107.

Поперекове сплетення: утворення, топографія, гілки, ділянки

іннервації.
Поперекове сплетення (plexus lumbalis) утворене передніми гілками трьох верхніх
поперекових нервів, волокнами верхньої половини передньої гілки 4 поперекового нерва і
частиною волокон передньої гілки 12 грудного нерва. Поперекове та крижове сплетення
зв’язані між собою анастомозами, які утворюють досить широку нервову пластинку –
truncus lumbosacralis, тому їх часто об’єднують терміном попереково-крижове сплетення
(plexus lumbosacralis).
Поперекове сплетення розташоване попереду поперечних відростків поперекових
хребців та квадратного м’яза попереку, позаду та у товщі великого поперекового м’яза
(m. psoas major). Гілки поперекового сплетення виходять частково з-під бічного краю m. psoas
major, частково з-під присереднього краю цього м’яза, частково пронизують його.
Короткі м’язові гілки (rr. musculares) іннервують великий та малий поперекові м’язи (mm.
psoas major et minor), квадратний м'яз попереку (m. quadratus lumborum), латеральні
міжпоперечні м'язи попереку (mm. intertransversarii laterales lumborum).
Клубово-підчеревний нерв (n. iliohypogastricus) походить із Тh12–L1 – виходить з-під бічного
краю великого поперекового м’яза (m. psoas major) (інколи пронизує його) і йде паралельно
до ХІІ міжребрового нерва вниз і латерально по передній поверхні квадратний м'яз
попереку (m. quadratus lumborum) на внутрішню поверхню поперечний м'яз живота (m.
transversus abdominis), пронизує його над crista iliaca і йде між ним і m. obliquus abdominis
internus вперед, досягаючи m. rectus abdominis і даючи йому та широким м’язам живота рухові
гілочки. Від n. iliohypogastricus відходять шкірні гілки: бічна шкірна гілка (r. cutaneus lateralis)
до шкіри над середнім сідничним м'язом та напрягателем широкої фасції стегна (m. gluteus
medius et m. tensor fasciae latae); передня шкірна гілка (r. cutaneus anterior), яка пронизує
апоневроз зовнішнього косого м’яза живота над поверхневим пахвинним кільцем і іннервує
шкіру hypogastrium.
Клубово-пахвинний нерв (n. ilioinguinalis), з L1 – виходить з-під бічного краю m. psoas major
нижче n. iliohypogastricus і йде паралельно до цього нерва, іннервує бічні м’язи живота і
заходить у пахвинний канал. У пахвинному каналі нерв розміщується над сім’яним канатиком
(у чоловіків) або над круглою зв’язкою матки (у жінок) і виходить через поверхневе пахвинне
кільце до шкіри внутрішньої частини стегна. У цій ділянці від нього відгалужуються: у жінок –
передні губні нерви (nn. labiales anteriores) до шкіри великих соромітних губ та лобка; у
чоловіків – передні калиткові нерви (nn. scrotales anteriores) до шкіри кореня статевого
члена та передніх відділів калитки.
Бічний шкірний нерв стегна (n. cutaneus femoris lateralis), з L2–L3, вийшовши з-під бічного
краю m. psoas major, перетинає клубовий м'яз (m. Iliacus) і проходить під пахвинною зв’язкою
(lig. Inguinale) на стегно. медіальніше spina iliaca anterior superior. Нижче пахвинної зв’язки він
розгалужується на 2–3 гілки, які іннервують шкіру бічної поверхні стегна до коліна.
Стегновий нерв (n. femoralis), з L2–L4, виходить з-під бічного краю великого поперекового
м’яза m. psoas major. Він є найтовщим з нервів поперекового сплетення, лежить у тазі між m.
psoas major et m. iliacus, виходить з порожнини таза через м’язову затоку. На передній
поверхні стегна n.femoralis йде вниз у межах стегнового трикутника збоку від стегнових судин і
заходить у привідний канал під назвою підшкірний нерв. М’язові гілки стегнового
нерва іннервують гребінчастий м'яз (m. Pectineus) та передні м’язи стегна – m. sartorius etm.
quadriceps femoris. Передні шкірні гілки стегнового нерва пронизують широку фасцію стегна
та іннервують шкіру його передньої поверхні.
Підшкірний нерв (n. saphenus) є найдовшою чутливою гілкою і безпосереднім продовженням
стегнового нерва. Підшкірний нерв супроводжує стегнову артерію в передній стегновій
борозні (sulcus femoralis anterior) і в привідному каналі, виходить через передній отвір цього
каналу разом з низхідною артерією коліна, пронизує широку фасцію стегна і в супроводі
великої підшкірної вени спускається по гомілці до присереднього краю стопи. Підшкірний нерв
віддає піднаколінкову гілку (r. infrapatellaris) – іннервує шкіру нижче надколінка (patella), та
присередні шкірні гілки гомілки (rr. cutanei cruris mediales) – іннервують шкіру присередньої
поверхні гомілки та присереднього краю стопи до великого пальця стопи включно.
Статево-стегновий нерв (n. genitofemoralis), з L1–L2, пронизує m. psoas major i, спускаючись
по його передній поверхні, поділяється на статеву та стегнову гілки. Статева гілка (r.
genitalis) входить у пахвинний канал через його задню стінку або через глибоке пахвинне
кільце, супроводжує сім’яний канатик (у чоловіків) або круглу маткову зв’язку (у жінок).
Статева гілка виходить з каналу через поверхневе пахвинне кільце і іннервує: у чоловіків –
шкіру і tunica dartos калитки, а також m. cremaster; у жінок – lig. teres uteri та шкіру великих
соромітних губ. Стегнова гілка (r. femoralis) проходить на стегно через судинну лакуну збоку
від стегнової артерії, пронизує решітчасту фасцію і іннервує шкіру верхньоприсередньої
поверхні стегна під пахвинною зв’язкою.
Затульний нерв (n. obturatorius), з L2–L4, виходить з-під присереднього краю великого
поперекового м’яза (m. psoas major), спускається у малий таз і по бічній стінці останнього
досягає затульного каналу (canalis obturatorius), через який виходить на стегно і
розгалужується на кінцеві передню та задню гілки.
Передня гілка (r. anterior) іде вниз від верхнього краю зовнішнього затульного м’яза між
довгим і коротким привідними м’язами, виходить під шкіру між довгим привідним і тонким
м’язами і продовжується у шкірну гілку (r. cutaneus), яка іннервує шкіру нижнього відділу
присередньої поверхні стегна. На своєму шляху передня гілка віддає м’язові гілки (rr.
Musculares) до всіх перелічених м’язів.
Задня гілка (r. posterior) пронизує зовнішній затульний м’яз і віддає суглобову гілку (r.
articularis) до кульшового суглоба.
Непостійний додатковий затульний нерв (n. obturatorius accessorius), з L2–L4, йде від
поперекового сплетення вниз по передній поверхні клубової фасції, перегинається через
гребінь лобкової кістки і іннервує гребінний м’яз та кульшовий суглоб.

108. Ліктьовий суглоб: будова, класифікація, рухи; описати і

продемонструвати на препаратах.

Ліктьовий суглоб (articulatio cubiti).

Ліктьовий суглоб складається з трьох частин: плечо-ліктьовий суглоб
(articulatio humeroulnaris); плечо-променевий суглоб (articulatio humeroradialis);
проксимальний промене-ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris proximalis).
Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є блок плечової
кістки, блокова вирізка, голівочка плечової кістки, головка променевої кістки,
променева вирізка та суглобовий обвід.
Допоміжні елементи: ліктьова колатеральна зв'язка (ligamentum collaterale
ulnare) - від медіального надвиростка до медіального краю ліктьової кістки;
променева колатеральна зв'язка (ligamentum collaterale radiale) - йде від
латерального надвиростка і переходить у кільцеву зв'язку променевої кістки;
кільцева зв'язка променевої кістки (ligamentum anulare radii) - у вигляді кільця
охоплює головку променевої кістки.
Тип суглоба - складний.
Форма плечо-ліктьового суглоба - спіральна, плечо- променевий суглоб -
кулястий, проксимальний промене-ліктьовий - циліндричний.
Функція - двоосьовий: навколо фронтальної осі відбувається згинання і
розгинання; навколо вертикальної осі відбувається обертання (pronatio et
supinatio). Цей рух відбувається в комбінації із дистальним промене-ліктьовим
суглобом.

109. Гортань: топографія. Особливості будови стінки трубчастих

органів дихальної системи.
Гортань, або горлянка (larynx). Гортань має форму піскового годинника.
Довжина гортані становить 4 см.
Топографія: — голотопія: гортань лежить у порожнині шиї; — скелетотопія:
від IV шийного хребця до VI шийного хребця; — синтопія: позаду гортані
розміщена гортанна частина горла, спереду і латерально—щитовидна залоза,
м’язи шиї.
Будова стінки гортані: I) внутрішня оболонка — слизова — має наступні
особливості: — війковий епітелій; — відсутні складки (крім присінкової складки
(plica vestibularis) та голосової складки (plica vocdlis); — відсутня підслизова
основа (на місці підслизової основи є щільна фіброеластична (волокнисто-
пружна) перетинка (membrdna fibroelastica); — залози (glandulae laryngeales)
виробляють слиз; — лімфоїдна тканина утворює одинокі лімфатичні вузлики;
II) середня оболонка — фіброзно-м’язово-хрящова (tunica
fibromusculocartilaginea) — складається з хрящів, зв’язок, м’язів. Хрящі гортані
поділяються на парні та непарні.
III) зовнішня оболонка —адвентиційна.

110. Внутрішньосистемні і міжсистемні венозні анастомози:

визначення.
Анастомоз — з'єднання судин шляхом сполучення, а також штучно створюване
або патологічне співустя між порожнистими органами.
Серед анастомозів судинної системи розрізняють артеріальні, венозні,
лімфатичні і артеріо - венозні анастомози.
Внутрішньосистемні анастомози з'єднують гілки однієї судини, міжсистемні
анастомози — сусідні басейни, наприклад портокавальный анастомоз між
системами ворітної вени і нижньої порожнистої вени.
Каво-кавальні анастомози
1. Передній каво-кавальний анастомоз здійснюється через епігастральні вени.
Венозна кров від прямого м’яза живота відтікає у верхню епігастральну вену
внутрішню грудну вену -» плечоголовну вену -» верхню порожнисту вену та у
нижню епігастральну вену -» зовнішню клубову вену -» загальну клубову вену
-» нижню порожнисту вену.
2. Задній каво-кавальний анастомоз відбувається через поперекові вени.
Венозна кров від задньої стінки живота відтікає в поперекові вени нижню
порожнисту вену, але поперекові вени дають початок і висхідним поперековим
венам, з яких починаються непарна і півнепарна вени, кров з яких потрапляє у
верхню порожнисту вену.
3. Діафрагмальний каво-кавальний анастомоз здійснюється через
діафрагмальні вени. Верхні діафрагмальні вени впадають у непарну та
півнепарну вени -» верхню порожнисту вену. Нижні діафрагмальні вени
впадають у нижню порожнисту вену.
Описані вище каво-кавальні анастомози — це приклади зв’язків верхньої та
нижньої порожнистих вен. Таких анастомозів є багато.
Порто-кавальні анастомози
1. Верхній порто-кавальний анастомоз здійснюється через стравохідні вени.
Венозна кров від стравоходу відтікає у непарну вену -»верхню порожнисту вену
і у шлункові вени -» ворітну вену.
2. Нижній порто-кавальний анастомоз відбувається через прямокишкові вени.
Венозна кров від прямої кишки відтікає у нижню брижову вену -» ворітну вену і
у прямокишкове венозне сплетення -» прямокишкові вени -» внутрішню клубову
вену -» загальну клубову вену -» нижню порожнисту вену.
З. Порто-каво-кавальний анастомоз здійснюється через припупкові вени.
Венозна кров від передньої стінки живота відтікає по припупкових венах у
ворітну вену, а по нижній епігастральній та верхній епігастральній вені
відповідно у нижню та верхню порожнисті вени.
При портальній гіпертензії (надмірний тиск крові у ворітній вені при перешкоді
течії крові через ворітну вену) припупкові вени різко розширюються (“голова
медузи”).

111. Шлях трійчастого нерва.

Чутливий шлях трійчастого нерва
Рецептор → трійчастий (Гассерів) вузол на передній поверхні піраміди
скроневої кістки (1 нейрон чутливого шляху трійчастого нерва) → Корінець
трійчастого нерва (волокна в ділянці середньої третини моста потрапляють в
стовбур мозку) → Другий нейрон чутливого шляху трійчастого нерва:
1) N.terminalis (ядро шляху глибокої чутливості).
2) N.spinalis nirvi trigemini (ядро шляху поверхневої чутливості) → Lemniscus
tregiminalis (з'єднується з медіальною петлею) → Таламус (3 нейрон чутливого
шляху трійчастого нерва) → Задня третина задньої ніжки внутрішньої капсули
→ Нижня третина зацентральної звивини (корковий центр – 4 нейрон).
Руховий шлях трійчастого нерва
Перший нейрон рухового шляху трійчастого нерва розташовується в корі
великих півкуль (нижня третина передцентральної звивини) → Tractus
corticonuclearis (волокна здійснюють неповне перехрещення) ↓
Другий нейрон - N.motorius дорзального відділу моста мозку → Radix motorius,
прилеглий до radix sensorius трійчастого нерва → Іннервація жувальної
мускулатури.

112. З’єднання кісток таза: крижово-клубовий суглоб: будова, класифікація,

рухи; описати і продемонструвати на препаратах; лобковий симфіз: будова;
описати і продемонструвати на препаратах. Зв’язки таза: описати і
продемонструвати на препаратах. Назвати отвори, які утворюються
зв’язками таза.
Крижово-клубовий суглоб – перервне з’єднання (articulatio sacroiliaca).
Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є вушкоподібна
поверхня крижової кістки та одноіменна поверхня клубової кістки.
Допоміжні елементи: — суглобовий диск; — передні та задні крижово-клубові
зв’язки (ligamenta sacroiliaca ventrdlia et dorsalia').
Тип суглоба — простий.
За формою суглоб плоский.
Функція: рухи обмежені.

Лобковий симфіз (symphysis pubica) — неперервне з’єднання тазового пояса,

хрящове з’єднання. Між лобковими кістками (їх симфізіальними поверхнями)
розміщений хрящовий міжлобковий диск (discus interpubicus). Іноді у жінок цей
диск має щілину. Тому деякі анатоми вважають лобковий симфіз напівсуглобом.

— крижово-горбова зв’язка (ligamentum sacrotuberale) — між крижовою

кісткою та сідничим горбом, перетворює малу сідничу вирізку в малий
сідничий отвір (foramen ischiadicum minus);
— крижово-остьова зв’язка (ligamentum sacrospinale) — між крижовою
кісткою і сідничою остю, перетворює велику сідничу вирізку у великий
сідничий отвір (foramen ischiadicum majus);
— затульна мембрана (membrana obturatoria) — закриває затульний отвір і
перетворює затульну борозну в однойменний канал (canalis obturatoidus);
113. Трахея і бронхи: топографія, будова стінки.
Трахея (trachea). Трахея має форму трубки. Довжина—13 см.
Топографія: — голотопія: лежить у порожнині шиї та в грудній порожнині;
— скелетотопія: від VI шийного хребця до V грудного хребця; — синтопія:
позаду трахеї розміщений стравохід.
Зовн будова. Частини трахеї: — шийна (pars cervicalis);
— грудна (pars thoracica); — біфуркація (роздвоєння) трахеї (bifurcatio tracheae) -
місце розгалуження трахеї на головні бронхи.
Стінки трахеї: — передня (paries anterior); — задня — перетинчаста (paries
membranaceus).
Будова стінки: I) внутрішня оболонка — слизова — має такі особливості: —
війковий епітелій; — ледь виражені складки; — ледь виражена підслизова
основа; — трахейні залози (glandulae tracheales) виробляють слиз; — лімфоїдна
тканина утворює одинокі лімфатичні вузлики;
II) середня оболонка — фіброзно-м’язово-хрящова — утворена: — хрящовими
кільцями (14—15) — трахейні хрящі (сагtilagines tracheales), які перериваються
на задній стінці трахеї; — кільцевими зв’язками (ligamenta anularia), які
з’єднують кільця; — гладкими м’язовими волокнами;
III) зовнішня оболонка — адвентиційна.
Бронх (bronchus). Правий головний бронх (bronchus principalis dexter). Лівий
головний бронх (bronchus principalis sinister).
Топографія: — голотопія: бронхи знаходяться в грудній порожнині;
— скелетотопія: головні бронхи починаються на рівні V грудного хребця;
— синтопія: позаду бронхів проходить стравохід. Головні бронхи входять у
ворота легенів, при цьому нижче від правого бронха лежать легеневі артерія та
вени; нижче від лівого бронха лежать легеневі вени, вище від лівого бронха
знаходиться легенева артерія.
Будова стінки головного бронха: I) внутрішня оболонка — слизова — має
наступні особливості: — війковий епітелій; — ледь виражені складки; — ледь
виражена підслизова основа; — бронхіальні залози (glandulae bronchioles)
виробляють слиз; — лімфоїдна тканина утворює одинокі лімфатичні вузлики;
II) середня оболонка — фіброзно-м’язово-хрящова — утворена: — хрящовими
кільцями (в правому бронху їх 6—8, у лівому — 9—12) — бронхіальні хрящі
(cartilagines bronchioles), які перериваються на задній стінці бронха; 128—
кільцевими зв’язками, які з’єднують кільця; — гладкими м’язовими волокнами;
III) зовнішня оболонка — адвентиційна.

114. Внутрішня яремна вена: утворення, топографія.; класифікація

притоків. Внутрішньочерепні та позачерепні притоки внутрішньої яремної
вени.
Внутрішня яремна вена (vena jugularis interna).
Внутрішня яремна вена формується в порожнині черепа, має
внутрішньочерепні і позачерепні притоки.
V. jugularis interna, внутрішня яремна вена, виносить кров з порожнини черепа і
органів шиї; починаючись у foramen jugulare, в якому вона утворює розширення,
bulbus superior venae jugularis internae.
Внутрішньочерепні притоки: 1) пазухи твердої мозкової оболони (sinus durae
matris). Кров зі всіх пазух твердої мозкової оболони збирається в сигмоподібну
пазуху, яка продовжується у внутрішню яремну вену;
2) очні вени (vv. ophthalmicae) — збирають кров з орбіти, входять (по 2 з кожної
сторони) через верхню орбітальну щілину в порожнину черепа, впадають у
печеристу пазуху (-кам’яниста пазуха—сигмоподібна пазуха - внутрішня яремна
вена);
3) вени лабіринта (vv. labyrinthi) — збирають кров з внутрішнього вуха, входять
через внутрішній слуховий прохід в порожнину черепа, впадають в кам’янисту
пазуху;
4) вени мозку (vv. cerebri) — збирають венозну кров з мозку, поділяються на
поверхневі та глибокі. Глибокі вени мозку (vv. cerebri profundae) збираються у
велику вену мозку (v. cerebri magnа), яка впадає у пряму пазуху (—поперечна
пазуха- сигмоподібна пазуха- внутрішня яремна вена). Поверхневі вени мозку
(vv. cerebri superfiales) розрізняють верхні та нижні. Верхні поверхневі вени
мозку збираються у верхню сагітальну пазуху, нижні — в основну вену (v.
basalis), яка є притокою великої вени мозку;
5) вени мозочка (vv. cerebelli) — збираються у пряму, поперечну та
сигмоподібну пазухи;
6) оболонні вени (vv. meningeae) — збираються у пазухи.
7) диплоетичні (вени губчатки) вени (vv. diploicae) — збирають венозну кров з
губчатки (диплое) кісток черепа. Кров з диплоетичних вен відтікає у пазухи
твердої мозкової оболони або через випускні вени (vv. emissariae) у вени
поверхневих тканин голови.
Внутрішня яремна вена виходить з порожнини черепа через яремний отвір.
Позачерепні притоки внутрішньої яремної вени: 1) верхня щитовидна вена
(v. thyroidea superior) — збирає венозну кров зі щитовидної залози та гортані;
2) язикова вена (v. lingualis) — збирає кров з язика, під’язикової слинної залози;
3) лицева вена (v. facialis) — збирає венозну кров з обличчя, підборіддя,
піднижньощелепної слинної залози, піднебіння, мигдаликів. Анастомозує з
очними венами;
4) горлові вени (vv. pharyngeales)— збирають кров з горла, середнього вуха;
5) грудинно-ключично-соскова вена (v. sternocleidomastoidea) — збирає кров з
однойменного м’яза;
6) занижньощелепна вена (v. retromandibularis) — формується від злиття двох
вен: поверхневої вискової (v. temporalis superficialis) та верхньощелепної (v.
maxillaris). Поверхнева вискова збирає кров зі всіх утворів, які
кровопостачаються однойменною артерією. Верхньощелепна вена формується з
крилоподібного венозного сплетення.
Крилоподібне венозне сплетення (plexus venosus pterggotdeus) знаходиться в крилопіднебінній
та підвисковій ямках, збирає венозну кров зі всіх утворів, які кровопостачаються
верхньощелепною артерією (зубів, щелеп, носової та ротової порожнин, піднебіння,
жувальних м’язів.
Внутрішня яремна вена лежить на шиї паралельно загальній сонній артерії
латеральніше від неї, з'єднується з підключичною веною, утворюючи венозний
кут (angulus venosus), впадає у плечоголовну вену.

115. Пірамідні шляхи: кірково-спинномозковий шлях.

Кірково-спинномозковий шлях (tractus соrtico-spinalis) — прямий зв’язок кори
з руховими ядрами спинного мозку.
1-й нейрон — інтернейрон — знаходиться в корі в передцентральній звивині у
внутрішній пірамідальній пластинці (великі пірамідні клітини Беца). Аксон його
йде через променистий вінець, через внутрішню капсулу, через основу ніжок
мозку, через основу моста, формує піраміди довгастого мозку, переходить на
протилежну сторону, спускається по латеральних канатиках спинного мозку до
передніх рогів спинного мозку (латеральний кірково-спинномозковий шлях) або
не переходить на протилежну сторону, спускається по передніх канатиках
спинного мозку (робить посегментарне перехрестя) до передніх рогів спинного
мозку (передній кірково-спинномозковий шлях).
2-й нейрон — мотонейрон — знаходиться в передньому розі спинного мозку в
одному з п’яти рухових ядер. Аксон його виходить зі спинного мозку в складі
переднього корінця 232спинного мозку і закінчується ефектором в м’язах тулуба
і кінцівок.
116. Кульшовий та колінний суглоби: будова, класифікація, рухи. Описати і
продемонструвати на препараті.
Кульшовий суглоб (articulatio coxae).
Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є кульшова
западина і головка стегнової кістки.
Допоміжні елементи: — суглобова (кульшова) губа (labrum acetabulare)
розміщена по краю кульшової западини, збільшує суглобову поверхню
(конгруентність суглоба);
— зв’язка головки стегнової кістки (ligamentum capitis femoris) —
внутрішньокапсульна, в цій зв’язці проходить артерія, яка кровопостачає
головку стегнової кістки;
— поперечна зв’язка кульшової западини (ligamentum transversum acetabuli) —
внутрішньокапсульна, доповнює суглобову губу;
— клубово-стегнова зв’язка (ligamentum iliofemorale);
— сідничо-стегнова зв’язка (ligamentum ischiofemorale);
— лобково-стегнова зв’язка (ligamentum pubofemordle);
— коловий пояс (zona orbicularis).
Останні чотири зв’язки вплітаються в суглобову капсулу. Коловий пояс
розміщений перпендикулярно до трьох попередніх зв’язок, кожна з яких йде від
відповідної частини тазової кістки.
Тип суглоба — простий. За формою суглоб чашоподібний.
Функція — триосьовий: навколо фронтальної осі відбувається згинання і
розгинання; навколо сагітальної осі — відведення і приведення; навколо
вертикальної осі — обертання; можливий також коловий рух.
Колінний суглоб (articulatio genus).
Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є виростки
стегнової кістки, верхні суглобові поверхні великогомілкової кістки, надколінок,
надколінкова поверхня стегнової кістки.
Допоміжні елементи: — медіальний меніск (meniscus medidlis), має півмісяцеву
форму,
— латеральний меніск (meniscus lateralis), ширший, трикутної форми;
— поперечна зв’язка коліна (ligamentum transversum genus) —
внутрішньокапсульна, з’єднує медіальний і латеральний меніски між собою;
— передня і задня схрещені зв’язки коліна (ligamenta cruciata genus anterius et
posterius) — внутрішньокапсульні; передня йде від медіальної поверхні
латерального виростка стегнової кістки до переднього міжвиросткового поля
великогомілкової кістки, задня -— від латеральної поверхні медіального
виростка до заднього міжвиросткового поля;
— великогомілкова колатеральна зв’язка (ligamentum соllaterale tibiale) — між
медіальним надвиростком стегнової кістки і медіальним краєм великогомілкової
кістки;
— малогомілкова колатеральна зв’язка (ligamentum collaterale fibulare) — від
латерального надвиростка стегнової кістки до головки малогомілкової кістки;
— коса підколінна зв’язка (ligamentum popliteum obliquum) — між медіальним
виростком великогомілкової кістки і латеральним виростком стегнової кістки;
— дугоподібна підколінна зв’язка (ligamentum popliteum arcuatum) — йде від
головки малогомілкової кістки і латерального надвиростка стегнової кістки до
задньої поверхні великогомілкової кістки;
— зв’язка надколінка (ligamentum patellae) — між верхівкою наколінна і
горбистістю великогомілкової кістки.
Тип суглоба — комплексний.
За формою суглоб виростковий.
Функція — двоосьовий: — навколо фронтальної осі відбувається згинання і
розгинання; — навколо вертикальної осі — обертання (при зігненому коліні).

117. Плевра: загальна характеристика, функції, плевральна порожнина, її

закутки. Межі плевральних мішків.

Плевра (pleura) — це серозна оболонка, яка вистилає стінки грудної порожнини

і покриває легені. На стінках плевра називається парієтальною або пристінковою
(pleura раrіеtalis), на легенях — вісцеральною або нутряною (pleura visceralis).

Простір між парієтальною і вісцеральною плеврою називається плевральною

порожниною (cavitas pleuralis). Парієтальна плевра переходить у вісцеральну по
кореню легені. Границі вісцеральної плеври співпадають з границями легенів.
Верхня і передня границі парієтальної плеври теж співпадають з границями
легенів, але нижня і задня границі парієтальної плеври проходять на одне ребро
нижче від границь легенів.
Розрізняють 3 частини парієтальної плеври: реберну (pleura costalis),
діафрагмальну (pleura diaphragmatica) і середостінну (pleura mediastinalis).
При переході одної частини парієтальної плеври в іншу формуються утвори
парієтальної плеври — закутки: — реберно-середостінний закуток (recessus
costomediastinalis);
— діафрагмально-середостінний закуток (recessus phrenicomediastinalis);
— реберно-діафрагмальний закуток (recessus costodiaphragmaticus).
В закутки легені заходять лише при дуже глибокому вдиху, але в реберно-
діафрагмальний закуток легені ніколи не заходять.

118. Лімфатична система: загальна характеристика, функції.

Лімфатичні судини: будова, топографія, функції.

Лімфатична система являє собою транспортну систему організму, що

відповідає за переміщення води і розчинених в ній речовин (живильних,
регулюючих і "шлаків"). Вона включає лімфатичні капіляри, лімфатичні
судини, стовбури і протоки, а також лімфатичні вузли. На відміну від
кровоносної системи у неї відсутня "насос", а судини не утворюють замкнену
систему.
Функції: • забезпечує додатковий відтік рідини з міжклітинних просторів і
надходження її в кровоносне русло;
• підтримує сталість обсягу і складу тканинної рідини;
• бере участь у гуморальній регуляції функцій, транспортуючи біологічно
активні речовини (наприклад, гормони);
• всмоктує різні речовини і транспортує їх (наприклад, всмоктування поживних
речовин з кишечника);
• бере участь у синтезі імунних клітин, в імунологічних реакціях, знешкоджує
різні антигени (бактерії, віруси, токсини та ін.).
Лімфа, що протікає по лімфатичних судинах, являє собою жовтувату рідину, що
містить високомолекулярні сполуки та лімфоцити. Вона утворюється з інших
рідких середовищ організму: з тканинної рідини, рідини плевральній,
околосерцевої, черевний і синовіальних порожнин.
Лімфатичні капіляри сліпо починаються в тканинах, збираючи тканинну
рідину, і, зливаючись, утворюють лімфатичну мережу. Вони ширше і більш
проникні в порівнянні з кровоносними капілярами, їх особливо багато в легенях,
нирках, серозних, слизових і синовіальних оболонках.
Зливаючись, лімфатичні капіляри утворюють дрібні лімфатичні судини, які
поступово укрупнюються. У них більше клапанів, розташовуються вони близько
один до одного. Всі лімфатичні судини збираються в грудній і правий
лімфатичні протоки, мають таку ж будову, як і вени.
На шляху лімфатичних судин лежать скупчення лімфоїдної тканини -
лімфатичні вузли. Вони найбільш численні в області шиї, пахвової западини,
паху і близько кишечника, повністю відсутні в скелеті, кістковому мозку, на
кистях і стопах, на кінцівках вузли розташовуються в області суглобів.