КЗ “Запорізький фаховий музичний коледж ім. П.І.

Майбороди”
Запорізької обласної ради

Курсова робота

“Богема” Дж. Пуччині

Роботу виконала
Студентка ІІІ курсу
Спеціалізація “Теорія музики”

Сова Карина Євгенівна

КЕРІВНИК

Викладач - методист
ЦК “Музична література”
НОВОХАТСЬКА Т.М.

ЗАПОРІЖЖЯ - 2022
 План р а б о т и.

I. Вступ

1. Значення творчості композитора. Історичний огляд……. 3

2. Oгляд літератури за темою………………………………..4
3. Мета роботи – постанова головної п р о б л е м и…….5

II. Основна частина Аналітична частина (8-10 стр.)

1. Історія створення опери «Богема» …..............…………….6

2. Головні риси жанру опери…….……………………………8
3. Головні лінії драматургії опери ……………………………?
4. Особливість засобів виразності у розкритті образів
головних героїв………………………………………………?
5. Роль масових народних сцен……………………………….. ?
6. Значення оркестрових епізодів………………………………?

III. В и с н о в к и (1 - 2 стр.)

1. Зв'язок з традиціями
2. Новаторство
3. Послідовники
Огляд літератури за темою

1. Артуро Тосканіні “Великий маестро” — глава 14;

2. Балашша Імре, Гал Дердь Шандор “Путеводитель по операм — 1”;
3. Гоббі Тіто “Світ італійської опери”;
4. «Оперні лібрето» В.
А. Панкратова, Полякова
5. І.І. Мартынов «Історія зарубіжної музики»
6. А. Ю. Данилов Колекція Орфея «Сто знаменних оперних лібрето»,
видавництво Украл LTD
Історія створення опери “Богема”

Лібрето “Богеми” написано за романом французького письменника Анрі Мюрже

“Життя Богеми”. У цьому творі відображено життя талановитих, але бідних,
молодих артистів — поетів, художників, музикантів, що населяли Латинський
квартал у мальовничому Парижі. “Життя богеми” — найбільш значущий твір А.
Мюрже. Роман, що вийшов у 1851 році окремою книгою, приніс автору літературну
славу. Сумістно з Ж. Барьером письменник переробив свій роман у п’ятиактну п’єсу
“Богема”, яка мала шалений успіх.

У 1893 році Л. Ілліка і Д. Джакоза почали писати лібрето на основі роману Мюрже;
робота тривала близько двох років. Музика була написана Пуччині за вісім місяців.
Прем’єра опери відбулася 1 лютого 1896 року в Турині.

І от, лютого вечора, у оперному театрі блискуче суспільство збирається, щоб почути
прем’єру нової опери Джакомо Пуччині, автора “Манон Леско”, що здобула
національну любов. Диригентом став Артуро Тосканіні, котрий вже тоді мав
блискучу репутацію. За таких обставин, прем’єру опери, що через роки стане однією
з найулюбленіших італійських опер, мав чекати шалений успіх. Однак, цього не
сталося. Опера не провалилася, але публіка її прийняла, можна сказати, трішки
краще, ніж прохолодно. І критики не виявляли до неї прихильності. Один з них
навіть назвав оперу “пустою, зовсім інфантильною”. Прем’єра у “Метрополітен-
опера” у 1900 році здобула ще гірші відгуки.

“Богема, -- писав «Tribune», -- низька за сюжетом, шумна та порожня за музикою,

нелогічна опера”.

Але далеко не всі критики розділяли цю помилкову оцінку. Не дивлячись на думку

багатьох музикантів, професійні критики в очах потомків частіше у своїх судженнях
виявляються праві, ніж не праві. У цьому випадку ніхто не оцінив значення опери
точніше, ніж видавник Пуччині Джуліо Рикорді. За три місяці до прем’єри, Рикорді,
що виявився втягнутим у роботу композитора та лебретиста, протягом всіх трьох
років, у які створювалася опера, писав: «Любий Пуччині, якщо ти цього разу не
створиш шедевру, я зміню професію і піду торгувати ковбасою!»