2.

3
1.Загальна характеристика Конституції України.
Конституція України (як основне джерело конституційного права України) — єдиний
нормативно-правовий акт, який є Основним Законом України, має найвищу юридичну силу, є
юридичною базою законодавства України, приймається та змінюється в особливому порядку, має
специфічний зміст і структуру й прямо діє на всій території України.
У 1990 р. розпочався процес по створенню і прийняттю нової української Конституції, яка була
прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.
Конституція України проголосила, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, і
держава відповідає перед людиною за свою діяльність, роботу державних органів та
посадових осіб.
Встановлено, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної
та ідеологічної багатоманітності .
Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, 161 статті, прикінцевих та
перехідних положень.
Преамбула - це вступна частина Конституції, яка містить норми, що проголошують цілі
прийняття Конституції, її основні принципи.

СТРУКТУРА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Розділ Зміст

Преамбула Цілі прийняття Конституції України

Розділ I. Загальні засади Основи суспільного ладу, державного ладу, громадянства, положення,
які стосуються суверенітету України, соціального захисту її громадян,
національної та екологічної безпеки, а також статті, що виражають
державну символіку

Розділ II. Права, свободи та Норми, що визначають основні особисті, політичні, економічні,
обов’язки людини і соціальні права та свободи людини і громадянина й гарантії їх
громадянина реалізації, а також обов'язки людини і громадянина перед державою й
суспільством

Розділ III. Вибори. Порядок здійснення і впровадження таких основних форм народного
Референдум волевиявлення, як вибори та референдум

Розділ IV. Верховна Рада Порядок утворення і діяльності єдиного органу законодавчої влади —
України Верховної Ради, її склад, компетенції, а також статус народного
депутата України

Розділ V. Президент Норми, що регулюють правове становище Президента України, порядок

України його обрання, компетенцію, умови припинення його повноважень, а
також норми, що визначають порядок формування та функції Ради
національної безпеки і оборони України
Розділ VI. Кабінет Міністрів Порядок утворення, діяльності та компетенції Уряду України, місцевих
України. Інші органи державних адміністрацій, а також порядок припинення повноважень цих
виконавчої влади органів

Розділ VIII. Правосуддя Норми, що регулюють порядок утворення й функціонування органів

правосуддя та визначають статус суддів

Розділ IX. Територіальний Принципи та система адміністративно-територіального устрою України

устрій України

Розділ X. Автономна Норми, що визначають становище цієї республіки, її компетенцію,

Республіка Крим основи відносин між Україною та Автономною Республікою Крим,
повноваження органів цієї республіки

Розділ XI. Місцеве Норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування, їхній
самоврядування склад, статус депутатів, а також повноваження цих органів

Розділ XII. Конституційний Склад і повноваження Конституційного Суду, гарантії незалежності та

Суд України недоторканності суддів

Розділ XIII. Внесення змін Порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про
до Конституції України внесення змін і доповнень до Конституції та порядок їх розгляду

Розділ XIV. Прикінцеві Конституція України набирає чинності з дня прийняття. День прийняття
положення Конституції України є державним святом — Днем Конституції України

Розділ XV. Перехідні Положення щодо юридичної сили чинного законодавства в частині, що
положення не суперечить Конституції України, і порядок вирішення інших питань,
що виникли у зв'язку з прийняттям нової Конституції України

Була прийнята Верховною Радою України від імені українського народу 28 червня 1996 р.
Конституцію України 1996 р. можна охарактеризувати наступним чином:
1. За історичними умовами прийняття Конституція України належить до четвертого покоління (до
так званих новітніх конституцій), оскільки була прийнята після розпаду СРСР, в умовах розбудови
незалежної Української держави.
2. За юридичною формою Конституція України є писаною.
3. За способом прийняття Конституція України є народною, оскільки прийнята вищим
представницьким органом – Верховною Радою України – від імені Українського народу.
4. За порядком внесення змін та доповнень Конституція України є жорсткою. Внесення змін до
неї здійснюється за особливою процедурою, передбаченою в розділі ХІІІ. Крім того, вона є ще й
комбінованою, оскільки внесення змін до розділів І, ІІІ та ХІІІ є більш складним, ніж до інших
розділів.
5. За формою правління Конституція України є республіканською, що прямо закріплено у ч. 1 ст.
5. Аналіз подальших статей цього документа свідчить про те, що Україна є змішаною,
напівпрезидентською республікою.
6. За формою територіального устрою Конституція України – це конституція унітарної держави
(унітарний характер Української держави прямо закріплений у ч. 2 ст. 2 Конституції).
7. За формою політичного режиму Конституція України є демократичною, тому що визначає
Україну як демократичну державу (ст. 1) і передбачає широкі можливості громадян для участі у
формуванні та прийнятті владних рішень.
9. За ступенем систематизованості конституційних норм Конституція України є кодифікованою
конституцією, оскільки являє собою єдиний, цілісний документ – Основний Закон.
10. За обсягом нормативного матеріалу Конституція України є помірковано об’ємною, оскільки
складається всього із 14 розділів. Це дало змогу закріпити всі найбільш суттєві політико-правові
відносини і, водночас, уникнути зайвої деталізації.
11. Чинна Конституція України не передбачає певного терміну дії, тобто є постійною, але це не
означає неможливості її зміни або скасування.

2. Юридичні властивості конституції.

Юридичні властивості Конституції
Конституція як джерело права має наступні специфічні юридичні властивості:
Властивості Конституції України – це її специфічні риси, які відрізняють конституцію від інших
нормативно-правових актів, характеризують її сутність і зміст.
Варто зазначити, що саме юридичні властивості Конституції України виражають правову
природу цього нормативно-правового акту та визначають його місце у правовій системі
держави та в системі національного законодавства.
До основних юридичних властивостей Конституції України можна віднести такі:
1) Вона є головним джерелом національного права України, ядром усієї правової системи,
юридичною базою чинного законодавства.
Ця властивість обумовлена тим, що Конституція України визначає сфери суспільних відносин,
які підлягають правовому (зокрема законодавчому) регулюванню, встановлює ієрархію
нормативно-правових актів. Так, ст. 92 Конституції України встановлює досить широкий
перелік питань, які визначаються або встановлюються тільки законами України. Вони стосуються
прав і свобод людини і громадянина, громадянства, організації та діяльності органів
державної влади, засад місцевого самоврядування тощо.
2) Вона характеризується юридичним верховенством, що означає її пріоритетне становище в
системі національного законодавства України, вищу юридичну силу щодо всіх інших правових
актів.
Ця властивість є проявом загальнішого принципу верховного права як необхідної ознаки
правової держави, і цей принцип прямо закріплюється в ч. 2 ст. 8 Конституції України:
«Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти
приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».
3) Вона відзначається стабільністю, яка забезпечується особливим, ускладненим порядком
внесення до неї змін і доповнень.
- Так, розділ XIII Конституції України встановлює досить складну процедуру внесення змін
до Конституції України, яка пов'язана з тим, що, вона не може бути змінена, якщо зміни
передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або
 якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної
цілісності України (ч. 1 ст. 157),.
- Конституція України взагалі не може бути змінена з настанням певних обставин – в
умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157).
- Положення Конституції України, які закріплюють засади конституційного ладу України,
форми народного волевиявлення, порядок зміни Конституції України можуть бути змінені
лише всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України
- Зміни до інших положень Конституції України вносяться Верховною Радою України
двома третинами голосів від її конституційного складу.
4) Їй притаманна пряма дія норм, що означає, на підставі ч. 3 ст. 8 Конституції України,
можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини
безпосередньо на підставі Конституції України.
5) Вона характеризується особливим правовим захистом, який має на меті забезпечення
дотримання конституційних положень, захист від порушень як «знизу» – фізичними і
юридичними особами, так і «згори» – різними гілками державної влади.
В той же час захист Конституції України може здійснюватися лише правовими засобами.
В нашому випадку, правовий захист Конституції України здійснюють:
1) Вищі органи державної влади: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів
України. Так, згідно з Конституцією України Президент України є гарантом додержання
Конституції України (ч. 2 ст. 102), Верховна Рада України усуває Президента України з поста у
разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (п. 10 ч. 1 ст. 85) та здійснює контроль за
діяльністю Кабінету Міністрів України (п. 13 ч. 1 ст. 85), Кабінет Міністрів України забезпечує
виконання Конституції та законів України (п. 1 ст. 116) тощо.
2) Правоохоронні органи (суди, прокуратура), центральні та місцеві органи виконавчої влади.
3) Орган конституційної юрисдикції (Конституційний Суд України), який є основним,
визначальним елементом системи правових засобів захисту Конституції України. Завданням
Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як
Основного Закону держави на всій території України.
4) Збройні Сили України, на які, у відповідності з ч. 2 ст. 17 Конституції України покладається
оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.
5) Громадяни України. Активні форми охорони Конституції України громадянами передбачені в
її тексті. Так, ст. 55 Конституції України встановлює, що «кожному гарантується право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з
прав людини.

3. Порядок внесення змін до Конституції Украни.

Стаття 154. Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до
Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради України.
Стаття 155. Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу I "Загальні
засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України",
попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України,
вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього
проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.
Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори.
Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради
України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу
Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від
конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським
референдумом, який призначається Президентом України.
Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів I, III і XIII цієї Конституції з
одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.
Стаття 157. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування
чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію
незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Стаття 158. Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався
Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради
України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.
Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й
ті самі положення Конституції України.
Стаття 159. Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною
Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності
законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції.
Особлива роль у процесі внесення змін до Конституції України відведена Конституційному
Суду України, оскільки, відповідно до ст. 159 Конституції України, законопроект про внесення
змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку
Конституційного Суду України
Україна — єдина європейська держава, де Конституційний Суд відіграє таку важливу функцій у
всьому процесі конституційної реформи.

4. Поняття конституційного ладу України

Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих
Конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї.
За своєю сутністю – це певний тип конституційно-правових відносин, зумовлений рівнем
розвитку суспільства, держави і права. Він є перехідним, змішаним.
За своїм змістом він включає державний і суспільний лад, конституційний статус людини і
громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і
місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки тощо.
Існуючий конституційний лад України характеризується рядом принципів, до яких
відносять: суверенність, демократизм, гуманізм, реальність, системність, історизм,
послідовність, гарантованість, обґрунтованість.
Таким чином, конституційний лад включає державний і суспільний лад.
Державний лад – це система суспільних відносин, що існують з приводу організації (будівництва)
і діяльності держави. Державний лад тільки тоді вважається офіційним, легітимним коли
передбачається і закріплюється Конституцією..
Суспільний лад України – це суспільні відносини, що існують з приводу організації і діяльності
суспільства, які регламентовані Конституцією і законами України. Суспільний лад України
характеризується побудовою громадянського суспільства.
Основними складовими суспільного ладу є політична, економічна, соціальна і культурна
системи суспільства.

Засади конституційного ладу – це система вихідних принципів організації державної влади в

конституційній державі, взаємовідносин конституційної держави з людиною та інститутами
громадянського суспільства. Ці принципи, як зазначається в літературі, визначають і закріплюють
основи правового статусу суб'єктів конституційно-правових відносин.
До засад конституційного ладу Конституція України відносять:
1. народовладдя (народний суверенітет);
2. державний суверенітет і незалежність України;
3. республіканську форма правління, яка відповідає вимогам демократії та поділу влад;
4. унітарний устрій України;
5. визнання людини як найвищої соціальної цінності, утвердження і забезпечення її прав і
свобод;
6. соціальний захист людини;
7. статус української мови як державної;
8. поділ влад;
9. гарантованість місцевого самоврядування;
10. політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність;
11. вищу юридичну силу Конституції України і пряму дію її норм;
12. рівність усіх суб'єктів права власності перед законом.
Терміном «засади конституційного ладу України» позначають також загальний конституційно
правовий інститут
Норми цього інституту містяться в розділі ї Конституції України «Загальні засади». Вони
відіграють виключно важливу роль у системі національного права України і характеризуються
такими специфічними рисами:
1. особливим предметом регулювання – регулюють суспільні відносини, що визначають
найважливіші питання організації державного і суспільного життя;
2. загальним характером – закріплюють засади і принципи організації держави в найбільш
загальній формі, а їх конкретизація здійснюється в інших розділах Конституції України та
в актах чинного законодавства;
3. найвищою юридичною силою – всі інші норми Конституції України, всі нормативно-
правові акти держави базуються на конституційних нормах, що закріплюють засади
конституційного ладу і, в силу цього, не можуть їм суперечити;
 4. підвищеною стабільністю – відповідно до ч. 3 ст. 5 Конституції України право
визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові, а
законопроекти про внесення змін до розділу першого Конституції України
затверджуються всеукраїнським референдумом (ч. 1 ст. 156) .
Гарантіями конституційного ладу України є положення Конституції України про:
а) неможливість зміни Конституції, якщо ці зміни передбачають скасування чи обмеження
прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на
порушення територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157);
б) неможливість зміни Конституції в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст.
157);
в) ускладнений порядок внесення змін до першого роз ділу Конституції, присвяченого
засадам конституційного ладу України;
г) конституційне визначення статусу Президента України як гаранта державного
суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і
свобод людини і громадянина (ч. 2 ст. 102) та встановлення відповідальності Президента
України у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111);
д) заборону утворювати політичні партії та громадські організації, програмні цілі або дії яких
спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом (ч. 1 ст. 37);
є) присягу народних депутатів України щодо додержання Конституції України та законів України
(ч. 2 ст. 79);
ж) конституційний обов'язок Кабінету Міністрів України забезпечувати державний
суверенітет України, виконання Конституції і законів України (п. 1 ст. 116);
з) діяльність спеціального органу захисту конституційного ладу – Конституційного Суду
України, - який вирішує питання про конституційність чинного законодавства, актів Президента
України та актів Кабінету Міністрів України (ст. 150).
Основними суб'єктами конституційного ладу України є:
1) Народ України.
2) Конституція і закони України.
3) Українська держава в цілому.
4) Найвищі органи Української держави.
5) Політичні партії і громадські організації.
6) Засоби масової інформації.
7) Міжнародні організації.

5. Принцип верховенства права в системі засад конституційного права України.

Верховенство права – фундаментальний принцип, який передбачає рівність усіх і кожного

перед законом та неминучість покарання за його порушення.
 Принцип верховенства права є основою для сталого розвитку суспільства та охоплює
практично всі аспекти життя громадян України: від безпеки особистості, права власності та
розв’язання конфліктів – до ефективної боротьби з корупцією.
Існує консенсус щодо стрижневих елементів поняття the Rule of Law
В Україні принцип верховенства права (правовладдя) встановлено частиною першою ст.
8 Конституції.
Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від
держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які
за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості,
свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується
лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори,
зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені
історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства,
передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу.
Враховуючи зміст статті 8 Конституції України та практику Конституційного Суду України,
верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над
використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.
Основоположні його складові: принцип законності, принцип поділу державної влади,
принцип народного суверенітету, принцип демократії, принцип юридичної визначеності,
принцип справедливого суду.
Якщо говорити про закони України, то в них закріплення принципу верховенства права
може мати прямий чи опосередкований характер.
Його прямо закріплено в деяких кодифікаціях законодавства: у Кодексі адміністративного
судочинства України, що набув чинності 1 вересня 2005 р., вперше в українському
адміністративному законодавстві зафіксовано принцип верховенства права (ст. 8). Про
верховенство права йдеться в Господарському кодексі України 2004 року (ст. 5), Законі «Про
Конституційний Суд України» 1996 року (ст. 2, 4).
Водночас деякі нові кодифіковані акти не містять згадки про принцип верховенства права,
хоча його ідеї так або інакше у них присутні. Те саме стосується Кодексу України про
адміністративні правопорушення, де про принцип верховенства права прямо не йдеться, але
серед завдань Кодексу зафіксовано виховання громадян у дусі точного й неухильного дотри мання
Конституції та законів України тощо ( ст. 1). Тому можна говорити про те, що в українському
законодавстві закріплення принципу верховенства права ще не завершено.
Таким чином, принцип верховенства права є важливою засадою конституційного ладу України.
Його закріплення і реалізація є передумовою побудови правової, демократичної, соціальної
держави в Україні.
Верховенство права є головним принципом, який визначає вимоги до багатьох суспільних
інститутів з метою забезпечення природних прав і свобод людини. Принцип верховенства
права виступає як провідна ідея конституційного судочинства, означає забезпечення рівності
всіх перед законом і судом, судовий захист конституційних прав і свобод людини і
громадянина.

6. Конституційний статус української мови як державної.

Державна мова – це мова, якій держава надала правовий статус обов’язкового засобу спілкування
в публічній сфері.
Стаття 10 Конституції України та стаття 1 Закону України «Про забезпечення
функціонування української мови як державної» визначають саме українську мову, як єдину
державну (офіційну) мову в нашій країні.
22 квітня 2008 року Конституційний Суд України прийняв рішення, що “статус української
мови як державної є складовою конституційного ладу держави нарівні з її територією,
столицею, державними символами”. Цю правову позицію підтверджують й положення
вищезгаданого Закону.

Статтею 10 Конституції України передбачається, що держава забезпечує всебічний розвиток і

функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території
України.
І саме тому 25 квітня 2019 року був прийнятий Закон України «Про забезпечення
функціонування українською мови як державної» (14 липня 2021 року Конституційний суд
України визнав його конституційним).
Цей Закон визначив порядок функціонування і застосування української мови як державної.
Зокрема передбачається обов’язок кожного громадянина володіти державною мовою. Крім
того, визначено осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та послуговуватися нею під
час виконання службових обов’язків.

Обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень

органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної й
комунальної форм власності, а також в інших публічних сферах суспільного життя (трудові
відносини, освіта, наука, реклама, транспорт, засоби масової інформації, спорт, телебачення
та радіомовлення, охорона здоров’я та інші).

У положеннях Закону України “Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року
зазначається, що держава зобов’язується сприяти розвиткові етнічної, мовної, культурної та
релігійної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України.
Оголошуючи українську мову державною, законодавство України водночас гарантує
використання і розвиток мов усіх народів, які живуть в Україні.

Захист державної мови.

Стаття 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як
державної» передбачає, що задля цього у сферах суспільного життя на всій території України діє
Уповноважений із захисту державної мови.
Його завдання – захищати українську мову як державну та захищати права громадян України на
отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя на всій території
України та усунення перешкод і обмежень у користуванні державною мовою. Уповноважений із
захисту державної мови здійснює державний контроль за застосуванням державної мови у
випадку надходження скарги, а також за власною ініціативою.