Творча робота Межебецького Артема 10-Б

Чому люди, які пережили жахи війни (голод, важку працю, злидні), у
спогадах інколи пишуть про свободу, яку тоді відчували.

Хоч як радянський дискурс просував ідею про велику «вітчизняну» війну,

зі спогадів українців про цей період бачимо, що для них війна не мала нічого
спільного з вітчизною. Навпаки, вона давала надію на відродження України, а
ковтком вільного повітря було не «освобождєніє», а період окупації.
Війна змінила суспільство. Перебуваючи під владою двох тоталітарних
режимів, українці потрапили під удар як радянського так і нацистського впливу.
Друга світова війна не просто розділила історію українського суспільства
на періоди: довоєнний і післявоєнний, а перекроїла життя багатьох, заставила
відмовитись від ілюзій минулого і навчитися жити за новими законами. Війна не
тільки призвела до величезних матеріальних, людських втрат, вона вплинула на
свідомість, моральний стан мільйонів людей, залишила глибокий слід у їхній
пам'яті. Після війни українське суспільство стало іншим. Це було суспільство, що
вийшло із війни, а разом з ним прийшли нові механізми суспільної поведінки,
зміна почуттів і настроїв людей.
Моральний стан українського народу, особливо тієї його частини, яка
перебувала на окупованій території, багато в чому був обумовлений німецькою
фашистською владою. Жорстокого окупаційного режиму Україна зазнала чи не
найбільше з усіх республік срср.
Серед німецького командування були окремі керівники, які вважали за
потрібне звернути увагу на культурний аспект українського суспільства,
розбудити історичну свідомість українців, привернути їх на сторону рейху, і для
цього, за словами рейхсміністра східних окупованих територій Розенберга, "в
Україні повинні бути здійснені певні заходи аж до відновлення самостійності".
Проте незважаючи на це, був взятий курс на нещадну експлуатацію ресурсів
України, як матеріальних, так і культурних.
Подібні погляди привели до того, що вже з перших місяців окупації
нацистська адміністрація почала згортати систему освіти. Тому що саме розвиток
освіти, культури викликав занепокоєння в окупаційної влади.
Нещадна окупаційна політика мала негативні наслідки. Населення
отримало можливість порівняти радянський і німецький тоталітарні режими і в
багатьох моментах це порівняння було на користь комунізму, хоча симпатії до
радянського союзу з'явилися лише після безпосереднього знайомства з жахами
фашистського режиму.
Радянська влада беззаконням, репресіями підірвала віру до себе значної
частини населення України. Під час війни деяка частина населення пішла на
відкриту співпрацю з фашистами, що викликало у радянського керівництва
велике занепокоєння.
Німецька фашистська машина не ставила перед собою мети зробити
життя українців кращим. Відправлення людей до Німеччини, відновлення
колгоспів, введення трудової повинності, нещадна експлуатація українських
селян розвіяли ілюзії народу про щасливе майбутнє з німцями. Політика фашистів
викликала відверту неприязнь у населення України і тому більша частина її
чекала повернення радянської влади.
Українське суспільство ні в роки війни, ні після її закінчення не було
одностайним і єдиним. Воно розділилося на дві частини - одна частина щиро
підтримувала радянську владу (і так діяла більшість українського народу), а друга
йшла на співпрацю з фашизмом, намагаючись реалізувати в основному дві цілі:
або пристосуватися до нової влади, або за допомогою гітлерівців утворити
Українську державу.
Війна зачепила найпотаємніші куточки людської душі. Мільйони бійців
червоної армії та депортованих до Німеччини українських громадян прийшли з
неї зовсім іншими. Війна розбудила в людях бажання мислити, критично
оцінювати ситуацію. Цей процес прискорився особливо під кінець війни, коли
радянський солдат переступив кордони своєї країни і зіткнувся з іншою
політичною, економічною, духовною культурою. Якщо поодинокі випадки зміни
цінностей ще можна приховати, то такі масові тенденції змінили суспільство
загалом.
Вільнодумство, свобода зачепили практично усі верстви українського
населення. Народ повертався до забутих цінностей. З одного боку, більшість
людей з радістю і вдячністю зустріла червону армію, з другого - з острахом
чекала повернення радянської влади.

Для написання історичного нарису використано:

- стаття Прохоренко О.А. «Морально – психологічні наслідки Другої світової
війни для українського народу»;
- книга В. Вятровича «Війна і міф. Невідома Друга світова» Видавництво КСД
2016.