26. Хартія Європейського Союзу про основні права?

Що таке Хартія Європейського Союзу про основні права?

Хартія Європейського Союзу про основні права (ХЕСПОП) – це документ, який закріплює
фундаментальні права та свободи громадян Європейського Союзу. Її мета – захистити
гідність людини та забезпечити повагу до основних прав у межах ЄС.

Коли набула чинності Хартія Європейського Союзу про основні права?

Хартію було проголошено в грудні 2000 року, але вона набула юридичної сили лише з 1
грудня 2009 року, після ратифікації Лісабонського договору.

Які права гарантує Хартія Європейського Союзу про основні права?

Хартія охоплює широкий спектр прав, які можна узагальнити наступним чином:

 Гідність: право на життя, заборона тортур, заборона рабства та торгівлі людьми

 Свободи: свобода слова, свобода думки, свобода віросповідання, свобода зборів,
свобода об'єднання, право на приватне життя
 Рівність: рівність перед законом, заборона дискримінації, права меншин
 Солідарність: право на соціальний захист, право на охорону здоров'я, право на
освіту, право на працю
 Права громадян: право на вільне пересування, право на дипломатичний захист,
право голосу на виборах до Європейського парламенту
 Правосуддя: право на справедливий суд, право на доступ до правосуддя,
презумпція невинуватості

Як застосовується Хартія Європейського Союзу про основні права?

Хартія застосовується до інституцій та органів Європейського Союзу, а також до держав-

членів, коли вони впроваджують право ЄС. Суд Європейського Союзу відіграє ключову
роль у тлумаченні та застосуванні Хартії.

Які переваги має Хартія Європейського Союзу про основні права?

Хартія має низку переваг, зокрема:

 Вона зміцнює захист прав людини в Європейському Союзі.

 Вона гарантує, що всі громадяни ЄС мають рівні права, незалежно від їхньої
національності чи місця проживання.
 Вона допомагає забезпечити підзвітність інституцій ЄС.
 Вона сприяє розвитку більш справедливого та інклюзивного суспільства в ЄС.

27. Особливості правового регулювання міжнародних відносин в умовах

регіональної інтеграції. Європейський Союз:

1. Поняття та сутність регіональної інтеграції:

Регіональна інтеграція - це процес поглибленого співробітництва між державами певного

регіону, що веде до їх зближення в економічній, політичній, правовій та інших сферах, а
також до формування спільних інституцій та механізмів регулювання.
2. Особливості правового регулювання міжнародних відносин в умовах регіональної
інтеграції:

 Поява нових суб'єктів міжнародного права: окрім держав, з'являються такі

суб'єкти, як міжнародні організації регіонального рівня, а також юридичні особи,
які створюються цими організаціями.
 Розвиток нового виду міжнародного права: регіонального міжнародного права,
яке складається з норм та принципів, що діють лише в межах певного регіону.
 Зміна характеру міжнародних відносин: вони стають більш інтенсивними,
динамічними та взаємозалежними.
 Зростання ролі міжнародних організацій: вони відіграють ключову роль у
регулюванні міжнародних відносин в умовах регіональної інтеграції.

3. Європейський Союз як приклад регіональної інтеграції:

Європейський Союз (ЄС) - це найбільш розвинений приклад регіональної інтеграції. Він

був заснований у 1957 році з метою створення спільного ринку для товарів, послуг,
капіталу та робочої сили. З часом ЄС розширив свою сферу діяльності, охопивши такі
сфери, як політика, безпека, правосуддя, освіта, культура тощо.

4. Правове регулювання міжнародних відносин в ЄС:

Правове регулювання міжнародних відносин в ЄС здійснюється на основі таких

принципів:

 Принцип верховенства права: всі акти інституцій ЄС та держав-членів ЄС

повинні відповідати праву ЄС.
 Принцип прямої дії: норми права ЄС можуть безпосередньо застосовуватися в
державах-членях ЄС.
 Принцип лояльного співробітництва: держави-члени ЄС повинні співпрацювати
одна з одною та з інституціями ЄС для досягнення спільних цілей.

5. Джерела права ЄС:

 Первинне право: Договори про заснування ЄС, а також інші акти, які мають таку
ж юридичну силу.
 Вторинне право: Акти, які приймаються інституціями ЄС на основі первинного
права, такі як регламенти, директиви, рішення тощо.
 Загальні принципи права ЄС: Принципи, які виводяться з практики Суду
Європейського Союзу.

6. Вплив ЄС на міжнародне право:

ЄС відіграє значну роль у розвитку міжнародного права. Він є активним учасником

міжнародних переговорів та укладає міжнародні договори з іншими державами та
міжнародними організаціями. ЄС також сприяє розвитку нових норм міжнародного права,
таких як норми щодо захисту прав людини та навколишнього середовища.

7. Висновок:

Регіональна інтеграція веде до значних змін у правовому регулюванні міжнародних

відносин. Європейський Союз є прикладом того, як регіональна інтеграція може
призвести до створення нового виду міжнародного права та до зміни характеру
міжнародних відносин.

28. Принцип суверенної рівності держав: поняття, проблеми та сучасні виклики

1. Поняття принципу суверенної рівності держав:

Принцип суверенної рівності держав - це фундаментальний принцип міжнародного права,

який проголошує, що всі держави, незалежно від їх політичного, економічного,
соціального чи іншого устрою, мають рівні права та обов'язки у міжнародних відносинах.

2. Основні елементи принципу суверенної рівності держав:

 Юридична рівність: всі держави є суб'єктами міжнародного права і мають

однакову правоздатність та правосуб'єктність.
 Політична рівність: всі держави мають право брати участь у міжнародних
відносинах на рівних засадах.
 Економічна рівність: всі держави мають право на вільний розвиток своєї
економіки та участь у міжнародній торгівлі.
 Суверенітет: всі держави мають право на самовизначення та вільне
розпорядження своїми природними ресурсами.

3. Проблеми забезпечення дотримання принципу суверенної рівності держав в

сучасних умовах:

В сучасних умовах принцип суверенної рівності держав стикається з низкою проблем,

зокрема:

 Втручання у внутрішні справи держав: деякі держави втручаються у внутрішні

справи інших держав з політичних, економічних чи інших мотивів.
 Незаконне застосування сили: деякі держави використовують силу проти інших
держав без санкції Ради Безпеки ООН.
 Незаконна окупація територій: деякі держави незаконно окуповують території
інших держав.
 Економічна нерівність: існує значна економічна нерівність між державами, що
може призвести до порушення їхніх суверенних прав.
 Глобалізація: процес глобалізації може призвести до того, що держави втрачають
контроль над своєю економікою та політикою.

4. Шляхи вирішення проблем забезпечення дотримання принципу суверенної

рівності держав:

 Зміцнення ролі міжнародного права: необхідно зміцнювати ролю міжнародного

права та інституцій, які його гарантують, таких як ООН.
 Повага до суверенітету та територіальної цілісності держав: всі держави
повинні поважати суверенітет та територіальну цілісність інших держав.
 Мирне вирішення спорів: всі спори між державами повинні вирішуватися
мирним шляхом, на основі міжнародного права.
 Справедливий розподіл ресурсів: необхідно забезпечити більш справедливий
розподіл ресурсів між державами.
 Демократизація міжнародних відносин: необхідно демократизувати міжнародні
відносини, щоб всі держави мали рівний голос у вирішенні глобальних проблем.
5. Висновок:

Принцип суверенної рівності держав є одним з найважливіших принципів міжнародного

права.

Він є основою для мирного та справедливого співіснування держав у міжнародному

співтоваристві.

Однак, в сучасних умовах принцип суверенної рівності держав стикається з низкою

проблем.

Для вирішення цих проблем необхідно вжити заходів щодо зміцнення ролі міжнародного
права, поваги до суверенітету та територіальної цілісності держав, мирного вирішення
спорів, справедливого розподілу ресурсів та демократизації міжнародних відносин.

29. Проблема недодержання принципів непорушності кордонів, недоторканності

державної території, невтручання у внутрішні справи

1. Поняття принципів непорушності кордонів, недоторканності державної території

та невтручання у внутрішні справи:

 Непорушність кордонів: Цей принцип забороняє державам змінювати кордони

інших держав силою.
 Недоторканність державної території: Цей принцип забороняє державам
вторгатися на територію інших держав без їх згоди.
 Невтручання у внутрішні справи: Цей принцип забороняє державам втручатися
у внутрішні справи інших держав.

2. Важливість цих принципів:

Ці принципи є основою для мирного та справедливого співіснування держав у

міжнародному співтоваристві. Вони гарантують суверенітет та територіальну цілісність
держав, а також право народів на самовизначення.

3. Проблеми недодержання цих принципів:

В сучасних умовах ці принципи часто порушуються. Це може призвести до:

 Збройних конфліктів: Держави, які порушують ці принципи, можуть розпочати

збройні конфлікти проти інших держав.
 Окупації територій: Держави, які порушують ці принципи, можуть окупувати
території інших держав.
 Втручання у внутрішні справи: Держави, які порушують ці принципи, можуть
втручатися у внутрішні справи інших держав.

4. Приклади недодержання цих принципів:

 Вторгнення Росії в Україну: Росія порушила принципи непорушності кордонів,

недоторканності державної території та невтручання у внутрішні справи,
вторгнувшись в Україну в 2022 році.
  Окупація Ізраїлем палестинських територій: Ізраїль порушує принцип
недоторканності державної території, окупуючи палестинські території з 1967
року.
 Втручання США у внутрішні справи інших країн: США часто звинувачують у
втручанні у внутрішні справи інших країн, наприклад, через підтримку
опозиційних груп або проведення таємних операцій.

5. Наслідки недодержання цих принципів:

Недодержання цих принципів може мати негативні наслідки для міжнародного миру та
безпеки. Це може призвести до:

 Ескалації напруженості: Недодержання цих принципів може призвести до

ескалації напруженості між державами та, зрештою, до збройних конфліктів.
 Дестабілізації регіонів: Недодержання цих принципів може призвести до
дестабілізації цілих регіонів.
 Порушення прав людини: Недодержання цих принципів може призвести до
порушення прав людини, таких як право на життя, свободу та особисту безпеку.

6. Шляхи вирішення проблем недодержання цих принципів:

 Зміцнення ролі міжнародного права: Необхідно зміцнювати роль міжнародного

права та інституцій, які його гарантують, таких як ООН.
 Повага до суверенітету та територіальної цілісності держав: Всі держави
повинні поважати суверенітет та територіальну цілісність інших держав.
 Мирне вирішення спорів: Всі спори між державами повинні вирішуватися
мирним шляхом, на основі міжнародного права.
 Відповідальність за порушення міжнародного права: Держави, які порушують
міжнародне право, повинні нести відповідальність за свої дії.

7. Висновок:

Принципи непорушності кордонів, недоторканності державної території та невтручання у

внутрішні справи є основою для мирного та справедливого співіснування держав у
міжнародному співтоваристві.

Однак, в сучасних умовах ці принципи часто порушуються.

Це може призвести до збройних конфлікт

30. Сучасна постколоніальна політика: нерозв'язані конфлікти щодо

колишніх колоній

1. Поняття постколоніалізму:

Постколоніалізм - це термін, який використовується для опису періоду після закінчення

колоніалізму та впливу колоніальних держав на колишні колонії.

2. Сучасна постколоніальна політика:

Сучасна постколоніальна політика часто характеризується:

  Деколонізацією: Багато колишніх колоній здобули незалежність від своїх
колоніальних правителів.
 Неоколоніалізмом: Багато колишніх колоній все ще залежать від своїх колишніх
колоніальних правителів в економічному та політичному плані.
 Глобалізацією: Світ стає все більш взаємопов'язаним, що робить вплив колишніх
колоніальних держав на колишні колонії більш складним.

3. Нерозв'язані конфлікти щодо колишніх колоній:

Багато колишніх колоній все ще стикаються з нерозв'язаними конфліктами, які мають

коріння в колоніальному минулому.

Ці конфлікти можуть бути пов'язані з:

 Кордонами: Деякі кордони між колишніми колоніями були встановлені

колоніальними державами без урахування етнічних або племінних поділів. Це
може призвести до конфліктів між різними групами людей.
 Ресурсами: Багато колишніх колоній володіють багатими ресурсами, такими як
нафта, газ, мінерали та земля. Це може призвести до конфліктів між різними
групами людей, які борються за контроль над цими ресурсами.
 Ідентичністю: Багато людей у колишніх колоніях все ще борються зі своєю
ідентичністю. Вони можуть відчувати себе розірваними між своєю колоніальною
спадщиною та своєю новою незалежністю.

4. Приклади нерозв'язаних конфліктів щодо колишніх колоній:

 Ізраїльсько-палестинський конфлікт: Цей конфлікт має коріння в

колоніальному поділі Палестини між Великою Британією та Францією.
 Конфлікт у Північній Ірландії: Цей конфлікт має коріння в колонізації Ірландії
Великою Британією.
 Громадянська війна в Сирії: Цей конфлікт має коріння в колонізації Сирії
Францією.

5. Наслідки нерозв'язаних конфліктів щодо колишніх колоній:

Нерозв'язані конфлікти щодо колишніх колоній можуть мати негативні наслідки для:

 Миру та безпеки: Ці конфлікти можуть призвести до насильства, тероризму та

нестабільності.
 Економічного розвитку: Ці конфлікти можуть перешкоджати економічному
розвитку.
 Прав людини: Ці конфлікти можуть призвести до порушення прав людини.

6. Шляхи вирішення нерозв'язаних конфліктів щодо колишніх колоній:

Нерозв'язані конфлікти щодо колишніх колоній можна вирішити шляхом:

 Мирних переговорів: Різні групи людей, які беруть участь у конфлікті, повинні
вести мирні переговори, щоб знайти рішення, яке задовольнить всіх.
 Міжнародного втручання: Міжнародні організації, такі як ООН, можуть
допомогти сторонам конфлікту знайти мирне вирішення.
  Економічного розвитку: Економічний розвиток може допомогти зменшити
напруженість і конфлікти.
 Поваги до прав людини: Повага до прав людини може допомогти створити більш
справедливе та мирне суспільство.


Висновок:

 Сучасна постколоніальна політика - це складна і багатогранна тема.

 Вона характеризується деколонізацією, неоколоніалізмом, глобалізацією та
нерозв'язаними конфліктами щодо колишніх колоній.
 Колишні колоніальні держави все ще відіграють значну роль у сучасній
постколоніальній політиці.
 Постколоніалізм також піддавався критиці.

31. Проблеми війни та тероризму в сучасному світі

Війна та тероризм є одними з найсерйозніших проблем, з якими стикається людство в

сучасному світі. Вони призводять до невимовних страждань, смертей, руйнувань та
дестабілізації цілих регіонів.

1. Визначення війни та тероризму:

 Війна: Це збройний конфлікт між двома або більше державами, що

супроводжується застосуванням сили для досягнення політичних цілей.
 Тероризм: Це політично мотивоване насильство, яке має на меті залякати або
завдати шкоди цивільному населенню для досягнення певних цілей.

2. Основні причини війни та тероризму:

 Політичні причини: Боротьба за владу, ресурси, території, ідеологічні

розбіжності.
 Економічні причини: Бідність, нерівність, безробіття, боротьба за ресурси.
 Релігійні причини: Релігійні розбіжності, фанатизм, екстремізм.
 Соціальні причини: Етнічні конфлікти, дискримінація, порушення прав людини.

3. Наслідки війни та тероризму:

 Людські жертви: Загибель людей, поранення, каліцтва.

 Матеріальні втрати: Руйнування міст, інфраструктури, економічні збитки.
 Переміщення людей: Біженці, переселенці, втрата домівки.
 Психологічні травми: Посттравматичний стресовий розлад, інші психічні
розлади.
 Дестабілізація регіонів: Розширення зони конфлікту, загроза міжнародній безпеці.

4. Сучасні тенденції у сфері війни та тероризму:

 Зростання гібридної війни: Поєднання військових, політичних, економічних та

інформаційних методів ведення війни.
 Інтернаціоналізація тероризму: Терористичні групи діють на території декількох
країн, використовуючи міжнародні мережі.
  Використання нових технологій: Терористи використовують дрони, кібератаки,
соціальні мережі для своїх цілей.
 Зростання ролі приватних військових та охоронних компаній: Їх участь у
збройних конфліктах та антитерористичних операціях.

5. Боротьба з війною та тероризмом:

 Дипломатичні зусилля: Переговори, мирне врегулювання конфліктів, політичні

реформи.
 Економічні санкції: Тиск на держави, які підтримують тероризм або ведуть
агресивну політику.
 Військові та антитерористичні операції: Застосування сили для нейтралізації
терористів та запобігання збройним конфліктам.
 Розвиток співпраці на міжнародному рівні: Обмін інформацією, координація
зусиль, спільна боротьба з тероризмом.
 Вирішення корінних причин конфліктів: Подолання бідності, нерівності,
дискримінації, порушення прав людини.

6. Висновок:

Війна та тероризм - це складні проблеми, які неможливо вирішити швидко та легко.

Потрібні спільні зусилля на міжнародному рівні, спрямовані на запобігання конфліктам,

боротьбу з тероризмом та подолання корінних причин цих проблем.

Важливо пам'ятати, що мир та безпека - це цінності, які потребують постійного захисту та

підтримки.

32. Міжнародні операції з підтримання миру і безпеки: поняття, цілі, принципи, види

1. Поняття міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки:

Міжнародні операції з підтримання миру і безпеки (МОПМБ) - це комплекс заходів, які

здійснюються на основі санкції Ради Безпеки ООН або за її згодою з метою запобігання
або припинення збройного конфлікту, захисту мирного населення, сприяння політичному
врегулюванню конфлікту та забезпечення стійкого миру в регіоні.

2. Цілі МОПМБ:

 Запобігання або припинення збройного конфлікту: МОПМБ можуть

розгортатися для того, щоб роз'єднати ворогуючі сторони, створити зони безпеки,
контролювати ключові об'єкти та моніторити дотримання режиму припинення
вогню.
 Захист мирного населення: МОПМБ можуть забезпечувати захист мирного
населення від насильства, знущань та експлуатації, а також сприяти гуманітарній
допомозі.
 Сприяння політичному врегулюванню конфлікту: МОПМБ можуть сприяти
політичному діалогу між ворогуючими сторонами та створенню умов для мирного
врегулювання конфлікту.
 Забезпечення стійкого миру: МОПМБ можуть допомагати у відновленні
державних інституцій, забезпеченні верховенства права та розвитку демократичних
процесів.
3. Принципи МОПМБ:

 Згода сторін конфлікту: МОПМБ можуть розгортатися лише за згодою сторін

конфлікту або за мандатом Ради Безпеки ООН, який передбачає таке розгортання.
 Нейтралітет: МОПМБ повинні зберігати нейтралітет та не вживати заходів, які
можуть бути сприйняті як підтримка однієї з сторін конфлікту.
 Невикористання сили: МОПМБ можуть використовувати силу лише у випадках
самооборони або для захисту мандата.
 Гуманітарний характер: МОПМБ повинні діяти відповідно до принципів
гуманітарного права та надавати гуманітарну допомогу населенню, яке
постраждало від конфлікту.

4. Види МОПМБ:

 Традиційні миротворчі операції: Ці операції розгортаються для моніторингу

перемир'я, захисту мирного населення та створення умов для політичного
врегулювання конфлікту.
 Миротворчі операції з примусом до миру: Ці операції розгортаються для
примушення сторін конфлікту до дотримання режиму припинення вогню або
виконання положень мирної угоди.
 Миротворчі операції з відбудови миру: Ці операції розгортаються для допомоги
у відновленні державних інституцій, забезпеченні верховенства права та розвитку
демократичних процесів.
 Миротворчі операції з захисту цивільного населення: Ці операції розгортаються
для захисту цивільного населення від насильства, знущань та експлуатації.

5. Роль України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки:

Україна активно бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Українські миротворці несуть службу в таких місіях ООН, як MONUSCO (Демократична

Республіка Конго), MINUSMA (Малі), UNIFIL (Ліван), MINUJUSTH (Гаїті) та інших.

Україна також бере участь у миротворчих операціях під егідою НАТО, ЄС та ОБСЄ.

6. Висновок:

Міжнародні операції з підтримання миру і безпеки є важливим інструментом запобігання

та врегулювання збройних конфліктів, а також сприяння миру та безпеці у світі.

33. Поняття міжнародного злочину: кваліфікаційні ознаки, різниця з ординарним

злочином

1. Поняття міжнародного злочину:

Міжнародний злочин - це дія, яка:

 Вчинена суб'єктом міжнародного права: Це може бути держава, фізична особа

або юридична особа.
 Заборонена міжнародним правом: Це означає, що дія суперечить нормам
міжнародного права, таким як норми jus cogens (імперативні норми) або jus ad
bellum (норми, що стосуються війни).
  Спрямована проти міжнародних інтересів: Це означає, що дія зачіпає інтереси
не лише однієї держави, але й міжнародного співтовариства в цілому.

2. Кваліфікаційні ознаки міжнародного злочину:

Міжнародний злочин має такі кваліфікаційні ознаки:

 Суб'єкт: Суб'єктом міжнародного злочину може бути:

o Держава: Держава може вчинити міжнародний злочин через свої органи
влади або через дії своїх посадових осіб.
o Фізична особа: Фізична особа може вчинити міжнародний злочин, якщо
вона діє від імені держави або з її санкції.
o Юридична особа: Юридична особа може вчинити міжнародний злочин,
якщо вона діє всупереч міжнародному праву.
 Об'єкт: Об'єктом міжнародного злочину є міжнародні інтереси, такі як:
o Мир і безпека міжнародного співтовариства
o Незалежність та суверенітет держав
o Права та свободи людини
o Гуманітарні принципи
 Суб'єктивна сторона: Суб'єктивна сторона міжнародного злочину
характеризується прямим або непрямим умислом.
 Об'єктивна сторона: Об'єктивна сторона міжнародного злочину характеризується
діянням (або бездіяльністю) суб'єкта, яке суперечить нормам міжнародного права.

3. Різниця між міжнародним та ординарним злочином:

Ознака Міжнародний злочин Ординарний злочин

Держава, фізична особа,
Суб'єкт Фізична особа
юридична особа
Суспільні відносини, які
Об'єкт Міжнародні інтереси охороняються кримінальним
законом
Прямий або непрямий умисел,
Суб'єктивна сторона Прямий або непрямий умисел
необережність
Дія (або бездіяльність), яка
Дія (або бездіяльність), яка
Об'єктивна сторона передбачена кримінальним
суперечить міжнародному праву
законом
Юридична Міжнародно-правова
Кримінальна відповідальність
відповідальність відповідальність

4. Приклади міжнародних злочинів:

 Геноцид: Умисне знищення, повне або часткове, будь-якої національної, етнічної,

расової чи релігійної групи.
 Злочини проти людяності: Серйозні порушення основоположних прав і свобод
людини, такі як вбивства, катування, насильницьке переселення, апартеїд.
 Воєнні злочини: Порушення норм міжнародного гуманітарного права, які
застосовуються до збройних конфліктів.
 Агресія: Застосування збройної сили однією державою проти іншої з метою
захоплення території або іншого політичного
5. Висновок:

Міжнародні злочини - це серйозні порушення міжнародного права, які зачіпають інтереси

не лише однієї держави, але й міжнародного співтовариства в цілому.

34. Категорії міжнародних злочинів: геноцид, злочини проти людяності, воєнні

злочини, злочин агресії

Міжнародні злочини - це особливо тяжкі діяння, які загрожують миру, безпеці та

добробуту людства, і які визнані такими міжнародним правом.

Вони відрізняються від ординарних злочинів своїм масштабом, серйозністю наслідків та

суб'єктами, які їх вчиняють.

Існує чотири основні категорії міжнародних злочинів:

1. Геноцид:

 Визначення: Умисне знищення, повне або часткове, будь-якої національної,

етнічної, расової чи релігійної групи.
 Елементи:
o Умисел: Знищення має бути вчинене з прямим або непрямим умислом.
o Дія: Знищення може бути вчинене шляхом вбивства, заподіяння тяжких
тілесних ушкоджень, заподіяння серйозних психічних страждань,
навмисного створення умов життя, розрахованих на повне або часткове
фізичне знищення групи.
o Жертви: Жертвами геноциду можуть бути лише члени певної національної,
етнічної, расової чи релігійної групи.
o Мета: Мета полягає в знищенні, повністю або частково, певної групи.

2. Злочини проти людяності:

 Визначення: Серйозні порушення основоположних прав і свобод людини, такі як

вбивства, катування, насильницьке переселення, апартеїд, вчинені як частина
широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яку групу населення, з
етнічних, расових, релігійних, політичних або інших мотивів.
 Елементи:
o Серйозність порушення: Порушення повинні бути серйозними, тобто мати
тяжкі наслідки для жертв.
o Широкомасштабність або систематичність: Напад повинен бути
широкомасштабним або систематичним.
o Мотив: Напад повинен бути вчинений з етнічних, расових, релігійних,
політичних або інших мотивів.
o Зв'язок з нападом: Порушення повинні бути вчинені як частина
широкомасштабного або систематичного нападу.

3. Воєнні злочини:

 Визначення: Порушення норм міжнародного гуманітарного права, які

застосовуються до збройних конфліктів.
 Елементи:
o Збройний конфлікт: Дія повинна бути вчинена під час збройного конфлікту.
 o Захищена особа: Жертва повинна бути захищеною особою, такою як
цивільне населення, військовополонені, поранені або хворі.
o Заборонена дія: Дія повинна бути заборонена міжнародним гуманітарним
правом.

4. Злочин агресії:

 Визначення: Застосування збройної сили однією державою проти іншої з метою

захоплення території або іншого політичного цілей.
 Елементи:
o Акт агресії: Повинно бути вчинене діяння агресії, таке як вторгнення на
територію іншої держави, бомбардування або блокада її портів.
o Умисел: Діяння повинне бути вчинене з умислом захопити територію або
досягти іншого політичного цілей.
o Держава-агресор: Діяння повинне бути вчинене державою.

35. Правові питання екологічної безпеки

Екологічна безпека - це стан довкілля, при якому відсутня загроза життю, здоров'ю людей,
їх майну, а також загроза довкіллю, що забезпечує стійкий розвиток суспільства.

Правові питання екологічної безпеки регулюються комплексом норм та принципів

міжнародного та національного права.

Міжнародне право

 Принципи:
o Принцип запобігання шкоді: Держави зобов'язані вживати заходів для
запобігання шкоді довкіллю, як на своїй території, так і за її межами.
o Принцип стійкого розвитку: Держави повинні прагнути до розвитку, який
задовольняє потреби теперішнього покоління, не завдаючи шкоди
можливості майбутніх поколінь задовольнити свої власні потреби.
o Принцип співпраці: Держави повинні співпрацювати одна з одною у
справі захисту довкілля.
 Договори:
o Віденська конвенція про захист озонового шару та Монреальський
протокол: Ці договори спрямовані на захист озонового шару від
руйнування хімічними речовинами.
o Рамкова конвенція ООН про зміну клімату: Ця конвенція спрямована на
стабілізацію концентрацій парникових газів в атмосфері на рівні, який
запобіжить небезпечному антропогенному втручанню в кліматичну систему.
o Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням
небезпечних відходів: Ця конвенція спрямована на контроль за
транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією.

Національне право

 Конституція України: Стаття 49 Конституції України гарантує право громадян на

безпечне довкілля.
 Закони України:
o Закон України "Про охорону навколишнього середовища": Цей закон
встановлює правові засади охорони навколишнього середовища в Україні.
 o Закон України "Про охорону атмосферного повітря": Цей закон
спрямований на охорону атмосферного повітря від забруднення.
o Закон України "Про відходи": Цей закон спрямований на запобігання
утворенню відходів, а також на їх безпечне поводження.
 Підзаконні акти:
o Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи
виконавчої влади приймають підзаконні акти, які конкретизують
положення законів про охорону довкілля.

36. Піратство в ХХІ столітті: сучасні проблеми та шляхи їх вирішення

Піратство, яке колись було поширеним явищем у відкритому морі, в 21 столітті набуло
нових форм і проявів.

Хоча воно все ще трапляється в традиційних районах, таких як Аденська затока та

Сомалійський півострів, воно також поширилося на інші регіони, такі як Південно-Східна
Азія та Західна Африка.

Сучасні форми піратства:

 Викрадення людей для отримання викупу: Пірати викрадають членів екіпажів

суден та тримають їх у заручниках, вимагаючи викупу від власників суден або
урядів.
 Викрадення нафти та інших товарів: Пірати захоплюють судна з цінними
вантажами, такими як нафта, газ, метали, продовольство, та продають їх на
чорному ринку.
 Кіберпіратство: Пірати використовують комп'ютерні технології для того, щоб
зламати комп'ютерні системи суден та викрасти дані або гроші.
 Риболовний промисел: Незаконний, нерегульований та неповідомлений (ННН)
риболовля веде до виснаження рибних ресурсів та шкодить морському
середовищу.

Наслідки піратства:

 Економічні збитки: Піратство завдає значної шкоди світовій економіці,

призводячи до втрат доходів від торгівлі, зростання страхових платежів та витрат
на безпеку.
 Ризики для безпеки: Піратство ставить під загрозу життя та здоров'я членів
екіпажів суден.
 Гуманітарні проблеми: Піратство може призвести до гуманітарних криз, таких як
голод та нестача питної води.
 Вплив на довкілля: Незаконний риболовний промисел шкодить морському
середовищу та веде до виснаження рибних ресурсів.

Шляхи вирішення проблеми піратства:

 Міжнародне співробітництво: Необхідні спільні зусилля країн світу для боротьби

з піратством. Це включає обмін інформацією, координацію правоохоронних
заходів та надання допомоги країнам, які найбільше постраждали від піратства.
 Зміцнення верховенства права: Важливо зміцнити верховенство права в
прибережних державах, щоб ускладнити піратам діяльність та притягнути їх до
відповідальності.
  Покращення умов життя: Необхідно покращити умови життя людей у
прибережних районах, щоб зменшити спокусу займатися піратством. Це включає
створення робочих місць, розвиток інфраструктури та доступ до освіти.
 Боротьба з ННН-риболовлею: Важливо вжити заходів для боротьби з ННН-
риболовлею, щоб зберегти рибні ресурси та захистити морське середовище.
 Використання нових технологій: Можна використовувати нові технології, такі як
супутниковий моніторинг та безпілотні літальні апарати, для відстеження піратів та
запобігання їхнім діям.

37. Рабство, работоргівля та інститути і звичаї, подібні до рабства в ХХІ ст.

Хоча рабство було офіційно скасовано в більшості країн світу, воно все ще існує в різних
формах в 21 столітті.

Міжнародна організація праці (МОП) оцінює, що в 2016 році в світі було 40 мільйонів
людей, які жили в умовах рабства.

Сучасні форми рабства:

 Примусова праця: Людей змушують працювати без належної винагороди, в

небезпечних умовах, або їм погрожують насильством, якщо вони не
працюватимуть.
 Торгівля людьми: Людей продають як товар, часто з метою сексуального рабства,
домашнього працювання або примусової праці.
 Боргове рабство: Людей змушують працювати, щоб відпрацювати борги, які вони
не можуть повернути.
 Шлюбні союзи неповнолітніх: Дівчат змушують виходити заміж за дорослих
чоловіків, часто в обмін на викуп, і вони стають жертвами домашнього насильства
та експлуатації.
 Використання дітей-солдатів: Дітей викрадають або вербують у збройні
конфлікти, де вони піддаються жорстокості та експлуатації.

Наслідки рабства:

 Порушення прав людини: Рабство є грубим порушенням прав людини. Жертви

рабства зазнають фізичного, психологічного та сексуального насильства, а також
позбавлені свободи та гідності.
 Економічні збитки: Рабство завдає значної шкоди економіці. Жертви рабства не
отримують належної винагороди за свою працю, що призводить до втрат
продуктивності та зростання бідності.
 Соціальні проблеми: Рабство веде до розпаду сімей, поширення злочинності та
інших соціальних проблем.
 Вплив на здоров'я: Жертви рабства часто страждають від фізичних та
психологічних травм, а також від інфекційних захворювань.

Боротьба з рабством:

 Міжнародні конвенції: Існує ряд міжнародних конвенцій, які забороняють

рабство та торгівлю людьми, таких як Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею
людьми та експлуатацією людей.
 Національне законодавство: Країни світу повинні прийняти закони, які
забороняють рабство та карають за його прояви.
  Підвищення обізнаності: Важливо підвищувати обізнаність про проблему рабства
та заохочувати людей повідомляти про випадки експлуатації.
 Підтримка жертв: Жертви рабства потребують допомоги та підтримки, щоб
повернутися до нормального життя. Це включає медичну допомогу, психологічну
підтримку, освіту та професійну підготовку.

38. Проституція, експлуатація проституції та порнографія: складні питання з етичної

та правової точки зору

1. Проституція:

Ставлення до проституції в суспільстві є складним та суперечливим питанням.

Деякі люди вважають, що це вільна угода між двома дорослими, інші - що це форма
експлуатації та порушення прав людини.

Не існує єдиної універсальної відповіді на це питання, оскільки воно залежить від

культурних традицій, релігійних переконань, особистих цінностей та інших факторів.

2. Експлуатація проституції:

Експлуатація проституції - це використання людей, які займаються проституцією, для

отримання вигоди.

Це може включати примус до проституції, торгівлю людьми, насильство над

проститутками, використання їх у незаконних цілях.

Експлуатація проституції є грубим порушенням прав людини і карається законом у

багатьох країнах світу.

3. Торгівля людьми:

Торгівля людьми - це злочин, який полягає у вербуванні, перевезенні, утриманні людей з

метою їх експлуатації, у тому числі для проституції.

Жертви торгівлі людьми позбавлені свободи, піддаються насильству та примусу, їхні

права грубо порушуються.

4. Порнографія:

Порнографія - це матеріали, які зображують сексуальні акти.

Ставлення до порнографії також є суперечливим питанням.

Деякі люди вважають, що це шкідливо для суспільства, інші - що це форма свободи слова
та самовираження.

5. Торгівля порнографічними виданнями:

Торгівля порнографічними виданнями може бути незаконною, якщо вона пов'язана з

експлуатацією дітей, торгівлею людьми або іншими злочинними діяннями.
39. Незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин: глобальна
проблема, яка потребує комплексного вирішення

Незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин (далі - НЗПР) є однією з

найгостріших проблем сучасності, яка негативно впливає на здоров'я людей, економіку,
політичну та соціальну сферу життя багатьох країн світу.

Наслідки незаконного обігу НЗПР:

 Загроза для здоров'я: Уживання наркотиків може призвести до серйозних

проблем зі здоров'ям, включаючи залежність, інфекційні захворювання, психічні
розлади, передозування та смерть.
 Зростання злочинності: Наркоторгівля часто пов'язана з організованою
злочинністю, корупцією, насильством та тероризмом.
 Економічні збитки: Незаконний обіг НЗПР завдає значної шкоди економіці країн,
призводячи до втрат доходів від податків, витрат на правоохоронну діяльність та
лікування наркозалежних.
 Соціальні проблеми: Наркоманія руйнує сім'ї, призводить до втрати роботи,
бездомності та інших соціальних проблем.

Боротьба з незаконним обігом НЗПР потребує комплексного підходу, який включає:

 Міжнародне співробітництво: Країни світу повинні об'єднати зусилля для

протидії незаконному обігу НЗПР, обмінюватися інформацією, координувати
правоохоронні заходи та надавати допомогу одна одній.
 Правове регулювання: Необхідно вдосконалювати законодавство, щоб жорсткіше
карати за незаконний обіг НЗПР та посилювати контроль за прекурсорами.
 Профілактика: Важливо проводити профілактичну роботу серед населення,
особливо серед молоді, щоб інформувати про шкоду наркотиків та формувати
здоровий спосіб життя.
 Лікування та реабілітація: Наркозалежні потребують допомоги в лікуванні та
реабілітації, щоб повернутися до нормального життя.
 Зменшення шкоди: Необхідно впроваджувати програми зменшення шкоди, які
допомагають наркозалежним мінімізувати ризики для здоров'я та соціальні
проблеми, пов'язані з вживанням наркотиків.

40. Незаконна торгівля зброєю та незаконне захоплення і використання ядерного

матеріалу: серйозні загрози для міжнародної безпеки

1. Незаконна торгівля зброєю:

Незаконна торгівля зброєю - це глобальна проблема, яка підриває безпеку та стабільність

у багатьох регіонах світу.

Вона охоплює широкий спектр видів зброї, включаючи стрілецьку зброю, вибухівку,
ракетні системи та хімічну зброю.

Наслідки незаконної торгівлі зброєю:

 Зростання насильства: Незаконна зброя часто використовується у збройних

конфліктах, терористичних актах, організованій злочинності та інших
насильницьких злочинах.
  Дестабілізація країн: Незаконна зброя може призвести до дестабілізації країн,
підірвати демократичні інституції та посилити корупцію.
 Гуманітарні кризи: Незаконна зброя може призвести до загибелі та поранення
цивільних осіб, а також до масових переміщень людей.

Боротьба з незаконною торгівлею зброєю потребує:

 Міжнародного співробітництва: Країни світу повинні об'єднати зусилля для

протидії незаконному обігу зброї, обмінюватися інформацією, координувати
правоохоронні заходи та надавати допомогу одна одній.
 Укріплення контролю за експортом зброї: Необхідно вдосконалювати системи
контролю за експортом зброї, щоб запобігти її потраплянню до рук злочинців та
терористів.
 Підтримка правоохоронних органів: Важливо надавати правоохоронним органам
необхідні ресурси та можливості для боротьби з незаконною торгівлею зброєю.
 Просвітницька робота: Необхідно проводити просвітницьку роботу серед
населення про небезпеку незаконної зброї та її негативний вплив на суспільство.

2. Незаконне захоплення і використання ядерного матеріалу:

Незаконне захоплення і використання ядерного матеріалу може призвести до

катастрофічних наслідків для всього людства.

Ядерні матеріали можуть бути використані для створення ядерної зброї, що становить
серйозну загрозу для міжнародного миру та безпеки.

Наслідки незаконного захоплення і використання ядерного матеріалу:

 Ядерна війна: Незаконне використання ядерного матеріалу може призвести до

ядерної війни, яка матиме руйнівні наслідки для планети.
 Ядерний тероризм: Ядерні матеріали можуть бути використані терористичними
групуваннями для здійснення ядерних атак, що призведе до загибелі мільйонів
людей.
 Екологічні катастрофи: Нещасні випадки на ядерних об'єктах, побудованих з
використанням незаконно отриманих ядерних матеріалів, можуть призвести до
екологічних катастроф.

Боротьба з незаконним захопленням і використанням ядерного матеріалу потребує:

 Зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї: Важливо зміцнювати

режим нерозповсюдження ядерної зброї, щоб запобігти потраплянню ядерних
матеріалів до рук злочинців та терористів.
 Підтримка ядерної безпеки: Необхідно вдосконалювати системи ядерної безпеки
на ядерних об'єктах, щоб ускладнити доступ до ядерних матеріалів.
 Міжнародне співробітництво: Країни світу повинні об'єднати зусилля для
протидії незаконному обігу ядерних матеріалів, обмінюватися інформацією,
координувати правоохоронні заходи та надавати допомогу одна одній.

41. Незаконні операції з культурними цінностями: серйозна проблема, яка потребує

комплексного вирішення
Незаконні операції з культурними цінностями, такі як крадіжка, контрабанда та підробка,
є серйозною проблемою, яка завдає шкоди не лише культурній спадщині, але й економіці,
соціальному розвитку та верховенству права.

Наслідки незаконних операцій з культурними цінностями:

 Втрата культурної спадщини: Незаконне вивезення культурних цінностей з їхніх

місць походження призводить до втрати важливої частини ідентичності та історії
народів.
 Підрив економіки: Незаконний обіг культурних цінностей завдає значної шкоди
економіці країн, де вони викрадені, оскільки позбавляє їх легальних доходів від
туризму та продажу культурних товарів.
 Зростання злочинності: Незаконні операції з культурними цінностями часто
пов'язані з організованою злочинністю, корупцією та відмиванням грошей.
 Підрив верховенства права: Незаконний обіг культурних цінностей підриває
верховенство права та почуття справедливості в суспільстві.

Боротьба з незаконними операціями з культурними цінностями потребує

комплексного підходу, який включає:

 Міжнародне співробітництво: Країни світу повинні об'єднати зусилля для

протидії незаконному обігу культурних цінностей, ратифікувати міжнародні
конвенції, обмінюватися інформацією та координувати правоохоронні заходи.
 Укріплення законодавства: Необхідно вдосконалювати законодавство на
національному рівні, щоб жорсткіше карати за незаконні операції з культурними
цінностями та покращити механізми повернення викрадених цінностей.
 Підтримка правоохоронних органів: Важливо надавати правоохоронним органам
необхідні ресурси та можливості для боротьби з незаконним обігом культурних
цінностями.
 Підвищення обізнаності: Необхідно проводити просвітницьку роботу серед
населення про цінність культурної спадщини та небезпеку незаконних операцій з
культурними цінностями.
 Співпраця з музеями та дилерами: Важливо налагодити співпрацю з музеями та
дилерами культурних цінностями, щоб запобігти потраплянню на ринок незаконно
вивезених предметів.

42. Війна в Сирії: складний конфлікт з багатьма учасниками

Сирійська війна, що розпочалася 2011 року, є складною багатогранною подією з

безліччю учасників та мінливими цілями. Її коріння сягає глибоко в історію та політику
регіону, а на її перебіг впливає низка факторів.

Основні причини конфлікту:

 Повстання Арабської весни: У 2011 році Сирію, як і інші країни Близького Сходу
та Північної Африки, охопила хвиля протестів, відома як Арабська весна. Люди
вимагали демократичних реформ, поваги до прав людини та кінця авторитарного
правління президента Башара аль-Асада.
 Жорстока реакція уряду: Режим Асада відповів на мирні протести жорстокими
розгонами, що призвело до загибелі сотень людей. Це, у свою чергу,
радикалізувало частину опозиції та спонукало до збройного опору.
  Втручання зовнішніх сил: Згодом конфлікт перетворився на багатосторонню
війну, де різні країни та групи з власними інтересами підтримували різні сторони.

Основні сторони конфлікту:

 Уряд Сирії: Сили, вірні президенту Башару аль-Асаду, підтримуються Росією,

Іраном та іншими союзниками.
 Опозиція: Опозиція до Асада розколота на різні групи, включаючи поміркованих
повстанців, ісламістські угруповання та курдські ополченці.
 Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ): Терористична група ІДІЛ захопила
значні території Сирії та Іраку в 2014-2015 роках, перш ніж була здолана внаслідок
міжнародної військової кампанії.
 Інші: До конфлікту також залучені інші країни, такі як Туреччина, США та
Саудівська Аравія, які мають власні інтереси в регіоні.

Вплив війни:

Війна в Сирії спричинила жахливі людські страждання. За оцінками ООН, загинуло понад
500 000 людей, а мільйони людей були змушені покинути свої домівки. Країна зазнала
значних руйнувань, а її економіка та інфраструктура лежать у руїнах.

Ситуація на даний момент:

Хоча активні бойові дії в Сирії значно зменшилися з 2017 року, конфлікт далекий від
завершення. Політичне врегулювання й далі залишається нездійсненним, а гуманітарна
криза триває.

ІДІЛ:

Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ) була потужною терористичною групою, яка
захопила значні території Сирії та Іраку в 2014-2015 роках. ІДІЛ відома своєю
жорстокістю, включаючи масові страти, публічні страти та рабство. У 2017 році ІДІЛ була
здолана внаслідок міжнародної військової кампанії, але вона й далі становить загрозу у
вигляді сплячих осередків та потенційних диверсій.

43. Палестино-ізраїльський конфлікт — збройний конфлікт, що триває досі між

державою Ізраїль і палестинцями-арабами.
Він є частиною більш широкого арабо-ізраїльського конфлікту. Це суперечка поміж двома
групами людей, які мають претензії на суверенітет над однією територією —
колишнього британського мандата у Палестині. Було вже немало спроб створити дві
держави: Ізраїль, та поруч з ним, на суперечливій території, — незалежну палестинську
державу[2]. Ізраїль розглядає території за Зеленою лінією як автономію.
Для переважної більшості палестинців та для багатьох ізраїльтян у опитуваннях, рішення
про створення двох держав є одним з найкращих способів покласти край цьому
конфлікту[3][4]. Більшість палестинців бачить у Західному березі річки Йордан та у секторі
Газа складові елементи території своєї майбутньої держави, таке бачення приймається
також певною кількістю ізраїльтян[5]. Частина вчених виступають за рішення про
створення єдиної держави, в результаті чого весь Ізраїль, включно з сектором Газа та
Західним берегом стане бінаціональною державою з рівними правами для всіх [6][7]. Однак,
є значні сфери розбіжностей щодо форми будь-якої остаточної угоди, а також щодо рівня
довіри: кожна сторона бачить в іншій загрозу власній безпеці.
44. Російсько-українська війна як загроза сучасному міжнародному правопорядку і
виклик існуючій системі міжнародного права

Російсько-українська війна, що розпочалася 24 лютого 2022 року, стала серйозним

викликом для сучасного міжнародного правопорядку та існуючої системи міжнародного
права. Її вплив відчувається на всіх рівнях міжнародних відносин, від двосторонніх
стосунків до діяльності міжнародних організацій.

Основні загрози, які несе війна для міжнародного правопорядку, включають:

 Підрив принципів суверенітету та територіальної цілісності держав. Російська

агресія проти України є прямим порушенням цих основоположних принципів
міжнародного права, що закріплені в Статуті ООН. Це може мати далекосяжні
наслідки для міжнародної безпеки, оскільки воно може заохотити інші держави до
використання сили для вирішення своїх суперечок.
 Порушення норм міжнародного гуманітарного права. Російська армія
звинувачується у скоєнні численних воєнних злочинів та злочинів проти
людяності, включаючи вбивства мирних жителів, бомбардування цивільних
об'єктів та використання заборонених методів ведення війни. Це ставить під
загрозу всю систему міжнародного гуманітарного права, яка має на меті захистити
життя та гідність людей під час збройних конфліктів.
 Ослаблення міжнародних інституцій. Росія, будучи постійним членом Ради
Безпеки ООН, блокує прийняття рішень, спрямованих на припинення війни та
притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах. Це підриває
авторитет Ради Безпеки та інших міжнародних організацій, роблячи їх менш
ефективними у вирішенні глобальних проблем.
 Загострення геополітичної напруги. Війна в Україні призвела до значного
загострення відносин між Росією та Заходом. Це може призвести до нової гонки
озброєнь та посилення військової конфронтації, що матиме негативні наслідки для
міжнародної безпеки та стабільності.

Для подолання цих загроз та захисту міжнародного правопорядку необхідно вжити

таких заходів:

 Продовжити підтримку України. Міжнародна спільнота повинна продовжувати

надавати Україні політичну, економічну та військову допомогу, щоб допомогти їй
захистити свою суверенітет та територіальну цілісність.
 Розслідувати та притягнути до відповідальності винних у воєнних злочинах.
Необхідно провести ретельне розслідування воєнних злочинів, скоєних під час
війни в Україні, та притягнути винних до відповідальності. Це може бути зроблено
за допомогою Міжнародного кримінального суду або спеціального трибуналу.
 Зміцнити міжнародні інституції. Необхідно реформувати Раду Безпеки ООН та
інші міжнародні організації, щоб зробити їх більш ефективними у вирішенні
глобальних проблем.
 Заохочувати мирне врегулювання конфлікту. Міжнародна спільнота повинна
продовжувати зусилля щодо мирного врегулювання конфлікту в Україні. Це може
бути зроблено за допомогою дипломатичних переговорів або залучення
посередників.
Російсько-українська війна є трагедією, яка має далекосяжні наслідки для міжнародного
правопорядку. Тільки спільними зусиллями міжнародної спільноти можна буде подолати
цю кризу та захистити принципи міжнародного права.

45. Діяльність України по реалізації курсу на європейську та євроатлантичну

інтеграцію

З 2014 року, коли Україна відкрито заявила про свій європейський та євроатлантичний
вибір, було зроблено багато кроків для його реалізації.

Ось деякі з ключових досягнень:

 Внесення змін до Конституції України: У 2019 році до Конституції України було

внесено зміни, які закріпили стратегічний курс держави на набуття повноправного
членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору
(НАТО).
 Підписання Угоди про асоціацію з ЄС: У 2014 році Україна підписала Угоду про
асоціацію з ЄС, яка передбачає глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі, а також
співпрацю в багатьох інших сферах.
 Надання Україні безвізового режиму з ЄС: У 2017 році ЄС запровадив
безвізовий режим для громадян України, що дало їм можливість вільно
подорожувати до країн ЄС без віз на термін до 90 днів протягом 180 днів.
 Здобуття статусу кандидата на членство в ЄС: 23 червня 2023 року Європейська
рада надала Україні статус кандидата на членство в ЄС. Це стало історичним
кроком на шляху європейської інтеграції України.
 Проведення реформ: Україна проводить масштабні реформи у багатьох сферах,
зокрема в судовій системі, боротьбі з корупцією, захисті прав людини та
верховенстві права. Ці реформи є ключовими для виконання вимог членства в ЄС
та НАТО.
 Співпраця з НАТО: Україна активно співпрацює з НАТО в рамках Програми
"Партнерство заради миру" та інших програм. Україна також бере участь у
миротворчих місіях НАТО.

Незважаючи на значні досягнення, на шляху євроатлантичної інтеграції України

залишається багато викликів:

 Війна з Росією: Російська агресія проти України є головною перешкодою на шляху

її євроатлантичної інтеграції. Війна призвела до значних людських жертв,
руйнувань та економічних втрат.
 Внутрішні реформи: Україні необхідно продовжувати проводити масштабні
реформи, щоб відповідати стандартам ЄС та НАТО. Це стосується таких сфер, як
судова система, боротьба з корупцією, захист прав людини та верховенство права.
 Підтримка з боку європейських та євроатлантичних партнерів: Україні
потрібна continued strong support from its European and Euro-Atlantic partners to help
it achieve its goals of European and Euro-Atlantic integration.

Незважаючи на ці виклики, Україна рішуче налаштована продовжувати свій курс на

європейську та євроатлантичну інтеграцію. Цей курс користується широкою
підтримкою українського суспільства. Європейська та євроатлантична інтеграція є
ключовим фактором, який допоможе Україні зміцнити свою демократію, верховенство
права, економіку та безпеку.
46. Міжнародні ініціативи України

Україна активно бере участь у міжнародних справах та ініціює та бере участь у багатьох
міжнародних проектах та програмах.

Ось деякі з ключових міжнародних ініціатив України:

 Ініціатива "Партнерство Відкритий Уряд": Україна стала однією з перших

країн, що приєдналися до цієї ініціативи, яка спрямована на підвищення прозорості
та підзвітності уряду.
 Ініціатива "Прозорість видобувних галузей": Україна активно впроваджує
стандарти цієї ініціативи, що спрямовані на підвищення прозорості у видобувному
секторі.
 Ініціатива "Безбар'єрність": Ця ініціатива спрямована на створення
безбар'єрного середовища для людей з інвалідністю в Україні.
 Кримська платформа: Ця платформа була створена Україною для координації
міжнародних зусиль з деокупації Криму.
 Асоціація "Україна-ЄС": Україна активно реалізує Угоду про асоціацію з ЄС, яка
передбачає глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі, а також співпрацю в
багатьох інших сферах.
 Співпраця з НАТО: Україна активно співпрацює з НАТО в рамках Програми
"Партнерство заради миру" та інших програм. Україна також бере участь у
миротворчих місіях НАТО.
 Участь у міжнародних організаціях: Україна є членом багатьох міжнародних
організацій, таких як ООН, ОБСЄ, Рада Європи та Міжнародна організація
франкофонії.

Окрім цих ініціатив, Україна також бере участь у багатьох інших міжнародних
проектах та програмах, спрямованих на:

 Сприяння миру та безпеці

 Розвиток демократії та верховенства права
 Захист прав людини
 Захист довкілля
 Боротьба з бідністю
 Сприяння економічному розвитку

Міжнародна діяльність України відіграє важливу роль у просуванні її інтересів на

світовій арені та зміцненні її авторитету як відповідального члена міжнародної
спільноти.