ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І.

МЕЧНИКОВА
ФАКУЛЬТЕТ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

КУРСОВА РОБОТА
з зарубіжної літератури

на тему: «Філософська проблематика повісті Дж. Конрада «Серце

темряви»

студентки ІІ курсу 21а групи

Напряму підготовки філологія
Спеціальності – філологія (переклад включно)
Помогайбог Д.В.

Науковий керівник:
к.,ф.,н.,доцент. САДОВСЬКА Ю.В.

Оцінка за шкалами:
національною_______________
ЕСТБ__________ Кількість балів:_____
Члени комісії

_________ ___________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

_________ ___________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

_________ ___________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
 ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТВОРУ «СЕРЦЕ ПІТЬМИ» ....5
1.1. Неоромантизм в англійській літературі кінця ХІХ- поч. ХХ ст. і творчість
Дж. Конрада .............................................................................................................. 5
1.2. Художня своєрідність повісті «Серце темряви» ........................................... 9
РОЗДІЛ 2 ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМАТИКА ПОВІСТІ ...............................15
ДЖ. КОНРАДА «СЕРЦЕ ТЕМРЯВИ» ...............................................................15
2.1 Соціальна і філософська проблематика повісті Дж. Конрада .....................15
2.2. Семантика і метафоричне наповнення назви твору .................................... 17
2.3. Концепція світу і людини за Джозефом Конрадом .....................................20
ВИСНОВКИ ............................................................................................................ 24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................26
 ВСТУП

Джозеф Конрад – один із найвизначніших письменників англійської

літератури кінця ХІХ - початку ХХ століття. Його творчість, зокрема повість
"Серце темряви", залишається актуальною і донині завдяки своїм глибоким
філософським та соціальним проблемам. Цей твір демонструє літературну
майстерність автора і ставить під сумнів основні моральні та етичні засади
людства, досліджує теми імперіалізму, расизму та дегуманізації.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю глибокого аналізу цих
тем у контексті сучасного світу, де проблеми, підняті Конрадом,
залишаються гострими та важливими.
Метою курсової роботи є аналіз філософської проблематики повісті
Джозефа Конрада "Серце темряви". Завдання включають:
1. Дослідити неоромантизм в англійській літературі кінця ХІХ -
початку ХХ століття та його вплив на творчість Джозефа Конрада;
2. Проаналізувати художню своєрідність повісті "Серце темряви";
3. Вивчити соціальну і філософську проблематику повісті "Серце
темряви";
4. Розкрити семантику і метафоричне наповнення назви твору;
5. Визначити концепцію світу і людини за Джозефом Конрадом;
Об'єктом дослідження є повість Джозефа Конрада "Серце темряви"
Предметом дослідження є художні та філософські особливості твору
"Серце темряви".
У ході дослідження використовувалися наступні методи:
‒ Літературознавчий аналіз для вивчення художньої своєрідності твору.
‒ Порівняльний метод для аналізу впливу неоромантизму на творчість
Джозефа Конрада.
‒ Семантичний аналіз для розкриття метафоричного наповнення назви
повісті.
‒ Філософський аналіз для дослідження соціальної і філософської
проблематики твору.
Структура й обсяг роботи. Виконана робота розміщена на 29
сторінках друкованого тексту, містить вступ, два розділи, висновки та список
використних джерел з 21 найменуванням.
 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТВОРУ «СЕРЦЕ
ПІТЬМИ»

1.1. Неоромантизм в англійській літературі кінця ХІХ- поч. ХХ ст. і

творчість Дж. Конрада

В англійській літературі неоромантичне двосвіття характерне для

творчості Джозефа Конрада. Варто зазначити, що Конрад, поляк за
походженням, змушений був жити за межами своєї батьківщини. Основна
проблема полягала не лише в цьому, але й у тому, що це стало наслідком
численних внутрішніх протиріч, які турбували свідомість автора. Щоб
уникнути цих протиріч, Конрад вирішив залишити Польщу, де на нього
чекала служба в російській армії, і вступив на морський флот, спочатку у
Франції, а пізніше в Англії. Проте це не принесло бажаного результату, адже
втекти від самого себе йому не вдалося, що зрештою привело до ще більшої
самотності та розчарування в житті [14, с. 170-171].
Для нього справжнім екзистенційним прихистком стало не стільки
море, скільки літературна діяльність. Як зазначає Х’юіт, на початку кар'єри
письменника не розуміли: «Після публікації його перших творів — "Примха
Олмейра" (1895), "Негр з «Нарцису» (1897) та ранніх оповідань, включаючи
"Караїн" (1898) — багато читачів сприймали Джозефа Конрада як автора
пригодницького жанру. Його твори описували екзотичні місця, безстрашних
людей та морські катастрофи» [14, с. 172]. Проте це не є основною темою
його творів, оскільки, як у випадку з Дон Кіхотом, де лицарські обладунки є
лише оболонкою для ідеалів шукача, у Конрада важливим елементом,
відображеним у наративі його творів, є структура свідомості та внутрішній
світ його героїв. Д. Урнов звертає увагу на те, що у творчості Конрада в
центрі уваги знаходиться внутрішній світ, наповнений смутком і тривогою
[11, с. 4].
 Конрад у листі до Сідні Колвіна в березні 1917 року зауважив, що після
22 років творчої діяльності його все ще неправильно розуміють, називаючи
«письменником моря, тропіків, романтиком, реалістом» [20, с. 35]. Однак,
його сутність полягала в іншому. Конрад відрізнявся тим, що його
романтичний наратив не виконував традиційної функції. Р. Стівенсон, якого
разом із Конрадом відносять до неоромантизму [3, с. 372], мав інше бачення
романтичних сюжетів у літературі кінця ХІХ століття. Автор "Острова
скарбів" вважав, що наприкінці ХІХ століття з'явилася потреба в творах, де
наратив був би пов'язаний з дією і зміною подій, втілюючи мрії звичайних
людей [16, с. 215]. Він вважав, що реальне життя залишає мало місця для
романтики, тому пропонував відродити жанр "романс".
У романі Сервантеса Дон Кіхот також висловлює необхідність
романтичних творів у житті, зазначаючи, що будь-яка книга про мандрівних
лицарів може принести читачеві задоволення і насолоду. Дон Кіхот говорить
про себе: «Відтоді, як я став мандрівним лицарем, я став хоробрим,
люблячим, щедрим, вихованим, великодушним, ґречним, героїчним,
лагідним, терплячим і здатним покірно зносити і полон, і тягарі, і чари» [9, с.
536].
Особливість наративу Конрада полягає в його належності до іронічної
парадигми художнього тексту. Іронія в його творах проявляється у двох
взаємозалежних аспектах: епістемологічному та етичному. З
епістемологічної точки зору, Конрад підкреслює, що об'єктивний світ не
можна повністю пізнати за допомогою людських засобів, оскільки наші
враження завжди мають як об'єктивні, так і суб'єктивні обмеження. Іншими
словами, знання людини про світ завжди є обмеженим і неповним.
Структура художнього мислення англійського письменника Джозефа
Конрада нагадує філософські ідеї німецького вченого Артура Шопенгауера.
За його концепцією, світ складається з двох сфер: феноменальної та
ноуменальної [15]. Феноменальний світ – це те, що сприймається за
допомогою органів чуття, включаючи час, простір, колір, форму, причинно-
наслідкові зв'язки та суб'єктно-об'єктні стосунки. Проте важливішою є
ноуменальна сфера, яка визначає суть феноменального світу.
Шопенгауер вважав, що феноменальний світ доступний для сприйняття,
але про ноуменальний світ можна лише здогадуватися. Це стало підставою
для його твердження: «світ – це моє уявлення». Пізнання справжньої сутності
об'єктивного світу можливе тільки через занурення в ноуменальний світ,
який він описував як ірраціональну волю – енергію без конкретної мети, що
прагне утвердження в різних формах [15, с. 254]. Оскільки воля є
ірраціональною, пізнати її раціональним шляхом неможливо. За словами
Шопенгауера, світ як воля є внутрішньою енергією феноменального світу, і
лише воля є дійсно реальною [15, с. 264]. Однак, оскільки воля лежить за
межами людського сприйняття і розуміння, справжня реальність залишається
глибоко прихованою та майже містичною. Джозеф Конрад висловлював
свою прихильність до символістського мислення, що відзначалося у його
творчості.
У листі до Барета Кларка Джозеф Конрад підкреслив, що кожний
мистецький твір завжди має багато значень і не може бути зведений до
одного висновку: «чим більше мистецький твір, тим більше символічних
значень він набуває» [21, с. 36]. Він наголошував, що хоча це може здаватися
дивним, ніби він належить до символістської школи, він все ж вважає, що
«символістська концепція мистецького твору має величезну перевагу, адже
всі великі мистецькі явища є символістськими і завдяки цьому мають свою
привабливість, глибину і красу» [21, с. 36]. Це вказує на те, що Конрад,
слідуючи за Шопенгауером, вважав світ поділеним на феноменальний і
ноуменальний, тобто видимий і прихований. У своїх творах він
використовував різні засоби для їх вираження. Феноменальний світ
представлений через поліфонію відмінних точок зору, що перетинаються та
протиставляються у часі та просторі.
 Для занурення у внутрішній, латентний світ він застосовував
символістський спосіб вираження, що робить його твори глибшими і
складнішими, ніж просто література для розваги. Конрад пропонував
"відкриту" структуру творів, яка вимагає від читача творчої співпраці. Він
наголошував, що хоча це може здаватися дивним, ніби він належить до
символістської школи, його позиція полягає в тому, що «символістська
концепція твору мистецтва має велику перевагу, оскільки всі великі
мистецькі явища є символістськими і завдяки цьому набувають
привабливості, глибини і краси» [21, с. 36].
Конрад, слідуючи ідеям Шопенгауера, вважав, що світ ділиться на
феноменальний (видимий) і ноуменальний (прихований). У своїх творах він
використовував різні прийоми для їх осягнення. У феноменальній парадигмі
контекст формувався через поліфонію різних точок зору, що перетинаються і
контрастують у часі та просторі. Щоб зануритися в глибокий внутрішній світ,
Конрад застосовував символістські прийоми, що підтверджує, що його твори
не можна сприймати як просту розвагу. Навпаки, його символістське бачення
вимагало від читача активної співпраці та участі [21, с. 36].
Наприкінці XIX століття Конго перейшло під контроль бельгійського
короля Леопольда II, який жорстоко експлуатував місцеве населення для
видобутку ресурсів, зокрема слонової кістки. Внаслідок цього режиму
загинули мільйони людей. Власний досвід письменника став основою для
написання роману.
У 1890 році Конрад уклав контракт із бельгійською компанією і
вирушив у подорож до Конго, де став свідком жорстоких дій так званих
«емісарів світла». Цей особистий досвід ліг в основу його роману. Хоча
Конрад ніколи не був капітаном пароплава, йому довелося тимчасово
замінити хворого шкіпера на десять днів. За менш ніж місяць він подолав
приблизно тисячу миль річкою, щоб досягти станції. Там він зустрів
можливих прототипів Курца — агента Леона Рома, який прикрашав квітник
черепами своїх жертв, та агента на ім'я Кляйн (нім. Klein — «малий», нім.
Kurtz — «короткий»), який помер під час зворотної подорожі. Ця подорож
глибоко вплинула на Конрада, деморалізувала його та підірвала здоров'я.
Прийом міз-ан-абім («розповідь у розповіді»), який Конрад використав у
«Серці темряви», має багато літературних попередників [4, с. 315].
Отже, неоромантизм в англійській літературі кінця ХІХ - початку ХХ
століття, до якого належить творчість Джозефа Конрада, характеризується
поєднанням романтичних та реалістичних елементів. У своїх творах Конрад
майстерно використовує символіку і метафори, щоб розкрити глибокі
філософські та моральні питання. Його герої часто зіштовхуються з
екзистенційними проблемами, що відображають боротьбу між цивілізацією і
природою, ідеалізмом і жорстокою реальністю. Конрадова прихильність до
іронії та багатозначності дозволяє його творам залишатися актуальними і
сьогодні, викликаючи у читачів роздуми над складністю людської природи і
суспільства. Творчість Конрада є яскравим прикладом неоромантизму, яка
поєднує в собі глибокий психологізм, соціальну критику і філософські
роздуми, що робить його роботи важливими для розуміння літератури того
періоду.

1.2. Художня своєрідність повісті «Серце темряви»

"Серце пітьми" вважається одним із найважливіших творів англійської

літератури. Повість вплинула на багатьох письменників, таких як Т.С. Еліот,
Вільям Голдінг та Грем Грін. Повість екранізовано кілька разів,
найвідоміший фільм - "Апокаліпсис сьогодні" Френсіса Форда Копполи.
"Серце пітьми" - це складна та багатогранна повість, яка досліджує важливі
теми людської природи та імперіалізму. Повість написана майстерною
мовою та має багатий символізм. "Серце пітьми" - це класика англійської
літератури, яка й досі залишається актуальною.
Згідно з Яковлевою Н. [21, с. 113], особливістю повісті «Серце пітьми»
є невелика кількість персонажів, кожен з яких детально описаний і має
значний вплив на розвиток сюжету. Повість ведеться від першої особи, що
робить розповідь більш інтимною та емоційною. Події розгортаються не в
хронологічному порядку, що створює атмосферу таємниці та напруження.
Автор використовує внутрішній монолог, щоб розкрити думки та почуття
персонажів. Конрад активно використовує символізм у своєму творі [21, c.
113]. Темрява символізує невідомість, жорстокість та зло, приховані в
людській душі. Річка представляє життя та подорож до глибин людської
природи. Курц символізує темну сторону людської натури, корупцію та
жадібність. Мова автора багата на метафори, епітети та інші стилістичні
прийоми, що робить текст більш образним та емоційним. Використання
простонародної мови допомагає зробити персонажів більш правдоподібними.
Основними темами повісті є імперіалізм, який розкриває жорстокість
та експлуатацію, що супроводжували європейський імперіалізм; людська
природа, яка досліджує темні сторони людської натури та здатність до
жорстокості і зла; та моральні цінності, які ставлять питання про те, як люди
поводяться в екстремальних ситуаціях.
Романтичний контраст між світлом і темрявою, як вважає Шенкнехт Н.,
служить способом вираження авторської ідеї незбагненності буття [19, c.
308]. Центральною метафорою твору є метафора темряви. Образ Африки
займає центральне місце в романі, протиставляючи цивілізацію та природу.
Роман «Серце пітьми» заснований на щоденникових записах,
зроблених автором під час його подорожі по річці Конго [11, с. 336].
Особистий досвід Конрада став цінним матеріалом для його літературних
творів. Основну частину роману складає розповідь головного героя від
першої особи. Чарлі Марлоу описує свою подорож до екваторіальної Африки,
де він відвідує торгову станцію європейської компанії, щоб забрати слонову
кістку та вивезти хворого агента компанії – містера Куртца, який є ключовою
фігурою у романі [19, c. 306].
Одна з найпомітніших особливостей твору полягає в концентрації
різних проблем (моральних, соціальних, гендерних, політичних), що
відображає особливості початку 20-го століття. Протягом розповіді оповідач
Марлоу занурюється у свої особисті думки, які можуть здатися
незрозумілими, але містять глибокі символічні образи [2, с. 136].(метафори та
сарказм мають тут надзвичайно важливе значення) та ускладненою
структурою розповіді [17, c. 97]. Роман вирізняється концентрацією
різноманітних проблем — моральних, соціальних, гендерних, державних та
частково політичних, що є типовим для літератури початку 20 століття та
відображає особливості епохи. У подальшому розгортанні сюжету оповідач
Марлоу занурюється у свої особисті роздуми, які на перший погляд можуть
здаватися незрозумілими та недоречними. Однак, образи в його роздумах
мають глибокий символічний зміст і є далеко не випадковими [2, с. 136].
Спершу Марлоу уявляє молодого римлянина, який висаджується на
березі річки на межі Римської імперії, але цей безіменний образ асоціюється з
сучасним імперіалістом Курцом [19, с. 307]. Він також згадує двох жінок у
приймальні компанії, які постійно займаються плетінням ниток, ніби
охороняючи ворота темряви та плетучи саван із чорної вовни. Це створює в
уяві читача образ античних богинь, що плетуть нитки долі, навіюючи
передчуття фатальності та неминучості [17, с. 97]. Чарлі Марлоу
змальовується як гуманний персонаж, але водночас відчужений через своє
несприйняття реалій навколишнього середовища. Його шокує байдужість до
людського життя та індивідуальності. нитки, охороняючи ворота темряви і
плетучи саван із чорної вовни. Це викликає у читача асоціації з античними
богинями, що плетуть нитки долі, навіюючи передчуття фатальності та
неминучості [17, с. 97]. Чарлі Марлоу постає як гуманний персонаж, але
водночас він відчужений через своє несприйняття навколишнього
середовища і реалій, у яких перебуває. Його вражає байдужість до людського
життя та особистості.я плетінням ниток. Вони ніби охороняють ворота
темряви, плетучи саван із чорної вовни. Це викликає в підсвідомості читача
образ античних богинь, які плетуть нитки долі, що навіює передчуття
фатальності та неминучості [17, с. 97].
Чарлі Марлоу зображений як гуманний персонаж, але відчужений через
своє несприйняття оточуючого середовища. Його вражає байдужість до
людського життя. Дві жінки у приймальні компанії, що плетуть нитки,
нагадують античних богинь долі, викликаючи передчуття фатальності [17, c.
97]. Під час своєї подорожі Марлоу бачить безліч випадків насилля та
байдужості: людина тоне у прибої без допомоги, безглуздий обстріл
пустельного берега, ув'язнені чорношкірі, які не знають своєї провини [19, c.
306]. Дорогою до внутрішньої станції, він бачить насилля, хвороби, смерть і
жорстокість білих до чорношкірих [9, с. 196]. Марлоу уявляє Куртца як
світоча прогресу, але при зустрічі бачить хворого чоловіка, оточеного
відрубаними головами. Виявляється, що Курц здобував слонову кістку за
допомогою насилля, зброї та залякування. Марлоу усвідомлює, що Курц,
якого вважали посланцем милосердя, насправді є втіленням зла і жорстокості.
Іронічно, що "курц" з німецької означає "короткий", а Курц був високого
зросту, що є свідомим сарказмом Конрада [6, с. 193].
Марлоу у "Серці пітьми" виступає не лише як умовний оповідач, але і
як активний учасник подій, та художня фігура, що має біографічні риси
самого Конрада [16, с. 176]. У цьому творі досліджуються декілька ключових
тем: жорстока експлуатація колоній, засудження расистської жорстокості
проти чорношкірих, і моральні питання, де істинне зло приховується за
маскою добра. Марлоу усвідомлює свій гуманізм і віру в краще, але його
життєвий досвід демонструє, що світ наповнений егоїзмом, жорстокістю і
насильством. Така песимістична концепція є характерною для модернізму [16,
с. 176].ній, антирасистські - засудження жорстокості проти чорношкірих, і
моральні - істинне зло приховується під маскою добра. Марлоу усвідомлює
свій гуманізм і віру на краще, але його життєвий досвід показує, що світ
сповнений егоїзму, жорстокості та насилля. Така песимістична концепція
характерна для модернізму [16, с. 176].альну експлуатацію колоній,
антирасистські мотиви – засудження жорстокості щодо чорношкірих, а також
моральні питання – коли істинне зло приховується під маскою доброти [6, с.
193]. Марлоу чітко усвідомлює свій гуманізм та тимчасову віру в краще, але
відразу зазначає, що його життєвий досвід доводить відсутність
справедливості і правди у світі, де панують безглуздість ідеалізму, егоїзм,
жорстокість та насильство. Такий песимістичний погляд на життя є
характерним для модернізму.
Марлоу в романі Конрада виступає не тільки як оповідач, але і як
активний учасник подій, наділений біографічними рисами самого автора [16,
с. 176]. У творі розглядаються кілька важливих мотивів: соціальна
експлуатація колоній, засудження расової жорстокості та моральні питання,
де зло маскується під виглядом добра. Марлоу визнає свій гуманізм і
тимчасову віру в краще, але його досвід показує, що світ сповнений
несправедливості, егоїзму, жорстокості та насилля. Такий песимістичний
погляд на життя характерний для модернізму [16, с. 176]. «Серце пітьми»
було написано Конрадом у 1898-1899 роках, під час завершення правління
королеви Вікторії, коли імперіалізм розглядався англійцями як цивілізаційна
місія білої людини у допомозі менш розвиненим країнам, що відзначав також
Едвард Саїд.
Термін "колоніалізм" насправді приховує за собою не лише ідеї
цивілізаційної місії, але передусім прагнення до комерційної вигоди та
експлуатації ресурсів інших країн. Марлоу стає свідком не лише злочинів
колоніалізму, але й моральних злочинів, що залишаються безкарними, і ці
злочини підтримуються імперською ідеологією. Містер Курц, відомий у
Європі як демократ, під час служби в компанії перетворюється на
справжнього варвара. Конрад показує ідею, що цивілізація може бути злом,
тоді як первісна невинність племен є благодаттю. Африканці, попри всі
труднощі, залишаються життєздатними та добре пристосованими до свого
середовища. Багатозначність, закладена в авторській позиції Конрада,
дозволяє різні інтерпретації роману, тому не можна стверджувати, що лише
одна інтерпретація є правильною та єдиною [19, c. 306].
Таким чином, художня своєрідність повісті «Серце темряви» полягає у
поєднанні складної сюжетної та алегоричної структури, використанні
багатого символізму та різноманітних стилістичних прийомів. Ці елементи
дозволяють Конраду глибоко досліджувати теми імперіалізму, темної
сторони людської природи та моральних питань. Повість також відзначається
песимістичним поглядом на життя, характерним для модернізму, і
багатозначністю, яка залишає простір для різних інтерпретацій.
 РОЗДІЛ 2 ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМАТИКА ПОВІСТІ
ДЖ. КОНРАДА «СЕРЦЕ ТЕМРЯВИ»

2.1 Соціальна і філософська проблематика повісті Дж. Конрада

«Серце темряви» Джозефа Конрада – це не просто захоплива розповідь

про подорож у глибини Африки, а й твір, що досліджує складні соціальні та
філософські питання. Соціальні проблеми, такі як імперіалізм і колоніалізм,
розкривають жорстокість і експлуатацію, що супроводжували колоніальний
режим у Африці. Конрад показує жахливі умови життя африканців під
владою європейських колонізаторів, які ставляться до них як до рабів та
безжально використовують їхні ресурси. Расизм та нерівність також є
важливими темами, автор зображує расистські упередження та зверхність
європейців, які вважають себе вищими за африканців, і критикує
дегуманізацію, коли африканців сприймають не як людей, а як "дикарів" або
"тварин" [4, c. 308]. Повість досліджує контраст між багатством і владою
колонізаторів та злиднями і безправ'ям африканців.
Філософські питання у творі розкривають темні сторони людської
природи, такі як жорстокість, жадібність та аморальність. Конрад показує, як
люди, потрапляючи в екстремальні умови, втрачають своє людське обличчя і
стають здатними на жахливі вчинки. Повість ставить під сумнів цінність
цивілізації, яка приховує свою жорстокість і жадібність під маскою прогресу
та гуманізму [7, c. 90]. Конрад зображує, як цивілізовані європейці в Африці
стають варварами, які не відрізняються від "диких" аборигенів.
«Серце темряви» змушує читача задуматися над сенсом життя, над
цінностями добра і зла, над відповідальністю людини за свої вчинки.
Герої творів Конрада опиняються на порозі значущих змін у своєму
житті. Наприклад, капітан Марлоу з «Серця пітьми», Джім із «Лорда Джіма»,
Ностромо з однойменного роману, Адольф і Вінні Верлок з «Таємного
агента», та Кирило Разумов із «Очима Заходу» – всі вони стикаються з
внутрішніми конфліктами, що виникають через зовнішні обставини. Їм
необхідно переосмислити своє життя, і цей процес часто завершується
трагічно.» – усі вони стикаються з внутрішніми проблемами, спричиненими
зовнішніми обставинами. Їм доводиться аналізувати та переосмислювати
своє життя, що часто призводить до трагічних наслідків.
У модерністській літературі першої половини ХХ століття з'являється
новий тип персонажа, який стає ключовою фігурою. Зображення такого героя,
відповідно до нових тенденцій художньої прози, потребує особливого типу
сюжету і наративу, де герой виступає не тільки об'єктом, але й суб'єктом
розповіді, навіть якщо розповідь не ведеться від першої особи. Відомий
російський англіст А. Саруханян у своїй праці «Англійська література ХІХ
століття в дзеркалі ХХ століття» зазначає, що роман цього періоду
розвивався «від закритої форми життєвого досвіду до відкритої, від
зовнішньої напруги до внутрішньої» [9, с. 29]. Цей підхід виходив за рамки
індивідуальної екзистенційної проблематики і досягав універсальних
узагальнень, роблячи героя «одним із нас» у найширшому сенсі,
передбачаючи модерністські принципи створення характерів. Такий твір
занурює читача в атмосферу колоніальної Африки, спонукаючи до роздумів
про природу людини та її моральні цінності.
Однією з центральних тем роману є мораль і гуманність у контексті
колоніалізму. Лейтенант Марлоу, головний герой, опиняється в середовищі,
де панують жорстокість, безправ'я та порушення прав людини. Конрад
майстерно відтворює цю бездуховність та ницість у колоніальному світі.
Через переживання Марлоу читач починає розуміти, що найбільш жорстокі
вчинки здійснюються не в джунглях, а в серцях людей. Особливо вражає
використання автором образу та символіки річки Конго, яка стає символом
таємничості, темряви та внутрішньої боротьби. Річка представляє
безмежність, яка манить своєю загадковістю і вражає своєю силою,
допомагаючи читачеві зануритися в психологічний вимір твору та
досліджувати складність внутрішніх конфліктів героїв.
Роман залишає читача з палкими роздумами про сутність людської
душі, вплив колоніалізму на мораль і самосвідомість, а також про природу
зла і добра. Ця книга залишає глибокий слід у серці читача, викликає
внутрішні дискусії і допомагає краще зрозуміти складність людської природи
і суспільства.

2.2. Семантика і метафоричне наповнення назви твору

Назва роману Джозефа Конрада «Серце темряви» має глибокі

семантичні та метафоричні значення, які розкривають ключові теми твору.
Пітьма символізує африканський континент, який для європейців того часу
був незвіданим, таємничим і ворожим простором, тоді як серце вказує на
його центр і глибинну сутність [5, c. 318]. З морального боку, темрява може
символізувати жорстокість, жадібність і аморальність колоніального
середовища, а серце – людську душу, що піддається випробуванням у цій
темряві. Психологічно, пітьма втілює темні сторони людської природи, які
проявляються в екстремальних ситуаціях, а серце відображає внутрішню
боротьбу героя з цими сторонами. Метафорично, серце темряви символізує
те, що справжня сутність речей може бути жахливою. Пітьма також
символізує невідоме, яке одночасно лякає і вабить.
Згідно з дитячими спогадами Конрада, одного разу він випадково
поклав палець на карту, вказуючи на далеке місце, і сказав, що коли виросте,
обов'язково відвідає його. Це місце виявилося Африкою. У своєму творі
«Серце темряви» Конрад відобразив цю подію через свого оповідача Чарльза
Марлоу. У цій новелі, яка за характеристиками нагадує роман, але є
коротшою і менш складною за сюжетом, Конрад базується на власному
досвіді капітана річкового човна, що плаває по річці Конго.
Як і твори Харді, творчість Конрада перебуває на межі вікторіанської
епохи та сучасної доби початку 20 століття. Його роботи розкривають
сучасні характеристики, чітко відрізняючись від вікторіанських літературних
звичаїв. Сюжет у «Серці темряви» більше ментальний, ніж хронологічний і
лінійний [5, c. 318]. Хоча ми слідуємо за хронологією подій, коли Марлоу
подорожує до Конго, ця хронологія менш важлива, ніж його розумовий шлях
до усвідомлення та розкриття природи світу. Читач отримує розуміння подій
і персонажів разом з оповідачем, переживаючи подорож Марлоу до
усвідомлення людської природи.
Персонажі в романі Конрада не є реалістичними, як у творах Діккенса,
натомість увага зосереджена на психічному житті Марлоу і Курца [19, c. 310].
Хоча «Серце темряви» написане до появи праць Фрейда та Юнга, Конрад
цікавиться людською психологією, що стане основою для модерністів [18, c.
108]. Релігійні та біблійні образи підсилюють відмову від традиційних
релігійних цінностей і утверджують модерністський принцип відсутності
морального центру. Людська розбещеність часто гірша за інстинктивну
поведінку тварин, оскільки люди здатні на безглузде знищення [18, c. 108].а
Юнга, Конрад виявляє інтерес до людської психології, що пізніше стане
основою для письменників-модерністів, які досліджуватимуть психологічні
аспекти у своїх творах [18, c. 108]. Релігійні та біблійні образи у романі
підсилюють відмову від традиційних релігійних цінностей і утверджують
модерністський принцип відсутності морального центру. Основна
розбещеність людства часто виявляється гіршою, ніж інстинктивна поведінка
тварин [18, c. 108]. Люди можуть діяти за інстинктами, як тварини, але вони
також здатні на безглузде знищення, яке зображене у «Серці темряви».
В «Серці темряви» використовується техніка подвійного оповідача [4,
с. 315]. Книга починається з того, що неназваний оповідач описує події на
кораблі «Неллі» на річці Темзі в Лондоні, де Марлоу вже літній. Цей
оповідач, ймовірно, як і Марлоу, є матросом на «Неллі». У другому абзаці він
згадує, що річка Темза «розтягнулася перед нами» і пізніше зазначає, що
присутні чоловіки мають «зв'язок моря». Основна частина історії подається
через спогади Марлоу про його досвід капітана річкового човна на річці
Конго. Ми сприймаємо події через його спогади, а не в реальному часі. Під
час читання можна помітити, як неназваний оповідач час від часу
втручається в розповідь Марлоу [3, с. 129].
На поверхневому рівні, це розповідь про подорож до серця темряви,
тобто до африканського континенту, який багато європейців на початку 20-го
століття вважали «темним континентом» через його невідомість [4, c. 315].
Марлоу шукає загадкового агента компанії Курца, який збирає більше
слонової кістки та грошей, ніж будь-який інший агент. Курц стає символом
грабежу чужих ресурсів і експлуатації населення, що критикує європейський
імперіалізм, адже його слава базується на зароблянні грошей з землі, яка
йому не належить.
На глибшому рівні історія Марлоу перетворюється на подорож до
серця людської розбещеності. Проникаючи глибше в джунглі й
наближаючись до Курца, він переживає моменти прозріння та усвідомлює,
що людство має ядро зла, серце темряви. Хоча оповідь не має прямого
релігійного контексту, концепція первородного гріха і вродженої схильності
до зла, тобто серце темряви, є кінцевим пунктом фізичної, психічної та
духовної подорожі Марлоу. Роман можна тлумачити як подорож на невідому
територію, усвідомлення Марлоу власного зла або як символ природної
схильності людства до зла. «Серце темряви» відображає модернізм через
свою техніку розповіді і центральну тему, де кульмінацією пошуку сенсу в
житті виявляється лише темрява [13].
Отже, семантика і метафоричне наповнення назви твору полягає у
багатошаровому значенні "Серця темряви". Назва символізує не лише
фізичну темряву джунглів Африки, але й моральну та духовну темряву, яка
прихована в серці кожної людини. Вона відображає жорстокість і
безжалісність колоніалізму, а також внутрішні конфлікти та боротьбу
персонажів з власними демонічними сторонами. Темрява виступає як
метафора для зла, невідомості та жорстокості, в той час як "серце" вказує на
центр цих явищ, глибину людської душі та її здатність до жахливих вчинків.
Таким чином, назва твору поєднує в собі фізичну, моральну і психологічну
тематику, роблячи її центральною метафорою всієї повісті.

2.3. Концепція світу і людини за Джозефом Конрадом

У романі Конрада світ поділяється на дві контрастні сфери:

цивілізовану Європу та жорстоку, дику Африку. Африка постає як темний
континент, не тільки фізично, але й морально. Європейська цивілізація
виглядає як ілюзія, що приховує жорстокість і жадібність. Автор критично
ставиться до колоніалізму та його руйнівного впливу на Африку та її
мешканців [20;21].
Людська природа в романі відображена через жорстокість і здатність
до жахливих вчинків, показуючи, що кожна людина має темну сторону, яка
може проявитися в певних обставинах. Герої зіштовхуються з моральними
дилемами, обираючи між добром і злом, що підкреслює конфлікт між
ідеалізмом і реалістичним баченням світу. Конрад майстерно показує, що
темрява існує не зовні, а всередині людини. Його герої пізнають жах, що
лежить у глибині людського серця, і розуміють, що цивілізація є лише
тонкою плівкою, яка приховує жахливу прірву. У романі лунають цитати на
кшталт "Темрява була не зовні, а всередині" та "Я пізнав жах, що лежить в
глибині людського серця", що підкреслюють основну ідею твору [5, c. 145].
Конрад змушує читача задуматися над складними питаннями буття,
розкриваючи темні сторони людської природи та критикуючи уявлення про
цивілізацію та мораль [5, c. 145]. Це лише один з можливих поглядів на
концепцію світу і людини в романі. Твір багатий на символи та метафори, які
можна інтерпретувати по-різному, і кожен читач може сформувати власну
думку про світ і людину в "Серці темряви".
Конрад творить власну філософію людського буття, де існування
проходить через вир подій, постійний вибір, боротьбу за людську гідність за
будь-яких обставин і суперечливість особистості. Описуючи океанські
простори та екзотичні острови, Конрад завжди говорить про людську долю та
глибинні основи людського буття. Його світосприйняття пов'язане з
усвідомленням єдиної цінності у світі – внутрішнього життя людини, що
випливає з екзистенційних проблем. Це світосприйняття забарвлене в тон
трагізму та стоїцизму, де життя розглядається крізь призму безперервної
боротьби з ворожими силами буття. Автор виразно зображує бурхливість
стихії, яка ніби прагне знищити людину, але водночас доводить, що загрозу
приховує і повсякденна дійсність. Уявлення письменника про хаос буття
протиставляється стійкій позиції людини, яка базується на етичних і
культурних цінностях цивілізації, включає почуття обов’язку, вірність
моральним нормам та відповідальність за свої вчинки. У центрі кожного
роману Конрада – особистість, індивідуальність. Його герої – звичайні люди,
але їх об’єднує духовна одержимість, усвідомлення марності існування,
витримка, стійкість перед випробуваннями і необхідність вирішувати
важливі моральні питання.
Незвичайні умови стають для персонажів "граничною ситуацією", в
якій виявляється їхнє справжнє "я" – частина особистості, яка
усвідомлюється як власне "я" і взаємодіє з навколишнім світом [19, с. 309].
Герої Конрада постійно стикаються з вирішальними моментами, і всі їхні дії
готують їх до цих рішень. Доля ставить їх перед важливими, часто
фатальними виборами, де пригодницький сюжет відступає на другий план, а
на перший виходить аналіз мотивів, які визначають вибір тієї чи іншої
системи цінностей.ом, і все, що вони роблять, слугує внутрішньою
підготовкою до цього вибору. Доля ставить їх перед важливими, фатальними
рішеннями, а сюжетний пригодницький план втрачає своє значення.
Головним стає аналіз мотивів, які визначають причини вибору тієї чи іншої
системи цінностей.
Конрад наголошує на важливості відповідальності за власні вчинки,
розглядаючи її як прояв свободи – основний аспект екзистенції. Океан,
кораблі та поведінка персонажів у його творах слугують моделлю людського
існування, де перевіряється моральний «кодекс», який включає вірність
обов’язку, мужність і професійну майстерність. Морська тематика допомагає
досліджувати складність і суперечливість людської природи та світу, що
обумовлені історією та суспільними відносинами [2]. Зосередимося на романі
«Лорд Джим» – філософському творі про драматичну дійсність. У цьому
романі автор майстерно передає світоглядні орієнтири звичайної людини, а
гостра психологічна колізія в душі головного героя є ключем до розуміння
людської природи, що відображає прагнення людини до пошуку сенсу буття.
Історія Джима є глибоким дослідженням трагедії людини, яка прагне
зрозуміти себе, але боїться цього процесу. Вона розглядає людську
психологію та шукає відповіді на фундаментальні онтологічні та етичні
питання. Молодий моряк Джим відчуває муки совісті через свій ганебний
вчинок і прагне знайти спосіб спокутувати свою провину. Ці моральні муки
змушують його подорожувати світом, від одного моря до іншого, від затоки
до затоки, на загублені острови в океані. Але його тривога і внутрішній біль
не зникають, оскільки він не може втекти від власної совісті [9, с. 122].
Драма Джима полягає у його внутрішньому конфлікті, невідповідності
між його суб'єктивними уявленнями та об'єктивною реальністю вчинків.
Конрад розкриває тему трагічної долі звичайної людини і пошуків
утвердження людської гідності, підкреслюючи, що сенс буття полягає в
невтомному самопізнанні. Важливо не те, що трапляється з людиною, а те, як
вона сприймає ці обставини і як вони змінюють її внутрішній світ і розуміння
навколишнього світу [5].
Конрад бачив сенс буття у принципах морського професіоналізму,
вірності власним переконанням і моральним нормам, незважаючи на душевні
потрясіння та відчуття приреченості. Він випереджає літературу
екзистенціалізму, ведучи своїх героїв до неминучої загибелі – чи то
добровільної, чи то вимушеної. Саме на порозі смерті вони починають
частково розуміти сенс свого існування. Про Конрада варто говорити не
лише в контексті його ювілею, але й тому, що він був видатним майстром
слова, глибоким знавцем людської природи та мотивів, а також майстерним
оповідачем екзистенційної драми людського життя.
 ВИСНОВКИ

У курсовій роботі було проведено комплексний аналіз філософської

проблематики повісті Джозефа Конрада «Серце пітьми». Дослідження
охопило теоретичні основи твору, його художню своєрідність, а також
соціальні та філософські аспекти, що розкриваються через символіку та
метафоричні елементи. Було розглянуто неоромантизм в англійській
літературі кінця ХІХ - початку ХХ століття, вплив цього напрямку на
творчість Конрада, а також специфічні теми і мотиви, що роблять «Серце
пітьми» унікальним явищем у світовій літературі.
У результаті дослідження було встановлено, що повість «Серце
пітьми» є багатогранним твором, який відображає складність людської
природи та глибокі моральні питання. Митець використовує символіку
темряви та світла для розкриття внутрішньої боротьби своїх персонажів та
висвітлення жорстокої реальності колоніалізму. Важливим аспектом твору є
критика європейської цивілізації, яка, прикриваючись ідеалами прогресу та
гуманізму, насправді здійснює жорстокі та егоїстичні вчинки. Повість також
досліджує темні сторони людської душі, показуючи, як екстремальні умови
можуть вивільнити приховані жорстокість та аморальність.
Герої повісті, зокрема Марлоу і Курц, виступають у ролі не тільки
спостерігачів, але й активних учасників подій, що дозволяє глибше
зануритися у психологічні та філософські аспекти їхніх особистостей.
Розповідна техніка Конрада, зокрема використання внутрішнього монологу
та нелінійного наративу, додає твору складності та глибини, дозволяючи
читачеві відчути атмосферу невідомості та напруження.
Відтак, дослідження підтвердило, що «Серце пітьми» є важливим
літературним твором, який продовжує викликати інтерес та дискусії серед
дослідників та читачів. Повість не тільки відображає епоху, в якій вона була
написана, але й порушує універсальні питання, що залишаються актуальними
і сьогодні. Філософські ідеї, закладені Конрадом у цьому творі, дозволяють
по-новому подивитися на проблеми цивілізації, моралі та людської природи,
що робить «Серце пітьми» класикою світової літератури.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович, С. Д. Зарубіжна література XX століття : підручник для 11 кл.

загальноосвіт. навч. закл. / С. Д. Абрамович, А. М. Ніколенко. – К. :
Грамота, 2011. – 368 с.
2. Бушак Т. В. Зарубіжна література XX століття : навч. посіб. для студ. вищ.
навч. закл. / Т. В. Бушак. – К. : Академвидав, 2004. – 448 с.
3. Волощук Є.В., Звиняцьковський В. Я, Філенко О. Л. Зарубіжна література:
підручник для 9 класу загальноосвіт.навч. закл. Київ: Генеза, 2017. 304 с.
4. Гижа Л. Семантика організації наративу в романі Д. Конрада «Серце
темряви».с. 314-322. 2005.
5. Гончарук Л. В. Символіка кольорів у повісті Дж. Конрада «Серце пітьми»
/ Л. В. Гончарук // Наукові записки Тернопільського національного
педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія :
Мовознавство. – 2013. – № 1. – С. 144-148.
6. Дем’янова І. В. Мотив мандрівки в повісті Дж. Конрада «Серце пітьми» / І.
В. Дем’янова // Вісник Луганського національного університету імені
Тараса Шевченка. Серія : Філологічні науки. – 2014. – № 20 (2). – С. 18-22.
7. Жижома О. Індивідуально-авторська метафора та особливості її
перекладу. Актуальнi питання гуманiтарних наук. Т. 1, 2019. №26. С. 88–
93.
8. Зарубіжна література : підручник для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. /
[авт.-упоряд. О. М. Ніколенко]. – К. : Літера ЛТД, 2011. – 480 с.
9. Ісаєва О.О, Клименко Ж.В., Мельник А.О., Бицько О.К. Зарубіжна
література: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. Київ : УОВЦ
«Оріон», 2017. 304 с.
10. Кадоб’янська Н. М. Зарубіжна література: підруч. для 9 кл. загальноосвіт.
навч. закл. Харків : Тов-во «СИЦИЯ», 2017. 272 с.
11. Ковбасенко Ю. І., Ковбасенко Л. В. Зарубіжна література : підручник для 9
класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ : Літера ЛТД, 2017. 304 с.
12. Конрад, Дж. Серце пітьми / Джозеф Конрад ; пер. з англ. М. І. Габлевич. –
К.: Дніпро, 1986. – 240 с.
13. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту. К.: Знання, 423, 2. 2008.
14. Міляновська Н. Р. Зарубіжна література : підручник для 9 класу
загальноосвітніх навчальних закладів. Тернопіль : Астон, 2017. 304с.
15. Ніколенко О.М. Зуєнко М. О., Стороха Б. В., Туряниця В.Г., Орлова О. В.
Зарубіжна література: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. Київ :
Грамота, 2017. 176 с.
16. Паращич В. В., Фефілова Г. Є. Зарубіжна література. 9 клас : підручник
для 9 класу загальноосвіт. навч. закл. Харків : Вид. група «Основа», 2017.
304 c.
17. Сидоренко Ю. Специфіка жанрового і стильового аналізу літературного
твору з міфологічними структурами у школі. Молодий вчений, (9 (73)), 95-
98. 2019.
18. Токмань Г. Діалогічно-екзистенціальне зображення Джозефа Конрада в
романі Маріо Варґаса льйоси Сон кельта. Літературний процес:
методологія, імена, тенденції. Філологічні науки, (11), 108-112. 2018.
19. Шенкнехт Н. М. Марлоу і Куртц у боротьбі з безмірною пітьмою у
романі Серце пітьми Джозефа Конрада. Наукові праці Кам'янець-
Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні
науки, (36), 306-310. 2014.
20. Яковлева Н. М. Екзистенційність як домінанта проблематики і поетики
романів Джозефа Конрада. Наукові праці Кам'янець-Подільського
національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки, (33),
376-379. 2013.
21. Яковлева Н. М. Фокалізаційний принцип організації розповіді у романах
Дж. Конрада / Н. М. Яковлева // Наукові записки Національного
університету «Острозька академія». Серія : Філологічна. – 2015. – Вип. 54.
– С. 112-117.