Professional Documents
Culture Documents
100. Вчимось переказувати
100. Вчимось переказувати
100. Вчимось переказувати
сірому фоні)
А.А. Ємець,
О.М. Коваленко
Що таке переказ?
Переказ – це відтворення літературного зразка в усному виразному
мовленні, це метод розвитку зв’язного монологічного мовлення дітей. Це
складна розумова навичка, яка формується поступово в процесі навчання. Це
діяльність, яка ґрунтується на розвиткові пам’яті, мислення, уяви, мовлення.
Ранній вік
Підготовча робота до навчання дітей переказу може здійснюватися на
основі використання художніх творів як фольклорних, так і авторських.
Платон Воронько
Читаючи вірш, слід вживати ім’я дитини, якій розповідається вірш
ДОНЯ ХОЧЕ СПАТИ
У моєї доні
Оченята сонні,
Рученьки мов з вати,—
Доня хоче спати.
Ніч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.
Андрій М'ястківський
ПИРІЖКИ
Пиріжечки, пиріжки,
Має кожен два ріжки.
Анатолій Камінчук
ЇЖАЧОК
Їжачок ходив у ліс.
Він грибочків нам приніс
І сказав: — Хотів би з вами
Їсти борщик із грибами.
Марія Познанська
КОЗА
Кізонька рогата,
Сива, бородата!
Розкажи нам, де була?
Що ти їла, що пила?
Подружись із нами,
Та не бийсь рогами:
М-мме.
Гра-заняття «Курочка-ряба»
Вихователь розповідає напам’ять казку, супроводжуючи показом
настільного театру або ілюстрацій, вміщених у книзі.
Курочка-ряба
Жили собі дід та баба, була в них курочка Ряба. Знесла курочка яєчко.
Дід бив-бив – не розбив, баба била-била – не розбила. Мишка бігла,
хвостиком зачепила, яєчко покотилося, упало та й розбилося.
Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:
- Не плачте, діду, не плачте, бабо, я знесу вам яєчко, та не просте, а
золоте.
На наступному занятті вихователь повторює казку, а потім пропонує
дитині показати на малюнках персонажів:
- Покажи, де баба. Покажи діда. А це хто? (Показує на курочку, потім
на мишку). А це що? (показує на яйце). Яєчко покотилося і … (Бух! Упало,
розбилося). Що робить дід? Він плаче. Покажи, як дід плаче (А-а-а). Що
робить баба? Вона плаче. Покажи, як баба плаче. (А-а-а) Далі вихователь
закінчує казку сам.
Коли дитина добре засвоїть зміст казки, вихователь залучає її до
спільного переказу:
Курочка-ряба
Жили собі дід та … (баба), була в них курочка … (Ряба). Знесла курочка
… (яєчко).
Дід бив-бив – … (не розбив), баба била-била – … (не розбила). Мишка
бігла, хвостиком … (зачепила), яєчко покотилося, упало та й … (розбилося).
Дід … (плаче), баба … (плаче), а курочка кудкудаче:
- Не плачте, … (діду), не плачте, … (бабо), я знесу вам яєчко, та не
просте, а … (золоте).
КОЛОБОК
(українська народна казка)
Жили собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема.
Дід і просить:
- Бабусю! Спекла б ти колобок!
- Та з чого ж я спечу, коли й борошна нема?
- От, бабусю, піди та назмітай у засіку борошенця, той буде на
колобок.
Послухалась баба, пішла, назмітала в засіку борошенця, замісила на
яйцях тісто, спекла колобок у печі та й поклала на вікні, щоб простигав. А він
лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна та на призьбу, а з призьби та на землю в
двір, а з двору та за ворота та й побіг-покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
- Колобок, колобок, я тебе з’їм!
А він каже:
- Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньку заспіваю.
- Ану, заспівай!
- Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову.
Біжить та й біжить дорогою. Перестрічає його вовк.
- Колобок, колобок, я тебе з’їм!
- Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.
- Ану, заспівай!
- Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік
То й від тебе втечу!
Та й побіг.
Знову біжить та й біжить дорогою. Перестрічає його ведмідь.
- Колобок, колобок, я тебе з’їм!
- Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.
- Ану, заспівай!
- Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг.
Біжить та й біжить дорогою. А назустріч йому лисичка.
- Колобок, колобок, я тебе з’їм!
- Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньку заспіваю.
- Ану, заспівай!
- Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від ведмедя втік,
То й від тебе втечу!
- Ну й пісня ж гарна! – каже лисичка. – От тільки я недочуваю трохи.
Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.
Колобок скочив їй на язик та й почав співати:
- Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік…
А лисичка – гам його! Та й з’їла!
Заняття-бесіда за казкою «Колобок».
1. Пригадайте, як починається казка «Колобок».
2. Про що попросив дід бабу?
3. Що відповіла бабуся?
4. Що порадив дідусь бабусі?
5. Що зробила бабуся? Що вона спекла?
6. Що зробив колобок?
7. Біжить собі колобок дорогою, коли це назустріч йому… Хто?
8. Що сказав зайчик колобкові?
9. А що колобок відповів? Як колобок назвав зайчика? (зайчик-лапанчик).
Так говорять про зайчика, бо в нього довгі задні лапки.
10.Проспівай пісеньку колобка.
11.Біжить собі колобок далі, коли це назустріч йому… Хто?
12.Що сказав вовк колобкові?
13.А що колобок відповів? Як назвав він вовка? (вовчик-братик).
14. Проспівай пісеньку колобка.
15.Знову біжить та й біжить дорогою колобок. Перестрічає його … Хто?
(ведмідь)
16. Пригадай розмову колобка з ведмедем.
17.Біжить та й біжить дорогою. А назустріч йому … Хто? (лисичка)
18.Що сказала лисичка?
19.Що колобок відповів їй? Як назвав колобок лисичку? (лисичка-
сестричка)
20.Як похвалила лисичка пісеньку колобка? … (Ну й пісня ж гарна!)… От
тільки я недочуваю. Заспівай мені ще раз. А щоб чутніше було, то сядь
мені на …що? (на язик)
21.Що зробив колобок? А лисичка?
Під час проведення повторних занять дітей можна залучати до
розігрування окремих епізодів казки (зустріч колобка із зайчиком, вовком,
ведмедем, лисичкою). З метою підвищення мотивації варто використовувати
деякі елементи костюмів (наприклад: довгі вушка у зайчика, гостренькі
вушка у вовка, шуба у ведмедя, хвіст у лисиці) або шапочки-маски.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, до нас сьогодні завітали гості. Подивіться. Хто це? (вихователь
демонструє малюнки із зображенням лисиці та білки (або іграшки).
1. Розгляд зображення лисиці та білки. Зосередження уваги дітей
на зовнішніх ознаках тварин.
2. Відгадування загадок.
Я руда, низького зросту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа –
В них таке смачненьке м’ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене… (лисиця)1
Хвіст пухнастий і рудий
Бігає туди-сюди.
В неї вуха наче ріжки.
Любить лускати горішки. (Білка)2
- Ці тварини до нас завітали не просто так. Вони хочуть розповісти нам
цікаву казку. Послухайте.
ІІ. Читання (або розповідання) казки вихователем (1-2 рази)
ДВІ БІЛКИ Й ЛИСИЦЯ
(Українська народна казка)
Дві білки знайшли в лісі горіха й почали сваритися через нього.
- Мій горіх! - вигукнула одна. – Я його перша побачила.
- Ні, мій. Я перша його підняла.
Коли це біжить лисиця.
- Не сваріться, - каже. – Я вас помирю.
Взяла вона горіха, розкусила і солодко так промовляє:
- Ця половинка шкаралупки тій із вас, що горіха побачила. Ця
половинка тій, що підняла. А ядерце мені – за те, що я вас помирила.
1
Загадка В.Кириленка
2
Загадка Г.Чубач
Сказала так і, сміючись, побігла своєю дорогою.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, до нас сьогодні в гості завітали герої знайомої казки.
(Вихователь демонструє фігурки двох білочок і лисиці). Ви їх упізнали? Хто
це? З якої казки вони до нас прийшли? Давайте всі разом пригадаємо цю
казку.
ІІ. Відтворення казки за допомогою запитань вихователя і настільного
театру.
- Пригадайте, з чого починається казка? (Вихователь звертає увагу
дітей на те, що на поставлене запитання можна відповісти. по-різному.
Наприклад, І варіант, як у казці: Дві білки знайшли в лісі горіха й почали
сваритися через нього.
ІІ варіант: В одному лісі (вихователь виставляє дерева) жили собі дві
маленькі білочки (фігурки білочок). Одного разу вони знайшли горіх
(вихователь рухає фігурками білочок, підводить їх до горіха)).
- Що зробили білочки? (Білочки почали сваритися). Пригадайте, як
вони сварилися. (Вихователь викликає двох дітей, дає їм у руки фігурки
білочок і пропонує розіграти сценку).
- Хто побачив їхню сварку? (Вихователь виставляє фігурку лисиці). Що
сказала лисиця? Як лисиця поділила горіх? Що вона при цьому промовляла?
- Чим закінчилася казка?
ІІІ. Переказ казки вихователем, під час якого діти відтворюють сюжет
за допомогою фігурок настільного театру (діти отримують індивідуальні
набори фігурок).
Зразок переказу вихователя: В одному лісі жили собі дві маленькі
білочки. Одного разу вони знайшли горіх. І почали білочки сваритися між
собою.
- Це мій горіх! – сказала одна.
- Ні, мій! – вигукнула друга.
- Я його першою побачила.
- А я його першою підняла.
Раптом біжить лисиця. Побачила вона білочок і говорить:
- Не сваріться. Я вас помирю.
Розкусила вона горіх і солодко так промовляє:
- Одну половинку шкаралупки я дам тобі за те, що ти горіх знайшла.
Другу половинку шкаралупки - тобі за те, що ти його підняла. А ядерце
візьму собі за те, що я вас помирила.
Лисичка хитро посміхнулася і побігла своєю дорогою.
ІV. Переказ казки дітьми з відтворенням сюжету за допомогою фігурок
настільного театру.
Вихователь викликає одну дитину для переказу. Решта дітей
виконують ігрові дії.
V. Підсумок заняття.
- Яку казку ми сьогодні переказували і розігрували?
- Розкажіть і покажіть цю казку вдома батькам.
Робота над казкою може бути продовжена на наступному занятті, під
час якого діти ліпитимуть з пластиліну героїв твору.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, сьогодні ми вирушимо з вами в подорож до села. На чому
будемо подорожувати? (Відповіді дітей). А я пропоную вам поїхати на возі
(демонстрація малюнка). На таких возах їздили в давнину. Запряжемо у воза
волів і поїдемо. Гей! Гей! - поганяємо волів. А ось і село. Заїжджаємо на
подвір’я. Кого ми тут бачимо? (Вихователь по черзі виставляє малюнки
домашніх тварин і пропонує їх назвати).
- А зараз я про одну із цих тварин прочитаю загадку. А ви слухайте
уважно, думайте і відгадуйте. Відповідати буде той, хто першим підніме
руку.
Має дуже прудкі ніжки,
Наставляє грізно ріжки
На великого собаку
Той сховався з переляку.
А дасте ви їй водиці –
Молочком вас пригостить.
Хто вона? А ну скажіть!
- Це кізочка. А може це корівка? У неї теж є ріжки, і вона теж дає
молоко. А чим же кізочка відрізняється від корови? Послухайте ще раз
загадку.
- У кізочки прудкі ніжки. Вона легко скаче, а корівка повільно йде. Ви
бачили коли-небудь козу? Яка вона? (Розгляд малюнка). Гарна козуня, але
бýцатися любить. Сьогодні я вам розповім казку про задерúкувату козу.
Задерикувата – це та, яка задирається, лякає, свариться. Її ще можна назвати
коза-дереза. Сідайте зручно і слухайте українську народну казку «Коза-
дереза».
ІІ. Розповідання казки.
КОЗА-ДЕРЕЗА
(Українська народна казка)
Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу.
Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти.
Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став
доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питає:
— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та
вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку —
тільки й пила, тільки й їла!
От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав
його.
На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж
до вечора та й став гнати додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід стоїть на
воротях у червоних чоботях та й питає:
— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку —
тільки й пила, тільки й їла!
От дід і того сина прогнав.
На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день;
ввечері стала гнати до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях
та й питає:
— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Загадка Є.Бабенко
— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку —
тільки й пила, тільки й їла!
От дід прогнав і бабу.
На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав
додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у
червоних чоботях та й питає:
— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила
кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, — тільки
й пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, нагострив ніж, став козу різати, а вона вирвалася та
й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку — вона туди вбігла та й
заховалася на печі.
От прибігає зайчик, коли чує — хтось є у хатці. Зайчик питає:
—А хто, хто в моїй хатці?
А коза сидить на печі та й каже:
— Я коза-дереза,
За три копи куплена.
Півбока луплена,
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету —
Тут тобі й смерть.
Зайчик злякався, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та плаче. Коли
йде ведмідь та й питає:
—Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
—Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний
сидить?
А ведмідь:
—От я його вижену!
Побіг до хатки:
—Хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
— Я коза-дереза,
За три копи куплена.
Півбока луплена,
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету —
Тут тобі й смерть.
Ведмідь злякався.
— Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
От знову пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питає:
— А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір
страшний сидить?
А вовк:
— От я його вижену.
— Та де тобі вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.
— Отже, вижену.
Побіг вовк до хатки та й питає:
— А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
— Я коза-дереза,
За три копи куплена.
Півбока луплена,
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету —
Тут тобі й смерть.
Вовк злякався.
— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
Зайчик знов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка,
побачила зайчика та й питає:
— А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці
страшний звір сидить?
А лисичка:
— От я його вижену!
— Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав — не вигнав, і вовк
гнав, та не вигнав, а то ти!
— Отже, вижену!
Побігла лисичка до хати та питає:
— Хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
— Я коза-дереза,
За три копи куплена.
Півбока луплена,
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету —
Тут тобі й смерть.
От лисичка теж злякалась.
— Ні, — каже, — зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак
та й питає:
—Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?
А рак:
— От я його вижену!
— Та де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав — не
вигнав, і лисиця гнала — не вигнала, а то ти!
— Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питає:
— А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
— Я коза-дереза,
За три копи куплена.
Півбока луплена,
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету —
Тут тобі й смерть.
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та каже:
— А я рак-неборак,
Як ущипну — буде знак!
Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати —
побігла, тільки видно! От тоді зайчик радий прийшов у хатку і так вже ракові
дякує. Та й став жити в своїй хатці.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, послухайте пісеньку і пригадайте, герой якої казки її співає.
— Я коза-дереза,
За три копи куплена.
Півбока луплена,
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету —
Тут тобі й смерть.
- А зараз пригадаємо всю казку. Допоможуть нам у цьому незвичайні
малюнки – моделі.
ІІ. Відтворення казки за допомогою запитань вихователя і
моделювання. Якщо на цьому занятті діти вперше знайомляться з
моделюванням, доцільним є використання динамічних моделей. Пригадування
епізодів казки супроводжується показом окремих героїв і взаємозв’язків між
ними. По мірі розгортання сюжету зайві моделі прибираються, а нові
додаються.
- Як починається казка? (Вихователь виставляє моделі діда і баби).
- Куди поїхав дід? (Вихователь прибирає модель баби і додає стрілку,
що вказує на рух). Кого він там купив? (Модель «коза»).
- Кого дід послав пасти козу? (Модель «старший син»).
Увечері дід став на воротях у червоних чоботях і спитав у кози… Що
питав дід у кози?
- Що коза на це відповіла?
- Що після цього зробив дід?
- Хто на другий день пас козу? (Модель «молодший син»).
- Що відбулося увечері цього дня? Що розповіла коза дідові?
- Хто на третій день пас козу? (Модель «баба»).
- Що відбулося увечері цього дня? Що розповіла коза дідові?
- Хто на четвертий день пас козу?
- Що відбулося увечері цього дня? Що розповіла коза дідові?
- Що зробив дід?
- Куди побігла коза? Де заховалася? (Модель «коза», «хатка», «заєць»).
- Що запитав зайчик, коли повернувся до своєї хатки?
- Що відповіла коза? Повторення слів кози у супроводі рухів.
- Злякався зайчик. Сидить під дубком та й плаче. (Модель «зайчик під
дубком»).
- Хто побачив зайчика? (Модель «Ведмідь»).
- Яка розмова відбулася між зайчиком і ведмедем? Якщо дітям важко
пригадати самостійно діалог, вихователь його озвучує сам, а потім
пропонує двом дітям його розіграти.
- Що зробив ведмідь?
- Якими словами налякала його коза-дереза? Повторення пісеньки кози
з рухами.
- Що після цього сказав ведмідь зайчикові?
- Хто наступним побачив зайчика? (Модель «Вовк»).
- Яка розмова відбулася між зайчиком і вовчиком-братиком?
Розігрування діалогу дітьми.
- Що зробив вовк?
- Якими словами налякала його коза-дереза? Повторення пісеньки кози
з рухами.
- Що після цього сказав вовк зайчикові?
Подібним чином опрацьовується епізод з лисичкою.
- Хто наступним побачив зайчика? (Модель «Рак»).
- Яка розмова відбулася між зайчиком і раком-небораком? Розігрування
діалогу дітьми.
- Що зробив рак?
- Якими словами лякала його коза-дереза? Повторення пісеньки кози з
рухами.
- Що відповів рак-неборак козі? Що він зробив?
- Чим закінчилася казка?
ІІІ. Переказ дітьми окремих епізодів казки з використанням альбому
статичних моделей. (Див. додатки).
ІV. Підсумок заняття.
- Яку казку ми переказували на занятті?
- Що нам допомагало під час переказу?
Примітка. Переказ казки дітьми може здійснюватися за допомогою
книжкових ілюстрацій.
На наступному занятті бажано залучити дітей до гри-драматизації за
українською народною казкою «Коза-дереза».
Хід заняття.
І. Вступна бесіда.
- Діти, сьогодні я вам принесла чарівний мішечок, у якому лежить
гостинець для вас. Цікаво, який гостинець у мішечку? Зараз ви спробуєте за
запахом відгадати, що це. Усі заплющить очі, а я підійду до кожного з вас і
дам понюхати гостинець. Відповідати будемо тільки після того, коли всі діти
вдихнуть аромат гостинця.
- Здогадалися, що в мішечку? (Пиріжок або окраєць духмяного хліба).
А чи доводилось вам бачити, як печуть пиріжки або хліб? (Відповіді дітей).
Щоб спекти хліб, треба взяти борошно, додати до нього дріжджі, цукор, сіль,
молоко, олію, замісити тісто і поставити його в піч. А звідки береться
борошно? З маленької зернини (показ зернят). Її сіють у землю. А виростає з
неї такий колосок (показ колоска). Коли колосок дозріває, його зрізають,
молотять – вибивають зернятка (показ дії). Потім зернята мелють –
розтирають (показ дії) і отримують борошно (показ борошна). Багато треба
попрацювати, щоб скуштувати смачний пиріжок або окрайчик хліба.
- А зараз я розповім вам казку про півника, який знайшов пшеничний
колосок.
ІІ. Розповідання казки.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, пригадайте, яка відома нам казка дозволяє зрозуміти таке
прислів’я: «Хто не працює – той не їсть!».
Вихователь пропонує дітям розглянути ілюстрації до казки «Півник і
двоє мишенят», розташовані в довільному порядку.
- Діти, учора до нашого куточка книги завітали Круть і Верть, вони
розглядали ілюстрації до казки «Півник і двоє мишенят». А потім, як завжди,
загралися і забули їх поскладати. Тож, давайте ми з вами розставимо
ілюстрації в правильному порядку і пригадаємо казку.
- Яка ілюстрація має бути першою? Що на ній зображено? Давайте
придумаємо назву до цього малюнка. (Півник знайшов колосок).
Подібним чином проводиться робота з іншими ілюстраціями. Її
результатом є складання картинного плану:
1. Півник знайшов колосок.
2. Півник обмолотив колосок.
3. Півник намолов борошна.
4. Півник напік пиріжків.
5. Мишенята за столом.
6. Засмучені мишенята.
ІІ. Переказ казки дітьми за частинами.
Вихователь викликає дітей по черзі та пропонує кожному переказати
певний епізод казки, спираючись на малюнок і пункт плану.
ІІІ. Підсумок заняття.
- Яку казку ми переказували на занятті?
- Що нам допомагало під час переказу?
На наступному занятті варто залучити дітей до гри-драматизації за
змістом казки «Півник і двоє мишенят».
Хід заняття.
І. Вступна бесіда.
- Діти, послухайте і відгадайте загадку.
Хто гучніш за всіх співає,
Кольоровий одяг має,
Ще й червоний гребінець?
Хто найперший молодець?
- Чому ви вважаєте, що це півник? Які слова допомогли відгадати
загадку? (Повторне читання вихователем загадки. Виділення опорних слів.
Демонстрація малюнка півника).
- Діти, які ви знаєте казки про півника? (українські народні казки:
«Півник і двоє мишенят», «Про котика, півника і хитру лисичку». Російська
народна казка «Лисиця та заєць» або «Заюшкина избушка»).
- Пригадайте, яким був півник у казці «Про котика, півника і хитру
лисичку». Чому він потрапив у біду? (Був довірливим, неслухняним,
нерозумним). А яким був півник у казці «Півник і двоє мишенят»?
(Працьовитим, справедливим).
- Сьогодні ми з вами познайомимося ще з одним півником.
ІІ. Розповідання казки.
КУРОЧКА ТА ПІВНИК
{Українська народна казка)
Загадка Є Бабенко
Жили собі курочка з півником. Курочка яєчка несла, а півник зернятка
збирав та курочку годував.
От якось знайшов він великий біб.
— Ну,— подумав півник,— його курочка не проковтне, з'їм його сам.
Дзьобнув і вдавився. Упав півник, не дихає. Побачила курочка, підбігла,
злякалася й питає:
— Що з тобою, півнику?
— Ой,— застогнав півник,— бобом удавився...
— Як же тебе врятувати, півнику?
— Треба масла дістати, горлечко змастити,— ледве вимовив півник.
— А де ж його дістати?
— У корови попроси.
Побігла курочка до корови.
— Корівонько-матінко, дай масла!
— Навіщо тобі масло?
— Півник бобом удавився, треба йому горло маслом змастити.
— Добре,— відповідає корова,— дам тобі масла, тільки піди спочатку до
косарів, попроси в них сіна.
Прибігла курочка до косарів:
— Косарі, косарі, дайте мені сіна!
— А навіщо тобі сіно?
— Корову нагодувати. Вона молока дасть. З молока масло сколотимо.
Воно півникові потрібне — горло змастити. Півник не дихає — бобом
удавився.
Косарі відповідають:
— Побіжи-но до пекарні, попроси пирогів: ми їх поїмо і сіна накосимо.
Побігла курочка до пекарні.
—Пекарю, пекарю, дай пирогів!
—Навіщо тобі пироги?
— Косарів нагодувати. Вони сіна для корови накосять. Корова мені молока
дасть. Я масла сколочу для півника. Півник не дихає — бобом удавився.
Пекар каже:
— Побіжи-но в ліс, принеси дров, щоб було чим піч натопити.
Побігла курочка в ліс, принесла дров. Пекар напік пирогів. Принесла
курочка пироги косарям. Косарі наїлися, сили набралися і сіна накосили
багато-багато! Корова сіно поїла і молока дала. З молока курочка масла
сколотила. Півник змастив маслом горлечко і легко проковтнув біб.
Проковтнув і весело заспівав:
— Ку-ку-рі-ку! Курочка молодець!
Тут і казці кінець.
ІІІ. Бесіда за змістом прочитаного. Словникова робота.
- Про кого розповідається в казці?
- Що робила курочка? А що - півник?
- Що знайшов півник? (Демонстрація боба або великої квасолини).
Чому півник не дав його курочці?
- Що сталося з півником? (Удавився – біб застряг у горлі та заважає
дихати, а півник не може його проковтнути).
- Як же можна врятувати півника? (Врятувати – допомогти. Треба
змастити його горлечко маслом. Змастити - змазати).
- До кого звернулася курочка, щоб дістати масла? (Демонстрація
малюнка)
- Яка розмова відбулася між курочкою і коровою?
- У кого попросила курочка сіна? (Косарі – люди, які косять сіно.
Демонстрація малюнка).
- Яка розмова відбулася між курочкою і косарями? (Сколотити масло –
швидко збовтувати молоко доки воно не перетвориться на масло).
- Для чого курочка побігла до пекарні? (Пекарня – місце, де печуть
хліб. Пекар - людина, яка випікає хліб). (Демонстрація малюнка пекар у
пекарні).
- Яка розмова відбулася між курочкою і пекарем?
- Що відбулося після того, як курочка принесла дров пекарю?
- Що сказав про курочку півник?
- Вам сподобалася курочка? Чому?
ІV. Гра «Казку пригадаю – картинки в пари об’єднаю».
Вихователь пропонує дітям розглянути картинки і об’єднати їх в пари,
відповідаючи на запитання «Хто що просив?»: півник і масло, корова і сіно,
косарі та пиріжки, пекар і дрова.
V. Підсумок заняття.
- З якою казкою познайомилися на занятті?
- Який у цій казці півник? (Турботливий. Він турбувався про курочку -
годував її зернятками).
- Якою була в казці курочка? (Добра, уважна, турботлива, працьовита).
- Чого навчає українська народна казка «Курочка та півник»?
- Подумайте, чи відповідають змістові казки такі українські народні
прислів’я: «Якби один другому не допомагав, то світ би пропав», «Вірний
приятель – то найбільший скарб».
Хорове повторення одного з прислів’їв.
Робота над казкою може бути продовжена на наступному занятті, під
час якого діти ліпитимуть з пластиліну героїв твору.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, сьогодні вранці до нашого садочка завітав казкар. Він залишив
для вас казкову скриньку. Ось вона (демонстрація скриньки). Що ж у ній
лежить? (Вихователь відкриває скриньку і виймає курочку і півника (іграшки
або малюнки)). Хто це? З якої вони казки? Діти, пригадайте, які ще герої
були в цій казці (після кожної відповіді із скриньки виймається зображення
відповідного персонажа).
Якщо діти називають героїв в іншій послідовності, ніж у казці,
вихователь пропонує розташувати їх правильно.
ІІ. Колективне відтворення змісту казки за опорними малюнками.
- Пригадайте, як починається казка.
- До кого першого звернулася курочка по допомогу?
- Розіграйте розмову курочки з коровою.
- До кого потім звернулася курочка?
- Розіграйте розмову курочки з косарями і т. д.
ІІІ. Проведення гри-драматизації за змістом казки.
ІV. Підсумок заняття.
- Сподобалось вам, як ми розігрували казку?
- Хто з акторів найкраще виконав свою роль?
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, хто з вас бачив кізочку? Де ви її бачили? Яка вона?
- Подивіться на малюнок. Кого на ньому ви бачите? Це кізочка. А це
козлик. Козликів ще називають цапками. Так хто це на малюнку? (хорове
повторення слова «цапок»)
- Послухайте вірш про цапка.
М. Познанська
ЦАПОК
У дворі біжить цапок,
Він гукає на діток:
- Утікайте всі до мами,
Бо сколю я вас рогами!
- Уявили собі цапка? Який він? (Задерикуватий, невихований).
- А зараз ми дізнаємося про те, що може статися з такими
задерикуватими, невихованими цапками.
ІІ. Читання вихователем казки М. Коцюбинського «Про двох цапків».
М. Коцюбинський
ПРО ДВОХ ЦАПКІВ
З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега надходить
чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку
кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно.
Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а
чорний собі не схотів заждати, щоб перейшов білий.
Ступили обидва на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного
лобами й рогами бити! Бились, бились, та й скінчилося на тому, що обидва у
воду попадали і потопились.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
1. Робота з виставкою дитячих малюнків.
- Діти, подивіться, які гарні малюнки ви намалювали. Хто на них
зображений? Як називається казка? Про що в ній розповідається?
- Якими були цапки в казці?
- Сьогодні я вам прочитаю казку про двох розумних, вихованих
кізочок.
ІІ. Читання вихователем казки М. Коцюбинського «Дві кізочки».
М. Коцюбинський
ДВІ КІЗОЧКИ
А дві кізочки – то були розумнішими. Стрілись вони на вузенькій
стежечці. З одного боку стежечки глибокий рів, а з другого – висока крута
гора. Розминутися ніяк не можна.
Постояли вони, постояли, подумали-подумали, а тоді одна кізочка
стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці і притиснулась спиною
до гори.
Тоді друга обережно переступила через неї, а та, що лежала, встала і
пішла собі.
КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ
Заняття з ознайомлення дітей з
Мета: ознайомити дітей з угорською народною казкою «Двоє
жадібних ведмежат», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне
мовлення, вчити порівнювати казки із схожим сюжетом, збагачувати словник
дітей, виховувати товариські стосунки.
Словник:
Обладнання:
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
ІІ. Розповідання (або читання) казки.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, ви любите слухати казки?
- Які казки ви знаєте? Пригадайте назви відомих казок.
- Назвіть героїв вашої улюбленої казки.
- Діти, подивіться, хто це до нас закотився? Як його ім’я? (Колобок)
Вихователь підносить колобка до свого вуха і розповідає дітям:
- Діти, колобок запитує у вас, чи знаєте ви, з чого він зроблений.
- Який герой відомої вам казки зроблений із соломи? (Солом’яний
бичок). А якого героя зробили із снігу? (Снігуроньку) Який герой був
зроблений із дерева? (Буратіно, Телесик)
- Сьогодні я розповім вам українську народну казку про хлопчика
Івасика, який з’явився з деревинки. Назвали його Івасиком-телесиком. А
чому саме Телесиком? Таке незвичайне ім’я – Телесик пов’язане зі словом
телесуватися. Телесуватися – це означає перекочуватися з одного боку в
інший. А деревинка у казці перетворилася на хлопчика саме після того, як
мати колихала її в колисці, а вона перекочувалася з одного боку в інший. Тож
деревинка телесувалася, телесувалася і з’явився хлопчик Івасик-Телесик.
Цікаво? Хоче дізнатися про те, що було далі? Тож, слухайте! Про це нам
розповість казка.
ІІ. Розповідання (або читання) казки.
ІВАСИК-ТЕЛЕСИК
{Українська народна казка)
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. От баба й просить діда:
- Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку та зробимо колисочку, то я
положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!
Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав,
вирубав деревинку, зробив колисочку. Положила баба ту деревинку в колисочку.
Колихала-колихала, аж поки полягали вони увечері спати. Встають уранці – аж з тієї
деревинки та став синок маленький. Вони так зраділи, що й не сказати! Та й назвали
того синка Івасиком-телесиком.
Росте той синок та й росте, - і такий став гарний, що баба з дідом не
навтішаються з нього.
От як підріс він, то й каже:
— Зробіть мені, тату, човник та весельце, буду я рибку ловити та вас,
стареньких, годувати.
От зробив йому батько човника та весельце, і почав Івасик рибалити.
Попливе річкою далеко-далеко рибу ловити.
А матуся тим часом йому їсти наварить, принесе на берег і кличе:
Івасику-Телесику,
Приплинь, приплинь до бережка,
Дам тобі я їсти й пити,
Ще й хороше походити.
А Івасик почує та:
— Пливи, пливи, човнику, до бережка — це ж моя матуся обідати
принесла.
Пристане до бережка, пообідає, подякує, віддасть матусі рибку, що
наловив, та й знов пливе ген-ген річкою.
А змія підслухала, як мати кликала Івасика. Стала вона в обідню пору
на бережку та й давай гукати грубим голосом:
Івасику-Телесику,
Приплинь, приплинь до бережка,
Дам тобі я їсти й пити,
Ще й хороше походити.
Почув її Івасик-Телесик та:
— Ні, не моєї матусі це голос. Пливи, пливи, човнику, далі!
Бачить змія, що так не підманить, побігла до коваля:
— Ковалю-ковалю, скуй ти мені такий тоненький голосок, як у
Івасикової матері.
Коваль і скував. Пішла вона до річки і вже новим голосом кличе
Івасика:
Івасику-Телесику,
Приплинь, приплинь до бережка,
Дам тобі я їсти й пити,
Ще й хороше походити.
— Оце вже моєї матусі голосок. Пливи, пливи, човнику, до бережка.
Та й приплив до бережка. А змія його мерщій схопила і понесла до
своєї хати. Принесла та й каже дочці:
— Зміючко-Оленко, натопи піч та спечи Телесика на обід. А я піду
гостей покличу та будемо гуляти.
От Оленка натопила піч, взяла лопату й каже:
— Сідай, Телесику, на лопату.
— Так я ж не вмію!
— Та отже сідай, що там уміти!
От Івасик то руку покладе на лопату, то ногу, то голову, а все не
сідає, нібито не вміє, а далі каже до Оленки:
— Ну, так покажи мені як, то я й сяду.
— Та отже так, дивися!
Всілася Оленка на лопату, а Івасик її — шух! — і в піч. Заслінкою
піч затулив, там вона і спеклась. Вибіг Івасик із хати, коли чує — змія
летить. Він хутчій на явора виліз, сховався та й сидить там тихенько.
Прилітає змія з гостями, бачить — нема Оленки.
— От вража Оленка — вже десь повіялась!
Отож гості на лави повсідалися, а змія вийняла печеню з печі й
подала на стіл. Попоїли добре, повиходили на двір та й качаються по траві,
а змія ще й приказує:
— Покачаюсь, поваляюсь, Телесикового м'ясця наївшись.
А Івасик-Телесик із явора:
— Покачайся, поваляйся, Оленчиного м'ясця наївшись.
Вони тоді давай шукати, та й угледіли Телесика на яворі. Кинулись
до явора і почали його гризти.
Гризуть-гризуть, коли летить табун гусей. Телесик їх просить:
Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть до мами-тата,
Є удома їсти-пити,
Ще й хороше походити.
А вони відказують:
— Нехай тебе задні візьмуть.— І полетіли.
А змії гризуть-гризуть, аж явір тріщить. Коли ж летить знову табун
гусей. Івасик їх просить:
Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята,
Понесіть до мами-тата,
Є удома їсти-пити,
Ще й хороше походити.
— Нехай тебе останнє візьме! — сказали та й полетіли. А змії вже
так явора підгризли, що він аж похилився — от-от упаде. Коли це летить
гусенятко: від гурту відбилося — насилу летить. Івасик заплакав та до нього:
Ой гусятко-гусенятко,
Візьми мене на крилятко,
Є удома їсти й пити,
Ще й хороше походити.
Шкода стало гусенятку Івасика-Телесика:
— Сідай,— каже, та й підхопило його на крила.
А змія побачила, що Івасик утік-таки, розлютилася та так надулася
спересердя, що й луснула.
А Івасик із гусенятком полетіли-полетіли та під батьковим віконцем і
сіли. Гусенятко ходить по двору, пасеться, а Івасик стоїть під віконцем і слухає,
що в хаті робиться. А там мати напекла пиріжків та виймає їх з печі й
приказує:
— Це
тобі, дідусю, а це мені, дідусю. Івасик знадвору:
— А мені?
— Чи ти чуєш, старий, хтось наче гукає?
— Та то,— каже батько,— тобі, мабуть, вчувається. Та знов мати:
— Це тобі, дідусю, а це мені.
— А мені? — знадвору Телесик.
— От же таки хтось озивається! — каже мати та зирк у вікно — аж там
Телесик. Вони тоді вибігли на двір, та підхопили його, та внесли до хати, та такі
раді!
А Івасик їм:
— Он, бачите, гусенятко по двору ходить. Коли б не воно, то я б у
вас і не був.
От мати нагодувала гусенятко, напоїла ще й під крильця пшона
насипала. Так воно й полетіло. От вам казка, а мені бубликів в'язка.
ІІІ. Емоційно-оцінна бесіда.
- Вам сподобалася казка?
- Який герой казки вам сподобався найбільше? Чому?
ІV. Бесіда за змістом прочитаного. Словникова робота.
Пояснення лексичного значення таких слів:
заслінка – кришка, якою закривають отвір печі (демонстрація малюнка);
повіялась – побігла;
печеня - смажене м'ясо;
угледіти – побачити;
спересердя – коли дуже розсердилася;
луснула – тріснула.
- Про кого розповідається в казці?
- Чим займався Івасик-телесик?
- Як змії вдалося підманути Івасика?
- Як Івасик обдурив зміючку Оленку?
- Чому змії почали гризти дуба?
- Хто врятував Івасика?
- Як мати віддячила гусеняткові за порятунок Івасика?
- Яким був Івасик-Телесик? (Працьовитим, тому що працював – ловив
рибку для батьків. Уважним, тому що зміг відрізнити мамин голос від голосу
змії. Винахідливим, тому що зміг придумати, як врятуватися – не потрапити
до печі, як утекти від зміїв, що гризли дуба. Вдячним, тому що не забув
віддячити гусеняткові).
V. Колективне розучування віршованих текстів, використаних у казці.
- Пригадайте, як кликала мама Івасика до бережка.
- Пригадайте, як Івасик звертався до гусенят.
VІ. Розігрування уривків з казки.
Розігрування таких епізодів:
а) мати кличе Івасика на обід;
б) змія грубим голосом кличе Івасика;
в) розмова Івасика з гусенятами.
VІІ. Підсумок заняття.
- Яку казку ви сьогодні слухали на занятті?
- Чому Івасика назвали Телесиком?
Заняття з переказу української народної казки «Івасик-телесик»
Мета: вчити дітей переказувати, розвивати увагу, уяву, образне
мислення та діалогічне мовлення, удосконалювати виразність мовлення,
виховувати інтерес до казок.
Обладнання: деревинка, колисочка, бриль, човник, весельце; атрибути
для розігрування фрагментів казки: борода для діда, хустка для бабусі,
солом’яний бриль для Івасика-телесика, шапочка-маска для змії, фартушок
для Оленки, крильця для гусенят.
Хід заняття
І. Початок заняття.
- Діти, подивіться на ці речі та назвіть їх. (Вихователь викладає по черзі
на стіл деревинку, колисочка, бриль, човник, весельце). З якої вони казки?
ІІ. Бесіда на відтворення змісту казки.
- Пригадайте, як з’явився хлопчик. Як його назвали?
- Чим займався Івасик-телесик?
- Як про Івасика-телесика турбувалася його мама?
- Хто підслухав розмову Івасика з матусею?
- Як змія перехитрила Івасика?
- Кому змія доручила засмажити Телесика?
- Як Івасикові вдалося врятуватися?
- Як змії дізналися про те, де заховався Івасик?
- Хто допоміг Телесику дістатися додому?
- Як батьки віддячили гусеняткові?
ІІІ. Розігрування фрагментів казки з використанням атрибутів.
1. Розмова бабусі з дідусем.
2. Матуся кличе Телесика обідати.
3. Змія грубим голосом кличе Телесика.
4. Розмова змії з ковалем.
5. Змія зміненим голосом кличе Івасика.
6. Розмова змії з Оленкою.
7. Розмова Івасика з Оленкою.
8. Розмова Івасика з гусенятами.
9. Зустріч Івасика-телесика з батьками.
ІV. Підсумок заняття.
- Який уривок казки вам сподобався найбільше? Кому з дітей найкраще
вдалася обрана роль?
Рекомендація: під час прогулянки провести гру-драматизацію за
змістом казки.
Заняття з ознайомлення дітей зі словацькою народною казкою «У
сонечка на гостинах»
Мета: ознайомити дітей зі словацькою народною казкою «У сонечка
на гостинах», розвивати увагу, творчу уяву, образне мислення та зв’язне
мовлення, збагачувати словник дітей, виховувати наполегливість, любов до
праці.
Словник: запнула, злагодила, тин, межа, дупластий бук, ціпок,
закрокував, маківка, брама, погідне.
Обладнання: малюнки із зображенням: курчат, равлика, сороки, тина,
зайця, качки, їжака з ціпком, дупластого бука, гори, хмари, місяця, брами,
сонечка.
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, погляньте у віконечко. Чи бачите ви на небі сонечко? Які дні
вам подобаються більше – сонячні чи похмурі? Що ви робите в сонячні дні?
Який у вас буває настрій, коли не видно на небі сонечка?
- Усім буває сумно без сонечка. А ви б хотіли дізнатися, де треба
шукати сонечко, коли його не видно на небі? Тоді послухайте про це
словацьку народну казку «У сонечка на гостинах».
ІІ. Розповідання (або читання) казки.
У СОНЕЧКА НА ГОСТИНАХ
(Словацька народна казка)
Переказ А. Костецького
Одного разу велика хмара запнула небо. Сонце три дні не з'являлося.
Засумували курчата без сонячного світла.
— Куди це сонечко поділося? — кажуть.— Треба його якнайшвидше
на небо повернути.
— Де ж ви його знайдете? — закудкудакала квочка.— Хіба ви знаєте,
де воно живе?
— Знати не знаємо, а кого стрінемо — того спитаємо,— відказали
курчата.
Злагодила їх квочка в дорогу. Йшли-йшли, бачать: в городі, за качаном
капусти, сидить равлик. Сам великий, рогатий, а на спині хатка стоїть.
Зупинилися курчата та й питають:
— Равлику, равлику, чи не знаєш, де сонечко живе?
— Не знаю. Онде на тині сорока сидить — може, вона знає.
А сорока чекати не стала, поки до неї курчата підійдуть. Підлетіла до них,
заторохкотіла, затріскотіла:
— Курчата, куди ви йдете, куди? Куди ви, курчата, йдете, куди?
Відказують курчата:
— Та от сонечко сховалося. Три дні його на небі не було. Ідемо його
шукати.
— І я піду з вами! І я піду з вами! І я піду з вами!
— А ти знаєш, де сонечко живе?
— Я не знаю, а заєць, може, знає: він по сусідству за межею живе!
Побачив заєць, що до нього гості йдуть, поправив шапку, витер вуса та
ширше ворота відчинив.
— Зайцю, зайцю,— запищали курчата, заторохкотіла сорока,— чи не
знаєш, де сонечко живе? Ми його шукаємо.
— Я не знаю, а от моя сусідка-качка — та, мабуть, знає: вона поблизу
струмка у комишах живе.
Повів заєць усіх до струмка. А коло струмка дім качиний стоїть і човник
поруч прив'язаний.
— Гей, сусідко, ти вдома чи ні? — погукав заєць.
— Вдома, вдома! — закрякала качка. — Все ніяк просохнути не
можу — адже сонця три дні не було
- А ми саме сонечко шукати йдемо — загукали їй у відповідь курчата,
сорока та заєць.— Чи не знаєш, де воно живе?
- Я не знаю, а от за струмком, під дупластим буком, їжак живе — той
знає.
Переправилися вони на човнику через струмок і пішли їжака шукати.
А їжак під буком сидів і дрімав.
— Їжачку, їжачку, — хором загукали курчата, сорока, заєць і качка, — ти
не знаєш, де сонечко живе? Три дні його не було на небі, чи не захворіло?
Подумав їжак і каже:
— Як не знати! Знаю, де сонечко живе. За буком — велика гора. На горі
— велика хмара. Понад хмарою — сріблястий місяць, а там і до сонця рукою
дістати!
Узяв їжак ціпка, насунув шапку та й закрокував попереду всіх дорогу
показувати.
От прийшли вони на маківку високої гори. А там хмара за верхівку
вчепилась і лежить-полежує.
Залізли на хмару курчата, сорока, заєць, качка та їжак, умостилися
зручно, і полинула хмара прямісінько до місяця в гості. А місяць побачив їх і
швиденько засвітив свій срібний ріжок.
— Місяцю, місяцю, — загукали йому курчата, сорока, заєць, качка та
їжак, — покажи нам, де сонечко живе! Три дні не було його на небі, скучили
ми без нього.
Привів їх місяць просто до брами сонечкового дому, а в домі темно,
світла немає: заспалося, напевне, сонечко і прокидатися не хоче.
Тут сорока застрекотіла, курчата запискотіли, качка закрякала, заєць
вухами залопотів, а їжак ціпком загрюкав:
— Сонечко погідне (лагідне), виглянь-но, висвіти!
— Хто під віконцем галасує? — запитало сонечко,— Хто мені спати
заважає?
— Це ми — курчата, й сорока, й заєць, і качка, і їжак. Прийшли тебе
Подане курсивом слово демонструє спосіб пояснення незрозумілого слова під час читання шляхом
добору синоніма.
будити — ранок настав.
— Ох, ох!..— застогнало сонечко.— Та як же мені на небо визирнути?
Три дні мене хмара ховала, три дні собою закривала, я тепер і заблискотіти не
зможу...
Почув про це заєць — ухопив відро та й ну воду тягати.
Почула про це качка — нумо сонце водою вмивати.
А їжак колючою щетинкою начищати.
А курчата — ті почали із сонечка смітинки знімати.
Визирнуло сонце на небо — чисте, ясне й золоте. І повсюди зробилося
світло й тепло.
Вийшла погрітися на сонце й курка, курчат підкликає до себе.
А курчата тут як тут. По подвір'ю гасають, зернятка шукають, на сонечку
гріються.
Хто не вірить, нехай погляне — бігають на подвір'ї курчата чи ні?
Хід заняття
І. Початок заняття.
- Діти, послухайте вірш.
Мамо! –
Кличе донечка. –
Подзвони
До сонечка,
Попроси світити,
Щоб раділи діти!
(Василь Шаройко)
- Лише діти радіють сонечку? Яку казку про сонечко ми знаємо?
- Сьогодні на занятті ми разом з героями цієї казки вирушимо на
пошуки сонечка. Для цього нам знадобиться карта. Складати її будемо разом:
я на дошці, а ви – на аркушах паперу. Щоб правильно її намалювати, нам
треба добре знати казку. Тож, не поспішайте. Спочатку будемо слухати, а
потім малювати.
ІІ. Читання казки за епізодами. Малювання карти.
1-ий епізод. Від початку до слів: «Злагодила їх квочка в дорогу».
1-ий малюнок. Будиночок. Від нього доріжка.
2-ий епізод. Зустріч з равликом. До слів: «Онде на тині сорока сидить –
може, вона знає.»
2-ий малюнок. Капуста.
3-ій епізод. Зустріч із сорокою. До слів: «Я не знаю, а заєць, може, знає:
він по сусідству за межею живе!»
3-ій малюнок. Тин.
4-ий епізод. Зустріч із зайцем. До слів: «Я не знаю, а ось моя сусідка
качка, мабуть, знає: вона поблизу струмка в комишах живе».
4-ий малюнок. Ворота.
5-ий епізод. Зустріч з качкою. До слів: «Переправилися вони на
човнику через струмок і пішли їжака шукати».
5-ий малюнок. Струмок, комиші, човник.
6-ий епізод. Зустріч з їжаком. До слів: «Узяв їжак ціпка, насунув шапку
та й закрокував попереду всіх дорогу показувати».
6-ий малюнок. Дупласте листяне дерево.
7-ий епізод. Зустріч з місяцем. До слів: «Три дні не було його на небі,
скучили ми без нього.»
7-ий малюнок. Гора, хмара.
8-ий епізод. Зустріч із сонечком. До слів: «… я тепер і блискотіти не
зможу».
8-ий малюнок. Брама, будинок сонечка.
9-ий епізод. Як тварини сонечко мили. До кінця казки.
9-ий малюнок. Доріжка від брами до будиночка курчат (1-ий малюнок).
ІІІ. Гра-подорож «Шукаємо сонечко».
В ігровій кімнаті заздалегідь розвішані схематичні зображення, що
передають маршрут подорожі. Біля кожного схематичного зображення
знаходиться відповідний малюнок героя.
Будиночок курчат (курчата).
Капуста (равлик).
Тин (сорока).
Ворота (заєць).
Струмок, комиші, човник (качка).
Дупластий бук (їжак).
Гора, хмара (місяць).
Брама, будиночок сонечка (сонечко).
Вихователь пропонує дітям взяти в руки намальовані ними карти і
пройтися за маршрутом і знайти всіх героїв. Знаходячи відповідного героя,
треба відтворити типові рухи і, де можливо, звуки. Наприкінці гри
зображення зібраних героїв прикріплюються до великої карти на дошці.
ІV. Творчий переказ казки.
- Зараз ми з вами перетворимося на курчат. Які вони – курчата?
Маленькі, пухнасті. Заплющіть очі та уявіть. А я змахну чарівною паличкою і
промовлю чарівні слова: «Раз, два, три! Я – курча, і ти, і ми». Тепер усі хором
повторимо цю чарівну фразу. Ось ми з вами і перетворилися на курчат, і
можемо розповісти про те, як ми ходили до сонечка на гостини. Я почну
розповідати, а ви будете продовжувати.
Вихователь починає переказ:
- Одного разу прокинулися ми вранці, а сонечка на небі немає. Його
закрила велика темна хмара. Не було сонечка і на другий, і на третій день.
Засумували ми. І вирішили іти шукати сонечко. Та куди іти ми не знали. Той
вирішили розпитувати всіх, кого зустрінемо.
Вихователь пропонує поглянути на велику карту (на дошці) і запрошує
одну дитину до переказу. Діти переказують казку по черзі за епізодами. За
потреби вихователь надає дітям допомогу під час переказу.
- Вийшли ми з двору. Та йдемо доріжкою. Повернули на город. А там
росте великий качан капусти. А за ним сидить равлик…
V. Підсумок заняття.
- Що на занятті було найцікавішим?
- Вдома покажіть своїм батькам намальовані вами карти і розкажіть, як
ми з вами перетворилися на курчат і ходили на гостини до сонечка.
Заняття з ознайомлення дітей з угорською народною казкою «Двоє
жадібних ведмежат»
Мета: ознайомити дітей з угорською народною казкою «Двоє
жадібних ведмежат», розвивати увагу, уяву, образне мислення та діалогічне
мовлення, вчити порівнювати казки із схожим сюжетом, збагачувати словник
дітей, виховувати товариські стосунки.
Словник: надокучило, принишкли, пильнують, вибоїни, ритвини,
зненацька, угинався, ласий, роззявити, гущавина, галас, розпачливий,
репетувати, добрячий, тупцяти.
Обладнання: моделі та ілюстрація до казки «Дві білки і лисиця»,
ілюстрація до казки «Двоє жадібних ведмежат».
Хід заняття
І. Вступна бесіда.
- Діти, давайте заглянемо до нашої казкової скриньки. (Вихователь
виймає зі скриньки ілюстрацію до казки «Дві білки і лисиця»). Пригадайте,
до якої казки ця ілюстрація. Про що розповідається в цій казці? Якими в
казці були білки? Якою була лисиця?
Колективний переказ казки «Дві білки і лисиця» з використанням
прийому моделювання.
- Ми з вами пригадали українську народну казку. А сьогодні ви
познайомитесь з угорською народною казкою «Двоє жадібних ведмежат».
ІІ. Розповідання (або читання) казки.
ДВОЄ ЖАДІБНИХ ВЕДМЕЖАТ
{Угорська казка)
Переклад Я. Васько
Далеко-далеко за синіми горами ріс густий дрімучий ліс. У тому лісі жила
ведмежа сім'я: батько — старий ведмідь, мати-ведмедиця і двоє маленьких
ведмежат. Коли батьки ходили на полювання, ведмежата самі зоставалися вдома
і гралися біля барлогу.
Одного разу надокучило (набридло) їм гратися, вирішили вони подивитися,
що робиться в лісі. Ідуть-ідуть і раптом бачать — дорога, а на ній повно возів та
людей.
Ведмежата принишкли (затаїлися) в кущах і пильнують (стежать) за
дорогою. А вона вся у вибоїнах, ямах та ритвинах, і вози так трясе та підкидає,
що люди ледве сидять на них. Це дуже розвеселило ведмежат і насмішило до
сліз.
Зненацька (раптом) почулося пронизливе рипіння — то їхав величезний віз.
Він аж угинався від усякого добра. Ведмежата зацікавлено стежили, що ж
буде далі.
Тут і далі в тексті казки подане курсивом слово демонструє спосіб пояснення незрозумілого слова
під час читання шляхом добору синоніма.
А далі сталося те, чого вони й не ждали. Одне колесо воза вскочило в яму, а з
воза впало ніби велике колесо чи круглий камінь і покотилося в кущі.
Ведмежата вирішили подивитися, що то таке. Підбігають, розсувають гілля і
бачать великий круг жирного і дуже ласого (смачного) сиру. Вони від подиву
аж роти пороззявляли (розкрили).
— Ми його з'їмо! — вигукнули ведмежата в один голос.
Взяли вони той сир і віднесли в гущавину, щоб там порівну розділити. Але
як це зробити? Кожне хотіло ділити саме, та боялося, що більший шматок
може дістатися другому. Ведмежата почали сперечатися, гарчати одне на
одного і зняли такий галас, що чутно їх стало дуже далеко.
А саме на ту годину неподалік бігла лисичка. Почула вона розпачливі
(сердиті) голоси ведмежат, підійшла та й питає:
— Чого це ви сперечаєтеся, ведмежата?
Ведмежата розповіли їй про свою біду й попросили допомогти.
— Хіба ж це біда? — здивувалася лисичка.— Зараз я поділю між вами сир.
Це зовсім не важко.
— От добре! — зраділи ведмежата.
І хитра лисичка почала ділити той сир. Вона розламала його надвоє, але в око
одразу впало, що шматки нерівні.
— Цей більший! — зарепетували (закричали) вмить ведмежата. Лисиця їх
заспокоїла:
— Цитьте! Зараз усе буде гаразд.— І відкусила добрячий (великий) шматок
від більшої частини та й проковтнула. Тепер більшою стала друга частина.
— Знову нерівно! — занепокоїлися ведмежата.
— Годі вам вже,— сказала лисиця.— Я добре знаю, що роблю.— І знову
відкусила від більшого шматка. Ледве повертаючи язиком, бо в роті в неї повно
смачного сиру, додала: — Ще трохи, і буде порівну.
Лисиця ділила сир далі, а ведмежата тільки тупцяли волохатими лапами та
водили чорними носиками від меншого шматка до більшого, від більшого до
меншого.
Так лисиця ділила сир, поки наїлася досхочу. Нарешті шматочки стали
однакові, а ведмежатам майже нічого не залишилося.
— Ну що ж, — сказала лисиця, — хоч шматочки і маленькі, зате
однакові. Смачного вам, ведмежата! — і, майнувши хвостом, зникла у лісі.
Ведмежата подивилися на рештки сиру й дуже зажурилися.
— Ось бачиш, — сказало одне,— якби ми були довірливіші й не такі
жадібні, то самі ласували б смачним сиром.
Так завжди буває з тими, хто жадібний.
Хід заняття
І. Початок заняття.
- Діти, послухайте прислів’я:
Захотіли від кішки оладків, коли вона до них сама ласа.
- Пригадайте казку, до якої підходить це прислів’я. (Діти можуть
назвати українську народну казку «Дві білки і лисиця» та угорську народну
казку «Двоє жадібних ведмежат»). Так, у цих казках розповідається про
двох героїв, які не могли поділити між собою щось смачне. Тому вони
попросили лисицю їм допомогти. А хитра лисиця їх обдурила. Сама наїлася,
а жадібних героїв залишила ні з чим.
- Якого героя казки ви пригадали, коли слухали прислів’я: «Захотіли
від кішки оладків, коли вона до них сама ласа»?
- Послухайте ще два прислів’я:
Довго ділити – все загубити.
Не роззявляй рота на багато, а то й мало не буде.
- Про яких героїв казки можна так сказати?
- Сьогодні на занятті ми будемо переказувати казку «Двоє жадібних
ведмежат». Допоможуть нам у цьому ілюстрації.
ІІ. Складання плану переказу за ілюстративним матеріалом.
Вихователь виставляє ілюстрації до казки «Двоє жадібних ведмежат»
Мал. 1. Ліс. Біля барлогу ведмідь, Мал. 4. Ведмежата сперечаються.
ведмедиця, двоє ведмежат. Біля них лежить сир. До ведмежат
Ведмежата граються. підходить лисичка.
Мал. 2. Ведмежата ховаються за Мал. 5. Лисичка стоїть між
кущами і дивляться на дорогу, по ведмежатами і тримає в лапах два
якій їдуть вози. шматки сиру. В одній лапі великий, а
в іншій – значно менший.
Мал. 3.На дорозі стоїть віз, у якого Мал. 6. Ведмежата тримають в лапах
одне колесо потрапило в яму. маленькі шматочки сиру. Лисиця
Ведмежата розсувають гілля і бачать біжить до лісу.
круг сиру.
- Діти, подивиться на ілюстрації та пригадайте, що було спочатку, що
потім, чим казка закінчилася:
1. Де і з ким жили ведмежата?
2. Що ведмежата побачили в лісі?
3. Що впало з воза?
4. Що ведмежата вирішили зробити з сиром?
5. Як лисичка ділила сир?
6. З чим залишилися ведмежата?
ІІІ. Переказ казки з елементами драматизації.
Діти переказують казку за епізодами. Після переказу кожного епізоду
вихователь залучає дітей до показу відповідних дій.
1-ий епізод. - Покажіть великого ведмедя (маму або тата) і маленьких
ведмежат.
2-ий епізод. – Покажіть, як ведмежата ховаються (принишкли) в кущах і
пильнують за дорогою.
3-ій епізод. – Покажіть, як ведмежата здивувалися, коли побачили сир.
4-ий епізод. – Покажіть, як ведмежата сперечалися, гарчали, відбирали
один в одного сир.
5-ий епізод. – Покажіть, як лисичка пропонує ведмежатам поділити сир.
- Як ведмежата раділи лисичці.
- Як вони хвилювалися, що шматки нерівні. Як ведмежата
тупцяли і водили носиками від шматка до шматка.
6-ий епізод. – Покажіть задоволену, ситу лисичку.
- Як лисичка бажала смачного ведмежатам.
Покажіть, як ведмежата засмутилися.
ІV. Підсумок заняття.
- Пригадайте прислів’я, які ми дібрали до угорської народної казки «Двоє
жадібних ведмежат»:
Захотіли від кішки оладків, коли вона до них сама ласа.
Довго ділити – все загубити.
Не роззявляй рота на багато, а то й мало не буде.
- Чого навчає нас ця казка?
Хід заняття
І. Початок заняття.
Виставка ілюстрованих дитячих книжок (3-4 книги, знайомі дітям). У
кожній книжці вміщена одна народна казка.
- Діти, подивіться на ці книжки. Знайдіть серед них угорську народну
казку «Двоє жадібних ведмежат». Як ви здогадалися? Давайте перевіримо
вашу здогадку і розглянемо ілюстрації, вміщені в книжці.
ІІ. Переказ казки за запитаннями вихователя та ілюстраціями (див.
попереднє заняття).
ІІІ. Переказ казки зі зміною особи.
- А вам би хотілося опинитися в казковому лісі? Зараз ми з вами
перетворимося на двох маленьких ведмежат. Для цього заплющимо очі та всі
разом промовимо чарівні слова: «Раз, два, три! Ведмежа – і я, і ти!» Уявили
себе ведмежатами? Ви повернулися додому. І розповідаєте своїй мамі-
ведмедиці про пригоду, яка трапилася з вами в лісі. Почніть так:
- Сьогодні ми вирішили подивитися, що цікавого є в лісі. Ми йшли і
побачили дорогу. Сховалися в кущах. Бачимо… (переказ дітей).
ІV. Складання дітьми власної казки з подібним сюжетом.
- Ми вже знаємо дві казки про лисичку і двох маленьких жадібних
тварин: «Дві білки і лисиця» і «Двоє жадібних ведмежат». Сподобалися вам
ці казки? А про кого б ми з вами могли скласти подібну казку?
- Може, про двох котиків і лисичку? Як котики упіймали рибку…
- Може, про двох горобчиків і ворону? Як горобчики знайшли шматок
хліба…
- Може, про двох цуценят і великого кота. Як цуценята знайшли
сосиску…
- Складіть власну казочку і розкажіть її. (Це завдання діти можуть
виконувати, як колективно, так і парами або невеликими групами).
V. Розповідання дітьми складених казок.
VІ. Підсумок заняття.
- Яка із складених казок сподобалася найбільше? Розкажіть її вдома
батькам.
Хід заняття
І. Початок заняття.
1. Вступна бесіда.
- Діти, вчора, під час прогулянки, ми з вами спостерігали за пташками.
Яких пташок ви бачили? Чим ми їх пригощали? Що люблять горобчики? Що
синички? Що голуби? Цікаво, а хто ж сьогодні прилетів на наше подвір’я.
Подивіться у вікно. (Якщо за вікном не видно пташок, можна запропонувати
розглянути їхні зображення).
2. Гра «Відгадай за описом».
Вихователь пропонує дітям відгадати пташку за описом:
- Я бачу маленьку сіреньку пташку. Вона весело стрибає і цвірінькає.
Здогадалися, хто це?
Вихователь пропонує дітям продовжити гру.
- Молодці, діти. Усі загадки відгадали. Як ви думаєте, чому вам було
легко відгадувати?
- Так, діти, тому що ви були спостережливими. Коли уважно
спостерігаєш, можна побачити багато цікавого. Письменники теж дуже
спостережливі люди. Вони вміють не лише бачити, а й цікаво про це
розповідати. Послухайте оповідання Галини Демченко «Кружечок ковбаси».
ІІ. Читання оповідання вихователем.
Г.Демченко
КРУЖЕЧОК КОВБАСИ
Біля трамвайної зупинки знайшов горобчисько кружечок ковбаси.
Зрадів, заметушився! Не знає, з якого краю клювати. Почав із середини: там
були маленькі шматочки сала. Видовбав усе. Зробився із кружечка ковбаси
бублик. Зачепився він за гілячку, що впала з липи. Горобчисько ще раз клюк!
А ковбасний бублик – стриб! І одягнувся йому на голову, по самі крильця.
Силкується горобчисько, а злетіти не може. Крутиться, злякався. З
парку, гляди, кіт чого доброго нагодиться – пропав тоді… Ой лишенько!
Де не взялася зграйка горобців. Гуртом розклювали, з’їли решту ковбаси і
визволили сердешного. Пурхнув горобчисько на липу, сидить, пір’ячко
розчісує.
Тепер не страшні ані кіт, ні мороз.
ІІІ. Бесіда.
- Про кого розповідається в оповіданні?
- Яким ви уявили горобчика? (Демонстрація іграшки “горобчик”).
- Послухайте оповідання ще раз і уявіть, як горобчик потрапив у біду і як
його врятували.
ІV. Повторне читання оповідання вихователем.
V. Бесіда за змістом прочитаного. Показ наочності.
- Коли відбулася подія, описана в оповіданні? Яка це була пора року?
- Що знайшов горобчик? (Демонстрація кружечка ковбаси,
виготовленого з паперу).
- Чому горобчик зрадів знахідці?
- Чому він почав клювати ковбасу із середини?
- На що став схожим кружечок ковбаси? (Демонстрація кружечка
ковбаси з видовбаною серединкою).
- За що зачепився кружечок ковбаси? (Демонстрація гілочки із
кружечком ковбаси).
- Що сталося потім? (Демонстрація, як кружечок ковбаси опинився на
горобчикові).
- Чому горобчикові було страшно?
- Хто врятував горобчика? Як горобці його врятували?
- Як закінчилося оповідання?
VІ. Установка на переказ. Повторне читання оповідання.
- Діти, сьогодні ми будемо переказувати оповідання Г. Демченко
«Кружечок ковбаси». Щоб краще його запам’ятати, послухайте оповідання
ще раз.
VІІ. Переказ оповідання дітьми.
Під час переказу варто залучити когось із дітей до показу настільного
театру або цей показ може здійснювати вихователь.
VІІІ. Підсумок заняття.
- Яке оповідання ми сьогодні переказували?
- Які спостереження проводили під час заняття?
- Як ми можемо допомагати птахам взимку?
- Разом із батьками поспостерігайте за пташками і звірятами. А завтра
розкажете в групі про те, що цікавого побачили.
Хід заняття
І. Початок заняття.
Вступна бесіда.
- Діти, чи були ви в лісі? Що ви там бачили? Які тварини живуть у лісі?
- Уявіть собі, що ви прийшли до лісу. Збираєте квіти. Нахилилися до
кущика, а там — гніздечко. А в ньому маленьке безпомічне пташеня. Воно
злякано дивиться своїми чорненькими оченятами і тремтить. Що ви зробите в
такій ситуації? (Відповіді дітей).
- Отже, ваші думки розділилися. Хтось вважає, що краще забрати
пташеня додому, доглядати за ним, а коли підросте — відпустити на волю.
Хтось вважає, що краще залишити пташеня в гніздечку. Так хто ж із вас
правий? Допоможе нам у цьому розібратися оповідання Олега Буценя “Хто
дужче любить”.
ІІ. Читання оповідання.
Олег Буцень
ХТО ДУЖЧЕ ЛЮБИТЬ
Були якось Петько з Миколою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате
двох їжаків зловили. Трапились вони на дорозі — ну як їх не взяти?
Понесли хлопці їжаків додому, кожний до себе.
Минуло ще кілька днів. Знову зустрілися хлопчики і засперечались, хто
з них більше любить свого їжака. Петько хвалиться, що годує їжака молоком,
всякого ганчір'я намостив у кутку комори, щоб добре було спати йому, мало
не голки йому чистить...
— А ти що зробив для свого їжака? — питає Миколу.
— Нічого, — похмуро відповів хлопчик.
— От бачиш, — сказав Петько, — не любиш ти свого їжака.
— Ні, люблю, — заперечив Микола, — я його оце до лісу відніс,
випустив на волю.
Так чи не так?
ІІІ. Бесіда за змістом прочитаного. Словникова робота.
- Хто ходив до лісу?
- Кого знайшли хлопчики?
- Що для свого їжака робив Петько? (Годував молоком, ганчір'я
настелив у кутку комори).
Ганчір'я — шматки старої тканини.
Комора — маленьке приміщення в квартирі, де зберігаються різні речі
(рос. кладовка).
- Що для свого їжака зробив Миколка?
- Чому Миколка відпустив свого їжака? Як ви думаєте, він любив його
чи ні?
- Де краще жити їжачкові: у лісі чи у квартирі?
- А тепер пригадайте наше пташеня. Де йому буде краще? Що треба
зробити, коли в лісі знайшли пташине гніздечко? Чому не можна пташенят
брати в руки?
ІV. Установка на переказ. Повторне читання оповідання.
- Якщо ви будете в лісі разом зі своїм другом, який захоче забрати якусь
тваринку додому, перекажіть йому оповідання О.Буценя “Хто дужче любить”.
Щоб добре розповісти, треба тренуватися. Послухайте оповідання ще раз і
будемо його переказувати.
V. Перекази дітей.
VI. Підсумок заняття.
З яким оповіданням познайомилися?
Про що дізналися?
Який важливий висновок зробили?
Хід заняття
І. Початок заняття.
Вихователь демонструє дітям малюнок, виконаний лише зеленим
олівцем.
Діти, подивіться на цей малюнок. Що на ньому зображено? Чи
подобається вам цей малюнок? Чому?
Як ви думаєте, чому на ньому все намальовано зеленим олівцем?
(Відповіді дітей).
А тепер послухайте, як на це запитання відповів Олег Буцень в
оповіданні “Зелене сонце”.
ІІ. Читання оповідання.
О. Буцень
ЗЕЛЕНЕ СОНЦЕ
Якось після полудня Марія Петрівна сказала дітям:
— Сідайте всі за столи, будемо малювати.
Кожному дала по аркушику паперу і поклала на стіл кольорові
олівці.
— А що можна малювати? — спитали діти.
— Що схочете. А потім ці малюнки покажете батькам. Хай вони
подивляться, як ви малюєте.
І діти почали малювати. Юрась — корабель на морі, Петрик — літака,
Вова — велику автомашину, а Дмитрик — трактора. Він недавно їздив у село
і бачив там, як трактор працює в полі.
Потім Дмитрик тим же коричневим олівцем намалював шлях, синім —
небо, а поле... Він пошукав зеленого олівця на столі — і не знайшов.
— У кого зелений олівець? — спитав Дмитрик. Ніхто з дітей не
відповів. Він ще раз спитав.
— У мене нема, — сказала Женя.
— Я жовтим малюю, — сказав Юрась.
— А я червоним, — сказав Тимко.
Тоді Дмитрик побачив, що зелений олівець у Галі.
— Дай мені зеленого олівця, — звернувся він до неї.
— А я дерево малюю, — відповіла Галя.
Зачекав трохи Дмитрик. Бачить, що Галя вже намалювала дерево, та й
знову просить.
Не хоче Галя віддавати йому зеленого олівця. Вона сьогодні на нього
образилась: прийшла з двору, а руки брудні-брудні. Дмитрик був черговий і
не пустив її в кімнату обідати. Як не сперечалась з ним Галя, а все ж довелось
помити руки. І на обід через це вона спізнилась.
— Мені ще квіти малювати треба,— каже Галя Дмитрикові.
А потім сказала, що й дах малюватиме. А коли вже не було чого
малювати зеленим, вона й вікна в будинку зеленими зробила, і навіть сонце
зеленим намалювала, аби тільки не дати Дмитрикові олівця. Увечері
прийшли батьки забирати дітей додому. Всі діти показували їм свої малюнки.
Показала й Галя свій малюнок мамі. Подивилась на нього мама та й каже:
— Добре намалювала. Тільки чому в тебе сонце зелене?
Стоїть Галя, насупилась, мовчить. Що їй відповісти мамі?
ІІІ. Бесіда.
Чому в Галі сонце було зеленим?
Послухайте ще раз оповідання і подумайте, чому Галя не захотіла
поділитися олівцем з Дмитриком.
ІV. Повторне читання оповідання.
V. Морально-оцінна бесіда.
Чому Галя не захотіла поділитися олівцем з Дмитриком?
Чому Галя була ображена на Дмитрика? Чи варто їй було
ображатися?
Якою була Галя? Пограємо в гру “Добери слово”.
VІ. Гра “Добери слово”.
Вихователь пропонує дітям послухати слова і визначити серед них ті,
якими можна схарактеризувати дівчинку. Діти слухають слова і плескають у
долоні тоді, коли почують потрібне.
Жадібна, ввічлива, турботлива, охайна, ображена, товариська,
подільчива, бруднуля, добра, невихована
Після проведення гри діти пригадують усі слова, що характеризують
Галю.
- Діти, як треба поводитися, щоб не бути схожим на Галю?
VІІ. Установка на переказ. Повторне читання оповідання.
VІІІ. Переказ оповідання дітьми.
ІХ. Підсумок заняття.
Яке оповідання ми сьогодні переказували?
Чого воно нас навчило?
- Діти, ви хочете домогти Галі виправитися? Зараз ми з вами візьмемо
аркуші паперу, кольорові олівці та зробимо Галин малюнок кольоровим.
Будемо малювати, ділитися олівцями, говорити один одному ввічливі слова.
Хід заняття
І. Початок заняття.
Вступна бесіда.
Діти, чи є у вас друзі? Кого ви вважаєте своїм справжнім другом?
Чи доводилося вам коли-небудь ділитися цукерками або іграшками зі своїм
другом? Що буває з тими, хто не вміє дружити, хто не вміє ділитися?
Послухайте оповідання Миколи Стеценка “Новий велосипед”.
ІІ. Читання оповідання.
М. Стеценко
НОВИЙ ВЕЛОСИПЕД
Грицик приїхав на дитячий майданчик на новому триколісному
велосипеді. Його з усіх боків оточили діти.
- Дай проїхатися, стали прохати вони. – Ну, хоч трішечки.
- Не дам, - насупився Грицик. – Я ще й сам не накатався. - І наліг на
педалі.
Він гордовито кружляв навколо обнесеного невисоким парканчиком
квітника. А діти проводжали його поглядом, і їм ще дужче кортіло (хотілося)
проїхатися на новому велосипеді.
- Дай хоч попробувати, - час від часу казали вони. Проте Грицик ніби й
не чув їх.
Махнули діти рукою, і хто в м’яча пішов грати, хто на гойдалку
подався.
А Грицикові невдовзі набридло самому кататися. Відтяг він велосипед
додому, вибіг на майданчик і став у коло, щоб у м’яча пограти. Однак м’яч
жодного разу до нього не потрапив.
Образився Грицик, відійшов до гойдалки.
- Зупиніться, я теж хочу сісти, - гукнув він.
А діти – ніякісінької на нього уваги, ще дужче розгойдуються.
Надув Грицик губи, повернув до дівчаток, що в піску гралися. Але
й ті не прийняли його до гурту.
- Іди, - сказали вони, - катайся на своєму велосипеді…
ІІІ. Бесіда.
- Чому діти не захотіли гратися з Грициком?
- Яким був Грицик?
ІV. Установка на переказ. Повторне читання оповідання.
V. Складання плану переказу.
На чому Грицик приїхав на дитячий майданчик?
Як діти просили Грицика покататися?
Що відповідав Грицик дітям? Як себе поводив?
Що зробив Грицик, коли йому набридло кататися?
Чим займалися діти на майданчику?
Як ставилися діти до Грицика?
Що сказали Грицикові дівчатка, які гралися в піску?
Що відчував Грицик?
VІ. Переказ оповідання дітьми.
VІІ. Підсумок заняття.
Яке оповідання ми переказували?
Чого воно нас навчило?
Б.Вовк
ЛИСИЧЧИН МІСТОК
Казка
Там, де в густому лісі тече річка, повалив вітер сухе дерево - ніби місток
перекинув.
Прибігла до річки Лисиця. Напилася й лягла на осонні. Тільки задрімала
- чує, біжить хтось
Розплющила одне око - Борсучок.
-Куди це ти квапишся?
- У справах поспішаю.
- Справи справами, а через місток не йди. Бо не ти його будував.
- Мені мерщій на той берег треба, - розгубився Борсук.
- А якщо тобі треба мерщій, - мовила Лисиця, - то ягід мені назбирай, а
тоді йди собі через мій місток куди хочеш.
Що поробиш? Сплів Борсук кошик з лика, назбирав ягід і знову прибіг
до річки.
З’їла лисиця кілька ягідок.
- Зелених багато, - каже, - ну, та йди вже...
Задоволений Борсук побіг чимдуж. А Лисиця накрила кошик листям і
знову задрімала. Довго дрімала чи ні, тільки чує, хтось знову: туп-туп.
Розплющила одне око - Їжак.
- Ти куди це, Їжаче, так розігнався?
- У мене малята хворі. Гуляли в лісі та змокли під дощем. Кашляють. То
я до нашої лісової аптеки поспішаю.
- А через місток не йди, - ледаченько позіхнула Лисиця.
- Що ж мені, - зупинився на березі їжак, - у воду лізти?
- Лізь чи не лізь - як знаєш. Але ж місток не ти будував?
- Не я, - згодився Їжак.
- Це я його майструвала, - провадить своєї Лисиця. - І задарма ходити по
ньому нікому не дозволяю. Піди в ліс та грибів мені назбирай, а тоді й іди.
Довелося Їжакові збирати гриби.
- Міг би й більшого кошика принести, - ще й докоряє Лисиця, - ну та йди
вже.
Побіг Їжак через місток.
Поставила Лисиця кошик з грибами і знову задрімала. Аж раптом на ніс
їй гілочка з сосни впвлв. Це з дерева Білка зіскочила - до містка - стриб-
стриб!
- Куди ти, Білонько, так летиш? - озвалася Лисиця. - Цей місток я
збудувала, схочу - дозволю тобі перейти, а не схочу - зась.
- Я мушу горішків на зиму припасти, - каже Білка. - А на тому ж боці їх -
хоч до ночі збирай.
- Що з тобою робити: йди вже, - відповідає Лисиця, та й мені назбирай,
ще й налущ.
Перескочила Білка на той берег. Назбирала горіхів, налущила, торбу з
трави сплела і повнісіньку притягла Лисиці. Лисиця покуштувала - смачні
горішки. Підвелася, відламала гілку, повісила на неї кошика з ягодами та
грибами й торбу з горіхами, перекинула, мов коромисло, через плече та й
почимчикувала собі на протилежний берег.
Йде руда містком, під ноги дивиться, щоб у воду не впасти. Аж бачить,
якась лисиця на неї знизу позирає, і в тої теж через плече гілка, а на ній
кошики з грибами та ягодами, ще й торбина з горіхами.
- Ох ти жаднюга! - закричала руда тій, іншій лисиці. - Це ти Борсука
обдурила? І Їжака? Та ще й Білку? А хто ж місток будував? Я! Мені все і
віддавай!
Та спересердя як тупне лапою по містку! А він - трісь! Лисиця у воду
впала, змокла до рубця, ледве жива на берег вибралася. А ягоди? А гриби? А
торба з горіхами? Все у воді. І місток поламався. А ота, що через неї все це
сталося? Ну і завдала б їй зараз прочухана руда. Отій безсоромниці, що
чужою працею хотіла скористатися. От тільки куди ж вона поділася?
Хід заняття
І. Початок заняття.
- Діти, сьогодні до нас завітав незвичайний гість. Він ходить на
чотирьох лапах. У нього є хвіст. Він живе у буді. Він стереже дім.
Здогадалися, хто це? (Демонстрація іграшки “цуценя”).
- Діти, опишіть нашого гостя. Скажіть, як його звати, який він.
- Послухайте, яка незвичайна пригода трапилася з цим маленьким
цуценям. Про це нам розповів письменник Віталій Біанкі.
ІІ. Читання казки вихователем з одночасним показом ілюстративного
матеріалу.
Віталій Біанкі
ПЕРШЕ ПОЛЮВАННЯ
(переклад з російської Б. Чайковського)
Набридло щеняті ганяти курей на подвір’ї. (Вихователь виставляє
іграшку “цуценя”).
«Піду-но, – думає, – полювати на диких звірів і птахів».
Шмигнуло в підворіття й побігло лугом.
Побачили його дикі звірі, птахи й комахи і думають кожне про себе.
Бугай думає: «Я його обдурю!»
Одуд думає: «Я його здивую!»
Крутиголовка думає: «Я його налякаю!»
Ящірка думає: «Я від нього вивернусь!»
Гусениці, метелики, коники думають: «Ми від нього заховаємось!»
«А я його прожену!» думає Жук-Бомбардир.
«Ми всі за себе постояти вміємо, кожний по-своєму!» думають вони
про себе.
А Щеня вже побігло до озерця й бачить: стоїть біля очерету Бугай на
одній нозі по коліно у воді. (Вихователь виставляє малюнок бугая).
«Ось я його зараз зловлю!» думає Щеня і зовсім уже приготувалося
стрибнути йому на спину.
А Бугай глянув на нього і ступнув у очерет.
Вітер озером біжить, очерет колише. Очерет колишеться
вперед-назад,
вперед-назад.
У Щеняти перед очима жовті й коричневі смуги коливаються
вперед-назад,
вперед-назад.
А Бугай стоїть в очереті, витягнувся – тонкий-тонкий, і весь у жовті й
коричневі смуги розмальований.
Стоїть, колишеться
вперед-назад,
вперед-назад.
Щеня очі витріщило, дивилося, дивилося – не бачить Бугая в очереті.
«Ну, – думає, – обдурив мене Бугай. Не стрибати ж мені в пустий
очерет! Піду іншу пташку зловлю».
Вибігло на пагорбок, дивиться: сидить на землі Одуд, чубом грається, –
то розгорне, то складе. (Вихователь виставляє малюнок одуда).
«Ось я на нього зараз з пагорбка стрибну!» думає Щеня.
А Одуд припав до землі, крила розстелив, хвіст розкрив, дзьоб угору
підвів. Дивиться Щеня: немає птаха, а лежить на землі рябий клапоть, і
стирчить з нього крива голка.
Здивувалося Щеня: куди ж Одуд подівся? «Невже ця ряба ганчірка
здавалася мені Одудом? Піду швидше маленьку пташку зловлю».
Підбігло до дерева, бачить: сидить на гілці маленька пташка
Крутиголовка. (Вихователь виставляє малюнок крутиголовки).
Кинулося до неї, а Крутиголовка шурх в дупло.
«Ага – думає Щеня. – Попалась!»
Зіп’ялося (піднялося) на задні лапи, заглянуло в дупло, а в чорному
дуплі чорна змія в’юниться і страшно сичить.
Відхитнулося Щеня, шерсть настовбурчило – і навтікача.
А Крутиголовка шипить йому навздогін із дупла, головою крутить, по
спині в неї змійкою в’юниться смужка чорного пір’я.
«Ух! Злякався як! Ледве ноги виніс. Більше не полюватиму на птахів.
Піду краще Ящірку зловлю».
Ящірка сиділа на камені, очі заплющила, грілась на сонечку.
(Вихователь виставляє малюнок ящірки)
Тихенько до неї підкралося Щеня – стриб! – і схопило за хвіст.
А Ящірка вивернулася, хвіст в зубах у нього залишила, сама під камінь!
Хвіст в зубах у Щеняти звивається.
Пирхнуло Щеня, кинуло хвіст – і за нею. Та де там! Ящірка давно під
каменем сидить, новий хвіст собі відрощує.
«Ну, - думає Щеня, - коли вже Ящірка й та від мене вивернулась, то я
хоч комах наловлю».
Подивилося навколо, а по землі жуки бігають, в траві коники
стрибають, по гілках гусениці повзають, у повітрі метелики літають.
(Вихователь виставляє малюнки із зображенням жуків, коників, гусениць,
метеликів).
Кинулося Щеня ловити їх, і раптом – стало навкруги, як на загадковій
картинці: всі тут, а нікого не видно. Поховалися всі.
Зелені коники в зеленій траві причаїлись.
Гусениці на гілочках витяглись і завмерли: їх від сучків не відрізниш.
Метелики сіли на дерева, крила склали – не розбереш, де кора, де
листя, де метелики.
Тільки малюсінький Жук-Бомбардир іде собі по землі, нікуди не
ховається. (Вихователь виставляє малюнок жука-бомбардира).
Наздогнало його Щеня, хотіло схопити, а Жук-Бомбардир зупинився та
як пальне в нього летючою їдкою струминкою – прямо в ніс попав.
Завищало Щеня, хвоста підібгало, повернулося – та підворіття.
Забилося в будку і носа виткнути боїться.
А звірі, пташки й комахи – всі знову до своїх справ взялися.
ІІІ. Бесіда.
Діти, подивіться уважно на малюнки і пригадайте, з ким
зустрілося цуценя під час свого першого полювання. Знайдіть серед них
звірів, птахів, комах.
- Чи вдалим було перше полювання маленького цуценяти? Чому?
ІV. Повторне читання казки за епізодами з елементами аналізу.
1-ий епізод: від початку до слів “Ми всі за себе постояти вміємо,
кожний по-своєму!” - думають вони про себе”.
Чому цуценя вирушило на полювання?
Чи злякалися тварини цуценя? Про що вони думали? Дивіться на
малюнки і розповідайте про кожного.
2- ий епізод: зустріч з Бугаєм.
Де побачило цуценя Бугая?(Вихователь біля малюнка з бугаєм
виставляє зображення озера з очеретом).
Як Бугай обдурив цуценя?
Що дозволило Бугаєві обдурити цуценя?
3- ій епізод: зустріч з Одудом.
Де зустріло цуценя Одуда? (Вихователь біля малюнка з одудом
виставляє зображення пагорбка).
Що робив Одуд?
Що допомогло Одуду здивувати цуценя? (Вихователь прикріплює
клаптик кольорової тканини).
4- ий епізод: зустріч з Крутиголівкою.
Де зустріло цуценя Крутиголівку? (Вихователь біля малюнка з
крутиголівкою виставляє зображення дерева з дуплом).
Як Крутиголівка налякала цуценя? (Вихователь виставляє
зображення змії).
5- ий епізод: зустріч з Ящіркою.
Де цуценя побачило Ящірку? (Вихователь біля малюнка з
ящіркою виставляє зображення каменя).
Як Ящірка вивернулася від цуценяти? (Вихователь виставляє
зображення хвоста ящірки).
6- ий епізод: зустріч з комахами.
Де цуценя побачило комах? (Вихователь біля малюнка з
комахами виставляє зображення лісової галявинки).
Чи вдалося комахам сховатися від цуценя? (Вихователь
виставляє зображення трави, гілочок, дерева).
7- ий епізод: зустріч із Жуком-Бомбардиром.
- Яка комаха не ховалася від цуценяти?
Чи зміг Жук-Бомбардир прогнати цуценя? Що йому в цьому
допомогло? (Вихователь виставляє зображення струминки).
V. Підсумок заняття.
Яку казку ми з вами сьогодні прочитали?
З якими тваринами познайомилися?
Яка тварина вас здивувала найбільше? Розкажіть про неї вдома
батькам.
2
- Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве.
Прибіг зайчик назад та хвалиться:
- Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас!
Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за
кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ…
3
Тут уже вовки злякались; стали вони думати-гадати, як звідси
втікати: «Бо це, - кажуть, такі молодці, що з ними й голови
збудешся, - бач, одну по одній вовчі голови тягають!»…
- Коли ти смолою засмолений, - каже вовк, - то дай і мені
смоли засмолити бік, а то капосні собаки обідрали.
- Бери!
Вовк зараз до боку, хотів смоли віддерти. Драв, драв та й
зубами зав’яз, що ніяк уже й не віддере…
5
А журавель наварив такої-то смачної страви: узяв і м’яса, й
картопельки, й бурячків – усього-всього, покришив дрібненько,
склав у глечик з вузькою шийкою та й каже:
- Призволяйся, люба приятелько, не соромся!..
6
От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А
як у печі нагоріло, посадив пиріжки…
У ВСІХ ГЕРОЇВ КАЗОК
СВІЙ ГОЛОСОК
2
Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена.
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету, -
Тут тобі й смерть!
3
Ой у лиски, в лиски
Новий двір
Та чотири дочки на вибір,
П’ятий синко,
Ще й Пилипко.
Вийде, лисе, подивися,
Чи хороше граю!
4
- Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
5
- Не полечу з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!..
ДОДАТКИ
Демонстраційний матеріал до занять
Заняття
Малюнки до української народної казки «Дві білки і лисиця» :
малюнки із зображенням лисиці та білки (або іграшки),
ілюстрації до казки. фігурки для динамічної картинки або настільного
театру (дві білочки, лисичка, дерева)