Тема 2 (2) Поняття та сутність конституції

1. Походження та сутність конституції. Правова природа Конституції.

Виділяють два значення поняття "конституція":
1) матеріальне значення, відповідно до якого конституція являє собою писаний акт або
сукупність актів чи конституційних звичаїв, які перш за все проголошують та гарантують
права і свободи людини і громадянина та визначають основи суспільного ладу, форму правління і
територіального устрою, основи організації центральних та місцевих органів влади, їх
компетенцію та відносини, державну символіку та столицю;
2) формальне значення, за яким конституція - це закон або група законів, що мають вищу
юридичну силу щодо всіх інших законів та інших актів. Конституція в цьому розумінні - закон
для законів, що виражається в її особливому порядку прийняття та внесення до неї змін, у
верховенстві в правовій системі держави.
Усі держави мають конституцію у матеріальному змісті, але не в усіх державах є конституція
у формальному розумінні (наприклад, у Великій Британії і Новій Зеландії існує конституція
у матеріальному значенні, тобто сукупність правових норм, що регулюють зазначені суспільні
відносини, але ці норми мають такий самий статус у правовій системі, як і інші норми права, тобто
вони не характеризуються верховенством, особливим порядком прийняття чи внесення змін, що
свідчить про те, що в цих країнах відсутня конституція у формальному розумінні)
Виділяють такі основні теорії походження конституцій:
 1) договірна теорія, яка виходить із того, що члени суспільства уклали договір,
утілений в конституції, відповідно до якого встановлюються принципові основи
існування суспільства та правила, за якими воно функціонує;
 2) природно-правова теорія, згідно з якою конституція є проявом волі народу, його
суверенітету;
 3) теологічна теорія виходить із того, що конституція - втілення божественних приписів
суспільству про правила життя;
 4) теорія, що пов'язує виникнення конституції тільки з державною владою,
відкидаючи народний суверенітет. Державна влада згідно з цією теорією сама себе
обмежує шляхом закріплення в конституції меж своїх повноважень;
 5) марксистсько - ленінська теорія, відповідно до якої конституція виражає волю не
всього суспільства, а економічно панівного класу.

Саме в конституції закріплюються вихідні положення, на яких ґрунтуються найголовніші форми

життя суспільства. Вона закладає підвалини організації та функціонування держави і
громадських структур, формулює основи правового статусу особи, є базисом усієї
правотворчої діяльності.
Відповідно до світової конституційної доктрини, сутність конституції полягає у тому, що
вона покликана, насамперед, обмежити державну владу. Конституція - це свого роду хартія,
що обмежує владу в рамках держави та владу держави в рамках суспільства.
Сутність конституції – це її внутрішня основа, смисл, найбільш важливі якості і властивості,
які визначають всі структурні та функціональні характеристики основного закону суспільства і
держави, що знаходять свій предметний вираз у його змісті.
Таким чином, конституцію - найважливіший правовий та політичний документ держави,
характеризують окремі властивості, що мають певну самостійність, але, взяті в сукупності,
можуть дати досить повне уявлення про неї. До них можна віднести наступні.

1. Верховенство конституції, яке визначається її особливим місцем у системі законодавства,

безумовною необхідністю для законів і підзаконних актів відповідати конституційним
приписам.
2. Програмність. Крім закріплення існуючих суспільних відносин, конституція може визначати
основні цілі розвитку держави та суспільства, а також шляхи досягнення цих цілей,
тобто містити в собі програму дальшого розвитку країни, сформульовану в
найзагальніших рисах. Такі програмні положення, як правило, викладені в преамбулах
конституцій. Вони є й у преамбулі Конституції України.
3. Нормативність, яка характеризує конституції як єдиний юридичний документ, що
складається із загальнообов'язкових правил (норм), що визначають основи діяльності
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань,
політичних партій, поведінку громадян та інших суб'єктів.
4. Установчість. Ця властивість конституції полягає у її здатності засновувати державні і
суспільні інституції, наділяти певних суб'єктів (органів, організацій, фізичних осіб)
відповідними правами та обов'язками, чітко окреслювати їхню компетенцію.
5. Стабільність — покликана підкреслити стійкість визначених у Конституції суспільних
відносин і означає, що закріплені в ній принципові положення мають діяти протягом
більш-менш тривалого часу. Але суттєва частина її приписів може змінюватися відповідно
до потреб розвитку суспільства й держави (наприклад, адміністративно-територіальний поділ,
норми представництва в законодавчих органах).

Правова природа
Сьогодні в науці конституційного права термін “конституція” вживається у кількох значеннях:
насамперед мова йде про конституцію юридичну і конституцію фактичну.
Юридична конституція - це система правових норм, які закріплюють основи конституційного
ладу, основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина, систему та принципи організації
державної влади та місцевого самоврядування, територіальну організацію держави. Юридична
конституція може бути формалізованою і неформалізованою (матеріальною).

Формалізована конституція - це закон або рідше кілька законів, які приймаються в

особливому порядку і мають вищу юридичну силу.
- Якщо конституція приймається у вигляді одного акту, вона є кодифікованою.
- Некодифікованою конституція є у разі, коли її утворюють кілька законів (наприклад
Конституцію Швеції складають чотири акти – Акт про престолонаслідування 1810 р.,
“Форма правління” 1974 р., Акт про свободу друку 1974 р., і Основний закон про свободу
висловлювань 1991 р.).

Неформалізованою (матеріальною) конституцією є сукупність різних джерел, а саме:

ухвалених в різні часи нормативно-правових актів, судових прецедентів, конституційних
звичаїв, угод тощо. Часто таку конституцію називають неписаною, хоча це не зовсім вірно, адже
поряд з неписаними джерелами вона включає в себе також писані акти. Вказані конституції
існують у Великобританії та Новій Зеландії.
 Фактична конституція - це реальний порядок організації і здійснення державної влади,
фактичні стосунки між державою та особою. Юридична і фактична конституції можуть
збігатися. Ті положення юридичної конституції, що узгоджуються з існуючими суспільними
відносинами, є реальними, а ті, що не узгоджуються, - фіктивними.

Функціями конституції є основні напрямки її впливу на суспільні відносини і соціальну

дійсність, які характеризують її сутність і соціальне призначення. Функції конституції є
багатоплановими і мають різну спрямованість. За місцем і роллю конституції в суспільному житті
виділяють такі її основні функції: політичну, економічну, соціальну, ідеологічну.
Правовими функціями конституції є:
■ установча - конституція встановлює найважливіші інститути суспільства і держави, визначає їх
спрямованість;
■ регулятивна - конституція є засобом правового регулювання відповідних відносин. При цьому
таке регулювання може бути основним, інколи вичерпним (статус вищих органів державної
влади), або лише засадничим (визначення правових засад інститутів безпосередньої демократії,
власності тощо);
■ охоронна - полягає у закріпленні механізму забезпечення реалізації конституційних норм,
зокрема шляхом встановлення відповідальності за їх порушення;
■ системотворча - конституція, будучи основою чинного законодавства, забезпечує єдність і
збалансованість елементів правової системи держави.
Провідна роль Конституції у правовій системі, її вища юридична сила і пряма дія не
виключають, на жаль, випадків порушення норм Основного Закону, в тому числі і з боку
вищих органів державної влади.
Тому Конституція вимагає особливої охорони, захисту, покликаних забезпечити її дотримання як
фізичними і юридичними особами, так і державою в особі її органів і посадових осіб. Як
справедливо зауважує Г. Мурашин, у правовій демократичній державі неодмінно повинна
існувати надійна державна система, здатна швидко і ефективно реагувати на будь-який факт
порушення Конституції, забезпечити її правову охорону.

2. Види конституцій. Дія конституції.

Конституції країн світу поділяються на такі види.
1. За формою зовнішнього виразу:
а) кодифіковані (писані) - це конституції, які викладені у вигляді одного нормативно-
правового акта. У цілому конституційна доктрина вимагає кодифікованої конституції;
б) некодифіковані {неписані) - це конституції, які складаються із багатьох нормативно-
правових актів, що приймаються в різні роки, а інколи навіть століття. Сьогодні не мають
кодифікованої конституції Австралія, Нова Зеландія, Великобританія та інші.
Наприклад, неписану Конституцію Великобританії становлять: Велика Хартія вольностей
1215 р., Петиція про права 1628 р., Білль про права 1689 р., Акт про престолонаслідування 1701 р.,
Закони про парламент 1911, 1949 років, Закон про расові відносини 1986 р. та інші.

2. За порядком внесення змін:

 а) гнучкі - зміни та доповнення до конституцій вносяться у звичайному порядку, без
дотримання будь-яких процедур. У такий спосіб змінюються і доповнюються всі
некодифіковані конституції (Великобританія, Швеція);
б) жорсткі - зміни до них вносяться в ускладненому порядку, тобто з дотриманням
законодавчо визначених спеціальних процедур. Зазвичай, такий порядок закріплюється у тексті
конституції, а сама жорсткість покликана забезпечити авторитет та стабільність основного закону.
До розряду жорстких належать кодифіковані конституції, наприклад, Конституція США 1787
р., Конституція Японії 1947 р.;
в) напівжорсткі - передбачають ускладнений порядок прийняття змін до конституції за
умови зміни "посилених" статей. До них належать Конституція Іспанії 1978 р., Конституція
Казахстану 1995 р.

3. За юридичною силою:
а) юридичні - офіційна вершина національного законодавства України. Конституція - це
закон законів, який приймається і змінюється в особливому порядку;
б) фактичні - відображають дійсний стан суспільних відносин, які існують у політиці,
економіці, культурі тощо. Реальний порядок суспільних відносин має збігатися з порядком,
встановленим конституцією, проте може й різнитися. У тих державах, де спостерігається значне
розходження між проголошеними в конституції положеннями і реальною практикою їх реалізації,
існують, фіктивні конституції.
4. За часом:
а) постійні - приймаються на необмежений строк дії, наприклад, до сьогодні зберігає свою
чинність Конституція Норвегії 1814 р., Конституція Люксембурга 1868 р.;
б) тимчасові - приймаються на певний час, наприклад, до прийняття нової конституції.
5. За способом прийняття:
а) откройовані - даровані монархом, тобто розроблені без участі представницького
органу. Откроювання - це односторонній акт, внаслідок якого суверен односторонньо встановлює
або змінює державний лад, умови здійснення політичної влади, наприклад, Конституція Непалу
1990 р., Конституція Нігерії 1960 р.;
б) народні - прийняті відповідними суб'єктами, а саме:
- парламентом (Конституція Чехії 1992 р.);
- установчими зборами (Конституція США 1878 р.);
-на референдумі безпосередньо народом (Конституція Гамбії 1970 р., Конституція Сенегалу 1963
р.,.).

6. За формою територіального устрою:

а) загальнодержавні - є загальнообов'язковими на всій території держави (Конституція
Болгарії 1991 р., Конституція Грузії 1995 р.);
б) суб'єктів федерації - є обов'язковими на території певної федеративної частини
держави (Конституція штату Іллінойс (США) 1970 р., конституції республік, що входять до складу
Російської Федерації);
 в) суб'єктів автономії - є обов'язковими на території певної автономії держави
(Конституція Автономної Республіки Крим 1998 р.).
7.3а формою державного правління:
а) республіканські - прийняті у державах, які за формою державного правління є
республікою (Конституція Домініканської Республіки 1947 р., Конституція Естонської Республіки
1992 р.);
б) монархічні - прийняті монархом або парламентом у державах з монархічною формою
державного правління (Конституція Князівства Ліхтенштейн 1921 р., Конституція Князівства
Монако 1962 р.).
8. За формою державного режиму:
а) демократичні - прийняті у державах з демократичною формою державного режиму
(Основний закон Фінляндії 1999 р.);
б) тоталітарні - прийняті у тих державах, де існує антидемократична форма державного
режиму, держава повністю контролює всі сфери суспільного життя, дозволена цензура, не
забезпечуються права і свободи людини та громадянина (конституції країн Африканського
континенту);
в) авторитарні - прийняті у державах, в яких влада перебуває в руках незначної кількості
осіб або певної особи, використовуються авторитарні методи державного управління, влада
повністю здійснює контроль у політичній сфері, проте залишається відповідний простір свободи
дій в економічній, соціальній, культурній сферах. Зазвичай, авторитарні конституції пишуться і
приймаються під конкретних публічних осіб. Наприклад, Конституція Франції 1800 року увійшла
в історію як авторитарна наполеонівська конституція, Конституція Франції 1958 року -
авторитарна деголлівська конституція.

Дії конституцій:
Дія конституції. Під дією конституції розуміють її вплив на суспільні відносини. Аналіз дії
конституції передбачає визначення часових і просторових меж, кола осіб, на яких
поширюються положення конституції, а також механізмів такої.
Тобто, мова йде про дію конституції в часі, у просторі та по колу осіб.
Дія конституції в часі визначається початком і припиненням її дії. Конституція починає діяти
від моменту набуття нею чинності, і цей момент зазначається в самому тексті конституції або в
окремому законі.
Наприклад, Конституція України 1996 р. згідно з її ст. 160 набула чинності від дня її прийняття.
При цьому стають правочинними всі положення конституції одночасно або ж у перехідних
положеннях конституції передбачається пізніший строк дієвості окремих її положень. Так, у
перехідних положеннях Конституції України визначено особливий порядок введення в дію
положень Конституції, що визначають грошову одиницю України (після введення національної
грошової одиниці - гривні), порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб,
підозрюваних у вчиненні злочину (протягом п'яти років після набуття чинності Конституцією)
тощо.
Момент припинення дії конституції залежить від того, є вона тимчасовою чи постійною.
Тимчасові конституції приймаються на встановлений в цій конституції строк або діють до
настання визначених конституцією подій (наприклад, до прийняття постійної конституції).
Постійні конституції не містять будь-яких вказівок про строк своєї дії, тобто приймаються на
необмежений строк.
Дія конституції в просторі характеризується тим, що її положення поширюються на всю
територію держави, а зі зміною території держави одночасно змінюється і сфера просторової дії
конституції.
Дія конституції за колом осіб характеризується тим, що її положення поширюються на всіх
суб'єктів права, що перебувають на території країни. Що стосується громадян, а також своїх
юридичних осіб, установ та організацій, то дія конституції поширюється на них також і у
випадках перебування за кордоном.
Механізм дії конституції містить виникнення прав, свобод, обов'язків і правовідносин. Механізм
дії окремих положень конституції – тих, що містять загальнорегулятивні норми, що
встановлюють лише загальні рамки відповідних правовідносин, – характеризується суттєвими
особливостями.
Вони пов'язані з тим, що конституційні норми виступають лише передумовою відповідних
правовідносин, а конкретні права та обов'язки виникають згідно з приписами норм чинного
законодавства, які конкретизують і деталізують положення конституційних норм.

3. Етапи конституційного розвитку. Конституції першої, другої та третьої хвилі.

Перший етап конституційного розвитку

Період бере свій початок у XVIII ст. й до закінчення першої світової війни, це період
становлення і утвердження буржуазного конституціоналізму в Америці і передових країнах
Європи.
Саме в цей період з'являються перші конституції:
- Конституція США (1787 р.), яка має найбільш тривалу історію існування;
- Декларація прав людини і громадянина (Франція, 1789 р.),
- Конституції Франції і Польщі,
- А також перший конституційний акт в Україні – «Правовий устрій і Конституції прав і
вольностей Війська Запорізького», відомий як Конституція П. Орлика (1710 р.).
Конституція США та Франції поклали початок двом конституційним моделям:
 американській — конституції організації і діяльності державної влади;
 французької — ліберальній конституції, призваній максимально обмежити
втручання держави в життя громадянського суспільства й окремого індивіда.
Наприклад, американська конституція була прийнята на основі Декларації про незалежності США,
яка була затверджена 4 липня 1776 року. Декларація закріпила такі основні положення:
 рівність всіх на природні права такі як право на життя, свободу, недоторканість,
власність, щастя і безпеку;
 право на знищення уряду, що не задовольняє інтереси народу;
 ідея суверенітету народу;
 принцип розподілу влад;
 право народу на вибір такої форми правління, що відповідає його інтересам;
  ідею про те, що уряд лише слуга народу і повинен діяти в інтересах народу.

Другий етап конституційного розвитку

Період між двома світовими війнами характеризується поділом єдиного світового
конституційного процесу в результаті створення соціалістичної держави. Фактично,
сформувалися дві антагоністичні конституційні моделі «капіталістична» і «соціалістична».
 капіталістична — в основі залишилася ліберальна концепція. Сформувалися нові
тенденції конституційного розвитку, виникнення яких обумовлювалося змінами, що мали
місце в соціально-економічних і політичних структурах суспільства.
 соціалістична — основу цієї моделі склали постулати марксистської теорії про
закономірності розвитку суспільства і держави в їхній класовій природі. Були
закріплені основні принципи організації державної влади, політичної, соціальної й
економічної організації суспільства, правового становища особистості і її відношень з
суспільством і державою. Ці принципи суттєво відрізнялися від принципів
«капіталістичної» моделі конституції.
Таке роздвоєння конституційної ідеології надовго спричинило вороже ставлення однієї
частини світової спільноти, що мала капіталістичні орієнтири розвитку суспільства до іншої
частини яка сповідувала комуністичні ідеали розвитку суспільства.
Третій етап конституційного розвитку
Період від закінчення другої світової війни до початку 90-х — характеризується
розширенням масштабів конституційного процесу й істотними змінами його утримання та
удосконалення. Конституційному процесу на цьому етапі властиве різноманіття основних
конституційних моделей і їхніх різновидів.
Основними конституційних моделей на цьому етапі були:
 західна конституційна модель — склалася на попередніх етапах конституційного
розвитку;
 соціалістична модель — представлена радянськими конституціями, згодом
конституціями інших соціалістичних країн, що з´явились на терені Європейських
держав;
 нова конституційна модель — втілена в конституціях країн, що розвиваються.

Четвертий етап конституційного розвитку

Період почався на межі 80—90-х років із відмовою більшості соціалістичних і країн, що
розвиваються, від колишнього шляху розвитку і вступом на шлях демократичних перетворень
суспільства і держави, широкомасштабного здійснення конституційних реформ, відновлення
практично всього конституційного законодавства.
Початок розвитку цієї моделі було покладено зі зламом Берлінської стіни та об´єднанням
Східної і Західної Німеччини у одну державу. Далі був вихід з Союзу РСР Прибалтійських
країн та припинення існування СРСР як держави і утворення 8 та 11 грудня 1991 року
Співдружності Незалежних Держав.

4. Конституція Пилипа Орлика 1710 року: загальна характеристика.

Конституція Пилипа Орлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі
старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика
підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів
Війська. Укладений 1710 року.
Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською.
Складається зі вступної частини та 16 статей. За оцінкою істориків вона є однією з перших
європейських конституцій нового часу.
Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.
Повна назва документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького
та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом
та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за
давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і
скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Сучасна поширена назва походить від
скороченої латинської назви — Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus
zaporoviensis (Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького).
У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю,
Військом Запорозьким.
Вступна частина викладала історію українського народу та Війська Запорозького:
- Україна втратила свою незалежність у боротьбі з Польщею;
- Б. Хмельницький відновив незалежність;
- Московське царство порушило взяті на себе зобов'язання щодо України, тому Військо
Запорозьке змушене відстоювати права українців збройним шляхом;
- І. Мазепа був захисником інтересів України, Карл XII - "покровитель і протектор України".
Основний зміст Конституції:
 Україна - суверенна держава під протекторатом Швеції;
 державною релігією є православ'я;
 територія України складається з Чернігівського, Київського та Брацлавського
воєводств;
 влада поділяється на 3 гілки: законодавчу (Генеральна рада), виконавчу (гетьман і
генеральна старшина) та судову (Генеральний суд);
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять
генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з
людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької
Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на
Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна
Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи,
заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає
генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними
зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні
повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не
мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову
політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь
власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення
матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними
прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.
 уряди полковників і сотників є виборними;
 передбачався соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звільнялися від податків
та повинностей.
Таким чином, Конституція П. Орлика змальовує парламентську республіку.