100. Вчимось переказувати

Побажання редактору: текст казок виділити (наприклад, подати його на
сірому фоні)
А.А. Ємець,
О.М. Коваленко
НАВЧАЄМО ДОШКІЛЬНИКІВ ПЕРЕКАЗУВАТИ
Харків: Основа, 2011

Посібник розроблено в лабораторії методичного забезпечення безперервної
системної освіти школа – вищий навчальний заклад Харківського
національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
Ємець А.А., Коваленко О.М.

ЗМІСТ
МЕТОДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ................................................................................................4
Що таке переказ?...................................................................................................................4
Які види переказів використовують у роботі з дошкільниками?.....................................4
Яку роль відіграє переказ у розвиткові та вихованні дітей?.............................................4
Які основні завдання щодо навчання дітей переказу в різних вікових групах визначені
в чинній програмі розвитку дитини «Я у Світі»?...............................................................5
Яка робота з навчання дітей переказу має здійснюватися в різні вікові періоди?.........6
Які вимоги висуваються до самостійних переказів дітей?................................................7
Які прийоми навчання переказу є найбільш ефективними?.............................................8
Які вимоги висуваються до текстів художніх творів для переказу?..............................13
Якою є структура заняття з навчання дітей переказу в різних вікових групах?...........13
ПРАКТИКА РОБОТИ З НАВЧАННЯ ПЕРЕКАЗУ..............................................................15
Ранній вік..................................................................................................................................15
Молодший дошкільний вік......................................................................................................19
Середній дошкільний вік.........................................................................................................27
Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою «Дві білки і лисиця»
...........................................................................................................................................28
Заняття з переказу оповідання С. Брусиленка «Хропунчик»......................................31
Заняття з переказу оповідання А Потапової «Миколчин городець»..........................32
Заняття з переказу оповідання Н. Калініної «Про сніговий колобок».......................34
Заняття з переказу української народної казки «Коза-дереза»...................................42
Заняття з переказу української народної казки «Півник і двоє мишенят»................47
Заняття з переказу української народної казки «Курочка та півник»................................50
Заняття з переказу казки М.Коцюбинського «Про двох цапків»........................................51
Заняття з переказу казки М.Коцюбинського «Дві кізочки»................................................53
Старший дошкільний вік.............................................................................................................55
Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою «Івасик-телесик»..........56
Заняття з переказу української народної казки «Івасик-телесик»......................................61
Заняття з ознайомлення дітей зі словацькою народною казкою «У сонечка на гостинах»
...................................................................................................................................................62
Інтегроване заняття з малювання і переказу словацької народної казки «У сонечка на
гостинах».................................................................................................................................65
Заняття з ознайомлення дітей з угорською народною казкою «Двоє жадібних ведмежат»
...................................................................................................................................................68
Заняття з переказу угорської народної казки «Двоє жадібних ведмежат»........................70
Заняття з творчого переказу угорської народної казки «Двоє жадібних ведмежат»........72
Заняття з читання і переказу оповідання Г.Демченко «Кружечок ковбаси».....................73
Заняття з читання і переказу оповідання О. Буценя «Хто дужче любить»........................75
Заняття з читання і переказу оповідання О. Буценя «Зелене сонце».................................76
Заняття з читання і переказу оповідання М. Стеценка «Новий велосипед».....................78
Заняття з ознайомлення з казкою В. Біанкі “Перше полювання”.......................................81
Заняття з переказу казки В. Біанкі “Перше полювання”.....................................................84
МЕТОДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ
Що таке переказ?
Переказ – це відтворення літературного зразка в усному виразному
мовленні, це метод розвитку зв’язного монологічного мовлення дітей. Це
складна розумова навичка, яка формується поступово в процесі навчання. Це
діяльність, яка ґрунтується на розвиткові пам’яті, мислення, уяви, мовлення.
Які види переказів використовують у роботі з дошкільниками?

На заняттях у ДНЗ використовують такі види переказів: повний,
вибірковий, творчий.
Повний переказ передбачає передачу змісту всього художнього твору.
Він найбільше відповідає віковим особливостям дітей дошкільного віку,
пов’язаних з бажанням дослівно передати почуте. Тому робота з навчання
дітей переказу починається саме з цього виду.
Вибірковий переказ передбачає відтворення окремого епізоду
художнього твору. Як правило, в дошкільному закладі для вибіркового
переказу пропонуються уривки, що містять діалог дійових осіб.
Творчий переказ застосовується лише в роботі зі старшими
дошкільниками, коли діти вже мають достатній досвід відтворення текстів.
Цей вид переказу передбачає виконання творчих завдань. Наприклад, переказ
від імені певного героя.
Яку роль відіграє переказ у розвиткові та вихованні дітей?
У процесі переказу закріплюються знання дітей про навколишній світ,
життя та побут людей тощо. Переказ позитивно впливає на розвиток
мовлення дітей. Під час переказу збагачується й активізується словник,
удосконалюється граматична сторона мовлення, діти вчаться говорити
зв’язно, послідовно, логічно.
Переказ сприяє формуванню інтересу до літератури, дозволяє дітям
краще усвідомити зміст художніх творів, що позитивно позначається на
вихованні морально-етичних якостей особистості.
Навчання дітей переказу є важливим кроком у підготовці їх до
шкільного навчання.
Які основні завдання щодо навчання дітей переказу в різних вікових

групах визначені в чинній програмі розвитку дитини «Я у Світі»?
У чинній програмі «Я у Світі» в усіх вікових групах визначаються
основні вимоги до розвитку в дітей мовленнєвих умінь, на основі яких
відбувається навчання переказу.
У ранньому віці (другий і третій роки життя) «дбаючи про розвиток
мовленнєвих умінь, дорослий спонукає малюка разом з ним, або самостійно
переповісти фрагмент прослуханого фольклорного твору за ілюстрацією,
знайти й назвати персонажів, їхні дії, відтворити прості діалоги, виокремити
елементарні взаємозв’язки та взаємовпливи» (с.77). Одним із провідних
завдань з розділу «Художня література» автори чинної програми вважають
«формування емоційної сприйнятливості літературних творів, стимулювання
інтересу до них, розвитку здатності активно слухати художній текст та
реагувати на нього, навчання ігрових дій, що відповідають тексту казок,
заохочування повторювати окремі слова, вирази казок, відповідати на прості
запитання, а також стежити за розвитком подій у художньому творі під час
використання дорослим наочності» (с.85-86).
«Показниками оптимальної організації дорослим дитячої
життєдіяльності є наявність інтересу до книжки, уважність під час слухання
художніх творів та розглядання ілюстрацій; уміння впізнавати та емоційно-
позитивно реагувати на зміст знайомих фольклорних творів; уміння при
повторному читанні повторювати окремі фрази, звуконаслідувальні дії,
намагатися «підказувати» текст дорослому, брати участь в його
промовлянні…; відповідати на запитання за змістом казки, оповідання
словами, реченнями; спроможність з допомогою дорослого розігрувати
уривки добре знайомих казок». (с.86)
У молодшому дошкільному віці (четвертий і п’ятий роки життя)
дітей слід «заохочувати до розповідання комусь невеликої казки, вправляти в
діалозі під час гри, відтворювати фрагменти казкового сюжету» (с.138).
Малюки в процесі знайомства з художньою літературою набувають
таких умінь і навичок: «розуміти сюжет казки та оповідання, уважно стежити
за розвитком подій, співпереживати героям, розуміти послідовність сюжету
казки або оповідання за допомогою моделювання…; відповідати на
запитання за текстом твору, висловлювати своє враження словами та
реченнями; брати участь у переказуванні; виділяти та називати характерні
ознаки персонажів, оцінювати вчинки героїв» (с.154).
У старшому дошкільному віці (шостий – сьомий роки життя) дітей
слід залучати «до високохудожньої літератури, збагачувати запас
літературних художніх вражень. Розвивати виразне літературне мовлення;
навчати емоційно та виразно передавати зміст невеликих прозових текстів,
брати участь в іграх-драматизаціях за сюжетом літературних і фольклорних
творів. Формувати уявлення про типові персонажі та сюжетно-тематичні
одиниці літературних творів (зокрема, казок), способи їх творчого
використання. Розвивати творчу уяву, вправляти в інтерпретації різних
літературних образів, виходячи із засвоєння моральних правил та норм» (с.
242-243).
Яка робота з навчання дітей переказу має здійснюватися в різні вікові

періоди?
Визначення термінів щодо залучення дітей до переказу зумовлюється
особливостями індивідуального мовленнєвого розвитку. Якщо дитина почала
говорити наприкінці першого – на початку другого року життя, то вже в цей
період варто розпочати підготовчу роботу щодо навчання її переказу. Якщо в
цей період дитина користується лише жестовою мовою, то навчання переказу
починається пізніше.
Ранній вік є підготовчим етапом щодо навчання дітей переказу. У цей
час важливо збагачувати активний словник малюків. Тому поряд з
ознайомленням дітей з предметами оточуючої дійсності слід
використовувати твори художньої літератури. Багаторазове повторення
знайомих творів спонукає дітей до участі в їх відтворенні. Промовляючи
добре відомі малюкам рядки, дорослий робить паузи, а діти доповнюють їх
потрібними словами. Для організації такої роботи добираються як віршовані,
так і прозові твори (казки).
Молодший дошкільний вік є періодом розвитку діалогічного мовлення.
Тому робота над змістом художніх творів проводиться у формі відповідей на
запитання, поставлені вихователем. Це є першим кроком у набутті дітьми
навичок переказу за планом. Для організації такої роботи добираються
невеликі прозові твори (казки).
На п’ятому році життя розпочинається цілеспрямоване навчання дітей
переказу. Саме в цей період відбувається усвідомлення дітьми сутності
переказу, тобто передачі «власними» словами змісту художнього твору. Тому
доцільно показати дитині, як можна змінювати текст під час переказу. У
пригоді стане використання ілюстративного матеріалу, вміщеного в дитячих
книжках. Ілюстрації допомагають дитині відтворити зміст усього твору або
окремого епізоду, взяти участь у розігруванні діалогів між дійовими особами.
Ефективним засобом у процесі навчання є складання плану переказу.
План – це перелік основних частин твору. Дієвими прийомами у складанні
плану та утриманні його в пам’яті є використання серії сюжетних малюнків,
схематичні зображення основних подій (моделювання), словесні підказки
вихователя.
Після п’яти років, за даними психологів, у дітей починає розвиватися
монологічне мовлення. Тому саме в цьому віці значна увага має приділятися
формуванню вміння переказувати самостійно.
Які вимоги висуваються до самостійних переказів дітей?

Серед вимог, що висуваються до самостійних переказів дітей, слід
назвати такі:
1) переказ має здійснюватися на основі повного розуміння
тексту, тобто цілком свідомо й осмислено;
2) переказ має бути послідовним, без суттєвих пропусків, що
порушують логіку викладу;
3) під час переказу дитина має вживати образні слова і вирази,
використані автором твору;
4) під час переказу дитина має уникати довгих пауз, повторів
однієї й тієї ж думки;
5) переказувати слід достатньо голосно, виразно.
Які прийоми навчання переказу є найбільш ефективними?

Серед найбільш ефективних прийомів навчання дітей переказу слід
назвати такі: спільний з вихователем переказ, відображений переказ,
підказування слова чи фрази, запитання, переказ за ілюстраціями, переказ за
планом, моделювання, переказ за частинами, переказ за ролями, гра-
драматизація.
Спільний з вихователем переказ використовується переважно в роботі з
дітьми раннього віку, а також у тих випадках, коли дитина відчуває значні
труднощі під час переказу. Суть цього прийому полягає в тому, що
вихователь починає фразу, а дитина її закінчує. Наприклад: «Жили собі дід та
… (баба). І була в них курочка … (Ряба)».
Відображений переказ використовується на початкових етапах
навчання. Його суть полягає в тому, що дорослий пропонує дитині зразок
переказу. Він промовляє фразу, а дитина її повторює за ним. Це дозволяє
малюкові зрозуміти, що під час переказу від нього не вимагається дослівного
відтворення тексту, як під час читання віршів на пам'ять, а дозволяється
заміна деяких слів. Відображений переказ може використовуватися для
відтворення всього тексту, або його частини (в тому місці, яке виявилося
складним для відтворення).
Підказування слова чи фрази вихователем. Цей прийом
використовується тоді, коли дитина під час переказу не може швидко дібрати
потрібне слово. Щоб запобігти тривалих пауз під час переказу, вихователь
може допомогти дитині і в доборі окремих фраз.
Запитання. Цей прийом використовується на різних етапах навчання
дітей переказу. Виділяють кілька типів запитань.
 Запитання, що стимулюють спільний переказ. Вихователь
промовляє початок фрази і ставить питання до її останнього
слова. Наприклад: «Знесла курочка… Що знесла курочка?
(Яєчко). Знесла курочка яєчко. Не просте… А яке яєчко?
(золоте). Правильно, не просте яєчко, а золоте». Слід мати на
увазі, що на початкових етапах навчання вихователю часто
доводиться самому відповідати на свої запитання. Однак при
цьому необхідно стимулювати дитину до повторення відповіді
слідом за ним.
 Допоміжні запитання використовуються як до початку, так і під
час переказу. Вони мають на меті допомогти дитині
зосередитися, пригадати послідовність подій, уточнити важливі
деталі. Допоміжні запитання бувають підказуючими і навідними.
Перші містять у собі готову відповідь, яку дитина має
підтвердити або спростувати (наприклад: ми прочитали про
дівчинку? Так.). Другі наштовхують дитину на подальшу
розповідь (наприклад: з чого почалася казка? Куди зібралася
дівчинка?).
Переказ за ілюстраціями може використовуватися на всіх етапах
навчання. Ілюстративний матеріал дозволяє дитині більш яскраво уявити
героїв і події, зображені в художньому творі. Спираючись на наочні образи,
дитині легше відтворити зміст. Переказ за ілюстраціями відбувається після
читання, перегляду малюнків і бесіди за змістом художнього твору. У своїй
роботі вихователь може скористатися книжками із серії «Розкажи казку» або
книжками-картинками.
Переказ за планом використовується в роботі з дітьми п’ятого-шостого
років життя. План може пропонуватися у формі запитань, або у формі
вказівок, що за чим треба розповідати, або у вигляді картинного плану.
Наприклад:
 План у формі запитань до української народної казки «Лисиця та
рак».
З ким лисичка зустрілася в полі?
Про що сперечалися рак і лисиця?
Як рак обдурив лисицю?
 План у формі вказівок до української народної казки «Кривенька
качечка».
Спочатку розкажи про те, як дід і баба знайшли в лісі кривеньку
качечку.
Потім розкажи про те, як кривенька качечка перетворювалася на
дівчину і що вона робила.
Розкажи, чому дівчина не захотіла залишитися вдома у діда з бабою.
Розкажи, як вона полетіла з табунком каченят.
 Картинний план до української народної казки «Солом’яний
бичок»
Мал. Баба пряде мички, Мал. Баба спить. Мал. Дід зачиняє
а дід робить Ведмідь приліпився до ведмедя в погребі.
солом’яного бичка. бичка.
Підпис: Як дід зробив Підпис: Зустріч Підпис: Ведмідь у
солом’яного бичка. солом’яного бичка з погребі.
ведмедем.
Мал. Баба спить. Вовк Мал. Дід зачиняє вовка Мал. Баба спить. Лисиця
приліпився до бичка. в погребі приліпилася до бичка.
Підпис: Зустріч Підпис: вовк у погребі. Підпис: Зустріч
солом’яного бичка з солом’яного бичка з
вовком. лисицею.
Мал. Дід зачиняє Мал. Баба спить. Заєць Мал. Дід зачиняє зайця в
лисицю в погребі приліпився до бичка. погребі
Підпис: лисиця в Підпис: Зустріч Підпис: заєць у погребі.

погребі. солом’яного бичка із
зайчиком.
Мал. Ведмідь несе Мал. Подвір’я хати. У
вулик. Вовк жене овець. хліву стоять воли. Діді і
Лисиця несу курку й баба радісні сидять на
гуску. Зайчик несе призьбі.
намисто.
Підпис: подарунки Підпис: щасливі дід і
звірів. баба.
Моделювання – це частковий випадок переказу за малюнками, де

зображення реального предмету замінено узагальненою моделлю. Цей
прийом можна використовувати в різному віці. Однак найбільш ефективним
його застосування є під час навчання переказу дітей середнього і старшого
дошкільного віку, які попередньо набули навички переказу за ілюстраціями.
Прийом моделювання дозволяє зосередити увагу дітей на змістові, побудові
сюжетної лінії, послідовності основних епізодів художнього твору. Він
створює передумови розвитку в дітей логічного мислення.
Прийом моделювання використовується на різних етапах заняття з
навчання дітей переказу. Після читання художнього твору під час проведення
бесіди за його змістом вихователь схематично зображує (малює або
використовує заздалегідь підготовлені моделі) героїв та зв’язки між ними,
відтворюючи послідовність подій. Після повторного читання твору під час
проведення переказу дітьми складена схема використовується як наочна
опора.
Моделями для зображення героїв можуть служити:
1) геометричні фігурки однакові за формою та розміром, але різні за
кольором. Наприклад, лисичка - руде коло, вовчик – сіре;
2) різні геометричні фігури. Наприклад, лисичка – трикутник, вовчик –
квадратик.
3) фігури різні за розміром. Наприклад, велике коло – ведмідь-тато,
середнє коло – ведмедиця, маленьке коло – ведмежа.
4) схематичні зображення. Наприклад, зайчик – два вушка, їжачок –
напівколо з голочками.
Для зображення взаємозв’язків між героями та дій використовують
різноманітні лінії, стрілки. Створення моделей – це процес творчий, тому
вихователь може використовувати як існуючі моделі, так і розробляти власні.
Головне, щоб модель відповідала умовам схематичності та узагальненості,
відображала найбільш суттєві риси об’єкту.
Використовуючи прийом моделювання під час переказу слід уникати
зайвої деталізації, відображаючи лише головні події.
Переказ за частинами використовується в роботі з дітьми старшого
дошкільного віку. Його застосовують за умови, що текст, запропонований
для переказу, є великим за обсягом і його легко можна поділити на логічно
завершені частини. Метою цього прийому є зменшення навчального завдання
для однієї дитини завдяки її зосередженню на переказі певної частини твору.
Важливою передумовою використання запропонованого прийому є
усвідомлення дітьми змісту твору в цілому та наявність уміння виділяти його
окремі епізоди. Під час проведення переказу за частинами варто
використовувати план у формі вказівок.
Переказ за ролями варто проводити за окремими епізодами твору, що
містять діалоги дійових осіб. Наприклад: переказати уривок з казки
«Колобок», у якому колобок зустрічає лисицю. До переказу за ролями
залучаються діти різного віку: молодші переказують запропоновані уривки за
допомогою вихователя, а старші – переважно самостійно. Цей прийом
використовується як підготовчий етап до участі в грі-драматизації.
Гра-драматизація – це самостійний вид ігрової діяльності дітей
дошкільного віку. Цей прийом використовується в усіх вікових групах
дошкільного закладу. Він ґрунтується на знанні змісту художнього твору,
передбачає розвиток умінь творчо передавати риси характеру героїв. Прийом
гри-драматизації не вимагає проведення спеціальних репетицій, оскільки
дозволяє певні відхилення від тексту зі збереженням основного сюжету.
Які вимоги висуваються до текстів художніх творів для переказу?

Для переказу добираються прозові твори (казки, оповідання).
Віршовані тексти слід розучувати напам’ять, а не переказувати, інакше
втрачається їх емоційний вплив.
Твори для переказів мають бути зрозумілими і доступними дітям
певного віку, близькими до їх життєвого досвіду. Бажано, щоб у творах були
знайомі дітям персонажі з яскраво вираженими рисами характеру, а мотиви
їхніх учинків були прозорими і зрозумілими.
Для переказів слід добирати художні твори, що мають виховну
цінність, чітку композицію, динамічний сюжет і невеликий обсяг. Це мають
бути перевірені часом найкращі зразки дитячої літератури, що вирізняються
простою і багатою мовою (доступний словник, короткі чіткі фрази, без
складних граматичних форм, наявність порівнянь, образних слів і виразів
тощо).
Якою є структура заняття з навчання дітей переказу в різних вікових

групах?
Класична методика передбачає проведення спеціальних занять з
навчання переказу в групах дітей п’ятого і шостого років життя.
У середній групі діти переказують переважно твори, з якими
познайомились на попередніх заняттях. Зверніть увагу! Повторне заняття з
опрацювання певного твору має проводитися не пізніше ніж через 2-3 дні
після першого знайомства з ним. У старшій групі перше знайомство з твором
і його переказ можуть здійснюватися на одному занятті. Як правило, робота
над оповіданням передбачає його багаторазове перечитування (2-3 рази), а
казка внаслідок її жанрових особливостей (повторення епізодів, наявність
традиційних дійових осіб з притаманними їм рисами характеру,
використання стійких словосполучень) читається або розповідається дітям на
занятті один раз.
Структура заняття з переказу передбачає такі етапи:
1. Вступна бесіда (наявність цього етапу є необов’язковою).
2. Читання або розповідання вихователем художнього твору.
3. Словникова робота. Показ ілюстративного матеріалу.
4. Бесіда за змістом прочитаного.
5. Установка на переказ. Повторне читання художнього твору.
6. Переказ твору дітьми.
7. Оцінка дитячих переказів за такими критеріями: самостійність,
послідовність, повнота, плавність, виразність.
Першими для переказу краще викликати тих дітей, які погано
володіють мовленням, тому що спочатку дошкільники здатні уважно слухати
навіть невдалий переказ і виявляти свою активність щодо його
удосконалення, а в кінці зацікавити їх може лише впевнений вдалий переказ.
ПРАКТИКА РОБОТИ З НАВЧАННЯ ПЕРЕКАЗУ
Ранній вік
Підготовча робота до навчання дітей переказу може здійснюватися на
основі використання художніх творів як фольклорних, так і авторських.
Гра-заняття «Пішов котик у лісок»

Вихователь читає напам’ять вірш, супроводжуючи його відповідними
діями з предметами.
ПІШОВ КОТИК У ЛІСОК

Пішов котик у лісок, Вихователь показує дитині котика, який іде.
Найшов котик поясок, Котик знаходить поясок.
За люлечку прив'язав Котик прив’язує поясок до колиски.
Та дитину покачав. Котик колихає колиску з лялькою.
Вихователь кілька разів читає вірш і повторює відповідні дії.

На наступному занятті вихователь повторює вірш, а дитина виконує
відповідні дії з іграшками. Вихователь стимулює дитину до відтворення слів,
що римуються:
Пішов котик у лісок,
Найшов котик …(поясок),
За люлечку прив'язав
Та дитину … (покачав).
Коли дитина буде впевнено доповнювати рядки вірша, кількість
пропущених слів варто поступово збільшувати:
Пішов котик у … (лісок),
Найшов котик …(поясок),
За люлечку … (прив'язав)
Та дитину … (покачав).
Аналогічно можна організувати роботу з такими віршами
ХОДИТЬ КІТ ПО ГОРІ

Ходить кіт по горі,
Носить сон в рукаві,
Всім дітям продає,
Василькові так дає.
Платон Воронько

Читаючи вірш, слід вживати ім’я дитини, якій розповідається вірш
ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ
У моєї доні
Оченята сонні,
Рученьки мов з вати,—
Доня хоче спати.
Ніч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.
Андрій М'ястківський
ПИРІЖКИ
Пиріжечки, пиріжки,
Має кожен два ріжки.
Надкушу один ріжок...

Ой смачненький пиріжок!
Анатолій Камінчук
ЇЖАЧОК
Їжачок ходив у ліс.
Він грибочків нам приніс
І сказав: — Хотів би з вами
Їсти борщик із грибами.
Марія Познанська
КОЗА
Кізонька рогата,
Сива, бородата!
Розкажи нам, де була?
Що ти їла, що пила?
Подружись із нами,
Та не бийсь рогами:
М-мме.
Гра-заняття «Курочка-ряба»
Вихователь розповідає напам’ять казку, супроводжуючи показом
настільного театру або ілюстрацій, вміщених у книзі.
Курочка-ряба
Жили собі дід та баба, була в них курочка Ряба. Знесла курочка яєчко.
Дід бив-бив – не розбив, баба била-била – не розбила. Мишка бігла,
хвостиком зачепила, яєчко покотилося, упало та й розбилося.
Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:
- Не плачте, діду, не плачте, бабо, я знесу вам яєчко, та не просте, а
золоте.
На наступному занятті вихователь повторює казку, а потім пропонує
дитині показати на малюнках персонажів:
- Покажи, де баба. Покажи діда. А це хто? (Показує на курочку, потім
на мишку). А це що? (показує на яйце). Яєчко покотилося і … (Бух! Упало,
розбилося). Що робить дід? Він плаче. Покажи, як дід плаче (А-а-а). Що
робить баба? Вона плаче. Покажи, як баба плаче. (А-а-а) Далі вихователь
закінчує казку сам.
Коли дитина добре засвоїть зміст казки, вихователь залучає її до
спільного переказу:
Курочка-ряба
Жили собі дід та … (баба), була в них курочка … (Ряба). Знесла курочка
… (яєчко).
Дід бив-бив – … (не розбив), баба била-била – … (не розбила). Мишка
бігла, хвостиком … (зачепила), яєчко покотилося, упало та й … (розбилося).
Дід … (плаче), баба … (плаче), а курочка кудкудаче:
- Не плачте, … (діду), не плачте, … (бабо), я знесу вам яєчко, та не
просте, а … (золоте).
Аналогічна робота може проводитися і за змістом казки «Ріпка».

РІПКА
Посадив дід ріпку й каже:
- Рости, рости, ріпко, солодка! Рости, рости, ріпко, міцна!
Виросла ріпка солодка, міцна, велика-превелика.
Пішов дід ріпку рвати: тягне-тягне, сидить ріпка в землі. Покликав дід
бабку.
Бабка за дідуся, дідусь за ріпку – тягнуть-потягнуть, витягти не
можуть.
Покликала бабка внучку. Внучка за бабку, бабка за дідуся, дідусь за ріпку
– тягнуть-потягнуть, витягти не можуть. Покликала внучка Жучку. Жучка
за внучку, внучка за бабку, бабка за дідуся, дідусь за ріпку – тягнуть-
потягнуть, витягти не можуть.
Покликала Жучка кішку. Кішка за Жучку, Жучка за внучку, внучка за
бабку, бабка за дідуся, дідусь за ріпку – тягнуть-потягнуть, витягти не
можуть.
Покликала кішка мишку. Мишка за кішку, кішка за Жучку, Жучка за
внучку, внучка за бабку, бабка за дідуся, дідусь за ріпку – тягнуть-потягнуть
і витягли ріпку!
Коли дитина буде добре обізнана зі змістом казки, її можна залучити до
переказу з елементами гри-драматизації на основі використання настільного
театру. Вихователь розповідає казку, робить паузи, а малюк у цей час називає
героя, обирає потрібну іграшку і долучає її до загального гурту попередніх
персонажів. Наприкінці переказу дитина може самостійно відтворити
останній епізод казки.
Молодший дошкільний вік
У молодшій групі з дітьми проводяться заняття-бесіди за змістом

знайомих казок. Основною метою цих занять є надання дітям допомоги в
запам’ятовуванні змісту і відтворенні за допомогою запитань послідовності
подій. Малюків слід залучати до самостійного відтворення невеликих
фрагментів тексту: повторення пісеньок, окремих діалогів дійових осіб.
Заняття – розповідання казки «Колобок».

Первинне ознайомлення дітей з казкою супроводжується використанням
наочності. На першому занятті вихователь може використовувати
ілюстративний матеріал, вміщений у книзі, на другому занятті - настільний
театр, на третьому – динамічну картинку (площинні зображення героїв,
предметів інтер’єру, пейзажу вільно прикріплюються на вертикальну
поверхню).
КОЛОБОК
(українська народна казка)
Жили собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема.
Дід і просить:
- Бабусю! Спекла б ти колобок!
- Та з чого ж я спечу, коли й борошна нема?
- От, бабусю, піди та назмітай у засіку борошенця, той буде на
колобок.
Послухалась баба, пішла, назмітала в засіку борошенця, замісила на
яйцях тісто, спекла колобок у печі та й поклала на вікні, щоб простигав. А він
лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна та на призьбу, а з призьби та на землю в
двір, а з двору та за ворота та й побіг-покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
- Колобок, колобок, я тебе з’їм!
А він каже:
- Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньку заспіваю.
- Ану, заспівай!
- Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову.
Біжить та й біжить дорогою. Перестрічає його вовк.
- Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.
Я від зайця втік
Та й побіг.
Знову біжить та й біжить дорогою. Перестрічає його ведмідь.
- Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Та й побіг.
Біжить та й біжить дорогою. А назустріч йому лисичка.
- Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньку заспіваю.
Від ведмедя втік,
- Ну й пісня ж гарна! – каже лисичка. – От тільки я недочуваю трохи.
Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.
Колобок скочив їй на язик та й почав співати:
Я від зайця втік…
А лисичка – гам його! Та й з’їла!
Заняття-бесіда за казкою «Колобок».
1. Пригадайте, як починається казка «Колобок».
2. Про що попросив дід бабу?
3. Що відповіла бабуся?
4. Що порадив дідусь бабусі?
5. Що зробила бабуся? Що вона спекла?
6. Що зробив колобок?
7. Біжить собі колобок дорогою, коли це назустріч йому… Хто?
8. Що сказав зайчик колобкові?
9. А що колобок відповів? Як колобок назвав зайчика? (зайчик-лапанчик).
Так говорять про зайчика, бо в нього довгі задні лапки.
10.Проспівай пісеньку колобка.
11.Біжить собі колобок далі, коли це назустріч йому… Хто?
12.Що сказав вовк колобкові?
13.А що колобок відповів? Як назвав він вовка? (вовчик-братик).
14. Проспівай пісеньку колобка.
15.Знову біжить та й біжить дорогою колобок. Перестрічає його … Хто?
(ведмідь)
16. Пригадай розмову колобка з ведмедем.
17.Біжить та й біжить дорогою. А назустріч йому … Хто? (лисичка)
18.Що сказала лисичка?
19.Що колобок відповів їй? Як назвав колобок лисичку? (лисичка-
сестричка)
20.Як похвалила лисичка пісеньку колобка? … (Ну й пісня ж гарна!)… От
тільки я недочуваю. Заспівай мені ще раз. А щоб чутніше було, то сядь
мені на …що? (на язик)
21.Що зробив колобок? А лисичка?
Під час проведення повторних занять дітей можна залучати до
розігрування окремих епізодів казки (зустріч колобка із зайчиком, вовком,
ведмедем, лисичкою). З метою підвищення мотивації варто використовувати
деякі елементи костюмів (наприклад: довгі вушка у зайчика, гостренькі
вушка у вовка, шуба у ведмедя, хвіст у лисиці) або шапочки-маски.
Заняття – розповідання казки «Рукавичка»

Первинне ознайомлення дітей з казкою відбувається на основі
використання наочності подібно до тієї роботи, яка здійснювалася під час
розповідання казки «Колобок».
РУКАВИЧКА
Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.
От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:
- Тут я буду жити!
Коли це жабка плигає та й питає:
- А хто, хто в цій рукавичці?
- Мишка-шкряботушка. А ти хто?
- Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!
- Іди!
От уже їх двоє.
Коли біжить зайчик, прибіг до рукавички та й питає:
- Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?
- А я зайчик –побігайчик. Пустіть і мене!
- Іди!
От їх уже троє.
Коли біжить лисичка – та до рукавички:
- Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик –побігайчик. А
ти хто?
- А я лисичка–сестричка. Пустіть і мене!
- Та йди!
Ото вже їх четверо сидить.
Аж суне вовчик, та й собі до рукавички, питається:
- Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик–побігайчик,
лисичка–сестричка. А ти хто?
- Та я вовчик-братик. Пустіть і мене!
- Та вже йди!
Уліз і той, - уже їх п’ятеро.
Де не взявся, біжить кабан:
- Хро-хро-хро! А хто, хто в цій рукавичці?
лисичка – сестричка, вовчик-братик. А ти хто?
- А я - кабан-іклан. Пустіть і мене!
- Куди ж ти улізеш? Хто не набреде, та все в рукавичку! Куди ж ти
тут улізеш?
- Та вже влізу, пустить!
- Та що вже з тобою робити, - йди!
Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди.
Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь – та й собі до рукавички, реве
та й питається:
лисичка–сестричка, вовчик-братик, кабан-іклан. А ти хто?
- А я ведмідь–набрідь. Пустіть і мене!
- Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно?
- Та якось будемо!
- Та вже йди, тільки з краєчку!
Уліз ведмідь, – семеро стало. Рукавичка ось-ось розірветься.
Коли це дід оглядівся, - нема рукавички. Він тоді назад – шукати її, а
собачка попереду побігла. Бігла, бігла, бачить – лежить рукавичка та й
ворушиться. Собачка тоді: «Гав–гав-гав!»
Звірі як злякаються, як вирвуться з рукавички, так усі й порозбігалися
лісом. Прийшов дід та й забрав рукавичку.
Заняття-бесіда за казкою «Рукавичка».
1. Пригадайте, як починається казка «Рукавичка».
2. Хто із звірів першим помітив рукавичку? Що сказала мишка?
3. Хто другим побачив рукавичку? (Жабка) Покажіть, як стрибала жабка.
А як розмовляє жабка? Вона скрекоче. (Вихователь демонструє
скрекіт). Тому жабку в казці називають, як…? Жабка-скрекотушка.
4. А чому мишку називають шкряботушкою? Тому що вона шкрябає
зубками, коли щось гризе. (Вихователь роздає дітям бублики – сушку і
пропонує показати, як гризтиме їх мишка).
5. Пригадайте, як розмовляли жабка-скрекотушка з мишкою-
шкряботушкою. Що запитала жабка? А хто, хто… Що відповіла
мишка? Мишка-… А ти…? Жабка-… Пусти й….
6. Коли біжить зайчик, прибіг до рукавички та й питає::… Що запитав
зайчик? Що йому відповіли? Як зайчик назвав себе? (Побігайчик) Чому
він так називається? (Тому що він швидко бігає) Що він попросив?
7. Коли це біжить лисичка. Побачила рукавичку та й питає… (А хто,
хто…). Що їй відповіли? (Мишка-шкряботушка, жабка скрекотушка,
зайчик-побігайчик). А ти …? Що сказала лисичка? Як просилася до
рукавички? (А я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!) Чи пустили її звірі
до рукавички? Що вони їй сказали?
8. Аж суне вовчик. Вовчик не біжить, а повільно ступає по землі. Він
великий, іде і по сторонах роззирається. Покажіть, як суне вовк до
рукавички. А голос у вовка який? (Грубий) Як він запитав, хто в
рукавичці живе? Покажіть. Що відповіли йому звірі? І впустили в
рукавичку.
9. Де не взявся, біжить кабан. Як його називають у казці? (Кабан-іклан).
Це тому, що в нього є ікла. (Вихователь демонструє зображення
кабана). Як просився кабан до рукавички? Як промовляв? Покажіть.
(Хро-хро-хро! А хто, хто …) Що йому відповіли звірі? Куди ж ти …
(улізеш)? Хто не набреде, та все … (в рукавичку). Куди ж ти тут …
(улізеш)? Що на це відповів кабан? (Та вже влізу, пустіть!) Та що вже з
тобою робити, - … (йди!)
10.Багато звірів у рукавичці. Тісно їм там. Коли це тріщать кущі, та й
вилазить … хто? (Ведмідь). Як ведмедя називають у казці? (Набрідь).
Це тому, що від ходить-бродить по лісі. Який голос у ведмедя? Як він
запитав, хто в рукавичці живе? Покажіть. Що йому відповіли звірі?
(Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик,
лисичка-сестричка, вовчик-братик, кабан-іклан. А ти хто?) А ведмідь
на це що? А я ведмідь… (набрідь). Пустіть і … (мене). А звірі, що йому
відповіли? Куди ми тебе пустимо, коли … (й так тісно?). Що сказав на
це ведмідь? Та якось… (будемо!) А звірі: «Та вже йди, тільки … (з
краєчку!). Уліз і ведмідь. Рукавичка тріщить, ось-ось розірветься.
11.Що було далі?
Середній дошкільний вік
Починаючи з середньої групи, вводяться заняття з навчання дітей
переказу. Як правило, такі заняття стають систематичними з грудня-січня. Це
пов’язано з тим, що в тих групах, де переважають діти, які мають
недостатньо розвинене мовлення, упродовж першого кварталу проводиться
підготовча робота з навчання дошкільників переказу. Однак за умов добре
розвиненого мовлення в дітей систематична робота над переказами може
починатися з вересня.
Упродовж навчального року діти переказують вісім-десять
літературних текстів. Як правило, для переказу обирають добре знайомі
твори. Наприкінці року можуть пропонуватися і ті твори, з якими діти
ознайомилися безпосередньо під час заняття.
Організовуючи роботу з навчання переказу в середній групі, слід
пам’ятати, що діти чотирьох-п’яти років потребують значної допомоги
вихователя. Малюкам ще важко самостійно розібратися в суті описаних
подій, простежити логічні зв’язки між частинами казки чи оповідання. Тому
під час переказу можливі пропуски, перестановки тощо. Діти ще не вміють
самостійно виділяти образні описи, порівняння, а тому їх перекази стають
схематичними, словниковий запас не достатньо збагачується лексикою
авторського твору.
Для того щоб підготувати дітей до переказу, вихователь розповідає
казку або читає оповідання, проводить бесіду за змістом, демонструє
ілюстративний матеріал. Своїми запитаннями і поясненнями намагається
зосередити увагу дітей на окремих частинах твору, показати існуючий зв'язок
між ними.
Вихователь звертає увагу дітей на словосполучення, образні слова і
звороти, з тим щоб збагатити їхній словниковий запас лексикою, яку малюки
зможуть використати під час переказу. Для формування граматичної будови
мовлення дитини, доречним є повторення слідом за вихователем складних
граматичних конструкцій, що зустрічаються в тексті твору.
Окремим завданням є робота над формуванням у дітей виразності
мовлення. Це досягається завдяки усвідомленому відтворенню інтонацій,
сили голосу, темпу мовлення дійових осіб відповідно до описаних ситуацій.
Розпочинати роботу з навчання переказу варто з казок, які добре
знайомі дітям з раннього і молодшого віку: «Курочка ряба», «Ріпка»,
«Колобок», «Рукавичка», а потім переходити до переказу інших творів.
КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ
з навчання дітей переказу в середній групі ДНЗ
Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою «Дві

білки і лисиця»
Мета: ознайомити дітей з українською народною казкою «Дві білки і
лисиця», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне мовлення,
збагачувати словник дітей, виховувати товариські стосунки.
Словник: горіх, шкаралупка, ядерце, сваритися, розкусила.
Обладнання: малюнки із зображенням лисиці та білки (або іграшки),
ілюстрації до казки.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, до нас сьогодні завітали гості. Подивіться. Хто це? (вихователь
демонструє малюнки із зображенням лисиці та білки (або іграшки).
1. Розгляд зображення лисиці та білки. Зосередження уваги дітей
на зовнішніх ознаках тварин.
2. Відгадування загадок.
Я руда, низького зросту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа –
В них таке смачненьке м’ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене… (лисиця)1
Хвіст пухнастий і рудий
Бігає туди-сюди.
В неї вуха наче ріжки.
Любить лускати горішки. (Білка)2
- Ці тварини до нас завітали не просто так. Вони хочуть розповісти нам
цікаву казку. Послухайте.
ІІ. Читання (або розповідання) казки вихователем (1-2 рази)
ДВІ БІЛКИ Й ЛИСИЦЯ
(Українська народна казка)
Дві білки знайшли в лісі горіха й почали сваритися через нього.
- Мій горіх! - вигукнула одна. – Я його перша побачила.
- Ні, мій. Я перша його підняла.
Коли це біжить лисиця.
- Не сваріться, - каже. – Я вас помирю.
Взяла вона горіха, розкусила і солодко так промовляє:
- Ця половинка шкаралупки тій із вас, що горіха побачила. Ця
половинка тій, що підняла. А ядерце мені – за те, що я вас помирила.
1
Загадка В.Кириленка
2
Загадка Г.Чубач
Сказала так і, сміючись, побігла своєю дорогою.
ІІІ. Бесіда за змістом.

- Сподобалась вам казка?
- Про кого в ній розповідається? (про двох білочок та лисицю).
Демонстрація ілюстративного матеріалу до казки.
- Що знайшли білочки? (Горіх)
- Чому вони посварилися?
- Як поділила горіх лисичка?
ІV. Словникова робота.

- Давайте ще раз пригадаємо, з чого складається горіх: зі шкаралупки
та ядерця. (Повторення хором слів «шкаралупка», «ядерце»).
- Білки сварилися – це означає, що вони сперечалися одна з одною, не
погоджувалися, не слухали одна одну. Діти, запам’ятайте це слово -
«посварилися». (хорове повторення слова).
- Що зробила лисичка з горіхом? Вона його … (розкусила). Повторіть
усі разом це слово.
V. Повторне читання твору.
VІ. Бесіда морально-етичного змісту.
- Подумайте, якою була лисичка в казці? (хитрою, розумною). Як вона
промовляла? (солодко – тобто улесливо, ласкаво). Чи насправді вона хотіла
помирити білочок, поділити між ними горішок? Чому вона побігла,
сміючись? А що ми можемо сказати про білочок? Якими були вони?
(жадібними, нерозумними, довірливими). Тому лисичці було легко їх
обдурити.
- Пригадайте, як вони сварилися. (Розігрування діалогу:
- Мій горіх! Я його перша побачила.
- Ні, мій. Я перша його підняла.
- А у нас у групі бувають такі ситуації, коли треба поділитися
іграшками, олівцями, цукерками? Як же треба поводити себе, щоб не бути
схожими на білочок?
VІІ. Розігрування ситуації.
- Діти, уявіть собі, що дві дівчинки (наприклад, Катруся і Наталочка)
хочуть погратися однією лялькою. Як вони мають вчинити, щоб не
посваритися? (Катруся або Наталочка запропонує подрузі першою погратися
лялькою, а сама пограється іншою іграшкою. Або дівчата почнуть гратися
разом).
VІІІ. Підсумок заняття.
- Як називається казка, яку ви слухали сьогодні на занятті? Чого вона
вас навчила?
Заняття з переказу української народної казки «Дві білки і лисиця»

Мета: вчити дітей переказувати українську народну казку «Дві білки і
лисиця», розвивати увагу, уяву, образне мислення, зв’язне мовлення,
удосконалювати виразність мовлення, виховувати товариські стосунки.
Обладнання: фігурки для динамічної картинки або настільного театру
(дві білочки, лисичка, дерева), горіх ліщини.
- Діти, до нас сьогодні в гості завітали герої знайомої казки.
(Вихователь демонструє фігурки двох білочок і лисиці). Ви їх упізнали? Хто
це? З якої казки вони до нас прийшли? Давайте всі разом пригадаємо цю
казку.
ІІ. Відтворення казки за допомогою запитань вихователя і настільного
театру.
- Пригадайте, з чого починається казка? (Вихователь звертає увагу
дітей на те, що на поставлене запитання можна відповісти. по-різному.
Наприклад, І варіант, як у казці: Дві білки знайшли в лісі горіха й почали
сваритися через нього.
ІІ варіант: В одному лісі (вихователь виставляє дерева) жили собі дві
маленькі білочки (фігурки білочок). Одного разу вони знайшли горіх
(вихователь рухає фігурками білочок, підводить їх до горіха)).
- Що зробили білочки? (Білочки почали сваритися). Пригадайте, як
вони сварилися. (Вихователь викликає двох дітей, дає їм у руки фігурки
білочок і пропонує розіграти сценку).
- Хто побачив їхню сварку? (Вихователь виставляє фігурку лисиці). Що
сказала лисиця? Як лисиця поділила горіх? Що вона при цьому промовляла?
- Чим закінчилася казка?
ІІІ. Переказ казки вихователем, під час якого діти відтворюють сюжет
за допомогою фігурок настільного театру (діти отримують індивідуальні
набори фігурок).
Зразок переказу вихователя: В одному лісі жили собі дві маленькі
білочки. Одного разу вони знайшли горіх. І почали білочки сваритися між
собою.
- Це мій горіх! – сказала одна.
- Ні, мій! – вигукнула друга.
- Я його першою побачила.
- А я його першою підняла.
Раптом біжить лисиця. Побачила вона білочок і говорить:
- Не сваріться. Я вас помирю.
Розкусила вона горіх і солодко так промовляє:
- Одну половинку шкаралупки я дам тобі за те, що ти горіх знайшла.
Другу половинку шкаралупки - тобі за те, що ти його підняла. А ядерце
візьму собі за те, що я вас помирила.
Лисичка хитро посміхнулася і побігла своєю дорогою.
ІV. Переказ казки дітьми з відтворенням сюжету за допомогою фігурок
настільного театру.
Вихователь викликає одну дитину для переказу. Решта дітей
виконують ігрові дії.
V. Підсумок заняття.
- Яку казку ми сьогодні переказували і розігрували?
- Розкажіть і покажіть цю казку вдома батькам.
Робота над казкою може бути продовжена на наступному занятті, під
час якого діти ліпитимуть з пластиліну героїв твору.
Заняття з переказу оповідання С. Брусиленка «Хропунчик»

Мета: ознайомити дітей з оповіданням С. Брусиленка «Хропунчик»,
розвивати увагу, уяву, образне мислення, збагачувати словниковий запас
дітей, формувати навички переказу, виховувати любов до природи.
Словник: хропунчик, гай, опеньки, сонячний зайчик, піжмурки.
Обладнання: іграшка їжачок, осіннє листя, дзеркальце, малюнок із
зображенням опеньків.
Попередня робота: екскурсія до осіннього лісу або парку.
І. Бесіда.
- Діти, пам’ятаєте, ми недавно були з вами в парку? Пригадайте, що ми
там бачили.
ІІ. Розповідь вихователя. Мотивація.
А сьогодні у нас буде уявна подорож до осіннього лісу. У цьому лісі
ростуть тільки берізки. Тому такий ліс називається березовий гай. До якого
лісу ми йдемо? (Ми йдемо до березового гаю. Хорове проговорювання
складеного речення).
Діти йдуть разом з вихователем по груповій кімнаті. Вихователь
продовжує:
- Ось і ліс. Подивіться навколо себе. Як багато беріз. Усі вони стрункі,
високі, білокорі. А яке листячко на деревах? (Вихователь пропонує дітям
розглянути березові листочки, визначити їх колір). Листочків на деревах ще
багато, і крізь них пробиваються промінчики осіннього сонечка. (Вихователь
бере дзеркальце і пускає на стінку сонячного зайчика). Проміннячко
пробивається крізь листячко, ніби грається з ним у піжмурки – то ховається,
то знову з’являється.
Сонечко вже не таке тепле, як улітку. З кожним днем стає все
прохолодніше. Тому перелітні пташки збираються у зграї, вони збираються
летіти в теплі краї. А звірі готуються до зимівлі. Ось білочка стрибає з
гілочки на гілочку, а потім на пеньок. Що вона там знайшла? Та це ж
грибочок. Це опеньок. (Вихователь демонструє малюнок опеньків).
Подивіться, який він. (Діти розповідають: у нього довга тонка ніжка,
коричнева шляпка, а під шляпкою біленька спідничка). Схопила білочка
грибок і понесла до своєї схованки.
А ось подивіться – кущик. Під ним хтось заховався. Хто це може бути?
Прислухайтеся: та він же ще й хропе! Справжній хропунчик! Цікаво, хто ж
це такий? Щоб дізнатися про це, давайте зупинимось на цій галявинці,
сядемо на пеньочки – стільчики і послухаємо оповідання «Хропунчик».
ІІІ. Читання оповідання.
С.Брусиленко
ХРОПУНЧИК
Пішли ми з бабусею в березовий гай по опеньки. Тиша довкруги.
Спокій. Тільки в золотому листі сонячні зайчики в піжмурки граються.
Коли чую - хтось хропе. Тихенько так, ніжно. Цікаво, хто це?
Підходжу обережно до куща, розгортаю паличкою листя, мов грибок
шукаю. А там – їжачок! Ох, ти ж хропунчик! Рано ти зимувати вклався. Я
нагорнув на нього побільше листя. Приємних тобі снів аж до весни!
ІV. Емоційно-оцінна бесіда.
- Сподобалось вам оповідання? Так хто ж був хропунчиком?
V. Повторне читання оповідання.
VІ. Бесіда за змістом прочитаного.
- Хто ходив до березового гаю?
- Що шукали бабуся з хлопчиком?
- Що почув хлопчик?
- Що він зробив?
- Кого побачив хлопчик під листям?
- Як назвав хлопчик їжачка?
- Що побажав хлопчик хропунчику?
- Як поводив себе хлопчик? Як він ставився до їжачка?
- Діти, давайте і ми з вами покладемо нашого їжачка спати, укриємо
його листячком і всі разом тихенько скажемо: «Приємних тобі снів аж
до весни!»
- Як треба себе поводити в лісі? Як будемо ставитися до лісових
мешканців?
VІІ. Перечитування оповідання з установкою на переказ.
- Діти, це оповідання ми будемо вчитися переказувати. Це допоможе вам
розповісти його вдома вашим рідним. Тому послухайте оповідання
«Хропунчик» ще раз.
VІІІ. Переказ оповідання дітьми.
ІХ. Підсумок заняття.
- Яке оповідання ми сьогодні читали і переказували?
- Чого воно нас навчило?
Заняття з переказу оповідання А Потапової «Миколчин городець»

Мета: ознайомити дітей з оповіданням А. Потапової «Миколчин
городець», розвивати увагу, уяву, образне мислення, збагачувати
словниковий запас дітей, формувати навички переказу, виховувати любов до
природи.
Словник: цибулина, паросток, корінчики, пагінчик, склянка, зашарівся.
Обладнання: пророщена цибуля в склянці з водою.
Попередня робота: упродовж тижня спостереження за проростанням
цибулі.
І. Бесіда.
- Діти, подивіться, яка цибуля виросла в нас на підвіконні. Пригадайте,
як ми її вирощували. Ми взяли цибулину із зеленим паростком. Налили в
склянку води і поставили в неї цибулю. Подивіться, які зміни відбулися з
цибулиною. Що ми бачимо? Зелений паросток піднявся вгору і збільшився. А
внизу цибулини з’явилися …Що? Біленькі корінчики.
- Діти, вам цікаво спостерігати за тим, як росте цибулина? А я знаю
одного хлопчика, який теж мав свій городець на підвіконні. Послухайте про
нього.
ІІ. Читання оповідання.
А.Потапова
МИКОЛЧИН ГОРОДЕЦЬ
У круглої цибулини проклюнувся паросток. Побачив це Миколка й
загукав:
- Бабусю, бабусю! Поглянь, у цибулі зелений хвостик виріс!
- Візьми, онучку, склянку, налий туди води і поклади в неї цибулину. От
і буде в тебе свій городець, - відповіла бабуся.
Миколка так і зробив. Щоранку він підбігав до свого городу, дивився на
цибулину. На третій день у неї з’явилися тонесенькі білі ниточки – корінчики.
- Тепер можна і в землю посадити, - сказала бабуся і зняла з полиці
горщик на квіти.
Минув тиждень, потім іще один, зелений пагінчик тягся вгору та вгору.
- Час із твого городу врожай збирати! – сказала бабуся.
За обідом усі їли смачний салат із зеленої цибулі, хвалили Миколку. А
він, зашарíвшися від похвали, казав:
- Їжте, їжте, я знов посаджу. От тільки насіння десь дістану.
ІІІ. Емоційно-оцінна бесіда.

- Сподобалося вам оповідання?
- Хорошим городником був Миколка?
ІV. Словникова робота.
- Діти, давайте ще раз розглянемо нашу цибулину в склянці. Як
називається ця частина цибулини? (Вихователь показує на паросток). Це…
паросток (повторення слова хором). Його ще можна назвати словом пáгінець
або пагінчик (повторення слів хором)
Аналогічно проводиться робота зі словом «корінчики».
Вихователь викликає по черзі кількох дітей і пропонує показати і
назвати склянку, цибулину, паросток (пагінець), корінчики. Наприклад:
«Андрійку, покажи, будь ласка, склянку. Назви те, що ти показав».
V. Повторне читання оповідання.
- Діти, послухайте оповідання ще раз. Слухайте уважно, щоб потім
правильно відповісти на всі запитання.
VІ. Бесіда за змістом прочитаного. Показ ілюстративного матеріалу (див.
Додатки).
- Як звали хлопчика?
- Що побачив Миколка? (Демонстрація першого малюнка).
- Що порадила Миколці бабуся? (Демонстрація другого малюнка).
- Коли в цибулини з’явилися біленькі ниточки-корінчики?
(Демонстрація третього малюнка).
- Що після цього сказала бабуся? (Демонстрація четвертого малюнка).
- Як довго ще тягнувся зелений пагінчик угору? (Демонстрація п’ятого
малюнка).
- Що відбулося під час обіду? (Демонстрація шостого малюнка).
- Зверніть увагу: за обідом, коли їли салат із зеленої цибулі, усі хвалили
Миколку. А він зашарíвся від похвали. Зашарівся – це означає, що він
почервонів. Йому було ніяково, незручно від того, що його всі хвалили, бо
Миколка був скромним хлопчиком.
- Скажіть усі разом, що сталося з Миколкою від похвали. (Миколка
зашарівся від похвали).
- Що пообіцяв Миколка своїм рідним?
VІІ. Повторне читання оповідання з установкою на переказ.
VІІІ. Переказ оповідання дітьми за опорними малюнками (див. Додатки).
- Як можна влаштувати власний городець на підвіконні? (Відповіді дітей).
Розкажіть про це вдома своїм батькам.
На повторному занятті з переказу цього оповідання після читання варто
запропонувати дітям розглянути опорні малюнки, розміщені в довільному
порядку, визначити правильну послідовність їх розташування, а потім
переказати твір.
Заняття з переказу оповідання Н. Калініної «Про сніговий колобок»

Мета: ознайомити дітей з оповіданням Н. Калініної «Про сніговий
колобок», розвивати увагу, уяву, образне мислення, вчити розмірковувати і
робити висновки, збагачувати словниковий запас дітей, формувати навички
переказу, виховувати спостережливість.
Словник: вуглинки, палички, кишеня, калюжка, шафочка, дверцята.
Обладнання: предметні малюнки.
Попередня робота: проведення елементарних дослідів зі снігом: під
час прогулянки перевірити можливість зліпити сніжку; у групі провести
спостереження за таненням снігу. Ліплення снігової баби під час прогулянки.
- Діти, пригадайте, як ми з вами на прогулянці ліпили снігову бабу. У
цей день на вулиці був сильний мороз чи ні? Так, цього дня була відлига –
потепління. Сніг був вологим і тому добре ліпився. А коли тріщить сильний
мороз, то сніг не ліпиться.
- Як ми ліпили бабу? Що зробили спочатку? Що потім? Як прикрасили
нашу бабу? З чого зробили їй очі? Ніс? Рот? Ґудзики? Що наділи їй на
голову? Вам сподобалась наша баба? А чому ми її залишили надворі, а не
забрали із собою до групи?
- В одному дитячому садку діти теж ліпили снігову бабу. А один
хлопчик зліпив сніговий колобок. І з цього вийшла цікава історія. Як ви
думаєте, яка? (Відповіді дітей)
- А ось, як про цю історію розповіла Наталія Калініна. Зручно сідайте і
слухайте.
Н. Калініна
ПРО СНІГОВИЙ КОЛОБОК
Гуляли діти в дворі. Ліпили з снігу бабу. Альоша зліпив сніговий
колобок. Знайшов вуглинки і поробив очі, знайшов палички і зробив рот і ніс.
Погралися діти, погуляли й пішли знову в дитячий садок. Шкода
Альоші колобка надворі залишати, взяв він колобок і поклав у кишеню.
Прийшов у дитячий садок, повісив свою шубку в шафочку, а в кишені
залишився лежати сніговий колобок.
Пообідали діти, після обіду лягли спати. А коли прокинулись, Альоша
згадав про свій колобок. Побіг з дітьми до шафочки, а біля шафочки –
калюжка. Що це таке?
Відчинили дверцята, подивилися, а з кишені – кап, кап, кап! – вода
капає. Подивився Альоша в кишеню, а там немає колобка. В мокрій кишені
лежать тільки вуглинки і дві палички.
А колобок де?
ІІІ. Бесіда за запитанням автора твору.
- Де ж подівся колобок?
- Чого не знав Альоша?
- Що б ви порадили Альоші?
ІV. Повторне читання оповідання.
V. Бесіда за змістом прочитаного. Словникова робота.
- Де гуляли діти? Що вони робили?
- Що зробив Альоша?
- З чого Альоша зробив очі, рот, ніс? (Вуглинки – це маленькі
чорненькі камінчики. Слід звернути увагу дітей на вимову слова «пáлички»).
- Як ви гадаєте, який настрій у цей час був у Альоші?
- Де залишив Альоша свого колобка? (Демонстрація кишені на одязі.
Повторення хором слова «кишеня»).
- Як довго лежав колобок у кишені? Скільки всього зробили за цей час
діти?
- Що побачив Альоша біля шафочки? (Повторення хором слів
«шафочка» і «калюжка»).
- Що побачили діти, коли відкрили дверцята шафочки? (Повторення
хором слова «дверцята»).
- Як ви гадаєте, що відчував Альоша в цю мить?
- Подумайте, що могли сказали діти, щоб заспокоїти Альошу?
VІ. Розгляд опорних малюнків. Установка на переказ.
Вихователь по черзі виставляє малюнки (див. Додатки) і повідомляє
дітям про те, що ці опори допоможуть їм під час переказу.
- Діти, дивіться на малюнки і уважно слухайте оповідання, щоб його
добре запам’ятати.
VІІ. Повторне читання оповідання.
VІІІ. Переказ оповідання дітьми з опорою на малюнки.
- Що станеться зі сніговим колобком, якщо він потрапить у тепле
приміщення? Розкажіть про це вдома своїм батькам.
Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою

«Коза-дереза»
Мета: ознайомити дітей з українською народною казкою «Коза-
дереза», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне мовлення,
збагачувати словник дітей, виховувати сміливість, товариські стосунки.
Словник: дереза (коза задерикувата), ярмарок, стояти на воротях у
червоних чоботях, гребелька, крапелька, худоба, коваль, висталити, три копи,
півбока луплена, рак-неборак, клешні.
Обладнання: динамічна картинка із зображенням сільського подвір’я,
домашніх тварин (коза, корова, кінь), воза; ілюстрації до казки «Коза-
дереза».
- Діти, сьогодні ми вирушимо з вами в подорож до села. На чому
будемо подорожувати? (Відповіді дітей). А я пропоную вам поїхати на возі
(демонстрація малюнка). На таких возах їздили в давнину. Запряжемо у воза
волів і поїдемо. Гей! Гей! - поганяємо волів. А ось і село. Заїжджаємо на
подвір’я. Кого ми тут бачимо? (Вихователь по черзі виставляє малюнки
домашніх тварин і пропонує їх назвати).
- А зараз я про одну із цих тварин прочитаю загадку. А ви слухайте
уважно, думайте і відгадуйте. Відповідати буде той, хто першим підніме
руку.
Має дуже прудкі ніжки,
Наставляє грізно ріжки
На великого собаку
Той сховався з переляку.
А дасте ви їй водиці –
Молочком вас пригостить.
Хто вона? А ну скажіть!
- Це кізочка. А може це корівка? У неї теж є ріжки, і вона теж дає
молоко. А чим же кізочка відрізняється від корови? Послухайте ще раз
загадку.
- У кізочки прудкі ніжки. Вона легко скаче, а корівка повільно йде. Ви
бачили коли-небудь козу? Яка вона? (Розгляд малюнка). Гарна козуня, але
бýцатися любить. Сьогодні я вам розповім казку про задерúкувату козу.
Задерикувата – це та, яка задирається, лякає, свариться. Її ще можна назвати
коза-дереза. Сідайте зручно і слухайте українську народну казку «Коза-
дереза».
ІІ. Розповідання казки.
КОЗА-ДЕРЕЗА
Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу.
Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти.
Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став
доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питає:
— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та
вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку —
тільки й пила, тільки й їла!
От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав
його.
На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж
до вечора та й став гнати додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід стоїть на
воротях у червоних чоботях та й питає:
— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку —
От дід і того сина прогнав.
На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день;
ввечері стала гнати до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях
та й питає:

Загадка Є.Бабенко
— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку —
От дід прогнав і бабу.
На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав
додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у
червоних чоботях та й питає:
— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, — тільки
й пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, нагострив ніж, став козу різати, а вона вирвалася та
й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку — вона туди вбігла та й
заховалася на печі.
От прибігає зайчик, коли чує — хтось є у хатці. Зайчик питає:
—А хто, хто в моїй хатці?
А коза сидить на печі та й каже:
— Я коза-дереза,
За три копи куплена.
Півбока луплена,
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету —
Тут тобі й смерть.
Зайчик злякався, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та плаче. Коли
йде ведмідь та й питає:
—Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
—Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний
сидить?
А ведмідь:
—От я його вижену!
Побіг до хатки:
—Хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
Ведмідь злякався.
— Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
От знову пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питає:
— А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір
страшний сидить?
А вовк:
— От я його вижену.
— Та де тобі вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.
— Отже, вижену.
Побіг вовк до хатки та й питає:
— А хто, хто в зайчиковій хатці?
Вовк злякався.
— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
Зайчик знов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка,
побачила зайчика та й питає:
— А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці
страшний звір сидить?
А лисичка:
— От я його вижену!
— Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав — не вигнав, і вовк
гнав, та не вигнав, а то ти!
— Отже, вижену!
Побігла лисичка до хати та питає:
— Хто, хто в зайчиковій хатці?
От лисичка теж злякалась.
— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак
та й питає:
—Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?
А рак:
— От я його вижену!
— Та де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав — не
вигнав, і лисиця гнала — не вигнала, а то ти!
— Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питає:
— А хто, хто в зайчиковій хатці?
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та каже:
— А я рак-неборак,
Як ущипну — буде знак!
Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати —
побігла, тільки видно! От тоді зайчик радий прийшов у хатку і так вже ракові
дякує. Та й став жити в своїй хатці.

- Сподобалась казка? Хто вам сподобався найбільше? А хто не
сподобався? Чому?
ІV. Бесіда за змістом прочитаного з показом ілюстративного матеріалу.
Словникова робота.
- Як починається казка?
- Куди поїхав дід?
Ярмарок – це місце, де щось продають і купують, базар.
- Кого дід послав пасти козу?
- Що зробив дід, щоб дізнатися, як паслася коза?
- Повторіть усі разом: «Став дід на воротях у червоних чоботях».
- Що питав дід у кози?
- Що коза на це відповіла?
- Повторіть усі разом: «Я й не пила, я й не їла: тільки бігла через
місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці
крапельку — тільки й пила, тільки й їла!»
Гребелька (гребля) — це насип, який перегороджує річку для затримки
води.
Крапелька – крапля води.
- Чи правду говорила коза? То, яка в нас коза? (Брехлива)
- Як ви гадаєте, яким голосом вона відповідала дідові? (Жалісливим,
тоненьким голоском). Зразок вихователя. Індивідуальне повторення дітьми
слів кози.
- Що після цього зробив дід? (Дід вигнав сина за те, що не вміє худобу
пасти. Худоба – це свійські тварини (корова, коза, кінь, вівця, свиня)).
- Хто на другий день пас козу?
- Що відбулося увечері цього дня? Що розповіла коза дідові? (Хорове
повторення дітьми слів кози). (Вихователю слід ще раз звернути увагу дітей
на інтонацію).
- Хто на третій день пас козу?
повторення дітьми слів кози).
- Хто на четвертий день пас козу?
повторення дітьми слів кози).
- Що зробив дід?
- Куди побігла коза? Де заховалася?
- Що запитав зайчик, коли повернувся до своєї хатки?
- Що відповіла коза? Вихователь промовляє слова кози і звертає увагу
дітей на особливості інтонації.
Півбока луплена – з обідраним боком.
- Давайте усі разом повторимо слова кози.
V. Фізкультхвилинка.
Повторення слів кози у супроводі рухів.
— Я коза-дереза, Вказівні пальці приставити до голови.
За три копи куплена. Показ трьох пальців.
Півбока луплена, Поплескування себе по боці.
Тупу-тупу ногами, Тупотіння ногами.
Сколю тебе рогами, Вказівні пальці приставити до голови.
Ніжками затопчу, Тупотіння ногами.
Хвостиком замету — Рухи рукою – імітація рухів хвоста.
Тут тобі й смерть. Руки в боки. Тупнути однією ногою.
VІ. Бесіда за змістом прочитаного з показом ілюстративного матеріалу.

Словникова робота.
- Злякався зайчик. Сидить під дубком та й плаче.
- Хто побачив зайчика і спробував допомогти йому? (Ведмідь).
- Якими словами налякала його коза-дереза? Повторення пісеньки кози
з рухами.
- Які ще звірі хотіли допомогти зайчикові, але злякалися кози?
(Вовчик-братик, лисичка-сестричка).
- Хто не злякався кози? Яку пісеньку він їй заспівав?
- Чим ущипнув рак козу? Демонстрація на малюнку клешні рака.
VІІ. Малювання кози.
Етапи малювання кози

- Яку казку слухали? Кого намалювали?
- Який герой казки сподобався найбільше? Чому?
Заняття з переказу української народної казки «Коза-дереза»

Мета: вчити дітей переказувати українську народну казку «Коза-
дереза», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне мовлення,
удосконалювати виразність мовлення, виховувати сміливість, товариські
стосунки.
Обладнання: моделі персонажів казки; альбом із статичними моделями,
що ілюструють окремі епізоди казки.
- Діти, послухайте пісеньку і пригадайте, герой якої казки її співає.
- А зараз пригадаємо всю казку. Допоможуть нам у цьому незвичайні
малюнки – моделі.
ІІ. Відтворення казки за допомогою запитань вихователя і
моделювання. Якщо на цьому занятті діти вперше знайомляться з
моделюванням, доцільним є використання динамічних моделей. Пригадування
епізодів казки супроводжується показом окремих героїв і взаємозв’язків між
ними. По мірі розгортання сюжету зайві моделі прибираються, а нові
додаються.
- Як починається казка? (Вихователь виставляє моделі діда і баби).
- Куди поїхав дід? (Вихователь прибирає модель баби і додає стрілку,
що вказує на рух). Кого він там купив? (Модель «коза»).
- Кого дід послав пасти козу? (Модель «старший син»).
Увечері дід став на воротях у червоних чоботях і спитав у кози… Що
питав дід у кози?
- Що коза на це відповіла?
- Що після цього зробив дід?
- Хто на другий день пас козу? (Модель «молодший син»).
- Що відбулося увечері цього дня? Що розповіла коза дідові?
- Хто на третій день пас козу? (Модель «баба»).
- Хто на четвертий день пас козу?
- Що зробив дід?
- Куди побігла коза? Де заховалася? (Модель «коза», «хатка», «заєць»).
- Що запитав зайчик, коли повернувся до своєї хатки?
- Що відповіла коза? Повторення слів кози у супроводі рухів.
- Злякався зайчик. Сидить під дубком та й плаче. (Модель «зайчик під
дубком»).
- Хто побачив зайчика? (Модель «Ведмідь»).
- Яка розмова відбулася між зайчиком і ведмедем? Якщо дітям важко
пригадати самостійно діалог, вихователь його озвучує сам, а потім
пропонує двом дітям його розіграти.
- Що зробив ведмідь?
з рухами.
- Що після цього сказав ведмідь зайчикові?
- Хто наступним побачив зайчика? (Модель «Вовк»).
- Яка розмова відбулася між зайчиком і вовчиком-братиком?
Розігрування діалогу дітьми.
- Що зробив вовк?
з рухами.
- Що після цього сказав вовк зайчикові?
Подібним чином опрацьовується епізод з лисичкою.
- Хто наступним побачив зайчика? (Модель «Рак»).
- Яка розмова відбулася між зайчиком і раком-небораком? Розігрування
діалогу дітьми.
- Що зробив рак?
- Якими словами лякала його коза-дереза? Повторення пісеньки кози з
рухами.
- Що відповів рак-неборак козі? Що він зробив?
ІІІ. Переказ дітьми окремих епізодів казки з використанням альбому
статичних моделей. (Див. додатки).
ІV. Підсумок заняття.
- Яку казку ми переказували на занятті?
- Що нам допомагало під час переказу?
Примітка. Переказ казки дітьми може здійснюватися за допомогою
книжкових ілюстрацій.
На наступному занятті бажано залучити дітей до гри-драматизації за
українською народною казкою «Коза-дереза».

«Півник і двоє мишенят»
Мета: ознайомити дітей з українською народною казкою «Півник і
двоє мишенят», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне
мовлення, збагачувати словник дітей, виховувати працелюбність, товариські
стосунки.
Словник: грати в довгу лозу, молотити, молоти, місити, розпалити,
нагоріло, пекти, лінюх.
Обладнання: пиріжок або окраєць духмяного хліба, пшеничні зерна,
пшеничний колосок, борошно, ілюстрації до казки.
Хід заняття.
- Діти, сьогодні я вам принесла чарівний мішечок, у якому лежить
гостинець для вас. Цікаво, який гостинець у мішечку? Зараз ви спробуєте за
запахом відгадати, що це. Усі заплющить очі, а я підійду до кожного з вас і
дам понюхати гостинець. Відповідати будемо тільки після того, коли всі діти
вдихнуть аромат гостинця.
- Здогадалися, що в мішечку? (Пиріжок або окраєць духмяного хліба).
А чи доводилось вам бачити, як печуть пиріжки або хліб? (Відповіді дітей).
Щоб спекти хліб, треба взяти борошно, додати до нього дріжджі, цукор, сіль,
молоко, олію, замісити тісто і поставити його в піч. А звідки береться
борошно? З маленької зернини (показ зернят). Її сіють у землю. А виростає з
неї такий колосок (показ колоска). Коли колосок дозріває, його зрізають,
молотять – вибивають зернятка (показ дії). Потім зернята мелють –
розтирають (показ дії) і отримують борошно (показ борошна). Багато треба
попрацювати, щоб скуштувати смачний пиріжок або окрайчик хліба.
- А зараз я розповім вам казку про півника, який знайшов пшеничний
колосок.
ПІВНИК І ДВОЄ МИШЕНЯТ

Жили собі двоє мишенят – Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко.
Мишенята, було, тільки й знають, що танцюють та співають. А півник
удосвіта встане, усіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось
підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.
– Круть, Верть, – став гукати півник, – а гляньте-но, що я знайшов!
Поприбігали мишенята й кажуть:
– Коли б це його обмолотити...
– А хто молотитиме? – питається півник.
– Не я! – одказує одне мишеня.
– Не я! – каже й друге мишеня.
– Я обмолочу, – каже до них півник. І взявся до роботи.
А мишенята й далі граються. От уже й обмолотив півник колосок та й
знову гукає:
– Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!
Поприбігали мишенята.
– Треба, – кажуть, – зерно до млина однести та борошна намолоти.
– А хто понесе? – питає півник.
– Не я! – гукає Круть.
– Не я! – гукає Верть.
– Ну, то я однесу, – каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.
А мишенята собі одно скачуть — у довгі лози граються. Прийшов півник
додому, знов кличе мишенят:
– Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс.
Поприбігали мишенята, пораділи.
– Ой, півничку! Уже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.
– Хто ж міситиме? – питає півник. А мишенята знов своє:
– Не я! – пищить Круть.
– Не я! – пищить Верть. Подумав, подумав півник і каже:
– Доведеться мені, мабуть.
От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі
нагоріло, посадив пиріжки.
Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють.
А ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі.
А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.
— Ох, і голодний я! — каже Круть.
— А я який голодний! — каже Верть.
Та й посідали до столу. А півник каже:
— Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок?
— Ти,— кажуть мишенята.
— А хто обмолотив?
— Ти,— уже тихіше відказують Круть із Вертем.
— А хто тісто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?
— Ти, — уже зовсім нищечком кажуть мишенята.—А що ж ви робили?
Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони вилазити з-за столу, а
півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?
ІІІ. Бесіда за змістом. Словникова робота. Показ ілюстративного

матеріалу.
- Сподобалась казка?
- Хто такі лінюхи? Чому їх не варто пригощати пиріжками?
- Як звали півника? Чому в нього було таке ім’я?
- Як звали мишенят? Чому їх так звали?
- Що любили робити мишенята? А що робив півник?
- Що знайшов півник у дворі?
- Що півник спочатку зробив з колоском? А мишенята допомагали
йому в цьому?
- Що потім зробив півник? А мишенята в цей час у яку гру грали?
(«Довга лоза» - це українська народна гра
- Як пік пиріжки півник? (Півник замісив тісто, приніс дрова, розпалив
у печі (показ малюнка із зображенням печі). Пиріжки відразу в піч не
ставлять. Піч має добре прогрітися. Для цього потрібно, щоб згоріло багато
дров – нагоріло. І тільки після цього півник посадив у піч пиріжки).
- А що в цей час робили мишенята?
- Що зробив півник після того, як спеклися пиріжки?
- А що зробили мишенята?
- Про що почав запитувати півник у мишенят?
- Що вони йому відповідали?
- Чому мишенята вилізли з-за столу?
- Чого вчить ця казка?
- Діти, запам’ятайте народну мудрість: «Хто не працює - той не їсть!»
(хорове повторення прислів’я).
ІV. Фізкультхвилинка.
Печу, печу хлібчик Рухи – імітація ліплення пиріжків.
Дітям на обидчик.
Меншенькому – менший, Показ руками розмірів пиріжків.
Більшенькому – більший.
Шусть у піч! Імітація рухів саджання лопатою
Шусть у піч! пиріжків у піч.
Саджай – виймай, Присіли – встали.
Саджай – виймай! Присіли – встали.
Ріжу, ріжу, Імітація рухів розрізання хліба.
Я, куштую, - Імітація відкушування шматочка
Гам! хліба.
V. Розігрування діалогів.
- Діти, подивіться на малюнок. Що на ньому зображено? (Див. додаток.
Мал. 1. Півник знайшов колосок). Давайте пригадаємо, про що розмовляли
півник і мишенята. (За потреби, вихователь спочатку сам відтворює діалог, а
потім пропонує це зробити дітям).
- Яким голосом треба промовляти слова мишенят? (Хитрим,
писклявим, трішки вередливим – показ вихователем інтонаційного зразка).
Чому саме так?
- Як півник розмовляв з мишенятами? (Спокійно, розсудливо, трішки
сумно – показ вихователем інтонаційного зразка). Чому саме так?
Подібним чином проводиться робота над усіма діалогами казки.
VІ. Підсумок заняття.
- З якою казкою познайомилися?
- Хто з героїв казки сподобався найбільше? Чому?
- Яким був півник? Якими були мишенята?
- Яке прислів’я ми запам’ятали?
Книга «Півник і двоє мишенят» виставляється в куточку книги.
Варіантом продовження заняття може стати виготовлення з пластиліну
героїв казки.
Заняття з переказу української народної казки «Півник і двоє мишенят»

Мета: вчити дітей переказувати українську народну казку «Півник і
двоє мишенят», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне
мовлення, удосконалювати виразність мовлення, виховувати працьовитість,
товариські стосунки.
Обладнання: ілюстрації до казки.
- Діти, пригадайте, яка відома нам казка дозволяє зрозуміти таке
прислів’я: «Хто не працює – той не їсть!».
Вихователь пропонує дітям розглянути ілюстрації до казки «Півник і
двоє мишенят», розташовані в довільному порядку.
- Діти, учора до нашого куточка книги завітали Круть і Верть, вони
розглядали ілюстрації до казки «Півник і двоє мишенят». А потім, як завжди,
загралися і забули їх поскладати. Тож, давайте ми з вами розставимо
ілюстрації в правильному порядку і пригадаємо казку.
- Яка ілюстрація має бути першою? Що на ній зображено? Давайте
придумаємо назву до цього малюнка. (Півник знайшов колосок).
Подібним чином проводиться робота з іншими ілюстраціями. Її
результатом є складання картинного плану:
1. Півник знайшов колосок.
2. Півник обмолотив колосок.
3. Півник намолов борошна.
4. Півник напік пиріжків.
5. Мишенята за столом.
6. Засмучені мишенята.
ІІ. Переказ казки дітьми за частинами.
Вихователь викликає дітей по черзі та пропонує кожному переказати
певний епізод казки, спираючись на малюнок і пункт плану.
ІІІ. Підсумок заняття.
- Яку казку ми переказували на занятті?
- Що нам допомагало під час переказу?
На наступному занятті варто залучити дітей до гри-драматизації за
змістом казки «Півник і двоє мишенят».

«Курочка та півник»
Мета: ознайомити дітей з українською народною казкою «Курочка та
півник», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне мовлення,
збагачувати словник дітей, виховувати сміливість, товариські стосунки.
Словник: біб, вдавився, врятувати, змастити, косарі, сколотити масло,
пекарня, пекар.
Обладнання: малюнок півника
Хід заняття.
- Діти, послухайте і відгадайте загадку.
Хто гучніш за всіх співає,
Кольоровий одяг має,
Ще й червоний гребінець?
Хто найперший молодець?
- Чому ви вважаєте, що це півник? Які слова допомогли відгадати
загадку? (Повторне читання вихователем загадки. Виділення опорних слів.
Демонстрація малюнка півника).
- Діти, які ви знаєте казки про півника? (українські народні казки:
«Півник і двоє мишенят», «Про котика, півника і хитру лисичку». Російська
народна казка «Лисиця та заєць» або «Заюшкина избушка»).
- Пригадайте, яким був півник у казці «Про котика, півника і хитру
лисичку». Чому він потрапив у біду? (Був довірливим, неслухняним,
нерозумним). А яким був півник у казці «Півник і двоє мишенят»?
(Працьовитим, справедливим).
- Сьогодні ми з вами познайомимося ще з одним півником.
КУРОЧКА ТА ПІВНИК
{Українська народна казка)

Загадка Є Бабенко
Жили собі курочка з півником. Курочка яєчка несла, а півник зернятка
збирав та курочку годував.
От якось знайшов він великий біб.
— Ну,— подумав півник,— його курочка не проковтне, з'їм його сам.
Дзьобнув і вдавився. Упав півник, не дихає. Побачила курочка, підбігла,
злякалася й питає:
— Що з тобою, півнику?
— Ой,— застогнав півник,— бобом удавився...
— Як же тебе врятувати, півнику?
— Треба масла дістати, горлечко змастити,— ледве вимовив півник.
— А де ж його дістати?
— У корови попроси.
Побігла курочка до корови.
— Корівонько-матінко, дай масла!
— Навіщо тобі масло?
— Півник бобом удавився, треба йому горло маслом змастити.
— Добре,— відповідає корова,— дам тобі масла, тільки піди спочатку до
косарів, попроси в них сіна.
Прибігла курочка до косарів:
— Косарі, косарі, дайте мені сіна!
— А навіщо тобі сіно?
— Корову нагодувати. Вона молока дасть. З молока масло сколотимо.
Воно півникові потрібне — горло змастити. Півник не дихає — бобом
удавився.
Косарі відповідають:
— Побіжи-но до пекарні, попроси пирогів: ми їх поїмо і сіна накосимо.
Побігла курочка до пекарні.
—Пекарю, пекарю, дай пирогів!
—Навіщо тобі пироги?
— Косарів нагодувати. Вони сіна для корови накосять. Корова мені молока
дасть. Я масла сколочу для півника. Півник не дихає — бобом удавився.
Пекар каже:
— Побіжи-но в ліс, принеси дров, щоб було чим піч натопити.
Побігла курочка в ліс, принесла дров. Пекар напік пирогів. Принесла
курочка пироги косарям. Косарі наїлися, сили набралися і сіна накосили
багато-багато! Корова сіно поїла і молока дала. З молока курочка масла
сколотила. Півник змастив маслом горлечко і легко проковтнув біб.
Проковтнув і весело заспівав:
— Ку-ку-рі-ку! Курочка молодець!
Тут і казці кінець.
ІІІ. Бесіда за змістом прочитаного. Словникова робота.
- Про кого розповідається в казці?
- Що робила курочка? А що - півник?
- Що знайшов півник? (Демонстрація боба або великої квасолини).
Чому півник не дав його курочці?
- Що сталося з півником? (Удавився – біб застряг у горлі та заважає
дихати, а півник не може його проковтнути).
- Як же можна врятувати півника? (Врятувати – допомогти. Треба
змастити його горлечко маслом. Змастити - змазати).
- До кого звернулася курочка, щоб дістати масла? (Демонстрація
малюнка)
- Яка розмова відбулася між курочкою і коровою?
- У кого попросила курочка сіна? (Косарі – люди, які косять сіно.
Демонстрація малюнка).
- Яка розмова відбулася між курочкою і косарями? (Сколотити масло –
швидко збовтувати молоко доки воно не перетвориться на масло).
- Для чого курочка побігла до пекарні? (Пекарня – місце, де печуть
хліб. Пекар - людина, яка випікає хліб). (Демонстрація малюнка пекар у
пекарні).
- Яка розмова відбулася між курочкою і пекарем?
- Що відбулося після того, як курочка принесла дров пекарю?
- Що сказав про курочку півник?
- Вам сподобалася курочка? Чому?
ІV. Гра «Казку пригадаю – картинки в пари об’єднаю».
Вихователь пропонує дітям розглянути картинки і об’єднати їх в пари,
відповідаючи на запитання «Хто що просив?»: півник і масло, корова і сіно,
косарі та пиріжки, пекар і дрова.
- З якою казкою познайомилися на занятті?
- Який у цій казці півник? (Турботливий. Він турбувався про курочку -
годував її зернятками).
- Якою була в казці курочка? (Добра, уважна, турботлива, працьовита).
- Чого навчає українська народна казка «Курочка та півник»?
- Подумайте, чи відповідають змістові казки такі українські народні
прислів’я: «Якби один другому не допомагав, то світ би пропав», «Вірний
приятель – то найбільший скарб».
Хорове повторення одного з прислів’їв.
Робота над казкою може бути продовжена на наступному занятті, під
час якого діти ліпитимуть з пластиліну героїв твору.
Заняття з переказу української народної казки «Курочка та півник»

Мета: вчити дітей переказувати українську народну казку «Курочка та
півник», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне мовлення,
удосконалювати виразність мовлення, виховувати товариські стосунки.
Обладнання: казкова скринька, ілюстрації до казки, шапочки-маски із
зображенням курочки, півника, корови; атрибути: ковпак пекаря, пояс
косаря, дрова, пиріжки, масло.
- Діти, сьогодні вранці до нашого садочка завітав казкар. Він залишив
для вас казкову скриньку. Ось вона (демонстрація скриньки). Що ж у ній
лежить? (Вихователь відкриває скриньку і виймає курочку і півника (іграшки
або малюнки)). Хто це? З якої вони казки? Діти, пригадайте, які ще герої
були в цій казці (після кожної відповіді із скриньки виймається зображення
відповідного персонажа).
Якщо діти називають героїв в іншій послідовності, ніж у казці,
вихователь пропонує розташувати їх правильно.
ІІ. Колективне відтворення змісту казки за опорними малюнками.
- Пригадайте, як починається казка.
- До кого першого звернулася курочка по допомогу?
- Розіграйте розмову курочки з коровою.
- До кого потім звернулася курочка?
- Розіграйте розмову курочки з косарями і т. д.
ІІІ. Проведення гри-драматизації за змістом казки.
- Сподобалось вам, як ми розігрували казку?
- Хто з акторів найкраще виконав свою роль?
Заняття з переказу казки М.Коцюбинського «Про двох цапків»

Мета: ознайомити дітей з казкою М. Коцюбинського «Про двох
цапків» і навчити її переказувати, розвивати увагу, уяву, образне мислення,
виховувати ввічливість, взаємоповагу.
Словник: цапок, кладка, заждати.
Обладнання: ілюстрація із зображенням кізочки і цапка, ілюстрації до
казки.
- Діти, хто з вас бачив кізочку? Де ви її бачили? Яка вона?
- Подивіться на малюнок. Кого на ньому ви бачите? Це кізочка. А це
козлик. Козликів ще називають цапками. Так хто це на малюнку? (хорове
повторення слова «цапок»)
- Послухайте вірш про цапка.
М. Познанська
ЦАПОК
У дворі біжить цапок,
Він гукає на діток:
- Утікайте всі до мами,
Бо сколю я вас рогами!
- Уявили собі цапка? Який він? (Задерикуватий, невихований).
- А зараз ми дізнаємося про те, що може статися з такими
задерикуватими, невихованими цапками.
ІІ. Читання вихователем казки М. Коцюбинського «Про двох цапків».
М. Коцюбинський
ПРО ДВОХ ЦАПКІВ
З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега надходить
чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку
кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно.
Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а
чорний собі не схотів заждати, щоб перейшов білий.
Ступили обидва на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного
лобами й рогами бити! Бились, бились, та й скінчилося на тому, що обидва у
воду попадали і потопились.
ІІІ. Бесіда за змістом прочитаного. Словникова робота. Розглядання

ілюстративного матеріалу.
- Де зустрілися цапки? (На кладці.) Кладка – це вузенький місточок
через річку.
- Яка біда сталася з цапками?
- Чому це трапилося? (Не захотів один цапок заждати іншого. Заждати
– це означає зачекати).
- Якими були цапки в казці?
ІV. Повторне читання казки з установкою на переказ.
- Послухайте казку ще раз. Ми будемо її зараз переказувати.
V. Переказ казки дітьми за планом:
1. Хто прийшов до річки?
2. Як себе поводили цапки?
3. Чим закінчилася казка?
- Чому з цапками трапилась біда?
- Як треба було б вчинити цапкам, щоб не трапилося біди?
На наступному занятті дітям варто запропонувати намалювати
ілюстрацію до казки М. Коцюбинського «Про двох цапків».
Заняття з переказу казки М.Коцюбинського «Дві кізочки»

Мета: ознайомити дітей з казкою М. Коцюбинського «Дві кізочки» і
навчити її переказувати, розвивати увагу, уяву, образне мислення,
виховувати ввічливість, взаємоповагу.
Словник: рів.
Обладнання: малюнки дітей до казки М. Коцюбинського «Про двох
цапків», ілюстрації до казки «Дві кізочки», індивідуальний роздавальний
матеріал – дві кізочки (іграшки або ілюстрації).
1. Робота з виставкою дитячих малюнків.
- Діти, подивіться, які гарні малюнки ви намалювали. Хто на них
зображений? Як називається казка? Про що в ній розповідається?
- Якими були цапки в казці?
- Сьогодні я вам прочитаю казку про двох розумних, вихованих
кізочок.
ІІ. Читання вихователем казки М. Коцюбинського «Дві кізочки».
М. Коцюбинський
ДВІ КІЗОЧКИ
А дві кізочки – то були розумнішими. Стрілись вони на вузенькій
стежечці. З одного боку стежечки глибокий рів, а з другого – висока крута
гора. Розминутися ніяк не можна.
Постояли вони, постояли, подумали-подумали, а тоді одна кізочка
стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці і притиснулась спиною
до гори.
Тоді друга обережно переступила через неї, а та, що лежала, встала і
пішла собі.

- Де зустрілися кізочки?
- Що було з одного боку стежечки? (Глибокий рів). Рів – це глибока
яма.
- Що було з другого боку стежечки?
- Як кізочкам вдалося розійтися? Що зробила одна кізочка? Що
зробила – інша?
ІV. Повторне читання казки з установкою на переказ.
- Діти, зараз я вам ще раз прочитаю казку, щоб ви змогли добре її
переказати. Заплющить очі, слухайте уважно і уявляйте все, про що
розповідається.
V. Переказ казки дітьми за планом.
1. Де зустрілися кізочки.
2. Як повели себе кізочки?
3. Чим закінчилася казка.
VІ. Повторний переказ казки дітьми з використанням роздавального
матеріалу.
VІІ. Підсумок заняття.
- Чого навчили нас казки М. Коцюбинського «Про двох цапків» і «Дві
кізочки»?
- Якими треба бути в житті?
Старший дошкільний вік
У старшому дошкільному віці вдосконалюється процес сприйняття й
емоційного опанування художніх творів. Старші дошкільники більш вільно
орієнтуються в літературному матеріалі, у них збагачується словниковий
запас, формуються навички слововживання, посилюється чуття мови, зростає
інтерес і увага до образних слів і виразів. На шостому році життя активно
розвивається вольова сфера дитини. Це сприяє виявленню свідомого бажання
краще запам’ятати зміст художнього твору з метою його подальшого
відтворення. Під час переказу діти активніше починають використовувати
власні, вдало знайдені образні слова і вирази, що за своїми лексико-
граматичними особливостями є близькими до авторських. Удосконалюються
виконавчі вміння, набуті в середній групі.
У старшій групі значно зростають вимоги до самостійного переказу
художніх творів. Діти мають навчитися зв’язно, послідовно і виразно
переказувати невеликі літературні твори без опори на запитання вихователя;
передавати діалогічне мовлення, змінюючи інтонації відповідно до
переживань дійових осіб. На заняттях діти вчаться уважно слухати виступи
однолітків, уточнювати і доповнювати їх.
Основним видом переказу в старшій групі залишається близький до
тексту переказ. Поряд з ним вводяться елементи творчого переказу: переказ
від імені головного героя, переказ з різними варіантами продовження подій,
описаних у тексті. Розпочинати знайомство з особливостями нового виду
переказу краще на добре знайомому дітям матеріалі. Наприклад, опрацьоване
в середній групі оповідання Н. Калініної «Про сніговий колобок» (див.
стор. ) у старшій групі можна переказати від імені Альоші, а до української
народної казки «Півник і двоє мишенят» (див. стор. ) придумати
продовження.
Під час заняття важливо залучати до переказу якомога більше дітей. З
цією метою можуть бути використані невеликі за обсягом твори, які діти
переказують повністю. Якщо твір великий і його легко поділити на логічно
завершені частини, то дітей вчать переказувати за частинами. У старшій
групі діти переказують твори за планом, за ілюстраціями та без будь-яких
опор.
Ефективним засобом удосконалення навичок переказу є гра-
драматизація. У старшій групі вона проводиться не на занятті, а в
повсякденному житті (під час прогулянок, після денного сну тощо).
У процесі керівництва переказом вихователь використовує
різноманітні методичні прийоми. Якщо дитина невдало замінює те чи інше
слово, вихователь підказує більш точний варіант. Якщо дитина
припускається довгих пауз, вихователь допомагає їй продовжити або
закінчити думку.
Важливого значення в цей період набуває оцінка переказів. Педагог
оцінює повноту, відзначає самостійність, використання різноманітних
інтонацій. Основною метою такої оцінки є не лише виділення вдалих
моментів і недоліків, але й формування позитивного ставлення до переказів.
Заохочуючи дитину, вихователь може використовувати такі форми оцінки:
«Ти сьогодні молодець. Нам дуже цікаво було тебе слухати. Ти став краще
розповідати тощо». Разом з вихователем можуть висловлювати свою оцінку і
діти.
Дієвим стимулом, що дозволяє залучити дітей до повторного переказу,
є завдання переказати твір вдома.
КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ
Заняття з ознайомлення дітей з
Мета: ознайомити дітей з угорською народною казкою «Двоє
жадібних ведмежат», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне
мовлення, вчити порівнювати казки із схожим сюжетом, збагачувати словник
дітей, виховувати товариські стосунки.
Словник:
Обладнання:
ІІ. Розповідання (або читання) казки.

ІV. Бесіда за змістом прочитаного. Словникова робота.
V. Повторне читання твору.
VІ. Переказ твору.
Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою «Івасик-

телесик»
Мета: ознайомити дітей з українською народною казкою «Івасик-
телесик», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне мовлення,
удосконалювати виразність мовлення, збагачувати словник дітей, виховувати
інтерес до казок.
Словник: Телесик, телесуватися, заслінка, повіялась, печеня, угледіти,
спересердя, луснула.
Обладнання: колобок, малюнок із зображенням заслінки.
- Діти, ви любите слухати казки?
- Які казки ви знаєте? Пригадайте назви відомих казок.
- Назвіть героїв вашої улюбленої казки.
- Діти, подивіться, хто це до нас закотився? Як його ім’я? (Колобок)
Вихователь підносить колобка до свого вуха і розповідає дітям:
- Діти, колобок запитує у вас, чи знаєте ви, з чого він зроблений.
- Який герой відомої вам казки зроблений із соломи? (Солом’яний
бичок). А якого героя зробили із снігу? (Снігуроньку) Який герой був
зроблений із дерева? (Буратіно, Телесик)
- Сьогодні я розповім вам українську народну казку про хлопчика
Івасика, який з’явився з деревинки. Назвали його Івасиком-телесиком. А
чому саме Телесиком? Таке незвичайне ім’я – Телесик пов’язане зі словом
телесуватися. Телесуватися – це означає перекочуватися з одного боку в
інший. А деревинка у казці перетворилася на хлопчика саме після того, як
мати колихала її в колисці, а вона перекочувалася з одного боку в інший. Тож
деревинка телесувалася, телесувалася і з’явився хлопчик Івасик-Телесик.
Цікаво? Хоче дізнатися про те, що було далі? Тож, слухайте! Про це нам
розповість казка.
ІВАСИК-ТЕЛЕСИК
{Українська народна казка)
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. От баба й просить діда:
- Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку та зробимо колисочку, то я
положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!
Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав,
вирубав деревинку, зробив колисочку. Положила баба ту деревинку в колисочку.
Колихала-колихала, аж поки полягали вони увечері спати. Встають уранці – аж з тієї
деревинки та став синок маленький. Вони так зраділи, що й не сказати! Та й назвали
того синка Івасиком-телесиком.
Росте той синок та й росте, - і такий став гарний, що баба з дідом не
навтішаються з нього.
От як підріс він, то й каже:
— Зробіть мені, тату, човник та весельце, буду я рибку ловити та вас,
стареньких, годувати.
От зробив йому батько човника та весельце, і почав Івасик рибалити.
Попливе річкою далеко-далеко рибу ловити.
А матуся тим часом йому їсти наварить, принесе на берег і кличе:
Івасику-Телесику,
Приплинь, приплинь до бережка,
Дам тобі я їсти й пити,
Ще й хороше походити.
А Івасик почує та:
— Пливи, пливи, човнику, до бережка — це ж моя матуся обідати
принесла.
Пристане до бережка, пообідає, подякує, віддасть матусі рибку, що
наловив, та й знов пливе ген-ген річкою.
А змія підслухала, як мати кликала Івасика. Стала вона в обідню пору
на бережку та й давай гукати грубим голосом:
Почув її Івасик-Телесик та:
— Ні, не моєї матусі це голос. Пливи, пливи, човнику, далі!
Бачить змія, що так не підманить, побігла до коваля:
— Ковалю-ковалю, скуй ти мені такий тоненький голосок, як у
Івасикової матері.
Коваль і скував. Пішла вона до річки і вже новим голосом кличе
Івасика:
— Оце вже моєї матусі голосок. Пливи, пливи, човнику, до бережка.
Та й приплив до бережка. А змія його мерщій схопила і понесла до
своєї хати. Принесла та й каже дочці:
— Зміючко-Оленко, натопи піч та спечи Телесика на обід. А я піду
гостей покличу та будемо гуляти.
От Оленка натопила піч, взяла лопату й каже:
— Сідай, Телесику, на лопату.
— Так я ж не вмію!
— Та отже сідай, що там уміти!
От Івасик то руку покладе на лопату, то ногу, то голову, а все не
сідає, нібито не вміє, а далі каже до Оленки:
— Ну, так покажи мені як, то я й сяду.
— Та отже так, дивися!
Всілася Оленка на лопату, а Івасик її — шух! — і в піч. Заслінкою
піч затулив, там вона і спеклась. Вибіг Івасик із хати, коли чує — змія
летить. Він хутчій на явора виліз, сховався та й сидить там тихенько.
Прилітає змія з гостями, бачить — нема Оленки.
— От вража Оленка — вже десь повіялась!
Отож гості на лави повсідалися, а змія вийняла печеню з печі й
подала на стіл. Попоїли добре, повиходили на двір та й качаються по траві,
а змія ще й приказує:
— Покачаюсь, поваляюсь, Телесикового м'ясця наївшись.
А Івасик-Телесик із явора:
— Покачайся, поваляйся, Оленчиного м'ясця наївшись.
Вони тоді давай шукати, та й угледіли Телесика на яворі. Кинулись
до явора і почали його гризти.
Гризуть-гризуть, коли летить табун гусей. Телесик їх просить:
Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть до мами-тата,
Є удома їсти-пити,
А вони відказують:
— Нехай тебе задні візьмуть.— І полетіли.
А змії гризуть-гризуть, аж явір тріщить. Коли ж летить знову табун
гусей. Івасик їх просить:
Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть до мами-тата,
Є удома їсти-пити,
— Нехай тебе останнє візьме! — сказали та й полетіли. А змії вже
так явора підгризли, що він аж похилився — от-от упаде. Коли це летить
гусенятко: від гурту відбилося — насилу летить. Івасик заплакав та до нього:
Ой гусятко-гусенятко,
Візьми мене на крилятко,
Є удома їсти й пити,
Шкода стало гусенятку Івасика-Телесика:
— Сідай,— каже, та й підхопило його на крила.
А змія побачила, що Івасик утік-таки, розлютилася та так надулася
спересердя, що й луснула.
А Івасик із гусенятком полетіли-полетіли та під батьковим віконцем і
сіли. Гусенятко ходить по двору, пасеться, а Івасик стоїть під віконцем і слухає,
що в хаті робиться. А там мати напекла пиріжків та виймає їх з печі й
приказує:
— Це
тобі, дідусю, а це мені, дідусю. Івасик знадвору:
— А мені?
— Чи ти чуєш, старий, хтось наче гукає?
— Та то,— каже батько,— тобі, мабуть, вчувається. Та знов мати:
— Це тобі, дідусю, а це мені.
— А мені? — знадвору Телесик.
— От же таки хтось озивається! — каже мати та зирк у вікно — аж там
Телесик. Вони тоді вибігли на двір, та підхопили його, та внесли до хати, та такі
раді!
А Івасик їм:
— Он, бачите, гусенятко по двору ходить. Коли б не воно, то я б у
вас і не був.
От мати нагодувала гусенятко, напоїла ще й під крильця пшона
насипала. Так воно й полетіло. От вам казка, а мені бубликів в'язка.
- Вам сподобалася казка?
- Який герой казки вам сподобався найбільше? Чому?
Пояснення лексичного значення таких слів:
заслінка – кришка, якою закривають отвір печі (демонстрація малюнка);
повіялась – побігла;
печеня - смажене м'ясо;
угледіти – побачити;
спересердя – коли дуже розсердилася;
луснула – тріснула.
- Чим займався Івасик-телесик?
- Як змії вдалося підманути Івасика?
- Як Івасик обдурив зміючку Оленку?
- Чому змії почали гризти дуба?
- Хто врятував Івасика?
- Як мати віддячила гусеняткові за порятунок Івасика?
- Яким був Івасик-Телесик? (Працьовитим, тому що працював – ловив
рибку для батьків. Уважним, тому що зміг відрізнити мамин голос від голосу
змії. Винахідливим, тому що зміг придумати, як врятуватися – не потрапити
до печі, як утекти від зміїв, що гризли дуба. Вдячним, тому що не забув
віддячити гусеняткові).
V. Колективне розучування віршованих текстів, використаних у казці.
- Пригадайте, як кликала мама Івасика до бережка.
- Пригадайте, як Івасик звертався до гусенят.
VІ. Розігрування уривків з казки.
Розігрування таких епізодів:
а) мати кличе Івасика на обід;
б) змія грубим голосом кличе Івасика;
в) розмова Івасика з гусенятами.
- Яку казку ви сьогодні слухали на занятті?
- Чому Івасика назвали Телесиком?
Заняття з переказу української народної казки «Івасик-телесик»
Мета: вчити дітей переказувати, розвивати увагу, уяву, образне
мислення та діалогічне мовлення, удосконалювати виразність мовлення,
виховувати інтерес до казок.
Обладнання: деревинка, колисочка, бриль, човник, весельце; атрибути
для розігрування фрагментів казки: борода для діда, хустка для бабусі,
солом’яний бриль для Івасика-телесика, шапочка-маска для змії, фартушок
для Оленки, крильця для гусенят.
І. Початок заняття.
- Діти, подивіться на ці речі та назвіть їх. (Вихователь викладає по черзі
на стіл деревинку, колисочка, бриль, човник, весельце). З якої вони казки?
ІІ. Бесіда на відтворення змісту казки.
- Пригадайте, як з’явився хлопчик. Як його назвали?
- Чим займався Івасик-телесик?
- Як про Івасика-телесика турбувалася його мама?
- Хто підслухав розмову Івасика з матусею?
- Як змія перехитрила Івасика?
- Кому змія доручила засмажити Телесика?
- Як Івасикові вдалося врятуватися?
- Як змії дізналися про те, де заховався Івасик?
- Хто допоміг Телесику дістатися додому?
- Як батьки віддячили гусеняткові?
ІІІ. Розігрування фрагментів казки з використанням атрибутів.
1. Розмова бабусі з дідусем.
2. Матуся кличе Телесика обідати.
3. Змія грубим голосом кличе Телесика.
4. Розмова змії з ковалем.
5. Змія зміненим голосом кличе Івасика.
6. Розмова змії з Оленкою.
7. Розмова Івасика з Оленкою.
8. Розмова Івасика з гусенятами.
9. Зустріч Івасика-телесика з батьками.
- Який уривок казки вам сподобався найбільше? Кому з дітей найкраще
вдалася обрана роль?
Рекомендація: під час прогулянки провести гру-драматизацію за
змістом казки.
Заняття з ознайомлення дітей зі словацькою народною казкою «У
сонечка на гостинах»
Мета: ознайомити дітей зі словацькою народною казкою «У сонечка
на гостинах», розвивати увагу, творчу уяву, образне мислення та зв’язне
мовлення, збагачувати словник дітей, виховувати наполегливість, любов до
праці.
Словник: запнула, злагодила, тин, межа, дупластий бук, ціпок,
закрокував, маківка, брама, погідне.
Обладнання: малюнки із зображенням: курчат, равлика, сороки, тина,
зайця, качки, їжака з ціпком, дупластого бука, гори, хмари, місяця, брами,
сонечка.
- Діти, погляньте у віконечко. Чи бачите ви на небі сонечко? Які дні
вам подобаються більше – сонячні чи похмурі? Що ви робите в сонячні дні?
Який у вас буває настрій, коли не видно на небі сонечка?
- Усім буває сумно без сонечка. А ви б хотіли дізнатися, де треба
шукати сонечко, коли його не видно на небі? Тоді послухайте про це
словацьку народну казку «У сонечка на гостинах».
У СОНЕЧКА НА ГОСТИНАХ
(Словацька народна казка)
Переказ А. Костецького
Одного разу велика хмара запнула небо. Сонце три дні не з'являлося.
Засумували курчата без сонячного світла.
— Куди це сонечко поділося? — кажуть.— Треба його якнайшвидше
на небо повернути.
— Де ж ви його знайдете? — закудкудакала квочка.— Хіба ви знаєте,
де воно живе?
— Знати не знаємо, а кого стрінемо — того спитаємо,— відказали
курчата.
Злагодила їх квочка в дорогу. Йшли-йшли, бачать: в городі, за качаном
капусти, сидить равлик. Сам великий, рогатий, а на спині хатка стоїть.
Зупинилися курчата та й питають:
— Равлику, равлику, чи не знаєш, де сонечко живе?
— Не знаю. Онде на тині сорока сидить — може, вона знає.
А сорока чекати не стала, поки до неї курчата підійдуть. Підлетіла до них,
заторохкотіла, затріскотіла:
— Курчата, куди ви йдете, куди? Куди ви, курчата, йдете, куди?
Відказують курчата:
— Та от сонечко сховалося. Три дні його на небі не було. Ідемо його
шукати.
— І я піду з вами! І я піду з вами! І я піду з вами!
— А ти знаєш, де сонечко живе?
— Я не знаю, а заєць, може, знає: він по сусідству за межею живе!
Побачив заєць, що до нього гості йдуть, поправив шапку, витер вуса та
ширше ворота відчинив.
— Зайцю, зайцю,— запищали курчата, заторохкотіла сорока,— чи не
знаєш, де сонечко живе? Ми його шукаємо.
— Я не знаю, а от моя сусідка-качка — та, мабуть, знає: вона поблизу
струмка у комишах живе.
Повів заєць усіх до струмка. А коло струмка дім качиний стоїть і човник
поруч прив'язаний.
— Гей, сусідко, ти вдома чи ні? — погукав заєць.
— Вдома, вдома! — закрякала качка. — Все ніяк просохнути не
можу — адже сонця три дні не було
- А ми саме сонечко шукати йдемо — загукали їй у відповідь курчата,
сорока та заєць.— Чи не знаєш, де воно живе?
- Я не знаю, а от за струмком, під дупластим буком, їжак живе — той
знає.
Переправилися вони на човнику через струмок і пішли їжака шукати.
А їжак під буком сидів і дрімав.
— Їжачку, їжачку, — хором загукали курчата, сорока, заєць і качка, — ти
не знаєш, де сонечко живе? Три дні його не було на небі, чи не захворіло?
Подумав їжак і каже:
— Як не знати! Знаю, де сонечко живе. За буком — велика гора. На горі
— велика хмара. Понад хмарою — сріблястий місяць, а там і до сонця рукою
дістати!
Узяв їжак ціпка, насунув шапку та й закрокував попереду всіх дорогу
показувати.
От прийшли вони на маківку високої гори. А там хмара за верхівку
вчепилась і лежить-полежує.
Залізли на хмару курчата, сорока, заєць, качка та їжак, умостилися
зручно, і полинула хмара прямісінько до місяця в гості. А місяць побачив їх і
швиденько засвітив свій срібний ріжок.
— Місяцю, місяцю, — загукали йому курчата, сорока, заєць, качка та
їжак, — покажи нам, де сонечко живе! Три дні не було його на небі, скучили
ми без нього.
Привів їх місяць просто до брами сонечкового дому, а в домі темно,
світла немає: заспалося, напевне, сонечко і прокидатися не хоче.
Тут сорока застрекотіла, курчата запискотіли, качка закрякала, заєць
вухами залопотів, а їжак ціпком загрюкав:
— Сонечко погідне (лагідне), виглянь-но, висвіти!
— Хто під віконцем галасує? — запитало сонечко,— Хто мені спати
заважає?
— Це ми — курчата, й сорока, й заєць, і качка, і їжак. Прийшли тебе

Подане курсивом слово демонструє спосіб пояснення незрозумілого слова під час читання шляхом
добору синоніма.
будити — ранок настав.
— Ох, ох!..— застогнало сонечко.— Та як же мені на небо визирнути?
Три дні мене хмара ховала, три дні собою закривала, я тепер і заблискотіти не
зможу...
Почув про це заєць — ухопив відро та й ну воду тягати.
Почула про це качка — нумо сонце водою вмивати.
А їжак колючою щетинкою начищати.
А курчата — ті почали із сонечка смітинки знімати.
Визирнуло сонце на небо — чисте, ясне й золоте. І повсюди зробилося
світло й тепло.
Вийшла погрітися на сонце й курка, курчат підкликає до себе.
А курчата тут як тут. По подвір'ю гасають, зернятка шукають, на сонечку
гріються.
Хто не вірить, нехай погляне — бігають на подвір'ї курчата чи ні?

- Чи сподобалась вам казка?
- Чи хотілося б вам подорожувати разом із курчатами?
- З чого почалася казка?
- Хмара запнула небо. Запнула – закрила.
- Що вирішили зробити курчата? (Вихователь виставляє малюнок
курчат).
- Злагодила їх квочка в дорогу. Злагодила – зібрала.
- Кого першим зустріли курчата? (Вихователь виставляє малюнок
равлика).
- Чи знав равлик, де сонечко живе? До кого він порадив звернутися
курчатам? (Вихователь виставляє малюнок сороки).
- Де сиділа сорока? На тині. Тин – це плетений паркан (демонстрація
малюнка). Що зробила сорока? До кого сорока порадила звернутися по
допомогу? (Вихователь виставляє малюнок зайця).
- Де жив заєць? За межею (межа – лінія поділу, тут у значенні «за
дорогою»). Чи зміг допомогти заєць знайти сонечко? До кого він порадив
звернутися? (Вихователь виставляє малюнок качки).
- Чи знала качка, де знайти сонечко? До кого вона порадила
звернутися? (Вихователь виставляє малюнок їжака).
- Де жив їжак? За струмком, під дупластим буком – під великим
деревом (Вихователь демонструє малюнок бука).
- Чи знав їжачок, де знайти сонечко?
- Де живе сонечко? За буком — велика гора. На горі — велика хмара.
Понад хмарою — сріблястий місяць, а там і до сонця рукою дістати!
(Вихователь має на дошці або виставляє по черзі малюнки із зображенням
великої гори, великої хмари, сріблястого місяця).
- Їжачок узяв ціпка, насунув шапку та й закрокував попереду всіх
дорогу показувати. Закрокував – пішов. Прийшли вони на маківку гори.
Маківка – це вершина гори.
- Як тварини дісталися до місяця?
- Привів місяць курчат, сороку, зайця, качку та їжака до брами
сонечкового дому. Брама – це великі ворота.
- Що робило сонечко вдома?
- Як тваринки почали будити сонечко? Хто застрекотів? Хто
запискотів? Хто закрякав? Хто вухами залопотів? А хто ціпком загрюкав?
- Чому сонечко не з’являлося на небі?
- Як тваринки допомагали сонечку знову заблищати? Що робив заєць?
Що робила качка? Що робив їжак? Що робили курчата?
- Як ви гадаєте, що в цей час робила сорока? (Може вона своїми
крилами сонечко просушувала, а може літала і підказувала, де ще треба
помити, а може …(варіанти дитячих відповідей).
- Яким стало сонечко?
- Як раділи тваринки появі сонечка? Пофантазуйте.
V. Рухлива гра «Сонечко і тваринки».
Діти за бажанням обирають одну тварину, яку будуть зображувати.
Вихователь дає команду: «Сонечко!» Діти вільно пересуваються по кімнаті,
відтворюючи рухи тварин. Після команди вихователя: «Хмарка!» діти
завмирають на місці. Вихователь по черзі підходить до дітей і запитує: «Хто
ти?». Після відповіді дитини вихователь промовляє: «Раз, два, три! Сонечку,
для зайчика (їжачка, качки, курочки, курчати…) світи!». Обрана дитина
починає рухатися, як тваринка, і відтворювати звуконаслідувальні слова
(стриб-стриб, пих-пих, кря-кря…). Вихователь обирає кращого виконавця,
який стає ведучим. Гра продовжується.
- З якою казкою ми сьогодні познайомилися?
- У яку гру грали?
Рекомендація: ілюстровану дитячу книжку «У сонечка на гостинах»
виставити в куточку книги. Упродовж тижня організувати повторне читання
казки.
Інтегроване заняття з малювання і переказу словацької народної казки

«У сонечка на гостинах»
Мета: познайомити дітей з творчим переказом – переказом від першої
особи, вчити дітей переказувати від імені одного з персонажів, розвивати
увагу, уяву, образне мислення та діалогічне мовлення, удосконалювати
виразність мовлення, виховувати інтерес до творчої діяльності.
Обладнання: макет карти подорожі до сонечка, малюнки із
зображенням: курчат, равлика, сороки, тина, зайця, качки, комишів, струмка,

Тривалість інтегрованого заняття дорівнює часу на проведення 2-х занять.
човника, їжака з ціпком, дупластого бука, гори, хмари, місяця, брами,
сонечка, відра, щітки, ганчірки, віника.
- Діти, послухайте вірш.
Мамо! –
Кличе донечка. –
Подзвони
До сонечка,
Попроси світити,
Щоб раділи діти!
(Василь Шаройко)
- Лише діти радіють сонечку? Яку казку про сонечко ми знаємо?
- Сьогодні на занятті ми разом з героями цієї казки вирушимо на
пошуки сонечка. Для цього нам знадобиться карта. Складати її будемо разом:
я на дошці, а ви – на аркушах паперу. Щоб правильно її намалювати, нам
треба добре знати казку. Тож, не поспішайте. Спочатку будемо слухати, а
потім малювати.
ІІ. Читання казки за епізодами. Малювання карти.
1-ий епізод. Від початку до слів: «Злагодила їх квочка в дорогу».
1-ий малюнок. Будиночок. Від нього доріжка.
2-ий епізод. Зустріч з равликом. До слів: «Онде на тині сорока сидить –
може, вона знає.»
2-ий малюнок. Капуста.
3-ій епізод. Зустріч із сорокою. До слів: «Я не знаю, а заєць, може, знає:
він по сусідству за межею живе!»
3-ій малюнок. Тин.
4-ий епізод. Зустріч із зайцем. До слів: «Я не знаю, а ось моя сусідка
качка, мабуть, знає: вона поблизу струмка в комишах живе».
4-ий малюнок. Ворота.
5-ий епізод. Зустріч з качкою. До слів: «Переправилися вони на
човнику через струмок і пішли їжака шукати».
5-ий малюнок. Струмок, комиші, човник.
6-ий епізод. Зустріч з їжаком. До слів: «Узяв їжак ціпка, насунув шапку
та й закрокував попереду всіх дорогу показувати».
6-ий малюнок. Дупласте листяне дерево.
7-ий епізод. Зустріч з місяцем. До слів: «Три дні не було його на небі,
скучили ми без нього.»
7-ий малюнок. Гора, хмара.
8-ий епізод. Зустріч із сонечком. До слів: «… я тепер і блискотіти не
зможу».
8-ий малюнок. Брама, будинок сонечка.
9-ий епізод. Як тварини сонечко мили. До кінця казки.
9-ий малюнок. Доріжка від брами до будиночка курчат (1-ий малюнок).
ІІІ. Гра-подорож «Шукаємо сонечко».
В ігровій кімнаті заздалегідь розвішані схематичні зображення, що
передають маршрут подорожі. Біля кожного схематичного зображення
знаходиться відповідний малюнок героя.
Будиночок курчат (курчата).
Капуста (равлик).
Тин (сорока).
Ворота (заєць).
Струмок, комиші, човник (качка).
Дупластий бук (їжак).
Гора, хмара (місяць).
Брама, будиночок сонечка (сонечко).
Вихователь пропонує дітям взяти в руки намальовані ними карти і
пройтися за маршрутом і знайти всіх героїв. Знаходячи відповідного героя,
треба відтворити типові рухи і, де можливо, звуки. Наприкінці гри
зображення зібраних героїв прикріплюються до великої карти на дошці.
ІV. Творчий переказ казки.
- Зараз ми з вами перетворимося на курчат. Які вони – курчата?
Маленькі, пухнасті. Заплющіть очі та уявіть. А я змахну чарівною паличкою і
промовлю чарівні слова: «Раз, два, три! Я – курча, і ти, і ми». Тепер усі хором
повторимо цю чарівну фразу. Ось ми з вами і перетворилися на курчат, і
можемо розповісти про те, як ми ходили до сонечка на гостини. Я почну
розповідати, а ви будете продовжувати.
Вихователь починає переказ:
- Одного разу прокинулися ми вранці, а сонечка на небі немає. Його
закрила велика темна хмара. Не було сонечка і на другий, і на третій день.
Засумували ми. І вирішили іти шукати сонечко. Та куди іти ми не знали. Той
вирішили розпитувати всіх, кого зустрінемо.
Вихователь пропонує поглянути на велику карту (на дошці) і запрошує
одну дитину до переказу. Діти переказують казку по черзі за епізодами. За
потреби вихователь надає дітям допомогу під час переказу.
- Вийшли ми з двору. Та йдемо доріжкою. Повернули на город. А там
росте великий качан капусти. А за ним сидить равлик…
- Що на занятті було найцікавішим?
- Вдома покажіть своїм батькам намальовані вами карти і розкажіть, як
ми з вами перетворилися на курчат і ходили на гостини до сонечка.
Заняття з ознайомлення дітей з угорською народною казкою «Двоє
жадібних ведмежат»
Мета: ознайомити дітей з угорською народною казкою «Двоє
жадібних ведмежат», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне
мовлення, вчити порівнювати казки із схожим сюжетом, збагачувати словник
дітей, виховувати товариські стосунки.
Словник: надокучило, принишкли, пильнують, вибоїни, ритвини,
зненацька, угинався, ласий, роззявити, гущавина, галас, розпачливий,
репетувати, добрячий, тупцяти.
Обладнання: моделі та ілюстрація до казки «Дві білки і лисиця»,
ілюстрація до казки «Двоє жадібних ведмежат».
- Діти, давайте заглянемо до нашої казкової скриньки. (Вихователь
виймає зі скриньки ілюстрацію до казки «Дві білки і лисиця»). Пригадайте,
до якої казки ця ілюстрація. Про що розповідається в цій казці? Якими в
казці були білки? Якою була лисиця?
Колективний переказ казки «Дві білки і лисиця» з використанням
прийому моделювання.
- Ми з вами пригадали українську народну казку. А сьогодні ви
познайомитесь з угорською народною казкою «Двоє жадібних ведмежат».
ДВОЄ ЖАДІБНИХ ВЕДМЕЖАТ
{Угорська казка)
Переклад Я. Васько
Далеко-далеко за синіми горами ріс густий дрімучий ліс. У тому лісі жила
ведмежа сім'я: батько — старий ведмідь, мати-ведмедиця і двоє маленьких
ведмежат. Коли батьки ходили на полювання, ведмежата самі зоставалися вдома
і гралися біля барлогу.
Одного разу надокучило (набридло) їм гратися, вирішили вони подивитися,
що робиться в лісі. Ідуть-ідуть і раптом бачать — дорога, а на ній повно возів та
людей.
Ведмежата принишкли (затаїлися) в кущах і пильнують (стежать) за
дорогою. А вона вся у вибоїнах, ямах та ритвинах, і вози так трясе та підкидає,
що люди ледве сидять на них. Це дуже розвеселило ведмежат і насмішило до
сліз.
Зненацька (раптом) почулося пронизливе рипіння — то їхав величезний віз.
Він аж угинався від усякого добра. Ведмежата зацікавлено стежили, що ж
буде далі.

Тут і далі в тексті казки подане курсивом слово демонструє спосіб пояснення незрозумілого слова
під час читання шляхом добору синоніма.
А далі сталося те, чого вони й не ждали. Одне колесо воза вскочило в яму, а з
воза впало ніби велике колесо чи круглий камінь і покотилося в кущі.
Ведмежата вирішили подивитися, що то таке. Підбігають, розсувають гілля і
бачать великий круг жирного і дуже ласого (смачного) сиру. Вони від подиву
аж роти пороззявляли (розкрили).
— Ми його з'їмо! — вигукнули ведмежата в один голос.
Взяли вони той сир і віднесли в гущавину, щоб там порівну розділити. Але
як це зробити? Кожне хотіло ділити саме, та боялося, що більший шматок
може дістатися другому. Ведмежата почали сперечатися, гарчати одне на
одного і зняли такий галас, що чутно їх стало дуже далеко.
А саме на ту годину неподалік бігла лисичка. Почула вона розпачливі
(сердиті) голоси ведмежат, підійшла та й питає:
— Чого це ви сперечаєтеся, ведмежата?
Ведмежата розповіли їй про свою біду й попросили допомогти.
— Хіба ж це біда? — здивувалася лисичка.— Зараз я поділю між вами сир.
Це зовсім не важко.
— От добре! — зраділи ведмежата.
І хитра лисичка почала ділити той сир. Вона розламала його надвоє, але в око
одразу впало, що шматки нерівні.
— Цей більший! — зарепетували (закричали) вмить ведмежата. Лисиця їх
заспокоїла:
— Цитьте! Зараз усе буде гаразд.— І відкусила добрячий (великий) шматок
від більшої частини та й проковтнула. Тепер більшою стала друга частина.
— Знову нерівно! — занепокоїлися ведмежата.
— Годі вам вже,— сказала лисиця.— Я добре знаю, що роблю.— І знову
відкусила від більшого шматка. Ледве повертаючи язиком, бо в роті в неї повно
смачного сиру, додала: — Ще трохи, і буде порівну.
Лисиця ділила сир далі, а ведмежата тільки тупцяли волохатими лапами та
водили чорними носиками від меншого шматка до більшого, від більшого до
меншого.
Так лисиця ділила сир, поки наїлася досхочу. Нарешті шматочки стали
однакові, а ведмежатам майже нічого не залишилося.
— Ну що ж, — сказала лисиця, — хоч шматочки і маленькі, зате
однакові. Смачного вам, ведмежата! — і, майнувши хвостом, зникла у лісі.
Ведмежата подивилися на рештки сиру й дуже зажурилися.
— Ось бачиш, — сказало одне,— якби ми були довірливіші й не такі
жадібні, то самі ласували б смачним сиром.
Так завжди буває з тими, хто жадібний.

- Сподобалась вам казка?
- Чи шкода вам було ведмежат? Поясніть чому.
ІV. Бесіда за змістом прочитаного з елементами аналізу. Словникова
робота.
- Де жили ведмежата?
- Як вони потрапили на дорогу?
- Що впало з воза? Чому це сталося?
- Як ви розумієте вислів «віз угинався від усякого добра»?
- Куди ведмежата віднесли сир? (У гущавину – подалі від дороги, у
густу частину лісу).
- Що вони вирішили зробити з сиром?
- Чому ведмежата не змогли поділити сир і зняли галас (розкричалися)?
- Тож якими були ведмежата? (жадібними, вони не довіряли один
одному).
- Кого попросили ведмежата про допомогу?
- Як ділила сир лисичка? (Розламала надвоє, але в око одразу впало, що
шматки нерівні – було добре видно, що шматки нерівні).
- Як поводили себе ведмежата, коли лисиця ділила сир? (Вони
репетували – голосно кричали, непокоїлися – хвилювалися, тупцяли –
переступали з місця на місце, водили чорними носиками від одного шматка
до іншого).
- Як довго лисиця ділила сир?
- Що залишила лисиця ведмежатам?
- Чи зрозуміли ведмежата свою помилку? Який висновок зробили?
- Чого навчає ця казка?
V. Узагальнююча бесіда.
- Чи схожі між собою українська народна казка «Дві білки і лисиця» та
угорська народна казка «Двоє жадібних ведмежат»?
- Про кого розповідається в цих казках? (Вихователь демонструє
ілюстрації до казок).
- Хто в казках був жадібним? А хто хитрим?
- Що не змогли поділити герої казок?
- З чим залишилися білки, а з чим ведмежата?
- Чому білки і ведмежата залишилися голодними?
- З якою казкою ми познайомилися сьогодні? Який народ її склав?
- Про що дізналися? (Що в різних народів є схожі казки).
Рекомендація: на занятті з образотворчої діяльності варто намалювати
ілюстрацію до казки «Двоє жадібних ведмежат» або виліпити з пластиліну
героїв цієї казки.
Заняття з переказу угорської народної казки «Двоє жадібних ведмежат»

Мета: вчити дітей переказувати за планом з елементами
драматизування; вчити співвідносити характер героя з прислів'ями;
розвивати творчу уяву, виразне мовлення, акторські здібності; виховувати
інтерес до виконавчої діяльності.
Обладнання: ілюстрації до казки “Двоє жадібних ведмежат”.
- Діти, послухайте прислів’я:
Захотіли від кішки оладків, коли вона до них сама ласа.
- Пригадайте казку, до якої підходить це прислів’я. (Діти можуть
назвати українську народну казку «Дві білки і лисиця» та угорську народну
казку «Двоє жадібних ведмежат»). Так, у цих казках розповідається про
двох героїв, які не могли поділити між собою щось смачне. Тому вони
попросили лисицю їм допомогти. А хитра лисиця їх обдурила. Сама наїлася,
а жадібних героїв залишила ні з чим.
- Якого героя казки ви пригадали, коли слухали прислів’я: «Захотіли
від кішки оладків, коли вона до них сама ласа»?
- Послухайте ще два прислів’я:
Довго ділити – все загубити.
Не роззявляй рота на багато, а то й мало не буде.
- Про яких героїв казки можна так сказати?
- Сьогодні на занятті ми будемо переказувати казку «Двоє жадібних
ведмежат». Допоможуть нам у цьому ілюстрації.
ІІ. Складання плану переказу за ілюстративним матеріалом.
Вихователь виставляє ілюстрації до казки «Двоє жадібних ведмежат»
Мал. 1. Ліс. Біля барлогу ведмідь, Мал. 4. Ведмежата сперечаються.
ведмедиця, двоє ведмежат. Біля них лежить сир. До ведмежат
Ведмежата граються. підходить лисичка.
Мал. 2. Ведмежата ховаються за Мал. 5. Лисичка стоїть між
кущами і дивляться на дорогу, по ведмежатами і тримає в лапах два
якій їдуть вози. шматки сиру. В одній лапі великий, а
в іншій – значно менший.
Мал. 3.На дорозі стоїть віз, у якого Мал. 6. Ведмежата тримають в лапах
одне колесо потрапило в яму. маленькі шматочки сиру. Лисиця
Ведмежата розсувають гілля і бачать біжить до лісу.
круг сиру.
- Діти, подивиться на ілюстрації та пригадайте, що було спочатку, що
потім, чим казка закінчилася:
1. Де і з ким жили ведмежата?
2. Що ведмежата побачили в лісі?
3. Що впало з воза?
4. Що ведмежата вирішили зробити з сиром?
5. Як лисичка ділила сир?
6. З чим залишилися ведмежата?
ІІІ. Переказ казки з елементами драматизації.
Діти переказують казку за епізодами. Після переказу кожного епізоду
вихователь залучає дітей до показу відповідних дій.
1-ий епізод. - Покажіть великого ведмедя (маму або тата) і маленьких
ведмежат.
2-ий епізод. – Покажіть, як ведмежата ховаються (принишкли) в кущах і
пильнують за дорогою.
3-ій епізод. – Покажіть, як ведмежата здивувалися, коли побачили сир.
4-ий епізод. – Покажіть, як ведмежата сперечалися, гарчали, відбирали
один в одного сир.
5-ий епізод. – Покажіть, як лисичка пропонує ведмежатам поділити сир.
- Як ведмежата раділи лисичці.
- Як вони хвилювалися, що шматки нерівні. Як ведмежата
тупцяли і водили носиками від шматка до шматка.
6-ий епізод. – Покажіть задоволену, ситу лисичку.
- Як лисичка бажала смачного ведмежатам.
Покажіть, як ведмежата засмутилися.
- Пригадайте прислів’я, які ми дібрали до угорської народної казки «Двоє
жадібних ведмежат»:
Захотіли від кішки оладків, коли вона до них сама ласа.
Довго ділити – все загубити.
Не роззявляй рота на багато, а то й мало не буде.
- Чого навчає нас ця казка?
Заняття з творчого переказу угорської народної казки «Двоє жадібних

ведмежат»
Мета: познайомити дітей з творчим переказом – переказом від першої
особи, вчити дітей переказувати від імені персонажів, розвивати увагу, уяву,
образне мислення та зв'язне мовлення, удосконалювати виразність мовлення,
виховувати інтерес до творчої діяльності.
Обладнання: ілюстровані дитячі книжки,серед яких угорська народна
казка «Двоє жадібних ведмежат».
Виставка ілюстрованих дитячих книжок (3-4 книги, знайомі дітям). У
кожній книжці вміщена одна народна казка.
- Діти, подивіться на ці книжки. Знайдіть серед них угорську народну
казку «Двоє жадібних ведмежат». Як ви здогадалися? Давайте перевіримо
вашу здогадку і розглянемо ілюстрації, вміщені в книжці.
ІІ. Переказ казки за запитаннями вихователя та ілюстраціями (див.
попереднє заняття).
ІІІ. Переказ казки зі зміною особи.
- А вам би хотілося опинитися в казковому лісі? Зараз ми з вами
перетворимося на двох маленьких ведмежат. Для цього заплющимо очі та всі
разом промовимо чарівні слова: «Раз, два, три! Ведмежа – і я, і ти!» Уявили
себе ведмежатами? Ви повернулися додому. І розповідаєте своїй мамі-
ведмедиці про пригоду, яка трапилася з вами в лісі. Почніть так:
- Сьогодні ми вирішили подивитися, що цікавого є в лісі. Ми йшли і
побачили дорогу. Сховалися в кущах. Бачимо… (переказ дітей).
ІV. Складання дітьми власної казки з подібним сюжетом.
- Ми вже знаємо дві казки про лисичку і двох маленьких жадібних
тварин: «Дві білки і лисиця» і «Двоє жадібних ведмежат». Сподобалися вам
ці казки? А про кого б ми з вами могли скласти подібну казку?
- Може, про двох котиків і лисичку? Як котики упіймали рибку…
- Може, про двох горобчиків і ворону? Як горобчики знайшли шматок
хліба…
- Може, про двох цуценят і великого кота. Як цуценята знайшли
сосиску…
- Складіть власну казочку і розкажіть її. (Це завдання діти можуть
виконувати, як колективно, так і парами або невеликими групами).
V. Розповідання дітьми складених казок.
- Яка із складених казок сподобалася найбільше? Розкажіть її вдома
батькам.
Заняття з читання і переказу оповідання Г.Демченко «Кружечок

ковбаси»
Мета: удосконалювати навички переказу; розвивати зв'язне мовлення,
уяву, образне мислення, спостережливість; виховувати любов і бережне
ставлення до природи.
Обладнання: іграшка “горобчик”; малюнки птахів; кружечок ковбаси,
виготовлений з паперу; кружечок ковбаси з видовбаною серединкою; гілочка
дерева.
1. Вступна бесіда.
- Діти, вчора, під час прогулянки, ми з вами спостерігали за пташками.
Яких пташок ви бачили? Чим ми їх пригощали? Що люблять горобчики? Що
синички? Що голуби? Цікаво, а хто ж сьогодні прилетів на наше подвір’я.
Подивіться у вікно. (Якщо за вікном не видно пташок, можна запропонувати
розглянути їхні зображення).
2. Гра «Відгадай за описом».
Вихователь пропонує дітям відгадати пташку за описом:
- Я бачу маленьку сіреньку пташку. Вона весело стрибає і цвірінькає.
Здогадалися, хто це?
Вихователь пропонує дітям продовжити гру.
- Молодці, діти. Усі загадки відгадали. Як ви думаєте, чому вам було
легко відгадувати?
- Так, діти, тому що ви були спостережливими. Коли уважно
спостерігаєш, можна побачити багато цікавого. Письменники теж дуже
спостережливі люди. Вони вміють не лише бачити, а й цікаво про це
розповідати. Послухайте оповідання Галини Демченко «Кружечок ковбаси».
ІІ. Читання оповідання вихователем.
Г.Демченко
КРУЖЕЧОК КОВБАСИ
Біля трамвайної зупинки знайшов горобчисько кружечок ковбаси.
Зрадів, заметушився! Не знає, з якого краю клювати. Почав із середини: там
були маленькі шматочки сала. Видовбав усе. Зробився із кружечка ковбаси
бублик. Зачепився він за гілячку, що впала з липи. Горобчисько ще раз клюк!
А ковбасний бублик – стриб! І одягнувся йому на голову, по самі крильця.
Силкується горобчисько, а злетіти не може. Крутиться, злякався. З
парку, гляди, кіт чого доброго нагодиться – пропав тоді… Ой лишенько!
Де не взялася зграйка горобців. Гуртом розклювали, з’їли решту ковбаси і
визволили сердешного. Пурхнув горобчисько на липу, сидить, пір’ячко
розчісує.
Тепер не страшні ані кіт, ні мороз.
ІІІ. Бесіда.
- Про кого розповідається в оповіданні?
- Яким ви уявили горобчика? (Демонстрація іграшки “горобчик”).
- Послухайте оповідання ще раз і уявіть, як горобчик потрапив у біду і як
його врятували.
ІV. Повторне читання оповідання вихователем.
V. Бесіда за змістом прочитаного. Показ наочності.
- Коли відбулася подія, описана в оповіданні? Яка це була пора року?
- Що знайшов горобчик? (Демонстрація кружечка ковбаси,
виготовленого з паперу).
- Чому горобчик зрадів знахідці?
- Чому він почав клювати ковбасу із середини?
- На що став схожим кружечок ковбаси? (Демонстрація кружечка
ковбаси з видовбаною серединкою).
- За що зачепився кружечок ковбаси? (Демонстрація гілочки із
кружечком ковбаси).
- Що сталося потім? (Демонстрація, як кружечок ковбаси опинився на
горобчикові).
- Чому горобчикові було страшно?
- Хто врятував горобчика? Як горобці його врятували?
- Як закінчилося оповідання?
VІ. Установка на переказ. Повторне читання оповідання.
- Діти, сьогодні ми будемо переказувати оповідання Г. Демченко
«Кружечок ковбаси». Щоб краще його запам’ятати, послухайте оповідання
ще раз.
VІІ. Переказ оповідання дітьми.
Під час переказу варто залучити когось із дітей до показу настільного
театру або цей показ може здійснювати вихователь.
- Яке оповідання ми сьогодні переказували?
- Які спостереження проводили під час заняття?
- Як ми можемо допомагати птахам взимку?
- Разом із батьками поспостерігайте за пташками і звірятами. А завтра
розкажете в групі про те, що цікавого побачили.
Заняття з читання і переказу оповідання О. Буценя «Хто дужче любить»

Мета: удосконалювати навички переказу, розвивати мислення, зв'язне
мовлення, спостережливість, уяву, виховувати любов і бережливе ставлення
до природи.
Словник: комора, ганчір'я.
Вступна бесіда.
- Діти, чи були ви в лісі? Що ви там бачили? Які тварини живуть у лісі?
- Уявіть собі, що ви прийшли до лісу. Збираєте квіти. Нахилилися до
кущика, а там — гніздечко. А в ньому маленьке безпомічне пташеня. Воно
злякано дивиться своїми чорненькими оченятами і тремтить. Що ви зробите в
такій ситуації? (Відповіді дітей).
- Отже, ваші думки розділилися. Хтось вважає, що краще забрати
пташеня додому, доглядати за ним, а коли підросте — відпустити на волю.
Хтось вважає, що краще залишити пташеня в гніздечку. Так хто ж із вас
правий? Допоможе нам у цьому розібратися оповідання Олега Буценя “Хто
дужче любить”.
Олег Буцень
ХТО ДУЖЧЕ ЛЮБИТЬ
Були якось Петько з Миколою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате
двох їжаків зловили. Трапились вони на дорозі — ну як їх не взяти?
Понесли хлопці їжаків додому, кожний до себе.
Минуло ще кілька днів. Знову зустрілися хлопчики і засперечались, хто
з них більше любить свого їжака. Петько хвалиться, що годує їжака молоком,
всякого ганчір'я намостив у кутку комори, щоб добре було спати йому, мало
не голки йому чистить...
— А ти що зробив для свого їжака? — питає Миколу.
— Нічого, — похмуро відповів хлопчик.
— От бачиш, — сказав Петько, — не любиш ти свого їжака.
— Ні, люблю, — заперечив Микола, — я його оце до лісу відніс,
випустив на волю.
Так чи не так?
- Хто ходив до лісу?
- Кого знайшли хлопчики?
- Що для свого їжака робив Петько? (Годував молоком, ганчір'я
настелив у кутку комори).
Ганчір'я — шматки старої тканини.
Комора — маленьке приміщення в квартирі, де зберігаються різні речі
(рос. кладовка).
- Що для свого їжака зробив Миколка?
- Чому Миколка відпустив свого їжака? Як ви думаєте, він любив його
чи ні?
- Де краще жити їжачкові: у лісі чи у квартирі?
- А тепер пригадайте наше пташеня. Де йому буде краще? Що треба
зробити, коли в лісі знайшли пташине гніздечко? Чому не можна пташенят
брати в руки?
ІV. Установка на переказ. Повторне читання оповідання.
- Якщо ви будете в лісі разом зі своїм другом, який захоче забрати якусь
тваринку додому, перекажіть йому оповідання О.Буценя “Хто дужче любить”.
Щоб добре розповісти, треба тренуватися. Послухайте оповідання ще раз і
будемо його переказувати.
V. Перекази дітей.
VI. Підсумок заняття.
 З яким оповіданням познайомилися?
 Про що дізналися?
 Який важливий висновок зробили?
Заняття з читання і переказу оповідання О. Буценя «Зелене сонце»

Мета: удосконалювати навички переказу, вчити співвідносити слово-
характеристику з образом героя; розвивати мислення, зв'язне мовлення,
творчі здібності, уяву; виховувати товариські стосунки.
Обладнання: малюнок, виконаний зеленим олівцем.
Вихователь демонструє дітям малюнок, виконаний лише зеленим
олівцем.
 Діти, подивіться на цей малюнок. Що на ньому зображено? Чи
подобається вам цей малюнок? Чому?
 Як ви думаєте, чому на ньому все намальовано зеленим олівцем?
(Відповіді дітей).
 А тепер послухайте, як на це запитання відповів Олег Буцень в
оповіданні “Зелене сонце”.
О. Буцень
ЗЕЛЕНЕ СОНЦЕ
Якось після полудня Марія Петрівна сказала дітям:
— Сідайте всі за столи, будемо малювати.
Кожному дала по аркушику паперу і поклала на стіл кольорові
олівці.
— А що можна малювати? — спитали діти.
— Що схочете. А потім ці малюнки покажете батькам. Хай вони
подивляться, як ви малюєте.
І діти почали малювати. Юрась — корабель на морі, Петрик — літака,
Вова — велику автомашину, а Дмитрик — трактора. Він недавно їздив у село
і бачив там, як трактор працює в полі.
Потім Дмитрик тим же коричневим олівцем намалював шлях, синім —
небо, а поле... Він пошукав зеленого олівця на столі — і не знайшов.
— У кого зелений олівець? — спитав Дмитрик. Ніхто з дітей не
відповів. Він ще раз спитав.
— У мене нема, — сказала Женя.
— Я жовтим малюю, — сказав Юрась.
— А я червоним, — сказав Тимко.
Тоді Дмитрик побачив, що зелений олівець у Галі.
— Дай мені зеленого олівця, — звернувся він до неї.
— А я дерево малюю, — відповіла Галя.
Зачекав трохи Дмитрик. Бачить, що Галя вже намалювала дерево, та й
знову просить.
Не хоче Галя віддавати йому зеленого олівця. Вона сьогодні на нього
образилась: прийшла з двору, а руки брудні-брудні. Дмитрик був черговий і
не пустив її в кімнату обідати. Як не сперечалась з ним Галя, а все ж довелось
помити руки. І на обід через це вона спізнилась.
— Мені ще квіти малювати треба,— каже Галя Дмитрикові.
А потім сказала, що й дах малюватиме. А коли вже не було чого
малювати зеленим, вона й вікна в будинку зеленими зробила, і навіть сонце
зеленим намалювала, аби тільки не дати Дмитрикові олівця. Увечері
прийшли батьки забирати дітей додому. Всі діти показували їм свої малюнки.
Показала й Галя свій малюнок мамі. Подивилась на нього мама та й каже:
— Добре намалювала. Тільки чому в тебе сонце зелене?
Стоїть Галя, насупилась, мовчить. Що їй відповісти мамі?
 Чому в Галі сонце було зеленим?
 Послухайте ще раз оповідання і подумайте, чому Галя не захотіла
поділитися олівцем з Дмитриком.
ІV. Повторне читання оповідання.
V. Морально-оцінна бесіда.
 Чому Галя не захотіла поділитися олівцем з Дмитриком?
 Чому Галя була ображена на Дмитрика? Чи варто їй було
ображатися?
 Якою була Галя? Пограємо в гру “Добери слово”.
VІ. Гра “Добери слово”.
Вихователь пропонує дітям послухати слова і визначити серед них ті,
якими можна схарактеризувати дівчинку. Діти слухають слова і плескають у
долоні тоді, коли почують потрібне.
Жадібна, ввічлива, турботлива, охайна, ображена, товариська,
подільчива, бруднуля, добра, невихована
Після проведення гри діти пригадують усі слова, що характеризують
Галю.
- Діти, як треба поводитися, щоб не бути схожим на Галю?
VІІ. Установка на переказ. Повторне читання оповідання.
VІІІ. Переказ оповідання дітьми.
 Яке оповідання ми сьогодні переказували?
 Чого воно нас навчило?
- Діти, ви хочете домогти Галі виправитися? Зараз ми з вами візьмемо
аркуші паперу, кольорові олівці та зробимо Галин малюнок кольоровим.
Будемо малювати, ділитися олівцями, говорити один одному ввічливі слова.
Заняття з читання і переказу оповідання М. Стеценка «Новий

велосипед»
Мета: удосконалювати навички переказу, вчити характеризувати
героя; розвивати мислення, зв'язне мовлення, уяву; виховувати товариські
стосунки.
Словник: кортіло.
Вступна бесіда.
 Діти, чи є у вас друзі? Кого ви вважаєте своїм справжнім другом?
Чи доводилося вам коли-небудь ділитися цукерками або іграшками зі своїм
другом? Що буває з тими, хто не вміє дружити, хто не вміє ділитися?
 Послухайте оповідання Миколи Стеценка “Новий велосипед”.
М. Стеценко
НОВИЙ ВЕЛОСИПЕД
Грицик приїхав на дитячий майданчик на новому триколісному
велосипеді. Його з усіх боків оточили діти.
- Дай проїхатися, стали прохати вони. – Ну, хоч трішечки.
- Не дам, - насупився Грицик. – Я ще й сам не накатався. - І наліг на
педалі.
Він гордовито кружляв навколо обнесеного невисоким парканчиком
квітника. А діти проводжали його поглядом, і їм ще дужче кортіло (хотілося)
проїхатися на новому велосипеді.
- Дай хоч попробувати, - час від часу казали вони. Проте Грицик ніби й
не чув їх.
Махнули діти рукою, і хто в м’яча пішов грати, хто на гойдалку
подався.
А Грицикові невдовзі набридло самому кататися. Відтяг він велосипед
додому, вибіг на майданчик і став у коло, щоб у м’яча пограти. Однак м’яч
жодного разу до нього не потрапив.
Образився Грицик, відійшов до гойдалки.
- Зупиніться, я теж хочу сісти, - гукнув він.
А діти – ніякісінької на нього уваги, ще дужче розгойдуються.
Надув Грицик губи, повернув до дівчаток, що в піску гралися. Але
й ті не прийняли його до гурту.
- Іди, - сказали вони, - катайся на своєму велосипеді…
- Чому діти не захотіли гратися з Грициком?
- Яким був Грицик?
ІV. Установка на переказ. Повторне читання оповідання.
V. Складання плану переказу.
 На чому Грицик приїхав на дитячий майданчик?
 Як діти просили Грицика покататися?
 Що відповідав Грицик дітям? Як себе поводив?
 Що зробив Грицик, коли йому набридло кататися?
 Чим займалися діти на майданчику?
 Як ставилися діти до Грицика?
 Що сказали Грицикові дівчатка, які гралися в піску?
 Що відчував Грицик?
VІ. Переказ оповідання дітьми.
 Яке оповідання ми переказували?
 Чого воно нас навчило?
Б.Вовк
ЛИСИЧЧИН МІСТОК
Казка
Там, де в густому лісі тече річка, повалив вітер сухе дерево - ніби місток
перекинув.
Прибігла до річки Лисиця. Напилася й лягла на осонні. Тільки задрімала
- чує, біжить хтось
Розплющила одне око - Борсучок.
-Куди це ти квапишся?
- У справах поспішаю.
- Справи справами, а через місток не йди. Бо не ти його будував.
- Мені мерщій на той берег треба, - розгубився Борсук.
- А якщо тобі треба мерщій, - мовила Лисиця, - то ягід мені назбирай, а
тоді йди собі через мій місток куди хочеш.
Що поробиш? Сплів Борсук кошик з лика, назбирав ягід і знову прибіг
до річки.
З’їла лисиця кілька ягідок.
- Зелених багато, - каже, - ну, та йди вже...
Задоволений Борсук побіг чимдуж. А Лисиця накрила кошик листям і
знову задрімала. Довго дрімала чи ні, тільки чує, хтось знову: туп-туп.
Розплющила одне око - Їжак.
- Ти куди це, Їжаче, так розігнався?
- У мене малята хворі. Гуляли в лісі та змокли під дощем. Кашляють. То
я до нашої лісової аптеки поспішаю.
- А через місток не йди, - ледаченько позіхнула Лисиця.
- Що ж мені, - зупинився на березі їжак, - у воду лізти?
- Лізь чи не лізь - як знаєш. Але ж місток не ти будував?
- Не я, - згодився Їжак.
- Це я його майструвала, - провадить своєї Лисиця. - І задарма ходити по
ньому нікому не дозволяю. Піди в ліс та грибів мені назбирай, а тоді й іди.
Довелося Їжакові збирати гриби.
- Міг би й більшого кошика принести, - ще й докоряє Лисиця, - ну та йди
вже.
Побіг Їжак через місток.
Поставила Лисиця кошик з грибами і знову задрімала. Аж раптом на ніс
їй гілочка з сосни впвлв. Це з дерева Білка зіскочила - до містка - стриб-
стриб!
- Куди ти, Білонько, так летиш? - озвалася Лисиця. - Цей місток я
збудувала, схочу - дозволю тобі перейти, а не схочу - зась.
- Я мушу горішків на зиму припасти, - каже Білка. - А на тому ж боці їх -
хоч до ночі збирай.
- Що з тобою робити: йди вже, - відповідає Лисиця, та й мені назбирай,
ще й налущ.
Перескочила Білка на той берег. Назбирала горіхів, налущила, торбу з
трави сплела і повнісіньку притягла Лисиці. Лисиця покуштувала - смачні
горішки. Підвелася, відламала гілку, повісила на неї кошика з ягодами та
грибами й торбу з горіхами, перекинула, мов коромисло, через плече та й
почимчикувала собі на протилежний берег.
Йде руда містком, під ноги дивиться, щоб у воду не впасти. Аж бачить,
якась лисиця на неї знизу позирає, і в тої теж через плече гілка, а на ній
кошики з грибами та ягодами, ще й торбина з горіхами.
- Ох ти жаднюга! - закричала руда тій, іншій лисиці. - Це ти Борсука
обдурила? І Їжака? Та ще й Білку? А хто ж місток будував? Я! Мені все і
віддавай!
Та спересердя як тупне лапою по містку! А він - трісь! Лисиця у воду
впала, змокла до рубця, ледве жива на берег вибралася. А ягоди? А гриби? А
торба з горіхами? Все у воді. І місток поламався. А ота, що через неї все це
сталося? Ну і завдала б їй зараз прочухана руда. Отій безсоромниці, що
чужою працею хотіла скористатися. От тільки куди ж вона поділася?
Заняття з ознайомлення з казкою В. Біанкі “Перше полювання”

Мета: вчити дітей слухати і розуміти науково-пізнавальний твір,
виділяти інформацію про особливості життя тварин; розвивати уяву, образне
мислення, навички аналізу; виховувати інтерес до живої природи.
Словник: бугай, одуд, крутиголівка, жук-бомбардир, зіп'ялося.
Обладнання: іграшка “цуценя”, клаптик кольорової тканини, малюнки
із зображенням бугая, одуда, крутиголівки, ящірки, гусениць, метеликів,
коників, жука-бомбардира, озера з очеретом, пагорба, дерева з дуплом, змії,
каменя, хвоста ящірки, галявини, трави, гілочки, дерева, струминки.
- Діти, сьогодні до нас завітав незвичайний гість. Він ходить на
чотирьох лапах. У нього є хвіст. Він живе у буді. Він стереже дім.
Здогадалися, хто це? (Демонстрація іграшки “цуценя”).
- Діти, опишіть нашого гостя. Скажіть, як його звати, який він.
- Послухайте, яка незвичайна пригода трапилася з цим маленьким
цуценям. Про це нам розповів письменник Віталій Біанкі.
ІІ. Читання казки вихователем з одночасним показом ілюстративного
матеріалу.
Віталій Біанкі
ПЕРШЕ ПОЛЮВАННЯ
(переклад з російської Б. Чайковського)
Набридло щеняті ганяти курей на подвір’ї. (Вихователь виставляє
іграшку “цуценя”).
«Піду-но, – думає, – полювати на диких звірів і птахів».
Шмигнуло в підворіття й побігло лугом.
Побачили його дикі звірі, птахи й комахи і думають кожне про себе.
Бугай думає: «Я його обдурю!»
Одуд думає: «Я його здивую!»
Крутиголовка думає: «Я його налякаю!»
Ящірка думає: «Я від нього вивернусь!»
Гусениці, метелики, коники думають: «Ми від нього заховаємось!»
«А я його прожену!» думає Жук-Бомбардир.
«Ми всі за себе постояти вміємо, кожний по-своєму!» думають вони
про себе.
А Щеня вже побігло до озерця й бачить: стоїть біля очерету Бугай на
одній нозі по коліно у воді. (Вихователь виставляє малюнок бугая).
«Ось я його зараз зловлю!» думає Щеня і зовсім уже приготувалося
стрибнути йому на спину.
А Бугай глянув на нього і ступнув у очерет.
Вітер озером біжить, очерет колише. Очерет колишеться
вперед-назад,
вперед-назад.
У Щеняти перед очима жовті й коричневі смуги коливаються
А Бугай стоїть в очереті, витягнувся – тонкий-тонкий, і весь у жовті й
коричневі смуги розмальований.
Стоїть, колишеться
Щеня очі витріщило, дивилося, дивилося – не бачить Бугая в очереті.
«Ну, – думає, – обдурив мене Бугай. Не стрибати ж мені в пустий
очерет! Піду іншу пташку зловлю».
Вибігло на пагорбок, дивиться: сидить на землі Одуд, чубом грається, –
то розгорне, то складе. (Вихователь виставляє малюнок одуда).
«Ось я на нього зараз з пагорбка стрибну!» думає Щеня.
А Одуд припав до землі, крила розстелив, хвіст розкрив, дзьоб угору
підвів. Дивиться Щеня: немає птаха, а лежить на землі рябий клапоть, і
стирчить з нього крива голка.
Здивувалося Щеня: куди ж Одуд подівся? «Невже ця ряба ганчірка
здавалася мені Одудом? Піду швидше маленьку пташку зловлю».
Підбігло до дерева, бачить: сидить на гілці маленька пташка
Крутиголовка. (Вихователь виставляє малюнок крутиголовки).
Кинулося до неї, а Крутиголовка шурх в дупло.
«Ага – думає Щеня. – Попалась!»
Зіп’ялося (піднялося) на задні лапи, заглянуло в дупло, а в чорному
дуплі чорна змія в’юниться і страшно сичить.
Відхитнулося Щеня, шерсть настовбурчило – і навтікача.
А Крутиголовка шипить йому навздогін із дупла, головою крутить, по
спині в неї змійкою в’юниться смужка чорного пір’я.
«Ух! Злякався як! Ледве ноги виніс. Більше не полюватиму на птахів.
Піду краще Ящірку зловлю».
Ящірка сиділа на камені, очі заплющила, грілась на сонечку.
(Вихователь виставляє малюнок ящірки)
Тихенько до неї підкралося Щеня – стриб! – і схопило за хвіст.
А Ящірка вивернулася, хвіст в зубах у нього залишила, сама під камінь!
Хвіст в зубах у Щеняти звивається.
Пирхнуло Щеня, кинуло хвіст – і за нею. Та де там! Ящірка давно під
каменем сидить, новий хвіст собі відрощує.
«Ну, - думає Щеня, - коли вже Ящірка й та від мене вивернулась, то я
хоч комах наловлю».
Подивилося навколо, а по землі жуки бігають, в траві коники
стрибають, по гілках гусениці повзають, у повітрі метелики літають.
(Вихователь виставляє малюнки із зображенням жуків, коників, гусениць,
метеликів).
Кинулося Щеня ловити їх, і раптом – стало навкруги, як на загадковій
картинці: всі тут, а нікого не видно. Поховалися всі.
Зелені коники в зеленій траві причаїлись.
Гусениці на гілочках витяглись і завмерли: їх від сучків не відрізниш.
Метелики сіли на дерева, крила склали – не розбереш, де кора, де
листя, де метелики.
Тільки малюсінький Жук-Бомбардир іде собі по землі, нікуди не
ховається. (Вихователь виставляє малюнок жука-бомбардира).
Наздогнало його Щеня, хотіло схопити, а Жук-Бомбардир зупинився та
як пальне в нього летючою їдкою струминкою – прямо в ніс попав.
Завищало Щеня, хвоста підібгало, повернулося – та підворіття.
Забилося в будку і носа виткнути боїться.
А звірі, пташки й комахи – всі знову до своїх справ взялися.
 Діти, подивіться уважно на малюнки і пригадайте, з ким
зустрілося цуценя під час свого першого полювання. Знайдіть серед них
звірів, птахів, комах.
- Чи вдалим було перше полювання маленького цуценяти? Чому?
ІV. Повторне читання казки за епізодами з елементами аналізу.
1-ий епізод: від початку до слів “Ми всі за себе постояти вміємо,
кожний по-своєму!” - думають вони про себе”.
 Чому цуценя вирушило на полювання?
 Чи злякалися тварини цуценя? Про що вони думали? Дивіться на
малюнки і розповідайте про кожного.
2- ий епізод: зустріч з Бугаєм.
 Де побачило цуценя Бугая?(Вихователь біля малюнка з бугаєм
виставляє зображення озера з очеретом).
 Як Бугай обдурив цуценя?
 Що дозволило Бугаєві обдурити цуценя?
3- ій епізод: зустріч з Одудом.
 Де зустріло цуценя Одуда? (Вихователь біля малюнка з одудом
виставляє зображення пагорбка).
 Що робив Одуд?
 Що допомогло Одуду здивувати цуценя? (Вихователь прикріплює
клаптик кольорової тканини).
4- ий епізод: зустріч з Крутиголівкою.
 Де зустріло цуценя Крутиголівку? (Вихователь біля малюнка з
крутиголівкою виставляє зображення дерева з дуплом).
 Як Крутиголівка налякала цуценя? (Вихователь виставляє
зображення змії).
5- ий епізод: зустріч з Ящіркою.
 Де цуценя побачило Ящірку? (Вихователь біля малюнка з
ящіркою виставляє зображення каменя).
 Як Ящірка вивернулася від цуценяти? (Вихователь виставляє
зображення хвоста ящірки).
6- ий епізод: зустріч з комахами.
 Де цуценя побачило комах? (Вихователь біля малюнка з
комахами виставляє зображення лісової галявинки).
 Чи вдалося комахам сховатися від цуценя? (Вихователь
виставляє зображення трави, гілочок, дерева).
7- ий епізод: зустріч із Жуком-Бомбардиром.
- Яка комаха не ховалася від цуценяти?
 Чи зміг Жук-Бомбардир прогнати цуценя? Що йому в цьому
допомогло? (Вихователь виставляє зображення струминки).
 Яку казку ми з вами сьогодні прочитали?
 З якими тваринами познайомилися?
 Яка тварина вас здивувала найбільше? Розкажіть про неї вдома
батькам.
Заняття з переказу казки В. Біанкі “Перше полювання”

Мета: удосконалювати навички переказу за опорними малюнками,
навички творчого переказу зі зміною особи; розвивати зв'язне мовлення,
уяву, творчі здібності; виховувати інтерес до науково-пізнавальних творів.
Обладнання: іграшка “цуценя”, клаптик кольорової тканини, малюнки
із зображенням бугая, одуда, крутиголівки, ящірки, гусениць, метеликів,
коників, жука-бомбардира, озера з очеретом, пагорба, дерева з дуплом, змії,
каменя, хвоста ящірки, галявини, трави, гілочки, дерева, струминки.
 Діти, ми з вами читали казку Віталія Біанкі “Перше полювання”.
Пригадайте, про кого в ньому розповідається. Під час першого полювання з
ним трапилося багато пригод. Яка тварина з казки вам найбільше
запам'яталася? Чим вона вас здивувала?
 Щоб пригадати усі пригоди цуценятка, прочитаємо ще раз казку і
складемо карту подорожі.
ІІ. Читання казки і складання карти подорожі.
Вихователь читає казку за епізодами, визначеними на першому занятті.
ІІІ. Творчий переказ казки зі зміною особи.
 Діти, перетворимося з вами на веселих, маленьких цуценят.
Пригадайте, яку чарівну фразу нам треба промовити?
Раз, два, три —
цуценя і я, і ти!
 Усі перетворилися на цуценят? Тож розпочнемо нашу подорож. Я
почну розповідати, а ви продовжите.
Вихователь бере в руки іграшку “цуценя” і починає розповідь:
 Набридло мені ганяти курей на подвір'ї. Піду я краще на звірів
полювати. Шмигнув я в підворіття і побіг на луг. Добіг до озера. Дивлюся, а
там стоїть на одній нозі пташка. У неї довгий ніс і довгі ноги. Та це ж бугай.
Вирішив я його упіймати. А він мене обдурив. Бугай зробив крок в очерет і
зник. Шумить очерет, а бугая не видно.
Вихователь передає іграшку “цуценя” комусь із дітей і пропонує
продовжити розповідь.
- Куди далі побігло цуценя? Подивись на карту і розповідай.
Діти продовжують переказувати казку за епізодами.
ІV. Гра “Відгадай за описом”.
Вихователь розкладає на столі зворотньою стороною зображення
тварин, про яких розповідається в казці В. Біанкі, і пропонує дітям по черзі
підійти до столу і вибрати одну картинку. Дитина розглядає картинку і
описує тварину, не називаючи її. Інші діти слухають і відгадують її назву. Та
дитина, яка відгадає першою, отримує фант. Переможець визначається за
кількістю фантів.
 Яку подорож ми з вами сьогодні здійснили?
 У яку гру грали?
 Про яких тварин складали загадки?
- Піди до ополонки, встроми хвоста в ополонку і сиди
тихенько та й приказуй: «Ловися, рибко, велика й маленька!» То
вона й наловиться...
2
- Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве.
Прибіг зайчик назад та хвалиться:
- Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас!
Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за
кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ…
3
Тут уже вовки злякались; стали вони думати-гадати, як звідси
втікати: «Бо це, - кажуть, такі молодці, що з ними й голови
збудешся, - бач, одну по одній вовчі голови тягають!»…
- Коли ти смолою засмолений, - каже вовк, - то дай і мені
смоли засмолити бік, а то капосні собаки обідрали.
- Бери!
Вовк зараз до боку, хотів смоли віддерти. Драв, драв та й
зубами зав’яз, що ніяк уже й не віддере…
5
А журавель наварив такої-то смачної страви: узяв і м’яса, й
картопельки, й бурячків – усього-всього, покришив дрібненько,
склав у глечик з вузькою шийкою та й каже:
- Призволяйся, люба приятелько, не соромся!..
6
От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А
як у печі нагоріло, посадив пиріжки…
У ВСІХ ГЕРОЇВ КАЗОК
СВІЙ ГОЛОСОК
Літературна гра «Упізнай героя казки за його пісенькою»

Пригадайте ім’я героя, який співав пісеньку. Як
називається казка?
1
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений, -
Від ведмедя втік,
2
Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!
3
Ой у лиски, в лиски
Новий двір
Та чотири дочки на вибір,
П’ятий синко,
Ще й Пилипко.
Вийде, лисе, подивися,
Чи хороше граю!
4
- Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
5
- Не полечу з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!..
ДОДАТКИ
Демонстраційний матеріал до занять
Заняття
Малюнки до української народної казки «Дві білки і лисиця» :
малюнки із зображенням лисиці та білки (або іграшки),
ілюстрації до казки. фігурки для динамічної картинки або настільного
театру (дві білочки, лисичка, дерева)
Малюнки до оповідання С. Брусиленка «Хропунчик»

малюнок із зображенням опеньків.
Малюнки до оповідання А. Потапової «Миколчин городець»:

Мал. 1. Хлопчик показує бабусі цибулину з паростком.
Мал. 2. Хлопчик тримає в одній руці склянку з водою, а в другій –
цибулину.
Мал. 3. Хлопчик стоїть біля підвіконня і дивиться на склянку з
цибулею. В цибулини видно білі корінчики.
Мал. 4. Бабуся дає хлопчикові горщик із землею.
Мал. 5. На підвіконні стоїть горщик, у якому росте цибуля.
Мал. 6. За столом сидять тато, мама, бабуся і хлопчик. Вони обідають.
Малюнки до оповідання Н. Калініної «Про сніговий колобок»

Мал.1. Снігова баба.
Мал. 2. Сніговий колобок.
Мал. 3. Шубка з кишенею, в якій лежить сніговий колобок.
Мал. 4. Калюжка біля шафочки.
Мал. 5. Шафочка з відчиненими дверцятами. У шафочці висить шубка,
з кишені якої капає вода.
Мал. 6. Дві вуглинки і дві палички.
Малюнки до української народної казки «Коза-дереза»

динамічна картинка із зображенням сільського подвір’я, домашніх
тварин (коза, корова, кінь), воза;
ілюстрації до казки «Коза-дереза».
моделі персонажів казки;
альбом із статичними моделями, що ілюструють окремі епізоди казки.
Малюнки до української народної казки «Півник і двоє мишенят»

1. Півник знайшов колосок.
2. Півник обмолотив колосок.
3. Півник намолов борошна.
4. Півник напік пиріжків.
5. Мишенята за столом.
6. Засмучені мишенята.
Малюнки до української народної казки «Курочка та півник»
1. Півник
2. Масло
3. Корова
4. Сіно
5. Косарі
6. Пиріжки
7. Пекар
8. Дрова.
Малюнки до казки М. Коцюбинського «Про двох цапків»

Малюнок цапка.
Малюнок кізочки.
Ілюстрації до казки:
1. Два цапки (білий і чорний) на протилежних берегах річки підходять
до кладки.
2. Два цапки б’ються на кладці.
3. Цапки у воді.
Малюнки до казки М. Коцюбинського «Дві кізочки»

1. Дві кізочки зустрілися на вузенькій стежці. З одного боку стежечки
глибокий рів, а з другого – висока крута гора.
2. Одна кізочка лежить на боку, притулившись спиною до гори. Друга
переступає через неї.
3. Кізочки розходяться.
Малюнки до української народної казки «Івасик-телесик»

Малюнок із зображенням печі.
Малюнок заслінки.
Малюнки до словацької народної казки «У сонечка на гостинах»

Малюнки із зображенням: курчат, равлика, сороки, тина, зайця, качки,
комишів, струмка, човника, їжака з ціпком, дупластого бука, гори, хмари,
місяця, брами, сонечка, відра, щітки, ганчірки, віника.
Макет карти подорожі до сонечка (спрощені схематичні зображення).
Малюнки до занять з ознайомлення і переказу угорської народної

казки «Двоє жадібних ведмежат»
Ілюстрація до української народної казки «Дві білки і лисиця»: Дві
білочки стоять біля лисички, а та подає їм по шкаралупці.
Моделі до української народної казки «Дві білки і лисиця»
Ілюстрації до казки «Двоє жадібних ведмежат»
Мал. 1. Ліс. Біля барлогу ведмідь, Мал. 4. Ведмежата сперечаються.
ведмедиця, двоє ведмежат. Біля них лежить сир. До ведмежат
Ведмежата граються. підходить лисичка.
Мал. 2. Ведмежата ховаються за Мал. 5. Лисичка стоїть між
кущами і дивляться на дорогу, по ведмежатами і тримає в лапах два
якій їдуть вози. шматки сиру. В одній лапі великий, а
в іншій – значно менший.
Мал. 3.На дорозі стоїть віз, у якого Мал. 6. Ведмежата тримають в лапах
одне колесо потрапило в яму. маленькі шматочки сиру. Лисиця
Ведмежата розсувають гілля і бачать біжить до лісу.
круг сиру.
Малюнки до заняття з читання і переказу оповідання Г.Демченко

«Кружечок ковбаси»
Малюнки птахів: горобець, ворона, голуб, синичка.
Кружечок ковбаси, виготовлений з паперу.
Кружечок ковбаси з видовбаною серединкою.
Малюнки до заняття з читання і переказу оповідання О. Буценя

“Зелене сонце”
Малюнок зеленого кольору: будинок з дахом і вікнами, дерево, квіти,
сонце.
Малюнки до заняття з ознайомлення з казкою В. Біанкі “Перше

полювання”
Малюнки із зображенням:
бугая,
одуда,
крутиголівки,
ящірки,
гусениць, метеликів, коників,
жука-бомбардира,
озера з очеретом,
пагорба,
дерева з дуплом,
змії,
каменя,
хвоста ящірки,
галявини,
трави, гілочки, дерева,
струминки.

100. Вчимось переказувати

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

100. Вчимось переказувати

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Побажання редактору: текст казок виділити (наприклад, подати його на

НАВЧАЄМО ДОШКІЛЬНИКІВ ПЕРЕКАЗУВАТИ

Харків: Основа, 2011

Ємець А.А., Коваленко О.М.

Які види переказів використовують у роботі з дошкільниками?

Які основні завдання щодо навчання дітей переказу в різних вікових

Яка робота з навчання дітей переказу має здійснюватися в різні вікові

Які вимоги висуваються до самостійних переказів дітей?

Які прийоми навчання переказу є найбільш ефективними?

Підпис: лисиця в Підпис: Зустріч Підпис: заєць у погребі.

Моделювання – це частковий випадок переказу за малюнками, де

Які вимоги висуваються до текстів художніх творів для переказу?

Якою є структура заняття з навчання дітей переказу в різних вікових

Гра-заняття «Пішов котик у лісок»

ПІШОВ КОТИК У ЛІСОК

Вихователь кілька разів читає вірш і повторює відповідні дії.

Аналогічно можна організувати роботу з такими віршами

ХОДИТЬ КІТ ПО ГОРІ

Надкушу один ріжок...

Аналогічна робота може проводитися і за змістом казки «Ріпка».

У молодшій групі з дітьми проводяться заняття-бесіди за змістом

Заняття – розповідання казки «Колобок».

Заняття – розповідання казки «Рукавичка»

Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою «Дві

ІІІ. Бесіда за змістом.

ІV. Словникова робота.

Заняття з переказу української народної казки «Дві білки і лисиця»

Заняття з переказу оповідання С. Брусиленка «Хропунчик»

Заняття з переказу оповідання А Потапової «Миколчин городець»

ІІІ. Емоційно-оцінна бесіда.

Заняття з переказу оповідання Н. Калініної «Про сніговий колобок»

Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою

ІІІ. Емоційно-оцінна бесіда.

VІ. Бесіда за змістом прочитаного з показом ілюстративного матеріалу.

VІІІ. Підсумок заняття.

Заняття з переказу української народної казки «Коза-дереза»

Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою

ПІВНИК І ДВОЄ МИШЕНЯТ

ІІІ. Бесіда за змістом. Словникова робота. Показ ілюстративного

Заняття з переказу української народної казки «Півник і двоє мишенят»

Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою

Заняття з переказу української народної казки «Курочка та півник»

Заняття з переказу казки М.Коцюбинського «Про двох цапків»

ІІІ. Бесіда за змістом прочитаного. Словникова робота. Розглядання

Заняття з переказу казки М.Коцюбинського «Дві кізочки»

ІІІ. Бесіда за змістом прочитаного. Словникова робота.

ІІІ. Емоційно-оцінна бесіда.

Заняття з ознайомлення дітей з українською народною казкою «Івасик-

ІІІ. Емоційно-оцінна бесіда.

Інтегроване заняття з малювання і переказу словацької народної казки

ІІІ. Емоційно-оцінна бесіда.

Заняття з переказу угорської народної казки «Двоє жадібних ведмежат»

Заняття з творчого переказу угорської народної казки «Двоє жадібних

Заняття з читання і переказу оповідання Г.Демченко «Кружечок

Заняття з читання і переказу оповідання О. Буценя «Хто дужче любить»

Заняття з читання і переказу оповідання О. Буценя «Зелене сонце»

Заняття з читання і переказу оповідання М. Стеценка «Новий

Заняття з ознайомлення з казкою В. Біанкі “Перше полювання”

Заняття з переказу казки В. Біанкі “Перше полювання”

Літературна гра «Упізнай героя казки за його пісенькою»

Малюнки до оповідання С. Брусиленка «Хропунчик»

Малюнки до оповідання А. Потапової «Миколчин городець»:

Малюнки до оповідання Н. Калініної «Про сніговий колобок»

Малюнки до української народної казки «Коза-дереза»