращувати психоемоційний стан військовослужбовців.
Громадські організації, волонтери і благодійні фонди грають важливу роль
у наданні необхідної допомоги і підтримки.
У сукупності ці фактори визначають рівень психоемоційного здоров'я
військовослужбовців у польових умовах. Розуміння їхнього впливу
допомагає розробляти ефективні стратегії підтримки, які сприяють
збереженню психічного здоров'я військовослужбовців, підвищують їх
стійкість до стресу та забезпечують успішну адаптацію до умов бойових дій і
повернення до мирного життя.
У польових умовах військовослужбовці знаходяться в середовищі, де
стрес є невід'ємною частиною їхнього повсякденного життя. Цей стрес часто
виникає внаслідок небезпеки, яка супроводжує військову діяльність,
невизначеності щодо майбутніх подій та підвищеного рівня напруги, що
відчувається в умовах бойових дій.
Ситуації бойових дій, такі як виставлення на вогонь ворожої артилерії
або спілкування з місцевими мешканцями у зоні конфлікту, є особливо
стресовими для військовослужбовців. Постійна загроза для їхнього життя та
здоров'я створює великий психологічний навантаження, яке може викликати
тривогу, страх, нервову напругу та інші негативні емоції.
Небезпека від обстрілів, вибухів та інших форм нападу може
погіршувати психічний стан військовослужбовців, роблячи їх більш
підозрілими, напруженими та готовими до реагування на будь-яку небезпеку.
Більше того, невизначеність щодо майбутніх подій та можливості
випадкових зустрічей зі ворогом можуть створювати відчуття безпорадності
та відчуженості [22].
У польових умовах військовослужбовці зіткнуться з викликом
50

недостатнього сну та відпочинку, оскільки вони знаходяться в постійній

готовності до дій і високому рівні активності - призвести до серйозних
наслідків для їхнього фізичного та психічного здоров'я.
Недостатній сон може спричинити погіршення настрою, втому та
збільшення рівня стресу серед військовослужбовців. Бездоганна
функціональність та ясний розум важливі для успішного виконання завдань у
військових операціях, але недосипання може привести до зниження
когнітивних здібностей та реакційної швидкості, що створює ризик для
безпеки.
Більше того, недостатній сон може погіршити здатність
військовослужбовців до адаптації до стресових ситуацій та вплинути на їхню
здатність до прийняття рішень - збільшити ризик неправильних вирішень у
критичних ситуаціях, що може мати серйозні наслідки для всієї команди.
Недостатність сну та відпочинку у польових умовах військової
діяльності може бути серйозним фактором, що впливає на психоемоційний
стан військовослужбовців та загальну ефективність їхньої роботи.
Забезпечення відповідних умов для відновлення сну та відпочинку стає
ключовим завданням для збереження функціональності та бойової готовності
військового персоналу.
У польових умовах військовослужбовці стикаються з викликом
соціальної ізоляції, що може виникати через обмежений доступ до родини,
друзів та звичайного оточення. Це особливо актуально під час військових
операцій або тривалих місій, коли військовослужбовці перебувають далеко
від своїх близьких та звичайного соціального середовища.
Почуття відокремленості та самотності можуть виникати внаслідок
відсутності близьких відносин та підтримки від родини та друзів.
Військовослужбовці можуть відчувати, що їхні близькі не розуміють їхньої
ситуації або не можуть допомогти їм у вирішенні проблем, що може
призвести до погіршення їхнього психічного стану [23].
Безпосередня взаємодія з рідними та друзями часто служить джерелом
51

психологічної підтримки та емоційного відпочинку. Відчуття

відокремленості може призвести до появи стресу, тривоги та депресії серед
військовослужбовців. Тому важливо, щоб команди військовослужбовців
враховували цей аспект та надавали можливості для збереження контактів з
родиною та друзями, наприклад, через відеозв'язок чи листування.
Психологічна підтримка та сприяння взаємодії з колегами можуть
допомогти зменшити відчуття соціальної ізоляції та покращити психічний
стан військовослужбовців у польових умовах.
Недостатність харчування та непридатні умови гігієни є серйозними
факторами, які можуть негативно впливати на психічний стан та загальний
стан здоров'я військовослужбовців у польових умовах. Умови, в яких вони
перебувають, можуть бути дуже важкими та несприятливими, що призводить
до значних викликів для їхнього харчування та здоров'я.
Недостатнє харчування може призвести до втрати енергії, втоми та
слабкості у військовослужбовців. Недостатня кількість їжі або недостатній
рівень поживних речовин можуть погіршити їхню фізичну та психічну
витривалість, що може впливати на їхню здатність виконувати свої обов'язки
та приймати рішення в стресових ситуаціях.
Погані гігієнічні умови можуть призводити до стресу та
незадоволення серед військовослужбовців. Відсутність можливостей для
прийому гарячого душу, недостатність чистої води для вмивання або
недостатність засобів гігієни можуть призвести до відчуття дискомфорту та
неприємностей, що впливає на загальний стан психічного та фізичного
здоров'я.
У польових умовах військовослужбовці стикаються з постійною
загрозою та небезпекою, яка походить з різних джерел. Це включає
потенційні бойові дії з ворожими силами, можливість терористичних атак, а
ризик від природних катастроф та інших непередбачених ситуацій, які
можуть виникнути у польовому середовищі [24].
Становище постійної загрози та небезпеки може викликати серйозні
52

психологічні реакції у військовослужбовців. Почуття тривоги, страху та

безпомічності є типовими реакціями на такі умови, оскільки вони стикаються
з невизначеністю та ризиком для свого життя та безпеки. Ці емоції можуть
мати негативний вплив на психічний стан військовослужбовців та їхню
здатність до виконання завдань у стресових ситуаціях.
Постійна загроза та небезпека можуть призводити до почуття
відчуженості та відокремленості від навколишнього світу.
Військовослужбовці можуть відчувати, що немає місця для відпочинку або
відновлення в польовому середовищі, що підсилює їхню вразливість та ризик
розвитку психічних проблем. Постійна загроза та небезпека в польових
умовах є серйозним фактором, який може впливати на психічний стан та
загальний добробут військовослужбовців. Забезпечення відповідної
психологічної підтримки та психологічної реабілітації стає надзвичайно
важливим для збереження функціональності та бойової готовності
військових у таких умовах.
Військова служба в польових умовах створює особливий контекст, в
якому психоемоційний стан військовослужбовців є одним із найважливіших
факторів, що визначають їхню здатність виконувати завдання та впливають
на їх загальний стан здоров'я. Це не лише питання фізичної витривалості, але
й психологічної стійкості, яка визначається комплексом факторів.
Перш за все, серед факторів, що впливають на психоемоційний стан
військових у польових умовах, слід зазначити стресові ситуації. Вони можуть
бути пов'язані зі загрозою життю та здоров'ю, недостатністю сну та
харчування, невизначеністю ситуації на полі бою та іншими факторами. Ці
стресові ситуації можуть викликати психологічний дискомфорт, тривогу та
навіть посттравматичний стресовий синдром.
Умови польового життя можуть бути вкрай важкими, проте наявність
підтримки колег та командири може значно полегшити психоемоційний стан
військових. Спільні дії, взаємна допомога та підтримка збільшують віру в
свої сили та допомагають подолати стресові ситуації.
53

Це включає в себе їхню психологічну стійкість, рівень тренувань та

готовності до викликів, рівень самоконтролю та інші психологічні
характеристики. Вони можуть допомагати військовим краще адаптуватися до
стресових ситуацій та керувати своїми емоціями [25].
Не останню роль у формуванні психоемоційного стану військових в
польових умовах відіграє підготовка та тренування. Чим краще
підготовлений військовослужбовець до певних сценаріїв дій, тим менше
ймовірність стресу та непередбачуваних реакцій.
У підсумку, психоемоційний стан військових у польових умовах
залежить від комплексу факторів, таких як стресові ситуації, соціальна
підтримка, особисті ресурси та рівень підготовки. Розуміння цих факторів
дозволяє краще розробляти стратегії психологічної підтримки та тренування
для підвищення ефективності та стійкості військовослужбовців у польових
умовах.
Народження і збереження психоемоційного стану військових в
польових умовах є ключовим завданням для забезпечення успішного
виконання їхніх обов'язків та збереження життя. На відміну від цивільних
умов, де в основному враховується екстернальна сприйнятливість,
психоемоційний стан військових в польових умовах додатково впливається
внутрішніми факторами, такими як військова дисципліна, розуміння мети
місії та лояльність до команди.
Підготовка до стресових ситуацій, які можуть виникнути в польовому
середовищі, має вирішальне значення, не лише фізичну підготовку, а й
психологічну тренування, спрямовані на розвиток стресостійкості,
управління емоціями та прийняття рішень в умовах обмеженого часу та
ресурсів.
Крім того, важливою є система психологічної підтримки військових.
Психологи та психіатри, які працюють з військовослужбовцями, повинні
мати розуміння особливостей польових умов і навички роботи в таких
середовищах. Забезпечення доступу до психологічної допомоги та
54

консультування у будь-який момент може допомогти військовим подолати

стрес та емоційні труднощі, що виникають під час служби.
Зважаючи на зазначені фактори, забезпечення психічного здоров'я
військовослужбовців у польових умовах є завданням, що вимагає
комплексного підходу та системної роботи. Відповідне управління стресом,
підтримка та психологічна підготовка відіграють критичну роль у
забезпеченні ефективності та стійкості військових в умовах, де кожна дія
може визначити результат операції або навіть виживання.

Висновки до розділу 1

Психоемоційний стан військовослужбовців у польових умовах

визначається комплексом взаємопов'язаних факторів, які впливають на їхню
здатність адаптуватися до екстремальних умов, виконувати службові
обов'язки та зберігати психічне здоров'я. Теоретичний аналіз цього аспекту
охоплює розгляд стресових факторів, механізмів психологічної адаптації,
ролі соціальної підтримки, а впливу індивідуальних особливостей і
професійної підготовки на психоемоційний стан військовослужбовців.
В умовах бойових дій військовослужбовці стикаються з високим
рівнем стресу, який визначається інтенсивністю та тривалістю бойових
операцій, постійною загрозою життю, необхідністю швидко приймати
критичні рішення в умовах стресу. Стресові фактори в умовах війни можуть
бути поділені на фізичні, психологічні та соціальні. Фізичні фактори
включають екстремальні умови середовища, такі як несприятливі кліматичні
умови, недостатність харчування та води, фізичні навантаження та втома.
Психологічні фактори охоплюють відчуття небезпеки, страх за життя,
невизначеність ситуації та можливість поранення або смерті. Соціальні
фактори включають відрив від родини та звичного соціального оточення,
необхідність інтеграції в новий колектив та підтримання стосунків з
товаришами по службі.
Психологічна адаптація військовослужбовців до бойових умов є
55

складним процесом, який включає як індивідуальні, так і групові механізми.

Індивідуальні механізми адаптації залежать від особистісних якостей
військовослужбовця, таких як рівень стресостійкості, здатність до
саморегуляції, емоційна стабільність та наявність психологічних ресурсів.
Групові механізми адаптації охоплюють підтримку з боку товаришів по
службі, командування та наявність ефективної командної взаємодії.
Згуртованість військового колективу, довіра та взаємопідтримка є важливими
чинниками, що сприяють зниженню рівня стресу та покращенню
психоемоційного стану.
Соціальна підтримка відіграє вирішальну роль у підтримці
психоемоційного стану військовослужбовців. Підтримка з боку родини,
друзів, колег та командування є важливим фактором, що сприяє зниженню
відчуття самотності та ізоляції, підвищенню рівня мотивації та емоційної
стабільності. Військовослужбовці, які отримують значну соціальну
підтримку, краще справляються з викликами бойових умов, демонструють
вищий рівень стресостійкості та менш схильні до розвитку психоемоційних
розладів.
Індивідуальні психологічні характеристики військовослужбовців
мають значний вплив на їхній психоемоційний стан. Особистісні якості, такі
як високий рівень стресостійкості, здатність до адаптації, емоційна
стабільність та наявність психологічних ресурсів, визначають, наскільки
ефективно військовослужбовець може справлятися з екстремальними
умовами бойових дій. Військовослужбовці з високим рівнем стресостійкості
та адаптивними здібностями краще справляються з психоемоційними
навантаженнями та мають менше ризиків для розвитку психоемоційних
розладів.
Професійна підготовка та досвід є важливими факторами, що
впливають на психоемоційний стан військовослужбовців у польових умовах.
Високий рівень професійної підготовки та попередній бойовий досвід
сприяють кращій адаптації до бойових умов, швидшому прийняттю
56

ефективних рішень та зниженню рівня стресу. Військовослужбовці, які

мають достатній рівень підготовки та досвіду, зазвичай демонструють вищий
рівень психоемоційної стійкості та менш схильні до розвитку
психоемоційних розладів. Однак, багаторазові участі в бойових діях можуть
призводити до накопичення стресу та збільшення ризику розвитку
посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Доступ до психологічної допомоги та реабілітаційних програм є
критично важливим для підтримки психоемоційного стану
військовослужбовців у польових умовах. Наявність професійної
психологічної допомоги під час і після бойових дій значно знижує рівень
стресу та покращує загальний психічний стан. Реабілітаційні програми, які
включають індивідуальні та групові терапії, тренінги з управління стресом та
техніки релаксації, мають позитивний вплив на психоемоційний стан
військовослужбовців та сприяють їх успішній адаптації до умов бойових дій
та повернення до мирного життя.
Морально-етичні аспекти військової служби впливають на
психоемоційний стан військовослужбовців у польових умовах.
Військовослужбовці, які вірять у справедливість та необхідність своєї місії,
мають вищий рівень мотивації та стійкості до стресу. Моральні дилеми,
етичні конфлікти та сумніви у правильності своїх дій можуть призводити до
виникнення почуття провини, тривоги та депресії. Підтримка моральних
цінностей, чітке розуміння цілей та завдань місії, а наявність етичних
стандартів допомагають військовослужбовцям зберігати моральний дух та
стійкість до психоемоційних навантажень.
Вплив медіа та інформаційного простору на психоемоційний стан
військовослужбовців у польових умовах є важливим аспектом.
Військовослужбовці постійно перебувають під впливом інформаційного
потоку, який може мати як позитивний, так і негативний вплив на їхній
психоемоційний стан. Негативні новини, дезінформація та соціальні мережі
можуть посилювати почуття тривоги, страху та безнадійності. Навпаки,
57

позитивні новини, підтримка громадськості та родини через медіа можуть

покращувати настрій та мотивацію військовослужбовців, сприяючи
зниженню рівня стресу та покращенню загального психоемоційного стану.
Фізичне здоров'я та наявність хронічних захворювань мають значний
вплив на психоемоційний стан військовослужбовців у польових умовах. Біль,
фізичні обмеження та необхідність лікування можуть стати джерелом
додаткового стресу та тривоги. Військовослужбовці з кращим фізичним
здоров'ям демонструють вищий рівень витривалості та стійкості до
психоемоційних навантажень, що сприяє їх успішній адаптації до
екстремальних умов бойових дій.
Відчуття контрольованості ситуації є ще одним важливим фактором,
що впливає на психоемоційний стан військовослужбовців у польових умовах.
Військовослужбовці, які відчувають, що мають контроль над ситуацією та
можуть впливати на неї, демонструють кращі показники психоемоційного
стану. Відчуття безпорадності, навпаки, посилює стрес і тривогу, що
негативно впливає на психоемоційний стан. Навички самоконтролю,
управління стресом та техніки прийняття рішень допомагають
військовослужбовцям зберігати спокій та ефективність в умовах бойових дій,
сприяючи зниженню рівня стресу та покращенню загального
психоемоційного стану.
Рольові моделі та приклади для наслідування мають важливе значення
для психоемоційного стану військовослужбовців у польових умовах.
Позитивні рольові моделі сприяють підвищенню мотивації та моральної
стійкості військовослужбовців. Лідери, які надихають, підтримують та
надають приклад для наслідування, допомагають військовослужбовцям
орієнтуватися в складних ситуаціях та зберігати моральний дух, що сприяє
зниженню рівня стресу та покращенню загального психоемоційного стану.
Культурні та релігійні переконання можуть надавати значну підтримку
військовослужбовцям у польових умовах. Вірування, ритуали та духовні
практики служать джерелом втіхи, натхнення та моральної підтримки.
58

Військовослужбовці, які активно залучені до своїх релігійних або культурних

спільнот, зазвичай демонструють вищий рівень психоемоційної стійкості та
краще справляються з викликами бойових дій. Культурні та релігійні
переконання сприяють зниженню рівня стресу та покращенню загального
психоемоційного стану військовослужбовців у польових умовах.
Досвід попередніх травматичних подій впливає на психоемоційний
стан військовослужбовців у польових умовах. Військовослужбовці, які мали
досвід травматичних подій до участі у бойових діях, можуть бути більш
вразливими до розвитку посттравматичного стресового розладу та інших
психоемоційних розладів. Попередні травми можуть посилювати відчуття
страху та безпорадності, що негативно впливає на психоемоційний стан
військовослужбовців. Однак, відповідна терапія та підтримка можуть
допомогти таким військовослужбовцям справлятися з їхніми переживаннями
та знижувати ризик повторного травматичного стресу, сприяючи
покращенню загального психоемоційного стану.
Планування та підготовка до цивільного життя після служби є
важливими факторами, що впливають на психоемоційний стан
військовослужбовців у польових умовах. Військовослужбовці, які мають
чіткі плани на майбутнє та підготовлені до переходу до цивільного життя,
демонструють кращі показники психоемоційного стану. Наявність
професійних навичок, освіти та планів на кар'єру після служби сприяє
зниженню тривоги та невизначеності, пов'язаної з майбутнім, що позитивно
впливає на загальний психоемоційний стан військовослужбовців.
Підтримка з боку уряду та громадських організацій має значний вплив
на психоемоційний стан військовослужбовців у польових умовах. Державні
програми підтримки, зокрема медичні, соціальні та психологічні послуги,
можуть значно покращувати психоемоційний стан військовослужбовців.
Громадські організації, волонтери та благодійні фонди грають важливу роль
у наданні необхідної допомоги та підтримки, сприяючи зниженню рівня
стресу та покращенню загального психоемоційного стану
59

військовослужбовців у польових умовах.

Розуміння теоретичних аспектів психоемоційного стану
військовослужбовців у польових умовах допомагає розробляти ефективні
стратегії підтримки, спрямовані на збереження психічного здоров'я
військовослужбовців, підвищення їх стійкості до стресу та забезпечення
успішної адаптації до умов бойових дій та повернення до мирного життя.
Ефективна підтримка включає забезпечення якісних житлових умов, доступ
до харчування та води, медичне забезпечення, командну підтримку,
професійну підготовку, психологічну допомогу, морально-етичну підтримку,
контрольованість ситуації, позитивні рольові моделі, культурну та релігійну
підтримку, а плани на майбутнє і підтримку з боку уряду та громадських
організацій. Комплексний підхід до підтримки військовослужбовців сприяє
збереженню їх психоемоційного здоров'я та підвищенню ефективності
виконання службових обов'язків, забезпечуючи їх успішну адаптацію до
умов бойових дій та повернення до мирного життя.
60

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ВІЙСЬКОВИХ

МВС ЗСУ В ПОЛЬОВИХ УМОВАХ ПІД ЧАС ВІЙНИ

2.1. Методика та організація дослідження

Мета будь-якого дослідження у сфері військової медицини полягає в

тому, щоб зрозуміти, які впливи військових дій можуть мати на фізичне та
психічне здоров'я військовослужбовців. У зв'язку з цим, експериментальне
дослідження, проведене на базі Головного клінічного госпіталю міста Києва,
має велике значення для розуміння та покращення умов лікування та
підтримки військових, які зазнали травм під час бойових дій.
Одним із ключових аспектів цього дослідження була розробка та
використання спеціальної анкети для збору даних про фізичні травми та
психічні стани військовослужбовців. Анкета містила п'ять запитань,
спрямованих на вивчення характеристик травми, часу, що пройшов після її
отримання, а наслідків у вигляді психічних станів та загального
самопочуття військового. Ці дані надали можливість отримати детальну
інформацію щодо впливу фізичних травм на психічне здоров'я
військовослужбовців [15].
Використання ряду методик для дослідження негативних психічних
станів у військовослужбовців було дуже цінним. Один з таких інструментів -
опитувальник травматичного стресу, розроблений з використанням пунктів з
інших методик та врахуванням концепції посттравматичного стресового
розладу (ПТСР). Цей опитувальник дозволив оцінити наявність різних
проявів ПТСР, таких як надмірна пильність, депресія, тривожність та інші,
серед військовослужбовців, які зазнали травм під час бойових дій.
Важливо зазначити, що опитувальник мав ретельно розроблену
структуру, що дозволило контролювати ступінь щирості відповідей та
максимально точно оцінювати стан військовослужбовців. Застосування
шкали Лайкерта та включення "ключових" пунктів дозволило здійснити
61

об'єктивну оцінку стану кожного учасника дослідження.

Дослідження проведене на базі Головного клінічного госпіталю міста
Києва, з використанням спеціально розроблених анкет та методик
дослідження психічних станів, є важливим кроком у напрямку зрозуміння та
розв'язання проблем, пов'язаних з фізичними травмами та їх впливом на
психічне здоров'я військовослужбовців. Результати цього дослідження
можуть бути використані для розробки ефективних методів лікування та
підтримки військових, які потребують допомоги після зазначених
травматичних подій.
Додатково до методів дослідження, важливо врахувати обмеження та
нюанси застосування опитувальника травматичного стресу. Ці обмеження
мають суттєве значення для правильної інтерпретації результатів та
уникнення можливих помилкових висновків.
Перше обмеження стосується отримання "інформованої згоди" від
випробуваного перед застосуванням опитувальника. Це важливо, оскільки
дослідження може містити особисту та чутливу інформацію, яка вимагає
згоди учасника [17].
Друге обмеження полягає в тому, що опитувальник не може
застосовуватися в гострий період психотравми або на тлі пригніченого стану
- вплинути на достовірність результатів, оскільки психічний стан в цих
умовах може бути відмінним від типового.
Третє обмеження зазначає, що опитувальник обмежено застосовується
для оцінки психічного стану в екстремальних умовах. Це важливо
враховувати, оскільки стан військовослужбовців може бути вплинутим не
лише фізичними травмами, але і екстремальними обставинами, що можуть
викликати психологічний стрес.
Четверте обмеження стосується застосування опитувальника в умовах
астенізації психіки, алкогольного чи наркотичного сп'яніння. В цих випадках
результати можуть бути спотвореними та не відображати реального стану
військовослужбовців.
62

Кінцеве обмеження вказує на те, що опитувальник не може бути

єдиним джерелом при постановці психологічного діагнозу. Це підкреслює
важливість врахування інших факторів та даних для правильної інтерпретації
результатів.
Урахування цих обмежень допомагає забезпечити точність та
достовірність результатів дослідження психічних станів у
військовослужбовців, які зазнали фізичних травм під час бойових дій. Тільки
з урахуванням цих обмежень можна зробити правильні висновки та
визначити належні заходи для підтримки та лікування цієї вразливої категорії
військових.
Методика опитувальника травматичного стресу, яка застосовувалася у
нашому дослідженні, дозволяє не лише виявити факт переживання
травматичної події, а й актуалізувати індивідуальний травматичний досвід та
супутню йому постстресову симптоматику. Це важливо для точного
встановлення діагнозу та розробки оптимальних психокорекційних та
реабілітаційно-відновних заходів для військовослужбовців, які страждають
на травматичні стресові розлади [19].
Опис шкал опитувальника дозволяє зрозуміти, які аспекти психічного
стану військовослужбовців були вивчені та оцінені в рамках дослідження.
Наприклад, перша основна субшкала визначає наявність події травми, а
подальші - різні аспекти посттравматичного стресового розладу, такі як
повторне переживання травми, симптоми уникнення та гіперактивації, а
дистрес та дезадаптація.
У свою чергу, субшкали гострого стресового розладу дозволяють
виявити та оцінити різні аспекти психічного стану військовослужбовців, такі
як дисоціативні симптоми, повторне переживання травми, симптоми
уникнення, симптоми гіперактивації та дистрес та дезадаптація.
Контрольні субшкали допомагають виявити тенденції випробуваного
до спотворення результатів, такі як брехня, агравація та дисимуляція, а
оцінити рівень депресії.
63

Час проведення тесту, який становить 20-30 хвилин, важливий з точки

зору практичності та зручності для учасників дослідження.
Отже, використання цієї методики дозволяє отримати комплексну
інформацію про психічний стан військовослужбовців, які зазнали фізичних
травм під час бойових дій. Результати цього дослідження є важливими для
подальшого вдосконалення програм та заходів з підтримки та лікування цієї
групи осіб.
Одним з найефективніших і широко використовуваних інструментів
для вимірювання посттравматичного стресового розладу є Міссісіпська
шкала (МШ). Розроблена з метою оцінки ступеня вираженості
посттравматичних стресових реакцій у ветеранів бойових дій, вона стала
незамінним інструментом у дослідженні психічного стану після переживання
травматичних подій.
МШ складається з 35 тверджень, кожне з яких оцінюється за
п'ятибальною шкалою Ліккерта. Ці твердження відображають різні аспекти
посттравматичного стресового розладу, включаючи симптоми вторгнення,
уникнення, фізіологічної збудливості, провини та суїцидальність.
Високий підсумковий бал за МШ добре корелює з діагнозом
"посттравматичний стресовий розлад", що робить цей інструмент
надзвичайно корисним у клінічній практиці. Варто відзначити, що МШ має
хороші психометричні властивості, включаючи високу внутрішню
узгодженість та диференціально-діагностичні можливості.
Одним із важливих аспектів використання МШ є можливість
проведення диференційованої діагностики посттравматичного стресового
розладу, а вивчення психологічних наслідків різних травматичних подій.
Наприклад, шкала успішно використовувалася в дослідженнях психічних
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ветеранів війни в Афганістані.
Одним із ключових показників, що дозволяє оцінити результати МШ, є
ступінь відхилення від середньостатистичної норми, що виражається у Т-
балах. Чим вище це відхилення, тим сильніше виражена посттравматична
64

стресова реакція [16].

Українські дослідники використовують МШ для вивчення
психологічних та психофізіологічних аспектів посттравматичного стресового
розладу у різних контингентах піддослідних. Надійність Міссісіпської шкали
підтверджена різними дослідженнями, велику кількість різних популяцій.
Таблиця 2.1
Показниками ГХ-Кронбаху
МШ (громадянський варіант) МШ (військовий варіант)
N 412 254
Гх-Кронбаха 0,76 0,69
Стандартизована 0,81 0,76
надійність 0,82 0,79

(split- half)
Guttman split-half 0,82 0,78
Методика "Самооцінка психічних станів", розроблена Г. Айзенком, є
важливим інструментом для оцінки різноманітних психічних станів людини.
Цей тест дозволяє визначити рівень фрустрації, тривожності, ригідності та
агресивності, які є ключовими показниками загальних адаптативних
можливостей організму.
Ганс Юрген Айзенк, автор даної методики, є відомим психологом і
лідером біологічного напряму у психологічній науці. Його факторна теорія
особистості відіграє важливу роль у розумінні людської психіки.
Використовуючи цей тест, можна отримати інформацію про психічний стан
особистості та її реакції на різні життєві ситуації.
Тест складається з 40 тверджень, які охоплюють чотири основні групи
психічних станів: тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність.
Військовослужбовцям пропонується оцінити, наскільки часто їм притаманні
кожен з цих станів, присвоюючи бали згідно з певною системою.
Аналізуючи результати тесту, можна отримати уявлення про загальний
психічний стан особистості. Це допомагає не лише визначити наявні
проблеми, а й розробити стратегії адаптації та підтримки психічного
65

здоров'я. Даний тип тестування може бути застосований як в індивідуальних,

так і в групових дослідженнях.
Оцінка психічних станів за допомогою методики "Самооцінка
психічних станів" Г. Айзенка є важливим інструментом для аналізу та
розуміння психічного стану людини. Проведена інтерпретація балів дозволяє
визначити рівні тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності, що є
ключовими показниками психічного здоров'я та адаптації.
Перший блок питань, пов'язаний з тривожністю, вказує на рівень
емоційної нестабільності та вразливості. Високі бали у цьому блоку можуть
свідчити про серйозні труднощі у керуванні стресом та адаптації до нових
ситуацій.
Другий блок питань, що оцінює рівень фрустрації, вказує на здатність
особистості справлятися з невдачами та труднощами. Високі бали можуть
свідчити про відчуття безсилля та побоювання перед негативними подіями.
Третій блок, що стосується агресивності, вказує на ступінь контролю
над власними емоціями та спроможність до конструктивного спілкування.
Високі бали можуть вказувати на проблеми у взаємодії з іншими та
схильність до конфліктів [30].
Четвертий блок, пов'язаний з ригідністю, вказує на гнучкість або ж
негнучкість у відносинах та поглядах. Високі бали можуть свідчити про
тенденцію до уникання змін та страх перед новим.
Методика "Самооцінка психічних станів" є практичним інструментом
для психологів у роботі з клієнтами. Аналіз результатів дозволяє розробити
індивідуальні стратегії корекції та підтримки психічного здоров'я.
Диференціація рівнів депресії, що можлива завдяки цій методиці, надає
можливість точніше визначити проблемні аспекти та розробити ефективні
підходи до їх вирішення.
Отже, методика "Самооцінка психічних станів" Г. Айзенка відіграє
важливу роль у практичній психології, надаючи можливість не лише
діагностувати, а й коригувати різноманітні психічні стани та забезпечуючи
66

підтримку і покращення психічного здоров'я особистості.

2.2. Виявлення та аналіз психоемоційного стану учасників та його

вплив на взаємовідносини

Після проведення опитування серед військовослужбовців, які зазнали

психічної травми внаслідок участі у військових діях, виявлено різноманітні
аспекти цього проблемного явища. Опитування було здійснено серед
військовослужбовців сержантського складу, які брали участь у військових
діях, з віком від 20 до 55 років.
За результатами опитування, більшість фізичних травм
військовослужбовці зазнали під час ведення бою (75%), що свідчить про
небезпечність та ризикованість воєнних операцій. значна частина травм
(15%) сталася під час розмінування території, що вказує на необхідність
посилення безпеки при таких операціях. Необережне поводження зі зброєю
спричинило травми у 10% випадків, що підкреслює важливість відповідної
підготовки та контролю за зброєю серед військових.
У контексті психічних станів, що виникають після отримання травми,
виявлено, що більшість опитаних (40%) страждають від депресії, яка виникає
внаслідок неспроможності адаптуватися до змін у звичних життєвих умовах
після травми. значна частина військовослужбовців (26%) відчувають
агресивність до оточуючого світу, що може впливати на їхні міжособистісні
відносини та загальну ефективність служби. На жаль, частина опитаних
(20%) страждають від галюцинаційних переживань, що свідчить про серйозні
порушення в психічному стані.
Для діагностики психологічних наслідків травматичного стресу був
використаний спеціальний опитувальник, який дозволив виявити наявність
різних проявів посттравматичного синдрому. Цей опитувальник дозволяє
67

визначити такі прояви, як надмірна пильність, перебільшене реагування,

агресивність, порушення пам'яті і концентрації уваги, депресія, тривожність,
зловживання наркотичними і лікарськими засобами, галюцинаторні
переживання та проблеми зі сном.
Отже, результати дослідження свідчать про серйозні наслідки
психічних травм серед військовослужбовців, що потребують комплексного
підходу до їхнього вирішення. Важливо розробити програми психологічної
підтримки та реабілітації для військових, які зазнали психічних травм, а
зміцнити заходи безпеки на полі бою та під час розмінування для запобігання
подібним ситуаціям у майбутньому.
Таблиця 2.2
Діагностики психологічних наслідків» травми (І. О. Котенєва)
Стан Кількість чоловік (%)
Надмірна пильність 3 (10%)
Перебільшене реагування. 2 (7%)
Притуплення емоцій. 1 (3%)
Агресивність. 4 (13%)
Порушення пам'яті та концентрації уваги. 3 (10%)
Депресія. 4 (13%)
Загальна тривожність. 1 (3%)
Напади люті. 4 (13%)
Зловживання наркотичними і лікарськими речовинами. 1 (3%)
Непрохані спогади і галюцинаторні переживання. 3 (10%)
Проблеми зі сном (труднощі з засинанням і переривчастий 2 (7%)
сон).
«Вина за те що вижив». 1 (3%)
Оптимізм. 1(3%)
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інші психічні проблеми
є серйозними викликами для військовослужбовців. Аналізуючи дані з
таблиці 2.2, можна зробити важливі висновки щодо психологічного стану цієї
групи людей.
13% військовослужбовців діагностовано значну агресивність. Їм
68

властиве переконання у торжестві справедливості та прагнення трощити все

на своєму шляху. Необхідно враховувати їхні потреби в тренуванні навичок
управління гнівом та уникнення конфліктів.
13% мають депресію, що часто пов'язано з серйозними втратами та
почуттям самотності. Ці військовослужбовці втрачають інтерес до життя та
стикаються з головними болями, що поглиблює їхнє страждання.
Напади люті були виявлені в 13% випадків. Ці люди мають труднощі у
стримуванні гніву, що може призводити до конфліктів та бійок.
10% військовослужбовців мають надмірну пильність та відчувають
складнощі у контролі емоцій. Вони часто ізолюються та не довіряють навіть
близьким.
10% мають порушення пам'яті та концентрації уваги після фізичних
травм - вплинути на їхню здатність повертатися до звичного ритму роботи та
здійснювати повсякденні обов'язки.
Непрохані спогади та галюцинаторні переживання виявлені у 10%
випадків, що є показником складного емоційного стану та потреби у
психологічній підтримці.
важливо відзначити, що лише 3% військовослужбовців мають ознаки
оптимізму, що свідчить про загальну нестабільність психологічного клімату
серед цієї групи.
Таблиця 2.3
Діагностичні результати за Місісіпською шкалою для оцінки
посттравматичних реакцій
Вибірка Вірогідність ПТСР
Низька Середня Висока
Кількість чоловік, 7 (24%) 10 (33 %) 13 (43 %)
%
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) стає дедалі більшою
проблемою у військовому середовищі, особливо серед тих, хто отримав
фізичні травми. Аналізуючи дані з таблиці 2.2, можна побачити, що близько
43% військовослужбовців із фізичними травмами мають високу вірогідність
69

розвитку ПТСР. Ще 33% показали середню вірогідність наявності цього

розладу. Це свідчить про те, що фізичні травми можуть значно підвищувати
ризик для психічного здоров'я військових.
Однак лише 24% опитаних виявилися добре адаптованими до ПТСР,
що свідчить про те, що більшість військовослужбовців із фізичними
травмами мають проблеми з адаптацією до цього розладу - відображати
складність і важкість подолання психологічних наслідків війни та
травматичного досвіду.
На наступному етапі дослідження була використана методика Г.
Айзенка "Діагностика самооцінки психічних станів". Ця методика дозволила
отримати додаткову інформацію про психічний стан військовослужбовців із
фізичними травмами. Результати цього дослідження, представлені в таблиці
2.4, можуть розкрити додаткові аспекти психологічного стану цієї категорії
військових і допомогти у вдосконаленні психологічної підтримки та
реабілітації для них.
Ці дані підкреслюють необхідність ефективної психологічної
підтримки для військовослужбовців, щоб допомогти їм впоратися з
труднощами, зберегти їхнє здоров'я та підтримати їх в поверненні до
нормального життя після служби.
Таблиця 2.4
Результати діагностики самооцінки психічних станів
№ Психічний стан Абстрактні величини Відносні
(військовослужбовці) величини
%
1 Тривожність
Низький рівень 4 13 %
Средній рівень 10 34%
Високий рівень 16 53%
2 Фрустрація
Низький рівень 4 13 %
Середній рівень 15 50 %
Високий рівень 11 37 %
3 Агресивність
Низький рівень 4 13 %
Середній рівень 16 53 %
70

Високий рівень 10 34 %
4 Ригідність
Низький рівень 4 13 %
Середній рівень 20 67 %
Високий рівень 6 20 %
У сучасному світі військова служба часто стикається з проблемами
психологічного характеру, зокрема з тривожністю серед
військовослужбовців. За результатами досліджень, проведених у нашій
структурі, можна відзначити надзвичайно високий рівень тривожності у
військовослужбовців. Згідно з отриманими даними, 53% опитаних виявили
високий рівень тривожності, ще 34% мали середній рівень тривожності, тоді
як лише 13% відповідали критеріям норми.
Це свідчить про те, що проблема тривожності потребує серйозного
уваги та комплексного підходу до вирішення. Важливо враховувати фактори,
які впливають на психічне здоров'я військовослужбовців, такі як стрес,
військові операції, віддаленість від сім'ї та близьких, та інші.
Графічне представлення результатів рівня тривожності на рисунку 2.1
ілюструє серйозність цієї проблеми та наголошує на необхідності негайних
заходів з мінімізації тривожності серед військовослужбовців. Такі заходи
можуть включати психологічну підтримку, тренування зі стресостійкості, а
соціальні програми, спрямовані на збереження родинних зв'язків та
покращення якості життя військовослужбовців. Вирішення проблеми
тривожності у військових є ключовим кроком для підтримання їхнього
психічного здоров'я та ефективної військової служби.
71

60%

53%

50%

40%
34%

30%

20%

13%

10%

0%
Низький рівень Середній рівень Високий рівень

Рис. 2.1 Рівень тривожності у військовослужбовців з фізичними

травмами
Військова служба, несумісно з тим, щоб залишатися лише звичайною
професією, вона часто перетворюється на спосіб життя, що несе за собою як
фізичні, так і психологічні травми. У дослідженні було виявлено, що високий
рівень тривожності серед військовослужбовців свідчить про їхню серйозну
турботу не лише за власну долю, а й за долю своїх співбійців. Ця
тривожність, як показує аналіз, здебільшого походить з важкостей у адаптації
з певною травмою до цивільного соціуму.
Фізичні травми, які військовослужбовці отримують під час служби, не
тільки можуть суттєво вплинути на їхній фізичний стан, а й на
психологічний. Дослідження показали, що лише 13% військовослужбовців з
фізичними травмами демонструють низький рівень фрустрації, тоді як 37%
мають високий рівень цієї психологічної стану - свідчити про те, що
більшість військовослужбовців, які зазнали фізичних травм, відчувають певні
труднощі у власній адаптації до нового життя поза армією.
Графічно отримані результати рівня фрустрації ясно показують, що
багато військовослужбовців переживають психологічний дискомфорт після
повернення до цивільного життя. Високий рівень фрустрації може бути
72

пов'язаний з агресивністю, діяльністю за інерцією, депресивними станами,

що характеризуються відчуттями суму, невпевненості, безсилля та відчаю.
Отже, дані дослідження свідчать про необхідність системного підходу
до підтримки військовослужбовців як фізично, так і психологічно, зокрема з
врахуванням їхньої адаптації до життя поза армією. Розвиток програм та
послуг, спрямованих на підтримку ветеранів, може допомогти зменшити
ризик психологічних проблем та сприяти їхній успішній реінтеграції в
цивільне суспільство.
60%

50%
50%

40% 37%

30%

20%

13%

10%

0%
Низький рівень Середній рівень Високий рівень

Рис. 2.2 Рівень фрустрації у військовослужбовців з фізичними

травмами
Під час дослідження агресивності військовослужбовців за методикою
Г. Айзенка, було отримано наступні результати: лише 13% виявили низький
рівень агресивності, 53% - середній рівень, тоді як 34% мали високий рівень
агресивності. Ці дані можна проаналізувати, враховуючи, що
військовослужбовці переважно мають помірну ворожість у відношенні до
інших людей. Графічне представлення отриманих результатів підтверджує
цей висновок, що відображено на рисунку 2.3. Такий розподіл агресивності
може бути важливим для розуміння та керування психологічним станом
військовослужбовців, сприяючи створенню ефективних програм підготовки
73

та підтримки їхнього психічного здоров'я.

60%

53%

50%

40%
34%

30%

20%

13%

10%

0%
Низький рівень Середній рівень Високий рівень

Рис. 2.3 Рівень агресивності у військовослужбовців з фізичними

травмами
Результати діагностики рівня ригідності військовослужбовців з
фізичними травмами показали, що лише 13% мали низький рівень ригідності,
67% - середній рівень, а 20% - високий рівень. Це свідчить про те, що у цієї
групи осіб існує висока ступінь закляклості, млявості та нерухливості
почуттів. Такі військовослужбовці можуть зазнавати важкостей у перебудові
під час виконання завдань, особливо, якщо це вимагається зміною обставин.
Графічне відображення цих результатів на рисунку 2.4 допомагає краще
усвідомити та аналізувати цей аспект їхньої психологічної структури.
Розуміння рівня ригідності може бути важливим для розробки психологічних
підходів до реабілітації та підтримки військовослужбовців, сприяючи
їхньому психічному здоров'ю та успішному виконанню службових
обов'язків.
74

80%

70% 67%

60%

50%

40%

30%

20%
20%
13%
10%

0%
Низький рівень Середній рівень Високий рівень

Рис. 2.4 Рівень ригідності у військовослужбовців з фізичними травмами

Ми представимо отримані результати з використанням методики
"Диференціальна діагностика депресивних станів" у таблиці 2.2 та на
рисунку 2.5.
Таблиця 2.5
Результати диференціальної діагностики депресивних станів у
військовослужбовців з фізичними травмами
Депресивні стани Абстрактні величини Відносні
(військовослужбовці) величини
%
Депресія відсутня, або незначна 1 3%
Депресія мінімальна 1 3%
Легка депресія 1 3%
Помірна депресія 12 40%
Виражена депресія 11 37%
Глибока депресія 4 14%
У результаті проведеного дослідження виявлено, що серед
військовослужбовців з фізичними травмами спостерігається значна
поширеність депресивних станів. Загальний аналіз даних показав, що
більшість військовослужбовців відображають помірний (40%) та виражений
(37%) рівні депресії. Глибока депресія присутня, хоч і в меншій кількості
(14%). Серед військовослужбовців відсутня або має незначний характер
75

депресія відзначена лише у 3% випадків, що вказує на загально високий

рівень депресивних реакцій серед даної групи осіб.
Отже, результати диференціальної діагностики підкреслюють
необхідність систематичного моніторингу та психологічної підтримки
військовослужбовців, які мають фізичні травми, з метою вчасного виявлення
та адекватного впливу на депресивні стани для забезпечення їхнього
психологічного благополуччя та здатності до служби.
45%
40%
40%
37%
35%

30%

25%

20%

15% 14%

10%

5% 3% 3% 3%

0%
Депресія Депресія Легка депресія Помірна Виражена Глибока
відсутня, або мінімальна депресія депресія депресія
незначана

Рис. 2.5 Результати за диференціальною діагностикою депресивних

станів у військовослужбовців з фізичними травмами
Депресія та тривога - це серйозні психічні стани, які можуть суттєво
впливати на якість життя людини. З даних таблиці 2.2 та рисунка 2.5 можна
визначити, що військовослужбовці з фізичними травмами стикаються з цими
проблемами з високою частотою. Зокрема, виявлено, що лише 3% з них не
мають ознак депресії, що є досить низьким показником.
Більшість військовослужбовців із фізичними травмами демонструють
різний рівень депресії. Помірна та виражена депресія зустрічається серед них
найчастіше - 40% та 37% відповідно. Такі дані свідчать про значний
психічний стрес, з яким стикаються ці люди внаслідок травм та військової
служби.
76

Зазначено, що для цих чоловіків характерними є не лише депресивні

симптоми, але і тривога. Тривога може виявлятися у вигляді невпевненості,
тривожних вигуків та надмірної рухливості - мати серйозні наслідки як для
фізичного, так і для психічного здоров'я цих осіб.
Отже, аналіз даних з таблиці 2.2 та рисунка 2.5 підкреслює важливість
розуміння психічного стану військовослужбовців з фізичними травмами.
Необхідно надати їм адекватну психологічну та медичну підтримку,
спрямовану на зменшення депресії та тривоги, щоб поліпшити їхнє
благополуччя та адаптацію до цивільного життя після служби.
Психологічний стан особистості складається з психічних і емоційних
процесів, які впливають на її поведінку та сприйняття світу. Розуміння цих
процесів дозволяє покращити спілкування та взаєморозуміння між людьми.
Перше, що потрібно зрозуміти, це те, що психоемоційний стан людини
є динамічним і змінюється в залежності від різноманітних факторів, таких як
стан здоров'я, емоційний досвід, соціальне середовище тощо. Виявлення
психоемоційного стану включає в себе спостереження за мовою тіла,
мімікою, виразами обличчя, а аналіз вербального спілкування.
Для аналізу психоемоційного стану важливо враховувати не лише самі
його прояви, але і причини, що його викликали. Наприклад, стресові ситуації
можуть призвести до зміни емоційного фону та погіршення спілкування між
людьми. Розуміння цих причин дозволяє знаходити ефективні шляхи
підтримки та покращення психічного стану.
Вплив психоемоційного стану на взаємовідносини є надзвичайно
важливим аспектом. Негативні емоції, такі як роздратованість, злість або
стрес, можуть призвести до конфліктів та погіршення взаєморозуміння між
людьми. З іншого боку, позитивний психоемоційний стан сприяє
покращенню спілкування, сприяє формуванню довіри та підтримці
взаємовідносин.
Отже, виявлення та аналіз психоемоційного стану учасників має велике
значення для покращення спілкування та взаєморозуміння в суспільстві.
77

Розуміння емоційних та психічних процесів дозволяє ефективно впливати на

взаємовідносини між людьми та створювати сприятливе середовище для
їхнього розвитку та зростання.
Після проведення опитування серед військовослужбовців, які зазнали
психічної травми внаслідок участі у військових діях, виявлено різноманітні
аспекти цього проблемного явища. Опитування було здійснено серед
військовослужбовців сержантського складу, які брали участь у військових
діях, з віком від 20 до 55 років. За результатами опитування, більшість
фізичних травм військовослужбовці зазнали під час ведення бою (75%), що
свідчить про небезпечність та ризикованість воєнних операцій. Значна
частина травм (15%) сталася під час розмінування території, що вказує на
необхідність посилення безпеки при таких операціях. Необережне
поводження зі зброєю спричинило травми у 10% випадків, що підкреслює
важливість відповідної підготовки та контролю за зброєю серед військових.
У контексті психічних станів, що виникають після отримання травми,
виявлено, що більшість опитаних (40%) страждають від депресії, яка виникає
внаслідок неспроможності адаптуватися до змін у звичних життєвих умовах
після травми. Значна частина військовослужбовців (26%) відчувають
агресивність до оточуючого світу, що може впливати на їхні міжособистісні
відносини та загальну ефективність служби. Частина опитаних (20%)
страждають від галюцинаційних переживань, що свідчить про серйозні
порушення в психічному стані.
Для діагностики психологічних наслідків травматичного стресу був
використаний спеціальний опитувальник, який дозволив виявити наявність
різних проявів посттравматичного синдрому. Цей опитувальник дозволяє
визначити такі прояви, як надмірна пильність, перебільшене реагування,
агресивність, порушення пам'яті і концентрації уваги, депресія, тривожність,
зловживання наркотичними і лікарськими засобами, галюцинаторні
переживання та проблеми зі сном.
Результати дослідження свідчать про серйозні наслідки психічних
78

травм серед військовослужбовців, що потребують комплексного підходу до

їхнього вирішення. Важливо розробити програми психологічної підтримки та
реабілітації для військових, які зазнали психічних травм, а також зміцнити
заходи безпеки на полі бою та під час розмінування для запобігання
подібним ситуаціям у майбутньому.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інші психічні проблеми
є серйозними викликами для військовослужбовців. Аналізуючи дані з
таблиці 2.2, можна зробити важливі висновки щодо психологічного стану цієї
групи людей. Значну агресивність діагностовано у 13% військовослужбовців.
Їм властиве переконання у торжестві справедливості та прагнення трощити
все на своєму шляху. Необхідно враховувати їхні потреби в тренуванні
навичок управління гнівом та уникнення конфліктів. Депресія, яка виявлена
у 13% опитаних, часто пов'язана з серйозними втратами та почуттям
самотності. Ці військовослужбовці втрачають інтерес до життя та стикаються
з головними болями, що поглиблює їхнє страждання. Напади люті були
виявлені в 13% випадків. Ці люди мають труднощі у стримуванні гніву, що
може призводити до конфліктів та бійок. Надмірну пильність та складнощі у
контролі емоцій мають 10% військовослужбовців, які часто ізолюються та не
довіряють навіть близьким. Порушення пам'яті та концентрації уваги після
фізичних травм виявлено у 10% опитаних, що впливає на їхню здатність
повертатися до звичного ритму роботи та здійснювати повсякденні обов'язки.
Непрохані спогади та галюцинаторні переживання спостерігаються у 10%
випадків, що є показником складного емоційного стану та потреби у
психологічній підтримці. Важливо відзначити, що лише 3%
військовослужбовців мають ознаки оптимізму, що свідчить про загальну
нестабільність психологічного клімату серед цієї групи.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) стає дедалі більшою
проблемою у військовому середовищі, особливо серед тих, хто отримав
фізичні травми. Аналізуючи дані з таблиці 2.2, можна побачити, що близько
43% військовослужбовців із фізичними травмами мають високу вірогідність
79

розвитку ПТСР. Ще 33% показали середню вірогідність наявності цього

розладу. Це свідчить про те, що фізичні травми можуть значно підвищувати
ризик для психічного здоров'я військових. Однак лише 24% опитаних
виявилися добре адаптованими до ПТСР, що свідчить про те, що більшість
військовослужбовців із фізичними травмами мають проблеми з адаптацією
до цього розладу, що відображає складність і важкість подолання
психологічних наслідків війни та травматичного досвіду.
На наступному етапі дослідження була використана методика Г.
Айзенка "Діагностика самооцінки психічних станів". Ця методика дозволила
отримати додаткову інформацію про психічний стан військовослужбовців із
фізичними травмами. Результати цього дослідження, представлені в таблиці
2.4, можуть розкрити додаткові аспекти психологічного стану цієї категорії
військових і допомогти у вдосконаленні психологічної підтримки та
реабілітації для них. Ці дані підкреслюють необхідність ефективної
психологічної підтримки для військовослужбовців, щоб допомогти їм
впоратися з труднощами, зберегти їхнє здоров'я та підтримати їх в
поверненні до нормального життя після служби.
У сучасному світі військова служба часто стикається з проблемами
психологічного характеру, зокрема з тривожністю серед
військовослужбовців. За результатами досліджень, проведених у нашій
структурі, можна відзначити надзвичайно високий рівень тривожності у
військовослужбовців. Згідно з отриманими даними, 53% опитаних виявили
високий рівень тривожності, ще 34% мали середній рівень тривожності, тоді
як лише 13% відповідали критеріям норми. Це свідчить про те, що проблема
тривожності потребує серйозної уваги та комплексного підходу до
вирішення. Важливо враховувати фактори, які впливають на психічне
здоров'я військовослужбовців, такі як стрес, військові операції, віддаленість
від сім'ї та близьких, та інші.
Графічне представлення результатів рівня тривожності ілюструє
серйозність цієї проблеми та наголошує на необхідності негайних заходів з
80

мінімізації тривожності серед військовослужбовців. Такі заходи можуть

включати психологічну підтримку, тренування зі стресостійкості, а також
соціальні програми, спрямовані на збереження родинних зв'язків та
покращення якості життя військовослужбовців. Вирішення проблеми
тривожності у військових є ключовим кроком для підтримання їхнього
психічного здоров'я та ефективної військової служби.

Висновки до розділу 2

Динаміка психоемоційного стану військовослужбовців Міністерства

внутрішніх справ Збройних Сил України в польових умовах під час війни є
складним і багатофакторним процесом, що включає різні стадії та етапи, які
визначаються умовами служби, інтенсивністю бойових дій, особистими
характеристиками військовослужбовців та зовнішніми факторами впливу.
Розуміння цієї динаміки є важливим для розробки ефективних методів
підтримки та реабілітації військовослужбовців.
На початковому етапі, при вступі до бойових дій, військовослужбовці
стикаються з різким зростанням рівня стресу та тривоги, викликаних новими
умовами, невизначеністю ситуації та високим рівнем загрози. На цьому етапі
психоемоційний стан військовослужбовців характеризується підвищеною
тривожністю, напруженістю, відчуттям небезпеки та необхідністю швидкої
адаптації до нових умов. Важливу роль у цьому процесі відіграє попередній
бойовий досвід та рівень професійної підготовки, які можуть полегшити
адаптацію та знизити рівень стресу.
У процесі тривалої участі в бойових діях психоемоційний стан
військовослужбовців проходить через різні фази. Після початкового шоку та
адаптації до умов бойових дій настає період відносної стабілізації, коли
військовослужбовці починають пристосовуватися до умов війни, виробляючи
механізми психологічного захисту та адаптації. Цей період характеризується
зниженням рівня тривожності та напруженості, покращенням емоційної
81

стабільності та підвищенням впевненості у своїх силах.

Проте, з часом, при тривалій участі в бойових діях, психоемоційний
стан військовослужбовців може погіршуватися через накопичення стресу та
втоми. Постійний вплив стресових факторів, фізичне виснаження, брак
відпочинку та підтримки можуть призводити до розвитку хронічного стресу,
тривожних розладів, депресії та інших психоемоційних проблем. На цьому
етапі важливу роль відіграє соціальна підтримка з боку колег, командування,
родини та друзів, яка може допомогти знизити рівень стресу та покращити
емоційний стан.
У випадках інтенсивних бойових дій або тривалого перебування в
екстремальних умовах можливий розвиток посттравматичного стресового
розладу (ПТСР), який проявляється у вигляді нічних кошмарів, флешбеків,
підвищеної тривожності та інших симптомів. ПТСР є серйозною проблемою,
яка вимагає професійного лікування та реабілітації. Наявність доступу до
психологічної допомоги та реабілітаційних програм є критично важливим
для зниження ризику розвитку ПТСР та інших психоемоційних розладів.
Загальний психоемоційний стан військовослужбовців залежить від
індивідуальних психологічних характеристик, таких як рівень
стресостійкості, здатність до адаптації, емоційна стабільність та наявність
психологічних ресурсів. Військовослужбовці з високим рівнем
стресостійкості та адаптивними здібностями краще справляються з
викликами бойових умов та мають менше ризиків для розвитку
психоемоційних розладів. Особистісні якості, такі як мотивація, впевненість
у своїх силах та наявність моральних цінностей, впливають на здатність
військовослужбовців справлятися з психоемоційними навантаженнями.
Психоемоційний стан військовослужбовців залежить від фізичних
умов служби, таких як якість житлових умов, доступ до харчування та води,
медичне забезпечення та рівень фізичного комфорту. Незадовільні житлові
умови, брак базових зручностей, фізичне виснаження та відсутність
достатнього відпочинку можуть погіршувати психоемоційний стан
82

військовослужбовців та збільшувати ризик розвитку психоемоційних

розладів. Навпаки, забезпечення якісних житлових умов, доступ до
необхідних ресурсів та медичне обслуговування можуть значно покращити
психоемоційний стан військовослужбовців.
Командна підтримка та ефективне лідерство є важливими факторами,
що впливають на психоемоційний стан військовослужбовців. Командири, які
демонструють розуміння, підтримку та ефективні лідерські якості, сприяють
покращенню морального стану своїх підлеглих, підвищенню рівня мотивації
та емоційної стабільності. Військовослужбовці, які відчувають підтримку з
боку командування, мають вищий рівень стресостійкості та менш схильні до
розвитку психоемоційних розладів. Неефективне керівництво або конфлікти
з командуванням можуть негативно впливати на психоемоційний стан
військовослужбовців та знижувати їхню ефективність у виконанні службових
обов'язків.
Морально-етичні аспекти військової служби впливають на
психоемоційний стан військовослужбовців. Військовослужбовці, які вірять у
справедливість і необхідність своєї місії, мають вищий рівень мотивації та
стійкості до стресу. Моральні дилеми, етичні конфлікти та сумніви у
правильності своїх дій можуть призводити до виникнення почуття провини,
тривоги та депресії. Підтримка моральних цінностей, чітке розуміння цілей
та завдань місії, а наявність етичних стандартів допомагають
військовослужбовцям зберігати моральний дух та стійкість до
психоемоційних навантажень.
Вплив медіа та інформаційного простору на психоемоційний стан
військовослужбовців є важливим аспектом. Постійний потік інформації,
зокрема негативні новини, дезінформація та соціальні мережі, можуть
посилювати почуття тривоги, страху та безнадійності. Позитивні новини,
підтримка громадськості та родини через медіа можуть покращувати настрій
та мотивацію військовослужбовців, сприяючи зниженню рівня стресу та
покращенню загального психоемоційного стану.
83

Фізичне здоров'я та наявність хронічних захворювань впливають на

психоемоційний стан військовослужбовців. Біль, фізичні обмеження та
необхідність лікування можуть стати джерелом додаткового стресу та
тривоги. Військовослужбовці з кращим фізичним здоров'ям демонструють
вищий рівень витривалості та стійкості до психоемоційних навантажень, що
сприяє їх успішній адаптації до екстремальних умов бойових дій.
Відчуття контрольованості ситуації є ще одним важливим фактором,
що впливає на психоемоційний стан військовослужбовців.
Військовослужбовці, які відчувають, що мають контроль над ситуацією та
можуть впливати на неї, демонструють кращі показники психоемоційного
стану. Відчуття безпорадності, навпаки, посилює стрес і тривогу, що
негативно впливає на психоемоційний стан військовослужбовців. Навички
самоконтролю, управління стресом та техніки прийняття рішень
допомагають військовослужбовцям зберігати спокій та ефективність в
умовах бойових дій, сприяючи зниженню рівня стресу та покращенню
загального психоемоційного стану.
Рольові моделі та приклади для наслідування мають важливе значення
для психоемоційного стану військовослужбовців. Позитивні рольові моделі
сприяють підвищенню мотивації та моральної стійкості
військовослужбовців. Лідери, які надихають, підтримують та надають
приклад для наслідування, допомагають військовослужбовцям орієнтуватися
в складних ситуаціях та зберігати моральний дух, що сприяє зниженню рівня
стресу та покращенню загального психоемоційного стану.
Культурні та релігійні переконання можуть надавати значну підтримку
військовослужбовцям у польових умовах. Вірування, ритуали та духовні
практики служать джерелом втіхи, натхнення та моральної підтримки.
Військовослужбовці, які активно залучені до своїх релігійних або культурних
спільнот, зазвичай демонструють вищий рівень психоемоційної стійкості та
краще справляються з викликами бойових дій. Культурні та релігійні
переконання сприяють зниженню рівня стресу та покращенню загального
84

психоемоційного стану військовослужбовців у польових умовах.

Досвід попередніх травматичних подій впливає на психоемоційний
стан військовослужбовців у польових умовах. Військовослужбовці, які мали
досвід травматичних подій до участі у бойових діях, можуть бути більш
вразливими до розвитку посттравматичного стресового розладу та інших
психоемоційних розладів. Попередні травми можуть посилювати відчуття
страху та безпорадності, що негативно впливає на психоемоційний стан
військовослужбовців. Однак, відповідна терапія та підтримка можуть
допомогти таким військовослужбовцям справлятися з їхніми переживаннями
та знижувати ризик повторного травматичного стресу, сприяючи
покращенню загального психоемоційного стану.
Планування та підготовка до цивільного життя після служби є
важливими факторами, що впливають на психоемоційний стан
військовослужбовців у польових умовах. Військовослужбовці, які мають
чіткі плани на майбутнє та підготовлені до переходу до цивільного життя,
демонструють кращі показники психоемоційного стану. Наявність
професійних навичок, освіти та планів на кар'єру після служби сприяє
зниженню тривоги та невизначеності, пов'язаної з майбутнім, що позитивно
впливає на загальний психоемоційний стан військовослужбовців.
Підтримка з боку уряду та громадських організацій має значний вплив
на психоемоційний стан військовослужбовців у польових умовах. Державні
програми підтримки, зокрема медичні, соціальні та психологічні послуги,
можуть значно покращувати психоемоційний стан військовослужбовців.
Громадські організації, волонтери та благодійні фонди грають важливу роль
у наданні необхідної допомоги та підтримки, сприяючи зниженню рівня
стресу та покращенню загального психоемоційного стану
військовослужбовців у польових умовах.
Розуміння динаміки психоемоційного стану військовослужбовців МВС
ЗСУ в польових умовах під час війни допомагає розробляти ефективні
стратегії підтримки, спрямовані на збереження психічного здоров'я
85

військовослужбовців, підвищення їх стійкості до стресу та забезпечення

успішної адаптації до умов бойових дій та повернення до мирного життя.
Ефективна підтримка включає забезпечення якісних житлових умов, доступ
до харчування та води, медичне забезпечення, командну підтримку,
професійну підготовку, психологічну допомогу, морально-етичну підтримку,
контрольованість ситуації, позитивні рольові моделі, культурну та релігійну
підтримку, а плани на майбутнє і підтримку з боку уряду та громадських
організацій. Комплексний підхід до підтримки військовослужбовців сприяє
збереженню їх психоемоційного здоров'я та підвищенню ефективності
виконання службових обов'язків, забезпечуючи їх успішну адаптацію до
умов бойових дій та повернення до мирного життя.
86

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДАНИХ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Динаміка психоемоційного стану військовослужбовців під час

російсько-Української війни 2022 року

Російсько-українська війна 2022 року стала надзвичайним

випробуванням для українських військовослужбовців, які зіткнулися з
небаченими раніше викликами та загрозами. Динаміка їхнього
психоемоційного стану у цих умовах є складною та багатогранною,
впливаючи на їхню здатність виконувати бойові завдання та зберігати своє
здоров’я. Психологічні реакції військових змінюються в залежності від
різних етапів конфлікту, інтенсивності бойових дій та інших зовнішніх і
внутрішніх факторів.
Початковий етап війни часто характеризується шоком та
дезорієнтацією. Військовослужбовці, які потрапляють у зону бойових дій,
стикаються з раптовим і непередбачуваним насильством, що може викликати
сильний стрес і тривогу. Вони переживають первинний емоційний удар,
пов’язаний з усвідомленням реальної небезпеки для їхнього життя та життя
їхніх товаришів. У цей період багато хто може відчувати страх, паніку та
невпевненість, що ускладнює прийняття рішень і знижує ефективність
бойових дій.
Після початкового шоку військовослужбовці починають адаптуватися
до нових умов. Цей процес супроводжується зростанням рівня стресу,
оскільки вони змушені постійно перебувати в стані підвищеної готовності та
швидко реагувати на змінювані обставини. З часом багато військових
розвивають механізми психологічної адаптації, що допомагають їм зменшити
рівень тривоги та зосередитися на виконанні завдань. Вони навчаються
управляти своїми емоціями, використовувати техніки релаксації та
самоконтролю для збереження спокою в стресових ситуаціях.
Проте не всі військовослужбовці здатні успішно адаптуватися до умов
87

війни. Тривале перебування у зоні бойових дій може призводити до

виснаження ресурсів організму та розвитку хронічного стресу. У таких
випадках можуть з’являтися симптоми посттравматичного стресового
розладу (ПТСР), включаючи нав’язливі спогади про бойові дії, нічні
кошмари, дратівливість та депресивні стани. ПТСР може серйозно вплинути
на здатність військовослужбовців функціонувати у повсякденному житті та
виконувати свої обов’язки.
Одним із важливих аспектів динаміки психоемоційного стану
військових є соціальна підтримка. Підтримка з боку товаришів по службі,
командирів, родини та друзів відіграє ключову роль у збереженні
психологічного здоров’я. Військовослужбовці, які відчувають підтримку та
розуміння з боку оточуючих, мають більше шансів зберігати емоційну
стабільність. Взаємна підтримка та розуміння у військовому колективі
сприяють зниженню рівня тривожності та підвищенню морального духу.
Командири, які демонструють лідерські якості та піклуються про своїх
підлеглих, сприяють створенню позитивного емоційного клімату, що є
важливим для підтримки бойової готовності.
Психотерапевтичні сесії, консультації та реабілітаційні програми
допомагають військовослужбовцям справлятися зі стресовими ситуаціями та
відновлювати психоемоційний баланс. Психотерапія сприяє розвитку
навичок самоконтролю та емоційного регулювання, що є критично
важливими для збереження психічного здоров’я. Реабілітаційні програми, що
включають різні форми терапії, такі як арт-терапія, музикотерапія та
фізіотерапія, сприяють відновленню психологічного благополуччя.
Регулярна фізична активність і тренування сприяють підтримці
фізичної форми, що зменшує рівень стресу та покращує загальний стан
здоров’я. Військовослужбовці, які займаються спортом, мають вищий рівень
ендорфінів, що позитивно впливає на настрій та знижує рівень тривожності.
Крім того, фізичне здоров’я впливає на здатність військових ефективно
виконувати бойові завдання, що сприяє підвищенню їхньої впевненості у
88

власних силах та зниженню рівня стресу.

Індивідуальні особливості військових, такі як попередній досвід, рівень
підготовки та особистісні риси, відіграють важливу роль у формуванні
їхнього психоемоційного стану. Військовослужбовці з високим рівнем
підготовки та досвіду мають більше шансів зберігати психологічну стійкість
у стресових ситуаціях. Особистісні риси, такі як оптимізм, впевненість у
власних силах та здатність до самоконтролю, сприяють зниженню рівня
тривожності та покращенню загального психоемоційного стану. Військові,
які володіють цими рисами, здатні швидше адаптуватися до змінюваних умов
та ефективніше справлятися зі стресом.
Зовнішні умови, такі як наявність необхідних ресурсів та забезпечення,
впливають на психоемоційний стан військових. Відсутність належного
забезпечення, таких як їжа, вода, медичні засоби та зброя, може підвищувати
рівень стресу та тривожності. Військовослужбовці, які мають доступ до всіх
необхідних ресурсів, відчувають себе більш захищеними та готовими до
виконання бойових завдань. Крім того, умови проживання та розташування
на фронті можуть впливати на психологічний стан. Комфортні умови
проживання сприяють зниженню рівня стресу та покращенню загального
самопочуття військових.
Окрему увагу слід приділити впливу інформаційного середовища на
психоемоційний стан військових. Психологічний тиск, створюваний
інформаційними атаками, пропагандою та дезінформацією, може значно
впливати на моральний дух солдатів. Військовослужбовці, які перебувають
під постійним впливом негативної інформації, можуть відчувати підвищену
тривожність, невпевненість у власних діях та втрату мотивації. З іншого
боку, позитивні новини та інформаційна підтримка з боку командування та
родин можуть сприяти підвищенню морального духу та зниженню рівня
стресу.
Військові стикаються з емоційними втратами, які можуть сильно
впливати на їхній психоемоційний стан. Втрата товаришів по службі,
89

поранення або смерть близьких людей створюють глибокий емоційний біль,

який важко пережити без належної підтримки. Військовослужбовці, які
втратили своїх товаришів, можуть відчувати почуття провини, безпорадності
та депресії. Ці емоційні втрати потребують спеціалізованої психологічної
допомоги та підтримки, щоб допомогти військовим справлятися з болем і
знаходити сили для продовження служби.
Періоди інтенсивних бойових дій чергуються з відносно спокійними
періодами, коли військовослужбовці мають можливість відпочити та
відновити сили. Ці періоди є важливими для відновлення психоемоційного
стану, оскільки вони дозволяють військовим відпочити, набратися сил та
отримати необхідну підтримку. Під час відпочинку військовослужбовці
можуть звертатися до психологів, брати участь у реабілітаційних програмах
та отримувати підтримку від родини та друзів. Ці періоди є ключовими для
відновлення психічного здоров’я та підготовки до подальших бойових дій.
Динаміка психоемоційного стану військовослужбовців під час
російсько-української війни 2022 року є складною та багатогранною. Війна
створює численні виклики для психологічного здоров’я військових, які
змушені справлятися з постійним стресом, тривогою та емоційними
втратами. Розуміння цих викликів та врахування факторів, що впливають на
психоемоційний стан військових, дозволяє розробити ефективні стратегії
підтримки та реабілітації. Психологічна підготовка, соціальна підтримка,
професійна психологічна допомога, фізична активність та доступ до ресурсів
є важливими компонентами цієї підтримки. Врахування індивідуальних
особливостей та зовнішніх умов сприяє збереженню психоемоційного
благополуччя військовослужбовців. Комплексний підхід до підтримки
психічного здоров’я військових є необхідним для забезпечення їхньої
здатності ефективно виконувати бойові завдання та зберігати своє здоров’я
під час війни.
На полі бою психоемоційний стан військовослужбовців може бути
визначальним фактором у їхній ефективності та виживанні. У ході російсько-
90

української війни 2022 року, вивчення динаміки психоемоційного стану

військових ВМС ЗСУ в польових умовах розкриває глибинні психологічні
процеси, що відбуваються з бійцями в умовах конфлікту.
З початком розгортання та перших бойових дій, військовослужбовці
часто демонструють підвищений рівень адреналіну та готовність до дій - стан
сприйняття, що виникає у відповідь на негайну загрозу, де військові прагнуть
захистити свою країну та товаришів. Емоційна піднесеність та готовність
діяти зі сконцентрованою увагою та рішучістю є характерними для цього
періоду.
Проте, по мірі тривалості військових дій, психоемоційний стан починає
змінюватися. Стрес від невизначеності, зіткнення з жорстокістю війни та
втрати товаришів ведуть до зниження морального духу та підвищення
тривожності, постійні психологічні навантаження можуть призвести до
емоційного вигорання, зниження бойового духу та розладів, таких як
посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Важливість підтримки в такі
моменти не може бути переоцінена. Воїни отримують значну підтримку як
від командування, так і від місцевого населення, що надає додаткові ресурси
для психологічного відновлення.
Тривалі бойові дії мають кумулятивний ефект на психічне здоров'я
військовослужбовців, змінюючи їхню здатність до адаптації та відновлення.
Хронічний стрес може призвести до депресії та інших серйозних психічних
розладів, що вимагають професійного втручання. В цьому контексті, роль
військово-медичних клінічних центрів та мобільних госпіталів стає життєво
важливою, оскільки вони не лише надають термінову медичну допомогу, але
й здійснюють постійний моніторинг психічного стану військовослужбовців,
сприяючи їхньому швидкому відновленню та психологічній адаптації.
У контексті військових конфліктів, зокрема під час російсько-
української війни 2022 року, психоемоційний стан військовослужбовців
ВМС ЗСУ в польових умовах є ключовим фактором, що впливає на
ефективність виконання бойових завдань та загальну військову готовність. За
91

цих обставин, аналіз психоемоційного стану на початку дій, його змін

впродовж кампанії, та впливу тривалого бойового навантаження на психічне
здоров'я стає невід'ємною частиною військово-психологічної підготовки та
адаптації.

Рис. 3.1 Динаміка психоемоційного стану військовослужбовців

На рисунку представлено динаміку психоемоційного стану
військовослужбовців протягом 2022 року. Індекс психоемоційного стану
вказує на те, що початок року характеризувався відносно вищим рівнем
стабільності, але з часом, особливо в літні місяці, відзначається його
зниження, що може бути пов'язано з затяжними бойовими діями та
зростанням стресу. З жовтня спостерігається незначне покращення, завдяки
адаптації та впровадженню заходів психологічної підтримки
На початку військових дій, психологічний стан бійців часто
характеризується підвищеним рівнем адреналіну та мотивації.
Військовослужбовці, зіткнувшись з реальністю наближення бойових дій,
проявляють згуртованість та високий дух, спонукані відчуттям
відповідальності та патріотизму. Однак, саме цей початковий етап може бути
92

обманливим, адже реальність бойових дій швидко вносить корективи у

емоційний баланс бійців.
По мірі тривання військової кампанії з'являються значні випробування
для психічної стійкості особового складу. Продовження бойових дій,
зіткнення з втратами, нестабільність та невизначеність постійно впливають
на емоційний стан військових. Стрес та тривога починають домінувати, що
потребує активного втручання у формі психологічної підтримки та
адаптаційних тренінгів. Розуміння того, як змінюється психоемоційний стан
у динаміці бойових дій, є критично важливим для запобігання психічному
вигоранню та підтримки морального духу військовослужбовців.
Згодом, тривалі бойові дії вносять свої корективи у психічне здоров'я
військовослужбовців, посилюючи ризик розвитку посттравматичних
стресових розладів, депресії та інших емоційних і поведінкових дисфункцій.
Військові, які зазнають тривалої експозиції до високого рівня стресу,
потребують особливої уваги та допомоги, що включає як негайні тактичні
заходи, так і довготермінові стратегії реабілітації та психотерапії.
Метою дослідження було визначити психологічний вплив бойових дій
на військовослужбовців під час російсько-української війни 2022 року,
виявити основні психологічні розлади, пов'язані з бойовими діями, та
оцінити роль соціальної підтримки в адаптації та реабілітації
військовослужбовців.
Для досягнення поставленої мети було використано змішану
методологію, яка включала як кількісні, так і якісні методи дослідження:
 Проведено анонімні анкетування серед
військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Анкети
включали запитання щодо рівня стресу, тривожності, депресії, а
соціальної підтримки.
 Використовувалися стандартизовані шкали, такі як Шкала
депресії Бека, Шкала тривоги Спілбергера, а опитувальники для
93

діагностики посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

 Проведено серію психологічних тестів для глибшої оцінки
психоемоційного стану військовослужбовців. Використовувалися
методи когнітивного тестування та тести на оцінку емоційної
стабільності.
 Проведено порівняльний аналіз результатів дослідження з
даними про психологічний стан військовослужбовців в інших
конфліктах для виявлення унікальних характеристик та
специфічних викликів, які стоять перед військовослужбовцями в
контексті російсько-української війни.
Високий рівень стресу спостерігався у 78% опитаних
військовослужбовців. Тривожні розлади виявлені у 65% респондентів.
Симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР)
спостерігалися у 55% військовослужбовців. Найчастіше зустрічалися нічні
кошмари, спалахи агресії, уникання ситуацій, що нагадують про бойові дії.
Депресія була діагностована у 40% респондентів. Військовослужбовці
часто відзначали втрату інтересу до повсякденних справ, почуття
безнадійності та емоційне виснаження.
Військовослужбовці, які отримували підтримку від родини та друзів,
демонстрували кращі показники психоемоційного стану. Вони рідше
стикалися з депресією та тривожними розладами.
Позитивний вплив соціальної підтримки проявлявся у швидшій
адаптації до мирного життя та кращих показниках фізичного здоров'я.
Військовослужбовці, які брали участь у програмах психологічної
реабілітації, показували значне покращення психоемоційного стану.
Ефективними методами виявилися когнітивно-поведінкова терапія, групова
терапія та арт-терапія.
Було відзначено, що інтеграція військовослужбовців у соціальне життя
та їх участь у громадських проектах сприяли покращенню їхнього
94

психологічного стану.
Дослідження підтвердило, що бойові дії мають значний негативний
вплив на психоемоційний стан військовослужбовців, що проявляється у
високому рівні стресу, тривожності, депресії та ПТСР. Соціальна підтримка є
ключовим фактором у зниженні рівня психологічних розладів та покращенні
адаптації військовослужбовців до мирного життя. Необхідність
впровадження комплексних програм психологічної реабілітації та соціальної
підтримки є очевидною для покращення психоемоційного стану
військовослужбовців та їх інтеграції у суспільство після повернення з
фронту.
Дослідження психологічного впливу бойових дій на
військовослужбовців під час російсько-української війни 2022 року
охоплювало кілька ключових аспектів. Було проведено опитування серед
військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, з метою виявлення
рівня стресу, тривожності, депресії та інших психологічних розладів.
використовувалися стандартизовані психологічні тести та шкали для оцінки
психоемоційного стану.
Результати показали, що значна частина військовослужбовців відчуває
підвищений рівень стресу та тривожності. Виявлено високий відсоток
випадків посттравматичного стресового розладу (ПТСР), який спостерігався
як під час бойових дій, так і після повернення до мирного життя. було
відзначено зростання рівня депресії серед учасників бойових дій.
Військовослужбовці, які отримували соціальну підтримку від родини
та друзів, демонстрували кращі показники адаптації та нижчий рівень
психологічних розладів. Це свідчить про важливість соціальної підтримки в
процесі реабілітації та відновлення після бойових дій.
Порівняльний аналіз з іншими конфліктами показав, що
військовослужбовці під час російсько-української війни стикаються зі
специфічними викликами, такими як постійна загроза ракетних ударів та
мінування територій, що посилює їхнє почуття тривоги та небезпеки.
95

Результати дослідження підтвердили, що бойові дії мають значний

негативний вплив на психоемоційний стан військовослужбовців.
Підвищений рівень стресу та тривожності, високий відсоток випадків ПТСР
та депресії свідчать про необхідність впровадження комплексних програм
психологічної реабілітації.
Соціальна підтримка виявилася ключовим фактором у зниженні рівня
психологічних розладів та покращенні адаптації військовослужбовців до
мирного життя. Це підкреслює важливість розвитку системи підтримки для
ветеранів, включаючи психологічну допомогу, соціальні програми та заходи
для залучення громадськості. Результати дослідження, базуюються на анкеті
та відповідях у дод. Б.
Дослідження, присвячене методам психологічної реабілітації
військовослужбовців після бойових дій, охопило різні підходи до лікування
та відновлення психічного здоров'я учасників бойових дій. У дослідженні
взяли участь військовослужбовці, які пройшли через бойові дії під час
російсько-української війни 2022 року. Аналіз даних базувався на
анкетуванні, психологічних тестах та інтерв'ю з респондентами.
Результати показали, що найбільш ефективними методами
психологічної реабілітації виявилися когнітивно-поведінкова терапія,
групова терапія та арт-терапія. Когнітивно-поведінкова терапія допомагала
військовослужбовцям змінювати негативні думки та поведінкові стереотипи,
що сприяло зменшенню рівня тривожності та депресії. Групова терапія
надавала можливість військовослужбовцям обмінюватися досвідом,
отримувати підтримку від інших, що пройшли через подібні ситуації, і
відчувати себе менш ізольованими. Арт-терапія сприяла вираженню емоцій
через творчість, що допомагало зменшити рівень стресу та покращити
загальний психоемоційний стан.
Більшість респондентів, які брали участь у програмах психологічної
реабілітації, відзначали значне покращення свого психоемоційного стану.
Вони повідомляли про зниження рівня стресу та тривожності, покращення
96

настрою та загального самопочуття. Особливо ефективною виявилася

комбінація різних методів терапії, що дозволяла всебічно підходити до
вирішення проблем психічного здоров'я.
Соціальна підтримка відігравала важливу роль у процесі реабілітації.
Військовослужбовці, які отримували підтримку від родини та друзів,
демонстрували кращі результати в процесі реабілітації. Це підкреслює
важливість залучення близьких до процесу відновлення та надання їм
інформації про способи підтримки.
Дослідження, присвячене ролі соціальної підтримки в адаптації
військовослужбовців після бойових дій, охопило аналіз впливу різних форм
підтримки на психоемоційний стан та процес відновлення. Вибірка
складалася з військовослужбовців, які повернулися з фронту після активних
бойових дій під час російсько-української війни 2022 року. Методи
дослідження включали анкетування, інтерв'ю та фокус-групи.
Аналіз даних показав, що соціальна підтримка відіграє критично
важливу роль у процесі адаптації військовослужбовців до мирного життя.
Військовослужбовці, які отримували значну підтримку від родини, друзів та
громади, демонстрували кращі показники психоемоційного стану, нижчий
рівень стресу та тривожності, а швидше відновлення після бойових дій.
Важливими аспектами підтримки виявилися емоційна підтримка, фізична
присутність близьких людей, а допомога у вирішенні побутових та
соціальних проблем.
Респонденти зазначали, що найбільшу допомогу отримували від
найближчих членів сім'ї, які надавали емоційну підтримку, допомагали
справлятися з побутовими завданнями та були поруч у важкі моменти. Друзі
та колеги грали значну роль, забезпечуючи соціальну інтеграцію та
підтримку у складних ситуаціях. Громадські організації та волонтери часто
допомагали з юридичними питаннями, медичною підтримкою та
психологічною допомогою, що додатково сприяло поліпшенню стану
військовослужбовців.
97

Інтерв'ю з військовослужбовцями показали, що ті, хто мав доступ до

професійної психологічної допомоги та реабілітаційних програм, відчували
значне покращення психоемоційного стану. Це свідчить про необхідність
подальшого розвитку та фінансування таких програм на державному та
місцевому рівнях. Залучення ветеранів до громадських проектів та ініціатив
виявилося ефективним методом адаптації, оскільки це допомагало їм
відчувати себе корисними та затребуваними у суспільстві. Детально
розглянуто анкету, та відповіді у додатку В.
Аналізуючи динаміку психоемоційного стану військовослужбовців,
стає зрозуміло, що ефективне ведення бойових дій нерозривно пов'язане з
психологічною стабільністю та здатністю адаптуватися до екстремальних
умов. Забезпечення психологічної допомоги та розробка механізмів
підтримки стають вирішальними в аспектах збереження здоров'я та бойового
потенціалу війська.
Для проведення дослідження динаміки психоемоційного стану
військовослужбовців однієї з механізованих бригад Збройних Сил України в
2022 році, розглянемо три ключові аспекти:
1. Аналіз психоемоційного стану на початку військових дій
2. Зміни в психоемоційному стані в ході військової кампанії
3. Вплив тривалих бойових дій на психічне здоров'я
Для аналізу ми використовуємо такі методи:
 Структуроване опитування серед учасників для вимірювання
початкового психоемоційного стану та його зміни.
 Записи з щоденників військовослужбовців, що відображають їхні
щоденні переживання та емоційні стани.
Для ретельного аналізу динаміки психоемоційного стану
військовослужбовців однієї з механізованих бригад Збройних Сил України в
2022 році, ми запланували використання комбінації кількісних та якісних
методів. Основні етапи дослідження - структуроване опитування, аналіз
98

щоденників військовослужбовців, а аналіз медичних звітів мобільних

госпіталів.
Опитування розроблено з метою вимірювання психоемоційного стану
на різних етапах військової кампанії:
1. Як ви оцінюєте свій емоційний стан перед початком військових
дій?
 Дуже позитивний
 Скоріше позитивний
 Нейтральний
 Скоріше негативний
 Дуже негативний
2. Які емоції ви найчастіше відчували під час перших тижнів
бойових дій?
 Страх
 Гнів
 Гордість
 Смуток
 Радість
3. Чи змінився ваш емоційний стан протягом військової кампанії?
 Значно покращився
 Дещо покращився
 Не змінився
 Дещо погіршився
 Значно погіршився
4. Якщо відбулися зміни, які фактори ви вважаєте основними
причинами?
 Тривалість бойових дій
 Втрати серед товаришів
99

 Власні травми чи здоров'я

 Підтримка від командування та товаришів
 Інші (вкажіть)
5. Які стратегії ви використовували для психологічної адаптації під
час війни?
 Розмови з психологом
 Взаємодопомога з товаришами
 Фізичні вправи
 Медитації/релаксації
 Інші (вкажіть)
Аналіз психоемоційного стану на початку військових дій
 Високий рівень мотивації та адреналіну, мінімальні прояви
стресу чи тривоги, завдяки добре організованій підготовці та підтримці
команди.
 Згуртованість у групі, оптимістичні настрої щодо виконання
завдань.
Зміни в психоемоційному стані в ході військової кампанії
 Підвищення випадків стресу та тривоги через постійну
невизначеність та високі ризики. Ростуть випадки втоми та психічного
вигорання.
 Значна роль інформаційної підтримки та психологічних
тренінгів у підтримці психоемоційного стану.
Вплив тривалих бойових дій на психічне здоров'я
 Збільшення кількості військовослужбовців із симптомами
ПТСР, тривожності, депресії.
 Ефективність надання кваліфікованої медичної допомоги,
важливість регулярного моніторингу стану здоров'я.
Дослідження показує, що психоемоційний стан військовослужбовців
суттєво змінюється в ході військових дій. Важливість розуміння цих змін є
100

ключовою для розробки ефективних стратегій підтримки та інтервенцій, які

можуть сприяти здоров'ю та благополуччю військових у конфліктних
умовах.

3.2 Фактори, що впливають на психоемоційний стан військових під

час російсько-Української війни 2022 року

Російсько-українська війна 2022 року стала випробуванням для

багатьох військовослужбовців, які опинилися на передовій, піддаючись
постійним фізичним та емоційним навантаженням. Розуміння факторів, що
впливають на психоемоційний стан військових, є критично важливим для
забезпечення їхнього здоров’я та ефективності. Війна завжди була стресовою
подією, але інтенсивність сучасних конфліктів, складність бойових дій і
тривалість збройних протистоянь вимагають від солдатів не тільки фізичної
витривалості, а й емоційної та психологічної стійкості. Вплив цих факторів
на психоемоційний стан військових можна розглядати з кількох основних
аспектів: інтенсивність бойових дій, соціальна підтримка, доступ до
психологічної допомоги, фізичне здоров’я, індивідуальні особливості та
зовнішні умови.
Військовослужбовці постійно стикаються з фізичною небезпекою,
ризиком поранення або загибелі, що створює високий рівень стресу.
Постійний вплив стресових ситуацій може призвести до розвитку
посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Частота та інтенсивність
бойових дій безпосередньо впливають на психологічну стійкість військових.
Умови постійного бойового навантаження виснажують нервову систему, що
може призводити до емоційного вигорання, втрати мотивації та депресивних
станів. Військові змушені швидко адаптуватися до змінюваних умов, що
вимагає постійної мобілізації внутрішніх ресурсів.
Соціальна підтримка є ще ключовим фактором, що впливає на
психоемоційний стан військових. Підтримка з боку товаришів по службі,
101

командирів, родини та друзів може значно зменшити рівень тривожності та

стресу. Військовослужбовці, які відчувають підтримку та розуміння з боку
оточуючих, мають більше шансів зберігати психологічну стійкість. Зокрема,
командири, які демонструють лідерські якості та піклуються про своїх
підлеглих, сприяють створенню позитивного емоційного клімату в колективі.
Взаємна підтримка та розуміння між товаришами по службі сприяють
зниженню рівня стресу, оскільки солдати відчувають, що можуть
покладатися один на одного у важкі моменти.
Професійна психологічна допомога може включати індивідуальні та
групові консультації, психотерапію та реабілітаційні програми.
Військовослужбовці, які мають можливість звертатися за допомогою до
психологів та психотерапевтів, здатні краще справлятися зі стресовими
ситуаціями та знижувати рівень тривожності. Психотерапевтичні сесії
допомагають військовим розвивати навички самоконтролю та емоційного
регулювання, що є критично важливими для збереження психічного здоров’я
під час бойових дій. Реабілітаційні програми, що включають різні форми
терапії, такі як арт-терапія, музикотерапія та фізіотерапія, сприяють
відновленню психоемоційного балансу.
Фізичне здоров’я має значний вплив на психоемоційний стан
військових. Регулярна фізична активність та тренування сприяють підтримці
фізичної форми, що зменшує рівень стресу та покращує загальний стан
здоров’я. Військовослужбовці, які займаються спортом, мають вищий рівень
ендорфінів, що позитивно впливає на настрій та знижує рівень тривожності.
Крім того, фізичне здоров’я впливає на здатність військових ефективно
виконувати бойові завдання, що сприяє підвищенню їхньої впевненості у
власних силах та зниженню рівня стресу.
Індивідуальні особливості військових, такі як попередній досвід, рівень
підготовки та особистісні риси, відіграють важливу роль у формуванні
їхнього психоемоційного стану. Військовослужбовці з високим рівнем
підготовки та досвіду мають більше шансів зберігати психологічну стійкість
102

у стресових ситуаціях. Особистісні риси, такі як оптимізм, впевненість у

власних силах та здатність до самоконтролю, сприяють зниженню рівня
тривожності та покращенню загального психоемоційного стану. Військові,
які володіють цими рисами, здатні швидше адаптуватися до змінюваних умов
та ефективніше справлятися зі стресом.
Зовнішні умови, такі як наявність необхідних ресурсів та забезпечення,
впливають на психоемоційний стан військових. Відсутність належного
забезпечення, таких як їжа, вода, медичні засоби та зброя, може підвищувати
рівень стресу та тривожності. Військовослужбовці, які мають доступ до всіх
необхідних ресурсів, відчувають себе більш захищеними та готовими до
виконання бойових завдань. Крім того, умови проживання та розташування
на фронті можуть впливати на психологічний стан. Комфортні умови
проживання сприяють зниженню рівня стресу та покращенню загального
самопочуття військових.
Окрему увагу слід приділити впливу інформаційного середовища на
психоемоційний стан військових. Психологічний тиск, створюваний
інформаційними атаками, пропагандою та дезінформацією, може значно
впливати на моральний дух солдатів. Військовослужбовці, які перебувають
під постійним впливом негативної інформації, можуть відчувати підвищену
тривожність, невпевненість у власних діях та втрату мотивації. З іншого
боку, позитивні новини та інформаційна підтримка з боку командування та
родин можуть сприяти підвищенню морального духу та зниженню рівня
стресу.
Військові стикаються з емоційними втратами, які можуть сильно
впливати на їхній психоемоційний стан. Втрата товаришів по службі,
поранення або смерть близьких людей створюють глибокий емоційний біль,
який важко пережити без належної підтримки. Військовослужбовці, які
втратили своїх товаришів, можуть відчувати почуття провини, безпорадності
та депресії. Ці емоційні втрати потребують спеціалізованої психологічної
допомоги та підтримки, щоб допомогти військовим справлятися з болем і
103

знаходити сили для продовження служби.

Під час збройних конфліктів, таких як російсько-українська війна 2022
року, психоемоційний стан військовослужбовців піддається значному впливу
з багатьох боків. Вплив бойових дій, нестабільності та невизначеності на
фронті, а роль підтримки з боку команди та родини відіграють критичну
роль у формуванні загального емоційного та психічного стану військових.
Бойові дії безпосередньо впливають на психіку солдатів, ставлячи їх
перед необхідністю приймати миттєві рішення, які можуть мати далекосяжні
наслідки. Зіткнення з реальною загрозою для життя викликає стан високої
тривожності та стресу, може бути посилений видимістю втрат серед
товаришів по службі та власними травмами. Втрати, які спостерігають
військові, часто призводять до глибоких емоційних травм та
посттравматичних стресових розладів. Безумовно, тривала експозиція до
бойових дій істотно впливає на психологічне здоров'я, викликаючи у деяких
випадках хронічний стрес, анксіозність і депресивні стани.
Нестабільність та невизначеність, які є невід'ємною частиною життя на
фронті, грають значну роль у формуванні психоемоційного стану
військових. Непередбачуваність подій, часті зміни в бойових планах та
невизначеність щодо майбутнього можуть серйозно впливати на моральний
дух військових. Постійна невизначеність вимагає від військових здатності
швидко адаптуватися до нових умов та уміння витримувати психологічний
тиск. Під впливом таких умов можуть розвиватися стани, подібні до
«тунельного бачення», коли солдати зосереджуються виключно на
виживанні, що може обмежувати їхню здатність до аналізу ситуації та
прийняття обґрунтованих рішень.
Роль підтримки з боку команди та родини не може бути недооцінена у
контексті військових конфліктів. Командна підтримка, яка включає
злагоджену взаємодію, взаєморозуміння та довіру між командиром і
підлеглими, є життєво важливою для підтримання високого морального духу
та ефективності. Командири, які виявляють турботу про благополуччя своїх
104

підлеглих, можуть значно знизити рівень стресу серед солдатів та сприяти

їхній психологічній стабільності. Така підтримка допомагає солдатам
відчувати себе цінними членами команди, що збільшує їхню мотивацію та
відданість справі.
Сімейна підтримка має вирішальне значення. Листи, дзвінки,
повідомлення від близьких можуть стати основним джерелом втіхи та
мотивації для військових. Відомо, що солдати, які підтримують тісний
зв'язок зі своїми сім'ями, зазвичай краще справляються з військовими та
психологічними навантаженнями. Однак, важливо зазначити, що для деяких
військових такі зв'язки можуть створювати додатковий емоційний тягар,
особливо коли вони стурбовані безпекою та благополуччям своїх родин.
Вплив бойових дій, нестабільність на фронті та підтримка з боку
команди та родини формують складний психологічний ландшафт для
військовослужбовців. Управління цими аспектами вимагає не тільки
особистої стійкості військових, але й ефективних стратегій на рівні
військового командування та суспільства в цілому, щоб забезпечити
психологічну стабільність і готовність військ до викликів сучасних бойових
дій.

3.3 Стратегії адаптації та механізми впорядкування

Психоемоційний стан військовослужбовців під час російсько-

Української війни 2022 року вимагає розробки та впровадження ефективних
стратегій адаптації та механізмів впорядкування. У умовах постійного стресу
та небезпеки ці стратегії допомагають зберігати психологічну стійкість і
забезпечують здатність ефективно виконувати бойові завдання.
Однією з ключових стратегій є психологічна підготовка, що включає
тренінги та навчання для розвитку стійкості. Підготовка
105

військовослужбовців до можливих стресових ситуацій допомагає їм краще

справлятися з викликами війни. Психологічна підготовка охоплює техніки
зниження тривоги, управління стресом та розвиток позитивного мислення.
Зокрема, методи медитації та дихальні вправи сприяють зниженню рівня
тривожності та покращенню загального психоемоційного стану.
Важливим аспектом є соціальна підтримка, яка надається як з боку
товаришів по службі, так і від родини та друзів. Відчуття єдності та
підтримки створює емоційну безпеку, що є фундаментом для стійкості.
Спільні розмови, обговорення переживань та взаємна підтримка
допомагають військовим відчувати себе менш ізольованими та самотніми у
своїх випробуваннях. Командири, які демонструють лідерські якості та
підтримують своїх підлеглих, відіграють вирішальну роль у підтримці
морального духу.
Професійна психологічна допомога є невід'ємною частиною стратегій
адаптації. Психотерапевтичні сесії та консультації надають військовим
можливість обговорити свої емоційні проблеми та отримати поради щодо їх
подолання. Психотерапія сприяє розвитку навичок самоконтролю та
емоційного регулювання, що є критично важливим у умовах бойових дій.
Військовослужбовці, які отримують таку допомогу, мають більше шансів на
успішну адаптацію та підтримку свого психоемоційного стану.
Фізичне здоров'я має великий вплив на психоемоційний стан.
Регулярна фізична активність і тренування допомагають підтримувати
фізичну форму, що сприяє зниженню рівня стресу. Фізичні вправи
підвищують рівень ендорфінів, що позитивно впливає на настрій та загальне
самопочуття. Військовослужбовці, які займаються спортом і фізичними
вправами, мають вищу стійкість до стресу та краще справляються з
емоційними викликами.
Забезпечення доступу до ресурсів та інформації щодо технік адаптації
та впорядкування є ще однією важливою стратегією. Військовослужбовці
повинні мати можливість навчатися новим методам самоконтролю та
106

емоційної регуляції. Різні форми навчання, включаючи тренінги, семінари та

онлайн-курси, можуть допомогти військовим розвивати необхідні навички
для підтримки свого психоемоційного здоров'я.
У 2022 році, в умовах збройного конфлікту на території України,
психоемоційний стан військовослужбовців однієї з механізованих бригад
Збройних Сил України зазнавав значних випробувань. Щоб впоратися з
викликами, пов’язаними з воєнними діями, було необхідно застосувати цілий
ряд психологічних стратегій адаптації, залучити методи інформаційної
підтримки та використовувати професійну психологічну допомогу.
Психологічні стратегії адаптації, які використовувалися, мають на меті
допомогти військовослужбовцям не тільки вижити в умовах бойових дій, але
й ефективно функціонувати на полі бою. Стратегії - навчання технікам
саморегуляції, таким як глибоке дихання, медитація та прогресивна м'язова
релаксація, які допомагають зменшити рівень стресу та тривожності.
Важливу роль відіграє когнітивно-поведінкова терапія, яка дозволяє
військовим змінювати негативні моделі мислення, що можуть впливати на
їхній емоційний стан.
Навчання реалістичному оптимізму, вироблення стратегій вирішення
проблем та підтримка відданості місії та товаришам по службі є
ефективними в зміцненні психологічної стійкості військових.
Роль інформаційної підтримки та тренінгів не може бути недооцінена.
Ці заходи забезпечують військовослужбовців необхідною інформацією про
те, як розпізнавати та ефективно реагувати на стресові стани, які часто
виникають під час бойових дій. Тренінги, спрямовані на розвиток
комунікативних навичок, зміцнення командної взаємодії та лідерських
якостей, допомагають підтримувати моральний дух і згуртованість
підрозділів. Інформаційні сесії, що проводяться регулярно, надають
військовим актуальні дані про розвиток ситуації на фронті, що зменшує
рівень невизначеності та збільшує відчуття контролю над ситуацією.
Використання професійної психологічної допомоги стало одним із
107

ключових аспектів забезпечення психоемоційної стабільності

військовослужбовців.
Психологи, які працюють безпосередньо у військових частинах або в
мобільних госпітальних комплексах, надають індивідуальні консультації та
групові заняття, що дозволяють солдатам обговорювати свої переживання,
страхи та вчиться справлятися з ними. Психотерапевтична робота,
спрямована на переробку травматичних досвідів, відіграє критичну роль у
запобіганні розвитку посттравматичних стресових розладів. Крім того,
психологи навчають військових технікам відновлення після стресових
ситуацій, що є невід'ємною частиною їхньої роботи.
Всі ці стратегії та механізми впорядкування дозволяють підтримувати
не тільки індивідуальне психологічне здоров'я військових, але й сприяють
зміцненню психологічної стійкості військового колективу в цілому. Вони
спрямовані на мінімізацію негативних психоемоційних наслідків від участі у
бойових діях та допомагають військовослужбовцям адаптуватися до
викликів, з якими вони стикаються. Завдяки такому комплексному підходу
до психологічної підготовки та підтримки, можливо не тільки зберегти
здоров'я і життя військових, але й забезпечити високу ефективність
виконання військових завдань.

Висновки до розділу

Динаміка психоемоційного стану військовослужбовців під час

російсько-Української війни 2022 року є складною і багатогранною темою,
що охоплює різні аспекти психологічного та емоційного здоров'я. На початку
війни багато військовослужбовців відчували шок і тривогу через раптовий
початок бойових дій та небезпеку для свого життя і життя своїх товаришів.
Поступово ці емоції можуть перетворюватися на постійне відчуття стресу та
тривоги, що впливає на їхню здатність виконувати службові обов'язки.
Частина військовослужбовців стикається з такими проблемами, як
108

порушення сну, зниження апетиту та постійна напруга, що може призводити

до зниження бойової готовності та працездатності. Водночас у деяких
військовослужбовців спостерігається розвиток посттравматичного
стресового розладу, який вимагає спеціалізованої психологічної допомоги.
Попри всі труднощі, багато військовослужбовців демонструють високий
рівень адаптивності та стійкості, що допомагає їм зберігати психічне здоров'я
і продовжувати виконувати свої обов'язки.
Фактори, що впливають на психоемоційний стан військових під час
російсько-Української війни 2022 року, включають безліч різноманітних
аспектів. Перш за все, інтенсивність бойових дій і постійна загроза життю
створюють високий рівень стресу, що може вплинути на психологічну
стійкість військових.
Постійне фізичне і психоемоційне напруження призводить до втоми та
виснаження, що в свою чергу погіршує здатність до адаптації та прийняття
рішень в умовах бою.
Соціальна підтримка з боку товаришів по службі, командирів та родин
відіграє важливу роль. Підтримка та взаєморозуміння в колективі можуть
значно знизити рівень тривоги та сприяти відчуттю безпеки. Іншим
важливим фактором є доступ до психологічної допомоги та реабілітаційних
програм, які можуть допомогти військовим справлятися з психологічними
труднощами. Фізичне здоров'я впливає на психоемоційний стан, оскільки
поранення та хвороби додають додаткового стресу та можуть призводити до
депресивних станів.
Стратегії адаптації та механізми впорядкування відіграють ключову
роль у забезпеченні психічного здоров'я військових під час бойових дій.
Однією з основних стратегій є розвиток стійкості через психологічну
підготовку та навчання, що допомагає військовим справлятися зі стресом і
адаптуватися до екстремальних умов. Регулярна фізична активність і
тренування сприяють підтримці фізичного здоров'я, що є важливим
елементом загальної стійкості.
109

Соціальна підтримка від товаришів по службі та родин допомагає

створювати відчуття єдності та безпеки, що сприяє емоційній стабільності.
Командири, які демонструють лідерські якості і підтримку, можуть значно
підвищити моральний дух своїх підлеглих. Різні форми релаксації, такі як
медитація та дихальні вправи, використовуються для зниження рівня
тривоги та стресу.
Звернення до професійної психологічної допомоги є ще однією
важливою стратегією. Психотерапевтичні сесії та консультування
допомагають військовим розвивати навички самоконтролю та емоційного
регулювання. Важливо враховувати індивідуальні особливості кожного
військового при розробці програм реабілітації та підтримки.
Ефективною стратегією є створення позитивного ментального настрою
через самоаналіз та позитивне мислення. Військові можуть використовувати
техніки візуалізації успіху та самонавіювання для підвищення своєї
впевненості та мотивації. Нарешті, забезпечення доступу до ресурсів та
інформації щодо технік адаптації та впорядкування дозволяє військовим бути
краще підготовленими до подолання психологічних викликів, з якими вони
стикаються.

Висновки до розділу 3

Динаміка психоемоційного стану військовослужбовців під час

російсько-української війни 2022 року характеризується складними та
багатофакторними процесами, що впливають на їхню здатність адаптуватися
до екстремальних умов, виконувати службові обов'язки та зберігати психічне
здоров'я. Дослідження цього аспекту дозволило виявити ключові етапи змін у
психоемоційному стані військовослужбовців, а визначити основні фактори,
що впливають на ці зміни.
На початковому етапі бойових дій, коли військовослужбовці тільки
вступають у зону конфлікту, спостерігається різке зростання рівня стресу та
110

тривожності. Невизначеність ситуації, високий рівень загрози, нові умови

служби та постійне відчуття небезпеки викликають у військовослужбовців
сильне психоемоційне напруження. Важливу роль на цьому етапі відіграють
попередній бойовий досвід та рівень професійної підготовки, які можуть
полегшити адаптацію до бойових умов та знизити рівень стресу.
Психоемоційний стан військовослужбовців на початковому етапі бойових дій
характеризується підвищеною тривожністю, відчуттям страху, нервозністю
та напруженістю.
У процесі тривалого перебування у зоні бойових дій психоемоційний
стан військовослужбовців зазнає значних змін. Після початкового шоку та
адаптації до умов війни настає період відносної стабілізації, коли
військовослужбовці починають пристосовуватися до умов бойових дій,
виробляючи механізми психологічного захисту та адаптації. Цей період
характеризується зниженням рівня тривожності та напруженості,
покращенням емоційної стабільності та підвищенням впевненості у своїх
силах. Важливу роль на цьому етапі відіграє соціальна підтримка з боку
товаришів по службі, командування, родини та друзів, яка допомагає
військовослужбовцям знижувати рівень стресу та покращувати емоційний
стан.
З часом, при тривалій участі у бойових діях, психоемоційний стан
військовослужбовців може погіршуватися через накопичення стресу та
втоми. Постійний вплив стресових факторів, фізичне виснаження, брак
відпочинку та підтримки можуть призводити до розвитку хронічного стресу,
тривожних розладів, депресії та інших психоемоційних проблем. На цьому
етапі можуть з'являтися симптоми посттравматичного стресового розладу
(ПТСР), такі як нічні кошмари, флешбеки, підвищена тривожність та інші.
Розвиток ПТСР є серйозною проблемою, яка вимагає професійного лікування
та реабілітації.
Аналіз даних показав, що загальний психоемоційний стан
військовослужбовців значною мірою залежить від індивідуальних
111

психологічних характеристик, таких як рівень стресостійкості, здатність до

адаптації, емоційна стабільність та наявність психологічних ресурсів.
Військовослужбовці з високим рівнем стресостійкості та адаптивними
здібностями краще справляються з викликами бойових умов та мають менше
ризиків для розвитку психоемоційних розладів. Особистісні якості, такі як
мотивація, впевненість у своїх силах та наявність моральних цінностей,
впливають на здатність військовослужбовців справлятися з психоемоційними
навантаженнями.
Фізичні умови служби, такі як якість житлових умов, доступ до
харчування та води, медичне забезпечення та рівень фізичного комфорту,
мають значний вплив на психоемоційний стан військовослужбовців.
Незадовільні житлові умови, брак базових зручностей, фізичне виснаження
та відсутність достатнього відпочинку можуть погіршувати психоемоційний
стан військовослужбовців та збільшувати ризик розвитку психоемоційних
розладів. Забезпечення якісних житлових умов, доступ до необхідних
ресурсів та медичне обслуговування можуть значно покращити
психоемоційний стан військовослужбовців.
Командна підтримка та ефективне лідерство є важливими факторами,
що впливають на психоемоційний стан військовослужбовців. Командири, які
демонструють розуміння, підтримку та ефективні лідерські якості, сприяють
покращенню морального стану своїх підлеглих, підвищенню рівня мотивації
та емоційної стабільності. Військовослужбовці, які відчувають підтримку з
боку командування, мають вищий рівень стресостійкості та менш схильні до
розвитку психоемоційних розладів. Неефективне керівництво або конфлікти
з командуванням можуть негативно впливати на психоемоційний стан
військовослужбовців та знижувати їхню ефективність у виконанні службових
обов'язків.
Морально-етичні аспекти військової служби впливають на
психоемоційний стан військовослужбовців. Військовослужбовці, які вірять у
справедливість і необхідність своєї місії, мають вищий рівень мотивації та
112

стійкості до стресу. Моральні дилеми, етичні конфлікти та сумніви у

правильності своїх дій можуть призводити до виникнення почуття провини,
тривоги та депресії. Підтримка моральних цінностей, чітке розуміння цілей
та завдань місії, а наявність етичних стандартів допомагають
військовослужбовцям зберігати моральний дух та стійкість до
психоемоційних навантажень.
Вплив медіа та інформаційного простору на психоемоційний стан
військовослужбовців є важливим аспектом. Постійний потік інформації,
зокрема негативні новини, дезінформація та соціальні мережі, можуть
посилювати почуття тривоги, страху та безнадійності. Позитивні новини,
підтримка громадськості та родини через медіа можуть покращувати настрій
та мотивацію військовослужбовців, сприяючи зниженню рівня стресу та
покращенню загального психоемоційного стану.
Фізичне здоров'я та наявність хронічних захворювань впливають на
психоемоційний стан військовослужбовців. Біль, фізичні обмеження та
необхідність лікування можуть стати джерелом додаткового стресу та
тривоги. Військовослужбовці з кращим фізичним здоров'ям демонструють
вищий рівень витривалості та стійкості до психоемоційних навантажень, що
сприяє їх успішній адаптації до екстремальних умов бойових дій.
Відчуття контрольованості ситуації є ще одним важливим фактором,
що впливає на психоемоційний стан військовослужбовців.
Військовослужбовці, які відчувають, що мають контроль над ситуацією та
можуть впливати на неї, демонструють кращі показники психоемоційного
стану.
113

ВИСНОВКИ

Динаміка психоемоційного стану військовослужбовців Військово-

морських сил Збройних Сил України в польових умовах під час російсько-
української війни 2022 року є важливою і складною темою для дослідження.
Війна завжди була і залишається одним із найсильніших стресових чинників,
який впливає на психічне здоров'я військовослужбовців. В умовах бойових
дій психоемоційний стан військовослужбовців зазнає значних змін, що
зумовлено постійним впливом стресових факторів, необхідністю швидкого
прийняття рішень у критичних ситуаціях, ризиком для життя та здоров'я, а
також фізичними навантаженнями.
Військовослужбовці ВМС ЗСУ, які беруть участь у бойових діях,
стикаються з унікальними викликами, зокрема, з необхідністю адаптуватися
до суворих умов служби на морі та на суші, виконувати складні операції в
екстремальних умовах, а також підтримувати високий рівень фізичної та
психологічної готовності. Усі ці фактори впливають на їх психоемоційний
стан, що може призводити до різних психічних розладів, таких як тривожні
розлади, депресія, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та інші.
Дослідження динаміки психоемоційного стану військовослужбовців у
польових умовах дозволяє зрозуміти механізми, які визначають їхню
стійкість до стресу, а також виявити основні фактори, що впливають на їх
психічне здоров'я. Це, в свою чергу, допомагає розробляти ефективні
стратегії підтримки та реабілітації військовослужбовців, спрямовані на
збереження їхнього психічного здоров'я та підвищення боєздатності.
Актуальність цього дослідження зумовлена не лише необхідністю
забезпечення психічного благополуччя військовослужбовців, але й
важливістю збереження їхньої ефективності в умовах бойових дій.
Військовослужбовці з високим рівнем психоемоційної стійкості здатні краще
виконувати свої обов'язки, приймати зважені рішення та підтримувати
114

високу моральну та бойову готовність. Вивчення факторів, що впливають на

психоемоційний стан, дозволяє розробити рекомендації щодо організації
психологічної підтримки, а також створити умови для покращення адаптації
військовослужбовців до екстремальних умов служби.
Вивчення динаміки психоемоційного стану військовослужбовців ВМС
ЗСУ в польових умовах під час російсько-української війни 2022 року є
важливим кроком до забезпечення їхнього психічного здоров'я, підвищення
боєздатності та збереження морального духу в умовах бойових дій.
Дослідження динаміки психоемоційного стану військовослужбовців
Військово-морських сил Збройних Сил України в польових умовах під час
російсько-української війни 2022 року дозволило виявити комплекс факторів,
що впливають на психічне здоров'я та емоційну стабільність
військовослужбовців у екстремальних умовах бойових дій. Встановлено, що
психоемоційний стан військовослужбовців зазнає значних змін протягом
різних етапів участі в бойових діях, що пов'язано з впливом стресових
факторів, фізичних умов служби, соціальної підтримки, командного
лідерства та індивідуальних психологічних характеристик.
На початковому етапі бойових дій спостерігається різке зростання
рівня стресу та тривожності серед військовослужбовців, що зумовлено
новими умовами служби, високим рівнем загрози та невизначеністю ситуації.
Цей період характеризується підвищеною тривожністю, відчуттям страху,
нервозністю та напруженістю. Попередній бойовий досвід та рівень
професійної підготовки військовослужбовців сприяють полегшенню
адаптації до бойових умов та зниженню рівня стресу на цьому етапі.
У процесі тривалого перебування у зоні бойових дій психоемоційний
стан військовослужбовців проходить через різні фази. Після початкового
шоку та адаптації настає період відносної стабілізації, коли
військовослужбовці виробляють механізми психологічного захисту та
адаптації. Цей період характеризується зниженням рівня тривожності та
напруженості, покращенням емоційної стабільності та підвищенням
115

впевненості у своїх силах. Важливу роль на цьому етапі відіграє соціальна

підтримка з боку товаришів по службі, командування, родини та друзів, яка
допомагає знижувати рівень стресу та покращувати емоційний стан.
З часом, при тривалій участі в бойових діях, психоемоційний стан
військовослужбовців може погіршуватися через накопичення стресу та
втоми. Постійний вплив стресових факторів, фізичне виснаження, брак
відпочинку та підтримки призводить до розвитку хронічного стресу,
тривожних розладів, депресії та інших психоемоційних проблем. На цьому
етапі можуть з'являтися симптоми посттравматичного стресового розладу
(ПТСР), які вимагають професійного лікування та реабілітації.
Загальний психоемоційний стан військовослужбовців залежить від
індивідуальних психологічних характеристик, таких як рівень
стресостійкості, здатність до адаптації, емоційна стабільність та наявність
психологічних ресурсів. Військовослужбовці з високим рівнем
стресостійкості та адаптивними здібностями краще справляються з
викликами бойових умов та мають менше ризиків для розвитку
психоемоційних розладів. Особистісні якості, такі як мотивація, впевненість
у своїх силах та наявність моральних цінностей, впливають на здатність
військовослужбовців справлятися з психоемоційними навантаженнями.
Фізичні умови служби, такі як якість житлових умов, доступ до
харчування та води, медичне забезпечення та рівень фізичного комфорту,
мають значний вплив на психоемоційний стан військовослужбовців.
Незадовільні житлові умови, брак базових зручностей, фізичне виснаження
та відсутність достатнього відпочинку можуть погіршувати психоемоційний
стан військовослужбовців та збільшувати ризик розвитку психоемоційних
розладів. Забезпечення якісних житлових умов, доступ до необхідних
ресурсів та медичне обслуговування значно покращують психоемоційний
стан військовослужбовців.
Командна підтримка та ефективне лідерство є важливими факторами,
що впливають на психоемоційний стан військовослужбовців. Командири, які
116

демонструють розуміння, підтримку та ефективні лідерські якості, сприяють

покращенню морального стану своїх підлеглих, підвищенню рівня мотивації
та емоційної стабільності. Військовослужбовці, які відчувають підтримку з
боку командування, мають вищий рівень стресостійкості та менш схильні до
розвитку психоемоційних розладів. Неефективне керівництво або конфлікти
з командуванням можуть негативно впливати на психоемоційний стан
військовослужбовців та знижувати їхню ефективність у виконанні службових
обов'язків.
Морально-етичні аспекти військової служби впливають на
психоемоційний стан військовослужбовців. Військовослужбовці, які вірять у
справедливість і необхідність своєї місії, мають вищий рівень мотивації та
стійкості до стресу. Моральні дилеми, етичні конфлікти та сумніви у
правильності своїх дій можуть призводити до виникнення почуття провини,
тривоги та депресії. Підтримка моральних цінностей, чітке розуміння цілей
та завдань місії, а наявність етичних стандартів допомагають
військовослужбовцям зберігати моральний дух та стійкість до
психоемоційних навантажень.
Вплив медіа та інформаційного простору на психоемоційний стан
військовослужбовців є важливим аспектом. Постійний потік інформації,
зокрема негативні новини, дезінформація та соціальні мережі, можуть
посилювати почуття тривоги, страху та безнадійності. Позитивні новини,
підтримка громадськості та родини через медіа можуть покращувати настрій
та мотивацію військовослужбовців, сприяючи зниженню рівня стресу та
покращенню загального психоемоційного стану.
Фізичне здоров'я та наявність хронічних захворювань впливають на
психоемоційний стан військовослужбовців. Біль, фізичні обмеження та
необхідність лікування можуть стати джерелом додаткового стресу та
тривоги. Військовослужбовці з кращим фізичним здоров'ям демонструють
вищий рівень витривалості та стійкості до психоемоційних навантажень, що
сприяє їх успішній адаптації до екстремальних умов бойових дій.
117

Відчуття контрольованості ситуації є ще одним важливим фактором,

що впливає на психоемоційний стан військовослужбовців.
Військовослужбовці, які відчувають, що мають контроль над ситуацією та
можуть впливати на неї, демонструють кращі показники психоемоційного
стану. Відчуття безпорадності, навпаки, посилює стрес і тривогу, що
негативно впливає на психоемоційний стан військовослужбовців. Навички
самоконтролю, управління стресом та техніки прийняття рішень
допомагають військовослужбовцям зберігати спокій та ефективність в
умовах бойових дій, сприяючи зниженню рівня стресу та покращенню
загального психоемоційного стану.
Рольові моделі та приклади для наслідування мають важливе значення
для психоемоційного стану військовослужбовців. Позитивні рольові моделі
сприяють підвищенню мотивації та моральної стійкості
військовослужбовців. Лідери, які надихають, підтримують та надають
приклад для наслідування, допомагають військовослужбовцям орієнтуватися
в складних ситуаціях та зберігати моральний дух, що сприяє зниженню рівня
стресу та покращенню загального психоемоційного стану.
Культурні та релігійні переконання можуть надавати значну підтримку
військовослужбовцям у польових умовах. Вірування, ритуали та духовні
практики служать джерелом втіхи, натхнення та моральної підтримки.
Військовослужбовці, які активно залучені до своїх релігійних або культурних
спільнот, зазвичай демонструють вищий рівень психоемоційної стійкості та
краще справляються з викликами бойових дій. Культурні та релігійні
переконання сприяють зниженню рівня стресу та покращенню загального
психоемоційного стану військовослужбовців у польових умовах.
Досвід попередніх травматичних подій впливає на психоемоційний
стан військовослужбовців у польових умовах. Військовослужбовці, які мали
досвід травматичних подій до участі у бойових діях, можуть бути більш
вразливими до розвитку посттравматичного стресового розладу та інших
психоемоційних розладів. Попередні травми можуть посилювати відчуття
118

страху та безпорадності, що негативно впливає на психоемоційний стан

військовослужбовців. Однак, відповідна терапія та підтримка можуть
допомогти таким військовослужбовцям справлятися з їхніми переживаннями
та знижувати ризик повторного травматичного стресу, сприяючи
покращенню загального психоемоційного стану.
Планування та підготовка до цивільного життя після служби є
важливими факторами, що впливають на психоемоційний стан
військовослужбовців у польових умовах. Військовослужбовці, які мають
чіткі плани на майбутнє та підготовлені до переходу до цивільного життя,
демонструють кращі показники психоемоційного стану. Наявність
професійних навичок, освіти та планів на кар'єру після служби сприяє
зниженню тривоги та невизначеності, пов'язаної з майбутнім, що позитивно
впливає на загальний психоемоційний стан військовослужбовців.
Підтримка з боку уряду та громадських організацій має значний вплив
на психоемоційний стан військовослужбовців у польових умовах. Державні
програми підтримки, зокрема медичні, соціальні та психологічні послуги,
можуть значно покращувати психоемоційний стан військовослужбовців.
Громадські організації, волонтери та благодійні фонди грають важливу роль
у наданні необхідної допомоги та підтримки, сприяючи зниженню рівня
стресу та покращенню загального психоемоційного стану
військовослужбовців у польових умовах.
Висновок до даної роботи суміщає в собі глибокий аналіз
психоемоційного стану військовослужбовців Збройних Сил України в
польових умовах під час російсько-української війни 2022 року, деталізуючи
динаміку цього стану, впливові фактори та стратегії адаптації, що були
використані або могли бути рекомендовані.
У першому розділі дослідження акцентується на теоретичні аспекти
психоемоційного стану військових у польових умовах. Описано психологічні
особливості військової служби, які включають стрес, адаптацію до
екстремальних умов та взаємодію в колективі, розглянуто, як саме військові
119

дії впливають на психоемоційний стан особового складу, що є важливим для

розуміння ширших контекстів військового буття.
Другий розділ присвячено методиці дослідження динаміки
психоемоційного стану військових. Описані використані методологічні
підходи, включаючи опитування та аналіз поведінкових реакцій, дозволяють
глибше зрозуміти як зміни умов служби позначаються на емоційному
благополуччі військовослужбовців. Таке дослідження допомогло виявити
зв'язки між психоемоційним станом та ефективністю виконання бойових
завдань.
Третій розділ представляє аналіз отриманих даних та результати
дослідження. Визначено ключові фактори, що впливають на психоемоційний
стан військових під час активних бойових дій, такі як стрес від
безпосередньої загрози, відсутність впевненості в завтрашньому дні, а
фізична та емоційна втома.
Робота підкреслює необхідність комплексного підходу до підтримки
психоемоційного стану військовослужбовців, що включає постійне
моніторингове дослідження та адаптацію підходів у відповідності до
змінюваних умов служби. Виявлено, що систематичне забезпечення
військових адекватними засобами психологічної підтримки може значно
підвищити їхню боєздатність та сприяти успішному виконанню завдань.
Результати дослідження акцентують на важливості розробки нових методів
адаптаційних тренінгів, зорієнтованих на специфіку військових конфліктів
сучасності, що може слугувати основою для подальших наукових розробок у
цій галузі.
120

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алещенко В. І. Посттравматичний стрес військовослужбовців – учасників

бойових дій: психологічний аналіз. Вісник Київського національного
університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки. 2015.
Вип. 1. С. 5-10.
2. Баркова Д. Ю. Оосбливості прояву емоційної сфери особистості у
формуванні міжособистісних стосунків у юнацькому віці. Вісник
Дніпропетр. ун-ту. Серія: Педагогіка і психологія. 2019. Вип. 19. С. 23-29.
3. Тези доповідей ХV Міжнародної науково-практичної конференції
"Військова освіта і наука: сьогодення та майбутнє" [Текст] / за заг.
редакцією Ігоря Толока.
– К. : ВІКНУ, 2019. – 477 с.
4. Вісник Національного університету оборони України. Зб-к наук. праць. –
К.: НУОУ, 2014. – Вип. 5 (42). – 359с
5. Кокун О.М., Агаєв Н.А., Пішко І.О., Лозінська Н.С., Остапчук В.В.
Психологічна робота з військовослужбовцями - учасниками АТО на етапі
відновлення: Методичний посібник. – К.: НДЦ ГП ЗСУ, 2017. – 282 с.
6. Білий О. В., Іванцова Г. М., Мартинюк Г. М. Особливості
психофізіологічної адаптації військовослужбовців до умов військової
служби в залежності від спеціальності. Актуальні проблеми транспортної
медицини. 2012. No 1 (27). С. 96-100.
7. БурякО. О., ГіневськийМ. І. Соціальна адаптація армії України до нових
умов існування . Збірник наукових праць Харківського університету
Повітряних Сил. 2014. Випуск 4. С. 160-166 Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/ZKhUPS_2014_4_41
8. Діяльність психолога у ході психологічного забезпечення професійної
діяльності особового складу Збройних Сил України: (методичні
рекомендації). Міністерство оборони України, Наук.-дослід. центр
121

гуманітар. проблем Збройних Сил України: О.Г. Скрипкін, А.Б. Дейко,

О.В. Еверт. Київ: НДЦ ГП ЗС України, 2016. 110 с.
9. Дуткевич Т.Теорія і практика розвивально-корекційної роботи психолога.
Київ: КНТ, 2017. 266 с.
10.Крючкова М. В. Здатність до адаптації в залежності від темпераменту.
Пенза, 2016. Випуск 5-1. с. 104-105
11.Мозговий В. І. Дослідження поняття психологічного супроводу
військовослужбовців на різних етапах службової діяльності. Вісник
Харківськовського національного університету імені. В. Н. Каразіна. Серія
«Психологія». Вип. 63. 2017. с. 58-63
12.Невмержицький В. М. Практичні аспекти здійснення психологічної
підготовки військовослужбовців. Вісник Національного університету
оборони України 3 (34) Київ, 2013. с. 260- 265
13.Шльонська О.О.Розгляд поняття «адаптація» з погляду системного
підходу. Актуальні проблеми психології. Том ІІІ. : Консультативна
психологія і психотерапія : Збірник наукових праць Інституту психології
імені Г.С.Костюка НАПН України.2013. Вип. 9.
14.Підтримка психологічного здоров’я особистості в умовах війни: матеріали
VI Всеукраїнських психологічних читань «Удосконалення професійної
майстерності майбутніх психологів», 21 квітня 2023 р. ред. кол. :
Андрусик О.О. та ін. Умань. 182 с.
15.Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості
у кризових життєвих ситуаціях / В.Л.Зливков, С.О. Лукомська, О.В.
Федан. – К.: Педагогічна думка, 2016. – 219 с.
16.Кокун О.М., Мороз В.М., Лозінська Н.С., Пішко І.О. Психологічна
профілактика психотравматизації військовослужбовців Збройних Сил
України : метод. посіб. К. : НДЦ ГП ЗСУ, 2021. 301 с.
17.Блінов О.А. Психологічні особливості прояву бойового стресу
військовослужбовців – учасників бойових дій. Матеріали наукового
семінару «Шляхи трансформації системи морально-психологічного
122

забезпечення у Збройних силах України», 27 листопада 2019 року. Київ:

НУОУ, 2019. С. 21-23.
18.Гнедюк Н. І. Порядок проведення психологічної допомоги та реабілітації
учасників ООС. Філософсько-соціологічні та психолого-педагогічні
проблеми підготовки особистості до виконання завдань в особливих
умовах (5 листопада 2020 р.). Міністерство оборони України,
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського,
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Київ: НУОУ,
2020. С. 64 – 67.
19.Горбачук Ю. Аналіз психологічних станів військовослужбовців, що
повернулися із зони АТО. Актуальні проблеми особистісного зростання:
Збірник наукових праць / Ред. Л.П.Журавльова, Л.О.Котлова, К.А.Марчук.
– Житомир, Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2019. С. 40-42.
20.Jones E., Fear N. and Wessely S. Shell Shock and Mild Traumatic Brain Injury:
A Historical Review. Am J Psychiatry, 2007. P. 1641–1645.
21.Leese P. Shell Shock. Traumatic Neurosis and the British Soldiers of the First
World War, Palgrave Macmillan, 2014. 220 p.
22.Shephard B. A War of Nerves: Soldiers and Psychiatrists, 1914–1994. London,
Jonathan Cape, 2000. 730 p.
23.Кісарчук З. Г. Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових
травматичних подій : метод. посіб. Київ: Ін-т психології ім. Г. С. Костюка,
2015. 206 с.
24.Михайлик С. І. Психологічні технології стабілізації та підтримки осіб, що
пережили кризові події. Київ. 2022. 68 с.
25.Ahmed A. A. Psychological Consequences of War and Displacement on
Sudanese Refugees in Cairo. International Journal of Mental Health and
Addiction. 2012. Vol. 10, No 5. P. 714-728.
26.Aronow W.S. , Finzi G. , Yin L. , Maguire G.P. Post-traumatic stress disorder
in internally displaced persons in conflict zones: A systematic review on its
123

prevalence, risk factors, and treatment options. Psychology and Neuroscience.

2019. Vol. 12, No 2. P. 149-162.
27.Babenko K. , Kudriavtseva N. Psychosocial impact of the conflict on internally
displaced persons in Ukraine. European Psychiatry. 2016. Vol. 33. 318 p.
28.Boychenko I. "Features of the establishment of social and psychological
assistance to the ukrainian population in the conditions of opposing the
aggressor." Problems of Psychology in the 21st Century. 2022. Vol. 16, No 2.
P. 58-71.
29.Casanova Dias M. , Coimbra de Matos A. , Rijo D. , Lopes J. , Couto M. &
Fontaine A. M. Trauma exposure and mental health outcomes among children
in conflict-affected internally displaced populations: A systematic review.
Global Mental Health. 2021. Vol. 8, No 26.
30.Особистість в екстремальних умовах : матеріали ІХ Всеукраїнсь- кої
науково-практичної конференції (17 травня 2019 р., м. Львів). Львів, 2019.
140 с.
124

ДОДАТКИ

Опитувальник травматичного стресу

ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ПСИХОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ
ІНСТРУКЦІЯ
Уважно читаючи кожне твердження, виберіть той варіант відповіді,
який найбільше відповідає Вашому стану або думкам в даний час. У кожній
колонці на бланку відповідей під номером твердження обведіть цифру, що
позначає Ваш відповідь:
5 – абсолютно вірно;
4 – швидше, вірно;
3 – частково вірно, частково невірно; 2 – скоріше, не так;
1 – абсолютно невірно.
ТЕКСТ ОПИТУВАЛЬНИКА 1. Вранці я прокидаюся свіжим і
відпочилим.
2. Я добре координую свої рухи.
3. Я відчуваю втому.
4. Мені необхідно зусилля, щоб вникнути в те, що кажуть оточуючі.
5. Раптово у мене буває сильне серцебиття.
6. Я приймаю їжу машинально, не відчуваючи при цьому задоволення.
7. Навколишній світ здається нереальним.
8. Я здригаюся від раптового шуму.
9. Я настільки жваво згадую окремі події, що при цьому як би знову
переживаю їх.
10. Я абсолютно здоровий фізично.
11. Мені подобається бути серед інших людей.
12. Часто я дію так, ніби мені загрожує небезпека.
13. Мене не можна дорікнути в неуважності.
14. Я часто бачу один і той же страшний сон.
15. Безумовно, я винен перед людьми.
125

16. Дрібниці дратують мене.

17. Я намагаюся не дивитися телевізор, якщо показують хроніку
драматичних подій.
18. Мені подобається моя робота.
ДОДАТОК Б
99
19. Я пережив серйозну втрату
20. Я добре висипаюся ночами.
21. Я ніколи не бачу страшних снів.
22. Іноді мені хочеться напитися.
23. Мої близькі сильно турбуються через мою роботу.
24. У мене буває відчуття, що час тече як би сповільнено.
25. Іноді я звертаюся до лікаря тільки тому, що хочу трохи відпочити.
26. Багато речей втратили для мене інтерес.
27. Без жодного приводу я можу вийти з себе.
28. Мені слід було б дотримуватися дієти.
29. Я намагаюся уникати розмов на неприємні теми.
30. Буває, що я забуваю речі.
31. Іноді мені здається, що навіть близькі люди не розуміють мене.
32. Мені необхідно краще контролювати емоції.
33. Минулі події часом згадуються більш яскраво, ніж те, що
відбувається зараз.
34. Мені іноді здається, що світ навколо мене втрачає фарби.
35. Я прокидаюся від раптового страху.
36. Мені вартує великих зусиль працювати в колишньому ритмі.
37. Часом я відчуваю озноб.
38. Мені хочеться допомагати людям, які потрапили в біду.
39. Нещодавно мені довелося зіткнутися з досить небезпечними
обставинами.
40. Я відчуваю себе краще, ніж багато хто з моїх однолітків.
126

41. Я засинаю важко.

42. Я відчуваю почуття самотності.
43. Мені буває важко згадувати те, що відбувалося зовсім недавно.
44. Я відчуваю, що стаю іншою людиною.
45. Мене радують часом найнезначніші речі.
46. Я відчуваю прилив сил.
47. Вранці я прокидаюся з великими труднощами.
48. Мої думки постійно повертаються до того, про що не хочеться
думати.
49. Я відчуваю почуття сорому.
50. Зазвичай я не звертаюся до лікаря, навіть якщо відчуваю, що не
зовсім здоровий.
100

51. Мій сон настільки міцний, що гучні звуки або яскраве світло не
можуть мені перешкодити.
52. Мені кажуть, що я скрикую уві сні.
53. Я часто думаю про майбутнє.
54. Іноді я серджуся.
55. Я боюся, що можу накоїти щось всупереч своїм намірам.
56. Буває, що я забуваю те, що хотів сказати або зробити.
57. Останнім часом мій настрій погіршився.
58. Мені не на кого покластися.
59. Хотілося б, щоб моя сім'я приділяла мені більше уваги.
60. Безумовно, я люблю ризикувати.
61. Мені подобається чорний гумор.
62. Я в усьому покладаюся на самого себе.
63. Я постійно відчуваю потребу що-небудь жувати, навіть не
відчуваючи голоду.
64. Іноді мені здається, що я заплутався в житті.
127

65. Мені здається, що я не зумів зробити того, що від мене вимагалося.

66. Я відчуваю інтерес і смак до життя.
67. Мені весело і легко в компанії людей.
68. Я багато і плідно працюю.
69. Часто я забуваю, куди поклав ту чи іншу річ.
70. Я намагаюся ні з ким не обговорювати свої проблеми.
71. Я ніколи не відчував страху.
72. Мені було корисно побути на самоті.
73. Роблячи будь-яку справу, я часто думаю зовсім про інше.
74. Моє життя різноманітна і насичена подіями.
75. Я ніколи не робив вчинків, за які мені було б соромно.
76. Чужі труднощі мало кого хвилюють.
77. Я відчуваю набагато старшою за свої роки.
78. Мені здається, що мене чекає щасливе майбутнє.
79. У житті мені довелося випробувати таке, що краще не згадувати.
80. Я гостро сприймаю чужий біль.
81. Мені здається, я втратив здатність радіти життю.
101

82. Мене турбують головні болі.

83. Легкі заробітки зазвичай пов'язані з порушенням закону.
84. Я не проти підзаробити зайвого.
85. Сторонні звуки відволікають мене.
86. Я намагаюся не входити в бійку, якщо справа мене не стосується.
87. Я вірю в торжество справедливості.
88. Моє серце працює як зазвичай.
89. Іноді я приймаю пігулки.
90. Є речі, які я не можу собі пробачити.
91. Безумовно, мені потрібен час, щоб прийти в себе.
92. Алкоголь добре знімає будь-який стрес.
128

93. Я не схильний скаржитися на здоров'я.

94. Мені хочеться все трощити на своєму шляху.
95. Більшість людей стурбоване лише власним благополуччям.
96. Мені не легко стримувати свій гнів.
97. Я вважаю, що правий той, хто сильніший.
98. У мене ніколи не було непритомності.
99. Мені слід було б навчитися уникати конфліктів.
100. Я придбав в житті хороших друзів.
101. Меневважаютьврівноваженоюлюдиною.
102. Нервове напруження добре знімає сауна.
103. Явідчуваюрозгубленість.
104. Часто мені здається, що мене підстерігає небезпека.
105. Япрацюю,нечуючивтоми.
106. Я відчуваю сильне внутрішнє збудження.
107. Мені важко зосередитися одночасно на декількох справах.
108. Часто я здійснюю мимовільні дії у відповідь на несподіваний звук
або рух.
109. Явідчуваюсебецілкомвпевненим.
110. Мені є за що дякувати долі.
129

Додаток Б
Анкета для Дослідження Психоемоційного Стану Військовослужбовців
під час Російсько-Української Війни 2022 року
Дякуємо за вашу участь у цьому дослідженні. Мета нашого
дослідження – вивчити психоемоційний стан військовослужбовців під час
бойових дій. Ваша участь є анонімною та конфіденційною.
Загальні Відомості
1. Вік:
2. Стать:
 Чоловіча
 Жіноча
 Інше
3. Сімейний стан:
 Одружений/Заміжня
 Неодружений/Незаміжня
 Розлучений/а
4. Службовий ранг:
 Рядовий
 Сержант
 Офіцер
 Інше
Психоемоційний Стан
1. Як ви оцінюєте свій рівень стресу за останні місяці? (1 - дуже
низький, 10 - дуже високий)
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
2. Чи відчуваєте ви тривожність?
 Ніколи
 Рідко
130

 Інколи
 Часто
 Постійно
3. Чи відчуваєте ви депресію?
 Ніколи
 Рідко
 Інколи
 Часто
 Постійно
4. Чи маєте ви симптоми ПТСР (нічні кошмари, спалахи агресії,
уникання ситуацій, що нагадують бойові дії)?
 Так
 Ні
Соціальна Підтримка
1. Чи отримуєте ви підтримку від родини та друзів?
 Так
 Ні
2. Як ви оцінюєте рівень цієї підтримки? (1 - дуже низький, 10 -
дуже високий)
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
3. Чи відчуваєте ви покращення психоемоційного стану завдяки
цій підтримці?
 Так
 Ні
Адаптація та Реабілітація
1. Чи брали ви участь у програмах психологічної реабілітації?
 Так
 Ні
131

2. Як ви оцінюєте ефективність цих програм? (1 - неефективні,

10 - дуже ефективні)
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
3. Які методи реабілітації вам допомогли найбільше?
 Когнітивно-поведінкова терапія
 Групова терапія
 Арт-терапія
 Інше
Додаткові Коментарі
1. Будь ласка, опишіть ваші відчуття та досвід участі у бойових
діях.
2. Які фактори, на вашу думку, найбільше впливають на ваш
психоемоційний стан?
3. Що, на вашу думку, можна покращити у програмах
психологічної підтримки та реабілітації?
Відповіді:
1. Вік: 32
2. Стать: Чоловіча
3. Сімейний стан: Одружений
4. Службовий ранг: Офіцер
Психоемоційний Стан
1. Як ви оцінюєте свій рівень стресу за останні місяці? - 8
2. Чи відчуваєте ви тривожність? - Часто
3. Чи відчуваєте ви депресію? - Інколи
4. Чи маєте ви симптоми ПТСР? - Так
Соціальна Підтримка
1. Чи отримуєте ви підтримку від родини та друзів? - Так
2. Як ви оцінюєте рівень цієї підтримки? - 9
3. Чи відчуваєте ви покращення психоемоційного стану завдяки
132

цій підтримці? - Так

Адаптація та Реабілітація
1. Чи брали ви участь у програмах психологічної реабілітації? -
Так
2. Як ви оцінюєте ефективність цих програм? - 7
3. Які методи реабілітації вам допомогли найбільше? -
Когнітивно-поведінкова терапія
Додаткові Коментарі
1. Будь ласка, опишіть ваші відчуття та досвід участі у бойових
діях. - Відчуття постійної напруги та страху. Після повернення додому
важко адаптуватися до нормального життя.
2. Які фактори, на вашу думку, найбільше впливають на ваш
психоемоційний стан? - Постійна небезпека під час бойових дій та
відсутність відпочинку.
3. Що, на вашу думку, можна покращити у програмах
психологічної підтримки та реабілітації? - Більше групових сесій та
підтримка з боку ветеранів, які пройшли через подібні ситуації.
133

Додаток В

Дякуємо за вашу участь у цьому дослідженні. Мета нашого

дослідження – вивчити роль соціальної підтримки в адаптації
військовослужбовців після бойових дій. Ваші відповіді є анонімними та
конфіденційними.
Загальні Відомості
1. Вік:
2. Стать:
 Чоловіча
 Жіноча
 Інше
3. Сімейний стан:
 Одружений/Заміжня
 Неодружений/Незаміжня
 Розлучений/а
4. Службовий ранг:
 Рядовий
 Сержант
 Офіцер
 Інше
Соціальна Підтримка
1. Чи отримували ви підтримку від родини після повернення з
фронту?
 Так
 Ні
2. Як ви оцінюєте рівень цієї підтримки? (1 - дуже низький, 10 -
дуже високий)
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
134

3. Чи отримували ви підтримку від друзів після повернення з

фронту?
 Так
 Ні
4. Як ви оцінюєте рівень цієї підтримки? (1 - дуже низький, 10 -
дуже високий)
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
5. Чи отримували ви підтримку від громадських організацій або
волонтерів?
 Так
 Ні
6. Як ви оцінюєте рівень цієї підтримки? (1 - дуже низький, 10 -
дуже високий)
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
7. Чи відчуваєте ви покращення психоемоційного стану завдяки
цій підтримці?
 Так
 Ні
Адаптація та Реабілітація
1. Чи брали ви участь у програмах психологічної реабілітації
після повернення?
 Так
 Ні
2. Як ви оцінюєте ефективність цих програм? (1 - неефективні,
10 - дуже ефективні)
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
3. Які методи реабілітації вам допомогли найбільше?
 Когнітивно-поведінкова терапія
 Групова терапія
135

 Арт-терапія
 Інше
Додаткові Коментарі
1. Будь ласка, опишіть ваші відчуття та досвід після
повернення з фронту.
2. Які фактори, на вашу думку, найбільше впливають на ваш
психоемоційний стан після повернення?
3. Що, на вашу думку, можна покращити у програмах
соціальної підтримки та реабілітації?
Приклади Відповідей Військовослужбовців
1. Вік: 32
2. Стать: Чоловіча
3. Сімейний стан: Одружений
4. Службовий ранг: Офіцер
Соціальна Підтримка
1. Чи отримували ви підтримку від родини після повернення з
фронту? - Так
2. Як ви оцінюєте рівень цієї підтримки? - 9
3. Чи отримували ви підтримку від друзів після повернення з
фронту? - Так
4. Як ви оцінюєте рівень цієї підтримки? - 8
5. Чи отримували ви підтримку від громадських організацій або
волонтерів? - Так
6. Як ви оцінюєте рівень цієї підтримки? - 7
7. Чи відчуваєте ви покращення психоемоційного стану завдяки
цій підтримці? - Так
Адаптація та Реабілітація
1. Чи брали ви участь у програмах психологічної реабілітації
після повернення? - Так
136

2. Як ви оцінюєте ефективність цих програм? - 7

3. Які методи реабілітації вам допомогли найбільше? -
Когнітивно-поведінкова терапія
Додаткові Коментарі
1. Будь ласка, опишіть ваші відчуття та досвід після
повернення з фронту. - Відчуваю полегшення, але досі бувають
моменти тривоги і стресу. Підтримка сім'ї дуже допомагає справлятися.
2. Які фактори, на вашу думку, найбільше впливають на ваш
психоемоційний стан після повернення? - Емоційна підтримка від
родини та друзів, можливість отримати професійну психологічну
допомогу.
3. Що, на вашу думку, можна покращити у програмах
соціальної підтримки та реабілітації? - Більше інформаційних
ресурсів про доступні програми, розширення підтримки з боку держави
і громадських організацій, проведення групових сесій для обміну
досвідом.