Задача Nº 1

В зоні бойових дій ворогом застосована хімічна зброя. Під час обстрілу
військовослужбовець відчув різкий неприємний запах (паленої гуми),
на фоні
якого знизилася гострота зору, з'явилася сльозотеча, утруднення
дихання,
напади експіраторної задухи, які повторювалися, нудота, слинотеча,
спастичний біль у животі, блювота та діарея. При обʼєктивному
обстеженні: емоційна лабільність, зіниці різко звужені, гіперемія
конʼюнктиви, шкірні покриви вологі, спостерігаються фібрилярні
посмикування мʼязів повік, язика, з виникненням дизартрії, а також
мʼязів верхнього плечового поясу. ЧСС - 110 за 1 хв., АТ - 170/90 мм. рт.
ст. При аускультації легень - жорстке дихання, сухі хрипи над всією
поверхнею. При пальпації болючість по всіх фланках живота.
1. Визначте ймовірну бойову отруйну речовину.

З опису симптомів та картини ураження ймовірною бойовою отруйною

речовиною є фосфорорганічна сполука (ФОС), а саме (зарин?)

2.Запропонуйте механізм отруйної дії.

ФОС інгібують фермент холінестеразу, який відповідає за розщеплення
нейромедіатора ацетилхоліну. Це призводить до накопичення
ацетилхоліну в синапсах, що стимулює м'язи та залози і призводить до
вищеописаних симптомів.
2. Оберіть антидот при наданні першої медичної допомоги.
Негайне зняття одягу, протигаза, після цього проводять весь комплекс
невідкладних
заходів: звільнення порожнини рота, носоглотки від слизу і блювотних
мас, в
/ м або в / в введення антидотів (атропіну - до появи ознак помірної
переатропинизации, діпіроксіма - за схемою) і аналептиков (2 мл 1,5%
розчину етимізол, 2 мл кордіаміну), протисудомних (1 мл 1% розчину
феназепаму, 2 мл 0,5% сибазона або 5 мл 5% розчину барбаміл), при
вираженої гіпоксії - необхідна оксигенотерапія, а при вираженій
дихальній
недостатності - ШВЛ апаратом ДП-10; якщо сталося отруєння їжею /
водою -
зондове промивання шлунка та введення 20- 25 г адсорбенту.
Кваліфікована медична допомога комплексної терапії:
багаторазове введення адекватних доз атропіну,
діпіроксіма - реактіватори холінестерази,
протисудомних препаратів (1 мл
3% розчину феназепаму або 5 мл 5% розчину
барбаміл в / м, до 20 мл 1%
розчину тіопенталу натрію в / в), тривала інгаляція
кисню; при гострій
серцево-судинній недостатності - в / в 400 мл
поліглюкіну, 1 мл 0,2% розчину
норадреналіну гідротартрат в / в крапельно,
стероїдних гормонів
(гідрокортизон 125 мг у вигляді емульсії в / м),
серцевих глікозидів (1 мл
коргликона на 20 мл ізотонічного розчину натрію
хлориду), бета- блокаторів
69
(1 мл 2% розчину анаприлина); препаратів калію в
підвищених дозах, при
загрозі наростання набряку мозку - дегідратаційна
терапія (300 мл 15%
розчину маніту в / в); призначення десенсибілізуючих
препаратів,
антибіотиків і симптоматичних засобів за
показаннями.

Задача Nº 2
Після влучання ракети вибухом пошкоджене обладнання хімічного
підприємства. Працівник, який знаходився у цеху, відчув різкий запах нашатирю. Зʼявилося печіння в носі,
горлі, очах, став погано бачити. Виник сильний кашель, почав задихатися. При огляді - почервоніння шкіри і
слизових оболонок очей, рота, набряк язика. При аускультації легень - жорстке дихання, сухі хрипи, ЧДР - 24
за 1 хв. Діяльність серця ритмічна, тоні гучні, тахікардія.
ЧСС 110 за1 хв.
1. Визначте ймовірну бойову отруйну речовину
З опису симптомів та уражень, ймовірною бойовою отруйною речовиною є аміак
2. Запропонуйте механізм отруйної дії.
При вдиханні пари аміаку він вступає в реакцію з вологою слизових оболонок дихальних
шляхів, утворюючи гідроксид амонію. Ця сполука дратує та руйнує клітини слизових
оболонок, викликаючи запалення, набряк та опіки. Аміак також може проникати в кров через
дихальні шляхи, що призводить до його системної дії на організм.
3.Вкажіть базовий рівень медичної допомоги.

Перша допомога на полі бою: надягання протигазу, інгаляція протидимною сумішшю при подразненні
дихальних шляхів, якнайшвидший винос потерпілого за кордону хімічного вогнища. При
рефлекторної зупинки дихання - ШВЛ.

Долікарська допомога: якщо є роздратування кон'юнктиви і верхніх дихальних шляхів - промивання

очей водою, вдихання протидимної суміші;
інгаляція кисню протягом 5-10 хв; ін'єкція п / ш 1 мл кордіаміну.

Невідкладні заходи першої лікарської допомоги: при розвиненому набряку легенів - оксигенотерапія з
інгаляцією парів спирту, кровопускання (250-300 мл), введення в / в 20 мл 40% розчину глюкози і 10
мл 10% розчину кальцію хлориду, ін'єкція в / м 2 мл кордиамина.
Задача Nº 3
У закритому приміщені при пожежі рятувальники евакуювали чоловіка з втратою свідомості. Після дихання
киснем через лицеву маску (5 л./хв.) прийшов до тями, скаржиться на оперізуючий головний біль,
запаморочення, нудоту, блювоту, задишку, серцебиття, зорові і слухові галюцинації. При огляді на шкірі вилиць,
грудей, медіальній поверхні стегон зʼявились рожеві плями, АТ 180/100 мм. рт. ст., ЧСС 116 за 1 хв. Сатурація
на атмосферному повітрі - 88 %.

1.Визначте ймовірну бойову отруйну речовину.

Отруєння чадним газом (оксидом вуглецю, CO).
3. Запропонуйте механізм отруйної дії.
CO з'єднується з гемоглобіном у 250 разів легше, ніж кисень — утворюється карбоксигемоглобін (HbCO),
який не може транспортувати кисень, наслідком чого є гіпоксія — разом з цитохромоксидазою, що
погіршує транспорт електронів у дихальному ланцюзі і призводить, поміж іншого, до утворення вільних
радикалів та пошкодження мембранних структур клітин. Смертельна доза залежить від концентрації СО
в повітрі, яке вдихається, часу експозиції, дихальної активності (накопичення отрути)

3.Оберіть найбільш ефективний спосіб нефармакологічного лікування.

Антидот: кисень. Нормобаричну оксигенотерапію (кисень слід подавати через маску з

резервуаром .

Розпочинають відразу, як тільки виникла підозра на отруєння чадним газом, також і

на догоспітальному етапі; продовжують у стаціонарі, з контролем лабораторних
показників (аналіз газів артеріальної крові, концентрація лактату у сироватці крові,
карбоксигемоглобін крові). У пацієнтів з дихальною недостатністю → штучна
вентиляція легень з подачею 100 % кисню. Окрім нормобаричної оксигенотерапії при
тяжких неврологічних порушенях та відсутності клінічного поліпшення → зважте
можливість гіпербаричної оксигенотерапії (ГБО), з умовою, що транспортування до
барокамери не пов’язане з додатковою загрозою для життя пацієнта (ГБО після 24 год
від моменту отруєння не виправдана).

Задача Nº 4
Військовослужбовець через 3 години після ядерного вибуху доставлений до медичної роти бригади зі скаргами на
постійну нудоту, болісне блювання, що виникає кожні 20-30 хв, загальну слабкість. Зі слів пацієнта через 30 хвилин
після вибуху відчув загальну слабкість, запаморочення, нудоту, що швидко наростає.
Було триразове блювання. При огляді хворий збуджений, іктерична шкіра обличчя та нижніх кінцівок. Температура
тіла 37,7° С. Пульс 96 за хвилину, поодинокі екстрасистоли. АТ - 110/69 мм рт. ст. Тони серця приглушені,
непостійний систолічний шум на верхівці. Дихання везикулярне, хрипів немає.
ЧДР 22/хв. Показник індивідуального дозиметра 3,4 Гр.
1. Сформулюйте діагноз та обгрунтуйте його
Поява помірно вираженої первинної реакції (слабкість, повторне блювання, незначна гіперемія
обличчя та мінімальні гемодинамічні порушення) через 1 годину після впливу радіації свідчить про
наявність у постраждалого гострої променевої хвороби ІІ (середнього) ступеня тяжкості. Це
підтверджується показанням індивідуального дозиметра.
Прогноз: кістково-мозкова форма розвивається при 2-4 Гр

2.Визначте обсяг медичної допомоги у медичній роті бригади.

Кваліфікована медична допомога передбачає:

 при нестримній блювоті - ін’єкційні протиблювотні препарати:
метоклопрамід - у добовій дозі 0,5-1 мг/кг, в/в, в/м у 2-3 прийоми або ондансетрону гідрохлорид - у дозі по 8-
12 мг розчину, в/в кожні 12 годин, не більше 32 мг на добу, або тропісетрону гідрохлорид 5 мг в/в (розвівши у
40 мл розчину) 1 раз на день, або хлорпромазин - у дозі 0,5 мг/кг, в/м, 2-3 рази на день;
 у випадку різкого зневоднення - колоїдні розчини на основі гідроксиетилкрохмалю (гекотон, гекодез тощо),
желатини (волютенз), кристалоїдні розчини (0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера лактат, Хартмана,
Дарроу, реосорбілакт) в/в краплинно залежно від дефіциту ОЦК;
 при комбінованих радіаційних ураженнях додатково проводять заходи, що передбачені при пораненнях і
травмах;
 при гострій судинній недостатності - інфузії норадреналіну (в/в краплинно з розрахунку 2-4 мл 0,2 %
розчину норадреналіну на 1 л розчину 5 % глюкози, зі швидкістю 40-60 крап./хв з обов’язковим контролем
рівня АТ);
 при гострій серцевій недостатності: в/в введення дофаміну (розвівши 5,0 мл 4 % розчину у 200 мл 0,9 %
розчину натрію хлориду, вводити зі швидкістю 20 крапель на хвилину);
 при збудженні: феназепам (всередину по 0,05-1 мг 3 рази на добу) або діазепам 5-10 мг 2-3 рази на добу,
або фенібут по 250 мг тричі на добу;

3.Вкажіть евакуаційне призначення ураженого.

Підлягає евакуації на етап кваліфікованої медичної допомоги, загальним
транспортом у положенні сидячи у другій черзі.

Задача Nº 5
Постраждалого військовослужбовця., 19 років, доставлено на сортувальний майданчик медичної
роти бригади через 3,5 години після ядерного вибуху. Скаржиться на різку слабкість, головну біль,
біль у животі, блювоту, рідкі випорожнення. Перелічені симптоми зʼявилися через кілька хвилин після
дії радіації. При огляді млявий, апатичний, виражена гіперемія обличчя та слизових оболонок, язик
сухий, обкладений сірувато-білим нальотом. Пульс 100 ударів/хв, ритмічний, слабкого наповнення,
тони серця ослаблені, АТ 90/70 мм рт. ст. Частота дихання 21 в 1 хв, дихання везикулярне. Живіт
мʼякий, помірно здутий, болючий при пальпації в епігастральній ділянці та навколо пупка.
Температура тіла 38,7°С, показання індивідуального дозиметра 12,8 Гр.
1. Сформулюйте діагноз та обґрунтуйте його.
Описані прояви первинної реакції характерні або кишкової форми найгострішої променевої
хвороби, або нерівномірного опромінення з переважними ураженням області живота.

2. Визначте обсяг медичної допомоги у медичній роті бригади

Невідкладні заходи на МГШ повинні проводитися в повному обсязі: купірування первинної
реакції застосуванням протиблювотних та симптоматичних засобів (диксафен 2,0
внутрішньом'язово, атропіну сульфат 0,1% розчину 1,0 мл підшкірно, промедол 1%> розчину
1,0 мл внутрішньом'язово, гемодез 500 мл внутрішньовенно краплинно або ізотонічний
розчин хлориду натрію (500 мл внутрішньовенно краплинно).

3. Вкажіть евакуаційне призначення ураженого.

Підлягає евакуації на етап кваліфікованої медичної допомоги санітарним транспортом у
положенні лежачи у першу чергу.
Задача 6
Військовослужбовець., 24 років, доставлений з поля бою у військовий мобільний госпіталь без свідомості. При
евакуації спостерігалося багаторазове блювання. Діагноз: ЗЧМТ. Забій головного мозку середнього ступеня
тяжкості.
При надходженні під час санації ротової порожнини і верхніх дихальних шляхів отримано вміст з часточками їжі.
На 2-у добу у постраждалого підвищилась температура тіла до 39,2 ОС, зʼявилась задишка, а також кашель з
гнійною мокротою. Обʼєктивно. Стан середньої тяжкості. Гіперемія обличчя. Пульс
118/хв., ритмічний, слабкого наповнення. Перкуторно межі серця не розширені.
Тони серця приглушені. АТ 110/65 мм рт.ст. ЧДР - 24 на хвилину. При перкусії у підлопатковій ділянці зліва
визначається притуплення перкуторного звуку. У проекції нижньої частки лівої легені вислуховується звучні
дрібнопухіцеві хрипи. Загальний аналіз крові: гемоглобін 136 г/л, еритроцити 4,4х1012/л, нейтрофіли: юні 6%,
паличкоядерні 17%, сегментоядерні 53%, еозинофіли 1%, лімфоцити 17%, моноцити 6%.
1. Сформулюйте діагноз та обґрунтуйте його.
2. Запропонуйте план додаткового обстеження.
3. Вкажіть препарат вибору для емпіричної антибактеріальної терапії.

1. Діагноз та його обґрунтування

Основний діагноз:

- Закрита черепно-мозкова травма (ЗЧМТ), забій головного мозку середнього ступеня тяжкості.
Госпітальна лівобічна вогнищева пневмонія.

2. План додаткового обстеження

1. Рентгенографія органів грудної клітки – для підтвердження діагнозу пневмонії та визначення її

локалізації і поширеності.

2. Комп'ютерна томографія (КТ) головного мозку – для оцінки ступеня та наслідків черепно-мозкової
травми.

3. Бактеріологічне дослідження мокротиння – для виявлення збудника пневмонії та визначення його

чутливості до антибіотиків.

4. Аналіз газів крові – для оцінки рівня оксигенації та визначення потреби в кисневій терапії.

5. Клінічний аналіз крові – для моніторингу загального стану пацієнта та динаміки запального процесу.

6. Культура крові – для виключення сепсису.

3. Препарат вибору для емпіричної антибактеріальної терапії

- Цефтріаксон (або інший цефалоспорин III покоління) – 1-2 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово
1 раз на добу.

- Або комбінація: Піперацилін/Тазобактам (4.5 г кожні 6-8 годин внутрішньовенно).

Задача 7
Військовослужбовець, 25 років, перебуває на лікуванні у ВМКЦ
Південного регіону 4-й тиждень після осколкового поранення лівої нижньої кінцівки, що перебігає з гнійно-
септичними ускладненнями. Скаржиться на появу постійного ниючого болю у ділянці серця, серцебиття і перебої у
роботі серця, задишку при фізичному навантаженні, підвищену пітливість, озноб.
Обʼєктивно. Стан середнього ступеня тяжкості. Шкірні покриви бліді. Пульс
120/хв, аритмічний. Межі відносної тупості серця розширені вліво. При аускультації тони серця рівномірно
ослаблені, аритмічні, вислуховується систолічний шум і додатковий III тон над верхівкою. АТ 110/60 мм рт.ст. ЧДР
- 19 на хвилину. Дихання везикулярне, хрипів немає. Клінічний аналіз крові:
гемоглобін - 110 г/л, еритроцити - 3,3х1012/л, ШОЕ - 40 мм/год., лейкоцитоз - 14,2х109/л, паличкоядерні - 10%,
сегментоядерні 59%, лімфоцити - 23%, моноцити 8%. Біохімічний аналіз крові: СРБ - 86 мг/л, фібриноген 6,5 г/л,
сіалові кислоти 4,9 ммоль/л. На ЕКГ: синусовий ритм з частими надшлуночковими і вентрикулярними
екстрасистолами, зубець Т двофазний у відведеннях V2 - V5, блокада правої ніжки пучка Гіса. Рентгенографія
органів грудної клітки: легеневі поля чисті, розміри серця збільшені за рахунок лівого шлуночка.
Ехокардіографія: вегетації в ділянці мітрального клапана.
1. Сформулюйте попередній діагноз.
2. Запропонуйте план додаткового обстеження.
3. Оберіть подальшу лікувальну тактику.

1. Попередній діагноз

Основний діагноз:

Осколкове поранення нижньої лівої кінцівки. Інфекційний ендокардит мітрального клапана. Серцева
недостатність 2А стадії. БПНПГ

2. План додаткового обстеження

1. Гемокультура - для виявлення збудника інфекції та визначення його чутливості до антибіотиків.

2. Повторна ехокардіографія - для динамічного спостереження за станом клапанів і розміром
вегетацій.

3. МРТ серця - для детальної оцінки структурних змін і стану мітрального клапана.

4. КТ-ангіографія - для виключення можливих емболічних ускладнень.

5. Аналіз на маркери запалення та сепсису (прокальцитонін, інтерлейкін-6).

6. Консультація кардіолога та інфекціоніста - для підтвердження діагнозу та визначення подальшої

лікувальної тактики.

3. Лікувальна тактика

Медикаментозна терапія:

1. Антибіотикотерапія

- Ванкоміцин 15-20 мг/кг внутрішньовенно кожні 8-12 годин.

- Гентаміцин 1 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 годин.

Після отримання результатів гемокультури коригувати антибіотикотерапію відповідно до чутливості

збудника

2. Симптоматична терапія:

- Протизапальні препарати (наприклад, ібупрофен).

- Кардіопротектори (наприклад, бета-блокатори для контролю частоти серцевих скорочень, якщо

немає протипоказань).

3. Підтримуюча терапія:
 - Препарати заліза та/або еритропоетин для корекції анемії.

- Антикоагулянти для запобігання тромбоемболічних ускладнень, якщо немає протипоказань.

Хірургічне лікування:

- У випадку прогресування серцевої недостатності або значного ураження клапанів, можливо, буде
необхідне хірургічне втручання для заміни або реконструкції ураженого мітрального клапана.

Динамічне спостереження:

- Постійний моніторинг життєво важливих показників (ЕКГ, контроль рівня лейкоцитів, маркерів
запалення).

- Регулярне обстеження у кардіолога для оцінки ефективності лікування та виявлення можливих

ускладнень.

Задача 8
До хірургічного відділення центральної районної лікарні доставлено чоловіка 40 років, який постраждав внаслідок
пожежі на підприємстві, з опіком полумʼям III ступеня лівої верхньої кінцівки і правої нижньої кінцівки.
Викликаний на консультацію з опікового центру комбустіолог діагностував опіковий шок тяжкого ступеня.
1. Визначте площу опіку у відсотках.
2. Розрахуйте приблизний обʼєм інфузійної терапії на першу добу (маса тіла хворого - 75 кг).
3. Наведіть терміни транспортування хворого до спеціалізованого (комбустіологічного) відділення.
Визначення площі опіку у відсотках

Для визначення площі опіку у відсотках використовується "Правило дев'яток" або "Правило долоні".
За правилом дев'яток:

- Ліва верхня кінцівка = 9%

- Права нижня кінцівка = 18%

Загальна площа опіку: 9% (ліва верхня кінцівка) + 18% (права нижня кінцівка) = 27

Розрахунок об'єму інфузійної терапії на першу добу

Для розрахунку об'єму інфузійної терапії використовується формула Паркленда:

V мл раствор Рингера = 4 мл х 1 кг массы тела х Площадь ожога

(%)
Підставимо значення:

V = 4•75•27= 8,100 мл

Терміни транспортування хворого до спеціалізованого (комбустіологічного) відділення

Пацієнт з опіковим шоком тяжкого ступеня потребує негайного транспортування до спеціалізованого

відділення. В ідеалі, транспортування повинно бути здійснено:
- Якнайшвидше, протягом першої доби.

- Враховуючи тяжкість стану, оптимально транспортувати пацієнта до спеціалізованого центру

протягом перших 6 годин після стабілізації стану.

Транспортування повинно здійснюватись під наглядом медичного персоналу з постійним

моніторингом життєвих показників та проведенням інфузійної терапії.

Задача 9
У військовослужбовця 33 років, який протягом 3 тижнів перебував у полоні, через 6-7 місяців після цього зʼявилися
скарги на загальну слабкість, постійний колючий біль у ділянці серця, відчуття серцебиття, збільшене
потовиділення, періодично приливи жару, внутрішнє дрижання, відчуття «клубка у горлі», спастичний біль у
животі, нестійкий стілець, часте сечовипускання, розлади короткочасної памʼяті. При обʼєктивному огляді: шкірні
покриви - блідо-рожевого кольору , чисті. Над легенями аускультативно везикулярне дихання, хрипи не
вислуховується. ЧДР - 16/хв. Перкуторно межі серця не розширені, аускультативно -тони гучні, шумів немає. АТ -
120/70 мм рт. ст., ЧСС - 68 /хв., SpO2 - 99%. Живіт мʼякий, безболісний при пальпації. При всебічному
обʼєктивному обстеженні органічних змін з боку внутрішніх органів не виявлено. Хворого було скеровано на
консультацію до лікаря-психіатра.
1. Встановіть попередній клінічний діагноз.
2. Визначте варіант психічного розладу відповідно до домінуючої
симптоматики у пацієнта.
3. Вкажіть основні методи психотерапії при даному захворюванні.

Попередній клінічний діагноз

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Варіант психічного розладу відповідно до домінуючої симптоматики

Враховуючи домінуючі симптоми у пацієнта, ймовірним є соматоформний вегетативний розлад або

посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) з вираженими соматичними проявами:

- Загальна слабкість.

- Постійний колючий біль у ділянці серця.

- Відчуття серцебиття.

- Збільшене потовиділення.

- Приливи жару.

- Внутрішнє дрижання.

- Відчуття «клубка у горлі».

- Спастичний біль у животі.

- Нестійкий стілець.

- Часте сечовипускання.

Основні методи психотерапії при даному захворюванні

Основні методи психотерапії для лікування ПТСР та соматоформних розладів включають:

1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ):

- Допомагає пацієнту змінити негативні мисленнєві моделі та поведінку, що підтримують

тривожність та страхи.

2. Експозиційна терапія:

- Залучає поступове і контрольоване зіткнення з травматичними спогадами або ситуаціями, що

допомагає знизити страх і тривожність.

3. EMDR (Eye Movement Desensitization and Reprocessing):

- Використовує специфічні рухи очей або інші стимули для допомоги в переробці травматичних
спогадів.

4. Травма-фокусована когнітивно-поведінкова терапія (TF-CBT):

- Спеціалізована форма КПТ, яка орієнтована на роботу з травматичними подіями та пов'язаними з

ними думками і емоціями.

5. Психоосвіта:

- Навчання пацієнта розпізнавати та розуміти свої симптоми, а також методи їх подолання.

6. Релаксаційні техніки:

- Методи релаксації (медитація, дихальні вправи, прогресивна м'язова релаксація) для зниження
рівня тривожності та стресу.

7. Групова терапія:

- Підтримка і спілкування з іншими людьми, які пережили схожі травматичні події.

8. Фармакотерапія (як доповнення до психотерапії):

- Антидепресанти (наприклад, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або
селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСН)).

- Анксіолітики для зменшення тривоги (під контролем лікаря).

Ці методи допомагають знизити симптоми ПТСР і покращити якість життя пацієнта. Вибір конкретних
методів залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та тяжкості його стану.

Задача 10
Військовослужбовець 38 років. Доставлений до сортувального майданчику медичної роти в стані гострого
збудження. Зі слів оточуючих через 3 доби після участі у бойових діях зʼявилися ознаки «неадекватної поведінки»:
зайві, швидкі, іноді недоцільні рухи, бігає з кута в кут, дряпає собі обличчя і шию, бʼє кулаком в груди. Вираз
обличчя переляканий, очі широко розкриті. Повіки дрібно тремтять. Часто обличчя спотворює страждальна
гримаса. Викрикує окремі фрази і слова, виголошує їх уривчасто, скоромовкою, безперервно міняючи інтонацію
голосу. Часом скандує слова. Висловлювання відносяться до театру військових подій, виражають страх, образу,
обурення і побоювання. Періодично ридає, заламує руки, рве на собі волосся. Очі повні жаху і страху. На деякий
час вгамовується, потім знову стає збудженим. При обʼєктивному огляді: шкірні покриви - гіперемія обличчя,
надмірне потовиділення. Над легенями аускультативно везикулярне дихання, хрипи не вислуховується. ЧДР -
17/хв.
Перкуторно межі серця не розширені, аускультативно -тони гучні, шумів немає.
АТ - 135/85 мм рт.ст., ЧСС - 94 /хв., Sp02 - 98%. Живіт мʼякий, безболісний при пальпації.
1. Проведіть первинне медичне сортування.
2. Встановіть попередній клінічний діагноз.
3. Визначте обсяг першої лікарської допомоги.

Первинне медичне сортування

Враховуючи стан пацієнта, його слід віднести до категорії "Червоний" (Невідкладні випадки), оскільки
він потребує негайної медичної допомоги через виражений психічний розлад та можливу небезпеку
для себе та оточуючих.

Попередній клінічний діагноз

Гострий бойовий стресовий розлад

Обсяг першої лікарської допомоги

1. Забезпечення безпеки пацієнта та оточуючих:

- Ізоляція пацієнта в безпечному місці під наглядом медичного персоналу.

- Забезпечення фізичного захисту пацієнта від можливих травм (застосування фізичних обмежень у
разі потреби).

2. Седативна терапія:

- Введення препаратів для зменшення психомоторного збудження, таких як діазепам

(внутрішньовенно або внутрішньом'язово, наприклад, 5-10 мг внутрішньовенно повільно або
внутрішньом'язово).

- Альтернативно можна використати лоразепам або мідазолам.

3. Моніторинг стану пацієнта:

- Постійний контроль життєвих показників (ЧСС, АТ, ЧДР, SpO2).

- Оцінка психічного стану (ступінь збудження, агресивність, когнітивні функції).

4. Психологічна підтримка:

- Спроби встановити вербальний контакт з пацієнтом, заспокоїти його, пояснити, де він знаходиться,
і що йому допомагають.

- Залучення психолога або психіатра для проведення психологічної інтервенції.

5. Гідратація та підтримка фізичного стану:

- Забезпечення адекватного водно-електролітного балансу (введення фізіологічного розчину натрію

хлориду або розчину Рінгера при необхідності).

6. Подальший план:
 - Після стабілізації стану пацієнта його слід транспортувати до спеціалізованого медичного закладу
(психіатричного відділення) для подальшого обстеження та лікування.

- Проведення комплексного психіатричного обстеження для уточнення діагнозу та розробки

довгострокової терапії.

Така допомога допоможе стабілізувати стан пацієнта, забезпечити його безпеку та підготувати його до
подальшого лікування в спеціалізованому закладі.