2. «Книга піску» Х. Борхес.

Пролог – початок оповідання, вступне слово про лінії, точки та площини, а

також твердження того, що ця розповідь достовірна.
Експозиція (пряма) - знайомство з персонажами: оповідачем та його гостем,
місцем та часом перебігу поподій
Зав'язка – розмова героїв про біблії та поява священної книги від торговця.
Розвиток дії – детальне знайомство оповідача з дивною книгою та ухвалення
угоди на її покупку.
Кульмінація – розуміння героєм, яку страшну річ він купив, і скільки часу
довелося витратити на неї.
Розв'язка – оповідач позбавляється книги, лишивши її у бібліотеці.
На мою думку, автор так розподілив елементи сюжету, тому що хотів звернути
увагу на почуття героя, його враження від книги, показати поступовий розвиток
та дорослішання його героя, оповідача цієї історії. Таке розподілення більш
показує характерологічну функцію, так як автор приділяє більше уваги
персонажу, а не розвитку подій.
Оповідач повністю поринає в дослідження книги, забуваючи про навколишній
світ. Він віддав себе безглуздій справі, захоплюється нею, і через що втрачає
все. Однак згодом розуміє все та намагається виправити, що свідчить про
розвиток його та його характеру.
Конфлікт у цьому творі – психологічний, тому що показує боротьбу почуттів та
думок одного персонажа. Герой поринає у непотрібну йому справу, а пізніше
починає вагатися, чи правильно він зробив.

«Намисто» Гі де Мопассан.
Експозиція (пряма) – знайомство з головною героїнею твору, Матільдою
Лаузель, її характером та обставинами життя.
Зав’язка – прагнення Матільди до всього прекрасного та дорогого,
усвідомлення, що їй немає в чому піти в міністерство за запрошенням від
чоловіка.
Розвиток дії – вирішення Матільдою її проблеми: вона просить гроші на сукню
в чоловіка та намисто у подруги, бал у міністерстві, пошуки загубленого
намиста, покупка нового, різка зміна умов життя подружжя.
Кульмінація – Матільда зустрічається з подругою та розповідає їй правду.
Розв’язка – виявилось, що намисто було фальшивим.
На мою думку, автор так розподілив елементи сюжету, щоб показати характер
його героїні та конфлікт твору. Увага новели зосереджена на Матільді, щоб
якомога більше описати її характер, спосіб життя, почуття та думки під час
зустрічей з труднощами. Увага у творі більш зосереджена саме на героїні, на її
спробах справлятися, а не на розвитку подій.
Конфлікт у цьому творі – між характером та обставинами. Міс Лаузель усе своє
існування прагнула до більш хорошого, багатого та розкішного життя, однак
обставини давали зовсім протилежне: її спіткала тяжка доля та бідність.
А наприкінці твору ми дізнаємося, що усе це було марно. І якби не ще один
конфлікт новели, то Матільда могла б почати жити кращим життям. Це
психологічний, внутрішній конфлікт, де міс Лаузель не хоче жити власним
життям, тому що цілком не задоволена ним.

«Заячі лапи» К. Паустовський.

Сюжетні елементи у творі зображено не по порядку.
На мою думку, це зроблено для того, щоб зацікавити читача, довше зберігати
інтригу історії та показати момент кульмінації ще більш загостреним. А також
щоб читач міг уявити себе на місці оповідача, який до самого кінця розповіді не
розумів, за що дід так вдячний зайцеві.
Отже, за розповіддю, елементи розташовані так:
Розвиток дії – початок історії: хлопчик Ваня приносить пораненого зайця до
ветеринара, але отримує відмову; бабуся радить віднести зайця у місто; Ваня з
дідом ідуть до міста та знаходять лікаря.
Розв’язка – лікар погоджується лікувати тварину, і чутка про зайця
поширюється містом.
Експозиція – знайомство з дідом Ларіоном та місцем його проживання від
оповідача.
Зав’язка – герої п’ють чай, і дід починає розповідь про зайця.
Кульмінація – лісова пожежа, під час якої заєць рятує діда Ларіона, яка створює
сюжет у сюжеті, розповідаючи ще одну історію. Елементами цього сюжету є:
Експозиція – знайомство з місцем подій.
Зав’язка – дід стріляє в зайця.
Розвиток дії – дід помічає лісову пожежу.
Кульмінація – заєць рятує Ларіона від смерті.
Розв’язка – дід приносить тваринку додому.
На мою думку, конфлікт твору – протистояння добра і зла. Тобто ціллю Ларіона
було полювання, а пізніше він змінює цю свою думку і рятує того, кого
збирався вбити.
Також у творі присутній психологічний конфлікт, пов’язаний з дідом. З одного
боку він вдячний зайцеві за порятунок, а з іншого – відчуває вину за те, що
поранив тварину.

Додаткове завдання
«Граф Монте-Крісто» О.Дюма
Сюжет цього роману Дюма взяв із архівів паризької поліції за подіями, що
відбулися 1807 року. Справжнє життя Франсуа Піко перетворилося на
захопливу історію про Едмона Дантеса.
Автором цієї документації значився Жак Пеше, який справді був архіваріусом
паризької поліції.

«Червоне та чорне» Стендаль.

Сюжет заснований на реальних подіях, пов’язаних з судовою справою Антуана
Берті. Стендаль дізнався про них, переглядаючи хроніки газети Гренобля.
Також є ще одне джерело, про яке сам письменник розповідав у “Прогулянці по
Риму”. Це була історія робітника на прізвище Лаффарг. У нього стався роман з
молодою дівчиною, яка незабаром в образливій манері розірвала відносини з
Лаффаргу. Коли він спробував поговорити з нею, мати дівчини звернулася зі
скаргою до прокурора. Прийшовши в лють від загроз поліції, але головне –
через зраду своєї коханої, він убив її і спробував накласти на себе руки.

Твори Шекспіра:
«Гамлет»
Сюжет цієї п’єси досить давнього походження. За основу взято скандинавську
сагу про датського принца Амлета, який жив у VIII столітті.
«Ромео і Джульєтта»
Безпосереднім джерелом трагедії була поема Артура Брука «Ромео і
Джульєтта», однак ще до Брука ця старовинна італійська легенда
переповідалася багато разів.
«Отелло»
Джерелом сюжету послужила новела Д. Чинтіо «Венецианський мавр» із
збірника 1566 р. «Сто розповідей», в якому історія подана як «розповідь
дружини прапорщика».
«Антоній та Клеопатра»
Сюжет цього твору Шекспіра заснований на
перекладі Плутархівського життєпису Марка Антонія, виконаного Томасом
Нортом з французьского перекладу Аміо.
«Венеціанський купець»
Сюжет про вексель міг бути запозичений Шекспіром зі збірника Джованні
Фіорентіно «Простак» (1558 р.).