Professional Documents
Culture Documents
4 семінар
4 семінар
Правова природа
Сьогодні в науці конституційного права термін “конституція” вживається у кількох значеннях:
насамперед мова йде про конституцію юридичну і конституцію фактичну.
Юридична конституція - це система правових норм, які закріплюють основи конституційного
ладу, основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина, систему та принципи організації
державної влади та місцевого самоврядування, територіальну організацію держави. Юридична
конституція може бути формалізованою і неформалізованою (матеріальною).
3. За юридичною силою:
а) юридичні - офіційна вершина національного законодавства України. Конституція - це
закон законів, який приймається і змінюється в особливому порядку;
б) фактичні - відображають дійсний стан суспільних відносин, які існують у політиці,
економіці, культурі тощо. Реальний порядок суспільних відносин має збігатися з порядком,
встановленим конституцією, проте може й різнитися. У тих державах, де спостерігається значне
розходження між проголошеними в конституції положеннями і реальною практикою їх реалізації,
існують, фіктивні конституції.
4. За часом:
а) постійні - приймаються на необмежений строк дії, наприклад, до сьогодні зберігає свою
чинність Конституція Норвегії 1814 р., Конституція Люксембурга 1868 р.;
б) тимчасові - приймаються на певний час, наприклад, до прийняття нової конституції.
5. За способом прийняття:
а) откройовані - даровані монархом, тобто розроблені без участі представницького
органу. Откроювання - це односторонній акт, внаслідок якого суверен односторонньо встановлює
або змінює державний лад, умови здійснення політичної влади, наприклад, Конституція Непалу
1990 р., Конституція Нігерії 1960 р.;
б) народні - прийняті відповідними суб'єктами, а саме:
- парламентом (Конституція Чехії 1992 р.);
- установчими зборами (Конституція США 1878 р.);
-на референдумі безпосередньо народом (Конституція Гамбії 1970 р., Конституція Сенегалу 1963
р.,.).
Дії конституцій:
Дія конституції. Під дією конституції розуміють її вплив на суспільні відносини. Аналіз дії
конституції передбачає визначення часових і просторових меж, кола осіб, на яких
поширюються положення конституції, а також механізмів такої.
Тобто, мова йде про дію конституції в часі, у просторі та по колу осіб.
Дія конституції в часі визначається початком і припиненням її дії. Конституція починає діяти
від моменту набуття нею чинності, і цей момент зазначається в самому тексті конституції або в
окремому законі.
Наприклад, Конституція України 1996 р. згідно з її ст. 160 набула чинності від дня її прийняття.
При цьому стають правочинними всі положення конституції одночасно або ж у перехідних
положеннях конституції передбачається пізніший строк дієвості окремих її положень. Так, у
перехідних положеннях Конституції України визначено особливий порядок введення в дію
положень Конституції, що визначають грошову одиницю України (після введення національної
грошової одиниці - гривні), порядок арешту, тримання під вартою і затримання осіб,
підозрюваних у вчиненні злочину (протягом п'яти років після набуття чинності Конституцією)
тощо.
Момент припинення дії конституції залежить від того, є вона тимчасовою чи постійною.
Тимчасові конституції приймаються на встановлений в цій конституції строк або діють до
настання визначених конституцією подій (наприклад, до прийняття постійної конституції).
Постійні конституції не містять будь-яких вказівок про строк своєї дії, тобто приймаються на
необмежений строк.
Дія конституції в просторі характеризується тим, що її положення поширюються на всю
територію держави, а зі зміною території держави одночасно змінюється і сфера просторової дії
конституції.
Дія конституції за колом осіб характеризується тим, що її положення поширюються на всіх
суб'єктів права, що перебувають на території країни. Що стосується громадян, а також своїх
юридичних осіб, установ та організацій, то дія конституції поширюється на них також і у
випадках перебування за кордоном.
Механізм дії конституції містить виникнення прав, свобод, обов'язків і правовідносин. Механізм
дії окремих положень конституції – тих, що містять загальнорегулятивні норми, що
встановлюють лише загальні рамки відповідних правовідносин, – характеризується суттєвими
особливостями.
Вони пов'язані з тим, що конституційні норми виступають лише передумовою відповідних
правовідносин, а конкретні права та обов'язки виникають згідно з приписами норм чинного
законодавства, які конкретизують і деталізують положення конституційних норм.