НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

Хіміко-технологічний факультет
кафедра технології неорганічних речовин, водоочищення та загальної хімічної технології

ДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з освітньої компоненти
ТЕХНОЛОГІЧНІ СХЕМИ ХІМІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ
З теми
Аналіз процесу виробництва хлору методом електролізу

Результат захисту ____ балів

Дата

Керівник: Виконавець:
__________/асистент ГУЦУЛ Х.Р. Студентка групи ХО -_11__
Підпис посада, прізвище
_________Кравець Ю._______
Підпис прізвище

Київ 2024

1
 ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................................3

1. ІСТОРІЯ ВИРОБНИЦТВА ХЛОРУ МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОЛІЗУ.................................................5

2.ОСНОВНІ ТИПОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РІЗНИХ МЕТОДІВ ЕЛЕКТРОЛІЗУ.........................9

3. ПРОЦЕС ЕЛЕКТРОЛІЗУ ТА ЙОГО ТЕРМОДИНАМІЧНІ МЕЖІ.............................................10

3.1 ЕНЕРГІЯ ВОДНЮ......................................................................................................................12

4. ВПЛИВ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ.............................................................................13

5. МЕТОД МЕМБРАНИ.......................................................................................................................14

5.1 КАТОД.........................................................................................................................................15

5.2 АНОД............................................................................................................................................16

5.3 ОСНОВИ РЕАКЦІЇ ВИДІЛЕННЯ ХЛОРУ...............................................................................16

5.4 МАТЕРІАЛ АНОДНОГО ЕЛЕКТРОДА...................................................................................17

6. РОЗМІРНО СТАБІЛЬНІ АНОДНІ (DSA) ЕЛЕКТРОДИ..............................................................18

ВИСНОВОК.........................................................................................................................................20

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................................................22

2
 ВСТУП

Швидкий розвиток хлорного промисловості пов'язане в основному з

розширенням виробництва хлорорганічних продуктів - вінілхлорид,
хлорорганічних розчинників, інсектицидів та ін. Хоча частка неорганічних
хлорпродуктів в загальному споживанні хлору порівняно невелика, їх значення
для промисловості та народного господарства важко переоцінити. Збільшується
виробництво рідкого хлору, хлоридів алюмінію, кремнію, титану, заліза, цинку і
хлоридів інших металів, що застосовуються в менш широких
масштабах. Розвивається виробництва хлоридів натрію, магнію і калію,
виробляються в значних кількостях хлорати кальцію і перхлорати металів і
амонію.
Електрохімічні методи виробництва дуже широко застосовуються в даний
час у хімічній промисловості, кольоровій металургії й у багатьох інших галузях
народного господарства. Надалі можна чекати швидкий ріст електрохімічних
методів виробництва, оскільки в ряді випадків вони дозволяють одержувати
продукти високої чистоти більш зручним і економічним способом у порівнянні з
чисто хімічними методами. При здійсненні електрохімічних процесів у
промисловості велике значення має правильний вибір електродних матеріалів і
конструкції електродів. Від правильного рішення цих задач залежать такі основні
техніко-економічні показники виробництва, як питома витрата електроенергії,
селективність процесу, вихід цільового продукту по струму і чистота
одержуваного продукту, витрати на організацію виробництва, а також витрати
матеріальних і трудових ресурсів на ремонт електролізерів. Хлорно-лужний
процес - промисловий процес електролізу розчинів хлориду натрію (NaCl). Це
технологія, яка використовується для виробництва хлору та гідроксиду
натрію (каустичної соди), які є товарними хімікатами, потрібними
промисловості.

3
Зазвичай процес ведеться на розсолі (водний розчин NaCl), в цьому випадку
виходить гідроксид натрію (NaOH), водень і хлор. При використанні хлориду
кальцію або хлориду калію продукти містять кальцій або калій замість натрію.
Відомі споріднені процеси, у яких використовується розплавлений NaCl для
отримання хлору та металевого натрію або конденсований хлористий водень для
отримання водню та хлору.
Процес має високе споживання енергії, наприклад, близько 2500 кВт-год (9000
МДж) електроенергії на тонну виробленого гідроксиду натрію.
Як енергоємна промисловість, хлорно -лужний процес спричинив численні
екологічні проблеми через велике споживання електроенергії та забруднення.
Хлорно-лужна промисловість була модернізована з ртутного, діафрагмового
електролізера, до електроліза мембранної клітини. Однак деякі проблеми, такі як
селективність анодної реакції, повільна кінетика виділення лужного водню,
деградація мембран, розумна конструкція структури електролітичної комірки,
залишилося вирішити.
Отже, нашим завданням буде детально розглянути та вивчити процес виробництва
хлору методом електролізу, його технологічні аспекти, особливості , проблематику
та подальший розвиток цього процесу, можливі та наявні покращення. З допомогою
аналізу літератури зробити огляд історичного розвитку даної проблематики та
здійснити аналіз наявної схеми виробництва з трьох боків: технологічного,
економічного та екологічного.

4
 1. ІСТОРІЯ ВИРОБНИЦТВА ХЛОРУ МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОЛІЗУ
Хлор у чистому вигляді був відкритий у 1774 році Карлом Вільгельмом Шеєле,
хіміком німецького та шведського походження. Його утворили в реакції манган
(IV) оксиду з соляною кислотою. Спочатку Карл Шеєле вважав, що він відкрив
сполуку, яка містить кисень. Назва «хлор» була дана цій речовині лише в 1810
році Гемфрі Деві, який виявив, що Карл насправді відкрив елемент. Рідкий хлор
був створений лише в 1823 році англійським хіміком Майклом
Фарадеєм. Польську назву «хлор» присвоїв Філіп Вальтер, який спеціалізувався
на хімічній номенклатурі. З цього моменту хлор став постійною частиною
багатьох сфер життя, знаходячи численні застосування.
Хлорно-лужний процес використовується з 19 століття і є основною галуззю
промисловості в Сполучених Штатах , Західній Європі та Японії . Він став
основним джерелом хлору протягом 20 століття. Процес з діафрагмовою
коміркою та процес із ртутною коміркою використовуються вже більше 100 років,
але є надшкідливими для навколишнього середовища через
використання азбесту та ртуті відповідно. Процес мембранної клітини , який був
розроблений лише протягом останніх 60 років, є кращим методом завдяки
покращеній енергоефективності та відсутності шкідливих хімікатів.
За період з 1997 по 2012 рр. питома вага методів ртутної та діафрагмової комірок
значно знизився в країнах ЄС-27 і ЄАВТ, з 63 % до 26 % і з 24 % до 14 %,
відповідно, в той час як частка техніки мембранної клітини зросла більш ніж у
п’ять разів від 11 % до 59 % (рис. 1). Причини зміни – необхідність заміни
установок, які досягли кінця свого терміну служби та екологічні проблеми через
ртуть викиди ртутних коміркових установок.

5
Хоча Рис.1-
перше утворення
зміна хлору шляхом електролізу
з часом застосування розсолустан
Рис.2- Теперішній було приписано
застосування
способів електролізу [2] методів електролізу [2]
хіміку Вільяму Крукшенку в 1800 році, лише 90 років потому електролітичний
метод був успішно використаний у комерційних масштабах. Промислове
виробництво почалося в 1892 році. У 1833 році Фарадей сформулював закони, які
керували електролізом водних розчинів, а в 1851 році Куку і Ватту, а в 1853 році
Стенлі були видані патенти на електролітичне виробництво хлору з розсолу.
Під час електролізу розсолу NaCl на аноді утворюється хлор і натрій на катоді
утворюється гідроксид. Дані рівняння представлені нижче [2]:
На аноді : 2СІ-= СІ2+2е- (1)
-
На катоді: 2H2O + 2e= H2+2OH реакція 2
Сумарне р-ння: 2NaCl+2H2O=2NaOH+Cl2+H2 реакція 3
Р-ння реакцій 1-3[2]
Основною складністю під час електролізу розчинів NaCl було досягнення
безперервного розділення хлору, що утворюється на аноді, і гідроксиду натрію,
що утворюється на катоді. Хоча було легко утримувати хлор і водень У U-
подібних трубках гідроксид натрію, що утворюється на катоді, реагує з хлором
утворюють гіпохлорит натрію. Британський вчений Чарльз Ватт розробив
концепцію струмопроникного сепаратору, який пропускав електричний струм, але
зберігав анодні та катодні продукти розділені. Таким чином, клітина з діафрагмою
була винайдена в 1851 році. Головним недоліком використання елемента Ватта
була відсутність потужностей для виробництва електроенергії. Розробка
динамомашини приблизно в 1865 році дозволила Едісону, Сіменсу, Варлі,
Вітстону та іншим винайти генератори електроенергії достатньої потужності та
ефективність, щоб зробити можливим електролітичне виробництво хлору та
каустичної соди. Після прориву у виробництві електроенергії в багатьох країнах
проводилися паралельні розробки діафрагмових елементів. Кредит на перший
комерційний осередок для

6
виробництва хлору переходить до компанії Griesheim у Німеччині в 1888 році.
Цей неперколяційний діафрагмовий елемент, який використовувався переважно
для виробництва Cl2 на початку 1900-х років, був на основі використання
пористих цементних діафрагм, винайдених Брауером у 1886 році та виготовлених
з змішування портландцементу з розсолом, підкисленим HCl, з наступним
замочуванням і витримкою у воді для видалення розчинних солей. Клітина,
названа електронною коміркою Грісхейма і складається із залізного ящика з
паровою сорочкою і встановлений на ізоляційні блоки. Кожен блок містить шість
прямокутних ящиків із цементу приблизно 1 см товщини. Цементні ящики діють
як діафрагми і містять аноди з магнетиту або графіту. Зовнішня коробка утворює
катоди, а також містяться катодні пластини
форма листів заліза, розміщених між
анодними відсіками і досягають дна клітина.
Осередок працював при 2,5 кА, періодично, з
насиченим хлоридом калію розчинів протягом
3 діб до отримання концентрації 7% КОН при
щільності струму 00–200 А/м2 при 80–90◦C;
напруга комірки становить близько 4 В і
ефективність струму 70–80%.

Рис.3 – електронна комірка Грісхейма

A і B: клітинний банк Griesheim Electron; C:
Поперечний переріз комірки Griesheim Electron. а:
анод; б: вхід розсолу; в: катод; г: вихід розсолу; e:
вихід каустичної речовини; s: пара. [4]
7
Отжею, існує три основні методи
електролітичного виробництва хлору.
Природа катодна реакція залежить від
конкретної використовуваної техніки.
Ці три техніки є діафрагма (клітина
Ґрісхейма, 1885), ртуть (клітина
Кастнера–Кельнера, 1892) і мембрано-
клітинної техніки (1970). Методики
відрізняються один від одного з точки
зору електродних реакцій і у тому, як
утворений хлор і каустична сода та
водень зберігаються окремо. ( рис.4)

Рис.4 – Схеми різних методів виробництва хлору – А:

клітина Кастнера–Кельнера, В: клітина Ґрісхейма, С:
мембрано-клітинна техніка: С[2]

2.Основні типові характеристики різних методів електролізу

Таблиця 1.- Порівняння методів електролітичного виробництва хлору
Критерії Ртуть Діафрагма Мембрана
Покриття RuO2 + Покриття RuO2 +
TiO2 TiO2 RuO2 + IrO2 + TiO2
Анод
на підкладці Ti на підкладці Ti
покриття на підкладці
8
 Ti

Сталь (або сталь з

покриттям Покриття на основі
Катод
Ртуть активованого нікеля) благородних металів

Азбест або
нема безазбестові Іонообмінна мембрана
Роздільник
діафрагми
ph 2-5 2.5-3.5 2-4

Катодний процес 10–12 wt-% NaOH and 30–33 wt-% NaOH and
Na-Hgx
H2 H2
Низька загальна
енергія споживання,
50 мас.% високої
низькі інвестиційно-
чистоти їдкий натр
Низькі вимоги до операційні витрати,
безпосередньо з
якості розсoлy, низьке відсутність
Переваги осередку, високої
споживання використання ртуті
чистоти хлор і водень,
електричної енергії або азбесту. Високої
просте очищення
чистоти їдкий натр.
розсолу
Далі очікуються
покращення

Велика витрата пари

для концентрації
їдкого натр. В дорогих
Використання ртуті,
багатокорпусних
дорога клітина Висока чистота
випарниках, низької
експлуатація, дорогий розсолу ( розчина
чистоти каустична
Недоліки екологічний захист, й Браєна), низька якість
сода, низька якість
велика площа для хлору, висока вартість
хлору, деякі камери
виробництва мембран
працюють з
азбестовими
діафрагмами

3. ПРОЦЕС ЕЛЕКТРОЛІЗУ ТА ЙОГО ТЕРМОДИНАМІЧНІ МЕЖІ

У хлорно-лужних електролізних установках газоподібний хлор в основному

виробляється із звичайної кухонної солі:
2NaCl+2H2O=2NaOH+H2+Cl2
р-ння реакцій 4 [5]

9
Для цього розсіл (висококонцентрована сіль розчин у воді, в даному випадку
NaCl) і вода внесені в систему. Сіль розчиниться воду і розщеплюється на Na+ і
Cl- . На аноді пари негативно зарядженого хлориду (Cl-) іони перетворюються на
хлор (Cl2) шляхом виділення двох електронів. Cl2, будучи газом, виділиться з
розчину і потім збирається. Тим часом на катоді утворюється газ водень (H2).
Щоб здійснити ці хімічні перетворення, кожен електрод повинен мати мінімальну
напругу або «потенціал»:
На аноді : 2СІ-= СІ2+2е- реакція 5
Необхідний потенціал: 1.36 вольт
На катоді: 2H2O + 2e= H2+2OH- реакція 6
Необхідний потенціал: -0.8277 вольт
р-ння реакцій 5-6 [5]

Це означає, що джерело енергії для цієї електролізної установки (наприклад,

місцеве електропостачання) потребує забезпечення, що різниця між цими
електродами (тобто 2,1877 В) досягнута. За допомогою законів електричного
струму, ми можемо розрахувати необхідну кількість енергії (виражену в кВт*год).
На 1 тонну Cl2 плюс 1,1282 тонни NaOH плюс 28,4 кг Н2, потрібно … 1653,8
кВт/год
Це означає, що мінімальна потреба в енергії становить 1654 кВт-год/тонна Cl2
необхідна для здійснення реакцій з утворенням необхідних хімічних речовин. Це
означає, що коли хтось використовує ці продукти в інші процеси, 1653,8 кВт-год
потенційно можуть (частково) вивільняються знову, залежно від ефективності
реакцій, що відбуваються. Наприклад, коли H2 і Cl2 реагують з утворенням
газоподібного HCl, виділяється значна кількість енергії (720 кВт*год). Така як
тепло, температура реакції становить близько 2500oC. Цей високотемпературний
газ HCl все ще містить багато енергії. Слід зазначити, що, просто поставивши
термодинамічний мінімальний попит на енергію 1654 кВт/год Cl2 в систему,
однак не призведе до ефективного виробництва хлору.
На це є кілька причин:
• Згадана напруга 2,1877 В може бути достатнім для того, щоб реакція відбулася,

10
але надто повільно. Зазвичай для цього потрібно від 2,5 до 3,5 вольт. Електрони
рухаються до електродів із прийнятною швидкістю та дають ефективу швидкість
реакції на електродах.
• Як тільки реакція відбулася, продукти повинні залишатися розділеними. Дійсно,
H2 і Cl2 можуть утворювати вибухову газову суміш ,а також утворення HCl, а Cl2
і NaOH утворює NaClO (гіпохлорит або «відбілювач»). Для їх розділення
використовується спеціальна мембрана (або а «діафрагма») встановлюється між
обома електродами. Маючи це істотне розділення призводить до (невеликого)
падіння напруги.
• Нарешті, щоразу, коли проходять електрони електропровідна система, є незначні
втрати (у вигляді тепла). Це теж буде причною для поточного догляду за
енергопостачанням. Жодна система не є на 100% ефективною для перенесення
цих електронів без невеликих втрат.

Взявши все разом, можна зробити висновок, що загальні витрати енергії при
виробництві хлору за допомогою описаного процесу електролізу раніше,
складається з наступних компонентів: Термодинамічний мінімум :

1654 кВт-год / тонна Cl2 (> 70%) Втрати напруги : 416 - 658 кВт-год / тонна Cl2
(+-23%) Втрати ефективності 21 - 201 кВт-год / тонна Cl2 (+- 5%)

Удосконалення для енергозбереження будуть зосереджені на розробка кращих

мембран (вища ефективність) і мембрани з нижчою напругою (нижча енергія

споживання). Проте, звідси можемо перейти до нашого наступного підрозділу.

3.1 Енергія водню

Водень є чистим паливом і є одним із найперспективніших енергоносіїв для

заміни традиційного викопного палива, володіючи високою теплотворною
здатністю (120 МДж/кг) і відсутністю вихлопних газів (лише виробляє воду як
побічний продукт) на місці використання.
11
У сучасних хлорно-лужних установках, на відміну від продуктів, а саме хлору та
гідроксиду натрію, водень є побічним продуктом. У США приблизно 40–50 %
водню з хлорно-лужного процесу використовується для технологічного тепла, з
30%–40% продається торговому ринку водню та залишок (10%–30%)
вентилюється.
Водневі паливні елементи можуть добре поєднуватися з хлорно-лужним
процесом, які можуть покрити 20% електроенергії та 10% теплової енергії, що
споживається при хлорно-лужному електролізі.

4. ВПЛИВ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Виробництво хлору методом електролізу може мати різний вплив на навколишнє

середовище, який залежить від ряду факторів, таких як технологія виробництва,
використані матеріали, методи очищення викидів та дотримання екологічних
стандартів.
Основні аспекти впливу виробництва хлору методом електролізу на навколишнє
середовище можуть включати:
1. Енергоспоживання: Електроліз хлору вимагає значної кількості електроенергії,
тому якщо ця енергія виробляється за допомогою викопних палив, таких як
вугілля або нафта, це може призводити до викидів парникових газів та інших
забруднюючих речовин.
2. Викиди в атмосферу: Під час процесу електролізу можуть виділятися різні гази,
такі як хлор і водень. Хлор може бути потенційно небезпечним для
навколишнього середовища, якщо його викидають безпосередньо в атмосферу без
належної обробки та очищення.
3. Водне середовище: Викиди та скиди з виробництва хлору можуть потрапляти в
водні джерела, такі як річки або озера, що може спричинити забруднення води

12
токсичними речовинами та змінити хімічний склад води, що впливає на
екосистему та здоров'я людей.
4. Обробка відходів: Виробництво хлору може також породжувати великі обсяги
відходів та шламу, які потребують належної обробки та утилізації, щоб запобігти
негативному впливу на навколишнє середовище.
Для зменшення впливу виробництва хлору на навколишнє середовище важливо
впроваджувати ефективні технології очищення викидів, енергоефективність та
використання альтернативних джерел енергії, а також встановлення строгих
екологічних стандартів і відповідне регулювання виробництва хлору.

5. МЕТОД МЕМБРАНИ
Метод перфторованої мембрани в даний час визнаний найбільш
енергоефективним хлорно-лужний процес у світі. А катіонселективна проникна
мембрана розміщена між анодним і катодним відсіками, а також насичений
розчин хлориду натрію вводять в анодний відсік , який зазвичай виробляє 32–35
% каустичної соди (рис. 1). Ця мембрана перешкоджає проходженню іонів
хлориду (негативно заряджений), але пропускає іони натрію (позитивно
заряджені). Мембрана першого покоління може працювати тільки на низькі
корозійні концентрації, тоді як
найсучасніша мембрана
виготовлена з шару полімеру
перфторсульфонової кислоти, де
армована політетрафторетиленою
тканиною та полімером
перфторкарбонової кислоти з’єднані
разом. Ця мембрана має низьку
електричну стійкість і високу іон-

13
селективну проникність і може працювати у висококорозійному середовищі
електроліту.

Водень, який зазвичай розглядається як вихлопний газ у хлорно-лужній

промисловості може стати основним використовуваним паливом у великих
масштабах у майбутньому, як найперспективніший чисте джерело енергії.
Хлорно-лужний електролізер може використовуватися, як один з
найперспективніших недорогих ресурсів водню найближчим часом.

Загалом хлорно-лужний процес включаює триРис.5 -Схема

реакції: принципу
реакцію роботи хлор-
виділення хлору
лужного електролізу з відновлюваною
на аноді, реакцію виділення водню на катоді та утворення NaOH. в[3]
електроенергією електроліті.
На малюнку 5 зображено хлор-лужна електролізна комірка. Хлорно-лужний
електролізер в основному складається з трьох частин: анода, катода та IEM. Хоча
енергоспоживання найсучасніших хлорно-лужних електролізерів було значно
зменшено завдяки технічному прогресу, всі його структурні частини ще
потребують подальшої оптимізації.
Поглиблене розуміння селективності анода допоможе надалі розвиватися
недорогим, стабільним та ефективним каталізаторам виділення хлору. Повільне
виділення водню, кінетика, викликана лужним станом катода є однією з головних
причин його високого енергоспоживання. Тому дослідження на лужному катоді
хлорно-лужних електролізних елементів є важливим для покращення
ефективність використання електроенергії. Крім того, після використання
деполяризованих киснем катодів для зменшення енергії споживання хлорно-
лужних електролізних елементів було досягнуто певні результати, але їхній
потенціал ще належить оцінити. Глибоке розуміння IEM може не тільки керувати
конкретними промисловими умовами експлуатації та оптимізувати
загальнуструктурне проектування електролізерів для розширення служби
довговічність мембрани, але також є основою для дизайну високоефективних
мембранних матеріалів.
5.1 Катод

14
 У звичайних хлорно-лужних електролізерах реакція виділення водню
відбувається на катоді, який може бути використаний як одна з найбільш
перспективних недорогих екологічних технологій виробництва водню. Реакція
виділення водню ускладнюється в сильному лужному розчині в хлорно-лужному
електролізі порівняно з реакцією в кислих розчинах.
По-перше, матеріали катода повинні витримувати високі корозійні
навантаження в лужних умовах. Крім того, повільна кінетика реакції виділення
водню в лужних умовах є основною причиною високого енергоспоживання.
Таким чином, дизайн високофективних електрокаталізаторів в сильнолужних
умовах ключ до досягнення низькоенергетичних хлор-лужних електролізерів для
виробництва чистого водню та проходження процесу в цілому.
5.2 Анод
У хлорно-лужних електролізерах реакція виділення злору є бажаною
реакцією на аноді. Діючий ККД хлору є основним мірилом селективності анода,
тоді як реакція виділення кисню є сторонньою реакцію, яка конкурує з реакцією
виділення хлора. Виділення кисню відбувається безпосередньо на аноді, де вода
окислюється з утворенням кисню. Селективність виділення хлору і кисню
пов'язана з властивістю селективності анодних матеріалів, умов процесу та складу
електролітів.
Анодна реакція в основному вивчається звичайними електрохімічніми
методами (такі як вольтамперометрія та поляризаційні методи), але також
використовуються теоретичні методи для дослідження внутрішньої
селективності. Склад газу, що виділяється, зазвичай визначають за допомогою
газової хроматографії або методу поглинання O2. Концентрації гіпохлориту,
хлориду і хлорату можна визначити титруванням електроліту.

5.3 ОСНОВИ РЕАКЦІЇ ВИДІЛЕННЯ ХЛОРУ

Перенесення чотирьох електронів в реакціїї виділення кисню є термодинамічно

більш вигідним і може конкурувати з реакцією виділення хлору, хоча
двоелектронний перенос в реакції виділення хлору демонструє більш швидку
15
кінетику. Надлишок продуктів кисню та водню може бути об’єднаний з
утворенням вибухонебезпечної газової суміші, через яку кисень становить
небезпеку . Тому селективність хлору має бути покращена.

Численні фактори, включаючи електроліти, матеріали анода та робочі

умови, такі як щільність струму і температура, впливають на селективність хлору.
Кислі умови сприятливі для реакції виділення хлору, тоді як лужні умови
сприятливі для виділення кисню. Проте, на відміну від реакції виділення кисню,
яка є pH-залежною реакцією, реакція виділення хлору не залежить від pH. Крім
того, збільшуючи густина струму може збільшити селективність хлору, що
пов'язане із пригніченням реакції виділення кисню при низькому місцевому рН.

5.4 Матеріал анодного електрода

Електродні матеріали з високою активністю щодо хлору зазвичай також

високоактивні щодо кисню. Хоча ці конкуруючі реакції регулюються тими ж
факторами, селективність до хлору все ще можна оптимізувати. Дві реакції
відбуваються на а подібному активному центрі або утворюють спільний
поверхневий проміжний продукт. Ці реакції виробляють два конкуруючих
проміжні продукти, а саме OCl і OOH відповідно.

6. РОЗМІРНО СТАБІЛЬНІ АНОДНІ (DSA) ЕЛЕКТРОДИ

DSA, які в основному складаються з оксидів благородних металів Ir або Ru,

на даний момент є найдосконалішими каталізаторами реакції виділення хлору.

Інновація стабільних анодів називають «одним із найбільших технологічних

проривів у галузі електрохімії в минулому за останніх 50 років» . Комерційні
електроди DSA зазвичай містять один або кілька інших легуючих матеріалів,
таких як TiO2, SnO2,CoOx і SbOx, щоб зменшити кількість дорогоцінних Ir або
Ru. Сучасні DSA можуть працювати при поточній щільності промисловості
більше 10 років . Поверхня DSAs покрита електрокаталітичним шаром, що
16
містить суміш діоксиду титану і діоксиду рутенію атомним співвідношення
приблизно 70:30 і селективність реакціїї виділення хлору приблизно 95%

Щоб дослідити процес реакції виділення на електроді DSA, Hansen та ін.

побудували діаграму Пурбе IrO2 та RuO2 на основі розрахунків теорії

функціоналу густини (DFT).

Рис. 6- діаграма Пурбе IrO2 та RuO2 на основі розрахунків теорії

функціоналу густини (DFT) [3]

17
 Електрохімічний і термодинамічний методи використовувалися для
побудови лінійного зв’язку різних проміжних продуктів адсорбції та можливий
механізм реакції було виведено. Всі матеріальні залежності були включені в один
дескриптор, а саме в енергію зв'язування кисню

Поверхня одиниці має два місця для мостів і два місця для переходів.
Зв'язування адсорбатів на місці містка сильніше, ніж на місці переходів. Таким
чином, більшість місць мостів зайняті киснем. Фазова діаграма IrO2 показує, що
поверхня покрита OH-групами при низькому потенціалі, що підвищує потенціал
окиснення OH− у розчині. OH адсорбований на місці мостів спочатку
перетворюється на O і нарешті на термодинамічно сприятливий OOH.
Безпосереднє утворення Cl адсорбату на місці переходів вимагає pH менше 3, тоді
як місце моста вимагає ще нижчого pH. Для високопродуктивного каталізатора
виділення хлору вільна енергія утворення адсорбованих форм Cl становить
приблизно 0 при потенціалі близько 1,36 В. Пряме зв'язування адсорбату Cl з Ir не
вдається щоб відповідати цим умовам, тоді як проміжний ClO c є термодинамічно
сприятливий при потенціалі вище 1,5 В в діапазоні pH від 0 до 3. Таким чином,
реакція виділення хлору проходить у два кроки. Ос поєднується з Cl−, утворюючи
ClOc проміжну сполуку, яка поєднується з іншим Cl−, утворюючи Cl2. Цей
механізм також відомий як механізм Фольмера–Гейвроського. Поверхнева фазова
діаграма RuO2 складна. Можливим механізмом реакції виділення хлору також
може бути варіант : O2cc поєднується з Cl− для утворення Cl(Oc)2 проміжного і
Cl(Oc)2 поєднується іншим Cl− для утворення Oc і Cl2, тобто механізм
Хришталика.

18
 ВИСНОВОК

Наведене вище обговорення підсумовує прогрес дослідження, в тому числі анода,

катода, ІЕМ і системи електролізу хлорно-лужних електролізерів. Незважаючи на
те, що історія виробництва хлорного лугу налічує понад 100 років, вона
залишається енергоємною галуззю сьогодні, споживаючи майже 10% світової
електроенергії щороку. Ця галузь може бути покращено з наступних аспектів.

Для анодної реакції необхідний механізм CER/OER має бути більш зрозумілим.
Наприклад, поєднання сучасних експериментальних і теоретичних методів
дослідження активності анода та селективності може забезпечити подальше
розуміння зв’язку структура-продуктивність. Поєднання теоретичних моделей і
сучасних методів визначення характеристик (таких як рентгенівська
спектроскопія) може допомогти дослідити деталі електродної реакції, обробляти
та покращувати селективність та активність анода. Для катода в даний час
величезна кількість водню як побічних продуктів виділяється в атмосферу
безпосередньо через недостатній розмір ринку для споживання виробленого
водню хлорно-лужним електролізом. Крім того, вище утворений водень зазвичай
змішується з домішками (водяною парою, азотом, киснем і хлором), що обмежує
19
його використання. Подальше очищення процеси, такі як адсорбція, можуть
допомогти виробляти високочистий водень, який має великий ринок .

Зокрема, велика кількість чистого водню потрібен для живлення паливних

елементів для виробництва чистої електроенергії, щоб розвивати водневе
суспільство майбутнього. Для IEM можна розробити самоочищувальну
мембрану , уникаючи накопичення опадів на поверхні.

Термін служби мембрани можна продовжити шляхом оптимізації умови

експлуатації, наприклад, підвищити якість розсолу. Крім того, додавання
циркулюючих електролітів може призвести до рівномірного розподілу
температури та концентрації розсолу в хлорно-лужному басейні. Цю умову можна
реалізувати розумною конструкцією електролітичної комірки, такою як введення
зовнішньої примусової циркуляції. Прохід газу та рідини в роздільну камеру має
бути покращений, щоб посилити випуск рідини. Хлорно-лужні електролізери
можуть поєднуватися з іншими системами (наприклад, паливні елементи та
електролізери CO2). Ці комбіновані технології потребують подальшої оцінки на
основі співвідношення між значеннями різних продуктів від скорочення CO2 та
споживання енергії. Крім того, водень, який зазвичай розглядається як вихлопний
газ у хлорно-лужній промисловості, може стати основним паливом, що
використовується у великих масштабах у майбутньому як перспективна чиста
енергія.

20
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Волошин М.Д// Електрохімічна технологія неорганічних речовин. Дніпродзержинськ: ДДТУ.

2012 - 24 с
2. Thomas Brinkmann, Germán Giner Santonja, Frauke Schorcht, Serge Roudier, Luis
Delgado Sancho // Best Available Techniques (BAT) Reference Document for the
Production of Chlor-alkali// Joint Research Centre Institute for Prospective
Technological Studies/ 2014 25-150с
3. Kai Li, Qun Fan, Hongyuan Chuai, Hai Liu, Sheng Zhang & Xinbin
Ma // Revisiting Chlor-Alkali Electrolyzers: from Materials to Devices / Transactions of
Tianjin University / 13 April 2021 15с
4. Tom Smolinka, Henry Bergmann, Juergen Garche, Mihails Kusnezoff // Chapter 4 -
The history of water electrolysis from its beginnings to the present /Ulm University,
Ulm, Germany / 29 October 2021. 83-164с
5. Інтернет-ресурс:

https://www.eurochlor.org/wp-content/uploads/2021/04/11-Electrolysis-
thermodynamics.pdf
6. Інтернет-ресурс: https://en.wikipedia.org/wiki/Chloralkali_process
7. Інтернет-ресурс: https://www.products.pcc.eu/en/blog/from-an-obscure-substance-
to-a-major-disinfectant-the-story-of-chlorine/
8. Інтернет-ресурс: https://www.chlorine.org/what-is-chlorine/manufacturing/

21
22