МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Курсова робота
з практичного курсу основної іноземної мови
на тему :
«ВИДИ КОМПОЗИТІВ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ»

Виконала:
студентка 3 курсу 31 групи
напряму підготовки: 035. 043
(Філологія германські мови та
літератури (переклад включно)
денної форми навчання
Кириленко Анастасія Дмитрівна

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук, доцент
Ковальова Тетяна Павлівна

Житомир-2019
 ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………….……3
РОЗДІЛ І. КОМПОЗИТИ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ
1.1.Поняття композитуму…………………………………………………5
1.2. Класифікація композитів …………………………………………...13
1.2.1. Морфологічна класифікація складних слів ………………..13
1.2.2. Семантико-синтаксична класифікація складних слів ....…..15
Висновки до розділу 1…………………………………………….….....21
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ Й ПЕРЕКЛАДУ
КОМПОЗИТІВ ……………………………………………………………...….23
2.1. Функціонування композитів у художньому мовленні .………...….23
2.2. Функціонування композитів у нехудожньому мовленні .……..…..24
2.3. Шляхи перекладу композитів українською мовою…..………...…..27
Висновки до розділу ІІ………………………………………..……….…30
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………….……..……32
RESÜMEE ……………………………………………………….………...34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….………………37

2
 ВСТУП
Словоскладання в німецькій мові має давню історію вивчення, яка
пояснюється продуктивністю утворення композитів. Питання словоскладання
вивчались багатьма вітчизняними та закордонними лінгвістами, однак далеко
не всі області досліджені однаково детально. Велика продуктивність складних
слів, особливо іменників, потребує їх детального розгляду. Відсутність
перекладу більшості композитів у двомовних словниках потребує більш
ретельного аналізу їх перекладу українською мовою.
Об’єктом дослідження є композити та їх типи в німецькій мові.
Предметом дослідження є класифікація, семантичні, морфологічні та
функціональні особливості композитів.
Актуальність дослідження даної теми визначається проблемами
сучасної лінгвістичної науки і продиктована розповсюдженістю складних
іменників в німецькій мові в художніх і публіцистичних текстах. Теоретико-
методологічною базою даного дослідження є праці вітчизняних і закордонних
вчених в галузі словотвору та перекладу: М. Д.Степанової, Г. Ф. Флоренса, А.
Ф. Архипова, В. С. Вашуніна, Р. З. Мурясова, Н. І. Дзенса, W. Fleischer, H. Paul,
P. Polenz та ін., в яких висвітлені різні аспекти словоскладання, розглядається
семантика композитів і труднощі їх перекладу. В роботі взяті за основу
класифікації лінгвістів: М.Д.Степанової, А.М.Іскоз і А.Ф.Ленкової,
А.Ф.Архипової та проаналізовано німецькі складні слова за тими ж
принципами. Ми спираємося на думку лінгвістів В. Фляйшера, Р. З. Мурясова,
Т. С. Талалай, які виділяють морфологічний та семантичний способи
словотвору в їх різновидах, підрозділяючи складні слова на складення та
зрощення.
Мета дослідження полягає в описі словотворчої структури і семантики
композитів і зрощень німецької мови, а також аналіз відповідностей даних
композитів при перекладі українською мовою.
Завдання дослідження:
1. Визначити місце композитів в словотворі німецької мови;

3
 2. Провести структурно-семантичний аналіз композитів в художньому та
нехудожньому мовленні на
3. Виявити особливості функціонування моделей композитів в мові
художніх та публіцистичних текстів з аналізом їх перекладу українською
мовою.

Науково-теоретична значимість даної роботи полягає в тому, що ми

виявляємо способи перекладу композитів художнього та публіцистичного
тексту українською мовою з урахуванням нестандартних перекладацьких
рішень при перекладі авторських і окказіональних лексичних одиниць.
Практична значимість роботи полягає в можливості її використання при
навчанні перекладу різних видів тексту.
В роботі планується використати такі методи дослідження: для опису
характеристик композитів застосований описовий метод. Метод аналізу по
безпосереднім складовим застосовується для виявлення і диференціації
компонентного складу композитів. Контрастивний спосіб сприяє визначенню
різниці досліджуваних композитів в німецькій та українській мовах.
Індуктивний метод, що дозволяє від конкретних досліджень над мовними
фактами перейти до їх систематизації та узагальнення. Метод структурно-
семантичного анаізу, задача якого полягає в дослідженні значення, структури і
функціонування композитів та зрощень в художніх і публіцистичних текстах.
Статистичний метод дає можливість зробити висновки про найбільш часті
випадки словотвору, виявити найбільш розповсюджені моделі копмпозитів і
зрощень, зрупувати складні слова за семантичними ознаками, а також
визначити типові способи перекладу композитів та їх зрощень українською
мовою.
Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів,
перший з яких має два підрозділи, а другий – три, висновків до кожного
розділу, загальних висновків, резюме та списку використаної літератури, що
нараховує 30 позицій.

4
 РОЗДІЛ 1
КОМПОЗИТИ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

1.1.Поняття композитуму

Німецька мова, як і всі інші, постійно змінюється і розвивається. Лексика є

найбільш рухомим пластом мови, вона реагує на всі зміни, шо відбуваються в
соціальній, культурній та інших сферах життя соціуму. Лексичний рівень
німецької мови являє собою великий інтерес для вивчення, оскільки є дуже
динамічним.
Словотвір - один з найбільш продуктивних шляхів збагачення
німецької мови; під цим терміном розуміють утворення цілісно оформлених
складних слів на базі двох (або більше) простих. Вихідною базою при
словоскладанні є або група рівноправних лексичних одиниць, або
словосполучення. Словоскладання називають провідною тенденцією в розвитку
німецької мови, адже воно відігравало значну роль з найдавніших історично
засвідчених періодів її історії. В результаті словоскладання утворюється
композит.
Під композитами ми розуміємо слова,структура яких складається,
незалежно від способу їх творення, з двох або більше компонентів-коренів. В
структурно- словотворчому і семантичному планах вони представлені в двох-,
трьох-, і чотирьохкомпонентними однозначними і багатозначними одиницями
[9: 34].
В німецькій мові композити – явище широко розповсюджене.
Складне слово – композит – розглядається лінгвістами як самостійна
граматично і семантично єдина цілісна величина, яка є частиною словникового
запасу мови і в реченні може виступати в ролі головного або другорядного
члену речення [9: 31]. В композиційні відносини можуть вступати між собою
різні частини мови, якщо для утворення якогось складного слова є логічне

5
підгрунтя. Так, можливе Warmwasser, але неможливе Warmschee і т.д. Термін
«композит» використовують для позначення складних слів без врахування
способу їх утворення. Композити включають в себе як складні слова, так і
складнопохідні.
Словоскладання як спосіб словотвору існувало ще в протогерманські
часи, цьому є численні підтвердження в давньоверхньонімецькій та готській
мовах. Ще на найдавніших стадіях розвитку німецької мови наявні іменникові
композити, першим елементом яких були іменник, дієслово, прийменник або
прикметник; також існували композити, що складалися з двох прикметників
або іменника та прикметника. Однак найбільшого поширення набуло саме
іменникове словоскладання ( іменник + іменник).
В найдавнішій формі, яку Я.Грімм у 1826 році визначив як «простий
композитум» (eigentliche Komposita), поєднані два іменники, при цьому перша
частина не має закінчення. Спочатку перші іменникові частини ще мали
продуктивний суфікс, але він поступово редукувався, і вже в
давньоверхньонімецькій зник взагалі, напр. bota +scaf (давньоверхньонімецька)
> bote + scaf ( середньоверньонімецька) > Botschaft
Велика кількість таких «простих композитів» зустрічаються в сучасній
німецькій мові, (Friedhof, Fußbank, Torhüter, Grundmauer), при цьому
продуктивний суфікс наявний лише в деяких випадках, напр. Tagewerk,
Tagelöhner, Schweinebauch.
Крім того, зустрічаються також композити, які Я.Грімм позначав як
«складні» (uneigentliche Komposita). Їх перша частина являє собою іменник в
родовому відмінку – wolfes milh, sneckin hus. Цей тип словоскладання виникає
шляхом поєднанння синтаксичної словогрупи. Хоча такі сполучення наявні вже
в давньоверхньонімецькій мові, складно визначити, чи тут ще йдеться про
синтаксичні, чи вже про морфологічні структури.
Слід зазначити, що складні слова займають, безперечно, важливе місце в
словотворчій системі німецької мови. Саме завдяки словоскладанню в сучасній

6
німецькій мові з’явлються складні лексичні одиниці, композити, головною
ознакою яких є :
1. Цілісність – неподільність на самостійні частини і неможливість
розміщення між компонентами композиту інших одиниць лексичного рівня;
2. Відсутність паузи між складовими елементами композиту;
3. Неможливість граматичної зміни першого компонента без суттєвої зміни
лексичного значення всього композиту;
4. Неможливість перестановки елементів композиту;
5. Відсутність у композитів тих семантичних і синтаксичних відносин, які
мають слова та словосполучення.
Композитний спосіб утворення слів має тенденцію до постійного
розвитку та вживання в різних функціональних стилях сучасної німецької мови.
Словоскладання є багатогранним та багатоаспектним явищем. Воно має
дещо спільне з афіксацією та іншими засобами словотвору, але водночас
межує і з синтаксисом, оскільки в німецькій мові між компонентами складного
слова часто виникають ті ж відносини, що є аналогами синтаксичних зв’язків
серед слів.
Композити є важливою складовою збагачення німецького лексикону.
Вони можуть формуватися за допомого різних частин мови, якщо для
утворення нового складного слова є логічне пояснення та інформаційний зміст
новоутворення не протирічить логіці.
В сучасній німецькій мові композити утворюються двома способами: на
власній мовній основі та іншомовній. Формування нових слів на власній мовній
основі відбувається шляхом складання двох чи більше основ. А утворення
складного слова на іншомовній основі включає в себе повну або часткову
деривацію на морфологічній основі іншої мови.
Багатоскладові імена можуть досягати дуже великих розмірів, що
ускладнює їх читання та розуміння, а також негативно впливає на стиль
викладу. Науковці називають таке явища «словами-чудовиськами»
(Wortungeheur). Однак легкість утворення складних імен в німецькій мові і

7
майже необмежена різноманітність іх типів є причиною того, що «слова-
чудовиська» продовжують з’являтися, особливо в технічній прозі
(Personenkraftwagenbau, Verbrennungskraftmaschine), а також в офійно-діловому
стилі.
Можливість поєднання різних основ в складному слові німецької мови
безмежна, як і можливості комбінацій слів у синтаксичних словосполученнях.
Граматисти не без підстав ввжають, що можливість утворення складного слова
є фактично необмеженою: Gastwirtschaftssohn, Familienauseinandersetzung,
Fremdspachenlehrerinnenkurse. Втім, існують певні обмеження в плані
семантики, наприклад: das Gefangenenauto –машина, в якій везли полонених.
Без контексту сенс даних слів незрозумілий, в чому й проявляються семантичні
обмеження.
Вживання чи формування в мові композитів певним чином мотивується
мовцем в кожній конкретній ситуації. Під мотивом в даном в даному контексті
розуміється причина, що спонукає мовця використати а процесі мовлення саме
композит, а не іншу конструкцію (напр., словосполучення). Найбільш повний
список мотивів, що ведуть до утворення композитів, запропонував П.Поленц:
1. Відсутність нового найменування. Значний відсоток нових слів в
німецькій мові утворюються переважно за рахунок композитів , і поява у
мовця цільової направленості на утворення композитуму при відсутності
відповідного найменування є цілком природною.
2. Міцне закріплення в свідомості. Даний мотив полягає в тому, що носії
мови прагнуть використовувати семантично мотивовані слова, оскільки вони
легко і міцно закріплюються в свідомості. Тому невмотивовані слова
найчастіше замінюються прозоро і чітко вмотивованими композитами
(Bahnsteig замість Perron, Hausmädchen замість Zole).
3. Мовна економія. Найбільш часто таким мотивом керується людина, що
пише в публіцистичному жанрі. Деякі позиції тексту вимагають стислості
викладу. Це стосується заголовків газетних і журнальних статей, назв творів,

8
 підписів під малюнками і фотографіями (Doppelzeigungsschneck,
vollautomatischer Postwertzeichenbeftuchngsschneck).
4. Посилення виразу. Мотивом є прагнення мовця акцентувати увагу на
подане слово, вказати на більш конкретне призначення і забарвленість
предмета або явища,що виражається ним.
5. Носії мови уникають вживання громіздких конструкцій в усному
мовленні, що також є мотивом композитоутворення, оскільки мовні акти
починаються з позначення елементів майбутнього висловлювання, що
вимагає постійного звернення до запасу наявних номінативних засобів або
інвентару ресурсів, потреба в яких виникає під час будови синтаксичних
конструкцій [19: 90-94].
Німецьке складне слово відрізняється великою різноматнітністю свого
морфологічного складу. Означальне слово може виражатися словами, що
співвідносяться з різними частинами мови: іменником, прикметником,
прислівником, числівником, дієсловом. Багато інших європейських мов не
мають складних слів, в яких перший компонент являв би собою дієслівну
основу (Stehkragen – стоячий комір, Tragbahre – носилки).
Якісна своєрідність німецьких складних слів полягає в поєднанні в них
двох загальновідомих функцій:
1. Позначення окремих понять і визначень
2. Вираження відносин між предметами і явищами дійсності. Наприклад,
складні іменники служать, з одного боку для називання, позначення тих
чи інших понять (Zahnfleisch, Treppenhaus, Rosenkranz), а з іншого боку,
вони здатні виражати і самі відносини між поняттями (Reisemüdigkeit,
Tonfigur, Spanienreise) [3: 91].
Однак, композити можуть мати різні функції залежно від різних стилів
тексту. Для німецького фольклору, наприклад, характерні такі
їхніособливості: метафоричність, образність, зображальність, емоційна
експресивність, авторська новація, емоційно-оцінне значення, метонімія .

9
 В науково-технічному стилі для лексичного оформлення текстів
характерна насиченість термінами різноманітних типів. Терміни – це слова і
словосполучення, які позначають спеціальні поняття в науці, техніці,
мистецтві, залежні від певної категорії спеціалізації значення. Особлива
вимога – повна визначеність та стійкість використання [ 13: 310-313].
Тексти публіцистичного стилю загалом повинні містити в собі такі
характеристики: суспільно-політичні та соціально-економічні терміни,
використання художніх засобів, перифразування, емоційно-оцінні слова та ін.
Функціонування складних слів у тексті можна розглянути за такими
параметрами [25: 624] :
1. продуктивність (кількість лексичних одиниць, які утворені за
певною словотвірною моделлю чи типом)
2. частота вживання
3. активність (відносна частота вживання) словотвірної моделі або
складного слова
За значенням всі складні слова можна розділити на дві групи. Першу
групу складають одиниці, внутрішня структура яких визначається через
значення складових частин. Іншими словами, в таких композитах значення
компонентів співпадають з лексичним значенням відповідних слів в
самостійному вживанні. Такі складні слова складають більшу частину всіх
композитів. Вони з’являються в мові як найменування, виразники єдиних
понять, напр.: die Eisenbahn, das Speisezimmer , die Großmutter та інші. До
другої групи входять складні слова, семантика яких не випливає зі значень
частин, що складають ці слова. Одиниці цієї групи характеризуються
ідіоматичністю, або фразеологічністю семантики. Таким чином, виходить, що
значення складових компонентів слова одне, а сам композит в цілому має інше
значення: der Nashorn, der Löwenzahn та ін.
Специфіка німецьких складних іменників полягає в тому, що вони
можуть виражати логіко-семантичні відносини, тобіто ті, що передається

10
вільним словосполученням. Таким чином, композит виконує як лексичні, так і
синтаксичні функції [7: 153].
Хоча в лінгвістиці побутує думка про синтаксичну природу складного
слова, слід наголосити, що що вона власива лише словам-зсувам, коли в один
комплекс зсувається синтаксична група ( mit Schnee bedeckt – schneebedeckt),
або словам-зрощенням, де до синтаксичного комплексу додається, наприклад,
суфікс, (früh aufstehen – Frühaufstehen), або ж копулятивним складним словам
типу “Elsass-Lothringen”, “Dichterkomponist”, “Königinmutter”, “Eisenbeton’” і
т.п. Розкриття семантичної картини подібних типів слів не викликає труднощів,
оскільки в процесі створення нових слів їх семеми не зазнають змін: Elsass-
Lothringen – європейська країна із складеною назвою, Dichterkomponist –
Dichterkomponist, Königinmutter – Mutter der Königin, Eisenbeton – Eisen und
Beton. І навіть вживані в переносному значенні декі зрощення зберігають
основне значення значення їх складових [8: 96]. Так, Rachenputzer вживається
лише в двох значеннях, які базуються на семантиці компонентів
словосполучення, den Rachen putzen (прочищати глотку), і позначає або
алкогольний напій поганої якості, або поганий тютюновий виріб. Але досить
часто слово-зрощення зовні співпадає з означальним композитом. Наприклад,
Gemüsehandler – зрощення від Gemüse handeln, а Straßenhändler від Händler der
Straße, але не Händler auf der Straße, і не Händler mit den Straßen; a
Jugendbäckerei – Bäckerei mit jugendlichem Arbeitskollektiv, але не Bäckerei, wo
die Jugengd gebacken wird. Іноді буває досить складно визначити словотворчий
вид композиту. Так, куди віднести Kernraucher в значенні « курець, який курить
одну сигарету за іншою»?
Rauchen von Ketten, Ketten rauchen не мають сенсу, хоча слово тяжіє до
певного типу композиту. Це все-таки «курець» за визначенням. Сюди ж
відноситься зафіксоване лексикографічно Kettenrauchen – неперервне куріння
сигарет.
Слід зазначити, що часто в композиційні відносини вступають логічно і
семантично невалентні слова. Так, позначення речі з’єднується з живою
11
істотою: Blechkuh – консервоване молоко, Blechadmiral – боцман, Blechgeneral –
старший фельдфебель, Blechsoldat – військовий музикант, Pappkamerad –
мішень, Papierkrieger – писар, Paragraphenheiter – юрист і т.п. Також
Blechgardine – «залізна завіса» в театрі, Blechhai – автомобіль з хромованим
радіатором, Blechwurst – консервована ковбаса і т.п. [6: 137].
В лінгвістиці щодо складних слів існує дві думки. Композити можуть
бути неідіоматичними, тобто такими, значення яких являють собою просту
суму складових і їх слів. Такі композити називають ендоцентричними. А
композити ідіоматичного виду, значення яких неможливо вивести із значення
складових слів, розглядаються як екзоцентричні. Так, Hochofen не «висока піч»,
а доменна піч, Negerkuß – не «поцілунок негра» , а суфле в шоколаді і т.п. В
порівнянні з композитами першої групи (ендоцентричні композити) механізм
семоутворення другої групи композитів (екзоцентричних) викликає неабиякий
інтерес к лексикологів [23: 124]. Дуже багато композитів, нариклад, з –kopf є
«чистими» атрибутивними композитами або бахуврихами: ihr Blondkopf neigte
sich über die Arbeit, drei Blondköpfe (drei blonde Kinder) або ж похідні слова.
Деякі лінгвісти вважають, що бахуврихи є екзоцентричними словами.
Якщо взяти це твердження за основу, то слова, які є метафорами, слід віднести
до екзоцентричнихслів. Найбільш широко такі слова розповсюджені в
розмовному мовленні, це пояснюється високою експресивністю та емоційністю
утворень. Так, словник розмовної мови Т. Кюппера наводить близько
шістдесяти найменувань для дівчини з екзоцентричним характером: Pißnelke –
дівчинка-підліток, Pängmädchen – чудернацька дівчина, Schmaltier – худа,
Kurvenmädchen – з пишними формами і т.д.[30: 216]. Численні екзоцентричні
складні слова є термінами в різних галузях людських знань : Eichhörchen –
білка, Maulwurf – кріт, Wolfsmilch – молочай, Meerkatze – мавпа, Buchweizen –
бузина.
Семантика абсолютно не виводиться із значень складових у таких
композитах як: Kurschalten – учасник курортного роману, Flußpferd – бегемот,
Heupferd – коник, Seebär – морський котик. М.Д. Степанова звертала увагу на

12
те, що складне слово не можна розглядати як просту суму двох чи більше слів і
значення його не може бути простою сумою значень, «складання значень дає не
суму значень, а нові значення» [15: 249].
Деякі означальні композити мають в своєму компонентному складі слова,
які у вільному вживанні вже не зустрічаються і змінили своє значення і
фонетичну форму. До них відносяться назви фактично всіх днів тижня,
Faselschwein, Knoblauch, Maulwurf, Sundflut, Beispiel, Leichdom, Mitgift.
Семантичний центр цих та подібних утворень залишився в глибні століть [26:
34].
Синтаксичний характер складних іменників проявляється в легкості і
простоті утворення їх в процесі мовлення для вираження найрізноматнітніших
смислових відношень, причому їх характер формально не виражається і в
деяких випадках зрозумілий із семантики безпосередніх складників, тобто
компонентів складних іменників, їх внутрішнього контексту [23: 138].
Безмежна можливість німецького іменника вступати в зв’язки з іншими
основами в формі складного слова є специфічною рисою структури німецької
мови.

1.2. Класифікація композитів

Спроби класифікації складних слів у німецькому мовознавстві були

започатковані ще в першій половині 19ст. в працях К.Ф.Беккера и Я.Грімма.
Також важливий внесок в дослідження словоскладання зробив Бодуен де
Куртене, який виділяв складання в тісному значенні ( Zusammensetzung) і
складання готових форм, або співставлення (Zusammenrückung), в подальшому
назване зсувом або зрощенням (Zusammenbildung) [13: 127].
Різноманітність типів складних слів в німецькій мові, їх різні структурні,
семантичні та стилістичні особливості, різне походження словотворчих
моделей ускладнює іх класифікацію. Німецькими германістами розроблені різні
типи класифікацій , які базуються на різних критеріях. Так, А.М. Іскоз і А.Ф.
13
Ленкова в своїй книзі «Лексикологія німецької мови» розглядають два типи
складних слів, виходячи з двох різних принципів [ 20: 266]:
1. морфологічного принципу
2. семантико-синтаксичного
1.2.1. Морфологічна класифікація складних слів. При класифікації
складнихслів, в основі яких лежить морфологічний критерій, А.М.Іскоз і
А.Ф.Ленкова вказують, що складні слова можуть належати до будь-якого класу
слів [20: 268]. Їх приналежність до того чи іншого класу залежить, як правило,
від другого (останнього) компоненту, який відображає граматичні
характеристики всього складного слова. Першим компонентом складного слова
може виступати будь-яка частина мови, а другим компонетном обов’язково є
іменник [21: 71].
Так, складний іменник може мати наступну морфологічну структуру:
 Іменник + іменник: das Kursniveau – рівень курсу, перекладається за
допомогою двох простих іменників, один з яких стоїть у називному відмінку
однини, а другий в родовому: das Reduktionsmetall – метал-відновник,
перекладається подвійним іменником, перший компонент є означуваним
словом, а другий – означальним; das Sparguthaben – вклад з метою
заощадження на рахунку, перекладається за допомогою поширеного
словосполучення, до складу якого входять простий іменник – означуване
слово, інші члени виконують атрибутивну функцію і належать до різних
частин мови.
 Прикметник + іменник: das Fachgeschäft – спеціалізований магазин,
перекладається прикметником з іменником,тобто морфологічна структура
співпадає.
 Основа дієслова + іменник: die Prüfzone – зона випробувань,
перекладається простим іменником і віддієслівним іменником у родовому
відмінку.
 Числівник + іменник: der Dreibein – тригранник, при перекладі
морфологічна структура зберігається.
14
  Займенник + іменник: der Selbstabholer – вантажоотримувач, при
перекладі морфологічна структура не зберігається.
 Прислівник + іменник: das Zusammenwirken – взаємодія, при перекладі
морфологічна структура збігається.
 Прийменник + іменник: die Abwärtsbewegung – спад, перекладається
простим іменником, тобто при перекладі морфологічна структура не
збігається.
Отже, з вищенаедених прикладів видно, що при перекладі морфологічна
стрктура слова оригіналу в окремих випадках збігається, але часто заміняється
іншими конструкціями.
В.С.Вашунін класифікує складні іменники за роллю першого компонента,
розділяючи композит на дві безпосередні складові (БС). [2: 140]. Він виділяє
три типи.
1. Перша БС: співвідносимо зі словом ( основою слова або словоформою):
Stehlampe = steh(en) + Lampe ( торшер);
2. Другу БС співвідносимо з синтаксичним сполученням слів:
а) Перша БС може вживатись самостійно : Wort-für-Wort-Übersetzung
б) Перша БС самостійно не вживається: Haus-Haus-Gepäckbeförderung
3. Першу БС співвідносимо з реченням:
а) самостійним – eine Der-Kavalier-zahlt-und-schweigt-Miene – der
Kavalier zahlt und schweigt + Miene;
б) підрядним : das Wenn-man-viel-Geld-hätte-Spiel – wenn man viel Geld
hätte + Spiel.
Перші елементи всіх трьох типів не є ні словами, ні синтаксичними
сполученнями слів, вони являють собою незмінні компоненти, які
співвідносяться з даними одиницями [1: 194 – 199].
1.2.2. Семантико-синтаксична класифікація складних слів.
Семантико-синтаксична класифікація розрізняє чотири типи композитумів у
німецькій мові:
 означальні складні слова
15
  сурядні складні слова
 словозсув (імперативні імена)
 зрощення
Означальні складні слова характеризуються атрибутивним зв’язком, що
існує між компонентами складного іменника, перший компонент визначає
другий . Другий компонент (основне слово) визначає приналежність всього
слова до певного класу слів, а також сам характер його граматичних категорій і
форм.
Обидва компоненти значимі в лексичному плані, наприклад: die
Eisenbahn – залізниця. Існує ускладнений вид означальних складних слів –
багатокомпонентні складні слова, які складаються з двох частин - означального
і основного слова, але одна з цих частин є в свою чергу складним словом: der
Hauptbahnhof – головний залізничний вокзал. Особливим підвидом означальних
складних слів є бахуврихи, в яких перший компонент визначає другий. Вони за
змістом відповідають позначенню приналежності або властивості людини,
тварини або рослини, але в результаті метонімічного перенесення служать
найменуванням самої людини, тварини або рослини: die Schlafmütze – соня, das
Nashorn – носоріг. Велика кількість означальних складних слів виводиться з
семантики складових: Flußufer – Ufer eines Flußes, Hausherr – Herr eines Hauses
і т.д. Однак досить часто означальний компонент не співвідноситься з
синтаксичним означувальним: Damenzimmer – жіноча кімната в домі (Zimmer
für Damen), але Herrenzimmer – робочий кабінет господаря дому. При перекладі
атрибутивні зв’язки зберігаються, але відносини між компонентами можуть
змінюватися.
Сурядні складні слова складаються з двох граматично рівноправних
компонентів ( обидва повинні належати одному і тому ж граматичному класу),
які пов’язані між собою. Кожен компонент має своє власне значення, але
значення всього складного слова виражає якесь нове поняття: der Strichpunkt –
крапка з комою. Сурядні відношення при перекладі не передаються.

16
 Словозсув – це особливий тип складних слів у німецькій мові. Вони
представляють собою об’єднання в одній одиниці декількох слів або навіть
цілого (маленького) речення: das Zugrundegehen (загибель) утворилося з zu
Grunde gehen. Компоненти таких складних слів не втрачають свого
самостійного значення та легко розуміються. До цієї групи належить менше 1%
слів. До зсувів належать перехідні форми, які не є ні суфіксальними, ні
афіксальними утвореннями, ні композитумами в чистому вигляді, але в них
наявні всі ознаки складного слова. Компоненти зсувів ідуть послідовно, як
слова в синтаксичному словосполученні, але вони утворюють монолітну
лексичну одиницю. Лексичні відношення передаються максимально.
Зрощення – це результат взаємодії двох творчих процесів:
словоскладання і суфіксації або словоскладання і субстантивації. Своєрідність
даного процесу полягає в тому, що він перетворює словосполучення, не
змінюючи при цьому його форми, в єдину словотворчуоснову і взаємодіє при
цьому з іншим способом: die Gesetzgebung – законодавство, die Dampfheizung –
парове опалення.
По структурі зрощення розділяються на три основних типи:
1. В основі зрощення лежить іменникове словосполучення: die
Fremdsprachlerin (fremde Sprache + ler + in) – іноземець, не носій мови;
der Vierundzwanzigpfünder (vierundzwanzig Pfund + er) –старе позначення
гармати за вагою ядра, der Tausendkünstler (tausend Künste + ler) – майстер
на всі руки. Цей тип зрощень є не дуже поширеним.
2. В основі лежить дієслівнесловосполучення: der Schnellläufer, der
Besserwisser, der Alleswisser, die Gesetzgebung, die Zuhilfenahme.
3. Зрощення являє собою інфінітив, субстантивований разом з
словами, які доповнюють його: іменником, прийменниковою групою,
часткою.
До такого типу зрощень належать:
1) Інфінітиви, субстантивовані разом із зворотнім займеником: das
Sichänstigen, das Sichweigern;

17
 2) Субстантивований інфінітив модальних дієслів з інфінітивом
іншого дієслова: das Wissenwollen, das Gebenmüssen;
3) Субстантивований інфінітив дієслів-зв’язок sein, werden з
іменником, прикметником, дієприкметником: das Alleinsein, das
Anderswerden, das Soldatsein;
4) Субстантивований інфінітив пасивного стану або минулого часу:
das Gerufenwergen, das Dagewesensein.
При перекладі таких складних іменників можуть збігатися всі
властивості.
В сучасній німецькій мові найбільш поширеним типом зрощень є
зрощення з останнім компонентом в якості інфінітиву: das
Schildwachstehen, das Indienhändeklatschen, das Dasein, der Stubenhocker,
які за значенням дублюють словосполучення. Такі утворення
перекладаються шляхом опису.
Зрощення – це приклад перетворення словосполучень в монолітну
лексичну одиницю з відповідними морфологічними категоріями.
Зрощення з субстантивованим інфінітивом часто спрощують
синтаксичну конструкцію.
Композити сучасної німецької мови утворються за допомогою таких
моделей словоскладання: детермінативного ( das Nahrung- s-mittel),
синтетичного (der Schwarzbrot, der Sonnenstrahl) та копулятивного (taubstumm,
dreizehn) типів, а також універбації (goldene Uhr – Golduhr).
Детермінативні композити розглядаються в лінгвістиці як одиниці, в яких
значення другого компонента уточнюється, пояснюється значенням першого
компонента. Детермінативні композити передбачають:
1. Нерівність складових компонентів
2. Встановлення граматичної категорії всієї одиниці за останнім
складовим компонентом
3. Розташування головного наголосу на першому складовому
компоненті

18
 4. Закріплену позицію складових компонентів, порушення якої
призводить до зміни лексичного значення одиниці.
Г.Пауль поділяє цей семантичний тип композитів на дві великі групи:
1. Такі, що можна замінити словосполученнями з генитивом
2. Ті, для еквівалентної заміни яких потрібна конструкція з
прийменником чи якась інша конструкція.
У своїй класифікації Г.Пауль спирається на співвідношення семантики
компонентів, приділяючи особливу увагу значенню першого компонента.
Копулятивні композити є одиницями, що передбачають:
1. Рівність компонентів у відношенні частин мови, напр., іменник + іменник,
прикметник + прикметник
2. Розташування головного наголосу на останньому складовому компоненті
3. Закріплену позицію складових компонентів, порушення якої є можливим
і не призводить до зміни лексичного значення одиниці [13: 310].
Для копулятивних композитів характерною ознакою є також те, що що
його друга безпосередня складова не означає ціле, а обидві складові однаковою
мірою беруть участь у формуванні значення словотворчої конструкції.
Сутність синтетичного типу словоскладання полягає у поєднанні двох
типів словотвору – словоскладання та суфіксації. Мовні одиниці, утворені
таким шляхом, передбачають:
1.Нерівність компонентів (як у детермінативних композитів)
2.Встановлення граматичної категорії одиниці за останнім складовим
компонентом
3.Розташування головного наголосу як на останньому, так і на першому
складовому компоненті
4.Закріплену позицію складових компонентів, порушення якої не є
можливим
Під універбацією в сучасній лінгвістиці розуміють перетворення
складної синтаксичної одиниці в однослівне найменування.

19
 Процеси універбації складають найважливішу частину номінативної
діяльності людини на рівні слова. Механізм універбації полягає в редукції тих
сегментів найменувань, які експліцитно виражають граматично-синтаксичний
зв’язок.
Найбільша група композитів в німецькій мові – означальні або
детермінативні складні слова, вони складають близько 95 % словникового
запасу мови.
Подана класифікація була згодом доповнена наступними підтипами
означальних композитів: «посесивні», еліптичні та складні слова, що
уточнюють. Особливість «посесивних» композитів полягає в тому, що другий
компонент є означальним: Langbein означає не “langes Bein” , a “ der Mensch
mit langen Beinen ”. Сюди належать і слова Schlafmütze, Graukopf.
Під еліптичною формою лінгвісти розуміють композит, утворений
здебільшого за моделлю іменник + іменник, в якого семантичні відносини між
компонентами розкриваються тільки при введенні частини-посередника:
Tank(stellen)wart, Bier(glas)decker.
В композитах, що уточнюють, один із компонентів володіє лише
частковою вторинною мотивацією при відсутності семантичної модифікації :
Turteltaube (в такому значенні раніше вживалось Turtel).
Більш детально семантичні відносини між компонентами означальних
композитів вивчені в праці В.С.Вашуніна, який досліджує основні принципи
утворення та вживання детермінативних субстантивних композитів в сучасній
німецькій мові, виділяючи узуальні та оказіональні складні слова [20: 142]. Під
узуальними композитами слід розуміти складні слова, що зареєстровані в
словниках. Оказіоналізми трактуються як складні слова, що є результатом
словотвору, породжуються контекстом і поза яким зазвичай не сприймаються.
Подана класифікація не охоплює всіх можливих випадків
словоскладання, оскільки в текстах часто можна зустріти велику кількість
композитів, які не зареєстровані в словниках, однак можуть бути розглянуті як
оказіоналізми [20: 43].

20
 Висновки до розділу 1

1. Словотвір - один з найбільш продуктивних шляхів збагачення німецької

мови; під цим терміном розуміють утворення цілісно оформлених складних
слів на базі двох (або більше) простих. Вихідною базою при словоскладанні є
або група рівноправних лексичних одиниць, або словосполучення. В результаті
словоскладання утворюється композит.
2. Композит – складне слово, структура якого складається, незалежно від
способу їх творення, з двох або більше компонентів-коренів. В композиційні
відносини можуть вступати між собою різні частини мови, якщо для утворення
якогось складного слова є логічне підгрунтя.
3. Ще на найдавніших стадіях розвитку німецької мови наявні іменникові
композити, першим елементом яких були іменник, дієслово, прийменник або
прикметник; також існували композити, що складалися з двох прикметників
або іменника та прикметника. Однак найбільшого поширення набуло саме
іменникове словоскладання (іменник + іменник).
4. Складне слово – композит – має такі ознаки: цілісність – неподільність на
самостійні частини і неможливість розміщення між компонентами композиту
інших одиниць лексичного рівня; відсутність паузи між складовими
елементами композиту; неможливість граматичної зміни першого компонента
без суттєвої зміни лексичного значення всього композиту; неможливість
перестановки елементів композиту.
5. Мотиви утворення композитів: відсутність нового найменування, міцне
закріплення в свідомості, мовна економія, посилення виразу.
6. Функції композитів: позначення окремих понять і визначень, вираження
відносин між предметами і явищами дійсності.
7. Різноманітність типів складних слів в німецькій мові, їх різні структурні,
семантичні та стилістичні особливості, різне походження словотворчих
моделей ускладнює іх класифікацію. Німецькими германістами розроблені різні
типи класифікацій , які базуються на різних критеріях.

21
8. Лінгвістами розроблено дві основні класифікації композитів:
морфологічна та семантико-синтаксична.
9. За морфологічною класифікацією, складні слова можуть належати до
будь-якого класу слів. Їх приналежність до того чи іншого класу залежить, як
правило, від другого (останнього) компоненту, який відображає граматичні
характеристики всього складного слова. Першим компонентом складного слова
може виступати будь-яка частина мови, а другим компонентом обов’язково є
іменник.
10. Семантико-синтаксична класифікація розрізняє чотири типи
композитумів у німецькій мові: означальні складні слова, сурядні складні слова,
словозсув (імперативні імена) та зрощення.
1.

22
 РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ Й ПЕРЕКЛАДУ КОМПОЗИТІВ

2.1. Функціонування композитів у художньому мовленні

Дослідження проведено на матеріалі композитів, отриманих методом

суцільного відбору з роману Е.М.Ремарка «Три товариші». Корпус одиниць
для аналізу складає 328 складних слів. Визначено структурні особливості
складних слів, а також досліджено перекладацькі трансформації, використані
при перекладі композитів з німецької мови на українську на прикладі
перекладів роману «Три товариші» Н.Дятленко і А.Плюта, а також Д.Радієнко.
В результаті дослідження доказано, що основним способом перекладу складних
слів з німецької мови на українську є аналоговий переклад (відповідним
словосполученням, складним або простим словом), а а наймеш поширеним –
конкретизація і генералізація значення.
Під час дослідження було проаналізовано 328 композитів, утворених
за допомогою способу словоскладання. Переважну більшість складають
іменники, а саме 290 одиниць, що становить приблизно 88%, напр.: der
Autokühler – автомобільний радіатор, радіатор машини, die Kognakflasche –
пляшка коняку, пляшка з коньяком, der Haselnußstrauch – кущ ліщини.
Друге місце посідають складні прикметники або дієприкметники,
кількість яких дорівнює 28 одиницям , напр.: halbdunkel – напівтемний,
hochgeschossen – довготелесий, довгов’язий, apfelgrün – зеленувате.
До залишку належать складні дієслова – 3 одиниці та складні
прислівники або дієприслівники, напр.: zurückziehen – взяти назад,
frühmorgens – на світанку, lobpreisend – нахвалюючи.
Крім цього, аналіз дослідницького корпусу засвідчив, що переважна
більшість складних слів складається з двох основ, тобто є двокомпозитами.
В романі зафіксовано 299 одиниць, утворених поєднанням двох основ, що

23
складає приблизно 91% від загального корпусу дослідження, напр.: der
Abschiedskaffee – прощальна вечірка з кавою, der Schmetterligsschwarm –
зграйка метеликів, der Reklamenchef – завідувач відділу реклами.
Багатокомпонентні складні слова знаходяться на периферії цієї підсистеми,
перш за все за кількісними показниками. Загальна кількість
трикомпонентних композитів у романі складає 28 одиниць, напр.: der
Brennesselstoff – кропив’яна тканина, die Dienstmädchentracht – сукня
служниці, das Maschienengewehrgeknatter – тріскотіння кулеметів.
Чотирьохкомпонентні складні слова налічують 2 одиниці, напр.: der
Beafsteaksfriedhof – кладовище біфштексів, der Sonntagvormittagskrach –
звичайна недільна ранкова чвара [28: 400].
На останньому етапі дослідження структурних особливостей
композитів у романі «Три товариші» , взявши за основу класифікацію
Я.Грімма, складні слова було розподілено в залежності від наявності або
відсутності з’єднувального елемента на повноскладні та неповноскладні. У
романі виявлено 92 неповноскладних композити (28%), компоненти яких
поєднані між собою за допомогою з’єднувального елемента, напр.: der
Operation-s-wagen – операційний візок, der Stimmung- s-pianist – тапер, der
Geburtstag-s-moment – фатальна хвиля дня народження. Відповідно, 236
складних слів з корпусу дослідження утворені без допомоги з’єднувального
елемента, тобто є повноскладними композитами, напр.: die Viertel-stunde –
чверть години, die Bar-frau- дівчина з бару, das Provinz-hotel - провінційний
готель.

2.2. Функціонування композитів у нехудожньому мовленні

Аналіз текстів публіцистичного стилю мав на меті з’ясувати частоту

вживання композитів залежно від рангу того чи іншого видання, а також
тематики текстів, в яких використовуються композити, в тому числі
неологізми та англіцизми, а також виокремлення та опис тематичних груп

24
композитів, що найчастіше актуалізуються. Було проаналізовано джерела
“Frankfurter Allgemeine Zeitung”, “Welt kompakt”, “Bild”. Тексти добиралися
відповідно до тематичних груп і мали відносно однаковий обсяг вибірки.
Тематика тестів розподілена на п’ять груп: «Політика», «Техніка»,
«Культура», «Здоров’я», «Подорожі».
Отже, вживання композитів у тематичній групі «Політика» різниться
в залежності від газети, число композитіву газеті “Frankfurter Allgemeine
Zeitung” склала 41, в газеті “Welt kompakt” - 22, а в джерелі “Bild” – 9. Це
свідчить про нерівномірне використання композитів. Прикладами
композитів політичної тематики є таке речення: “Super- “Political Action
Committees” nennen sich diese Kampfverbände, die mit ihrem Geld auch
aussichtlose Protestkandidaten am Leben erhalten und Konkurrenten in
Angriffsspots niedermachen. „
Відповідно до загальної кількості композитів у даних текстах
( загальна кількість – 73), політична термінологія складає 20%, що
пояснюється тематикою текстів.
Тематичний розділ «Техніка» досліджувався також у газетах
“Frankfurter Allgemeine Zeitung”, “Welt kompakt” та “Bild”. В газеті
“Frankfurter Allgemeine Zeitung” композити зустрічаються 31раз. Напр.: “
Mit der schärferen Display-Auflösung setzt Apple sich an die Spitze der Post-PC-
Bewegung“.
Тематична група налічує велику кількість технічної лексики, яка
насамперед пов’язана з комп’ютерною галуззю: Social-Media-Dienst,
Datenschützen, Spiel-Homepage, Bilsdchirm, Videotelefonaten,
Mobilfunkempfangs, Mobilfunknetzen, Diktierfunkzion, Mikrofonsymbol, Online-
Video-Verleih. Кількість композитів технічної галузі складає 29% від
загальної кількості композитів у зазначених текстах ( загальна кількість – 80
іменних композитів), це свідчить про те, щотематична лексика є
найпоширенішим видом лексики у текстах тематики «Техніка».

25
 Цікавим є те, що велика кількість композитів цього тематичного ряду
є неологізмами та англіцизмами. Така велика кількість англіцизмів
пов’язана з необхідністю номінації. З іншого боку, такі композити як
Display-Auflösung, Cookbooks, Spiel-Homepage можуть бути замінені
композитами німецького походження – Bildschirm, Kochbuch, Spiel-
Startseite. Можна припустити, що автор використовував саме композити з
компонентами англійського походження для створення певного
стилістичного ефекту.
Якщо аналізувати тексти з рубрики «Культура», то прикладами таких
композитів є: Drehbuch, Kinofilm, Mundharmonika, Liedermachern,
Akustikgitarre, Pop-Haupstadt, Hungerkünstler. У відсотковому відношенні
зазначені слова складають 22% від загальної кількості вжитих композитів у
текстах ( загальна кількість композитів у вищезазначених текстах – 49).
Тобто кількість лексичного складу, пов’язаного з культурою, складає майже
чверть від загальної кількості вжитих іменників.
Окрім цього, було досліджено також газетні рубрики «Подорожі»,
«Здоров’я», які характеризуються високою частотою тематичних
композитів – близько 30%.
Отже, результати проаналізованого матеріалу на базі трьох
популярних німецьких газет свідчать про те, що частота вживання
композитів не залежить від рангу газети чи тематичного спрямування.
Під час аналізу кожної тематичної групи було виділено і лексико-
семантичні групи, що стосувались безпосередньо тематики текстів.
Виявилось також, що в текстах можуть бути наявні лексико-семантичні
групи за тематикою, далекою від тематики тексту. Було встановлено також
підвищену частоту вживання неологізмів та англіцизмів у складі
композитів. Це можна пояснити тим, що тексти були підібрані із сучасних
публіцистичних джерел, тобто вони є актуальними і репрезенують сучасні
тенденції у лінгвістиці, а саме запозичення із англійської мови, виникнення
нових слів. Цікавим є також той факт, що компоненти-англіцизми досить

26
часто поєднуються з компонентами німецьких слів. Завдяки поєднанню
компонентів композитів з різних мов, автори мають змогу певним чином
вплинути на читача.
Щодо стилістичного забарвлення композитів, то під час аналізу було
встановлено, що газета так званої «жовтої преси» налічує більшу кількість
стилістично-забарвлених слів (напр., Top-Sehnsuchtsorten, Latinofieber,
Kalorienkiller, Google – Tochter, Wahlkampf, Spender). Це можна пояснити
тим, що таблоїди орієнтуються насамперед на сенсаційність матеріалу,
тематика статті повинна заціквлювати читача не своїм змістом, а
стилістично маркованими словами, які можуть викликати учитача різні
асоціації, а також створювати відповідний ефект, містити певний підтекст.

2.3. Шляхи перекладу композитів українською мовою

В сучасній лінгвістиці переклад німецьких складних слів є однією з

основних перекладацьких проблем, по-перше, тому, що вони є не лише
результатом одного зпровідних способів словотвору, але й результатом
особливого способу мисленння німецького народу, а по-друге, тому, що
велика кількість композитів утворюється в процесі мовлення і не
зафіксована в перекладних словниках [11: 134].
Зважаючи на особливості структури різних мов, переклад композитів
вимагає знань не лише базових принципів словоскладання, а й
перекладацьких трансформацій, тобто перетворень, за допомогою яких
можна виконати перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу.
Слід відзначити, що перекладацькі трансформації, хоч і зустрічаються
в чистому вигляді, частіше мають комплексний характер.
На основі аналізу дослідницького матеріалу було виділено такі
способи перекладу складних слів:
1. Переклад за допомогою аналога:
1.1.1. Відповідним складним словом, наприклад:

27
 die Neubauten – новобудови;
der Hubschrauber – гвинтокрил;
der Autokatalog – автопрейскурант;
1.1.2. Відповідним простим словом, напр:
das Mittagessen – обід;
der Springstrahl – фонтан;
das Steuerrad - кермо;

1.1.3. Відповідним словосполученням, яке може мати таку структуру:

 прикметник + іменник, напр.:
и die Benzinpumpe – насос;
derd der Rennehgeiz – гоночний азарт;
ddas Bahngleis – залізнична колія
 іменник + іменник у родовому відмінку, напр.:
das Chausseegespenst – привид шосе;
der Motorhaube - капот мотора;
der Rennehgeiz – пристрасть гонщика;
 іменник + прийменник + іменник, напр:
der Zimmernachbar - сусід по кімнаті;
die Fahrkarte – квиток на проїзд;
der Ölkanister – каністра з-під мастила;
2. Описовий переклад, напр.:
der Schreibtischdregstuhl – стілець, який обертається навколо своєї
осі;и
die Torschlusspanik – страх не встигнути зробити в житті щось
важливе;в
die Minderwertigkeitskomplex – почуватися неповноцінною
людиною;
3. Калькування, напр.:
das Teufelslokal – бісівський заклад;
28
 das Karmelitermönch – чернець орденц кармелітів;
das Dollarkurs – курс долара;
4. Генералізація:
k kirschrot – червоний;
der Kornschnaps – горілка;
apfelgrün – зеленуватий;
das Selbstgefühl – почуття власної гідності;
Взагалі переклад вимагає певних вмінь і навичок перекладача.
Складні слова вимагають проведення аналізу скловотворчих морфем,
наявних у складному слові і виявлення взаємовідносин цих складових
частин. Останній компонент складного слова – основне слово (das
Grundwort) визначає родову приналежність слова і є переважно основною
смисловою частиною. Попередні компоненти доповнюють або
конкретизують поняття цілого слова. Складне словоможе бути єдиним
смисловим цілим із збереженням значення кожного кожного компоненту
складного слова або без нього [28: 26].
При перекладі словосполучень чи «усічених слів» (це слова, що
позначають багатофункціональні поняття з декількома об’єктами дійсності,
де є один спільний компонент, і він замінюється дефісом у першій частині
слова, а друга приєднується за допомогою сполучника und) слід пам’ятати,
що в першій частині слова пропущений певний компонент всього складного
слова чи словосполучення: der Werkzeug und Landmaschinenbau –
верстатобудування і сільськогосподарське машинобудування.
Складні іменники можуть означати стійкі терміни, які закріплені в
загальномовних та спеціальних словниках, нормативних локументах,
довідниках, і ті, що утворилися відповідно до конкретного контексту і ще не
закріплені в літературі [11: 135].
Для перших потрібно знайти відповідний україномовний еквівалент.
Якщо він відсутній або не може бути знайдений, то слід узгодити його
значення з фахівцями відповідної галузі науки чи техніки.

29
 Висновки до розділу 2

1) Задля дослідження функціонування композитів у художньому мовленні

……...було проаналізовано роман Е.М. Ремарка «Три товариші». Під час
……...дослідження було проаналізовано 328 композитів, утворених за
……...допомогою способу словоскладання. Переважну більшість складають
……...іменники, друге місце посідають складні прикметники або
...........дієприкметники, до залишку належать складні дієслова та складні
……...прислівники або дієприслівники.
2) Переважна більшість складних слів складається з двох основ, тобто є
……..двокомпозитами. Багатокомпонентні складні слова знаходяться на
……..периферії цієї підсистеми, перш за все за кількісними показниками.
3) Взявши за основу класифікацію Я.Грімма, складні слова було
……..розподілено в залежності від наявності або відсутності з’єднувального
……..елемента на повноскладні та неповноскладні. У романі виявлено 92
……...неповноскладних композити
4) Аналіз текстів публіцистичного стилю мав на меті з’ясувати частоту
……..вживання композитів залежно від рангу того чи іншого видання, а також
……..тематики текстів, в яких використовуються композити. . Було
……..проаналізовано джерела “Frankfurter Allgemeine Zeitung”, “Welt kompakt”,
…….“Bild”. Результати проаналізованого матеріалу на базі трьох популярних
……..німецьких газет свідчать про те, що частота вживання композитів не
……..залежить від рангу газети чи тематичного спрямування.
5) Виявилось також, що в текстах можуть бути наявні лексико-семантичні
…. .групи за тематикою, далекою від тематики тексту. Було встановлено
……..також підвищену частоту вживання неологізмів та англіцизмів у складі
……..композитів.
6) Компоненти-англіцизми досить часто поєднуються з компонентами
……..німецьких слів. Завдяки поєднанню компонентів композитів з різних мов,
……..автори мають змогу певним чином вплинути на читача.

30
7) Переклад німецьких складних слів є однією з основних перекладацьких
……...проблем, по-перше, тому, що вони є не лише результатом одного з
……...провідних способів словотвору, але й результатом особливого способу
……...мисленння німецького народу, а по-друге, тому, що велика кількість
……...композитів утворюється в процесі мовлення і не зафіксована в
……...перекладних словниках.
8) На основі аналізу дослідницького матеріалу було виділено такі способи
перекладу складних слів: переклад за допомогою аналога, описовий
переклад, калькування та генералізація. При перекладі композитів-
термінів слід знайти відповідний україномовний еквівалент.

31
 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Словотвір був і залишається одним з основним способів поповнення

словникового запасу німецької мови. Словоскладання є найбільш поширеним
способом словотвору. Багато складних іменників, які виникли із
словосполучень, але являють собою абсолютно нове значення, можуть існувати
в мові одночасно з відповідними словосполученнями.
Під композитами ми розуміємо слова, структура яких складається,
незалежно від способу їх творення, з двох або більше компонентів-коренів. В
структурно- словотворчому і семантичному планах вони представлені в двох-,
трьох-, і чотирьохкомпонентними однозначними і багатозначними одиницями.
Приналежність композиту до того чи іншого класу залежить, як правило,
від другого (останнього) компоненту, який відображає граматичні
характеристики всього складного слова. Першим компонентом складного слова
може виступати будь-яка частина мови, а другим компонетном обов’язково є
іменник.
Композити можуть формуватися за допомого різних частин мови, якщо
для утворення нового складного слова є логічне пояснення та інформаційний
зміст новоутворення не протирічить логіці.
Композити сучасної німецької мови утворються за допомогою таких
моделей словоскладання: детермінативного, синтетичного та копулятивного
типів, а також універбації .
Особливе місце в словоскладанні займає вивчення мотивів, якими
керується мовець при вживані складних іменників. Під мотивом у даному
випадку розуміється причина, яка спонукає мовця вживати в процесі мовлення
для позначення того чи іншого предмета або явища саме композит, а не іншу
конструкцію. Можна назвати такі основні мотиви словоскладання: відсутність
необхідного найменування в мові, стійке закріплення у свідомості семаннтично
мотивованих слів, мовна економія, створення евфемізмів, гра слів.

32
 Композит виконує в мові такі фунції: позначення окремих понять і
визначень, вираження відносин між предметами і явищами дійсності.
В лінгвістиці щодо складних слів існує дві думки. Композити можуть
бути неідіоматичними, тобто такими, значення яких являють собою просту
суму складових і їх слів. Такі композити називають ендоцентричними. А
композити ідіоматичного виду, значення яких неможливо вивести із значення
складових слів, розглядаються як екзоцентричні.
Специфіка німецьких складних іменників полягає в тому, що вони
можуть виражати логіко-семантичні відносини, тобіто ті, що передається
вільним словосполученням. Таким чином, композит виконує як лексичні, так і
синтаксичні функції.
Існують різні типи класифікацій композитів , які базуються на різних
критеріях. Так, А.М. Іскоз і А.Ф. Ленкова розглядають два типи складних слів,
виходячи з двох різних принципів: морфологічного та семантико-
синтаксичного.
Для досліду нами були вибрані і проаналізовані з точки зору
морфологічної та семантико-синтаксичної класифікацій композити з
публіцистичного та художнього тексту. Було виявлено, що субстантивне
словоскладання продуктивне як в публіцистичних, так і в художніх текстах.
Семантичний аналіз композитів і показав, що більшість слів дає назву
предметам, описує їх особливості та стан.
Завданням роботи було визначення способів перекладу субстантивних
композитів українською мовою. Переклад може здійснюватись за допомогою
одного слова,як простого, так і складного, словосполучень та описових
конструкцій.
Складні слова вимагають проведення аналізу скловотворчих морфем,
наявних у складному слові і виявлення взаємовідносин цих складових частин.
Багато німецьких слів не мають прямих еквівалентів в українській мові, і
перекладачі часто вдаються до перефразування, тобто використовується
прийом перекладацьких трансформаці

33
 RESÜMEE

Wortbildung gilt als ein der wichtigsten Wege der Bereichering des deutschen
Wortschatzes. Wortbildung als die Art der Wortbildung, tritt am häufigsten. Viele
komplexe Substantive, die aus Phrasen stammen, aber völlig neue Bedeutung haben,
können gleichzeitig mit den entsprechenden Phrasen in der Sprache existieren.
Unter den Kompositen verstehen wir Wörter, deren Struktur unabhängig von
ihrer Entstehung aus zwei oder mehr Komponenten besteht. In Strukturwortbildungs-
und Semantikplänen werden sie in zwei-, drei- und vierkomponentigen, ein- und
mehrdeutigen Einheiten dargestellt.
Die Angehörigkeit einer Zusammensetzung zu einer bestimmten Klasse hängt
in der Regel von der zweiten (letzten) Komponente ab, die die grammatikalischen
Eigenschaften des gesamten komplexen Wortes widerspiegelt. Die erste Komponente
eines komplexen Wortes kann jede Wortart sein, und die zweite Komponente muss
ein Substantiv sein.
Kompositionen können mit Hilfe verschiedener Teile der Sprache gebildet
werden, wenn die logische Erklärung für die Bildung eines neuen komplexen Wortes
und der informative Inhalt des Kompositums der Logik nicht widerspricht.
Mit Hilfe solcher Modelle des Wortbildung werden Kompositionen der
modernen deutschen Sprache gebildet: determinative, synthetische und kopulative
Typen sowie univertabile.
In besonderer Stellenwert in der Wortzusammenstellung ist die Untersuchung
von Motiven, die den Sprecher bei der Verwendung komplexer Substantive
anleiteten. In diesem Fall ist der Grund, der den Sprecher dazu auffordert, im
Sprachprozess ein bestimmtes Thema oder Phänomen anzugeben, das
zusammengesetzte und nicht ein anderes Design. Man kann die folgenden
Hauptgründe für das Wortlegen nennen: das Fehlen des richtigen Namens in der
Sprache, die konsequente Bindung an das Bewusstsein semantisch motivierter
Wörter, die Sprachökonomie, die Schaffung von Euphemismen, das Wortspiel.

34
 Das Kompositum erfüllt in der Sprache folgende Funktionen: die Bezeichnung
einzelner Begriffe und Definitionen, der Ausdruck von Beziehungen zwischen
Objekten und Phänomenen der Realität.
In der Linguistik gibt existieren zwei Meinungen über komplexe Wörter .
Verbundwerkstoffe können nicht idiomatisch sein, dh solche, deren Werte eine
einfache Summe der Komponenten und ihrer Wörter darstellen. Solche Komposita
werden als endozentrisch bezeichnet. Ein Komposit einer idiomatischen Form, dessen
Bedeutung sich nicht aus dem Inhalt der Wortbestandteile ableiten lässt, gilt als
exozentrisch.
Die Besonderheit deutscher komplexer Substantive besteht darin, dass sie
logisch-semantische Beziehungen ausdrücken können oder solche, die durch freie
Phrasen übermittelt werden. Somit erfüllt der Verbund sowohl lexikalische als auch
syntaktische Funktionen.
Es gibt verschiedene Arten von zusammengesetzten Klassifikationen, die auf
verschiedenen Kriterien basieren. Ja morgens Iskoz und AF Lenkova betrachtet zwei
Arten komplexer Wörter, die auf zwei unterschiedlichen Prinzipien beruhen:
morphologische und semantische Syntax.
Für die Untersuchung haben wir unter dem Gesichtspunkt morphologischer
und semantisch-syntaktischer Klassifikationen von Kompositen aus journalistischem
und künstlerischem Text ausgewählt und analysiert. Es wurde festgestellt, dass die
inhaltliche Wortbildung sowohl in journalistischen als auch in künstlerischen Texten
produktiv ist.
Die semantische Analyse von Verbundwerkstoffen zeigte, dass die meisten
Wörter den Objekten Namen geben, ihre Merkmale und ihren Zustand beschreiben.
Die Aufgabe der Arbeit war es, zu bestimmen, wie inhaltliche
Verbundwerkstoffe ins Ukrainische übersetzt werden können. Die Übersetzung kann
mit einem einzelnen Wort erfolgen, sowohl einfachen als auch komplexen Phrasen
und beschreibenden Konstrukten.

35
 Komplexe Wörter erfordern die Analyse von Glasmachermorphemen, die in
dem komplexen Wort verfügbar sind, und die Identifizierung der Beziehungen dieser
Bestandteile.
Viele deutsche Wörter haben keine direkten Äquivalente in der ukrainischen
Sprache, und Übersetzer verwenden häufig Umschreibungen, d.h. es werden
Tansformationen bei der Übersetzung benutzt.

36
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вашунин В. С. Окказиональные композиты в немецком языке с

коммуникативно-прагматической точки зрения / В. С. Вашунин // Текст,
высказывание, слово. – М., 1983. – С. 194 – 199.
2. Вашунин В. С. Субстантивные сложные слова в немецком языке / В. С.
Вашунин. – М. : ВШ, 1990. – 159 с.
3. Клименко Н. Ф. Морфологічна будова композитів // Морфологічна будова
сучасної української мови. - К. : Наукова думка, 1975. – С. 91 .
4. Коттілов В. В. Теорія і практика перекладу : навч.посіб. для студ. філол. ф-тів
ун-тів / В.В.Коптілов. – К.: Вища школа, 1982. -164 с.
5. Кухар Л. А. Стилістичні можливості композитів та їх функціонування у
системі словотворення німецької мови / Л.А.Кухар // Наук. записки
Кіровогр.держ. пед. ун-ту ім В.Винниченка. Сер: Філол.науки. – Кіровоград,
2008. – Вип.75 (3). – С.239-242.
6. Макарова, Н. В. Коллоквиальные субстантивные композиты в современном
немецком языке: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Н. В. Макарова. -
Москва, 2004. - 281с.
7. Нагамова, Н.В. Экзоцентрические композиты в немецком языке.//
Межвузовский сборник научных трудов: Вестник Ставропольского
государственного университета. – Ставрополь. Изд-во СГУ, 2007. – Вып. 48 –
С. 90 – 94.
8. Найдёнова, М. В. Диахронический морфологический анализ дистрибуции
соединительных элементов в структуре определительных сложных
существительных немецкого языка : дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / М. В.
Найдёнова. -Белгород, 2004. - 195 с.
9. Носачева, М.И. Изучение композитного словообразования в русском и
немецком языкознании// Бюллетень медицинских Интернет-конференций. 2014.
ID: 2014-12-35-A-4353

37
10. Огуй О. Д. Коротка історія німецько-українського перекладу та
перекладознавства ( в руслі світового перекладу) / О.Д.Огуй. – Чернівці : Рута,
2208. – 40 с.
11. Огуй О. Д. Слово,значення та інформація : перекладознавчі аспекти /
О.Д.Огуй // Іноземна філологія. – 2008. – Вип.120. С. 133-138
12. Павлов, В.М. Субстантивное словосложение в немецком языке / В. М.
Павлов. - Л., 1973. - С. 34-39.
13. Смоляр Н. П. Принципи класифікації дієслівних композитів у сучасній
німецькій мові .- Кам’янець-Подільський : ПП «Медобори – 2006» , 2011.
Випуск 26 : Філологічні науки . – С.310-313
14. Степанова М.Д., Фляйшер В. Теоретические основы словообразования в
немецком языке / М.Д.Степанова, В.Фляйшер. – М.: Высшая школа, 1984. –
264с.
15. Степанова, М. Д. Словообразование современного немецкого языка / М.Д.
Степанова. - М. : Изд-во лит-ры на иностр. яз, 1953. - 375 с.
16. Степанова, М. Д. Словообразование современного немецкого языка / М. Д.
Степанова. - изд. 2-е, испр. - М. : КомКнига, 2007. - 376 с.
17. Степанова, М. Д. Словосложение в современном немецком языке / М.Д.
Степанова. - Л., 1960. - 186 с.
18. Степанова, М. Д. Теоретические основы словообразования в немецком языке
для филологических университетов и институтов иностранных языков / М. Д.
Степанова, В. Фляйшер. - М. : Высшая школа, 1984. - 264 с.
19. Яковлюк, А.Н. Морфологическая структура детерминативных композитных
образований с лексико-дифференцирующей функцией / А. Н. Яковлюк //
Вестник СГАУ. - Саратов, 2005. - Вып. 2. - С. 90-94
20. Fleischer W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache / W. Fleischer. -
Leipzig : Bibliografisches Institut, 1976. - 343 S.
21. Gauger H.- M. Durchsichtige Wörter. Zur Theorie der Wortbildung. – Heidelberg,
1971.
22. Iskos A., Lenkowa A. Deutsche Lexikologie. – M: 1970. – 295с.

38
23. Kürschner, W. Zur syntaktischer Beschreibung deutscher Nominalkomposita / W.
Kürschner - Tübingen, 1974. - 182 S.
24. Ortner, H. Substantivkomposita. Deutsche Wortbildung. Typen und Tendenzen in der
Gegenwartssprache / H. Ortner, L. Ortner. - 4. Hauptteil. - Berlin, 1991.- 863 S.
25. Ortner, H. Substantivkomposita. Deutsche Wortbildung. Typen und Tendenzen in
der Gegenwartssprache / H. Ortner, L. Ortner. - 4. Hauptteil. - Berlin, 1991.- 863 S.
26. Paul, H. Deutsche Grammatik. Wortbildungslehre / H. Paul. - Band 5. - Halle (Saale):
VEB Max Niemeyer, 1957. - 142 S.
27. Polenz, P. SynpleremikI: Wortbildung. Lexikon der germanischen Linquistik / P.
Polenz. - Tübingen: Max Niemeyer, 1973. - 372 S.
28. Reinart S. Kulturspezifik in der Fachübersetzung. – Frank&Timme GmbH, Berlin,
2009.
29. Remarque E. M. Drei Kameraden : Roman, mit einem Nachwort von Tilman
Westphalen / Erich Maria Remarque. – Köln : Verlag Kiepenheuer & Witsch, 1964.
– 585 S.
30. Wörterbuch der deutschen Gegenwartssprache 1978.

39