Сучасний підхід до навчання дітей грамоти

Одним з важливих напрямів роботи вихователя ДНЗ є навчання дітей

грамоти. Актуальність цієї роботи визначається введенням обов’язкової

дошкільної освіти з п’яти років, вимогами наступності та перспективності в

роботі двох ланок освіти – дошкільної та початкової та сучасними вимогами до

мовленнєвого розвитку дітей, оволодіння ними рідною мовою як засобом

спілкування.

Питання навчання дітей дошкільного віку грамоти залишається багато в

чому дискусійним. Серед обговорюваних тем найчастіше є питання доцільності

цілеспрямованого ознайомлення дитини з літерами, а також навчання її читати

й писати. Нерідко погляди педагогів відносно цих питань є діаметрально

протилежними: від цілковитого схвалення до повного заперечення.

Науковці визнають надзвичайну складність процесу засвоєння грамоти,

наявність у ньому кількох взаємопов’язаних етапів, більшість з яких припадає

на початкову школу. Однак частину умінь, традиційно віднесених до навчання

грамоти, необхідно розпочинати формувати в дітей ще на етапі дошкільного

віку.

Навчання дітей читання й писання є головним завданням початкової школи.

Разом з тим, школа зацікавлена в тому, щоб дитина, яка приходить до першого

класу, була добре підготовленою до навчання грамоти, а саме: мала б хороше

усне мовлення, розвинений фонематичний слух;сформовані елементарні

уявлення про основні мовні одиниці, а також початкові навички аналітико-

синтетичного характеру у роботі з реченням, словами і звуками; була

підготовлена до оволодіння графікою письма.

Саме тому в Базовому компоненті дошкільної освіти, в усіх чинних

програмах («Я у світі», «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Впевнений

старт») виокремлене завдання навчання дітей старшого дошкільного віку

грамоти.

Завдання пропевдетичної роботи з навчання грамоти:

• ознайомити дітей з основними одиницями мовлення й навчити правильно

користуватися термінами на їх позначення: «речення», «слово», «звук»,

«склад»;

• сформувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю

мовленнєвого спілкування та його номінативне значення (може називати

предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо); дати

уявлення про слова, які не мають самостійного значення і вживаються у

мовленні дітей для зв’язку слів між собою (показати на прикладах

сполучників і прийменників);

• навчити виокремлювати із мовленнєвого потоку речення, сприймати його

як кілька пов’язаних за змістом слів, що виражають завершену думку;

• вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості і порядку слів у

них та складанні речень із розрізнених слів, із заданим словом, у

поширенні речень новими словами; залучати дітей до моделювання

речень у роботі зі схемами речень;

• ознайомити зі звуками мовними і немовними; на основі вдосконалення

фонематичного слуху й удосконалення звуковимови формувати вміння

звукового аналізу мовлення;

• навчити визначати на слух перший та останній звук у словах, місце

кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати

його позицію ( на початку, в середині, чи кінці слова), виділяти звук, що

частіше звучить у тексті; самостійно добирати слова із заданим звуком у

певній позиції; показати залежність значення слова від порядку чи зміни

звуків )кіт –тік, карта – парта), будувати загальну звукову схему слова,

називати слова, що відповідають заданій схемі.

• Сформувати знання про голосні та приголосні звуки на основі розуміння

відмінності їх утворення; дати поняття про склад як частину мови,

утворену із одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль

голосних звуків;

• Вправляти у поділі слів на склади з орієнтацією на голосні звуки,

визначенні кількості та послідовності складів; показати залежність

значення слова від порядку складів у ньому (бан-ка, ка-бан); навчити

визначати наголошені та ненаголошені склади у словах, помічати

смислову роль наголосу (замок-замок); вправляти у складанні складових

схем слів та доборі слів до заданої схеми;

 • Ознайомити з твердими та м’якими приголосними звуками; навчити

виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми слів із

позначок або фішок відповідно до порядку й характеристики звуків у

словах (голосний чи приголосний, твердий чи м’який приголосний).

Для навчання грамоти важливим є весь процес мовленнєвого розвитку

дітей: оволодіння зв’язним мовленням, словником, виховання звукової культури

мовлення, формування його граматичного ладу.

Відомий вітчизняний психолог Д.Ельконін розглядає початковий етап

читання як процес відтворення звукової форми слова за його графічною

будовою (моделлю). Дитина , яка вчиться читати, оперує не буквами або їх

назвами, а звуковою стороною мовлення. Без правильного відтворення звукової

форми слова воно не може бути зрозумілим. Тому Д.Ельконін доходить дуже

важливого висновку – навчання грамоти має починатися із ознайомлення дітей

із широкою мовною дійсністю ще до вивчення букв.

Сьогодення пропонує низку методик навчання дошкільників грамоті:

• метод навчання грамоти Д.Ельконіна;

• раннє читання за методикою Овіда Декролі;

• навчання раннього читання за системою Глена Домана;

• методика навчання грамоти Д.Ельконіна – Л.Журової та інші.

Науковці зазначають, що вибір методу навчання грамоти залежить від того,

наскільки повно він враховує співвідношення усного та писемного мовлення, а

саме звуків і букв.

Найповніше відповідає особливостям фонетичної та графічної систем

української мови звуковий аналітико-синтетичний метод навчання дітей

грамоти, основоположником якого був відомий вітчизняний педагог

К.Ушинський. Даний метод удосконалювався з урахуванням досягнень науки та

практики, але й сьогодні він є найбільш ефективним у розв’язанні завдань

навчання грамоти як першокласників, так і дітей дошкільного віку.

Характеристика звукового аналітико-синтетичного методу:

1. навчання грамоти носить виховуючий та розвивальний характер,

забезпечуючи розумовий розвиток дитини через систему аналітико-

синтетичних вправ;

2. будується на активних спостереженнях за довкіллям;

3. передбачає опору на живе мовлення;

4. опору на вже сформовані в дітей мовленнєві навички і уміння.

Основні науково-методичні засади звукового аналітико-синтетичного

методу:

1. предметом читання є позначена буквами звукова будова слова; звуки

мовлення є тими мовними одиницями, якими старші дошкільники і

першокласники оперують на початковому етапі оволодіння грамотою;

2. початкові уявлення про мовні явища діти мають одержувати на основі

активних спостережень за відповідними одиницями живого мовлення з

належним усвідомленням їхніх істотних ознак;

3. ознайомленню дітей з буквами має передувати практичне засвоєння

фонетичної системи рідної мови.

Успіх навчання дошкільників грамоти значною мірою залежить від уміння

вихователя організувати заняття, структурувати його, методично правильно

провести. У старшій групі заняття з навчання грамоти проводяться один раз на

тиждень, їхня тривалість - 25-30хв. На них дітям пропонується як новий

матеріал, так і матеріал для повторення та закріплення раніше засвоєних знань

та умінь.

Ознайомлення дошкільників з буквами і навчання їх читати на заняттях з

грамоти є завищенням вимог чинних програм, отже є неприпустимим. Уся

робота з оволодіння навичками читати має організовуватись виключно в

індивідуальному порядку.