МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ДИСКРЕТНА МАТЕМАТИКА
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ
до розрахункової роботи 2 для студентів рівня вищої освіти “Бакалавр”,
галузі знань 12 “Інформаційні технології”,
спеціальності “Кібербезпека”

Затверджено
на засіданні кафедри обчислювальної
математики та програмування.
Протокол № від

1
 Львів–2020
Дискретна математика. Методичні вказівки та завдання до розрахункової роботи 2
для студентів рівня вищої освіти “Бакалавр”, галузі знань 12 “Інформаційні технології” ,
спеціальності 125 “Кібербезпека” / Укл: докт. техн. наук, проф. Обшта А.Ф. – Львів:
Видавництво Львівської політехніки, 2020. – 30 с.

Відповідальний за випуск Обшта А.Ф., докт. техн. наук, проф.

Рецензенти Демків І.І., докт. фіз.-мат. наук, проф.

Пукач П.Я., докт. техн. наук, проф.

2
 Методичні вказівки та завдання до контрольної роботи для студентів рівня вищої освіти
“Бакалавр”, галузі знань 12 “Інформаційні технології” , спеціальності 125 “Кібербезпека”
складено за програмою курсу “ Дискретна математика ”.
Завдання охоплюють такі теми.
1. Арифметика натуральних і цілих чисел.
2. Числові функції та їх властивості.
3. Ланцюгові дроби.
4. Конгруенції
5. Кільця класів лишків.
6. Методи розв'язування лінійних конгруенцій з одним невідомим.
7. Методи розв'язування систем лінійних конгруенцій
8. Квадратичні лишки. Індекси. Методи розв'язування конгруенцій вищих
степенів.
9. Властивості підстановок
10. Групи. Кільця. Скінченні поля.
11. Особливі точки кривих вищих степенів
12. Групові операції на еліптичних кривих.
У першій частині вказівок вміщено 12 завдань. В кожному завданні сформульовано
𝑚 задач (3 ≤ 𝑚 ≤ 6) та 𝑛 варіантів заданих елементів для уточнення змісту цих задач, причому
𝑚 ∙ 𝑛 = 30. Зауважимо, що номери задач 𝑖 та номери елементів, що уточнюють зміст задач
𝑗 є цілими числами, які задовольняють нерівності
0 ≤ 𝑖 ≤ 𝑚 − 1 , 0 ≤ 𝑗 ≤ 𝑛 − 1,
відповідно. Слід розв’язати один варіант кожного завдання, який визначають числа 𝑖 та 𝑗,
що вибрані за наступним правилом: слід підібрати числа 𝑖 та 𝑗 з діофантового рівняння
𝑖 ∙ 𝑛 + 𝑗 = 𝑠,
де 𝑠 ≡ 𝑆(𝑚𝑜𝑑 30), причому 0 ≤ 𝑠 < 30. Число 𝑖 визначає номер задачі у завданні, а число 𝑗
– номер елементів, які уточнюють зміст цієї задачі.
У другій частині наведено алгоритми та зразки виконання задач.

3
 Рекомендована література.
1. А.Ф. Обшта Спеціальні розділи математики: навчальний посібник /Львів: Видавництво
Львівської політехніки, 2019. – 192 с.
2. Баранецький Я.О., Гнатів Б.В., Ільків В.С., Каленюк П.І. та ін. Основи дискретної
математики. Частина 1. Теорія множин. Комбінаторний аналіз: Навч. посібник. Львів: В-во
Нац. Ун-ту Львівська політехніка, 2005. - 128 с.
3. Ільків В.С. та ін. Основи дискретної математики. Частина 2. Математична логіка. Теорія
графів: Навч. посібник. Львів: В-во Нац. Ун-ту Львівська політехніка, 2011. - 184 с.
4. І. Демків, Л. Демків Спеціальні розділи математики. Лекції та завдання до практичних
занять. – Львів. Край, 2010. – 124 с.
5. Дискретна математика: навч. посіб./ Стрелковська І.В., Буслаєв А.Г.,
Вишневська В.М., Кольцова Л.Л. – Одеса: ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2010. – 196 с.
6. Г.М. Кудрявцева Поля. Приклади і задачі. Навчальний посібник. – Київ. 2005. – 50 с.
7. Вербіцький О.В. Вступ до криптології. – Львів: Вид-во наук.-техн.літ., 1998. – 248 с.
8. А. А. Бухштаб Теория чисел. – М. Просвещение, 1966. – 384 с.

4
 УМОВИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

Завдання 1 (𝑚 = 5 𝑛 = 6).
арифметика натуральних і цілих чисел.
Задачі 𝟎 − 𝟒
Задача 0. Використавши спосіб решета Ератосфена, знайти всі прості числа в множині
натуральних чисел, які містяться між числами 𝑎, 𝑏:
𝑗 0 1 2 3 4 5
𝑎 1 100 150 200 250 350
𝑏 100 150 200 250 300 400

Задача 1. Знайти НСД і НСК чисел 𝑎, 𝑏 використавши канонічну форму розкладу

натурального числа на прості множники.
𝑗 0 1 2 3 4 5
𝑎 3246 3246 3246 3246 3246 3246
𝑏 1000 1500 2000 2500 3000 4000

Задача 2. Використовуючи алгоритм Евкліда знайти найбільший спільний дільник

чисел 𝑎, 𝑏.
𝑗 0 1 2 3 4 5
𝑎 2640 3240 3440 3624 3222 3060
𝑏 3060 2520 5020 2524 3200 2720

Задача 3. Задано два цілих числа 𝑎, 𝑏 . Використавши розширений алгоритм Евкліда знайти
два цілих числа s і r, такі, що найбільший спільний дільник 𝑎, 𝑏
є їх лінійною комбінацією: s ∙ a + t ∙ b = НCД(a,b).

𝑗 0 1 2 3 4 5
𝑎 2640 3240 3440 3624 3222 3060

5
 𝑏 3060 2520 5020 2524 3200 2720

Задача 4. Чи є число 𝑎 простим?

𝑗 0 1 2 3 4 5
𝑎 7429 3769 3767 3763 3631 3623

Завдання 2 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
числові функції та їх властивості
Задачі 𝟎 − 𝟐
Задача 0. Знайти кількість всіх натуральних дільників числа 𝑎.
𝑗 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
𝑎 429 369 367 363 331 362 321 313 383 373

Задача 1. Знайти суму всіх натуральних дільників числа 𝑎.

𝑗 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
𝑎 429 369 367 363 331 362 321 313 383 373

Задача 2. Знайти значення функції Ейлера 𝜑(𝑛) для числа 𝑛:

𝑗 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
𝑛 429 369 367 363 331 362 321 313 383 373

Завдання 3 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
ланцюгові дроби
Задачі 𝟎 − 𝟐
𝑚
Задача 0. Розкласти в ланцюговий дріб число і знайти всі підхідні дроби.
𝑛

𝑗 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
𝑎 521 2,55 99 −1,425 0,375 28 −0,4(51) 3,45 −0,4(41) 0,3(51)
− −5
143 170 57

Задача 1. За допомого розкладу в ланцюгові дроби скоротити дроби:

6
 𝑗 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
𝑎 1180 2227 1857 1241 6821 32671 1872 3523 309672 1043
− −
1829 9911 9153 6059 2147 10027 1560 1300 464508 3427

Задача 2. Знайти звичайні нескоротні дроби, що відповідають ланцюговим дробам:

𝑗 0 1 2 3 4
𝑎 [2; 1, 3, 4, 2] [2; 1, 19, 1, 3] [2; 1, 1, 3, 1, 2] [1; 1, 2, 3, 4] [0; 4, 1, 2, 5, 6]
𝑗 5 6 7 8 9
𝑎 [2; 1, 3, 1, 1, 5] [3; 1, 2, 1, 1, 5] [5; 2, 1, 1, 3, 2] [5; 2, 1, 2, 3, 1] [5; 2, 7, 2, 3, 2]

Завдання 4 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
конгруенції
Задачі 𝟎 − 𝟐
Задача 0. Знайти дві останні цифри числа 159219.
𝑗 0 1 2 3 4
𝑎 3100 17900 2100 3219 19882
𝑗 5 6 7 8 9
𝑎 2153 11243 9031294 102 54 . 13219

Задача 1. Користуючись теоремою Ейлера, знайти остачу від ділення

𝑗 0 1 2 3 4
767 на 12 109345 на 14 197157 на 35 356273 на 39 383175 на 45
𝑗 5 6 7 8 9
293275 на 48 439291 на 60 527144 на 65 353 160 на 75. 48584 на 129

Задача 2.. Користуючись малою теоремою Ферма, знайти остачу від ділення:
𝑗 0 1 2 3 4
𝑎 93263 на 7 5081000 на 7 5081000 на 11 4250 на 17 2059 на 17
𝑗 5 6 7 8 9
𝑎 259833 на 17 230347 на 37 7150 на 67 512 402 на 101 5081000 на13

7
 Завдання 5 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
кільця класів лишків
Задачі 𝟎 − 𝟐
Задача 0. Чи утворює повну систему лишків за модулем 𝒑 задана множина
чисел:
𝒋 Задана множина чисел 𝒑
0 25, −20, 16, 54, −21, 26, 37, −17 8
1 25, −9, −6, 420, −18, ЗО, 6 7
2 −46, −45, 37, 32, −48, −40 6
3 43, 25, −23, 28, −50, −40, 31 7
4 605, −189, 242, −311, 143, 40, −51, 194 8
𝒋 Задана множина чисел p
5 −261,−130, 170, 313, 973, 1000, 55, 1668 8
6 809, 402, 1616, 220, 227, 439, 446 7
7 921, 92, −18, 28, −109, 40, −22, −2, 15 9
8 134, 128, −19, 37, 28, −23, −32, 5, 41, −35, −33 11
9 39, 66, ЗО, 19, −11, 55, 31, 46, 25, 47, 50, 35, 101 13

Задача 1. Чи утворює зведену систему лишків за модулем p

задана множина чисел:
𝒋 Задана множина чисел p
0 19, −1, 25, −19 8
1 19, 95, 29, 49, −20, −64, 27 9
2 13, −13, 29, −29 10
3 19, 35, 25, −19 12
4 −11, −55, −29, 35 12
5 −11, −55, −29, 35 12
6 −181, 231, 413, −349 12
7 −169, 243, 425, −361 12
8 28, 86, 20, 40, −29, −64, 27 9

8
 9 27, −9, 33, −19 8

Задача 2. Чи справджується мала теорема Ферма для заданих чисел:

𝑗 Задані числа 𝑗 Задані числа
0 𝑎 = 2, 𝑝=3 5 𝑎 = 5, 𝑝=3
1 𝑎 = 2, 𝑝=5 6 𝑎 = 5, 𝑝=7
2 𝑎 = 3, 𝑝=2 7 𝑎 = 4, 𝑝=3
3 𝑎 = 10, 𝑝=5 8 𝑎 = 2, 𝑝=5
4 𝑎 = 5, 𝑝=2 9 𝑎 = 14, 𝑝=7

Завдання 6 (𝑚 = 5 𝑛 = 6) .
методи розв'язування лінійних конгруенцій з одним невідомим
Задачі 𝟎 − 𝟒
Задача 0. За способом спроб розв’язати таку конгруенцію:
𝑗 Конгруенція 𝑗 Конгруенція
0 6𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 5) 3 12𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 7)
1 3𝑥 ≡ 22 (𝑚𝑜𝑑 7) 4 5𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 11)
2 3𝑥 ≡ 8 (𝑚𝑜𝑑 7) 5 8𝑥 ≡ 16 (𝑚𝑜𝑑 12)

Задача 1.. За штучним способом розв’язати таку конгруенцію:

𝑗 Конгруенція
0 7𝑥 ≡ 8 (𝑚𝑜𝑑 13)
1 6𝑥 ≡ 11 (𝑚𝑜𝑑 14)
2 8𝑥 ≡ 10 (𝑚𝑜𝑑 14)
𝑗 Конгруенція
0 7𝑥 ≡ 8 (𝑚𝑜𝑑 13)
1 6𝑥 ≡ 11 (𝑚𝑜𝑑 14)
2 8𝑥 ≡ 10 (𝑚𝑜𝑑 14)
𝑗 Конгруенція
3 11𝑥 ≡ −32 (𝑚𝑜𝑑 27)
4 27𝑥 ≡ 50 (𝑚𝑜𝑑 23)
5 24𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 37)
𝑗 Конгруенція
3 11𝑥 ≡ −32 (𝑚𝑜𝑑 27)
4 27𝑥 ≡ 50 (𝑚𝑜𝑑 23)
5 24𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 37)

Задача 2.. За способом Ейлера розв’язати таку конгруенцію:

𝑗 Конгруенція 𝑗 Конгруенція

9
 0 5𝑥 ≡ 7(𝑚𝑜𝑑 13) 3 8𝑥 ≡ 17 (𝑚𝑜𝑑 19)
1 29𝑥 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 12) 4 27𝑥 ≡ 11 (𝑚𝑜𝑑 34)
2 5𝑥 ≡ 26 (𝑚𝑜𝑑 12) 5 24𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 15)

Задача 3.. Застосовуючи ланцюгові дроби, розв’язати таку конгруенцію:

𝑗 Конгруенція 𝑗 Конгруенція
0 15𝑥 ≡ 37(𝑚𝑜𝑑 93) 3 97𝑥 ≡ 53 (𝑚𝑜𝑑 169)
1 32𝑥 ≡ 182 (𝑚𝑜𝑑 119) 4 −50𝑥 ≡ 67 (𝑚𝑜𝑑 177)
2 105𝑥 ≡ 72 (𝑚𝑜𝑑 147) 5 69𝑥 ≡ 393 (𝑚𝑜𝑑 201)

Задача 4.. Застосовуючи класи лишків, розв’язати такі конгруенції:

𝑗 Конгруенція 𝑗 Конгруенція
0 21𝑥 ≡ 17(𝑚𝑜𝑑 23) 3 13𝑥 ≡ −1 (𝑚𝑜𝑑 30)
1 5𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 24) 4 28𝑥 ≡ 33 (𝑚𝑜𝑑 35)
2 17𝑥 ≡ 19 (𝑚𝑜𝑑 24) 5 12𝑥 ≡ 24 (𝑚𝑜𝑑 30)

Завдання 7 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
методи розв'язування систем лінійних конгруенцій
Задачі 𝟎 − 𝟐
Задача 0. Розв’язати системи конгруенцій:

3𝑥 ≡ 5(𝑚𝑜𝑑 7), 2𝑥 ≡ 3(𝑚𝑜𝑑 13),

0) { 5) {
2𝑥 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 5); 3𝑥 ≡ 2(𝑚𝑜𝑑 17);
3𝑥 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 20), 3𝑥 + 4𝑦 ≡ 29(𝑚𝑜𝑑 143),
1) { 6) {
2𝑥 ≡ 3(𝑚𝑜𝑑 15); 2𝑥 − 9𝑦 ≡ 59(𝑚𝑜𝑑 143);
3𝑥 ≡ 5(𝑚𝑜𝑑 5), 𝑥 + 2𝑦 ≡ 0(𝑚𝑜𝑑 5),
2) { 7) {
5𝑥 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 7); 3𝑥 + 2𝑦 ≡ 2(𝑚𝑜𝑑 5);
14𝑥 ≡ 12(𝑚𝑜𝑑 18), 5𝑥 − 𝑦 ≡ 3(𝑚𝑜𝑑 6),
3) { 8) {
𝑥 ≡ 5(𝑚𝑜𝑑 25); 2𝑥 + 2𝑦 ≡ 5(𝑚𝑜𝑑 6).
13𝑥 ≡ 12(𝑚𝑜𝑑 18), 5𝑥 + 𝑦 ≡ 3(𝑚𝑜𝑑 6),
4) { 9) {
2𝑥 ≡ 5(𝑚𝑜𝑑 25); 2𝑥 − 2𝑦 ≡ 5(𝑚𝑜𝑑 6).
Задача 1. Розв’язати системи конгруенцій:
𝑥 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 8), 𝑥 ≡ 2 (𝑚𝑜𝑑 3),
0) {𝑥 ≡ 11 (𝑚𝑜𝑑 20), 1) {𝑥 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 4),
𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 15). 𝑥 ≡ 4 (𝑚𝑜𝑑 5).
10
 𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 2),
2) {𝑥 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 5),
𝑥 ≡ 6 (𝑚𝑜𝑑 9).
𝑥 ≡ 2 (𝑚𝑜𝑑 7),
3) { 𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 9),
𝑥 ≡ 11 (𝑚𝑜𝑑 15).
𝑥 ≡ 4 (𝑚𝑜𝑑 7), 𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 12),
4) {𝑥 ≡ 9 (𝑚𝑜𝑑 13), 5) { 𝑥 ≡ 2 (𝑚𝑜𝑑 8),
𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 17). 𝑥 ≡ 2 (𝑚𝑜𝑑 11).
𝑥 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 2)
𝑥 ≡ 2 (𝑚𝑜𝑑 15), 𝑥 ≡ 4(𝑚𝑜𝑑 5)
6) { 𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 20), 7) 𝑥 ≡ 2(𝑚𝑜𝑑 7)
𝑥 ≡ 12 (𝑚𝑜𝑑 35). 𝑥 ≡ 9(𝑚𝑜𝑑 11)
{𝑥 ≡ 3(𝑚𝑜𝑑 13)
𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 8), 𝑥 ≡ 4 (𝑚𝑜𝑑 5),
8) {𝑥 ≡ 4 (𝑚𝑜𝑑 11), 9) {𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 12),
𝑥 ≡ 6 (𝑚𝑜𝑑 17). 𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 14).

11
Задача 2. . Розв’язати системи конгруенцій, застосовуючи китайську теорему про лишки:

3𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 10), 2𝑥 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 5), 4𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 9), 7𝑥 ≡ 3(𝑚𝑜𝑑 11),

0) { 4𝑥 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 5), 1) {3𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 7), 2) { 5𝑥 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 7), 3) { 3𝑥 ≡ 2 (𝑚𝑜𝑑 5),
2𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 9). 3𝑥 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 9). 4𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 12). 15𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 35).
3𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 10), 3𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 10), 3𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 10), 3𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 10),
4) { 4𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 15), 5) { 2𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 15), 6) { 7𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 15), 7) {11𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 15),
11𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 12). 11𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 12). 11𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 12). 7𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 12).
3𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 10), 3𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 10),
8) {13𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 15), 9) {17𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 15),
7𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 12). 11𝑥 ≡ 5 (𝑚𝑜𝑑 12).

Завдання 8 (𝑚 = 5, 𝑛 = 6).
Квадратичні лишки. індекси. методи розв'язування конгруенцій вищих степенів.
Задачі 𝟎 − 𝟒
Задача 0. Розв’язати конгруенції другого степеня:
0) x 2 ≡ 15(mod 17);
1) x 2 ≡ 10 (mod 27);
2) x 2 ≡ 47 (mod 53);
3) x 2 ≡ 58 (mod 61);
4) x 2 ≡ 69 (mod 67);
5) x 2 ≡ −28 (𝑚𝑜𝑑 67) .
Задача 1. Скласти таблицю індексів за модулем 𝑝 з основою 𝑔, якщо:
0) p = 3, 𝑔 = 2; 1) 𝑝 = 7, 𝑔 = 5;
2) p = 5, 𝑔 = 2; 3) 𝑝 = 11, 𝑔 = 2;
4) 𝑝 = 5, 𝑔 = З; 5) 𝑝 = 13, 𝑔 = 2.
Задача 2. Розв’язати такі двочленні конгруенції:
0) 𝑥10 ≡ 33 (𝑚𝑜𝑑 37); 1) 𝑥 27 ≡ 39 (𝑚𝑜𝑑 43);
2) 𝑥 3 ≡ 34 (𝑚𝑜𝑑 41); 3) 𝑥 35 ≡ 17(𝑚𝑜𝑑67);
4) 𝑥 8 ≡ 31 (𝑚𝑜𝑑 41); 5) 𝑥 30 ≡ 14 (𝑚𝑜𝑑 67);

Задача 3.. Розв’язати конгруенції:

12
0) 5𝑥11 + 19 ≡ 0 (𝑚𝑜𝑑 29); 1) 7𝑥13 + 23 ≡ 0 (𝑚𝑜𝑑 47);
2) 25𝑥 7 + 7 ≡ 0 (𝑚𝑜𝑑 31); 3) 𝑥 7 + 27 ≡ 0 (𝑚𝑜𝑑 53);
4) 17𝑥 5 + 3 ≡ 0(𝑚𝑜𝑑37); 5) 𝑥11 + 36 ≡ 0(𝑚𝑜𝑑71).
Задача 4.. Розв’язати двочленні показникові конгруенції:
0) 3 ∙ 8𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 23); 1) 15 ∙ 72𝑥 ≡ 8 ∙ 33𝑥 (𝑚𝑜𝑑 31);
2) 127𝑥 ≡ 15 (𝑚𝑜𝑑 31); 3) 255𝑥 ≡ 47 (mod 61);
4) 213𝑥 ≡ 215 (mod 29); 5) 6 ∙ 811𝑥 ≡ 56(mod61).

Завдання 9 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
групи. властивості підстановок
Задачі 𝟎 − 𝟐
Задача 0.. Виписати підстановки, обернені до заданих
0123456789 0123456789 0123456789 0123456789
0. ( ); 1. ( ) 2. ( ) 3. ( )
8761234509 8612345079 8671235409 7612834590
0123456789 0123456789 0123456789 0123456789
4. ( ) 5. ( ) 6. ( ) 7. ( )
8764321509 8765239104 8123746509 8675413209
0123456789 0123456789
8. ( ) 9. ( ).
8624513709 9876543120

Задача 1. Знайти підстановку, обернену до добутку підстановок

0123456789 0123456789 0123456789 0123456789
0. ( )( ) 1. ( )( )
8761234509 8612345079 8612345079 8671235409
0123456789 0123456789 0123456789 0123456789
2. ( )( ) 3. ( )( )
8671235409 7612834590 8764321509 8765239104
0123456789 0123456789 0123456789 0123456789
4. ( )( ) 5.( )( )
8765239104 8123746509 8123746509 8675413209
0123456789 0123456789 0123456789 0123456789
6. ( )( ) 7. ( )( )
8761234509 8671235409 8761234509 8764321509
0123456789 0123456789 0123456789 0123456789
8. ( )( ) 9. ( )( )
8612345079 8765239104 8671235409 8123746509

Задача 2. Розкласти підстановку в добуток незалежних циклів

13
 0123456789 0123456789 0123456789 0123456789
0. ( ) 1. ( ) 2. ( ) 3. ( )
2405918763 3587209146 2018769345 8675413209
0123456789 0123456789 0123456789 0123456789
4. ( ) 5. ( ) 6. ( ) 7. ( )
8612345079 8765239104 8123746509 8764321509
0123456789 0123456789
8. ( ) 9. ( )..
2431809637 2105498763

Завдання 10 (𝑚 = 5, 𝑛 = 6).
ГРУПИ. КІЛЬЦЯ. СКІНЧЕННІ ПОЛЯ
Задачі 𝟎 − 𝟒
Задача 0.. Визначити, чи утворює множина чисел групу відносно додавання та групу відносно
множення.
0. Комплексні числа з модулем рівним одиниці.
1. Комплексні числа з модулем більшим від одиниці.
2. Комплексні числа, не рівні нулеві.
3. Всі степені двійки (з цілим додатнім, цілим від’ємним і нульовим показником )
4. Цілі додатні степені двійки (числа 2, 4,8, 16 тощо).
5. Числа 1, −1, 𝑖 = √−1 , −𝑖.

Задача 1. Знайти мультиплікативний порядок ненульових елементів поля:

0. 𝐺𝐹(23) 1. 𝐺𝐹(5) 2. 𝐺𝐹(17) 3. 𝐺𝐹(19) 4. 𝐺𝐹(13) 5. 𝐺𝐹(11)

Задача 2.. Побудувати розширене поле 𝐺𝐹(𝑝𝑚 ) у вигляді таблиці, використавши незвідний
поліном f(x), deg(𝑓(𝑥)) = 𝑚 як многочлен-модуль над полем 𝐺𝐹(2).
0. Побудувати розширене поле 𝐺𝐹(𝑝5 ) у вигляді таблиць додавання та множення,
використавши незвідний поліном 𝑓(𝑥) = 𝑥 5 + 𝑥 2 + 1, deg(𝑓(𝑥)) = 5 як многочлен-модуль
над полем 𝐺𝐹(2);
1. Побудувати розширене поле 𝐺𝐹(22 ) у вигляді таблиць додавання та множення,
використавши незвідний поліном 𝑓(𝑥) = 𝑥 2 + 𝑥 + 1, deg(𝑓(𝑥)) = 2 як многочлен-модуль над
полем 𝐺𝐹(2);
2. Побудувати розширене поле 𝐺𝐹(𝑝3 ) у вигляді таблиць додавання та множення,
використавши незвідний поліном 𝑓(𝑥) = 𝑥 3 + 𝑥 2 + 1, deg(𝑓(𝑥)) = 3 як многочлен-модуль
над полем 𝐺𝐹(2);

14
3. Побудувати розширене поле 𝐺𝐹(𝑝4 ) у вигляді таблиць додавання та множення,
використавши незвідний поліном 𝑓(𝑥) = 𝑥 4 + 𝑥 + 1, deg(𝑓(𝑥)) = 4 як многочлен-модуль над
полем 𝐺𝐹(2);
4. Побудувати розширене поле 𝐺𝐹(𝑝4 ) у вигляді таблиць додавання та множення,
використавши незвідний поліном 𝑓(𝑥) = 𝑥 4 + 𝑥 3 + 1, deg(𝑓(𝑥)) = 4 як многочлен-модуль
над полем 𝐺𝐹(2);
5. Побудувати розширене поле 𝐺𝐹(𝑝4 ) у вигляді таблиць додавання та множення,
використавши незвідний поліном 𝑓(𝑥) = 𝑥 4 + 𝑥 3 + 𝑥 2 + 𝑥 + 1, deg(𝑓(𝑥)) = 4 як многочлен-
модуль над полем 𝐺𝐹(2);
Задача 3. Виконати дії додавання і множення в полі Галуа за модулем незвідного многочлена
𝑚(𝑥) = 𝑥 8 + 𝑥 4 + 𝑥 3 + 𝑥 + 1 над полем лишків ℤ2
0. 01000101 + 10000011 01000101 ∙ 10000011;
1. 01100101 + 10000011 01100101 ∙ 10000011;
2. 01110101 + 10100011 01110101 ∙ 10100011;
3. 01010101 + 10100011 01010101 ∙ 10100011;
4. 01010101 + 10100011 01010101 ∙ 10100011;
5. 01011101 + 10100011 01011101 ∙ 10100011;

Задача 4. .Знайти всі незвідні многочлени степенів 𝑠 над полем 𝔽𝑝 .

𝑗 0 1 2 3 4 5
𝑠 2 3 4 5 2 3
𝑝 2 2 2 2 3 3

Завдання 11 (𝑚 = 5, 𝑛 = 6).
ОСОБЛИВІ ТОЧКИ КРИВИХ ВИЩИХ СТЕПЕНІВ
Задачі 𝟎 − 𝟒
15
Задача 0.. Знайти особливі точки заданих функцій (координати точок звороту, точок перегину,
точок самоперетину), якщо вони є.
0. 𝑥 3 + 2𝑥 2 − 𝑦 2 − 𝑥 = 0; 1. 𝑥 3 − 2𝑥 2 − 𝑦 2 + 𝑥 = 0; 2. (2𝑎 − 𝑥)𝑦 2 − 𝑥 3 = 0;
3. 𝑥 4 + 𝑦 4 + 𝑥 2 − 𝑦 2 = 0; 4. 𝑥 3 − 27(𝑥 − 𝑦)2 = 0; 5. 𝑥 5 − 𝑥 4 + 4𝑥 2 𝑦 − 4𝑦 2 = 0.
Задача 1.. Знайти дискримінант і j-інваріант кривої, яка задана функцією.
0. 𝑥 3 + 2𝑥 2 − 𝑦 2 − 𝑥 = 0. 1. 𝑥 3 − 2𝑥 2 − 𝑦 2 + 𝑥 = 0; 2. (2𝑎 − 𝑥)𝑦 2 − 𝑥 3 = 0; 3.
𝑥 4 + 𝑦 4 + 𝑥 2 − 𝑦 2 = 0; 4. 𝑥 3 − 27(𝑥 − 𝑦)2 = 0; 5. 𝑥 5 − 𝑥 4 + 4𝑥 2 𝑦 − 4𝑦 2 = 0;
Задача 2.. Знайдіть всі точки порядку 2 на еліптичній кривій, яка задана рівнянням. .
0. 𝑥 3 + 2𝑥 2 − 𝑦 2 − 𝑥 = 0 1. 𝑥 3 − 2𝑥 2 − 𝑦 2 + 𝑥 = 0; 2. (2𝑎 − 𝑥)𝑦 2 − 𝑥 3 = 0;
3. 𝑥 4 + 𝑦 4 + 𝑥 2 − 𝑦 2 = 0; 4. 𝑥 3 − 27(𝑥 − 𝑦)2 = 0; 5. 𝑥 5 − 𝑥 4 + 4𝑥 2 𝑦 − 4𝑦 2 = 0.
.
Задача 3.. Знайдіть порядок точки 𝑃 = (𝑥0 , 𝑦0 ) на еліптичній кривій 𝐸 над полем 𝐹𝑝 .
0. 𝑃 = (0,1), : 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝑥 + 1 над полем 𝐹3 .
1. 𝑃 = (2,2), : 𝑦 2 = 𝑥 3 + 1 над полем 𝐹5 .
2. 𝑃 = (2,2), : 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝑥 + 1 над полем 𝐹7 .
3. 𝑃 = (0,1), : 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝑥 + 1 над полем 𝐹5
4. 𝑃 = (1,3), : 𝑦 2 = 𝑥 3 + 1 над полем 𝐹7 .
5. 𝑃 = (3,4), : 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝑥 над полем 𝐹7 .

Задача 4.. Знайдiть особливi точки порядку 2 кривих та їх рід:

0. 𝑥 3 + 2𝑥 2 − 𝑦 2 − 𝑥 = 0. 1. 𝑥 3 − 2𝑥 2 − 𝑦 2 + 𝑥 = 0; 2. (2𝑎 − 𝑥)𝑦 2 − 𝑥 3 = 0;
3. 𝑥 4 + 𝑦 4 + 𝑥 2 − 𝑦 2 = 0; 4. 𝑥 3 − 27(𝑥 − 𝑦)2 = 0; 5. 𝑥 5 − 𝑥 4 + 4𝑥 2 𝑦 − 4𝑦 2 = 0.

Завдання 12 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
ГРУПОВІ ОПЕРАЦІЇ НА ЕЛІПТИЧНИХ КРИВИХ
Задачі 𝟎 − 𝟐
16
Задача 0. .Задані значення параметрів 𝑝, 𝐴, 𝐵. Визначити еліптичну криву 𝐸𝑝 (𝐴, 𝐵) за
рівнянням 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝐴𝑥 + 𝐵 та обчислити точки на ній.
Варіант 𝑝 𝐴 𝐵
1 5 1 1
2 7 1 1
3 11 1 1
4 17 1 1
5 5 −1 1
6 7 −1 1
7 11 −1 1
8 13 −1 1
9 17 1 2
10 11 1 2

Задача 1. Знайти суму 𝑅(𝑥3 , 𝑦3 ) двох точок 𝑃(𝑥1 , 𝑦1 ), 𝑄(𝑥2 , 𝑦2 ) на еліптичній кривій 𝐸13 (1,1)
за рівнянням 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝑥 + 1.
𝑃 𝑄
Варіант
1 (0,1) (1,4)
2 (1,4) (4,2)
3 (4,2) (5,1)
4 (5,1) (7,0)
5 (7,0) (8,1)
6 (8,1) (10,6)
7 (10,6) (11,2)
8 (11,2) (0,1)
9 (0,1) (11,2)
10 (11,2) (8,1)
Задача 2..Задані точки 𝑃, 𝑄, 𝑅 на кривій 𝐸𝑝 (𝐴, 𝐵), яка є графіком рівняння 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝐴𝑥 + 𝐵.
Знайти точку 𝑆 = 𝑖 ∙ 𝑃 + 𝑗 ∙ 𝑄 + 𝑘 ∙ 𝑅 .
Координати точок

17
Варіант 𝐸𝑝 (𝐴, 𝐵) 𝑆 𝑃 𝑄 𝑅
1 𝐸751 (−1,1) 3𝑃 + 2𝑄 − 𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)
2 𝐸751 (−1,1) 2𝑃 − 3𝑄 + 𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)
3 𝐸751 (−1,1) −2𝑃 + 3𝑄 + 𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)
4 𝐸751 (−1,1) 2𝑃 − 3𝑄 − 𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)
5 𝐸751 (−1,1) −2𝑃 − 3𝑄 + 𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)
6 𝐸751 (−1,1) 𝑃 + 3𝑄 − 2𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)
7 𝐸751 (−1,1) 2𝑃 + 𝑄 − 3𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)
8 𝐸751 (−1,1) 𝑃 + 3𝑄 − 2𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)
9 𝐸751 (−1,1) 2𝑃 + 3𝑄 − 2𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)
10 𝐸751 (−1,1) 2𝑃 + 3𝑄 − 2𝑅 (72,497) (53,474) (85,730)

МЕТОДИ ТА АЛГОРИТМИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ

18
 Завдання 1.
арифметика натуральних і цілих чисел.
Задачі 𝟎 − 𝟒
Задача 0. Використавши спосіб решета Ератосфена, знайти всі прості числа в множині
натуральних чисел, які містяться між числами 𝑎, 𝑏 :
Розв’язання. Для складання таблиці простих чисел, які не перевищують даного
натурального числа 𝑎, існує загальний спосіб, який називається решетом Ератосфена. Він
полягає у послідовному викреслюванні з ряду 1, 2,..., 𝑎 числа 1, потім всіх чисел, кратних
числу 2 (крім 2), потім — кратних числу 3 (крім 3) тощо. Cлід викреслити всі числа, кратні
простим числам: 𝑝1 = 2, 𝑝2 = 3, 𝑝3 = 5, …, 𝑝𝑘 ≤ √𝑎.. Усі невикреслені числа і складають
таблицю простих чисел, які не більші від числа 𝑎.
Отже, щоб знайти розв’язок задачі 0, слід викреслити всі числа, кратні простим числам: 𝑝1 =

2, 𝑝2 = 3, 𝑝3 = 5, …, 𝑝𝑘 ≤ √𝑏 і виписати прості числа, які належать [𝑎, 𝑏] .

Задача 1. Знайти НСД і НСК чисел 𝑎, 𝑏 використавши канонічну форму розкладу

натурального числа на прості множники.
𝑗 0 1 2 3 4 5
𝑎 3246 3246 3246 3246 3246 3246
𝑏 1000 1500 2000 2500 3000 4000

Приклад. Знайти канонічний розклад числа 4725.

Розв' язання. Оскільки 4725 = 3  1575, а 1575 = 3  525, 525 = 3  175, 175=5  35, 35 =
= 5  7, то 4725 = 3  3  3  5  5  7 = 33  52  7. Скорочено цей процес записують так:
4725 3
1575 3
525 3
175 5
35 5
7 7
1
Щоб розв’язати задачу 1, слід розкласти задані числа на прості множники, записати їх
канонічний розклад та скористатися наступним твердженням.
Якщо канонічні розклади натуральних чисел 𝑛 і 𝑚 мають вигляди
19
 𝑘 𝑘 𝑘 𝑙 𝑙 𝑙
𝑛 = 𝑝1 1 ∙ 𝑝2 2 ∙ … 𝑝𝑚𝑚 , 𝑚 = 𝑝11 ∙ 𝑝22 ∙ … 𝑝𝑚𝑚 ,
де 𝑝1, 𝑝2 ,…, 𝑝𝑚 — різні прості числа, причому 𝑝1 < 𝑝2 <…< 𝑝𝑚 ; 𝑘𝑗 , 𝑙𝑗 — натуральні
числа, то найбільший спільний дільник цих чисел і найменше спільне їх кратне знаходяться
за формулами:
𝑚𝑖𝑛 (𝑘1 ,𝑙1 ) 𝑚𝑖𝑛 (𝑘2 ,𝑙2 ) 𝑚𝑖𝑛 (𝑘𝑚 ,𝑙𝑚 )
НСД (𝑛, 𝑚 ) = 𝑝1 ∙ 𝑝2 ∙ … 𝑝𝑚 ;
𝑚𝑎𝑥 (𝑘1 ,𝑙1 ) 𝑚𝑎𝑥 (𝑘2 ,𝑙2 ) 𝑚𝑎𝑥 (𝑘𝑚 ,𝑙𝑚 )
НСК (𝑛, 𝑚 ) = 𝑝1 ∙ 𝑝2 ∙ … 𝑝𝑚 .

Задача 2. Використовуючи алгоритм Евкліда знайти найбільший спільний дільник

чисел 𝑎, 𝑏.
Розв’язання. Для знаходження найбільшого спільного дільника двох чисел користуються
способом послідовного ділення, який називають алгоритмом Евкліда. Розглянемо цей спосіб.
Якщо a і b натуральні числа, то за теоремою про ділення з остачею послідовно дістаємо:

𝑎 = 𝑏𝑞1 + 𝑟1, де 0 < 𝑟1 < 𝑏1 ,

𝑏 = 𝑟1 𝑞2 + 𝑟2 , де 0 < 𝑟2 < 𝑟1,

𝑟1 = 𝑟2 𝑞3 + 𝑟3, де 0 < 𝑟3 < 𝑟2 ,

.............................
𝑟𝑛−2 = 𝑟𝑛−1 𝑞𝑛 + 𝑟𝑛 , де 0 < 𝑟𝑛 < 𝑟𝑛−1 ,
𝑟𝑛−1 = 𝑟𝑛 𝑞𝑛+1
Остання відмінна від нуля остача rn і є найбільшим спільним дільником чисел а і b.
Приклад . Розглянемо (589, 5111). В наших позначеннях a = 5111 і b = 589.
Тоді
5111 = 589 · 8 + 399,
589 = 399 · 1 + 190,
399 = 190 · 2 + 19,
190 = 19 · 10.
Звідси слідує, що (589, 5111) = 19.

Задача 3. Задано два цілих числа 𝑎, 𝑏 . Використавши розширений алгоритм Евкліда знайти
два цілих числа s і r, такі, що найбільший спільний дільник 𝑎, 𝑏 є їх лінійною комбінацією: s
∙ a + t ∙ b = НCД(a,b).
Розв’язання

20
Розглянемо реалізацію алгоритму Евкліда в прикладі до задачі 2 і прочитаємо її знизу вгору.
Там НCД (589, 5111) = 19.
З передостаннього рядка в алгоритмі Евкліда подамо 19 як лінійну комбінацію чисел 190 і 399.
Далі,190 і 399 виразимо з вищих двох рядків через 589 і 5111. Продовживши цей процес
використання лінійних комбінацій з виразів, які записані все вище в алгоритмі Евкліда,
“піднімемося” врешті решт до того, що найбільший спільних дільник (589, 5111) буде
виражений як лінійна комбінація цих чисел. Саме,
19 = 399 - 190 · 2 = 399 - (589 - 399 · 1) · 2 = 589 · (-2) + 399 · 3 =
= 589 · (-2) + (5111 -. 589 · 8) · 3 = 5111 · 3 + 589 · (-26).
Отже 𝑥 = −26 і y = 3 шукані коефіцієнти лінійної комбінації
589x + 5111y = (589, 5111).

Задача 4. Чи є число 𝑎 простим?

Приклад. Чи є число 323 є простим?
Розв’язання. Перевіряємо, чи ділиться число 323 на виписані прості числа з проміжку
[1; 323]. За ознаками подільності це число не ділиться на 2, 3, 5. Подільність на решту чисел
перевіряємо безпосередньо.
В результаті дістаємо, що 323 не ділиться на 7, 11, 13, а ділиться на 17. Відповідь. Число
323 є складеним.

Зауваження. Якщо існує точне значення n , тобто n = k, 𝑘 ∈ ℕ, то 𝑛 є складеним

числом, бо n ⋮ k.
Процес безпосередньої перевірки подільності числа 𝑛 на виписані прості числа 𝑝1 = 2,
𝑝2 = 3, 𝑝3 = 5, …, 𝑝𝑘 ≤ √𝑎 припиняється тільки у двох випадках:
а) коли знайдеться таке число 𝑝𝑖 , на яке ділиться 𝑛; б) коли перевірено подільність числа 𝑛
на всі числа 𝑝𝑖 , і = 1, 2, . . , k.

Завдання 2.
числові функції та їх властивості

Задачі 𝟎 − 𝟐

21
Задача 0. Знайти кількість всіх натуральних дільників числа 100.
Розв’язування. Знайдемо канонічний розклад числа 100: 100 = 2 2 5 2 . Використаємо формулу

 (n ) = (k1 + 1)(k 2 + 1)...(k s + 1) :

 (100) = (2 + 1)(2 + 1) = 9 .

Відповідь: 9.

Задача 1. Знайти суму всіх натуральних дільників числа 200.

Розв’язування. Оскільки 200 = 2 3 5 2 , то використовуючи формулу
k +1 k +1 k +1
p 1 − 1 p2 2 − 1 p s −1
 (n ) = 1   ...  s , отримаємо:
p1 − 1 p2 − 1 ps − 1

2 3+1 − 1 5 2+1 − 1
 (200) =  = 465 .
2 −1 5 −1
Відповідь: 465.
Задача 2. Знайти  (n ) для чисел: а) 26; б) 375; в) 360.
Розв’язання. Знайдемо канонічний розклад чисел і використаємо відповідну формулу для
обчислення  (n ):

а) 26 = 2 13 . Тоді  (26) =  (2) (13) = (21 − 2 0 )(131 − 130 ) = 1  12 = 12 .

б) 325 = 3  5 3 . Тоді  (375) =  (3) (53 ) = (31 − 30 )(53 − 5 2 ) = 2  (125 − 25) = 200 .

 1  1  1 1 2 4
в) 360 = 2 3  3 2  5 . Тоді  (360) = 3601 − 1 − 1 −  = 360    = 96 .
 2  3  5 2 3 5

Завдання 3.
ланцюгові дроби
Задачі 𝟎 − 𝟐
Задача 0.

22
 602
Приклад. Розкласти в ланцюговий дріб число — і знайти всі підхідні дроби.
367
a
Р о з в ' я з а н н я . Якщо - додатний дріб, то застосовуємо алгоритм
b
a a a
Евкліда. Якщо < 0, то спочатку подаємо його у вигляді = −k + 1
b b b1

a1
де k - натуральне число, а - правильний дріб. Отже, маємо
b1
602 132
− = −2 +
367 367
Далі за алгоритмом Евкліда дістаємо
367 132
264 2
132 103
103 1
103 29
87 3
29 16
16 1
16 13
13 1
13 3
12 4
3 1
3 3
0
602
Отже, − 367 = [−2; 2; 1; 3; 1; 1; 4; 3], зокрема,

𝑞0 = −2, 𝑞1 = 2, 𝑞2 = 1, 𝑞3 = 3, 𝑞4 = 1, 𝑞5 = 1, 𝑞6 = 4, 𝑞7 = 3.
Для обчислення підхідних дробів складаємо таблицю (табл. 2)

Таблиця 2
k -1 0 1 2 3 4 5 6 7
qk - 2 2 1 3 1 1 4 3

23
 Pk 1 -2 3 -5 -18 23 -41 -187 -602
Qk 0 1 2 3 11 14 25 114 367

Звідси
𝑃0 𝑃1 3 𝑃2 5 𝑃3 18
= −2; =− ; =− ; =− ;
𝑄0 𝑄1 2 𝑄2 3 𝑄3 11
𝑃4 23 𝑃5 41 𝑃6 187 𝑃7 602
= − ; =− ; =− ; = −
𝑄4 14 𝑄5 25 𝑄6 114 𝑄7 367

Задача 1. За допомого розкладу в ланцюгові дроби скоротити дроби:

𝑎
Зауваження. Якщо звичайний дріб розкласти в ланцюговий, то останній підхідний
𝑏
𝑃𝑛 𝑎
дріб 𝑄𝑛
буде нескоротним, тобто, розклад в ланцюговий дріб 𝑏
дає змогу водночас

скорочувати його.

Задача 2. Знайти звичайні нескоротні дроби, що відповідають ланцюговим дробам:

Розв’язання. Обчисливши всі підхідні дроби за даним ланцюговим дробом
𝑎
[𝑞0 , 𝑞1 , 𝑞2 , … … , 𝑞𝑛 ], можна дістати нескоротний дріб 𝑏, що відповідає йому.

Зауваження.
𝑃𝑛 𝑎
1. Оскільки = 𝑏 ;, то нижні дві клітинки останнього стовпчика в таблиці для
𝑄𝑛

обчислення підхідних дробів є своєрідною перевіркою правильності виконання всіх

обчислень.

Завдання 4 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
конгруенції
Задачі 𝟎 − 𝟐

24
Задача 0. Знайти дві останні цифри числа 159219.
Розв’язання. Нам потрібно знайти число х, таке що виконуються умови
x  159219 (mod100), 0  x  100 . Спростимо: 159  59(mod100) , x  59 219 (mod100) .

Оскільки (59219 ,100) = 1 , то скористаємося теоремою Ейлера:  (100) =  (2 2 ) (5 2 ) = 40 . Тоді

5940  1(mod100) .

x  (5940 )  5919 (mod100)  (592 )  59(mod100)  819  59(mod100)  (36 )  59(mod100) 

5 9 6

 296  59(mod100)  413  59(mod100)  21 59(mod100)  39(mod100)

Відповідь: 39.

Задача 1. Користуючись теоремою Ейлера, знайти остачу від ділення 20142012 на 40.
Розв’язання. Нам потрібно знайти число х, таке що виконуються умови
x  20142012 (mod 40), 0  x  40 .

Спростимо: 2014  14(mod 40) , x  142012 (mod 40) .

Оскільки (14 2012 ,40) = 8  1 , то скористатися теоремою Ейлера ми не можемо. Поділимо на

x
НСД цих чисел:  2 2009  7 2012 (mod 5) . Використаємо теорему Ейлера:  (5) = 4 ,
8

2 4  1(mod 5) , 7 4  1(mod 5) . Тому

x
8
( )
 2 2009  7 2012 (mod 5)  2 4
502
( ) (mod 5)  2  1(mod 5)  2(mod 5) .
 2  74
503

Отже, x  16(mod 40) .

Відповідь: 16.

Задача 2. Користуючись малою теоремою Ферма, знайти остачу від ділення:

44200 на 7.
Розв’язання Мала теорема Ферма . Якщо число р просте і (𝑎, 𝑝) = 1, то
𝑎𝑝−1 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 𝑝). 44200 ≡ (42 + 2)200 (𝑚𝑜𝑑 7) ≡ 2200 (𝑚𝑜𝑑 7). 7 – просте число, (2,7) = 1.
Тому 26 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 7). 200 = 6 ∙ 33 + 2. 2200 (𝑚𝑜𝑑 7) = 26∙33+2 (𝑚𝑜𝑑 7) ≡
≡ 22 (𝑚𝑜𝑑 7) ≡ 4(𝑚𝑜𝑑 7).
Відповідь. Остача від ділення: 44200 на 7 рівна 4.
Завдання 5 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
кільця класів лишків
Задачі 𝟎 − 𝟐
25
Задача 0. Чи утворює повну систему лишків за модулем 8 система чисел
S= {-7, 2, 16, 20, 27, 39, 46, -3)?
Р о з в ’ я з а н н я . Повною системою лишків за модулем m називають будь-яку систему
лишків, утворену з m чисел, взятих по одному з кожного класу лишків.
Щоб визначити, чи є деяка система чисел повною системою лишків за деяким
модулем т, треба: 1) впевнитися, що цих чисел є т; 2) показати, що всі вони між
собою попарно неконгруентні за модулем т. При цьому доцільно замінити кожне з
даних чисел конгруентним йому найменшим невід’ємним числом (це неважко
зробити, знайшовши остачу від ділення заданого числа на модуль).
У прикладі, який ми розглядаємо, маємо: 1) чисел у системі є 8; 2) - 7≡ l(mod 8),
2≡2(mod 8), 1 6 ≡0 (mod 8), 20≡ 4 (mod 8), 27≡3 (mod 8), 39≡7 (mod 8), 46≡6 (mod 8),
-3≡5 (mod 8). Дістали нову систему 1, 2, 0, 4, 3, 7, 6, 5, яка є повною системою лишків
за модулем 8.
Зауваження. Якщо модуль т є невелике число, то можна знайти всі попарні різниці
заданих чисел і дослідити їхню подільність на т. Якщо жодна з різниць не ділиться
на т, то задана сукупність чисел є повною системою лишків за модулем т. Якщо існує
принаймні одна різниця, яка ділиться на т, то задана сукупність чисел не є повною
системою лишків за модулем т.
Задача 1. Чи утворює задана сукупність чисел ЗСЛ(m): 19, 95, 29, 49, -20, -64, 27, якщо m=9.
Розв’язання. Зведеною системою лишків (ЗСЛ) за модулем m називається сукупність
лишків, взятих по одному із кожного класу, взаємно простого із модулем m.
З означення очевидно, що в зведеній системі лишків за модулем m міститься саме  (n )
чисел.
 (9) =  (3 2 ) = 9 − 3 = 6 . Оскільки  (9) = 6 , то сукупність чисел ЗСЛ(9) не утворює.

Задача 2. Чи справджується мала теорема Ферма для заданих чисел

𝑎 = 2, 𝑝 = 11:
Розв’язання Мала теорема Ферма формулюється так. Якщо число р просте і
(𝑎, 𝑝) = 1, то 𝑎𝑝−1 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 𝑝). Оскільки, 11 просте число і (2,11) = 1 , то мала
теорем справджується.
Завдання 6 (𝑚 = 5 𝑛 = 6).

методи розв'язування лінійних конгруенцій з одним невідомим

26
Задачі 𝟎 − 𝟒
Задача 0. Користуючись способом спроб, розв'язати конгруенцію
2х ≡ 5 (mod 9).
Р о з в ' я з а н н я . Спочатку знаходимо (2, 9) = 1, Отже, задана конгруенція має
єдиний розв'язок. Випробуємо лишки з повної системи абсолютно найменших лишків
за модулем 9, тобто числа 0, ±1, ±2, ±3, ±4. Маємо:
2∙ 0 = 0 ≠ 5 (mod 9).
2∙ 1 = 2 ≠ 5 (mod 9).
2∙ (−1) = −2 ≠ 5 (mod 9).
2∙ 2 = 4 ≠ 5 (mod 9).
2∙ (−2) = −4 ≡ 5 (mod 9).
Отже, число −4 задовольняє конгруенцію. Запишемо загальний розв'язок, який
відповідає цьому окремому розв'язку.
(9) (9)
Оскільки −4 ∈ 𝐾5 , то х ≡ 5 (mod 9), або х = 𝐾5
Процес випробування можна вже припинити, оскільки довели, що конгру енція має
єдиний розв'язок.

Задача 1. Користуючись штучним способом, розв'язати конгруенцію

27x ≡ 47 (mod 38).
Р о з в ' я з а н н я . Знаходимо (27, 38)=1. Отже, задана конгруенція має єдиний
розв'язок. Додамо до правої частини конгруенції число — 38, яке кратне модулю.
Дістаємо
27x ≡ 9 (mod 38).
Поділимо обидві частини цієї конгруенції на 9:
3x ≡ 1 (mod 38).
Додамо до правої частини модуль:
3x ≡ 39 (mod 38),
Поділимо обидві частини останньої конгруенції на 3: x ≡ 13 (mod 38).
Це і є розв ` язок заданої конгруенції.
Зауваження. Відомо, що коли (а, т) = 1, то для будь-якого цілого числа b iснують
такі цілі числа s і і, що 0 ≤ s < а і b + sm = at. Отже, розв'язком конгруенції ах ≡ b
(mod т), де (а, m) = 1 є x ≡ t ( m o d m ) , і тому будь-яку конгруенцію першого степеня

27
з одним невідомим можна розв'язати штучним способом. Справді, якщо конгруенція
має розв'язки, то досить розглянути випадок, коли (а, т) = 1. Тоді конгруенцію ах ≡
b (mod т) послідовно замінюють еквівалентиими їй конгруенціями:
ах ≡ b ± т (mod т ) , ах ≡ b ± 2т (mod т), . . .,
поки не дістануть конгруенцію, в якій ліву і праву частини можна скоротити на а.

Задача 2. Користуючись способом Ейлера, розв'язати конгруенцію

27 ≡ 24 (mod 102).
Р о з в ' я з а н н я . Знаходимо (27, 102) = 3. Задана конгруенція має три роз-
в'язки, оскільки 24 ⋮ 3. Поділимо обидві частини і модуль заданої конгруен ції на 3:
9x ≡ 8(mod 34)
Оскільки тут а = 9, т = 34, b = 8, то за формулою (3) маємо
x ≡ baφ(m)−1 (mod 𝑚 ),
або
x ≡ 8 ∙ 9φ(34)−1 (mod 34 ).
Тепер знайдемо φ(34). Оскільки 34 = 2∙17, то

1 1
φ(34) = 2 ∙ 17 ∙ (1 − ) (1 − ) = 16
2 17

Тоді x ≡ 8 ∙ 916 (mod 34 ). Число 8 ∙ 916 замінимо найменшим невід'ємним лишком за

модулем 34. Дістаємо
𝐱 ≡ 8 ∙ 916 ≡ 8 ∙ 330 ≡ 8 ∙ 310 ≡ 8 ∙ (2187)2 ≡ 8 ∙ 112 ≡ 16(mod 34).
Отже, 𝑥 ≡ 16(mod 34) є розв'язок конгруенції 9x ≡ 8(mod 34).
Тоді конгруенція 27 ≡ 24 (mod 102) має розв'язки:
𝑥 ≡ 16(mod 102),
𝑥 ≡ 50(mod 102),
𝑥 ≡ 84(mod 102),
або коротше
𝑥 ≡ 16; 54; 84(mod 34).
Зауваження. Недоліком способу Ейлера є те, що при великому φ(m) знаход-
ження найменшого невід'ємного лишку того класу чисел за модулем т , до якого
належить число baφ(m)−1 , стає громіздким.

28
Задача 3. Використовуючи ланцюгові дроби, розв'язати конгруенцію
220x ≡ 28 (mod 348).
Р о з в ' я з а н н я . Знаходимо (220, 348) = 4. Оскільки 28 ⋮ 4, то задана кон-
груенція має чотири розв'язки. Поділимо обидві частини і модуль заданої кон груенції
на 4:
55 x ≡ 7 (mod 87).
87
Розв'яжемо цю конгруенцію за допомогою ланцюгових дробів. Розкладемо 55
у

ланцюговий дріб і обчислимо його підхідні дроби. Дістанемо таблицю елементів q i ,

чисельників P i та знаменників 𝑄𝑖 (табл. 13).
Таблиця 13
𝑖 −1 0 1 2 3 4 5 6
𝑞𝑖 - 1 1 1 2 1 1 4
𝑃𝑖 1 1 2 3 8 11 19 87
𝑄𝑖 0 1 1 2 5 7 12 55

Отже, n=6, Pn−1 = 19 . Оскільки b = 7, т = 87, то за формулою (4)

𝑥 ≡ (−1)k Pn−1 b (mod m).
Тому,
𝑥 ≡ (−1)6 19 ∙ 7 ≡ 133 ≡46 (mod 87)
є розв'язком конгруенції 55𝑥 ≡ 7 (mod 87). Тоді задана конгруенція має розв'язки
х ≡ 46; 133; 220; 307 (mod 348).
Зауваження. Перш ніж застосувати цей спосіб, слід спочатку (якщо це не -
обхідно), використовуючи властивості конгруенцій, зробити коефіцієнт при неві -
домому невід'ємним і меншим за модуль.

Задача 4. Застосовуючи класи лишків, розв'язати конгруенцію

37𝑥 ≡ 25 (mod 107).
Р о з в ' я з а н н я . Знаходимо (37, 107)= 1. Отже, задана конгруенція має єдиний
(107) (107) (107)
розв'язок. Запишемо конгруенцію у вигляді 𝐾37 𝐾𝑥 = 𝐾25 .
(107) −1 (107)
Знайдемо 𝐾37 — клас лишків за модулем 107, обернений до класу 𝐾37 . Для цього
застосуємо до чисел 107 і 37 алгоритм ділення з остачею. Матимемо

29
 107 = 37 ∙ 2 +33,
37 = 33 ∙ 1 + 4,
33 = 4 ∙8 + 1 .
Розглядаючи цей процес знизу вверх, виразимо 1 через числа 107 і 33:
1 = 33 — 4 ∙ 8 = 33 — (37 — 33 ∙ 1) ∙ 8 = 33 ∙ 9 + 37 (—8) =
= (107 — 37 ∙ 2) ∙ 9+ 37(-8) = 107 ∙ 9 + 37 (—26).
Отже, 1 = 107 ∙ 9 + 37 (—26). Це означає, що
(107) −1 (107) (107)
𝐾37 = 𝐾−26+107 = 𝐾81 .
Тоді за формулою (5) маємо
(𝑚) (𝑚)
𝑥 = 𝐾𝑏 (𝐾𝑎 )−1 ,
або
(107) (107) (107) (107) (107)
𝑥 = 𝐾25 ∙ 𝐾81 = 𝐾2025 = 𝐾99 . Отже, х =𝐾99 є розв'язком заданої конгруенції, тобто
𝑥 ≡ 99 (mod 107).
Зауваження. Процеc розв'язування конгруенції першого степеня з одним невідомим
будь-яким способом слід закінчувати перевіркою.

Завдання 7 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
методи розв'язування систем лінійних конгруенцій

Задачі 𝟎 − 𝟐

Задача 0. Розв'язати систему конгруенцій

3𝑥 ≡ 11(𝑚𝑜𝑑 17),
{15𝑥 ≡ 35(𝑚𝑜𝑑 13),
21𝑥 ≡ 33(𝑚𝑜𝑑 30).
Р о з в ' я з а н н я . Розв'язуючи кожну конгруенцію, замінимо задану систему
еквівалентною ї й системою конгруенцій:
𝑥 ≡ 15(𝑚𝑜𝑑 17),
{𝑥 ≡ 11(𝑚𝑜𝑑 13),
𝑥 ≡ 3(𝑚𝑜𝑑 10).

Задача 1. Розв’язати систему конгруенцій

30
 2𝑥 ≡ 19 (𝑚𝑜𝑑 15),
{3𝑥 ≡ 41 (𝑚𝑜𝑑 20),
6𝑥 ≡ 37 (𝑚𝑜𝑑 35).
Розв’язання. Розв’язуючи кожну конгруенцію , замінимо задану систему еквівалентною
їй системою конгруенцій:
𝑥 ≡ 2 (𝑚𝑜𝑑 15),
{ 𝑥 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 20),
𝑥 ≡ 12 (𝑚𝑜𝑑 35).
З першої конгруенції маємо 𝑥 = 2 + 15𝑡, де 𝑡 ∈ 𝑍. Щоб визначити t, підставимо значення x у
другу конгруенцію:
2 + 15𝑡 ≡ 7 (𝑚𝑜𝑑 20).
Звідси 𝑡 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 4), або 𝑡 = 3 + 4𝑠, де 𝑠 ∈ 𝑍. Тоді
𝑥 = 2 + 15𝑡 = 2 + 15(3 + 4𝑠) = 47 + 60𝑠,
причому х задовольняє вже перші дві конгруенції системи. Серед чисел x вибираємо такі, які
б задовольняли й третю конгруенцію. Для цього знайдемо s з умови
47 + 60𝑠 ≡ 12 (𝑚𝑜𝑑 35).
Звідси 𝑠 ≡ 0(𝑚𝑜𝑑 7), тобто 𝑠 = 7𝑘, де 𝑘 ∈ 𝑍. Маємо 𝑥 = 47 + 60𝑠 = 47 + 60 ∙ 7𝑘 = 47 +
420𝑘.
Отже, 𝑥 ≡ 47(𝑚𝑜𝑑 420)- розв’язок заданої системи.

Задача 2. Розв’язати систему конгруенцій, застосовуючи китайську теорему про лишки:

𝑥 ≡ 1 (𝑚𝑜𝑑 25)
𝑥 ≡ 2 (𝑚𝑜𝑑 4)
2) {
𝑥 ≡ 3 (𝑚𝑜𝑑 7)
𝑥 ≡ 4 (𝑚𝑜𝑑 9)
Модулі даної системи попарно прості, тому за китайською теоремою про лишки розв’язок
можна знайти за формулою:
𝑀 𝑀 𝑀 𝑀
𝑥0 = ∙ 𝑦1 ∙ 𝛼1 + ∙ 𝑦2 ∙ 𝛼2 + ∙ 𝑦3 ∙ 𝛼3 + ∙𝑦 ∙𝛼
𝑚1 𝑚2 𝑚3 𝑚4 4 4
𝑥 ≡ 𝑥0 (𝑚𝑜𝑑 𝑀) (*)
𝑀 6300 𝑀 6300
Знаходимо: 𝑀 = [25,4,7,9] = 6300, 𝑚 = 25
= 252, 𝑚 = 4
= 1575
1 2

𝑀 6300 𝑀 6300
= = 900, = = 700
𝑚3 7 𝑚4 9
Складемо конгруенції: 252 ∙ 𝑦1 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 25), 1575 ∙ 𝑦2 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 4), 900 ∙ 𝑦3 ≡
1(𝑚𝑜𝑑 7), 700 ∙ 𝑦4 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 9), звідки 𝑦1 = −12, 𝑦2 = −1, 𝑦3 = 2, 𝑦4 =4

31
Тепер за формулою (*) маємо:
𝑥0 = 252 ∙ (−12) ∙ 1 + 1575 ∙ (−1) ∙ 2 + 900 ∙ 2 ∙ 3 + 700 ∙ 4 ∙ 4 = 10426 ≡ 4126 (𝑚𝑜𝑑 6300)
Отже,𝑥 ≡ 4126(𝑚𝑜𝑑 6300)
Відповідь. 𝑥 ≡ 4126(𝑚𝑜𝑑 6300)

Завдання 8 (𝑚 = 5, 𝑛 = 6).
квадратичні лишки. індекси. методи розв'язування конгруенцій вищих степенів.

Задачі 𝟎 − 𝟒
Задача 0.. Розв’язати конгруенцію другого степеня:
x 2 ≡ 𝑎(𝑚𝑜𝑑 𝑝).
Р о з в ’ я з а н н я . Застосувавши критерій Ейлера про квадратичні лишки, встановлюємо чи
має конгруенція розв’язки. Якщо конгруенція має розв’язки, то вони знаходяться серед
елементів зведеної системи лишків, представниками яких є числа
𝑝−1 2
12 , 22 , ⋯ , ( ) .Підставляючи ці числа в конгруенцію, підбираємо число, яке є її розв’язком.
2

Задача 1. Скласти таблиці індексів та антиіндексів за модулем 23.

Таблиці індексів для простих модулів 𝑝 містять індекси чисел від 1 до 𝑝 − 1.Для кожного
такого числа і всіх конгруентних з ним за модулем 𝑝 чисел в таблиці вказується індекс, який
є числом з множини чисел {0,1, ⋯ , 𝑝 − 2}.
Р о з в ’ я з а н н я . Знайдемо один з первісних коренів за модулем 23 (найчастіше це
найменший з первісних коренів). Перевіряючи безпосередньо, дістанемо, що число 5 є одним
з первісних коренів за модулем 23, причому найменшим з них. Справді, 𝜑(23)=22 i 52 ≠ 1
(mod 23), 511 ≠ 1 (𝑚𝑜𝑑23). Отже, 𝛿23 (5)=22, тому 5 є первісним коренем за модулем
23. Візьмемо його за основу таблиці індексів і знайдемо найменші невід’ємні лишки степенів
50 , 51 , 52 , . . 522 за модулем 23:
50 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 23) 51 ≡ 5(𝑚𝑜𝑑 23) 52 ≡ 2(𝑚𝑜𝑑 23) 53 ≡ 10(𝑚𝑜𝑑 23)
54 ≡ 4(𝑚𝑜𝑑 23) 55 ≡ 20(𝑚𝑜𝑑 23) 56 ≡ 8(𝑚𝑜𝑑 23) 57 ≡ 17(𝑚𝑜𝑑 23)
58 ≡ 16(𝑚𝑜𝑑 23) 59 ≡ 11(𝑚𝑜𝑑 23) 510 ≡ 9(𝑚𝑜𝑑 23) 511 ≡ 22(𝑚𝑜𝑑 23)
512 ≡ 18(𝑚𝑜𝑑 23) 513 ≡ 21(𝑚𝑜𝑑 23) 514 ≡ 13(𝑚𝑜𝑑 23) 515 ≡ 19(𝑚𝑜𝑑 23)
516 ≡ 3(𝑚𝑜𝑑 23) 517 ≡ 15(𝑚𝑜𝑑 23) 518 ≡ 6(𝑚𝑜𝑑 23) 519 ≡ 7(𝑚𝑜𝑑 23)

32
 520 ≡ 12(𝑚𝑜𝑑 23) 521 ≡ 14(𝑚𝑜𝑑 23)
Отже, 𝑖𝑛𝑑5 1= 0, 𝑖𝑛𝑑5 5= l , 𝑖𝑛𝑑5 2 = 2, 𝑖𝑛𝑑5 10 = 3, 𝑖𝑛𝑑5 4 = 4. 𝑖𝑛𝑑5 20 = 5 ,
Складаємо таблицю індексів за модулем 23 з основою 5 (табл. 14)

Таблиця 14

𝑁 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
0 0 2 16 4 1 18 19 6 10
1 3 9 20 14 21 17 8 7 12 15
2 5 13 11

Тут номер рядка означає число десятків, а номер стовпця — число одиниць заданого числа.
На перетині певного рядка і стовпця знаходиться відповідний індекс. Так, індекс числа 18
знайдемо на перетині рядка з номером 1 і стовпця з номером 8, тобто 𝑖𝑛𝑑5 18 = 12.
Щоб побудувати таблиці антиіндексів, використаємо таблицю індексів. Маємо (табл. 15):
Таблиця 15

𝐼 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
0 1 5 2 10 4 20 8 17 16 11
1 9 22 18 21 13 19 3 15 6 7
2 12 14
З а у в а ж е н н я . Оскільки вибір основи для складання таблиць індексів за даним
модулем є довільним, то в різних підручниках і посібниках такі таблиці не завжди
співпадають. Проте це не впливає на остаточний результат при розв’язуванні задач за
допомогою індексів. У таблицях індексів, які наведено в кінці цього посібника, вказано
основу g, а також таблицю простих чисел, які не більші від 6000. Тому легко знайти
канонічний розклад числа 𝑝 − 1 для даного простого модуля р.

Задача 2. Розв’язати конгруенцію

І7𝑥18 = 22 (𝑚𝑜𝑑 23). (1)
Р о з в ’ я з а н н я . Беремо індекси від обох частин конгруенції
ind 17 + 18 𝑖𝑛𝑑 𝑥 ≡ 𝑖𝑛𝑑 22(𝑚𝑜𝑑22)
За табл. 14 маємо
𝑖𝑛𝑑 17 = 7, 𝑖𝑛𝑑 22 = 11
і тому

33
 7 + 18 𝑖𝑛𝑑 х = 11 (𝑚𝑜𝑑 22),
або
18 𝑖𝑛𝑑 х = 4 (𝑚𝑜𝑑 22). (2)
Дістали лінійну конгруенцію відносно 𝑖𝑛𝑑 х. Розв’яжемо її. Оскільки (18, 22) = 2 і 4 ⋮ 2 ,
то ця конгруенція має два розв’язки. Знайдемо їх штучним способом. Скоротимо спочатку
обидві частини і модуль на 2;
9 𝑖𝑛𝑑 х ≡ 2 (𝑚𝑜𝑑 11).
Додамо до правої частини ч и с л о —11:
9 𝑖𝑛𝑑 х ≡ — 9 (𝑚𝑜𝑑 11).
Скоротимо обидві частини на 9:
𝑖𝑛𝑑 х ≡ — 1 (𝑚𝑜𝑑 11).

Звідси дістаємо два розв’язки конгруенції (2):

𝑖𝑛𝑑 х ≡ 10, 21 (𝑚𝑜𝑑 22).
За табл. 15 знаходимо відповідні два значення невідомого х:
𝑥 ≡ 9, 14 (𝑚𝑜𝑑 23).
Зауваження.
1. Зрозуміло, що розв’язування конгруенції за допомогою індексів можливе для довільного
модуля, якщо тільки є таблиці індексів.
2. При індексуванні конгруенції за модулем т відбувається перехід до конгруенції за
модулем 𝜑(m), а при потенціюванні конгруенції за модулем 𝜑(m) — перехід до конгруенції
за модулем 𝑚.

Задача 3. Розв’язати конгруенцію:

5𝑥11 + 23 ≡ 0 (𝑚𝑜𝑑 29).
Р о з в ’ я з а н н я . Використовуючи властивості конгруенцій, зводимо задану конгру-
енцію до двочленної і застосовуємо метод, який розглянуто при розв’язуванні задачі 1.

Задача 4.. Розв’язати двочленні показникові конгруенції:

3 ∙ 8𝑥 ≡ 𝑐 ∙ 𝑎 𝑥 ≡ 𝑏 (𝑚𝑜𝑑 𝑝), де 𝑝 − просте число.
Оскільки 𝑝 − просте число, то первісний корінь існує. Індексуючи по ньому та
застосувавши таблицю індексів, одержуємо лінійну конгруенцію за модулем 𝑝 − 1, яку
розв’ язуємо відомим способом.

34
 Завдання 9 (𝑚 = 3 𝑛 = 10).
групи. властивості підстановок

Задачі 𝟎 − 𝟐
Підстановки скінченної множини 𝑋 утворюють групу щодо операції множення
підстановок
Тотожна підстановка.
Нейтральним елементом в групі підстановок є тотожна підстановка 𝐸, для якої виконується:
∀𝑥 ∈ 𝑋: 𝐸(𝑥) = 𝑥.
Тотожна підстановка переводить кожен елемент множини 𝑋 в себе.
Добуток підстановок.
Добуток підстановок – це послідовне виконання двох підстановок (композиція):
Якщо 𝑓, 𝑔 − підстановки, то: :
𝑐 = 𝑓 × 𝑔 ↔ ∀𝑥 ∈ 𝑋: 𝑐(𝑥) = 𝑔(𝑓(𝑥)).
Обернений елемент
Кожна підстановка має обернену підстановку, тобто, для будь-якої підстановки 𝑓 існує
підстановка 𝑓 −1 така що:
𝑓 × 𝑓 −1 = 𝑓 −1 × 𝑓 = 𝐸.
Подання підстановок.
Для зручності, підстановки розглядають над множиною {1, 2, ⋯ , 𝑛} (будь-яку
іншу скінченну множину можна відобразити в множину такого вигляду).
Запис підстановки у два рядки
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
𝑓=( )
2 5 10 4 3 7 1 9 8 6
означає, що 𝑓 − підстановка множини {1 2 3 4 5 6 7 8 9 10} і
𝑓(1) = 2, 𝑓(2) = 5 , 𝑓(3) = 10, 𝑓(4) = 4, 𝑓(5) = 3,
𝑓(6) = 7, 𝑓(7) = 1, 𝑓(8) = 9 , 𝑓(9) = 8 , 𝑓(10) = 6
Отже, щоб задати підстановку слід:
- задати всю сукупність чисел, над якими здійснюється підстановка, тобто скінченну множину
чисел, яка називається областю визначення;

35
- задати алгоритм підстановки, тобто для кожного числа, яке належить області визначення
підстановки, вказати той елемент, в який він переходить під дією підстановки, причому так,
щоб різні елементи при підстановці переходили в різні елементи.

Задача 0.. Записати підстановки, обернені до заданих

Р о з в ’ я з а н н я . Щоб знайти підстановку, яка обернена до заданої, слід поміняти
місцями рядки в підстановці і верхній рядок впорядкувати за зростанням чисел. При
впорядкуванні верхнього рядка за зростанням слід дотримуватися правила: переставляючи
елемент з верхнього рядка слід переставляти і елемент, який записаний під ним. Фактично ми
переставляємо в підстановці стовпці з двох елементів (𝑥, 𝑓(𝑥))𝑇 ( Буква 𝑇 означає
транспонування рядка (𝑥, 𝑓(𝑥)) ).

Задача 1. Знайти підстановку, обернену до добутку підстановок

Щоб знайти підстановку, обернену до добутку підстановок 𝑓, 𝑔 слід скористатися
правилом:
(𝑓 × 𝑔)−1 = 𝑔−1 × 𝑓 −1 .
Задача 2. Розкласти підстановку
𝑓 = (2 5 10 4 3 7 1 9 8 6)
в добуток незалежних циклів
Р о з в ’ я з а н н я . Підстановка 𝑓 = (2 5 10 4 3 7 1 9 8 6) має три цикли:
1. 1 → 2 → 5 → 3 → 10 → 6 → 7 → 1;
2. 4 → 4;
3. 8 → 9 → 8 .
Циклічний запис підстановки – це послідовний запис усіх її циклів, причому порядок
запису циклів ролі не грає.
Наприклад, для підстановки 𝑓 = (2 5 10 4 3 7 1 9 8 6) циклічний запис має
вигляд: 𝑓 = (1 2 5 3 10 6 7)(4)(8 9).

Завдання 10 (𝑚 = 5, 𝑛 = 6).
групи. кільця. скінченні поля

36
Задачі 𝟎 − 𝟒
Задача 0.. Визначити, чи утворює множина чисел групу відносно додавання та групу відносно
множення.
Зауваження та пояснення щодо методу розв’язання задачі 0.
Розглянемо множину M множина чисел, які задані в задачі. Якщо A і B — будь-які два числа
цієї множини, то, визначені сума та добуток в M . Будь-яку з цих двох операцій позначатимемо
знаком ⊕ . Очевидно, що в M визначена точка C, така, що виконується рівність.
A ⊕ B = C.
Будемо вважати точку C «сумою» точок A і B . Ми обвели знак + кружечком, щоб
підкреслити, що мова тут йде не лише про додавання чисел а й про їх множення.
Отже, в множині M має бути визначений закон композиції (операція), яка кожним двом
елементам A і B з M ставить у відповідність третій елемент C з M.
Щоб показати, що множина S, в якій визначений закон композиції ⊕, є групою, слід
показати, що виконуються умови:
1. Для будь-яких трьох елементів A, B і C з S
(A ⊕ B) ⊕ C = A ⊕ (B ⊕ C), (асоціативність).
2. В множині S існує нейтральний елемент N — такий, що для будь-якого A з S
A ⊕ N = A.
3. Для кожного елемента A існує обернений (або протилежний) елемент A' з
S − такий, що
A ⊕ A' = N.
Якщо, крім того, якщо для будь-яких елементів з S
A ⊕ B = B ⊕ A,
то група називається комутативною або абелевою.

Задача 1. Знайти мультиплікативний порядок ненульових елементів поля:

0. 𝐺𝐹(23) 1. 𝐺𝐹(5) 2. 𝐺𝐹(17) 3. 𝐺𝐹(19) 4. 𝐺𝐹(13) 5. 𝐺𝐹(11)
Зауваження. Скористатися означенням простих полів і означенням
мультиплікативного порядку елемента поля, які подані в лекції 13.
Приклад 10.1. Елемент 2 поля 𝐺𝐹(7) має мультиплікативний порядок 𝑡 = 3, оскільки для
нього 21 ≡ 2(𝑚𝑜𝑑 7), 22 ≡ 4(𝑚𝑜𝑑 7), 23 ≡ 1(𝑚𝑜𝑑 7) . Подібно до цього, перевіряється, що
для елемента 3 𝑡 = 6, для 4 𝑡 = 3, для 5 𝑡 = 6, для 6 𝑡 = 2 . Зауважимо, що всі знайдені
мультиплікативні порядки ділять число 𝑝 − 1 = 6 ненульових елементів поля.

37
Приклад 2. В полі 𝐺𝐹(8) кількість ненульових елементів поля просте число: 8 − 1 = 7, а це
означає, що його дільники – лише числа 1 і 7. Оскільки єдиним елементом мультиплікативного
порядку 1 є одиниця поля, то всі решта ненульові елементи мають максимальний
мультиплікативний порядок, який дорівнює 7.
Задача 2.. Побудувати розширене поле 𝐺𝐹(𝑝𝑚 ) у вигляді таблиці, використавши незвідний
поліном f(x)=x3+x+1, deg(𝑓(𝑥)) = 3 як многочлен-модуль над полем 𝐺𝐹(2).
Розв’язання. Випишемо всі можливі многочлени 𝑔(𝑥) над полем 𝐺𝐹(2), для яких
deg(𝑔(𝑥)) < 3.
Для побудови розширеного поля 𝐺𝐹(23 ) з використанням незвідного многочлена-модуля
𝑓(𝑥) = 𝑥 3 + 𝑥 + 1 над полем 𝐺𝐹(2) такими многочленами будуть:
{0,1, 𝑥, 𝑥 + 1, 𝑥 2 , 𝑥 2 + 1, 𝑥 2 + 𝑥, 𝑥 2 + 𝑥 + 1}.
Складемо таблиці Келлі додавання та множення цих многочленів за модулем 𝑓(𝑥).
Наприклад, для a(x)=x2+x+1 и b(x)=x+1
сума в поле GF(8) a(x)+b(x)= x2+x+1+x+1= x2
добуток в GF(8) (x2+x+1)(x+1) = x3+x2+x2+x+x+1 = x3+1, після чого розділимо одержаний
результат на f(x) та знайдемо лише остачу: x3+1=q(x)f(x)+r(x)=1·(x3+x+1)+x. Отже,
a(x)b(x)=(x2+x+1)(x+1)=x.

0 1 𝑥 𝑥+1 𝑥2 𝑥2 + 1 𝑥2 + 𝑥 𝑥2 + 𝑥 + 1
0 0 0 0 0 0 0 0 0
2 2 2 2
1 0 1 𝑥 𝑥+1 𝑥 𝑥 +1 𝑥 +𝑥 𝑥 +𝑥+1
2 2 2
𝑥 0 𝑥 𝑥 𝑥 +𝑥 𝑥+1 1 𝑥 +𝑥+1 𝑥2 + 1
𝑥+1 0 𝑥+1 𝑥2 + 𝑥 𝑥2 + 1 𝑥2 + 𝑥 + 1 𝑥2 1 𝑥
2 2 2 2 2
𝑥 0 𝑥 𝑥+1 𝑥 +𝑥+1 𝑥 +𝑥 𝑥 𝑥 +1 1
2 2 2 2 2
𝑥 +1 0 𝑥 +1 1 𝑥 𝑥 𝑥 +𝑥+1 𝑥+1 𝑥 +𝑥
2 2 2 2
𝑥 +𝑥 0 𝑥 +𝑥 𝑥 +𝑥+1 1 𝑥 +1 𝑥+1 𝑥 𝑥2
𝑥2 + 𝑥 + 1 0 𝑥2 + 𝑥 + 1 𝑥2 + 1 𝑥 1 𝑥2 + 𝑥 𝑥2 𝑥+1

Задача 3. Виконати дії додавання і множення в полі Галуа за модулем незвідного многочлена
𝑚(𝑥) = 𝑥 8 + 𝑥 4 + 𝑥 3 + 𝑥 + 1 над полем лишків ℤ2
Зауваження та пояснення щодо методу розв’язання задачі 3.
Під полем Галуа розуміємо моле многочленів за модулем деякого незвідного многочлена
𝑚(𝑥) = 𝑥 8 + 𝑥 4 + 𝑥 3 + 𝑥 + 1 над полем лишків ℤ2 Байти інтерпретуються як многочлени з

38
коефіцієнтами з ℤ2 . Додавання – це додавання многочленів, тобто побітове додавання за
модулем 2. Множення – це множення многочленів за модулем 𝑚(𝑥), тобто многочлени
перемножаються, а потім береться остача від ділення на 𝑚(𝑥).
Наприклад: 01010111 + 10000011 = 11010100 ; 01010111 ∙ 10000011 =
= (𝑥 6 + 𝑥 4 + 𝑥 2 + 𝑥 + 1 )(𝑥 7 + 𝑥 + 1) =
= 𝑥13 + 𝑥11 + 𝑥 9 + 𝑥 8 + 𝑥 7 + 𝑥 7 + 𝑥 5 + 𝑥 3 + 𝑥 2 + 𝑥 + 𝑥 6 + 𝑥 4 + 𝑥 2 + 𝑥 + 1 =
= 𝑥13 + 𝑥11 + 𝑥 9 + 𝑥 8 + 𝑥 6 + 𝑥 5 + 𝑥 4 + 𝑥 3 + 1
𝑥 13 + 𝑥11 + 𝑥 9 + 𝑥 8 + 𝑥 6 + 𝑥 5 + 𝑥 4 + 𝑥 3 + 1 =
= (𝑥 8 + 𝑥 4 + 𝑥 3 + 𝑥 + 1)(𝑥 5 + 𝑥 3 ) + (𝑥 7 + 𝑥 6 + 1)
𝑟(𝑥) = 𝑥 7 + 𝑥 6 + 1 – остача. Оскільки байти інтерпретуються як многочлени з коефіцієнтами
з ℤ2 , то 𝑟(𝑥) = 𝑥 7 + 𝑥 6 + 1 = 11000001

Задача 4. .Знайти всі незвідні многочлени степеня 𝑠 над полем 𝔽𝑝 .

𝑗 0 1 2 3 4 5
𝑠 2 3 4 5 2 3
𝑝 2 2 2 2 3 3

Зауваження щодо методу розв’язання задачі 3.

. Щоб знайти всі незвідні многочлени степеня 𝑠 над полем 𝔽𝑝 , слід знайти всі звідні
многочлени степеня 𝑠 над полем 𝔽𝑝 і виключити їх з множини всіх многочленів над цим
полем.

Завдання 11 (𝑚 = 5, 𝑛 = 6).
особливі точки кривих вищих степенів
Задачі 𝟎 – 𝟒

Задача 0.. Знайти особливі точки (координати точок звороту, точок перегину, точок
самоперетину) заданої функції,
𝑥 3 + 2𝑥 2 − 𝑦 2 − 𝑥 = 0,
якщо вони є.
Зауваження щодо методу розв’язання задачі.

39
 Слід застосувати методи дослідження функцій та побудови графіків, які вивчалися в курсі
вищої математики.

Задача 1.. Знайти дискримінант і j-інваріант кривої, яка задана функцією

𝑥 3 + 2𝑥 2 − 𝑦 2 − 𝑥 = 0
Означення. Рівняння 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝑎𝑥 + 𝑏
називається короткою формою Веєрштрасса кубічної кривої.
Числа
Δ ∶= −16(4𝑎3 + 27𝑏 2 ), j(𝐸) ∶= −1728(4𝑎)3 /Δ,
називаються дискримінантом і j-інваріантом (зауважимо: 1728 = 26 ⋅ 33 ).
Приклад 11.1. Знайти дискримінант і j-інваріант кривої 𝑦 2 = 𝑥 3 − 𝑥 .
Розв’язання. Слід звести задане рівняння до канонічного вигляду та визначити
коефіцієнти 𝑎 і 𝑏 і скористатися означеннями дискримінанту та j-інваріанту.
Відповідь: Δ = 64 ; j(𝐸) = 1728.

Задача 2.. Знайдіть всі точки порядку 2 на еліптичній кривій, яка задана рівнянням. .
𝑥 3 + 2𝑥 2 − 𝑦 2 − 𝑥 = 0
Зауваження. Якщо не всі похідні другого порядку в особливій точці 𝑂 рівні нулеві, то вона
називається подвійною.
.
Задача 3.. Знайдіть порядок точки 𝑃 = (𝑥0 , 𝑦0 ) на еліптичній кривій 𝐸 над полем 𝐹𝑝 .
0. 𝑃 = (0,1), : 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝑥 + 1 над полем 𝐹3 .
Зауваження. Якщо не всі похідні другого порядку в особливій точці 𝑂 рівні нулеві, то вона
називається подвійною; якщо не всі похідні третього порядку в особливій точці 𝑂 рівні нулеві,
за умови, що в ній рівні нулеві всі похідні другого порядку, то вона називається потрійною;
…, якщо не всі похідні 𝑚 − го порядку в особливій точці 𝑂 рівні нулеві, за умови, що в ній
рівні нулеві всі похідні (𝑚 − 1) − го порядку, то вона називається 𝑚 − кратною особливою
точкою.

Задача 4.. Знайдiть особливi точки порядку 2 кривих та їх рід:

𝑥 3 + 2𝑥 2 − 𝑦 2 − 𝑥 = 0.

Зауваження.

40
Родом кривої 𝑓𝑛 (𝑥, 𝑦) = 0 називається число 𝑝 , яке обчислюється за формулою:
(𝑛−1)(𝑛−2)
𝑝= −𝑟,
2

де 𝑛 - порядок кривої, 𝑟 - кількість її подвійних точок.

Якщо не всі похідні другого порядку в особливій точці 𝑂 рівні нулеві, то вона називається
подвійною; якщо не всі похідні третього порядку в особливій точці 𝑂 рівні нулеві, за умови,
що в ній рівні нулеві всі похідні другого порядку, то вона називається потрійною; …, якщо не
всі похідні 𝑚 − го порядку в особливій точці 𝑂 рівні нулеві, за умови, що в ній рівні нулеві всі
похідні (𝑚 − 1) − го порядку, то вона називається 𝑚 − кратною особливою точкою.

Завдання 12
с
Задачі 𝟎 − 𝟐
Задача 0. .Задані значення параметрів 𝑝, 𝐴, 𝐵. Визначити еліптичну криву 𝐸𝑝 (𝐴, 𝐵) за
рівнянням 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝐴𝑥 + 𝐵 та обчислити точки на ній.
Приклад 0. Визначити еліптичну криву 𝐸13 (1,1) за рівнянням 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝐴𝑥 + 𝐵 та обчислити
точки на ній.
Р о з в ’ я з а н н я . Оскільки з позначення кривої 𝐸13 (1,1) випливає, що 𝐴 = 1 і 𝐵 = 1,
то рівняння еліптичної кривої має вигляд: 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝑥 + 1. Оскільки модуль 13 – мале число,
то легко для аргументів 𝑥 точок 𝑀(𝑥; 𝑦) в діапазоні цілих чисел 𝑥 ∈ [0; 12] визначити точки
на кривій, які конгруентні за модулем 13 Перелік цих точок показано на рис.12.1.
(0,1) (0,12)
(1,4) (1,9)
(4,2) (4,11)
(5,1) (5,12)
(7,0) (7,0)
(8,1) (8,12)
(10,6) (10,7)
(11,2) (11,11)

Рис. 12.1 Точки на еліптичній кривій в полі 𝐺𝐹(13)

41
Задача 1. Знайти суму 𝑅(𝑥3 , 𝑦3 ) двох точок 𝑃(𝑥1 , 𝑦1 ), 𝑄(𝑥2 , 𝑦2 ) на еліптичній кривій 𝐸13 (1,1)
за рівнянням 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝑥 + 1.
Приклад 1. Додати дві точки 𝑃 = (4,2) 𝑄 = (10,6) на еліптичній кривій, яка розглядається у
прикладі 12.1, тобто, знайти 𝑅 = 𝑃 + 𝑄.
Р о з в ’ я з а н н я . Використаємо групу еліптичної кривої, визначену в попередній
задачі. Обчислення виконаємо в 𝐺𝐹(𝑝). Замість віднімання та ділення застосовуємо адитивні
і мультиплікативні інверсії.

Задача 2..Задані точки 𝑃, 𝑄, 𝑅 на кривій 𝐸𝑝 (𝐴, 𝐵), яка є графіком рівняння 𝑦 2 = 𝑥 3 + 𝐴𝑥 + 𝐵.

Знайти точку 𝑆 = 𝑖 ∙ 𝑃 + 𝑗 ∙ 𝑄 + 𝑘 ∙ 𝑅 .
Приклад 2. Задані точки 𝑃, 𝑄, 𝑅 на кривій 𝐸751 (−1,1).
Знайти точку 2𝑃 + 3𝑄 − 𝑅 .
Координати точок
𝑃 𝑄 𝑅
(72,497) (53,474) (85,730)

Розв’язання.
2𝑃 = (72,497) + (72,497) = (5,11).
2𝑄 = (53,474) + (53,474) = (227,299).
3𝑄 = 2𝑄 + 𝑄 = (227,299) + (53,474) = (273,481).
2𝑃 + 3𝑄 = (5,11) + (273,481) = (445,271)
Знаходимо −𝑅
Оскільки 𝑅 = (85,730), то −𝑅 = (85,21).
Знайдемо точку точку 2𝑃 + 3𝑄 − 𝑅:
2𝑃 + 3𝑄 − 𝑅 = (445,271) + (85,21) = (719,213).
Перевіримо, що точка 2𝑃 + 3𝑄 − 𝑅 = (719,213) належить еліптичній кривій 𝐸751 (−1,1).

42
 Додаток

Степінь Незвідні многочлени

1 (𝑥 + 1), 𝑥

2 (𝑥 2 + 𝑥 + 1)

3 (𝑥 3 + 𝑥 2 + 1), (𝑥 3 + 𝑥 + 1)

4 (𝑥 4 + 𝑥 3 + 𝑥 2 + 𝑥 + 1), (𝑥 4 + 𝑥 3 + 1), (𝑥 4 + 𝑥 + 1)

5 (𝑥 5 + 𝑥 2 + 1), (𝑥 5 + 𝑥 3 + 𝑥 2 + 𝑥 + 1), (𝑥 5 + 𝑥 4 + 𝑥 3 + 𝑥 + 1),

(𝑥 5 + 𝑥 4 + 𝑥 3 + 𝑥 2 + 1) , (𝑥 5 + 𝑥 4 + 𝑥 2 + 𝑥 + 1).

43