Professional Documents
Culture Documents
Лекція 3
Лекція 3
ЛЮДИНА ЯК ГРОМАДЯНИН
(2 год)
Питання для розгляду
1. Хто може вважати себе громадянином
2. Передумови формування громадянського суспільства
3. Народ як об'єднання громадян
4. Громадянин-професіонал
5. Національна еліта
4. Громадянин-професіонал
На рівні побутової свідомості кожна людина може міркувати як вважає за
потрібне. Маленькі рішення, результати і наслідки яких не мають значного
впливу на інших людей, можна ухвалювати на власний смак. Та якщо обрані й
уповноважені особи на офіційному рівні починають обговорювати і готувати
такі рішення, виконання яких може змінити побут і умови життя багатьох груп
людей, природу і життєве середовище, то ситуація набуває зовсім іншого
значення. Під час підготовки серйозних відповідальних рішень, виконання яких
супроводжують якісні переходи, потрібно докладати зусиль, щоб бути
професійним і етичним.
Достойними можна вважати тих людей, які:
• керовані людськими чеснотами;
• адекватні;
• хочуть бути професіоналами (освіченими, поінформованими і
досвідченими), попри те, що світ довкола стрімко змінюється;
• мислять тверезо і хочуть бути в авангарді прогресу;
• вірять, що професіоналізм є запорукою успіху, величі й видатних
досягнень лише разом із людською небайдужістю;
• розуміють, що жоден предмет не можна вивчити остаточно і
намагаються використовувати кожну мить для самовдосконалення, роздумів і
розмислів, пошуків і віднаходження найкращих можливих варіантів рішень.
Професіонал:
• використовує слова з чітко означеним і визначеним сенсом;
• для розгляду об'єкта тлумачення знаходить чимало точок зору; .
враховує, що кожна точка зору може дати можливість побачити щось таке, чого
не побачиш з іншої точки зору, і знає, що з жодної точки зору не побачиш
цілого (систему, яка є для спостерігача абстракцією, мисленнєвим
узагальненням);
• знає, що, розглядаючи якийсь предмет, явище чи процес, не можна
давати йому оцінку. Підстави для оцінювання є лише тоді, коли ми бачимо,
якою мірою об'єкт розгляду може слугувати початковою інформацією для
систем, для яких ця інформація призначена;
• розглядає об'єкти уваги як у статиці (як предмет чи явище), так і в
динаміці (як процес - у вигляді безупинної вервечки подій, які мають часову
послідовність і логічний зв'язок);
• орієнтується в життєвому середовищі;
• розглядає фізичне і духовне, природне і предметне середовища як
його частини; розглядає як ціле (сформоване в процесі взаємодії психічного,
соціального, віртуального та ін. середовищ) стан, для розуміння й орієнтації в
якому потрібно бути освіченим;
• розуміє, що відчуває, думає, вирішує і діє людина, а не речі, тексти,
установи тощо. Людина визначає курс і завдання, обирає засоби, впроваджує
принципи, дає оцінки, робить висновки, досліджує і створює, вирішує і тому є
відповідальною;
• розрізняє і пов'язує рівні регуляції й керування; розуміє, що кожна
проблема на кожному рівні регуляції та керування має свій (відмінний від
інших) зміст; знає і враховує, що кожен факт можна і треба розглядати в
декількох контекстах, зокрема й у статиці та динаміці;
• розуміє, що значимість людей, предметів, текстів, подій і т. ін.,
надані їм оцінки, висновки щодо них тощо формуються залежно від контексту;
• сприймає всерйоз лише варті довіри оцінки;
• розрізняє і знаходить зв'язок між загальним, особливим і
одиничним;
• прагне взяти за основу ціле і за можливості розглянути його
комплексно (з усіх боків);
• вміє сформулювати проблему як сукупність усвідомлених
суперечностей і старається з'ясувати і сформулювати причини виникнення
(існування - поглиблення - розширення) цих суперечностей, їхні функціональні
(взаємозалежні) і каузальні (причинні) зв'язки;
• усвідомлює, що проблему як таку не можна розв'язати; розуміє, що
можна зменшити (а іноді й усунути) причини суперечностей, усвідомлених як
проблеми;
• знає, що на кожному рівні регуляції й керування будь-яке рішення
має відмінне від іншого значення;
• розрізняє (не плутає): • що таке курс і ціль та що таке засіб; розуміє,
що ніщо не може бути засобом лише щодо курсу й цілі та що без засобу
неможливо дотримуватися курсу і досягнути цілі;
• що таке ресурс і що таке умова; розуміє, що наявність будь-якого
ресурсу перетворює використання (застосування) інших ресурсів на умову;
• що таке причина, що таке результат і наслідок; розуміє, що разом із
досягненням будь-якого результату завжди можуть сформуватися (і напевно
сформуються) наслідки- щось таке, що суперечить задуму, і супровідні
результати - щось, чого ніхто не міг очікувати, але що загалом відповідає
задуму; що є об'єктивним і що суб'єктивним;
• що таке сутність і що таке видимість;
• що таке зміст і що таке форма;
• що таке опис, вимірювання, оцінка і підрахунок;
• що таке дані та що можна вважати емпіричним, статистичним і
науковим фактом;
• що таке зв'язок, прямий зв'язок, зворотний зв'язок;
• що таке право, зобов'язання і відповідальність і що таке (як
формується) почуття обов'язку і почуття відповідальності;
• що таке спілкування і що таке звернення (до когось чи поводження
з кимось); розуміє, що спілкуватися можуть лише суб'єкти, тобто індивіди чи
групи, які визнають і поважають одне одного, довіряють і зважають одне на
одного;
• що таке керування, управління, господарювання, володіння,
захоплення, організація і встановлення зв'язків; за яких умов ці види діяльності
можливі; що слід зробити і на основі чого можна оцінювати дійових осіб, їхню
діяльність і результати та наслідки;
• що таке можливість, що таке випадок і неминучість;
• що таке мотив, мотивація і мотивування;
• що таке тема, текст і контекст, підтекст, коди, підзавдання і
надзавдання;
• що таке знання, а що віра, мрія і т. ін.;
• що таке парадокс і що таке демагогія;
• оперує класифікаціями;
• знає, що крім розглянутого може бути ще щось, для розгляду чого
досі бракувало умов;
• розуміє, що кожен об'єкт можна розглянути ще більш системно;
все, що можна виміряти, можна виміряти ще точніше;
все, що можна оцінити, можна оцінити ще точніше;
• спілкується з професіоналами;
• розуміє, що соціальне, духовне і психічне середовище не можна
змінити тут і тепер;
потрібно відповідати за прямі та побічні наслідки діяльності;
цілі й засоби є системами;
курс і ціль доцільно встановлювати так, щоб для утримання курсу і
досягнення цілі були наявні необхідні засоби (аби було бажання і
можливість їх надати);
засіб - це система, жоден елемент якої не є достатньо сильним, щоб
самому забезпечити можливість триматися курсу і досягати цілей;
водночас будь-який елемент достатньо сильний, щоб у разі його
відсутності (чи слабкості) процес урвався, тобто дотримання курсу
стало неможливим, завдання залишилися невиконаними;
імовірність перебігу означеного процесу характеризує матриця
елементів, де цілі й засоби представлені як системи;
гроші та інші еквіваленти можуть посилити мотивацію, але також
викликати заздрість і суперечки між людьми, породити інтриги і
т.ін.;
результатів досягають люди;
гроші покривають частину витрат, які виникають під час діяльності;
права мають сенс лише тоді, коли ними користуються,
дотримуючись принципу справедливості.
5. Національна еліта
У кожній сфері життя деякі люди вирізняються стійкістю,
наполегливістю, спроможностями і послідовністю. Це трапляється в мистецтві,
спорті, економічному житті та інших царинах. Такі люди формують еліту
відповідної галузі.
Національну еліту формують люди, які присвятили себе служінню
суспільним інтересам. Уже в Стародавній Греції належність до еліти вважали
піднесеною ідеєю. У Середньовіччі до еліти належали лицарі та шляхтичі, які
захищали короля, державу, себе і підданих від ворогів, а також обстоювали
честь і гідність, право бути собою. Моральні принципи шляхти мали бути
чіткими, зрозумілими і передбачали неухильне дотримання. Точне і безперечне
виконання своїх зобов'язань було критерієм моральності. Було також чітке
уявлення про честь і ганьбу. За тих часів образа інших людей була цілковито
неприпустимою.