Translated from English to Ukrainian - www.onlinedoctranslator.

com

Національна/міжнародна мережева група Всесвітньої антимікробної резистентності (УВАГА). Всесвітній Всесвітній журнал
журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50 https://doi.org/10.1186/s13017-023-00518-3
Невідкладна хірургія

ОГЛЯД Відкритий доступ

Десять золотих правил оптимального використання

антибіотиків у лікарнях: ЗАСТЕРЕЖЕННЯ, заклик до дії
Національна/міжнародна мережева група Всесвітньої антимікробної резистентності (УВАГА).1*

Анотація
Антибіотики загальновизнані за їхню користь при правильному застосуванні. Однак вони часто використовуються неналежним
чином, незважаючи на важливість відповідального використання в належній клінічній практиці. Ефективне лікування антибіотиками
є важливою складовою загальної охорони здоров’я, і це глобальна відповідальність за забезпечення належного використання. Наразі
фармацевтичні компанії мають мало стимулів для розробки нових антибіотиків через наукові, нормативні та фінансові бар’єри, що ще
більше підкреслює важливість правильного використання антибіотиків. Щоб вирішити цю проблему, Глобальний альянс з інфекцій у
хірургії створив міжнародну мультидисциплінарну робочу групу з 295 експертів із 115 країн з різним досвідом. Цільова група
розробила заяву про позицію під назвою WARNING (Worldwide Antimicrobial Resistance National/International Network Group),
спрямовану на підвищення обізнаності щодо антимікробної резистентності та покращення практики призначення антибіотиків у
всьому світі. Викладене твердження — це 10 аксіом, або «золотих правил» правильного використання антибіотиків, яких всі медичні
працівники повинні постійно дотримуватися в клінічній практиці.

Ключові словаАнтибіотикотерапія, антимікробна резистентність, антимікробні програми контролю, внутрішньолікарняні інфекції,

профілактика та контроль інфекцій, системна антибіотикопрофілактика, інфекції в місці хірургічного втручання

вступ диспропорція створює розрив, який ставить під загрозу

Антибіотики є необхідними ліками, які рятують життя. Однак
неправильне використання є поширеним. Забезпечення
належного призначення антибіотиків є фундаментальним
аспектом належної клінічної практики [1]. З моменту відкриття
сером Олександром Флемінгом пеніциліну в 1928 році антибіотики
зробили революцію в медицині та допомогли врятувати
незліченну кількість життів [2].
Існують також значні відмінності у використанні антибіотиків у
всьому світі. Тоді як деякі регіони стикаються з проблемою
надмірного використання антибіотиків, інші регіони страждають
від обмеженого доступу до основних антибіотиків [3]. Це стосується
Національна/міжнародна мережева група Всесвітньої антимікробної
резистентності (УВАГА).
1Відділення хірургії, лікарня Мачерата, Мачерата, Італія
стабільність і безпеку глобальних поставок антибіотиків, зрештою
ускладнюючи доступ до ефективних методів лікування та
призводячи до неоптимальної практики призначення [4].
Ефективне лікування антибіотиками є важливою складовою
загальної охорони здоров’я. Існує глобальна колективна
відповідальність за належне використання антибіотиків для
підтримки їх ефективності. Фармацевтичні компанії мають мало
стимулів для розробки нових антибіотиків через численні наукові,
нормативні та фінансові перешкоди [5–8]. Таким чином,
залишається сумнівним, чи вчасно замінить промисловість
неефективні антибіотики.
Антибіотики зазвичай використовуються в лікарнях невідкладної
допомоги для лікування як позалікарняних, так і
внутрішньолікарняних інфекцій, а також для хірургічної
профілактики [9]. Однак, коли антибіотики призначаються
неправильно, вони не приносять користі пацієнтам, водночас
наражаючи їх на ризик побічних ефектів [10]. Дослідження мають

© Автор(и) 2023.Відкритий доступЦя стаття ліцензована згідно з міжнародною ліцензією Creative Commons Attribution 4.0, яка дозволяє
використовувати, обмінюватися, адаптувати, розповсюджувати та відтворювати на будь-якому носії чи у будь-якому форматі, за умови, що ви
вказуєте автора (авторів) і джерело, надаєте посилання на ліцензію Creative Commons і вкажіть, чи були внесені зміни. Зображення або інші
сторонні матеріали в цій статті включені до ліцензії Creative Commons статті, якщо інше не зазначено в кредитній лінії до матеріалу. Якщо
матеріал не включено до ліцензії Creative Commons статті, а ваше передбачуване використання не дозволено законодавчими нормами або
перевищує дозволене використання, вам потрібно буде отримати дозвіл безпосередньо від власника авторських прав. Щоб переглянути копію
цієї ліцензії, відвідайтеhttp://creativecommons.org/licenses/by/4.0/. Відмова від Creative Commons Public Domain Dedication (http://
creativecommons.org/publicdomain/zero/1.0/) застосовується до даних, наданих у цій статті, якщо інше не зазначено в кредитній лінії до даних.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
продемонстрували, що побічні ефекти пов’язані з
антибіотикотерапією у 20% пацієнтів, які отримують системне
лікування [11,12]. Ці події, у свою чергу, можуть подовжити
госпіталізацію, спричинити додаткові відвідування клініки чи
відділення невідкладної допомоги та повторну госпіталізацію,
а також призвести до потреби в додаткових послугах лікарні [
13] що збільшує вартість лікарні [14].
Оптимізація стаціонарного призначення антибіотиків
призводить до підвищення ефективності лікування та безпеки
пацієнтів, мінімізує ризик антибіотикоасоційованих інфекцій
(наприклад, Clostridioides difficileінфекція: [CDI]), а також відбір
і передачу стійких до антимікробних препаратів бактерій у
окремих пацієнтів усередині та між лікарнями, країнами та в
усьому світі [15].
Ми пропонуємо, щоб керівники клінік керували антимікробними
програмами та навчальними програмами, щоб допомогти
стандартизувати та покращити поведінку при призначенні. Крім того,
ми стверджуємо, що вказівки щодо належного використання
антибіотиків від клінічних лідерів у спеціальності є життєво важливими
для подолання глобальної загрози антимікробної стійкості (AMR).
Ми представляємо 10 основних принципів правильного
використання антибіотиків, яких клініцисти повинні завжди
дотримуватися у своїй клінічній практиці (рис.1).
Рис. 110 «золотих правил» оптимального використання антибіотиків у лікарняних умовах, яких клініцисти повинні завжди дотримуватися у своїй клінічній практиці
(2023) 18:50 Сторінка 2 з 35
методи
У січні 2023 року Глобальний альянс з інфекцій у хірургії [16]
створив міжнародну міждисциплінарну робочу групу з метою
розробки спільного бачення щодо необхідності належного
використання антибіотиків у лікарнях для подолання загрози
антибактеріальної резистентності. Взяли участь двісті
дев’яносто п’ять експертів зі 115 країн на шести континентах, у
тому числі спеціалісти з анестезіології, клінічної фармакології,
реанімації, невідкладної медицини, епідеміології, глобальної
охорони здоров’я, політики та управління охороною здоров’я,
лікарняної фармації, профілактики та контролю інфекцій,
інфекційних захворювань. , внутрішня медицина,
мікробіологія, сестринська справа, громадське здоров’я,
невідкладна та загальна хірургія.
Допоміжну документацію було виявлено шляхом
комплексного пошуку, проведеного за допомогою PubMed
і Google Scholar. Під час пошуку було виявлено статті,
опубліковані англійською мовою з січня 2000 року по
лютий 2023 року. Два експерти, які брали участь у
написанні початкового рукопису, переглянули вибрані
статті. Згодом перша версія була передана групі експертів і
була переглянута з додаванням додаткових посилань.
Остаточний документ був ретельно розглянутий
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
Рис. 2Національна/міжнародна мережева група Всесвітньої антибіотикорезистентності (УВАГА)
кожного члена робочої групи для забезпечення точності,
своєчасності та консенсусу. Проект отримав назву
WARNING (Worldwide Antimicrobial Resistance National/
International Network Group) (рис.2).
Дотримуючись описаних 10 основних принципів, медичні
працівники в лікарнях (та громадах) можуть підтримувати
відповідальне та ефективне використання антибіотиків,
зменшувати ризики несприятливих ефектів і антимікробної
резистентності та сприяти кращим результатам лікування пацієнтів
у своїй клінічній практиці. Щоб підвищити обізнаність і
популяризувати найкращі практики, ми розробили ефектну
іконографію, яка передає важливе повідомлення, полегшує
впровадження та покращує збереження та застосування
рекомендованих принципів і практик.
Глобальний тягар антимікробної резистентності (AMR)
АМР виникає, коли бактерії, віруси, гриби та паразити розвивають
антимікробні захисні механізми, які знижують ефективність
лікування та збільшують ризик неефективності лікування,
прогресування захворювання, важкої хвороби або смерті. Однак
неправильне та надмірне використання антимікробних препаратів
у поєднанні з неефективними методами профілактики та контролю
інфекцій (IPC) визнано основними рушійними силами зростання
поширеності антимікробної інфекційної інфекції [1] (Мал.3).
(2023) 18:50 Сторінка 3 з 35
Незважаючи на те, що стійкі до антибіотиків інфекції є
визнаною загрозою громадському здоров’ю, і цей заклик
до дії стосується належного використання
антибактеріальних засобів, менше відомо про тягар
грибкових інфекцій AMR [1]. Грибкові інфекції стають все
більш частотними, в основному через збільшення
чисельності групи ризику, до якої входять онкохворі люди,
ті, хто потребує трансплантації, люди, які живуть з вірусом
імунодефіциту людини або мають імуносупресію внаслідок
захворювання або терапії, а також критично хворих
пацієнтів. . Інвазивні грибкові інфекції пов'язані зі значною
захворюваністю та смертю.
нещодавноCandida aurisвиник у всьому світі як
мультирезистентний (МЛР) патоген [17–19] висока
трансмісивність, широкий спектр клінічних проявів і
потенційно висока смертність змусили Центри контролю
та профілактики захворювань США (CDC) класифікувати
його як одного з п’яти патогенів у категорії невідкладних
загроз [20]. Це підкреслюють дані, нещодавно опубліковані
CDCC. aurisпоширюється із загрозливою швидкістю [21]
оскільки він був вперше описаний у 2009 році [22] як
інвазивна інфекція [23]. Інфекції внаслідокC. aurisзросла до
точки більш високої поширеності, ніж звичайний
грибковий патоген,C. albicans, в деяких центрах
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50 Сторінка 4 з 35

Рис. 3Стійкість до антимікробних засобів

[24].Candida aurisє винятково складним через п’ять з рівнем смертності до 70% [26,27]; стійкість до навколишнього
факторів: високий ступінь передачі, що призводить до середовища, включаючи стійкість тижнями на сухих
масових спалахів у численних лікарнях по всьому світу поверхнях [28,29]; труднощі ідентифікаціїC. auris
[25,26]; пов'язаний широкий спектр клінічних проявів мікробіологічними лабораторіями [29]; і високий рівень МЛУ

Рис. 4Основні механізми антимікробної резистентності

ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
і терапевтична невдача [28,30–32]. Екологічна придатність
C. aurisпов'язаний з утворенням біоплівки та продукцією
протеїназ і фосфоліпаз [27, 33], крім стійкості до стресу
навколишнього середовища та стійкості до
протигрибкових препаратів.
Бактерії можуть бути внутрішньо стійкими до одного чи кількох
класів антибіотиків або можуть набути такої стійкості. Бактерії
розробили різні механізми стійкості, щоб уникнути дії антибіотиків
(рис.4). Окрім внутрішніх механізмів резистентності, бактеріальні
патогени можуть набувати резистентності до антибіотиків через
будь-яку мутацію існуючих генів [34], або шляхом отримання нових
генів від інших штамів або видів шляхом горизонтального
перенесення генів [34].
«Гетерорезистентність» описує наявність субпопуляцій
бактеріальних клітин з вищим рівнем резистентності до
антибіотиків, ніж у решти популяції в одній культурі [35].
Остання робота вказує на те, що гетерорезистентність дуже
поширена для кількох різних видів бактерій і класів
антибіотиків. Фенотип резистентності часто нестабільний, і за
відсутності тиску антибіотиків він може швидко повернутися
до чутливості [36]. Гетерорезистентність зустрічається як у
грампозитивних, так і у грамнегативних бактерій. Його
клінічне значення може бути значним, оскільки під час
антибіотикотерапії можуть бути виділені більш стійкі
субпопуляції. Однак використання нестандартних методів для
визначення гетерорезистентності, які є дорогими та
потребують значних витрат праці та ресурсів, не дозволяє
оцінити клінічну величину та тяжкість цього явища [35].
Оскільки гетерорезистентність може
Рис. 5Класифікація лікарсько-стійких бактерій
(2023) 18:50 Сторінка 5 з 35
мають серйозні наслідки в антибіотикотерапії, розробка
стандартизованих критеріїв і протоколів для виявлення та
вимірювання гетерорезистентності є важливою.
Інфекції, спричинені бактеріями AMR, становлять
глобальну проблему [37]. У 2008 році була створена
абревіатура «ESKAPE», щоб назвати ті бактерії, які можуть
«уникнути» впливу антибіотиків, включаючиEnterococcus
faecium, Staphylococcus aureus, Klebsiella pneumoniae,
Acinetobacter baumannii-calcoaceticusскладні, Pseudomonas
aeruginosa, іЕнтеробактерspp. [38]. Список бактерій AMR
більше не актуальний, якEscherichia coli, Mycobacterium
tuberculosisіNeisseria gonorrhoeaeв даний час є одними з
найпоширеніших бактеріальних патогенів, на які
впливають проблеми AMR.
У 2012 році Європейський центр профілактики та контролю
захворювань (ECDC) і CDC розробили стандартизовану
номенклатуру для опису набутих профілів резистентності
бактерій [39]. МР визначалася як набута відсутність чутливості
принаймні до одного антибіотика з трьох або більше класів
антибіотиків (наприклад, цефалоспорини, фторхінолони,
тетрацикліни). Бактерії з широкою лікарською стійкістю (XDR)
визначалися як нечутливі принаймні до одного антибіотика з
усіх класів антибіотиків, крім двох або менше (ізоляти бактерій
залишаються чутливими лише до одного або двох класів).
Панрезистентні (PDR) бактерії були визначені як нечутливі до
всіх антибіотиків усіх класів антибіотиків (рис.5). Ці класифікації
забезпечують стандартизовану номенклатуру для класифікації
та передачі моделей резистентності бактерій, допомагаючи у
нагляді,
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
дослідження та розробка відповідної тактики боротьби з АМР [
40]. Кадрі та ін. [41] запропонував нову категорію
грамнегативної бактеріємії, яка важко піддається лікуванню,
засновану на відсутності чутливості до антибіотиків «першого
ряду», як правило, бета-лактамів або фторхінолонів, що
вимагає використання препаратів другого ряду, часто більш
токсичних, агентів.
AMR – це складна та багатогранна проблема, яка стосується
не лише людей, а й тварин та навколишнього середовища [42,
43]. 17 березня 2022 року чотири міжнародні агенції,
Продовольча та сільськогосподарська організація Об’єднаних
Націй (ФАО), Всесвітня організація охорони здоров’я тварин
(WOAH), Екологічна програма ООН (ЮНЕП) і Всесвітня
організація охорони здоров’я (ВООЗ), підписали новаторську
угоду про зміцнення співпраці та просування стійких практик,
які збалансовують і оптимізують здоров’я людей, тварин,
рослин і навколишнього середовища. Концепція «Єдиного
здоров’я» визнає взаємозв’язок здоров’я людей, домашніх
тварин і навколишнього середовища [44]. Щоб подолати
антимікробну реакцію, потрібна багатогалузева співпраця та
спільні глобальні зусилля в багатьох сферах охорони здоров’я [
45–48] (Мал.6).
У 2015 році ВООЗ опублікувала Глобальний план дій проти
антимікробної резистентності [49]. Його п’ять цілей включають:
покращення обізнаності та розуміння антимікробної антимікробної
терапії шляхом ефективного спілкування, освіти та навчання;
зміцнення знань шляхом спостереження та
Мал. 6Одне здоров'я
(2023) 18:50 Сторінка 6 з 35
дослідження; запобігання інфекції за допомогою ефективних
заходів санітарії, гігієни та ІПК; оптимізація використання
антибіотиків у здоров'ї людей і тварин; збільшення інвестицій
у нові ліки, діагностичні засоби, вакцини та інші заходи.
Держави-члени взяли на себе зобов’язання розробити
національні плани дій (НПД) щодо антимікробної стійкості, які
мають бути комплексними, фінансованими та
впроваджуватися з моніторингом, щоб отримані уроки могли
змінити пріоритети. Міжкраїнова мінливість економічної та
політичної стійкості, а також обмеження ресурсів становлять
значну перешкоду для реалізації НПД [50,51]. Незважаючи на
рішучу відданість справі протидії протидії антимікробній
інфекційній хворобі, схвалення та реалізація НПД також
заважає визначення пріоритетності проблем, пов’язаних із
пандемією коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) [52].
З’являється все більше доказів того, що пандемія
прискорила появу та поширення АМР принаймні в
лікарняних умовах [53] зокремаAcientobacterspp.
Ленгфорд та ін. повідомили, що більше 60% пацієнтів з
COVID-19, які мали бактеріальну інфекцію, мали
високорезистентний організм [54]. Однак численні
обмеження, властиві інтерпретації даних про COVID-19,
не дають точної кількісної оцінки його впливу на
глобальну епідеміологію AMR [55,56].
Тривожні рівні АМР були зареєстровані в усіх країнах,
незалежно від їх середнього рівня доходу [57]. Допандемічний
аналіз 2019 року, опублікований у 2022 році
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
Мюррей та ін. [57], показало, що AMR є основною причиною
смерті в усьому світі (204 країни та території) з 4,95 мільйонами
смертей, пов’язаних з бактеріальною AMR, у тому числі 1,27
мільйона смертей, пов’язаних безпосередньо з бактеріальною
AMR. Серед 23 досліджених бактерій шість (E. coli, S. aureus, K.
pneumoniae, S. pneumoniae, A. baumannii,іP. aeruginosa)
виявилися відповідальними за 929 000 смертей через AMR і
загалом 3,57 мільйона смертей. Зокрема, стійкий до
метицилінуS. aureus(Тільки MRSA) спричинив понад 100 000
смертей у 2019 році. Бактеріальні інфекції AMR були пов’язані з
найвищими показниками смертності, пов’язаної з інфекцією, в
Африці на південь від Сахари, 99 смертей на 100 000 осіб. Для
порівняння, у країнах з високим рівнем доходу AMR
асоціювався з 56 смертями на 100 000 осіб. Однак Murray et al.
можливо, недооцінив справжній тягар AMR [58]. Сучасні
медичні методи лікування, включаючи лікування травм,
онкологічні хірургічні втручання та хіміотерапію,
трансплантацію органів та інші інвазивні процедури,
вимагають ефективних антибіотиків для запобігання та
лікування інфекції. Інфекції, які не піддаються лікуванню,
знижують цінність цих медичних втручань, негативно
впливаючи на ефективність, хоча це важко оцінити кількісно [
58].
Справжній тягар АМР у країнах з низьким і середнім рівнем доходу
(LMIC) залишатиметься невідомим, якщо епіднагляд не буде
забезпечений відповідними ресурсами [59]. Зокрема, ідентифікація
бактерій і тестування на сприйнятливість не проводяться регулярно в
LMIC через брак персоналу, обладнання та витратних матеріалів; крім
того, у деяких системах охорони здоров’я тестування може бути
витратою пацієнтів із власної кишені [60]. Як наслідок,
антибіотикотерапія здебільшого емпірична, і антибіотики широкого
спектру дії можуть бути неправильно призначені. Неоптимальний
догляд за інфекціями, що випливає з цього, може призвести до клінічної
невдачі, вищої смертності та підвищення антимікробної стійкості. За
останнє десятиліття в країнах з низьким і середнім доходом було
досягнуто певного прогресу щодо збору даних для інформування про
антимікробну реакцію та моніторингу використання антибіотиків. Однак
потрібно зробити більше.
Пандемія COVID-19 продемонструвала, що
захворюваність і смертність від інфекційних хвороб
непропорційно впливають на певні групи населення [61].
Заходи, рекомендовані для контролю за поширенням
важкого гострого респіраторного синдрому, коронавірусу 2
(SARS-CoV-2), включаючи соціальне дистанціювання та
часте миття рук, створюють проблеми для тих, хто живе в
густонаселених громадах з неадекватним житлом,
поганими санітарними умовами та обмеженим доступом
до чиста вода. Найбідніші люди особливо вразливі до
загрози AMR, оскільки бідність підвищує ризик зараження
інфекційними захворюваннями та впливу антибіотиків.
Систематичний огляд 2018 року Alividza et al. [62]
підкреслив складний зв’язок між AMR та різними вимірами
бідності, включаючи рівень освіти, доходи та житло та
Сторінка 7 з 35
якість води. Усунення цих розбіжностей матиме вирішальне значення
для зменшення тягаря антимікробної резистентності та покращення
результатів охорони здоров’я в уразливих громадах.
У листопаді 2012 року було опубліковано важливий звіт з
Індії («Ченнайська декларація»), що представляє собою
значний національний крок вперед як знакове зобов’язання
щодо управління антибіотиками, що має міжнародне значення
та глобальні наслідки [63]. Незважаючи на те, що з 2011 року в
Індії існує національна політика щодо антибіотиків,
рекомендації було важко реалізувати через відсутність чіткого
плану дій. Відсутність впливу такої політики з благими
намірами, але її важко реалізувати, стала причиною зустрічі
індійських медичних товариств і національних органів влади в
серпні 2012 року, щоб розробити «дорожню карту», що
містить необхідні термінові дії. Остаточна декларація була
оприлюднена в листопаді 2012 року. Зусилля є надзвичайним
прикладом національного консенсусу та відданості, яка визнає
клінічні проблеми та проблеми громадського здоров’я,
пов’язані з AMR.
Усвідомлюючи серйозність AMR, Сполучене Королівство
замовило у 2014 році комплексний аналіз цієї глобальної
проблеми [64]. Приголомшливий висновок цього звіту полягав
у тому, що, якщо не буде вжито заходів, AMR призведе до 10
мільйонів смертей до 2050 року. Окремо Світовий банк
попередив, що "за сценарієм високого впливу антимікробної
стійкості до 2030 року ще 24 мільйони людей можуть
опинитися в крайній бідності" [65]. Незважаючи на те, що,
безсумнівно, існує великий клінічний тягар і тягар громадської
охорони здоров’я, пов’язаний з AMR, важко визначити
кількісно пов’язану з цим надмірну захворюваність і
смертність. Детальні, достовірні дані, переважно засновані на
комплексному популяційному нагляді з СНСД та країн з
високим рівнем доходу [66] знадобиться для посилення
заходів контролю AMR.
У 2022 році Велика сімка (G7; Канада, Франція, Німеччина, Італія,
Японія, Велика Британія, США) видала Декларацію міністрів
охорони здоров’я G7 [67]. Їхнє комюніке охоплювало низку тем, але
зосереджувалося на чотирьох пріоритетних сферах: (1) подолання
COVID-19; (2) готовність до майбутньої пандемії; (3) AMR; (4) та
ризики для здоров’я від зміни клімату [67]. У наступному комюніке
міністри охорони здоров’я G7 назвали AMR "гостра проблема
охорони здоров'я та соціально-економічна проблема" це може
мати глобальні наслідки, але може мати більший вплив на LMIC.
Визнаючи AMR як спільну відповідальність, вони разом
зобов'язалися "вжиття подальших термінових і відчутних заходів",
щоб вирішити цю проблему. Серед дій вони пообіцяли створити
нові або вдосконалені національні інтегровані системи епіднагляду
за антимікробною реакцією та використанням антибіотиків у
людей, у тваринництві, сільському господарстві та навколишньому
середовищі; сприяння належному використанню антимікробних
препаратів через управління; посилення реалізації Програми IPC у
всьому спектрі One Health, а також посилення досліджень і
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
розробка нових антибіотиків. Цей підхід спрямований на
досягнення оптимальних результатів для здоров’я людей, тварин і
навколишнього середовища, враховуючи різноманітні соціально-
економічні, політичні та культурні умови, що впливають на AMR [68
], включаючи обмежені технічні знання, недостатню клінічну та
дослідницьку лабораторну інфраструктуру, інші фінансові
обмеження та необхідну політичну прихильність [69]. Оскільки
ефективні антибіотики є глобальним суспільним благом, яке
перебуває на межі дефіциту, антимікробну реакцію справедливо
вважають серйозною загрозою [70]. Збереження антибіотиків є
колективною відповідальністю [8,71].
13 червня 2023 року Європейська Рада прийняла резолюцію, яка
закликає до посилення дій ЄС для боротьби з антимікробною реакцією
на здоров’я людей і тварин, а також у навколишньому середовищі,
використовуючи підхід «єдиного здоров’я» до антимікробної реакція.
Резолюція заохочує розумне використання антимікробних препаратів
для здоров’я людей і тварин шляхом низки добровільних заходів з
метою зниження антимікробної резистентності [72].
Застосування антибіотиків у стаціонарі та в громадських умовах
Працівники охорони здоров’я (МС) відіграють вирішальну роль у
боротьбі з AMR [1]. На жаль, антибіотики часто призначаються
неналежним чином у закладах охорони здоров’я людей і тварин [
73]. Під час призначення антибіотиків розуміння відмінностей між
профілактичною, емпіричною та таргетною терапією може
допомогти забезпечити правильне використання та запобігти
розвитку антибіотиків.Антибіотикопрофілактика відноситься до
призначення антибіотиків пацієнтам без ознак інфекції з метою
запобігання її виникненню. Емпірична антибіотикотерапія
призначають для лікування відомих або підозрюваних інфекцій на
основі симптомів пацієнта та ймовірних збудників до того, як
будуть доступні остаточні результати діагностичних тестів,
включаючи тестування на чутливість до антибіотиків.Цільова
антибіотикотерапіярозпочинається на основі ідентифікації
мікроорганізмів і результатів тесту на чутливість, щоб
ідентифікувати конкретний збудник і переконатися, що в якості
терапії використовується найефективніший (в ідеалі, також
найбільш економічно ефективний), найменш токсичний
антибіотик із найвужчим спектром дії. Оптимальна таргетна
терапія вимагає ранньої ідентифікації та характеристики бактерій.
Однак, незважаючи на прогрес у швидкій мікробній діагностиці,
час виконання мікробіологічного тестування та звітування може
тривати до 72 годин, якщо він взагалі доступний. У результаті
клініцисти часто починають емпіричну терапію антибіотиками, яка
може мати негативні наслідки для здоров’я пацієнтів і підвищити
ризик антимікробної резистентності.74].
Хоча, як повідомляється, прийняття рішення про призначення
антибіотиків залежить від різних детермінант у медичних та
хірургічних умовах [75] практика призначення антибіотиків у
лікарнях у всьому світі часто є неадекватною [76]. Дослідження
поширеності в 33 лікарнях у п’яти країнах Латинської Америки
(Куба, Сальвадор, Мексика, Парагвай і Перу) задокументувало
дотримання рекомендацій щодо призначення рецептів.
Сторінка 8 з 35
у 68,6% випадків. Цефалоспорини третього
покоління були найчастішою групою антибіотиків
(26,8%), потім карбапенеми (10,3%) і фторхінолони
(8%). Таргетна терапія була досягнута лише в 17,3%
випадків [77].
Усі клініцисти повинні прагнути до вдосконалення,
впроваджуючи принципи ефективного використання антибіотиків
у щоденну практику [78]. Програми управління антимікробними
препаратами (ASP) [79–81] слід інтегрувати в усі програми
покращення якості лікарень у всьому світі. ASP сприяють
відповідальному використанню антибіотиків, покращуючи процес
прийняття діагностичних рішень (тепер називаєтьсядіагностичне
управління); підкреслення важливості призначення антибіотиків
лише за потреби; до потрібного пацієнта та клінічної ситуації, у
потрібний час, у правильній дозі та з правильними інтервалами та
протягом правильної тривалості [82–84]. ASP також відіграють
важливу роль у підвищенні обізнаності медичних працівників та
членів громади щодо AMR [85,86]. Діагностичне керівництво є
невід’ємною частиною ASP і підкреслює важливість вибору
правильних діагностичних тестів для потрібного пацієнта в
потрібний час [87], заохочуючи використання швидкої
молекулярної діагностики для якнайшвидшого початку цільової
антибіотикотерапії, уникаючи при цьому надмірного використання
антибіотиків широкого спектру дії, коли вони не потрібні (або
більше не потрібні). Однак не менш важливою є точна
інтерпретація результатів тесту, щоб запобігти гіпердіагностиці та
непотрібним витратам [88], а також удосконалення процесу
прийняття діагностичних рішень в цілому, інтегруючи всю
необхідну інформацію (клінічну, біологічну, візуалізаційну).
Хоча минуло 15 років після того, як CDC, Товариство
епідеміології охорони здоров’я Америки (SHEA) і
Товариство інфекціоністів Америки (IDSA) опублікували
спільні рекомендації щодо розробки інституційних ASP,
найкращі практики для ASP все ще визначаються та є може
змінюватись залежно від місцевих моделей практики,
політики та доступних ресурсів [89]. Переважним засобом
покращення антимікробного менеджменту є комплексна
програма, яка передбачає співпрацю між фахівцями та
допоміжним персоналом у закладі. У цьому контексті
безпосереднє залучення всіх лікарів, які призначають
рецепти, до ASP може мати велике значення [90].
Таким чином, ми представляємо наступні 10 принципів
правильного використання антибіотиків. Цих принципів повинні
дотримуватися всі медичні працівники у своїй клінічній практиці, і
вони повинні розглядатися як основні компоненти діяльності в
рамках ASP.
Покращення профілактики та контролю інфекцій (IPC)
Важливо, щоб усі медпрацівники дотримувались науково
обґрунтованих заходів IPC, щоб запобігти виникненню
HAI. Ефективна освіта та підготовка IPC значно зменшують
HAI [91–94], найпоширенішими з яких є хірургічні
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
Рис. 7Інфекції, пов'язані з наданням медичної допомоги
інфекції сечовивідних шляхів (SSI), катетер-асоційовані
інфекції сечовивідних шляхів, центральні інфекції
кровотоку, госпітальна та вентиляційна пневмонія
(VAP) та CDI [95] (Мал.7).
Пацієнти з HAI потребують додаткових діагностичних і
терапевтичних процедур, мають тривале перебування в
лікарні, несуть додаткові витрати та можуть мати високу
захворюваність і смертність. Крім того, багато HAI
спричинені бактеріями MDR [96,97]. У контексті якісної
медичної допомоги та пом’якшення АМР запобігання ІХІ
стає все більш важливим. Ці інфекції пов’язані з гіршими
результатами і часто вимагають антибіотиків широкого
спектру дії [98]. За даними ECDC, тягар шести основних
типів HAI в Європейському Союзі/Європейській
економічній зоні, виражений у роках життя з поправкою
на інвалідність, був вищим, ніж сукупний тягар усіх 32
інших інфекційних захворювань, за якими спостерігав
ECDC на основі даних. з 2011 по 2012 рік [99].
Багато HAI можна запобігти. Зменшення показників HAI на 35–
55% було задокументовано шляхом впровадження
мультимодальної профілактики та розробки підходу, орієнтованого
на безпеку, незалежно від рівня доходу країни [100]. Незважаючи
на це, медпрацівники погано дотримуються науково
обґрунтованих заходів IPC [95]. Яскравим прикладом є гігієна рук,
яка вважається показником безпеки та якості пацієнтів
(2023) 18:50 Сторінка 9 з 35
догляду та наріжним каменем IPC у всіх закладах охорони
здоров’я. Численні організації, включаючи ВООЗ [101] і
CDC [102], опублікували рекомендації, які надають
медичним працівникам конкретні рекомендації щодо
покращення практики гігієни рук. Нещодавно SHEA, IDSA
та Асоціація професіоналів з інфекційного контролю та
епідеміології (APIC) опублікували практичні рекомендації
щодо запобігання HAI за допомогою гігієни рук [103]. The
П'ять моментів для гігієни рукбули оприлюднені ВООЗ,
щоб заохотити медпрацівників дотримуватись
рекомендацій щодо гігієни рук і мінімізувати ризик
інфікування та передачі [104] (Мал.8).
Незважаючи на те, що гігієна рук загальновизнана як
економічно ефективний захід IPC, відповідність залишається
неприйнятно низькою. У систематичному огляді [105], повідомлена
відповідність становила ~ 40% (порівняно з контрольним
показником ВООЗ > 80%) і була різною в різних відділеннях лікарні/
відділеннях і медичних працівниках, що вимагає багатогранних
заходів щодо пом’якшення наслідків для сприяння узгодженості. Усі
медичні працівники, залучені до прямого чи непрямого догляду за
пацієнтами, повинні усвідомлювати важливість гігієни рук і
необхідність виконувати її без збоїв. Гігієна рук під час догляду
визнана найкращою практикою для сприяння дотриманню в
моменти, коли гігієна рук є найважливішою. Відповідно до сучасної
передової практики, засоби гігієни рук повинні бути
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
Рис. 8П'ять моментів для гігієни рук
доступні в пункті догляду. Це вимагає, щоб гігієнічний засіб
для рук був легкодоступним і якомога ближче — в ідеалі в
межах досяжності витягнутої руки від місця догляду за
пацієнтом або лікування [106].
SSI залишаються найпоширенішими HAI серед хірургічних
пацієнтів. Вони становлять серйозну клінічну проблему з точки
зору захворюваності, смертності, тривалості перебування в лікарні
та загальних прямих і непрямих витрат у всьому світі. Очевидно,
що важливо підвищити безпеку пацієнтів, вживаючи заходів до, під
час і після операції, щоб зменшити виникнення SSI [107–109].
У 2016 році ВООЗ опублікувала засновані на доказах
рекомендації щодо основних компонентів ефективних програм
IPC, які мають бути впроваджені як на національному рівні, так і на
рівні лікарень [110,111]. Заходи IPC були узагальнені у восьми
«основних компонентах» (рис.9). З часів знаменної програми
«Дослідження ефективності внутрішньолікарняного контролю
інфекцій» (SENIC) у 1970-х роках [112] показали ефективність
програми IPC у зниженні HAI, спеціальна програма IPC вважається
надзвичайно важливою в кожній лікарні. Її мають очолювати
експерти з IPC у тісній співпраці з медичними працівниками в усіх
відповідних сферах [113].
Опубліковано результати глобального опитування
ВООЗ, спрямованого на оцінку впровадження цих програм
у закладах охорони здоров’я по всьому світу. Це
опитування надає важливий огляд реалізації програми IPC
(2023) 18:50 Сторінка 10 з 35
у 4440 закладах охорони здоров’я (81 країна) у всіх шести регіонах
ВООЗ та рівнях доходу. Отримані результати визначають сильні
сторони, прогалини у впровадженні IPC та ключові можливості для
вдосконалення для інформування про поточні глобальні зусилля
щодо вдосконалення IPC, особливо в країнах з низьким і середнім
рівнем доходів, де впровадження IPC значно нижче [114].
Маючи спільну мету – зменшити антимікробну стійкість,
програми IPC та ASP повинні бути партнерами у зниженні HAI.
Підтримка з боку інституційного керівництва має вирішальне
значення для успіху кожної програми та обох разом,
включаючи ефективну мікробіологічну лабораторію
(потужність, фінансування та інфраструктура), щоб
забезпечити швидку діагностику, ефективні засоби комунікації
та належне використання технологій, включаючи електронні
записи про стан здоров’я. Програми IPC та ASP базуються на
подібних моделях міждисциплінарної роботи та діяльності, як-
от навчання, моніторинг та зворотній зв’язок. Інтеграція цих
втручань може зменшити надмірність і вирівняти сили для
максимального впливу на медичних працівників. ASP, якщо їх
застосовувати разом із втручаннями IPC у лікарнях, зокрема
гігієною рук, є значно ефективнішими для зменшення
розвитку та поширення бактерій MDR, ніж ASP окремо [115].
Стримувати поширення стійких до антибіотиків бактерій
є складним завданням через їхню схильність до передачі
від людини до людини [116]. Стійкий до карбапенему
Enterobacterales(CRE),A. baumannii(КРАБ), іП.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
Рис. 98 «основних компонентів» ВООЗ для здійснення профілактики та контролю інфекцій
aeruginosa(CRPA) є одними з бактерій, які найважче піддаються
лікуванню через високу поширеність AMR. У 2017 році ВООЗ
опублікувала рекомендації щодо профілактики та боротьби з
цими бактеріями в закладах невідкладної допомоги [117].
Допоміжний систематичний огляд літератури був
опублікований у 2019 році [118]. Найчастішими втручаннями,
про які повідомлялося, були запобіжні заходи при контакті
(90%); культури активного спостереження (80%); моніторинг,
аудит та зворотній зв'язок заходів (80%); ізоляція або когортинг
пацієнтів (70%); гігієна рук (50%); та екологічне очищення (40%).
Вакцинація заслуговує на згадку як один із найбільш ефективних
і економічно ефективних заходів профілактики. Вакцини в
основному використовуються в профілактичних цілях, включаючи
постконтактну профілактику, щоб зменшити кількість випадків
інфекційних захворювань, а отже, використання антибіотиків і
поширення антимікробної резистентності. Також розробляються
вакцини проти стійких бактеріальних патогенів, які спричиняють
значний тягар захворювань [119], наприклад MRSA таP. aeruginosa[
120,121]. Зазвичай вважається, що вакцини впливають на
антимікробну реакцію, або безпосередньо, запобігаючи інфекції,
тим самим зменшуючи поширеність резистентного збудника, а
також використання антибіотиків, або опосередковано,
запобігаючи небактеріальним первинним інфекціям (наприклад,
вірусним), які часто лікуються антибіотиками неправильно [119].
Haemophilus influenzaeсеротип B (HiB), грип і
(2023) 18:50 Сторінка 11 з 35
Пневмококові кон'юговані вакцини є прикладами, що
демонструють ефективність вакцин у зниженні використання
антибіотиків і протизапальній резистентності [122–124]. Специфічні
операції, вакцинація протиS. pneumoniae(який стає все більш
стійким до пеніциліну), HiB іNeisseria meningitidisпісля спленектомії
є ефективним у запобіганні переважній інфекції після спленектомії,
яка зазвичай спричинена інкапсульованими організмами [125].
Більше того, імунізація проти кору запобігає зараженню вірусом
кору, яке зменшує наявні антитіла, що забезпечують захист від
інших патогенів [126]. Нові вакцини знаходяться на стадії розробки
та оцінки, що пропонує можливості для вирішення небезпечних
для життя захворювань і допомагає в подальшому стримувати
використання антибіотиків і пом’якшити антимікробну
резистентність [127].
Призначення антибіотиків, коли вони дійсно необхідні
Клініцисти, які призначають антибіотики, стикаються з
суперечливими пріоритетами. З одного боку, вони повинні
надавати пацієнтам найкраще лікування. З іншого боку,
вони повинні зберегти ефективність антибіотиків,
мінімізувати опортуністичні інфекції, такі як CDI, зменшити
відбір резистентних патогенів у окремих пацієнтів і
запобігти подальшому глобальному зростанню AMR. Ці
конфлікти слід оцінити та збалансувати перед
призначенням антибіотиків [34] (Мал.10).
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50 Сторінка 12 з 35

ЗНАЙДЕННЯ ПРАВИЛЬНОГО БАЛАНСУ

В ПРИЗНАЧЕННІ АНТИБІОТИКІВ

Звести до мінімуму
Максимізувати
ризики негативних
ефективність
наслідків, опортуністичні
лікування пацієнта
покращення результатів
інфекції та
та якість догляду вибір антибіотиків-
стійкі бактерії

Оптимізація практики призначення антибіотиків у лікарнях може максимізувати

ефективність лікування пацієнтів і мінімізувати ризики побічних ефектів,
опортуністичних інфекцій, таких якClostridioides інфекції, виділення
антибіотикорезистентних бактерій у окремих пацієнтів, а також поширення антимікробної
резистентності всередині та між лікарнями, країнами та в усьому світі.

Рис. 10Пошук правильного балансу в призначенні антибіотиків

Кишкова мікробіота відіграє важливу роль у здоров’ї
людини та може захистити пацієнта від колонізації
кишкових бактерій [128], явище, відоме як стійкість до
колонізації. Місцеві бактерії мікробіому забезпечують
важливий захисний механізм господаря,
перешкоджаючи колонізації потенційно патогенними
бактеріями. Однак за певних обставин мікробіота
пацієнта може бути скомпрометована, більше не
захищаючи від колонізації опортуністами.
Антибіотики чинять селекційний тиск на мікробіом людини,
сприяючи антимікробній резистентності. Застосування
антибіотиків може мати непередбачені наслідки для
комменсальної мікробіоти кишечника. Тоді як сприйнятливі
бактерії знищуються, екологічний вакуум, що виникає, сприяє
надмірному росту патогенних бактерій, які вже можуть бути
антибіотикорезистентними [129,130]. Крім того, антибіотики
сприяють передачі генів резистентності, які надають стійкість
іншим бактеріям [131,132] (Мал.11), тим самим збільшуючи
ризики перехресної передачі між пацієнтами [133,134] та
спалахи інфекцій, спричинених бактеріями MDR.
Багато досліджень оцінювали довгостроковий вплив
курсу антибіотиків на кишкову мікробіоту [135–137].
Щоб продемонструвати довгострокові наслідки
антибіотики на здоровий мікробіом, вплив амоксициліну
(500 мг) тричі на день протягом 5 днів [138],
ципрофлоксацин (500 мг) двічі на добу протягом 5 днів [139
] та (цефалоспорин другого покоління) цефпрозил (500 мг)
двічі на день протягом 7 днів [140] були оцінені у здорових
осіб. Зміни мікробіоти зберігалися до 12 тижнів після
закінчення лікування, що характеризувалося неповним
відновленням мікробної рівноваги та появою штамів MDR.
Крім того, порівняно з парентеральними антибіотиками,
пероральні препарати призводять до більш високих
концентрацій антибіотиків у кишечнику та більшої
кількості бактерій MDR у кишковій мікробіоті [141].
Дослідження ципрофлоксацину (500 мг двічі на день
протягом 10 днів) або кліндаміцину (150 мг чотири рази на
день протягом 10 днів) на фекальній мікробіоті здорових
людей протягом 1 року показало глибокий вплив на
різноманітність мікробіома [141]. Зміни мікробної
рівноваги були найбільш вираженими в перший місяць
після лікування, але зберігалися до 20 місяця.
Комменсальна кишкова мікробіота відіграє
ключову роль у захисті від CDI [142].Candida difficile
рідко присутній у кишечнику здорових дорослих (~
3%) [143]. Кореляція між впливом антибіотиків і CDI є
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
ЯК РОЗВИВАЄТЬСЯ АНТИМІКРОБНА СТІЙКІСТЬ
КРОК 1 КРОК 2
У популяції Антибіотик вбиває
бактерій, від усіх бактерій
одна бактерія за винятком
набуває антибіотик-
опір стійкий
механізми і бактерія.
стає
стійкий.
Мал. 11Як розвивається антимікробна стійкість
було продемонстровано [144]. Порушення нормальної
кишкової флори внаслідок прийому антибіотиків дає
можливість дляC. difficileрозмножуватися і виробляти токсини [
145]. Дослідження на тваринах і клінічні дослідження показали,
що нормальна кишкова мікробіота перешкоджає розширенню
та персистенціїC. difficile[146]. Ці зміни можуть бути
очевидними під час прийому та протягом кількох днів після
припинення прийому антибіотика [147], залежно від
введеного антибіотика та мікробіоти людини. За оцінками,
ризик CDI збільшується до шести разів під час і в наступний
місяць після антибактеріальної терапії [34]. Незважаючи на те,
що більшість антибіотиків пов’язані з CDI, кліндаміцин,
амоксицилін-клавуланова кислота, цефалоспорини третього та
четвертого покоління, фторхінолони та карбапенеми
становлять найбільший ризик [34].
Хірургічна антибіотикопрофілактика (SAP) є ключовим
компонентом періопераційної профілактики інфекцій [148,149
], особливо під час чистих контамінованих і контамінованих
хірургічних процедур із високим ризиком інфікування. SAP
також може бути показано в певних чистих процедурах, де SSI,
навіть якщо це малоймовірно, може мати руйнівні наслідки,
наприклад, процедури з протезними імплантатами. Пацієнти із
захворюваннями, пов’язаними з вищим ризиком
(2023) 18:50 Сторінка 13 з 35
КРОК 3 КРОК 4
антибіотик - антибіотик -
стійкий стійкий
бактерія бактерія може
розмножується передача
формування a гени резистентності
населення с іншим
стійкий бактерії.
бактерії.
SSI, включаючи осіб з ослабленим імунітетом (наприклад,
нейтропенія), пацієнтів з балом Американського товариства
анестезіологів (ASA)≥3, і пацієнти з ожирінням. Незважаючи на те,
що SAP не потрібний перед усіма хірургічними процедурами,
надмірне введення є частим, що суттєво сприяє загальному
споживанню антибіотиків у хірургічних службах. Планова
лапароскопічна холецистектомія має низький ризик SSI.
Профілактичне застосування антибіотиків не є виправданим у
пацієнтів, які перенесли планову неускладнену лапароскопічну
холецистектомію. Роль SAP у пацієнтів, яким проводять
герніорафію чи герніопластику відкритого паху, залишається
невизначеною через суперечливі результати загалом низької
якості доказів [150–155]. Міжнародні рекомендації [156]
рекомендують SAP для відновлення сітки з відкритим пахом у будь-
якого пацієнта в середовищі високого ризику.
Антибіотикотерапія повинна бути призначена після
підтвердження бактеріальної інфекції. Колонізація
потенційними збудниками без супутніх ознак інфекції
часто відбувається у деяких пацієнтів (наприклад, у тих, хто
має постійні сечові катетери, ендотрахеальні трубки для
механічної вентиляції, хронічні рани). Належна оцінка
вимагає отримання культури з цих ділянок лише за
показаннями, без забруднення колекцією
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
сам протокол (посів поверхневих мазків і посів дренажів [157] і
синусових шляхів є недоречними), а також уникнення
лікування антибіотиками «позитивного» результату посіву без
симптомів і ознак активної інфекції [158]. Безсимптомна
бактеріурія є поширеним сценарієм, при якому антибіотики не
рекомендуються, але її часто лікують незважаючи на це.
Пацієнти з дренажним сечовим катетером можуть мати
«позитивні» результати посіву сечі через неминуче утворення
біоплівки на пристрої. Численні дослідження показують, що
антибіотикотерапія пацієнтів з безсимптомною бактеріурією
не показана, за винятком особливих обставин, таких як
вагітність або трансуретральні інструменти, оскільки це може
збільшити ймовірність подальших інфекцій сечовивідних
шляхів, які можуть стати стійкими до звичайних антибіотиків [
159,160].
Застосування антибіотиків у лікуванні легкого неускладненого
дивертикуліту було поширеним, але зараз ставиться під сумнів. Все
більше доказів свідчать про те, що легкий неускладнений
дивертикуліт, швидше за все, є запальним, а не інфекційним
станом, що ставить під сумнів доцільність застосування
антибіотиків [161]. Кожне з трьох рандомізованих досліджень
показало, що лікування антибіотиками не запобігає ускладненням
чи рецидивам, а також не зменшує симптоми чи тривалість
перебування в лікарні [161–163], як і два проспективні когортні
дослідження [164,165]. Результати цих досліджень спонукали
деяких експертів виступати проти регулярного використання
антибіотиків [166,167].
Мал. 12Вибір найбільш підходящого антибіотика(ів) для конкретного пацієнта
(2023) 18:50 Сторінка 14 з 35
Своєчасне призначення відповідного(их) антибіотика(ів).
Після прийняття рішення про лікування вкрай важливо
вибрати найбільш відповідний антибіотик (антибіотики) для
конкретного пацієнта (рис.12). Антибіотик, вибраний для SAP,
має бути активним проти звичайних бактерій, що
спричиняють SSI у конкретній процедурі. SSI в чистих
процедурах зазвичай зумовлені шкірною флорою, в тому числі
S. aureusабо коагулазонегативні стафілококи. Чисто-
забруднені та забруднені процедури можуть залучати інші
бактерії, наприкладкишкова паличка, інші Enterobacterales,
або анаероби, залежно від флори слизових оболонок, на яких
розрізають.
Найпоширенішими антибіотиками, що використовуються для
САП, були цефалоспорини першого та другого покоління
(наприклад, цефазолін, цефуроксим) [148,149]. Цефазолін є
препаратом вибору при САП перед більшістю процедур. Він має
доведену ефективність, відповідну тривалість дії, активність проти
бактерій, які зазвичай зустрічаються при SSI, прийнятний профіль
безпеки та низьку вартість. Рутинне застосування ванкоміцину при
САП не рекомендується. Ванкоміцин може бути розглянутий для
SAP у пацієнтів з відомою колонізацією MRSA або тих, хто має
високий ризик цього, наприклад, в установах з високим рівнем
захворюваності інфекціями MRSA, пацієнти після нещодавньої
госпіталізації, пацієнти на діалізі та пацієнти, госпіталізовані з
кваліфікованих медсестринських установ, на основі національні
рекомендації та місцева епідеміологія.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
Введення визначається відповідно до періоду
напіввиведення антибіотика. Для найбільш часто
використовуваних антибіотиків, таких як цефазолін або
цефокситин, внутрішньовенне введення за 30–60 хвилин до
розрізу забезпечує ефективну концентрацію в тканині під час
розрізу [168]. Повторне дозування під час операції необхідне,
якщо операція триває більше 4 годин або є крововтрата > 1,5 л
[149,169]. Ванкоміцин слід вводити протягом 120 хвилин до
розрізу та вводити протягом 1 години в дозі 1 г (довше, якщо
доза вища). Для антибіотиків із тривалим періодом
напіввиведення (наприклад, фторхінолонів, метронідазолу,
ванкоміцину) повторна доза зазвичай не потрібна.
Що стосується емпіричної терапії до того, як будуть відомі
бактерії-збудники та їх чутливість, вибір оптимального
антибіотика повинен ґрунтуватися на джерелі інфекції,
очікуваних збудниках, клінічному стані пацієнта, місцевій
епідеміології та індивідуальних факторах ризику для пацієнта
щодо бактерій МР. Необхідно знати пацієнтам про фактори
ризику бактерій МР [1]. Рекомендації з лікування, що
базуються на місцевій епідеміології та моделях резистентності,
повинні бути розроблені та впроваджені послідовно
відповідно до принципів ASP. Визначення правильного
антибіотика(ів) для конкретного пацієнта може бути складним.
Незважаючи на те, що сприйнятливість бактерій, залучених до
позалікарняних інфекцій, зазвичай значно вища та ширша,
ніж бактерій, залучених до HAI, клініцисти часто рекомендують
антибіотики широкого спектру дії для важких позалікарняних
інфекцій, щоб «нічого не пропустити». Тоді як спектр діяльності
може бути відповідним у виконанні
Обережно поводьтеся з антибіотиками
ДОСТУП
Антибіотики вибору
для кожної з 25
найпоширеніших інфекцій. Ці
антибіотики повинні бути
доступні в будь-який
час, доступні та якісні-
запевнив.
Мал. 13Класифікація AWaRe
(2023) 18:50 Сторінка 15 з 35
тому ймовірність надмірного лікування, оскільки антибіотики
вузького спектру дії однаково ефективні в більшості випадків.
Навпаки, для HAIs найкращим курсом дій є емпірична терапія
широкого спектру дії, включаючи протигрибковий засіб за
деяких обставин [170,171], з подальшою деескалацією до
індивідуальної терапії, коли будуть доступні мікробіологічні
дані [172,173].
У 2017 році Комітет експертів ВООЗ з вибору та використання
основних лікарських засобів створив класифікацію антибіотиків
AWaRe (Access, Watch, Reserve) для сприяння зусиллям щодо
ефективного використання антибіотиків у всьому світі на всіх
рівнях медичної допомоги. Ця класифікаційна система групує
антибіотики у вищезазначені три категорії на основі лікування
поширених бактеріальних інфекцій та їх впливу на антимікробну
антибіотик, зосереджуючись на необхідності відповідного
використання. Класифікація AWaRe [174] було оновлено в 2021
році, щоб включити додаткові 78 антибіотиків, які раніше не були
класифіковані, довівши загальну кількість класифікованих
антибіотиків до 258 (рис.13).
Категорія «Доступ» відноситься до антибіотиків вибору для
кожної з 25 найпоширеніших інфекцій. Ці антибіотики мають
бути доступними в будь-який час і в будь-якому місці,
прийнятними та доступними. Категорія «Перегляд» включає
більшість «найвищих пріоритетів, критично важливих
антибіотиків», які рекомендуються лише за певними
показаннями. Категорія «Резерв» включає антибіотики, які слід
використовувати лише в крайньому випадку (тобто, для
лікування бактерій МЛУ) і лише тоді, коли всі інші антибіотики
не дали результатів. ВООЗ рекомендує зменшити вживання
ПРИЙМАТИ Усвідомлено
ДИВИТИСЯ РЕЗЕРВ
«Критично найвищий пріоритет Антибіотики, які слід
важливі антибіотики» використовувати лише в
для людської медицини і крайньому випадку, коли всі інші
використання у ветеринарії. антибіотики не дали результатів.
Це антибіотики
рекомендовано лише для
обмежені показання.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
антибіотиків у групах «Спостереження» та «Резерв», а також
збільшення доступу та використання антибіотиків у групі «Доступ»,
очікується, що 60% усіх антибіотиків, які вживаються в лікарнях,
має припадати на цю групу [174]. На практиці це зменшило б
глобальне використання піперацилін-тазобактаму,
протисиньогнійного уреїдопеніциліну, який надмірно
використовується для лікування позалікарняних інфекцій.
Оцінка тяжкості інфекції є вирішальним кроком в оцінці пацієнтів
для антимікробної терапії. Раннє впровадження відповідної
емпіричної антибіотикотерапії має значний сприятливий вплив на
результати септичного шоку, незалежно від локалізації інфекції [
175]. У той час як критично хворі пацієнти отримують користь від
ранньої антибіотикотерапії, клініцисти, які ведуть менш
тяжкохворих пацієнтів, можуть мати час, щоб ретельно розглянути
та визначити відповідне лікування антибіотиками перед початком
терапії [175]. Повідомлялося, що відкладене призначення
антибіотиків із застосуванням вичікувального підходу з повторним
оглядом пацієнта є корисною тактикою, яка допомагає зменшити
використання антибіотиків, особливо при інфекціях дихальних
шляхів [176]. Однак деякі дані свідчать про те, що поспішна
антибіотикотерапія може бути шкідливою для важкохворих
хірургічних пацієнтів, де адекватність контролю над джерелом є
вирішальним чинником виживання. До-після суду [177] порівнював
універсальну ранню антибіотикотерапію (агресивний підхід) із
другим періодом, коли негайна антибіотикотерапія призначалася
лише пацієнтам з гіпотензією. Водночас іншим пацієнтам терапію
проводили лише після мікробіологічного підтвердження інфекції
(консервативний підхід). Агресивний підхід був пов’язаний із
меншим інтервалом часу від початку лихоманки та збору
гемокультури до початку лікування. Консервативний підхід був
пов’язаний з більш вірогідною початковою відповідною терапією,
меншою тривалістю терапії та нижчою смертністю. Таке
диференціювання інфекції від запалення може бути складним,
особливо у важкохворих пацієнтів, у яких доведено лише близько
половини підозрюваних інфекцій. Відстрочка призначення
антибіотиків для виявлення причини сепсису може бути корисною
для пацієнтів без шоку.
Відстрочене призначення антибіотиків особливо корисно для
зменшення їх використання, особливо при позалікарняних
інфекціях дихальних шляхів [178], багато з яких мають вірусну
етіологію. У мета-аналізі відстрочене призначення антибіотиків
порівняно з відсутністю антибіотиків асоціювалося з подібною
тривалістю симптомів; відмова від прийому антибіотиків до
виявлення збудника та тестування на чутливість може бути
прийнятним, щоб зменшити непотрібне використання
антибіотиків при вірусних інфекціях дихальних шляхів.
Навпаки, для пацієнтів (як дорослих, так і дітей) із шоком,
пов’язаним із сепсисом, і органною дисфункцією відстрочка
відповідної емпіричної антибіотикотерапії може бути шкідливою [
179,180]; ранній початок лікування антибіотиками має вирішальне
значення для хороших результатів. Існує сильна кореляція між
(2023) 18:50 Сторінка 16 з 35
кожну годину затримки в початку лікування антибіотиками та
показники смертності пацієнтів із септичним шоком [181,182].
У рекомендаціях кампанії «Вижити за сепсис» 2021 року
рекомендовано, щоб дорослі з можливим септичним шоком
або ймовірним сепсисом отримували антибіотики якомога
швидше, в ідеалі протягом 1 години від появи симптомів [183].
Для дорослих із можливим сепсисом без шоку слід провести
швидку оцінку ймовірності інфекційних та неінфекційних
причин гострого захворювання та ввести антимікробні
препарати протягом 3 годин після першого виявлення сепсису
[183].
Участь збудників мультирезистентної резистентності в HAIs є
фактором ризику неадекватної емпіричної терапії та, як такий,
несприятливих результатів. Попередні знання про колонізацію,
спричинену бактеріями MDR, через контрольні культури
покращують вірогідність належної початкової антибіотикотерапії
для наступних HAI у важкохворих пацієнтів з інфекціями кровотоку
або VAP [184,185]. Крім того, оскільки досліджувані культури мають
високу негативну прогностичну цінність для бактерій МРР, рання
відповідна антибіотикотерапія може мати потенціал збереження
антибіотиків за рахунок зменшення використання карбапенемів та
інших протисиньогнійних засобів порівняно з гіпотетичним
призначенням на основі рекомендацій [185–188]. Таким чином,
тиск вибору антибіотиків на місцеву екологію може бути
зменшено. Мета-аналіз точності діагностичних тестів показав, що
частота відбору зразків двічі на тиждень є найефективнішою і що
нещодавно отримані культуральні дослідження мають вищу
позитивну прогностичну цінність для бактеріальних патогенів у
VAP [185].
Введення антибіотиків у адекватних дозах та відповідними
шляхами
Призначення антибіотиків у адекватних дозах має
ґрунтуватися на властивих фармакокінетичних (ФК) і
фармакодинамічних (ФД) характеристиках кожного класу
антибіотиків і конкретного агента, а також на специфічних
патофізіологічних характеристиках пацієнта. PD антибіотиків
відноситься до співвідношення між концентрацією препарату
та його здатністю пригнічувати ріст бактерій. Мінімальна
інгібуюча концентрація (МІК) є основним параметром in vitro,
який використовується для оцінки ефективності антибіотика
проти бактерій-мішеней. Щоб отримати терапевтичний ефект,
концентрація в місці інфікування повинна перевищувати МІК
проти бактерій-мішеней щонайменше на 40% інтервалу
дозування, а в ідеалі довше (якщо знищення залежить від часу)
або > в десять разів (якщо вбивство залежить від концентрації)
[189]. ФК антибіотиків описує, як антибіотики поглинаються,
розподіляються, метаболізуються та виводяться з організму,
що, у свою чергу, визначає тривалість і концентрацію
антибіотиків у сироватці крові та тканинах, а також у місці
інфікування. Субоптимальні концентрації в цільовому місці
можуть мати важливі клінічні наслідки, такі як терапевтична
невдача та підвищення ефективності
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
розвитку АМР, особливо коли клінічні ізоляти мають
прикордонну чутливість in vitro [190].
Клінічні фактори та фактори, пов’язані з антибіотиками,
можуть сприяти диференціальному розподілу антибіотиків
у цільовому місці [191]. Знання ФК/ФД кожного
антибіотика може забезпечити більш відповідне
визначення оптимальних схем дозування з точки зору як
дози, так і інтервалу введення [192]. Градієнт концентрації
між плазмою та місцем дії може мати велике значення у
випадках бактеріальної інфекції з МЛУ. Наприклад, дані
свідчать про те, що для досягнення цільових показників у
пацієнтів із тяжкими інтраабдомінальними інфекціями
потрібні підвищені дози цефтазидиму, меропенему та
іміпенем-циластатину [193–195].
Важкохворі пацієнти піддаються високому ризику інфікування,
ризику розвитку небезпечного для життя сепсису та синдрому
поліорганної дисфункції. Патофізіологія сепсису та септичного
шоку може мати великий вплив на фармакокінетичні параметри.
Знання патофізіологічного впливу на ФК/ФД є важливим для
оптимізації лікування антибіотиками у важкохворих пацієнтів із
сепсисом або септичним шоком [196,197]. Порушення функції
печінки або особливо нирок є станами, при яких може знадобитися
зміна ФК і зниження дози.
Частота дозування антибіотика визначається поняттями
залежної від часу та залежної від концентрації дії. Наприклад,
бета-лактамні антибіотики виявляють залежну від часу
активність, завдяки чому оптимальна бактерицидна
активність досягається, коли концентрація антибіотика
підтримується вище МІК протягом тривалих періодів часу. З
цієї причини сироваткова концентрація антибіотиків повинна
перевищувати МІК щонайменше на 40% (оптимально 70%)
інтервалу дозування [196]. Вища частота дозування, тривалі
інфузії та безперервні інфузії досягають цього ефекту та
оптимізують активність бета-лактаму [196]. Навпаки,
антибіотики, які мають концентраційно-залежну дію, ідеально
вводять для досягнення високої пікової концентрації в плазмі.
Для цих антибіотиків пікова концентрація в сироватці крові:
МІК, а не час вище МІК (fT>МІК), більш тісно пов’язана з
ефективністю [196]. Незважаючи на ідеальний спосіб введення
та бажані схеми дозування аміноглікозидів, для більшості
терапевтичних показань, особливо у пацієнтів у критичному
стані, їх можна застосовувати один раз на добу.198],
нефротоксичність аміноглікозидів зумовлена насиченістю їх
поглинання та прямим вазоконстрикторним ефектом на
кортикальну мікроциркуляцію нирок. Таким чином,
обмеження впливу аміноглікозидів на кору нирок шляхом
обмеження введення до одного разу на день знижує ризик
нефротоксичності [34,199].
У пацієнтів із септичним шоком введення першої
«навантажувальної» дози, ймовірно, є таким же важливим,
як і час введення, залежно від антимікробного засобу [34].
Об'єм розподілу (ВД) гідрофільних агентів (таких як бета-
лактами, аміноглікозиди та
(2023) 18:50 Сторінка 17 з 35
глікопептидів) у пацієнтів із септичним шоком може збільшуватися
через підвищення мікросудинної ендотеліальної проникності, що
розширює відсік позаклітинної рідини. Для максимізації
терапевтичного ефекту рекомендуються навантажувальні дози
бета-лактамів, аміноглікозидів (особливо при дозуванні один раз
на добу) або глікопептидів.196].
Після початку лікування антибіотикотерапію слід
переглядати принаймні щодня, враховуючи те, що
флуктуаційна функція органів, поширена у важкохворих
пацієнтів, може суттєво вплинути на експозицію антибіотиків.
Наприклад, нижчі дози антибіотиків, що виділяються із сечею,
слід вводити за наявності порушення функції нирок, тоді як
вищі за стандартні дози слід вводити пацієнтам із підвищеним
нирковим кліренсом (наприклад, пацієнти з опіками,
ожирінням) [34]. Антибіотикотерапія є проблемою для
пацієнтів із ожирінням через зміну ФК/ФД [200]. Ожиріння
збільшує VД, особливо для ліпофільних антибіотиків, що може
призвести до нижчих, ніж очікувалося, концентрацій
антибіотиків у плазмі. Збільшений нирковий кліренс є частим.
Крім того, жирова інфільтрація печінки може порушувати
функцію печінки. Загалом, незалежно від маси тіла, дозування
ліпофільних антибіотиків має базуватися на загальній масі тіла
або скоригованій масі тіла для гідрофільних антибіотиків.
Індивідуальне дозування, підтверджене лабораторними
дослідженнями, є важливим через гетерогенність пацієнтів і
клінічні коливання.
Нещодавно Американське товариство фармацевтів системи
охорони здоров’я, IDSA, Товариство дитячих інфекційних
хвороб і Товариство фармацевтів-інфекціоністів опублікували
переглянуту консенсусну настанову та огляд терапевтичного
моніторингу ванкоміцину при серйозних інфекціях MRSA. Цей
консенсусний перегляд оцінює поточні наукові дані та
суперечності, пов’язані з дозуванням ванкоміцину та
моніторингом концентрації ванкоміцину в сироватці крові для
серйозних інфекцій MRSA (включаючи, але не обмежуючись
бактеріємією, сепсисом, інфекційним ендокардитом,
пневмонією, остеомієлітом і менінгітом), і надає нові
рекомендації, засновані на останніх доступних даних. доказ [
201].
Показано, що пероральний прийом антибіотиків зменшує
вартість і тривалість госпіталізації [202,203]. Загальні вказівки щодо
часу заміни антибіотиків внутрішньовенно на пероральний за
умови, що шлунково-кишковий тракт функціонує, включають
зниження температури тіла та клінічне покращення з або без
покращення лабораторних маркерів [204]. Численні антибіотики з
високою пероральною біодоступністю можуть бути розглянуті для
переходу, і перехід не обов’язково повинен здійснюватися на той
самий препарат. Багато серйозних інфекцій тепер можна успішно
лікувати за допомогою часткової пероральної антибіотикотерапії [
205]. Однак перехід на пероральні антибіотики не повинен
призводити до антибіотикотерапії, яка триватиме довше, ніж те,
що використовується для парентеральної терапії. Насправді все
більш очевидним стає призначення пероральних антибіотиків
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
може впливати на динаміку кишкового мікробіому, сприяючи сильнішому
антимікробному резистентності [206].
Початок, якомога швидше, цілеспрямованого лікування на основі результатів
культурального дослідження та тестування на чутливість
Мікробіологічні дослідження відіграють вирішальну роль у
виборі цільової антибіотикотерапії. Це тестування дозволяє
клініцистам адаптувати спектр антибіотика, розширюючи,
якщо початковий вибір був надто вузьким, але частіше
звужуючи спектр емпіричного режиму, який був занадто
широким, відомий як деескалації. Повторна оцінка
антибіотикотерапії на основі мікробіологічного посіву та
тестування на чутливість підтримує ASP і пов’язана з
покращенням результатів при важких інфекціях [34].
Тактика деескалації передбачає перехід від емпіричного режиму
антибіотикотерапії широкого спектру дії до режиму більш вузького
спектру або зменшення кількості антибіотиків, що
використовуються в комбінованій терапії [207], або до монотерапії.
Обґрунтування деескалації полягає у тому, щоб уникати
антибіотиків широкого спектру дії, коли це можливо, зменшуючи
тиск селекції та, зрештою, поширеність бактерій МЛУ, але ця
практика є суперечливою, оскільки дані мізерні [208]. Дані є
найпереконливішими для пацієнтів із VAP, з більш високими
показниками виживання, зареєстрованими в кількох дослідженнях
[209, 210], отримання зразків мокротиння перед введенням
антибіотиків є вирішальним аспектом, щоб зробити можливою
деескалацію. Деескалацію було прийнято як частину ASP.
МІК, найнижчу концентрацію антимікробного агента, що
пригнічує ріст мікробів, можна визначити різними методами,
такими як розведення бульйоном або агаром, дискова або
градієнтна дифузія. Значення МІК, виражене як мкг/мл, часто
перекладається клінічними мікробіологічними лабораторіями
як «чутливий», «проміжний» або «стійкий» відповідно до
визначених «граничних точок», встановлених Інститутом
клінічних і лабораторних стандартів (CLSI, Wayne, PA). , США)
або «чутливий», «чутливий, підвищений вплив» або «стійкий»
відповідно до критеріїв Європейського комітету з тестування
чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST, Векшо,
Швеція) [34].
Швидка діагностика може сприяти розвитку, обмежуючи
непотрібний початок терапії широкого спектру дії, таким чином
зменшуючи потребу в наступній деескалації [211,212]. Більшість
комерційно доступних методів швидкого виявлення бактерій МР
включають генотипування, яке базується на виявленні генів
резистентності [213] на основі секвенування ДНК. Генотипові
методи можуть використовуватися разом із фенотипуванням [214],
але генотипічні методи в поточному клінічному застосуванні слід
розглядати як доповнення до традиційного фенотипічного
тестування антимікробної чутливості через кілька обмежень.
Генотипування може ефективно передбачити AMR, але не
інформує про тестування сприйнятливості. Крім того, панель
детермінант резистентності невелика, тому інші детермінанти
резистентності
(2023) 18:50 Сторінка 18 з 35
може бути не виявлено. Крім того, за допомогою
генотипових методів існує ймовірність переоцінки AMR,
оскільки наявність гена резистентності не обов’язково
пов’язана з фенотиповою експресією резистентності (ген
може бути інактивованим або не експресуватися).
Найбільшою перевагою генотипування, безсумнівно, є
швидкість, час виконання якого становить 1–4 години.
Застосування порівняльної геноміки, зондів, мікрочіпів, методів
ампліфікації нуклеїнових кислот і секвенування
дезоксирибонуклеїнової кислоти має дозволити виявити декілька
генів або варіантів стійкості одночасно. Однак логістична проблема
на практиці полягає в тому, що коли нові антибіотики надходять на
ринок, може виникнути затримка, перш ніж методи вимірювання
чутливості in vitro будуть валідовані для клінічного використання,
що може обмежити початкове клінічне використання нових
агентів [215].
Швидке діагностичне тестування на можливі патогени
вважається незамінним для ASP. У поєднанні зі швидким
відповідним лікуванням зменшується використання
антибіотиків, знижується смертність, скорочується термін
перебування в лікарні та знижуються витрати [216–218].
Відсутність сучасних діагностичних тестів є важливою
перешкодою в умовах обмежених ресурсів [219].
Використання найкоротшої тривалості антибіотиків на основі доказів
Тривалість антибіотикотерапії, яка призначається в
повсякденній практиці, часто перевищує рекомендовану
рекомендаціями [220]. ВООЗ [220] рекомендує не
продовжувати застосування SAP після хірургічного
втручання для запобігання SSI, на основі мета-аналізу [220]
із 69 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), у
яких досліджували оптимальну тривалість САП. Для чистих
і чистих забруднених процедур рекомендації CDC
рекомендують не давати додаткові дози профілактичних
антибіотиків після того, як хірургічний розріз закрито в
операційній, навіть за наявності дренажу [109]. Оновлені
рекомендації IDSA та SHEA рекомендують припинити всі
SAP після закриття розрізу, незалежно від типу або
тривалості процедури [221].
де Йонге та ін.досліджували вплив продовження SAP на
рівень SSI [222]. Було оцінено вісімдесят три РКД; 52 (19 273
учасники) були включені в первинний мета-аналіз.
Переконливих доказів користі післяопераційного
продовження антибіотикопрофілактики (порівняно з
припиненням) виявлено не було. У поєднанні з комплексним
підходом до найкращих практик у профілактиці SSI
післяопераційне продовження SAP не принесло додаткових
переваг у зниженні частоти SSI в будь-якому хірургічному
середовищі. У багатоцентровому ретроспективному
когортному дослідженні 2019 року [223], збільшена тривалість
антибіотикопрофілактики була пов’язана з вищим ризиком
гострого ураження нирок і CDI, але без зниження SSI.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
Дослідження 34 міських і сільських лікарень Південної Африки
продемонструвало, що впровадження ініціатив і принципів
удосконалення процесів, орієнтованих на інституційні потреби, із
залученням фармацевтів, ефективно покращило відповідність
інструкціям SAP і стійкі результати для пацієнтів [224]. Зусилля
щодо скорочення тривалості антибіотикотерапії в стаціонарній
практиці є все більшою сферою уваги ASP [225]. Однак Langford та
ін.показали, що поради ASP щодо припинення прийому
антибіотиків або скорочення їх тривалості приймалися рідше, ніж
поради щодо початку або збільшення прийому антибіотиків [226].
Скорочення тривалості антибіотикотерапії є важливою тактикою
для зменшення непотрібного застосування антибіотиків у
стаціонарі, де тиск антибіотиків є інтенсивним [227]. Хоча існують
обставини, які можуть вимагати тривалої антибіотикотерапії
(наприклад, ендокардит, остеомієліт), тривалість
антибіотикотерапії завжди має бути якомога коротшою. Що
стосується інтраабдомінальних інфекцій, дослідження STOP-IT [228]
продемонстрували, що в умовах адекватного контролю над
джерелом антибіотикотерапія протягом 4 днів була не меншою ніж
8 днів терапії. У рандомізованому клінічному дослідженні DURAPOP
[229], критично хворі пацієнти з післяопераційними
інтраабдомінальними інфекціями, які отримували короткий курс
антибіотиків (8 днів), показали подібні результати порівняно з
тими, хто отримував лікування протягом 15 днів.
Антибіотикотерапія тривалістю до 21 дня для ВАП та
внутрішньолікарняної пневмонії (ГП) застосовувалася історично,
доки кілька проспективних досліджень не продемонстрували
ефективність більш короткої (7–8 днів) терапії без різниці у
смертності, перебування у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ), дні
без ШВЛ або дні без органної недостатності [230,231]. Рекомендації
Європейського товариства клінічної мікробіології та інфекційних
захворювань (ESCMID) 2017 року та рекомендації IDSA 2016 року [
232] обидва рекомендують 7 днів терапії HAP/VAP. Поточні
дослідження [233] визначають, чи можна ще скоротити тривалість
терапії.
Бактеріємію, спричинену Enterobacterales, традиційно
лікували 2 тижнями антибіотиків. Нещодавні РКД та мета-
аналізи, які досліджували коротші (7–8 днів) проти тривалих
курсів антибіотиків (14–15 днів) у пацієнтів із грамнегативною
бактеріємією (здебільшого походженням із сечовивідних
шляхів), демонструють не меншу ефективність [234–239]. Що
стосується гострого неускладненого целюліту, дані також
свідчать про те, що тривалі курси можуть бути непотрібними і
що 5 днів лікування може бути достатнім [240]. Рекомендації
IDSA рекомендують 5-денну тривалість антибіотикотерапії для
неускладненого целюліту, але її можна продовжити, якщо
інфекція не покращилася протягом цього періоду [241].
Як правило, для пацієнтів у критичному стані рішення
щодо тривалості антибіотикотерапії слід приймати
індивідуально, беручи до уваги такі параметри пацієнта, як
тяжкість захворювання, локалізація та тип інфекції, чи було
досягнуто контроль джерела, чи оптимізовано ФК,
Сторінка 19 з 35
та клінічна відповідь [242]. Прокальцитонін (PCT) може бути корисним
для спрямування антибіотикотерапії у відділенні інтенсивної терапії.
Лікування під контролем PCT може скоротити тривалість терапії та
тривалість перебування в стаціонарі у дорослих тяжкохворих пацієнтів
із сепсисом [243,244]. Базуючись на очевидній користі та відсутності
очевидних небажаних ефектів, рекомендації щодо кампанії «Виживання
із сепсисом» на 2021 рік пропонують використовувати ПКТ разом із
клінічною оцінкою, щоб вирішити, коли припинити прийом
антибіотиків у дорослих із початковим діагнозом сепсис або септичний
шок та адекватним джерелом контролю, якщо оптимальна тривалість
терапії неясно, і чи доступна ПКТ [183].
Досягнення контролю джерела шляхом виявлення та усунення
джерела інфекції або зменшення бактеріального навантаження
Контроль джерела спрямований на усунення джерела інфекції,
зменшення бактеріального інокулята та виправлення анатомічних
порушень для відновлення фізіологічного гомеостазу. Крім того, це
передбачає дренування абсцесів або накопичень інфікованої
рідини, очищення некротичної тканини або видалення
забруднених медичних пристроїв, і все це є ситуаціями, коли самі
по собі антибіотики мають обмежену ефективність.
Контроль джерела є вирішальним у лікуванні хірургічних
інфекцій, особливо інтраабдомінальних інфекцій та
інфекцій м’яких тканин. Адекватний контроль джерела,
досягнутий операцією індексу, дозволяє скоротити курс
антибіотикотерапії, тим самим покращуючи результати
пацієнтів, включаючи менший ризик дисфункції органів [
245,246]. У разі неускладнених інтраабдомінальних
інфекцій, таких як неускладнений апендицит або
холецистит, післяопераційна антибіотикотерапія не
потрібна, якщо контроль джерела адекватний [246]. У разі
ускладнених інтраабдомінальних інфекцій завжди
пропонується короткий курс антибіотикотерапії, навіть
якщо контроль джерела адекватний [228,229].
За деяких обставин організаційні детермінанти можуть
впливати на надмірне використання антибіотиків. Наприклад,
гострий холецистит слід лікувати шляхом ранньої
холецистектомії [247]. Незважаючи на це, оскільки в багатьох
центрах доступність операційних є надзвичайно важливою,
випадки гострого холециститу іноді лікуються черезшкірним
дренажем або відстроченою холецистектомією, що вимагає
більшої тривалості антибіотикотерапії.
Терміновість (але не потреба, зрештою) контролю над
джерелом визначається ураженим органом(ами) і швидкістю, з
якою погіршується основна фізіологічна стабільність. Швидкий
контроль джерела також може бути важливим для млявих
інфекцій (наприклад, інфікованих медичних пристроїв).
Складною проблемою лікування є центральні венозні
катетери, пов’язані з пов’язаними з катетером інфекціями
кровотоку. У цих випадках видалення катетера (потрібне, якщо
збудник єPseudomonasspp.,S. aureus або грибок) є джерелом
контролю. Немає жодних причин відкладати контроль
джерела, навіть на кілька годин
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
хворі на сепсис [248–250]. Керівні принципи кампанії «Вижити
через сепсис» на 2021 рік [183] рекомендують якнайшвидше
визначити анатомічне джерело інфекції та запровадити контроль
джерела (якщо це можливо). Затримки всього на 6 годин в умовах
сепсису або септичного шоку асоціюються з підвищенням
смертності. Багатоцентрове когортне дослідження (2013–2017 рр.)
госпіталізованих дорослих із позалікарняним сепсисом (згідно з
визначенням SEPSIS-3), які проходили процедури контролю
джерела [251] показали, що контроль джерела протягом 6 годин
був пов’язаний зі зниженим ризиком 90-денної смертності. У
аналітичному аналізі багатоцентрового обсерваційного
дослідження (дослідження абдомінального сепсису, AbSeS) [252],
невідкладний, успішний контроль джерела був пов’язаний із
покращенням виживаності, тоді як відповідність емпіричного
лікування антибіотиками не була, що свідчить про те, що контроль
джерела є визначальним для результатів для пацієнтів із сепсисом
абдомінального походження. Швидкий контроль джерел також
може бути важливим для інших інфекцій [253]. Проспективне
міжнародне когортне дослідження дорослих пацієнтів (≥18 років) з
внутрішньолікарняними інфекціями кровотоку, яких лікували у
відділеннях інтенсивної терапії (червень 2019 р. – лютий 2021 р.),
повідомили про смертність у 37%. Нездатність досягти контролю
над джерелом, якщо це було необхідно, асоціювалася зі смертю в
моделі багатофакторної логістичної регресії.
Деякі пацієнти схильні до стійкого або рецидивуючого
сепсису, незважаючи на початкові спроби контролю джерела [
254]. Процедури контролю джерела індексу можуть бути
неефективними до 25% випадків при абдомінальному сепсисі з
шоком [255]. Своєчасне повторне хірургічне втручання є
єдиним варіантом, який значно покращує результати.
Помилка контролю джерела може бути спричинена неповним
початковим контролем джерела, особливо якщо забруднення
триває [256]. Несправність контролю джерела може бути важко
діагностувати. Таким чином, моніторинг успішності контролю
джерела є вирішальним, з високим індексом підозри, якщо
пацієнт не покращується. Найчастіше діагноз ґрунтується на
відсутності клінічного поліпшення (постійні ознаки та
симптоми запалення) і підтверджується візуалізацією.
Підтримка нагляду за HAI та AMR, моніторинг
використання антибіотиків, споживання та якості призначення
Дослідження епіднагляду та поширеності для визначення
частоти HAI є вирішальною тактикою стратегії зменшення HAI
та стримування AMR. Дані про поширеність ХІП дозволяють
лікарням вимірювати ефективність діяльності ІПК; перевірки
та відгуки використовуються для стимулювання змін,
підвищення якості та безпеки. Європейська мережа нагляду за
інфекціями, пов’язаними з охороною здоров’я (HAI-Net) [257],
координований ECDC, забезпечує епіднагляд за HAI.
Основними пріоритетами HAI-Net є координація європейських
точкових обстежень поширеності HAI та використання
антимікробних препаратів у лікарнях невідкладної допомоги
та закладах тривалого лікування, нагляд за SSI та
(2023) 18:50 Сторінка 20 з 35
нагляд за HAI у відділеннях інтенсивної терапії. У США Національна
мережа охорони здоров’я CDC (NHSN) [258] є найпоширенішою
системою відстеження HAI. NHSN надає установам і державним
установам дані, необхідні для виявлення проблемних областей,
вимірювання прогресу в профілактичних зусиллях і, зрештою,
усунення HAI. Крім того, NHSN дозволяє відстежувати помилки
безпеки при переливанні крові та важливі показники процесу
охорони здоров’я, такі як статус вакцинації персоналу проти грипу
та рівень дотримання IPC. Спостереження за бактеріями MDR
забезпечує основу для вжиття заходів щодо контролю AMR.
Послідовні дані про захворюваність і поширеність бактерій, що
викликають мультирезистентну резистентність, і географічні
закономірності, пов’язані з AMR, скеровують лікування пацієнтів і
контролюють ефективність втручань.
У нещодавній спільній публікації ECDC та Європейського
регіонального бюро ВООЗ повідомлено про рівень антимікробної
міокарда в Європі, використовуючи дані інвазивних бактеріальних
ізолятів [259]. Резистентність до карбапенемівK. pneumoniaeта
резистентність до ванкоміцинуE. faeciumзбільшився протягом
2016–2020 рр. Крім того, високі показники стійкості до
цефалоспоринів третього покоління та високі показники
резистентності до карбапенемів.Acinetobacterspp. іP. aeruginosaу
кількох країнах європейського регіону.
У 2015 році ВООЗ запустила Глобальну систему нагляду за
резистентністю до протимікробних препаратів і їх
використанням (GLASS), спільними зусиллями зі стандартизації
епіднагляду за антимікробною реакцією в усьому світі. З
моменту запуску GLASS розширив своє покриття, і станом на
2021 рік 109 країн і територій світу надали дані в GLASS [260].
Більшість країн повідомили про високі показники
антимікробної стійкості до антибіотиків першого ряду, а в
деяких країнах навіть до антибіотиків останнього засобу. Дані
GLASS показують, що стійкі до карбапенему бактерії
викликають серйозне занепокоєння. Високі показники
резистентності до карбапенемуAcinetobacterspp. іK.
pneumoniae, резистентність до цефалоспоринів третього
покоління при Enterobacterales, MDR та XDR туберкульозу та
MRSA потребують постійного ретельного моніторингу.
Невідповідне використання антибіотиків є основною рушійною
силою AMR [261]. Дані про використання антибіотиків (обсяг і
відповідність) є важливими для оцінки впливу ASP. Споживання
антибіотиків і доцільність використання можна виміряти на різних
рівнях від національного рівня до рівня лікаря, який призначає їх,
що дає змогу докладати інформованих, цілеспрямованих зусиль
для зменшення непотрібного або неналежного використання [262].
Найпоширеніший показник для моніторингу споживання
антибіотиків базується на концепції визначеної добової дози (DDD).
DDD — це середня підтримуюча доза антибіотика на день, яка
використовується у дорослих за основним показанням. Вираз
споживання антибіотиків у DDD/1000 пацієнто-днів дозволяє
порівнювати незалежно від відмінностей у виборі окремих
антибіотиків, вимірювати зміни з часом для оцінки впливу
втручань ASP. Між
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50 Сторінка 21 з 35

У 2000 і 2015 роках споживання антибіотиків, виражене в DDD, Перехресне дослідження сприйняття та практики лікарів і
зросло на 65% з 21,1 до 34,8 мільярдів DDD, тоді як рівень фармацевтів щодо зловживання антибіотиками в центрах
споживання антибіотиків зріс на 39%, з 11,3 до 15,7 DDD/1000 первинної медичної допомоги на Близькому Сході повідомило про
жителів/день) у 76 країнах світу [263]. Особливе занепокоєння низку помилкових уявлень і неналежних практик щодо
викликало швидке зростання використання сполук останнього використання антибіотиків у Катарі пацієнтами та
засобу, як у країнах з високим рівнем доходу, так і в країнах із постачальниками медичних послуг [267].
низьким доходом, таких як гліцилцикліни, оксазолідинони, Цікаво, що дослідження показало, що близько третини
карбапенеми та поліміксини. (29,2%) лікарів відчували, що на них часто тиснуть пацієнти,
щоб вони призначали антибіотики. Лікарі, які перевантажені
роботою, недостатньо поінформовані або під тиском, схильні
Навчання персоналу та підвищення обізнаності
призначати надмірну кількість антибіотиків і тим самим
Однією з цілей Глобального плану дій ВООЗ щодо протимікробної
сприяти поширенню антибіотиків. Пацієнти часто очікують
резистентності [49] полягає в покращенні обізнаності та розуміння
призначення антибіотиків, і лікарям важко ігнорувати цей
антимікробної антимікробної терапії шляхом ефективного
тиск. Однак спілкування лікарів з пацієнтами впливає на їхню
спілкування, освіти та навчання. Для вирішення проблеми
задоволеність більше, ніж фактичне отримання антибіотиків,
антимікробної антибіотиків усі лікарі, які призначають антибіотики,
особливо коли лікар просить пацієнтів зв’язатися з ними, якщо
повинні належним чином призначати антибіотики та навчати
симптоми не покращуються [268]. Таким чином, ці результати
колег і пацієнтів щодо їхнього правильного використання. Метою
показують, що навчання пацієнтів щодо їх діагнозу та курсу
підвищення обізнаності є зміна поведінки, яка підживлює AMR.
лікування може призвести до зниження попиту на
Мало того, що поведінка, переконання та практика щодо
необґрунтовані антибіотики [267].
використання антибіотиків можуть бути невідповідними, існують
хибні уявлення щодо самої концепції антибіотиків та її появи,
поширення та впливу. Керівники клінік повинні сприяти
підвищенню обізнаності, заохочуючи інституційну культуру
Підтримка мультидисциплінарних ASP та
безпеки пацієнтів і відповідального використання, коли лікарів
покращення співпраці медичних працівників з
переконують, а не примушують, дотримуватися заходів щодо
різних дисциплін
призначення антибіотиків. Сильна культура безпеки пацієнтів
Популяризація ASP є ключовою для забезпечення більш
сприяє освіті, співпраці та взаємодії. Пацієнти також повинні бути
стандартизованого та відповідального використання антибіотиків
залучені до інформації про соціальну вартість AMR та індивідуальні
у медичному закладі [269]. ASP оприлюднюють і впроваджують
переваги таргетної терапії.
найкращі методи призначення, адміністрування, моніторингу та
Кінцевою метою будь-якої програми управління має бути
утилізації антибіотиків. Однак практика впровадження ASP може
стимулювання поведінкових змін у практиці призначення [264].
відрізнятися залежно від місцевої культури, політики та ресурсів.
Важливо включити фундаментальні принципи управління
Деякі лікарні все ще не мають офіційних ASP, але навіть усталені
антимікробними препаратами, управління діагностикою та IPC у
програми можуть мати проблеми з достатніми ресурсами та
підготовку та освіту до і післядипломної освіти, щоб забезпечити
отриманням визнання [270]. Було оцінено ефективність заходів
впевненість, навички та досвід у сфері управління інфекціями [265].
щодо зменшення надмірного призначення антибіотиків
Навчання лікарів, які призначають антибіотики, має важливе
стаціонарним пацієнтам і вплив цих заходів на зниження частоти
значення, щоб переконати клініцистів застосовувати антибіотики
AMR або CDI [271]. Проаналізовані заходи змогли зменшити AMR та
належним чином [1], дотримуючись правильної практики
HAI та покращити клінічні результати. Обмежувальні втручання
призначення та дотримуючись рекомендацій IPC. Існує нагальна
були рекомендовані, коли необхідність втручання вважається
потреба в інтеграції викладання антимікробних препаратів на рівні
терміновою, але в довгостроковій перспективі (6 місяців або
бакалаврату медичної освіти, щоб навчати майбутніх лікарів, які
більше) заходи переконання однаково ефективні [271].
призначатимуть ліки, цьому важливому аспекту громадського
здоров’я. Належна додипломна освіта щодо раціонального
Просування ASP серед клінічних спеціальностей має вирішальне значення
використання антибіотиків дасть змогу випускникам медичних
для забезпечення стандартизованого, раціонального використання
працівників розпочати клінічну практику з відповідними
антибіотиків як у закладі, так і в системі охорони здоров’я [272]. Співпраця
навичками, щоб стати раціональними лікарями, які призначають
дозволяє обмінюватися знаннями та широко розповсюджувати передовий
антибіотики [266]. Проте, хоча освіта для посилення профілактики
досвід. Своєчасне та точне повідомлення про результати тесту на чутливість
антимікробної міокарда є фундаментальною, без супутніх втручань
дозволяє вибрати відповідну таргетну терапію та може допомогти зменшити
сама по собі освіта мало цінна. Діагностична невизначеність, страх
використання антимікробних препаратів широкого спектру дії. ASP можуть
перед клінічною невдачею або потенційним судовим розглядом,
надавати періодичні звіти про AMR та ідентифікувати місцеву мікробіологічну
нестача часу або організаційні обставини можуть ускладнити
епідеміологію
рішення про призначення антибіотиків.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
як для фенотипічного, так і для генотипічного аналізів [273]. Це
може значно вплинути на вибір емпіричної терапії. Залучаючись
до ASP, лікарі, які призначають антибіотики, знаючи інфекційні
захворювання, можуть допомогти удосконалити політику щодо
антибіотиків на основі місцевих даних, перевірити призначення
антибіотиків, надати зворотний зв’язок, інтегрувати найкращі
практики використання антибіотиків і діяти як «чемпіони» серед
колег. Подібна модель чемпіона раніше застосовувалася до
впровадження хірургічної безпеки в цілому, наприклад хірургічних
контрольних списків, і відіграє ключову роль в успішному
покращенні якості на рівні лікарні [274].
Хірурги несуть відповідальність за багато процесів, які
впливають на ризик ІХВ, і відіграють ключову роль у їх
профілактиці. Хірурги також займають передові позиції у
лікуванні пацієнтів з інфекціями, часто забезпечуючи
оперативний контроль джерела та відповідну
антибіотикотерапію, і несуть безпосередню відповідальність
за їх результати. У цьому контексті безпосередня участь
хірургів є надзвичайно важливою [270].
Інфекції є основним фактором, що сприяє смертності у відділенні
інтенсивної терапії. Лікарі-реаніматологи відіграють вирішальну роль у
профілактиці та лікуванні АМР у важкохворих пацієнтів. Лікарі-
реаніматори призначають протимікробні препарати складним
пацієнтам і, таким чином, знаходяться в авангарді успішних ASP [275].
Відділення невідкладної допомоги (EDs) представляють собою особливо
Мал. 14Підтримка згуртованого та міждисциплінарного підходу
Сторінка 22 з 35
важлива умова для усунення неналежної практики
призначення антимікробних препаратів, враховуючи
часте використання антибіотиків у цьому взаємозв’язку
між громадою та лікарнею. Таким чином, фахівці з ЕД
також повинні бути залучені до ASP [276,277]. Основним
учасником ASP, який часто не визнається та не
використовується, є медсестра. Медсестри – це особи, які
першими реагують, важливі комунікатори та цілодобові
охоронці стану пацієнта [278]. Їхня роль стає офіційною у
впровадженні та експлуатації ASP [278], виконуючи
численні функції, невід’ємні від успіху. Без належної
підтримки та ресурсів з боку адміністраторів охорони
здоров’я ASP не працюватиме оптимально, оскільки ці
програми не приносять доходу. Було підтверджено, що
залучення адміністраторів охорони здоров’я є ключовим
фактором як для розробки, так і для підтримки ASP [270].
Успішні ASPs можуть зменшити частоту інфекцій і колонізацію
бактеріями MDR, включаючи CDI серед стаціонарних пацієнтів [15].
Найкращий спосіб покращити програми ASP – це створити
середовище співпраці, включно з усіма лікарями, які призначають
рецепти [86,270], щоб обмінятися знаннями щодо найкращих
практик і можливостей діагностики.
У зв’язку з проблемами, пов’язаними з розробкою
нових антибіотиків, поява бактерій МЛУ, ймовірно,
випередить впровадження нових ліків для боротьби з
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50 Сторінка 23 з 35

їх. Таким чином, може бути важливо зосередитися на альтернативних HAP Лікарняна пневмонія
медичні працівники Медичні працівники
неантибіотичних заходах для усунення антимікробної резистентності [279].
Hib Haemophilus influenzaeВідділення
Інформаційні технології охорони здоров’я є новим підходом до оптимізації ICU інтенсивної терапії типу В

використання антибіотиків у медичних установах, хоча комп’ютеризована IDSA Американське товариство інфекційних

IPC захворювань Профілактика інфекцій і контроль за

підтримка прийняття рішень щодо застосування антибіотиків у лікарнях може
LMIC ними Країни з низьким і середнім рівнем доходу
працювати не в усіх умовах [280]. Кертіс та ін.продемонстрували корисність MDR Мультирезистентність

комп’ютеризованої підтримки прийняття рішень щодо використання MIC Мінімальна інгібуюча концентрація
MRSA МетицилінрезистентнийСтафілокок. aureus
антибіотиків і навіть у зниженні смертності в лікарняних умовах [281].
НПД Національні плани дій
PCT Прокальцитонін

У той час як клінічні дослідження повинні працювати над розробкою PD Фармакодинаміка

PDR Панрезистентний
нових методів лікування та лікування антибіотиків, лікарі повинні
ПК Фармакокінетика
продовжувати використовувати антибіотики, наскільки це можливо. РКД Рандомізовані контрольовані дослідження.

Крім того, кампанії громадської охорони здоров’я, спрямовані на SAP Хірургічна антибіотикопрофілактика

SARS-CoV-2 Коронавірус-2 важкого гострого респіраторного синдрому

підвищення обізнаності щодо відповідального використання
ШІ Товариство епідеміології охорони здоров’я Америки Інфекції
антибіотиків і заходів IPC, також можуть мати вирішальне значення для SSI місця хірургічного втручання

зменшення поширення бактерій МЛУ. VAP Пневмонія, пов’язана з апаратом штучної

ВООЗ вентиляції легенів Всесвітня організація охорони

Цей документ підтверджує місію Глобального альянсу з інфекцій
у хірургії, просуваючи стандарти лікування хірургічних інфекцій за
допомогою згуртованого та міждисциплінарного підходу. Аксіома
«якщо хочеш йти швидко, йди сам; якщо ви хочете зайти далеко,
йдіть разом» нагадує нам, що нам потрібна глобальна солідарність
не лише для зменшення нерівності у здоров’ї, але й для того, щоб
об’єднатися проти всіх глобальних викликів здоров’ю, включаючи
антимікробну резистентність (рис.14).
XDR здоров’я Широка стійкість до ліків
Подяки
Національна/міжнародна мережева група Всесвітньої антимікробної
резистентності (УВАГА) Співавтори:
Массімо Сартеллі1, Філіп С. Барі2, Федеріко Кокколіні3, Мохамед Аббас4, Ліліан М. Аббо
5,6, Абдухалілова Гульнора Константинівна7, Ішак Абрахам8, Салісу Абубакар9, Фікрі М.
Абу-Зідан10, Юсуфф Адебайо Адебісі11,12, Харіссу Адаму13, Гулара Афандієва14, Ервіс
Агастра15, Вадха А. Альфузан16,17, Маджді Н. Аль-Хасан18, Саджад Алі19, Сайєд
Мухаммед Алі20,21, Фатіма Алло22, Гбемісола Олвелл-Браун23, Афреніш Амір24, Obed
Kwabena Offe Amponsah25, Абделькарім Аль Омарі26, Лука Ансалоні27, Шамшул Ансарі
28, Ана Белен Арауз29, Горан Августин30,31, Біх Авазі32, Мохаммад Азфар33, Мамаду

Висновки
Правильне застосування антибіотиків має бути невід’ємною
частиною належної клінічної практики та стандартів лікування.
Невідповідне використання антибіотиків, а також погана
практика IPC сприяють розвитку та поширенню антибіотиків.
Антибіотики слід розглядати як глобальне суспільне благо, яке
перебуває на межі дефіциту; існує глобальна колективна
відповідальність за їх збереження, щоб уникнути незліченних
майбутніх жертв МЛУ-інфекцій. Інфекції, особливо бактерії
MDR, ставлять під загрозу успіх усіх практикуючих лікарів, у
тому числі хірургів. Технічно грамотна операція буде
невдалою, якщо пацієнт піддасться HAI, який не піддається
лікуванню. Завдяки спільним ініціативам і єдиному фронту
можна уявити майбутнє ефективної протимікробної терапії для
прийдешніх поколінь.
Скорочення
AMR Стійкість до антимікробних препаратів Програми
ASP контролю за антимікробними препаратами Центри з
CDC контролю та профілактики захворювань Clostridioides
CDI difficileінфекція Коронавірусна хвороба 2019 Стійкий до
COVID 19 карбапенемуAcinetobacter baumannii Стійкі до
КРАБ карбапенемів ентеробактерії Стійкі до карбапенемів
CRE синьогнійна паличка Визначені добові дози
CRPA
DDD
ECDC Відділи невідкладної допомоги Європейського центру профілактики
Саліу Байло Бах34, Міклош Бала35, Анура С. К. Банагала36, Суман Барал37, Маттео
Бассетті38,39, Луїс Бавестрелло40, Грегорі Бейлман41, Кебебе Бекеле42, Муса Бенбукер43,
Бояна Беович44,45, Марія Даніела Бергамаско46, Сільвія Бертаньоліо47, Вальтер Л.
Біффл48, Стейн Блот49,50, Марія А. Бурмістер51, Роберт А. Бономо52,53, Адріан Брінк54,
Сільвіо Брусаферро55, Джонатан Бутемба56, Мігель А. Каїнсос57, Адріан Камачо-Ортіс58,
Рафаель Кантон59-60, Антоніо Кашіо61,62, Алессандро Кассіні63,64, Енріке Кастро-Санчес
65-67, Марко Катарчі68, Родольфо Катена69, Лейлі Чамані-Табріз70, Суджіт Дж. Ченді71,
Есміта Чарані72, Вільям Г. Чідл73, Діана Чебет74, Ібрагім Чікове75, Франческа К'яра76,
Вінсент Чі-Чунг Ченг77,78, Анна Чіоті79, Марія Олена Кокуз80,81, Рауль Коїмбра82,
Франческо Кортезе83, Юньфен Цуй84, Яцек Чепель85,86, Міра Дашич87, Наталія де
Франсіско Серпа88,Стейн В. де Йонге52, Самір Делібегович89, Е. Патчен Деллінгер90,
Заза Деметрашвілі91, Алессандра Де Пальма92, Данушка Де Сільва93, Белінда Де
Сімоне94, Ян де Вейле95, Самір Дінгра96, Хосе Дж. Діас97, Клавдія Діма98, Наталія Дірані
99, Корнеліус С. Доду100, Герелтуя Дордж101,102, Тереза М. Дуейн103, Крістіан Екман104,
Беверлі Егір105, Мутасім М. Елмангорі106, Мушира А. Енані107, Ондер Ергонул108,09,
Хуан Пабло Ескалера-Антесана110, Кевін Ескандон111, Абдул-Вахаб Омо-опе Етту112,113,
Джозеф О. Фадаре114, Массімо Фантоні115, Мохаммад Фарахбахш116, Маріо Паулу
Фаро117, Альберто Ферререс118, Джаніна Флокко119, Естебан Фояніні120, Дональд Е.
Фрай121, Альберто Федеріко Гарсія122,123, К'яра Джерарді124, Вагі Ганнам125, Хелен
Джамареллу126, Наталя Глушкова127, Георгій Гкіокас128, Дебра А. Гоф129, Харумі Гомі130,
Магнус Готфредссон131,132, Юен А. Гріффітс133, Росіо Ізабель Герра Гронерт134,135,
Ксав'є Гуірао136, Йогеш К. Гупта137, Грегорі Галле-Екейн138, Соня Гансен139, Майнул
Хаке140, Тімоті С. Хардкасл141, Девід Т. С. Хейман142, Андреас Хеккер143, Маркус Хелл144,
Ванесса П. Хо145,146, Адріан М. Годону147, Арда Ісік148, Салекул Іслам149,150, Камаль М. Ф.
Ітані151, Надя Джайдан152, Іб Джаммер153, Девід Р. Дженкінс154, Ібрагім Франклін
Камара155, Суха С. Кандж21, Десмонд Джамбем156, Масуд Кейха157, Ашиш К, Ханна
158,159, Сахіл Кханна160, Гаетанялі Капур161, Гаріма Капур162, Самуїл Карюкі163, Фаріал
Хаміс164, Володимир Хоха165, Рубен Кіггунду166, Рональд Кігуба167, Хонг Бін Кім168,
Петро К. Кім169, Ендрю Кіркпатрік170, Йорам Клюгер171, Вен-Чіен Ко172,173, Кеннет Ю.Й.
Кок174, Віхар Котеча175, Ібрагіма Кума176, Боян Ковачевич177, Єхона Краснічі178,
Марцела Крутова179, Ігор Криворучко180, Равіна Куллар181, Кваку А. Лабі182, Франческо
М. Лабріччіоза183, Сулейман Лакох184, Ботонд

ЕД та контролю захворювань

СКЛО Глобальна антимікробна резистентність і система нагляду за

HAI внутрішньолікарняними інфекціями
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
Лакатос185,186, Мері Енн Д. Лансанг187, Раманан Лаксмінараян161, Янг Ран Лі188, Марк
Леоне189, Арі Леппаніемі190, Габріель Леві Хара191, Андрій Литвин192, Варут Лохсіріват
193, Густаво М. Мачейн194, Фавзі Махомудаллі195, Рональд В. Майєр196, доктор Анварул
Азім Маджумдер197, Сідней Малама198, Джастен Манаса199, Вікас Манчанда200, Раміро
Мансано-Нуньєс201, Луїс Мартінес-Мартінес202,203, Ігнасіо Мартін-Льошес204-207,
Санджай Марва208, Еміліо Маседа209, Маледа Метевос210, Райан С. Мейвз211, Дебора
Макнамара212,213, Зіад Меміш214-216, Домінік Мерц217,218, Шям Кумар Мішра219,220, Філіп
Монтраверс221, Марія Луїза Моро222, Еліас Мосіалос223, Фабріціо Мотта224, Стюард
Муденда225, Патрік Мугабі56, Mc Juan Muco Mugisha226, Елефтеріос Мілонакіс227,228,
Лена М. Наполітано229, Діліп Натвані230, Леонтін Нкамба231, Еммануель Фру Нсутебу232
, Донал Б. О'Коннор233, Саде Огунсола234, Пітер Оструп Єнсен235,236, Хуліана Марія
Ордоньєс122, Карлос А. Ордоньєс122,123, Пабло Оттоліно237, Абдул-Салам Уедраого
238,239, Хосе Артур Пайва240,241, Міріам Палмієрі242, Анджело Пан243, НараянПант244,245,
Арпад Панико246, Чіро Паолільо247, Джей Пател248,249, Федеріко Пі250,251, Патріціо
Петроне252, Нікола Петросілло253, Тадея Пінтар254, Харальд Плавдіс255,256, Мауро
Подда257, Альфредо Понсе-де-Леон258, Сьюзан Л. Пауелл259, Адріан Пуельо-Герреро260,
Селін Пульчіні261, Кемаль Раса262, Жан-Марк Режимбо263, Жорді Релло264,265, Мануель
Ренато Ретамосо-Паласіос266, Гленді Рейнольдс-Кембелл267, Жуліваль Рібейро268,
Дженніфер Рікард269, Нуну Роча-Перейра,270, Віктор Д. Розенталь271, Джан Марія
Россоліні272,273, Годфрі М. Рвегерера274, Меган Рвігамба275, Мікела Саббатуччі276,277,
Жільвінас Саладжінскас278, Раша Є. Салама279, Тондоре Салі280, Самсон Сахіле Саліле
281,282, Ібрагіма Салл283, Хоссейн Самаді Кафіл284, Сакакушев Борис Євгенович285,
Роберт Г. Сойєр286, Марко Скатіцці287, Єремія Сені288, Едвард Дж. Септімус289,290,
Габріеле Сганга291, Даніель Монстед Шабанзаде292, Вішал Г. Шелат293,294, Агумас
Шибабау295, Френсіс Сомвіль296,297, Сельма Суф298, Стефанія Стефані299, Евеліна
Такконеллі300, Буон Кім Тан301, П'єр Таттевен302, Карлос Родрігес-Таверас303, Жоао
Паулу Теллес304, Орландо Теллез-Альменарес305, Джеффрі Тесьєр306, Нгуєн Тоан Тханг
307, Крістіан Тіммерманн308, Жан-Франсуа Тімсіт309,310, Джоель Нутакді Точі311, Матті
Толонен190, Габріель Труеба312, Константінос Ціутіс313, Фабіо Тумієтто314, Феліпе
Франциско Туон315, Ян Ульрих316, Сельман Урануес317, Маартен ван Донген318, Гаррі
ван Гор319, Джордж С. Вельмахос320, Андраш Верецкей321, Бруно Віаджі322, П'єрлуїджі
Віале323,324, Хорді Віла325-327, Андреас Восс328, Жасміна Вранеш329,330, Річард Р. Воткінс
331, Нямбура Ванджіру-Корір332, Олівія Ваворунту333, Агнес Векслер-Фьордос334, Клара
Ядгарова335, Мохаммед Яхая336, Алі І Ях'я337, Юнхун Сяо338, Анді Джулкарнаен Закарія
339, Закрісон Таня Леонідівна340, Віктор Замора Месія341, Вальтер Сікіні1, Ара Дарзі342,
Леонардо Пагані343, Фаусто Катена344.
1Відділення хірургії, лікарня Мачерата, Мачерата, Італія.2Відділення хірургії Weill Cornell
Medicine, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США.3Відділення загальної невідкладної та
травматологічної хірургії, Пізанська університетська лікарня, Піза, Італія.
4Програма інфекційного контролю, лікарні Женевського університету та медичний
факультет, Женева, Швейцарія.5Програма управління антимікробними препаратами,
Департамент фармації, Система охорони здоров’я Джексона, Маямі, Флорида, США.
6Відділ інфекційних захворювань та Інститут трансплантації Маямі, Департамент
медицини, Медична школа Університету Маямі Міллера, Маямі, Флорида, США.
7НДІ епідеміології, мікробіології та інфекційних хвороб, Ташкент, Республіка
Узбекистан.8Університет Аддіс-Абеби, Коледж наук про здоров’я, Центр інноваційної
розробки ліків і терапевтичних випробувань для Африки (CDT-Africa), Аддіс-Абеба,
Ефіопія.9Школа наук про здоров'я, Університет Данді, Данді, Великобританія.10
Дослідницький офіс, коледж медицини та медичних наук, Університет Об’єднаних
Арабських Еміратів, Аль-Айн, Об’єднані Арабські Емірати.11Наффілдський відділ
здоров'я населення Оксфордського університету, Оксфорд, Великобританія.12Global
Health Focus, Кігалі, Руанда.13Кафедра хірургії та хірургічних спеціальностей,
Національна лікарня Зіндер, Факультет наук про здоров’я, Університет Зіндера,
Нігер.14Проект покращення первинної медико-санітарної допомоги, Представництво
Швейцарського тропічного інституту та громадського здоров’я, Душанбе,
Таджикистан.15Відділення загальної хірургії, регіональна лікарня Корче, Албанія.16
Кафедра мікробіології, медичний факультет, Кувейтський університет, Кувейт.17
Відділ мікробіології, відділ лабораторій, лікарня Фарванія, Фарванія, Кувейт.18
Кафедра внутрішньої медицини Медичної школи Університету Південної Кароліни,
Колумбія, Південна Кароліна, США.
19Кафедра внутрішньої медицини Медичного інституту Рехмана, Пешавар,
Пакистан.20Кафедра хірургії, медичний коледж Weill Cornell, Доха, Катар.
21Хірургія невідкладної допомоги, Загальна лікарня Хамад, Доха, Катар.22Відділ
інфекційних захворювань, Відділення внутрішньої медицини, Медичний центр
Американського університету Бейрута, Бейрут, Ліван.23Кафедра інфекційних хвороб
Гетеборгського університету, Гетеборг, Швеція.24Департамент мікробіології,
Національний інститут охорони здоров'я, Ісламабад, Пакистан.25відділ
(2023) 18:50 Сторінка 24 з 35
фармацевтичної практики, Факультет фармації та фармацевтичних
наук, Коледж наук про здоров’я, Науково-технічний університет Кваме
Нкруми, Кумасі, Гана.26Кафедра загальної хірургії, медичний факультет,
Йорданський університет науки і технологій, Ірбід, Йорданія.
27Відділення загальної та невідкладної хірургії, Fondazione IRCCS San Matteo, Павія,
Італія.28Факультет наук про здоров'я, Жіночий коледж Абу-Дабі, Вищі технологічні
коледжі, Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати.29Відділення інфекційних
захворювань, лікарня Санто-Томас, Авеніда Бальбоа, Панама-Сіті, Панама.30
Медичний факультет Загребського університету, Загреб, Хорватія.
31Відділення хірургії, Університетський лікарняний центр Загреба, Загреб, Хорватія.
32Медична лабораторія, Ekomdoum Baptist Hospital Yaounde, Яунде, Камерун.33
Відділення хірургії, клініка Яс, Халіфа-Сіті, Абу-Дабі, Об’єднані Арабські Емірати.34
Університет Гамаля Абдель Нассера, Конакрі, Гвінея.35Відділення невідкладної
хірургії та травми, відділення загальної хірургії, медичний центр Хадасса та
медичний факультет Єврейського університету Єрусалиму Кіріат Хадасса, Єрусалим,
Ізраїль.36Відділення хірургії Національної лікарні Шрі-Ланки, Коломбо, Шрі-Ланка.37
Відділення хірургії лікарні Діргаю Покхара, Покхара, Непал.38Департамент наук про
здоров'я (DISSAL), Університет Генуї, Генуя, Італія.39Відділення інфекційних
захворювань, IRCCS Ospedale Policlinico San Martino, Генуя, Італія.40Клініка Реньяка,
Вінья-дель-Мар, Чилі.41Кафедра хірургії, Університет Міннесоти, Міннеаполіс,
Міннесота, США.42Кафедра хірургії, Медична лікарня університету Мадда Валабу
Гоба, Бала-Робе, Ефіопія.43Лабораторія біомедицини та навколишнього середовища
патології людини, Факультет медицини та фармації, Університет Сіді Мохаммеда Бен
Абделла, Фес, Марокко.44Відділення інфекційних хвороб, Університетський
медичний центр Любляни, Любляна, Словенія.45Медичний факультет Люблянського
університету, Любляна, Словенія.46Hospital do Coração, Сан-Паулу, Бразилія.47
Департамент контролю, нагляду та профілактики антимікробної резистентності
Всесвітньої організації охорони здоров’я, Женева, Швейцарія.48Відділ травматології
та невідкладної хірургії, Медична група клініки Скріппса, Ла-Хойя, Каліфорнія, США.49
Кафедра внутрішньої медицини та педіатрії, Факультет медицини та медичних наук,
Гентський університет, Гент, Бельгія.50Центр клінічних досліджень UQ, Університет
Квінсленда, Брісбен, Австралія.
51Кафедрахірургії, Амстердамська гастроентерологія та метаболізм,
Амстердам UMC, Амстердамський університет, Амстердам, Нідерланди.
52Дослідницька служба, VA Northeast Ohio Healthcare System, Клівленд, Огайо, США.53
Медичний центр антимікробної резистентності та епідеміології Університету Кейс
Вестерн Резерв Клівленд VA (Case VA CARES), Клівленд, Огайо, США.54Відділ медичної
мікробіології, кафедра патології, Інститут інфекційних хвороб і молекулярної
медицини, Факультет наук про здоров’я, Кейптаунський університет, Кейптаун,
Південна Африка.55Кафедра медицини Університету Удіне, Удіне, Італія56Університет
Гулу, медичний факультет, відділення глобальної хірургії, Лару, Уганда.57Кафедра
хірургії, Hospital Clinico Universitario, IDIS, Університет Сантьяго-де-Компостела,
Іспанія.58Департамент інфекційних захворювань, Національний інститут медицини
та харчування Сальвадора Субірана (INCMyNSZ), Мехіко, Мексика.59Servicio de
Microbiología, Hospital Universitario Ramón y Cajal, Instituto Ramón y Cajal de
Investigación Sanitaria (IRYCIS), Мадрид, Іспанія.60CIBER en Enfermedades Infecciosas
(CIBERINFEC), Instituto de Salud Carlos III, Madrid, Spain.
61Infectious and Tropical Disease Unit, AOU Policlinico "P. Giaccone", Палермо, Італія.62Кафедра
зміцнення здоров'я, догляду за матір'ю та дитиною, внутрішньої медицини та медичних
спеціальностей "G. D'Alessandro", Університет Палермо, Палермо, Італія.63Кантональна
лікарня, Департамент громадського здоров'я, кантон Во, Лозанна, Швейцарія64Відділ
профілактики та контролю інфекцій, Служба інфекційних захворювань, Університетська
лікарня Лозанни, Лозанна, Швейцарія.65Дослідницький підрозділ NIHR Health Protection
Infections Associated Healthcare and Antimicrobial Resistance, Імперський коледж Лондона,
Лондон, Великобританія.
66Коледж бізнесу, мистецтв і соціальних наук, Брунельський університет, Лондон, Великобританія.
67Global Health Group, Університет Балеарських островів, Пальма, Іспанія.68Відділення
загальної хірургії, лікарня Сандро Пертіні, ASL Roma 2, Рим, Італія.69UCL Global Business
School for Health, Лондон, Великобританія.70Відділення інфекційних захворювань, лікарня
медичного центру Клемансо, Дубай, Об’єднані Арабські Емірати.
71Кафедра фармакології та клінічної фармакології, Християнський медичний коледж, Веллор,
Індія.72Національний інститут досліджень у сфері охорони здоров’я Відділ дослідження
охорони здоров’я з інфекцій, пов’язаних з охороною здоров’я, та резистентності до
антимікробних препаратів, Імперський коледж Лондона, Лондон, Великобританія.73Кафедра
хірургії Медичної школи Університету Луїсвілля, Луїсвіль, Кентукки, США.
74Національна лікарня Кеньятта, Найробі, Кенія.75Факультет фармації, Університет
медичних наук Камузу (KUHES), Блантайр, Малаві.76Центр дослідження та політики
інфекційних захворювань, Проект управління антимікробними препаратами.
Університет Міннесоти. Міннеаполіс, Міннесота, США.77Кафедра мікробіології, Li Ka
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
Медичний факультет Шінг, Університет Гонконгу, Напівавтономна Республіка
Гонконг, Китай.78Відділення мікробіології, Queen Mary Hospital, САР Гонконг, Китай.
79Відділ фармації та лікарських засобів Люксембурзького управління охорони
здоров’я – Direction de la santé, Люксембург, Велике Герцогство Люксембург.80
Клінічна лікарня пневмофтізіології та інфекційних захворювань, Брашов, Румунія.81
Медичний факультет Трансільванського університету Брашова, Брашов, Румунія.82
Кафедра хірургії, Медичний центр системи охорони здоров’я Ріверсайдського
університету, Університет Лома Лінда, Лома Лінда, Каліфорнія, США.83Відділення
невідкладної хірургії, лікарня San Filippo Neri, Рим, Італія.84Відділення хірургії
Тяньцзінської лікарні Нанкай Нанкайської клінічної школи медицини
Тяньцзінського медичного університету, Тяньцзінь, Китай.85Відділення інфекційних
хвороб, Університетська лікарня в Кракові, Краків, Польща.
86Кафедра інфекційних і тропічних хвороб, Медичний коледж Ягеллонського
університету, Краків, Польща.87Мережа охорони здоров'я Південно-Східної Європи
(SEEHN), Скоп'є, Північна Македонія.88Світовий банк, Вашингтон, округ Колумбія,
США.89Клініка хірургії, Університетський клінічний центр Тузли, Боснія і Герцеговина.
90Кафедра хірургії Вашингтонського університету, Сіетл, Вашингтон, США.91Кафедра
хірургії Тбіліського державного медичного університету, Тбілісі, Грузія.92Відділ судової
медицини та інтегрованого управління ризиками, Azienda Ospedaliero-Universitaria di
Bologna, Болонья, Італія.93Директорат якості та безпеки охорони здоров’я
Міністерства охорони здоров’я, Шрі-Джаяварденапура-Котте, Шрі-Ланка.94Відділення
мінімально інвазивної хірургії органів травлення та метаболізму, клініка Сент-Луїс,
Пуассі, Іль-де-Франс, Франція.95Відділення інтенсивної терапії, Університетська
лікарня Гента, Гент, Бельгія.96Департамент фармацевтичної практики Національного
інституту фармацевтичної освіти та досліджень (NIPER), Хаджіпур, Індія.97Відділення
невідкладної хірургії, Університет Південної Флориди/Загальна лікарня Тампи, Тампа,
Флорида, США.98Національний інститут громадського здоров'я, Бухарест, Румунія.99
Науково-дослідний інститут, Центр охорони здоров'я університету Макгілла,
Монреаль, Канада.100Школа фармації, Університет охорони здоров’я та суміжних
наук, Хо, Гана.101Дослідницький центр якісного використання ліків і фармації, клінічні
та медичні науки, Університет Південної Австралії, Аделаїда, Австралія.102
Монгольський національний університет медичних наук, Улан-Батор, Монголія.103
Кафедра хірургії Медікал Сіті Плано, Плано, Техас, США.104Відділення загальної,
вісцеральної та торакальної хірургії, Klinikum Hann. Мунденська академічна лікарня
Геттінгенського університету, Ганн. Мюнден, Німеччина.105Кафедра бактеріології,
Меморіальний інститут медичних досліджень Ногучі, Коледж наук про здоров’я,
Університет Гани, Легон, Гана.106Національна лабораторія громадського здоров'я,
Хартум, Судан.
107Відділ інфекційних захворювань, Медичне місто короля Фахда, Ер-Ріяд, Саудівська Аравія.
108Кафедра інфекційних хвороб і клінічної мікробіології Медичної школи
Університету Коч, Стамбул, Туреччина.109Центр інфекційних захворювань
Університету Коч Ішбанк, Університет Коч, Стамбул, Туреччина.110Керівництво
першого рівня, муніципальний секретар охорони здоров’я, муніципальний
автономний уряд Кочабамби, Кочабамба, Болівія.111Відділення інфекційних хвороб
та міжнародної медицини Медичної школи Університету Міннесоти, Міннеаполіс,
Міннесота, США.112Державна комісія охорони здоров’я Лагосу, Лагос, Нігерія.
113Відділення патології, Загальна лікарня Одан, Лагос, Нігерія.
114Кафедра фармакології та терапії, Медичний коледж, Державний університет Екіті,
Адо-Екіті, Нігерія.115Dipartimento di Scienze di Laboratorio e Infettivologiche, Fondazione
Policlinico Universitario Agostino Gemelli IRCSS, Рим, Італія.116Дослідницький центр
інфекційних хвороб і тропічної медицини, Університет медичних наук Шахіда
Бехешті, Тегеран, Іран.117Відділення загальної та травматологічної хірургії, Hospital
das Clínicas, Школа медицини, Державний університет Сан-Паулу, Бразилія.118
Кафедра хірургії, Університет Буенос-Айреса, Буенос-Айрес, Аргентина.119Відділення
гастроентерології та гепатології Клівлендської клініки, Клівленд, Огайо, США.120
Клініка Фояніні, Санта-Крус-де-ла-Сьєрра, Санта-Крус, Болівія.121Кафедра хірургії
Файнбергської школи медицини Північно-Західного університету, Чикаго, Іллінойс,
США.122Відділення травматології та невідкладної хірургії, відділення хірургії,
відділення інтенсивної терапії, Fundación Valle del Lili, Калі, Колумбія.123Відділення
травматології та невідкладної хірургії, відділення хірургії, Університет дель Валле,
Калі, Колумбія.
124Istituto di Ricerche Farmacologiche "Mario Negri" IRCCS, 20156 Мілан, Італія.
125Кафедра хірургії, медичний факультет Мансури, Університет Мансура, Мансура,
Єгипет.126Перше відділення внутрішньої медицини - інфекційні хвороби, лікарня
Hygeia, Афіни, Греція.127Факультет медицини та охорони здоров'я, Казахський
національний університет імені Аль-Фарабі, Алмати, Казахстан.128Кафедра хірургії,
медична школа, Національний і Каподистрійський університети Афін, лікарня
"Aretaieio", Афіни, Греція.129Факультет фармації, Медичний центр Векснера
Університету штату Огайо, Фармацевтичний коледж Університету штату Огайо,
Колумбус, Огайо, США.130Офіс медичної освіти та Центр інфекційних захворювань
Міжнародного університету здоров’я та соціального забезпечення
(2023) 18:50 Сторінка 25 з 35
Медицина, Наріта, Тіба, Японія.131Відділення інфекційних хвороб,
Університетська лікарня Ландспіталі, Рейк'явік, Ісландія.132Факультет
медицини, Школа наук про здоров'я, Університет Ісландії, Рейк'явік, Ісландія.
133Відділення хірургії верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, госпіталь королеви Єлизавети в
Бірмінгемі, університетські лікарні Бірмінгема NHS Trust, Бірмінгем, Великобританія.
134Centro Médico Naval Cirujano, мер Сантьяго Тавара, Кальяо, Перу.135Медична
школа, Universidad Sientífica del Sur, Ліма, Перу.136Відділення ендокринної хірургії,
хірургії голови та шиї та відділення підтримки хірургічних інфекцій, відділення
загальної хірургії, Parc Taulí Hospital Universitari, Сабадель, Іспанія.137Лікарня Рукамні
Бірла, Джайпур, Індія.138Факультет наук про здоров'я, Університет Буеа, Буеа,
Камерун.139Інститут гігієни та екологічної медицини, Charité–Universitätsmedizin
Berlin, Freie Universität Berlin, Humboldt-Universitat zu Berlin, і Berlin Institute of Health,
Berlin, Німеччина.
140Відділ фармакології, Факультет медицини та охорони здоров'я, Університет
Pertahanan Nasional Малайзії, Куала-Лумпур, Малайзія.141Кафедра хірургічних наук,
Школа клінічної медицини Нельсона Р. Мандели, Університет Квазулу-Натал, і
Центральна лікарня Інкосі Альберта Лутулі, Дурбан, Південна Африка.142
Лабораторія молекулярної епідеміології та громадського здоров'я, Гопкіркський
науково-дослідний інститут, Університет Массі, Палмерстон-Норт, Нова Зеландія.
143Відділення загальної та торакальної хірургії, Університетська лікарня Гіссена,
Гіссен, Німеччина.144Кафедра клінічної мікробіології та гігієни, Medilab, Академічні
навчальні лабораторії Медичного університету Парацельса, Зальцбург, Австрія.145
Відділення травматологічної хірургії, невідкладної хірургії, інтенсивної терапії та
опіків, відділення хірургії, медичний центр MetroHealth, Клівленд, Огайо; Медична
школа Університету Кейс Вестерн Резерв, Клівленд, Огайо, США.146Університет Кейс
Вестерн Резерв, Департамент народонаселення та кількісних наук про здоров’я,
Клівленд, Огайо, США.
147Кафедра хірургії, медичний факультет, Університет Параку, Параку, Бенін.
148Кафедра хірургії Стамбульського університету Меденієт, Туреччина.
149Школа оптометрії та зору, Університет Нового Південного Уельсу, Сідней,
Австралія.150Кафедра мікробіології, Джахангірнагарський університет, Савар,
Дакка, Бангладеш.151Департамент хірургії, Бостонська система охорони здоров’я у
справах ветеранів, Медична школа Бостонського університету Чобіан і Аведісіан і
Гарвардська медична школа, Бостон, Массачусетс, США.
152Дослідницький підрозділ, невідкладна бактеріальна резистентність і безпека догляду
UR12SP37, лабораторія мікробіології, університетська лікарня Сахлул, Сусс, Туніс.
153Відділення анестезії та інтенсивної терапії, Університетська лікарня Хаукеланд,
Берген, Норвегія.154Відділ клінічної мікробіології, Університетські лікарні Лестера NHS
Trust, Лестер, Великобританія.155Офіс Всесвітньої організації охорони здоров'я,
Фрітаун, Сьєрра-Леоне.156Департамент політики охорони здоров'я та адвокації,
Operation Smile, Вірджинія-Біч, Вірджинія, США.157Кафедра мікробіології та вірусології
Медичної школи Іраншахрського університету медичних наук, Іраншахр, Іран.158
Кафедра анестезіології, секція реанімації, Центр біомедичної інформатики Вейк-
Форест, Співпраця в області періопераційних результатів та інформатики, Медична
школа Університету Вейк-Форест, Вінстон-Сейлем, Північна Кароліна, США.159
Консорціум дослідження результатів, Клівленд, Огайо, США.160Відділення
гастроентерології та гепатології клініки Мейо, Рочестер, Міннесота, США.161One Health
Trust, Вашингтон, округ Колумбія, США.162Кафедра мікробіології, Медичний коледж
Ганді, Бхопал, Індія.163Центр мікробіологічних досліджень, Кенійський медичний
науково-дослідний інститут, Найробі, Кенія.164Інфекційні хвороби дорослих,
відділення медицини, Королівська лікарня, Маскат, Оман.165Відділення невідкладної
хірургії міської лікарні м. Мозир, Білорусь.166Програма USAID «Ліки, технології та
фармацевтичні послуги», «Менеджмент науки для охорони здоров’я», Кампала,
Уганда.167Кафедра фармакології та терапії, Коледж наук про здоров’я, Університет
Макерере, Кампала, Уганда.168Кафедра внутрішньої медицини, Лікарня Бунданг
Сеульського національного університету, Медичний коледж Сеульського
національного університету, Сонгнам, Корея.169Кафедра хірургії, Медичний центр
Якобі, Медичний коледж Альберта Ейнштейна, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США.170Відділи
хірургії та реанімації, Університет Калгарі, Медичний центр Футхілз, Калгарі,
Альберта, Канада.171Відділення загальної хірургії, Медичний центр Рамбам, Хайфа,
Ізраїль.172Кафедра внутрішньої медицини Національної університетської лікарні Ченг
Кунг, Медичний коледж Національного університету Ченг Кунг, Тайнань, Тайвань.
173Факультет медицини, медичний коледж, Національний університет Ченг Кунг,
Тайнань, Тайвань.174Pengiran Anak Puteri Rashidah Sa'adatul Bolkiah Institute of
Health Sciences, Universiti Brunei Darussalam, Bandar Seri Begawan, Brunei.175Кафедра
загальної хірургії Католицького університету охорони здоров’я та суміжних наук,
Бугандо, Мванза, Танзанія.176Ініціатива «Одне здоров’я в дії», Буаке, Кот-д’Івуар.177
Відділення хірургії, UMC Zvezdara, Белград, Сербія.178Клініка інфекційних хвороб
Університетської клінічної ім
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
Центр Косова, Приштина, Косово.179Кафедра медичної мікробіології, другий
медичний факультет, Карлів університет і університетська лікарня Мотол, Прага,
Чеська Республіка.180Кафедра хірургії №2 Харківського національного медичного
університету, Харків, Україна.181Expert Stewardship, Inc., Ньюпорт-Біч, Каліфорнія,
США.182Кафедра медичної мікробіології, Медична школа Університету Гани, Аккра,
Гана.183Глобальний альянс з інфекцій у хірургії, Мачерата, Італія.184Кафедра
внутрішньої медицини, коледж медицини та суміжних медичних наук, Університет
Сьєрра-Леоне, Фрітаун, Сьєрра-Леоне.185Центральна лікарня Південного Пешта,
Національний інститут гематології та інфекційних захворювань, Будапешт,
Угорщина.186Кафедра внутрішньої медицини та гематології, відділення інфектології,
Університет Земмельвейса, Будапешт, Угорщина.187Відділ клінічної епідеміології,
Університет Філіппін, Маніла, Філіппіни.188Відділ клінічних наук Фармацевтичного
коледжу Бена та Мейті Фіша Техаського університету в Тайлері, Техас, США.
189Відділення анестезії та інтенсивної терапії, Екс-Марсельський університет, AP-HM,
Північна лікарня, Марсель, Франція.190Відділення абдомінальної хірургії, Гельсінська
університетська лікарня та Гельсінський університет, Гельсінкі, Фінляндія.191
Відділення інфекційних захворювань, лікарня Карлоса Г. Дюранда, Буенос-Айрес,
Аргентина.192Кафедра хірургії Балтійського федерального університету імені
Іммануїла Канта, Калінінград, Росія.193Кафедра хірургії, медичний факультет, лікарня
Siriraj, університет Mahidol, Бангкок, Таїланд.194Кафедра хірургії, Національний
університет Асунсьйон, Асунсьйон, Парагвай.195Кафедра наук про здоров’я, Факультет
медицини та наук про здоров’я, Університет Маврикія, Редуїт, Маврикій.196Кафедра
хірургії, Медичний центр Харборвью, Університет Вашингтона, Сіетл, Вашингтон,
США.197Факультет медичних наук Університету Вест-Індії, Кампус Кейв-Гілл,
Бріджтаун, Барбадос.198Департамент біологічних наук, Школа природничих наук,
Університет Замбії, Лусака, Замбія.199Відділ мікробіології, факультет медицини та
медичних наук, Університет Зімбабве, Хараре, Зімбабве.
200Кафедра мікробіології, Медичний коледж Маулана Азад, Нью-Делі, Індія.201Відділ
клінічних досліджень, Інститут медичних досліджень Hospital del Mar, Барселона,
Іспанія.202Відділення мікробіології, Університетська лікарня королеви Софії,
Кордова, Іспанія.203Відділ сільськогосподарської хімії, едафології та мікробіології,
Інститут біомедичних досліджень Маймоніда Кордови, Кордова, Іспанія.204
Відділення інтенсивної терапії, багатопрофільна дослідницька організація
інтенсивної терапії, лікарня Сент-Джеймс, Дублін,
Ірландія.205Trinity College Dublin, Дублін, Ірландія.206Centro de Investigacion
Biomedica En Red Entermedades Respiratorias, Інститут охорони здоров'я Карлоса III,
Мадрид, Іспанія.207Легеневе відділення госпітальної клініки Університету
Барселони, Барселона, Іспанія.208Пандіт Бхагват Даял Шарма Інститут
післядипломної освіти медичних наук, Рохтак, Індія.209Відділення анестезіології та
хірургічної реанімації, лікарня Universitario La Paz, Мадрид, Іспанія.
210Кафедра хірургії, Університет Волайта Содо, Содо, Ефіопія.211Секція
інфекційних хвороб, кафедра внутрішньої медицини, медична школа
університету Вейк-Форест, Вінстон-Сейлем, Північна Кароліна, США.
212Відділення колоректальної хірургії, лікарня Бомонт, Дублін, Ірландія.
213Королівський коледж хірургів, Сент-Стівенс-Грін, Дублін, Ірландія.214Університет Аль-
Фейсал, Ер-Ріяд, Саудівська Аравія.215Міністерство охорони здоров'я, King Saud Medical City,
Ер-Ріяд, Саудівська Аравія.216Департамент глобальної охорони здоров’я Хьюберта, Школа
громадської охорони здоров’я Роллінза, Університет Еморі, Атланта, штат Джорджія, США.217
Департамент методів дослідження здоров'я, доказів і впливу, Університет Макмастера,
Гамільтон, Онтаріо, Канада.218Факультет медицини, Університет Макмастера, Гамільтон,
Онтаріо, Канада.219Кафедра мікробіології, навчальна лікарня університету Трібхуван, Інститут
медицини, Катманду, Непал.
220Школа оптометрії та зору, факультет медицини та охорони здоров’я, Університет
Нового Південного Уельсу, Сідней, Австралія.221Département d'anesthésie-
réanimation, université de Paris, CHU Bichat-Claude Bernard, APHP, Париж, Франція.222
Італійське міждисциплінарне товариство з профілактики інфекцій, пов’язаних із
наданням медичної допомоги, Мілан, Італія.223Департамент політики охорони
здоров'я, Лондонська школа економіки та політичних наук, Лондон, Великобританія.
224Hospital da Criança Santo Antônio, Порту-Алегрі, Бразилія.225Факультет фармації,
Школа медичних наук, Університет Замбії, Лусака, Замбія.226Центр клінічних
досліджень Rinda Ubuzima, Кігалі, Руанда.227Департамент медицини Х'юстонської
методистської лікарні та Академічного інституту, Х'юстон, Техас, США.
228Weill Cornell Medicine, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США229Кафедра хірургії системи
охорони здоров'я Мічиганського університету, Енн-Арбор, Мічиган, США.230Global
Antimicrobial Stewardship Partnership Hub. Британське товариство антимікробної
хіміотерапії, Бірмінгем, Великобританія.231Вищий педагогічний коледж Університету
Бертуа, Камерун232Відділ тропічних та інфекційних хвороб, Медичне місто Шейх
Шахбут, Абу-Дабі, Об’єднані Арабські Емірати.233Кафедра хірургії Медичної школи
Трініті-коледжу, Дублін, Ірландія.234Центр для
Сторінка 26 з 35
Комплексні програми охорони здоров’я, навчальна лікарня Лагоського
університету, Лагос, Нігерія.235Кафедра клінічної мікробіології, Rigshospitalet,
Копенгагенський університет, Копенгаген, Данія.236Costerton Biofilm Center,
Департамент імунології та мікробіології, Копенгагенський університет, Копенгаген,
Данія.237Відділення хірургії, лікарня Sotero Del Rio, Університет Католіки, Сантьяго,
Чилі.238Лабораторія нових і нових патогенів, лікарняний центр університету Суро-
Саноу, Бобо-Діуласо, Буркіна-Фасо.239Відділення бактеріології та вірусології,
Університетська лікарня Sourô Sanou, Бобо-Діуласо, Буркіна-Фасо.240Відділення
інтенсивної терапії, Centro Hospitalar Universitário São João, Порту, Португалія
241Кафедра медицини, медичний факультет, Університет Порту, Португалія.
242Кафедра загальної та невідкладної хірургії, Політехнічний університет Марке, Анкона,
Італія.243Відділення інфекційних захворювань, ASST Кремона, Кремона, Італія.244Коледж
медицини та стоматології, Університет Джеймса Кука, Таунсвіль, Австралія.245Австралійський
інститут тропічного здоров'я та медицини, Таунсвіль, Австралія.246Четверте відділення
хірургії, медичний факультет, Університет Коменського в Братиславі та університетська
лікарня в Братиславі, Словаччина.247Відділення невідкладної допомоги Університету Верони,
Верона, Італія.248Програма глобального управління охороною здоров’я, Інститут Ашера,
Единбурзький університет, Единбург, Великобританія.249Школа стоматології, факультет
медицини та охорони здоров'я, Університет Лідса, Лідс, Великобританія.
250Кафедра медичних і хірургічних наук, Alma Mater Studiorum, Болонський
університет, Болонья, Італія.251Відділ клінічної фармакології, Департамент
інтегрованого управління інфекційними ризиками, Azienda Ospedaliero-University di
Bologna, Болонья, Італія.252Кафедра хірургії, NYU Лонг-Айлендська школа медицини,
NYU Langone Hospital-Long Island, Mineola, New York, USA.253Профілактика та
контроль інфекцій, Служба інфекційних захворювань, Fondazione Policlinico
Universitario Campus Bio-Medico, Рим, Італія.
254Відділення абдомінальної хірургії, Університетський медичний центр Любляни, Любляна,
Словенія.255Медичний факультет Ризького університету Страдіня, Рига, Латвія.
256Відділення загальної та невідкладної хірургії Ризької східної клінічної
університетської лікарні, Латвія.257Кафедра хірургічних наук, відділення невідкладної
хірургії, Університет Кальярі, Кальярі, Італія.258Відділення інфекційних захворювань,
Національний інститут медицини та харчування «Сальвадор Субіран», Васко де Кірога
15, Мехіко, Мексика.259Департамент геріатричної медицини Вустерширського
госпіталю NHS Foundation Trust, Вустершир, Великобританія.
260Universidad Autónoma de Santo Domingo, Instituto Nacional del Cáncer,
Santo Domingo, Dominican Republic.261Laboratoire APEMAC, Centre Hospitalier
Régional Universitaire de Nancy та Centre regional en antibiohérapie du Grand
Est, Université de Lorraine, Nancy, France.
262Відділення загальної хірургії лікарні Anadolu Medical Center, Коджаелі,
Туреччина.263Кафедра травної хірургії CHU Amiens Picardie та University of
Picardie Jules Verne, Amiens, France.264Global Health eCore, Інститут
досліджень Валь д'Хеврон (VHIR), Ps. Vall d'Hebron 129, AMI-14, 08035,
Барселона, Іспанія.265Unité de Recherche FOREVA, Réanimation Douleur
Urgences, Centre Hospitalier Universitaire de Nîmes, Nîmes, France.
266Відділ інфекційних захворювань, регіональна лікарня Тагуатінга, Тагуатінга,
Бразиліа, Бразилія.267Кафедра мікробіології Вест-Індського університету, Мона,
Ямайка.268Infection Control, Hospital de Base, Бразиліа, Федеральний округ, Бразилія.
269Кафедра хірургії, Університет Міннесоти, Міннеаполіс, Міннесота, США.270Відділ
профілактики та контролю інфекцій та антимікробної резистентності, Centro
Hospitalar Universitário São João, Порту, Португалія.
271Фундація Міжнародного консорціуму з контролю внутрішньолікарняних інфекцій (INICC),
Маямі, Флорида, США.272Кафедра мікробіології та вірусології Флорентійського університету,
Флоренція, Італія.273Відділення мікробіології та вірусології, Університетська лікарня Кареджі,
Флоренція, Італія.274Кафедра внутрішньої медицини, Університет Ботсвани, Габороне,
Ботсвана.275Wits School of Public Health, University of the Witwatersrand, Йоганнесбург,
Південна Африка276Міністерство охорони здоров'я, Генеральний директорат з питань
профілактики здоров'я, Рим, Італія.277Департамент інфекційних хвороб Італійського
національного інституту охорони здоров'я, Рим, Італія.278Клініка хірургії, Литовський
університет наук про здоров'я, Каунас, Литва.
279Департамент громадської медицини та охорони здоров'я, Університет
Суецького каналу, Ісмаїлія, Єгипет.280Hôpital DOGTA-LAFIE, Ломе, Того.281
Факультет фармакології, Школа фармації, Коледж наук про здоров’я,
Університет Аддис-Абеби, Аддіс-Абеба, Ефіопія.282Факультет фармації, коледж
медицини та медичних наук, університет Арба Мінч, Арба Мінч, Ефіопія.
283Відділення загальної хірургії, Військовий навчальний госпіталь, Дакар, Сенегал.
284Центр прикладних досліджень ліків Тебрізського університету медичних наук, Тебріз, Іран.
285Науково-дослідний інститут Медичного університету Пловдива/Університетська лікарня
Святого Георгія, Пловдив, Болгарія.286Кафедра хірургії Медичної школи Університету
Західного Мічигану, Каламазу, Мічиган, США.287Відділення загальної хірургії, лікарня Санта-
Марія-Аннунціата та Серрісторі, Флоренція, Італія.288відділ
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50 Сторінка 27 з 35

мікробіології та імунології, Медична школа Weill Bugando, Католицький
університет охорони здоров’я та суміжних наук, Мванза, Танзанія.
289Департамент народної медицини, Гарвардська медична школа/Гарвардський
інститут охорони здоров’я Пілігрим, Бостон, Масачусетс, США.290Кафедра
внутрішньої медицини Техаського університету A&M, Х'юстон, Техас, США.291
Emergency Surgery and Trauma-Fondazione Policlinico Universitario "A. Gemelli,"
Catholic University of Sacred Heart, Рим, Італія.292Відділення хірургії, Університетська
лікарня Nordsjaellands, Hilleroed, Данія.293Медична школа Лі Конг Чіан,
Технологічний університет Наньян, Новена, Сінгапур.294Відділення загальної хірургії,
лікарня Тан Ток Сенг, Новена, Сінгапур.
295Відділ медичних лабораторних наук, коледж медицини та наук про здоров'я,
Університет Волло, Дессі, Ефіопія.296Департамент невідкладної медицини, Ziekenhuis
Geel, Geel, Бельгія; Факультет медицини та наук про здоров’я Антверпенського
університету, Вільрійк, Бельгія.297Медичний факультет Левенського університету,
Левен, Бельгія; Центр досліджень та освіти в невідкладній допомозі, Університет
Льовена, Левен, Бельгія.298Інститут Пастера Алжиру, Алжир, Алжир.299Департамент
біомедичних і біотехнологічних наук, Університет Катанії, Катанія, Італія.300Відділ
Спільний інноваційний центр діагностики та лікування інфекційних захворювань,
Перша афілійована лікарня, Медичний факультет Чжецзянського університету,
Ханчжоу, Китай.339Кафедра хірургії, Школа медичних наук, Universiti Sains Malaysia,
Health Campus, Кота-Бару, Малайзія.340Секція травматології та невідкладної хірургії,
кафедра хірургії, Чиказький університет, Чикаго, Іллінойс, США.341Universidad Peruana
Cayetano Heredia, Facultad de Salud Pública y Administración, Ліма, Перу.342Інститут
глобальних інновацій у сфері охорони здоров’я, Лікарня Святої Марії, Імперський
коледж Лондона, Лондон, Великобританія.
343Проект управління антимікробними засобами, Провінційна лікарня Больцано, Больцано,
Італія.344Хірургічне відділення лікарні «Буфаліні», Чезена, Італія.
Авторські внески
MS написав оригінальну чернетку. Англомовне редагування забезпечив PSB. Усі
автори брали участь у рецензуванні та редагуванні рукопису. Усі автори прочитали та
схвалили остаточний рукопис.
Фінансування

інфекційних захворювань, Департамент діагностики та громадського здоров'я, Автори не отримували фінансової підтримки для дослідження, авторства та/
Університет Верони, Верона, Італія.301Відділення інтенсивної терапії лікарні Saint або публікації цієї статті.
Joseph-Saint Luc, Ліон, Франція.
302Відділення інфекційних захворювань та інтенсивної терапії, Університетська Наявність даних і матеріалів Не
лікарня Пончайлу, Ренн, Франція.303Hospital Central de Las Fuerzas Armadas, Санто- застосовується.
Домінго, Домініканська Республіка.304Відділення інфекційних захворювань,
Онкологічний центр AC Camargo, Сан-Паулу, Бразилія305Відділення хірургії
провінційної лікарні Saturnino Oral, Сантьяго-де-Куба, Куба.306Відділ інфекційних
Декларації
хвороб та географічної медицини, Південно-Західний медичний центр Техаського
університету, Даллас, Техас, США.307Відділення анестезії університетської лікарні
Етичне схвалення та згода на участь Не
Бахмай, Ханой, В'єтнам.308Відділ етики медицини, медичний факультет, Аугсбурзький
застосовується.
університет, Аугсбург, Німеччина.309Відділення інтенсивної терапії медичних та
Згода на публікацію Не
інфекційних захворювань, APHP Bichat Hospital F, Париж, Франція.310Інфекція,
застосовується.
протимікробні засоби, моделювання, еволюція.Французький інститут медичних
досліджень, Паризький університет, Париж, Франція.311Відділення анестезіології та
Конкуруючі інтереси
інтенсивної терапії, лікарня Дуала Лаквінтіні, Дуала, Камерун.312Інститут мікробіології,
коледж біологічних та екологічних наук, Університет Сан-Франциско де Кіто, Кіто,
Автори заявляють, що не мають конкуруючих інтересів.
Еквадор.313Школа медицини, Європейський університет Кіпру, Нікосія, Кіпр.314Відділ
контролю за антимікробними препаратами, місцеве управління охорони здоров’я,
місто Болонья, Болонья, Італія.315Лабораторія нових інфекційних захворювань,
Отримано: 23 серпня 2023 р. Прийнято: 23 вересня 2023 р
Школа медицини, Папський Католіцький університет Парани, Куритиба, Парана,
Бразилія.316Перше відділення хірургії, перший медичний факультет, Карлів
університет у Празі та Загальна університетська лікарня в Празі, Прага, Чеська
Республіка.317Секція хірургічних досліджень кафедри хірургії Медичного університету
Граца, Грац, Австрія.318AMR Insights, Амстердам, Нідерланди.319Кафедра хірургії
Список літератури
Медичного центру університету Радбауд, Неймеген, Нідерланди.
1. Анонім. Глобальна декларація щодо належного використання
320Відділення травматології, невідкладної хірургії та хірургічної реанімації, відділення
антимікробних засобів під час хірургічного втручання. Surg Infect
хірургії, Массачусетська лікарня загального профілю, Бостон, штат Массачусетс, США.
(Larchmt). 2017;18(8):846–53.https://doi.org/10.1089/sur.2017.219.
321Кафедра хірургії, Медична школа, Університет Печ, Печ, Угорщина.322Відділення
2. Чарані Е., Маккі М., Ахмад Р., Баласегарам М., Бонаконса С., Меррет Г.Б. та ін.
анестезіології, відділення нейроінтенсивної терапії, Університетська лікарня Кареджі,
Оптимізація використання антимікробних препаратів у людей — огляд
Флоренція, Італія.323Департамент медичних і хірургічних наук Болонського
поточних даних і міждисциплінарний консенсус щодо ключових пріоритетів
університету, лікарня С. Орсола-Мальпігі, Болонья, Італія.324Відділ інфекційних
дослідження. Lancet Reg Health Eur. 2021; 7: 100161.https://doi.org/10.1016/
захворювань, Департамент інтегрованого управління інфекційними ризиками,
j.lanepe. 2021.100161.
Istituto di Ricovero e Cura a Carattere Scientifico, Azienda Ospedaliero-Universitaria di
3. Міжнародна фармацевтична федерація (FIP). Звіт FIP про робочу силу в
Bologna, Болонья, Італія.325Відділ клінічної мікробіології, Центр біомедичної
фармації за 2009 рік. 2009 рік.https://www.fip.org/files/fip/publicatio ns/
діагностики, Hospital Clinic-Universitat de Barcelona, Барселона, Іспанія.326Кафедра
2009_FIP_Global_Pharmacy_Workforce_Report.pdf. Перевірено 12 липня 2023
базової клінічної практики Медичної школи Університету Барселони, Барселона,
р.
Іспанія.327Барселонський інститут глобального здоров'я, Барселона, Іспанія.328Відділ
4. Dhingra S, Rahman NAA, Peile E, Rahman M, Sartelli M, Hassali MA та ін. Рухи проти
медичної мікробіології та профілактики інфекцій, Університетський медичний центр,
мікробів: огляд глобальних загроз громадському здоров’ю, спричинених
Гронінген, Нідерланди.
резистентністю до антимікробних препаратів, і способи протидії.
329Відділ клінічної мікробіології, Навчальний інститут громадської охорони здоров’я
Фронт охорони здоров'я. 2020; 8: 535668.https://doi.org/10.3389/fpubh.2020.
д-ра Андрія Штампара, Загреб, Хорватія.330Кафедра медичної мікробіології Медичної
535668.
школи Загребського університету, Загреб, Хорватія331Відділення інфекційних
5. Дутеску І.А., Хіллієр С.А. Заохочення розробки нових антибіотиків: чи є фінансові
захворювань, Департамент медицини, Медичний університет Північно-Східного
стимули правильним шляхом? Систематичний огляд і практичне дослідження.
Огайо, Рутстаун, Огайо, США.332Coast General Teaching and Referral Hospital, Момбаса,
Infect Drug Resist. 2021; 14: 415-34.https://doi.org/10.2147/ IDR.S287792.
Кенія.333Антимікробний комітет з управління, Центральна загальна лікарня
професора Р. Д. Кандоу, Манадо, Індонезія.334Відділення інфекційних захворювань,
6. Ренвік М., Мосіалос Е. Які економічні бар’єри для досліджень і розробок
Hospital Rudolfstiftung, Відень, Австрія.335Національна палата інноваційної охорони
антибіотиків і як ми можемо їх подолати? Expert Opin Drug Discov.
здоров'я Республіки Узбекистан, Ташкент, Узбекистан.
2018;13(10):889–92.https://doi.org/10.1080/17460441.2018.1515908.
336Кафедра медичної мікробіології та паразитології, Факультет фундаментальних
7. Ренвік М.Дж., Броган Д.М., Мосіалос Е. Систематичний огляд і критична
клінічних наук, Коледж наук про здоров’я, Університет Усману Данфодіо, Сокото,
оцінка стратегій стимулювання для відкриття та розробки нових
Нігерія.337Відділення загальної хірургії, медичний центр Злітен, Злітен, Лівія.338
антибіотиків. J Antibiot (Токіо). 2016;69(2):73–88.https://doi.org/ 10.1038/
Державна ключова лабораторія діагностики та лікування інфекційних хвороб
ja.2015.98.
Національного клінічного наукового центру інфекційних хвороб,
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
8. Ямрозик Е, Селгелід М, редактори. Етика та стійкість до ліків: колективна відповідальність за
глобальне громадське здоров'я. Гейдельберг: Шпрінгер; 2020 рік.
9. Plachouras D, Kärki T, Hansen S, Hopkins S, Lyytikäinen O, Moro ML, Point Prevalence
Survey Study Group та ін. Застосування антимікробних препаратів у європейських
лікарнях невідкладної допомоги: результати другого дослідження поширеності (PPS)
інфекцій, пов’язаних із наданням медичної допомоги, та використання
антимікробних препаратів, 2016–2017 рр. Euro Surveill. 2018; 23 (46): 1800393.https://
doi.org/10. 2807/1560-7917.ES.23.46.1800393.
10. Фрідкін С, Беггс Дж, Фаган Р, Мегілл С, Поллак Л.А., Малпіді П, Центри з контролю та
профілактики захворювань (CDC) та ін. Життєво важливі ознаки: покращення
використання антибіотиків серед госпіталізованих пацієнтів. MMWR Morb Mortal
Wkly Rep. 2014;63(9):194–200.
11. Геллер А.І., Лавгроув М.Ц., Шехаб Н., Хікс Л.А., Сапіано МРП, Будніц Д.С. Національні
оцінки відвідувань відділень невідкладної допомоги з приводу побічних ефектів
антибіотиків серед дорослих – Сполучені Штати, 2011–2015 рр. J Gen Intern Med.
2018;33(7):1060–8.https://doi.org/10.1007/s11606-018-4430-x.
12. Бауер К. А., Куллар Р., Гілкріст М., Файл Т. М. мл. Антибіотики та побічні ефекти:
роль антимікробних програм стевардизму в «незаподіянні шкоди». Curr Opin
Infect Dis. 2019;32(6):553–8.https://doi.org/10.1097/QCO.00000 00000000604.
13. Тамма П.Д., Авдіч Е., Лі Д.Х., Дзінтарс К., Косгроув С.Е. Асоціація побічних ефектів
із застосуванням антибіотиків у госпіталізованих пацієнтів. JAMA Intern Med.
2017;177(9):1308–15.https://doi.org/10.1001/jamainternmed. 2018.6226.
14. Silva ML, Cargnello C, Aulois-Griot M, Dumartin C. Зловживання
антибіотиками: як оцінити витрати? Med Mal Infect. 2019;49(7):485–94.
https:// doi.org/10.1016/j.medmal.2019.03.012.
15. Baur D, Gladstone BP, Burkert F, Carrara E, Foschi F, Döbele S та ін. Вплив
антибіотикотерапії на частоту інфекцій і колонізацію стійкими до
антибіотиків бактеріями таClostridium difficileінфекція: систематичний
огляд і мета-аналіз. Lancet Infect Dis. 2017;17(9):990–1001.https://doi.org/
10.1016/S1473-3099(17)30325-0.
16. Глобальний альянс з інфекцій у хірургії.https://www.infectionsinsur gery.org.
Перевірено 12 липня 2023 р.
17. Dahiya S, Chhillar AK, Sharma N, Choudhary P, Punia A, Balhara M, et al.
Candida aurisта нозокоміальна інфекція. Curr Drug Targets. 2020; 21
(4): 365–73.https://doi.org/10.2174/13894501206661909241 55631.
18. Дубей А.К., Сінгла Р.К. Погляди на анти-Candidaрозробка ліків. Curr Top
Med Chem. 2019; 19: 2375-6.https://doi.org/10.2174/15680
2661928191206162925.
19. Вассілопулос С, Мілонакіс Е. Шляхи відкриття та розробки
протигрибкових препаратів: куди тепер? Expert Opin Drug Discov. 2022;
17: 667-72.https://doi.org/10.1080/17460441.2022.2098950.
20. CDC. Загрози стійкості до антибіотиків у Сполучених Штатах, 2019 р. Атланта:
Департамент охорони здоров'я та соціальних служб США, CDC; 2019 рік.www.cdc.
gov/drugresistance/pdf/threats-report/2019-ar-threats-report-508.pdf. Перевірено 12
липня 2023 р.
21. Лайман М., Форсберг К., Секстон Д.І., Чоу Н.А., Локхарт С.Р., Джексон Б.Р. та
ін. Погіршення поширенняCandida aurisу Сполучених Штатах, 2019–2021
рр. Ann Intern Med. 2023; 176 (4): 489–95.https://doi.org/10.7326/ M22-3469.
22. Сато К., Макімура К., Хасумі Ю., Нісіяма Ю., Учіда К., Ямагуті Х. Candida auris
зр. Nov., нові аскоміцетозні дріжджі, виділені із зовнішнього слухового
проходу стаціонарного пацієнта в японській лікарні. Microbiol Immunol.
2009;53:41–4.https://doi.org/10.1111/j.1348-0421.2008. 00083.x.
23. Кім М.Н., Шин Дж.Х., Сунг Х., Лі К., Кім Е.К., Рю Н. та ін.Candida haemulonii
і близькоспоріднених видів у 5 університетських лікарнях Кореї:
ідентифікація, протигрибкова чутливість та клінічні ознаки. Clin Infect
Dis. 2009;48:e57-61.https://doi.org/10.1086/597108.
24. ван Шалквік Е, Мпембе Р.С., Томас Дж., Шупінг Л., Ісмаїл Х., Лоуман
W, GERMS-SA та ін. Епідеміологічний зсув у кандидемії, викликаний Candida
auris, Південна Африка, 2016–2017. Emerg Infect Dis. 2019;25:1698-707.https://
doi.org/10.3201/eid2509.190040.
25. Vallabhaneni S, Kallen A, Tsay S, Chow N, Welsh R, Kerins J, et al. Розслідування перших
семи зареєстрованих випадківCandida auris, глобально поширений інвазивний,
стійкий до множинних препаратів грибок – Сполучені Штати, травень 2013 –
серпень 2016. Am J Transplant. 2017; 17: 296–9.https://doi.org/10. 1111/ajt.14121.
Сторінка 28 з 35
26. Борман AM, Szekely A, Джонсон EM. Порівняльна патогенність
британських ізолятів нового збудникаCandida aurisта інші
ключові патогенніCandidaвидів. mSphere. 2016; 1 (4): e00189-
e216.https://doi.org/10.1128/mSphere.00189-16.
27. Cortegiani A, Misseri G, Fasciana T, Giammanco A, Giarratano A, Chowdhary
A. Епідеміологія, клінічні характеристики, резистентність та лікування
інфекційCandida auris. J Інтенсивна терапія. 2018; 6: 69.https://doi. org/
10.1186/s40560-018-0342-4.
28. Співак Є.С., Хансон К.Є.Candida auris: новий грибковий збудник. J Clin
Microbiol. 2018; 56 (2): e01588-e1617.https://doi.org/10.1128/JCM.
01588-17.
29. Кін Р., Браун Дж., Гулмез Д., Варе А., Рамідж Г.Candida auris: десятиліття
розуміння загадкових патогенних дріжджів. J Fungi (Базель). 2020; 6 (1):
30.https://doi.org/10.3390/jof6010030.
30. Лі В.Г., Шин Дж.Х., Ух Ю., Кан М.Г., Кім Ш., Парк К.Х. та ін. Перші три
зареєстровані випадки нозокоміальної фунгемії, викликаноїCandida auris. J
Clin Microbiol. 2011;49(9):3139–42.https://doi.org/10.1128/JCM.00319-11.
31. Россато Л., Коломбо А.Л.Candida auris: Що ми дізналися про механізми
його патогенності? Front Microbiol. 2018; 9: 3081.https:// doi.org/
10.3389/fmicb.2018.03081.
32. Юе Х, Бін Дж, Чжен Кю, Чжан І, Ху Т, Ду Х та ін. Філаментація вCandida
auris, новий грибковий патоген людини: проходження через
організм ссавців викликає спадкову фенотипову зміну. Виниклі
мікроби заражають. 2018; 7 (1): 188.https://doi.org/10.1038/
s41426-018-0187-x.
33. Майєр Ф.Л., Вілсон Д., Х'юб Б.Candida albicansмеханізми патогенності.
Вірулентність. 2013;4(2):119–28.https://doi.org/10.4161/viru.22913.
34. Sartelli M, Weber DG, Ruppé E, Bassetti M, Wright BJ, Ansaloni L, et al. Антимікробні
засоби: глобальний альянс для оптимізації їх раціонального використання при
інтраабдомінальних інфекціях (AGORA). World J Emerg Surg. 2016;11:33. https://
doi.org/10.1186/s13017-016-0089-y.
35. Ель-Халфаві О.М., Вальвано М.А. Гетерорезистентність до антимікробних препаратів:
нова сфера, яка потребує ясності. Clin Microbiol Rev. 2015; 28 (1): 191–207. https://
doi.org/10.1128/CMR.00058-14.
36. Andersson DI, Nicoloff H, Hjort K. Механізми та клінічне значення
бактеріальної гетерорезистентності. Nat Rev Microbiol.
2019;17(8):479–96. https://doi.org/10.1038/s41579-019-0218-1.
37. Roca I, Akova M, Baquero F, Carlet J, Cavaleri M, Coenen S та ін. Глобальна
загроза антимікробної стійкості: наука для втручання. Нові мікроби
Нове зараження. 2015; 6: 22–9.https://doi.org/10.1016/j.nmni.2015.
02.007.
38. Райс Л.Б. Федеральне фінансування дослідження антимікробної
резистентності нозокоміальних патогенів: немає ESKAPE. J Infect Dis.
2008;197(8):1079–81. https://doi.org/10.1086/533452.
39. Баучер Х.В., Талбот Г.Х., Бредлі Дж.С., Едвардс Д.Є., Гілберт Д., Райс Л.Б. та ін.
Погані жуки, немає ліків: немає ESKAPE! Оновлення від Товариства
інфекційних захворювань Америки. Clin Infect Dis. 2009;48:1–12.https://doi.
org/10.1086/595011.
40. Магіоракос А.П., Срінівасан А., Кері Р.Б., Кармелі Ю., Фалагас М.Є., Гіске К.Г. та ін.
Мультирезистентні, широко стійкі до ліків і панрезистентні бактерії:
пропозиція міжнародних експертів щодо тимчасових стандартних визначень
набутої резистентності. Clin Microbiol Infect. 2012;18(3):268–81.https://doi.org/
10.1111/j.1469-0691.2011.03570.x.
41. Кадрі С.С., Аджеміан Дж., Лай Ю.Л., Сполдінг А.Б., Рікотта Е., Превотс Д.Р., Ініціатива
дослідження результатів антимікробної резистентності Національного інституту
охорони здоров’я (NIH–ARORI) та ін. Важко піддається лікуванню стійкість до
грамнегативної бактеріємії в 173 лікарнях США: ретроспективний когортний аналіз
поширеності, предикторів і результатів резистентності до всіх препаратів першого
ряду. Clin Infect Dis. 2018;67(12):1803–14.https://doi.org/10. 1093/cid/ciy378.
42. Iskandar K, Molinier L, Hallit S, Sartelli M, Catena F, Coccolini F та ін. Причини
передачі резистентності до антибіотиків у країнах із низьким і середнім
рівнем доходу з точки зору «єдиного здоров’я» – огляд. Антибіотики (Базель).
2020;9(7):372.https://doi.org/10.3390/antibiotics9070372.
43. Холліс А, Майбардук П. Стійкість до антибіотиків – це трагедія спільного
населення, яка вимагає глобальної співпраці. J Law Med Ethics.
2015;43(Додаток 3):33–7.
44. Експертна група високого рівня One Health (OHHLEP), Adisasmito WB,
Almuhairi S, Behravesh CB, Bilivogui P, Bukachi SA та ін. One Health: нове
визначення сталого та здорового майбутнього. PLoS Pathog.
2022;18(6):e1010537.https://doi.org/10.1371/journal.ppat.1010537.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
45. Вентер H, Henningsen ML, Begg SL. Резистентність до антимікробних препаратів у
сфері охорони здоров’я, сільському господарстві та навколишньому середовищі:
біохімія за заголовками. Реферати Біохім. 2017;61(1):1–10.https://doi.org/10.1042/
EBC20160053.
46. Crisci E. Від відкритого доступу до циркулярного здоров’я: подорож Іларії
Капуа через науку та політику. Віруси. 2022;14(6):1296.https://doi.org/
10.3390/v14061296.
47. Будро Леблан А, Вільямс-Джонс Б, Енішенслін К. Біоетика та єдине здоров’я:
підхід до побудови рефлексивного управління на прикладі прикладу.
Фронт охорони здоров'я. 2022;18:311.https://doi.org/10.3389/fpubh.2022.
648593.
48. Laxminarayan R, Duse A, Wattal C, Zaidi AK, Wertheim HF, Sumpradit N та ін.
Стійкість до антибіотиків – необхідність глобальних рішень. Lancet Infect
дис. 2013;13(12):1057–98.https://doi.org/10.1016/s1473-3099(13)
70318-9.
49. ХТО. Глобальний план дій Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо
протимікробної стійкості. 2015 рік.https://www.who.int/publications/i/item/9789241509
763. Перевірено 12 липня 2023 р.
50. Чарані Е, Мендельсон М, Пеллетт SJC, Ахмад Р, Мпунду М, Мбамалу
О та ін. Аналіз існуючих національних планів дій щодо резистентності до
протимікробних препаратів – прогалини та можливості в стратегіях оптимізації
використання антибіотиків у популяціях людей. Lancet Glob Health.
2023;11(3):e466–74. https://doi.org/10.1016/S2214-109X(23)00019-0.
51. Патель Дж., Харант А., Фернандес Г., Мвамело А. Дж., Хейн В., Деккер Д. та ін.
Вимірювання глобальної відповіді на резистентність до протимікробних
препаратів, 2020–21: систематичний аналіз управління в 114 країнах. Lancet Infect
Dis. 2023;3(6):706–18.https://doi.org/10.1016/S1473-3099(22)00796-4.
52. Пател Дж, Срідхар Д. Спадщина пандемії протимікробної стійкості в
США. Ланцетний мікроб. 2022;3(10):e726–7.https://doi.org/10.1016/
S2666-5247(22)00227-0.
53. Нанді А, Печетта С, Блум Д.Е. Глобальне використання антибіотиків під час
пандемії COVID-19: аналіз даних про продажі фармацевтичних препаратів у
71 країні, 2020–2022. EClinicalMedicine. 2023;57:101848.https://doi.org/10.
1016/j.eclinm.2023.101848.
54. Langford BJ, So M, Simeonova M, Leung V, Lo J, Kan T, et al. Резистентність до
антимікробних препаратів у пацієнтів з COVID-19: систематичний огляд і
мета-аналіз. Ланцетний мікроб. 2023;4(3):e179–91.https://doi.org/10. 1016/
S2666-5247(22)00355-X.
55. Брінк AJ, Richards G, Tootla H, Prentice E. Епідеміологія грамнегативних
бактерій під час коронавірусної хвороби 2019. Що таке справжня
пандемія? Curr Opin Infect Dis. 2022;35(6):595–604.https://doi.org/10.
1097/QCO.0000000000000864.
56. Langford BJ, Soucy JR, Leung V, So M, Kwan ATH, Portnoff JS та ін. Стійкість
до антибіотиків, пов’язана з пандемією COVID-19: систематичний огляд
і мета-аналіз. Clin Microbiol Infect. 2022 рік.https://doi.org/10. 1016/
j.cmi.2022.12.006.
57. Співробітники з антимікробної стійкості. Глобальний тягар стійкості
бактерій до антимікробних препаратів у 2019 році: систематичний
аналіз. Ланцет. 2022;399(10325):629–55.https://doi.org/10.1016/
S0140-6736(21) 02724-0.
58. Лаксмінараян Р. Пандемія резистентності до антимікробних препаратів, яку не
помічають. Ланцет. 2022;399(10325):606–7.https://doi.org/10.1016/S0140-6736(22)
00087-3.
59. Makoka MH, Miller WC, Hoffman IF, Cholera R, Gilligan PH, Kamwendo
D та ін. Бактеріальні інфекції в Лілонгве, Малаві: етіологія та стійкість до
антибіотиків. BMC Infect Dis. 2012; 12: 67.https://doi.org/10.1186/
1471-2334-12-67.
60. Ouedraogo AS, Jean Pierre H, Bañuls AL, Ouédraogo R, Godreuil S. Поява та
поширення стійкості до антибіотиків у Західній Африці: сприяючі
фактори та оцінка загрози. Мед Санте Троп. 2017;27(2):147–54. https://
doi.org/10.1684/mst.2017.0678.
61. Ланцет Т. Перевизначення вразливості в епоху COVID-19. Ланцет.
2020;395(10230):1089.https://doi.org/10.1016/S0140-6736(20)30757-1.
62. Алівідза В., Маріано В., Ахмад Р., Чарані Е., Роусон Т.М., Холмс А.Х. та ін.
Дослідження впливу бідності на колонізацію та інфекцію організмів,
стійких до ліків, у людей: систематичний огляд. Інфікувати Dis
Бідність. 2018; 7 (1): 76.https://doi.org/10.1186/s40249-018-0459-7.
63. Холмс А. Х., Шарланд М. Ченнайська декларація: знакова національна
відданість Індії управлінню антибіотиками демонструє, що «тільки
правда перемагає». J Антимікробний хіміопрепарат. 2013;68(7):1453–4.
Сторінка 29 з 35
64. O'Neill J. Боротьба зі стійкими до ліків інфекціями в усьому світі: остаточний звіт
і рекомендації. Огляд антимікробної стійкості. 2016 рік.https:// amr-review.org/
sites/default/files/160525_Final%20paper_with%20cover.pdf. Перевірено 12
липня 2023 р.
65. Джонас О, Ірвін А, Берта ФКЖ, Ле Гал Ф.Г., Маркес П.В. Стійкі до ліків інфекції: загроза
нашому економічному майбутньому (том 2): заключний звіт (англійською). HNP/
Глобальна ініціатива протимікробної стійкості у сільському господарстві Вашингтон,
округ Колумбія: Група Світового банку.http://documents.worldbank.org/curated/en/
323311493396993758/final-report. Перевірено 12 липня 2023 р.
66. de Kraker ME, Stewardson AJ, Harbarth S. Чи помруть 10 мільйонів людей на рік
через антимікробну стійкість до 2050 року? PLoS Med. 2016;13(11):e1002184.
https://doi.org/10.1371/journal.pmed.1002184.
67. Global Health Hub Німеччина. Результати зустрічі міністрів охорони здоров’я G7
у Берліні 19–20 травня 2022 року.https://www.globalhealthhub.de/de/ news/
detail/g7-health-ministers-unite-to-secure-a-healthy-future-resul ts-of-the-g7-
health-ministers-meeting-in -берлін-19-20-травня 2022. Перевірено 12 липня
2023 р
68. Андерсон М., Шульце К., Кассіні А., Плачурас Д., Мосіалос Е. Структура
управління розробкою та оцінкою національних планів дій щодо
протимікробної стійкості. Lancet Infect Dis. 2019;19(11):e371–84.https://
doi.org/10.1016/S1473-3099(19)30415-3.
69. Кіггунду Р., Лусая Е., Сені Дж., Васва Дж.П., Какоза Ф., Тіпура Д. та ін. Виявлення
та вирішення проблем у нагляді за використанням антимікробних
препаратів у секторі охорони здоров’я людей у країнах із низьким та
середнім рівнем доходу: досвід і уроки Танзанії та Уганди. Антимікробний
захист від інфекцій. 2023;12(1):9.https://doi.org/10.1186/ s13756-023-01213-3.
70. Ren M, So AD, Chandy SJ, Mpundu M, Peralta AQ, Åkerfeldt K та ін. Рівний
доступ до антибіотиків: ключовий елемент і спільна глобальна
відповідальність за готовність до пандемії та реагування на неї. J Law Med
Ethics. 2022; 50 (S2): 34–9.https://doi.org/10.1017/jme.2022.77.
71. Брум А, Кенні К, Прайнсак Б, Брум Дж. Антимікробна стійкість як
проблема цінностей? Види з трьох континентів. Crit Public Health.
2021;31(4):451–63.https://doi.org/10.1080/09581596.2020.1725444.
72. Рада ЄС та Європейська рада. Боротьба зі стійкістю до антимікробних
препаратів: рада приймає рекомендацію.https://www.consilium. europa.eu/
en/press/press-releases/2023/06/13/tackling-antimicrobialresistance-council-
adopts-recommendation/. Перевірено 12 липня 2023 р.
73. Ndaki PM, Mushi MF, Mwanga JR, Konje ET, Ntinginya NE, Mmbaga BT, et al.
Відпуск антибіотиків без рецепта в громадських аптеках та
акредитованих пунктах видачі ліків у Танзанії: перехресне дослідження.
Антибіотики (Базель). 2021;10(8):1025.https://doi.org/10. 3390/
антибіотики10081025.
74. Kaprou GD, Bergšpica I, Alexa EA, Alvarez-Ordóñez A, Prieto M. Швидкі методи
діагностики антимікробної резистентності. Антибіотики (Базель).
2021;10(2):209.https://doi.org/10.3390/antibiotics10020209.
75. Чарані Е., Ахмад Р., Роусон Т.М., Кастро-Санчес Е., Таррант С., Холмс А.Х. Відмінності в
прийнятті рішень про призначення антибіотиків між бригадами невідкладної хірургії
та невідкладної медичної допомоги: етнографічне дослідження культури та динаміки
команди. Clin Infect Dis. 2019;69(1):12–20.https://doi.org/10. 1093/cid/ciy844.
76. Cantón R, Horcajada JP, Oliver A, Garbajosa PR, Vila J. Невідповідне використання
антибіотиків у лікарнях: складний зв’язок між використанням антибіотиків і
антимікробною резистентністю. Enferm Infecc Microbiol Clin. 2013;31(Додаток
4):3–11.https://doi.org/10.1016/S0213-005X(13)70126-5.
77. Леві Хара Г., Рохас-Кортес Р., Моліна Леон Х.Ф., Дресер Мансілья А., Альфонсо Орта І.,
Різо-Амескіта Ю.Н. та ін. Точкове дослідження поширеності використання
антибіотиків у лікарнях у країнах Латинської Америки. J Антимікробний
хіміопрепарат. 2022; 77 (3): 807–15.https://doi.org/10.1093/jac/dkab459.
78. Sartelli M, Duane TM, Catena F, Tessier JM, Coccolini F, Kao LS та ін.
Антимікробне управління: заклик до дії для хірургів. Surg Infect
(Larchmt). 2016;17(6):625–31.https://doi.org/10.1089/sur.2016.187.
79. Goff DA, Kullar R, Goldstein EJC, Gilchrist M, Nathwani D, Cheng AC та ін. Глобальний
заклик п’яти країн до співпраці в управлінні антибіотиками: об’єднавшись, ми
досягнемо успіху, розділені, ми можемо зазнати невдачі. Lancet Infect Dis.
2017;17(2):e56–63.https://doi.org/10.1016/S1473-3099(16)30386-3.
80. Дорон С, Девідсон Л.Є. Антимікробне управління. Mayo Clin Proc.
2011;86(11):1113–23.https://doi.org/10.4065/mcp.2011.0358.
81. Dyar OJ, Huttner B, Schouten J, Pulcini C, ESGAP (дослідницька група ESCMID з управління
антимікробними препаратами). Що таке антимікробне управління? Clin
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
Microbiol Infect. 2017; 23 (11): 793–8.https://doi.org/10.1016/j.cmi.2017.
08.026.
82. Kpokiri EE, Ladva M, Dodoo CC, Orman E, Aku TA, Mensah A, et al. Знання,
обізнаність і практика з антимікробними програмами управління серед
постачальників медичних послуг у лікарні третього рівня в Гані. Антибіотики
(Базель). 2021; 11 (1): 6.https://doi.org/10.3390/antibiotic s11010006.
83. Retamar P, Rodríguez-Baño J. Крок вперед у визначенні індикаторів управління
антимікробними засобами: кращі вимірювання, краща робота. Фермерський
госп. 2019;43(3):77–8.https://doi.org/10.7399/fh.11238.
84. Драйден М., Джонсон А.П., Аширу-Оредоп Д., Шарланд М. Відповідальне використання
антибіотиків: правильний препарат, правильний час, правильна доза, правильна тривалість.
J Антимікробний хіміопрепарат. 2011;66(11):2441–3.https://doi.org/10.1093/jac/dkr370.
85. Kakkar AK, Shafiq N, Singh G, Ray P, Gautam V, Agarwal R, et al. Програми
антимікробного управління в умовах обмежених ресурсів: розуміння
та вирішення потреб систем. Фронт охорони здоров'я. 2020; 8: 140.
https://doi.org/10.3389/fpubh.2020.00140.
86. Godman B, Egwuenu A, Haque M, Malande OO, Schellack N, Kumar S та ін. Стратегії
покращення використання антимікробних засобів з особливим акцентом на
країни, що розвиваються. Життя (Базель). 2021;11(6):528.https://doi.org/10.
3390/life11060528.
87. Dyar OJ, Moran-Gilad J, Greub G, Pulcini C, Виконавчий комітет ESGMD та
Виконавчий комітет ESGAP. Діагностичне управління: чи правильний
термін ми використовуємо? Clin Microbiol Infect. 2019; 25 (3): 272–3. https://
doi.org/10.1016/j.cmi.2018.12.011.
88. Патель Р, Фанг ФК. Діагностичне керівництво: можливість партнерства з
лабораторних інфекційних захворювань. Clin Infect Dis. 2018;67(5):799–801.
https://doi.org/10.1093/cid/ciy077.\.
89. Dellit TH, Owens RC, McGowan JE Jr, Gerding DN, Weinstein RA, Burke JP та ін.
Американське товариство інфекційних захворювань і Американське
товариство епідеміології охорони здоров’я дають рекомендації щодо
розробки інституційної програми для посилення антимікробного контролю.
Clin Infect Dis. 2007;44(2):159–77.https://doi.org/10.1086/510393.
90. Vieceli T, Rello J. Оптимізація призначення антимікробних препаратів у лікарні.
Eur J Intern Med. 2022; 106: 39-44.https://doi.org/10.1016/j.ejim. 2022.08.035.
91. Сафдар Н., Абад С. Освітні заходи для запобігання інфекцій, пов’язаних із
медичною допомогою: систематичний огляд. Crit Care Med. 2008;36(3):933–
40.https://doi.org/10.1097/CCM.0B013E318165FAF3.
92. Уорд діджей. Роль освіти в профілактиці та боротьбі з інфекцією: огляд
літератури. Навчання медсестри сьогодні. 2011;31(1):9–17. https://
doi.org/10.1016/j.nedt.2010.03.007.
93. Карлет Дж., Астаньо П., Брун-Бюіссон К., Куаньяр Б., Саломон В., Тран
B, Французька національна програма профілактики інфекцій, пов’язаних із наданням
медичної допомоги, та антимікробної резистентності та ін. Французька національна
програма профілактики інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги, та
антимікробної стійкості, 1992–2008: позитивні тенденції, але потрібна наполегливість.
Infect Control Hosp Epidemiol. 2009;30(8):737–45.https://doi.org/10.1086/ 598682.
94. Alhumaid S, Al Mutair A, Al Alawi Z, Alsuliman M, Ahmed GY, Rabaan AA, et al.
Знання щодо профілактики та контролю інфекцій серед медичних
працівників та фактори, що впливають на комплаєнс: систематичний огляд.
Антимікробний захист від інфекцій. 2021; 10 (1): 86.https://doi.org/ 10.1186/
s13756-021-00957-0.
95. Sartelli M, Pagani L, Iannazzo S, Moro ML, Viale P, Pan A та ін. Пропозиція
щодо комплексного підходу до інфекцій через хірургічний шлях. World
J Emerg Surg. 2020; 15 (1): 13.https://doi.org/10.1186/ s13017-020-00295-3.
96. Сартеллі М., Лабріччіоза Ф.М., Кокколіні Ф., Коїмбра Р., Абу-Зідан Ф.М.,
Ансалоні Л. та ін. Настав час визначити організаційну модель
профілактики та лікування інфекцій під час хірургічного втручання:
міжнародне опитування в усьому світі. World J Emerg Surg.
2022;17(1):17. https://doi.org/10.1186/s13017-020-00295-3.
97. Cassini A, Högberg LD, Plachouras D, Quattrocchi A, Hoxha A, Simonsen GS,
Burden of AMR Collaborative Group та ін. Віднесені смерті
та кількість років життя з поправкою на непрацездатність, спричинену інфекціями
бактеріями, стійкими до антибіотиків, у ЄС та Європейській економічній зоні у 2015
році: аналіз моделювання на рівні населення. Lancet Infect Dis. 2019;19(1):56–66.
https://doi.org/10.1016/S1473-3099(18)30605-4.
(2023) 18:50 Сторінка 30 з 35
98. Suetens C, Latour K, Kärki T, Ricchizzi E, Kinross P, Moro ML, et al. Поширеність інфекцій,
пов’язаних із наданням медичної допомоги, оцінка захворюваності та зведений
індекс резистентності до антимікробних препаратів у лікарнях невідкладної
допомоги та закладах довгострокового лікування: результати двох європейських
точкових досліджень поширеності, 2016–2017 рр. Euro Surveill. 2018; 23 (46):
1800516.https://doi. org/10.2807/1560-7917.ES.2018.23.46.1800516.
99. Cassini A, Plachouras D, Eckmanns T, Abu Sin M, Blank HP, Ducomble T, et al. Тягар шести
інфекцій, пов’язаних із наданням медичної допомоги, на здоров’я європейського
населення: оцінка років життя з поправкою на інвалідність на основі захворюваності
за допомогою дослідження моделювання на основі поширеності населення. PLoS
Med. 2016;13(10):e1002150.https://doi.org/10.1371/journal.pmed.1002150.
100. Schreiber PW, Sax H, Wolfensberger A, Clack L, Kuster SP, Swissnoso. Частка
інфекцій, пов’язаних із медичною допомогою, яким можна запобігти, 2005–
2016: систематичний огляд і мета-аналіз. Infect Control Hosp Epidemiol.
2018;39:1277–95.https://doi.org/10.1017/ice.2018.183.
101. Всесвітня організація охорони здоров'я. Рекомендації ВООЗ щодо гігієни рук у сфері охорони
здоров’я. Женева: Всесвітня організація охорони здоров'я; 2009 рік.https://www.who.int/
publications/i/item/9789241597906. Перевірено 12 липня 2023 р.
102. Бойс Дж.М., Піттет Д., Консультативний комітет з практики контролю інфекцій у
сфері охорони здоров’я, Робоча група з гігієни рук HICPAC/SHEA/APIC/IDSA.
Інструкція з гігієни рук у закладах охорони здоров’я. Рекомендації
Консультативного комітету з практики контролю інфекцій у сфері охорони
здоров’я та Цільової групи з гігієни рук HICPAC/SHEA/APIC/IDSA. Товариство
епідеміології охорони здоров'я Америки/Асоціація професіоналів з контролю
інфекцій/Товариство інфекційних захворювань Америки. MMWR Recomm
Rep. 2002;51(16):1–45.
103. Glowicz JB, Landon E, Sickbert-Bennett EE, Aiello AE, deKay K, Hoffmann KK та ін.
Практичні рекомендації SHEA/IDSA/APIC: стратегії запобігання інфекціям,
пов’язаним із наданням медичної допомоги, за допомогою гігієни рук:
оновлення 2022 року. Infect Control Hosp Epidemiol. 2023;44(3):355–76.https://
doi. org/10.1017/ice.2022.304.
104. Sax H, Allegranzi B, Uçkay I, Larson E, Boyce J, Pittet D. «My five moments for
hand hygiene»: a user-centred design approach to understand,
навчати, контролювати та повідомляти про гігієну рук. J Hosp Infect. 2007;67(1):9–21.
https://doi.org/10.1016/j.jhin.2015.04.011.
105. Erasmus V, Daha TJ, Brug H, Richardus JH, Behrendt MD, Vos MC та ін.
Систематичний огляд досліджень щодо дотримання інструкцій щодо
гігієни рук у стаціонарі. Infect Control Hosp Epidemiol. 2010;31(3):283–94.
https://doi.org/10.1086/650451.
106. Кірк Дж., Кендалл А., Маркс Дж. Ф., Пінкок Т., Янг Е., Х’юз Дж. М., Ландерс Т.
Точка догляду за гігієною рук – де шкода? Дослідження знань, ставлення та
практики медичних працівників США та Канади. Am J Infect
КОНТРОЛЬ. 2016;44(10):1095–101.https://doi.org/10.1016/j.ajic.2016.03.005.
107. Allegranzi B, Zayed B, Bischoff P, Kubilay NZ, de Jonge S, de Vries F, et al. Нові
рекомендації ВООЗ щодо інтраопераційних і післяопераційних заходів для
профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання: глобальна
перспектива, заснована на доказах. Lancet Infect Dis. 2016;16:e288-303.https://
doi.org/ 10.1016/S1473-3099(16)30402-9.
108. Allegranzi B, Bischoff P, de Jonge S, Kubilay NZ, Zayed B, Gomes SM, et al. Нові
рекомендації ВООЗ щодо передопераційних заходів для профілактики
інфекцій у місці хірургічного втручання: глобальна перспектива, заснована
на доказах. Lancet Infect Dis. 2016;16:e276-287.https://doi.org/10.1016/
S1473-3099(16)30398-X.
109. Берріос-Торрес С.І., Умшайд К.А., Брацлер Д.В., Леас Б., Стоун Е.К., Келц Р.Р. та ін.
Рекомендації Центру з контролю та профілактики захворювань щодо запобігання
інфікування місця хірургічного втручання, 2017 р. JAMA Surg. 2017; 152: 784–91. https://
doi.org/10.1001/jamasurg.2017.0904.
110. Всесвітня організація охорони здоров'я. Рекомендації щодо основних компонентів програм
профілактики та контролю інфекцій на національному рівні та на рівні закладів невідкладної
медичної допомоги. Женева: Всесвітня організація охорони здоров'я; 2016 рік. https://
apps.who.int/iris/handle/10665/251730. Перевірено 12 липня 2023 р.
111. Сторр Дж., Твайман А., Зінгг В., Дамані Н., Кілпатрік С., Рейлі Дж. та ін.
Основні компоненти ефективних програм профілактики та контролю
інфекцій: нові рекомендації ВООЗ, засновані на фактичних даних.
Антимікробний захист від інфекцій. 2017; 6: 6.https://doi.org/10.1186/
s13756-016-0149-9.
112. Sydnor ER, Perl TM. Лікарняна епідеміологія та інфекційний контроль в умовах
невідкладної медичної допомоги. Clin Microbiol Rev. 2011; 24 (1): 141–73.https://doi.
org/10.1128/CMR.00027-10.
113. Zingg W, Holmes A, Dettenkofer M, Goetting T, Secci F, Clack L, et al.
Організація лікарні, управління та структура для профілактики
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
інфекції, пов'язані з наданням медичної допомоги: систематичний огляд і
консенсус експертів. Lancet Infect Dis. 2015;15(2):212–24.https://doi.org/
10.1016/ S1473-3099(14)70854-0.
114. Tomczyk S, Twyman A, de Kraker MEA, Coutinho Rehse AP, Tartari E, Toledo JP, et al.
Перше глобальне дослідження ВООЗ щодо профілактики та контролю
інфекцій у закладах охорони здоров’я. Lancet Infect Dis. 2022; 22 (6): 845–56.
https://doi.org/10.1016/S1473-3099(21)00809-4.
115. Брінк AJ, Річардс GA. Антимікробне управління: використання «ефекту
метелика» гігієни рук. Антибіотики (Базель). 2022;11(10):1348. https://
doi.org/10.3390/antibiotics11101348.
116. Mills JP, Marchaim D. Мультирезистентні грамнегативні бактерії:
оновлення профілактики та контролю інфекцій. Infect Dis Clin N Am.
2021;35(4):969–94.https://doi.org/10.1016/j.idc.2021.08.001.
117. Рекомендації щодо профілактики та контролю резистентних до карбапенему
Enterobacteriaceae,Acinetobacter baumanniiісиньогнійна паличкав закладах
охорони здоров'я. Женева: Всесвітня організація охорони здоров'я; 2017 рік.
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK493061/. Перевірено 12 липня 2023 р.
118. Tomczyk S, Zanichelli V, Grayson ML, Twyman A, Abbas M, Pires D, et al. Контроль
резистентних до карбапенему Enterobacteriaceae,Acinetobacter baumannii, і
синьогнійна паличкав закладах охорони здоров'я: систематичний огляд і
повторний аналіз квазіекспериментальних досліджень. Clin Infect Dis.
2019;68(5):873–84.https://doi.org/10.1093/cid/ciy752.
119. Міколі Ф., Баньолі Ф., Раппуолі Р., Серруто Д. Роль вакцин у боротьбі з
антимікробною резистентністю. Nat Rev Microbiol. 2021; 19 (5): 287–302.
https://doi.org/10.1038/s41579-020-00506-3.
120. Merakou C, Шеферс MM, Priebe GP. Прогрес до невловимогосиньогнійна
паличкавакцина. Surg Infect (Larchmt). 2018;19(8):757–68. https://
doi.org/10.1089/sur.2018.233.
121. Барі П.С., Нараян М., Сойєр Р.Г. Імунізація протиЗолотистий стафілокок
інфекції. Surg Infect (Larchmt). 2018;19(8):750–6.https://doi. org/10.1089/
sur.2018.263.
122. Сівонен Р., Сііра Л., Торопайнен М., Куусела П., Патарі-Сампо А.Streptococcus
pneumoniaeрезистентність до антимікробних препаратів знизилася в
столичному районі Гельсінкі після планової 10-валентної пневмококової
кон’югованої вакцинації немовлят у Фінляндії. Eur J Clin Microbiol Infect Dis.
2017;36:2109–16.https://doi.org/10.1007/s10096-017-3033-5.
123. Янсен К.У., Андерсон А.С. Роль вакцин у боротьбі з антимікробними препаратами
стійкість (AMR). Hum Vaccin Immunother. 2018;14(9):2142–9.https://
doi.org/10.1080/21645515.2018.1476814.
124. Текле Ю.І., Нільсен К.М., Лю Дж., Петігрю М.М., Мейерс Л.А., Гальвані А.П. та ін.
Контроль протимікробної резистентності шляхом цілеспрямованої
вакциноіндукованої заміни штамів. PLoS ОДИН. 2012; 7: e50688.https://doi.org/
10. 1371/journal.pone.0050688.
125. Mina MJ, Kula T, Leng Y, Li M, de Vries RD, Knip M, et al. Інфекція вірусом
кору зменшує наявні антитіла, які забезпечують захист від інших
збудників. Наука. 2019;366(6465):599–606.https://doi.org/10. 1126/
science.aay6485.
126. Діонн Б., Дегоріті В., Бретт М., Хоудішелл Т.Р. Пацієнт з аспленікою:
імунокомпетентність після інсульту, інфекція та вакцинація. Surg Infect
(Larchmt). 2017;18(5):536–44.https://doi.org/10.1089/sur.2016.267.
127. Габутті Г. Наявні докази та потенціал для вакцин для скорочення
призначення антибіотиків. Hum Vaccin Immunother.
2022;18(7):2151291.https://doi.org/10.1080/21645515.2022.2151291.
128 Кім С, Ковінгтон А, Памер Е.Г. Кишкова мікробіота: антибіотики
ics, стійкість до колонізації та кишкові патогени. Immunol Rev. 2017;
279 (1): 90–105.https://doi.org/10.1111/imr.12563.
129. Донський CJ. Схеми лікування антибіотиками та колонізація кишечника
стійкими до антибіотиків грамнегативними бактеріями. Clin Infect Dis.
2006;43(Додаток 2):S62–9.https://doi.org/10.1086/504481.
130. Salyers AA, Gupta A, Wang Y. Людські кишкові бактерії як резервуари для
генів стійкості до антибіотиків. Trends Microbiol. 2004;12:412-6. https://
doi.org/10.1016/j.tim.2004.07.004.
131. Bhalla A, Pultz NJ, Ray AJ, Hoyen CK, Eckstein EC, Donskey CJ. Антианаеробна
антибіотикотерапія сприяє надмірному росту резистентних до антибіотиків,
грамнегативних бактерій і резистентних до ванкоміцину ентерококів у калі
колонізованих пацієнтів. Infect Control Hosp Epidemiol. 2003; 24 (9): 644–9.
https://doi.org/10.1086/502267.
132. Донскі CJ, Chowdhry TK, Hecker MT, Hoyen CK, Hanrahan JA, Hujer AM та ін.
Вплив антибіотикотерапії на щільність ванкоміцинрезистентних
ентерококів у калі колонізованих пацієнтів. N Engl J Med.
Сторінка 31 з 35
2000;343(26):1925–32.https://doi.org/10.1056/NEJM20001228343
2604.
133. Taur Y, Xavier JB, Lipuma L, Ubeda C, Goldberg J, Gobourne A та ін.
Переважання в кишечнику та ризик бактеріємії у пацієнтів, які проходять
алогенну трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин. Clin Infect Dis.
2012;55(7):905–14.https://doi.org/10.1093/cid/cis580.
134. Ruppé E, Lixandru B, Cojocaru R, Büke C, Paramythiotou E, Angebault C та
ін. Відносний вміст у фекаліях β-лактамази розширеного спектру дії
Кишкова паличкаштами та їх виникнення при інфекціях сечовивідних
шляхів у жінок. Антимікробні засоби Chemother. 2013;57(9):4512–7.
https://doi.org/10.1128/AAC.00238-13.
135. Рашид М.Ю., Заура Е., Буйс М.Дж., Кейзер Б.Й., Крілард В., Норд CE та ін.
Визначення тривалого ефекту введення антибіотиків на нормальну кишкову
мікробіоту людини за допомогою культуральних методів та методів
піросеквенування. Clin Infect Dis. 2015; 60 (Додаток 2): S77–84.https://doi. org/
10.1093/cid/civ137.
136. Ліндгрен М, Лофмарк С, Едлунд С, Хуовінен П, Джалава Дж. Тривалий
вплив однотижневого курсу кліндаміцину наЕнтерококspp. у
нормальній мікробіоті людини. Scand J Infect Dis. 2009;41(3):215–9.
https://doi.org/10.1080/00365540802651897.
137. Патангія Д.В., Ентоні Раян К., Демпсі Е., Пол Росс Р., Стентон К.
Вплив антибіотиків на мікробіом людини та наслідки для здоров’я
господаря. Microbiol Open. 2022;11(1):e1260.https://doi.org/10.
1002/mbo3.1260.
138. De La Cochetière MF, Durand T, Lepage P, Bourreille A, Galmiche JP, Doré J.
Стійкість домінуючої людської фекальної мікробіоти при короткому
курсі антибіотиків. J Clin Microbiol. 2005;43(11):5588–92.https://doi.org/
10.1128/JCM.43.11.5588-5592.2005.
139. Детлефсен Л., Хусе С., Согін М.Л., Релман Д.А. Поширений вплив
антибіотика на мікробіоту кишечника людини, як виявлено глибоким
секвенуванням 16S рРНК. PLoS Biol. 2008;6(11):e280.https://doi.org/
10.1371/ journal.pbio.0060280.
140. Раймонд Ф., Уамер А.А., Дерасп М., Ікбал Н., Гінграс Х., Дріді Б та ін.
Початковий стан мікробіома кишечника людини визначає його
перебудову антибіотиками. ISME J. 2016;10(3):707–20.https://doi.org/
10.1038/ ismej.2015.148.
141. Zhang L, Huang Y, Zhou Y, Buckley T, Wang HH. Шляхи введення
антибіотиків суттєво впливають на рівень антибіотикорезистентності
мікробіоти кишечника. Антимікробні засоби Chemother.
2013;57(8):3659–66. https://doi.org/10.1128/AAC.00670-13.
142. Solbach P, Chhatwal P, Woltemate S, Tacconelli E, Buhl M, Autenrieth IB та ін.
Фактори ризику, пов’язані з мікробіотоюClostridioides difficile придбання у
госпіталізованих пацієнтів: проспективне багатоцентрове дослідження. Clin
Infect Dis. 2021; 73 (9): e2625–34.https://doi.org/10.1093/cid/ ciaa871.
143. Агілар Р.С., Салмантон-Гарсія Дж., Карні Дж., Бьолл Б., Кочанек М., Джазматі
N та ін.Clostridioides difficileінфекції у відділенні інтенсивної терапії:
моноцентричне когортне дослідження. Інфекція. 2020;48(3):421–7.https://
doi. org/10.1007/s15010-020-01413-8.
144. Сартеллі М., Ді Белла С., МакФарланд Л.В., Ханна С., Фуруя-Канаморі Л.,
Абузейд Н. та ін. Оновлення 2019 року Керівних принципів WSES щодо
управлінняClostridioides(клостридії)difficileінфекції у хірургічних хворих.
World J Emerg Surg. 2019;14:8.https://doi.org/10.1186/ s13017-015-0033-6.
145. Фаррелл RJ, LaMont JT. Патогенез і клінічні прояви Clostridium
difficileдіарея і коліт. Curr Top Microbiol Immunol. 2000;250:109–
25.https://doi.org/10.1007/978-3-662-06272-2_6.
146. Бріттон Р.А., Янг В.Б. Роль кишкової мікробіоти в стійкості до
колонізаціїClostridium difficile. Гастроентерологія. 2014; 146 (6):
1547–53.https://doi.org/10.1053/j.gastro.2014.01.059.
147. Kachrimanidou M, Tsintarakis E. Уявлення про роль кишкової мікробіоти
людини вClostridioides difficileінфекція. мікроорганізми. 2020; 8 (2): 200.
https://doi.org/10.3390/microorganisms8020200.
148. Bratzler DW, Dellinger EP, Olsen KM, Perl TM, Auwaerter PG, Bolon MK та ін.
Клінічні практичні рекомендації щодо антимікробної профілактики в хірургії.
Surg Infect (Larchmt). 2013;14(1):73–156.https://doi.org/10.1089/ sur.2013.9999.
149. Sartelli M, Boermeester MA, Cainzos M, Coccolini F, de Jonge SW, Rasa
K та ін. Шість давніх питань про антибіотикопрофілактику в
хірургії. Антибіотики (Базель). 2023;12(5):908.https://doi.org/10.3390/
antibiotics12050908.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
150. Yin Y, Song T, Liao B, Luo Q, Zhou Z. Антибіотикопрофілактика у пацієнтів, які
проходять відкриту сітчасту пластику пахової грижі: мета-аналіз. Am Surg.
2012;78:359–65.https://doi.org/10.1177/000313481207800348.
151. Al Riyees L, Al Madani W, Firwana N, Balkhy HH, Ferwana M, Alkhudhayri A.
Профілактика антибіотиками проти хірургічної інфекції після відкритої
операції на грижі: систематичний огляд і мета-аналіз. Eur Surg Res.
2021;62:121-33.https://doi.org/10.1159/000517404.
152. Ердас Е., Медас Ф., Пізано Г., Ніколозі А., Кало П.Г. Антибіотикопрофілактика для
відкритої сітчастої пластики пахової грижі: систематичний огляд і мета-аналіз.
грижа. 2016; 20: 765–76.https://doi.org/10.1007/s10029-016-1536-0.
153. Orelio CC, van Hessen C, Sanchez-Manuel FJ, Aufenacker TJ, Scholten RJ.
Антибіотикопрофілактика для профілактики інфекції післяопераційної рани у
дорослих, які проходять відкриту планову операцію пахової або стегнової
грижі. Кокранівська база даних System Rev. 2020; 4: CD003769.https://doi.org/
10. 1002/14651858.CD003769.pub5.
154. Мазакі Т, Мадо К, Масуда Х, Шионо М. Профілактика антибіотиками для
запобігання інфікування ділянки хірургічного втручання після відновлення
грижі без натягу: байєсівський і частотний мета-аналіз. J Am Coll Surg.
2013;217(788–801):e1–4.https://doi.org/10.1016/j.jamcollsurg.2013.07.386.
155. Boonchan T, Wilasrusmee C, McEvoy M, Attia J, Thakkinstian A. Мережевий мета-
аналіз антибіотикопрофілактики для запобігання інфекції на місці
хірургічного втручання після операції пахової грижі. Br J Surg.
2017;104(2):e106–17. https://doi.org/10.1002/bjs.10441.
156. HerniaSurge Group. Міжнародні рекомендації з лікування
пахової грижі. грижа. 2018;22:1-165.https://doi.org/10.1007/
s10029-017-1668-x.
157. Reiffel AJ, Barie PS, Spector JA. Міждисциплінарний огляд потенційного зв’язку
між дренажами із закритою аспірацією та інфекцією в місці хірургічного
втручання. Surg Infect (Larchmt). 2013;14(3):244–69.https://doi.org/10. 1089/
нав.2011.126.
158. Leekha S, Terrell CL, Edson RS. Загальні принципи протимікробної
терапії. Mayo Clin Proc. 2011; 86 (2): 156–67.https://doi.org/10.4065/
mcp.2010.0639.
159. Cai T, Nesi G, Mazzoli S, Meacci F, Lanzafame P, Caciagli P та ін. Лікування
безсимптомної бактеріурії пов’язане з більшою поширеністю
антибіотикорезистентних штамів у жінок з інфекціями сечовивідних шляхів.
Clin Infect Dis. 2015;61(11):1655–61.https://doi.org/10.1093/cid/civ696.
160. Кеш М.С., Хайл Г., Джонсон Дж., Стоун Т., Сміт Дж., Ол С та ін. Стійкий вплив
ініціативи щодо антибіотикотерапії, спрямованої на безсимптомну
бактеріурію та піурію у відділенні невідкладної допомоги. Antimicrob Steward
Healthc Epidemiol. 2022;2(1):e148.https://doi.org/10.1017/ash. 2022,289.
161. Чабок А, Полман Л, Х'єрн Ф, Хаапаніемі С, Смед К, дослідницька група AVOD.
Рандомізоване клінічне дослідження антибіотиків при гострому
неускладненому дивертикуліті. Br J Surg. 2012;99(4):532–9.https://doi.org/
10.1002/bjs. 8688.
162. Daniels L, Ünlü Ç, de Korte N, van Dieren S, Stockmann HB, Vrouenraets BC та ін.
Рандомізоване клінічне дослідження спостережної та антибіотикотерапії для
першого епізоду підтвердженого КТ неускладненого гострого дивертикуліту.
Br J Surg. 2017;104(1):52–61.https://doi.org/10.1002/bjs.10309.
163. Яунг Р., Нісбет С., Госселінк М.П., Ді Ре А., Кін С., Лін А. та ін. У прагматичному
подвійному сліпому рандомізованому дослідженні антибіотики не зменшують
тривалість перебування в лікарні для неускладненого дивертикуліту. Клін
Гастроентерол Гепатол. 2021;19(3):503-510.e1.https://doi.org/10.1016/j.cgh.2020.03.049.
164. Малі Дж. П., Ментула П. Дж., Леппяніемі А. К., Саллінен В. Й. Симптоматичне лікування
неускладненого гострого дивертикуліту: проспективне когортне дослідження. дис
Пряма кишка. 2016;59(6):529–34.https://doi.org/10.1097/DCR.00000
00000000579.
165. Естрада Феррер О., Руїс Едо Н., Ідальго Грау Л.А., Абадал Прадес М., Дель Бас
Рубіа М., Гарсіа Торралбо Е.М. та ін. Селективне неантибіотичне лікування
при дивертикуліті сигмовидної кишки: чи настав час змінити традиційний підхід?
Технічний колопроктол. 2016; 20 (5): 309–15.https://doi.org/10.1007/
s10151-016-1464-0.
166. Барі П.С., Као Л.С., Муді М., Сойєр Р.Г. Інфекція чи запалення: чи є
неускладнений гострий апендицит, гострий холецистит і гострий
дивертикуліт інфекційними захворюваннями? Surg Infect (Larchmt). 2023; 24
(2): 99–111. https://doi.org/10.1089/sur.2022.363.
167. Chabok A, Thorisson A, Nikberg M, Schultz JK, Sallinen V. Зміна парадигм у
лікуванні гострого неускладненого дивертикуліту. Scand J Surg. 2021;
110 (2): 180–6.https://doi.org/10.1177/1457496921 1011032.
Сторінка 32 з 35
168. de Jonge SW, Gans SL, Atema JJ, Solomkin JS, Dellinger PE, Boermeester MA. Терміни
передопераційної антибіотикопрофілактики у 54 552 пацієнтів
та ризик інфікування місця операції: систематичний огляд і
метааналіз. Ліки. 2017;96:e6903.https://doi.org/10.1097/MD.00000
00000006903.
169. Wolfhagen N, Boldingh QJJ, de Lange M, Boermeester MA, de Jonge SW.
Інтраопераційне повторне дозування хірургічної антибіотикопрофілактики
на додаток до передопераційної профілактики порівняно з однодозовою
профілактикою для запобігання інфекції місця хірургічного втручання: мета-
аналіз і рекомендації GRADE. Енн Серг. 2022; 275: 1050-7.https://doi.org/
10.1097/ SLA.0000000000005436.
170. Mazuski JE, Tessier JM, May AK, Sawyer RG, Nadler EP, Rosengart MR, et al.
Товариство хірургічних інфекцій переглянуло рекомендації щодо лікування
інтраабдомінальних інфекцій. Surg Infect (Larchmt). 2017;18(1):1–76.https://
doi.org/10.1089/sur.2016.261.
171. Маккарті Т.П., Уайт К.М., Паппас П.Г. Кандидемія та інвазивний кандидоз.
Infect Dis Clin N Am. 2021;35(2):389–413.https://doi.org/10.1016/j.idc.
2021.03.07.
172. Коллеф М. Х., Шорр А. Ф., Бассетті М., Тімсіт Дж. Ф., Мічек С. Т., Майкельсон А. П. та ін. Терміни
проведення антибіотикотерапії у відділенні інтенсивної терапії. Критичний догляд. 2021; 25 (1):
360.https:// doi.org/10.1186/s13054-021-03787-z.
173. Everyempati SR, Hydo LJ, Shou J, Barie PS. Чи впливає деескалація
антибіотикотерапії пневмонії, пов’язаної з ШВЛ, на ймовірність рецидиву
пневмонії або смертність у важкохворих хірургічних пацієнтів?
J Травма. 2009;66(5):1343–8.https://doi.org/10.1097/TA.0b013e3181
9dca4e.
174. Занічеллі В., Шарланд М., Капелло Б., Моя Л., Гетахун Х., Пессоа-Сілва
C та ін. Книга ВООЗ AWaRe (Access, Watch, Reserve) про антибіотики та
запобігання стійкості до антибіотиків. Bull Всесвітній орган охорони
здоров'я. 2023; 101 (4): 290–6.https://doi.org/10.2471/BLT.22.288614.
175. Kumar A, Ellis P, Arabi Y, Roberts D, Light B, Parrillo JE, Cooperative Antimicrobial
Therapy of Septic Shock Database Research Group та ін. Початок невідповідної
антимікробної терапії призводить до п’ятикратного зниження виживаності
людини при септичному шоці. груди. 2009;136(5):1237–48.https://doi.org/
10.1378/chest.09-0087.
176. Stuart B, Hounkpatin H, Becque T, Yao G, Zhu S, Alonso-Coello P та ін. Відстрочене
призначення антибіотиків при інфекціях дихальних шляхів: мета-аналіз
індивідуальних даних пацієнтів. BMJ. 2021;373:n808.https://doi.org/10. 1136/
bmj.n808.
177. Гранєц Т., Розенбергер Л.Х., Свенсон Б., Мецгер Р., Флор Т.Р., Політано
А.Д. та ін. Агресивний проти консервативного початку антимікробної
терапії у важкохворих хірургічних пацієнтів з підозрою на інфекцію,
отриману в інтенсивній терапії: квазіекспериментальне когортне
дослідження до та після. Lancet Infect Dis. 2012;12(10):774–80.https://
doi.org/10. 1016/S1473-3099(12)70151-2.
178. Paul M, Shani V, Muchtar E, Kariv G, Robenshtok E, Leibovici L.
Систематичний огляд і мета-аналіз ефективності відповідної
емпіричної антибіотикотерапії сепсису. Антимікробні засоби
Chemother. 2010;54(11):4851–63.https://doi.org/10.1128/AAC.00627-10.
179. Bassetti M, Rello J, Blasi F, Goossens H, Sotgiu G, Tavoschi L та ін.
Систематичний огляд впливу відповідної та невідповідної початкової
антибіотикотерапії на результати пацієнтів із тяжкими
бактеріальними інфекціями. Int J Antimicrob Agents. 2020;56(6):106184.
https://doi.org/ 10.1016/j.ijantimicag.2020.106184.
180. Weinberger J, Rhee C, Klompas M. Критичний аналіз літератури про час
до антибіотиків при підозрі на сепсис. J Infect Dis. 2020; 222 (Додаток
2): S110–8.https://doi.org/10.1093/infdis/jiaa146.
181. Сеймур К.В., Гестен Ф., Прескотт Х.К., Фрідріх М.Е., Івашина Т.Дж., Філліпс Г.С. та
ін. Час до лікування та смертність під час надання невідкладної допомоги при
сепсисі. N Engl J Med. 2017;376(23):2235–44.https://doi.org/10. 1056/
NEJMoa1703058.
182. Liu VX, Fielding-Singh V, Greene JD, Baker JM, Iwashyna TJ, Bhattacharya
J та ін. Терміни раннього призначення антибіотиків і лікарняна смертність при
сепсисі. Am J Respir Crit Care Med. 2017; 196 (7): 856–63.https://doi.org/10.1164/
rccm.201609-1848OC.
183. Evans L, Rhodes A, Alhazzani W, Antonelli M, Coopersmith CM, French C,
et al. Surviving Sepsis Campaign: Міжнародні рекомендації щодо
лікування сепсису та септичного шоку 2021. Crit Care Med.
2021;49(11):e1063–143.https://doi.org/10.1097/CCM.0000000000
005337.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
184. Блот С., Депуйд П., Фогелаерс Д., Декруєнер Дж., Де Вейле Дж., Хосте
E та ін. Статус колонізації та відповідна антибіотикотерапія внутрішньолікарняної
бактеріємії, спричиненої резистентними до антибіотиків грамнегативними
бактеріями, у відділенні інтенсивної терапії. Infect Control Hosp Epidemiol. 2005; 26
(6): 575–9.https://doi.org/10.1086/502575.
185. Brusselaers N, Labeau S, Vogelaers D, Blot S. Значення культур спостереження
нижніх дихальних шляхів для прогнозування бактеріальних патогенів при
вентиляційній пневмонії: систематичний огляд і мета-аналіз точності
діагностичних тестів. інтенсивної терапії мед. 2013;39(3):365–75.https://
doi.org/ 10.1007/s00134-012-2759-x.
186. Michel F, Franceschini B, Berger P, Arnal JM, Gainnier M, Sainty JM та ін. Раннє
антибіотикотерапія пневмонії, пов’язаної з вентиляцією легенів,
підтвердженої BAL: роль рутинного посіву ендотрахеального аспірату. груди.
2005;127(2):589–97.https://doi.org/10.1378/chest.127.2.589.
187. Depuydt PO, Blot SI, Benoit DD, Claeys GW, Verschraegen GL, Vandewoude KH та ін.
Резистентність до антимікробних препаратів при нозокоміальній інфекції
кровотоку, пов’язаній з пневмонією, і значення систематичного спостереження за
посівами у відділенні інтенсивної терапії для дорослих. Crit Care Med.
2006;34(3):653–9.https://doi.org/10.1097/01.CCM.0000201405.16525. 34.
188. Депюїдт П., Бенуа Д., Фогелаерс Д., Декруєнер Дж., Вандейк Д., Клейс
G та ін. Систематичні посіви для епіднагляду як інструмент для
прогнозування участі бактерій, стійких до антибіотиків, до пневмонії,
пов’язаної з ШВЛ. інтенсивної терапії мед. 2008;34(4):675–82.https://doi.org/
10. 1007/с00134-007-0953-з.
189. Мюллер М, Дела Пенья А, Дерендорф Х. Проблеми фармакокінетики та
фармакодинаміки протиінфекційних засобів: розподіл у тканинах.
Антимікробні засоби Chemother. 2004;48:1441–53.https://doi.org/10.1128/
AAC.48.5.1441-1453.2004.
190. Pea F, Viale P, Furlanut M. Антимікробна терапія у важкохворих
пацієнтів: огляд патофізіологічних станів, відповідальних за зміну
диспозиції та фармакокінетичну варіабельність. Clin Pharmacokinet.
2005;44(10):1009–34.https://doi.org/10.2165/00003088-20054
4100-00002.
191. Gonzalez D, Schmidt S, Derendorf H. Важливість зв'язку показників ефективності з
концентраціями незв'язаних препаратів для протиінфекційних засобів.
Clin Microbiol Rev. 2013; 26: 274–88.https://doi.org/10.1128/CMR.
00092-12.
192. Левісон М.Є. Фармакодинаміка протимікробних препаратів. Infect Dis Clin N Am.
2004;18:451-65.https://doi.org/10.1016/j.idc.2009.06.008.
193. Buijk SL, Gyssens IC, Mouton JW, Van Vliet A, Verbrugh HA, Bruining HA.
Фармакокінетика цефтазидиму в сироватці крові та перитонеальному
ексудаті під час безперервного та періодичного введення пацієнтам із
тяжкими інтраабдомінальними інфекціями. J Антимікробний хіміопрепарат.
2002;49:121-8.https://doi.org/10.1093/jac/49.1.121.
194. Dahyot-Fizelier C, Lefeuvre S, Laksiri L, Marchand S, Sawchuk RJ, Couet
W та ін. Вивчення кінетики розподілу іміпенему в перитонеальній
рідині хворих на тяжкий перитоніт методом мікродіалізу. Clin
Pharmacokinet. 2010; 49: 323-34.https://doi.org/
10.2165/11319370-00000 0000-00000.
195. Karjagin J, Lefeuvre S, Oselin K, Kipper K, Marchand S, Tikkerberi A та ін.
Фармакокінетика меропенему визначається шляхом мікродіалізу в
перитонеальній рідині пацієнтів із тяжким перитонітом, пов’язаним із
септичним шоком. Clin Pharmacol Ther. 2008;83:452-9.https://doi.org/10.1038/
sj.clpt.6100312.
196. Pea F, Viale P. Bench-to-bedside review: відповідна антибіотикотерапія при
тяжкому сепсисі та септичному шоці – чи має значення доза? Критичний
догляд. 2009;13(3):214.https://doi.org/10.1186/cc7774.
197. Блот С.І., Пі Ф., Ліпман Дж. Вплив патофізіології на фармакокінетику у
критично хворих пацієнтів-концепції, оцінені на прикладі
антимікробних засобів. Adv Drug Deliv Rev. 2014; 77: 3–11.https://doi.org/
10.1016/j.addr.2014.07.006.
198. Bland CM, Pai MP, Lodise TP. Переоцінка сучасних фармакокінетичних і
фармакодинамічних принципів інформування про дозування
аміноглікозидів. Фармакотерапія. 2018;38(12):1229–38.https://doi.org/
10. 1002/phar.2193.
199. Пагкаліс С, Мантадакіс Е, Маврос МН, Аммарі С, Фалагас М.Є. Фармакологічні
міркування для правильного клінічного застосування аміноглікозидів.
наркотики. 2011;71(17):2277–94.https://doi.org/10.2165/11597020-00000
0000-00000.
Сторінка 33 з 35
200. Аль-Дорзі Х.М., Аль-Харбі С.А., Арабі Ю.М. Антибактеріальна терапія
пневмонії у хворих на ожиріння: дозування та застосування. Curr Opin
Infect Dis. 2014;27(2):165–73.https://doi.org/10.1097/QCO.0000000000000045.
201. Рибак М. Дж., Ле Дж., Лодіс Т. П., Левін Д. П., Бредлі Дж. С., Лю С., Мюллер Б. А. та
ін. Терапевтичний моніторинг ванкоміцину при серйозних метицилін-
резистентних інфекціях Staphylococcus aureus: переглянуті консенсусні
рекомендації та огляд Американського товариства фармацевтів системи
охорони здоров’я, Товариства інфекційних захворювань Америки, Товариства
дитячих інфекційних захворювань і Товариства фармацевтів-інфекціоністів.
Am J Health Syst Pharm. 2020;77(11):835–64.https://doi.org/10.1093/ajhp/zxaa036.
202. Макмуллан Б.Дж., Андресен Д., Бліт К.С., Авент М.Л., Боуен А.С., Бріттон П.Н. та
ін. Тривалість антибіотиків і час переходу від внутрішньовенного до
перорального введення при бактеріальних інфекціях у дітей: систематичний
огляд і рекомендації. Lancet Infect Dis. 2016; 16: E139–52.https://doi.org/
10.1016/ S1473-3099(16)30024-X.
203. Landersdorfer CB, Gwee A, Nation RL. Клінічні фармакологічні міркування щодо раннього
внутрішньовенного переходу на пероральний прийом антибіотиків: чи є перешкоди
реальними чи просто уявними? Clin Microbiol Infect. 12 квітня 2023: S1198–
743X(23)00179–9. зробити:https://doi.org/10.1016/j.cmi.2023.04.009. Онлайн
напередодні друку.
204. Quintiliani R, Grant E, Quintiliani R Jr. Перехідна антибіотикотерапія (внутрішньовенна
до пероральної). J Med Liban. 2000;48(4):233–40.
205. Al-Hasan MN, Rac H. Перехід від внутрішньовенної до пероральної
антимікробної терапії у пацієнтів з неускладненими та ускладненими
інфекціями кровотоку. Clin Microbiol Infect. 2020; 26: 299-306.https://doi.org/10.
1016/j.cmi.2019.05.012.
206. Fishbein SRS, Mahmud B, Dantas G. Антибіотичні порушення
мікробіома кишечника. Nat Rev Microbiol. 2023 рік.https://doi.org/
10.1038/ s41579-023-00933-y.
207. Tabah A, Bassetti M, Kollef MH, Zahar JR, Paiva JA, Timsit JF та ін.
Антимікробна деескалація у важкохворих пацієнтів: заява позиції від
робоча група Європейського товариства медицини інтенсивної терапії (ESICM) і
Європейського товариства клінічної мікробіології та інфекційних захворювань
(ESCMID) Групи дослідження критично хворих пацієнтів (ESGCIP). інтенсивної терапії
мед. 2020;46(2):245–65.https://doi.org/10.1007/s00134-019-05866-w.
208. Silva BN, Andriolo RB, Atallah AN, Salomão R. Деескалація антимікробного
лікування для дорослих із сепсисом, важким сепсисом або септичним
шоком. Кокранівська база даних System Rev. 2013; 2013 (3): CD007934.
https://doi.org/ 10.1002/14651858.CD007934.pub3.
209. Нідерман М.С. Деескалаційна терапія при ШВЛ-асоційованій пневмонії.
Curr Opin Crit Care. 2006;12(5):452–7.https://doi.org/10.1097/
01.ccx.0000244126.84989.a2.
210. Rello J, Vidaur L, Sandiumenge A, Rodríguez A, Gualis B, Boque C та ін.
Деескалаційна терапія при ШВЛ-асоційованій пневмонії. Критичний догляд
Мед. 2004;32(11):2183–90.https://doi.org/10.1097/01.ccm.0000145997.
10438,28.
211. De Waele JJ, Schouten J, Beovic B, Tabah A, Leone M. Antimicrobial
deescalation as part of antimicrobial stewardship intensive care: no simple
answers to simple questions-a view of experts. інтенсивної терапії мед.
2020;46(2):236–44.https://doi.org/10.1007/s00134-019-05871-z.
212. Лім К., Ешлі Е.А., Хамерс Р.Л., Тернер П., Кестеман Т., Акеч С. та ін. Стратегії
епіднагляду з використанням рутинної мікробіології для антимікробної
стійкості в країнах з низьким і середнім рівнем доходу. Clin Microbiol Infect.
2021; 27 (10): 1391–9.https://doi.org/10.1016/j.cmi.2021.05.037.
213. Cansizoglu MF, Tamer YT, Farid M, Koh AY, Toprak E. Rapid ultrasensitive
detection platform for antimicrobial susceptibility testing. PLoS Biol.
2019;17(5):e3000291.https://doi.org/10.1371/journal.pbio.3000291.
214. Anjum MF, Zankari E, Hasman H. Молекулярні методи виявлення
антимікробної резистентності. Microbiol Spectr. 2017 рік.https://doi.org/10.
1128/мікробіолспец.АРБА-0011-2017.
215. Burnham CD, Leeds J, Nordmann P, O'Grady J, Patel J. Діагностика
антимікробної резистентності. Nat Rev Microbiol. 2017;15(11):697–703.
https:// doi.org/10.1038/nrmicro.2017.103.
216. Giordano C, Piccoli E, Brucculeri V, Barnini S. Проспективна оцінка
двох швидких фенотипових технологій антимікробної чутливості
для діагностики сепсису. Biomed Res Int. 2018;2018:6976923.
https://doi.org/10.1155/2018/6976923.
217. Cals JW, Ament AJ, Hood K, Butler CC, Hopstaken RM, Wassink GF та ін.
Тестування на С-реактивний білок та тренування навичок спілкування
лікаря при інфекціях нижніх дихальних шляхів у загальній практиці:
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії (2023) 18:50
економічна оцінка кластерного рандомізованого дослідження. J Eval Clin
Pract. 2011;17(6):1059–69.https://doi.org/10.1111/j.1365-2753.2010.01472.x.
218. Holmes EAF, Harris SD, Hughes A, Craine N, Hughes DA. Аналіз економічної ефективності
використання тестування на С-реактивний білок у місці надання медичної допомоги для
зменшення призначення антибіотиків у закладах первинної медичної допомоги.
Антибіотики (Базель). 2018; 7 (4): 106.https://doi.org/10.3390/antibiotics7040106.
219. Хантер Р. Економічна ефективність тестів на С-реактивний білок на місці надання медичної
допомоги на інфекцію дихальних шляхів у первинній медичній допомозі в Англії. Adv Ther.
2015;32:69–85.https://doi.org/10.1007/s12325-015-0180-x.
220. Загальні рекомендації щодо запобігання інфікування місця хірургічного втручання.
Женева: Всесвітня організація охорони здоров'я; 2018. Веб-додаток 25. Резюме
систематичного огляду хірургічної пролонгації антибіотикопрофілактики.https://
www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK536429/. Перевірено 12 липня 2023 р.
221. Calderwood MS, Anderson DJ, Bratzler DW, Dellinger EP, Garcia-Houch-
ins S, Maragakis LL, et al. Стратегії запобігання інфекціям місця хірургічного
втручання в лікарнях невідкладної допомоги: Оновлення 2022 року. Infect Control
Hosp Epidemiol. 2023;44(5):695–720.https://doi.org/10.1017/ice.2023.67.
222. de Jonge SW, Boldingh QJJ, Solomkin JS, Dellinger EP, Egger M, Salanti
G та ін. Вплив післяопераційного продовження антибіотикопрофілактики
на частоту інфікування місця хірургічного втручання: систематичний огляд і
мета-аналіз. Lancet Infect Dis. 2020; 20 (10): 1182–92.https://doi.org/ 10.1016/
S1473-3099(20)30084-0.
223. Branch-Elliman W, O'Brien W, Strymish J, Itani K, Wyatt C, Gupta K. Асоціація
тривалості та типу хірургічної профілактики з антимікробними
побічними ефектами. JAMA Surg. 2019; 154: 590-8.https://doi.org/
10.1001/jamasurg.2019.0569.
224. Брінк AJ, Мессіна AP, Фельдман C, Річардс GA, ван ден Берг Д, Netcare
Antimicrobial Stewardship Study Alliance. Від рекомендацій до практики:
проспективний аудит, керований фармацевтом, і модель покращення зворотного
зв’язку для періопераційної антибіотикопрофілактики в 34 лікарнях Південної
Африки. J Антимікробний хіміопрепарат. 2017;72(4):1227–34.https://doi.org/ 10.1093/
jac/dkw523.
225. Спелберг Б., Райс Л.Б. Тривалість антибіотикотерапії: чим коротше, тим краще.
Енн інтерн мед. 2019;171(3):210–1.https://doi.org/10.7326/M19-1509.
226. Langford BJ, Nisenbaum R, Brown KA, Chan A, Downing M. Антибіотики: легше почати, ніж
зупинити? Прогнозні показники прийняття рекомендацій щодо управління
антимікробними препаратами. Clin Microbiol Infect. 2020; 26 (12): 1638–43. https://
doi.org/10.1016/j.cmi.2020.07.048.
227. Спеллберг Б. Нова антибіотична мантра: «Чим коротше, тим краще». JAMA
Intern Med. 2016;176(9):1254–5.https://doi.org/10.1001/jamainternmed.2016.
3646.
228. Сойєр Р.Г., Кларідж Дж.А., Натенс А.Б., Ротштейн О.Д., Дуейн Т.М., Еванс Х.Л.,
дослідники STOP-IT та ін. Випробування короткого курсу антимікробної
терапії інтраабдомінальної інфекції. N Engl J Med. 2015;372(21):1996–2005.
https://doi.org/10.1056/NEJMoa1411162.
229. Монтраверс П, Тубах Ф, Лескот Т, Вебер Б, Еспозіто-Фарез М, Сеген П та ін. Короткий
курс антибіотикотерапії для важкохворих пацієнтів, яких лікують від
післяопераційної інтраабдомінальної інфекції: рандомізоване клінічне дослідження
DURAPOP. інтенсивної терапії мед. 2018;44(3):300–10.https://doi.org/10. 1007/
s00134-018-5088-x.
230. Chastre J, Wolff M, Fagon JY, Chevret S, Thomas F, Wermert D та ін.
Порівняння 8 проти 15 днів антибіотикотерапії для ШВЛ-асоційованої
пневмонії у дорослих: рандомізоване дослідження. ДЖАМА. 2003; 290
(19): 2588–98.https://doi.org/10.1001/jama.290.19.2588.
231. Дімопулос Г, Пулаку Г, Пневматікос І.А., Армаганідіс А, Коллеф М.Х., Маттаіу Д.К.
Короткочасні та довгострокові схеми лікування антибіотиками при
пневмонії, пов’язаній з ШВЛ: систематичний огляд і мета-аналіз. груди. 2013;
144 (6): 1759–67.https://doi.org/10.1378/chest.13-0076.
232. Martin-Loeches I, Rodriguez AH, Torres A. New guidelines for
hospitalacquired pneumonia/вентилятор-асоційована пневмонія: США
проти Європи. Curr Opin Crit Care. 2018; 24 (5): 347–52.https://doi.org/
10.1097/MCC. 0000000000000535.
233. Mo Y, West TE, MacLaren G, Booraphun S, Li AY, Kayastha G та ін. зменшити
Тривалість лікування антибіотиками пневмонії, пов’язаної з ШВЛ
(REGARD-VAP): протокол рандомізованого клінічного дослідження. BMJ
Open. 2021;11(5):e050105.https://doi.org/10.1136/bmjopen-2021-050105.
234. Yahav D, Franceschini E, Koppel F, Turjeman A, Babich T, Bitterman R, et al. Сім
проти 14 днів антибіотикотерапії неускладненої грамнегативної бактеріємії:
рандомізоване контрольоване дослідження не меншої ефективності. Clin
Infect Dis. 2019;69(7):1091–8.https://doi.org/10.1093/cid/ciy1054.
Сторінка 34 з 35
235. Daneman N, Rishu AH, Pinto R, Aslanian P, Bagshaw SM, Carignan A, et al. 7
проти 14 днів лікування антибіотиками для важкохворих пацієнтів з
інфекцією крові: пілотне рандомізоване клінічне дослідження.
Випробування. 2018;19(1):111.https://doi.org/10.1186/s13063-019-4033-9.
236. Chotiprasitsakul D, Han JH, Cosgrove SE, Harris AD, Lautenbach E, Conley AT, et al.
Порівняння результатів у дорослих із бактеріємією Enterobacteriaceae, які
отримували короткий курс проти тривалого курсу антибіотикотерапії в
багатоцентровій когорті з відповідним балом схильності. Clin Infect Dis.
2018;66(2):172–7.https://doi.org/10.1093/cid/cix767.
237. Тансарлі Г. С., Андреатос Н., Плякос Е. Є., Мілонакіс Е. Систематичний огляд і мета-
аналіз тривалості лікування антибіотиками для бактеріальних захворювань.
mia через Enterobacteriaceae. Антимікробні засоби Chemother.
2019;63(5):e02495-e2518.https://doi.org/10.1128/AAC.02495-18.
238. Fabre V, Amoah J, Cosgrove SE, Tamma PD. Антибіотикотерапія для
синьогнійна паличкаінфекції крові: скільки часу достатньо? Clin
Infect Dis. 2019;69(11):2011–4.https://doi.org/10.1093/cid/ciz223.
239. von Dach E, Albrich WC, Brunel AS, Prendki V, Cuvelier C, Flury D, et al. Вплив тривалості
лікування антибіотиками під контролем C-реактивного білка, 7-денного лікування або
14-денного лікування на 30-денну частоту клінічних невдач у пацієнтів з
неускладненою грамнегативною бактеріємією: рандомізоване клінічне дослідження.
ДЖАМА. 2020;323(21):2160–9.https://doi.org/10.1001/jama.2020. 6348.
240. Хепберн М.Дж., Дулі Д.П., Скідмор П.Дж., Елліс М.В., Старнес В.Ф.,
Хасевінкл В.К. Порівняння короткого курсу (5 днів) і стандартного (10
днів) лікування неускладненого целюліту. Arch Intern Med.
2004;164(15):1669–74.https://doi.org/10.1001/archinte.164.15.1669.
241. Стівенс Д.Л., Бісно А.Л., Чемберс Х.Ф., Деллінгер Е.П., Голдштейн Е.Дж., Горбач
С.Л., Товариство інфекціоністів Америки та ін. Практичні рекомендації щодо
діагностики та лікування інфекцій шкіри та м’яких тканин: оновлення 2014
року Товариством інфекційних захворювань Америки. Clin Infect Dis.
2014;59(2):e10-52.https://doi.org/10.1093/cid/ciu444.
242. Брінк А. Дж., Річардс Г. Найкраща практика: прийняття рішень про застосування антибіотиків у
відділеннях інтенсивної терапії. Curr Opin Crit Care. 2020; 26 (5): 478–88.https://doi.org/
10.1097/MCC. 0000000000000752.
243. Khilnani GC, Tiwari P, Zirpe KG, Chaudhry D, Govil D, Dixit S та ін. керівництво-
лінії застосування прокальцитоніну для раціонального використання
антибіотиків. Індійська J Crit Care Med. 2022; 26 (Додаток 2): S77–94.https://doi.org/
10.5005/jpjournals-10071-24326.
244. Wirz Y, Meier MA, Bouadma L, Luyt CE, Wolff M, Chastre J та ін. Вплив лікування
антибіотиками під контролем прокальцитоніну на клінічні результати у пацієнтів
відділення інтенсивної терапії з інфекцією та пацієнтів із сепсисом: мета-аналіз
рандомізованих досліджень на рівні пацієнта. Критичний догляд. 2018; 22 (1): 191.
https://doi.org/10.1186/s13054-018-2125-2127.
245. Сартеллі М., Кокколіні Ф., Клюгер Ю., Агастра Е., Абу-Зідан Ф.М., Аббас А.Е.С. та
ін. Глобальні клінічні маршрути WSES/GAIS/WSIS/SIS-E/AAST для пацієнтів з
інфекціями шкіри та м’яких тканин. World J Emerg Surg. 2022;17(1):3. https://
doi.org/10.1186/s13017-022-00406-2.
246. Сартеллі М., Кокколіні Ф., Клюгер Ю., Агастра Е., Абу-Зідан Ф.М., Аббас А.Е.С. та
ін. Глобальні клінічні маршрути WSES/GAIS/SIS-E/WSIS/AAST для пацієнтів з
інтраабдомінальними інфекціями. World J Emerg Surg. 2021;16(1):49. https://
doi.org/10.1186/s13017-021-00387-8.
247. Kao LS, Ball CG, Chaudhury PK для членів Evidence Based Reviews in
Surgery Group. Доказові огляди в хірургії: Рання холецистектомія
при холециститі. Енн Серг. 2018; 268 (6): 940–2.https:// doi.org/
10.1097/SLA.0000000000002867.
248. De Waele JJ. Ранній контроль джерела при сепсисі. Langenbecks Arch Surg.
2010;395:489–94.https://doi.org/10.1007/s00423-010-0650-1.
249. Мартінес М.Л., Феррер Р., Торрент Е., Гійямат-Пратс Р., Гома Г., Суарес Д. та ін.
Вплив контролю над джерелом у пацієнтів з важким сепсисом і септичним
шоком. Crit Care Med. 2017;45(1):11–9.https://doi.org/10.1097/CCM.
0000000000002011.
250. Bloos F, Rüddel H, Thomas-Rüddel D, Schwarzkopf D, Pausch C, Harbarth S та ін.
Вплив багатогранного освітнього втручання для протиінфекційних заходів
на смертність від сепсису: кластерне рандомізоване дослідження. інтенсивної
терапії мед. 2017;43(11):1602–12.https://doi.org/10.1007/ s00134-017-4782-4.
251. Reitz KM, Kennedy J, Li SR, Handzel R, Tonetti DA, Neal MD, et al. зв'язок між
часом до контролю джерела при сепсисі та 90-денною смертністю.
JAMA Surg. 2022; 157 (9): 817–26.https://doi.org/10.1001/jamasurg.2022.
2761.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ СпівавториВсесвітній журнал невідкладної хірургії
252. Де Паскаль Г, Антонеллі М, Дешеппер М, Арваніті К, Блот К, Браун Бі-Сі та ін.
Поганий час і недостатність контролю джерела є факторами ризику
смертності у важкохворих пацієнтів із вторинним перитонітом. інтенсивної
терапії мед. 2022;48(11):1593–606.https://doi.org/10.1007/s00134-022-06883-y.
253. Tabah A, Buetti N, Staiquly Q, EUROBACT-2 Study Group, ESICM, ESCMID ESGCIP і
OUTCOMEREA Network та ін. Епідеміологія та наслідки внутрішньолікарняних
інфекцій кровотоку у пацієнтів відділень інтенсивної терапії: міжнародне
когортне дослідження EUROBACT-2. Інтенсивний
Care Med. 2023 рік.https://doi.org/10.1007/s00134-012-2695-9.
254. De Waele JJ, Girardis M, Martin-Loeches I. Контроль джерела в лікуванні
сепсису та септичного шоку. інтенсивної терапії мед.
2023;48(12):1799–802.https://doi.org/10.1007/s00134-022-06852-5.
255. Барі П.С., доктор медичних наук Вільямс, МакКолам Дж.С., Бейтс Б.М., Куалі Р.Л., Лоурі
С.Ф., Комітет хірургічної оцінки PROWESS та ін. Профіль користі/ризику дротрекогіну
альфа (активованого) у хірургічних пацієнтів із тяжким сепсисом. Am J Surg.
2004;188(3):212–20.https://doi.org/10.1016/j.amjsurg.2004.06.008.
256. van de Groep K, Verhoeff TL, Verboom DM, Bos LD, Schultz MJ, Bonten MJM
та ін. Епідеміологія та результати процедур контролю джерела у
важкохворих пацієнтів з інтраабдомінальною інфекцією. J Crit Care.
2019;52:258–64.https://doi.org/10.1016/j.jcrc.2019.02.029.
257. Європейський центр профілактики та контролю захворювань. Мережа спостереження за
інфекціями, пов’язаними з охороною здоров’я (HAI-Net).https://www.ecdc. europa.eu/
en/about-us/partnerships-and-networks/disease-and-labor atory-networks/hai-net.
Перевірено 12 липня 2023 р.
258. Центри контролю та профілактики захворювань. Національна мережа безпеки
охорони здоров'я (NHSN).https://www.cdc.gov/nhsn/index.html. Перевірено 12 липня
2023 р.
259. Європейський центр профілактики та контролю захворювань. Протимікробний
спостереження за резистентністю в Європі за 2022–2020 рр.www.ecdc.europa.
eu/en/publications-data/antimicrobial-resistance-surveillance-europe-2022-2020-
data. Перевірено 12 липня 2023 р.
260. Глобальна система нагляду за стійкістю до антимікробних препаратів і використанням
(GLASS): 2022. Женева: Всесвітня організація охорони здоров’я; 2022 рік.
www.who.int/publications/i/item/9789240062702. Перевірено 12 липня 2023 р.
261. Maugeri A, Barchitta M, Puglisi F, Agodi A. Соціально-економічні показники,
індикатори управління та здоров’я, що формують антимікробну стійкість:
екологічний аналіз 30 європейських країн. Glob Health. 2023;19(1):12.https://
doi.org/10.1186/s12992-023-00913-0.
262. Pallares C, Hernández-Gómez C, Appel TM, Escandón K, Reyes S, Salcedo S та ін.
Вплив антимікробних програм контролю на споживання антибіотиків і
стійкість до антимікробних препаратів у чотирьох колумбійських закладах
охорони здоров’я. BMC Infect Dis. 2022; 22 (1): 420.https://doi.org/ 10.1186/
s12879-022-07410-6.
263. Кляйн Е.Ю., Ван Бекель Т.П., Мартінез Е.М., Пант С., Гандра С., Левін С.А. та
ін. Глобальне зростання та географічна конвергенція споживання
антибіотиків між 2000 і 2015 роками. Proc Natl Acad Sci USA.
2018;115(15):E3463–70.https://doi.org/10.1073/pnas.1717295115.
264. Rawson TM, Moore LS, Tivey AM, Tsao A, Gilchrist M, Charani E, et al. Втручання зі
зміни поведінки, щоб вплинути на призначення протимікробних препаратів:
перехресний аналіз доповідей із сучасних наукових конференцій
Великобританії. Антимікробний захист від інфекцій. 2017; 6 (1): 11.https://doi.
org/10.1186/s13756-019-0603-6.
265. Majumder MAA, Rahman S, Cohall D, Bharatha A, Singh K, Haque M, Gittens-St
Hilaire M. Антимікробне управління: боротьба з антимікробною стійкістю та
захист глобального громадського здоров’я. Infect Drug Resist. 2020; 13:
4713–38.https://doi.org/10.2147/IDR.S290835.
266. Majumder MAA, Singh K, Hilaire MG, Rahman S, Sa B, Haque M. Боротьба з резистентністю до антимікробних
препаратів шляхом сприяння керуванню антимікробними препаратами в навчальних програмах
медичних працівників та інших медичних працівників. Expert Rev Anti Infect
Тер. 2020;18(12):1245–58.https://doi.org/10.1080/14787210.2020.
1796638.
267. Alkhuzaei AMJB, Salama RE, Eljak IEI, Chehab MA, Selim NA. Уявлення та практика
лікарів і фармацевтів щодо зловживання антибіотиками в центрах первинної
медичної допомоги в Катарі: перехресне дослідження. J Taibah Univ
Мед Sci. 2017;13(1):77–82.https://doi.org/10.1016/j.jtumed.2017.09. 001.
268. Mangione SR, McGlynn E, Elliot M. Очікування батьків щодо антибіотиків
ics, спілкування між лікарем і батьками та задоволеність. Arch Pediatr
Adolesc Med. 2001;7(155):800–6.
269. Saleem Z, Godman B, Cook A та ін. Постійні зусилля щодо покращення використання
антимікробних препаратів у лікарнях африканських країн та наслідки
(2023) 18:50 Сторінка 35 з 35
для майбутнього. Антибіотики (Базель). 2022;11(12):1824.https://doi.org/10.
3390/антибіотики11121824.
270. Sartelli M, Labricciosa FM, Barbadoro P, Pagani L, Ansaloni L, Brink AJ, et al.
Глобальний альянс з питань інфекцій у хірургії: визначення моделі
управління антимікробними препаратами – результати міжнародного
перехресного опитування. World J Emerg Surg. 2017;12:34.https://doi.org/
10.1186/ s13017-017-0145-2.
271. Дейві П, Браун Е, Чарані Е, Фенелон Л, Гулд І.М., Холмс А та ін.
Втручання для покращення практики призначення антибіотиків стаціонарним
пацієнтам. Кокранівська база даних System Rev. 2013; 4: CD003543.https://doi. org/
10.1002/14651858.CD003543.pub4.
272. Rawson TM, Moore LS, Gilchrist MJ, Holmes AH. Керівництво антимікробними препаратами:
чи ми зазнаємо невдач у міжспеціалізованих клінічних заходах? J Антимікробний
хіміопрепарат. 2016;71:554–9.https://doi.org/10.1093/jac/dkv337.
273. Howard P, Pulcini C, Levy Hara G, West RM, Gould IM, Harbarth S, et al. Міжнародне
перехресне дослідження програм управління антимікробними препаратами в
лікарнях. J Антимікробний хіміопрепарат. 2015;70(4):1245–55. https://doi.org/
10.1093/jac/dku497.
274. Равал М.В., Бентрем Д.І., Ескандарі М.К., Інграхам А.М., Хол Б.Л., Рендолф
B та ін. Роль хірургічних чемпіонів у Національній програмі підвищення якості
хірургії Американського коледжу хірургів - національне опитування. J Surg Res.
2011;166(1):e15-25.https://doi.org/10.1016/j.jss.2010. 10,036.
275. Wunderink RG, Srinivasan A, Barie PS, Chastre J, Dela Cruz CS, Douglas IS та
ін. Антибіотикотерапія у відділенні інтенсивної терапії. Офіційний звіт
семінару Американського торакального товариства у співпраці з
AACN, CHEST, CDC і SCCM. Ann Am Thorac Soc. 2020;17(5):531–40. https://
doi.org/10.1513/AnnalsATS.202003-188ST.
276. Мей Л., Мартін Кірос А., Тен Овер Дж., Хугерверф Дж., Шоффелен Т., Шоутен
J. Антимікробне управління у відділенні невідкладної допомоги:
характеристики та докази ефективності втручань. Clin Microbiol Infect.
2021; 27 (2): 204–9.https://doi.org/10.1016/j.cmi.2020.10.028.
277. Paul M, Pulia M, Pulcini C. Керівництво антибіотиками у відділенні
невідкладної допомоги: не можна забувати. Clin Microbiol Infect.
2021; 27 (2): 172–4.https://doi.org/10.1016/j.cmi.2020.11.015.
278. Кастро-Санчес Е., Гілкріст М., Ахмад Р., Кортеней М., Босанкет Дж., Холмс А.Х. Роль
медсестри в управлінні антимікробними препаратами: уроки з моделей надання
послуг невідкладної допомоги в державному секторі у Сполученому Королівстві.
Антимікробний захист від інфекцій. 2019; 22 (8): 162.
279. Кумар М., Сарма Д.К., Шубхам С., Кумават М., Верма В., Ніна П.Б. та ін.
Футуристичні неантибіотичні терапії для боротьби зі стійкістю до
антибіотиків: огляд. Front Microbiol. 2021;12:609459.https://doi.org/10.3389/
fmicb. 2021.609459.
280. Catho G, Sauser J, Coray V, Da Silva S, Elzi L, Harbarth S та ін. Вплив інтерактивної
комп’ютеризованої підтримки прийняття рішень щодо використання антибіотиків
у лікарнях (COMPASS): відкрите, кластерне рандомізоване дослідження в трьох
швейцарських лікарнях. Lancet Infect Dis. 2022; 22 (10): 1493–502.https://doi.org/10.
1016/S1473-3099(22)00308-5.
281 Кертіс К.Е., Аль Бахар Ф., Маріотт Дж.Ф. Ефективність комп’ютеризованої підтримки прийняття
рішень щодо застосування антибіотиків у лікарнях: систематичний огляд.
PLoS ОДИН. 2017;12(8):e0183062.https://doi.org/10.1371/journal.pone.
0183062.
Примітка видавця
Springer Nature залишається нейтральною щодо претензій на юрисдикцію в
опублікованих картах та інституційної приналежності.