МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
Інститут сучасного мистецтва
Кафедра режисури та акторської майстерності
імені народної артистки Лариси Хоролець

АНОТАЦІЯ

ДО ТВОРЧОГО ПРОЄКТУ
«ВИКОНАННЯ МОНОЛОГУ ОКСАНИ
З П’ЄСИ «ДОКИ СОНЦЕ ЗІЙДЕ, РОСА ОЧІ ВИЇСТЬ»
М. Л. КРОПИВНИЦЬКОГО»
на здобуття ступеня вищої освіти «Бакалавр»

виконала здобувачка вищої освіти

4 курсу, групи БСМ 12-8
за спеціальністю 026 «Сценічне мистецтво»
та освітньо-професійною програмою
«Акторська майстерність»
Усенко Олеся Петрівна

Керівник творчого проєкту –

доцент, кандидат мистецтвознавства,
Жуковін Олександр В’ячеславович

Допустити до захисту
творчого проєкту
Протокол засідання кафедри
№ ___ від _______________
Завідувач кафедри –
професор кафедри, народний артист України
____________ В. С. Гирич
(підпис)

Київ –2022 рік

 ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ДРАМАТУРГІЧНОГО ТВОРУ..........................................5
1.1. Ідейно-тематичний аналіз п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М.
Л. Кропивницького...................................................................................................5
1.2. Дійовий аналіз п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Л.
Кропивницького.....................................................................................................15
РОЗДІЛ 2. МОНОЛОГ ТА ЙОГО СЦЕНІЧНЕ ВТІЛЕННЯ..........................18
2.1. Характеристика образу Оксани з п’єси «Доки сонце зійде, роса очі
виїсть» М. Л. Кропивницького.............................................................................18
2.2. Сценічне втілення монологу ...Оксани з п’єси «Доки сонце зійде, роса очі
виїсть» М. Л. Кропивницького.............................................................................19
ВИСНОВКИ.............................................................................................................23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................24
ДОДАТКИ
 ВСТУП

Театр це невід’ємна складова щасливого культурно-мистецького життя.

На мою думку, кожна особистість має цікавитись театральним
мистецтвом, тим паче люди, чия професія пов’язана з ним. На сьогодні
український театр дуже стрімко та різнобічно розвивається. Але нам потрібно
завжди пам’ятати історію створення українського мистецтва, розповсюджувати
та плекати світлу пам'ять про нього. Саме постать Марка Кропивницького є
дуже вагомою в історії українського мистецтва. Тема моєї роботи присвячена
творчості Марка Лукича Кропивницького, бо це невід’ємна особистість, яка
причетна до становлення українського театру та українського мистецтва.
Актуальність теми. Протягом усієї історії існування нашої держави,
українське мистецтво постійно бажали знищити. Тож сьогодні, коли Україна
вкотре героїчно та могутньо виборює свою незалежність, нам особливо
важливо пам’ятати та шанувати її історію.
Мета дослідження. Дослідити творчість «Батька українського театру»
Марка Лукича Кропивницького, особливості написання п’єси «Доки сонце
зійде, роса очі виїсть» в контексті монологу головної героїні Оксани,
дослідження побуту, звичаїв та традицій суспільства, яке проживало в межах
ХІХ століття.
Завдання дослідження. Ознайомитись із життєвим шляхом, творчістю
М. Кропивницького та епохою, в якій жив автор драми, дослідження побуту,
звичаїв та традицй суспільства, яке проживало в межах ХІХ століття.
Прочитати та вивчити монолог Оксани, розібрати його за усіма законами
драматургії, пробудувати кінострічку бачення, створити творчий відео-проєкт.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження слугуватиме безпосередньо
творчіть М.Л. Кропивницького та його п’єса «Доки сонце зійде, роса очі
виїсть».
Предмет дослідження. Предметом дослідження є монолог Оксани з п’єси
Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть».
 Практичне значення одержаних результатів. За допомогою одержаних
результатів, я створювала певний образ дівчини із села з ХІХ століття, яку
зобразив автор у даній п’єсі, намагалась відтворити усі вказані автором
ремарки, використовувала закони драматургії для роботи над образом та
творчим відео-проєктом.
 РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ДРАМАТУРГІЧНОГО ТВОРУ

1.1. Ідейно-тематичний аналіз п’єси «Доки сонце зійде, роса очі

виїсть» М. Л. Кропивницького

Марко Лукич Кропивницький жив і творив у епоху Нового часу.

Новий час — період в історії, який почався ще у кінці ХV ст., під час
великих географічних відкриттів, тривав у Європі більше п’ятиста років,
закінчився період Нового часу на початку ХХ ст.
Основним здобутком розвитку літератури у періоді Нового часу є те, що в
Україні, в середині XIX століття, основним напрямком у літературі, поряд з
романтизмом, постає реалізм. Найбільш прогресивно процес його становлення
припадає на початок 40-х років.
Літературний напрям в якому М.Л. Кропивницький створював свої твори
- реалізм.
Реалізм (від лат. «річ, діло», «матеріальний») - літературний напрям, який
відображав різнобічне та правдиве висвітлення подій тогочасного суспільства..
Основний критерій художнього вираження – відповідність дійсності, жага до
достовірності, зображення життя у формі самого життя.
Характерні ознаки:
• раціоналізм;
• чітке та точне зображення подій на основі історії, зображення
побутових подій та характерів, що відповідають дійсності.
• характерні риси і дії героя освітлюють його суспільним
походженням та становищем, умовами, в яких проживає герой щодня;
• стандартизація образів головних героїв
• зображення героя як особистості- певна частинка соціального
класу;
 • пояснення психології героя, яка виникла внаслідок соціальних та
економічних причин.
• Присутній драматизм (конфліктність)
• вільна побудова творів;
• значна перевага була для прозових жанрів,
• розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей;
• розповідь у творі ведеться переважно від третьої особи ( роль
автора твору значно послаблена)
Друга половина ХІХ століття стала часом створення професійного
українського театру та класичної музики. У 1864 році у Львові відчинив свої
двері перший професійний театр.
На Наддніпрянщині, в місті Єлисаветград, почала працювати перша
українська професійна трупа акторів, керівником якої став Марко
Кропивницький. У трупі грало багато видатних акторів того часу, з них: Марія
Заньковецька, Микола Садовський, Панас Саксаганський, тому її називають
«Театр корифеїв». У репетртуарі трупи були класичні твори української
драматургії Михайла Старицького, з його творчістю можна познайомитися
через твір « За двома зайцями», також Марка Кропивницького та Івана
Карпенка-Карого, авторів «Мартина Борулі», « Сто тисяч» та інші їх відомі
твори.
Марко Лукич Кропивницький – видатний режисер, драматург, актор та
композитор.
Народився 10 травня 1840 р. у селі Бежбайраки Бобринецького повіту
Херсонської губернії ( нині с. Кропивницьке Новоукраїнського району
Кіровоградської області).

Шкільну освіту здобув у шляхтича М.К. Рудковського, ця школа була

розташована в слободі Олександрівка. Закінчив із відзнакою повітове училище,
що було у місті Бобринці в 1856 році. В цьому ж місті служив у повітовому
суді.
 Під час навчання у Бобринцях (1854 р.), у власної матері, навчався гри на
музичних інструментах; в цей період життя він вперше відвідав циркові
вистави, починав брати участь у аматорських театральних постановках. Саме з
цих часів він почав захоплюватись театром, відтоді театральне мистецтво стало
вагомим у житті Кропивницького.
У 1862-1863 рр. Кропивницький був вільним слухачем Київського
університету на юридичному факультеті.
Багато відвідував вистав у київському театрі, тому під емоціями від
переглянутої однієї з перекладних мелодрам, написав п’єсу «Микита
Старостенко». Ця п’єса дуже багато разів переписувалась, але кінцева назва її
була: "Дай серцеві волю - заведе в неволю".
Повертається Марко у 1864 році знову на службу в повітовий суд міста
Бобринці. У 1865 році повітовий центр перенесли у місто Єлисаветград, нині м.
Кіровоград.
Одружився у віці 28 років із Олександрою Костянтинівною Вукотич
(1851-1880). З 1869 р. — секретар Бобринецької міської думи.
Великого сценічного досвіду та професійності Кропивницький здобув
завдяки праці у трупі Моркових в місті Одеса. Працював він там 10 років.
.В одній з одеських газет під назвою «Новороссийский телеграф», у 1872
р., було опубліковано водевілі М. Кропивницького «За сиротою і Бог з
калитою, або ж Несподіване сватання» та «Помирились» .
З 1873 р. перебував у складі Харківського театру Александрова-
Колюпанова.
У лютому в 1875 поїхав в артистичні мандри на Галичину, згодом у
галицькому театрі «Руська бесіда» Кропивницький стає режисером та
наставником, вносить ряд змін у діяльність цього театру. В 1876 -1881 рр.
перебував у складі російських труп Єлисаветграда, Кременчука та
Сімферополя.
У 1882 р. М. Л. Кропивницький організовував власну трупу, згодом ця
трупа об’єдналась із театральною трупою Михайла Старицького, у
новоствореній трупі Кропивницький став провідним режисером. Починається
нова епоха в історії українського професійного театру.
Помер Марко Лукич Кропивницький 21 квітня 1910 під час подорожі до
Одеси, куди вони їхали на гастролі.
М. Л. Кропивницький створив понад 40 різножанрових п’єс – власне
написаних і на сюжети інших авторів. Марко Кропивницький силою свого
таланту сформував велике покоління українських професійних акторів, за це і
був названий "батьком українського театру". З 1881 по 1902 – Марко провідним
митцем української сцени. Досить багато професійних секретів Марка Лукича,
дуже дивували сучасників, проте так і лишилися для них непоясненними і
загадковими. Голос у провідного діяча української сцени був надзвичайно
прекрасним - високий бас досить широкого діапазону.
Він уміло керував над створенням декорацій, бо знався на
образотворчому мистецтві. Писав мелодії для постановок і добре розбирався в
музиці.
Мав вдачу психолога, це доводило те, що він дуже уміло, тонко і
спостережливо проявляв себе у режисерській сфері.
Новаторство "батька українського театру", відображало нові сучасні ідеї
відтворення під час вистави акторського ансамблю, підміну намальованих
декорацій об’ємними, зображення театральних сцен в натуралізованому
вигляді.
Кропивницький проявив себе не тільки як талановитий організатор, а й як
патріот та громадський діяч, бо зробив вагомий внесок для формування
самобутнього українського театру. Хоча це було не легко у часи цькування
усього українського.
Проблематика у творах Кропивницького це здебільшого розкриття
політичних, моральних проблем тих часів. Це зображувалось у тому, що
драматург висвітлював соціальне розшарування села, становлення в
селянському суспільстві нового шакала, протипоставлення патріархального
села місту, що руйнувало основну думку народності.
 Досить тривалий час у творчості М. Кропивницького, простежувався
процес розшарування села у соціальному характері Це біль за спростованість
людської достойності, занедбану особистість.
Історія написання п’єси.
Вперше п’єсу Кропивницького було надруковано у посібнику під назвою
«Повна збірка творів» Марка Лукича Кропивницького.
До цього часу невідомо точно коли і в якому році автор написав свій твір.
Є лише припущення щодо цього, наприклад М. Йосипенко гадає, що п’єса
написана у період 1881-1882 років. Інші ж мовознавці, такі як : П. Рулін, П.
Перепелиця, П. Киричок вважають, що п’єса, точніше перший її варіант, був
написаний десь у 1868, так зазначав і сам М. Кропивницький. Проте відомо, що
перший варіант його твору мав іншу кінцівку. Під час листування М.
Кропивницького із Б. Грінченком в 1897 році 31 серпня, Кропивницький писав
своєму приятелю, що дану драму він написав десь між 1870-1872 рр. Є
твердження, що данні роки написання п’єси зазначалися ним саме через
судовий процес із М. Старицьким, тому що його п’єса «Не судилось» була
дещо схожа із твором «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», який написав
Кропивницький. Але під час іншого листування у 1897 році, 30 жовтня, з
Борисом Грінченком, Кропивницький подав трохи іншу інформацію:
«Вертаюсь до «Доки сонце зійде». У 1881 р. прочитав я цю драму .
Старицькому у його ж хаті в присутності Садовського Миколи; а через
скількось день прийшов Старицький до нас – до мене і Садовського, та й каже:
«Чи ви знаєте, Марко Лукич, що ми зітнулись з Вами на однім сюжеті, і зараз
виняв з кишені тетрадку і почав читать сцену, справді дуже подібну до сцени з
моєї драми. [17]
5 грудня 1897 р М.Кропивниций М. Аркасу писав:
«…Мені щось верзеться, ніби я свою драму «Доки сонце зійде…» читав
Вам у Петербурзі в 1874 р.» [3]
Микола Садовський, який грав у трупі М. Кропивницького писав, що у
літній період 1882 року:
 «у вільний від гастролей час Марко Лукич почав переробляти комедію на
чотири дії, яку я найшов між його шпаргалами, під заголовком «Доки сонце
зійде, роса очі виїсть», що, видимо, колись він написав, а потім занедбав. Цю
комедію, що була написана наполовину по-українському, він переробив за літо
на драму тієї ж таки назви» [13]
Сам Кропивницький також засвідчує:
«Тепер я закінчив нову драму «Доки сонце зійде – роса очі виїсть», у 4-х
діях, і оце думка: посилати до театральної цензури» [8]
П’єсу «Доки сонце зійде – роса очі виїсть», цього ж року, дозволили
поставити на сцені. Вистава йшла до 24 липня1891 р. Від 24 липня Головне
управління в справах друку заборонило цю виставу, бо вона не відповідає
цензурі.
Потім М. Л. Кропивницький переробив п’єсу і дав назву «Нерівня», знову
надсилає до перевірки на цензуру . Висновок поступив 22 жовтня 1894 року, у
ньому було зазначено, що драма всеодно є недоречною і багато соціально
загострених тем потрібно прибрати.
М. Л. Кропивницький прагнув добитись дозволу для постановки «Доки
сонце зійде, роса очі виїсть», у 1897р. Тому написав лист до міністра
внутрішніх справ:
«…Я убедился, что дальнейшие переделки поименованных пьес без
указания мне мотивов, по которым они признаны неудобными, ни к чему
утешительному не приведут и что я лишь напрасно и непроизводительно
потрачу время и труды…» [16]
Проте 19 вересня 1897 року Головне управління в справах друку
повідомило М. Кропивницькому, що його намагання відновити п’єсу є
марними.
М. Л. Кропивницький значно переписав п’єсу, прибрав загострені події, і
саме такий варіант твору було допущено до постановки 3 лютого 1900 році.
Але дозволена владою редакція п’єси була не до душі драматургу. Він знову
переписує текст твору, беручи за основу попередню редакцію, яка пройшла
цензуру. Такий рукопис з 11 червня 1900 року пройшов усі примхи цензури
тодішньої влади і був допущений для постановки на сцені, проте 20 серпня
постановка знову була заборонена.
Останню редакцію п’єси М. Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі
виїсть» вважають основним авторським текстом.
Сюжет твору
Сюжет- це поєднання усіх дійових мотивів, подій, характерів, ситуацій,
які сформовують одне одного.
Драма М.Л. Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», яскраво
зображує усталені норми тогочасного суспільства (1862-1865 рр.), пани
зневажливо відносились до звичайних робітників. Не допускали їх у свої
родинні зв’язки. Яскравий приклад цьому щире кохання Оксани та Бориса.
Оксана була звичайною дівчиною із села, яка завжди працювала чесно, вірила у
світле і була доброю душею. Саме такою її створив М. Кропивницький у
своєму творі. Вона вірно і віддано кохала Бориса, проте їхньому щастю не
судилось бути, бо паничі, батьки Бориса, вирішили його підпоїти та одружити
на панночці. Коли про це дізналася Оксана вона намагалася відновити
справедливість, натомість зустрілася із зневагою, ненавистю усіх навколо.
Через це вона і злягла. Єдиний, хто завжди був на стороні дівчини це хлопець
Степан Когут. Він не давав ображати дівчину, завжди намагався вберегти її від
злого ока та злого слова. Борис же увесь цей час був під впливом своїх батьків,
коли Степан відкрив йому очі на те, що відбувається було вже надто пізно.
Саме в цій п’єсі ми .можемо спостерігати усю ницість та розбещеність
панського побуту. Це люди, які завжди діють заради власних інтересів, ніколи
не зважають на почуття інших, особливо нерівних собі по статусу людей. Під їх
вплив потрапляють і їх слуги. Наприклад образ Теклі зовсім протилежний
образу Оксани. Проте вони вихідці із однієї ланки суспільства. Текля це
своєрідне протиставлення Оксани. Покоївка Текля це нещаслива дівчина, яка
відріклася від чесного життя, завжди жила у пошуках вигоди, заздрила чорною
заздрістю, любила завдавати горя усім, хто мав переваги, наприклад Оксані.
 Схожий за вдачею і образ Гордія Поваренка, для нього важливо було
завжди бути вище всіх, краще всіх, хоча це мало зі сторони дуже кумедний
вигляд. Основою його життя були гроші, про це свідчать такі слова: «Главное
дело, штоб був дєнєжний копитал. Человек без копитала, што швець без
колодки, человек с копиталом всегда імєєт настоящую хвизономію у хорошій
кумпанії.» [11].
Теклю і Гордія автор зобразив як нестійких морально людей, які
піддаються негативному впливу панів, переймають на себе їх вдачу.
Тема та ідея
Тема- це колообіг життєвих подій, які пов’язані з проблематикою твору.
Основна тема : про виражену соціальну нерівність суспільства, гноблення
простого сільського люду.
Автор твору чіпає багато побічних тем, без яких зміст твору не був би
настільки насиченим та драматичним. Наприклад:
• тема взаємного, але такого нещасливого кохання панича Бориса та
селянської дівчини Оксани, яким так і не судилось бути разом.
• тема ницості та бездушності паничів
• тема жаги до багатства, грошей.
Ідея- це основна думка твору, яка відповідає на питання заради чого
відбуваються події у творі. Отже, це зображення осіб, подій, які виражаються у
всій дійовій композиції і стилі твору.
Ідея : потрібно завжди залишатися вірним свої духовним принципам.
Ідеєю також може слугувати і сама назва твору - «Доки сонце зійде, роса очі
виїсть», яка означає, що поки ти будеш чекати, коли стане краще, може стати
ще гірше, ніколи нічого не можна відкладати на потім.
Проблематика твору
Проблематика - це ідейне осмислення автором соціальних процесів,
характерів, які письменник показує у творі. Це поєднання проблем, які автор
порушив у драматичному творі.
Жанр п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» - драма.
 Герой драматичного твору вступає у боротьбу і зображеним у драмі
середовищем. Порушує інтереси, норми даного середовища. Драматичне
зображення конфлікту драматичного твору характерний лише для
зображуваного середовища. У драмі має бути зображення побуту цього
суспільства, побут зовнішнього і внутрішнього, тобто явища зовнішнього і
внутрішнього способу життя. Побут у драмі зображений через драматичну
боротьбу.
Характер конфлікту у драмі – не антагоністичний, тобто переважно
мирного характеру. Хоча інколи п’єса може закінчуватись гибеллю головного
героя. Як це і зображено у п’єсі М.Л. Кропивницького «Доки сонце зійде, роса
очі виїсть».
Передмет конфлікту – те, за що боряться герої твору.
У п’єсі Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» предметом
конфлікту виступає соціальна нерівність.
Кропивницький у творі «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» порушує
багато проблем, серед них :
• Проблема нещасливого кохання
• Проблема боротьби та бездіяльності.
• Проблема дружби
• Проблема прагнення до багатства
• Проблема лиходійства
• Проблема батьки і діти
• Проблема честі людини
Архітектоніка– принцип побудови, гармонійне поєднання частин та
елементів драматичного твору у одне ціле.
Драма М.Л. Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»
побудована в 4-х діях і 5-ти одмінах.
Якщо п’єса йде в театрі то її тривалість і поділ на дії та сцени вказує
режисер. Наприклад, у Запорізькому академічному обласному українському
музично-драматичному театрі ім.В.Г.Магара, вистава розрахована на дві дії.
 Композиція – це будівельне мистецтво. Якщо архітектоніка це структура
тексту, то композиція – структура дії.
1) Експозиція:
Знайомство з героями, розповідь про місце дії.
2) Зав’язка:
Розмова дівчат та Охріма про містичне створіння, що живе у млині. Поява
Гордія, який вихваляється перед друзями. Діалоги парубків : Максима, Горнова
та Бориса.
3) Розвиток дії:
Освідчення в коханні двох закоханих: Оксани та Бориса
Текля помічає Оксану та Бориса. Заздрісно слідкує за ними., розповідає
Соломії про побачене, дівчата осуджують та заздрять щастю Оксани.
Вирішують завадити двом закоханим.
Зустріч Теклі з Оксаною: Оксанка хоче домовитись із Теклею про
вечорниці, проте Текля не бажає вести з дівчиною дружнього діалогу. Оксана
вже 7 день чекає на коханого.
4) Кульмінація
У вікні Оксана помічає Бориса із якоюсь дівчиною. Гордій розповідає
Оксані, що скоро її коханий одружиться на панночці. Оксана прибігає до
панського будинку, де живе Борис і просить у Соломїї, аби та організувала
зустріч із коханим, без відома його матері. Наталія Семенівна помічає Оксану.
Відбувається відверта розмова дівчини із матір’ю коханого. Оксана у розпачі
виходить з будинку паничів. Починає тяжко хворіти.
5) Розв’язка
Борис виходить із багатоденного запою. Дізнається, що його хочуть
одружити на понночці. Борис розповідає татові, що нікого не бажає називати
жінкою, окрім Оксани. Воронов і Наталія Семенівна проти такого союзу, бо
вона їм не рівня по статусу. Степан доєднується до розмови паничів. Розповідає
все про Оксану. У Бориса відкриваються очі на поведінку батьків, він зрозумів
чого його вісім діб підпоювали. Борис біжить з дому до Оксани. Застає її вдома
напівмертвою. Борис дуже переймається за стан коханої. Вірить в її одужання.
6) Фінал
Оксана помирає.
Специфіка ремарок
Марко Кропивницький при написанні п’єс завжди застосовував свої
режисерські здібності. Він постійно залишав ремарки в тому місці, де бачив
певну картинку і таким чином показував як потрібно ставити ту чи іншу
виставу. За весь період його творчості, було зафіксовано у його написаних
творах більше 10-ти тисяч режисерських ремарок. Проте у деяких
малосценічних соціальних драмах кількість ремарок Кропивницького як
режисера обмежена. Це дотичить і обрану мною драму, написану
Кропивницьким у ранній період його творчості, «Доки сонце зійде, роса очі
виїсть».

1.2. Дійовий аналіз п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»
М. Л. Кропивницького

Запропоновані обставини твору «Доки сонце зійде, роса очі виїсть».

Дія відбувається в українському селі ХІХ століття, під час сезону
полювання (серпень-вереснь), де панує соціальна нерівність. У цій п’єсі автор
відтворює як найкраще усі мотиви сільського життя того часу, показує контраст
між життєвими умовами і усталеними нормами паничів і звичайних сільських
трудівників.
Надзавдання п’єси: «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» - не чекай коли
стане краще, потрібно діяти тут і зараз.
Наскрізна дія: «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»- зображення побуту
селян, які зіштовхуються зі зневагою паничів.( соціальною нерівністю)
Характери та характерність дійових осіб.
 Борис – заможний панич, який закоханий у звичайну селянку-трудівницю
Оксану. Борису, на відміну від його батьків, байдуже з якого дівчина
походженя, усе чого він бажає це бути із нею. Проте, він боїться одразу казати
усе, що він думає, вичікує слушної нагоди. Часто вчиняє як тюфяк, який йде
лише за вказівками батьків.
Текля – звичайна сільська дівчина, прислуга в будинку Воронових, має
характер з «перцем», завжди суне носа не в свої справи, заздрісна, сварлива.
Проте також прагне простого дівочого щастя. Тому і погоджується одразу на
пропозицію Гордія.
Степан Когут – звичайний парубок із села, трудівник, щирий,
відчайдушний, таємно закоханий у Оксану, захищає її, борець за
справедливість.
Оцінка подій, фактів у творі Марка Лукича Кропивницького «Доки сонце
зійде, роса очі виїсть»
Події п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» розгортаються у 19
столітті, тому я, як людина, яка проживає у 21 столітті не до кінця розумію
усталені норми тогочасного суспільства, яке зображував Марко Кропивницький
у своєму творі. Проте досить багато схожого і спільного є у людей
теперішнього століття із героями драми . Наприклад, скільки б століть не
минуло, але на мою думку, поділ людей на класи залишиться. Тому навіть зараз
є досить багато сімей, які вважають, що бідні мають одружуватись на бідних,
багаті на багатих. Але на щастя, таких випадків у сучасності дедалі менше. На
даний момент кожен з нас виборює демократію та свободу слова і це не
вважається ганебним, а навпаки цінується, таку людину вважають героєм, в 19
столітті ж нічого не могло бути і сказано проти влади, паничів. Порівняно із
ними звичайні селяни не мали права на висловлення власних думок і життя,
якого вони б бажали собі.
Якщо дивитись на характеристику персонажів, на те як їх зобразив
драматург, то можна побачити, що такі образи це прототипи наших знайомих і
друзів. Наприклад, Текля це та подруга, яка завжди бажає тебе засудити,
висміяти. Степан Когут –друг, який таємно закоханий у тебе, намагається
завжди бути поруч і захищати від усіх бід. Гордій – це більшість наших
можновладців, які не бачать окрім грошей нічого і часто роблять із себе
хороших, заради вигоди, насправді ж маючи душу чортів.
Вчинок Бориса я не можу збагнути, бо не розумію, як дорослий чоловік,
люблячи Оксану, міг піддатися маневрам і хитрощам власних батьків і
напитися до такої сили, щоб забути на 8 днів, що з ним відбувається. Я вважаю,
що кожен з нас сам творець свого щастя і повинен тримати свої упередження
при собі, і мати свою голову, роблячи певні дії.
 РОЗДІЛ 2. МОНОЛОГ ТА ЙОГО СЦЕНІЧНЕ ВТІЛЕННЯ

2.1. Характеристика образу Оксани з п’єси «Доки сонце зійде, роса очі
виїсть» М. Л. Кропивницького

1. Закохана дівчина, вірить у світле майбутнє із коханим, прагне

справедливості і рівності між усіма верствами населення.
2. Оксану вважають працьовитою, розумною, але подружки і парубки,
окрім Степана Когута, думають, що вона задирака, нібито прагне жити в
кращих умовах, цурається свого походження.
3. Вік: 19 років.
4. Знаходиться у середовищі сільських приятелів та батька.
5. Соціальне походження: дівчина зі звичайної селянської родини
трудівників.
6. Дуже закохана в панича Бориса Воронова. Мріє кохати і бути коханою,
завжди тягнеться до роботи, щиро вірить у дружбу, любить своє життя, часто
накручує себе, але вчиться відганяти від себе погані думки, любить вишивати і
прясти, розумна, знає грамоту, має гарні стосунки із Степаном Когутом, Текля
постійно докучає дівчину, але вона на це не звертає уваги, дещо наївна, проте
вольова. З усіма намагається бути ввічливою. Дізнавшись, що батьки Бориса
хочуть одружити хлопця на іншій, бо Оксана їм нерівня, вона стає більш
агресивною, але такою вразливою внутрішньо, що пройшовши всі знущання
оточуючих, занепадає духом і починає тяжко хворіти, згодом помирає.
7. Основна риса характеру: проти соціальної нерівності, уникає
задирливих та сварливих людей.
Зерно образу: метелик - гарна, легка, мрійлива, але така вразлива, як
крильця метелика.
 2.2. Сценічне втілення монологу Оксани з п’єси «Доки сонце зійде,
роса очі виїсть» М. Л. Кропивницького

У драматургії є дві форми мови: монологічна або діалогічна.

Монологічна мова дає суттєвий поштовх до дії словом для актора.
Монолог у драмі – адресоване звернення до певної групи дійових осіб, це
може бути одна особа, або кілька. Монолог може бути звернений до глядачів, а
також це може бути розмова героя із самим собою, висвітлення усіх його
душевних переживань, роздумів, озвучених вголос.
Монолог може існувати і самостійно, він сам створює для себе
середовище, не просить відповіді на всі поставлення запитання. Він зображує
характеристику героя, його темперамент, ставлення до оточуючих, світу у
певній п’єсі та інше. Театральні монологи за різними якостями поділяються на
певні типи:
 За драматургічною специфікою – розповідні, проблемні монологи
чи ліричні.
 За драматичним способом виявлення – на внутрішні і звернені
монологи.
 За мовленнєвим способом- поетичні чи прозові.
Основні принципи монологічної діяльності запевняють, що монолог має
бути :
 Цілісний
 Зв’язний
 Завершений
 Персоніфікований
 Дієвий
 Звернений
Основні критерії розбору монологу за усіма законами драматаргії:
1. Обираємо монолог.
2. Структуруємо твір на певні частини
 3. Визначаємо теми та ідеї кожної з частин монологу. ( 2-3 слова)
4. Визначаємо основну тему даного фрагменту .
5. Визначаємо слова, які несуть певне логічне навантаження.
6. Розподіляємо на мовні такти.
7. Перевірка усіх слів у тексті на наголос.
8. Знаходимо значення і розтлумачуємо невідомі слова у тексті.
9. Визначаємо логічні паузи.
10. Визначаємо усі події у монолозі.
11. Виділяємо основну подію.
12. Після розбору тексту, починаємо уявляти, нафантазовувати
кінострічку бачення.
13. Втілюємо створений образ героя в життя. (сценічно-словесна дія)
Це оповідний внутрішній прозовий монолог.
Вихідна подія: Борис не повернувся, він зник.
Надзавдання: дочекатися коханого.
Наскрізна дія: виснажливе очікування.
Композиція- побудова художнього твору, яка створює основний зміст,
логічну послідовність та психологічне навантаження.
Монолог Оксани у п’єсі М. Л. Кропивницького поділений на :
1. Зав’язка – розмова з розлютованою Теклею.
2. Розвиток дії – здогадки і переживання Оксани про її коханого
Бориса
3. .Кульмінація- приїзд Бориса, який минув її хату.
4. Розв’язка- Оксана поруч із коханим побачила якусь дівчину.
Подія – це факт чи вчинок певного героя, або героїв, який змінює хід
сюжетної лінії твору.
Події у монолозі
Подія 1 : лють Теклі.
Подія 2: сум за коханим, згадки про нього.
Подія 3: здогадки про відсутність панича.
 Подія 4: приїзд Бориса (Головна подія)
Подія 5: Оксана побачила у вікні якусь дівчину поруч з Борисом.
Запропоновані обставини
Серпень. День. Дія монологу починається на вулиці, коло подвір’я
Оксани. Після коротких перемовин із Теклею, дівчина повертається до хати.
Стоїть Коло вікна і виглядає Бориса. У хаті, дівчина згадуючи та мріючи про
Бориса повертається лицем до камери, тримаючи четверту стіну, дивиться у
дзеркало, грається з рушником, що висить у неї на плечах. У перервах між
роздумами про коханого, дівчина постійно вдивляється у вікно, мріючи
побачити хлопця, розмовляє із сорочкою , яку вишиває для Бориса, уявляючи
його поряд. Героїня одягнена у довгу вишиту сорочку, на голові у неї стрічка,
заплетена довга коса, взута у червоні чобітки.
Підтекст закладений у Оксани в багатьох словах. Наприклад, коли вона
розмовляє з Теклею і каже, що нехай та лютує скільки хоче, їй всеодно. Вона
має на увазі те, що це не та проблема, яка Оксану дуже турбує прямо зараз.
Єдине чого вона хоче, це довгоочікуваного приїзду Бориса. Коли дівчина
робить перелік днів тижня, вона повільно себе накручує і думає, що із хлопцем
трапилась якась біда. Потім вона розуміє, що все це її вигадка і насправді із
Борисом усе добре. Коли Оксана говорить, що вона власними устами вимовила
перед ним свою душу і руками віддала своє серце йому, річ йдеться про їх
перший поцілунок та близькість.
Жести Оксани яскраві. Коли починається монолог оксани героїня
повертає голову в бік, показуючи що саме там стоїть дівчина Текля. Під час
завершення розмови з Теклею Оксана на слова : «мені байдуже», байдуже
змахує долонею. Коли дівчина мріє побачити коханого, згадує їх зізнання у
коханні вона емоційно робить рухи руками. Коли Оксана у вікні бачить Бориса,
вона радіючи сплескує руками, підстрибує, розправляє руки в боки і крутиться
зі своєю хустинкою.
Процес уваги, за Михайлом Чеховим, являє собою сукупність чотирьох
психологічних жестів: Актор повинен утримувати імітованим образ,
притягувати до себе і прагнути до нього, проникати через зовнішню оболонку
образу в його внутрішнє життя.
 ВИСНОВКИ

Під час роботи над творчим проєктом під назвою: «Виконання монологу
Оксани з п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Л. Кропивницького», я
дослідила творчість «Батька українського театру», особливості написання п’єси
«Доки сонце зійде, роса очі виїсть» в контексті монологу головної героїні
Оксани, ознайомилась із побутом, звичаями та традиціями суспільства, яке
проживало в межах ХІХ століття.
На основі теоретичних досліджень можна виснувати, що українське
театральне мистецтво має свою історію, специфіку та культуру. Творчість М.
Кропивницького це духовне надбання українського театрального мистецтва.
Саме його творчість започаткувала професійний український театр. В його
творах ясно простежується увесь колорит тогочасної реальності. Він уміло
зображав своїх героїв, наділяв їх яскравими рисами характеру, тому читаючи
твори Кропивницького, можна знайти багато спільних рис і з людьми
сучасності. Завдяки прочитаній п’єсі «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», у
своєму монолозі Оксани я змогла відтворити образ української дівчини із села,
познайомилась із звичаями та традиціями людей ХІХ століття.
Отже проаналізувавши джерельну базу досліджень, історіографію та
основні мотиви творчості М. Кропивницького, можна констатувати, що без
діяльності і розвитку українського театрального мистецтва, особливо творчої
діяльності «Театру корифеїв», сценічне мистецтво і його надбання не були б
такими багатими та різносторонніми. Саме завдяки акторському мистецтву
наших пращурів ми маємо на сьогодні багато українських незалежних театрів з
їх багатими історіями та унікальністю. Завдяки творчості українських
драматургів, на прикладі творчості Кропивницького, ми можемо побачити і
дізнатися про життя та побут України, її історію.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Брук Пітер. Жодних секретів. Думки про акторську майстерність і

театр / пер. з англ. Львів : Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. 136 с.
2. Ігнатюк М.М., Сулятицький М.І. “На кону вічності: Монолог у
мистецтві драматичної вистави”. Івано-Франківськ, “Нова Зоря”, 2005.
3. Історія написання п’єси. Мислене дерево : веб-сайт : URL:
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/K/KropyvnytskyM/Dramas/DokiSonceZijd
e.html ( дата звернення 30.05)
4. Історія української літератури XIX ст. Марко Кропивницький.
УкрЛіт : веб-сайт. URL: https://ukrlit.net/info/history_xix/36.html (дата звернення
26.05.).
5. Клековін О. Марко Кропивницький: режисерські прийоми //
“Мистецькі обрії”. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Klekovkin_
Oleksandr/Marko_Kropyvnytskyi_Rezhyserski_pryiomy.pdf? (дата звернення
26.05.2022).
6. Кнебель М. О. О действенном анализе пьесы и роли: Учеб. пособ.
для театральных вузов. 3-е изд. Москва : Искусство, 1982. 118 с. URL:
http://teatr-lib.ru/Library/Knebel/ Analis/ (дата звернення 1.06.)
7. Лекція 17.Культура України з середини 19 століття: освіта, наука,
література й мистецтво. Znohistory: веб-сайт. URL: https://znohistory.ed-
era.com/m3/l17 (дата звернення 27.05)
8. Лист до М. Ф. Комарова від 11 вересня 1882 р. Історія написання
п’єси. Мислене дерево : веб-сайт : URL:
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/K/KropyvnytskyM/Dramas/DokiSonceZijd
e.html ( дата звернення 30.05)
9. Літературні напрями та течії 19 століття. Персональний сайт Іванни
Склярової : веб-сайт. URL: https://ivanna-site.in.ua/navchannya/9-klas/ukrajinska-
literatura-9-klas/331-literaturni-techiji-napryamki-19-stolittya (дата звернення
27.05.)
 10. Марко Кропивницький біографія коротко. Довідка : веб-сайт. URL:
https://dovidka.biz.ua/marko-kropivnitskiy-biografiya-korotko (дата звернення
27.05.)
11. Марко Кропивницький Драматичні твори. Київ: Наукова думка,
1990 р., дія 2, ява 8: с.98. URL:
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/K/KropyvnytskyM/Dramas/DokiSonceZijd
e/Act2.html ( дата звернення 1.06.)
12. Марко Кропивницький. УкрЛіт : веб-сайт. URL :
https://ukrlit.net/article1/1638.html (дата звернення 26.05.)
13. Садовський М. К. Мої театральні згадки. Київ, 1956.С. 48. 12
14. Станиславский К. С. Собрание сочинений: в 9 т. Т. 2. Работа актера
над собой. Часть 1: Работа над собой в творческом процессе переживания:
Дневник ученика. Москва : Искусство, 1989. 511 с.
15. Уварова Т.І. Монолог як явище культури : монографія. Одеса :
“Астропринт”, 2019. 25 с.
16. ЦДІАЛ, ф. № 777, опис 3, с. 107. Історія написання п’єси. Мислене
дерево : веб-сайт : URL: https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/K
/KropyvnytskyM/Dramas/DokiSonceZijde.html ( дата звернення 30.05).
17. Центральна наукова бібліотека імені В. І. Вернадського АН УРСР,
відділ рукописів, ф. 1, од. збер. 32 480, c. 3.
18. Чехов М. А. О технике актера. Изд. Дом : Артист. Режиссер. Театр.
2007. URL: https://royallib.com/book/chehov_mihail/o_tehnike_aktera.html (дата
звернення: 3.06.2022).
19. Шлемко О. Д. Підтекст як невід’ємний чинник сценічного мовлення
// “Діяльність продюсера в культурно-мистецькому просторі ХХІ століття:
дискурси і дискусії”: Зб. наукових праць / Наук. ред., упор. : С. Садовенко. Київ
: НАКККіМ, 2019. С. 218-224. . URL:
https://nakkkim.edu.ua/images/Instytuty/nauka/vydannia/2019_Zbirnyk_Diialnist_pr
odiusera_v_kulturno-mystetskomu_prostori_XXI_stolittia.pdf (дата звернення
27.05.).
ДОДАТКИ

Додаток 1

Додаток 2
 Додаток 3
Текст монологу Оксани з п’єси М.Л. Кропивницького «Доки сонце
зійде, роса очі виїсть»

Та ну-бо не дури, Текле! Чудна дівка! З чого вона раз по раз лютує так, як
зо мною зустрінеться? Лютуй собі, голубко, скільки хочеш, мені байдуже.
(Зав’язка) Не видко. Чи вже ж і сьогодні не приїде?.. Сказав же — у середу
вернусь, а вже і четвер, і п'ятниця минула. Сьогодні вже і неділя, а його нема.
Дивно це мені і ніби аж страшно. Ніколи ж, як не пригадаю, не траплялось ще
так, щоб як сказав він, що тоді-то прибуде, та не додержав слова. Хіба, було,
спізниться на який час. А це ж сім день. Що ж за пригода трапилась? Що зо
мною діється, то я й не зрозумію! Які ми дурні, закохані дівчата, які ми
божевільні! Та хоч би й я: сама доброхіть і мов навмисне полохаю своє серце.
Не бачила ж я Бориса два роки, то ж два роки — не сім день? Два роки не
бачила його, і не страждала ж, і свої думки не труїла самохітною зрадою, а
тепер, коли він мій, коли я власними устами вимовила перед ним свою душу і
ніби власними руками віддала йому своє серце, я завдаю собі страшенних мук!
І справді, які ми дурні, закохані дівчата! Чи, може, я така заздрісна у коханні?
Чого ж перш ніколи мені і на думку не спадало, щоб його ревнувати чи не
довіряти йому? А тепер я ніби хочу, щоб він неодрізно сидів поруч зо мною,
ніби хочу видивлятись в його любі очі, слухати «його палку річ. І від чого ми,
закохані дівчата, наодинці такі балакучі? Улесна мова здається нам такою
блискучою, красотнявою. А коли б це з'явився ненароком перед очима,
замовкли б уста, мова та красотня, мов вихором, вивіялась би з пам'яті. А може,
він вивіряє мене, через те не їде? Та хіба ж ще не все сказали мої очі, моє серце,
мої уста? Ох, бідна була, мабуть, та мова, невиразні були погляди, нечутко і
нечуло билося моє серце. (Дивиться за лаштунки). (Розвиток дії) Борис? Він,
він, мій любий! Це ж він, мій орел сизокрилий! Ондечки і побратим лукавий з
ним. Ох серце ж моє, яке ти щасливе! Пора, пора вам показати свої ясні очі!
Чого ж то він так поспіша? Ага, вискочили! Що ж це він минає нашу хату?
Поїхав! Ні, це щось дивно! (Кульмінація) Що ж ото ще третє поїхало з ним,
якась не жінка, дівчина.(Розв’язка)