Основні етапи розвитку людства

Палеоліт — давня кам'яна доба

(1,5 млн років тому – 10 тис. р.
тому)
У межах палеоліту людина виокремилася з
тваринного світу, пройшла еволюційний шлях від
австралопітека до неоантропа. У ході цієї еволюції
виникли найпростіші трудові навички,
матеріальним свідоцтвом яких є знаряддя праці з
каменю й кістки. Людина навчилася
використовувати, а потім і добувати вогонь,
виготовляти одяг, влаштовувати штучні житла.
Система життєзабезпечення базувалася на
привласнювальний формі господарства
(мисливство, збиральництво). Сформувалися
основи суспільної організації людства,
зародилися перші ідеологічні уявлення, виникло
первісне мистецтво.
 Мезоліт — середня кам'яна доба
(XI - VI тис. до н.е.)

Вища фаза розвитку мисливського господарства, у

надрах якої зріє його остаточна криза. Основою
мезолітичної економіки було неспеціалізоване
індивідуальне полювання за допомогою лука та
стріл на лісових нестадних копитних. Мезолітичне
суспільство характеризується індивідуалізацією
способу життя, яка виявилася в частковому
господарсько-побутовому усамостійненні сім'ї від
общини.
 Неоліт — новокам'яний вік (VII
- IV тис. до н.е.)

Визначна прикмета неоліту - поява першого

глиняного посуду, який посів значне місце в
поліпшенні засобів зберігання та приготування
їжі. Неолітичне населення України займалося
раннім тваринництвом та розводило коней,
корів, овець, кіз, свиней. Значний розвиток
одержало плетіння, на основі якого в деяких груп
населення виникло ткацтво.
Неолітична революція — перехід від
привласнюючого господарства (полювання,
збиральництво) до відтворюючого
(тваринництво, землеробство).
 Енеоліт — мідно-кам'яний
вік (VI-III тис. до н.е.)

ПЕРІОД ПОДАЛЬШОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ФОРМ ГОСПОДАРСТВА
(ЗЕМЛЕРОБСТВО, СКОТАРСТВО). НАКОПИЧЕННЯ ПРОДУКТУ,
ЗРОСТАННЯ СУСПІЛЬНИХ БАГАТСТВ СТИМУЛЮВАЛО
МІЖПЛЕМІННИЙ ОБМІН.

МІДЬ МАЄ ЗНАЧНІ ПЕРЕВАГИ НАД КАМЕНЕМ. ЇЇ МОЖНА

ПЛЮЩИТИ І ПЛАВИТИ. З ПОЯВОЮ МІДІ З'ЯВИЛИСЯ І
ЗОВСІМ НОВІ ІНСТРУМЕНТИ, ЯКІ НЕМОЖЛИВО
ВИГОТОВИТИ З КАМЕНЯ, — ТАКІ ЯК ПИЛКА АБО НОЖИЦІ.
ПРИ ЦЬОМУ ДЛЯ ДЕЯКИХ ВИРОБІВ М'ЯКИЙ МЕТАЛ НЕ
ПІДХОДИВ — НАКОНЕЧНИКИ СТРІЛ, НАПРИКЛАД
ПРОДОВЖУВАЛИ ВИРОБЛЯТИ З КРЕМЕНЯ. ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО
МІДНІ ЗНАРЯДДЯ ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ ПОРУЧ ІЗ
КАМ'ЯНИМИ, І ОСТАННІ НАВІТЬ ПЕРЕВАЖАЛИ, ЦЮ ДОБУ В
ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА НАЗИВАЮТЬ ЗАЗВИЧАЙ НЕ «МІДНОЮ», А
САМЕ «МІДНО-КАМ'ЯНОЮ ДОБОЮ» — ЕНЕОЛІТОМ.
 Бронзовий вік (III тис. - XII ст. до н.е.)

ЦЕ ПЕРІОД ПОШИРЕННЯ ВИРОБІВ З БРОНЗИ (СПЛАВУ МІДІ З ОЛОВОМ, МИШ'ЯКОМ, РІДШЕ

– ЗІ СВИНЦЕМ ТА ІНШИМИ МЕТАЛАМИ). БРОНЗА ПЛАВИТЬСЯ ЛЕГШЕ, НІЖ ЧИСТА МІДЬ, А
ВИРОБИ З НЕЇ ТВЕРДІШІ ТА ГОСТРІШІ. У СТЕПОВИХ ПЛЕМЕН ПОСИЛИЛАСЯ РОЛЬ
КОЧОВОГО СКОТАРСТВА. А ДОСКОНАЛІШІ БРОНЗОВІ ЗНАРЯДДЯ СПРИЧИНИЛИ
ПОШИРЕННЯ ОРНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА, АСОРТИМЕНТ КУЛЬТУРНИХ РОСЛИН ЗНАЧНО ЗРІС.
ТАКОЖ РОЗВИВАЛОСЯ САДІВНИЦТВО. ПРАЦЯ СТАЛА БІЛЬШ ПРОДУКТИВНОЮ, ЦЕ
СПРИЧИНИЛО ПОСИЛЕННЯ МАЙНОВОЇ НЕРІВНОСТІ.
 Залізний вік (XII ст. до н.е - IV ст. н.е. )

ПЕРІОД РАННЬОЇ ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА, ЯКИЙ

ВИЗНАЧАЄТЬСЯ РОЗВИТКОМ МЕТАЛУРГІЇ І
ВИКОРИСТАННЯМ ЗАЛІЗНИХ ВИРОБІВ (НОЖІ,
СОКИРИ, ПОСУД, ЗБРОЯ, ПРИКРАСИ ТОЩО).
ТРИВАВ ПРИБЛИЗНО ВІД 1200 Р. ДО Н. Е. ДО
340 Р. Н. Е.

ПЕРІОД, КОЛИ ПОЧАЛА ПОШИРЮВАТИСЯ

ЗАЛІЗНА МЕТАЛУРГІЯ, ПРОЙШЛИ ВСІ КРАЇНИ,
ПРОТЕ ДО ЗАЛІЗНОЇ ДОБИ ЗАЗВИЧАЙ
ВІДНОСЯТЬ ТІЛЬКИ ТІ КУЛЬТУРИ ПЕРВІСНИХ
ПЛЕМЕН, ЯКІ МЕШКАЛИ ПОЗА ВОЛОДІННЯМИ
СТАРОДАВНІХ ДЕРЖАВ, ЩО УТВОРИЛИСЯ В
ЧАСИ НЕОЛІТУ І БРОНЗОВОЇ ДОБИ —
МЕЖИРІЧЧЯ, СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ, ГРЕЦІЇ,
ІНДІЇ, КИТАЮ.
НЕАНДЕРТАЛЕЦЬ

КРОМАНЬЙОНЕЦЬ
ВІЛЛЕНДОРФСЬКА
ВЕНЕРА ПЕЧЕРА ЛАСКО

ПЕЧЕРА ШОВЕ
АЛЬТАМІРА
 ВІРУВАННЯ ПЕРВІСНИХ ЛЮДЕЙ

РЕЛІГІЯ — ВІДЧУТТЯ ЛЮДИНОЮ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД

ТАЄМНОЇ НАДПРИРОДНОЇ
СИЛИ, ЩО ДАЄ ЇЙ ОПОРУ І Є ГІДНОЮ
ВШАНУВАННЯ; ОБРАЗ ДУМОК, ПОЧУТТІВ ТА
ДІЙ, ОБУМОВЛЕНИЙ ВІРОЮ В ІСНУВАННЯ
НАДПРИРОДНОГО, ЯКИЙ ВИЗНАЄ МОЖЛИВИМ
БЕЗПОСЕРЕДНЄ СПІЛКУВАННЯ
З НИМ. РАННІ (ТАК ЗВАНІ «ПРИРОДНІ»)
ФОРМИ РЕЛІГІЇ — ФЕТИШИЗМ, МАГІЯ ТА
АНІМІЗМ — ВИНИКЛИ В ПЕРВІСНОМУ
СУСПІЛЬСТВІ БЛИЗЬКО 40—50 ТИС. РОКІВ
ТОМУ. ПІЗНІШЕ СФОРМУВАЛИСЯ РОДОПЛЕМЕННІ
РЕЛІГІЇ — ТОТЕМІЗМ, КУЛЬТ
ПРЕДКІВ, ШАМАНІЗМ І ЗЕМЛЕРОБСЬКІ
КУЛЬТИ.
 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗСЕЛЕННЯ ПЕРВІСНИХ
ЛЮДЕЙ ВКЛЮЧАЮТЬ:

АФРИКА: ВВАЖАЄТЬСЯ, ЩО АФРИКА Є КОЛИСКОЮ

ЛЮДСТВА, ДЕ ВИНИКЛА І РОЗПОВСЮДИЛАСЯ
НАША ВИДОВА ЛІНІЯ HOMO SAPIENS. ВІДСИ
ЛЮДИ РОЗСЕЛИЛИСЯ ПО ВСІЙ АФРИЦІ.

ЄВРАЗІЯ: ПЕРВІСНІ ЛЮДИ ПОЧАЛИ

ПОШИРЮВАТИСЯ З АФРИКИ НА ЄВРАЗІЙСЬКИЙ
КОНТИНЕНТ. ВОНИ ПРОЙШЛИ ЧЕРЕЗ БЛИЗЬКИЙ
СХІД, СЕРЕДЗЕМНОМОР'Я, ПІВДЕННУ ТА СХІДНУ
АЗІЮ, А ПОТІМ ДАЛІ НА СХІДНУ ЄВРОПУ ТА СИБІР.

АВСТРАЛІЯ ТА ОКЕАНІЯ: ПЕРВІСНІ ЛЮДИ ТАКОЖ

РОЗСЕЛИЛИСЯ НА ОСТРОВИ ТИХОГО ОКЕАНУ,
ВКЛЮЧАЮЧИ АВСТРАЛІЮ, НОВУ ГВІНЕЮ,
МЕЛАНЕЗІЮ, МІКРОНЕЗІЮ ТА ПОЛІНЕЗІЮ.

АМЕРИКИ: МІГРАЦІЯ ЧЕРЕЗ БЕРИНГІВ ПРОЛИВ:

ВІДОМО, ЩО БЛИЗЬКО 15 000-20 000 РОКІВ ТОМУ
ПЕРВІСНІ ЛЮДИ ПЕРЕЙШЛИ З АЗІЇ НА АЛЯСКУ
ЧЕРЕЗ ДАВНІЙ БЕРИНГІВ ПРОЛИВ, ЯКИЙ ТОДІ БУВ
СУШОЮ. ВОНИ ПОСТУПОВО РОЗСЕЛИЛИСЯ ПО
СХІДНІЙ ТА ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ.
ПЕРЕХІД ВІД ПЕРВІСНОСТІ ДО ЦИВІЛІЗАЦІЇ
 ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

• Спільною рисою природних умов регіонів

Стародавнього Сходу був клімат з м’якою
зимою і дуже жарким та сухим літом
• У долинах і на берегах великих річок Ніл,
Євфрат, Тигр, Інд, Ґанґ, Хуанхе і Янцзи було
започатковане зрошувальне землеробство
• Недостатня зрошуваність Іранського
плоскогір’я і гірських плато Малої Азії
перешкоджала розвитку хліборобства й
сприяла поширенню переважно скотарства
• У багатих на ліс і корисні копалини,
зокрема залізну руду, країнах Малої Азії й
Закавказзя успішно розвивалися ремесла,
особливо металургія
• У країнах, які прилягали до моря (Фінікія),
процвітала морська торгівля
 СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

ОБ’ЄДНАННЯ ЄГИПТУ
 ФАРАОН (ВІД ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКОГО
«ПЕР-О» — «ВЕЛИКИЙ ДІМ») — НАЗВА
ПРАВИТЕЛЯ ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.
ПОЧИНАЮЧИ З ХV СТ. ДО Н. Е.
(ПЕРІОД ПРАВЛІННЯ ТУТМОСА ІІІ) ТЕРМІН
«ФАРАОН» ПОСТІЙНО ВИКОРИСТОВУВАВСЯ В
ЄГИПЕТСЬКИХ ДЖЕРЕЛАХ
СТОСОВНО ОСОБИ ПРАВИТЕЛЯ ДЕРЖАВИ;
ПІЗНІШЕ ВІН ПЕРЕЙШОВ У ГРЕЦЬКУ ТА
ЄВРОПЕЙСЬКУ МОВИ, А ЗВІДТИ — ДО
СУЧАСНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ.
 НАПРЯМКИ ЗАВОЙОВНИЦЬКИХ ПОХОДІВ ЄГИПТЯН ЗА ДОБИ
СЕРЕДНЬОГО І НОВОГО ЦАРСТВ

ВІДНОВЛЕННЯ ЄДНОСТІ ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ВІДБУЛОСЯ У ПЕРІОД СЕРЕДНЬОГО

ЦАРСТВА. НОВОЮ СТОЛИЦЕЮ СТАЛИ ФІВИ. В ЦЕЙ ЧАС ВІДБУВАЄТЬСЯ
ЗРОСТАННЯ ТЕРИТОРІЇ, ПІДКОНТРОЛЬНІЙ ФАРАОНАМ,
РОЗВИВАЄТЬСЯ ТОРГІВЛЯ, ВДОСКОНАЛЮЮТЬСЯ СПОСОБИ ОБРОБКИ МЕТАЛІВ. АЛЕ ХВИЛЯ
ПОВСТАНЬ БІДНОТИ
У XVIII СТ. ДО Н. Е. ПРИВЕЛА ДО РОЗПАДУ ДЕРЖАВИ
І ТРИВАЛОГО ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ.
НОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ ЄГИПТУ ЗА ЧАСІВ НОВОГО ЦАРСТВА ВВАЖАЮТЬ
ПЕРІОДОМ НАЙБІЛЬШОГО ПІДНЕСЕННЯ ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКОЇ
ЦИВІЛІЗАЦІЇ. ЗАСНОВНИКОМ НОВОГО ЦАРСТВА БУВ ФАРАОН
ЯХМОС І. СЕРЕД ІНШИХ ФАРАОНІВ ЦЬОГО ПЕРІОДУ СЛІД
ВІДЗНАЧИТИ ТУТМОСА ІІІ (1479–1425), ЯКИЙ МАКСИМАЛЬНО
РОЗШИРИВ КОРДОНИ ЄГИПТУ, ПРИЄДНАВШИ СИРІЮ, ПАЛЕСТИНУ,
ЛІВІЮ, НУБІЮ ТОЩО ТА ЕХНАТОНА (1353–1336),
З ІМ’ЯМ ЯКОГО ПОВ’ЯЗУЮТЬ МАСШТАБНУ РЕЛІГІЙНУ РЕФОРМУ З
МЕТОЮ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄДИНОБОЖЖЯ — ПОКЛОНІННЯ
БОГУ СОНЦЯ АТОНУ
У ПЕРІОД НОВОГО ЦАРСТВА СУТТЄВИХ УСПІХІВ ДОСЯГАЄ
ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКА КУЛЬТУРА. ВІДБУВАЄТЬСЯ
РОЗВИТОК ІЄРОГЛІФІЧНОЇ ПИСЕМНОСТІ (ПАПІРУСИ),
АРХІТЕКТУРИ (ХРАМИ У ЛУКСОРІ ТА КАРНАЦІ
ПОБУДОВАНІ НА ЧЕСТЬ БОГА АМОН РА),
ЖИВОПИСУ (ПОРТРЕТ ЦАРИЦІ НЕФЕРТІТІ, ДРУЖИНИ
ФАРАОНА ЕХНАТОНА, ДАТОВАНИЙ XIV СТ. ДО Н. Е.).
 РЕЛІГІЯ ТА МІФОЛОГІЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

• ЗА ДОПОМОГОЮ РЕЛІГІЇ СТАРОДАВНІ ЄГИПТЯНИ

СТВОРИЛИ КАРТИНУ БУДОВИ СВІТУ
• РЕЛІГІЯ ОСВЯЧУВАЛА ВЛАДУ, ОСКІЛЬКИ ФАРАОНИ
ВВАЖАЛИСЯ НАЩАДКАМИ БОГІВ, А ОТЖЕ, ТАКОЖ
БОГАМИ
• ЄГИПТЯНИ ВІРИЛИ, ЩО ВСЕ В ЇХНЬОМУ ЖИТТІ
ЗАЛЕЖИТЬ ВІД БОГІВ, І ДЛЯ ЇХ ВШАНУВАННЯ
БУДУВАЛИ ХРАМИ

• ЄГИПЕТСЬКІ ЖЕРЦІ, ЩО ЖИЛИ ПРИ ХРАМАХ, БУЛИ

НЕ ЛИШЕ СЛУЖИТЕЛЯМИ БОГІВ, А ТАКОЖ
ЗБЕРІГАЛИ Й ОХОРОНЯЛИ НАУКОВІ ЗНАННЯ,
НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ Й КУЛЬТУРУ
• РЕЛІГІЯ ДОПОМАГАЛА СТАРОДАВНІМ ЄГИПТЯНАМ
ДОЛАТИ СТРАХ СМЕРТІ, ОСКІЛЬКИ ВОНА ДАВАЛА
НАДІЮ НА ПРОДОВЖЕННЯ ІСНУВАННЯ ДУШІ
ЛЮДИНИ
В ПОТОЙБІЧНОМУ СВІТІ
ДАВНІ ЄГИПТЯНИ ВІРИЛИ В БАГАТЬОХ БОГІВ. КОЖНЕ МІСТО АБО
ПЕВНА МІСЦЕВІСТЬ, А ТАКОЖ ПРЕДСТАВНИКИ РІЗНИХ ПРОФЕСІЙ
МАЛИ СВОЇХ БОГІВ-ПОКРОВИТЕЛІВ. НА ЧЕСТЬ БОГІВ ЗВОДИЛИ
ХРАМИ, ВЛАШТОВУВАЛИ ПИШНІ СВЯТКУВАННЯ, ПІДНОСИЛИ
ЖЕРТВИ. ЛЮДИ БАГАТО В ЧОМУ ПОКЛАДАЛИСЯ НА ЇХНЮ
МИЛІСТЬ. ДО БОГІВ ЗВЕРТАЛИСЯ, ЩОБ ОТРИМАТИ ЗАХИСТ ВІД
ПРИРОДНИХ ЛИХ, НЕВРОЖАЇВ, ЗА ЯКИМИ ОБОВ’ЯЗКОВО
СЛІДУВАЛИ ГОЛОД І ХВОРОБИ.
 ХРАНИТЕЛЯМИ ВЕЛИЧЕЗНИХ ЗНАНЬ, НАКОПИЧЕНИХ ЄГИПТЯНАМИ ЗА ТРИ ТИСЯЧОЛІТТЯ,
БУЛИ ЖЕРЦІ. ВОНИ ВИВЧАЛИ ПРИРОДУ І ЗРОБИЛИ БАГАТО ВАЖЛИВИХ ВІДКРИТТІВ ТА
ВИНАХОДІВ. ЗІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА ЗІРКАМИ БУЛА ЗАПОЧАТКОВАНА АСТРОНОМІЯ. ВМІЛИ
ВИЗНАЧАТИ ЗА ЗІРКАМИ ЧАС РОЗЛИВУ НІЛУ, СОНЯЧНІ ЗАТЕМНЕННЯ. СКЛАЛИ КАЛЕНДАР
З 12 МІСЯЦІВ І 365 ДНІВ. ДЛЯ ВИМІРУ ЧАСУ ВИНАЙШЛИ ВОДЯНИЙ ГОДИННИК. МАТЕМАТИКА
БУЛА НЕОБХІДНА ДЛЯ БУДІВНИЦТВА ПІРАМІД І ХРАМІВ, ЗБИРАННЯ ПОДАТКІВ ТОЩО.
В ЄГИП­Т І З’ЯВИЛАСЯ НАУКА, ЩО ВИВЧАЛА ПОВЕРХНЮ ЗЕМЛІ, — ГЕОГРАФІЯ. ЗЕМЛЮ
УЯВЛЯЛИ ПРЯМОКУТНИКОМ, ОТОЧЕНИМ ГОРАМИ, ЗА ЯКИМИ ПРОЛЯГАВ ОКЕАН — «ВЕЛИКЕ
КОЛО». ЗНАЧНОГО РОЗВИТКУ НАБУЛА МЕДИЦИНА. ВИЗНАЧАЛИ ХВОРОБУ ЛЮДИНИ ЗА ЇЇ
ПУЛЬСОМ, УМІЛИ РОБИТИ ХІРУРГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗНЕБОЛЮЮЧИХ ЗАСОБІВ,
ЗНАЛИ ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ БАГАТЬОХ РОСЛИН І МІНЕРАЛЬНИХ РЕЧОВИН
 ІЗ VII СТ. ДО Н. Е. ПОЧИНАЄТЬСЯ ПРОЦЕС ПОСТУПОВОГО ЗАНЕПАДУ
ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ. ВІН СУПРОВОДЖУВАВСЯ
ПОСТІЙНИМИ НАПАДАМИ З БОКУ СУСІДІВ, ЗОКРЕМА ПЕРСІВ,
АССИРІЙЦІВ. ВЛАДА ФАРАОНІВ СЛАБШАЛА. ДИНАСТИЧНИЙ
ПЕРІОД В ІСТОРІЇ ЄГИПТУ ЗАВЕРШИВСЯ ЙОГО ЗАВОЮВАННЯМ
ОЛЕКСАНДРОМ (АЛЕКСАНДРОМ) МАКЕДОНСЬКИМ.

ОСТАННІМ ЕТАПОМ ІСНУВАННЯ ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ СТАВ ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ ПЕРІОД.

ПІСЛЯ ЗАХОПЛЕННЯ ЄГИПТУ, ОЛЕКСАНДР (АЛЕКСАНДР) МАКЕДОНСЬКИЙ РОЗДІЛИВ ЙОГО
ЗЕМЛІ МІЖ СВОЇМИ ПОЛКОВОДЦЯМИ — ДІАДОХАМИ. ОДИН
З НИХ — ПТОЛОМЕЙ ЛАГ, СТАВ ЗАСНОВНИКОМ НОВОЇ ПРАВЛЯЧОЇ ДИНАСТІЇ ПТОЛОМЕЇВ. СТОЛИЦЮ
ЄГИПТУ БУЛО ПЕРЕНЕСЕНО ДО ОЛЕКСАНДРІЇ. ДЕЯКИЙ ЧАС ЄГИПЕТ ЗАЛИШАВСЯ
ГОЛОВНИМ ПОСТАЧАЛЬНИКОМ ЗЕРНА У СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКОМУ РЕГІОНІ, ДО ТОГО Ж МАВ
ПОТУЖНИЙ ФЛОТ. ПРОТЕ У 30 Р.
ДО Н. Е. ВІН БУВ ЗАВОЙОВАНИЙ ДАВНЬОРИМСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ, ПЕРЕТВОРИВШИСЬ У ЇЇ ПРОВІНЦІЮ.
 ПЕРЕДНЯ АЗІЯ В ДАВНИНУ

ПЕРЕДНЯ АЗІЯ (ЗАХІДНА АЗІЯ)

—
ЧАСТИНА АЗІЇ, ЯКА ОХОПЛЮЄ
ПІВОСТРІВ МАЛА АЗІЯ,
ВІРМЕНСЬКЕ І БІЛЬШУ
ЧАСТИНУ ІРАНСЬКОГО НАГІР’Я,
АРАВІЙСЬКИЙ ПІВОСТРІВ,
ДВОРІЧЧЯ (МЕСОПОТАМІЮ) І
ЗЕМЛІ, ПРИЛЕГЛІ ЗІ СХОДУ
ДОСЕРЕДЗЕМНОГО МОРЯ.
 ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ДВОРІЧЧЯ

ДВОРІЧЧЯ (МЕЖИРІЧЧЯ, ГРЕЦЬКОЮ МОВОЮ «МЕСОПОТАМІЯ»)

— ТЕРИТОРІЯ, РОЗТАШОВАНА В СЕРЕДНІЙ ТА НИЖНІЙ ТЕЧІЇ
РІЧОК ТИГРУ ТА ЄВФРАТУ, ЩО БЕРУТЬ ПОЧАТОК НА
ВІРМЕНСЬКОМУ НАГІР’Ї І ВПАДАЮТЬ ДО ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ.
ЗА СВОЇМИ ПРИРОДНИМИ УМОВАМИ ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА ДВІ
ЧАСТИНИ.
 У VII-VI ТИС. ДО Н. Е. ЛЮДИ ЗАСЕЛЯЛИ ПІВНІЧНУ МЕСОПОТАМІЮ, ДЕ
КЛІМАТ І ПРИРОДНІ УМОВИ БУЛИ СПРИЯТЛИВІШИМИ, НІЖ НА ПІВДНІ.
НАПРИКІНЦІ VI І В V ТИСЯЧОЛІТТІ ДО Н. Е. НА ТЕРИТОРІЇ ПІВДЕННОЇ
МЕСОПОТАМІЇ З’ЯВИЛИСЯ ПЕРШІ ПОСЕЛЕННЯ ШУМЕРІВ.
 У IV ТИС. ДО Н. Є. НА ПІВДНІ ДВОРІЧЧЯ, В ШУМЕРІ, ІСНУВАЛА ВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ МІСТ-
ДЕРЖАВ. ВОНИ БУЛИ НЕВЕЛИКИМИ ЗА ТЕРИТОРІЄЮ, МІСТИЛИ В СОБІ ОДНЕ ВЕЛИКЕ МІСТО
ІЗ СУСІДНЬОЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЮ ОКРУГОЮ.

У МІСТАХ-ДЕРЖАВАХ ЖИЛИ РЕМІСНИКИ, ТОРГОВЦІ,

РАБОВЛАСНИКИ, РАБИ. НА ЧОЛІ ДЕРЖАВИ СТОЯВ ЕНСІ, АБО
ЛУГАЛЬ, — ВЕРХОВНИЙ ЖРЕЦЬ, ЩО НЕ ТІЛЬКИ ПРАВИВ
БОГОСЛУЖІННЯ, А Й КЕРУВАВ БУДІВЕЛЬНИМИ РОБОТАМИ,
РОЗПОРЯДЖАВСЯ ВСІМ ГОСПОДАРСТВОМ. СПОЧАТКУ ВЛАДА ЕНСІ
БУЛА ВИБОРНОЮ, АЛЕ З РОЗВИТКОМ НЕРІВНОСТІ В СУСПІЛЬСТВІ
ВОНА СТАЛА МОНАРХІЧНОЮ. ОПОРОЮ ПРАВИТЕЛЯ БУЛА ДОБРЕ
НАВЧЕНА АРМІЯ.
ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ВПОРЯДКУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ СПРАВ У ШУМЕРСЬКИХ
МІСТАХ-ДЕРЖАВАХ МАЛА ПИСЕМНІСТЬ. ПИСЕМНІСТЬ ДВОРІЧЧЯ — КЛИНОПИС
— ВВАЖАЄТЬСЯ НАЙДАВНІШОЮ СИСТЕМОЮ ПИСЬМА. МЕСОПОТАМСЬКИМ
КЛИНОПИСОМ КОРИСТУВАЛИСЯ ПОНАД 35 СТОЛІТЬ, ВІН БУВ МІЖНАРОДНИМ
ПИСЬМОМ БЛИЗЬКОГО СХОДУ, ТОМУ ЙОГО НАЗИВАЮТЬ «ЛАТИНИЦЕЮ
СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ».
 СТАРОДАВНІЙ ВАВИЛОН

ВАВИЛОНІЯ — ОДНА З НАЙДАВНІШИХ

ДЕРЖАВ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ, ЯКА
ВИНИКЛА В МІЖРІЧЧІ ТИГРУ ТА ЄВФРАТУ, А В ПЕРІОД
СВОГО РОЗКВІТУ ЗАЙМАЛА
ПОВНІСТЮ АБО ЧАСТКОВО ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ
ПІВДЕННОЇ ТУРЕЧЧИНИ, СИРІЇ,
ЛІВАНУ, ІЗРАЇЛЮ, ЙОРДАНІЇ, САУДІВСЬКОЇ АРАВІЇ, ІРАКУ
ТА КУВЕЙТУ.

СТРУКТУРА СТАРОДАВНЬОГО ВАВИЛОНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

 У ІІ ТИС. ДО Н. Е. НАЙБІЛЬШ ВПЛИВОВИМИ ДЕРЖАВНИМИ
УТВОРЕННЯМИ МЕЖИРІЧЧЯ (ТЕРИТОРІЇ ВОДОДІЛУ
РІЧОК ТИГР ТА ЄВФРАТ) СТАЮТЬ ВАВИЛОН І АССИРІЯ.
ПЕРІОД НАЙВИЩОГО РОЗКВІТУ ВАВИЛОНУ (БІЛЯ БАГДАДУ,
СУЧАСНИЙ ІРАК) ПРИПАВ НА ПРАВЛІННЯ ЦАРЯ
ХАММУРАПІ. ВІН ПІДКОРИВ УСЮ ПІВДЕННУ МЕСОПОТАМІЮ,
ТИМЧАСОВО ПІДПОРЯДКУВАВШИ Й АССИРІЙСЬКУ ДЕРЖАВУ.
ХАММУРАПІ СТВОРИВ ЗВІД ЗАКОНІВ,
ЯКІ ТРИВАЛИЙ ПЕРІОД БУЛИ ДЖЕРЕЛОМ ФУНКЦІОНУВАННЯ
СОЦІАЛЬНОЇ, ПОЛІТИЧНОЇ ТА ВІЙСЬКОВОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА,
ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ ВАВИЛОНЦІВ.
 АССИРІЯ

АССИРІЯ — СТАРОДАВНЯ ДЕРЖАВА

У ПІВНІЧНОМУ ДВОРІЧЧІ. НАРОД І ДЕРЖАВА
ОТРИМАЛИ СВОЮ НАЗВУ ЗА ІМ’ЯМ
ВЕРХОВНОГО БОГА АССУРА (АШШУРА).
ОБЛАСТЬ АССИРІЇ РОЗТАШОВУВАЛАСЯ
У ВЕРХНІЙ ТА СЕРЕДНІЙ ТЕЧІЇ РІЧКИ
ТИГР (ТЕРИТОРІЯ СУЧАСНОГО ІРАКУ).

БЛИЗЬКО 2000 Р. ДО Н. Е. АССИРІЙЦІ

ЗВІЛЬНИЛИСЯ ВІД ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД
ШУМЕРІВ ТА АККАДЦІВ І ЗАСНУВАЛИ
АССИРІЙСЬКУ ІМПЕРІЮ; СТОЛИЦЯ —
МІСТО АШШУР У ВЕРХНІЙ ТЕЧІЇ ТИГРУ.
 АССИРІЯ ДОСЯГЛА АПОГЕЮ СВОГО РОЗВИТКУ У 2 ПОЛ. VIII СТ.
ДО Н. Е. НОВА АССИРІЙСЬКА ІМПЕРІЯ (750–620 РР. ДО Н. Е.)
ВВАЖАЄТЬСЯ ПЕРШОЮ ІМПЕРІЄЮ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА. ЇЇ ТОГОЧАСНІ УСПІХИ БУЛИ ПОВ’ЯЗАНІ
З ІМ’ЯМ ПРАВИТЕЛЯ ТИГЛАТПАЛАСАРА III (745–727 РР. ДО Н. Е.). ПРИ НЬОМУ БУЛО
ПРОВЕДЕНО АДМІНІСТРАТИВНУ РЕФОРМУ, СТВОРЕНО РЕГУЛЯРНУ
АРМІЮ, ВСТАНОВЛЕНО ЖОРСТКУ ЦЕНТРАЛІЗОВАНУ ВЛАДУ НАД
ПІДКОНТРОЛЬНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ І НАРОДАМИ. У VII СТ.
ДО Н. Е. АССИРІЯ ПІДКОРИЛА УСЮ МЕСОПОТАМІЮ, СХІДНЕ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я, ЄГИПЕТ, МАЛУ
АЗІЮ, ПЕРСЬКІ ТА МІДІЙСЬКІПЛЕМЕНА. ОДНАК НЕВДОВЗІ ВНУТРІШНІ СУПЕРЕЧНОСТІ
ПРИЗВЕЛИ ДО ЇЇ ЗАНЕПАДУ. АССИРІЯ БУЛА ЗНИЩЕНА У VII СТ. ДО Н. Е. (БЛИЗЬКО 609 Р. ДО Н.
Е.) МІДІЄЮ І НОВОВАВИЛОНСЬКИМ (ХАЛДЕЙСЬКИМ) ЦАРСТВОМ.
 ФІНІКІЯ

ФІНІКІЯ — СТАРОДАВНЯ ДЕРЖАВА,

РОЗТАШОВАНА В ПІВНІЧНІЙ ТА ЦЕНТРАЛЬНІЙ
ЧАСТИНІ СХІДНОГО УЗБЕРЕЖЖЯ
СЕРЕДЗЕМНОГО МОРЯ.

ФІНІКІЯ РОЗТАШОВУВАЛАСЯ НА ПЕРЕХРЕСТІ

МОРСЬКИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ШЛЯХІВ. СЮДИ
ВИХОДИЛИ СУХОДОЛЬНІ ШЛЯХИ КУПЦІВ ІЗ
ДВОРІЧЧЯ, А З ФІНІКІЙСЬКИХ ПОРТІВ КОРАБЛІ
ВИРУШАЛИ ДО ЄГИПТУ, ГРЕЦІЇ ТА ІНШИХ
ДАЛЕКИХ ЗЕМЕЛЬ

ФІНІКІЙЦІ ЗДОБУЛИ ТАКОЖ СЛАВУ НАЙБІЛЬШ

ЖОРСТОКИХ І ПІДСТУПНИХ ПІРАТІВ У ВСЬОМУ
СЕРЕДЗЕМНОМУ МОРІ. ВОНИ ПРОМИШЛЯЛИ
«ЖИВИМ ТОВАРОМ», ВВАЖАЮЧИ РАБОТОРГІВЛЮ
НАЙПРИБУТКОВІШОЮ СПРАВОЮ.
 ФІНІКІЙЦІ БУЛИ ЦИВІЛІЗАЦІЄЮ МОРЕПЛАВЦІВ І
КОРАБЛЕБУДІВНИКІВ. ЇХ АЛФАВІТ ЗГОДОМ БУДЕ
ПОКЛАДЕНО В ОСНОВУ ГРЕЦЬКОГО. ПРОТЯГОМ І
ТИС. ДО Н. Е. ВОНИ КОЛОНІЗУВАЛИ МАЙЖЕ ВСЕ
УЗБЕРЕЖЖЯ СЕРЕДЗЕМНОГО МОРЯ. ФІНІКІЙЦІ МАЛИ
КОЛОНІЇ НА МАЛЬТІ, СИЦИЛІЇ, САРДИНІЇ. ПІСЛЯ
ЗАХОПЛЕННЯ ФІНІКІЇ ПЕРСАМИ
(538 Р. ДО Н. Е.), ЦЕНТР ФІНІКІЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
ПЕРЕМІСТИВСЯ ДО КАРФАГЕНУ (СУЧАСНИЙ ТУНІС),
ЯКИЙ ОБ’ЄДНАВ
ФІНІКІЙСЬКІ КОЛОНІЇ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я.
 ВІДКРИТТЯ І ВИНАХОДИ СТАРОДАВНІХ ФІНІКІЙЦІВ

ПУРПУРОВА ФАРБА - БАГРЯНО-ЧЕРВОНА ФАРБА ТВАРИННОГО

ПОХОДЖЕННЯ, ЯКА ВИГОТОВЛЯЛАСЯ З ОСОБЛИВИХ
МОРСЬКИХ СЛИМАКІВ, ЗА ЯКИМИ ПЛОВЦІ ПІРНАЛИ НА ДНО МОРЯ.
ПОФАРБОВАНІ НЕЮ ТКАНИНИ НЕ ВИГОРЯЛИ НА СОНЦІ Й НЕ
ЛИНЯЛИ ВІД ПРАННЯ.

ПРОЗОРЕ СКЛО - ФІНІКІЙЦІ ЗМІШУВАЛИ БІЛИЙ

МОРСЬКИЙ ПІСОК ІЗ СЕЛІТРОЮ І ПЛАВИЛИ ЦЮ СУМІШ
НА
ВОГНІ. ВОНИ ОТРИМУВАЛИ ПРОЗОРЕ СКЛО (КОЛЬОРОВЕ
НЕПРОЗОРЕ СКЛО ВМІЛИ РОБИТИ
ЄГИПТЯНИ) І РОБИЛИ З НЬОГО МАЛЕНЬКІ ПОСУДИНКИ ДЛЯ
ПАХОЩІВ І ЛЮСТЕРКА. ФІНІКІЙЦІ ПЕРШИМИ ВИНАЙШЛИ
СКЛОДУВНУ ТЕХНІКУ
 АЛФАВІТ - БЛИЗЬКО 2 ТИС. РОКІВ ТОМУ ФІНІКІЙЦІ ВИНАЙШЛИ
АЛФАВІТ — СИСТЕМУ ПИСЬМА, У ЯКІЙ КОЖНИЙ ЗНАК ПЕРЕДАВАВ
НЕ СЛОВО, А ЗВУК АБО ЛІТЕРУ. УСЬОГО У ФІНІКІЙСЬКОМУ
АЛФАВІТІ БУЛО 22 ЛІТЕРИ, ЩО ПОЗНАЧАЛИ ЛИШЕ ПРИГОЛОСНІ
ЗВУКИ. САМЕ СЛОВО «АЛФАВІТ» ВИНИКЛО ВІД НАЗВ ДВОХ
ФІНІКІЙСЬКИХ ЛІТЕР — «АЛЕФ» І «БЕТ», ЯКІ ОЗНАЧАЛИ «БИК» І
«БУДИНОК»

МОРЕПЛАВСТВО - ФІНІКІЙЦІ ВВАЖАЛИСЯ НАЙКРАЩИМИ

МОРЕПЛАВЦЯМИ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ. У VI СТ. ДО Н. Е. ВОНИ
ВПЕРШЕ ЗДІЙСНИЛИ ПОДОРОЖ НАВКОЛО АФРИКИ. ФІНІКІЙЦІ
ТАКОЖ ДОСЯГАЛИ ІСПАНІЇ (КРАЇНИ, БАГАТОЇ СРІБЛОМ), ВЕЛИКОЇ
БРИТАНІЇ АБО ОЛОВ’ЯНИХ ОСТРОВІВ, ДЕ БУЛО ОЛОВО, НЕОБХІДНЕ
ДЛЯ ВИПЛАВКИ БРОНЗИ, І БУРШТИНОВОГО БЕРЕГУ (ПРИБАЛТИКИ),
ЗВІДКИ ПРИВОЗИЛИ БУРШТИН ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ПРИКРАС
 ІЗРАЇЛЬСЬКО-ІУДЕЙСЬКЕ ЦАРСТВО

ІЗРАЇЛЬСКО-ІУДЕЙСЬКЕ ЦАРСТВО —
СТАРОДАВНЯ ДЕРЖАВА, ЗАСНОВАНА
ІЗРАЇЛЬСЬКО-ІУДЕЙСЬКИМИ ПЛЕМЕНАМИ
НА ТЕРИТОРІЇ ПІВНІЧНОЇ І ПІВДЕННОЇ
ПАЛЕСТИНИ.

ЧАСТИНА ЗЕМЕЛЬ ДОСИТЬ РОДЮЧА, АЛЕ БІЛЬШІСТЬ

ТЕРИТОРІЙ — ЦЕ КАМ’ЯНИСТІ
ПОРОДИ, НА ЯКИХ ЗАЙМАТИСЬ СІЛЬСЬКИМ
ГОСПОДАРСТВОМ БУЛО НЕМОЖЛИВО.
ЛІТО ТУТ ДОСИТЬ СУХЕ І СПЕКОТНЕ, ТРИВАЛО З
КВІТНЯ ПО ЛИСТОПАД. РЕШТА РОКУ
— ХОЛОДНА І ДОЩОВА ЗИМА

У ДАВНИНУ ЇЇ НАЗИВАЛИ ХАНААН, А ЇЇ МЕШКАНЦІВ

ХАНАНЕЇ. КРІМ ХАНАНЕЇВ ТУТ ЖИЛО ПЛЕМЯ ФІЛІСТИМЛЯН
(«ПЕЛЕШТИМ»), ЗА НАЗВОЮ ЯКИХ ВСЯ КРАЇНА СТАЛА
СТАЛА НАЗИВАТИСЯ ПЕЛЕШТИМ, АБО ПАЛЕСТИНА.
 У ІІ ТИС. ДО Н.Е. ЄВРЕЙСЬКІ ПЛЕМЕНА ПОЧАЛИ
ЗАВОЙОВУВАТИ ПАЛЕСТИНУ. ЄВРЕЇ – КОЧОВІ ПЛЕМЕНА, ЯКІ
ПЕРЕСЕЛИЛИСЬ ДО ПАЛЕСТИНИ З-ЗА Р. ЄВФРАТ («ЗАРІЧНІ
ЛЮДИ»).

СТАРОДАВНЄ ЦАРСТВО ІЗРАЇЛЬ СКЛАДАЛОСЯ З 12 КОЛІН,

ПЛЕМЕН ЧИ РОДІВ, КОЖЕН З ЯКИХ МАВ НАЗВУ ВІД
СВОГО РОДОНАЧАЛЬНИКА. ЙМОВІРНО, В І ТИСЯЧОЛІТТІ
ДО Н.Е. ЧЕРЕЗ НАПАДИ ЗОВНІШНІХ ВОРОГІВ ТА
ВНУТРІШНІ ПРОТИРІЧЧЯ МІЖ РОДАМИ, ЦАРСТВО
РОЗПАЛОСЯ НА ДВА ДЕРЖАВНИХ УТВОРЕННЯ:
ПІВНІЧНО-СХІДНЕ, ЗА ЯКИМ ЗБЕРЕГЛАСЯ НАЗВА
ІЗРАЇЛЬ, ТА ПІВДЕННО-ЗАХІДНЕ З НАЗВОЮ ЮДЕЯ.
КОРДОНОМ МІЖ ЦАРСТВАМИ СЛУГУВАЛИ РІКА ЙОРДАН
ТА МЕРТВЕ МОРЕ.

ХОЧА ІСНУВАВ ТАКИЙ ПОДІЛ, УСІ 12 КОЛІН

ОБ’ЄДНУВАЛИСЯ СПІЛЬНОЮ НАЗВОЮ — ЄВРЕЇ.
 У ХV СТ. ДО Н.Е. ПАЛЕСТИНУ ЗАХОПЛЮЄ ЄГИПЕТСЬКИЙ
ФАРАОН ТУТМОС ІІІ. ЄВРЕЇВ – РАБІВ ЄГИПТЯНИ
ПРИМУШУВАЛИ ТЯЖКО ПРАЦЮВАТИ НА ПОЛЯХ, НА
БУДІВНИЦТВІ ХРАМІВ І ГРОБНИЦЬ.ОДНА З НАЙВІДОМІШИХ
СПОРУД, ПОВ'ЯЗАНИХ З ЦИМ ПЕРІОДОМ, ЦЕ ХРАМ АМОНА У
КАРНАКУ, ЯКИЙ БУВ РОЗШИРЕНИЙ ТА ПРИКРАШЕНИЙ ЗА
ЧАСІВ ТУТМОСА ІІІ.

ЗАХОПЛЕННЯ ПАЛЕСТИНИ ЄГИПЕТСЬКИМ ФАРАОНОМ

ТУТМОСОМ ІІІ В ХV СТ. ДО Н.Е. БУЛО ЧАСТИНОЮ
ЄГИПЕТСЬКОЇ ЕКСПАНСІЇ В СИРІЮ-ПАЛЕСТИНУ. ФАРАОНИ
ІІІ ДИНАСТІЇ ПРАГНУЛИ РОЗШИРИТИ СВОЇ ВОЛОДІННЯ
НА СХІД І КОНТРОЛЮВАТИ ВАЖЛИВІ ТОРГОВІ МАРШРУТИ.
ЗАХОПЛЕННЯ ПАЛЕСТИНИ ВКЛЮЧАЛО В СЕБЕ
ПІДКОРЕННЯ МІСТ ТА РЕГІОНІВ ЦІЄЇ ОБЛАСТІ.

ЛИШЕ У 1250Р. ДО Н.Е., ЗА ПРАВЛІННЯ РАМЗЕСА ІІ, ЄВРЕЇВ ЗВІЛЬНИВ ВІД ЄГИПЕТСЬКОЇ НЕВОЛІ
ВОЖДЬ МОЙСЕЙ. МОЙСЕЙ, ЄВРЕЙСЬКИЙ ЛІДЕР, БУВ ОБРАНИЙ БОГОМ, ЩОБ ВИВЕСТИ ЄВРЕЇВ З
ПОЛОНУ В ЄГИПТІ. ЙОГО БОРОТЬБА З ФАРАОНОМ І ДЕСЯТЬ КАР СТАЛИ ВІДОМИМИ ЯК "ВИХІД ЄВРЕЇВ
З ЄГИПТУ" АБО "ІСХОД". ЦЕ ПОДІЯ ПРИЗВЕЛА ДО ЗАСНУВАННЯ ЄВРЕЙСЬКОЇ НАЦІЇ І СТАЛА ОДНІЄЮ З
КЛЮЧОВИХ ПОДІЙ В ІСТОРІЇ ЄВРЕЙСЬКОГО НАРОДУ.
У ХІ СТ. ДО Н.Е. В ПАЛЕСТИНІ УТВОРЮЮТЬСЯ
ДВА ЦАРСТВА: У ПІВНІЧНІЙ ЧАСТИНІ –
ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ( ЦАР САУЛ ), А В ПІВДЕННІЙ –
ІУДЕЙСЬКЕ ( ЦАР ДАВИД, ЯКИЙ СПОЧАТКУ
СЛУЖИВ У САУЛА ЗБРОЄНОСЦЕМ І
МУЗИКАНТОМ, А ПОТІМ УТІК ВІД НЬОГО І
СТВОРИВ ВЛАСНУ ДЕРЖАВУ ).

У 1004 Р. ДО Н.Е., ПІСЛЯ СМЕРТІ САУЛА ДАВИД

ОБ’ЄДНУЄ ОБИДВІ ДЕРЖАВИ В ІЗРАЇЛЬСЬКО –
ІУДЕЙСЬКЕ ЦАРСТВО.

ОБ'ЄДНАВШИ ІЗРАЇЛЬ, ДАВИД ПОШИРИВ

СВОЮ ЕКСПАНСІЮ НА СУМІЖНІ ТЕРИТОРІЇ.
СПОЧАТКУ ВІН ЗАВОЮВАВ МОАВ. ПОТІМ
ДАВИД В СОЮЗІ З ТОЇ, ЦАРЕМ ХАМАТУ, ПОЧАВ
ПЕРЕМОЖНУ ВІЙНУ ПРОТИ АРАМУ, ЧИЇ
НАПІВКОЧОВІ ЦАРСТВА (СУВА (ЦОВА),
ДАМАСК, БЕТ-РЕХОВА) РОЗТАШОВУВАЛИСЯ НА
ТЕРИТОРІЇ СИРІЇ. СИРІЙСЬКИЙ ПОХІД ВИВІВ
ДАВИДА ДО БЕРЕГІВ ЄВФРАТА Й ЗАБЕЗПЕЧИВ
ЙОМУ ДОСТУП ДО РОДОВИЩ МІДІ. НА ПІВДНІ
ВІН ПРИЄДНАВ ІДУМЕЮ.
 НАЙБІЛЬШОЇ МОГУТНОСТІ ІЗРАЇЛЬСЬКО – ІУДЕЙСЬКЕ
ЦАРСТВО ДОСЯГЛО ЗА ЧАСІВ ЦАРЯ СОЛОМОНА ( 964 –
928 РР. ДО Н.Е. ). ВІН НЕ ВІВ ЗАГАРБНИЦЬКИХ ВОЄН, А
ЗАЙМАВСЯ МИРНИМ БУДІВНИЦТВОМ. СОЛОМОН
УСЛАВИВСЯ ЯК МУДРИЙ ПРАВИТЕЛЬ І СПРАВЕДЛИВИЙ
СУДДЯ.

СОЛОМОН РОЗДІЛИВ ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ЦАРСТВО НА 12 ОБЛАСТЕЙ,

ЯКІ ПРИ ЦЬОМУ НЕ НАЛЕЖАЛИ ОКРЕМИМИ КОЛІНАМ (РОДАМ).
ЗАДЛЯ ЗАХИСТУ ВІД ВОРОГІВ СОЛОМОН ЗІБРАВ ЧИСЛЕННЕ
ВІЙСЬКО ТА ЗАСНУВАВ МІСТА-ГАРНІЗОНИ. ВІН МАВ 40 ТИС.
КОЛІСНИЦЬ І 12 ТИС. ВЕРШНИКІВ. ЗА ЙОГО НАКАЗОМ ВЕЛАСЯ
МОРСЬКА ТОРГІВЛЯ, В ІЗРАЇЛЬ ДОСТАВЛЯЛИСЯ ЧИСЛЕННІ
ЕКЗОТИЧНІ ТОВАРИ ТА ЩОРІЧНО — ДАРИ ВІД ІНШИХ ЦАРСТВ.
СОЛОМОН ЗДОБУВ СЛАВУ НАЙБАГАТШОГО ТА НАЙМУДРІШОГО
ЦАРЯ. ВІН СПОРУДИВ НАВКОЛО ЄРУСАЛИМА ТА ІНШИХ МІСТ
МОГУТНІ МУРИ, ПОБУДУВАВ У СТОЛИЦІ ЦАРСЬКИЙ ПАЛАЦ. АЛЕ
НАЙБІЛЬШ ЛЕГЕНДАРНОЮ СПОРУДОЮ МОЖНА ВВАЖАТИ ХРАМ
СОЛОМОНА. ЦЕЙ ХРАМ БУВ ЄДИНИМ МІСЦЕМ ПОКЛОНІННЯ
БОГУ ЯГВЕ. ЗАВДЯКИ ЦЬОМУ ЄРУСАЛИМ СТАВ НЕ ТІЛЬКИ
ЦАРСЬКОЮ СТОЛИЦЕЮ, А Й РЕЛІГІЙНИМ ЦЕНТРОМ.
ПРОТЕ, ОДРАЗУ ПІСЛЯ СМЕРТІ ЦАРЯ СОЛОМОНА, В Х СТ.ДО Н.Е. ЙОГО ДЕРЖАВА РОЗПАЛАСЯ НА
ДВІ ЧАСТИНИ – ІЗРАЇЛЬ ТА ІУДЕЮ, ЯКІ ПОСТІЙНО МІЖ СОБОЮ ВОРОГУВАЛИ. СТОЛИЦЕЮ
ІЗРАЇЛЬСЬКОГО ЦАРСТВА СТАЛА САМАРІЯ, А ІУДЕЙСЬКОГО – ЄРУСАЛИМ.

ВІЙНА ОСЛАБИЛА ОБИДВІ ДЕРЖАВИ І ЦИМ СКОРИСТАЛИСЯ

ВОРОГИ. У VІІІ СТ. ДО Н.Е. АССИРІЯ ЗАХОПИЛА ІЗРАЇЛЬ, А У VІ
СТ. ДО Н.Е. ВАВИЛОНСЬКИЙ ЦАР НАВУХОДОНОСОР ІІ
ЗАВОЮВАВ ІУДЕЮ.

ШОМРОН-СЕБАСТІЯ ОЛИВКОВА ГОРА У ЄРУСАЛИМІ

 РЕЛІГІЯ ІЗРАЇЛЬСЬКО-ЮДЕЙСЬКОГО ЦАРСТВА

СТАРОДАВНІ ЄВРЕЇ З ЧАСОМ ПРИЙШЛИ ДО

ЄДИНОБОЖЖЯ — МОНОТЕЇЗМУ. МОНОТЕЇЗМ — ЦЕ ВІРА
В ЄДИНОГО БОГА, ТВОРЦЯ ВСЬОГО СУЩОГО.

ВСІ КОЛІНА ШАНУВАЛИ ЄДИНОГО БОГА — ЯГВЕ

(ЄГОВА). СТАРОДАВНІ ЄВРЕЇ ВІРИЛИ, ЩО ЯГВЕ
СТВОРИВ УВЕСЬ СВІТ І ЗАЛИШИВ ЛЮДЯМ ЗАКОНИ, ЗА
ЯКИМИ ВОНИ МАЮТЬ ЖИТИ. ЦІ ЗАКОНИ БУЛИ
ЗАПИСАНІ НА КАМ’ЯНИХ СКРИЖАЛЯХ. МИ ЇХ ЗНАЄМО
ЯК ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ.

ІСТОРІЮ ЄВРЕЙСЬКОГО НАРОДУ МИ ДІЗНАЄМОСЬ З БІБЛІЇ. БІБЛІЯ ЦЕ — СВЯЩЕННА

КНИГА ХРИСТИЯН, ЯКА ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА ДВІ ЧАСТИНИ (СТАРИЙ ЗАПОВІТ ТА НОВИЙ
ЗАПОВІТ) І СКЛАДАЄТЬСЯ З ОКРЕМИХ КНИГ, НАПИСАНИХ РІЗНИМИ АВТОРАМИ. ІНШИМИ
СКЛАДОВИМИ БІБЛІЇ Є КНИГА ПРОРОКІВ ТА ПИСАННЯ.
В СТАРОМУ ЗАПОВІТІ МІСТЯТЬСЯ ПЕРЕКАЗИ СТАРОДАВНІХ ЄВРЕЇВ, РОЗДУМИ
МУДРЕЦІВ, ДАВНІ ЗАКОНИ ТА ЗВИЧАЇ. У НЬОМУ РОЗПОВІДАЄТЬСЯ ПРО ІСТОРІЮ
СТАРОДАВНІХ НАРОДІВ БЛИЗЬКОГО СХОДУ, ПЕРЕДУСІМ ЄВРЕЇВ.
 ЦЕНТРАЛЬНИМ СВЯТИНЕЮ БУВ ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ХРАМ,
СПОРУДЖЕНИЙ ПІД ЧАС ПРАВЛІННЯ ЦАРЯ СОЛОМОНА. В ХРАМІ
ЗНАХОДИЛАСЬ КОВЧЕГ ЗАПОВІТУ, ЯКА СИМВОЛІЗУВАЛА
ПРИСУТНІСТЬ БОЖЕСТВА.

В ІУДАЇЗМІ БУЛО РОЗРОБЛЕНО ЗВІД ПРАВИЛ, ВІДОМИЙ ЯК ТОРА.

ТОРА СКЛАДАЛАСЬ З П'ЯТИ КНИГ МОЙСЕЯ (БУТТЯ, ВИХІД, ЛЕВИТ,
ЧИСЛА, ВТОРОЗАКОННЯ), ЯКІ МІСТИЛИ ЗАКОНИ, ЗАПОВІДІ,
МОРАЛЬНІ НОРМИ ТА ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ. ВОНА ВВАЖАЛАСЬ
СВЯТИМ ПИСЬМОМ ТА БУЛА ОСНОВОЮ РЕЛІГІЙНОГО ТА
ПРАВОВОГО ЖИТТЯ НАРОДУ.
ХАЛДЕЙСЬКЕ ЦАРСТВО

ХАЛДЕЇ — СЕМІТСЬКІ ПЛЕМЕНА, ЯКІ

В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ I ТИС. ДО Н. Е.
ЗАСЕЛЯЛИ ПІВДЕННУ ЧАСТИНУ
ДВОРІЧЧЯ. ВАЖЛИВУ РОЛЬ У ДОЛІ
СХІДНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ХАЛДЕЇ
ПОЧАЛИ ВІДІГРАВАТИ З VIII СТ. ДО Н.
Е., КОЛИ РОЗПОЧАЛИ БОРОТЬБУ З
АССИРІЄЮ ЗА ВОЛОДІННЯ
ВАВИЛОНОМ.

У 626—539 РР. ДО Н. Е.
У ВАВИЛОНІ ПРАВИЛА ХАЛДЕЙСЬКА
ДИНАСТІЯ, ЯКА ЗАСНУВАЛА
НОВОВАВИЛОНСЬКЕ (ХАЛДЕЙСЬКЕ)
ЦАРСТВО.
 РОЗКВІТ ХАЛДЕЙСЬКОГО ЦАРСТВА ЗА ПРАВЛІННЯ НАВУХОДОНОСОРА ІІ

НАВУХОДОНОСОР ІІ — ПРАВИТЕЛЬ
ХАЛДЕЙСЬКОГО (НОВОВАВИЛОНСЬКОГО)
ЦАРСТВА У 604—562 РР. ДО Н. Е.
ЙОГО СОРОКАРІЧНЕ ПРАВЛІННЯ СТАЛО
ПЕРІОДОМ ВЕЛИКИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ
НАДБАНЬ, ВІДРОДЖЕННЯ Й РОЗКВІТУ
ВАВИЛОНІЇ. ОСТАННІЙ ВИЗНАЧНИЙ ПРАВИТЕЛЬ
НА ВАВИЛОНСЬКОМУ ПРЕСТОЛІ.

ЗА ПРАВЛІННЯ НАВУХОДОНОСОРА II
ВАВИЛОНІЯ ДОСЯГЛА ВИЩОЇ ТОЧКИ
СВОГО РОЗВИТКУ, А ВАВИЛОН
СТАВ ГОЛОВНИМ ТОРГОВИМ І
РЕМІСНИЧИМ ЦЕНТРОМ
ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ
 ВІВ УСПІШНІ ВІЙНИ ПРОТИ ЄГИПТУ ТА ЙОГО
АЗІАТСЬКИХ СОЮЗНИКІВ. У 605 Р. ДО Н. Е.
ЗАВОЮВАВ ТЕРИТОРІЮ СИРІЇ Й ПАЛЕСТИНИ,
У 598 Р. ДО Н. Е. ЗДІЙСНИВ ПОХІД ДО ПІВНІЧНОЇ
АРАВІЇ

У 597, А ПОТІМ У 586 Р. ДО Н. Е.

ЗРУЙНУВАВ ПОВСТАЛИЙ ПРОТИ ЙОГО ВЛАДИ
ЄРУСАЛИМ, ЛІКВІДУВАВ ІУДЕЙСЬКЕ ЦАРСТВО,
ПРИМУСОВО ПЕРЕСЕЛИВ ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ
МЕШКАНЦІВ ІУДЕЇ ДО ВАВИЛОНА (ТАК ЗВАНИЙ
«ВАВИЛОНСЬКИЙ ПОЛОН ІУДЕЇВ»)

ПІСЛЯ ЗАВОЮВАННЯ ІУДЕЇ ПІДКОРИВ

УСЮ ФІНІКІЮ. НАЙДОВШЕ ЧИНИЛО
ОПІР ВАВИЛОНЯНАМ НАСЕЛЕННЯ
ФІНІКІЙСЬКОГО МІСТА ТІРА — БЛИЗЬКО
ТРИНАДЦЯТИ РОКІВ.
 У 568 Р. ДО Н. Е. НАВУХОДОНОСОР ЗДІЙСНИВ
СПУСТОШЛИВИЙ ПОХІД ДО ЄГИПТУ, ЯКИЙ
ЗАВЕРШИВСЯ ПОРАЗКОЮ.

ЗА НАКАЗОМ ПРАВИТЕЛЯ НА КОРДОНІ З

МІДІЙСЬКИМ
ЦАРСТВОМ ЗБУДУВАЛИ МІЦНІ ОБОРОННІ СПОРУДИ,
УНАСЛІДОК ЧОГО ВАВИЛОН ПЕРЕТВОРИВСЯ У
НЕПРИСТУПНУ ФОРТЕЦЮ.

БУЛО ЗБІЛЬШЕНО І РЕКОНСТРУЙОВАНО

ІРИГАЦІЙНІ СПОРУДИ, ВЕЛОСЯ БУДІВНИЦТВО
ШЛЯХІВ, ПАЛАЦІВ
І ХРАМІВ.
 ВАВИЛОН – НАЙБІЛЬШЕ МІСТО ДВОРІЧЧЯ

МІСТО ВАВИЛОН НА ПОЧАТКУ СВОЄЇ ЗАБУДОВИ МАЛО

ВИГЛЯД ЧОТИРИКУТНИКА ПЛОЩЕЮ БЛИЗЬКО 400 ГА.
СТОРОНИ ЦЬОГО ЧОТИРИКУТНИКА БУЛИ ЗОРІЄНТОВАНІ
ЗА ЧОТИРМА «ВІТРАМИ», ТОБТО ЗА СТОРОНАМИ СВІТУ.
РІЧКА ЄВФРАТ ПОДІЛЯЛА МІСТО НА ДВІ ЧАСТИНИ. НА
ЛІВОМУ БЕРЕЗІ РОЗТАШОВУВАЛОСЯ СТАРЕ МІСТО, А НА
ПРАВОМУ – НОВЕ. У ПЕРІОД НАЙВИЩОГО РОЗКВІТУ
ВАВИЛОНА ЗА ЦАРЯ НАВУХОДОНОСОРА II БУЛО
ПОБУДОВАНО НАВКОЛО НОВОГО МІСТА МУРИ
ДОВЖИНОЮ МАЙЖЕ 18 КМ. ВОНИ БУЛИ ТАКИМИ
ШИРОКИМИ, ЩО НА НИХ МОГЛИ РОЗ'ЇХАТИСЯ ДВІ
КОЛІСНИЦІ, ЗАПРЯЖЕНІ ЧЕТВІРКОЮ КОНЕЙ.

ПЛОЩА МІСТА В ЦЕЙ ЧАС СЯГАЛА 1000 ГА, А ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ – 500 ТИС. ЧОЛОВІК. У
БУДІВНИЦТВІ ВИКОРИСТОВУВАЛИСЬ АСФАЛЬТ, КАМІНЬ ТА ОБПАЛЕНА ЦЕГЛА. СВОЄЮ ВЕЛИЧЧЮ
ВРАЖАЛИ ВУЛИЦІ МІСТА, ПАЛАЦИ І ДЕСЯТКИ ХРАМІВ.
 ВОРОТА ІШТАР

СЕРЕД ВОРІТ, ПРИСВЯЧЕНИХ БОГАМ, СВОЄЮ

КРАСОЮ ВИРІЗНЯЛИСЯ ВОРОТА БОГИНІ
ІШТАР. ВОНИ БУЛИ ПАРАДНИМ ВХОДОМ ДО
МІСТА. МАСИВНІ ВИСОКІ КВАДРАТНІ БАШТИ,
З'ЄДНАНІ АРКОЮ, ПРИКРАШАЛИСЯ
РЕЛЬЄФАМИ З ГЛАЗУРОВАНОЇ ЦЕГЛИ. НА
СИНЬОМУ ТЛІ ЧІТКО ВИРІЗНЯЛИСЯ 575
РЕЛЬЄФІВ ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМИ СВЯЩЕННИХ
ТВАРИН – БІЛИХ З ЖОВТОЮ І ЖОВТИХ З
ЧЕРВОНОЮ ГРИВОЮ БИКІВ, А ТАКОЖ
ЗАГАДКОВОГО ЗВІРА «СІРРУШ» –
НАПІВЗМІЯ-НАПІВПТАХА З ЛАПАМИ ЛЕВА,
РОЗДВОЄНИМ ЯЗИКОМ, З РОГОМ НА
ПЛАСКІЙ ГОЛОВІ ТА ТІЛОМ, ВКРИТИМ
ЛУСКОЮ.
 ДОРОГА ПРОЦЕСІЙ

ВІД ВОРІТ ІШТАР ПОЧИНАЛАСЯ

НАЙВЕЛИЧНІША У СВІТІ НА ТОЙ ЧАС
ДОРОГА ПРОЦЕСІЙ («АЙБУР-ШАБА»). ЇЇ
ПОБУДУВАЛИ ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
І ПЕРЕСУВАННЯ ЛЮДЕЙ. ПО НІЙ, ВВАЖАЛИ
ВАВИЛОНЯНИ, ПРОХОДИВ І САМ БОГ
МАРДУК, ЯКОМУ ВОНИ ПОКЛОНЯЛИСЯ.
ШИРИНА ВУЛИЦІ СТАНОВИЛА 23 М. ВОНА
МАЛА СКЛАДНУ БУДОВУ: НА ЦЕГЛЯНИЙ
НАСТИЛ БУЛО ПОКЛАДЕНО АСФАЛЬТ, А
ЗВЕРХУ – ВАПНЯКОВІ ПЛИТИ, ПРИКРАШЕНІ
ЧЕРВОНИМ КАМЕНЕМ. ОБАБІЧ ДОРОГИ
ЗДІЙМАЛИСЯ В НЕБО ВИСОКІ МУРИ, З ЯКИХ
ЗАГРОЗЛИВО ДИВИЛИСЯ 120 ЛЕВІВ ІЗ
ЖОВТО-ЧЕРВОНИМИ ГРИВАМИ.
 ПАЛАЦ НАВУХОДОНОСОРА II

ЩЕ ОДНИМ ДИВОМ ВАВИЛОНА БУВ ВЕЛИЧЕЗНИЙ ПАЛАЦ

НАВУХОДОНОСОРА II. ЦАР СТВЕРДЖУВАВ, ЩО ПОБУДУВАВ ЙОГО
ЗА 15 ДІБ. ПАЛАЦ БУВ ПИШНО ОЗДОБЛЕНИЙ
БАГАТОКОЛЬОРОВИМИ БАРЕЛЬЄФАМИ Й ГЛАЗУРОВАНОЮ
ПЛИТКОЮ. ТРОННА ЗАЛА НАВУХОДОНОСОРА II МАЛА ШИРИНУ
60 М І У ВИСОТУ СЯГАЛА 20 М. У ПАЛАЦІ ЗБЕРІГАЛИСЯ
ВІЙСЬКОВІ ТРОФЕЇ ВАВИЛОНСЬКИХ ЦАРІВ.
 ВИСЯЧІ САДИ СЕМІРАМІДИ

НЕПОДАЛІК ВІД ПАЛАЦУ РОЗТАШОВУВАЛИСЯ

ВИСЯЧІ САДИ, ЯКІ ДАВНІ ГРЕКИ ПІЗНІШЕ НАЗВАЛИ
ОДНИМ ІЗ ЧУДЕС СВІТУ. ЦЯ БАГАТОРІВНЕВА
БУДІВЛЯ, СХОЖА НА СТУПІНЧАСТУ ПІРАМІДУ,
МАЙЖЕ ВСЯ БУЛА ВКРИТА РОСЛИНАМИ. НА
КОЖНОМУ РІВНІ РОСЛИ ПАЛЬМИ, КИПАРИСИ ТА
ІНШІ ДЕРЕВА. ДЛЯ ЇХ ЗРОШЕННЯ ВАВИЛОНЯНИ
СТВОРИЛИ СКЛАДНУ СИСТЕМУ ПОЛИВУ.
УСЕРЕДИНІ СПОРУДИ ПРАЦЮВАЛИ ПРИСТРОЇ, ЯКІ
ПОСТАЧАЛИ ВОДУ З ЄВФРАТУ НА КОЖНИЙ З
ПОВЕРХІВ. ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ІСТОРИК ДІОДОР
СИЦИЛІЙСЬКИЙ СТВЕРДЖУВАВ, ЩО ЦІ САДИ БУЛИ
ЗБУДОВАНІ ЦАРИЦЕЮ ШАММУРАМАТ
(СЕМІРАМІДОЮ) БЛИЗЬКО 800 Р. ДО Н.Е. ОДНАК ЗА
ІНШИМИ ДАНИМИ ВИСЯЧІ САДИ НАВУХОДОНОСОР
II ПОДАРУВАВ СВОЇЙ ДРУЖИНІ АМІТІС, ЦЕ
СТАЛОСЯ МАЙЖЕ ЧЕРЕЗ 200 РОКІВ ПІСЛЯ СМЕРТІ
СЕМІРАМІДИ.
 ВАВИЛОНСЬКА ВЕЖА

ЇЇ НАЗИВАЛИ ЕТЕМЕНАНКІ – «ДІМ НАРІЖНОГО КАМЕНЯ

НЕБА І ЗЕМЛІ», БО ВОНА, ЗА ЗАДУМОМ, МАЛА
З'ЄДНУВАТИ ЗЕМЛЮ І НЕБО, НА ЯКОМУ ЖИЛИ БОГИ.
ВАВИЛОНСЬКУ ВЕЖУ БУЛО ЗБУДОВАНО НА ОСНОВІ
ОДНОГО З НАЙДАВНІШИХ ЗИКУРАТІВ ЧАСІВ ЦАРЯ
ХАММУРАПІ

НАПИС НА ВЕЖІ ВІД ІМЕНІ ЦАРЯ

НАБОПАЛАССАРА (VII СТ. ДО Н.Е.) РОЗПОВІДАВ:
«МАРДУК ЗВЕЛІВ МЕНІ ЗБУДУВАТИ ВЕЖУ
ЕТЕМЕНАНКІ, ЯКА ДО МЕНЕ БУЛА ВЕТХА І
ДОВЕДЕНА ДО РУЙНАЦІЇ, ЗВЕСТИ ФУНДАМЕНТ І
ВСТАНОВИТИ ЇЇ НА ГРУДЯХ ПІДЗЕМНОГО СВІТУ,
А ВЕРШИНА ЇЇ ЩОБ ЗДІЙМАЛАСЯ В
ПІДНЕБЕССЯ». ДОБУДОВУВАЛИ ТА
ПОНОВЛЮВАЛИ ВЕЖУ І НАСТУПНИКИ
НАБОПАЛАССАРА. КОЖЕН З НИХ ВВАЖАВ
ПОЧЕСНОЮ СПРАВОЮ ДОЛУЧИТИСЯ ДО
БУДІВНИЦТВА ЕТЕМЕНАНКІ.
 ПЕРСЬКА ДЕРЖАВА

СТАРОДАВНЯ ПЕРСІЯ — ДЕРЖАВА

В ПЕРЕДНІЙ І ЦЕНТРАЛЬНІЙ АЗІЇ НА
ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНИХ ДЕРЖАВ ІРАНУ
Й ПАКИСТАНУ. ДО І ТИС. ДО Н. Е. НАЛЕЖАТЬ
ПЕРШІ ЗГАДКИ В АССИРІЙСЬКИХ
НАПИСАХ ОБЛАСТІ ПАРСУА АБО ПАРСА.
ЗВІДСИ ПОХОДИТЬ НАЗВА КРАЇНИ —
ПЕРСІЯ — І НАРОДУ, ЯКИЙ ЇЇ ЗАСЕЛЯВ, —
ПЕРСИ.
ВИНИКНЕННЯ ПЕРСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
 КІР ІІ ВЕЛИКИЙ

КІР НАРОДИВСЯ БЛИЗЬКО 590 Р. ДО Н. Е. В СІМ'Ї

АХЕМЕНІДІВ, ЯКА, БУДУЧИ ВАСАЛОМ МІДІЇ,
ПРАВИЛА ЦАРСТВОМ ПЕРСІС В СУЗІАНІ (НА
ПІВДЕННОМУ ЗАХОДІ ПЕРСІЇ). ЗІЙШОВ НА ТРОН
ПІСЛЯ СМЕРТІ СВОГО БАТЬКА, КАМБІСА І, У 558
Р. ДО Н. Є. ГРЕЦЬКІ ТА ВАВИЛОНСЬКІ ДЖЕРЕЛА
СХОДЯТЬСЯ НА ТОМУ, ЩО ПОВСТАННЯ КІРА
ПРОТИ МІДІЇ ТРИВАЛО 3 РОКИ. СПОЧАТКУ УСПІХ
БУВ НА БОЦІ МІДЯН, АЛЕ ОСТАННІ БИТВИ БУЛИ
ВИГРАНІ ПЕРСАМИ, І В 550 Р. ДО Н. Є. ВОНИ
ЗАХОПИЛИ МІДІЙСЬКУ СТОЛИЦЮ ЕКБАТАНУ,
ПРИ ЦЬОМУ БУЛО ВЗЯТО В ПОЛОН ЦАРЯ
АСТІАГА. КІР ДОЗВОЛИВ ЙОМУ ЖИТИ ПРИ
ПЕРСЬКОМУ ДВОРІ. СТАВШИ ВОЛОДАРЕМ
ВСЬОГО МІДІЙСЬКОГО ЦАРСТВА, КІР ПОЧАВ
РОЗШИРЮВАТИ СВОЇ ВОЛОДІННЯ. СПОЧАТКУ
ВІН ЗДІЙСНИВ ПОХІД ПРОТИ ЛІДІЇ, ДЕРЖАВИ В
МАЛІЙ АЗІЇ.
 НЕЗАБАРОМ ПОЛКОВОДЦІ КІРА ЗАВОЮВАЛИ
КАРІЮ, ЛІКІЮ, А ПОТІМ І ВСЮ МАЛУ АЗІЮ. ТИМ
ЧАСОМ ЦАР ПОЧАВ ЗАХОПЛЮВАТИ ТЕРИТОРІЇ В
СХІДНОМУ ІРАНІ. НАРЕШТІ У НЬОГО ЗАЛИШИВСЯ
ТІЛЬКИ ОДИН СУПРОТИВНИК — ВАВИЛОНІЯ. ЦАР
ВАВИЛОНІЇ НАБОКІД У ТОЙ ЧАС НЕ
КОРИСТУВАВСЯ ПОПУЛЯРНІСТЮ У СВОЇХ
ПІДДАНИХ, ТОМУ В 539 Р. ДО Н. Є. ЖИТЕЛІ
СТОЛИЦІ ВІДКРИЛИ ВОРОТА ТА ВІТАЛИ КІРА,
ЯКИЙ ВСТУПИВ У МІСТО. ВІН ВИЗНАВ
ВАВИЛОНСЬКОГО БОГА МАРДУКА І СТАВ ЦАРЕМ
ВАВИЛОНІЇ. КІР ВІДНОВЛЮВАВ ХРАМИ І
ВИСТУПАВ У РОЛІ ЗАХИСНИКА ПРАВ НАРОДУ. ВІН
ДОЗВОЛИВ ЄВРЕЯМ ПОВЕРНУТИСЯ З
»ВАВИЛОНСЬКОГО ПОЛОНУ» В ЄРУСАЛИМ, А УКАЗ
538 Р. ДО Н. Є. НАДАВ ЇМ ПРАВО ВІДБУДУВАТИ
ЄРУСАЛИМСЬКИЙ ХРАМ. У 530 Р. ДО Н. Є. КІР
ВЕЛИКИЙ ЗАГИНУВ У СУТИЧЦІ З ПЛЕМЕНАМИ
МАСАГЕТІВ НА БЕРЕЗІ ЯКСАРТУ (СИРДАР'Ї) В
СЕРЕДНІЙ АЗІЇ.
 ЗА ПРАВЛІННЯ ДАРІЯ КРАЇНА ДОСЯГЛА МОГУТНОСТІ:

БУВ СТВОРЕНИЙ ЗВІД ЗАКОНІВ, ЯКОМУ

ПІДПОРЯДКОВУВАЛИСЯ ВСІ ВЕРСТВИ НАСЕЛЕННЯ. ОДНАК У
ПРАВЛЯЧОГО НАРОДУ ПЕРСІВ ЗБЕРІГАЛИСЯ ПЕВНІ ПРИВІЛЕЇ.

ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ВЕЛИЧЕЗНА ТЕРИТОРІЯ

ІМПЕРІЇ БУЛА РОЗДІЛЕНА НА ОКРЕМІ ОКРУГИ “САТРАПІЇ”. В
РУКАХ НАМІСНИКІВ ПЕРЕБУВАЛА АДМІНІСТРАТИВНА, СУДОВА
І ЦИВІЛЬНА ВЛАДА, ПОРЯДОК ЗАБЕЗПЕЧУВАЛИ ВІЙСЬКОВІ
ГАРНІЗОНИ. ПОСАДА “САТРАПА” БУЛА СПАДКОВОЮ, ЇЇ
ЗАЙМАЛИ ПЕРСИ ЗІ ЗНАТНИХ РОДІВ АБО МІСЦЕВІ ПЛЕМІННІ
ЦАРІ.

ВПЕРШЕ З’ЯВИЛАСЯ ЄДИНА ГРОШОВА СИСТЕМА: ЗОЛОТИЙ

«ДАРІК» БУВ В ОБІГУ ПО ВСІЙ ІМПЕРІЇ.

РЕФОРМА АРМІЇ ЗАБЕЗПЕЧИЛА БЕЗПЕКУ ДЕРЖАВИ: З’ЯВИЛИСЯ ЕЛІТНІ ПІДРОЗДІЛИ З 10 ТИС.

«БЕЗСМЕРТНИХ», ПОСИЛЮВАЛИСЯ КІННОТА І ПІХОТА, ЗБІЛЬШУВАЛАСЯ КІЛЬКІСТЬ БОЙОВИХ
КОЛІСНИЦЬ. БУВ СТВОРЕНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ФЛОТ З ГРЕЦЬКИХ І ФІНІКІЙСЬКИХ СУДЕН.
 БУЛА ПОБУДОВАНА МЕРЕЖА ДОРІГ, ЩО
ОБ’ЄДНАЛА ВСІ ПРОВІНЦІЇ. ПО ЦИМ
ДОРОГАМ ПОСТІЙНО СКАКАЛИ КІННІ ГІНЦІ,
ПЕРЕВОЗЯЧИ ІНФОРМАЦІЮ З ОДНІЄЇ
САТРАПІЇ В ІНШУ. НАЙБІЛЬШ ЗНАЧУЩА
ДОРОГА БУДА ДОВЖИНОЮ 2400 КМ. ВОНА
НАЗИВАЛАСЯ «ЦАРСЬКИМ ШЛЯХОМ» І
З’ЄДНУВАЛА МІСТО СУЗИ З УЗБЕРЕЖЖЯМ
СЕРЕДЗЕМНОГО МОРЯ.

ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РЕФОРМ ВСЕРЕДИНІ КРАЇНИ

ДАРІЙ ВИРІШИВ ЗАХОПИТИ ГРЕЦІЮ, ПОЧАВШИ
НИЗКУ КОНФЛІКТІВ, ЯКІ ІСТОРИКИ НАЗВУТЬ
ГРЕКО-ПЕРСЬКИМИ ВІЙНАМИ. НА ВІЙСЬКОВУ
КАМПАНІЮ І БУДІВНИЦТВО РОЗКІШНОЇ
СТОЛИЦІ ПЕРСЕПОЛІСА БУЛИ ПОТРІБНІ КОШТИ,
В ХІД ПІШЛО НЕПОПУЛЯРНЕ ЗБІЛЬШЕННЯ
ПОДАТКІВ І ПОДАТЕЙ. ПЕРШИМИ
ЗБУНТУВАЛИСЯ ПРОВІНЦІЇ ЄГИПТУ, ЗА НИМИ
ПОВСТАЛИ ЖИТЕЛІ ВАВИЛОНІЇ.
 СПАДКОЄМЦЯМ ДАРІЯ ДОВЕЛОСЯ СТРИМУВАТИ ЗАКОЛОТИ ВСЕРЕДИНІ ІМПЕРІЇ,
ВЕДУЧИ ПРИ ЦЬОМУ ПОСТІЙНУ ВІЙНУ ПРОТИ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ. СИН ПРАВИТЕЛЯ –
КСЕРКС, У ДРУГОМУ ПОХОДІ НА ГРЕЦІЮ СПАЛИВ АФІНИ, ПОМСТИВШИСЬ ЗА СТАРІ
ОБРАЗИ.

ЗАГИБЕЛЬ ЦАРЯ ПРИНЕСЛА МІЖУСОБНІ

ВОРОЖНЕЧІ, ВІД ІМПЕРІЇ ПОЧАЛИ
ВІДКОЛЮВАТИСЯ ПРОВІНЦІЇ:

ЛІДІЯ;
ХОРЕЗМ;
КІПР;
ЧАСТИНА ІНДІЇ.

ОСТАТОЧНЕ РУЙНУВАННЯ ПРИНІС МОЛОДИЙ

МАКЕДОНСЬКИЙ ПОЛКОВОДЕЦЬ ОЛЕКСАНДР, ЯКИЙ У
ДВОХ БОЯХ РОЗГРОМИВ НЕПОВОРОТКУ АРМІЮ
ПЕРСІВ І ВЗЯВ У ПОЛОН СІМ’Ю ЦАРЯ.ПЕРСЬКА
ІМПЕРІЯ АХЕМЕНІДІВ ПРИПИНИЛА СВОЄ ІСНУВАННЯ,
СТАВШИ ЛИШЕ ЧАСТИНОЮ ДЕРЖАВИ ОЛЕКСАНДРА
МАКЕДОНСЬКОГО.
 ПРАВЛІННЯ ДИНАСТІЇ САСАНІДІВ

ПІСЛЯ СМЕРТІ ОЛЕКСАНДРА ІМПЕРІЯ БУЛА РОЗДІЛЕНА МІЖ ЙОГО НАЙБЛИЖЧИМИ

СОРАТНИКАМИ, ТЕРИТОРІЯ ІРАНСЬКОГО НАГІР’Я СТАЛА ЧАСТИНОЮ ДЕРЖАВИ СЕЛЕВКІДІВ. АЛЕ
МІСЦЕВА ЗНАТЬ ПОЧАЛА БОРОТЬБУ ЗА ВЛАДУ І В 243 РОЦІ ДО ВЛАДИ ПРИЙШОВ ВОЖДЬ
КОЧОВОГО ПЛЕМЕНІ ПАРНІВ, ЩО СТАВ ЗАСНОВНИКОМ ПАРФЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.

У 226 РОЦІ Н.Е. НАМІСНИК ПРОВІНЦІЙ ПАРСИ ОЧОЛИВ

ПОВСТАННЯ ПРОТИ ПАРФЯН.

ЙОГО ПЕРЕМОГА СТАЛА ПОЧАТКОМ ПРАВЛІННЯ НОВОЇ

ДИНАСТІЇ САСАНІДІВ, ЯКІ ПРАГНУТЬ ВІДРОДИТИ КУЛЬТУРУ
СТАРОДАВНЬОГО ІРАНУ. ПРАВЛІННЯ ДИНАСТІЇ САСАНІДІВ
ТРИВАЛО БЛИЗЬКО 4 СТОЛІТЬ, ІМПЕРІЮ ПОСЛАБЛЮВАЛИ
ПОСТІЙНІ СУТИЧКИ З РИМОМ І ВІЗАНТІЙСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ,
ЯКА ПРИЙШЛА ЙОМУ НА ЗМІНУ. ТЯЖКИМ СТАНОВИЩЕМ
СКОРИСТАЛИСЯ АРАБИ, ВІЙСЬКА ЯКИХ НАПАЛИ НА ПЕРСІЮ В
633 РОЦІ.

У 652 РОЦІ ПІСЛЯ ЗАГИБЕЛІ ОСТАННЬОГО ШАХА ЙЕЗДІГЕРДА III АРАБИ ОСТАТОЧНО ЗЛОМИЛИ
ОПІР ПЕРСІВ, РАЗОМ З ДЕРЖАВОЮ ЗНИЩИВШИ І КУЛЬТУРУ СТАРОДАВНЬОЇ ПЕРСІЇ.
 КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ПЕРСІЇ

ПЕРСЬКІ ПРАВИТЕЛІ ВІДРІЗНЯЛИСЯ НЕЗВИЧАЙНОЮ ВІРОТЕРПИМІСТЮ, ПРИ ДИНАСТІЇ

АХЕМЕНІДІВ БУДУВАЛИСЯ ХРАМИ МІСЦЕВИМ БОГАМ ВАВИЛОНУ, ЮДЕЇ, ЄГИПТУ. КРІМ ХРАМІВ,
ВЕЛОСЯ МАСШТАБНЕ БУДІВНИЦТВО ПАЛАЦОВИХ КОМПЛЕКСІВ, ЦАРСЬКИХ САДІВ І ПАРКІВ.

ІСТОРИКИ УМОВНО ПОДІЛЯЮТЬ

АРХІТЕКТУРУ СТАРОДАВНЬОЇ ПЕРСІЇ НА 3
ПЕРІОДИ:

АХЕМЕНІДСЬКИЙ (550-331 РР. ДО Н. Е.).

ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ НЕВЕЛИКОЮ
КІЛЬКІСТЮ ВНУТРІШНІХ ПРИМІЩЕНЬ,
ВИСОКИМИ КОЛОНАМИ ЧАСТО З
РІЗЬБЛЕНИМ ОРНАМЕНТОМ.
ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ВИРІЗАНІ В КАМЕНІ
ЗОБРАЖЕННЯ КРИЛАТИХ БИКІВ З
ГОЛОВАМИ ВОЇНІВ, ФАНТАСТИЧНИХ
ТВАРИН, ОЗБРОЄНИХ ЛЮДЕЙ І
ПРАВИТЕЛІВ.
 М. АШШУР
ПАРФЯНСЬКИЙ (IV СТ. ДО Н. Е-III СТ. Н. Е.).
ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ЗМІШАННЯМ СТИЛІВ, ВЕЛИКОЮ
КІЛЬКІСТЮ ВЕЛИКОВАГОВИХ ПРИЗЕМКУВАТИХ
БУДІВЕЛЬ І ПОЯВОЮ АЙВАНА — СКЛЕПІНЧАСТОГО
ЗАЛУ З ВІДКРИТИМ ФАСАДОМ. ЗБЕРЕГЛИСЯ
ЗАЛИШКИ ПАЛАЦУ ХАТТА – ЦЕ ПРЯМОКУТНА
БУДІВЛЯ, РОЗДІЛЕНА НА РІВНІ СЕКЦІЇ. АРХЕОЛОГИ
ЗНАЙШЛИ ЗАЛИШКИ КАМ’ЯНОГО ДЕКОРУ ПАЛАЦУ,
ВИКОНАНІ В ЕЛЛІНСЬКІЙ МАНЕРІ.

М. ХАТРА М. НІСІБІС
 САСАНІДСЬКИЙ (226-636 РР.) ЗВИЧНІ ДЛЯ
СХІДНОЇ АРХІТЕКТУРИ КОЛОНИ ЗМІНЮЮТЬ
АРОЧНІ ОТВОРИ І КУПОЛИ, ЩО
СПИРАЮТЬСЯ НА 4 ТРОМПИ. ПРИ
БУДІВНИЦТВІ АКТИВНО ЗАСТОСОВУВАЛИ
КАМІНЬ І ОБПАЛЕНУ ЦЕГЛУ, ЩО
ЗАБЕЗПЕЧИЛО ХОРОШЕ ЗБЕРЕЖЕННЯ
ПАЛАЦІВ, ХРАМІВ І НАВІТЬ ЧАСТИН ВУЛИЦЬ.
БАГАТО МІСЬКИХ БУДІВЕЛЬ БУЛИ РОЗКІШНО
ПРИКРАШЕНІ, ВИКОРИСТОВУВАВСЯ НОВИЙ
МЕТОД НАНЕСЕННЯ НАСІЧОК НА СВІЖУ
ШТУКАТУРКУ. НАЙЗАГАДКОВІШОЮ З
БУДІВЕЛЬ Є САРВІСТАНСЬКИЙ ПАЛАЦ,
ЗВЕДЕНИЙ ЦАРЕМ БАХРАМОМ V В 433 РОЦІ.
НЕВЕЛИКИЙ ВИШУКАНО ПРИКРАШЕНИЙ
КОМПЛЕКС НА ПУСТЕЛЬНІЙ РІВНИНІ,
ШВИДШЕ БУВ РИТУАЛЬНИМ СВЯТИЛИЩЕМ,
НІЖ ЖИТЛОВОЮ СПОРУДОЮ.

САРВІСТАНСЬКИЙ ПАЛАЦ
 МАСОВА КУЛЬТУРА

THE MUMMY, (1999) - ПРИГОДНИЦЬКИЙ ФІЛЬМ ПРО ГРУПУ АРХЕОЛОГІВ, ЯКІ

ЗІШТОВХУЮТЬСЯ З ПРОКЛЯТТЯМ ДАВНЬОГО ЄГИПЕТСЬКОГО ЖРЕЦЯ.
THE PRINCE OF EGYPT, (1998) - АНІМАЦІЙНИЙ ФІЛЬМ, ЩО ПЕРЕСПІВУЄ ІСТОРІЮ МОЙСЕЯ ЗІ
СТАРОГО ЗАВІТУ, ВКЛЮЧАЮЧИ ЙОГО ВТЕЧУ З ЄГИПТУ.
PRINCE OF PERSIA: THE SANDS OF TIME, (2009) — АМЕРИКАНСЬКИЙ ПРИГОДНИЦЬКИЙ ЕКШН
2009 РОКУ. ФІЛЬМ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ОДНОЙМЕННІЙ ВІДЕОГРІ КОМПАНІЇ UBISOFT.
 СТАРОДАВНЯ ІНДІЯ

ІНДІЯ — ДЕКІЛЬКА ІСТОРИЧНИХ

ОБЛАСТЕЙ І КРАЇН, ОБ’ЄДНАНИХ
СПІЛЬНОЮ ІСТОРІЄЮ, КУЛЬТУРОЮ
І РОЗТАШОВАНИХ НА ПІВДНІ АЗІЇ,
НА ТЕРИТОРІЇ ПІВОСТРОВА
ІНДОСТАН; ОСЕРЕДОК ОДНІЄЇ З
НАЙДАВНІШИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ НА
НАШІЙ ПЛАНЕТ.

ЗАРОДЖЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ У МЕЖИРІЧЧІ ІНДУ І ГАНГУ

ВІДБУЛОСЯ У ІІІ ТИС. ДО Н. Е. ЦЕ БУЛА ІНДСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ. НАСЕЛЕННЯ ТОГОЧАСНОЇ ІНДІЇ
ДРАВІДИ, ЗАЙМАЛОСЯ ІРИГАЦІЙНИМ ЗЕМЛЕРОБСТВОМ (ПШЕНИЦЯ, ЖИТО, РИС), ТОРГІВЛЕЮ
(ТОРГОВЕЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ ПІДТРИМУВАЛИСЬ З МЕСОПОТАМІЄЮ, АРАВІЄЮ), ВМІЛО ОБРОБЛЯЛИ
МЕТАЛИ, ЗОКРЕМА БРОНЗУ.
 НАЙБІЛЬШИМИ ОСЕРЕДКАМИ
ІНДСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ БУЛИ МІСТА ХАРАППА ТА МОХЕНДЖО-ДАРО.

У КОЖНОМУ З НИХ ЗНАХОДИЛИСЯ УКРІПЛЕНІ

ЦИТАДЕЛІ, ПОБУДОВАНІ НА ПЛАТФОРМАХ З ГЛИНИ
ТА СИРЦОВОЇ ЦЕГЛИ, ВИСОТА ЯКИХ ДОСЯГАЛА 6—15
М. У МІСТАХ БУЛИ ВЕЛИКІ ЗЕРНОСХОВИЩА. У
ЦИТАДЕЛІ МОХЕНДЖО-ДАРО ЗНАЙДЕНО ТАКОЖ
БУДІВЛІ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РИТУАЛЬНИХ
ЦЕРЕМОНІЙ, СВЯЩЕННЕ ВОДОЙМИЩЕ, ПАЛАЦОВІ М. ХАРАППА
СПОРУДИ Й ЗАЛИ ПРИЙОМІВ. ПРИМІТНОЮ
ОСОБЛИВІСТЮ МОХЕНДЖО-ДАРО БУЛО
ВИКОРИСТАННЯ КАНАЛІЗАЦІЇ З ОБПАЛЕНОЇ ЦЕГЛИ.
БУДИНКИ, ЯК ПРАВИЛО, З ОБПАЛЕНОЇ ЦЕГЛИ І З
ДВОРИКОМ У ЦЕНТРІ, БУЛИ РЕТЕЛЬНО СПЛАНОВАНІ,
ЧАСТО В НИХ РОБИЛИ ЦЕГЛЯНІ СХОДИ, ЩО ВЕЛИ НА
ВЕРХНІЙ ПОВЕРХ АБО ПЛОСКИЙ ДАХ. ПІДЛОГИ У
ВАННИХ КІМНАТАХ ВИКЛАДАЛИСЯ ПЛИТКОЮ, БУЛА
КАНАЛІЗАЦІЯ.
М. МОХЕНДЖО-ДАРО.
 АРІЙСЬКЕ НАШЕСТЯ

КІНЕЦЬ ХАРАППСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ПРОХОДИВ,

ЙМОВІРНО, НЕОДНАКОВО В РІЗНИХ ЇЇ РЕГІОНАХ.
ЦИВІЛІЗАЦІЯ В ДОЛИНІ ІНДА ЛЕЖАЛА БЕЗПОСЕРЕДНЬО
НА ШЛЯХАХ ВТОРГНЕННЯ АРІЇВ, ЯКІ У II ТИС. ДО Н. Є.
ЗАЙНЯЛИ ПЕНДЖАБ (П'ЯТИРІЧЧЯ). ПАМ'ЯТЬ ПРО ЦЕ
НАШЕСТЯ ЗБЕРЕГЛАСЯ В ГІМНАХ «РІГВЕДИ» —
НАЙДАВНІШІЙ ІНДІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ ПАМ'ЯТЦІ.

З НИХ МОЖНА ДІЗНАТИСЯ І ПРО ТЕ, ЯК АРІЇ БРАЛИ В

ОБЛОГУ МІСЦЕВІ УКРІПЛЕННЯ — МАБУТЬ, МІСТА
ХАРАППСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ. ВІДОМО, ЩО КІНЕЦЬ
МОХЕНДЖО-ДАРО БУВ КРИВАВИМ, І ВИННІ В ЦЬОМУ,
ЙМОВІРНО, АРІЇ. У РІЗНИХ МІСЦЯХ МОХЕНДЖО-ДАРО
БУЛО ЗНАЙДЕНО СКУПЧЕННЯ СКЕЛЕТІВ ЧОЛОВІКІВ,
ЖІНОК І ДІТЕЙ, У ДЕЯКИХ БУЛИ РАНИ ВІД МЕЧІВ АБО
СОКИР; СКЕЛЕТИ ЛЕЖАЛИ ТАМ, ДЕ ВПАЛИ. ВОРОГИ
ВЗЯЛИ МІСТО ШТУРМОМ І РУШИЛИ ДАЛІ.
 РЕЛІГІЯ ТА КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

ВЕДИ (САНСКР. VEDA — «ЗНАННЯ») — ДАВНЬОІНДІЙСЬКІ СВЯЩЕННІ ТЕКСТИ

ТЕКСТИ ВЕД СКЛАДАЛИСЯ БІЛЬШ НІЖ ТИСЯЧОЛІТТЯ

ПОЧИНАЮЧИ З ЕПОХИ ПОЧАТКОВОГО РОЗСЕЛЕННЯ АРІЇВ
У ПІВНІЧНІЙ ЧАСТИНІ ІНДОСТАНУ. УСНА ПЕРЕДАЧА ЦИХ
ТЕКСТІВ У РІЗНИХ МІСЦЕВОСТЯХ РІЗНИМИ КЛАНАМИ
ПОЕТІВ-ЖЕРЦІВ, А ПОТІМ ЖРЕЦЬКИМИ «ШКОЛАМИ» І
«ПІДШКОЛАМИ» ЗАЙНЯЛА НЕ ОДНУ ІСТОРИЧНУ ЕПОХУ.

НАЙДАВНІШОЮ ЗБІРКОЮ ГІМНІВ БУЛА «РІГВЕДА» («ВЕДА

ГІМНІВ»), ЯКА ДІЙШЛА ДО НАС В ОДНІЙ З РЕДАКЦІЙ (ТРАДИЦІЯ
НАРАХОВУВАЛА ЇХ 5) І МІСТИТЬ 1017 ГІМНІВ, ДО ЯКИХ
ДОДАЮТЬСЯ ЩЕ 11 ДОДАТКОВИХ ГІМНІВ. «РІГВЕДА» БУЛА
РОЗДІЛЕНА НА 10 КНИГ — МАНДОЛ (БУКВАЛЬНО «ЦИКЛИ»)
РІЗНОГО ОБСЯГУ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ГІМНІВ «РІГВЕДИ» —
ПРОСЛАВЛЯННЯ ПОДВИГІВ ІНДОАРІЙСЬКИХ БОГІВ, А ТАКОЖ
ПРОХАННЯ ПРО БАГАТСТВО, ЧОЛОВІЧЕ ПОТОМСТВО,
ДОВГОЛІТТЯ, ПЕРЕМОГУ НАД ВОРОГАМИ.
 ІНДУЇЗМ

НЕЗВАЖАЮЧИ НА ПРОТИРІЧЧЯ МІЖ РІЗНИМИ

ВАРІАНТАМИ ІНДУЇЗМУ, В ОСНОВІ ВСІХ ЛЕЖИТЬ
ДЕКІЛЬКА ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ. ЗА
МЕЖАМИ ВІЧНО МІНЛИВОГО ФІЗИЧНОГО СВІТУ
ІСНУЄ ЄДИНИЙ УНІВЕРСАЛЬНИЙ ДУХ, ЯКИЙ
НАЗИВАЄТЬСЯ БРАХМАН. ДУША (АТМАН) ВСЯКОЇ
ІСТОТИ У ВСЕСВІТІ, ВКЛЮЧАЮЧИ І БОГІВ, Є
ЧАСТКОЮ ЦЬОГО ДУХА. КОЛИ ВМИРАЄ ПЛОТЬ,
ДУША НЕ ГИНЕ, А ПЕРЕХОДИТЬ В ІНШЕ ТІЛО, ДЕ
ПРОДОВЖУЄ НОВЕ ЖИТТЯ. ДОЛЯ ДУШІ В КОЖНОМУ
НОВОМУ ЖИТТІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЇЇ ПОВЕДІНКИ В
МИНУЛИХ ВТІЛЕННЯХ. ЗАКОН КАРМИ СВІДЧИТЬ:
НІЯКИЙ ГРІХ НЕ ЗАЛИШАЄТЬСЯ БЕЗ ПОКАРАННЯ,
НІЯКА ДОБРОЧЕСНІСТЬ — БЕЗ НАГОРОДИ; ЯКЩО
ЛЮДИНА НЕ ОТРИМАЛА ЗАСЛУЖЕНОГО ПОКАРАННЯ
АБО НАГОРОДИ В ЦЬОМУ ЖИТТІ, ВОНА ОТРИМАЄ ЇХ
В ОДНОМУ З ПОДАЛЬШИХ.
 В ІНДУЇЗМІ НАРАХОВУЮТЬСЯ СОТНІ БОЖЕСТВ, ВІД ДРІБНИХ БОЖКІВ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
ДО ВЕЛИКИХ БОГІВ. НАЙБІЛЬШ ВІДОМІ — ВІШНУ, РАМА І КРІШНА ЯК ДВІ ФОРМИ ВІШНУ,
СИВА (ШИВА) І БОГ-ТВОРЕЦЬ БРАХМА. СВЯЩЕННІ КНИГИ ВІДІГРАЮТЬ ВЕЛИКУ РОЛЬ У ВСІХ
РІЗНОВИДАХ ІНДУЇЗМУ. ОСОБЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ МАЮТЬ ТАКІ КЛАСИЧНІ САНСКРИТСЬКІ
ТЕКСТИ, ЯК ВЕДИ ТА УПАНІШАДИ. НАРОДНИЙ ІНДУЇЗМ ВИКОРИСТОВУЄ ЯК СВЯЩЕННІ ТЕКСТИ
ТАКОЖ ЕПІЧНІ ПОЕМИ «РАМАЯНА» І «МАХАБХАРАТА», НЕРІДКО В ПЕРЕКЛАДІ З САНСКРИТУ НА
МІСЦЕВІ МОВИ. ЧАСТИНА «МАХАБХАРАТИ» — «БХАГАВАДГІТА» — ВІДОМА ПРАКТИЧНО
КОЖНОМУ ІНДУЇСТУ. «БХАГАВАДГІТУ» МОЖНА БУЛО Б НАЗВАТИ СВЯТИМ ПИСЬМОМ ІНДУЇЗМУ.
У СВЯЩЕННИХ КНИГАХ ІНДУЇСТІВ МІСТИТЬСЯ ДЕКІЛЬКА РІЗНИХ ОПИСІВ ПОХОДЖЕННЯ ТА
ПОБУДОВИ ВСЕСВІТУ.
 ВАРНИ В СТАРОДАВНІЙ ІНДІЇ

ВАРНА — ЗАМКНЕНА ГРУПА ЛЮДЕЙ,

МІСЦЕ ЯКОЇ В СУСПІЛЬСТВІ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ
ЗВИЧАЯМИ І РЕЛІГІЙНИМИ НОРМАМИ.
ПОДІЛ НА ВАРНИ ФОРМУВАВСЯ У
ВЕДІЙСЬКИЙ ПЕРІОД ІСТОРІЇ ІНДІЇ. КОЖНА
ВАРНА МАЛА СВОЇ ПРАВА Й ОБОВ’ЯЗКИ,
МОЖЛИВОСТІ ДО ПЕВНИХ ЗАНЯТЬ. ІНДІЙЦІ
ВВАЖАЛИ, ЩО ЛЮДЕЙ ПОДІЛИВ
НА ВАРНИ БОГ БРАХМА І ВОНИ СТВОРЕНІ
З ЧАСТИН ЙОГО ТІЛА.

ІСНУВАЛА ТАКОЖ ГРУПА ЛЮДЕЙ, КОТ­Р І НЕ НАЛЕЖАЛИ ДО ЖОДНОЇ ВАРНИ І ФАКТИЧНО

ЗАЛИШАЛИСЯ ПОЗА СУСПІЛЬСТВОМ,— НЕДОТОРКАНІ. ЇМ ЗАБОРОНЯЛОСЯ ЖИТИ В МІСТАХ І
СЕЛАХ, ВОНИ НОСИЛИ ОСОБЛИВИЙ ОДЯГ (ПІСЛЯ ПОМЕРЛИХ). ОБОВ’ЯЗКОМ НЕДОТОРКАНИХ
БУЛО ВИКОНАННЯ БРУДНОЇ РОБОТИ — ПРИБИРАННЯ НЕЧИСТОТ, ОБДИРАННЯ ШКУРИ З УБИТИХ
ТВАРИН ТОЩО. У ВИПАДКУ, ЯКЩО ЇХ (АБО ЇХНІХ РЕЧЕЙ) ТОРКАВСЯ ПРЕДСТАВНИК ВАРН, ТО ВІН
ОСКВЕРНЯВ СЕБЕ.
 ПРЕДСТАВНИКАМ НАЙВИЩОЇ ВАРНИ — БРАХМАНАМ — ПРИПИСУВАВСЯ БІЛИЙ КОЛІР —
КОЛІР ЧИСТОТИ, ЦНОТЛИВОСТІ. БРАХМАНИ ВИКОНУВАЛИ ОБОВ'ЯЗКИ ЖЕРЦІВ І
ЗДІЙСНЮВАЛИ ЧИСЛЕННІ ОБРЯДИ, ЯКИМ У СТАРОДАВНІЙ ІНДІЇ НАДАВАЛОСЯ ДУЖЕ ВАЖЛИВЕ
ЗНАЧЕННЯ. БРАХМАНИ БУЛИ ТАКОЖ ОХОРОНЦЯМИ ДРЕВНЬОЇ УЧЕНОСТІ, ЗНАВЦЯМИ
СВЯЩЕННИХ ТЕКСТІВ.

ДРУГУ ВАРНУ ПРЕДСТАВЛЯЛИ КШАТРІЇ — ВОЇНИ. ЇМ ПРИПИСУВАЛИ ЧЕРВОНИЙ КОЛІР —

КОЛІР ВОГНЮ, ВІЙНИ, РІШУЧОСТІ. КШАТРІЇ З ДИТИНСТВА НАВЧАЛИСЯ ВОЛОДІТИ ЗБРОЄЮ,
СПРАВЛЯТИСЯ З КОНЕМ І КОЛІСНИЦЕЮ. ДО ЦІЄЇ ВАРНИ ПЕРЕВАЖНО НАЛЕЖАЛИ ПРАВИТЕЛІ
ДЕРЖАВ.

ТРЕТЯ ВАРНА — ВАЙШЬЮ — ЗЕМЛЕРОБИ І РЕМІСНИКИ. ЇХНІЙ КОЛІР — ЖОВТИЙ, КОЛІР

ЗЕМЛІ. НА НИХ ПОКЛАДАВСЯ ОБОВ'ЯЗОК ОБРОБЛЯТИ ПОЛЯ, ПРАЦЮВАТИ В МАЙСТЕРНЯХ, А
ТАКОЖ ТОРГУВАТИ.

ЧЕТВЕРТА ВАРНА — ШУДРИ, АБО СЛУГИ. ЇХНІЙ КОЛІР — ЧОРНИЙ.

 КАСТИ

КАСТИ (ПОРТУГ. CASTA, ВІД ЛАТ. CASTUS — ЧИСТИЙ;

САНСКР. «ДЖАТІ») — ЗАМКНЕНІ ГРУПИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ
ВІДОСОБИЛИСЯ ВНАСЛІДОК ВИКОНАННЯ ЯКИХОСЬ
СПЕЦИФІЧНИХ СОЦІАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ, СПАДКОВИХ
ЗАНЯТЬ ТА ПРОФЕСІЙ (ЩО МОЖЕ БУТИ ПОВ'ЯЗАНО З
ПРИНАЛЕЖНІСТЮ ДО ПЕВНОЇ ЕТНІЧНОЇ, А ІНОДІ Й
РЕЛІГІЙНОЇ СПІЛЬНОТИ).

В ІНДІЇ ВІДОСОБЛЕННЯ ГРУП ЛЮДЕЙ ЗА ТОЮ ЧИ ІНШОЮ

ОЗНАКОЮ З ДАВНІХ ЧАСІВ НАБУЛО ЗАГАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ.
ІЄРАРХІЯ КАСТ В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ІНДІЇ ВИГЛЯДАЛА ТАК:
ВИЩІ — БРАХМАНИ ТА ВІЙСЬКОВО-ЗЕМЛЕВЛАСНИЦЬКІ КАСТИ
— СКЛАДАЛИ КЛАС ВЕЛИКИХ І СЕРЕДНІХ ФЕОДАЛІВ; НИЖЧЕ
ЗНАХОДИЛИСЯ ТОРГОВО-ЛИХВАРСЬКІ КАСТИ; ДАЛІ —
ЗЕМЛЕВЛАСНИЦЬКІ КАСТИ ДРІБНИХ ФЕОДАЛІВ І ЗЕМЛЕРОБІВ
— ПОВНОПРАВНИХ ОБЩИННИКІВ; ЩЕ НИЖЧЕ — ВЕЛИЧЕЗНА
КІЛЬКІСТЬ КАСТ БЕЗЗЕМЕЛЬНИХ І НЕПОВНОПРАВНИХ
ЗЕМЛЕРОБІВ, РЕМІСНИКІВ ТА СЛУГ; НАЙНИЖЧИЙ ШАР — ЦЕ
БЕЗПРАВНІ КАСТИ «НЕДОТОРКАНИХ».
 БУДДИЗМ

БУДДИЗМ — РЕЛІГІЙНЕ ВЧЕННЯ, ЯКЕ

ВИНИКЛО В ІНДІЇ У VI—V СТ. ДО Н. Е.
ЙОГО ЗАСНОВНИКОМ БУВ ЦАРЕВИЧ
СІДДХАРТХА ГАУТАМА З РОДУ ШАНЬЯ, ЩО
ЗГОДОМ ЗДОБУВ ІМ’Я БУДДИ
(«ПРОСВІТЛЕНОГО ІСТИНОЮ»).

У СВОЄМУ КЛАСИЧНОМУ ВАРІАНТІ (ТХЕРАВАДА — «ШКОЛА СТАРІЙШИН», АБО ХІНАЯНА —

«МАЛА КОЛІСНИЦЯ») БУДДИЗМ ЯВЛЯЄ СОБОЮ, ГОЛОВНИМ ЧИНОМ, ФІЛОСОФІЮ ТА ЕТИКУ.
МЕТА ВІРУЮЧИХ — ДОСЯГНЕННЯ НІРВАНИ, БЛАЖЕННОГО СТАНУ ПРОЗРІННЯ ТА ЗВІЛЬНЕННЯ
ВІД ОКОВ СВОГО «Я», НАВКОЛИШНЬОГО СВІТУ І НЕСКІНЧЕННОГО КОЛА НАРОДЖЕНЬ,
СМЕРТЕЙ І НОВИХ НАРОДЖЕНЬ У ЛАНЦЮГУ НОВИХ ЖИТТІВ. ДУХОВНА ДОСКОНАЛІСТЬ
ДОСЯГАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ПОКОРУ, ЩЕДРІСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, САМОКОНТРОЛЬ ТА УТРИМАННЯ ВІД
НАСИЛЬСТВА. В ІНДІЇ БУДДИЗМ ПРОЦВІТАВ ПРИБЛИЗНО ДО 500 Р. ПОТІМ ВІН ВТРАТИВ
ВПЛИВОВІСТЬ, БУВ ВИТІСНЕНИЙ ІНДУЇЗМОМ І ДО XI СТ. МАЙЖЕ ПОВНІСТЮ ЗНИК. АЛЕ НА ТОЙ
ЧАС БУДДИЗМ ВЖЕ ВСТИГ ПОШИРИТИСЯ В ІНШИХ КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ АЗІЇ, ДЕ
ІСНУЄ І ДОНИНІ.
У СЕР. І ТИС. ДО Н. Е. ВЕДІЙСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ З ЇЇ ЗАПЛУТАНОЮ
СИСТЕМОЮ ВАРН, ПЕРЕЖИВАЄ КРИЗУ. НА ЦЬОМУ ТЛІ ВІДБУЛОСЯ
ЗАРОДЖЕННЯ НОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ — БУДДІЙСЬКОЇ,
ЗАСНОВАНОЇ НА ІДЕЯХ БУДДИЗМУ — ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ РЕЛІГІЇ.
У 327–325 РР. ІНДІЯ ПЕРЕЖИЛА ВТОРГНЕННЯ ОЛЕКСАНДРА
(АЛЕКСАНДРА) МАКЕДОНСЬКОГО. ЗУСТРІЧ ЦИВІЛІЗАЦІЇ СПРИЯЛА
ЗБЛИЖЕННЮ ІНДІЇ З ЕЛЛІНІСТИЧНИМ СВІТОМ ТА ПРОНИКНЕННЮ
ГРЕЦЬКИХ І ЧАСТКОВО ПЕРСЬКИХ ВПЛИВІВ У ЗАХІДНІ
РАЙОНИ ПІВНІЧНОЇ ІНДІЇ.

РОЗКВІТ БУДДІЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

ПРИПАВ НА ПРАВЛІННЯ
ЦАРЯ АШОКИ (273–232 РР. ДО Н. Е.),
ЯКИЙ ЗРОБИВ БУДДИЗМ
ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ, А У СВОЇЙ
ВНУТРІШНІЙ ТА ЗОВНІШНІЙ
ПОЛІТИЦІ ДОТРИМУВАВСЯ ПРИНЦИПУ
НЕНАСИЛЬСТВА — АХІМСИ. ПІСЛЯ
СМЕРТІ АШОКИ ІНДІЯ РОЗПАЛАСЬ НА
КІЛЬКА ОКРЕМИХ КНЯЗІВСТВ.
 ЗДОБУТКИ КУЛЬТУРИ СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

ПИСЕМНІСТЬ

У ІІІ ТИС. ДО Н. Е. СТАРОДАВНІ ІНДІЙЦІ МАЛИ ПИСЕМНІСТЬ З ІЄРОГЛІФІВ, ЯКА ЗАЛИШАЄТЬСЯ

НЕРОЗГАДАНОЮ. У VI СТ. ДО Н. Е. В ІНДІЇ З’ЯВИВСЯ ПЕРШИЙ АЛФАВІТ. ВІН МАВ
НАЗВУ «КХАРОШТІ» Й НЕ МАВ БУКВ ДЛЯ ПОЗНАЧЕННЯ ГОЛОСНИХ. ІНДІЙЦІ ПИСАЛИ НА
ЛИСТІ ПАЛЬМИ. ЗРІЗАНЕ ЛИСТЯ ВИСУШУВАЛИ, РОЗГЛАДЖУВАЛИ, ВИРІЗАЛИ З НЬОГО
ПРЯМОКУТНІ ЛИСТИ. ІЗ КРАЮ ЛИСТІВ ПРОБИВАЛИ ОТВОРИ, ПРОТЯГУВАЛИ КРІЗЬ НИХ ШНУР
І ЗВ’ЯЗУВАЛИ АРКУШІ В ПАЧКИ. ПИСАЛИ ЧОРНИЛАМИ, ВИГОТОВЛЕНИМИ ІЗ СОКУ ЦУКРОВОЇ
ТРОСТИНИ І САЖІ.
 НАЙДАВНІША ПАМ’ЯТКА ДАВНЬОІНДІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ «РІГВЕДА» — ЗБІРКА СВЯЩЕНИХ
ГІМНІВ АРІЇВ, СТВОРЕНА ПОНАД 3 ТИС. РОКІВ ТОМУ. НАЙБІЛЬШИЙ ТВІР — ПОЕМА «МАГАБГАРАТА» ІЗ
200 ТИСЯЧ ВІРШІВ. РОЗПОВІДАЄ ПРО БОРОТЬБУ ЗА ВЛАДУ МІЖ ДВОМА СІМ’ЯМИ
РАДЖІВ — ПАНДАВІВ І КАУРАВІВ У ХІ СТ. ДО Н. Е. ПРО ПРИГОДИ ЦАРЕВИЧА РАМИ І ЙОГО
БОРОТЬБУ ІЗ ЦАРЕМ ДЕМОНІВ РОЗПОВІДАЄТЬСЯ В ПОЕМІ «РАМАЯНА».
У ПЕРІОД РОЗКВІТУ МІСТ ДОЛИНИ ГАНГУ ВИНИКЛА БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА, ЯКУ ПІЗНІШЕ
ЗІБРАЛИ В ЄДИНИЙ БУДДІЙСЬКИЙ КАНОН «ТРІПІТАКА» («ТРИ КОРЗИНИ»). «ПЕРША КОРЗИНА» МІСТИЛА
НАСТАНОВИ ЧЕНЦІВ, «ДРУГА» — БУДДІЙСЬКІ ПЕРЕКАЗИ, «ТРЕТЯ» — ФІЛОСОФСЬКІ ТРАКТАТИ
ІНДІЙСЬКІ АСТРОНОМИ ЗНАЛИ, ЩО ЗЕМЛЯ — ЦЕ КУЛЯ, КОТРА ОБЕРТАЄТЬСЯ НАВКОЛО СВОЄЇ ОСІ.
ВОНИ РОЗРОБИЛИ ДОСИТЬ ТОЧНИЙ КАЛЕНДАР.
СТВОРЮВАЛИСЯ НАУКОВІ ТРАКТАТИ. УЧЕНИЙ ПАНІНІ В IV СТ. ДО Н. Е. НАПИСАВ ПЕРШЕ
НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ САНСКРИТУ — МОВИ ДАВНІХ АРІЇВ. НАЙВІДОМІШИМ Є
ДАВНЬОІНДІЙСЬКИЙ ТРАКТАТ З ПРАВА «АРТХАШАСТРА», СТВОРЕНИЙ У ВИГЛЯДІ РЕКОМЕНДАЦІЙ
ЦАРЯ, ЯК УПРАВЛЯТИ ДЕРЖАВОЮ.
 ІНДІЙЦІ БУДУВАЛИ ХРАМИ З ВИПАЛЕНОЇ ЦЕГЛИ І ВИРУБУВАЛИ ЇХ У СКЕЛЯХ. БУДДІЙСЬКИЙ
ХРАМ (СТУПА) У САНЧІ ЗБУДОВАНИЙ В ІІ—І СТ. ДО Н. Е. ВІН ОТОЧЕНИЙ ОГОРОЖЕЮ, НА
ЯКІЙ ЗОБРАЖЕНІ СЮЖЕТИ БУДДІЙСЬКИХ ЛЕГЕНД. УСЕРЕДИНІ ХРАМИ ПРИКРАШАЛИСЯ
СКУЛЬПТУРАМИ Й РОЗПИСАМИ. ЗБЕРЕГЛОСЯ ЧИМАЛО СКУЛЬПТУРНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ІНДУЇСТСЬКИХ
БОГІВ ТА БУДДИ.

Х Р А М (С Т У П А ) У С А Н Ч І
 СТАРОДАВНІЙ КИТАЙ

СТАРОДАВНІЙ КИТАЙ — ОДНА З ПРОВІДНИХ

ЦИВІЛІЗАЦІЙ СТАРОДАВНЬОГО
СВІТУ. ВИНИКЛА НА ВЕЛИКІЙ СХІДНОКИТАЙСЬКІЙ
РІВНИНІ, ЯКА РОЗТАШОВАНА ЗА ВИСОКИМИ
ГОРАМИ НА ПІВНІЧНОМУ СХОДІ ВІД ІНДІЇ.

КИТАЙСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ ВИНИКЛА У ІІІ

ТИС. ДО Н. Е. У МІЖИРІЧЧІ ЯНЦЗИ І
ХУАНХЕ. ПЕРШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ
НА ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОГО КИТАЮ
ВИНИКЛИ БЛИЗЬКО 2700 Р. ДО Н. Е. ЧАС
ВІД ЧАСУ ВОНИ
ОБ’ЄДНУВАЛИСЯ ПІД ВЛАДОЮ
ІМПЕРАТОРІВ, АЛЕ ЗГОДОМ
РОЗПАДАЛИСЯ.
 КУЛЬТУРИ ЯНШАО ТА ЛУНШАНЬ У КИТАЇ

УЧЕНІ ВИДІЛИЛИ ДВА ВЕЛИКИХ ЕТАПИ, ЯКІ ПРИЗВЕЛИ ДО

ФОРМУВАННЯ НАЙДАВНІШОЇ КИТАЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ.

ПЕРШОМУ ЕТАПУ (V — IV ТИС. ДО Н. Є.) ВІДПОВІДАЄ

КУЛЬТУРА ЯНШАО (ВІД НАЗВИ СЕЛА В ПІВНІЧНО-
ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ ПРОВІНЦІЇ ХЕНАНЬ).

ЩЕ ОДНА КУЛЬТУРА ЕПОХИ НЕОЛІТУ, ЛУНШАНЬ

(ПРИБЛИЗНО КІНЕЦЬ III ТИС. ДО Н. Е.), ОТРИМАЛА
СВОЮ НАЗВУ ВІД МІСЦЕВОСТІ В ПРОВІНЦІЇ ШАНЬ-
ДУН, ДЕ БУЛИ ВИЯВЛЕНІ ПЕРШІ СВІДОЦТВА ЇЇ
ІСНУВАННЯ.
ПОСЕЛЕННЯ ЛУНШАНЬСЬКОГО ТИПУ ЯВЛЯЛИ СОБОЮ СЕЛА АБО МАЛЕНЬКІ МІСТЕЧКА. ЇХНІ
МЕШКАНЦІ РОЗВОДИЛИ СВИНЕЙ, ОВЕЦЬ ТА КОНЕЙ. ЩЕ ОДНІЄЮ ОСОБЛИВІСТЮ, ЗАЛИШЕНОЮ
ЛУНШАНЬСЬКОЮ КУЛЬТУРОЮ В СПАДЩИНУ СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЮ, БУЛО МИСТЕЦТВО
ВИКОРИСТАННЯ ЛОПАТКОВИХ КІСТОК РІЗНИХ ТВАРИН. НА ОКРЕМИХ КІСТКАХ ВИЯВЛЕНІ ВИРІЗАНІ
ЗНАЧКИ — ЙМОВІРНО, ПОПЕРЕДНИКИ КИТАЙСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ.
 ДИНАСТІЯ СЯ

ЗАСНОВНИКАМИ ПЕРШОЇ КИТАЙСЬКОЇ ДИНАСТІЇ СЯ ТРАДИЦІЙНО ВВАЖАЮТЬСЯ

ВЕЛИКИЙ ЮЙ, ВАТАЖОК ПЛЕМЕН СЯ, ТА ЙОГО СИН ЦІ. ПЕРІОД ЇЇ ПРАВЛІННЯ — 2205 Р.
ДО Н. Є. — 1557 Р. ДО Н. Е., ЗА ІНШОЮ ХРОНОЛОГІЄЮ — 1989 Р. ДО Н. Є. — 1756 Р. ДО
Н. Є. ЦЕНТР ДЕРЖАВИ СЯ ЗНАХОДИВСЯ НА ПІВДНІ СУЧАСНОЇ ПРОВІНЦІЇ ШАНЬСІ. ВСІЄЮ
ПОВНОТОЮ СВІТСЬКОЇ ВЛАДИ, МАБУТЬ, КОРИСТУВАЛИСЯ ЛИШЕ ПЕРШІ ПОКОЛІННЯ
ПРАВИТЕЛІВ ДЕРЖАВИ СЯ, ПОТІМ ЇХНІ ПОВНОВАЖЕННЯ БУЛИ ОБМЕЖЕНІ РАМКАМИ
ДУХОВНОГО НАСТАВНИЦТВА.
 ДИНАСТІЯ ШАН (ІНЬ)

ПІСЛЯ ТОГО ЯК ЛІ — ПРАВИТЕЛЬ ДЕРЖАВИ ШАН —

СКИНУВ ДИНАСТІЮ СЯ, ВІН ПРИЙНЯВ ІМ'Я ТАН (ЧЕН
ТАН). МЕТОДИ, ЯКІ ВИКОРИСТАВ ШАНСЬКИЙ
ПРАВИТЕЛЬ ДЛЯ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПОЛІТИЧНИХ
ПРОБЛЕМ, ВІДРІЗНЯЛИСЯ ВІД МЕТОДІВ ДИНАСТІЇ
СЯ. ТЕРИТОРІЯ, ПІДВЛАДНА ТАНУ, ОХОПЛЮВАЛА
ЗНАЧНУ ЧАСТИНУ ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОГО КИТАЮ.
УПРАВЛІННЯ ОБШИРНОЮ ТЕРИТОРІЄЮ
ПЕРЕДБАЧАЛО ЧАСТКОВЕ ДЕЛЕГУВАННЯ
АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ МІСЦЕВИМ
ПРАВИТЕЛЯМ. ТАН НАДАВ ВОЖДЯМ ПЛЕМЕН І
МІСЦЕВИМ ВЛАДИКАМ НЕОБМЕЖЕНІ ПРАВА У ЇХНІХ
ВОЛОДІННЯХ ЗА УМОВ, ЩО ВОНИ НЕ БУДУТЬ
ВИСТУПАТИ ПРОТИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВЛАДИ І
РЕГУЛЯРНО БУДУТЬ З'ЯВЛЯТИСЯ ПРИ ДВОРІ З
ПОДАРУНКАМИ, СИМВОЛІЗУЮЧИМИ ВІДДАНІСТЬ
ШАНСЬКОМУ ПРАВИТЕЛЕВІ.
 ВАНИ

ВАНАМИ НАЗИВАЛИСЯ ПРАВИТЕЛІ СТАРОДАВНЬОГО

КИТАЮ (ПОЧИНАЮЧИ З ЕПОХИ ШАН-ІНЬ). ВАН
ВТІЛЮВАВ ВЕРХОВНУ ЄДНІСТЬ ВСЬОГО
СУСПІЛЬСТВА. ВІН ПРОТИСТАВЛЯВ СЕБЕ ІНШИМ
СМЕРТНИМ, ПРО ЩО СВІДЧИТЬ ТОЙ ТИТУЛ, ЯКИЙ
ВІН НОСИВ: «Я — ЄДИНИЙ СЕРЕД ЛЮДЕЙ».
ПРАВИТЕЛЬ БУВ ОДНОЧАСНО І ВЕРХОВНИМ
ЖЕРЦЕМ. ТІЛЬКИ ВІН МІГ ВИЗНАЧАТИ ЗА
ТРІЩИНАМИ НА ГАДАЛЬНИХ КІСТКАХ ВІДПОВІДЬ
БОЖЕСТВА НА ЗАДАНЕ ЙОМУ ПИТАННЯ.
ВЕРХОВЕНСТВО ВАНА ВИРАЖАЛОСЯ І В ТОМУ, ЩО
ВІН ДАРУВАВ ВОЖДЯМ ІНШИХ ПЛЕМЕН «ТИТУЛИ»
(ХОУ, БО, ЦЗІ ТА ІНШІ), А ТІ, У СВОЮ ЧЕРГУ, БУЛИ
ЗОБОВ'ЯЗАНІ ЧАС ВІД ЧАСУ ПРИБУВАТИ В
СТОЛИЦЮ, ПРИСИЛАТИ ДАНИНУ, ПЕРЕДАВАТИ В
РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРАВИТЕЛЯ СВОЄ ВІЙСЬКО.
 ДИНАСТІЯ ЧЖОУ

ДЕРЖАВА ШАН БУЛА ЗАХОПЛЕНА ПЛЕМЕНАМИ ЧЖОУ. НА

ЗАВОЙОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ БУЛА СТВОРЕНА ДЕРЖАВА ЧЖОУ. НА
ЧОЛІ ЧЖОУСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА СТОЯВ ВАН — ВЕРХОВНИЙ
ПРАВИТЕЛЬ; ЗА НИМ ЙШЛИ ЧЖУХОУ — ПРАВИТЕЛІ СПАДКОВИХ
ВОЛОДІНЬ; ПОТІМ ДАФУ - ГОЛОВИ ПІДЛЕГЛИХ ЧЖУХОУ
ВЕЛИКИХ СІМЕЙНО-КЛАНОВИХ ГРУП; ЧЕТВЕРТУ КАТЕГОРІЮ
ПРЕДСТАВЛЯЛИ ШІ — ГОЛОВИ ВЕГ ЛИКИХ СІМЕЙ, ЩО ВХОДИЛИ
В КЛАН ДАФУ; П'ЯТУ — ШУЖЕНЬ — ПРОСТОЛЮДИНИ. СТАРШИЙ
СИН УСПАДКОВУВАВ РАНГ БАТЬКА, УСІ ІНШІ СИНИ — НА ОДИН
РАНГ НИЖЧЕ. ЗА ЗЛОЧИН ЛЮДИНУ ПЕРЕТВОРЮВАЛИ В РАБА,
ТОБТО ВКЛЮЧАЛИ ЙОГО В СОЦІАЛЬНУ ГРУПУ, ЩО СТОЯЛА
ПОЗА ІЄРАРХІЄЮ.

МІСЦЕВІ ПРАВИТЕЛІ В МЕЖАХ СВОЇХ ВОЛОДІНЬ МАЛИ У СВОЄМУ

РОЗПОРЯДЖЕННІ ШИРОКУ СВОБОДУ ДІЙ, ТОДІ ЯК ЧИНОВНИЦТВО
ПРИ ІМПЕРАТОРСЬКОМУ ДВОРІ ЗНАХОДИЛОСЯ ПІД БІЛЬШ
СУВОРИМ КОНТРОЛЕМ. ЩОБ ЗАЙНЯТИ ГІДНУ ПОСАДУ ПРИ ДВОРІ,
ЧИНОВНИК ПОВИНЕН БУВ МАТИ АДМІНІСТРАТИВНІ ЗДІБНОСТІ Й
ВОЛОДІТИ ЗНАННЯМИ У СФЕРІ ДИПЛОМАТИЧНОГО МИСТЕЦТВА. .
 У ПЕРІОД ПРАВЛІННЯ ІМПЕРАТОРА ЮЯ (781— 771 PP. ДО Н. Є.) БУЛА ЗРОБЛЕНА СПРОБА
ВІДНОВИТИ МИНУЛУ ІМПЕРАТОРСЬКУ ВЕЛИЧ ЧЕРЕЗ БУДІВНИЦТВО ВЕЛИКИХ ІРИГАЦІЙНИХ
СПОРУД. ОДНАК ЗАЛУЧЕННЯ ЧИСЛЕННОЇ КІЛЬКОСТІ ЛЮДЕЙ НА ПРИМУСОВІ РОБОТИ
ПРИЗВЕЛО ДО ПОСЛАБЛЕННЯ СИЛ ЗАХИСНИКІВ КОРДОНІВ. У РЕЗУЛЬТАТІ ЗАХІДНІ ВАРВАРИ
ЗДІЙСНИЛИ НАПАД НА СТОЛИЦЮ Й УБИЛИ ІМПЕРАТОРА. ІМПЕРІЯ ЧЖОУ ВЖЕ НЕ МОГЛА
ОПРАВИТИСЯ ВІД ЦЬОГО УДАРУ. СТОЛИЦЮ КРАЇНИ ДОВЕЛОСЯ ПЕРЕНЕСТИ НА СХІД, У ЛОЯН,
НА ТЕРИТОРІЮ НИНІШНЬОЇ ПРОВІНЦІЇ ХЕНАНЬ. (ТОМУ БІЛЬШ РАННІЙ ПЕРІОД ІСТОРІЇ
ПРАВЛЯЧОЇ ДИНАСТІЇ ЧЖОУ ТРАДИЦІЙНО НАЗИВАЄТЬСЯ ЗАХІДНИМ ЧЖОУ, А БІЛЬШ ПІЗНІЙ
ПЕРІОД — СХІДНИМ ЧЖОУ.) У 771 Р. ДО Н. Є. ПРАВЛІННЯ ДИНАСТІЇ ЧЖОУ ФАКТИЧНО
ЗАВЕРШИЛОСЯ, ХОЧ ФОРМАЛЬНО ВОНА ПРОДОВЖУВАЛА ІСНУВАТИ ДО 256 Р. ДО Н. Є.
 КОНФУЦІАНСТВО

КИТАЙСЬКО-ФІЛОСОФСЬКА ШКОЛА, ОСНОВА

КИТАЙСЬКОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ, ПРИНЦИП ОРГАНІЗАЦІЇ
СУСПІЛЬСТВА, ЗАСНОВНИКОМ ЯКОЇ БУВ КИТАЙСЬКИЙ
ФІЛОСОФ КУНФУ-ЦЗИ, ВІДОМИЙ НА ЗАХОДІ ЯК КОНФУЦІЙ,
ЯКИЙ ЖИВ У 551—479 РОКАХ ДО Н. Е. СПИРАЮЧИСЬ НА
ДАВНІ ТРАДИЦІЇ, КОНФУЦІЙ РОЗРОБИВ КОНЦЕПЦІЮ
ІДЕАЛЬНОЇ ЛЮДИНИ, ЯКІЙ ПРИТАМАННІ ГУМАННІСТЬ,
ПОЧУТТЯ ОБОВ'ЯЗКУ, ПОВАГА ДО СТАРШИХ, ЛЮБОВ ДО
ЛЮДЕЙ, СКРОМНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, СТРИМАНІСТЬ
ТОЩО. ПРОПОВІДУЮЧИ ІДЕАЛЬНІ СТОСУНКИ МІЖ
ЛЮДЬМИ, В СІМ'Ї ТА В ДЕРЖАВІ, КОНФУЦІЙ ВИСТУПАВ ЗА
ЧІТКИЙ ІЄРАРХІЧНИЙ РОЗПОДІЛ ОБОВ'ЯЗКІВ МІЖ
ЧЛЕНАМИ СУСПІЛЬСТВА. КОНФУЦІАНСТВО ВВАЖАЛО
ОСНОВОЮ СОЦІАЛЬНОГО УСТРОЮ МОРАЛЬНЕ
САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ІНДИВІДА Й ДОТРИМАННЯ НОРМ
ЕТИКЕТУ, ПРОГОЛОШУВАЛО ВЛАДУ ПРАВИТЕЛЯ
СВЯЩЕННОЮ, А МЕТОЮ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ —
ІНТЕРЕСИ НАРОДУ.
 ДАОСИЗМ

ДАОСИЗМ – ОДНА З ПРОВІДНИХ РЕЛІГІЙНО-

ФІЛОСОФСЬКИХ ТЕЧІЙ КИТАЮ, ВИНИК
ОДНОЧАСНО З КОНФУЦІАНСТВОМ (ДРУГА
ПОЛОВИНА І ТИС. ДО Н. Е.). ЗАСНОВНИКОМ ЙОГО
ВВАЖАЮТЬ ДАВНЬОКИТАЙСЬКОГО ФІЛОСОФА
ЛАО-ДЗИ.

ПРОВІДНА ІДЕЯ ДАОСИЗМУ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО

ПРИРОДА, СУСПІЛЬСТВО, КОЖНА ЛЮДИНА ОКРЕМО
ПІДКОРЯЄТЬСЯ НЕ НЕБУ, А ВСЕЗАГАЛЬНОМУ ЗАКОНУ –
ДАО, ЯКИЙ ВНОСИТЬ ПОРЯДОК В ХАОС РЕЧЕЙ. ДАО
МАЄ ОБ’ЄКТИВНИЙ ХАРАКТЕР. ПОРУШЕННЯ ЙОГО
СПРИЧИНЯЄ НЕНОРМАЛЬНИЙ СТАН. ОСОБЛИВО ЦЕ
ПОЗНАЧАЄТЬСЯ НА ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА, КОЛИ
НЕРОЗУМНИЙ ПРАВИТЕЛЬ ЗАБУВАЄ ПРО ДАО.
 ЛІТЕРАТУРА СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ

З ЛІТЕРАТУРНИХ ПАМ'ЯТОК ЕПОХИ ЧЖОУ ЗБЕРЕГЛОСЯ ТРИ ПРАЦІ, ЯКІ ПІЗНІШЕ УВІЙШЛИ ДО
КОНФУЦІАНСЬКИХ КАНОНІВ. ПЕРШИМ З НИХ Є «ІЦЗІН» («КНИГА ЗМІН») — ЗБІРНИК ПРОРОЦТВ І
ПОВЧАНЬ. ДРУГОЮ ПРАЦЕЮ Є «ШУЦЗІН» («КНИГА ІСТОРІЇ»), ЧАСТИНА ЯКОЇ ЗА ЧАСОМ
СКЛАДАННЯ ВІДНОСИТЬСЯ ДО ЧАСІВ РАННЬОГО ЧЖОУ. ВОНА ВКЛЮЧАЄ ПРОМОВИ ІМПЕРАТОРІВ
ТА ІНШИХ ПОЛІТИЧНИХ ДІЯЧІВ. ТРЕТЬОЮ ПРАЦЕЮ Є «ШИЦЗІН» («КНИГА ПОЕЗІЇ», АБО «КНИГА
ПІСЕНЬ») —-ЗБІРКА ГІМНІВ, ВІРШІВ І ПІСЕНЬ ДУХОВНОГО І СВІТСЬКОГО ХАРАКТЕРУ. У НІЙ
МІСТЯТЬСЯ ОДИ І БАЛАДИ, ЩО ПРОСЛАВЛЯЮТЬ ВЕЛИКИХ ГЕРОЇВ, А ТАКОЖ ЛІРИЧНІ ТВОРИ І
ПІСНІ.
 ІМПЕРІЯ ЦІНЬ

У V—III СТ. ДО Н. Е. В КИТАЇ НАРАХОВУВАЛОСЬ СІМ ВЕЛИКИХ ДЕРЖАВ: ЦІНЬ, ЧУ, ЦІ, ХАНЬ, ЧЖАО,
ВЕЙ І ЯНЬ. ТРИВАЛІ ВІЙНИ МІЖ НИМИ ЗАКІНЧИЛИСЯ ПЕРЕМОГОЮ ЦІНЬ НАД ВСІМА ЦАРСТВАМИ І
УТВОРЕННЯМ В 221 Р. ДО Н. Є. ЄДИНОЇ ІМПЕРІЇ ЦІНЬ.

НАЙБІЛЬШ ЗНАЧУЩИМ З УСЬОГО КОМПЛЕКСУ ЗАХОДІВ

ЩОДО ОБ'ЄДНАННЯ КРАЇНИ БУЛО ОФІЦІЙНЕ ЗНИЩЕННЯ
ТИХ ЗАЛИШКІВ КОЛИШНЬОЇ СИСТЕМИ, ЯКІ ВСЕ ЩЕ
ЗАЛИШАЛИСЯ В ЕКОНОМІЦІ І СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ
СТРУКТУРІ ДЕРЖАВИ.

СПОЧАТКУ БУЛО ВИДАНО УКАЗ ПРО КОНФІСКАЦІЮ

ВСІЄЇ ЗБРОЇ У НАСЕЛЕННЯ КРАЇНИ, ПОТІМ
ЗНИЩЕНО ВНУТРІШНІ КОРДОНИ І ВСЮ КРАЇНУ
РОЗДІЛЕНО НА 36 НОВИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ
ОДИНИЦЬ. У ЧИСЛО ІНШИХ ЗАХОДІВ ВХОДИЛА
УНІФІКАЦІЯ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ, В ЯКІЙ
ІМПЕРСЬКІ ШЛЯХИ З'ЄДНАЛИ ПРОВІНЦІЇ ЗІ
СТОЛИЦЕЮ СЯНЬЯН.
ВЕЛИЧЕЗНІ ДІЛЯНКИ ЗАХИСНИХ СТІН, ЯКІ СПОРУДЖУВАЛИСЯ ЩЕ ДО ЕПОХИ ЦІНЬ, БУЛИ
З'ЄДНАНІ І ПРОДОВЖЕНІ, УТВОРИВШИ ВЕЛИКУ КИТАЙСЬКУ СТІНУ. СЕРЕД ЗАХОДІВ,
ЗДІЙСНЕНИХ ПРИ ПЕРШОМУ ІМПЕРАТОРОВІ ЦІНЬ ШІХУАНІ (АБО ШІ-ХУАНДІ), МОЖНА
НАЗВАТИ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ, УНІФІКАЦІЮ КИТАЙСЬКОГО ПИСЬМА,
СУДОВОЇ ТА ІДЕОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМ. ІМПЕРАТОР СТАВ НЕОБМЕЖЕНИМ ГЛАВОЮ
ДЕРЖАВИ З ДЕСПОТИЧНОЮ ФОРМОЮ ПРАВЛІННЯ. ЙОГО ПОМІЧНИКАМИ БУЛИ ДВА
ПЕРШИХ РАДНИКИ (ЧЕНСЯН), ФУНКЦІЯМИ ЯКИХ БУЛО ЗДІЙСНЕННЯ ВСІХ ВКАЗІВОК
ІМПЕРАТОРА І КЕРІВНИЦТВО РОБОТОЮ АДМІНІСТРАТИВНИХ ОРГАНІВ.
 У СКЛАДІ ЦЕНТРАЛЬНИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ОРГАНІВ КРАЇНИ НАРАХОВУВАЛОСЯ КІЛЬКА
ВІДОМСТВ: ВІЙСЬКОВЕ, СУДОВЕ, ФІНАНСОВЕ, ВІДОМСТВО ІМПЕРАТОРСЬКОГО ДВОРУ,
ВІДОМСТВО ОБРЯДІВ, ВІДОМСТВО З ОХОРОНИ ІМПЕРАТОРА І ВЕРХОВНА ПРОКУРАТУРА.
НЕЗВАЖАЮЧИ НА ПРОВЕДЕНІ РЕФОРМИ, ДИНАСТІЯ ЦІНЬ НЕ ЗМОГЛА ДОВГО УТРИМАТИСЯ ПРИ
ВЛАДІ. ПІСЛЯ СМЕРТІ ПЕРШОГО ІМПЕРАТОРА (210 Р. ДО Н. Є.) ПО ВСІЙ КРАЇНІ СПАЛАХНУЛИ
ПОВСТАННЯ. У 207 Р. ЗАГОНИ ЛЮ БАНА ВЗЯЛИ СТОЛИЦЮ СЯНЬЯН І СКИНУЛИ ПРАВЛЯЧУ
ДИНАСТІЮ. ЛЮ БАН ВВАЖАЄТЬСЯ ЗАСНОВНИКОМ НОВОЇ ДИНАСТІЇ — ХАНЬ.
 ІМПЕРІЯ ХАНЬ

ПІСЛЯ СМЕРТІ ЦІНЬ ШИХУАНДІ ДО ВЛАДИ ПРИЙШЛИ ІМПЕРАТОРИ З НОВОЇ ДИНАСТІЇ ХАНЬ.
ДЕРЖАВНІ ПОРЯДКИ БУЛО ДЕЩО ПОМ’ЯКШЕНО, А ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ ТА ІДЕОЛОГІЄЮ СТАЄ
КОНФУЦІАНСТВО. ЗА ЧАСІВПРАВЛІННЯ ДИНАСТІЇ ХАНЬ ВІДБУЛОСЯ ДВА ПОТУЖНИХ НАРОДНИХ
ВИСТУПИ: «ЧЕРВОНОБРОВИХ» (18–27 РР.) ТА «ЖОВТИХ
ПОВ’ЯЗОК» (184–199 РР.). ЗРОСТАННЯ НЕВДОВОЛЕННЯ НАРОДНИХ МАС ПОЛІТИКОЮ ІМПЕРАТОРІВ
ДИНАСТІЇ ХАНЬ ПРИВЕЛО ДО ТОГО, ЩО У 220 Р. КИТАЙ ЗНОВУ РОЗПАДАЄТЬСЯ НА ОКРЕМІ
КНЯЗІВСТВА.

ДИНАСТІЯ ХАНЬ ПРАВИЛА В КИТАЇ В ПЕРІОД МІЖ 206 І 220

PP. ДО Н. Є. ІСНУВАЛО ДВА ТИПИ РЕГІОНІВ. ОДНІ
ЗНАХОДИЛИСЯ В ПРЯМОМУ ПІДПОРЯДКУВАННІ ДЕРЖАВНИХ
АДМІНІСТРАТИВНИХ ОРГАНІВ І ПОДІЛЯЛИСЯ НА
ПРЕФЕКТУРИ, ЯКИМИ КЕРУВАЛИ ПРИЗНАЧЕНІ
ЦЕНТРАЛЬНОЮ ВЛАДОЮ ЧИНОВНИКИ. ІНШІ ЯВЛЯЛИ СОБОЮ
ДРІБНІ КНЯЗІВСТВА, ПРАВИТЕЛІ ЯКИХ ОБИРАЛИСЯ ЗІ
СКЛАДУ ЧЛЕНІВ ІМПЕРАТОРСЬКОЇ СІМ'Ї АБО З СЕРЕДОВИЩА
ТИХ, ХТО ДОПОМІГ ІМПЕРАТОРУ В ЙОГО БОРОТЬБІ ЗА ТРОН.
ПІСЛЯ КОНСОЛІДАЦІЇ ХАНЬСЬКА АДМІНІСТРАЦІЯ СТАЛА
ЗРАЗКОМ МІЦНОЇ ВЛАДИ.
 ВНУТРІШНІ ВІЙНИ, ЯКІ ПРИЗВЕЛИ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ ВЛАДИ ДИНАСТІЇ ЦІНЬ, А ПОТІМ
ДИНАСТІЇ ХАНЬ, ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ЗМЕНШИЛИ ЕКОНОМІЧНИЙ І КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
КРАЇНИ. ТОМУ ПЕРШІ ПРАВИТЕЛІ ДИНАСТІЇ ХАНЬ БУЛИ СТУРБОВАНІ ПРОБЛЕМОЮ
ВІДНОВЛЕННЯ ЄДНОСТІ КРАЇНИ. ПІСЛЯ ПРИХОДУ ДО ВЛАДИ ІМПЕРАТОРА У-ДІ (140—87
PP. ДО Н. Є.) ВСЕ ЗМІНИЛОСЯ. У-ДІ ВІДНОВИВ І ПОСИЛИВ УРЯДОВІ МОНОПОЛІЇ І ПРАВО
ДЕРЖАВИ ЗДІЙСНЮВАТИ КОНТРОЛЬ НАД ЦІНАМИ, ОБМЕЖИВШИ ДІЯЛЬНІСТЬ
ФІНАНСИСТІВ. У КОЖНУ ОБЛАСТЬ БУЛИ НАПРАВЛЕНІ ЦЕНЗОРИ, ЩО СТЕЖИЛИ ЗА
ДІЯЛЬНІСТЮ МІСЦЕВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ. ІМПЕРАТОР ТАКОЖ БУВ ІНІЦІАТОРОМ
АГРЕСИВНОГО ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО КУРСУ, ВНАСЛІДОК ЯКОГО ПІВНІЧНІ ПЛЕМЕНА
НАРОДНОСТІ СЮННУ (ГУНИ) ПОЗБАВИЛИСЯ ЧАСТИНИ СВОЄЇ ТЕРИТОРІЇ.
 КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ

ПИСЕМНІСТЬ

ВИНИКЛА В ІІ ТИС. ДО Н. Е. ЗНАКАМИ ДЛЯ

ПИСЬМА БУЛИ ІЄРОГЛІФИ, КОЖНИЙ ІЗ
ЯКИХ ПОЗНАЧАВ ЦІЛЕ СЛОВО. СПОЧАТКУ
ІЄРОГЛІФІВ БУЛО ДЕКІЛЬКА СОТЕНЬ, А НА
ПОЧАТОК ІІІ СТ. ДО Н. Е.
ВЖЕ ПОНАД ТРИ ТИСЯЧІ. ПИСАЛИ НА
БАМБУКОВИХ ПЛАСТИНАХ, ВМОЧУЮЧИ
ЗАГОСТРЕНУ ПАЛИЧКУ В ЧОРНИЙ ЛАК,
ВИГОТОВЛЕНИЙ ІЗ СОКУ ДЕРЕВА.
ПИСАЛИ ТАКОЖ НА ШОВКУ, ВМОЧУЮЧИ
СПЕЦІАЛЬНИЙ ТОНКИЙ ПЕНЗЛИК У ТУШ,
ВИГОТОВЛЕНУ ІЗ СОСНОВОЇ САЖІ.
НАПРИКІНЦІ І ТИС.
ДО Н. Е. КИТАЙЦІ ПЕРШИМИ У СВІТІ
НАВЧИЛИСЯ ВИГОТОВЛЯТИ ПАПІР ІЗ
КОРИ ДЕРЕВ І ГАНЧІР’Я
 НАУКОВІ ЗНАННЯ

КИТАЙСЬКІ АСТРОНОМИ ВИВЧАЛИ РУХ СОНЦЯ,

МІСЯЦЯ І П’ЯТИ ПЛАНЕТ СТОСОВНО НЕРУХОМИХ
ЗІРОК, СКЛАЛИ КАРТУ ЗОРЯНОГО НЕБА І ПОЗНАЧИЛИ
НА НІЙ БЛИЗЬКО 2500 ЗОРЬ (САМЕ СТІЛЬКИ
БАЧИТЬ ЛЮДИНА НЕОЗБРОЄНИМ ОКОМ), ДАЛИ НАЗВИ
28 СУЗІР’ЯМ, ЗНАЛИ, ЩО МІСЯЦЬ СЯЄ НЕ
ВЛАСНИМ СВІТЛОМ, А ВІДОБРАЖАЄ СОНЯЧНЕ СВІТЛО.
ВОНИ ВСТАНОВИЛИ, ЩО НА СОНЦІ Є ПЛЯМИ, УМІЛИ
ПЕРЕДБАЧАТИ СОНЯЧНІ Й МІСЯЧНІ ЗАТЕМНЕННЯ,
СКЛАЛИ ОДИН ІЗ НАЙТОЧНІШИХ
У СВІТІ КАЛЕНДАРІВ.

КИТАЙСЬКІ МАТЕМАТИКИ ЗНАЛИ ДЕСЯТКОВІ

ДРОБИ, УМІЛИ РОБИТИ ТОЧНІ ПІДРАХУНКИ,
НЕОБХІДНІ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА КАНАЛІВ,
УКРІПЛЕНЬ І ПАЛАЦІВ.
 КИТАЙСЬКІ ЛІКАРІ ВМІЛИ ЛІКУВАТИ ЧИМАЛО
ХВОРОБ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН.
ВОНИ ВІДКРИЛИ ТОНІЗУЮЧІ ВЛАСТИВОСТІ ЧАЮ,
ЯКИЙ СПОЧАТКУ ВИКОРИСТОВУВАВСЯ ЯК ЛІКИ.
ВІДКРИЛИ ЗНЕБОЛЮЮЧІ ВЛАСТИВОСТІ СОКУ
ДЕЯКИХ РОСЛИН І ВИКОРИСТОВУВАЛИ ЇХ ПІД ЧАС
ХІРУРГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ. УПЕРШЕ У СВІТІ КИТАЙСЬКІ
ЛІКАРІ РОЗРОБИЛИ НОВИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ
ХВОРИХ — ГОЛКОВКАЛУВАННЯ.

КИТАЙЦІ ВИНАЙШЛИ КОМПАС, ЯКИЙ БУВ

ВІДОМИЙ УЖЕ ЗА ЧАСІВ ЦІНЬ ШИ ХУАНДІ. УЧЕНИЙ
ЧЖАН ХЕН 134 Р. ДО Н. Е. ВИНАЙШОВ
СЕЙСМОГРАФ — ПРИЛАД ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СИЛИ
ПОШТОВХІВ ПІД ЧАС ЗЕМЛЕТРУСІВ. ІСТОРИК СИМА
ЦЯНЬ (БЛ. 145—86 РР. ДО Н. Е.) СТВОРИВ
130-ТОМНУ ІСТОРІЮ КИТАЮ
 МИСТЕЦТВО

«З А Б О Р О Н Е Н Е М І С Т О »
КИТАЙСЬКІ БУДІВНИЧІ СТВОРЮВАЛИ ГРАНДІОЗНІ
СПОРУДИ. ГОЛОВНИМ БУДІВЕЛЬНИМ МАТЕРІАЛОМ
СЛУГУВАЛО ДЕРЕВО. СПОРУДИ ПРИКРАШАЛИСЯ
ВКРИТИМИ РІЗЬБЛЕННЯМ ДЕРЕВ’ЯНИМИ
КОЛОНАМИ Й ФІГУРАМИ ФАНТАСТИЧНИХ ТВАРИН.
СТІНИ БУДИНКІВ ПРИКРАШАЛИСЯ РОЗПИСАМИ І
КАРТИНАМИ, НАМАЛЬОВАНИМИ НА ПАПЕРІ АБО
ШОВКУ.

КИТАЙСЬКІ МАЙСТРИ ВИГОТОВЛЯЛИ ВИШУКАНИЙ

БРОНЗОВИЙ ПОСУД, ПРИКРАШЕНИЙ ЗОЛОТОМ,
СРІБЛОМ І КОШТОВНИМ КАМІННЯМ. НА НЬОМУ
ТАКОЖ ЗОБРАЖУВАЛИ КРАЄВИДИ, ФАНТАСТИЧНИХ
ДРАКОНІВ, СЦЕНИ ВІЙСЬКОВИХ ПОХОДІВ ТОЩО. У VI
СТ. БУЛО ВІДКРИТО СПОСІБ ВИГОТОВЛЕННЯ ПОСУДУ
З ПОРЦЕЛЯНИ, ЯКИЙ ВКРИВАЛИ СПЕЦІАЛЬНИМИ
ЕМАЛЯМИ І РОЗПИСАМИ
ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

БЛИЗЬКО 3—2 ТИС. ДО Н. Е. ЧАСТИНА ЛЮДСТВА

ЗДІЙСНИЛА ГІГАНТСЬКИЙ ПРОРИВ — ПЕРЕЙШЛА
ВІД ПЕРВІСНОСТІ ДО ЦИВІЛІЗАЦІЇ. ВИНИКЛИ ГРУПИ
НАСЕЛЕННЯ З РІЗНИМ ОБСЯГОМ ПРАВ І МАТЕРІАЛЬНИМ
СТАНОВИЩЕМ, ВИНИКЛА ПИСЕМНІСТЬ, З’ЯВИЛИСЯ,
МІСТА І ДЕРЖАВИ

УСІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ ВИНИКЛИ

В ОСОБЛИВИХ КЛІМАТИЧНИХ УМОВАХ (ТЕРИТОРІЇ
З ТРОПІЧНИМ, СУБТРОПІЧНИМ І ЧАСТКОВО ПОМІРНИМ
КЛІМАТОМ), У ДОЛИНАХ РІЧОК (ТОМУ ЇХ
НАЗИВАЮТЬ РІЧКОВИМИ). РОЗВИТОК ЦИВІЛІЗАЦІЇ
НЕРОЗРИВНО ПОВ’ЯЗАНИЙ З ОСВОЄННЯМ І
ПЕРЕТВОРЕННЯМ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
 ПЕРЕХІД ВІД ПЕРВІСНОСТІ ДО ЦИВІЛІЗАЦІЇ НА СХОДІ
СУПРОВОДЖУВАВСЯ ФОРМУВАННЯМ ОСОБЛИВОГО
ТИПУ ДЕРЖАВИ — СХІДНОЇ ДЕСПОТІЇ. НА ЧОЛІ ДЕРЖАВИ БУВ
ПРАВИТЕЛЬ, ЯКИЙ МАВ УСЮ ПОВНОТУ
ВЛАДИ І ВВАЖАВСЯ ВЛАСНИКОМ УСІЄЇ ЗЕМЛІ. ВІН
УПРАВЛЯВ ДЕРЖАВОЮ ЗА ДОПОМОГОЮ РОЗГАЛУЖЕНОГО
АПАРАТУ ЧИНОВНИКІВ, ЩО ОХОПЛЮВАВ УСЮ
КРАЇНУ

ОСОБЛИВІСТЮ СУСПІЛЬНОГО УСТРОЮ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

СХОДУ БУЛА ЖОРСТКА ІЄРАРХІЧНА СТРУКТУРА,
ЩО НАГАДУВАЛА ПІРАМІДУ, НА ВЕРХІВЦІ ЯКОЇ ПЕРЕБУВАВ
ПРАВИТЕЛЬ ДЕРЖАВИ

У ДУХОВНОМУ ЖИТТІ СХІДНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ВЕЛИЧЕЗНУ

РОЛЬ ВІДІГРАВАЛА РЕЛІГІЯ. РЕЛІГІЙНІ
УЯВЛЕННЯ РОЗВИВАЛИСЯ І ЗМІНЮВАЛИСЯ РАЗОМ
ІЗ РОЗВИТКОМ СУСПІЛЬСТВА І САМОЇ ЛЮДИНИ.
РЕЛІГІЙНА ЕТИКА МАЛА ВАЖЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ
В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ ТРАДИЦІЙ —
НАЙБІЛЬШ СТАЛИХ ЕЛЕМЕНТІВ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ
ЦИВІЛІЗАЦІЙ
 ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

ГРЕЦІЯ В ІІ — НА ПОЧАТКУ І ТИС. ДО Н. Е

СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ — ІСТОРИЧНА

ОБЛАСТЬ, ЯКА ПОЄДНУЄ ТЕРИТОРІЇ РІЗНИХ
ДЕРЖАВ, ЩО РОЗТАШОВУВАЛИСЯ НА
БАЛКАНСЬКОМУ ПІВОСТРОВІ, ОСТРОВАХ
ЕГЕЙСЬКОГО ТА ІОНІЧНОГО МОРІВ. НАЗВИ
«ГРЕЦІЯ» І «ГРЕКИ» БУЛИ ЗАПРОВАДЖЕНІ
РИМЛЯНАМИ ЗА ІМ’ЯМ ОДНОГО
З ПЛЕМЕН, ЯКЕ ЖИЛО В ЕПІРІ Й ПОВНІСТЮ
ЗНИКЛО НА ПОЧАТОК ІСТОРИЧНОГО ЧАСУ.
САМІ ГРЕКИ З VIII СТ. ДО Н. Е.
НАЗИВАЛИ СЕБЕ ЕЛЛІНАМИ І ВВАЖАЛИ,
ЩО ПОХОДЯТЬ ВІД ЛЕГЕНДАРНОГО ГЕРОЯ
ЕЛЛІНА.
 ЦИВІЛІЗАЦІЯ ОСТРОВА КРИТ

СТОЛИЦЕЮ ЦАРСТВА БУЛО МІСТО КНОСС, ДЕ

РОЗТАШОВУВАВСЯ ПАЛАЦ ЦАРЯ І ЗВІДКИ ВІН КЕРУВАВ
ДЕРЖАВОЮ. ЦАР ОДНОЧАСНО БУВ ВЕРХОВНИМ
ЖЕРЦЕМ.

• ОСНОВНЕ НАСЕЛЕННЯ КРИТУ СКЛАДАЛИ СЕЛЯНИ-

ОБЩИННИКИ, ЩО СПЛАЧУВАЛИ ПОДАТКИ ДО
ЦАРСЬКОЇ СКАРБНИЦІ У ВИГЛЯДІ ЧАСТИНИ ВРОЖАЮ
• БІЛЬШІСТЬ РЕМІСНИКІВ ПЕРЕБУВАЛА НА СЛУЖБІ У
ЦАРЯ, І ЇХНІ ВИРОБИ НАДХОДИЛИ ДО ЙОГО СХОВИЩ.
ПРИБУТОК ВІД ЇХ ПРОДАЖУ ОТРИМУВАВ ЦАР
• РАБІВ БУЛО НЕБАГАТО, ВОНИ НАЛЕЖАЛИ ЗНАТІ Й
ЦАРЕВІ. РАБАМИ СТАВАЛИ ІНОЗЕМЦІ, ЗАХОПЛЕНІ В
ПОЛОН ПІД ЧАС ВІЙНИ АБО МОРСЬКИМИ ПІРАТАМИ
• ОСНОВНИМ ЗАНЯТТЯМ ОКРІМ ЗЕМЛЕРОБСТВА І
РЕМЕСЛА БУЛА МОРСЬКА ТОРГІВЛЯ. КРИТСЬКЕ
ЦАРСТВО БАГАТІЛО ЗАВДЯКИ ТОРГІВЛІ З ІНШИМИ
ДЕРЖАВАМИ
• КРИТСЬКЕ ЦАРСТВО ВСТАНОВИЛО СВОЄ ПАНУВАННЯ
В СЕРЕДЗЕМНОМУ МОРІ ЗАВДЯКИ ТОМУ, ЩО МАЛО
НАЙКРАЩИЙ ВІЙСЬКОВИЙ І ТОРГОВЕЛЬНИЙ ФЛОТ
 КНОССЬКИЙ ПАЛАЦ

У ЧАСИ СВОГО НАЙБІЛЬШОГО РОЗКВІТУ ТА

МОГУТНОСТІ, КНОСС БУВ ОДНИМ З
НАЙВПЛИВОВІШИХ МІСТ В УСЬОМУ
СЕРЕДЗЕМНОМОР'Ї. У КНОСЬКОМУ ПАЛАЦІ
БУЛО ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА
ЗАСТОСОВАНО ТАКІ ІНЖЕНЕРНІ ТА
АРХІТЕКТУРНІ ДИВА, ЯК БАГАТОПОВЕРХОВІ
БУДІВЛІ, ПРИРОДНЕ ТА ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ,
ВОДОГІН ТА КАНАЛІЗАЦІЯ, ВЕНТИЛЯЦІЯ,
ОПАЛЕННЯ, А ТАКОЖ МОЩЕНІ ШЛЯХИ. ПОДІЇ,
ЩО ВІДБУВАЛИСЯ У КНОССІ, ВПЛИНУЛИ НА
ГРЕЦЬКИЙ ЕПОС, ЩО З'ЯВИВСЯ КІЛЬКА
СТОРІЧ ПІЗНІШЕ. ДРАМАТИЧНА ТА РАПТОВА
ЗАГИБЕЛЬ КНОССА СПРИЧИНИЛА
ПОСТУПОВИЙ ЗАНЕПАД ВСІЄЇ МІНОЙСЬКОЇ
ЦИВІЛІЗАЦІЇ.
 «ІГРИ З БИКАМИ» (ТАВРОКАТАПСІЯ) — ОДНА З
НАЙВИЗНАЧНІШИХ ФРЕСОК, ЩО ПРИКРАСИЛА МІНОЙСЬКА ПОДВІЙНА
КНОССЬКИЙ ПАЛАЦ. СЕКІРА — ЛАБРИС

«ПАРИЖАНКА»

ПІДВІСКА ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМ САРКОФАГ, ЗНАЙДЕНИЙ В АГІА-ТРІАДА,

БОГИНІ-БДЖОЛИ БЛИЗЬКО 1420 Р. ДО Н. Е.