ТЕМА 1.

ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА

РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА

Навчальна дисципліна: Теорія правозастосування

Категорія здобувачів вищої освіти: студенти.
Навчальна мета: оволодіти знаннями про основні відомості щодо
реалізації норм права, форми реалізації та критерії їх розподілу, випадки
реалізації норм права у формі застосування, способи та стадії застосування
права.
Виховна мета: сприяти формуванню наукового світогляду, підвищення
рівня правової культури, моральних, естетичних та інших якостей
особистості.
Розвивальна мета: розвивати інтелектуальні здібності, мовлення,
пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість,
самостійність здобувачів вищої освіти, прищеплювати їм раціональні
способи пізнавальної діяльності з зазначеної теми.
Кількість аудиторних годин: 2 години.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:
Теорія держави і права, юридична деонтологія, актуальні проблеми
теорії держави та права, кримінальне право, адміністративне право, цивільне
право.
План лекції (навчальні питання):
1. Застосування норм права: поняття, ознаки, вiдмiннiсть вiд iнших
форм реалiзацiї.
2. Випадки реалізації норм права у формі застосування.
3. Форми (способи) застосування права.
4. Процес застосування норм права і його стадії.
Список рекомендованих джерел:
Основні джерела
1. Актуальні проблеми теорії держави та права : навч. посіб. /
[Є. В. Білозьоров, Є. О. Гіда, А. М. Завальний та ін.] ; за заг ред. Є. О. Гіди. –
К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. – 260 с.
2. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад.
НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2007. – 992 с.
3. Вступ до правоохоронної діяльності : навч. посіб. / [Є. О. Гіда,
Є. В. Білозьоров, А. М. Завальний, А. О. Осауленко] ; за заг. ред. Є. О. Гіди. –
К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. – 200 с.
4. Гнатюк М. Д. Правозастосування як форма реалізації права : дис.
… кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Гнатюк Марина Дмитрівна. – К., 2007. –
211 с.
5. Гусарєв С. Д. Теорія права і держави : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв,
А. Ю. Олійник, О. Л. Слюсаренко. – К. : Правова єдність, 2008. – 270 с.
6. Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної
діяльності) : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. – 3-тє вид.,
перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 495 с.
 2
7. Конституція України [Електронний ресурс] : прийнята на п’ятій
сесії Верховної Ради України 28.06.1996. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
8. Коталейчук С. П. Теорія держави та права в запитаннях і
відповідях : навч. посіб. / С. П. Коталейчук, П. Я. Пісной. – К. : КНТ, 2011. –
560 c.
9. Крестовська Н. М. Теорія держави і права [Текст] : підручник :
практикум : тести / Н. М. Крестовська, Л. Г. Матвєєва ; Нац. ун-т «Одес.
юрид. акад.», Одес. держ. ун-т внутр. справ. – Київ : Юрінком Інтер, 2015. –
583 с.
10. Лазарев В. В. Теория государства и права : учеб. / В. В. Лазарев,
С. В. Липень. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательство Юрайт ; ИД
Юрайт, 2011. – 634 с.
11. Оніщенко Н. М. Сприйняття права в умовах демократичного
розвитку: проблеми, реалії, перспективи / Н. М. Оніщенко ; відп. ред. акад.
НАН України Ю. С. Шемшученко. – К. : Юридична думка, 2008. – 320 с.
12. Осауленко О. І. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. /
О. І. Осауленко – К. : Істина, 2007. – 336 с.
13. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна
характеристика) / С. П. Погребняк. – Х. : Право, 2008. – 240 с.
14. Скакун О.Ф. Теорія права і держави [Текст] : підручник / О. Ф.
Скакун. – Вид. 4-те, допов. і перероб. – Київ : Правова єдність : Алерта, 2014.
– 524 с.
15. Теорія держави і права : підручник / кол. авт.; кер. авт. кол.
канд. юрид. наук, проф. Ю.А. Ведєрніков. – Дніпропетровськ : Дніпроп.
держ. ун-т внутр. справ, 2015. – 468 с.
16. Теорія держави і права : бібліографічний довідник (1991 –
2010 рр.) / упоряд. Н. І. Мозоль, А. П. Мозоль. – К. : Атіка, 2011. – 320 с.
17. Теорія держави і права : підруч. / [С. Л. Лисенков, А. М. Колодій,
О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський] ; за ред. С. Л. Лисенкова. – К. :
Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.
18. Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол : Ю. С. Шемшученко
(голова редкол.) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 4 : Н – П. – 2002. – 720 с.

Додаткові джерела
1. Білас Ю. Ю. Вітчизняне правозастосування і методологія
дослідження / Ю. Ю. Білас // Науковий вісник Київського національного
університету внутрішніх справ. – 2010. – Вип. 2. – С. 83 – 91.
2. Бєлкін М. Л. Єдність правозастосування як гарантія забезпечення
законності в державі [Електронний ресурс] / М. Л. Бєлкін // Університетські
наукові записки . - 2014. - № 3. - С. 10-16.
3. Братасюк М. Г. Реалізація права: доктринальний аспект /
М. Г. Братасюк // Науковий вісник Київського національного університету
внутрішніх справ. – 2010. – № 2.– С. 85 – 95.
 3
4. Віхров О.П. Актуальні питання захисту прав людини в
контексті правозастосування [Електронний ресурс] / О. П. Віхров // Бюлетень
Міністерства юстиції України . - 2012. - № 10. - С. 99-101.
5. Джафарова О.В. Проблемні питання правозастосування дозвільній
діяльності [Електронний ресурс] / О. В. Джафарова // Вісник Харківського
національного університету внутрішніх справ . - 2014. - № 2. - С. 123-130.
6. Дьомін Ю. Інститут угод у кримінальному провадженні: важливі
аспекти правозастосування [Електронний ресурс] / Ю. Дьомін // Вісник
Національної академії прокуратури України . – 2013. – № 4. – С. 11-19.
7. Іваненко І. Негласні слідчі (розшукові) дії: окремі аспекти
правозастосування [Електронний ресурс] / І. Іваненко // Слово Національної
школи суддів України. - 2013. - № 3. - С. 64-70.
8. Завальний А. М. Особливості неофіційного тлумачення юридичних
норм в сфері правового регулювання вищої освіти України / А. М. Завальний,
О. Б. Горова, В. С. Малента // Наука і правоохорона. – 2009. – № 4. – С. 162 –
164.
9. Карапетян С. К. Проблемні питання правозастосування у
спадкових правовідносинах [Електронний ресурс] / С. К. Карапетян // Наше
право . - 2015. - № 13. - С. 177-181.
10. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми
юриспруденції: вибр. наук. пр. / М. В. Костецький ; [передм. акад.
І. А. Тимченка] відп. ред. канд. юрид. наук Н. В. Кушакова-Костицька. Кн. 1.
– Чернівці : Рута, 2009. – 580 с.
11. Кравець М. О. Поняття, сутність та місце юридичної кваліфікації у
процесі правозастосування [Електронний ресурс] / М. О. Кравець // Науковий
вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ . -
2015. - № 3. - С. 110-116.
12. Кухарєв О. Є. Судові справи, пов’язані з тлумачення заповіту:
проблемні питання правозастосування[Електронний ресурс] / О. Є. Кухарєв,
О. І. Сліпченко // Часопис цивільного і кримінального судочинства . – 2013. –
№ 3. – С. 151-159.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ
1. Застосування норм права: поняття, ознаки, відмінність вiд
інших форм реалізації
Сформульовані в законах та інших нормативно-правових актах норми
права тільки тоді виконують своє соціальне призначення, коли вони
втілюються в дійсність, реалізуються у свідомо-вольових діях суб’єктів.
Реалізація норм права їх адресатами завершує процес правового
регулювання.
Реалізація норм права – це втілення положень правових норм у
фактичній поведінці (діяльності) суб'єктів права. Інакше кажучи, реалізація
норм права – це втілення виключно правомірної поведінки, різноманітний
процес практичного здійснення правових вимог у діяльності тих або інших
суб'єктів.
 4
Реалізувати нормативні правила поведінки, що містяться в законах та
інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя волю
законодавця, спрямовану на встановлення правопорядку. Без такої реалізації
право втрачає свою соціальну цінність.
Форми реалізації норм права:
1. Залежно від кількості суб’єктів, які реалізують
право:
- індивідуальна форма правореалізації – полягає в можливості особи
самостійно (в індивідуальному порядку) використовувати свої суб’єктивні
права і виконувати покладені на неї юридичні обов’язки. Наприклад, ст. 45
Конституції України, що закріплює право громадян на відпочинок, може
бути реалізована громадянином самостійно (шляхом сну);
- колективна форма правореалізації потребує поєднання зусиль кількох
суб’єктів. Наприклад, у ст. 36 Конституції України передбачає право
громадян України на об’єднання в політичні партії та громадські організації.
Ця норма може бути реалізована лише в колективній формі.
2. В залежності від своєрідності форм реалізації норм права:
- особливості реалізації норм права обумовлюються способом та
методом правового регулювання – акцент робиться на дозволі, забороні та
зобов’язанні як основних способах правового регулювання, що визначають
форми реалізації норм права. І, відповідно, способи правового регулювання
(заборона, зобов’язання і дозвіл) характеризують не стільки зовнішню форму
реалізації норм права, скільки конкретні юридичні прийоми забезпечення
правомірної поведінки. Тому реалізація норм права забезпечується такими
методами, як:
переконання;
заохочення;
примус тощо.
- реалізація визначається зовнішньою формою виразу норм права.
3. У відповідності до поділу норм на забороняючі,
зобов’язуючі та уповноважуючі виділяють такі форми безпосередньої
реалізації права:
- дотримання – це така форма реалізації забороняючих норм права, яка
полягає в утриманні від дій, заборонених цими нормами, суворому
додержанні встановлених заборон (наприклад, дотримання громадянином
правил громадського порядку). Виражається формулою «тільки так не роби».
Ця форма реалізації передбачає пасивну поведінку суб’єкта незалежно
від його власного бажання. У такій формі реалізуються забороняючі норми,
викладені в особливих частинах Кримінального кодексу України або Кодексу
України про адміністративні правопорушення. Наприклад, громадянин не
вчиняє діянь заборонених вищезгаданими кодексами і тим самим реалізує
забороняючі норми у формі дотримання;
- виконання – це форма реалізації зобов’язуючих норм права, що
полягає в обов’язковому вчиненні активних дій, що передбачаються цими
нормами. Ця форма реалізації полягає у виконанні обов’язків, встановлених
 5
нормами права та передбачає активну поведінку суб’єкта незалежно від його
власного бажання. Наприклад, своєчасне заповнення та подання до
податкової інспекції декларації про доходи є реалізацією норм права у формі
виконання. Виражається формулою «роби тільки так»;
- використання – це форма реалізації суб’єктивного права, за якої
втілюються в життя уповноважуючі норми права. Особі надається право
самій вирішувати користуватися наданим їй правом чи ні. Але в будь-якому
випадку за наявності бажання особи ця норма може бути реалізована.
Виражається формулою «роби як захочеш». Наприклад, відповідно до ч. 1 ст.
35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і
віросповідання. Особа сама обирає до якої церкви їй ходити, або ж не ходити
до жодної. Якщо особа ходить до церкви та бере участь в різноманітних
релігійних обрядах, то вона реалізує норму права, закріплену в ч.1 ст. 35
Конституції України, у формі використання. Разом з тим, ніхто не може
примусити її до використання наданих їй прав, так само як жодна особа не
буде нести відповідальності за невикористання своїх прав.
Дотримання, виконання та використання є основними формами
реалізації норм права. Разом з тим, існує також і особлива форма реалізації
норм права – правозастосування. Останнє за своїм обсягом є найбільш
об’ємною ланкою в юридичному процесі. Воно спрямоване на індивідуальне
регулювання суспільних відносин. Застосування являє собою опосередковану
форму реалізації норм права, що суттєво та формально відрізняється від
безпосередніх форм: виконання, дотримання і використання.
Головним призначенням застосування є забезпечення реалізації норм
права у формах дотримання, виконання та використання.
Застосування норм права – це форма реалізації норм права
компетентними суб’єктами права щодо вирішення конкретної справи, що має
державно-владний, творчо-організуючий характер, здійснюється у
встановленому процедурному порядку і завершується виданням
правозастосовного акта.
Якщо дотримання, виконання і використання пов’язані з діями
громадян, громадських організацій, комерційних об’єднань (корпорацій), то
застосування норм права здійснюється державними органами і посадовими
особами. Громадяни не можуть застосовувати норми права. У випадку, коли
державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним
особам, то в процесі реалізації норм права вони виступають не як фізичні
особи, а як представники цього державного органу. Застосування норм права
має місце там, де адресати норм права не можуть реалізувати свої,
передбачені законом права і обов’язки без посередництва компетентних
органів чи посадових осіб.
Застосування норм права має особливі ознаки:
- державно-владний характер означає, що правозастосування є одним з
видів діяльності держави, яку здійснюють державні органи та посадові особи.
Владний характер проявляється в тому, що застосування норм права
здійснюється за одностороннім волевиявленням уповноважених суб’єктів, а
 6
не за згодою сторін. Правозастосовні акти, що видаються в процесі
застосування, є обов’язковими для виконання та забезпечуються державою;
- визначеність суб’єктів цієї діяльності. Якщо реалізацію норм права у
формі дотримання, виконання і використання здійснюють як державні органи
та посадові особи, так і громадяни, то застосуванням громадяни займатися не
мають права. Вони лише можуть або ініціювати застосування права, або
надавати допомогу компетентним особам у цій діяльності;
- здійснюється в межах повноважень компетентного суб’єкта а також у
встановленому процедурному порядку, що регламентує цей процес;
- здійснюється на підставі норм права, носить творчий, інтелектуальний
характер;
- завершується виданням правозастосовного акта, що має державно-
владний характер і породжує, змінює або припиняє конкретні правові
відносини.
2. Випадки реалізації норм права у формі застосування
Випадки, коли виникає необхідність у застосуванні норм права:
- коли передбачені нормами права суб’єктивні права і юридичні
обов’язки не можуть виникнути і реалізуватися без владного рішення
компетентного органу чи посадової особи. Наприклад, для реалізації права на
освіту необхідно видати наказ ректора про зарахування конкретної особи на
навчання; для реалізації обов’язку громадянина на проходження дійсної
військової служби в Збройних Силах також потрібен наказ про призов його
на службу;
- коли правові відносини, що виникають на підставі норми, є настільки
важливими, що в кожному конкретному випадку державні органи
засвідчують і контролюють законність дій суб’єктів цих відносин.
Наприклад, приватизація житла громадянином, видача посвідчення водія
тощо;
- якщо виникає спір, що має юридичне значення, а сторони не можуть
самостійно виробити узгоджене рішення про наявність або обсяг
суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Наприклад, поділ майна між
подружжям у випадку розлучення, вирішення спорів між учасниками
цивільного договору;
- коли для виникнення правових відносин слід офіційно засвідчити
наявність, або навпаки – відсутність юридичних фактів або конкретних
документів. Наприклад, установлення факту батьківства, смерті, розірвання
шлюбу;
- коли вчинено правопорушення і особа притягується до юридичної
відповідальності, в процесі якої необхідно визначити відповідну міру
покарання правопорушника. У цьому випадку вступає в дію санкція
забороняючої норми, що сама по собі автоматично не може призвести до
негативних юридичних наслідків відносно правопорушника, а тому для цього
потрібна додаткова дія державного органу, або посадової особи. Наприклад,
обвинувальний вирок суду відносно особи, яка вчинила злочин;
 7
- при вирішенні питань про статуси об’єднань. Наприклад, реєстрація
уповноваженим органом громадської організації.
3.Форми застосування норм права
- Оперативно-виконавча форма застосування права – це владна
оперативна діяльність державних органів та організацій, а також
недержавних організацій в межах їх повноважень з реалізації приписів норм
права шляхом створення, зміни та припинення правовідносин на підставі цих
норм і з безпосередньою метою їх реалізації.. Наприклад, наказ ректора
вищого навчального закладу про зарахування конкретної особи на навчання;
- Правоохоронна форма застосування права – спрямована на
попередження, припинення правопорушень, відновлення порушених прав,
покарання винуватих осіб. Цю форму реалізують органи держави.
Наприклад, постанова слідчого про закриття кримінального провадження.
Загальновідомо, що однією з провідних функцій держави є
забезпечення охорони прав і свобод громадян, фізичних та юридичних осіб
від протиправних посягань, забезпечення принципу законності, а також
охорони встановленого в державі правопорядку. Кожне з цих завдань
виконується за допомогою правоохоронної діяльності, що реалізується
відповідними державними органами.
4. Процес застосування норм права і його стадії
Застосування норм права складається з трьох стадій:
1. Встановлення фактичних обставин справи. Наприклад, слідчий
прибуває на місце вчинення злочину та організовує роботу слідчо-
оперативної групи з метою встановлення таких фактичних обставин:
- чи відома особа, яка вчинила злочин і якщо так, то дані про неї (вік,
стать, місце проживання чи можливого перебування, місце роботи чи
навчання, коло спілкування, особисті якості, прикмети тощо);
- місце та час вчинення злочину;
- спосіб вчинення злочину;
- можливі мотиви злочину тощо.
Вищезазначені фактичні обставини можуть бути виражені в речових
доказах, документах, свідченнях.
2. Вибір і аналіз норми права. Наприклад, після збору фактичних
обставин справи слідчий повинен здійснити юридичну кваліфікацію. Остання
представляє собою оцінку обставин справи шляхом співвіднесення
конкретного випадку з нормами права. Слідчому необхідно встановити:
- в якій статті (чи її частині), якого закону міститься норма права, що
визначає вчинене діяння як заборонене;
- чи діє ця норма права на конкретній території, в даний момент та чи
поширюється її дія на осіб, пов’язаних з цією справою. При цьому слід
керуватися останньою редакцією офіційного видання закону з усіма змінами
і доповненнями на день застосування норми права та дотримуватись
положення ст. 58 Конституції України за яким «закони та інші нормативно-
правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони
пом’якшують або скасовують відповідальність особи»;
 8
- як необхідно розуміти норму права, виражену в конкретній статті (цей
процес має назву.
3. Вирішення справи, що закінчується прийняттям правозастосовного
акта. Прикладом цієї стадії може бути прийняття слідчим рішення про
необхідність відкриття кримінального провадження за конкретною статтею
Кримінального кодексу та видання відповідної постанови, що і буде
правозастосовним актом.