1.

Історія створення роману "Страждання молодого Вертера" та

сприйняття його сучасниками і в подальші часи

Роман "Страждання молодого Вертера" Й. В. Гете був написаний в

1774 році і вперше опублікований у 1775 році. Автор видав цей твір під
псевдонімом "Вертер", що зберігав анонімність його твору.

Гете написав цей роман під впливом свого особистого досвіду та

романтичних почуттів. Робота над романом була спонтанною і знаком
творчої самовиразності письменника. Роман став одним із перших
прикладів літературного напряму сентименталізму, який
характеризується вираженням почуттів та емоційною насиченістю.

Думка про роман в сучасному контексті розділена. Деякі читачі

сприйняли його з великим захопленням, оскільки він відобразив
глибокі почуття та страждання головного героя, Вертера, і викликав
емпатію. Інші, проте, вважали роман сентиментальним та
мелодраматичним.

В подальших часах "Страждання молодого Вертера" стало класичним

твором світової літератури та отримало визнання як від літературних
критиків, так і від читачів. Воно вплинуло на багатьох письменників та
стало об'єктом дослідження для літературознавців. Роман відомий
своєю глибокою психологічною характеристикою головного героя, яка
допомагає читачам розуміти його страждання та почуття.

У пізніших роках історія створення і сприйняття роману залишилася

важливою темою для вивчення, і вона допомагає розкрити роль
творчості Гете в літературній історії.

2. Духовний світ Вертера у романі "Страждання молодого Вертера"

У романі "Страждання молодого Вертера" Гете створив образ молодого

Вертера, який відзначається багатством почуттів, глибоким внутрішнім
світом та стосунками з навколишнім світом.

Вертер демонструє своє ставлення до людей. Він виражає романтичні

почуття і сприймає світ іншими очима. Вертер дуже емоційний та
сентиментальний. Він завжди відкритий для нових вражень та спроб
відчути світ глибше.

Ставлення Вертера до природи також важливе в романі. Він

співпереживає природі, спостерігає за красою природи та відчуває її
 вплив на свої почуття. Природа служить для Вертера втіхою і
джерелом натхнення.

Основною темою роману є страждання та пошук сенсу життя. Вертер

зазнає страждань у зв'язку з нерозділеним коханням до вже одруженої
жінки, Карли. Його почуття глибокі та запальні, і він не може знайти
щасливого виходу з цієї ситуації.

Останній вчинок Вертера, його самогубство, є важливим елементом

роману. Він вирішує завершити своє страждання, відчуваючи, що вже
не може знайти щасливого рішення для своїх почуттів. Цей вчинок
викликає велику трагедію та розгублення серед персонажів і читачів.
Він відображає глибокий конфлікт Вертера та його внутрішній стан.

Завдяки вивченню духовного світу Вертера у романі, читачі можуть

краще зрозуміти його почуття та пошук сенсу життя, що робить роман
Гете важливим твором у контексті романтичної літератури.

3. Ознаки сентименталізму в романі "Страждання молодого

Вертера"

Сентименталізм - це літературний напрям, який акцентує увагу на почуттях,

емоціях та внутрішньому світі персонажів. У романі "Страждання молодого
Вертера" Й. В. Гете присутні ознаки сентименталізму:

Емоційна інтенсивність - роман вибудований на виразних почуттях та

пристрастях головного героя, Вертера. Його глибокі почуття щодо
Карли та страждання через нездійсненість своєї любові виражаються
інтенсивно та емоційно.

Сентиментальна лірика - у романі часто вживаються ліричні

віршовані висловлювання, які виражають внутрішні почуття і стан
героя. Вони допомагають читачеві відчути глибокі емоції Вертера.

Фокус на природі - сентименталізм часто включає описи природи, які

відображають стани душі персонажів. У романі Гете часто описує
природу через очі Вертера, яка відображає його стан душі.

Експресія почуттів - головний герой, Вертер, відверто виражає свої

почуття та страждання, що характерно для сентименталізму. Він
висловлює свою любов та непорозуміння від навколишнього світу.

Сенситивність - Вертер чутливий герой, який глибоко відчуває

навколишній світ і власні емоції. Це ще одна ознака сентименталізму,
 де чутливість персонажів виявляється через їх реакцію на події та
враження.

В цілому, "Страждання молодого Вертера" має в собі багато ознак

сентименталізму, що робить його класичним прикладом романтичної
літератури, де почуття та емоції переважають над розумом.

4. Історія створення філософської трагедії "Фауст" Й. В. Гете

Створення філософської трагедії "Фауст" Й. В. Гете було довгим та складним

процесом, який тривав протягом багатьох років. Гете розпочав роботу над
цим твором ще у 1770-х роках, і робота над ним продовжувалася протягом
всього його літературного життя. Перша частина "Фауста" була опублікована
у 1808 році, а друга частина побачила світ у 1832 році, роки перед смертю
Гете.

Переосмислення народної легенди про Фауста

Фауст - це персонаж, який був запозичений з народної легенди про Доктора

Фауста, який уклав угоду з дияволом Мефістофелем. У народних легендах та
інших творах, Фауст часто представляв собою символ людської жаги до
знань та дослідження надприродних сил.

Гете взяв цей міфологічний матеріал і переосмислив його, надавши йому

філософський та психологічний глибокий сенс. У "Фаусті" Гете досліджує
питання про сенс життя, людську природу, мораль та справедливість. Фауст
втілює духовний інтелектуальний пошук та постійний потяг, що притягує
його до знань та дослідження світу.

Специфіка казково-фантастичного і міфологічного у творі

В угоді Фауста з Мефістофелем використовується фантастичний момент:

Фауст продає свою душу дияволу в обмін на володіння матеріальними
благами та безмежними знаннями.

Мефістофель, як диявол, є казковим персонажем, який володіє

надприродними силами та може виконувати чаклунські дії.

У творі зустрічаються міфологічні аллюзії, такі як посилання на грецьких

міфологічних героїв та богів.
Ці елементи надають твору казкову та фантастичну атмосферу, що
відображає теми та ідеї Гете щодо відносин людини з надприродним світом,
пошуку сенсу життя та вечних питань людського існування.

5. Особливості композиції твору "Фауст" Й. В. Гете

"Фауст" має складну структуру, яка складається з двох частин: "Перший

Фауст" та "Другий Фауст." Кожна частина має свою унікальну структуру та
тематику. У "Першому Фаусті" акцент зроблено на молодому Фаусті, його
пошуках і внутрішній боротьбі. "Другий Фауст" досліджує Фауста як вченого
та його взаємодію з суспільством.

Твір розпочинається "Присвятою," де Гете висловлює свої співчуття та

обурення щодо розкриття душі Фауста. Ця частина є ліричною і виражає
авторську позицію стосовно тем та моральних аспектів твору.

"Пролог в театрі" є важливою частиною твору, де Мефістофель виступає на

сцену і вступає в угоду з Богом. Цей пролог встановлює основний конфлікт
між добром і злом, який буде простежуватися протягом всього твору.
Мефістофель обіцяє спокусити Фауста та випробує його віру.

"Пролог на небі" відображає діалог між Богом та Мефістофелем. Цей епізод

має символічне значення, представляючи боротьбу між добром та злом, волі
людини та надприродними силами. Він встановлює тему внутрішньої віри та
вибору.

У творі Фауст стикається з рядом випробувань, в яких він шукає сенс життя.
Кожне випробування має свою унікальну логіку та допомагає герою розуміти
свою природу та почуття. Він веде власний пошук істини та щасливого
життя.

Фінал твору залишається відкритим і неоднозначним. Фауст обирає земне

життя і проживає його із задоволенням, але, на кінець, диявол забирає його
душу. Фінал відображає філософське питання про цінність людського
існування і внутрішній конфлікт героя.

6. Аналіз ключових сцен для розуміння образу Фауста в творі

"Фауст" Й. В. Гете

1. За міською брамою - у цій сцені Фауст відчуває розчарування та

нудьгу від свого життя як вчений та відчуває бажання втекти від
реальності. Він виявляє свою тугу до природи і відчуття клітинної
 обмеженості, що стимулює його пошук духовного визволення та сенсу
життя.
2. Кабінет Фауста - сцена в кабінеті Фауста відображає його бажання
присвтити себе науковим знанням і внутрішньому дослідженню.
Кабінет є символом інтелектуальної амбіції і глибокого прагнення до
знань. Однак Фауст відчуває пустоту в своєму житті, незважаючи на
свою розумову обдарованість.
3. Вечір (Фауст вперше в кімнаті Маргарити) - ця сцена є ключовою,
оскільки вона зображає зустріч Фауста і Маргарити, що відзначає
початок їхнього романтичного стосунку. Ця зустріч викликає у Фауста
палкі почуття і відкриває йому новий світ емоцій та пристрастей, які
були недоступні йому раніше. Він починає відчувати живий інтерес до
життя та кохання.

Ці ключові сцени допомагають розкрити образ Фауста як інтелектуального,

амбіційного вченого, який прагне знань та духовного сенсу. Його зустріч з
Маргаритою вносить елементи романтизму та емоційності в його життя, що
визначає подальший розвиток сюжету та характеру героя.

7. Колізія Фауста і Мефістофеля в творі "Фауст" Й. В. Гете

Колізія між Фаустом і Мефістофелем є центральним моментом у творі

"Фауст”

1. Філософський аспект - Фауст і Мефістофель представляють дві

протилежні філософські позиції. Фауст є символом пошуку духовного
сенсу та прагнення до знань, тоді як Мефістофель втілює диявольський
принцип, який проголошує мораль та пропонує миттєве задоволення
бажань.
2. Символічний аспект - Фауста і Мефістофеля можна розглянути як
символи внутрішнього конфлікту людини. Фауст відображає пошук
сенсу і вищої мети в житті, тоді як Мефістофель є силою, яка спокушає
і веде на шлях спокуси та незкінченного задоволення.
3. Морально-етичний аспект - колізія між Фаустом і Мефістофелем
викликає морально-етичні питання. Фауст робить угоду з
Мефістофелем, продавши свою душу в обмін на неземні знання та
власне задоволення. Це породжує питання про моральну вартість цього
обміну та справедливість навколишнього світу.

Взаємодія між Фаустом і Мефістофелем створює глибокий філософський

конфлікт, який стосується сутності людини, її вільного вибору та моральних
цінностей. Ця колізія робить "Фауста" Гете багатогранним та морально
складним твором, який відкриває багато питань щодо сенсу життя та
людської природи.

8. Художня майстерність Гете в зображенні почуттів Фауста і

Маргарити в творі "Фауст"

Гете автор майстерно висвітлює почуття та емоції головних персонажів,

Фауста і Маргарити, використовуючи різноманітні літературні прийоми.
Гете включає ліричні віршовані висловлювання, які допомагають читачеві
відчути глибокі почуття персонажів. Вірші висвітлюють їхню радість, біль,
кохання та тугу. Наприклад, ліричні монологи Фауста та Маргарити
відображають їхні внутрішні переживання.

Діалоги між Фаустом і Маргаритою є важливими для розкриття їхніх

почуттів. Гете надає їм глибокий сенс та реалістичну мову, що допомагає
читачам зрозуміти їхні емоції та інтелектуальні розмови.

Гете використовує багатий уявний світ, щоб показати внутрішні стани

Фауста та Маргарити. Він описує їхні мрії та бажання, що розкривають їхні
почуття.

Природа в творі також є важливим елементом для виразу почуттів героїв.

Описи природи відображають їхні настрої та стани душі. Наприклад, Фауст і
Маргарита зустрічаються на природі, яка відображає їхнє кохання та
романтичний настрій.

Гете майстерно використовує ці прийоми, щоб донести до читача глибокі

почуття, моральні спостереження та психологічне наповнення героїв. Це
робить "Фауста" однією з найвизначніших романтичних творів світової
літератури, де почуття та емоції грають ключову роль.