Professional Documents
Culture Documents
Академія Зодіак. Пробудження
Академія Зодіак. Пробудження
Академія Зодіак. Пробудження
АНОТАЦІЯ:
***
***
Коментарі:
Маргеріт Хелебор: ВМИРАЮ ЗІ СМІХУ
Мілтон Хьюберт: Ха-ха-ха, так, намочіть їх!
Гері Джонс: ЖОРСТКИЙ БРАТАН! Зустрінемося пізніше на
тренуванні з пітболу!
Міллі Баджервіль: Ти такий смішний, Максе!
ОРДЕНИ ФЕЙРІ
Taenia (з лат. стрічка; в біології рід паразитів тварин)
(Орден паразитуючих)
Вампір
Сирена
Mutatio (з лат. мутація)
(Орден мутуючих)
Дракон
Мантикора
Грифон
Цербер
Пегас
Перевертень
Немейський лев
Гідра
Кавказький орел
Химера
Падаюча зірка:
Він не розповів вам всієї історії...
Роксанія Вега:
Хто?
Падаюча зірка:
Тінь наближається до тебе, Дарсі!
Залишайся на світлі!
Коментарі:
Маргарита Гелебор:Схоже, що небажані Спадкоємці вже впізнали
своє місце у самому низу. #шльондрилисіють
Даміан Еверґіл:Ти хочеш сказати, що ти безволоса повія або ти
ховаєш повний кущ під цією спідницею, Маргарита?
Маргарита Гелебор:Начебто ти колись залізеш під мою спідницю,
щоб дізнатися про це, Даміане Придурок.
Даміан Еверґіл:Тоді не повія. Просто носиш светр із вагіною.
#волохатапизда
Маргарита Гелебор:Закрий своє обличчя, Даміане! #тупийпридурок
Терранс Боннервіль:Якщо обидві дівчини Веґа так добре
виглядають голими, то я щойно знайшов свою останню фантазію про
секс утрьох. #забравбидвох
Баррі Гурра:Чудова робота, Даміане!
Тайлер Корбін:Наступного разу він поставить її на коліна.
#уменевстав
Мої губи розійшлися в суміші огиди й обурення, коли я читала
коментарі, в яких мене обговорювали як шматок м'яса. Було багато
уїдливих та глузливих відповідей від дівчат, а також багато, багато
непристойних коментарів від студентів-чоловіків. Не раз згадувалося
про секс утрьох, включаючи мене та Дарсі, що змусило мене скривити
губи.Чому хлопці гадають, що це буде сексуально? Якби я сказала їм
почати цілуватися зі своїм братом чи сестрою, їм було б огидно, але
оскільки ми були близнюками, це якимось чином робило цю збочену
ідею фантазії нормальною?
Я була трохи здивована тим, що ніхто зі Спадкоємців не
прокоментував, хоча я помітила, що Даріус зі сміхом відреагував на
коментар про те, щоб поставити мене на коліна. Я здогадалася, що
вони вважають себе вищими за додавання коментарів до чужих
повідомлень.
Мої пальці завмерли над рядком коментарів, поки я намагалася
зрозуміти, чи варто мені відповідати. В глибині душі я розуміла, що
будь-які мої слова тільки розпалять полум'я, але сидіти склавши руки й
терпіти це лайно було просто не для мене.
Перш ніж я встигла ухвалити рішення, пост та всі коментарі до
нього раптово зникли. Натомість з'явилося повідомлення, і мене
охопило полегшення.
Дзілінь-дзілінь.
Широко позіхнувши, я перекотилася у ліжку, щоб дотягнутися до
свого Атласа. На обличчі в мене грала сонна посмішка. За вікном
співали пташки, ліжко, здавалося, обіймало кожну частинку мого тіла,
а ранок запрошував мене у новий день.
Я з захопленням натиснула на свій гороскоп. Останні два були дуже
точними, тож цього разу я хотіла постаратися і знайти в ньому
застереження на сьогодні. Якщо це допоможе мені уникнути чергової
зустрічі зі Спадкоємцями, то я готова шукати в цих передбаченнях
прихований сенс.
***
***
Містечко Астероїд.
Лише для проживання викладачів.
Строго заборонено студентам у будь-який час.
Недотримання цього правила призведе до серйозних наслідків.
Дарсі Веґа:
Ти казала, що Оріон від нас щось приховує. Не хочеш розповісти, що
ти мала на увазі?
Падаюча зірка:
Мені не подобається його компанія.
Дарсі Веґа:
Ти маєш на увазі Даріуса?
Дарсі Веґа:
Ти знаєш, що вони замислили?
Падаюча зірка:
Ні.
Падаюча зірка:
Але я знаю це…
Усі союзники родини Акрукс небезпечні.
Не довіряйте їм.
Дарсі Веґа:
Але чому?
Падаюча зірка:
Я думаю, що родина Акрукс причетна до смерті ваших справжніх
батьків.
І в мене є причини підозрювати, що сім’ї інших Спадкоємців їм
допомагали.
Падаюча зірка:
Я не можу поділитися всіма своїми знахідками через Faebook. Це
небезпечно.
Але поки прочитайте це. Я скоро з вами зв’яжуся.
***
Я сиділа на уроці Кардинальної Магії, моє серце було сповнене
тривогою. Оріон запізнювався. Я раз у раз позирала на двері,
очікуючи, що він зайде до аудиторії з кулеметом й розстріляє нас із
Торі.
Зберися.
Йому навіть не знадобився б кулемет, він міг би порізати нас на
шматки своїми гострими вилицями, не говорячи вже про його пазурі…
Після того, що ми дізналися минулої ночі, я майже не зімкнула очей.
Мене страшив урок Оріона.
Дієго переводив погляд з мене на Торі, його блідо-блакитні очі були
сповнені тривогою.
— Усе добре? Ви виглядаєте ніби живі мерці.
Я силувано засміялася, але це не прозвучало дуже переконливо.
— Без тебе вчора було сумно, — Софія зашепотіла до Торі. — Мені
тебе не вистачало.
Торі вибачливо посміхнулася.
— Спадкоємці хотіли мене впіймати. Потрібно було сховатися.
Софія зітхнула, виводячи пальцем кола на парті.
— Хотіла б я, щоб вони від вас відчепилися.
Тим часом Кайлі велично зайшла в аудиторію та почала граційно
походжати між рядами парт, роздаючи студентам яскраво-рожеві
листівки.
— Вечірка першокурсників наступної п’ятниці у Сфері!
Коли вона наблизилася до нас, швидко відсмикнула руку з
листівками. Своїми бурштиновими очима вона дивилася то на мене, то
на Торі, ніби гадюка, що обирала, на кого їй накинутися.
— Думаю, ви не прийдете.
Вона змахнула листівками прямо в нас перед очима з насмішкуватим
виразом обличчя.
— Чому це? — Софія піймалася на приманку.
— Тому, що ніхто не хоче вас там бачити, — відповіла вона й
обдарувала нас отруйним поглядом. Моє серце сповнилося
занепокоєнням.
Двері відчинилася, і в аудиторію зайшов Оріон. Побачивши його, я
втиснулася у свій стілець. Він обвів кімнату очима, і його погляд
вчепився за листівки в руках Кайлі.
— Ні, — прогарчав він й змахнув рукою. В аудиторії подув
потужний вітер, який захопив усі листівки й швидко переніс їх у
смітник.
Кайлі завмерла,біла як смерть, і з тривогою подивилася на Оріона.
— Сер, я...
— Міс Мейджор, якщо ти ще хоча б раз будеш роздавати сміття на
моїх заняттях, тебе буде відсторонено від усіх офіційних заходів на
весь рік.
Я не змогла стримати задоволення від невдачі Кайлі, коли побачила,
як зауваження Оріона ніби вибили землю у неї з-під ніг. Навіть попри
те, що Оріон міг виявитися психопатом-вбивцею.
— Але, сер! — ахнула вона.
Оріон знову змахнув рукою – листівки, які ще залишилися у Кайлі в
руках, злетіли в повітря й розлетілися на сотні шматочків. Розірваний
папір рожевим дощем посипався їй на голову.
Господи, якби захотів, він міг би розірвати мене на шматки, так
само як цей папір.
Тоді чому він цього ще не зробив?
Клас вибухнув хвилею сміху, я теж не змогла втриматися й тихенько
пирхнула. Кайлі, червона як рак, поспішила повернутися на своє місце.
Оріон з розмаху поставив свою чашку з кавою на стіл, і в аудиторії
одразу стало тихо. Він пробігся очима по обличчях студентів, його
погляд на пів секунди затримався на мені. Я підняла підборіддя.
Ти мене не лякаєш.
Хоча, чорт, мабуть-таки лякаєш.
Оріон повернувся до дошки та вивів на ній напис.
ВИ НЕ УНІКАЛЬНІ.
Коментарі:
Калеб Альтаїр: Якого біса???????????????????
Ранджип Шан: @Калебальтаїр – це ненормально, братан…
Тайлер Корбін: Мав змогу дивитися це шоу в першому ряду.
#Оріондавжару
***
***
Падаюча Зірка:
З'явилася нова інформація.
Можемо зустрітися?
Торі Вега:
Коли?
Падаюча Зірка:
Через десять хвилин.
За баром є провулок.
Побачимось там.
Падаюча Зірка:
Тінь наближається. Я не можу ризикнути зустрітися зараз.
Ви повинні знайти безпечне місце, перш ніж темрява забере вас!
Дарсі теж нахилилася, щоб прочитати повідомлення, і я прокляла
нашого дурного таємничого посланця за те, що він привів нас сюди
дарма.
— Нам слід піти звідси, — тихо сказала Дарсі, озирнувшись
навколо.
— Давай, — погодилася я, зробивши крок до алеї, якою ми сюди
прийшли.
Темна тінь насунулася, закриваючи світло з вулиці, я завмерла. Дарсі
наштовхнулася на мене, не помітивши, що я зупинилася, і я схопила її
за руку, щоб вона не впала.
— Хто там?— нерішуче промовила я, гадаючи, що Падаюча Зірка
все-таки вирішила з’явитися.
Тиша тривала кілька довгих секунд, а потім, коли тінь наблизилася,
почувся гучний гуркіт.
Моя магія спалахнула у відповідь, коли я відступила на крок назад,
потягнувши Дарсі назад за собою. Вона спробувала обійти мене, щоб
краще розгледіти, але я не дозволила їй, стоячи між нею та тим, хто
блокував наш вихід.
Холод розтікався по моїх венах, і я намагалася використати свою
магію, щоб запалити вогонь у своїй долоні.
Тепло торкнулося кінчиків моїх пальців саме тоді, коли той брязкіт
пролунав знову, цього разу гучніше, голосніше.
Моя магія запнулася. Маленьке полум’я спалахнуло, а потім згасло,
наче хтось його висмоктав.
Серце затерпло від паніки, коли фігура підійшла на крок ближче, а
ми зробили ще один крок назад.
Я відчувала, як магія буяє у моєму тілі, наче буря, але я не могла її
використати.
— Я не можу використати свою силу, — видихнула Дарсі, у її голосі
відчувався страх.
— Я теж, — прошепотіла я.
Це все якийсь трюк? Невже нас оточують Спадкоємці, готові
влаштувати нам новий жах?
Третій брязкіт був настільки гучним, що мої кінцівки завібрували від
нього. Я не знала, що це було, але мені здавалося, що він утворює
клітку навколо моєї сили й міцно замикає її. Потім я відчула себе
обтяженою свинцем, і різко втягнула повітря, коли зрозуміла, що шум
починає знесилюватимої кінцівки. Якщо ми швидко не виберемося
звідси, я впевнена, що ми взагалі не зможемо втекти.
— Біжи! — крикнула я, схопивши Дарсі за руку, й розвернулася в
протилежному напрямку.
Ми почали спринт, наші підбори-шпильки ускладнювали цю задачу,
але ми не дозволяли їм сповільнювати нас.
Дарсі міцно стиснула мою руку, коли ми промчали повз ряд
сміттєвих баків, і той брязкіт пролунав знову. На якусь жахливу мить
ми все ж загальмували, незважаючи на наші наміри та стукіт ніг, який
чувся позаду нас.
Я закричала, намагаючись бігти так швидко, як тільки могла.
Дарсі спіткнулася, і я схопила її за руку, допомагаючи й штовхаючи
перед собою. Я кинулася до найближчого сміттєвого контейнера й
витягла з нього великий мішок зі сміттям, а потім кинула його у бік
того, хто переслідував нас, якраз тоді, коли брязкіт почався знову.
Шум обірвався приглушеним бурчанням, коли мені вдалося влучити
у ціль, і до кінчиків моїх пальців надійшла сила.
Порив повітря пройшов повз мене, коли Дарсі використала свою
магію. Вітер був настільки сильним, наче камінь. Він ледь потягнув
мене за волосся, перш ніж врізатися в нашого сталкера з силою
торнадо.
Тіньову фігуру відкинуло назад, і я, похитнувшись, підійшла до
Дарсі з широко розплющеними очима, намагаючись використати
власну магію, щоб приєднатися до неї.
Перш ніж я змогла це зробити, брязкіт почувся знову, і в мене зникла
можливість використовувати власну силу.
Фігура підвелася, до неї ніби потягнулисяінші тіні навколо,
здавалося, їх притягував магніт. Це не говорило про них геть нічого,
окрім моєї внутрішньої впевненості, що з ними щось жахливо не так.
Дарсі заскиглила, схопивши мене за руку й потягнувши назад.
Ми знову почали бігти, страх додавав сили нашим кінцівкам,
покимчали темними алеями, одна за одною.
Я відчувала, як тінь наближається з кожним кроком, відчуваючи її
подих на своїй потилиці.
Брязкіт почувся знову, і я затиснула вуха руками, не розуміючи, що
це в біса таке, але знаючи, що воно щось робить зі мною кожного разу,
коли я його чую.
Дарсі захиталася, коли її охопила сила брязкоту, та я підштовхнула її,
і нам вдалося помчати ще швидше, оскільки адреналін почав
розливатися по наших кінцівках.
Тепле світло освітлювало кінець провулка перед нами, і я відчула
полегшення, коли побачила вихід.
Ми стрибнули вперед й вибігли прямо на добре освітлену вулицю
перед жвавим баром. За столиками сиділи студенти, які сміялися й
пили.
Мені було надто страшно, щоб звертати увагу на здивовані погляди,
якими вони нас проводжали, і ми кинулися прямо через вулицю, щоб
приєднатися до безпеки натовпу, зовсім не сповільнюючись.
Щойно нас оточили люди, я повернулася обличчям до алеї, широко
відкривши очі та намагаючись помітити того, хто нас переслідував.
Дарсі нахилилася до мене, її рука торкнулася моєї, поки моє
серцебиття гриміло у вухах.
Провулок був порожнім. Просто темний простір між двома
невинними на вигляд будівлями. Але страх, який паралізовував моє
нутро, був справжнім.
Хтось поклав свою руку мені на плече, і я здригнулася, піднявши очі
й побачивши, що Макс Ріґель усміхається нам. Він був одягнений в
яскраву сорочку, яка, ймовірно, коштувала дорожче, ніж тижнева
оренда нашої старої квартири, а його ірокез був стильно зачесаний.
— Що так розбурхало наших двох маленьких Веґа? — ласкаво
запитав він, і я відчула поклик його сили, що спонукає розкрити йому
свої страхи.
Я глянула на Дарсі, не знаючи, розповідати чи ні. З одного боку,
дозволити йому трішки позбавити мене цього страху не видавалося
найгіршою ідеєю в цей момент. З іншого боку, я, ймовірно, була
налякана лише тому, що один із його тупих друзів міг переслідувати
нас.
Але коли ця теорія спала мені на думку, я помітила інших
Спадкоємців, які сиділи за столиком ліворуч від нас. Вони випивали й
виявляли всі ознаки того, що були тут уже певний час. Крім того, я
досі не відривала очей від того провулка, але більше ніхто з нього не
виходив.
—Хтось переслідував нас, — пробурмотіла Дарсі, піддавшись
поклику сили сирени.
— Справді? — зацікавлено запитав Макс, обійнявши нас руками,
щоб ми підтягнулися до нього ближче. Я розуміла, чого він прагне, але
точно почувалася тут безпечніше, ніж у тому провулку. І враховуючи
той факт, що зараз нас оточувала купа придурків, які, як я знала,
бажають нам зла, це говорило багато про що.
— Він намагався завдати нам шкоди, — пробурмотіла я, відчуваючи
потяг магії Макса, коли він втягнув у себе частину моєї разом із
частинкою мого страху. Сирени, ймовірно, гребли б гроші лопатою,
якби були психіатрами. Хто б не хотів, щоб час від часу хтось
висмоктував з нього нещастя?
— Це звучить як гарна історія, яку можна розповісти за чаркою, —
Макс спрямував нас між натовпом студентів до інших Спадкоємців. Я
кинула на Дарсі стурбований погляд, і її очі розширилися у відповідь,
але перш ніж ми встигли висловити будь-які заперечення, ми
опинилися за їхнім столом.
Інші Спадкоємці здивовано дивилися на нас, а я насупилася,
дивуючись, якого біса я дозволила Максу затягнути нас сюди.
— Подивіться, кого я щойно знайшов тікаючими від тіней, —
оголосив Макс із широкою посмішкою, його рука опустилася вниз по
моїй спині, майже дійшовши до моєї дупи.
Я відмахнулася від нього, перш ніж він встиг це зробити.
— Ми не тікали від тіней, хтось переслідував нас, — сказала Дарсі,
захищаючись, коли Сет нахилився вперед із вовчою посмішкою.
— Ви справді маєте бути наляканими, якщо подумали, що ми
кращий варіант, — сказав він.
— Вони налякані. Я відчуваю смак їхнього страху, — захоплено
сказав Макс. — І вони якраз збиралися розповісти мені все про це.
Калеб розсміявся, провівши рукою по своєму густо закрученому
світлому волоссі, його очі бігали між моєю сестрою та мною.
Макс сів на єдине вільне крісло за столом й смикнув Дарсі собі на
коліна, притягнувши її до своїх грудей, коли він нахилився до її вуха.
— Що було найгіршим? — запитав він, і я відчула, як його сила
тягне мене, хоча він більше мене не торкався. Дарсі потрапила у
пастку його магії, і її губи розтулилися, щоб автоматично відповісти на
його запитання.
— Хтось продовжував створювати цей жахливий шум, — відповіла
вона. — Як гарчання чи брязкіт...
Даріус нахилився вперед, його брови зацікавлено піднялися,
оглядаючи нас із сестрою.
— Ми не залишимося, — різко сказала я, нахилившись уперед, щоб
вирвати Дарсі з рук Макса, готуючись вдруге здійснити втечу за цей
вечір.
— Зачекайте хвилинку, — велика рука обхопила моє зап’ястя, перш
ніж я змогла підвестись на ноги, і моя кров закипіла на знак
попередження, поки Даріус тримав мене. Я озирнулася, щоб зустрітися
з його темними очима, й не втрималася, щоб не проскочити поглядом
по його білій сорочці, яка була надто тісною для його м'язистого тіла.
— А що, як ми оголосимо перемир’я? Лише на одну ніч, —
запропонував він.
— Чому ми повинні цьому вірити? — запитала я зневажливо.
Дарсі насупилася, нерішуче намагаючись вислизнути з рук Макса,
ніби вона неясно усвідомлювала, що не хоче бути там. Він випустив
хвилю заспокійливої сили, яка торкнулася й мене, і Дарсі знову
розслабилася.
— Ми просто хочемо веселої ночі, — сказав Калеб. — Ми можемо
залишити поза увагою нашу політичну ситуацію.
— Нашу політичну ситуацію? — повторила Дарсі, знову
насупившись.
— Так, ви знаєте. У нас є маленька проблема з тим, що ви з’явилися
нізвідки, щоб вкрасти наше право первородства та порушити баланс
сил у всьому королівстві, — дражнив Калеб.
— Нам не потрібне ваше дурне первородство, — пробурмотіла я.
Даріус все ще не відпустив мене, і я спробувала вивільнити руку,
смикнувши її назад. Він усміхнувся на мої зусилля, а потім потягнув
мене вперед так сильно, що я впала йому на коліна.
Він обхопив мене за талію й пересадив у більш зручне положення з
глибоким сміхом, від якого мої кінцівки залило теплом.
— Випийте з нами, — наполягав він, махаючи бармену через скло
вікна поруч із нами, незважаючи на те, що бар був заповнений, й
персонал явно вже збивався з ніг. — Клянуся, ми не торкнемося вас і
пальцем, якщо ви цього не захочете.
— Ну, я не хотіла, щоб ти тягнув мене до себе на коліна, але,
здається, тебе це не зупинило, — пробурмотіла я, хоча була майже
впевнена, що те, що я все ще сиджу тут, дещо заперечує моїм
аргументам.
Даріус знову розсміявся, і я відчула його глибокий сміх, коли його
груди притиснулися до мого тіла.
Калеб підійшов ближче до мене праворуч й доторкнувся пальцями
до моєї руки, від чого в мене побігли мурашки.
— Я навіть пообіцяю не кусати тебе сьогодні ввечері, якщо хочеш.
Я зіткнулася поглядом з Дарсі, і вона знизала плечима, даючи мені
зрозуміти, що вона теж невпевнена на рахунок цієї пропозиції, як і я.
Макс послав ще одну хвилю розслаблюючої енергії, і я відчула, як моя
рішучість щодо втечі, зникає.
— Гадаю, ми можемо залишитися та випити одну чарку, — нерішуче
сказала Дарсі, коли Макс погладив її по руці, а сила його впливу зросла
у повітрі. Ми були оточені посмішками, від яких моє серце затремтіло,
а живіт скрутило.
Я була майже впевнена, що це жахлива ідея, але текіла в моєму
організмі, клич сирени та стіл, заповнений прекрасними чоловіками,
затикали мою розсудливість.
— Тоді одну чарку, — нарешті погодилася я, коли з’явилася хтива
дівчина-бармен із усмішкою та блокнотом, готова прийняти наше
замовлення.
— Краще візьміть велику, якщо ви залишаєтеся лише на одну, —
дражнив Сет, наказуючи всім нам.
Даріус відкинувся на спинку крісла, притягнувши мене ближче та
відкинувши моє волосся від вуха, і я подумки дала собі копняка, коли
підсунулася ближче, щоб почути, що він збирався сказати. Такі хлопці,
як він, завжди були для мене поганою ідеєю. Це було так, ніби
всередині мене був магніт, який тягнув мене до найбезжальнішого
виду мудака, незважаючи на те, що я щоразу знала, чим це закінчиться.
І я ніколи не зустрічала жодного хлопця, який міг би позмагатися з
Даріусом Акруксом за темну та таємничу атмосферу, не кажучи вже
про його нищівну привабливість. Я була безсила захистити своє
зрадницьке тіло від нього, особливо коли кінчики його пальців
торкалися мого голого плеча.
— Ти хочеш розповісти мені про те, що сталося в тому провулку? —
запитав він.
Я не могла вгамувати тремтіння, яке пробігло в мене по спині, коли
згадала ту тіньову постать, що переслідувала нас.
— Це та частина, де ви смієтеся з нас за те, що ми повелися на якусь
вашу витівку? — запитала я, відмовляючись відповідати на його
запитання. — Це був хтось із твоїх друзів? І це ти попросив когось
надіслати повідомлення?
Його темний погляд на мить зблиснув, і він ніби стримувався від
того, щоб щось сказати.
— Мені не потрібний хтось інший, щоб виконувати мою роботу, —
відповів він зневажливо. — Можливо, я хвилююся за твій добробут.
Я недовірливо пирхнула, відсунувшись назад, щоб більше не
торкатися його грудей.
Так, він був занадто гарячим, але він також був надмірно жахливим,
коли хотів таким бути, і я не збиралася шаленіти від його вчинка
ПрекрасногоПринца лише тому, що він вирішив поводитися так зі
мною.
Я відвернулася від нього й побачила, що Калеб зацікавлено дивиться
на нас, коли бармен повернулася з тацею, повною напоїв.
Дарсі розповідала Максу про переляк, який охопив нас у провулку, а
його рука міцно обіймала її за талію, впиваючись у її страх, як велика
стара п’явка. Я знову подумала, чому ми дозволили їм переконати нас
приєднатися, й перевела увагу на напої, коли бармен розставила їх, а
Даріус втиснув їй у руку купюру. Мені це здавалося занадто великими
грошима, але, безсумнівно, вона заробила чайові своїм бюстгальтером
пуш-ап.
Напої були однаковими, якась суміш лікеру та кока-коли, і я взяла
свій, перш ніж хтось інший потягнувся. Калеб все ще дивився на мене,
і я витримала його погляд, випиваючи вміст склянки одним великим
ковтком. Напій був неймовірно міцним, і я відчувала, як суміш пече у
моєму горлі. Пізніше він з’єднався з текілою, яку я випила раніше.
— Ось, — оголосила я. — Один напій,— я встала з колін Даріуса, і
він здивовано подивився на мене, простягнувши руку, ніби думав, що
може знову притягнути мене до себе, але я відійшла вбік, кинувши
йому посмішку.
Дарсі усміхнулася мені, вона теж підвелася, навіть не
доторкнувшись до власного напою.
— Побачимося пізніше, хлопці, — погодилася вона, відходячи та
явно поспішаючи звільнитися від Макса, перш ніж він знову збільшить
свій вплив.
Я зробила рух, щоб піти за нею, але Калеб встав та загородив мені
шлях, використовуючи свою Вампірську швидкість. Я підняла брову,
коли його погляд пробігся по мені.
— Здається, твоє слово нічого не означає? — запитала я, коли його
погляд зупинився на моїй шиї на якусь мить, і я приготувалася до того,
що він мене вкусить.
— Ні. Я сказав, що не кусатиму тебе сьогодні ввечері, і я мав на
увазі саме це, — запевнив він мене, посміхаючись та дражнячи. —
Мені просто цікаво, куди ти зараз йдеш?
На мить я замислилася над його запитанням. Ще не було досить
пізно, й ми не планували негайно повертатися додому навіть до
зустрічі з нашим таємничим мучителем. Дарсі дійшла до входу у
приміщення бару й чекала на мене, кинувши на Калеба насуплений
погляд.
— Танцювати, — просто відповіла я, пройшовши повз нього, мої
руки приземлилися на його підтягнуту талію на долю секунди, коли я
відсунула його зі свого шляху. — Ви завжди можете приєднатися до
нас, якщо вважаєте, що зможете встигати.
Навіщо я тільки що це сказала?
Його темно-сині очі на мить заблищали, і я не змогла стримати
легкої посмішки у відповідь. Я дозволила своєму погляду пробігтися
по ньому на цілих пів секунди, а потім відвернулася, щоб приєднатися
до сестри. Текіла завжди робила мене слабкою до гарячих хлопців із
дурними намірами, і сьогодні їх було забагато.
Коли ми увійшли до бару, я підійшла до Дарсі й озирнулася на сірі
стіни, які виблискували сріблястим кольором у тьмяному світлі. Місце
було бурхливе, і величезний танцпол виднів у дальньому кінці кімнати.
— Давай знайдемо хороших чоловіків, які заплатять за наші напої,
— сказала Дарсі з усмішкою, і ми поринули у нашу звичну нічну
рутину. У нас ніколи не було вільних грошей на власні напої, але
зазвичай це було лише питанням часу, коли одна з нас чи обидві
зможуть привернути чиюсь увагу. Звісно, я вважала, що з нашими
новими багатствами нам більше не потрібно цього робити, але навіщо
кидати хорошу звичку свого старого життя?
Дарсі не знадобилося багато часу, щоб помітити пару хлопців, які
дивилися у її бік, і вона взяла ініціативу у свої руки, коли ми підійшли
до них. Вони виглядали на кілька років старшими за нас, і я була рада,
що вона знайшла хлопців, які не ходили з нами й школу й не мали
жодного зв’язку зі Спадкоємцями, щоб зіпсувати наше спілкування з
ними.
Білявий хлопець йшов попереду, коли ми дуже невимушено вдавали,
що не помічаємо їхнього приходу, і я «здивовано» посміхнулася йому,
як тільки він підійшов до нас.
— Привіт, — усміхнувся він, а його рудоволосий друг посміхнувся
зліва біля нього. — Я Пітер, а це...
— Ні, — голосно сказав Макс, пробиваючись ліктем між нашими
новими друзями та нами.
— Цього не станеться, — рішуче погодився Калеб, зиркнувши на
блондина, що змусило його відступити.
Я різко зітхнула. Серйозно?
— Тепер ти збираєшся обірвати нашу можливість отримати
безкоштовні напої? — смиренно спитала Дарсі.
— Чому ви п’єтев барі, коли у нас там є VIP-зона? — спитав Калеб,
показуючи на огороджену мотузкою зону біля танцполу.
— Мені здається, ти щойно відповів на своє запитання, Калебе, —
пробурмотіла я, закочуючи очі.
Макс посміхнувся другові, а я здивовано підняла на нього брову.
— Тобі доведеться працювати набагато більше, щоб потрапити до
неї у трусики, друже, — дражнив він.
— Цього ніколи не станеться, — сказала я, перш ніж Калеб встиг
відповісти.
— Давай, Торі, — сказала Дарсі, повністю ігноруючи Спадкоємців.
— Якщо ми не п’ємо, то повинні танцювати.
Вона схопила мене за руку й повернулася до Макса та Калеба
спиною, махнувши своїм синім волоссям. Я теж відвернувся від них,
усвідомивши, що вони ненавидять це, мене пронизало легке
хвилювання, коли Дарсі повела мене до танцю.
Музика була знайома, і я дивувалася, чому вони слухають людські
мелодії. Можливо, Фейрі не мали навичок писати пісні? Або, можливо,
Майлі Сайрус теж була частиною Фейрі? Якою б не була причина, я
була більш ніж рада забутися у чомусь знайомому для різноманітності.
Здавалося, що танці в п’ятницю ввечері виходять за межі смертних та
Фейрі, і це мені дуже подобалося.
Я заплющила очі й поринула у музику, танцюючи зі своєю сестрою, і
ми підкреслено ігнорували усвідомлення, що Спадкоємці
спостерігають за нами за своїм шикарним столиком за мотузкою. Хто
хотів піти випити, а потім все одно сховатися за шлагбаумом? Хіба
суть цієї справи не полягала в тому, щоб розслабитися та трохи
поспілкуватися? Якщо бути Спадкоємцем означало провести своє
життя окремо від усіх інших, тоді я була подвійно впевнена, що мене
це не цікавить.
Долоні приземлилися мені на стегна, і я розплющила очі, коли
побачила, що Даріус тримає мене, кінчики його пальців торкалися лінії
шкіри між моїм поясом та подолом моєї сорочки.
На мить моє серце затерпло від несподіванки, і мені довелося добре
постаратися, щоб не дати емоціям відбитися на обличчі. Замість цього
я ледь помітно посміхнулася йому, що, як я сподівалася, означало
«перемир’я», дозволивши йому притягнути мене ближче. І як би я не
хотіла це заперечувати, бути притиснутою до широких грудей Даріуса
Акрукса, справді не найгірше місце, де могла опинитися дівчина.
Я розвернулася в його руках, поки ми рухалися під музику, й
помітила, що Сет так само танцював з Дарсі. Він обійняв її руками
ззаду й занурився обличчям у її волосся своїм вовчим способом, що у
той момент не здавався для неї проблемою.
Я посміхнулася їй, коли вона кинула мені «як в Римі» погляд, і я
знизала плечима на знак схвалення, рухаючись тілом у такт із тілом
Даріуса. Якби я заплющила очі, я могла б навіть уявити, що він не
такий вже й мудак, але тоді я не могла б дивитися на його обличчя чи
губи, або на те, як його м’язи, справді виглядають з-під сорочки…
прокляття, у мене точно будуть проблеми з ним, якщо я не буду
обережною.
Даріус повернув мене обличчям до себе, й я обняла його за шию, і
мої груди торкнулися його.
На мить ми зустрілися поглядами, зоровий контакт затягнувся, і я
закусила губу, намагаючись не дозволити своїй уяві захопитися. Його
очі опустилися на мої губи, і жар від погляду пронизав мене. Я не
могла забути, ким він був й що він зробив, але певно існувала певна
частина мене, яка хотіла б це зробити.
Він нахилився до мене на дюйм, і простір між нами на мить
спалахнув сильною енергією, і я раптом відчула, ніби потрапила в
пастку мисливця. Найгірше було те, що я навіть не бажала вирватися.
Мені хотілося залишатися з ним, і в ту секунду ми обоє це зрозуміли.
Його хватка на моїй талії зміцнилася, і моє тіло притислось до нього.
У мене перехопило подих, коли одна його рука ковзнула по моїй спині,
залишаючи за собою вогняну лінію.
— Пийте! — сказав Калеб, який опинився поруч із нами, і я
відштовхнулася від Даріуса, щоб взяти шот, який він мені простягав.
Даріус не зводив з мене погляду, коли пив власний шот, але я
зробила ще один крок назад. Я не збиралася знову потрапити в його
пастку. Це був той хлопець, який спалив мій одяг й розповсюдив мої
оголені фотографії. Він був грубим, зарозумілим та самовпевненим. Ні
в якому разі я не опинюся сьогодні у його ліжку. Я була впевнена у
цьому щонайменше на шістдесят сім відсотків.
— Оріон шукає тебе, — сказав Калеб Даріусу, вказуючи назад на
стійку бару, де стояв наш вчитель та дивився на нас. Я різко
розхвилювалася, й кинула на Дарсі стурбований погляд, але вона була
надто захоплена Сетом, щоб помітити. — Щось про завдання, яке ти не
здав. Я сказав йому заспокоїтися та насолоджуватися випивкою, але
він кинув на мене такий погляд, ну ти знаєш, цей погляд, коли ти не
впевнений, чи він намагається тебе підпалити за допомогою сили
думки, чи він просто дуже страждає від запору, тому я сказав, що
перекажу тобі.
Я засміялася, точно знаючи, який погляд має на увазі Калеб, і
подивилася на Оріона поверх склянки. Він похмуро поглянув на нас
так, що я подумала, що він міг почути нас, і зрозуміла, що з його
Вампірськими здібностями, можливо, так і було. На якусь мить я
відчула себе дитиною, яку дурять у школі, й насупилася від цієї дивної
ситуації. Я була в барі, заради Бога, чому мене відчитував мій
Професор? Якби я коли-небудь помітила свою стару вчительку
англійської мови, яка б тусувалася в Джої у своїх широких брюках й
окулярах на шнурку, я б надірвала живіт від сміху. Хоча, припускаю,
що Оріон зовсім не схожий на пересічного вчителя. Він навіть не
виділявся серед нас. Більше того, я знала, ким він був, і це викликало
відчуття дивності.
— Гадаю, мені краще запитати, чого він хоче, — сказав Даріус. Він
кинув на мене ще один погляд, але я вдала, що нічого не помітила,
відійшла й поставила свою порожню чарку на стіл.
Калеб був там, де я його залишила, коли повернулася на танцпол. Я
прослідкувала за його поглядом, він похмуро глядів на спину Оріона,
коли вони з Даріусом вийшли з бару, щоб поговорити. По спині
пробігли мурашки, побачивши їх отак разом, і я була змушена
задуматися про те, що почула того вечора. Чи міг хлопець, з яким я
щойно танцювала, завдати мені та Дарсі болю? Оріон повернув Дарсі
саму в ресторан й навіть пальцем до неї не торкнувся. Але він також не
заперечував того факу, що хотів їй нашкодити, коли вона звинуватила
його у цьому...
Я ще раз глянула на свою сестру та виявила, що вона все ще
почувається комфортно, маючи тактильний контакт із Сетом. Я
усміхнулася їй, коли вона нахилилася до нього, а він провів руками по
її спині.
Калеб продовжував супитися, стоячи посеред танцполу, коли я
повернулася до нього. Група дівчат зухвало витанцьовувала, кидаючи
промовисті погляди на його гарячу фігуру, але він ігнорував їх.
Я схопила його руку та поклала собі на талію, коли взяла його за
нового партнера по танцю. Можливо, я була занадто спокійна завдяки
доброму знайомому містеру Джеку Денієлсу, але я відігнала будь-які
побоювання, чи варто продовжувати вечір з мені-на-все-насрати
виглядом. Коли його увага переключилася на мене, я піднялася
навшпиньки, щоб говорити йому на вухо, перекрикуючи голосну
музику.
— Ти ненавидів Оріона до того, як він спробував привласнити мою
кров, чи це все ж через мене?— дражнила я.
Калеб розсміявся, притягуючи мене ближче та нахиляючись, щоб
відповісти. Його руки ковзнули навколо мене, підштовхуючи мене
ближче до себе, коли він заговорив й тим самим накликав на мене купу
похмурих поглядів з боку повних надії дівчат.
— Це справа Вампірів. Ми завжди прагнемо забрати найкраще
доступне Джерело. У нас є ієрархія, яка визначається владою, але його
позиція, як мого вчителя робить наші стосунки дещо напруженішими,
ніж у інших. Я повинен поважати його, бо він професор в Академії й
технічно є моїм керівником, але я сильніший за нього, тому... це
викликає невелику напругу, — Калеб знизав плечима, перш ніж
грайлива усмішка з’явилася на його губах. — Тобі подобається, що ми
сваримося через тебе?
Я закотила очі й провела руками вгору по його грудях, перш ніж
з’єднати їх за шиєю.
— Ну, якби хтось із вас хотів чогось іншого, окрім моєї крові, то,
можливо, мені б лестило. Але оскільки я проти всієї концепції бути
«ходячою коробкою соку», то моя відповідь негативна.
— А що, якби я хотів чогось іншого, крім твоєї крові? — запитав
він, його дихання торкалося моєї шиї.
Я підвела очі, щоб зустрітися з його, моє тіло притиснулося ближче,
навіть не маючи наміру це зробити. Я перемістила руки трохи вище,
кінчиками пальців зачепила коротке волосся на його потилиці, перш
ніж доторкнутися до м’яких кучерів.
— Наприклад? — запитала я найбільш невинним тоном, у
правдивість якого я справді сумнівалася, що він вірить. Скільки я вже
випила? Чому мені здавалося, що це не найгірша ідея, яка мені коли-
небудь приходила в голову? Хіба це не він підвісив мене над яром й
використовував як жувальну іграшку в мій перший день? Чому п’яній
Торі це вже не здалося таким жахливим? І чому я ставила собі стільки
запитань, коли він просто проводив великим пальцем по центру моєї
спини, а моя шкіра горіла під його дотиком?
Очі Калеба радісно блиснули. Він відкинув моє волосся на плечі й
нахилився, торкаючись губами мого вуха, і я відчула легке тремтіння у
спині.
— Що, якби я хотів...
Музика раптово обірвалася й верхнє світло спалахнуло, повертаючи
мене до реальності, коли в моїй голові була купа нечітких думок.
Я прищурилася на яскраве світло, відпустила Калеба й ступила на
крок назад, озираючись навколо та намагаючись зрозуміти, що
відбувається.
Голос професора Аструма пролунав із гучномовця.
— Усі студенти Академії Зодіаку пройдіть, будь ласка, до
студентських маршрутних автобусів для негайного транспортування
назад до ваших Домів!
Я збентежено подивилася на Калеба.
— Це нормально?— я запитала.
Він невиразно похитав головою у відповідь, очевидно, намагаючись
зрозуміти, що відбувається.
Холод пройшов по спині, і я відсунулася від нього, щоб знайти
Дарсі. Вона теж підійшла до мене, насупившись, витягла свій Атлас та
простягла його мені, коли побачила там повідомлення.
Падаюча Зірка:
Мені треба було попередити її також.
Торі Веґа:
Ти вже встала?
Якщо так, зустрінемося у Сфері через десять хвилин?
***
***
Падаюча Зірка:
Наші зірки нарешті зійшлися. Нам час зустрітися.
Я чекаю в бібліотеці Венери.