Math2

А.Ю.
Кононюк Вища математика
УДК 51 (075.8)
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ ББК В161.я7
К 213
УКРАЇНИ Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів вищих навчальних
закладів
( лист № 1.48-Г-725 від 31.03.2008)
А.Ю. Кононюк Рецензенти:
В.В.Довгай - к-т фіз.-мат. наук, доц. (Національний
технічний університет „КПІ”);
В.В.Гавриленко - д-р фіз.-мат. наук, проф., О.П.Будя - к-т
техн. наук, доц. (Київський університет економіки, туризму і
права); М.К.Печурін - д-р техн. наук, проф. (Національний
авіаційний університет).
Кононюк А.Ю.
К 213 Вища математика. (Модульна технологія навчання). В 2-х
ВИЩА МАТЕМАТИКА кн. Кн.2. Д 332. Навчальний посібник. К.: КНТ, 2009. – 790 с.
ISBN 978-966–373–467–5 (багатотомне видання)

(Модульна технологія навчання) ISBN 978-966–373–518–4 (Книга 2)
У посібнику навчальний матеріал викладено на базі

модульної технології вивчення вищої математики.
Книга 2 В першій частині навчального посібника викладено ті
розділи вищої математики, які вивчаються на першому курсі
вищих навчальних закладів технічного і економічного профілів.
Навчальний посібник Навчальний матеріал викладено у вигляді логічно
завершених розділів – модулів. Модуль складається з трьох
частин – мікромодулів. Кожний мікромодуль містить,
Рекомендовано Міністерством освіти і науки відповідно до програми курсу, достатні теоретичні відомості,
України практичну частину, в якій наведено приклади розв’язання
типових задач і вправ, а також індивідуальні тестові завдання.
Для студентів вищих технічних і економічних закладів.
УДК 51 (075.8)
Київ ББК
КНТ В161.я7
2009 ISBN 978-966–373–467–5 (багатотомн е видання) А.Ю. Кононюк, 2009
2
А.Ю. Кононюк Вища математика А.Ю. Кононюк Вища математика
ІSBN 978-966–373–518–4 (Книга1) КНТ, 2009

Зміст
Вступ......................................................................................... 4
Модуль 8.Комплексні числа. Многочлени................... 6
Мікромодуль 18. Комплексні числа.......................... 6
Мікромодуль 19. Многочлени і їхні корені..................52
Мікромодуль 20. Обчислення коренів многочленів .......... 89
Модуль 9. Інтегральне числення ....................... 137
Мікромодуль 21. Невизначений інтеграл.. ................ 137
Мікромодуль 22. Визначений інтеграл .......................... 199
Мікромодуль 23. Застосування визначеного інтеграла.............. 279
Модуль 10. Диференціальні рівняння……………………306
Мікромодуль 24. Диференціальні рівняння різних
порядків…..306
Мікромодуль 25. Лінійні рівняння і системи лінійних
рівнянь........................................................................... 365
Мікромодуль 26. Наближене і числове розв’язання
рівнянь......411
Модуль 11. Кратні інтеграли ……………………………431
Мікромодуль 27. Основи кратних інтегралів …………431
Мікромодуль 28. Варіанти кратних інтегралів і векторне
поле..477
Модуль 12. Ряди .......530
Мікромодуль 29. Числові, функціональні і степеневі ряди 530
Мікромодуль 30. Тригонометричні ряди і ряди Фур’є.574
Модуль 13.Теорія ймовірностей ……………… 627
Мікромодуль 31. Елементи теорії ймовірностей………627
Мікромодуль 32.Числові характеристики випадкових величин 673
Список літератури.................................... 741
3 4
Модуль являє собою логічно завершений розділ навчального

матеріалу. Матеріал навчального посібника поділено на
Вступ тринадцять модулів. Кожен модуль складається з кількох
мікромодулів.
Як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти в Мікромодуль містить :
Україні, модернізація системи освіти на сучасному етапi 1)теоретичну частину,
спрямована на забезпечення її якості, відповідно до освітніх 2)практичну частину,
досягнень науки, культури i соціальної практики. Держава 3)тестові завдання.
здійснює перманентний моніторинг якості освіти, забезпечує В теоретичній частині викладено в повному обсязі матеріал,
його прозорість, сприяє розвитку громадського контролю. опанування яким дозволяє засвоїти вказану в ньому тему.
Одним із шляхів поліпшення якості навчально-виховного Практична частина містить приклади розв’язання типових
процесу у ВЗО є введення модульно-рейтингової системи задач, які ілюструють теоретичний матеріал.
навчання, яка є невід'ємною складовою всього навчально- Наприкінці модуля вміщено мікромодуль індивідуальних
виховного процесу та діагностики результатів навчання. тестових завдань, які послуговують для контролю засвоєння
Модульно-рейтингова система сприяє створенню необхідних студентами матеріалу даного розділу.
умов і обставин для отримання певного рівня кваліфікації. Враховуючи різну кількість годин, які відводяться за планом
На відміну від сталої дидактичної системи оцінювання знань для вивчення вищої математики студентами різних
модульно-рейтингова система зорієнтована на стимулювання спеціальностей, викладач (лектор) може коригувати зміст
пізнавальної діяльності студентів, за рахунок скорочення модулів, кількість тестових завдань, які студент повинен
аудиторних занять і приріст об’єму годин на самостійну роботу, виконати протягом терміну, відведеного навчальним планом.
індивідуальну роботу під керівництвом викладача. Студент у
процесі навчання розвиває в собі навички самостійно оцінювати
свій рівень підготовки, вибирати і визначати рівень засвоєння
знань.
На підставі загальних положень в даному навчальному
посібнику розроблені конкретні форми модульної системи
організації навчання з дисципліни „Вища математика” і
врахована специфіка і особливості навчального процесу.
Рекомендована кількість модулів складає 2-4 модулі на семестр.
Матеріал посібника розділено на дві книги.
Перша книга містить матеріал з 1-го по 7-й модулі включно,
який в основному відповідає навчальній програмі першого курсу
вищих навчальних закладів.
Друга книга містить матеріал з 8-го по 13-й модулі включно,
який відповідає навчальній програмі другого курсу вищих
навчальних закладів.
Зміст всього навчального посібника відповідає програмі
загального курсу вищої математики для бакалаврів і магістрів
технічних та економічних вищих навчальних закладів і
розрахований на 600-650 годин навчального процесу.
5 6
(m•n)•k = m•(n•k);
Модуль 8 5) дистрибутивний закон множення щодо додавання:
(т + n)•k =m•k + n•k.
Комплексні числа. Многочлени Що стосується віднімання і ділення, то ці дві дії в множині
натуральних чисел можна здійснити не завжди. Так, ні одну з
різностей 3—5 і 2—2, а також жодну з часток 3:5 і 7:4 не можна
Мікромодуль 18 виразити ніяким натуральним числом.
Комплексні числа Щоб дію віднімання можна було здійснити завжди,
множину натуральних чисел потрібно розширити шляхом
8.1. Числове поле. Система комплексних чисел приєднання до неї всіх від′ємних цілих чисел і нуля. У результаті
Протягом курсу елементарної алгебри кілька разів такого розширення ми приходимо до множини всіх цілих чисел:
відбувається збагачення запасу чисел. Учень, який приступає до . . . , -3, -2, 0, 1, 2, 3, …
вивчення алгебри, приносить з арифметики знайомство з Числова множина, у якій завжди можна здійснити
додатними цілими і дробовими числами. Алгебра починається, додавання і множення, для якої виконуються зазначені вище
власне кажучи, з уведення від′ємних чисел, тобто з оформлення п'ять законів, а також віднімання, називається кільцем. Таким
першої серед найважливіших числових систем — системи цілих чином, множина усіх цілих чисел утворює кільце.
чисел, яка складається з усіх додатних, і усіх від′ємних цілих Розширивши множину усіх натуральних чисел до
чисел і нуля, і більш широкої системи раціональних чисел, яка множини всіх цілих чисел, ми домоглися тим самим, що дія
складається з усіх цілих чисел і всіх дробових чисел, як віднімання стала здійсненною завжди. Але ділення як і раніше
додатних, так і від′ємних. залишилося, узагалі говорячи, нездійсненним. Щоб усунути цю
Поняття числа пройшло довгий шлях історичного прогалину, потрібно розширити і множину усіх цілих чисел.
розвитку. У школі вивчали про те, як від найпростіших, Зробити це можна шляхом приєднання до неї всіх звичайних
натуральних чисел переходити до більш складних, дійсних чисел. m
дробів, тобто чисел вигляду , де m і п — довільні цілі числа і
Зараз ми хочемо повернутися до розгляду цього питання. Але при n
цьому нам доведеться трохи відступити від того порядку, у якому п≠0. У результаті такого розширення ми одержуємо множину усіх
історично розвивалося поняття числа. раціональних чисел. У цій числовій множині завжди можна
Одною з найпростіших числових множин є множина здійснювати дії додавання, множення, віднімання і ділення (крім
натуральних чисел 1,2,3,4,5,... ділення на нуль), причому перші дві з них підлягають п'ятьом
У ній завжди можна зсдійснити дві основні алгебраїчні основним законам додавання і множення.
дії: додавання і множення. Це означає, що, які б не були Множина чисел, у якій завжди можна здійснювати дії
натуральні числа m і n, сума їх m+n, а також добуток т•п є додавання і множення, а також дії, які підлягають п'яти
неодмінно натуральними числами. При цьому дотримуються основним законам, в тому числі також дії віднімання і ділення
наступних п'яти законів: (крім ділення на нуль), називається полем. Множина усіх
1) комутативний закон додавання: раціональних чисел є найпростішим числовим полем.
т + п = п + т; Доречно відразу ж помітити, що множина всіх
2) асоціативний закон додавання: ірраціональних чисел поля не утворює. Дійсно, кожна з чотирьох
(т + п) +k = m + (n + k); дій (додавання, множення, віднімання і ділення) над
3) комутативний закон множення. ірраціональними числами може привести до числа
т•п = п•т; раціональному. Так, наприклад,
4) асоціативний закон множення:
7 8
 
2   2  0, 2 2 2  1,  16 . Тому в полі дійсних чисел не можна розв’язати
і т.д. А от множина усіх дійсних чисел утворить поле. Дії навіть такі на перший погляд прості рівняння, як х 2 +1=0, х 4 +16=0
додавання, множення, віднімання і ділення дійсних чисел (крім і т.д.
ділення на нуль) не виводять нас за границі дійсних чисел, Таким чином, ми приходимо до необхідності розширити
причому дії додавання і множення виконуються за вимогою поле дійсних чисел шляхом приєднання до нього нових чисел так,
п'ятьох основних законів. щоб розширена множина утворила числове поле, в якому завжди
Приведемо ще один, більш складний приклад числового поля. виконувалась би дія добування коренів.
Розглянемо всі дійсні числа вигляду r+s√2, де r i s — раціональні Подивимося, які ж елементи повинно містити нове,
числа. Нехай а+b√2 і c+d√2 — довільні два числа розглянутого розширене поле.
вигляду. Тоді Насамперед воно повинно містити всі дійсні числа. Далі,
(а + b√2) + (c + d√2) = (а + с) + (b + d)√2, у ньому повинно бути розв'язне рівняння х 2 =—1, оскільки дія,
(а + b√2 - (c + d√2) = (а - с) + (b — d)√2, зворотна зведенню в степінь, у цьому полі може бути здійснена.
(а+b√2)•(c+d√2)=ac+ad√2+bc√2+2bd=(ас+2bd)+(ad+bс)√2. Число, квадрат якого дорівнює —1, прийнято позначати буквою
Припустимо тепер, що число c+d√2 не дорівнює нулеві. i і називати уявною одиницею. Отже, по визначенню числа i
Тоді, мабуть, і спряжене йому число с—d√2 буде відмінне від і 2 = —1.
нуля. Тому можна написати: Ми вимагаємо, щоб нова множина чисел була полем. Тому
поряд з дійсним числом b і уявною одиницею i йому повинно
ab 2

 
ab 2 cd 2


ac  2bd   bc  ad  2  належати і їх добуток іb. Точно так само разом з дійсним числом
cd 2  
cd 2 cd 2 
c 2  2d 2 а і добутком іb новому числовому полю повинно належати і їх
сума а+іb. Таким чином, нова множина чисел повинна містити всі
ac  2bd bc  ad числа вигляду
 2  2.
c  2d 2 c 2  2d 2 а+іb,
Як ми бачимо, кожна з чотирьох дій (додавання, де а і b — довільні дійсні числа, a і — уявна одиниця. Ці числа
віднімання, множення і ділення) над числами вигляду r+s√2 ми назвемо комплексними числами.
приводить до числа того ж самого вигляду. Ясно також, що Ця система чисел залишається для читача менш звичною,
додавання і множення всіх цих чисел підлегле кожному з п'яти звичайно, чим система дійсних чисел, хоча насправді вона
зазначених вище законів. Тому сукупність усіх чисел вигляду володіє багатьма дуже цікавими властивостями.
r+ s√2, де і r i s — раціональні числа, утворить числове поле. Комплексні числа вводяться в зв'язку з наступною задачею.
Подальше розширення запасу чисел відбувається тоді, коли Відомо, що дійсних чисел недостатньо для того, щоб
в розгляд вводяться ірраціональні числа. Система, яка розв’язати будь-яке квадратне рівняння з дійсними
складається з усіх раціональних і всіх ірраціональних чисел, коефіцієнтами. Найпростіше з квадратних рівнянь, що не мають
називається системою дійсних чисел коренів серед дійсних чисел, є
Потреби математики уже давно указували на необхідність х 2 +1=0. (8.1)
розширення поля дійсних чисел. Як ми знаємо, в ньому, окрім Тільки це рівняння буде нас зараз цікавити. Задача, що стоїть
додавання, віднімання, множення і ділення, можна виконувати перед нами, така: потрібно розширити систему дійсних чисел до
дію піднесення до кореня, яка представляє собою не що інше, ніж такої системи чисел, у якій рівняння (8.1) уже мало би корінь.
багатократне множення. А ось добування коренів, тобто дії, яка За матеріал, з якого буде будуватися ця нова система
зворотна піднесенню до степеня, можна виконати не завжди. Ми чисел, ми візьмемо точки площини. Нагадаємо, що зображення
не знаємо, наприклад, який зміст можна придати виразам дійсних чисел точками прямої лінії (яке засновано на тому, що ми
одержуємо взаємно однозначну відповідність між множиною всіх
9 10
точок прямої і множиною всіх дійсних чисел, якщо при заданому =(аce-adf-bcf-bde, acf+ade+bce-bdf),
початку координат і одиниці масштабу всякій точці прямої Закон дистрибутивності випливає з рівнянь
поставимо у відповідність її абсцису) систематично [(а,b)+(с,d)](e,f)=(а+c,b+d)(e,f)=
використовується у всіх розділах математики і є настільки =(аe+ce-bf-df, af+cf+be+de),
звичним, що зазвичай ми не робимо розмежування між дійсним (а,b)+(с,d)(e,f)=(аe-bf, af+be)+(ce-df, cf+de)=
числом і точкою, що його зображує.
=(аe-bf+ce-df, af+be+cf+de).
Таким чином, ми хочемо визначити систему чисел, що
Розглянемо питання про обернені операції. Якщо задано
зображуються всіма точками площини. Дотепер нам не
точки α=(а, b) і β=(с, d), то їх різницею буде така точка (х, у), що
приходилося складати або перемножувати точки площини, тому
визначення операцій над точками ми маємо право вибирати, (с,d)+(x,y)=(a,b).
піклуючись лише про те, щоб нова система чисел володіла всіма Звідси випливає, через (8.2)
тими властивостями, заради яких вона створюється. c+x=a, d+y=b
Нехай на площині обрана прямокутна система координат. Таким чином, різницею точок α=(а, b) і β=(с, d) служить
Умовимося позначати точки площини буквами α, β, λ, ... і точка
записувати точку α с абсцисою а й ординатою b через (а, b), α - β = (а-с, b-d) (8.4)
тобто, трохи відступаючи від того, що прийнято в аналітичній і ця різниця однозначно визначена. Зокрема, нулем буде служити
геометрії, писати α=(a, b) . Якщо задано точки α=(a, b) і β=(с, d), початок координат (0, 0), а точкою, протилежною для точки
то сумою цих точок ми будемо називати точку з абсцисою а+с і α=(а, b), буде точка
ординатою b+d, тобто -α=(-а, -b). (8.5)
(а, b) + (с, d) = (a + с, b+d); (8.2) Нехай, далі, задано точки α=(а, b) і β=(с d), причому точка β
добутком точок α=(а, b) і β=(с, d) ми будемо називати точку з відмінна від нуля, тобто хоча б одна з координат с, d не є нуль і
абсцисою ас — bd і ординатою ad+bc, тобто тому с 2 +d2 ≠0. Часткою від ділення α і β повинна бути така точка
(a, b)(c, d) = (ac — bd, ad+bc). (8.3) (х, у), що (с, d)(х, у)=(а, b). Звідси, через (8.3),
Цим шляхом ми визначили в множині всіх точок площини дві сх-dу=a
алгебраїчні операції. Покажемо, що ці операції володіють всіма dх+cу=b.
основними властивостями, якими володіють операції в Розв’язуючи цю систему рівнянь, ми одержимо:
системі дійсних чисел або в системі раціональних чисел: вони ac  bd bc  ad .
обидві комутативні й асоціативні, зв'язані законом x ,y  2
c2  d 2 c  d2
дистрибутивності і для них існують обернені операції — Таким, при β ≠ 0 частка α/β існує й однозначно визначена:
віднімання і ділення (крім ділення на нуль).
  ac  bd bc  ad 
Комутативність і асоціативність додавання очевидні  , . (8.6)
(точніше, випливають з відповідних властивостей додавання   c2  d 2 c2  d 2 
дійсних чисел), тому що при додаванні точок площини ми окремо Вважаючи тут β=α, ми одержимо, що одиницею при нашому
складаємо їхні абсциси й окремо ординати. Комутативність множенні точок служить точка (1, 0), яка лежить на осі абсцис на
множення заснована на тому, що у визначення добутку точки α і відстані 1 праворуч від початку координат. Вважаючи, далі, у
β входять симетричним чином. (8.6), що α=1=(1, 0), ми одержимо, що при β ≠ 0 точкою,
Асоціативність множення доводять наступні рівняння: оберненою для β, буде:
[(а,b)(с,d)](e,f)=(аc-bd, аd+bс)(e,f)=  c d 
=(аce-bde-аdf-bсf, acf-bdf+ade+bce),  1   2 2
, 2 2 
. (8.7)
c d c d 
(а,b)[(с,d)(e,f)]=(а,b)(ce-df ,cf+de)=
11 12
Таким чином, ми побудували систему чисел, яка тобто ми дійсно приходимо до алгебраїчної форми запису
зображується точками площини, причому операції над цими комплексних чисел; добуток і суму у виразі a+іb варто розуміти,
числами визначаються формулами (8.2) і (8.3).Ця система чисел зазвичай, у змісті операцій, визначених у побудованій нами
називається системою комплексних чисел. системі комплексних чисел.
Покажемо, що система комплексних чисел є розширенням Тепер, коли комплексні числа вже побудовані, можна без
системи дійсних чисел. Для цієї мети розглянемо точки, що труднощів перевірити, що весь зміст попередніх модулів — і
лежать на осі абсцис, тобто точки вигляду (а, 0); ставлячи у теорія визначників, і теорія систем лінійних рівнянь, і теорія
відповідність точці (а, 0) дійсне число а, ми одержуємо, мабуть, лінійної залежності векторів, і теорія операцій над матрицями —
взаємно однозначну відповідність між розглянутою множиною без всяких обмежень переноситься на той випадок, коли до
точок і множиною всіх дійсних чисел. Застосування до цих точок розгляду допускаються будь-які комплексні числа, а не тільки
формул (8.2) і (8.3) дає рівняння числа дійсні.
(a,0)+(b,0)=(a+b,0),
(a,0)•(b,0)=(ab,0), 9.2. Алгебраїчні дії над комплексними числами
тобто, точки (а,0) складаються і перемножуються одна з одною Яу уже згадувалось раніше, ми будемо називати комплексне
так само, як відповідні дійсні числа. Таким чином, множина число i уявною одиницею, а числа вигляду іb —чисто уявними
точок, які лежать на осі абсцис, яка розглядається як частина числами, хоча існування цих чисел не викликає в нас сумнівів і
системи комплексних чисел, за своїми алгебраїчними ми можемо вказати ті точки площини— точки осі ординат,—
властивостями нічим не відрізняється від системи дійсних чисел, якими ці числа зображуються. У записі комплексного числа α у
яка звичайним способом зображена точками прямої лінії. Це вигляді α=а+іb число а називається дійсною частиною числа α, а
дозволяє нам не розрізняти в майбутньому точку (а,0)і дійсне іb — його уявною частиною. Площина, точки якої ототоджнені з
число а, тобто завжди думати (а,0)=а. Зокрема, нуль (0, 0) і комплексними числами у спосіб, викладений вище, буде
одиниця (1, 0) системи комплексних чисел виявляються називатися комплексною площиною. Вісь абсцис цієї площини
звичайними дійсними числами 0 і 1. називається дійсною віссю, тому що її точки зображують дійсні
Нам потрібно тепер показати, що серед комплексних чисел числа; відповідно вісь ординат комплексної площини називається
існує корінь рівняння (8.1), тобто таке число, квадрат якого уявною віссю.
дорівнює дійсному числу (—1). Це буде, наприклад, точка (0, 1), Додавання, множення, віднімання і ділення комплексних
тобто точка, яка лежить на осі ординат на відстані 1 нагору від чисел, записаних у вигляді а+іb, провадяться наступним чином в
початку координат. Дійсно, застосовуючи (8.3), одержуємо: такий спосіб, як випливає з формул (8.2), (8.3), (8.4) і (8.6):
(0, 1)·(0, 1) = (—1,0)=—1. (а+ іb)+(с+іd)=(а+c)+і(b+d);
Домовимося позначати цю точку буквою i, так що i 2 =—1. (а+ іb)-(с+ іd)=(а-c) і(b-d);
Покажемо, що для побудованих комплексних чисел може бути (а+ іb)(с+ іd)=(аc-bd)+і(ad+bc);
отриманий їх звичайний запис. Для цього знайдемо спочатку a  ib ac  bd bc  ad .
добуток дійсного числа b на точку i:  2 2
i 2
c  id c  d c d2
іb = (b, 0)•(0, 1)=(0, b);
Ми можемо сказати, що при додаванні комплексних чисел
це буде, отже, точка, що лежить на осі ординат і має ординату
складаються окремо їх дійсні частини і окремо їх уявні частини;
b, причому всі точки осі ординат представлені у вигляді таких
аналогічне правило має місце і для віднімання. Останню з цих
добутків. Якщо тепер (а, b) — довільна точка, то через рівність
формул немає необхідності запам'ятовувати; варто лише
(а, b)=(a, 0) + (0, b) пам'ятати, що її можна вивести, помноживши чисельник і
одержуємо: знаменник заданого дробу на число, яке відрізняється від
(а, b) = a+іb знаменника лише знаком при уявній частині. Дійсно,
13 14
a  ib a  ib c  id  ac  bd   ibc  ad  ac  bd bc  ad

   2 i 2 .
c  id c  id c  id  c2  d 2 c  d2 c  d2
Приклади.
1) (2+і5)+ (1-і7)= (2+1)+ і(5-7)=3-і2;
2) (3-і9)- (7+і)= (3-7)+ і(-9-1)=-4-і10;
3) (1+і2)(3-і)= [1•3-2•(-1)]+ i[1•(-1)+2•3)]=5+і5;
23  i 23  i 3  i  70  i 20
4)    7  i 2. Рис. 8.1. Рис. 8.2.
3i 3  i 3  i  10
Загальне правило для перших чотирьох дій Далі, число, протилежне числу α=а+іb, буде точкою
Формально розв’язання над комплексними числами a+ib комплексної площини, симетричної з точкою α відносно початку
виконуються так же , як і над звичайними двочленами, координат (рис. 8.2).
покладаючи і 2 =-1. При ділені одного комплексного числа на Звідси без труднощів може бути отримане геометричне
друге „знищують уявність в знаменнику” (аналогічно знищенню тлумачення віднімання.
ірраціональності в знаменнику); помножують чисельник і Геометричний зміст множення і ділення комплексних
знаменник на число, спряжене знаменнику, користуючись чисел стане ясним лише після того, як ми введемо для
рівністю (a+ib)(a-ib)=a 2 +b 2 (дійсне число). комплексних чисел новий запис, відмінний від того, який
Приклад перетворення: вживався нами дотепер. Запис числа α у вигляді α=а+іb
3  i 4 1  i52  10  i 7  3  i 41  i10  25  i 10  i 7  використовує декартові координати точки, які відповідають
1  i3 i5 1  i3 i5  i цьому числу. Положення точки
 23  i 4 12  i5  7  i10  256  i331  i3 7  i10 на площині цілком визначається заданням її полярних
     координат: відстані r від початку координат до точки і кута φ між
1  i3 5 1  i31  i3 5 додатним напрямленням осі абсцис і напрямленням з початку
 2 43  i 201 7  i10 1 координат на цю точку (рис.8.3).
   50  i191  10  i38,2.
10 5 5
Зображення комплексних чисел точками площини приводить
до природного бажання мати геометричне тлумачення операцій,
визначених для комплексних чисел. Для додавання таке
тлумачення може бути отримане без утруднень. Нехай дано числа
α= а+ib і β = c+id.
З'єднуємо відповідні їм точки (а, b) і (с, d) відрізками з
початком координат і будуємо на цих відрізках, як на сторонах,
паралелограм (рис. 8.1).
Четвертою вершиною цього паралелограма буде,
мабуть, точка а+с, b+d. Таким чином, додавання комплексних
чисел геометрично виконується за правилом паралелограма,
тобто за правилом додавання векторів, які виходять з початку Рис. 8.3.
координат. Число r є додатним дійсним числом, причому воно
дорівнює нулеві лише для точки 0. Для α, яке лежить на дійсній
15 16
осі, тобто яке є дійсним числом, число r є абсолютною r 0 cosφ 0 =a , r0 sinφ 0 =b,
величиною α, тому і для будь-якого комплексного числа α його звідки
іноді називають абсолютною величиною числа α; частіше, утім,
число r називають модулем числа α. Позначається воно через |α|. r0   a 2  b 2
Кут φ буде називатися аргументом числа α і позначатися тобто у вигляді (8.9), r0 =|α|. Звідси, використовуючи (8.8),
arg α. Кут α може приймати будь-які дійсні значення, як додатні, одержуємо
так і від’ємні, причому додатні кути повинні відраховуватися cosφ 0 = cosφ , sinφ 0 = sinφ, тобто φ 0 =argα.
проти годинної стрілки, однак, якщо кути відрізняються один від Таким чином, усяке комплексне число α однозначним чином
одного на 2π або число, кратне 2π, то відповідні їм точки записується у вигляді (8.10), де r=|α|, φ=arg α (причому аргумент
площини збігаються. φ визначено, звичайно, лише з точністю до доданків, кратних
У такий спосіб аргумент комплексного числа α має 2π). Цей запис числа α називається його тригонометричною
нескінченно багато значень, які відрізняються одне від одного на формою і буде далі досить часто використовуватися. Числа
цілі кратні числа 2π; з рівності двох комплексних чисел, заданих α=3[cos(π/4)+i sin(π/4)], β= cos(19π/3)+i sin(19π/3)],
їх модулями і аргументами, можна лише сказати, що аргументи і
відрізняються на ціле кратне числа 2π, у той час як модулі рівні.      
Аргумент не визначений лише для числа 0; це число цілком   3 cos     i sin  
визначається, однак, рівністю |0|=0.   7  7 
Аргумент комплексного числа є природним задані в тригонометричній формі, тут |α| = 3, |β| = 1, |γ|=√3;
узагальненням знака дійсного числа. Справді, аргумент arg α=π/4, arg β=(19/3)π , arg γ=-π/7, (або arg β=π/3, arg γ=(13/7)π)
додатного дійсного числа дорівнює 0, аргумент від’ємного З іншого боку, комплексні числа
дійсного числа дорівнює π; на дійсній осі з початку координат α′ =-2[cos(π/5)+i sin(π/5)], β′= 3[cos(2π/3)+i sin(2π/3)],
виходить лише два напрямлення і їх можна розрізняти двома γ′=2[cos(π/3)+i sin(3π/4)] ,δ′=sin(3π/4)+i cos(3π/4),
символами + і —, тоді як на комплексній площині напрямлень, задано не в тригонометричній формі, хоча їх запис нагадує запис
що виходять із точки 0, нескінченно багато і розрізняються вони (8.10). У тригонометричній формі ці числа записуються так:
вже кутом, який зіставлений ними з додатним напрямлення α′ =-2[cos(6π/5)+i sin(6π/5)], β′= 3[cos(4π/3)+i sin(4π/3)],
дійсної осі. δ′= cos(7π/4)+i sin(7π/4)]
Між декартовими і полярними координатами точки існує Пошук тригонометричної форми числа γ' наштовхується на
наступний зв'язок, справедливий при будь-якому розташуванні труднощі, які майже завжди зустрічаються при переході від
точок на площині: звичайного запису комплексного числа до тригонометричного і
a=r cosφ, b=r sinφ . (8.8) назад: неможливо, крім деяких випадків, по заданих числових
Звідси значеннях синуса і косинуса знайти точно кут, а для заданого
кута написати точні значення його синуса і косинуса.
r   a 2  b2 . (8.9)
Нехай комплексні числа α і β задані в тригонометричній формі
Застосуємо формули (8.8) до довільного комплексного числа
α= r(cosφ+i sinφ), β= r′(cosφ′+i sinφ′).
α=a+ib:
Перемножимо ці числа:
α=a+ib= r cosφ+i(r sinφ) αβ= [r(cosφ+i sinφ)]•[ r′(cosφ′+i sinφ′)]=
або
=rr′(cosφ cosφ′+i cosφ sinφ′+i sinφ cosφ′- sinφ
α= r (cosφ+i sinφ). (8.10)
Зворотно, нехай число α=a+ib допускає запис вигляду sinφ′),
або
α=r 0 (cosφ 0 +isinφ 0 )
де r 0 і φ 0 – деякі дійсні числа, причому r 0 ≥0. Тоді αβ= rr′[cos(φ+φ′)+i sin(φ+φ′)]. (8.11)
17 18
Ми одержали запис добутку αβ у тригонометричній формі, і Геометричний зміст множення і ділення з'ясовується тепер
тому |αβ|=rr', або без утруднень. Дійсно, через формули (8.12) і (8.13), ми
|αβ|=|α||β| (8.12) одержимо точку, що зображує добуток числа α на число
тобто модуль добутку комплексних чисел дорівнює добуткові β =r' (соs φ' + i sin φ'),
модулів співмножників. якщо вектор, що йде від 0 до α (рис. 8.4 ), повернемо
Далі, arg (αβ)=φ+φ' або проти годинної стрілки на кут φ'=аrg β, а потім розтягнемо
arg (αβ)= arg α+ arg β (8.13) цей вектор у r'=|β| разів ( при 0≤r'<1 це буде стиском , а не
тобто аргумент добутку комплексних чисел дорівнює сумі розтягненням).
аргументів співмножників. Ці правила поширюються, мабуть, на Далі, з (8.14) випливає, що при
будь-яке кінцеве число множників. У застосуванні до випадку   r cos(  i sin  )  0
дійсних чисел формула (8.12) дає відому властивість абсолютних буде
величин цих чисел, а (8.13) перетворюється, як легко перевірити,  1  r 1[cos( )  i sin( )] (8.17)
у правило знаків при множенні дійсних чисел. тобто
Аналогічні правила мають місце і для частки. Дійсно, нехай -1 -1 -1
| α |=|α| , arg(α )=-argα.
α= r(cosφ+i sinφ), β= r′(cosφ′+i sinφ′), Таким чином, ми одержимо точку α -1 , якщо від точки α
причому β≠0, тобто r'≠0. перейдемо до точки α', що лежить на відстані r -1 від нуля на
Тоді тій же напівпрямій, що виходить з нуля що і точка α (рис.
 r (cos   i sin  ) r (cos   i sin  )(cos    i sin  ) 8.5), а потім перейдемо до точки, симетричної з α' щодо дійсної
  
 r (cos    i sin  ) r (cos 2    i sin 2  ) осі.
r
 (cos  cos    i sin  cos    i cos  sin    sin  sin  )
r
або
 r
 [cos(   )  i sin(   )] . (8.14)
 r
Звідси випливає, що   r або
 r
  (8.15) .

  Рис. 8.4. Рис. 8.5.
тобто модуль частки двох комплексних чисел дорівнює (Тоді і тільки тоді |α'|=|α|, якщо |α|=1, тобто якщо точка α лежить
модулеві діленого, діленому на модуль дільника; на колі одиничного круга. Якщо α лежить усередині одиничного
далі, круга, то α' буде поза ним, і навпаки, причому цим шляхом ми
arg (α/β)= φ — φ', одержуємо взаємно однозначну відповідність між усіма точками
або комплексної площини, що лежать поза одиничним кругом, і всіма
точками, що лежать усередині цього круга і відмінними від нуля.)
  (8.16)
arg   arg   arg  , Суму і різницю комплексних чисел, заданих у
  тригонометричній формі, не можна виразити формулам и,
тобто аргумент частки двох комплексних чисел отримують подібними до формул (8.11) і (8.14). Для модуля суми мають
відніманням аргументу дільника з аргументу діленого. місце наступні важливі нерівності:
19 20
|α| -|β|≤ |α+β|≤ |α|+|β| (8.18) с а м е комплексні ч и с л а (а не і х м о д у л і) ніколи не

тобто модуль суми двох комплексних чисел менше або дорівнює можна з’єднувати з н а к о м нерівності.
сумі модулів які складаються, але більше або дорівнює різниці Показникова форма. Часто застосовується наступна форма
цих модулів. Нерівності (8.18) випливають з відомої теореми запису комплексного числа α з модулем ρ і аргументом φ
елементарної геометрії про сторони трикутника через те, що |α+β| α= ρе іφ (показникова форма)
дорівнює, як ми знаємо, діагоналі паралелограма зі сторонами |α| Так, наприклад, число 1  i3 може бути записано так:
і |β| . Спеціального розгляду, вимагає випадок, коли точки α, β і
0 лежать на одній прямій; лише в цьому випадку у алгебраїчна форма 1  i3 =
формулах (8.18) можуть досягатися рівності. З (8.18), через
  
α –β=α+(-β) і тригонометрична форма = 2 cos  i sin  =
|- β|=|β| (8.19)  3 3
(ця рівність випливає з геометричного тлумачення числа — показникова форма =2е іπ /3,
β), випливають також нерівності а також, якщо не обмежуватися головним значенням аргументу :
| α|-|β|≤ |α-β|≤ |α|+|β| (8.20)       
  2 k 
тобто для модуля різниці мають місце такі ж нерівності, як і 1  i3 = 2cos  2k   i sin   2k    2ei  3 
для модуля суми.  3  3 

Нерівності (8.18) можна було б одержати також наступним Спряжені числа. Нехай задано комплексне число α=а+ib.
шляхом. Нехай Число а—ib, яке відрізняється від α лише знаком при уявній
α=r(cos φ+i sin φ), β=r' (cos φ' +i sin φ') частині, називається числом, спряженим з α, і позначається  .
і нехай тригонометрична форма числа α+β є Нагадаємо, що при розгляді ділення комплексних чисел ми
α+β=R(cosφ+isinφ). прибігали до спряжених чисел, хоча і не вводили цієї назви.
Складаючи окремо дійсні й окремо уявні частини, одержуємо: Числом, спряженим з α , буде  , тобто можна говорити про
r cos φ+r' cos φ' = Rcosψ, пару спряжених чисел. Дійсні числа, і тільки вони, спряжені самі
r sin φ+r' sin φ'= Rsin ψ; собі.
помноживши обидві частини першої рівності на cosψ, обидві Геометрично спряжені числа є точками, симетричними щодо
частини другої — на sinψ і складаючи, одержуємо: дійсної осі (рис.8.6). Звідси випливають рівності
r (cos φ cos ψ + i sin φ sinψ)+r' (cos φ' cos ψ +i sin φ' sinψ)= |  |=|  |, arg  = -arg  (8.21)
= R(cos 2 ψ + i sin2 ψ).
Тобто
rcos (φ-ψ)+r' cos (φ'- ψ)= R.
Звідси, тому що косинус ніколи не буває більше
одиниці,випливає нерівність r+r'≥R, тобто |α|+|β|≥|α+β|.З другої
сторони , α=(α+β)-β= =(α+β)+(—β). Звідси, по доведеному й у
силу (8.19),
|α|≤|α+β|+|-β|=|α+β|+|β|,
звідки |α|-|β|≤|α+β|.
Варто помітити, що для комплексних чисел поняття «більше»
і «менше» не можуть бути розумно визначені, тому що ці числа,
на відміну від дійсних чисел, розташовуються не на прямої лінії,
точки якої природним чином упорядковані, а на площині. Тому Рис. 8.6.
21 22
Сума і добуток спряжених комплексних чисел є дійсними на спряжені заміняє γ 2 на  2 . Однак по одній з формул (8.23) —
числами. (8.26) перехід від γ 1 і γ 2 до  1 і  2 , перетворює число α в  .
Справді,
Узагальнимо усе сказане у вигляді властивостей спряжених
    2 a  чисел:
(8.22)
2
  a 2  b 2     
1)    a  ib   a  i b   a  i b   a  ib   ,
Остання рівність показує, що число  додатне навіть при α≠0. тобто, числа  і  є взаємно спряженими;
Рівність 2)  +  =2Re  ,  -  =2ilm  ;
(a-ib)+(c-id)=(a+c)-i(b+d) 3)  =  у тому і тільки у тому випадку, якщо  дійсне;
показує, що число ,яке спряжене із сумою двох чисел, дорівнює 2
сумі чисел спряжених iз співмножниками: 4)   a  ib a  ib   a 2  b 2   ;
     . (8.23) 5) |  |=|  |, arg  = -arg  , тобто точки  і 

симетричні щодо дійсної осі;
Аналогічно , з рівності
(a-ib)(c-id)=(ac-bd)-i(ad+bc) 6) 1   2   1   2 ,
випливає, що число, яке спряжене з добутком, дорівнює так як
добуткові чисел, спряжених із співмножниками:
1   2   a1  ib1  a2  ib2   a1  a2  i b1  b2  
     . (8.24)
 a1  a2  ib1  b2   a1  ib1   a2  ib2   1   2 ;
Безпосередня перевірка показує також справедливість формул
     . (8.25) 7) 1 2   1 2 , що перевіряється аналогічно властивості 6).
 1
   Якщо у властивості 7) замість 1 , підставити , одержимо
   . (8.26) 2
 
Доведемо наступне твердження: якщо число α деяким чином  
виражене через комплексні числа β1; β2 , ,.., β п за допомогою 1   1  2 ,
додавання, множення, віднімання і ділення, то, заміняючи в  2 
цьому виразі всі числа β k їх спряженими, ми одержимо число, яке звідки
спряжене з α; зокрема, якщо число α дійсне, то воно не  1  1
змінюється при заміні всіх комплексних чисел β k їх спряженими. 8)    .
Будемо доводити це твердження індукцією по п, тому що при  2  2
п=2 воно випливає з формул (8.23) — (8.26). Властивості 6) і 7) автоматично поширюються на будь-яке число
Нехай число α виражено через числа β 1; β 2 , ,.., β п , не обов'язково доданків або співмножників. Звідси
різні. У цьому виразі вказано визначений порядок, у якому
застосовуються операції додавання, множення, віднімання і      , 2
n n n
     n m
 i m  2 n  i m  2   i   і т.д.
ділення. Останнім кроком буде застосування однієї з цих Узагалі, щоб перейти від будь-якого раціонального виразу,
операцій до числа γ 1 , вираженому через числа β 1; β 2 , ,.., β k, де який містить любу кількість змінних і коефіцієнтів, до
1≤k≤п—1, і до числа γ 2 , вираженому через числа β k+1 ,.., βп. По спряженого виразу, потрібно кожну змінну і кожен коефіцієнт
індуктивному припущенню заміна чисел β 1; β 2 , ,.., β k на спряжені замінити на спряжену величину. Можна показати, що це правило
спричиняє заміну числа γ 1 на  1 а заміна чисел β k+1; β k+2 ,…,βп справедливе не тільки для раціональних виразів, але і для
23 24
ірраціональних, для сум степеневих рядів і т.д. Звідси випливає, показник степеня. Формула (8.27) вірна і для цілих від’ємних
що будь-яка рівність між комплексними виразами описаного показників. Дійсно, так як α -п =(α -1 )n , достатньо застосувати
вигляду залишається справедливою, якщо в цій рівності усюди і формулу Муавра до числа α -1 , тригонометричну форму якого дає
замінити на —i, так як при цьому ми перейдемо від рівності формула (8.17).
комплексних чисел до рівності спряжених чисел. Тому числа i і Приклади
—i алгебраїчно нерозрізнені; зокрема, помилковою є поширена 1) i 37 =i , i 122 = -1;
думка, що i=  1 , —і=—  1 , насправді  1 має два 2)(2+i5) 3 =2 3 +3•2 3 •i5+3•2 3 •i 2 5 2 +i 3 5 3 =8+i60-150-i125=-142-i65
4
значення:± i.
3 )  2  cos   i sin     2  cos   i sin    4;
4
Спряжені числа застосовуються, зокрема, якщо в дробові виду
  4 4 
1 a1  ib1 3
=      3   3   3 
 2 a2  ib2 3 cos 5  i sin 5   3 cos   5    i sin   5   
треба відокремити дійсну частину від уявної. Для цього 4)        
виконують множення чисельника і знаменника на  2 , після чого 1  7 7 
  cos   i sin  .
знаменник стає дійсним і необхідне відділення легко здійснити. 27  5 5 
Наприклад, Частковий випадок формули Муавра, а саме рівність
2  i5 2  i53  i 2  Re 6  i4  i15  19  Re  4  i 19    4 . (cos φ+isin φ) n =cos nφ+isin nφ,
Re  Re   дозволяє легко одержати формули для синуса і косинуса кратного
3  i2 3  i2 3  i 2  13  19 13  13
кута. Дійсно, розкриваючи ліву частину цієї рівності по формулі
бінома і прирівнюючи окремо дійсні і уявні частини обох частин
рівності, ми одержимо:
8.2 Піднесення комплексних чисел до степеня і
добування кореня з комплексних чисел  n  n
cos nφ =cos n φ-   cos n-2
φ• sin 2 φ+   cos n-4
φ• sin 4 φ-…,
   
Додавання, віднімання, ділення і піднесення в цілу степінь –  2  4
дії однозначні; добування же кореня п-го степеня дає завжди п
 n n-1  n n-3  n
різних значень. sin nφ=   cos φ• sin φ-   cos φ• sin 3 φ+   cos n-5
φ• sin 5 φ-
1     
Переходимо до питання про піднесення комплексних чисел до   3 5
степеня і добування з них кореня. Для піднесення числа α=а+ib у …;
цілий додатний степінь п досить застосувати до виразу (а+іb)n n
формулу бінома Ньютона (ця формула справедлива і для тут   є звичайне позначення біноміального коефіцієнта:
 
комплексних чисел, так як її доведення засновано лише на k
законі дистрибутивності), а потім скористатися рівностями  n  nn  1n  2 ...n  k  1
i2 = -1, i3 = -1, i 4 =1,   
k 1  2  3...k
звідки взагалі i =1, i4k+1 =i, i4k+2 = -1, i 4k+3 = -i.
4k
При п=2 ми приходимо до відомих формул
Якщо число α задано в тригонометричній формі, то при цілому
cos 2φ =cos 2 φ- sin 2 φ,
додатному п з формули (8.11) випливає наступна формула, яка
називається загальною формулою Муавра: sin 2φ= 2cos φ sin φ,
а при п = 3 — до формул
[r(cos φ+isin φ)] n = r n (cos nφ+isin nφ), (8.27)
тобто при піднесені комплексного числа до степеня модуль cos 3φ =cos 3 φ - 3 cos φ sin 2 φ,
підноситься до цього же степеня, а аргумент збільшується на sin 3φ= 3cos 2 φ sin φ - sin 3 φ.
25 26
Добування кореня з комплексних чисел представляє вже квадратного кореня з комплексного числа завжди можливе і дає
набагато більше труднощів. Почнемо з добування квадратного два значення, які відрізняються одне від одного знаком.
кореня з числа α=a+ib. Ми не знаємо поки, чи існує таке Зокрема, тепер робиться можливим добування квадратного
комплексне число, квадрат якого дорівнює α. Припустимо, що кореня и з від’ємного дійсного числа, причому значення цього
таке число и+iv існує, тобто, уживаючи звичайну символіку, кореня будуть чисто уявними. Справді, якщо а<0 і b=0,
можна написати то
a  ib = и+iv. a 2  b 2  a,
2
З рівності (и+iv) = a+ib так як цей корінь повинен бути додатним ,а тоді
випливає 1
u2  a  a   0,
u 2  v2  a  2
. (8.28)
2uv  b  тобто и=0, звідки a  iv .
Підносячи до квадрату обидві частини кожну з рівностей (8.28), а Приклад.
потім складаючи їх, одержуємо: Нехай
α=21-i20.
u 2
 v2 
2

 4u 2 v 2  u 2  v 2  2
 a2  b2 ,
Тоді
звідки
a 2  b 2  441  400  29 .
u 2  v2   a2  b2 Тому
додатний знак узятий тому, що числа и і v дійсні, а тому ліва
1
частина рівності додатна. З цієї рівності і з першої з рівностей u2  21  29   25, v 2  1  21  29   4,
(8.28) одержуємо: 2 2
звідки и=±5, v=±2.
u2 
1
2

a  a2  b2 ,  Знаки и і v повинні бути різними через від’ємності b ,
21  i 20   5  i 2 .
1

v2   a  a 2  b2
2
 Спроби добування коренів з комплексних чисел, заданих у
вигляді а+ib більш високого степеня, ніж другий, натрапляють на
Ми приходимо, добуваючи квадратні корені, до двох значень для нездоланні труднощі. Так, якби ми захотіли таким же методом, як
и, які відрізняються одне від одного знаком, а також до двох вище, добути з числа а+ib кубовий корінь, то повинні були б
значень для v. Усі ці значення будуть дійсними, тому що розв’язати деяке допоміжне кубове рівняння. З іншого боку,
квадратні корені будуть добуватися при будь-яких а і b з тригонометрична форма досить добре пристосована для
додатних чисел. Отримані значення для и і v не можна добування коренів будь-якого степеня і, користуючись нею, ми
комбінувати між собою довільним чином, тому що, через другу з зараз розв’яжемо це питання.
рівностей (8.28), знак добутку uv повинний збігатися зі знаком b. Нехай потрібно добути корінь п-го степеня з числа
Це дає дві можливі комбінації значень и і v , тобто два числа α=r(cosφ+i sinφ).
вигляду u+iv, які можуть служити значеннями квадратного Припустимо, що це зробити можна і що в результаті
кореня з числа α; ці числа відрізняються одне від одного знаком. виходить число ρ(cosθ+i sinθ), тобто.
Елементарна, хоча і громіздка, перевірка (піднесення отриманих [ρ(cosθ+i sinθ)] n = r(cosφ+i sinφ). (8.29)
чисел до квадрату, окремо для випадку b>0 і для випадку b<0) Тоді по формулі Муавра,
показує, що знайдені нами числа дійсно є значеннями
квадратного кореня з числа α. Таким чином, добування ρ n = r , тобто ρ= n r ,
27 28
де в правій частині стоїть однозначно визначене додатне Приклади.

значення кореня n-го степеня з додатного дійсного числа r. З  3 3 
іншого боку, аргумент лівої частини рівності (8.29) є пθ. Не    2k   2k 
можна стверджувати, однак, що пθ дорівнює φ, так як ці кути 1)   3 2 cos 3   i sin 3    3
2  cos 4  i sin 4 ;
можуть у дійсності відрізнятися на доданок, що є деяким  4 4   3 3 
цілим кратним числа 2π. Тому nθ=φ+2kπ, де k – ціле число,  
звідки  
  2k k=0:  0  3 2  cos  i sin ;
  4 4
n
Зворотно, якщо ми беремо число  11 11 
k=1: 1  3 2  cos   i sin  ;
n    2 k   2 k   12 12 
r  cos  i sin ,
 n n   19 19 
k=2:  2  3 2  cos   i sin  ;
то при будь-якому цілому k, додатному або від’ємному, п-  12 12 
ий степінь цього числа дорівнює α. Таким чином,  
   2k   2k   2k  2k
r cos   i sin   = n r  cos  
n
 i sin . (8.30) 2)   i  cos  i sin  cos 2  i sin 2 ;
 n n  2 2 2 2
Придаючи k різні значення, ми не завжди будемо одержувати   2 2 5 5
різні значення шуканого кореня. Дійсно, при  0  cos  i sin  i ; 1  cos   i sin     0
k = 0, 1, 2, ..., п-1 (8.31) 4 4 2 2 4 4
  2k   2k 
3)   3  8  3 8cos   i sin    2 cos
ми одержимо п значень кореня, які усі будуть різними,
тому що збільшення k на одиницю спричиняє збільшення
 i sin ;
 3 3 
аргументу на 2π/n. Нехай тепер k довільне. Якщо
k=nq+r, 0≤r≤ п — 1, то   
 0  2 cos  i sin   1  i 3;
  2k   2nq  r    2r  3 3
   2q ,
n n n 1  2cos   i sin    2;
тобто значення аргументу при нашому k відрізняється від  5 5 
значення аргументу при k=r на число, кратне 2π; ми одержуємо,  2  2 cos  i sin   1  i 3.
отже, таке ж значення кореня, як при значенні k, рівному r, тобто  3 3 
який входить в систему (8.31).
Таким чином, добування кореня п-го степеня з комплексного Корені з одиниці. Особливо важливий випадок добування
числа α завжди можливе і дає п різних значень. Усі значення кореня п-го степеня з числа 1. Цей корінь має п значень,
кореня п-го степеня розташовані на колі радіуса причому ,
через рівність 1 = cos 0+i sin 0 і формули (8.30), усі ці значення
n  або, як ми будемо говорити, усі корені п-го степеня з
с центром у нулі і поділяють це коло на п рівних частин. одиниці, даються формулою
n
Зокрема, корінь п-го степеня з дійсного числа а також має п 1 = cos(2kπ/n)+i sin(2kπ/n); k=0, 1, …, n-1... (8.32)
різних значень; дійсних серед цих значень буде два, одне або Дійсні значення кореня п-го степеня з одиниці виходять з
жодного в залежності від знака а і парності п. формули (8.32) при значеннях k=0 і π/2, якщо п парний і
29 30
при k=0, якщо п непарний. На комплексній площині корені п-го що якщо ми будемо розглядати всю сукупність коренів п-го
степеня з одиниці розташовані на колі одиничного круга і степеня з одиниці, то деякі з цих коренів уже будуть коренями
поділяють його на п рівних дуг; однією з точок ділення служить п′-го степеня з одиниці для деяких п', що є дільниками числа п.
число 1. Звідси випливає, що ті з коренів п-го степеня з одиниці, Для всякого п існують такі корені п-го степеня з одиниці, що не
які не є дійсними, розташовані симетрично відносно дійсної осі, є коренями з одиниці ніякого меншого степеня. Такі корені
тобто попарно спряжені. називаються першообразними коренями п-го степеня з одиниці.
Квадратний корінь з одиниці має два значення: 1 та —1, Їх існування випливає з формули (8.32): якщо значення кореня,
корінь четвертого степеня з одиниці — чотири значення: 1, —1, яке відповідає даному значенню k, ми позначимо через ε k (так
i та —i. Для подальшого корисно запам'ятати, значення що ε 0 =1) , то на підставі формули Муавра (8.27)
кубового кореня з одиниці. Це будуть, через (8.32), числа ε k 1= ε k .
cos(2kπ/3)+isin(2kπ/3), де k=0, 1,2, тобто, крім самої одиниці, Ніякий степінь числа ε 1, менше, ніж п-й , не буде, отже,
також спряжені між собою числа дорівнювати 1, тобто
2 2 1 3  ε 1 =cos(2π/п)+isin(2π/п)
1  cos  i sin  i , є першообразним коренем.
3 3 2 2  (8.33)
 Корінь п-го степеня з одиниці ε тоді і тільки тоді буде
4 4 1 3  першообразним, якщо його степені ε k , k = 0, 1, ..., п—1, різні,
 2  cos  i sin   i .
3 3 2 2  тобто якщо ними вичерпуються всі корені п-го степеня з
Усі значення кореня п-го степеня з комплексного числа α одиниці.
можна одержати множенням одного з цих значень на всі корені Дійсно, якщо всі зазначені степені числа ε різні, то ε буде,
п-го степеня з одиниці. Дійсно, нехай β буде одне зі значень мабуть, першообразним коренем п-го степеня. Якщо ж,
кореня п-го степеня з числа α, тобто β п =α а ε - довільне наприклад, ε k =ε l при 0 ≤k<l≤n-1, то ε l-k =1, тобто, через
значення кореня п-го степеня з одиниці, тобто ε п =1. Тоді нерівності 1≤ l–k≤n-1 , корінь ε не буде першообразним.
(βε)п =βп ε п =α, тобто βε також буде одним зі значень для n  . Число ε 1 , яке знайдене вище, у загальному випадку — не
єдиний першообразний корінь п-го степеня. Для знаходження
Помноживши β на кожний з коренів п-го степеня з одиниці, ми
всіх цих коренів служить наступна теорема.
одержуємо п різних значень кореня п-го степеня з числа α,
Якщо ε є першообразний корінь п-го степеня з одиниці, то
тобто всі значення цього кореня.
число ε k тоді і тільки тоді буде першообразним коренем п-го
Приклади.
степеня, якщо k взаємно просто з п.
1) Одне зі значень кубового кореня з —8 є —2.
Справді, нехай d буде найбільшим загальним дільником чисел k
Два інших будуть, через (8.33), числа —2ε 1 = 1—i√3 та
і n. Якщо d> 1 і k=dk', п=dn', то
—2ε 2 = 1 +i√3 (див. вище приклад 3)).
4
(ε k) n'= ε kn' = ε k'n =(εn ) k' =1,
2) 81 має чотири значення: 3, —3, i3, —i3. k
тобто корінь ε виявився коренем n'-го степеня з одиниці.
Добуток двох коренів п-го степеня з одиниці сам є корінь п- Нехай, з іншого боку, d=1 і нехай, разом з тим, число ε k
го степеня з одиниці. Дійсно, якщо ε п =1 і η п =1, то (εη)п =ε п ηп = 1. виявляється коренем m-го степеня з одиниці, 1≤т<п. Таким
Далі, число, зворотне кореневі п-го степеня з одиниці, саме є чином
такий же корінь. Справді, нехай ε п =1 . Тоді з ε·ε -1 =1 випливає (ε k) m= εkm =1
ε п ·(ε -1 ) п =1, тобто (ε -1 )п =1. Узагалі, усякий степінь кореня п-го Так як число ε є першообразний корінь п-го степеня з одиниці,
степеня з одиниці є також корінь п-го степеня з одиниці. тобто лише його степені з показниками , які кратні п, можуть
Усякий корінь k-го степеня з одиниці буде також коренем l- бути рівними одиниці, то число km буде кратним п. Звідси
го степеня з одиниці для всякого l, кратного k. Звідси випливає,
31 32
виходить, однак, так як 1≤m<n, то числа k і п не можуть бути Символ ρφ є оператор розтягування і повороту (Drehstreckung-
взаємно простими в протиріччі з припущенням. operaior. Якщо ρ<1, то фактично відбувається не розтягування, а
Таким чином, число первісних коренів п-го степеня з стиск), що діє на вектор а. Якщо ρ=1, то маємо оператор
одиниці дорівнює числу цілих додатних чисел k, менших п і „чистого" повороту.
взаємно простих з ним. Вираз для цього числа, яке позначається Скалярний множник як оператор. Множення скаляра λ на
через φ(п), можна знайти в будь-якому курсі теорії чисел. вектор а дає вектор b, колінеарний а: λа=b. Можна розглядати
Якщо р — просте число, то першообразними коренями р-го додатний скаляр як оператор вигляду ρ 0 , а від′ємний скаляр —
степеня з одиниці будуть усі ці корені, крім самої одиниці. З як оператор вигляду ρ π , наприклад:
іншого боку, серед коренів четвертого степеня з одиниці 2 0 а=2а, 2 π а=-2а
першообразними будуть i та —i, але не 1 та —1. Множення і ділення операторів. Послідовна дія двох
Алгебраїчні функції комплексної змінної. Якщо величина операторів   і  на вектор а розтягує а в ρ'.ρ" раз і
α є комплексною змінною (величиною, що приймає будь-яке
комплексне значення α=a+ib), то результат проведення над α (і, повертає його на кут φ'+φ", тобто відповідає операторові
може бути, деякими сталими) визначених алгебраїчних дій є (ρ'.ρ" ) φ' + φ" :   •  а=(ρ'.ρ" ) φ' + φ " а
алгебраїчною функцією цієї змінної w=f(  ). Такими є, Цей оператор називається добутком операторів
наприклад, функції
 =   •  , якщо ρ=ρ'ρ" і φ=φ'+φ" .
1   i
w=c  +d, w=, w=  2 , w= , w=  2  c 2 . Ділення операторів - дія, зворотна множенню:
  i   
8.3. Комплексні числа як оператори   , якщо   і φ=φ'-φ"
Оператори розтягування і повороту. В електротехніці, де   
векторами зображуються синусоїдальні величини, розглядається Додавання і віднімання операторів.
задача переходу від даного вектора а (сила струму) до іншого
вектора b (напруга). Це виконується множенням довжини Нехай два оператори   і  діють на один вектор а:   а=b
вектора а на додатне число ρ і поворотом вектора на деякий кут і  a=c
φ (проти годинної стрілки, якщо φ>0, і по годинній стрілці,
якщо φ < 0). Такий перехід від а до b відзначають рівністю: ρ φ а Сумою (різницею) цих операторів називається оператор  ,
= b (на рис.8.7, наприклад, 2 π/4 а=b). який, діючи на вектор а, дає вектор, що є сумою (різницею)
векторів b і с (рис.8.8)   ±  =  ,
якщо   а ±  а =  а.
Рис. 8.7.
Рис. 8.8.
33 34
Піднесення оператора до степеня і витяг кореня з 8.4. Комплексні функції від дійсного аргументу
оператора визначаються як повторне множення і дія, зворотна Означення і властивості. Іноді приходиться розглядати
йому: такі функції, для яких хоча незалежна змінна дійсна, але сама
(  ) п =(  п ) пφ, функція приймає комплексні значення. Прикладами можуть
служити
n    
n   2 k . . 1)z=(t+i) 3 ;
n
2) z= Me pt (p=a+iω) і т.д.
Властивість оператора 1π/2 . Оператор 1π/2 (поворот проти тут незалежна змінна позначена буквою t, а функція — буквою z.
годинної стрілки на прямий кут без зміни довжини вектора) при Якщо розкласти значення функції на дійсну і уявну частини,
піднесені до квадрату дає 1 π , тобто оператор —1: z=x+iy, то кожна з цих частин буде функцією t (тут x і y – дійсні
(1π/2 ) 2 =-1, числа, а i – уявна одиниця); так, у приведених прикладах
(1π/2 ) 2 а =-а. одержимо
Ця властивість дозволяє позначити оператор 1 π/2 символом i. 1)z=t3 -3t, y= 3t2 -1; 2)x= Meat cos ωt, y= Me at sin ωt
На рис. 8.9 b = iа. У загальному випадку, якщо
z=f(t)=φ(t)+iψ(t), (8.34)
то ми одержуємо
x=φ(t), y=ψ(t); (8.35)
Зворотно, від (8.35) можна перейти до (8.34). Таким чином,
завдання комплексної функції від дійсного аргументу
рівнозначно завданню двох звичайних, дійсних функцій від того
ж аргументу. Ця картина зовсім аналогічна завданню векторної
Рис. 8.9. Рис. 8.10. функції від скалярного аргументу; аналогія стане ще більшою,
якщо витлумачувати комплексні числа як вектори.
У результаті теорія комплексних функцій від дійсного
Комплексна форма оператора. Розкладаючи вектор b=  а на аргументу не має істотно нових рис у порівнянні з теорією
суму двох векторів, один із яких колініарний а, а інший дійсних функцій. Зокрема, визначення безперервності, похідної і
перпендикулярний до нього:  а =αа+іβа т.п. переносяться без змін. При цьому усі формули
диференціювання зберігаються, наприклад.
одержуємо, одночасно і розкладання оператора  на суму: [(t+i) 3 ]′=3(t+i) 2 , (Me pt)′= Mpe pt і т.п.
оператора розтягування (α) і оператора повороту на 90° з Зображується функція (8.34) лінією в комплексній площині з
параметричними рівняннями (8.35).
розтягуванням (βі) (рис. 8.10):  При застосуванні функцій вигляду (8.34) треба мати на увазі
=α+βі наступні очевидні властивості:
Алгебра операторів. Оператори розтягування і повороту є однією якщо комплексні функції складаються, то і їх дійсні частини
з інтерпретацій комплексних чисел, і алгебра операторів складаються , а також їх уявні частини складаються;
зводиться до алгебри комплексних чисел. Оператор  якщо комплексна функція збільшується на дійсну сталу або
дійсну функцію, то дійсна і уявна частини одержують той же
відповідає комплексному числу з модулем  і аргументом φ: множник;
iφ якщо комплексну функцію продиференціювати, то над її
 =  e =  (cosφ+isinφ).
дійсною і уявною частинами виконується та ж дія.
35 36
Формулами ці властивості можна записати так:

Rе[f 1 (t)+f 2 (t)] = Rе f1 (t)+ Rе f2 (t) і т.д. Узявши уявну частину від U(t), ми приходимо остаточно до
Ці властивості дають можливість, замість того щоб робити висновку, що: u 1 (t)+u 2 (t)=M sin (ωt+α), де M і α знаходяться з
зазначені дії над дійсною або уявною частиною, здійснити ці дії рівностей (8.37).
над усією комплексною функцією, а від результату взяти дійсну Аналогічний результат виходить при накладанні будь-якого
або відповідно уявну частину. Такий перехід до комплексних числа гармонійних коливань, що відбуваються з однаковою
величин зі зворотним переходом до дійсних величин які частотою. Перевага експоненти (8.36) перед тригонометричними
шукаються може виявитися простіше і наочніше, ніж функціями особливо виявляються при диференціюванні:
безпосередні дії над дійсними величинами. dU =Me i(ωt+α) iω= iωU .
Застосування комплексних функцій для опису коливань. dt
Функцію Виходячи з дій над комплексними числами одержуємо вектор, що
U(t)=Me i(ωt+α) =Mcos (ωt+α) + iMsin (ωt+α) (M>0, ω>0) (8.36) також рівномірно обертається з кутовою швидкістю ω, але
зручно застосувати для дослідження гармонійних коливань. Для випереджаючий U на 90° і що має модуль у ω раз більший.
цього треба помітити, що величина (8.36) має модуль М і При подальших диференціюваннях ці поворот і розтягування
аргумент ωt+α, тобто вона представлена вектором сталої повторюються. Покажемо застосування функції вигляду (8.36) к
довжини, який рівномірно обертається з кутовою швидкістю ω розрахунку сталого струму в ланцюзі з активним опором і
Розглянемо, наприклад, накладення коливань, які індуктивністю (рис. 8.12), якщо до ланцюга підключено джерело
відбуваються з однаковою частотою. Нехай треба скласти напруги, що змінюється по гармонійному закону φ=φ 0 sin (ωt+β).
дві величини: При цьому в ланцюзі виникає струм, що також змінюється по
u 1 (t)= M j sin (ωt+α 1 ) і u 2 (t)=M 2 sin (ωt+α 2 ) . гармонійному закону j=j 0 sin (ωt+α) , однак j 0 і α нам заздалегідь
Для цього уведемо відповідні комплексні величини не відомі.
i(ωt+α ) i(ωt+α )
U 1 (t) = M1 e 1 і U 2 (t) = M 2 e 2
у яких і 1 і і 2 будуть служити уявними частинами.
Вектори U 1 (t) і U 2 (t) рівномірно обертаються з кутовою
швидкістю ω, виходить, і вектор U 1 (t)+U 2 (t) рівномірно
обертається з тією же швидкістю і тому його можна представити
у вигляді (8.36). Щоб знайти М і α, досить розглянути картину в
момент t=0 (рис. 8.11); з неї, проектуючи на осі координат,
одержимо Рис. 8.12.
M cos α = M 1 cos α 1 + M 2 cos α 2 , Прирівнюючи φ сумі падінь напруг на R і L на основі
M sin α= M1 sin α 1 + M2 sin α 2 (8.37) відомих у фізиці законів, одержимо основне рівняння задачі
dj
Rj+L =φ.
dt
Уведемо поняття комплексної напруги і комплексної сили
струму по формулах
i(ωt+β) i(ωt+α)
Ф=φ 0 e , J=j0 e ;
«дійсні» напруга і сила струму служать уявними частинами цих
виразів. У силу властивостей, які описані у попередньому розділі,
Рис. 8.11. для одержання j треба розв’язати рівняння
37 38
Аналітичні функції.Функція w~.

RJ+L dJ   ,
dt Нехай w=f(z), w+∆w=f(z+∆z) (рис. 8.14).
а від відповіді взяти уявну частину. Відповідно до формули (8.38)
одержуємо

RJ+LiωJ= Ф, тобто J= . (8.39)
R  i L
Ми бачимо, що індуктивність L можна витлумачити як якийсь
опір, чисельно рівний iωL; це значення називається удаваним
опором або імпедансом елемента L. Записавши (R+iωL)-1 у
показниковій формі re -i υ, з (8.39) одержимо Рис. 8.14.
Будемо зменшувати абсолютну величину ∆z, не змінюючи його
L аргументу (напрямлення). Функція w називається безперервною у
j 0 =r φ 0= φ 0 (R2 +ω 2 L 2 ) -1/2 , α= β-arctg .
R точці х, якщо | ∆w|→0 при |∆z |→0 і при будь-якому напрямленні
Перетворення площини. Функція w=f(z), де z=x+iy і w=u+iv, ∆z. Розглянемо комплексне число
визначена, якщо відомі дві функції від двох дійсних змінних: ~  lim w ;
u=u(х,у),v=v(х,у). w
z  0 z
Функція комплексного змінного робить перетворення
площини z у площину w: кожна точка z 1 переходить у відповідну воно, узагалі кажучи, залежить як від числа z (є функцією z), так і
точку w1 , геометричні образи (криві, області) площини z при від напрямлення ∆z. Так як
переході в площину w перетворяться в інші. Крива х=х(t), y=y(t) ~  w
w
переходить у криву u=u[x(t), y(t)], v=v[x(t), y(t)] (t — параметр). z
Координатні лінії y=c переходять в u=u(х, с), v=v(x, с), де х — (з точністю до нескінченно малих), то
параметр; координатні лінії х=с 1 переходять у u=u(c 1 ,у),
v= v(c 1 ,у), де y — параметр. ~  w
w
Приклад відображення: u=2х+у, v=x+2y (рис. 8.13). Лінії z
y=c переходять у и=2х+c, v=x+2c, тобто в прямі ~  arg ∆w—arg ∆z: модуль w~ показує, у скільки разів при
і arg w
u 3 перетворенні площини збільшується довжина вектора ∆z, а
v   c;
2 2 аргумент w ~ показує, на який кут повертається вектор ∆z при
аналогічно, лінії х=с 1 у прямі v=2u-3c 1 ,заштрихована область переході до ∆w .
переходить у заштриховану. Аналітичні функції. Якщо в даній точці z число w~ те саме
для всіх напрямлень ∆z, то функція w називається голоморфною
(інакше: правильною, регулярною, моногеною) у цій точці.
Функція, яка голоморфна у всіх точках деякої області,
називається аналітичною в цій області, a w ~ , яка є в цьому
випадку функцією тільки від z, називається похідною від функції
w і позначається dw/dz або w′:
w
Рис.8. 13. w  lim
z  0 z
39 40
Необхідні і достатні умови аналітичності функції w=f(z): треба задану функцію f(x) розкласти в ряд Тейлора по степеням х
u v u v або степеням х — а, де а — яке-небудь дійсне число, після чого
 ;  (умови Коши-Римана). замінити х на z і позначити суму отриманого ряду через f(z). Так,
x y y x подібно (8.41), одержуємо для комплексних z
Наприклад: функція w=z 2 (u=x 2 —у 2 ,v=2xy) - аналітична z3 z5 z 7
усюди; функція u=2х+у, v=x+2y— не аналітична ніде. sin z  z     ... , (8.43)
Якщо функція є аналітичною в деякій області за винятком 3! 5! 7!
деяких окремих її точок, то такі точки, у яких функція z2 z4 z6
cos z  1     ... . (8.44)
неголоморфна, називаються особливими. Для аналітичної функції 2! 4! 6!
и і v є гармонійними функціями, тобто задовольняють рівнянню і т.д. При цьому, як ми побачимо далі, всі основні формули, що
Лапласа: мають характер тотожних рівностей і справедливі для дійсних
 2u  2u  2v  2 v значень аргументу (такі, наприклад, як sin(— x)≡— sinx,
u  2  2  0, v  2  2  0 . sin 2 x+cos 2 x≡1 і т.п.), залишаються в силі і для комплексних його
x y x y значень. На основі приведених формул розкривається глибокий
Знаючи гармонійну функцію и, можна з точністю до сталого зв'язок показникової функції з тригонометричними. Саме, якщо в
доданка визначити спряжену з нею гармонійну функцію v з умов (8.41) підставити iz замість z, ми одержимо
Коши-Римана:
 1 1 1 1 1 1 1 
 2u  2u   u  u  eiz  1  iz  z 2  iz 3  z 4  iz 5  z 6  iz 7  ...  =
  0, де     y   1! 2! 3! 4! 5! 6! 7! 
x 2 y 2 x  y x x   1 2 1 3 1 4 1 5 1 6 1 7 
і, аналогічно, по v визначити и. = 1  z  iz  z  iz  z  iz  ...
Формула Эйлера. Перейдемо до трансцендентних дій над  2! 3! 4! 5! 6! 7! 
комплексними числами. Раніше ми бачили, що для дійсних х Звідси за допомогою (8.43) і (8.44) виводимо дуже важливу
1 1 1 формулу Ейлера
e x  1  x  x 2  x3  ... (8.40) e iz =cosz+isinz. (8.45)
1! 2! 3! Застосовується також формула
Якщо замість х поставити z, одержимо визначення експоненти з
e-iz = e i(-z) =cos(-z)+isin(-z)=cosz-isinz
комплексним показником: по визначенню
і випливаючі з неї і (8.45) формули
1 1 1 (8.41)
e z  1  z  z 2  z 3  ... eiz  e iz , eiz  e iz .
1! 2! 3! cos z  sin z  (8.46)
Далі ми побачимо, що це визначення має сенс для всіх z, а також 2 i2
що при цьому зберігається основна властивість експоненти: З формули Эйлера (8.45) на основі властивості (8.42)
z1  z 2 одержуємо вираз для експоненти з будь-яким комплексним
e z1 e z 2 = e (8.42) показником
Формули (8.40) і (8.41) показують, що в окремому випадку, е z =e x+iy =e x e iy =e x (cos у +i sin у). (8.47)
коли z дійсне, це нове визначення е z збігається зі старим; узагалі Порівняння з тригонометричною формою показує, що
всяке нове визначення не повинне суперечити уже установленим |е z |= е x , arg е z =y+2kπ . (8.48)
фактам. У той же час формула (8.42) підтверджує доцільність Зокрема видно, що завжди
саме даного визначення е z . Подібним чином можна стандартним |е z |>0 , тобто |е z |≠0.
способом визначити для комплексних значень аргументу функції, Якщо у формулі (8.47) замість е z писати z , то на підставі (8.48)
спочатку заданих лише для дійсних значень аргументу. Для цього одержимо
41 42
z =|z| (cos arg z +i sin arg z) =|z| e i argz =ρe iφ . Так як дійсні додатні числа - це частковий випадок
Така «показникова форма» комплексного числа буває комплексних, то і їх логарифм має нескінченне число значень, з
зручна для виконання над ним алгебраїчних дій. них одне— «звичайне», дійсне, а інші — уявні. Наприклад
З формул (8.46) випливають співвідношення між Ln1=ln1+ i0+ i2kπ = i2kπ (k=0, ±1, ±2, …);
тригонометричними і гіперболічними функціями: cosz=ch iz, при k=0 одержуємо старе значення ln 1=0, але також за
sin z =sh iz/i, тобто sh iz =isin z. Звідси, підставивши iz замість логарифм 1 можна прийняти i2π, -i2π, i4π і т.п. Перевіримо це
z, одержимо також cos iz= ch z, sin i= i sh z. ще раз:
У цьому складається причина глибокого зв'язку між e i2kπ = (cos2kπ +isin2kπ)=1+i0=1 (k=0, ±1, ±2, …); (8.50)
зазначеними функціями, і на основі цього зв'язку можна Від’ємні числа також мають логарифми, однак усі їх значення
переходити від співвідношень між тригонометричними уявні. Наприклад,
функціями до співвідношень для гіперболічних функцій і Ln(- 1)= iπ(2k+1).
зворотно. За допомогою логарифмів визначається піднесення комплексного
За допомогою формул (8.46) легко одержати також вираз числа до будь-якого комплексного степеня:
степенів синуса і косинуса через тригонометричні функції
кратних аргументів (дуг); наприклад:
z

z1 2  e Ln z1 
z2
 e z 2 Ln z1 ,
3 причому права частина обчислюється по формулі (8.47). Так як
3  eix  e ix  ei 3 x  3eix  3e ix  e i 3 x логарифми мають нескінченне число значень, то і увесь степень
cos x     
 2  8 має, узагалі говорячи, нескінченне число значень.
Конформні відображення. Перетворення площини,
ei 3 x  e i 3 x 3 ix cos 3x 3 cos x
 
 e  e ix    здійснюване аналітичною функцією, володіє важливою
8 8 4 4 властивістю; в околиці точки z, для якої w′ ≠0, нескінченно малі
і т.п. Таке перетворення застосовується при інтегруванні. вектори всіх напрямлень:
Логарифми комплексних чисел. Означення «комплексних 1) збільшуються (або зменшуються) по своїй довжині в одне і те
логарифмів» дається таке ж, як дійсних: логарифм числа z — це ж число раз, рівне |w′ | (з точністю до нескінченно малих вищого
число w, для якого z=e w. Щоб знайти, чому дорівнює порядку), і 2) повертаються на той самий кут, рівний arg w'. У
такий логарифм, позначимо такий спосіб фігури в нескінченно малій області перетворюються
z=  (cosφ+isinφ), w=u+iv. в собі подібні —зберігають форму (рис.8.15).
Тоді з формули (8.47) одержуємо
 (cosφ+isinφ)=z=e w =e n (cosv+isinv)
Звідси, тому що и і v дійсні
e n =  , тобто u=ln  , v=φ+2kπ (k - ціле),
де під ln ρ розуміється «звичайний», дійсний логарифм додатного
числа. Отже,
Lnz=u+iv= ln  +iφ+ i2kπ =ln|z| +iargz ,
де під Ln розуміється сукупність усіх значень логарифма. Отже, Рис. 8.15.
логарифм комплексного числа має нескінченну кількість різних Таке перетворення називається конформним відображенням.
значень. Єдиним виключенням є число «нуль», що не має Фігури кінцевих розмірів спотворюються, але кути між двома
логарифма; можна умовно написати, що Ln 0=—∞+iv , де v- кривими зберігаються (консерватизм кутів, рис.8.16).
довільне.
43 44
4) (3 — і7) + (—3 + і7) = (3 — 3) + і(—7 + 7) = 0 + і0.

2.Приклади віднімання комплексних чисел
1) (5 + і6) - (3 + і7) = (5 - 3) + і(6 - 7) = 2 - і;
2) (2 + і )— (9 + і) = (2 - 9) + і(1 - 1) = —7 + і0,
3) (3 + і4) — (3 — і) = (3 — 3) + і(4 + l) = 0 + і5.
4) (7 — і )— (7 — і )= (7 - 7) + і(-1 + \) = 0 + і0.
3.Приклади множення комплексних чисел
1) (2 + і3) (6 — і5) = 12 —i10 + і18—і215 = (12+ 15) +і(18 - 10) = 27 + і8;
2) (4 + i) (4 — і) = 16 — і4 + і4 — i2 = (16+l)+і(—4 + 4) = 17 +i0;
3) (1 + i)2 = (1 +i) (1+і) = 1 + i+i+ i2 = (1 - 1) ++ і2 = 0 + і2.
Рис. 8.16. 4.Приклади ділення комплексних чисел
Зокрема, координатні лінії х=const і у=const у конформному Знайти відношення
відображенні перетворяться в два сімейства взаємно 9  i7
ортогональних кривих і, зворотно, для будь-якого конформного
відображення існує деяка ортогональна сітка кривих, що 2  i3
перетвориться в прямокутну декартову сітку. У прикладі: Розв’язання. Нехай
и=2x+y, v=x+2y ортогональність порушується; у прикладі w=z 2 9  i7
вона зберігається; координатні лінії переходять у два сімейства  x  iy.
2  i3
софокусних парабол (рис. 8.17).
Тоді
У точці z=0 маємо w′ =0 - конформність порушується. Перший
координатний квадрант переходить у верхню напівплощину.
(х + іy) (2 - і3) = 9 - і7,
Конформні відображення застосовуються в електротехніці, 2х + і2y — і3x — i23y - 9 — і7,
гідро- і аеромеханіці й інших прикладних питаннях. (2x + 3y) + і(2y — 3x) = 9 — і7.
Звідси
 2x  3 y  9

 3 x  2 y  7
Розв’язуючи цю систему, знаходимо х=3, у=1. Тому
9  i7
 3  i.
2  i3
5. Приклади запису комплексних чисел в тригонометричній
формі.
1) Записати в тригонометричній формі комплексне число 1+ і.
Рис.8.17
Знайдемо модуль r і аргумент φ цього числа,
Мікромодуль 18
Приклади розв’язання типових задач r  12  22  2 .
Отже,
1.Приклади складання комплексних чисел 1 , 1 ,
1) (1 + i) + (2 + і3) = (1 + 2) + і(1 + 3) = 3 + і4; sin   cos  
2) (5 + і6) + (7 - і6) = (5 + 7) +і(6 - 6) = 12 + і0; 2 2
3) (4 + і9) + (-4 + і) = (4 - 4) + і(9 + 1) = 0 + і10; звідки
45 46
 Комплексному числу 3 відповідає вектор OA , який закінчується

  2n .
4 в точці осі х з абсцисою 3 (рис. 8.19). Довжина такого вектора
Таким чином дорівнює 3, а кут, який він утворить з віссю абсцис, дорівнює 0.
Тому
    3 = 3 (cos 0 + i sin 0).
1+і = 2 cos  2n   i sin   2n  . 5) Записати в тригонометричній формі комплексне число —5.
 4  4  
Комплексному числу —5 відповідає вектор OA , який
де п — будь-яке ціле число. Зазвичай, з нескінченної множини
закінчується в точці осі х з абсцисою —5 (рис. 8.20). Довжина
значень аргументу комплексного числа вибирають те, яке
знаходиться в інтервалі між 0 і 2π. У даному випадку таким такого вектора дорівнює 5, а кут, який він утв орить з віссю
абсцис, дорівнює π. Тому
значенням є π/4. Тому
—5 = 5 (cos π + i sin π).
 
l + i = 2 cos  2n   i sin   2n 
 
 4 4 
    
2) Записати в тригонометричній формі комплексне число √3— i.
Маємо:
3 1
r  3  1  2; cos  , sin    .
2 2
Тому з точністю до кута, кратного 2π, φ= (11/6)π; отже,
11 11
√3— i= 2 cos   i sin  
 6 6 
3). Записати в тригонометричній формі комплексне число i.
Комплексному числу i відповідає вектор OA , який закінчується в Рис. 8.20.
точці А осі у з ординатою 1 (рис. 8.18).
6. Множення комплексних чисел, заданих в тригонометричній
формі .
1) 2 (cos 130° + i sin 130°) • 3 (cos 230° + i sin 230°) =
=6 (cos 360° + i sin 360°) = 6;
2) 5(cos 47° + i sin 47°) • 4 (cos 13° + і sin 13°) = 20 (cos 60° + i sin 60°) =
= 20  1  i 3  =10+і10√3.
2 2 

Рис. 8.18. Рис. 8.19. 7. Ділення комплексних чисел, заданих в тригонометричній
Довжина такого вектора дорівнює 1, а кут, який він утворить з формі
1) 2cos 150  i sin 150   2 cos 45o  i sin 45o   2  2  i 2   2 1  i 
o o
віссю абсцис, дорівнює π/2. Тому
  3cos 105o  i sin 105o  3 3  2 2  2
i  cos  i sin .
2 2 o o
2) cos 70  i sin 70  cos  30 o   i sin  30 o   cos 30 o  i sin 30 o  3  i 1
4) Записати в тригонометричній формі комплексне число 3. o o
cos 100  i sin 100 2 2
47 48
8. Знайти всі значення кореня 4-го степеня з числа i. Маючи на увазі, що

  2 1 2 3 4 1 4 3
Представивши i у вигляді t  cos  i sin —, знайдемо, cos   ; sin  ; cos   ; sin  ,
2 2 3 2 3 2 3 2 3 2
4 отримуємо:
що модулі всіх коренів рівні 1  1 , а аргументи
  2  4  6 1 3 1 3
;  ;  ;  , x1  1; x2    i ; x3    i .
8 8 4 8 4 8 4 2 2 2 2
або На рис. 8.21 точки А,В,С є геометричними зображеннями
 3 9 13 отриманих коренів.
; ; ; .
8 8 8 8
Тому коренями 4-го степеня з числа i є числа:
 
cos  i sin ;
8 8
5 5
cos   i sin  ;
8 8
9 9
cos   i sin  ;
8 8 Рис. 8.21.
13 13 10. Розв’язати рівняння
cos   i sin  .
8 8 х 4 =1
9. Знайти всі значення кубового кореня з одиниці. ( Нагадаємо, що рівняння вигляду х п =А називається двучленим.)
Розв’язання. Представимо одиницю в тригонометричній формі: Розв’язання.
1=cos0+isin0. 2k 2k
Користуючись формулою x  4 cos 2k  i sin 2k  cos  i sin .
4 4
   2k   2k 
n
r cos  i sin    n r  cos  i sin  Покладаючи k рівним 0;1;2;3 отримуємо:
 n n  2 2
отримуємо x1  cos 0  i sin 0  1; x2  cos  i sin  i;
4 4
3 0  2k 0  2k 4 4 6 6
1  3 cos 0  i sin 0  cos  i sin . x3  cos  i sin  1; x4  cos  i sin  i.
3 3 4 4 4 4
Покладаючи k рівним 0;1;2, знаходимо три значення кореня:
2 2 11. Виразимо степені cosφ i sinφ та їх добутки через синус і
x1  cos 0  i sin 0  1; x2  cos  i sin ;
3 3 косинус кратних дуг:
4 4
x3  cos  i sin .
3 3
49 50
2
 iy iy
 3  1 
1) cos 2 y   e  e   1 eizy  2  e izy =
  в)  x  i 2 y    y  i 6 x   0  i 21
 2  4 4  3 
 
1 3. Множення комплексних чисел
= cos 2 y  i sin 2 y   2  cos 2 y  i sin 2 y  = Розв’язати :
4 1) (5 + i)(—2 + і3). 2) (5 + i) (15 — i3).
1 1 3) (3 + i4)(6 — i5). 4) (7 — i2) (3,5 — i).
= 2 cos 2 y  2   1  cos 2 y .
4 2 5) (0,5 + i0,2) (2 + i3). 6) (7 + i4)2.
 i 2  i 2 7) (—6 + i2) (11 + i5). 8) (√2 — i)( √3 + i2).
2) cos 2  sin 2    e  e   e  e   e  e    1 cos 4  1 .
i i iz  iz 2
    9) (0,5 + i) (1 + i2). 10) (√3 + i5) (5 — i√3).

 2   2  4  4i 2 8 8 11) (3+i5)(4-і). 12) (6+i11)(7+i3).
12. Представити числа 1; і; -2; -і в показниковій формі. Знайти комплексне число z з рівняння
Розв’язання. (2 — i3)•z= —1 — i5.
1  cos 2k  i sin 2k  ei 2k , 4. Ділення комплексних чисел.
 Розв’язати:
  i
0  i4 2i 5  i0
i  cos  i sin  e 2 , 1) , 2) , 3) , 4) (3-і)/(4+5і).
2 2 1 i 2i  4  i3
 2  2cos  i sin    2ei , Довести рівності:
  i
 6i 13  i 41 2  i 13  i 4
 i  cos  i sin  e 2
. 1)  , 2)  .
2 2 3  i 4  25  i 25 3  i 17  i9
5. Геометричне зображення комплексних чисел.
1)Дані комплексні числа зобразити точками площини:
а)1+і; б) -2+і3; в)1-і; г) -3-і2; д)5+і0; е)-6+і0; ж)0+і5; з)0-і4;
2) Які комплексні числа зображують на рис. 8.22 точками
Індивідуальні тестові завдання A,B,C, D і О?
Додавання комплексних чисел
1. Знайти дійсні числа х і у з рівнянь:
а) (5х + і3y) + (2у — іx) = 3 — i;
б) (2 х — і5) + (7у + і2x) = —12 + і3y;
3
в) (х + і3y) + ( у + і2х) = 4 + і8.
2
Віднімання комплексних чисел
2. Знайти дійсні числа х і у з рівнянь:
а) (0 + і3x) — (10 x + і2у) = —5у + і3;
1
б) (-3у + іх) - (—8х + і5y) = —2 + і12;
2
Рис. 8.22
51 52
3) Дати геометричну інтерпретацію формулам: 2) i 3 +i 13 + i 23 + i 33 + i 43 + i 53 .

а) (1+і2)+(1-і2) = 2+і0; 3) i+i2 +i 3 + i 4 +…+ i n (n>4).
б) (3-і4)+(—l+і2)=2-і2. 2 3 4
4 ) i•i •i • i •…• i .
100
4) Нехай точка М служить зображенням на площині
комплексного числа а+іb. Побудувати на тій же площині точки,
1
5) .
які зображували б комплексні числа: i3
а) а-іb; д) 0+іb; 1 1 1 1
б) -а+іb; е) -а+і0; 6) 11  41  75  1023 .
в) -а-іb; ж) 0+іb. i i i i
г) а+і0; 9. Тригонометрична форма комплексних чисел.
5) Нехай точка М служить зображенням на площині 1) Данні комплексні числа записати в тригонометричній формі,
комплексного числа а-іb. Де на тій же площині розміщені точки, визначивши їхні модулі і аргументи:
що зображують числа: а)2+і2√3; б)√3+i; в) 6-і6; г) i12-5; д) 25; е) -4;ж)і3; з)-і2; і)і3-4.
а) 3а + i0; г) 0+і2b; 2) Указати на площині множину точок, які зображують комплексні
б) —5а +i0; д) 4а +і3b? числа, модулі r і аргументи φ яких задовольняють умовам:
в) 0-іb ;  
6. Дійсні і чисто уявні числа a) r= 1, φ = ; б) r= 2; в) r≤3 ; г) r<3; д)2< r<3; ж) φ = ;
4 3
1) Знайти дійсні числа з рівнянь:
а)(x+y)+i(x-y)=2+i4;  
з) 0<φ < ; і) 0<φ =π ; к) 1<r< 2; л) 0≤φ ≤ .
б)(x+y)+i(x-y)=i4; 6 2
в)(x+y)+i(x-y)=2; 3) Данні комплексні числа представити в тригонометричній формі,
г)(y+2x)+i(2y+4x)=0; визначивши їхні модулі й аргументи:
д))(x+1,5y)+i(2x+3y)=i13. a) 1 + cos α + i sin α. б) sin φ + i cos φ.
2) Знайти чисто уявні числа u і v з рівнянь: в) —5 (cos 40° — i sin 40°). г) 2 (cos 20° — i sin 20°).
а)u+iv=-3+i2; б)5u+i6v=-24-i5. д) 3 (—cos 15°—i sinl5°).
3)Розв’язати 10. Множення і ділення комплексних чисел, які задані в тригонометричній
а)[i(2-i)] 2 ; б)[2i(3-4i)]2 . формі.
7. Спряжені числа 1) Виконати указані дії:
1) Назвати комплексні числа, які спряженні даним. Зобразити а) 5 (cos 40° + i sin 40°) • 3 (cos 50° + i sin 50°);
дані і спряженні до них числа точками площини: б) 2 (cos 20° + i sin 20°) • 7 (cos 100° + i sin 100°);
а)1+i; б)2-i3; в) 5; г) i4; д) 0; е) i2-1.
2) Розв’язати в) 4 cos   i sin    6 cos 7   i sin 7   ;
 8 8  8 8 
3 i 42  i 2 7  i2 1 2  i5 6  i7
а) ; б) ; в) ; г) ; д)  ; г) 7 cos 8   i sin 8    3 cos 2   i sin 2    2 cos 4   i sin 4  
3i 3  i5 2  i7 i 4i 4i  15 15   3 3   5 5 
2i i a  ib b  ia 2) Розв’язати :
е)  ; ж) i . 100 8
3  i5 i  1 b  ia a  ib а)  3  i 1  ; б)
 2
 3i 
50
; в)  1  i 1  .
8. Степені уявної одиниці.  2   2 2
Розв’язати: 3) Виконати ділення:
1) i 6 +i 16 + i 26 + i 36 + i 46 + i 56 .
53 54
o o
cos 130 o  i sin 130o ; виконання всіх зазначених операцій обертають ліву частину
а) cos 130o  i sin 130o ; б) рівняння (8.51) у нуль.
cos 40  i sin 40 cos 40o  i sin 40o Доцільно, однак, замінити задачу розв’язання рівняння
(8.51) більш загальною задачею вивчення лівої частини цього
 cos100o  i sin 100o 2cos107 o  i sin 107o  рівняння
в) ; г) .
cos 40o  i sin 40o 5cos 47 o  i sin 47 o  a0 x n +a 1 x n-1 +...+ a n-1 x+an , (8.52)
яку називають многочленом (або поліномом) п-го степеня від
11. Витяг кореня з комплексного числа.
невідомого х. Ми вибираємо перший з цих термінів; варто
1) Знайти всі значення даних коренів:
твердо пам'ятати, що тепер многочленом називається лише
o o
а) 3 3 ; б) 3 1  i ; в) 4 1 ; г) 4  1 ; д) cos100  i sin 100 . вираз вигляду (8.52), тобто лише сума цілих, невід’ємних
2) Розв’язати рівняння: степенів невідомого х, узятих з деякими числовими
а) х5 = а (а — дійсне число); б) х5 = i. коефіцієнтами, а не будь-яка сума одночленів, як це було в
3) Розв’язати рівняння: елементарній алгебрі. Зокрема, ми не будемо вважати
х4+ х3 + х2+х+1 = 0. многочленами такі вирази, які містять невідоме х з від’ємними
12. Привести до тригонометричного вигляду вирази: або дробовими показниками, наприклад,
a) 1+і. Від. √2[cos (π/4)+i sin(π/4)]. 1
б) 1-і. Від. √2[cos (7π/4)+i sin(7π/4)]. 2x 2 - +3 , або ax -3 +bx -2 +cx -1 +d+ex+fx2 , або х1/2 +1.
x
13.Знайти 3 √і. Від. (і+√3)/2, -і, (і-√3)/2.
Для скороченого запису многочленів будуть уживатися
14. Виразити через степені cosх i sinх наступні вирази:
символи f(x), g(x), φ(х) і т.д.
sin2х ,cos2х, sin4х, cos4х, sin5х, cos5х.
Два многочлени f(x) і g(x) будуть вважатися рівними (або
15. Виразити через синус і косинус кратних дуг:
тотожно рівними), f(x)=g(x), у тому випадку, якщо рівні їхні
cos 2 х, cos 3 х ,cos 4 х ,cos 5 х, cos 6 х; sin 2 х, sin 3 х,sin 4 х,sin 5 х,sin 6 х.
коефіцієнти при однакових степенях невідомого. Зокрема,
ніякий многочлен, хоча б один коефіцієнт якого відмінний від
нуля, не може бути рівним нулеві, і тому знак рівності,
Мікромодуль 19 уживаний у записі рівняння п-го степеня (8.51), не має ніякого
Многочлени і їхні корені відношення до визначеної зараз рівності многочленів.
Знак =, який зв'язує многочлени, треба надалі завжди
8.4. Операції над многочленами розуміти в змісті тотожної рівності цих многочленів.
Таким чином, на многочлен п-го степеня (8.52) варто
Загальний вигляд рівняння n-го степеня (де п — деяке ціле
дивитися як на деякий формальний вираз, який цілком
додатне число) є,
обумовлений набором своїх коефіцієнтів а 0 , а1 ..., а п-1 , а п , де а0
a 0 x n +a 1 xn-1 +...+ an-1 x+a n =0. (8.51)
≠0. Помітимо, що, крім запису многочлена у вигляді (8.52),
Коефіцієнти а 0 , а1 ..., ап-1 , а п цього рівняння ми будемо
тобто по убутних степенях невідомого х, будуть допускатися й
вважати довільними комплексними числами, причому старший
інші його записи, що виходять з (8.52) перестановкою даданків,
коефіцієнт а 0 повинний бути відмінним від нуля.
наприклад, записом по зростаючих степенях невідомого.
Якщо написано рівняння (8.51), то завжди передбачається,
На многочлен (8.52) можна дивитися і з погляду
що потрібно його розв’язати. Іншими словами, потрібно знайти
математичного аналізу, тобто вважати його комплексною
такі числові значення для невідомого х, які задовольняють
функцією комплексної змінної х. Варто врахувати, що дві
цьому рівнянню, тобто після підстановки замість невідомого і
функції вважаються рівними в тому випадку, якщо рівні їхні з н
а ч е н н я при всіх значеннях змінної x.
55 56
Два многочлени, які рівні в зазначеному вище формально- Звідси випливає, що добуток многочленів, відмінних від нуля,
алгебраїчному змісті, будуть рівні і як функції від х. ніколи не буде рівним нулеві.
Існують многочлени п-го степеня для будь-якого Якими властивостями володіють введені операції для
натурального числа п. Розглядаючи всілякі такі многочлени, многочленів? Комутативність і асоціативність додавання
ми, крім многочленів першого степеня, квадратних, кубових і випливають зі справедливості цих властивостей для додавання
т.д., зустрінемося і з многочленами нульового степеня, тобто з чисел, так як складаються коефіцієнти при кожнім степені
відмінними від нуля комплексними числами. Число нуль також невідомого окремо. Віднімання є здійснюваним : роль нуля грає
буде вважатися многочленом; це буде єдиний многочлен, число нуль, яке включене в число многочленів, а протилежним
степень якого не визначена. для записаного вище многочлена f(x) буде многочлен
Зараз ми визначимо для многочленів з комплексними —f(x) = — а0 — а 1 х— ... -ап _ 1 х п-1 — ап хп .
коефіцієнтами операції додавання і множення. Ці операції К о м у т а т и в н і с т ь м н о ж е н н я випливає з
будуть уведені на зразком операцій над многочленами з комутативності множення чисел і того факту, що у визначенні
дійсними коефіцієнтами, відомих з курсу елементарної алгебри. добутку многочленів коефіцієнти обох множників f(x) і g(x)
Якщо дано многочлени f(x) і g(x) з комплексними використовуються зовсім рівноправним чином. Асоціативність
коефіцієнтами, які записані для зручності по зростаючих м н о ж е н н я доводиться в такий спосіб: якщо, крім записаних
степенях х: вище многочленів f(x) і g(x) дано ще многочлен
f(x)=a0 +a1 x+...+ a n-1 x n-1 +a n xn , an ≠0, h(x)=c 0 +c1 x+...+ c t-1 x t-1 +c t x t , c t ≠0,
g(x)=b0 +b1 x+...+ b s-1 x s-1 +b s x s , b s ≠0, то коефіцієнтом при x i , i=0, 1, …, n+s+t у добутку
і якщо, наприклад, п≥s, то їхньою сумою називається многочлен [(f(x)g(x)h(x)] буде служити число
f(x)+ g(x)=c 0 +c1 x+...+ c n-1 x n-1 +cn x n ,  
коефіцієнти якого утворюються додаванням коефіцієнтів
многочленів f(x) і g(x), що стоять при однакових степенях
   a b c k l m  a b c k l m ,
невідомої, тобто
j  m i  k l  j  k l  m i
с i = а i +b i, i = 0, 1,...,n, (8.53)
а в добутку [(f(x)g(x)h(x)] - рівне йому число
причому при n >s коефіцієнти b s+1, bs+2 , ..., b п варто вважати
рівними нулеві. Степінь суми буде дорівнювати n, якщо п  
більше s,але при п=s вона може випадково виявитися менше п, а  a   b c
k l m
   ak bl cm .
 k l mi
саме у випадку b п =-ап . k  j i  l  m j 
Добутком многочленів f(x) і g(x) називається многочлен Нарешті, справедливість закону дистрибутивності випливає
f(x)• f(g)=d 0 +d 1 x+...+ dn+s-1 x n+s-1 +dn+sx n+s , з рівності
коефіцієнти якого визначаються в такий спосіб:
 a k  bk cl   ak cl  b c k l ,
di   ak bi , i = 0, 1,...,n+s-1, n+s,
k  l i
(8.54) k l i
так як ліва частина цієї рівності є коефіцієнтом при x i у
k l i k l i
тобто, коефіцієнт di є результат перемножування таких многочлені [f(x)+g(x)]h(x), а права частина — коефіцієнтом при
коефіцієнтів многочленів f(x) і g(x), сума індексів яких дорівнює тому же степені невідомого в многочлені f(x)h(x)+g(x)h(x).
i, і додавання всіх таких добутків; зокрема, d 0 =a0 b0 , Помітимо, що роль одиниці при множенні многочленів грає
d 1 =a ()b 1 +a l b0 , ..., dn+s =an bs . З останньої рівності випливає число 1, яке розглянуте як многочлен нульового степеня. З
нерівність dn+s ≠0 і тому степінь добутку двох многочленів іншого боку, многочлен f(x) тоді і тільки тоді володіє
дорівнює сумі степенів цих многочленів. оберненим многочленом f -l (x),
f(x)f -l (x)=1, (8.55)
57 58
якщо f(x) є многочлен нульового степеня. Дійсно, якщо f(х) є проводилось ділення многочленів з дійсними коефіцієнтами,
відмінним від нуля числом а, то оберненим многочленом які розташовані по убутних степенях невідомого. Нехай
служить для нього число а -1 . Якщо ж f(x) має степінь п≥1, f(x)=a0 xn +a1 xn-1 +...+ a n-1 x1 +an , a0 ≠0,
то степінь лівої частини рівності (8.55), якби многочлен f - g(х)=b0 x s +b1 x s-1 +...+ b s-1 x+b s, b0 ≠0.
1
(х) існував, була б не менше п, у той час як праворуч стоїть Вважаючи
многочлен нульового степеня. a0 n  s
Звідси випливає, що для множення многочленів обернена f(x) - x g(x)= f1 (x), (8.58)
операція — ділення — не існує. У цьому відношенні система b0
усіх многочленів з комплексними коефіцієнтами нагадує ми одержимо многочлен, степінь якого менше п. Позначимо цей
систему всіх цілих чисел. Ця аналогія проявляється й у тім, що степінь через n 1 , а старший коефіцієнт многочлена f 1 (х) — через
для многочленів як і для цілих чисел, існує алгоритм ділення з а 10 . Покладемо, далі, якщо усе ще n 1 ≥s,
залишком. Цей алгоритм для випадку многочленів з дійсними a10 n1  s
коефіцієнтами відомий ще з елементарної алгебри. Так як ми f1 (x) - x g(x)= f2 (x), (8.59)
розглядаємо тепер випадок многочленів з комплексними b0
коефіцієнтами, необхідно ще раз привести всі стосовно цього позначимо через п2 — степінь, а через а20 — старший коефіцієнт
формулювання і привести доведення. многочлена f 2 (х), покладемо далі
Для будь-яких двох многочленів f(х) і g(х) можна знайти такі a20 n2  s
многочлени q (х) і r(х), що f 2 (x) - x g(x)= f3 (x), (8.60)
f(x) =g(x)q (x)+r(х), (8.56) b0
причому степінь r(х) менший степеня g(x) або ж r(х)=0. і т.д.
Многочлени q (x) і r(х), які задовольняють цій умові, Так як степені многочленів f 1 (х), f 2 (х), ... убувають, п > п 1 >n2 >
визначаються однозначно. ..., то ми дійдемо після кінцевого числа кроків до такого
Доведемо спершу другу половину теореми. Нехай існують многочлена f k (x),
ще многочлени q (х) і r (х), які також задовольняють ak 1, 0 nk 1  s
рівності f k-1 (x) - x g(x)= f k (x), (8.61)
b0
f(х)= g(х) q (х)+ r (х), (8.57)
степінь якого n k менше s, після чого процес зупиняється.
причому степінь r (х) знову менше степеня g(x). Складаючи тепер рівності (8.58), (8.59),(8.60), (8.61), ми
Прирівнюючи одну одній праві частини рівностей (8.56) і одержимо:
(8.57), одержимо;
g(х) =[ q(x)- q (х)]= r (х)-r(x). a a a 
f(x) -  0 x n  s  10 x n1  s  ...  k 1, 0 x n k 1  s  g(x)= fk (x),
Степінь правої частини цієї рівності менше степеня g(x), степінь  b0 b0 b0 
же лівої частини був б при q(x)- q (х)≠0 більшим або дорівнює тобто многочлени
степеню g(х). Тому повино бути q(x)- q (x)=0, тобто q(x)= q (x), a0 n  s a10 n1  s a
а тоді і r(х)= r (х), що і потрібно було довести. q(x)= x  x  ...  k 1, 0 x nk 1  s ,
b0 b0 b0
Переходимо до доведення першої половини теореми. Нехай
многочлени f(x) і g(x) мають відповідно степені п і s. Якщо n<s , r(x)= fk (x),
то можна покласти q(x)=0, r(x)=f(x). Якщо ж n≥s, то
скористаємося тим же методом, яким в елементарній алгебрі дійсно задовольняють рівності (8.56), причому степінь r(x)
насправді менше степеня g(x).
59 60
Помітимо, що многочлен q(х) називається часткою від Приведемо деякі основні властивості подільності
ділення f(х) на g(x), a r(х) — залишком від цього ділення. многочленів, що знайдуть надалі численні застосування.
З розгляду алгоритму ділення з залишком легко I. Якщо f(x) ділиться на g(x), a g(x) ділиться на h(x), то
встановлюється, що якщо f(x) і g(x) є многочленами з дійсними f(x) буде ділитися на h(x).
коефіцієнтами, то коефіцієнти всіх многочленів f 1 (х),f 2 (х),…, а Справді, за умовою f(x)=g(x)φ(х) і g(x)=h(x)ψ(x), а тому
тому і коефіцієнти частки q(x) і залишку r(х) будуть дійсними. f(x)=h(х)[ψ(х)φ(х)].
II. Якщо f(x) і g(x) діляться на φ(х), то їхня сума і
8.5. Дільники. Найбільший загальний дільник різниця також діляться на φ(х).
Нехай дано ненульові многочлени f(x) і φ(х) з Дійсно, з рівностей f(х)=φ(х)ψ(х) і g(х)=φ(х)χ(х)
комплексними коефіцієнтами. Якщо залишок від дільника f(x) випливає f(x)±g(x)=φ(х)[ψ(х)± χ(х)].
на φ(х) дорівнює нулеві, тобто, як говорять, f(x) ділиться (або III. Якщо f(х) ділиться на φ(x), то добуток f(х) на будь-
націло ділиться) на φ(х), то многочлен φ(х) називається який многочлен g(x) також буде ділитися на φ(х).
дільником многочлена f(x). Дійсно, якщо f(х)=φ(х)ψ(х), то f(x)g(x)=φ(x)[ψ(x)g(x)].
Многочлен φ(х) тоді і тільки тоді буде дільником З II і III випливає наступна властивість:
многочлена f(х), якщо існує многочлен ψ(x),який задовольняє IV. Якщо кожний з многочленів f 1 (x), f 2 (х), ..., f k (x)
рівності ділиться на φ(x), то на φ(x) буде ділитися і многочлен
f(x)= φ(х)ψ(x). (8.62) f 1 (x)g1 (x)+ f 2 (x)g 2 (x)+...+ f k (x)g k(x),
Справді, якщо φ(х) є дільником для f(x), то в якості ψ(х) варто де g 1 (x), g2 (x), ..., g k (x) - довільні многочлены.
взяти частку від ділення f(x) на φ(х). Зворотно, нехай многочлен V. Усякий многочлен f(x) ділиться на будь-який многочлен
ψ(x), який задовольняє рівності (8.62), існує. нульового степеня.
З доведеної в попередньому розділі одиничності Дійсно, якщо
(единственности) многочленів q(x) і r(х), що задовольняють f(х)=а0 х n + а1 х n-1 +…+ а n
рівності а с довільне число, яке не рівне нулеві, тобто довільний
f(x)= φ(х)q(x)+r(x). многочлен нульового степеня, то
і умові, що степінь r(х) менше степеня φ(x), у нашому випадку  a0 n a1 n 1 a 
випливає, що частка від ділення f(x) на φ(x) дорівнює ψ(x), а f(х)= c x  x  ...  n  .
залишок дорівнює нулеві.  c c c
Зрозуміло, що якщо рівність (8.62) має місце, то ψ(х) також VI. Якщо f(х) ділиться на φ(х), то f(x) ділиться і на сφ(х),
буде дільником для f(x). Вочевидь, далі, що степінь φ(х) не де с - довільне число, яке відмінне від нуля.
більше степеня f(x). Справді, з рівності f(x)=φ(х)ψ(x) випливає рівність
Помітимо, що якщо многочлен f(x) і його дільник φ(х) обоє f (х) =[сφ(x)]• [c- 1 ψ(x)].
мають раціональні або дійсні коефіцієнти, то і многочлен ψ(х) VII. Многочлени сf(х), с≠0, і тільки вони будуть дільниками
також буде мати раціональні або, відповідно, дійсні многочлена f(x), які мають таку ж степінь, що і f(x).
коефіцієнти, тому що він розшукується за допомогою алгоритму Дійсно, f(х) = с -1 [cf(x)], тобто f(x) ділиться на сf(х).
ділення. Звичайно, многочлен з раціональними або дійсними Якщо, з іншого боку, f(x) ділиться на φ(х), причому
коефіцієнтами може володіти і такими дільниками, не всі степені f(x) і φ(x) збігаються, то степінь частки від дільника f(x)
коефіцієнти яких раціональні або, відповідно, дійсні, що на φ(х) повинний бути рівний нулеві, тобто f(х)=dφ(x), d≠0,
показує, наприклад, рівність звідки φ(x)=d -1 f(x).
х 2 +1=(х-і)( х+і). Звідси випливає наступна властивість:
61 62
VIII. Тоді і тільки тоді многочлени f(x), g(x) одночасно буде приведено метод для практичного пошуку найбільшого
діляться один на одного, якщо g(x)=cf(x), с≠0. загального дільника даних многочленів. Зрозуміло, що ми не
Нарешті, з VIII і І випливає властивість можемо перенести сюди той спосіб, яким зазвичай розшукується
IX. Усякий дільник одного з двох многочленів f(x), cf(x), де найбільший загальний дільник цілих чисел, тому що поки не
с≠0, буде дільником і для іншого многочлена. маємо для многочленів нічого аналогічного розкладанню цілого
Найбільший загальний дільник. Нехай дано довільні числа в добуток простих множників. Для цілих чисел існує,
многочлени f(x) і g(x). Многочлен φ(х) буде називатися однак, і інший спосіб, який називають алгоритмом послідовного
загальним дільником для f(x) і g(x), якщо він служить дільником дільника або алгоритмом Евкліда; цей спосіб цілком
для кожного з цих многочленів. Властивість V (див. вище) застосовується і до многочленів.
показує, що до числа загальних дільників многочленів f(х) і g(x) Алгоритм Евкліда для многочленів полягає в наступному.
належать усі многочлени нульового степеня. Якщо інших Нехай дано многочлени f(x) і g(x). Поділимо f(x) на g(x) і
загальних дільників ці два многочлени не мають, то вони одержуємо, узагалі говорячи, деякий залишок r 1 (x). Поділимо
називаються взаємно простими. потім g(х) на r 1 (х) і одержуємо залишок r 2 (x), поділимо r 1 (x) на
У загальному ж випадку многочлени f (х) і g(x) можуть мати r 2 (х) і т.д. Так як степені залишків увесь час знижуються, то в
дільники, що залежать від х, і ми хочемо ввести поняття про цьому ланцюжку послідовних ділень ми повинні дійти до
найбільший загальний дільник цих многочленів. такого місця, на якому ділення учиниться націло і тому
Було б незручним прийняти таке визначення, по якому процес зупиниться. Той залишок r k (x), на який націло ділиться
найбільший загальний дільник многочленів f(x) і g(x) є їхній попередній залишок r k-1 (х), і буде найбільшим загальним
загальний дільник найбільшого степеня. З одного боку, ми не дільником многочленів f(x) і g(x).
знаємо поки, чи не будуть f(x) і g(x) мати багато різних Для доведення запишемо викладене в попередньому абзаці у
загальних дільників найбільшого степеня, які відрізняються вигляді наступного ланцюжка рівностей:
один від одного не тільки на множник нульового степеня, тобто f ( x)  g ( x )q1 ( x )  r1 ( x), 
чи не містить це означення занадто великої невизначеності. З 
іншого боку, ми вже зустрічалися в елементарній арифметиці з g ( x )  r1 ( x )q2 ( x)  r2 ( x), 
задачею знаходження найбільшого загального дільника цілих 
r1 ( x)  r2 ( x)q3 ( x )  r3 ( x),
чисел і знаємо, що найбільший загальний дільник 6 цілих чисел 
12 і 18 не тільки є найбільшим серед загальних дільників цих ........................................ . (8.63)
чисел, але навіть ділиться на будь-який інший їхній загальний
дільник; дійсно, іншими загальними дільниками чисел 12 і 18 rk  3 ( x )  rk  2 ( x )qk 1 ( x)  rk 1 ( x ),

будуть числа 1, 2, 3, —1, —2, —3, —6. rk  2 ( x )  rk 1 ( x)qk ( x )  rk ( x ), 
Ми приймемо тому для випадку многочленів таке 
означення: rk 1 ( x)  rk ( x )qk 1 ( x ). 
Найбільшим загальним дільником відмінних від нуля
многочленів f(x) і g(x) називається такий многочлен d(x), який є Остання рівність показує, що r k (x) служить дільником для r k-
їхнім загальним дільником і, разом з тим, сам ділиться на будь - 1 (x). Звідси випливає, що обоє доданки правої частини
який інший загальний дільник цих многочленів. Позначається передостанньої рівності діляться на r k (x), а тому r k (х) буде
найбільший загальний дільник многочленів f(x) і g(x) символом дільником і для r k-2 (х). Далі, таким же шляхом, піднімаючись
(f(x), g(x)). вище, ми одержимо, що r k (x) є дільником і для r k- 3 (x), ..., r 2 (х),
Це означення залишає відкритим питання, чи існує r 1 (х). Звідси, через другу рівність, буде випливати, що r k (x)
найбільший загальний дільник для будь-яких многочленів f(x) і служить дільником для g(x), а тому, на підставі першої
g(x). На це питання буде дана позитивна відповідь. Одночасно
63 64
рівності,— і для f(x). Таким чином, r k (x) є загальним дільником Використаємо алгоритм Евкліда для доведення наступної
для f(x) і g(x). теореми:
Візьмемо тепер довільний загальний дільник φ(x) многочленів Якщо d(х) є найбільший загальний дільник многочленів f(х) і g(x ),
f(x) і g(x). Так як ліва частина і перший доданок правої частини то можна знайти такі многочлени и(х) і v(x), що
першої з рівностей (8.63) діляться на φ(x), то r 1 (x) також буде f(х)u(х)+g(х)v(x) = d(x). (8.64)
ділитися на φ(x). Переходячи до другої і наступної рівностей, Можна вважати при цьому, якщо степені многочленів f(х) і
ми таким же способом одержимо, що на φ(x) діляться g(x) більші нуля, що степінь и(х) менше степеня g(x), а степінь
многочлени r 2 (x), r 3 (х), ... Нарешті, якщо вже буде доведено, що v(х) менше степеня f(х).
r k-2 (x) і r k-1 (x) діляться на φ(х), то з передостанньої рівності ми Це доведення засновано на рівностях (8.63). Якщо ми
одержимо, що r k (x) ділиться на φ(x). Таким чином, r k (x) врахуємо, що r k (x)=d(x), і покладемо и 1 (х)=1, v 1 (x)=—q k (x), то
насправді буде найбільшим загальним дільником для f(x) і g(x). передостання з рівностей (8.63) дасть:
Ми довели, отже, що будь-які два многочлени мають d(x)= r k-2 (х)и 1 (х)+ r k-1 (х)v 1 (x).
найбільший загальний дільник, і одержали спосіб для його Підставляючи сюди вираз r k-1 (x) через r k-3 (x) і r k-2 (x) з
обчислення. Цей спосіб показує, що якщо многочлени f(x) і g(x) попередньої рівності (8.63), ми одержимо:
мають обидва раціональні або дійсні коефіцієнти, то і d(x)= r k-3 (х)и 2 (х)+ r k-2 (х)v 2 (x),
коефіцієнти їхніх найбільшого загального дільника також де, вочевидь,
будуть раціональними або, відповідно, дійсними, хоча, и 2 (х)= v 1 (x), v 2 (x) =и1 (x)- v 1 (x) q k-1 (x).
звичайно, у цих многочленів можуть існувати і такі дільники, не Продовжуючи підніматися вище по рівностях (8.63), ми
всі коефіцієнти яких раціональні (дійсні). Так, многочлени з прийдемо, нарешті, до рівності (8.64), яка доводиться.
раціональними коефіцієнтами Для доведення другого твердження теореми припустимо, що
f (х) = х 3 — 3х 2 — 2х + 6, g (х) = х3 + х2 — 2х — 2 многочлени и(х) і v(x), які задовольняють рівності (8.64), уже
мають найбільшим загальним дільником многочлен з знайдені, але, наприклад, степінь и(х) більший або дорівнює
раціональними коефіцієнтами х 2 — 2, хоча в них є загальний степеню g(x). Ділимо и(х) на g(x):
дільник x — √2, не всі коефіцієнти якого раціональні. u(x)= g(х)q(х)+ r(х),
Якщо d(х) є найбільший загальний дільник многочленів f(х) і де степінь, r(х) менший степеня g(x), і підставляємо цей вираз в
g(x), то, як показують властивості VІІІ і IX (див. вище), у якості (8.64). Ми одержимо рівність
найбільшого загального дільника цих многочленів можна було б
f(x)r(х)+ g(х)[v(x)+f(х)q(х)]=d(x).
вибрати також многочлен cd(x), де с — довільне число, відмінне
Степінь множника, що стоїть при f(х), уже менше степеня g(x).
від нуля. Іншими словами, найбільший загальний дільник двох
Степінь многочлена, що стоїть в квадратних дужках, буде у
многочленів може бути визначений лише з точністю до
свою чергу менше степеня f(x), так як в протилежному випадку
множника нульового степеня. Через це можна домовитися, що
степінь другого доданка лівої частини був б не менше степеня
старший коефіцієнт найбільшого загального дільника двох
добутку g(x)f(x), а так як степінь першого цього додатку, менше
многочленів буде завжди вважатися рівним одиниці.
степені цього добутку, то вся ліва частина мала би степінь,
Використовуючи цю умову, можна сказати, що два многочлени
більший або рівний степені g(x)f(x), тоді як многочлен d(x)
тоді і тільки тоді взаємно прості, якщо їх найбільший
свідомо має, при наших припущеннях, менший степінь.
загальний дільник дорівнює одиниці. Справді, у якості
Теорема доведена. Одночасно ми одержуємо, що якщо
найбільшого загального дільника двох взаємно простих
многочлени f(x) і g(x) мають раціональні або дійсні коефіцієнти,
многочленів можна взяти будь-яке число, відмінне від нуля, але,
то і многочлени
помноживши його на обернений елемент, ми одержимо
одиницю.
65 66
и(х) і v(x), що задовольняють рівності (8.64), можна підібрати Існування найбільшого спільного дільника для будь-якої
так, що їхні коефіцієнти будуть раціональними або, відповідно, кінцевої системи многочленів випливає з наступної теореми, що
дійсними. дає також спосіб його обчислення.
Застосовуючи доведену зараз теорему до взаємно простих Найбільший спільний дільник многочленів f 1 (х), f 2 (х), ..., f s (x)
многочленів, ми одержуємо такий результат: дорівнює найбільшому спільному дільникові многочлена f s (x) і
Многочлени f(x) і g(x) тоді і тільки тоді взаємно прості , найбільшого спільного дільника многочленів f 1 (х), f 2 (х), ..., f s-1 (x).
якщо можна знайти многочлени и(х) і v (x), що задовольняють Справді, при s=2 теорема очевидна. Тому ми приймемо, що для
рівності випадку s—1 вона справедлива, тобто, зокрема, уж е доведено
f(x)u(x) + g(x)v(x)=1. (8.65) існування найбільшого спільного дільника d(x) многочленів
Спираючись на цей результат, можна довести декілька простих, f 1 (х), f 2 (х), ..., f s-1 (x). Позначимо через d (х) найбільший
але важливих теорем про взаємно прості многочлени: спільний дільник многочленів d(х) і f s (x). Він буде, мабуть,
а) Якщо многочлен f(x) взаємно простий з кожним із спільним дільником для всіх заданих многочленів. З іншого
многочленів φ(х) і ψ(x), то він взаємно простий і з їхнім боку, всякий інший спільний дільник цих многочленів буде
добутком.
Справді, існують, по (8.65), такі многочлени и(х) і v(x),що дільником також і для d(x), а тому і для d (x).
f(x)u(x) + φ(x)v(x)=1. Зокрема, система многочленів f 1 (х), f 2 (х), ..., f s (x) називається
Помноживши цю рівність на ψ(х), одержуємо: взаємно простою, якщо спільними дільниками цих многочленів
є лише многочлени нульового степеня, тобто якщо їхній
f(x)[u(x)ψ(x)]+[φ(x)ψ(x)]v(x)=ψ(x),
найбільший спільний дільник дорівнює 1. Якщо s>2, то попарно
звідки випливає, що всякий спільний дільник f(x) і φ(х)ψ(х) був
ці многочлени можуть і не бути взаємно простими, Так, система
би дільником і для ψ(х); однак за умовою (f(х),ψ (x)) =1.
многочленів
б) Якщо добуток многочленів f(x) і g(x) ділиться на φ(х), але
f(x) і φ(х) взаємно прості, то g(x) ділиться на φ(х). f(x)=x 3 -7x2 +7x+15, g(x)=x2 -x-20, h(x)=x 3 +x 2 -12x
Справді, помноживши рівність взаємно проста, хоча
f(x)u(x) + φ(x)v(x) =1 (f(x), g(x))=x-5, (f(x), h(x))=x-3, (g(x), h(x))=x+4.
на g(х), ми одержимо
[f(x)g(х)]u(x)+φ(x)[v(x)g(х)]= g(х). 8.6. Корені многочленів
Обоє доданки лівої частини цієї рівності діляться на φ(х); на Ми вже зустрічалися раніше зі значеннями многочлена, коли
нього ділиться, отже, і g(x). говорили про теоретико-функціональну точку зору на поняття
в) Якщо многочлен f(x) ділиться на кожний з многочленів φ(х) і многочлена. Нагадаємо визначення.
ψ(х), які між собою взаємно прості, то f(x) ділиться і на їх Якщо
добуток. f(x)=a 0 xn +a1 x n-1 +...+ an , (8.66)
Дійсно, f(x)=φ(x)  (x), так що добуток, що стоїть праворуч, є деякий многочлен, а с — деяке число, то число
f(c)=a 0 cn +a1 c n-1 +...+ an ,
ділиться на ψ(х). Тому, по б),  (х) ділиться на ψ(х), яке отримано заміною у виразі (8.66) для f(х) невідомого х
 = ψ(х)  (х) , звідки f(x)=[φ(x)ψ(x)]  (х). числом с і наступним виконанням усіх зазначених операцій,
Визначення найбільшого спільного дільника може бути називається значенням многочлена f(х) при х=с. Зрозуміло, що
поширене на випадок будь-якої кінцевої системи многочленів: якщо f(x)=g(x) у змісті алгебраїчної рівності многочленів,
найбільшим спільним дільником многочленів f 1 (х), f 2 (х), ..., f s (x) визначеного раніше, то f(c)=g(c) при кожнім с. Легко бачити
називається такий спільний дільник цих многочленів, який також, що якщо
ділиться на будь-який інший спільний дільник цих многочленів. φ(x)=f(x)+g(х), ψ(x)=f(x)g(х),
67 68
то Нехай
φ(c)=f(c)+g(c), ψ(c)=f(c)g(c). f(x)=a 0 x n +a 1 x n-1 +...+a n , (8.67)
Іншими словами, додавання і множення многочленів і нехай
перетворюються при теоретико-функціональній точці зору на f(x)= (x-c)q(x)+r, (8.68)
многочлени в додавання і множення функцій, які розуміються в де
змісті додавання або множення відповідних значень цих q(x)=b 0 x n-1 +b 1 x n-2 +...+b n-1 .
функцій. Порівнюючи коефіцієнти при однакових степенях х у (8.68),
Якщо f(с)=0, тобто многочлен f(x) обертається в нуль при одержуємо:
підстановці в нього числа с замість невідомого, то с називається a0 = b 0 ,
коренем многочлена f(x) (або рівняння f(x)=0). Нами буде a1 = b 1 - cb0 ,
показано, що це поняття цілком відноситься до тієї теорії
a2 = b 2 - cb1 ,
подільності многочленів, яка була предметом вивчення в
попередньому розділі. ……………
Якщо ми будемо ділити многочлен f(x) на довільний an-1 = b n-1 - cb n-2 ,
многочлен першого степеня (або, як будемо говорити далі, на an = r- cb n-1 .
лінійний многочлен), то залишок буде або деяким многочленом Звідси випливає, що
нульового степеня, або нулем, тобто у всякому разі деяким a 0 = b 0 , b k =cb k-1 +a k, k=1,2,…,n-1,
числом r. Наступна теорема дозволяє знайти цей залишок, не тобто к о е ф і ц і є н т b k отримується м н о ж е н н я м
виконуючи самого ділення, у випадку, коли виконується ділення попереднього к о е ф і ц і є н т a b k-1 на с і додаванням
на многочлен вигляду х— с. відповідного коефіцієнта a k. Нарешті, r=cb n-1 +а п , тобто і
Залишок від ділення многочлена f (х) на лінійний многочлен залишок r, рівний, як ми знаємо, f(с), виходить з цього закону .
х — с дорівнює значенню f(с) многочлена f(x) при х=с. Таким чином, коефіцієнти частки і залишок можна послідовно
Дійсно, нехай одержувати за допомогою однотипних обчислень, що
f(x)= (x-c)q(x)+r. розташовуються в схему, яку показує наступний приклад:
Взявши значення обох частин цієї рівності при x=c, ми Розділити f(х)=х 4 — 8х 3 +х 2 + 4х — 9 на х+1
одержуємо:
f(с)= (c-c)q(c)+r=r,
що доводить теорему. Тому частка буде
Звідси випливає винятково важливий висновок: q (х) =х 3 -9х 2 + 10х -6
Число с тоді і тільки тоді буде коренем многочлена f(х),якщо а залишок r=f(— 1) = -3 .
f(х) ділиться на х—с. Цей приклад показує, що метод Горнера може бути
З іншого боку, якщо f(x) ділиться на деякий многочлен використаний також для швидкого обчислення значення
першого степеня ах+b, то ділиться, мабуть, і на многочлена при даному значенні невідомого.
многочлен х-(-b/a), тобто на многочлен вигляду х—с. Таким Кратні корені. Якщо с — корінь многочлена f(x), тобто
чином, пошук коренів многочлена f(x) рівносильний пошуку його f(с)=0, то f(x) ділиться, як ми знаємо, на х—с. Може виявитися,
лінійних дільників. що многочлен f(х) ділиться не тільки на перший степінь
Через сказане вище становить інтерес наступний метод лінійного двочлена х—с, але і на більш високі його степені. У
ділення многочлена f(x) на лінійний двочлен х—с, більш всякому разі знайдеться таке натуральне число k, що f(х) націло
простий, чим загальний алгоритм ділення многочленів. Цей ділиться на (х—с) k, але не ділиться на (x—с) k+1. Тому
метод називається м е т о д о м Г о р н е р а. f(х)= (х—с) k φ (х)
69 70
де многочлен φ (х) на х—с уже не ділиться, тобто число с своїх (f k (x))′= kf k-1
(x)f′(x). (8.71)
коренів не має. Число k називається кратністю кореня с у Нашою метою є доведення наступної теореми:
многочлені f(х), а сам корінь с — k-кратним коренем цього Якщо число с є k-кратним коренем многочлена f(x), то при
многочлена. Якщо k=1, то говорять, що корінь с — простий. k>1 воно буде (k—1)-кратним коренем першої похідної цього
Поняття кратного кореня тісно зв'язано з поняттям похідної многочлена; якщо ж k=1, то с не буде служити коренем для
від многочлена. Ми вивчаємо, однак, многочлени з будь-якими f'(х).
комплексними коефіцієнтами і тому не можемо просто Справді, нехай
скористатися поняттям похідної, введеним у курсі f(x)=(x-c) kφ(x), k≥1 (8.72)
математичного аналізу. Те, що буде сказано нижче, варто де φ(х) уже не ділиться на х — с. Диференціюючи рівність
розглядати як незалежне від курсу аналізу визначення (8.72), одержуємо:
похідної многочлена.
f(x)′= (x-c) k φ′(x)+ k(x-c) k-1 φ(x)=(x-c) k-1 [(x-c)φ′(x)+kφ(x)].
Нехай дано многочлен п-го степеня
Перший доданок суми, що стоїть в квадратних дужках,
f(x)=a 0 x n +a 1 x n-1 +...+ an ділиться на х—с, а другий на х—с не ділиться; тому вся ця сума
с будь-якими комплексними коефіцієнтами. Його не може ділитися на х—с. З огляду на те, що частка від дільника
похідною (або першою похідною) називається многочлен f(x) на (х—с)k-1 визначена однозначно, ми одержуємо, що (х—с)k-
(п-1)-го степеня 1
є найбільшим степенем двочлена (х—с), на яку ділиться
f′(x)=na 0 x n-1 +(n-1)a 1 x n-2 +...+ 2a n-2 x+a n-1 . многочлен f'(х), що і потрібно було довести.
Похідна від многочлена нульового степеня і від нуля вважається Застосовуючи цю теорему кілька разів, ми одержуємо, що k-
рівна нулеві. Похідна від першої похідної називається другою кpamний корінь многочлена f(x) буде (k-s)-кратним у s-й
похідною від многочлена f(х) і позначається через f"(х) і т.д. похідній цього многочлена (k≥s) і вперше не буде служити
Очевидно, що коренем для k-ї похідної від f(x).
f"(х)=n!a 0
і тому f (n+1) =0, тобто (n+1)-а похідна від многочлена п-го 8.7 Основна теорема про існування кореня
степеня дорівнює нулеві. многочлена
Ми не можемо користуватися в нашому випадку Займаючись у попередньому розділі коренями многочленів,
многочленів з комплексними коефіцієнтами властивостями ми не ставили питання про те, чи всякий многочлен має корні.
похідної, доведеними в курсі аналізу для многочленів з Відомо, що існують многочлени з дійсними коефіцієнтами, які
дійсними коефіцієнтами, і повинні, використовуючи лише дане не мають дійсних коренів; х 2 +1 - один з таких многочленів.
вище визначення похідної, знову ці властивості довести. Нас Можна було б очікувати, що існують многочлени, які не мають
цікавлять наступні властивості, що є, як говорять, формулами коренів навіть серед комплексних чисел, особливо якщо
диференціювання для суми і добутку; розглядаються многочлени з будь-якими комплексними
(f(x)+ g(x))′= f′(x)+g′(x), (8.69) коефіцієнтами. Якби це було так, то система комплексних чисел
(f(x)• g(x))′= f(x)g′(x)+f′(x)g(x). (8.70) потребувала б подальшого розширення. Насправді, однак,
Ці формули легко перевірити, утім, безпосереднім справедлива наступна основна теорема алгебри комплексних
підрахунком, взявши в якості f(х) і g(х) два довільних чисел :
многочлени і застосовуючи дане вище визначення похідної. Усякий многочлен з будь-якими числовими коефіцієнтами,
Формула (8.70) без труднощів поширюється на випадок степінь якого не менше одиниці, має хоча б один корінь, який у
добутку будь-якого кінцевого числа множників, а тому загальному випадку комплексний.
звичайним способом може бути виведена формула і для похідної Ця теорема є одним з найбільших досягнень усієї
від степеня: математики і знаходить застосування у різних областях науки.
71 72
На ній заснована, зокрема, уся подальша теорія многочленів з Іншими словами, ми доведемо наступну лему (замість h ми
числовими коефіцієнтами, і тому цю теорему називали раніш (а пишемо х):
іноді називають і тепер) «основною теоремою вищої алгебри». У Лема 1. Якщо вільний член многочлена f(x) дорівнює нулеві:
дійсності, однак, основна теорема не є чисто алгебраїчною. f(x)=a 0 x n +a 1 x n-1 +...+a n-1 х,
У доведенні, яке буде приведено, многочлен f(x) з тобто f(0)=0, то для всякого ε>0 можна підібрати
комплексними коефіцієнтами буде розглядатися як таке δ>0, що при всіх х, для яких |х|<δ, буде |f(x)|<ε.
комплексна функція комплексної змінної х. Таким чином, х Дійсно, нехай
може приймати будь-які комплексні значення, тобто, як A=max(|a0 |, |a 1 |, …,|an-1 |).
говорять, з огляду на викладений раніше спосіб побудови Число ε нам уже дано. Покажемо, що якщо за число δ узяти
комплексних чисел, змінна х змінюється на комплексній 
площині. Значення функції f(x) також будуть комплексними   , (8.73)
числами. Можна вважати, що ці значення відмічаються на A
другому екземплярі комплексної площини, подібно тому як у то воно буде задовольняти необхідним умовам.
випадку дійсних функцій дійсної змінної значення незалежної Справді,
змінної відмічаються на одній числовій прямій (осі абсцис), а |f(x)|≤|a0 ||x| n +|a 1 ||x| n-1 +...+| an-1 ||x|≤A(| x| n +| x| n-1 +...+|x|),
значення функції — на іншій (осі ординат). тобто
Визначення безперервної функції, яке відоме з курсу | x |  | x |n 1
математичного аналізу, переноситься і на функції комплексної | f(x)|≤A .
змінної, причому у формулюванні визначення абсолютні 1 | x |
величини заміняються модулями. Так як |x|<δ і, по (9.73), δ <1, то
Саме комплексна функція f(x) комплексної змінної х | x |  | x |n 1 |x|
називається безперервною в точці х 0 , якщо для всякого < ,
додатного дійсного числа ε можна підібрати таке додатне дійсне 1 | x | 1 | x |
число δ, що, який би не був (узагалі говорячи, комплексний) і тому
приріст h, модуль якого задовольняє нерівності |h|<δ, буде 
справедливим також нерівність A
A| x| A A  .
|f(x 0 +h) - f(x0 )|<ε. | f(x)|<  
Функція f(х) називається безперервною, якщо вона безперервна у 1 | x | 1   1  
всіх точках x 0 , у яких вона визначена, тобто, якщо f(x) є A
многочленом на всій комплексній площині. що і потрібно було довести.
Многочлен f(x) є безперервною функцією комплексної змінної х. Уведемо тепер наступну формулу. Нехай дано многочлен
Доведення цієї теореми можна було б провести так само, як f(x)=a 0 x n +a 1 x n-1 +...+ an-1 х+an
це робиться в курсі математичного аналізу, а саме, показавши, з будь-якими комплексними коефіцієнтами. Підставимо в нього
що сума і добуток безперервних функцій самі безперервні, і як замість х суму х+h, де h — друге невідоме. Розкладаючи в
ми помітили , що функція, яка стало дорівнює одному і тому правій частині кожен зі степенів (x+h)k , k≤п, по формулі бінома
же самому комплексному числу, є безперервною. Але ми підемо і збираючи разом члени з однаковими степенями h, ми
іншим шляхом. одержимо рівність
Доведемо спочатку окремий випадок теореми, а саме,
випадок, коли вільний член многочлена f(х) дорівнює нулеві, h2 h n (n)
f(x+h)= f(x)+hf′(x)+ f′′(x)+…+ f (x),
причому доведемо лише безперервність f(х) у точці х 0 =0. 2! n!
73 74
тобто доведемо формулу Тэйлора, що дає розкладання Покладаючи |x|>1, ми одержимо:

f(x+h) по степенях «приріст» h. | x |n 1 | x |n
Безперервність довільного многочлена f(х) у будь-якій точці < ,
x 0 доводиться тепер у такий спосіб. По формулі Тэйлора | x | 1 | x | 1
f(x0 +h)- f(x 0 )=c 1 h+ c 2 h2 +…+ c n h n = φ(h),
де Звідки
1 1 (n) | x |n
c1 =f′(x0 ), c 2 = f′′(x 0 ),…, cn = f (x0 ). |a1 x n-1 + a2 xn-2 +...+ a n |<A .
2! n! | x | 1
Многочлен φ(h) від невідомого h є многочлен без вільного Таким чином, нерівність (8.74) буде виконуватися, якщо х
члена, тому, по лемі 1, для всякого ε>0 можна підібрати задовольняє, крім умови |x|>1, також нерівності
таке δ>0, що при |h|<δ буде |φ (h)|<ε , тобто
| f(x0 +h) - f(x0 )|<ε | x |n
kA ≤|a 0 x n |=|a 0 ||x|n ,
що і потрібно було довести. | x | 1
З нерівності тобто, якщо
|| f(x 0 +h)| - |f(x0 )||≤ | f(x 0 +h) - f(x 0 )|, kA
яка базується на формулі (8.20), і з доведеної зараз |x|≥ 1. (8.75)
безперервності многочлена випливає безперервність модуля | a0 |
|f(х)| многочлена f(x); цей модуль є, вочевидь, дійсною Так як права частина нерівності (8.75) більше 1, то можна
невід’ємною функцією комплексного змінного x. стверджувати, що для значень х, які задовольняють цій
Нижче будуть доведені леми, які використовуються при нерівності, має місце нерівність (8.74), що доводить лему.
доведені основної теореми. Л е м а про зростання м о д у л я м н о г о ч л е н а. Для
Лема про модуль старшого члена. Якщо дано многочлен всякого многочлена f(x) з комплексними коефіцієнтами, степінь
п-го степеня, п≥ 1, якого не менше одиниці, і всякого додатного дійсного числа М,
f(x)=a 0 x n +a 1 x n-1 +...+ an-1 х+ a n як завгодно великого, можна підібрати таке додатне дійсне
з довільними комплексними коефіцієнтами і якщо k — будь-яке число N, що при | x | > N буде |f(x)| > М.
додатне дійсне число, то для досить великих, по модулю, Нехай
значень невідомого х має місце нерівність f(x)=a 0 x n +a 1 x n-1 +...+ an-1 х+ a n .
|a 0 x n |>k|a 1 x n-1 +...+ an-1 х+ a n | (8.74) По формулі (8.18)
тобто модуль старшого члена буде більше модуля суми всіх |f(x)|=|a 0 xn +(a1 x n-1 +...+a n-1 х+an )≥|a0 x n |-|a1 x n-1 +...+an |. (8.76)
інших членів, притому у скільки завгодно раз. Застосуємо лему про модуль старшого члена, поклавши k=2:
Справді, нехай А - найбільший з модулів коефіцієнтів існує таке число N 1 , що при | x | > N 1 буде
а 1 ,а 2 ,...,ап : |a0 x n |>2|a 1 x n-1 +...+ an-1 х+ a n |.
A=max(|a1 |, |a 2 |, …,|a n |). 1
Тоді (див. приведені раніше властивості модулів суми і Звідси |a1 xn-1 +...+ a n-1 х+ an |< |a 0 x n |,
добутку комплексних чисел) 2
|a1 x n-1 + a2 xn-2 +...+ a n |≤|a 1 || x| n-1 + |a2 ||x| n-2 +...+ |a n |≤ тобто, по (8.76),
| x |n 1 1 1
|f(x)|> |a 0 x n | - |a0 x n |= |a0 xn |.
≤A(| x| n-1 + |x| n-2 +...+ 1)=A . 2 2
| x | 1
Права частина цієї нерівності буде більшою М при
75 76
для деяких з подальших похідних. Нехай k-а похідна (k≥1) буде

2M першою, що не має х 0 своїм коренем, тобто
|x|>N2 = n
| a0 | f′(x 0 )=f′′(x 0 )=...= f(n-1) (x 0 )=0, f(k) (x 0 )≠0.
Таким чином, при |x |>N=мах (N 1, N2 ) буде |f(x)|>M. Таке k існує, тому що, якщо а 0 є старший коефіцієнт многочлена
Зміст цієї леми може бути з'ясований за допомогою наступної f (х), то
геометричної ілюстрації, яка у даному розділі буде f (n) (x 0 )=n!a 0 ≠0.
неодноразово використовуватися. Припустимо, що в кожній
точці х 0 комплексної площини до цієї площини встановлено Таким чином,
перпендикуляр, довжина якого (при заданій одиниці масштабу) h k (k) h k 1 (k+1) h n (n)
дорівнює модулеві значення многочлена f(x) у цій точці, тобто f(x0 +h)= f(x 0 )+ f (x 0 )+ f (x 0 )+...+ f (x 0 ).
дорівнює |f(x 0 )|. Кінці перпендикулярів будуть складати, через k! k  1! n!
доведену вище безперервність модуля многочлена , деяку Деякі з чисел
безперервну криву поверхню, яка розташована над f(k+1) (x 0 ),..., f (n-1) (x 0 )
комплексною площиною. Лема про зростання модуля також можуть дорівнювати нулеві. Але це для нас не істотно.
многочлена показує, що ця поверхня при зростанні |х 0 | все Розділивши обидві частини цієї рівності на f(x 0 ), яка
більше і більше віддаляється від комплексної площини, хоча, відмінна, за умовою, від нуля, і вводячи позначення
зрозуміло, це віддалення зовсім не є монотонним. Рис. 8.23
f  j   x0 
схематично зображує лінію перетинання цієї поверхні з cj  , j=k, k+1,…,n,
площиною, перпендикулярною до комплексної площини і яка j! f  x0 
проходить через точку О. ми одержимо:
f  x0  h 
= 1+c k h k + c k+1 h k+1 +…+ c n hn ,
f  x0 
або, через с k ≠0
f  x0  h   ck 1 cn n  k 
=(1+c k h k)+ c k h k  c h  ...  c h  .
f  x0   k k 
Рис. 8.23.
Основну роль у доведенні грає наступна лема: Переходячи до модулів, одержимо:
Л е м а Д а л а м б е р а. Якщо при х= х 0 многочлен f(х) f  x0  h  ck 1 cn n  k
степеня п, n≥1, не обертається в нуль, f(x 0 )≠0 і тому ≤|(1+c k h k )|+ |c k hk | c h  ...  c h . (8.77)
|f(x 0 )|>0, то можна знайти такий приріст h, у загальному f  x0  k k
випадку комплексний, що До цього моменту ми не робили ніяких припущень про приріст

|f(x 0 +h)|<| f(x 0 )|. h. Тепер ми будемо вибирати h, причому будемо окремо
По формулі Тэйлора, якщо приріст h поки-що довільний, буде вибирати його модуль і його аргумент. Модуль h буде
h2 h n (n) вибиратися в такий спосіб. Так як
f(x 0 +h)= f(x 0 )+hf′(x0 )+ f′′(x 0 )+...+ f (x 0 ). ck 1 c
2! n! h  ...  n h n k
Згідно з умовою, х 0 не є коренем для f(x). Випадково, однак, це ck ck
число може виявитися коренем для f'(х), а також, не виключено, є многочленом від h без вільного члена, то, по лемі 1
(покладаючи ε=1/2), можна знайти таке δ 1 , яке при |h|<δ1 буде
77 78
ck 1 c За допомогою тієї геометричної ілюстрації, яка була

h  ...  n h n  k < 1 . (8.78) наведена вище, можна так пояснити лему Даламбера. Дано, що
ck ck 2 |f(x 0 )|>0. Це значить, що довжина перпендикуляра, проведеного
до комплексної площини в точці х 0 відмінна від нуля. Тоді, по
1
З іншого боку, при |h|< δ 2 = k | ck | лемі Даламбера, можна знайти таку точку x 1 =x 0 +h, що
буде |f(x 1 )|<|f(x 0 )|, тобто перпендикуляр у точці х 1 буде більш
|c k h k|<1. (8.79) коротким, чим у точці х 0 , і, отже, поверхня, яка утворена
Покладемо що модуль h вибрано відповідно до нерівності кінцями перпендикулярів, буде в цій новій точці трохи ближче
до комплексної площини. Як показує доведення леми, модуль h
|h|< min(δ 1, δ 2 ). (8.80)
можна вважати як завгодно малим, тобто точку х 1 можна
Тоді, через (8.78), нерівність (8.77) перетворюється в строгу
вибрати як завгодно близько до точки х 0 .
нерівність
Коренями многочлена f(x) будуть служити, мабуть, ті
f  x0  h  1 комплексні числа (тобто ті точки комплексної площини), у яких
<|(1+c k h k)|+ |c k h k |; (8.81) поверхня, яка утворена кінцями перпендикулярів, торкнеться
f  x0  2
цієї площини. Спираючись лише на лему Даламбера, не можна
умовою (8.79) ми скористаємося пізніше. довести існування таких точок. Справді, користуючись цією
Для вибору аргументу h зажадаємо, щоб число ckhk лемою, можна знайти таку нескінченну послідовність точок х 1 ,
було від’ємним дійсним числом. Іншими словами, х 2 ,х 3 .. ., що
arg(c k h k )= arg c k +k arg h) =π, |f(x 0 )|>|f(x 1 )|>|f(x 2 )|>… (8.83)
звідки Звідси не випливає, однак, існування такої точки x , що f( x )=0,
  arg ck тим більше, що убутна послідовність додатних дійсних чисел
arg h= (8.83) зовсім не зобов'язана прагнути до нуля.
k Подальші розгляди будуть засновані на одній теоремі з
При цьому виборі h число c k h k буде відрізнятися знаком від
теорії функцій комплексної змінної, яка узагальнює теорему
своєї абсолютної величини,
Вейнерштрасса. Вона відноситься до дійсних функцій
| c k h k= -|c k h k|, комплексної змінної, тобто до функцій комплексної змінної, яка
а тому, використовуючи нерівність (8.79), приймає лише дійсні значення; прикладом таких функцій
|1+ c k hk| =|1-|c k h k||=1-|c k hk |. служить модуль многочлена. У формулюванні цієї теореми ми
Таким чином, при виборі h на підставі умов (8.80) і будемо говорити для простоти про замкнуте коло Е, розуміючи
(8.82) нерівність (8.81) приймає вигляд під цим коло на комплексній площині, до якого приєднані всі
f  x0  h  1 1 точки його границі.
< 1-|c k hk |+ |c k h k|=1- |c k h k | , Якщо дійсна функція g(x) комплексної змінної х безперервна у
f  x0  2 2 всіх точках замкнутого кола Е, то існує в колі Е така точка х 0 ,
тобто тим більш що для всіх х з Е має місце нерівність g(x)≥ g(x 0 ). Точка х 0 є,
отже, точкою мінімуму для g(x) у колі Е.
f  x0  h  f  x0  h  Обмежуючись випадком, коли функція g(x) невід’ємна у всіх
=  1,
f  x0  f  x0  точках кола Е,— тільки цей випадок представляє для нас
звідки випливає інтерес,— пояснимо геометрично цю теорему за допомогою тієї
|f(x 0 +h)|<|f(x 0 )| ілюстрації, що уже використана вище. У кожній точці х 0 кола Е
що доводить лему Даламбера. проводимо перпендикуляр довжини g(x 0 ). Кінці цих
79 80
перпендикулярів складають шматок безперервної кривої Продовжуючи так далі, ми прийдемо після кінцевого числа
поверхні, причому завдяки замкнутості кола E існування точок кроків до розкладання многочлена п-го степеня f(х) у добуток п
мінімуму для цього шматка поверхні робиться геометрично лінійних множників.
досить ясним. Ця ілюстрація не заміняє, звичайно, доведення f(х)=a0 (x-α 1 )(x-α 2 )…( x-α n ). (8.85)
теореми. Коефіцієнт а 0 з'явився з наступної причини: якби справа у
Тепер ми можемо перейти до безпосереднього доведення виразі (8.85) стояв деякий коефіцієнт b, то після розкриття
основної теореми. Нехай дано многочлен f(x) степеня п, n≥1. дужок старший член многочлена f(x) мав би вигляд bх n , хоча
Якщо його вільний член є а п , то, мабуть, f(0)=а п . Застосуємо насправді, через (8.84), ним є член а0 х n . Тому b=а0 .
до нашого многочлена лему про зростання модуля Розкладання (8.85) є для многочлена f(х) єдиним з точністю
многочлена, покладаючи M=|f(0)|=| ап |. Існує, отже, таке N, до порядку співмножників розкладанням такого типу.
яке при |x|>N буде |f(x)|>|f(0)|. Очевидно, далі, що зазначене Нехай, справді, ми маємо ще розкладання
вище узагальнення теореми Вейерштрасса може бути f(х)=a0 (x- β 1 )(x-β 2 )…(x-β n ). (8.86)
застосовано до функції |f(x)| при будь-якому виборі замкнутого З (8.85) і (8.86) випливає рівність
кола Е. У якості Е ми візьмемо замкнуте коло, яке обмежене (x-α 1 )(x-α 2 )…( x-αn ) =(x- β 1 )(x-β 2 )…(x-β n ). (8.87)
кругом радіуса N з центром у точці 0. Якби корінь αi був відмінний від усіх β j , j=1, 2, . .., п, то,
Нехай точка x 0 буде точкою мінімуму для |f(x)| у колі Е, підставляючи αi замість невідомого в (8.87), ми одержали б зліва
звідки, зокрема, випливає |f(x)|≤ |f(0)|. нуль, а справа число , яке відмінне від нуля. Таким чином,
Легко бачити, що х 0 насправді буде служити точкою усякий корінь αi дорівнює деякому кореневі β j - і навпаки.
мінімуму для |f(x)| на всій комплексній площині: якщо точка х' Звідси ще не випливає співпадання розкладань (8.85) і
лежить поза Е, то | х' | > N, і тому (8.86). Дійсно, серед коренів αi , i = 1, 2, ..., п, можуть бути рівні
|f(x ′)|>|f(0)|≥|f(x 0 )|. між собою. Нехай, наприклад, s цих коренів рівні α 1 і нехай, з
Звідси випливає, нарешті, що f(х 0 )=0, тобто що х 0 служить іншого боку, серед коренів β j , j=1, 2, ..., п, є t рівних кореневі α1
коренем для f(х); якби було f(х 0 )≠0, то, по лемі Даламбера, Потрібно показати, що s=t.
існувала б така точка х 1, що |f(х 1 )|<|f(х 0 )|; це суперечить, однак, Так як степінь добутку многочленів дорівнює сумі степенів
тільки що установленій властивості точки х 0 . співмножників, то добуток двох многочленів, відмінних від
нуля, не може дорівнювати нулеві. Звідси випливає, що якщо
8.8. Слідства з основної теореми два добутки многочленів рівні один одному, то обидві частини
Нехай дано многочлен п-го степеня, п≥1, рівності можна скоротити на загальний множник: якщо
f(x)=a0 x n +a1 x n-1 +...+ an-1 х+ a n . (8.84) f(x)φ(х)=g(x)φ(х)
з будь-якими комплексними коефіцієнтами. Ми знову і φ(х)≠0, то з [f(x)-g(x)]φ(х)=0
розглядаємо його як формально-алгебраїчний вираз, цілком випливає f(x)-g(x)=0
обумовлений набором своїх коефіцієнтом. Основна теорема про тобто f(x)=g(x).
існування кореня, яка доведена в попередньому розділі, Застосуємо це до рівності (8.87). Якщо, наприклад, s>t, то,
дозволяє стверджувати існування для f(х) кореня α 1 , скорочуючи обидві частини рівності (8.87) на множник (х — α 1 )t ,
комплексного або дійсного. Тому многочлен f(х) має ми прийдемо до рівності, ліва частина якої ще містить множник
розкладання х — α 1 а права її не містить. Вище показано, однак, що це
f(х)=( x-α 1 )φ(х). приводить до протиріччя. Таким чином, одиничність
Коефіцієнти многочлена φ(х) знову є дійсними або розкладання (8.85) для многочлена f(x) доведена.
комплексними числами, і тому φ (х) має корінь α2 , звідки Поєднуючи разом однакові множники, розкладання (8.85)
f(х)=( x-α 1)(x-α 2 )φ(х)ψ(х). можна переписати у вигляді
81 82
f ( x)  a0 ( x  1 )k1 ( x   2 )k 2 ...(x   l )k l  , (8.88) коефіцієнти, будуть різними комплексними функціями

комплексної змінної х. Цим доведена, нарешті, рівносильність
де для многочленів з числовими коефіцієнтами двох зазначених
k1 + k 2 +…+ k l =n. визначень рівності многочленів — алгебраїчного і
При цьому передбачається, що серед коренів α 1 , α2 , ..., αl функціонального.
уже немає рівних. Теорема, яка доведена вище, дозволяє стверджувати, що
Доведемо, що число k i з (8.88), i=1, 2, ..., l, є кратністю многочлен, степінь якого не більше п, цілком визначається
кореня αi в многочлені f(x). Дійсно, якщо ця кратність дорівнює своїми значеннями при будь-яких різних значеннях невідомого,
si , то k i ≤si . Нехай, однак, k i <si . У силу визначення кратності число яких більше п. Чи можна ці значення многочлена задавати
кореня для f(x) існує розкладання довільно? Якщо припустити, що задаються значення многочлена
f ( x)  ( x   i ) si  ( x) . при п+1 різних значеннях невідомого, то відповідь буде
Заміняючи в цьому розкладанні множник φ(х) його позитивною: завжди існує многочлен не більш ніж п-го степеня,
розкладанням на лінійні множники, ми одержали б для f(x) який приймає наперед задані значення при п+1 заданих різних
розкладання на лінійні множники, яке свідомо відмінне від значеннях невідомого.
розкладання (8.85), тобто прийшли б до протиріччя з доведеною Справді, нехай потрібно побудувати многочлен не більш ніж
вище одиничністю цього розкладання. п-го степеня, котрий при значеннях невідомого а 1 ,а2 ,…,ап+1, які
Ми довели, таким чином, наступний важливий результат: передбачаються бути різними, приймає відповідно значення
Усякий многочлен f(х) степеня п, п≥1, з будь-якими с 1 , с2 , ..., сп+1 .
числовими коефіцієнтами має п коренів, якщо кожний з Цим многочленом буде
n 1
коренів рахувати стільки разів, яка є його кратність. c1 ( x  a1 )...( x  ai 1 )( x  ai 1 )...( x  an 1 )
Помітимо, що ця теорема справедлива і при n=0, так як f ( x)   . (8.89)
многочлен нульового степеня не має, зрозуміло, коренів. Ця i 1 ( ai  a1 )...(ai  ai 1 )( ai  ai 1 )...(ai  an 1 )
теорема не застосовується лише до многочлена 0, що не має Дійсно, його степінь не більше п, а значення f(ai ) дорівнює с i .
степені і дорівнює нулеві при будь-якому значенні х. Цим Формула (8.89) називається інтерполяційною формулою
останнім зауваженням ми скористаємося при доведенні Лагранжа. Назва «інтерполяційна» зв'язана з тим, що по цій
наступної теореми: формулі, знаючи значення многочлена в n+1 точці, можна
Якщо многочлени f(x) і g(x), степені яких не перевищують п, обчислювати його значення у всіх інших точках.
мають рівні значення більш ніж при п різних значеннях Формули Вьєта. Нехай дано многочлен f(х) степеня п зі
невідомого, то f(x)=g(x). старшим коефіцієнтом 1,
Дійсно, многочлен f(x)—g(х) має при наведених f(x)= x n +a 1 x n-1 +...+ a n-1 х+ an , (8.90)
припущеннях більш ніж п коренів, а так як його степінь не і нехай α1 , α2 , …,α п — його корені ( кожен кратний корінь
перевершує п, то повинна мати місце рівність f(х)-g(х)=0. узятий тут відповідне число раз). Тоді f (х) має наступне
Таким чином, з огляду на те, що різних чисел нескінченно розкладання:
багато, можна стверджувати, що для будь-яких двох різних f (x)  ( x  1)(x  2 ) ...(x  n )
многочленів f(x) і g(x) найдуться такі значення с невідомого х,
що f(с)≠g(с). Такі с можна знайти не тільки серед комплексних Перемножуючи вирази в дужках, що стоять праворуч, а потім
чисел, але і серед дійсних, серед раціональних і навіть серед приводячи подібні члени і порівнюючи отримані коефіцієнти з
цілих чисел. коефіцієнтами з (8.90), ми одержимо наступні рівності, які
Таким чином, два многочлени з числовими коефіцієнтами, називаються формулами Вьєта і які виражають коефіцієнти
які мають хоча б при одному степені невідомого х різні многочлена через його корені:
83 84
a 1 = - (α 1 +α 2 +…+ αn ), Ми знаємо, що остання рівність не порушиться, якщо в ній всі

a 2 = α 1 α 2 + α 1 α 3 +…+ α 1 α n + α 2 α 3 +… +α n-1 α n , числа замінити на спряженні. Однак усі коефіцієнти
a 3 = -(α 1 α 2 α 3 +α 1 α 2 α 4 +… + α n-2 α n-1 α n ), а 0 ,а 1 ,…,ап-1 ,а п , а також число 0, що стоїть праворуч, які є
………………………………………………… дійсними, залишаться при цій заміні без зміни, і ми приходимо
до рівності
a n-1 =(-1) n-1 (α 1 α 2.. α n-1 +α 1 α 2… α n-2 α n +… + α 2 α 3… α n ),
a n =(-1) n α 1 α 2… α n. a 0  n +a1  n-1
+...+ a n-1  +an =0,
тобто
Таким чином, у правій частині k-ї рівності, k=1, 2, ,.,, п, стоїть
сума всіляких добутків по k коренів, яка узята зі знаком плюс f    0 .
або мінус, у залежності від парності або непарності k. Таким чином, якщо комплексне (але не дійсне) число α служить
При п=2 ці формули перетворюються у відомий з коренем многочлена f(x) з дійсними коефіцієнтами, то коренем
елементарної алгебри зв'язок між коренями і коефіцієнтами для f(x) буде і спряжене число  .
квадратного многочлена. При п=3, тобто для кубового Многочлен f(x) буде ділитися, отже, на квадратний тричлен
многочлена, ці формули приймають вигляд
 ( x )  ( x   )( x   )  x 2  (   ) x   ,
(8.91)
a 1 = - (α 1 +α 2 + α3 ), a2 = α 1 α 2 + α 1 α 3 + α 2 α 3 , a 3 =-α 1 α 2 α 3.
Формули Вьєта полегшують написання многочлена по коефіцієнти якого, як ми знаємо , дійсні. Користуючись цим,
заданих його коренях. Так, знайдемо многочлен f(х) четвертого доведемо, що корені  і  мають у многочлені f(х) ту саму
степеня, що має простими коренями числа 5 і —2 і дворазовим кратність.
коренем число 3. Ми одержимо: Нехай, справді, ці корені мають відповідно кратності k і l і
а1 =-(5-2+3+3)=-9 нехай, наприклад, k>l. Тоді f(х) ділиться на l-й степінь
а 2 =5•(-2)+5•3+5•3+(-2)•3+(-2)•3+3•3=17, многочлена φ(x),
а 3 =-[5•(-2)•3+5•(-2)•3+5•3•3+(-2)•3•3]=33, f(x) =φ l (х)q(х).
Многочлен q(x), як частка двох многочленів з дійсними
а 4 =5•(-2)•3•3)=-90, коефіцієнтами, також має дійсні коефіцієнти, але, у протиріччя з
а тому
доведеним вище, він має число α своїм (k—l)-кратним коренем,
f(x)=x 4 -9x3 +17x2 +33x-90. тоді як число  не є для нього коренем. Звідси випливає, що
Якщо старший коефіцієнт a 0 многочлена f(х) відмінний від
k = l.
1, то для застосування формул Вьєта необхідно спочатку
Таким чином, тепер можна сказати, що комплексні корені
розділити всі коефіцієнти на а0, що не впливає на корені
всякого многочлена з дійсними коефіцієнтами попарно
многочлена. Таким чином, у цьому випадку формули Вьєта
спряжені. Звідси і з доведеної вище одиничності розкладань
дають вираз для відношень усіх коефіцієнтів до старшого.
вигляду (8.85) випливає наступний остаточний результат:
Многочлени з дійсними коефіцієнтами. Виведемо деякі
Усякий многочлен f(x) з дійсними коефіцієнтами може бути
наслідки з основної теореми алгебри комплексних чисел, які
представлений, притому єдиним способом (з точністю до
відносяться до многочленів з дійсними коефіцієнтами.
порядку множників), у вигляді добутку свого старшого
Власне кажучи, саме на цих наслідках засновано те винятково
коефіцієнта а 0 і декількох многочленів з дійсними
велике значення основної теореми, про яке говорилося раніш.
коефіцієнтами, лінійних вигляду х—α, що відповідають його
Нехай многочлен з дійсними коефіцієнтами
дійсним кореням, і квадратних вигляду (8.91), що відповідають
f(x)=a0 xn +a1 xn-1 +...+ a n-1 х+a n парам спряжених комплексних коренів.
має комплексний корінь α, тобто Для подальшого корисно підкреслити, що серед
a 0 α n +a 1 αn-1 +...+ an-1 α +a n =0. многочленів з дійсними коефіцієнтами і зі старшим
коефіцієнтом 1, які не розкладаються на множники меншого
85 86
степеня або, як ми будемо говорити, такі , що є правильних дробів ми умовимося зараховувати многочлен 0, то
неприводимими, є лише лінійні многочлени вигляду х — α і справедлива наступна т е о р е м а:
квадратні многочлени вигляду (8.91). Усякий раціональний дріб може бути представлений,
притому єдиним способом, у вигляді суми многочлена і
8.9. Раціональні дроби правильного дробу.
У курсі математичного аналізу вивчаються, крім цілих Дійсно, якщо дано раціональний дріб f(x)/g(x) і якщо,
раціональних функцій, названих нами многочленами, також поділивши чисельник на знаменник, ми одержимо рівність
дробово- раціональні функції; це будуть частки f(x)/g(x) двох f(x)=g(x)q(x)+ r(x),
цілих раціональних функцій, де g(x)≠0. Над цими функціями де степінь r(x) менше степеня g(x), то , як легко перевірити,
виконуються алгебраїчні операції за такими же законами, як над f ( x) r ( x)
раціональними числами, тобто як над дробами з цілими =q(x)+ .
чисельниками і знаменниками. Рівність двох дробово- g ( x) g ( x)
раціональних функцій або, як ми будемо далі говорити, Якщо має місце також рівність
раціональних дробів також розуміється в тому же змісті, що і f ( x)  ( x)
рівність дробів в елементарній арифметиці. Для визначеності ми = q (x)+ ,
будемо розглядати раціональні дроби з дійсними коефіцієнтами.
g ( x)  ( x)
Весь зміст цього розділу може бути майже дослівно де степінь φ(x) менше степеня ψ(x), то ми одержуємо рівність,
перенесений на випадок раціональних дробів з комплексними  ( x) r ( x )  ( x ) g ( x)   ( x) r ( x)
коефіцієнтами. q(x)- q (x)= - = .
 ( x) g ( x )  ( x) g ( x)
Раціональний дріб називається нескоротним, якщо його
чисельник взаємно простий зі знаменником. Так як ліворуч стоїть многочлен, а праворуч, як легко бачити,
Усякий раціональний дріб дорівнює деякому нескоротному правильний дріб, то ми одержимо q(x)- q ( x)=0 і
дробові, який обумовлений однозначно з точністю до  ( x) r ( x )
множника нульового степеня, загального для чисельника і - = 0.
знаменника.  ( x) g ( x )
Дійсно, усякий раціональний дріб можна скоротити на Правильні раціональні дроби можуть бути піддані
найбільший загальний дільник його чисельника і знаменника, подальшому вивченню. При цьому нагадаємо, що, як відзначено
після чого буде отримано рівний йому нескоротний дріб. наприкінці попереднього розділу, що неприводимими дійсними
Якщо, далі, рівні один одному нескоротні дроби многочленами є многочлени вигляду х — α, де число α дійсне, і
f ( x )  ( x) многочлени вигляду
і , х 2 — (β+  )х+β  ,
g ( x )  ( x)
тобто, де β і  - пари спряжених комплексних чисел. Як легко
f(x)ψ(x)=g(x)φ(x), (8.92) перевірити, у комплексному випадку аналогічну роль
то із взаємної простоти f(х) і g(x) випливає, по властивості б) з відіграють многочлени вигляду х—α, де α — будь-яке
розділу 8.7, що φ(х) ділиться на f(x), а із взаємної простоти φ(х) і комплексне число.
ψ(х) випливає, що f(x) ділиться на φ(х). Таким чином, f(x)=cφ(x), Правильний раціональний дріб f(x)/g(x) називається
і тоді з (8.84) випливає g(х)=сφ(х). найпростішим, якщо його знаменник g(x) є степенем
Раціональний дріб називається правильний, якщо степінь многочлена, який неприводиться
чисельника менше степеня знаменника. Якщо до числа g(x)= р k (x), k≥1,
87 88
а степінь чисельника f(x) менше степеня р(х), f ( x ) u1 ( x ) u ( x) u ( x ) u ( x)

Справедлива наступна основна теорема: = k  2k 2  ...  lk l + ;
Усякий правильний раціональний дріб розкладається в g ( x ) p1 ( x ) p2 ( x)
1
pl ( x ) h( x)
сумунайпростіших дробів. усі доданки в правій частині цієї рівності є правильними
Доведення. Розглянемо спочатку правильний раціональний дріб дробами.
f ( x) Нам залишається розглянути правильний дріб вигляду
u(x)/p k (x), де p(x) — многочлен, що не приводиться.
g ( x) h( x ) Застосовуючи алгоритм ділення з залишком, розділимо и(х) на
де многочлени g(x) і h(x) взаємно прості, (g(x), h(x)=1. р k-1 (х), отриманий залишок розділимо на р k-2 (х) і т.д.
Існують, отже, такі многочлени u (x) і v (x), що Ми прийдемо до наступних рівностей:
g(x) u (x)+ h(x) v (x)=1. u ( x)  p k 1 ( x )s1 ( x )  u1 ( x ) ,
Звідси
g(x)[ u (x) f(x)]+ h(x)[ v (x) f(x)]= f(x). (8.93)
u1 ( x )  p k  2 ( x) s2 ( x)  u2 ( x ) ,
Нехай, розділивши добуток u (х)f(х) на h(x), ми одержимо …………………………………..
залишок и(х), степінь якого менше степеня h(x). Тоді рівність uk  2 ( x)  p ( x) sk 1 ( x)  uk 1 ( x) .
(8.93) можна буде переписати у вигляді Так як при цьому степінь и(х), за умовою, менше степеня
g(x)u(x)+ h(x)v(x)= f(х), (8.94) р k (х), а степінь кожного з залишків иi (х), i=1, 2, ..., k—1,
де v(x) — многочлен, вираз якого може бути без труднощів менше степеня відповідного дільника p k-i (x), то степені всіх
написаний. Так як степінь добутку g(x)u(x) менше степеня часток s 1 (x),s 2 (x),...,s k-1 (x) будуть строго менше степеня
добутку g(x)h(x) і це ж, за умовою, вірно для многочлена f(х), то многочлена р(х). Степінь останнього залишку u k-1 (x) також
і добуток h(x)v(x) має степінь меншу, чим g(x)h(x), а тому менше степеня р(х). З отриманих рівностей випливає:
степінь v(х) менше степеня g(x). З ( 8.94) випливає тепер
u ( x)  p k 1 ( x) s1 ( x)  p k  2 ( x) s2 ( x)  ...  p( x) sk 1 ( x)  uk 1 ( x ) .
рівність
Звідси ми приходимо до шуканого представлення
f ( x) v ( x ) u ( x) раціонального дробу u(x)/p k (x) — у вигляді суми найпростіших
= +
g ( x)h( x ) g ( x ) h( x) дробів:
у правій частині якої стоїть сума правильних дробів. u ( x ) uk 1 ( x ) sk 1 ( x) s ( x ) sl ( x)
Якщо хоча б один зі знаменників g(x), h(x) розкладається в k
 k  k 1  ...  22  .
добуток взаємно простих множників, то можна виконати p ( x) p ( x ) p ( x) p ( x ) p ( x)
подальше розкладання. Продовжуючи так далі, ми одержимо, Основна теорема доведена. Її можна доповнити наступною
що всякий правильний дріб розкладається в суму декількох теоремою про єдине розкладання.
правильних дробів, кожен з яких має знаменником степінь Усякий правильний раціональний дріб має єдине розкладання
деякого многочлена, який не приводиться. Або, якщо дано в суму найпростіших дробів.
правильний дріб f(x)/g(x), знаменник якого має Нехай, справді, деякий правильний дріб може бути двома
розкладання на множники, що не приводяться способами представлений у вигляді суми найпростіших дробів.
k k k Віднімаючи одне з цих представлень з іншого і приводячи
g ( x )  p1 1 ( x ) p2 2 ( x)... pl l ( x ) подібні члени, ми одержимо суму найпростіших дробів, тотожно
(завжди можна вважати, звичайно, що старший коефіцієнт рівну нулеві. Нехай знаменники найпростіших дробів, які
знаменника раціонального дробу дорівнює одиниці), причому складають цю суму, будуть деякими степенями різних
pi (х)≠p j (х) при i≠j, то многочленів, які не приводяться, p 1 (x),p 2 (x)…,ps і нехай
89 90
найвищий степінь многочлена pi (x), i=l, 2, ..., s, що є одним з (множимо на -3)

ki
цих знаменників, буде pi (х). Помножимо обидві частини цієї 3 x 3  15 x 2  27 x  27
рівності на добуток 3 x 3  10 x 2  2 x  3
k 1 1 k2 ks
p 1 ( x) p2 ( x )... p s ( x) .
Усі доданки нашої суми, крім одного, перетвор яться при 5 x 2  25 x  30
цьому в многочлени. Що ж стосується доданка Таким чином, перший залишок, після скорочення на 5, буде
u ( x) r 1 (х)=х 2 +5х+6. Ділимо на нього многочлен g(х):
,
k
p1 1 ( x ) 3 x 3  10 x 2  2 x  3 x 2  5 x  6
то він перетвориться в дріб, знаменником якого служить
3 x 3  15 x 2  18 x 3x  5
р 1 (x), а чисельником — добуток
k k
u ( x) p2 2 ( x )... p s s ( x) .  5 x 2  16 x  3
Чисельник не ділиться націло на знаменник, тому що многочлен
 5 x 2  25 x  30
p 1 (x) неприводимий, а всі множники чисельника з ним взаємно
прості. Виконуючи ділення із залишком, ми в результаті 9 x  27
одержимо, що сума многочлена дорівнює нулеві і відмінного від Другим залишком після скорочення на 9, буде, отже
нуля правильного дробу, що, однак, неможливо. r2 (х)=x+3 .
Мікромодуль 19 Так як
Приклади розв’язання типових задач r 1 (х)=r 2 (х)(x+2)
то r 2 (х) буде тим останнім залишком, на який націло ділиться
Приклад 1. Знайти найбільшим загальний дільник многочленів попередній залишок. Він буде, таким чином, шуканим
f (х)=х4 +3х3 — х2 — 4х — 3, g (х)=3х3 +10х 2 +2х — 3. найбільшим загальним дільником;
Застосовуючи алгоритм Евкліда до многочленів з цілими (f(x), g(x)) =x+3.
коефіцієнтами, ми можемо, щоб уникнути дробових Приклад 2. Знайдемо многочлени и(х) і v(x), що
коефіцієнтів, помножити ділене або скоротити дільник на будь- задовольняють рівності (8.64) при
яке не рівне нулеві число, причому не тільки починаючи яке- f(x)=x 3 -x 2 +3x-10, g(x)=x 3 +6x 2 -9x-14.
небудь з послідовних ділень, але й у процесі самого цього Застосуємо до цих многочленів алгоритм Эвкліда, причому
ділення. Це буде приводити, зрозуміло, до перекручування тепер при виконанні ділення уже не можна допускати
частки, але цікавлячі нас залишки будуть здобувати лише перекручування часток, тому що ці частки використовуються
деякий множник нульового степеня, що, як ми знаємо, при при пошуку многочленів и (х) і v(x).
пошуку найбільшого загального дільника дозволяється. Ми одержимо таку систему рівностей:
Ділимо f(х) на g(x), попередньо помноживши f(х) на 3: f(x)= g(x)+(-7x 2 +12x+4);
3 x 4  9 x 3  3 x 2  12 x  9 3 x 3  10 x 2  2 x  3  1 54  235
g(x)=(-7x 2 +12x+4)   x  x  2 ;
 7 49  49
3 x 4  10 x 3  2 x 2  3x x 1 -7x 2 +12x+4=(x-2)(-7x-2).
Звідси випливає, що
 x 3  5 x 2  12 x  9 (f(x), g(x))=x-2
91 92
і що Маючи на увазі, далі, у (8.96) х=1, ми одержимо 6B=6, тобто

7 54 7 5 В=1 (8.98)
u ( x)  x , v( x)   x . Після цього покладемо в рівності (8.96) послідовно
235 235 235 235 х=0 і х =— 1. Використовуючи (8.97) і (8.98), ми одержимо
Приклад 3. Розділити f(х)=2х 5 — x 4 —3 х 3 + х — 3 на х — 3. рівняння
Складемо таблицю, у якій над рискою розташовані
коефіцієнти многочлена f(x), під рискою — відповідні  2C  2 E  2, 
 (8.99)
коефіцієнти частки і залишок, які послідовно обчислюються, а  4C  4 D  4 E  8.
ліворуч збоку — значення с у даному прикладі:
Звідси
D = l. (8.100)
Покладемо, нарешті, у рівності (8.96) х=2. Використовуючи
Таким чином, шукана частка буде
(8.97), (8.98) і (8.100), ми прийдемо до рівняння
q (х) =2х4 + 5х3 + 12х 2 + 36х + 109, 20C+4E=-52
а залишок r=f(3)=324. яке разом з першим з рівнянь (8.99) дає
Приклад 4. Розкласти в суму найпростіших дробів дійсний С= -2, Е= -3.
правильний дріб f(x)/g(x) , де Таким чином,
f(x)=2x 4 -10x 3 +7x2 +4x+3,
f ( x) 3 1 2 x3
g(x)=x 5 -2x3 +2x 2 -3x+2.   2
  2 .
Легко перевіряється, що g ( x ) x  2 ( x  1) x 1 x 1
g(x)=(x+2)(x-1) 2 (x2 +1) ,
причому кожний з многочленів Мікромодуль 19
х+2, х — 1, х 2 +1
неприводимий.
Індивідуальні тестові завдання
З викладеної вище теорії випливає, що шукане розкладання 1.f(x)=x 3 -4x 2 +8x-1 розділити на х+4. Від. f(х)=(х+4)( x 2 -8x+40)-
повинно мати вигляд 161, тобто часткове = x 2 -8x+40; залишок f(-4)= -161
2. f(x)=x 4 +12x 3 +54x 2 +108х+81 розділити на х+3.
f ( x) A B C Dx  E Від. f(x)=( х+3)(x 3 +9x 2 +27х+27) .
  2
  2 , (8.95)
g ( x ) x  2 ( x  1) x 1 x 1 3. f(x)=x 7 -1 розділити на х-1. Від. f(x)=( х-1)( x 6 +x 5 +x 3 + x 2 +х+1)
де числа A, B, C, D і E ще повинні бути розшукані. Розкласти на дільники з дійсними коефіцієнтами
З (8.95) випливає рівність многочлени:
f(x)=A(x-1) 2 (x2 +1)+B(x+2)(x 2 +1)+C(x+2)(x-1) 2 (x2 +1)+ 4. f(x)=x 4 -1. Від. f(x)=( х-1)( x+1)( x 2 +1)
+Dx(x+2)(x-1) 2 +E(x+2)(x-1) 2 . (8.96) 5. f(x)=x 2 -х-2. Від. f(x)=( х-2)( x+1).
6. f(x)=x 3 +1. Від. f(x)=( x+1)( x 2 -х+1)
Прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях невідомого х
з обох частин рівності (8.96), ми одержали би систему п'яти
лінійних рівнянь щодо п'яти невідомих A, B, C, D , E , причому, Мікромодуль 20
як випливає з доведеного вище, ця система має розв’язання і Обчислення коренів многочленів
притому єдине. Ми підемо, однак, іншим шляхом.
8.10. Рівняння другого, третього і четвертого
Покладаючи в рівності (8.96) х= — 2, ми прийдемо
до рівності 45А=135, звідки
степеня
А=3. (8.97) Основна теорема, яка доведена в розділі 8.7, установлює
для будь-якого многочлена п-го степеня з числовими
93 94
коефіцієнтами існування п комплексних коренів. Її доведення

(як приведеного вище, так і будь-якого іншого з нині відомих)
3 9 3 1
x   (3  i )    3  i4 .
не дають, однак, ніяких методів для практичного пошуку цих 2 4 2 2
коренів, будучи чистими «доведеннями існування». Пошуки За допомогою методів добування кореня комплексних чисел, які
таких методів почалися зі спроб виводу формул, аналогічних викладені в 8.2, ми знаходимо:
формулі для розв’язання квадратного рівняння, відомої для
 3  i 4   1  i 2 ,
випадку дійсних коефіцієнтів зі шкільного курсу алгебри. Ми
покажемо зараз, що ця формула залишається справедливою і для а тому х 1 =2+i, х 2 =1-i
квадратних рівнянь з комплексними коефіцієнтами і що Кубові рівняння. На відміну від випадку квадратних рівнянь,
аналогічні формули, хоча і багато більш громіздкі, можуть бути дотепер у нас не було методу для розв’язання кубових рівнянь
виведені для рівнянь третього і четвертого степеня. навіть у випадку дійсних коефіцієнтів. Зараз ми виведемо для
Квадратні рівняння. Нехай дано квадратне рівняння кубових рівнянь формулу, аналогічну формулі для квадратних
x 2 +px+q=0 рівнянь, причому відразу припустимо, що коефіцієнти є будь-
з будь-якими комплексними коефіцієнтами; старший коефіцієнт якими комплексними числами.Нехай дано кубове рівняння
без обмеження спільності можна вважати рівним одиниці. Це y 3 +ау 2 +bу+с=0 (8.101)
рівняння можна переписати у вигляді з будь-якими комплексними коефіцієнтами. Заміняючи в
2 рівнянні (8.101) невідоме у новим невідомим х, зв'язаним
 p  p2  з у рівністю
 x     q    0.
 2  4  y=х-(a/3), (8.102)
ми одержимо рівняння щодо невідомого х, яке не має, як легко
Як ми знаємо, з комплексного числа (p 2/4 )-q можна добути
перевірити, квадрата цього невідомого, тобто рівняння вигляду
квадратний корінь, не виходячи за границі системи
комплексних чисел. Два значення цього кореня, які х 3 +рх+q=0. (8.103)
відрізняються один від одного лише знаком, ми запишемо у Якщо будуть знайдені корені рівняння (8.103), то, через (8.102),
вигляді ми одержимо і корені заданого рівняння ( 8.101). Нам
залишається, отже, навчитися розв’язувати «неповне» кубове
p2 рівняння (8.103) з будь-якими комплексними коефіцієнтами.
 q . Рівняння (8.103) має по основній теоремі три комплексних
4
кореня. Нехай x 0 буде кожний з цих коренів. Уведемо допоміжне
Тому
невідоме и і розглянемо многочлен
p p2 p
x = q , f(u)=u 2 -x0 u- .
2 4 3
тобто корені заданого рівняння можна знаходити по формулі Його коефіцієнти — комплексні числа, і тому він має два
2 комплексних кореня α і β, причому, по формулах Вьєта,
p p
x  q . α+β=x 0 , (8.104)
2 4 p
Приклад. Розв’язати рівняння αβ=- . (8.105)
2
x -3x+(3-i)=0 3
Застосовуючи виведену формулу, одержуємо: Підставляючи в (8.103) вираз (8.104) кореня х 0 , ми одержимо:
(α+β) 3 +p(α+β)+q=0
або α 3 + β 3 +(3αβ+p)(α+β)+q=0.
95 96
Однак з (8.105) випливає 3αβ+p=0, і тому ми одержуємо: Позначимо через β1 те з трьох значень радикала β, що
α 3 + β 3 = —q. (8.106) відповідає значенню α1 радикала α на підставі (8.105), тобто
З іншого боку, з (8.105) випливає α 1 β 1 =(-р/3) .
3 Два інших значення β будуть
p
α3β3= - . (8.107) β 2 =β 1 ε , β 3 =β 1 ε 2
27 3
Так як, через ε = 1
Рівності (8.106) і (8.107) показують, що числа α 3 і β 3 служать α 2 β 3 =α 1 ε•β 1 ε 2 = α 1 β 1 ε 3 = α 1 β 1 =(-р/3),
коренями квадратного рівняння то значенню α 2 радикала α відповідає значення β 3 радикала β;
3 аналогічно значенню α3 відповідає значення β 2. Таким чином,
p
z 2 +qz - =0 (8.108) усі три корені рівняння (8.103) можуть бути записані в такий
27 спосіб:
з комплексними коефіцієнтами.
Розв’язуючи рівняння (8.108), ми одержимо: x1  1  1, 
 2
q q 2 p3 x2   2   3  1  1 , . (8.110)
z   , 
2 4 27 x3   3   2  1 2  1 . 
звідки (при цьому нам байдуже, який з коренів рівняння (8.108)
прийняти за α 3 і який — за β 3 , так як α і β у рівності (8.106) і Кубові рівняння з дійсними коефіцієнтами. Подивимося, що
(8.107), а також у виразі (8.104) для х 0 входять симетричним можна сказати про корені неповного кубового рівняння
чином.) x 3 +px+q=0, (8.111)
якщо його коефіцієнти дійсні. Виявляється, що в цьому випадку
q q 2 p3 q q 2 p3 основну роль грає знак виразу (q 2 /4)+(p 3 /27), що стоїть у
 3    ,  3    . (8.109)
2 4 27 2 4 27 формулі Кардано під знаком квадратного кореня. Помітимо, що
Ми приходимо до наступної формули Кардано, яка виражає знак цього виразу протилежний знакові виразу
корені рівняння (8.103) через його коефіцієнти за допомогою D=-4p 3 -27q 2 = -108 [(q2 /4)+(p 3 /27)],
квадратних і кубових радикалів: який називається дискримінантом рівняння (8.111) ; у
подальших формулюваннях буде використовуватися знак
q q 2 p3 q q 2 p3 дискримінанта.
x0      3    + 3    .
1) Нехай D<0. У цьому випадку у формулі Кардано під
2 4 27 2 4 27
знаком кожного з квадратних радикалів стоїть додатне число, а
Так як кубовий радикал має в полі комплексних чисел три
тому під знаком кожного з кубових радикалів знаходяться
значення, то формули (8.109) дають три значення для α і три для
дійсні числа. Однак кубовий корінь з дійсного числа має одне
β. Не можна, однак, застосовуючи формулу Кардано,
дійсне і два спряжених комплексних значення. Нехай α 1 буде
комбінувати будь-яке значення радикала α с будь-яким
дійсне значення радикала α; тоді значення β 1 радикала β, що
значенням радикала β: для даного значення α варто брати лише
відповідає α 1 на підставі формули (8.105), також буде дійсним
те з трьох значень β, що задовольняє умові (8.105).
через дійсність числа р. Таким чином, корінь x l =α1 +β 1
Нехай α 1 буде кожне з трьох значень радикала α. Тоді два
рівняння (8.111) виявляється дійсним. Два інших корені ми
інших можна одержати, як доведено раніше, множенням α1 на
знайдемо, заміняючи у формулах (8.110) корені з одиниці ε=ε 1
кубові корені ε і ε 2 з одиниці:
і ε 2 =ε 2 їхніми виразами з (8.33) :
α 2 =α 1 ε, α 3 =α 1 ε 2.
97 98
    протилежному випадку вибір кореня х 1 можна було б здійснити

x 2 =α 1 ε+β 1 ε 2 =  1   1  i 3   1   1  i 3    1  1  i 3 1  1 так, щоб мала місце рівність х 2 =х 3 , звідки
   
 2 2   2 2  2 2 α0 (ε -ε 2 )= β 0 (ε -ε 2 ),
    тобто α 0 = β0 , що явно неможливо.
x 3 =α 1 ε 2 +β 1 ε=  1   1  i 3   1   1  i 3    1  1  i 3 1  1 Таким чином, якщо D>0, то рівняння (8.111) має три різних
 2 
2   2 
  2 2 2
дійсних корені.
ці два корені з’являються в зв’язку дійсності чисел α 1 і β 1 Розглянутий зараз останній випадок показує, що практичне
спряженими комплексними числами, причому коефіцієнт при значення формули Кардаио досить невелике. Справді, хоча при
уявній частині відмінний від нуля, так як α 1 ≠β 1, - ці числа є D>0 усі корені рівняння (8.111) з дійсними коефіцієнтами є
значеннями різних кубових радикалів. дійсними числами, однак пошук їх по формулі Кардано вимагає
Таким чином, якщо D<0, то рівняння (8.111) має один обчислення кубових коренів з комплексних чисел, що ми вміємо
дійсний і два спряжених комплексних корені. робити лише переходом до тригонометричної форми цих чисел.
2) Нехай D = 0. У цьому випадку Приклад 1. Розв’язати рівняння
q q y 3 +3y2 -3y-14=0.
  ,3   3 Підстановка у=х—1 приводить це рівняння до вигляду
2 2 x 3 -6x-9=0 (8.112)
Нехай α 1 буде дійсне значення радикала α; тоді β 1 також буде, Тут р = — 6, q = — 9, тому
через (8.105), дійсним числом, причому α 1 =β 1 . Заміняючи у
формулах (8.110) β 1 через α1 і використовуючи очевидну q 2 p 3 49
   0,
рівність ε+ε 2 =—1, ми одержимо: 4 27 4
х 1 = 2α 1 , х2 = α 1 (ε + ε 2 ) = — α 1 х 3 = α 1 (ε 2 + ε) = — α 1 тобто рівняння (8.112) має один дійсний і два спряжених
Таким чином, якщо D=0, то всі корені рівняння (8.111) комплексних корені. По (8.109)
дійсні, причому два з них рівні між собою.
3) Нехай D>0. У цьому випадку у формулі Кардано під
9 7 3 9 7 3
 3   8,  3   1.
знаком квадратного кореня стоїть від’ємне дійсне число, а тому 2 2 2 2
під знаками кубових радикалів стоять спряжені комплексні Тому α 1 =2, β1 =1, тобто х 1 =—3. Два інших корені знайдемо по
числа. Таким чином, усі значення радикалів α і β будуть тепер формулах (8.110):
комплексними числами. Серед коренів рівняння (8.111)
повинен, однак, утримуватися хоча б один дійсний. Нехай це x2 =  3  i 3 , x3 =  3  i 3 .
буде корінь 2 2 2 2
x 1 = α0 + β0 . Звідси випливає, що коренями заданого рівняння служать
Так як дійсні і сума чисел α0 і β 0 , і їхній добуток, який рівний числа
—(p/3), то числа α0 і β 0 спряжені між собою як корені
y 1 =2, y2 =  5  i 3 , y3 =  5  i 3 .
квадратного рівняння з дійсними коефіцієнтами. Але тоді 2 2 2 2
спряжені між собою і числа α 0 ε і β 0 ε 2 , а також числа α 0 ε 2 і β 0 ε, Приклад 2. Розв’язати рівняння
звідки випливає, що корені рівняння (8.111) x 3 -12x+16=0.
x 2 =α 0 ε +β 0 ε 2 , x 3 =α0 ε 2 +β 0 ε, Тут р=-12, q=16, тому
також будуть дійсними числами.
Ми одержали, що всі три корені рівняння (8.111) дійсні, q 2 p 3 49
   0.
причому легко показати, що серед них немає рівних. Справді, у 4 27 4
99 100
Звідси випливає Рівність (8.116) є кубовим рівнянням щодо невідомого α с

3
   8 , тобто α 1=-2. комплексними коефіцієнтами. Це рівняння має, як ми знаємо,
три комплексних корені. Нехай α 0 буде один з них; він
Тому виражається через формулу Кардано за допомогою радикалів
х 1 =-4, х 2 =х 3 =2 . через коефіцієнти рівняння (8.116),тобто через коефіцієнти
рівняння (8.114).
Приклад 3. Розв’язати рівняння При цьому виборі значення для α многочлен, який стоїть в
x3 -19x+30=0. квадратних дужках у (8.115), має двократний корінь q/4α0 , і
Тут р=-19, q=30, тому тому рівняння (8.115) приймає вигляд
2 2
2 3  2 p   q 
q p 784  x   0  - 2 0  x   0,

4 27

27
 0.  2   4 0 
Таким чином, якщо залишатися в області дійсних чисел, тобто воно розпадається на два квадратних рівняння:
формула Кардано до цього рівняння незастосовна, хоча його p  
q
коренями є дійсні числа 2, 3 і -5. x 2  2 0 x     0    0,
Рівняння четвертого степеня. Розв’язання рівняння 2 2 2 0  
 
четвертого степеня . (8.117)
у 4 +аy 3 +bу2 +cу+d=0 (8.113)  p q   
з довільними комплексними коефіцієнтами зводиться до x 2  2 0 x     0  0
2 
2 2 0 
розв’язання деякого допоміжного кубового рівняння.  
Досягається це наступним методом, що належить Феррарі.
Попереднє рівняння (8.113) підстановкою у=х—(a/4) Так як від рівняння (8.114) до рівнянь (8.117) ми прийшли
приводиться до вигляду за допомогою тотожних перетворень, то корені рівнянь ( 8.117)
x 4 +px2 +qx+r=0. (8.114) будуть служити коренями і для рівняння (8.114). Легко бачити
Потім ліва частина цього рівняння в такий спосіб тотожно разом з тим, що корені рівняння (8.114) виражаються через
перетвориться за допомогою допоміжного параметра α: коефіцієнти за допомогою радикалів.
2
 p  p2
x +px +qx+r =  x 2     +qx+r -
4 2
  2 - 2αx 2 - pα 8.11. Границі коренів
 2  4 Ми знаємо, що не існує методу для пошуку точних значень
або коренів многочленів з числовими коефіцієнтами. Проте, усілякі
2 проблеми механіки, фізики і всіляких галузей техніки зводяться
 2 p   2  2 p 2  до питання про корені многочленів, притому іноді досить
x   -  2x  qx    p  r    0 . (8.115)
 2    4  високих степенів.
Ця обставина стала приводом для досить численних
Підберемо тепер α так, щоб многочлен, який стоїть в квадратних
досліджень, що мали метою навчитися робити ті або інші
дужках, став повним квадратом. Для цього він повинен мати
висловлення про корені многочлена з числовими коефіцієнтами,
один двократний корінь, тобто повинна мати місце рівність
не знаючи цих коренів.
2  2 p2  Вивчалося, наприклад, питання про розташування коренів на

q  4  2   p  r    0 . (8.116) комплексній площині (умови, при яких усі корені лежать
 4  усередині одиничного кола, тобто по модулю менше одиниці,
101 102
або умови для того, щоб усі корені лежали в лівій напівплощині, x h(x)
тобто мали б від’ємні дійсні частини, і т. д.). Для многочленів з . .
дійсними коефіцієнтами розроблялися методи визначення числа . .
їхніх дійсних коренів, розшукувалися границі, між якими ці . .
корені можуть знаходитися, і т.д. -4 -39
Нарешті, багато досліджень було присвячено методам -3 144
наближеного обчислення коренів: у технічних додатках -2 83
зазвичай досить знати лише наближені значення коренів з -1 18
деякою заздалегідь даною точністю і якби, наприклад, корені 0 -3
многочлена навіть записувалися в радикалах, ці радикали все
1 -4
одно були б замінені їх наближеними значеннями.
2 39
Усі ці дослідження складали у свій час основний зміст
. .
вищої алгебри. Ми включаємо в наш курс лише досить невелику
частину результатів, які мають до цього відношення, причому,
з огляду на першочергові потреби додатків, обмежуємося
випадком многочленів з дійсними коефіцієнтами і їхніми
дійсними коренями, і тільки лише іноді виходячи за ці рамки.
При цьому ми будемо систематично розглядати многочлен f(х) з
дійсними коефіцієнтами як (безперервну) дійсну функцію
дійсної змінної х і усюди, де це буде корисно, будемо
застосовувати результати і методи математичного аналізу.
Дослідження дійсних коренів многочлена f(х) з дійсними
коефіцієнтами корисно починати з розгляду графіка цього
многочлена: дійсними коренями многочлена будуть, мабуть,
абсциси точок перетинання його графіка з віссю х і тільки
вони.
Розглянемо, наприклад, многочлен п'ятого степеня
h(х)=х 5 +2х 4 —5х 3 +8х2 — 7х— 3.
На підставі результатів вивчених нами раніше про корені цього
многочлена можна стверджувати наступне: так як його степінь
непарний, то h(x) володіє хоча б одним дійсним коренем; якщо
ж число дійсних коренів більше одиниці, то воно дорівнює
трьом або п'яти, тому що комплексні корені попарно спряжені.
Розгляд графіка многочлена h(x) дозволяє сказати більше про
його корені. Побудуємо цей графік (рис. 8.24) ( на рисунку Рис. 8.24.
масштаб по осі у узятий у десять разів меншим, чим по осі х),
беручи лише цілі значення х і обчислюючи відповідні значення Ми бачимо, що многочлен h (x) у всякому разі має три дійсних
h(x) хоча б методом Горнера: корені — додатний корінь α1 і два від’ємні корені α 2 і α 3 ,
причому
1<α 1 <2, —1<α 2 <0, —4 < α 3 < —3.
103 104
Інформація про (дійсні) корені многочлена, яка виходить з модулів усіх його коренів, дійсних і комплексних. Так, для
розгляду графіка, практично зазвичай виявляється досить розглянутого вище многочлена h(x) цією границею, через а 0 =1,
задовільною. Однак щораз залишаються сумніви, чи дійсно А=8,служить число 9.
нами знайдені всі корені. Так, у розглянутому прикладі ми не Ця границя зазвичай виявляється, однак, занадто високою,
показали, що правіше точки х=2 і лівіше х=— 4 уже немає особливо якщо ми цікавимося лише границями дійсних коренів.
коренів многочлена. Більше того, так як ми брали лише Нижче будуть викладені інші методи, більш точні. При цьому
цілочисленні значення х, то можна допустити, що побудований варто пам'ятати, що якщо вказуються границі, між якими
нами графік не цілком точно відбиває справжнє поводження повинні утримуватися дійсні корені многочлена, то цим зовсім
функції h(x), не враховує, може бути, її більш дрібних коливань не стверджується, що такі корені насправді існують.
і тому упускає деякі корені. Покажемо спочатку, що досить уміти знаходити лише
Правда, можна було б при побудові графіка брати не тільки верхню границю додатних коренів будь-якого многочлена.
цілочисленні значення х, а значення з точністю до 0,1 або 0,01. Справді, нехай дано многочлен f(х) степеня п і нехай N 0 буде
Цим, однак, відразу надзвичайно ускладнилося б обчислення верхньою границею його додатних коренів. Розглянемо
значень h(x), у той час як відзначені вище сумніви аж ніяк не многочлени
були б ліквідовані. З іншого боку, можна було би методами  1
математичного аналізу досліджувати функцію h (x) на максимум 1 ( x)  x n f  ,
і мінімум і таким шляхом порівняти наш графік із справжнім  x
поводженням функції; це приводить, однак, до питання про 2 (x)  f  x,
корені похідної h'(x), тобто до такої ж задачі, як і та, котрою
ми займаємося.  1
 3 ( x)  x n f    ,
Звідси випливає потреба в більш розроблених методах для  x
пошуку границь, між якими розташовані дійсні корені і знайдемо верхні границі їхніх додатних коренів; нехай це
многочлена з дійсними коефіцієнтами, і для визначення числа будуть відповідно числа N 1, N 2 , N3 . Тоді число 1/ N 1 — буде
цих коренів. Зараз ми будемо займатися питанням про границі нижньою границею додатних коренів многочлена f(х): якщо α є
дійсних коренів, відносячи питання про їхнє число до додатний корінь f(х), то 1/α— буде додатним коренем для φ1 (х),
наступних розділів. і з 1/α < N 1 випливає α>1/ N1. Аналогічно числа N 2 і —1/ N3
Доведення леми про модуль старшого члена вже дає деяку служать відповідно нижньою і верхньою границями від'ємних
границю для модулів коренів многочлена. Дійсно, покладаючи коренів многочлена f(х). Таким чином, усі додатні корені
в нерівності (8.75) k=1, ми одержуємо, що при многочлена f(x) задовольняють нерівностям
A , (8.118) 1/N 1 <x< N 0 ,
x  1
a0 усі від’ємні корені — нерівностям
де а 0 — старший коефіцієнт, а А — максимум модулів інших -N 2 <x<-(1/ N 3 ).
коефіцієнтів, модуль старшого члена многочлена більше модуля Для визначення верхньої границі додатних коренів можна
суми всіх інших членів, а тому ніяке значення х, яке застосувати наступний метод. Нехай дано многочлен
задовольняє нерівності (8.118), не може служити коренем цього f(х) = а 0 х п + а 1 х п-1 +...+ ап
многочлена. з дійсними коефіцієнтами, причому а 0 >0. Нехай, далі, a k, k≥1,
Таким чином, для многочлена f(х) з будь-якими числовими буде першим з від’ємних коефіцієнтів; якби таких коефіцієнтів
не було, то многочлен f(х) узагалі не міг би мати додатних
коефіцієнтами число 1  A служить верхньою границею для
коренів. Нарешті, нехай В буде найбільша з абсолютних
a0
величин від’ємних коефіцієнтів. Тоді число
105 106
f (c) f ( n ) (c )
B 2 n
1 k f(х) = f(c)+(x-c)f′(c)+ (x-c) 2! +…+(x-c) n!
a0
Ми бачимо, що якщо х≥с, то праворуч буде стояти строго
служить верхньою границею додатних коренів многочлена f(х).
додатне число, тобто такі значення х не можуть служити
Справді, покладаючи х>1 і заміняючи кожний з коефіцієнтів
коренями для f(x).
a 1 ,a 2 ,...,a k_ l числом нуль, а кожний з коефіцієнтів a k , a k+1, an —
При пошуку для даного многочлена f(x) відповідного числа
числом — В, ми можемо лише зменшити значення многочлена,
тобто с корисно вчиняти в такий спосіб. Похідна f (п) (х)=п!а0 є
додатним числом, тому многочлен f (п-1) (х) є зростаючою
n k 1 x n  k 1  1 функцією х. Існує, отже, таке число с 1 , що при х≥с 1 похідна
f(х) ≥ а 0 х п –B(хп-k +x +…+x+1)= а 0 х п –B ,
x 1 f (п-1) (х) додатна. Звідси випливає, що при х≥с 1 похідна f (п-2) (х)
тобто, через х>1 буде зростаючою функцією х, тому існує таке число с 2 , c 2 ≥c 1 що
при х≥с 2 похідна f (п-2) (х) також буде додатною. Продовжуючи
x n  k 1 x n  k 1 k далі, ми дійдемо, нарешті, до шуканого числа с.
f(х) > а 0 х п –B = [ а 0 x 1 ( x-1)-B]. (8.119)
x 1 x 1 Застосуємо метод Ньютона до многочлена h(х), який
Якщо розглядався вище. Ми маємо
h (х) = х5 + 2х4 — 5х 3 + 8х 2 — 7х — 3,
B
х > 1 k , (8.120) h′(х) = 5х 4 +8х3 -15х 2 +16х — 7,
a0 h′′(х) =20х 3 +24х 2 -30х +16,
то, так як h′′′(х) =60х 2 +48х -30,
а 0 x k 1 ( x-1)-B ≥ а 0 (х-1) k –B, h IV (х) =120х +48,
вираз в квадратних дужках у формулі (8.119) виявиться h V(х) =120.
додатним, тобто, через (8.119), значення f(x) буде строго Легко перевірити (хоча б методом Горнера), що всі ці
додатним. Таким чином, значення х, які задовольняють многочлени додатні при х=2. Таким чином, число 2 служить
нерівності (8.120), не можуть служити коренями для f(х), що і верхньою границею додатних коренів многочлена h(x) —
потрібно було довести. результат, набагато більш точний, ніж отримані вище іншими
Для розглянутого вище многочлена h(x) цей метод дає, методами.
маючи на увазі, що k=2 і В=7, в якості вищої границі додатних Для пошуку нижньої границі від’ємних коренів многочлена h
коренів число 1+√7, що можна замінити найближчим більш (х) розглянемо многочлен φ 2 (x)=-h(-х).(Ми беремо -h(-х) замість
великим цілим числом 4. h(-х)тому, що для застосування методу Ньютона старший
З численних інших методів пошуку верхньої границі коефіцієнт повинний бути додатним. На корені многочлена
додатних коренів ми викладемо ще лише метод Ньютона. Цей φ 2 (x) ця заміна знака не робить ніякого впливу).
метод більш громіздкий, чим викладений вище, але зате дає , Так як
зазвичай, дуже гарний результат. φ 2 (х) = х 5 - 2х 4 — 5х 3 - 8х 2 — 7х + 3,
Нехай дано многочлен f(х) з дійсними коефіцієнтами і φ 2 ′(х) = 5х 4 -8х 3 -15х 2 -16х — 7,
додатним старшим коефіцієнтом а 0 . Якщо при х=с многочлен f(х) φ 2 ′′(х) =20х3 -24х 2 -30х -16,
і всі його послідовні похідні f'(x), f"(x),. .. . . ., f (п) (х) приймають φ 2 ′′′(х) =60х 2 -48х -30,
додатні значення, то число с служить верхньою границею φ 2 IV (х) =120х -48,
додатних коренів. φ 2 V(х) =120.
Справді, по формулі Тэйлора
107 108
а всі ці многочлени додатні, як легко перевірити, при х=4, Розглянемо тепер многочлен f(x) з дійсними коефіцієнтами,
то число 4 служить верхньою границею додатних коренів для причому будемо припускати, що многочлен f(x) не має кратних
φ 2 (х), і тому число —4 буде нижньою границею від’ємних коренів, тому що інакше ми могли б його розділити на
коренів для h (x). найбільший загальний дільник його з його похідної. Кінцева
Розглядаючи, нарешті, многочлени упорядкована система відмінних від нуля многочленів з
φ 1 (х) = -х 5 h   1  =3х 5 + 7х 4 — 8х3 + 5х2 — 2х — 1, дійсними коефіцієнтами
 x f(х)= f0 (х), f 1 (х), f 2 (х),…, f s (x), (8.123)
називається системою Штурма для многочлена f(х), якщо
φ 3 (х) = -х5 h   1  =3х 5 - 7х 4 — 8х3 - 5х 2 — 2х + 1, виконуються наступні вимоги:
 x 1) Сусідні многочлени системи (8.123) не мають
ми знайдемо для них, знову застосовуючи метод Ньютона, в загальних коренів.
якості верхніх границь додатних коренів відповідно числа 1 і 4, 2) Останній многочлен, f s (x), не має дійсних коренів.
а тому нижньою границею додатних коренів многочлена h(x) 3) Якщо α — дійсний корінь одного з проміжних
служить число 1/1= 1, верхньою же границею від’ємних коренів многочленів f k (x) системи (8.123), 1 ≤k≤s— 1, то f k-1 (α) і f k+1 (α)
- число (-1/4). мають різні знаки.
Таким чином, додатні корені многочлена h(x) 4) Якщо α — дійсний корінь многочлена f(x), то добуток
розташовані між числами 1 і 2, від’ємні корені — між f(x)f 1 (x) змінює знак з мінуса на плюс, коли х, зростаючи,
числами (—4 ) і (-1/4). проходить через точку α.
Цей результат дуже добре погоджується з тим, який було Питання про те, чи всякий многочлен володіє системою
знайдено вище при розгляді графіка. Штурма, буде розглянуто нижче; зараз же, припускаючи, що f(х)
такою системою володіє, покажемо, як вона може бути
8.12. Теорема Штурма використана для знаходження числа дійсних коренів.
Тепер ми перейдемо до питання про число дійсних коренів Якщо дійсне число с не є коренем даного многочлена f(x), а
многочлена f(х) з дійсними к о е ф і ц і е н т а м и. Ми будемо (8.123) — система Штурма для цього многочлена, то візьмемо
при цьому цікавитися як загальним числом дійсних коренів, так систему дійсних чисел
і окремо числом додатних і числом від’ємних коренів і взагалі f(с), f1 (с), f 2 (с), ....,f s (с),
числом коренів, розміщених між заданими границями а і b. викреслимо з неї всі числа, рівні нулеві, і позначимо через W(c)
Існує кілька методів для пошуку точного числа коренів, число змін знаків у системі, яка залишилася; будемо називати
причому усі вони досить громіздкі; серед них більш зручним є W(с) числом змін знаків у системі Штурма (8.123)
метод Штурма, який і буде викладено. многочлена f(x) при х=с. (Само собою зрозуміло, що зміни
Уведемо спочатку одне визначення. знаків у системі Штурма многочлена f(х) не мають нічого
Нехай дана деяка упорядкована кінцева система дійсних спільного зі зміною знака самого многочлена f(х), що
чисел, відмінних від нуля, наприклад відбувається від проходження х через корінь цього
1, 3, —2, 1, —4, —8, —3, 4, 1. (8.121) многочлена.)
Випишемо послідовно знаки цих чисел: Справедлива наступна теорема.
+ , +, —, +, —, —, —, +, +. (8.122) Теорема Штурма. Якщо дійсні числа а і b, а<b, не є
Ми бачимо, що в системі знаків (8.122) чотири рази стоять коренями многочлена f(x), який не має кратних коренів, то
поруч протилежні знаки. Через це говорять, що в упорядкованій W(a)≥W(b) і різниця W(a)-W(b) дорівнює числу дійсних коренів
системі (8.121) мають місце чотири зміни знаків. Число змін многочлена f(х), розміщених між а і b.
знаків можна підрахувати для будь-якої упорядкованої кінцевої
системи відмінних від нуля дійсних чисел.
109 110
Таким чином, для визначення числа дійсних коренів f (α — ε ) , f1 (α — ε ) і f (α + ε ), f1 (α + ε ) (8.126)

многочлена f(х), розміщених між а і b (нагадуємо, що f(х) за відповідають, отже, системи знаків
умовою не має кратних коренів), потрібно лише установити, - , + і +, +,
наскільки зменшується число змін знаків у системі Штурма тобто у системі Штурма губиться одна зміна знака. Якщо ж знак
цього многочлена при переході від а до b. f 1 (x) на відрізку (α—ε, α+ε) від’ємний, то знову, через умову 4),
Для доведення теореми розглянемо, як змінюється число многочлен f(x) змінює знак із плюса на мінус при переході х
W(х) при зростанні х. Поки х, зростаючи, не зустріне кореня через α, тобто f(α—ε)>0, f(α+ε)<0; системам чисел (8.126)
жодного з многочленів системи Штурма (8.123), знаки відповідають тепер системи знаків
многочленів цієї системи не будуть мінятися, і тому число W(х) +, - і -, -,
залишиться без зміни. Через це, а також через умову 2) з тобто у системі Штурма знову губиться одна зміна
визначення системи Штурма, нам залишається розглянути два знака.
випадки: перехід х через корінь одного з проміжних Таким чином, число W(х) міняється (при зростанні х) лише
многочленів f k (x), 1≤k≤s—1, і перехід х через корінь самого при переході х через корінь многочлена f (х), причому в цьому
многочлена f(x). випадку воно зменшується рівно на одиницю.
Нехай α буде коренем многочлена f k (x), 1≤ k≤ s—1. Тоді, за Цим доведена теорема Штурма. Для того щоб скористатися
умовою 1), f k-1 (α) і f k+1 (α) відмінні від нуля. Можна знайти, отже, нею для пошуку загального числа дійсних коренів многочлена
таке додатне число ε, яке може бути і дуже мале, що у відрізку f(x), досить у якості а взяти нижню границю від’ємних коренів,
(α — ε, α+ε) многочлени f k-1 (x) і f k+1 (x) не мають коренів і тому у якості b — верхню границю додатних коренів. Простіше,
зберігають сталі знаки, причому, за умовою 3), ці знаки різні. однак, зробити це в такий спосіб. Через лему, яка доведена
Звідси випливає, що кожна із систем чисел раніше, існує таке додатне число N, яке може бути і дуже
f k-1 (α — ε), f k (α — ε ),fk+1 (α — ε) (8.124) велике, що при |х|>N знаки всіх многочленів системи Штурма
і будуть збігатися зі знаками їхніх старших членів. Іншими
f k-1 (α + ε), f k (α + ε ),fk+1 (α + ε) (8.125) словами, існує настільки велике додатне значення невідомого х,
володіє рівно одною зміною знаків незалежно від того, які знаки що знаки відповідних йому значень усіх многочленів системи
чисел f k (α — ε ) і f k (α + ε). Так, наприклад, якщо многочлен f k- Штурма збігаються зі знаками їхніх старших коефіцієнтів; це
1 (x) на розглянутому відрізку від’ємний, а f k+1 (x) додатний і значення х, обчислювати яке немає необхідності, умовно
якщо f k (α—ε)>0, f k (α+ε)<0, то системам (8.124) і (8.125) позначається символом ∞. Існує, з іншого боку, настільки
відповідають системи знаків велике по абсолютній величині від’ємне значення х, що знаки
—, + , +, — , —, +. відповідних йому значень многочленів системи Штурма
Таким чином, при переході х через корінь одного з проміжних збігаються зі знаками їхніх старших коефіцієнтів для
многочленів системи Штурма зміни знаків у цій системі многочленів парного степеня і протилежні знакам старших
можуть лише переміщатися, але не виникають знову і не коефіцієнтів для многочленів непарного степеня; це значення х
зникають, і тому число W(x) при такому переході не міняється. умовимося позначати через —∞. У відрізку (—∞, ∞)
Нехай, з іншого боку, α буде коренем самого даного знаходяться, мабуть, усі дійсні корені всіх многочленів системи
многочлена f(x). За умовою 1) α не буде коренем для f 1 (x). Існує, Штурма і, зокрема, усі дійсні корені многочлена f(х).
отже, таке додатне число ε, що відрізок (α—ε, α+ε) не містить Застосовуючи до цього відрізка теорему Штурма, ми знайдемо
коренів многочлена f 1 (x), а тому f 1 (x) зберігає на цьому відрізку число цих коренів, застосування ж теореми Штурма до відрізків
сталий знак. Якщо цей знак додатний, то через умову 4) сам (—∞, 0) і (0, ∞) дає відповідно число від’ємних і число
многочлен f(x) при переході х через α змінює знак з мінуса на додатних коренів многочлена f(x).
плюс, тобто f(α — ε)< 0, f(α + ε )>0. Системам чисел
111 112
Нам залишається показати, що всякий многочлен f(х) з fk-1 (α) = -fk+1 (α).
дійсними коефіцієнтами, який не має кратних коренів, має Застосуємо метод Штурма до многочлена, що розглядався в
систему Штурма. З різних методів, які використовуються для попередньому розділі
побудови такої системи, ми викладемо один, найбільш h (х)=х 5 +2x4 —5х3 +8х 2 — х—3.
уживаний. Покладемо f(x)=f'(x), чим забезпечується виконання Ми не будемо при цьому попередньо перевіряти, що h(х) не має
умови 4) з визначення системи Штурма. Дійсно, якщо α — кратних коренів, тому що метод побудови системи Штурма,
дійсний корінь многочлена f(x), то f'(α)≠0. Якщо f'(α)>0, то викладений вище, одночасно служить для перевірки взаємної
f'(х)>0 в околі точки α, а тому f(x) змінює знак з мінуса на плюс простоти многочлена і його похідної.
при переході х через α; це ж вірно тоді і для добутку f(x)f l (x). Знайдемо систему Штурма для h(x), застосовуючи
Аналогічні міркування знаходять місце і у випадку f'(α)<0. зазначений метод. При цьому в процесі ділення ми будемо, на
Ділимо потому f(x) на f l (x) і залишок від цього ділення, узятий відміну від алгоритму Евкліда, множити і скорочувати лише на
з оберненим знаком, приймаємо за f 2 (x): довільні додатні числа, так як знаки залишків грають у методі
f(х) = f 1 (х)q 1 (х) – f 2 (х), Штурма основну роль. Ми одержимо таку систему:
Узагалі, якщо многочлени f k-1 (х) і f k (x) уже знайдені, то f k+1 (x) h (х) = х5 + 2х4 — 5х 3 + 8х 2 — 7х — 3,
буде залишком від ділення f k-1 (x) на f k (х), узятим з оберненим h 1 (х) = 5х4 +8х 3 -15х 2 +16х — 7,
знаком: h 2 (х) =66х 3 -152х 2 +172х +61,
f k-1 (х) = f k (х)q k (х) - f k+1 (х). (8.127) h 3 (х) = -464х 2 +1135х +723,
Викладений тут метод відрізняється від алгоритму Евкліда,
h 4 (х) = -32599457х -8486093,
який застосовується до многочленів f(x) і f'(х), лише тим, що в
залишку щораз міняється знак на обернений і наступне ділення h 5 (х) = -1.
виконується вже на цей залишок з оберненим знаком. Так як при Визначимо знаки многочленів цієї системи при х=-∞ і х=∞, для
пошуку найбільшого загального дільника така зміна знаків не чого, як було зазначено, варто дивитися лише на знаки старших
істотна, то наш процес зупиниться на деякому f s (x), який є коефіцієнтів і на степені цих многочленів. Ми одержимо таку
найбільшим загальним дільником многочленів f(x) і f'(х), таблицю:
причому з відсутності у f(x) кратних коренів, тобто з його
взаємної простоти з f'(х), буде випливати, що насправді f s (x) є h(x) h 1 (x) h 2 (x) h 3 (x) h 4 (x) h 5 (x) Число
деяким відмінним від нуля дійсним числом. змін
Звідси випливає, що побудована нами система многочленів
f(x)= f0 (x), f'(х)= f1 (x), f1 (x),… f s (x), знаків
задовольняє й умові 2) з визначення системи Штурма. Для - - + - - + - 4
доведення виконання умови 1) припустимо, що сусідні ∞
многочлени f k (х) і f k+1 (x) мають загальний корінь α. Тоді, по + + + - - - 1
(8.127), α буде коренем і для многочлена f k-1 (x). Переходячи до ∞
рівності
f k-2 (х) = fk-1 (х) q k-1 (х) - f k (х), Таким чином, при переході х від — ∞ до ∞ система Штурма
втрачає три зміни знаків, а тому многочлен h(x) має рівно три
ми одержимо, що α служить коренем і для f k-2 (x). Продовжуючи
дійсних корені.
далі, ми одержимо, що α служить загальним коренем для f(x) і
f'(x), що суперечить, однак, нашим припущенням. Нарешті, Звідси видно, що при побудові в попередньому розділі графіка
виконання умови 3) випливає безпосередньо з рівності (8.127): цього многочлена ми не упустили жодного з коренів.
якщо f k (α)=0, то Застосуємо метод Штурма до іншого многочлена, більш
простого. Нехай дано многочлен
113 114
f(х)=х 3 +3х2 —1. границі досить вузькі, то будь-яке число, яке знаходиться між
Знайдемо число його дійсних коренів, а також цілі границі, між ними, можна вважати наближеним значенням шуканого кореня.
якими кожний з цих коренів розташований, причому не будемо Таким чином, після того як методом Штурма буде встановлено,
будувати заздалегідь графік цього многочлена, що між раціональними числами а і b знаходиться лише один
Система Штурма для многочлена f (х) буде корінь многочлена f(х), залишається задача настільки звузити ці
f(х)=х 3 +3х2 —1, границі, щоб нові границі а' і b' мали наперед задане число
f 1 (х)=3х2 +6x, співпадаючих перших десяткових знаків; цим шуканий корінь
f2 (х)=2х+1, буде обчислений із заданою точністю.
Існує багато методів, які дозволяють досить швидко
f3 (х)=1.
знаходити наближене значення кореня з необхідною точністю.
Знайдемо число змін знаків у цій системі при х = — ∞ і x =∞
Ми укажемо на більш уживанні методи , теоретично більш
f(x) f 1 (x) f 2 (x) f 3 (x) Число змін
прості і загальні і які при спільному вживанні досить
знаків
швидко приводять до мети. Варто помітити, що методи, які
-∞ - + - + 3 будуть зараз викладені, можуть бути застосовані не тільки до
∞ + + + + 0 многочленів, але і до більш широких класів безперервних
функцій.
Многочлен f (х) володіє, отже, трьома дійсними коренями. Для Будемо вважати далі, що α є простий корінь многочлена f(х),
більш точного визначення положення цих коренів продовжимо так як від кратних коренів ми завжди можемо звільнитися, і
попередню таблицю: що корінь α уже відділений границями а і b, a<α<b; звідси
випливає, зокрема, що f(а), і f (b) мають різні знаки.
f(x) f 1 (x) f 2 (x) f 3 (x) Число змін Методи проб, хорд і дотичних. Метод проб, з якого часто
знаків починають, полягає в наступному. Нехай для визначеності
х= -3 - + - + 3 f(а)<0; f(b)>0. Тоді беруть довільне значення с між а і b і
х= -2 + 0 - + 2 обчислюють f(с), причому тут істотний тільки знак f(с).
х= -1 + - - + 2 Припустимо, що вийде f(с)>0. Це значить, що відбувся
х=0 - 0 + + 1 «переліт», отже, а<α<с. Тоді беруть яке-небудь значення d між а
х=1 + + + + 0 і с, обчислюють f(d); якщо f(d)<0, то відбувся «недоліт», тобто
d<α<с, і т.д. При цьому значення с, d, ... беруться більш-менш
Таким чином, система Штурма многочлена f(х) утрачає по одній довільними, зручними для обчислення; правда, якщо,
зміні знаків при переході х від —3 до —2, від — 1 до 0 і від 0 до наприклад, |f(а)| значно менше, ніж f(b), то досить ймовірно,
1. Корені α1, α2 і α3 ці многочлени задовольняють, отже, що α виявиться ближче до а, ніж до b, і тому с варто взяти
нерівностям: ближче до а і т. п.
-3<α 1 <-2 , -1<α 2 <0, 0<α 3 <1. Метод хорд полягає в тому, що в якості с береться не
Теорема Штурма цілком вирішує питання про число дійсних довільна точка, а (рис. 8.25) точка перетинання осі х з хордою
коренів многочлена. графіка, проведеної через точки М[а; f(а)] і N[b; f(b)]. Іншими
8.12. Наближене обчислення коренів словами, ми як би приблизно приймаємо дугу графіка за
Викладені в попередніх розділах методи дозволяють відрізок прямої, тобто робимо лінійну інтерполяцію, що є
зробити відокремлення дійсних коренів многочлена f(х) з досить обґрунтовано, якщо інтервал a, b не занадто
дійсними коефіцієнтами, тобто для кожного з коренів указати великий.
границі, між якими знаходиться тільки один цей корінь. Якщо ці
115 116
Рис. 8.26. Рис. 8.27.
Рис. 8.25.
Для пошуку точки с напишемо рівняння хорди MN
y  f ( a) xa
 ,
f (b)  f (a ) b  a
а потім, поклавши у=0, знайдемо відповідне значення
х=с:
f (a )b  a  f (b)b  a 
ca b . (8.128)
f (b)  f (a) f (b)  f (a ) Рис. 8.28. Рис. 8.29.
Якщо необхідно, цю побудову можна повторимо, (див. рис.
8.25). Позначимо через а0 ту з границь а і b, у якій з н а к f (х)
Метод дотичних або Ньютона. Так як α - простий корінь збігається зі знаком f"(х). Так як f(а) і f(h) мають різні знаки, а
многочлена f(х), то f'(α)≠0. Приймемо, що також і f"(α) ≠ 0, тому f"(х) зберігає знак на усьому відрізку (a,b), то таке а 0 може бути
що інакше питання зводиться до обчислення кореня многочлена вказане. У випадках, представлених на рис. 8.27 і 8.29,
f''(х), який має менший степінь, чим f(х). Приймемо, далі, що буде а 0 =а, у двох інших випадках а0 =b. У точці кривої у=f(х) з
відрізок (а, b) не тільки не містить коренів f(x), відмінних від α, абсцисою а 0 , тобто в точці з координатами (а0 , f(a 0 )), проведемо
але і не містить ні кореня многочлена f'(x), а також і дотичну до цієї кривої і позначимо через d абсцису точки
многочлена f"(x). перетинання цієї дотичної звіссю х. Рис. 8.26—8.29
Таким чином, як випливає з курсу математичного показують, що число d можна вважати наближеним значенням
аналізу, крива у=f(х) на відрізку (а, b) або монотонно зростає, кореня α. Метод Ньютона складається, отже, у заміні кривої
або монотонно убуває, а також або у всіх точках цього відрізка у=f(x) на відрізку (а, b) її дотичною в одній із границь цього
обернена опуклістю вгору, або у всіх точках обернена відрізка. Умова, яка накладена на вибір точки а 0 , дуже істотна:
опуклістю вниз. У розташуванні кривої на відрізку (а, b) можуть рис. 8.30 показує, що без дотримання цієї умови точка
зустрітися, отже, чотири випадки, представлених на рис.8.2 6 перетинання дотичної з віссю х може зовсім не давати
—8.29. наближення до шуканого кореня.
117 118
Рис. 8.30
Виведемо формулу, по якій розшукується число d. Як відомо,
Рис.8.31.
рівняння дотичної до кривої у=f(х) у точці (а 0 , f(a 0 )) може бути
записане у вигляді
Ми знаємо, що цей многочлен має простий корінь α 1 який
y-f(a 0 )= f′(a 0 )(x-a 0 ). має границі 1<α 1 <2. Можна сказати заздалегідь, що ці границі
Підставляючи сюди координати (d, 0) точки перетинання занадто широкі для того, щоб методи лінійної інтерполяції і
дотичної з віссю х, одержимо: Ньютона, які були застосовані лише по одном у разу, могли дати
-f(a0 )= f′(a 0 )(d-a0 ), гарний результат. Застосуємо їх, щоб мати один приклад, що не
звідси вимагає складних обчислень.
f (a0 ) У результаті зроблених обчислень було встановлено, що,
d=a0 - . (8.129) при х=1 похідні h'(x), h"(x),..., h V (x) одержують додатні
f (a0 )
значення. Звідси випливає, на підставі отриманих раніше
Якщо з'єднати на рис. 8.27—8.29 точки А і В хордами, то результатів , що значення х=1 служить для h'(х), а також і для
виявиться, що методи лінійної інтерполяції (хорд) і h"(x) верхньою границею додатних коренів. Відрізок (1, 2) не
Ньютона в усіх випадках дають наближення до дійсного містить, отже, коренів цих похідних, а тому до нього можна
значення кореня α з різних сторін. Тому доцільно, якщо відрізок застосувати метод Ньютона. Крім того, h"(х) усюди в цьом у
(а, b) уже такий, як це потрібно в методі Ньютона, комбінувати відрізку додатна, а так як
ці два методи. Ми одержимо цим шляхом багато більш тісні h(1)=-4, h(2)=39,
границі c і d для кореня α. Якщо вони ще не дають необхідної
то потрібно прийняти а 0 = 2. З огляду на те, що h'(2)=109,
точності наближення, то до цих границь треба ще раз
ми по формулі (8.129) одержуємо:
застосувати зазначені методи (див. рис. 8.31) і т.д., причому
можна довести, що цей процес дійсно дозволяє обчислити 39 179
d 2   1,64...
корінь α с будь-якою точністю. 109 109
Застосуємо ці методи до многочлена, який розглядався в З іншого боку, керуючись формулою лінійної інтерполяції
попередніх розділах bf (a)  af (b)
h(х)=х 5 +2х 4 —5х 3 +8х 2 —7х—3, c
f ( a )  f (b )
,
маємо
119 120
2  (4)  1  39 47 f ( x0 ) f ( x0 )
c   1,09... f ( x0 )  ( x  x0 )  ( x  x0 ) 2  ...  0 .
 4  39 43 1! 2!
і, отже, корінь α 1 знаходиться в границях 1,09<α 1 <1,65. Якщо зробити лінеаризацію, тобто відкинути члени вище
Ми одержали занадто незначне звуження гра ниць для того, першого порядку малості, одержимо лінеаризоване рівняння
щоб визнати цей результат задовільним. Звичайно, до знову f(x)=0:
отриманих границь можна було б ще раз застосувати наші f ( x0 )  f ( x0 )( x  x0 )  0 .
методи. Доцільно, однак, із самого початку знайти для α 1 досить Розв’язання цього лінеаризованого рівняння
тісні границі, наприклад з точністю до 0,1 або навіть 0,01, і f x0 
лише потім застосувати ці методи. Це відразу зробить всі x1  x0 
обчислення досить громіздкими, але при розв’язанні конкретних f  x0 
задач, які вимагають досить точного знання коренів многочлена, можна прийняти за перше наближення розв’язання рівняння
на це приходиться йти. f(x)=0; ми приходимо до тієї ж формули:
Повернемося до нашого многочлена h (x) і його кореня α 1 , f b  .
cb
причому помітимо, що всі значення многочленів, які f b 
приводяться нижче, обчислюються методом Горнера. Так як
h (1,3) =—0,13987, h(1,31) = 0,0662923851,
то
1,3< α 1 < 1,31,
тобто ми знайшли значення кореня α 1 , з точністю до 0,01.
Застосуємо тепер до цих нових границь метод лінійної
інтерполяції:
1,31   13987  1,3  0,0662923851 0,26940980063
c   1,30678...
 0,13987  0,0662923851 0,2061623851
Застосуємо до цих же границь метод Ньютона, причому варто
покласти a 0 = l,31. Так як
h′(1,31) =20,92822405, Рис. 8.32.
то
0,0662923851 27,3496811204 З першого наближення можна одержати друге по формулі
d  1,31    1,30683... f x1  (8.130)
20,92822405 20,92822405 x2  x1 
f x1 
Таким чином,
і т.д. Метод Ньютона завжди приводить до мети, якщо тільки
1,30678< α1 < 1,30684,
нульове наближення не лежить занадто далеко від шуканого
і тому, поклавши α1 =1,30581, ми зробимо похибку, меншу ніж
розв’язання.
0,00003.
Іноді застосовується наступний варіант методу Ньютона:
Метод Ньютона можна витлумачити незалежно від його
знаменник формули (8.130), а також формул для подальших
геометричного змісту. Позначимо нульове наближення
наближень заміняють на f'(х 0 ); геометрично це означає, що всі
розв’язання через х 0 і розкладемо ліву частину рівняння f(x)=0
похилі прямі на рис. 8.32 проводять паралельно дотичної у
по степенях х-х 0 у силу формули Тейлора: ми одержимо
рівняння
121 122
вихідній точці N. Метод у цьому варіанті сходиться трохи гірше, 0,168  0,1
але підрахунок кожного наближення спрощується. a1  1,2   1,173 ,
Комбінований метод заснований на тому розумінні, що 0,168  0,459
якщо ділянка графіка , яка розглядається, не має ні зламів, ні 0,168
точок перегину, то метод хорд і метод дотичних дають точки, b1  1,2   1,175 .
які розташовані по різні сторони від шуканого кореня. Якщо,
6,72
наприклад, графік розташований так, як показано на рис. 8.33, Таким чином, з точністю до 0,001 можна покласти α= 1,174.
то, відправляючись від інтервалу а, b, можна побудувати точку Якщо ця точність недостатня, то можна провести подальше
а 1 по методу хорд, а точку b 1 по методу дотичних, у результаті обчислення:
чого вийде новий інтервал а1 , b1 , на якому лежить шуканий f(1,174)=—0,003628 («недоліт»; обчислення з точністю до 10 -6 );
корінь α. Проробивши аналогічну побудову на інтервалі a 1 , b 1 f(1,175)=0,002859. Прийнявши а=1,174, b=1,175, одержуємо по
одержимо новий інтервал а 2 , b2 , який містить шуканий корінь, і комбінованому методу після обчислень з точністю до 10 -7 :
т.д. При цьому виходить двостороннє наближення до цього a 2 =1,1745593; b2 =1,1745596. Таким чином, з точністю до
кореня, що обривається при досягненні необхідної точності. 0,000001 можна покласти α =1,174559.
Розглянемо, наприклад, рівняння Ми не показали дотепер, що викладені вище методи
х3 + х2 — 3 = 0 (8.131) насправді дозволяють обчислити корінь з будь-якою точністю,
коефіцієнти якого будемо вважати зовсім точними. тобто не довели збіжності цих методів. Доведемо це хоча б для
Дослідження похідних показує , що при —∞<х<—2/3 ліва методу Ньютона.
частина, що ми позначимо через f (х), зростає від —∞ до — Нехай, як і вище, простий корінь α многочлена f(x)
2(23/27), потім при -2/3<х<0 убуває до —3 і далі зростає до ∞ і утримується у відрізку (а, b), обраному так, як це необхідно для
має єдину точку перегину при х=—1/3. Виходить, рівняння має застосування методу Ньютона. Звідси випливає, зокрема,
єдиний дійсний і притому додатний корінь α. Так як f(0)=—3, існування таких додатних чисел А і В, що усюди на відрізку
f(1)=—1, f(2) = 9 (рис. 8.34), то 1 <α<2. (а , b)
|f′(x)|>A, |f′′(x)|<B. (8.132)
Уведемо позначення
B
C
2A
і покладемо, що
C(b-a)<1. (8.133)
Для виконання цієї нерівності прийдеться, можливо, замінити
границі (а, b) кореня α більш вузькими границями; це не
відіб'ється, однак, на справедливості нерівностей (8.132). Нехай
а 0 буде та з границь а, b, у якій варто застосовувати метод
Рис.8.33 Рис. 8.34. Ньютона. На підставі формули (8.129) ми послідовно одержимо
як наближені значення кореня α числа а1, а 2 ,..., ak ,..., які лежать
Відповідно до методу проб обчислюємо f(1,1)=—0,459; у відрізку (а, b) і зв'язані між собою рівностями
f(1,2)=0,168, тобто 1,1<α<1,2 (груба «прикидка» кореня f ak 1  , k=1,2,… (8.134)
проводиться за допомогою методу проб). Покладаючи a=1,1; ak  ak 1 
f ak 1 
b=1,2, застосовуємо формули (8.128) і (8.129) відповідно до
Нехай
комбінованого методу:
123 124
α= ak + h k , k=1,2,… (8.135) х =φ(х). (8.137)

Тоді Потім вибирається деяке значення х=х 0 як нульове наближення;
2 бажано, щоб воно було по можливості ближче до шуканого
h
0  f ( )  f (ak )  hk f (ak )  k f (ak  hk ) , розв’язання , якщо про останнє що-небудь відомо. Наступні
2 наближення обчислюються по формулах х 1 =φ(х 0 ), х 2 =φ(х 1 ), . . . ,
де 0 < θ < 1. узагалі
Так як х п+1 =φ(х п ). (8.138)
f′(a k)≠0 При цьому може бути два випадки.
через умову, накладену на відрізок (а, b), то, з огляду на (8.134) 1) Процес може сходитися, тобто послідовні наближення х п
і (8.135), одержимо: при п→∞ прагнуть до деякої границі x ; у цьому випадку,
2
h f (ak  hk ) f ak   f a k   =α-a = h . переходячи у формулі (8.138) до границі при п→∞, бачимо,
 k  hk      a k   k+1 k+1
що х= x є розв’язком рівняння (8.137).
2 f  ( ak ) f ak   f ak  
2) Процес може розходитися, тобто кінцевої границі
Звідси побудованих „наближень” існувати не буде. З цього аж
|hk+1 |= hk 2 f (ak  hk )  hk 2 B = Chk 2 , k=0,1,2,… ніяк не випливає, що і розв’язання рівняння (8.137)) не
2 f ( a k ) 2A існує, просто могло виявитися, що процес ітерацій обраний
невдало. (Утім, і у випадку збіжності буває, що у вибраних
границя виходить не той розв’язок, біля якого ми вибрали
k 1 2k 1
|h k+1 |< Chk 2 < C 3hk 14 < C 7 hk 2 8 <…< C 2 1
h0 , х 0 , а інше може бути таким, що навіть не має фізичного
або, так як |h0 |=|α-a 0 |< b-a змісту.)
маємо Пояснимо сказане на простому прикладі рівняння, яке
k 1 можна розв’язати без усякої «науки»,
|h k+1 |< C 1 C b  a 2 , k=0,1,2,…
(8.136) х=(x/2)+1 (8.139)
Звідси, через умову (8.133), випливає, що різниця h k між є очевидним розв’язання x =2. Якщо покласти x 0 =0 і
коренем α і його наближеним значенням a k, отриманим обчислювати з точністю до 0,001, то одержимо x 1 = 1,000;
послідовним застосуванням методу Ньютона, прагне до нуля х 2 = 1,500; x 3 = 1,750; x 4 = 1,875; х 5 = 1,938; х 6 = 1,969;
при зростанні k, що і потрібно було довести. x 7 = 1,984; x 8 = 1,992; х 9 = 1,996; x 10 = 1,998; x 11 =1,999;
Відзначимо, що формула (8.136) дає оцінку похибці для (k+1)- х 12 = 2,000; x 13 = 2,000, тобто процес практично зійшовся.
го кроку, що істотно, якщо метод Ньютона застосовується один, Якщо замість (8.139) розглянути рівняння
а не в комбінації з методом лінійної інтерполяції. х=(x/10)+1
3. Метод ітерацій. Методи, які описано вище, належать до і прийняти х 0 =0, то з точністю до 0,001 буде х 1 =1,000; х 2 =1,100;
числа ітераційних методів (інакше кажучи, методів послідовних х 3 =1,110; х 4 =1,111; х 5 =1,111, тобто процес практично зійшовся
наближень), у яких деякий однаковий процес послідовно вже після чотирьох ітерацій.
повторюється («ітерирується», від латинського «ітераціо» — Якщо рівняння (8.139) розв’язати відносно х, який стоїть в
повторення), у результаті чого виходять усе більш точні правій частині, тобто переписати в рівносильній формі
наближені розв’язання . Ця однаковість має численні зручності,
х=2х—2, (8.140)
зокрема, у застосуванні обчислювальної техніки.
і почати з х 0 =0, то ми одержимо послідовність х 1 = —2, х 2 = —6,
У загальному вигляді в застосуванні до рівняння f(x)=0
х 3 = —14 і т.д., тобто процес сходитися не буде. Це можна було
метод ітерацій виглядає так: рівняння переписується в
передбачати, помітивши, що з (8.138) випливає рівність
рівносильній формі:
х n+1 -х n =φ(х n )-φ(х n-1 ), (8.141)
125 126
тобто 4. Формула кінцевих приростів. Нерівність (8.142)

х 2 -х 1 =φ(х1 )-φ(х 0 ); х 3 -х 2 =φ(х 2 )-φ(х 1 ); і т.д. можна перевірити за допомогою так називаної формули
Якщо значення функції міняються повільніше, ніж значення кінцевих приростів, що ми зараз виведемо. Припустимо,
аргументу, точніше, якщо що функція у=φ(x) на інтервалі a,b (включаючи кінці)
| φ(х)-φ( x )|≤k| х- x | (k=const<1), (8.142) безперервна разом зі своєю похідною. Розглянемо (рис. 8.35)
то відстані між послідовними наближеннями будуть швидко графік цієї функції на інтервалі a≤x≤b, проведемо хорду MN, яка
прагнути до нуля і процес ітерацій сходиться, притому тим стягує його кінці, і припустимо для визначеності, що графік
швидше, чим менше k. Нерівність (8.142) повинна виконуватися хоча б частково розташовано над цією хордою. Проведемо
для всіх х, x або, у всякому разі, поблизу шуканого кореня х тоді вище графіка пряму ll||MN і станемо її безупинно
рівняння (8.137). У п. 4 буде показано, що нерів ність опускати, залишаючи паралельною MN. Тоді в деякому
(8.142) виконується, якщо |φ'(х)|≤ k.
Ми бачимо, що рівняння (8.139) і (8.140) цілком
рівносильні, але породжують різні ітераційні процеси. І в інших
випадках рівняння f(х)=0 можна переписати у формі (8.137)
багатьма способами, кожний з яких породжує свій ітераційний
процес, причому одні з цих процесів можуть виявитися такими,
які швидко сходяться і тому найбільш зручними, другі
виявляються такими, які повільно сходяться, а треті - навіть
зовсім розбіжними. Зокрема, легко перевірити, що якщо
рівняння f(х)=0 записати у вигляді
f ( x )(b  x )
x x Рис. 8.35.
f (b)  f ( x)
то, якщо починати з х 0 =а [див. формулу (8.128)], вийде метод положенні вона торкнеться графіка в точці Р, тобто на гладкій
хорд, а якщо рівняння f (х) =0 записати у вигляді дузі неодмінно зйдеться принаймні одна точка, у якій дотична
f ( x) паралельна хорді, яка стягає цю дугу. Якщо прирівняти кутові
x  x , (8.143) коефіцієнти хорди і дотичної, то ми одержимо
f ( x)  (b)   (a )
то вийде метод дотичних.   (c ) , тобто  (b)   (a )   (c)(b  a) , (8.144)
У більш складних прикладах, чим ті, які були розібрані ba
вище, найчастіше не проводять теоретичного доведення де с — деяка точка між а і b. Формула (8.144) називається
збіжності процесу ітерацій, а просто обчислюють кілька формулою кінцевих приростів (тому що відстань а від b може
наближень і по їх вигляду роблять висновок про збіжність або бути не малою) або теоремою Лагранжа. Відзначимо, що
про те, що процес розходиться . Якщо вважають, що яке-небудь значення с, яке фігурує у формулі (8.144), для даної функції і
наближення достатньо мало відрізняється від попереднього, даного інтервалу а, b ніяк не є довільним, хоча для с може
наприклад, якщо відмінність виходить за рамки прийнятого вийти кілька придатних значень. Наприклад, для рис. 8.35 і
степеня точності, то процес ітерацій обривають. У всякому разі, формулі (8.144) замість с можна взяти с*, тому що в точці P*
це свідчить про те, що досягнуте наближення задовольняє дотична також паралельна хорді MN. При застосуванні формули
рівнянню (8.137) з необхідною точністю, так як якщо (8.144) значення с зазвичай невідоме, однак про с часто досить
| х п — х п+1 |<h, то і | х п —φ (x n )|<h. знати, що воно знаходиться десь між а і b.
Наприклад, нехай дано, що на деякому інтервалі |φ'(х)|≤ k.
127 128
Тоді, застосовуючи формулу (8.144) до будь-яких двох точок x і xn  x 2 n x 2n

x цього інтервалу, побачимо, що для них |f(х)—f( x )|≤k|x— x | xn 1`  xn    x2n .
[див. формулу (8.142)].
1  2 xn 1  2 xn
З формул (8.141) і (8.144) випливає також, що якщо Для оцінки швидкості збіжності замінимо цю наближену
послідовні наближення знаходяться недалеко від точного рівність на точну; тоді послідовно одержимо x 1 =x 2 0 , x 2 =x 2 1 =х 4 0,
розв’язання x , так що φ'(х) міняється мало, то процес ітерацій х 3 =х 2 2 =х 8 0 і т.д. При |х 0 |<1 права частина зі збільшенням n
сходиться приблизно зі швидкістю геометричної прогресії зі прагне до нуля швидше будь-якої експоненти.
5. Метод малого параметра. Метод малого параметра, він
знаменником φ'( x ). Якби різниці між послідовними
же метод збурювань, як і метод ітерацій, являє собою один з
наближеннями утворювали точну геометричну прогресію, то її
найбільш універсальних методів у математиці і полягає в
перший член а = х 1 -х 0 , а знаменник
наступному. Нехай формулювання деякої задачі, крім основних
x2  x1 невідомих величин, містить деякий параметр α, причому ця
q .
x1  x0 задача при якомусь значенні α=α0 може бути більш-менш легко
розв’язана (незбурений розв’язок). Тоді розв’язок задачі при α,
Тому сума всієї прогресії, тобто x -х 0 , дорівнювала б близьких до α 0 (збурений розв’яок ), у багатьох випадках можна
a x x
 1 0 
x1  x0 2 , одержати розкладеним по степенях α—α 0 з тим або іншим
степенем точності. При цьому перший член розкладання, який
1  q 1  x2  x1 2 x1  x0  x2 не має виразу α—α 0 , отримується при α=α 0 , тобто дає
x1  x0 незбурений розв’язок. Подальші ж члени дають поправки на
звідки «збурювання» розв’язка; ці поправки мають перший, другий і
т.д. порядки малості (у порівнянні з α—α0 ). Ці члени звичайно
x  x0 
x1  x0 2 
x 21  x0 x2
. (8.145) знаходяться по методу невизначених коефіцієнтів, тобто
2 x1  x0  x2 2 x1  x0  x2 коефіцієнти при (α—α0 ), (α—α0 )2 і т.д. позначаються якимись
У більш складних прикладах послідовні різниці лише літерами, що знаходяться потім з умов задачі. Цей метод дає
нагадують геометричну прогресію. Тоді формула (8.145) не дає гарний результат тільки при α, близьких до α 0 , при цьому чим
точного розв’язка, але дає можливість «перескочити» через |α—α 0 | менша, тим менше членів розкладання потрібно
кілька наближень і одержати наближене значення розв’яз ка, від обчислювати; так як часто приймають α 0 =0, то звідси і
якого можна знову почати ітерації. відбувається назва методу. Варто мати також на увазі, що при
Особливу роль грає ітераційний процес Ньютона. Справді, великих |α—α 0 | метод може призвести до принципових помилок,
похідна від правої частини (8.143), тобто тому що може вийти так, що члени, які відкидаються, більш
істотні, чим ті, що залишаються.
f f   ff  ff  Таким чином, метод малого параметра дає можливість,
1  2,
f 2 f виходячи з розв’язок деяких «вузлових» задач, одержати
обертається в нуль при х = x , так як f( x )=0. Виходить, у силу розв’язок задач, формулювання яких близьке до цих вузлових,
попереднього, метод Ньютона сходиться швидше якщо, звичайно, зміна формулювання не спричиняє
геометричної прогресії з будь-яким знаменником. Швидкість принципової, якісної зміни розв’язки. У багатьох задачах уже
цієї збіжності легко установити на наступному простом у вигляд першого члена, що містить параметр, дає можливість
типовому прикладі. Нехай розглядаються наближення за зробити корисні висновки про залежність розв’яз ки від
способом Ньютона до нульового кореня рівняння х+х 2 =0. Ці параметра при його малій зміні.
наближення зв'язані один з одним співвідношенням Приклад. Знайдемо розв’язок рівняння
х 3 —αx 2 +1=0 (8.146)
129 130
при малих | α | з точністю до величин порядку α 3 включно. Для  dx  1 ;  d 2x  2 d x 4 . 3
цього помітимо, що при α=0 виходить рівняння х 3 +l=0 з     2    ;   

очевидним розв’язком х 0 =— 1. Тому пишемо  d  0 3  d  0 9  d 3  0 27
х α =—l+аα+bα 2 +cα 3 + члени вищого порядку малості. Звідси з формули (8.148) випливає розкладання (8.147), що дає
Підставляючи цей вираз в (8.146) і виписуючи члени гарну точність при малих | α |.
тільки до α 3 , одержимо Метод малого параметра безпосередньо зв'язаний з методом
[-l+3аα+3bα 2 -3a 2 α 2 -6abα 3 +3cα 3 +a 3 α 3 ]-α(1-2аα-2bα 2 +a 2 α 2 )+1+ ітерацій, що ми продемонструємо на тому ж прикладі (8.146).
+ члени вищого порядку малості=0. Зручно, щоб незбурений розв’язок був нульовим; це досягається
Звідси, прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях α, за допомогою підстановки х=— 1+у, звідки
одержимо 3а—1=0, 3b—3а2 +2а=0, — 6аb+3c+а 3 +2b—а2 =0 і -1+3y-3y 2 +y 3 - α+2αy-αy 2 +1=0,
послідовно знаходимо а=1/3, b=-1/9, с=2/81, тобто розв’язок тобто
рівняння (8.146) 1 2 1 1
y    y  y 2  y 2  y 3 .
  2 2 3 (8.147) 3 3 3 3
x  1   
3 9 81 Якщо тепер проводити ітерації, починаючи від значення у 0 =0 і
з точністю до величин вищого порядку малості відносно α. відкидаючи в розкладанні члени вище третього порядку малості,
Той же результат можна одержати, застосовуючи то за три кроки ми прийдемо до необхідного розкладання. При
безпосередньо формулу Тейлора зі зміненими позначеннями: цьому легко перевірити, що в кожнім наближенні можна
відкидати члени, порядок малості яких вище номера
 dx  1  d 2 x  2 1  d 3x  3
x  x0       2     3   ; (8.148) наближення.
 d 0 2!  d 0 3!  d 0
індекс «нуль» указує на підстановку α=0. Для цього 8.13. Інтерполяція
диференціюємо рівність (8.146) по α: Інтерполяційна формула Лагранжа. Нехай при вивченні
dx dx деякого явища встановлено, що існує функціональна залежність
3x 2  x 2  2x  0, між величинами у і х, яка описує кількісну сторону даного
d d явища; при цьому функція у=φ(х) залишається нам невідомою,
2 2 2
 dx  2 d x dx  dx  d 2x але на основі експерименту встановлені значення цієї функції
6 x   3 x  4 x  2     2x  0, у 0 , у 1, у 2 , .., у п при деяких значеннях аргументу х 0 ,х 1 ,х 2 ,..,х п ,які
 d  d 2 d  d  d 2
3 2
належать відрізкові [а, b].
 dx  dx d 2 x 3
2 d x  dx  d 2x dx d 2 x d 3x Задача полягає в тому, щоб знайти функцію, по можливості
6   18 x 2
 3 x 3
 6    6x 2
 6 2
 2x 0
 d  d d d  d  d d d d 3 більш просту з погляду обчислювальної (наприклад,
многочлен), яка відображала б невідому функцію у=φ(х) на
Підставляючи α=0, х= -1, одержимо відрізку [а, b] точно або приблизно. У більш відверненій формі
2 цю задачу можна сформулювати так: на відрізку [а, b]
 dx   dx  2  d x   dx 
3  1  0 ,  6   3   4
2   0, задані значення невідомої функції у=φ(х) у n+1 різних точках
 d 0  d  0  d  0  d  0 х 0 , x 1 , ..., х п :
у 0 =φ(х 0 ) , у1 =φ(х 1 ),…, у n =φ(х n );
 dx  3  dx   d x 
2
d x3
 dx  2 d x 2 потрібно знайти многочлен Р(х) степеня ≤ n, який приблизно
6   18     3 3   6
2    6   0,
2  виражає функцію φ(х) .
 d  0  d  0  d  0  d  0  d  0  d  0 В якості такого многочлена природно взяти многочлен,
звідки одержуємо послідовно значення якого в точках х 0 , x 1, х 2 , ..., х п збігаються з
131 132
відповідними значеннями у 0 , у 1 , у 2 , . . , у п функції φ(х) (рис. У такий же спосіб знайдемо:

8.36). Тоді поставлена задача, яка називається «задачею y2
інтерполяції функції», формулюється так: для даної функції φ(х) C2 
знайти многочлен Р (х) степеня ≤ n, який при заданих
x2  x0 x2  x1 x2  x3 ... x2  xn 
значеннях х 0 , х 1 .....х п приймав би значення ….……………………………………
у0 =φ(х 0 ) , у 1 =φ(х 1 ),…, уn =φ(х n ). yn .
Cn 
xn  x0 xn  x1 xn  x2 ...xn  xn1 
Підставляючи знайдені значення коефіцієнтів уформулу(8.149),
одержимо:
P( x ) 
x  x1 x  x2 ...x  xn  y  x  x0 x  x2 ...x  xn  y 
x0  x1 x0  x2 ...x0  xn  0 x1  x0 x1  x2 ...x1  xn  1 (8.151)

x  x0 x  x1 ...x  xn1  y
xn  x0 xn  x1 ...xn  xn1  n
Ця формула називається інтерполяційною формулою Лагранжа.
Відзначимо без доведення, що якщо φ(х) має похідну
(п+1)-го порядку на відрізку [а, b], то похибка при заміні
функції φ(х) многочленом Р(х), тобто величина
Рис. 8.36. R(х)=φ(х)-Р(х),
задовольняє нерівності
В якості шуканого многочлена візьмемо многочлен п-го степеня | R(х)|<|(x –x 0 )(x –x 1 )… (x -x n )| 1 max|φ (n+1) (х)|.
вигляду n  1!
P(x)=C 0 (x-x 1 )(x-x 2 )… (x-x n )+ C 1 (x-x 0 )(x-x 2 )… (x-x n )+ Покажемо, що існують і інші інтерполяційні формули. Одна
+C 2 (x-x 0 )(x-x 1 )(x-x 3 )…(x-x n )+ C n (x-x 0 )(x-x 1 )… (x-x n-1 ) (8.149) з них - інтерполяційна формула Ньютона — буде розглянута
і визначимо коефіцієнти С 0 , С1 , ..., Сп так, щоб виконувалися нижче.
умови Приклад. З експерименту отримані такі значення функції
P(x 0 )=y0 ,P(x 1 )=y 1,…, P(x n )=yn . (8.150) у=φ(х): у 0 =3 при х 0 =1; у 1 = -5 при х 1 =2; у 2 =-4 при x 2 =—4.
Покладемо у формулі (8.149) х=х 0 ; тоді, приймаючи до Потрібно представити приблизно функцію у=φ(х) многочленом
уваги рівності (8.150), одержимо: 2-го степеня.
y0 =C0 (x 0 -x 1 )(x 0 -x 2 )… (x 0 -x n ), Розв’язання . По формулі (8.151) маємо (при п = 2):
звідки P( x) 
x  2 x  4   3   x  1x  4   (5)  x  1x  2  4 ,
y0 1  21  4  2  12  4   4  1 4  2
C0  . або
x0  x1 x0  x2 ...x0  xn  39 2 123 252
Потім, поклавши х = х 1 , одержимо: P( x)   x  x
30 30 30
y1 =C1 (x 1 –x0 )(x1 -x 2 )… (x 1 -x n ), Інтерполяційні формули Ньютона. Якщо відстань h між
звідки
сусідніми значеннями х, при яких задається функція f, є
y1 . сталою, то можна користуватися більш зручними формулами,
C1 
x1  x0  x1  x2 ...x1  xn 
133 134
ніж формула Лагранжа. Нехай, наприклад, відомі інтервалу, на якому задана функція f(x),то може виявитися, що
значення такого місця досягти не можна: тоді і формулою (8.154)
f(х 0 )=y0 ; f(x 1 )=y 1 ; f(x2 )=y 2 ; f(x 3 )=y 3 , користуватися не можна. Формули Ньютона (8.153) або (8.154)
де x 1 =x 0 +h, x 2 =x0 +2h, x 3 =x0 +3h. Тоді многочлен Р(х), який легко застосовувати, якщо функція f задана таблично, так як в
приймає ті ж значення при зазначених значеннях х, буде мати цьому випадку легко підраховувати різниці. Особливо часто
третій степінь. Ньютон запропонував шукати його у виді вони застосовуються на початку таблиці (наприклад, якщо k=0,
P(x)=A+Bs+Cs(s-h)+Ds(s-h)(s-2h), (8.152) х 0 — перше табличне значення аргументу, а x 0 <x<x 1 ). Степінь
де s=x — х 0 . Відповідно до умови повинно бути інтерполяційного многочлена Р(х) вибирають, керуючись
значеннями різниць; наприклад, якщо треті різниці дуже малі ,
y0  P( x0 )  P s  0  A; y1  P( x1 )  P s  h  A  Bh; то останній член у формулі (8.153) малий і його можна
y2  P( x2 )  P s  2 h  A  B  2h  C  2h 2 ; відкинути, тобто обмежитися многочленом другого степеня. У
формулі (8.154) можна покласти і k=0, х<х 0 , якщо різниця |х—х 0 |
y3  P( x3 )  P s  3h  A  B  3h  C  3  2h 2  D  3  2h3 . невелика, це приведе до экстраполяції таблиці назад.
Складаючи різниці для лівих і правих частин, одержимо Подібно (8.154) виводиться інша формула Ньютона:
y0  Bh; y1  Bh  C  2h 2 ; y2  Bh  C  2  2h 2  D  3  2h3 t 2 yk 1 t  t  3 yk 2 t  t  t 
f ( x)  yk 1  yk    1    1  2   ..., (8.155)
Удруге складаючи різниці, а потім і втретє, знайдемо h 2! h  h  3! h  h  h 
де t=x k+1 —x, що застосовується, зокрема, наприкінці таблиці,
2 y0  C  2h2 ; 2 y1  C  2h 2  D  3  2h 2 ; 3 y0  D  3  2h 2 ;
наприклад, якщо x k+1 — останнє табличне значення аргументу, а
Звідси знаходимо х k < х < x k+1 . Ця ж формула застосовується для екстраполяції
y0 2 y0 3 y0 таблиці вперед. При інтерполяції в середині таблиці бажано
A  y0 ; B  ; C ; D  . мати формулу, яка використовує рівною мірою табличні
h 2!h 2 3!h 3 значення функції як спереду, так і позаду значенням х , яке
Підставляючи ці значення в (8.152) і помітивши, що замість х 0 розглядається. Однією з таких формул служить формула
можна було починати від будь-якого табличного значення х k , Бесселя, яка виходить, якщо взяти напівсуму правих частин
одержимо формулу Ньютона (8.154) і (8.155):
s 2 yk s  s  3 yk s  s  s  y  yk 1 2 2
 s 1   yk 1   yk s  s 
f ( x)  P( x)  yk  yk    1    1  2 (8.153) f ( x)  k  y k       1 
h 2! h  h  3! h  h  h  2  h 2 2  2! hh  (8.156)
де s=x — x k.
Аналогічний вигляд має формула для інтерполяційних 3 y k 1 s  s  s 1 
   1    ...,
многочленів інших степенів. Збільшуючи цей степінь можемо 3! h  h  h 2 
перейти до нескінченного ряду де s = х-х k . Ця формула, має високу точність.
s 2 yk s  s  3 yk s  s  s  Інтерполяційні формули застосовуються також до задачі
f ( x)  yk  yk    1    1  2  ..., (8.154) оберненої інтерполяції, яка складається у відшуканні значення
h 2! h  h  3! h  h  h 
аргументу за заданим значенням функції. Будемо виходити,
причому не виписані члени містять відповідно різниці наприклад, з формули (8.153). Прийнявши рівність за точне, цю
четвертого, п'ятого і т.д. порядків і тому мають четвертий, формулу можна розв’язати щодо другого доданка в правій
п'ятий і т.д. порядок малості в порівнянні з кроком h. На частині, який після ділення на Δу k дасть
практиці цю формулу, зазвичай, обривають, доводячи її до
місця, починаючи з якого доданками можна зневажити. Якщо s y  yk 2 y k s  s  3 yk s  s  s 
    1    1  2  . (8.157)
крок великий або якщо ми знаходимося поблизу від кінця h y k 2! yk h  h  3! yk h  h  h 
135 136
Якщо задано у, то для знаходження s можна застосувати  h  y1  y2    h y1   h y2 ;  h Cy   C h y (C  const ) .

метод послідовних наближень. Для цього в якості
нульового наближення можна покласти Від різності можна взяти різність (другу):
s y  yk ; 2 h y   h  h y    h [ f ( x  h)  f ( x )]  [ f ( x  2h)  f ( x  h)] 
  
 h 0 y k  [ f ( x  h)  f ( x )]  f ( x  2h)  2 f ( x  h)  f ( x)
підставивши це значення в праву частину (8.157), знаходимо Аналогічно визначається друга розділена різність
(s/h) і т.д. При малому h процес добре сходиться. При 1 1  1 1 f ( x  2h)  2 f ( x  h)  f ( x )
інтерполяції розривної функції або функції з розривної похідної  h   h y   2  h ( h y)  2 2 h y 
треба мати на увазі, що поблизу точок розриву якість h h  h h h2
апроксимації може значно понизитися, тому що Так як узяття розділеної різності з малим кроком приблизно
інтерполяційний многочлен розривів не має. Для імітації рівнозначно диференціюванню, то друга розділена різність з
розриву можна значно зближати вузли інтерполяції поблизу малим кроком приблизно дорівнює другій похідній,
точок розриву, але зазвичай бажають проводити інтерполяцію точніше,
тільки на інтервалах між точками розриву. 1 2 f ( x  2 h )  2 f ( x  h )  f ( x)
Кінцеві різності і їхній зв'язок з похідними. Перш ніж y  lim 2
 h y  lim . (8.159)
перейти до подальшого, розглянемо одне з важливих понять
h0 h h0 h2
сучасної математики, поняття кінцевої різності. Нехай у=f(х); Так, у попередньому прикладі
тоді при даному h вираз  h y  f ( x  h)  f ( x) називається  
2 h y   h 3 x 2 h  3xh 2  h3  3 x  h  h  3 x  h h 2  h3  3 x 2 h 
2
кінцевою різністю першого порядку («першою  3xh 2  h3  6 xh 2  6h3 ;

різністю») функції f із кроком h, а вираз
1
1 f ( x  h)  f ( x ) lim 2 2 h y  lim 6 x  6h   6 x  y .
h y  -першою розділеною різністю. h 0 h h0
h h Аналогічно визначається третя різність
З визначення похідної ясно, що при досить малому h буде
 h y   h  h y 
3 2
1
 h y  y , (8.158) 1 3
h і третя розділена різність  hy,
1 h3
точніше y  lim  h y . яка в границі дає третю похідну у'", і т.д.
h 0 h
3
Обчислення цих різностей особливо зручне, якщо функція
Нехай, наприклад, у = х . Тоді задана табличним способом. Для таблиці загального вигляду
3
 h y   x  h   x 3  3x 2 h  3 xh 2  h 3 , можна написати Δy l =y 2 —y 1 , Δy 2 =y 3 —y 2 , узагалі Δу k = у k+1 — у k,
тут нижній індекс у Δу k означає вже не крок, що для таблиці
1 зафіксований, а номер різності. Далі Δ2 y l =Δy 2 —y 1, Δ 2 y 2 =Δ y 3 — Δ
 h y  3 x 2  3 xh  h 2 ,
h y 2 і т.д. Наприклад,при h=0,1:
x 10,0 10,1 10,2 10,3 10,4 10,5 10,6
1 
h0 h
 
lim   h y   lim 3x 2  3 xh  h 2 = 3 x 2  y . y 1,00000 1,00432 1,00860 1,01284 1,01703 1,02119 1,02531
  h0 10 5 ∆y 432 428 424 419 416 412 407
З очевидних властивостей різностей відзначимо такі: 10 5 ∆ 2 y -4 -4 -5 -3 -4 -5
10 5 ∆ 3 y 0 -1 2 -1 -1
137 138
(Це приведений уривок з таблиці логарифмів, причому значення розділена різність (кутовий коефіцієнт хорди AD). Це легко
різностей помножені на 100000, щоб позбутися десяткових перевірити за допомогою ряду Тейлора : різність
нулів.) y y ( x  h)  y ( x ) h h2
Малість і майже сталість других різностей у приведеному  y   y( x)  y( x)  y( x)  ...
прикладі вказують на плавність ходу зміни функції , на h h 2 6
відсутність випадкових «випадів» з цього ходу. Така при малих h має порядок h , тоді як різність
закономірність може проявлятися в різностях більш високого  h  h
порядку і завжди свідчить про «правильність» ходу зміни y x    y x  
y  2  2 h2 h4 V
функції. Звичайно, якщо крок не малий , а також поблизу точок 
y  
 y ( x)  
y ( x)  y ( x )  ...
розриву і т.п. різності можуть і не бути малими, але ,зазвичай, в h h 6 1920
них виявляється та або інша закономірність. У той же час має порядок h 2 . (Аналогічно знаходиться порядок похибки
випадкові похибки в складанні таблиці різко виявляються у інших наближених формул при малому кроці.) Отже, наближені
вищих різностях і, таким чином, можуть бути виловлені. Нехай, значення похідної краще визначати за допомогою центральної
наприклад, у приведеній таблиці замість 1,01284 помилково розділеної різності, ніж по формулі (8.158) . У розглянутому
було б написано 1,01294. Тоді четвертий рядок мав би вигляд нами нижче методі числового диференціювання буде
—4, +6, -25, +7, —4, —5, тобто закономірність, мабуть, визначено ще більш точний спосіб наближеного обчислення
порушена. По цій же причині, якщо таблиця отримана з похідних будь-якого порядку.
експерименту, проведеного не з особливо високою точністю, то
різності вище другого порядку застосовуються рідко; часто
обмежуються навіть тільки першими різностями.
Іноді різність y k+1 —y k порівнюють не зі значеням x k, як
наведено вище, а зі значеням x k +h/2, яке позначають
x 1
k
2
і умовно називають напівцілим, на відміну від «цілих»
значень x k (звичайно, цілими або напівцілими насправді є
номери, а не самі х). Тоді різність називається центральною
і позначається
 1 y  yk 1  yk .
k
2
При діленні її на крок h виходить розділена центральна
різність. Аналогічно складаються центральні різності
другого порядку Рис. 8.37.
2
 ky  y  y; Якщо розділені різності при малому кроці близькі до
1 1
k
2
k
2
відповідних похідних і багато в чому їм аналогічні, то самі
вони знову визначені при «цілих» значеннях аргументу і т.д. (нерозділені) різності близькі до відповідних диференціалів.
З рис. 8.37 видно, що розділена центральна різність, Наприклад, з формул (8.159) бачимо, що
дорівнює кутовому коефіцієнтові хорди ВР, ближче до похідної 1 2
 h y  y   
(до кутового коефіцієнта дотичної в точці А), ніж проста h2
139 140
( |α|«1, тобто α — нескінченно мала при h →0); вищих порядків. Тому бажано, щоб крок таблиці був принаймні
звідси на порядок (тобто, скажемо, у 10 разів) більше, ніж можлива
2
2 h y  yh 2  h 2  yx   h 2  d 2 y  h 2 ( |αh2 |«h2 ). похибка в значенні функції; для обчислення похідної другого
порядку крок повинний бути на два порядки більше цієї
2 2
Виходить,при y  0,  h y i d y розрізняються на величину похибки. Через ці труднощі при диференціюванні емпіричних
вищого порядку малості і при h→0 є нескінченно малими функцій часто воліють користуватися не інтерполяційними, а
еквівалентними . іншими емпіричними формулами , які складають з урахуванням
Числовее диференціювання. Числове диференціювання, усіх дослідних даних і є значно більш стійкими щодо
зазвичай, виконується, якщо функція, від якої треба знайти випадкових помилок експерименту.
похідну, задана таблично. Це можна зробити так: відповідно до 8.14. Про найкраще наближення функцій
методів, які викладені вище, необхідно замінити розглянуту многочленами.
функцію многочленом, від якого і знайти похідну. Наприклад, з У зв'язку з задачею, розглянутою нами в попередніх
формули (8.153) виходить розділах, природно поставити таке питання: нехай на відрізку
2 y k  s 1  3 y k  s 
2 [а, b] задана безперервна функція φ(х). Чи можна цю функцію з
y  s  2
f ( x)  k        2    ; кожним наперед заданим степенем точності приблизно
h h  h 2  2h  h   h  3  представити у вигляді многочлена Р(х)? Інакше кажучи, чи
взявши у формулі (8.154) більше членів, можна одержати більш можна підібрати такий многочлен Р(х), щоб різниця між φ(х) і
точний результат. Зокрема, якщо покласти що х=х k (тобто s=0), Р(х) по абсолютній величині у всіх точках відрізка [а, b] була
одержимо менше кожного наперед заданого додатного числа ε? Позитивна
2 yk 3 yk відповідь на це питання отримується в наступній теоремі, що ми
1 
.
f ( xk )   y k    приводимо тут без доведення:
h 2 3  Теорема Вейерштрасса. Якщо функція φ(х) безперервна на
Більш точна формула має вигляд нескінченного ряду відрізку [а, b], то для будь-якого ε > 0 існує такий многочлен
1  y k 2 yk 3 yk 4 yk  Р(х), що у всіх точках зазначеного відрізка виконується
f ( x k )       ...  . (8.160) нерівність
h 1 2 3 4  |φ (х)-Р (х)|< ε.
Подібним чином можна одержати формули для похідних Приводимо наступний спосіб безпосередньої побудови
другого і наступного порядків. Можна скористатися і таких многочленів, які приблизно рівні безперервній функції
формулами (8.155) і (8.156), а також іншими інтерполяційними φ(х) на заданому відрізку. Нехай, наприклад, функція φ(х)
формулами. безперервна на відрізку [0, 1]. Складемо вираз
Відзначимо, зокрема, формулу, що випливає з формули ( 8.156), n
m nm
1  1 3 1 5  Bn ( x)     C m n x m 1  x  .
y k 1  y k   yk 2   y k 1    y k 3   y k  2   ... .
3 5
f ( xk )  m 0  n 
2h  6 30 
m
У ній послідовні члени мають перший, третій, п'ятий і т.д. Тут C n — біноміальні коефіцієнти,
порядки малості і коефіцієнти убувають швидше, ніж у ряді m
(8.160).    - значення даної функції в точці х =m/n
Якщо таблиця функції вийшла в результаті експерименту, то n
мала похибка в значенні функції після ділення на малий крок Вираз В п (х) є многочленом n-го степеня. Якщо задано
може привести до кінцевої і навіть великої похибки в значенні довільне ε>0, то можна підібрати такий приведений вище
похідної. Ще гірше стоїть справа при обчисленні похідних многочлен (тобто так
141 142
вибрати його степень п ), щоб для всіх значень х на відрізку

[0, 1] виконувалася нерівність
|B n (x)-φ (х)|< ε.
Якщо задано довільне ε>0, то можна підібрати такий
приведений вище многочлен (тобто так вибрати його степень п
), щоб для всіх значень х на відрізку [0, 1] виконувалася
нерівність
|B n (x)-φ (х)|< ε.
Відзначимо, що розгляд відрізка [0, 1], а не довільного відрізка
[а, b] не є істотним обмеженням спільності, тому що за
допомогою заміни змінної х=а+t(b—а) можна будь-який
відрізок [a, b] перетворити у відрізок [0, 1]. При цьому
многочлен п-го степеня перетвориться у многочлен того ж Рис. 8.38.
степеня. cos n 1
Звідси α n ~ sinαn = ~ .
   kn
Мікромодуль 20. k  n    n 
 2 
Приклади розв’язання типових задач Якщо потрібно подальше уточнення, то можна, наприклад, у
Розглянемо приклади наближеного обчислення коренів з формулі (***) позначити (1/n) =t→0, αn = α(t) →0, що дасть
допомогою найбільш уживаних методів. t→0
Приклад 1. Розглянемо рівняння tg ax 2 -bx 2 =0 (*) tcosα=k {π+[(π/2)-α]t}sinαn (α = α(t) ; α(0) = 0),
де а,b—задані додатні сталі. Заміна ax 2 =s приводить до рівняння після чого написати перші члени розкладання α(t) у ряд
Маклорена, по степенях t. Обчислення, дають
tgs=ks k   b  (**)
 a 1 1 2 1 1 1 1 3 1 1
 t t    2  2 2 t  ...    ...
Графіки лівої і правої частин показані на рис. 8.38, причому k 2k k  4 k 3k   kn 2kn 2
ясно, що нас цікавить лише значення s≥0. Ми бачимо, що Застосування формули
рівняння (**), а з ним і (*), має нескінчене число розв’язок s 0 =0
a  a 2  a 3
<s 1 <s2 <..., причому на графіку добре видно залежність 1  x a  1    x    x    x  ...
розв’язок від k, тобто від а і b. Зокрема, видно, що при k >1 1   2  3 
на інтервалі 0<s<(π/2) з'являється новий розв’язок. Легко дає асимптотичний вираз для додатних розв’язок рівняння (*)
одержати асимптотичний вираз для розв’язання s n рівняння при великих п
(**), яке придатне для великих п. Нехай для визначеності k < 1.
Тоді з рис.8.38 одержуємо шуканий вираз sn =nπ +(π/2)-αn - sn  1 1
xn   a 1 / 2 n     ... 
де α n →0 при п →∞. a 2 kn 2kn 2
Якщо ми хочемо уточнити це розкладання, то треба його 1/ 2 1/ 2
 n   1 1 
підставити в (**), що дасть αn →0 при п →∞.   1   2 2  ... 
Якщо ми хочемо уточнити це розкладання, то треба його  a   2 n k n 
підставити в (**), що дасть  n 
1/ 2
 1  1 1 1 
tg[nπ +(π/2)-αn ]=k[ nπ +(π/2)-α n ]   1  4n   2k 2  32  n 2  ....
і після перетворень cosα n =k[nπ+(π/2)-α n ]sinαn (***)  a     
143 144
Приклад 2. Знайти найменший додатний корінь рівняння х 3 =arctgx 2 =257°27',3 = 4,4934; х 4 =arctg х 3 =257°27',2=4,4934.
sin х-х cos x = 0. Очевидно, що в x 4 можна вважати всі знаки вірними.
Заміняючи це рівняння йому еквівалентним x=tgx, графічно
знаходимо (рис. 8.39), що шуканий корінь близький до Мікромодуль 20.
(3π /2)=4,71...
1.На основі експерименту отримано значення функції у від х:
у 1 =4 при х 1 =0,
у 2 =6 при х 2 =1,
у 3 =10 при х 3 =2.
Представити наближено функцію многочленом другого степеня.
2.Знайти многочлен четвертого степеня , який приймає при
Рис. 8.39. х=1,2,3,4,5, значення 2, 1, -1, 5.
3. Знайти многочлен якомога низького степеня, який приймає
Більш точне значення знаходимо послідовними наближеннями: при k=2, 4, 5, 10, значення 3, 7, 9, 19.
а) По методу Ньютона і лінійної інтерполяції. Для 4. Знайти многочлен 1-го, 2-го, 3-го, 4-го степенів для функції
f(x)= sin х-х cos x у=sinπx на відрізку [0,1].
маємо f'(x) = x sin x*.
Якщо взяти х 0 =(3π /2), то
f(х0 )= -1, f'(х 0 )= -4,71 i х 1 =4,71-(1/4,71)=4,50. Модуль 9
Так як f(x 1 )=—0,029 того ж знака, що і f(x 0 ), то лінійна
інтерполяція не може бути застосована. Обчислення показує, що
Інтегральне числення
f(4,45)=0,189 і, отже, шуканий корінь лежить між 4,45 і 4,50.
Застосовуючи лінійну інтерполяцію, одержимо наступне Мікромодуль 21
наближення: Невизначений інтеграл
~
x1 = 4,50-  0,09 - (4,50-4,45) = 4,4930.
 0,029  0,189 9.1. Елементарні методи інтегрування
Обчислення по формулі Ньютона наступного за х 1 наближення З перших класів середньої школи усі звикли до того, що в
дає математиці всі дії, в основному, групуються парами - пряма і
x 2 =4,50-  0,029  4,4934 . обернена: додавання і віднімання (дія, обернена додаванню),
 4,399 множення і ділення (дія, обернена множенню) і т.д.
Так як наближення по методу Ньютона і методу лінійної При цьому саме наявність обернених дій дає можливість
інтерполяції лежать по різні сторони від кореня, то похибка х 2 розв’язувати найбільш змістовні задачі. Раніше нами була
не перевищує 0,0001. введена ще одна дія – диференціювання. Обернена
б) По методу ітерації: рівняння х=tg х непридатно для диференціюванню дія називається інтегруванням.
ітерації, тому що (tg х)'>1; переходячи до оберненої функції, Що таке дія диференціювання? За допомогою
одержимо рівняння х=arctg х, яке можна ітерировати. диференціювання шукається похідна від заданої функції. Отже,
Приймаючи х 0 =4,7, знайдем послідовно: обернена дія - інтегрування повинна полягати в наступному:
х 1 =arctg х0 = 258° = 4,503; х2 = arctg x1 = 257°29' = 4,4942; задана похідна, необхідно знайти функцію.
145 146
Oзначення 1. Функція F(х) називається первісною від Теорема . Якщо F(х) є первісна для f(х), на (а, b), то всі
функції f(x) на відрізку [a, b], якщо у всіх точках цього відрізка первісні для f (х) знаходяться у формулі,
виконується рівність F (х)+С (9.3)
F'(х)=f(х). (9.1) Нехай Ф(х)- будь-яка первісна для f(x). Тоді Ф'(х)=f (х),
Наприклад, для функції f(x)=cos x первісною буде звідки
функція F(х)=sin x, тому що F'(х)=(sin x)'=cos x=f(x) для (Ф((x ) — F(x))′ = Ф′ (x ) - F′ (х)= f(x)- f(x)=0.
всіх х; для функції х 2 первісною буде функція 1/3x 3 , тому що У силу теореми про ознаку сталості функції звідси випливає,
(1/3x 3 )'=1/3•3x 3 =x 2 для всіх x; для швидкості v точки первісною що
буде шлях s, що пройшла ця точка, так як s' t =v, і так далі. Ф((x ) — F(x) = C, або Ф (x ) = F (х) + С,
Так як первісна має похідну, то вона безперервна. Але а так як
вірне і більш глибоке твердження: якщо функція f(х) (F (х) + С)'= F'(х)= f(х)
безперервна, то вона має первісну. В інтегральному численні ми при довільній С, то теорема доведена.
будемо мати справу тільки з безперервними функціями. Oзначення 2. Сукупність усіх первісних до заданої функції
Основна задача диференціального числення — це задача f(х) називається невизначеним інтегралом від функції і
про знаходження похідної і безпосередньо зв'язана з нею задача позначається так:
про знаходження диференціала заданої функції. ∫ f(x)dx
Основна задача інтегрального числення — це задача про
(читається: «інтеграл еф від ікс де ікс»); f(x) називається
знаходження первісної для заданої функції, тобто про
підінтегральною функцією, добуток f(х)dx — підінтегральним
знаходження функції по заданій її похідній. Ця задача
виразом, ∫ - знаком інтеграла.
складніша, ніж задача диференціювання. (Узагалі «обернені»
Якщо F(х) є первісна для f(x), то в силу приведеної вище
задачі, зазвичай, складніші «прямих»: наприклад, задача про
теореми
витяг кореня складніша задачі про піднесення до степеня).
∫ f(x)dx=F (х) + С.
Зокрема, ми побачимо, що первісна від будь-якої елементарної
Наприклад
функції, хоча і завжди існує, але далеко не завжди є
елементарною функцією. 1 3
∫ cos x dx= sin х + С , ∫ x 2 dx= х + С;
Первісна в заданої функції не одна; наприклад, не тільки 3
(х 3 )'=3х 2 , але і (х 3 +5)'=3х 2 . (І в інших прикладах розв’язок при цьому говорять, що проінтегровано функцію cos х і функцію
«обернених» задач часто буває неоднозначним.) Узагалі, якщо х 2 (або узято інтеграли від функції cos x і від функції х 2 ).
функція f(х) має первісні Fl (x) і F 2 (x), то F 1 '=f, F 2 '=f, тобто F 1 '- Обчислення інтеграла від заданої функції називається
F 2 ' = 0, (F 1 - F 2 )'=0, F 1 - F 2 = const, F l = F2 + const. Таким чином, інтегруванням цієї функції. Таким чином, інтегрування функції f
будь-які дві первісні до однієї і тієї же функції відрізняються (х) — це відшукання її первісної F(x) ,тобто такої функції F(х),
одна від одної на сталий доданок; щоб одержати всі первісні що F'(x)=f(x). Іншими словами, інтегрування полягає в тому,
для даної функції, треба взяти яку-небудь одну і додати до неї щоб по похідній F ′ (х) знайти саму функцію F(х).
довільну сталу. Наприклад, сукупність усіх первісних до Таким чином, якщо
функції 3х 2 задається формулою х 3 +С, де С-довільна стала, F'(x)=f(x), то ∫ f(x)dx=F(х) + С . (9.4)
придаючи якій чисельні значення, ми одержимо індивідуальні і, навпаки.
первісні: Наприклад,
х 3 , х 3 +5, х 3 -√2, х 3 +(5/6), і т.п. (9.2) ∫ 3x 2 dx= х 3 + С
Природно виникає питання: як знайти всі первісні для
заданої функції? Частково відповідь дається наступною
теоремою.
147 148
Іншими словами, невизначений інтеграл — це загальна Справедливість останньої рівності легко перевірити
первісна, яка утримує довільну сталу, при кожному числовому диференціюванням (диференціали від обох частин рівності рівні
значенні якої виходить часткова первісна. d(x)).
З формули (9.4) випливає, що Найпростіші інтеграли. Найпростіші інтеграли виходять у
(∫ f(x)dx)′= f(x); d(∫ f(x)dx)= f(x)dx; ∫ (dF(x))=F(х)+C (9.5) результаті обернення формул для похідних основних
Таким чином, знаки диференціала й інтеграла знищують елементарних функцій. Наприклад, з формули (sin x)' = cos x
один одного. Результат обчислення невизначеного інтеграла одержуємо
завжди можна перевірити, узявши похідну від відповіді; при ∫cos x dx =sin x +C (9.8)
цьому повинна вийти підінтегральна функція. Кожній формулі (див. формулу (9.4)). Формулу (cos х)' = —sin х краще
диференціального числення відповідає деяка формула переписати у вигляді (— cos х)' = sin x, звідки одержуємо ∫ sin
інтегрального числення. x dx=— cos х+C.
З геометричної точки зору невизначений інтеграл Аналогічно
представляє сукупність (сімейство) кривих, кожна з яких 1
виходить шляхом зміщення однієї з кривих паралельно самої  cos 2 x dx=tg x+C;
собі вгору або вниз, тобто уздовж осі Оу. пишуть просто
Природно виникає питання: чи для усякої функції f(х) dx
dx dx
існують первісні (а виходить, і невизначений інтеграл)?  cos 2 x =tgx+C,  sin 2 x =-ctgx+C; 1  x2 =arcsinx+C. (9.9)

Виявляється, що не для всякої. Помітимо, однак, без доведення,
що якщо функція f(x)безперервна на відрізку [а, b], то для цієї 1
функції існує первісна (а виходить, і невизначений інтеграл). З формули (arccos x)′ = 
З'ясуванню методів, за допомогою яких знаходяться первісні (і 1  x2
невизначені інтеграли) від деяких класів елементарних функцій, випливає, що
присвячений цей мікромодуль. Знаходження первісної для dx
 = - arccos х+C. (9.10)
даної функції f(x) називається інтегруванням функції f(x).
1  x2
Помітимо наступне: якщо похідна від елементарної функції
На перший погляд здається, що ця формула суперечить попередній.
завжди є елементарною функцією, то первісна від елементарної
функції може виявитися і не має представлення за допомогою Але це не так: на підставі формули arcsin x+ arccos х =π/2 з (9.9)
кінцевого числа елементарних функцій. випливає, що
З визначення 2 випливає: dx 
 =arcsin x+C = - arccos х+ +C= - arccos х+C 1
1. Похідна від невизначеного інтеграла дорівнює 2
підінтегральній функції, тобто якщо F'(х) =f(x), то і
1  x2
(∫ f(x)dx)′=(F(х)+C)′= f(x). (9.6) 
де C 1 = +С.
Останню рівність потрібно розуміти в тому змісті, що похідна 2
від будь-якої первісної дорівнює підінтегральній функції. Отже, справа в тім, що в правих частинах формул (9.9) і (9.10)
2. Диференціал невизначеного інтеграла дорівнює довільні сталі різні. Таке розходження форми відповідей буває й в
підінтегральному виразу інших прикладах невизначених інтегралів. Природно, що з двох
d(∫ f(x)dx)= f(x)dx. (9.7) формул (9.9) і (9.10) треба користуватися тільки однією, наприклад
Це виходить на підставі формули (9.6). (9.9).З подальших формул диференціювання одержуємо
3. Невизначений інтеграл від диференціала деякої dx dx
функції дорівнює цій функції плюс довільна стала  1 x 2
= arctg x+C;  =ln x+C.
∫ dF(x)=F(х)+C. x
149 150
Недоліком останньої формули є те, що функція 1/ x, від якої dx

береться первісна, існує як при x>0, так і при x<0, тоді як  = ln|x+ x 2  a |+C
2
права частина існує тільки при x>0. Однак легко перевірити x a
формулу диференціювання (ln|х|)'=1/x; дійсно, при х>0 буде |х|=х, при сталому а будь-якого знаку.
і тому одержуємо звичайну похідну логарифма, а при х<0 Виведені формули (табличні інтеграли) варто виписати у
буде |х|=-х, тобто (ln|х|)'=(ln ( — x))'=(1/-x)( —1)=1/x. Так як вигляді таблиці і запам'ятати напам'ять, так як вони широко
при х>0, так і при x<0 можна написати застосовуються при обчисленні інтегралів. Зокрема, за допомогою
dx цих формул обчислюються (або, як говорять, беруться) деякі
=ln| x|+C. (9.11)
 «майже табличні» інтеграли. Для цього виходять з табличної
x формули і намагаються змінити відповідь так, щоб похідна від
x ax нього давала підінтегральну функцію; цей метод безпосереднього
Далі одержуємо ∫ a dx= +C; в окремому випадку, ∫ e x dx=
ln a інтегрування, власне кажучи, складається просто в застосуванні
e x +C; формули (9.4). Наприклад, при обчисленні інтеграла
∫ cos 3x dx (9.12)
xn x n1
∫ x n-1 dx= +C, тобто ∫ x n dx= +C. природно згадати формулу (9.8).
n n 1 Однак відповідь ∫cos3xdx=sin3x+C неправильна, так як
Зазвичай, остання формула при п= — 1 не підходить, так похідна від правої частини дорівнює 3cos3х , а не cos3x, як
як тоді знаменник обертається в нуль. Але в цьому випадку повинно бути. Але якщо праву частину поділити на 3, то і похідна
інтеграл поділиться на 3. Отже, (1/3sin3x) = cos3х , тобто
dx ∫ cos3xdx = 1/3 sin3x +C.
набирає вигляд  і обчислюється по формулі (9.11). Далі,
x Подібним чином знайдемо
dx dx 1 dx
∫ ch xdx=sh x+C; ∫ sh xdx=ch x+C;  2 =th x+C; 
ch x  1  (2 x  5) 2 2
arcsin(2x+5)+C,  x  3  ln | x  3 | C ,
dx 2
 =arsh x+C=ln(x+ x  1 )+C. dx dx x
x 2 1  2
 2
 2 arctg  C , і т.д. (9.13)
Знайдену зараз формулу x  x  2
1 1  
dx 2  2
 = ln(x+ x 2  1 )+C
x 12 Узагалі, якщо знайдено інтеграл ∫ f(x)dx =F(x)+C ,
можна довести без усяких гіперболічних функцій, за допомогою 1
диференціювання відповіді. Більш того, так як (ln | u |)' то ∫ f(ax+b)dx = F(ax+b)+C (a, b= const).
=(1/u)и'х, то a
Таблиця інтегралів
Перш ніж приступити до викладу методів інтегрування,

1 2x  1 приведемотаблицю інтегралів від найпростіших функцій.
(ln|x+ x 2  a |)′= 1    , Безпосередньо з таблиці похідних випливає таблиця
x  x2  a  2 x2  a  2
x a інтегралів. (Справедливість написаних у ній рівностей легко
звідки перевірити диференціюванням, тобто установити, що похідна від
правої частини дорівнює підінтегральній функції.)
151 152
 x 1
1.  x dx   C (  1). (Тут і в наступних Зауваження. У таблиці похідних немає формул, що відповідають
 1 формулам 7, 8, 11', 12, 13' і 14. Однак справедливість останніх
формулах під С будемо розуміти довільну сталу). також легко встановлюється за допомогою диференціювання.
dx У випадку формули 7 маємо:
2.
  ln | x | C .
x
 ln | cos x | ′    sin x  tgx ,
3.  sin xdx   cos x  C . cos x
отже,
4.  cos xdx  sin x  C .  tgxdx =  ln | cos x | C .
dx У випадку формули 8 маємо
5.  cos 2 x  tgx  C .
dx  ln | sin x | ′  cos x  ctgx ,
6.
 sin 2 x  ctgx  C . sin x
отже,
7.  tgxdx   ln | cos x | C .  ctgxdx = ln | sin x | C .
У випадку формули 12 маємо
8.  ctgxdx   ln | sin x | C .  1 1  1 1 
x x ax 1
9.  e dx e  C .  ln  ′= [ln | a  x |  ln | a  x |] ′= 
 2a a  x  2a 2a  a  x a  x 

x ax отже,
10.  a dx  ln a
C .
dx 1 ax
a  ln +C.
dx 2
x 2
2a a  x
11.  1 x 2
 arctgx  C .
У випадку формули 14 маємо
dx 1 x
11′.
 a 2  x 2  a arctg a  C . ln | x  
x2  a2 | ′ 
1 
1 
x  x2  a2 
x 
 
x2  a2 
1
x2  a2
,
dx 1 a x
12.  a 2  x 2  2a ln a  x  C . отже,
dx
dx  = ln | x  x 2  a 2 | C .
13.   arcsin x  C . x a2 2
1  x2 Аналогічно перевіряються формули 11' і 13'. Помітимо, що ці

dx x формули виведені з формул 11 і 13.
13′.   arcsin C . Найпростіші властивості невизначеного інтеграла. Ці
2
a x 2 a
властивості випливають з аналогічних властивостей похідної.
dx Наприклад,
14.   ln | x  x 2  a 2 | C .
2
x a 2
 [ f ( x)   ( x)]dx   f ( x)dx    ( x)dx , (9.14)
153 154
тобто інтеграл від суми дорівнює сумі інтегралів. Для доведення 1 x  ( x  1)  1 1

треба взяти похідні від лівої і від правої частин і помітити, що в
силу першої формули (9.5) і властивості «похідна суми дорівнює
 x( x  1)dx   x( x  1)
dx     dx 
 x 1 x 
сумі похідних» результати диференціювання рівні. Але якщо
x 1
похідні рівні, то функції можуть розрізнятися лише на сталий ln | x  1 |  ln | x |  C  ln  C;
доданок, який у формулі (9.14) писати не потрібно, так як знаки x
невизначених інтегралів містять у собі довільні сталі доданки. 1 ( x  a)  ( x  a) 1  1 1 
Аналогічно перевіряється, що  x 2  a 2 dx   2a( x  a)( x  a)dx  2a   x  a  x  a dx 
 Af ( x)dx  A f ( x)dx ( A=const), (9.15)
1 ( x  a)
тобто сталий множник можна виносити за знак інтеграла.  ln  C.
Застосування формул (9.14) і (9.15) часто дає можливість 2a ( x  a )
представити заданий інтеграл у вигляді суми табличних інтегралів,
Прийом представлення заданого дробу у вигляді суми дробів
після чого зробити почлене інтегрування і написати загальну
більш простого вигляду, який був застосований при обчисленні
відповідь (це — так називаний метод розкладання). Приведемо
двох останніх інтегралів, є досить загальним. Він полягає в тому,
кілька прикладів: що знаменник розкладають на множники, після чого намагаються
∫(3x3 -2x+5)dx=∫(3x 3 )dx-∫(2x)dx+∫5dx=3∫(x 3 )dx-2∫xdx+5∫dx= представити чисельник у вигляді комбінації множників, що стоять
x4 x2 3 у знаменнику. Якщо це вдається, то після розкладання дробу на
=3  2  5x  C  x 4  x 2  5x  C (9.16) суму декількох дробів можна зробити скорочення в кож нім з
4 2 4
(зазвичай, треба писати тільки одну сталу, так як сума довільних доданків.
сталих дає довільну сталу); Приведемо ще корисний приклад. Нехай треба обчислити
dx ∫sin5хcos3х dx . З тригонометрії відома формула
= 1 dx 1 dx 1 x 1 x
a 2   a arctg  C  arctg  C
 x 2 a2  x 2 a2   x 2 a2 a a a
1
sinαcosβ= [sin(   )  sin(   )].
1 2 1   2
a a Тому
аналогічно ∫sin5хcos3х
dx x sin 8 x  sin 2 x 1 1
 arcsin  C (a>0). (9.17)
 a 2  x2 a dx =  dx   cos 8 x  cos 2 x  C.
2 16 4
Інші приклади: В аналогічних випадках застосовуються також формули
2 2
2 sin x 1  cos x  1  1
 tg xdx   2
cos x
dx   2
cos x
dx    2
 1dx 
 cos x 
sinαsinβ= [cos(   )  cos(   )];
2
dx 1
  dx tgx  x  C ; cosαcosβ= [cos(   )  cos(   )];
 cos 2
x 2
1  cos 2 1  cos 2
sin2 α= ; cos 2 α= ;
2 2
Наприклад
155 156
1  cos 6 x 1 1 (и і v'), з яких один диференціюється, а другий інтегрується;

∫sin2 3xdx=  dx  x  sin 6 x  C. іншими словами, ми переходимо до інтеграла, у якого замість и
2 2 12 стоїть и', а замість v' стоїть v. Після такого перетворення іноді
Відзначимо ще один цікавий прийом, заснований на може вийти табличний інтеграл або інтеграл більш простий, чим
застосуванні комплексних функцій від дійсного аргументу , для вихідний.
яких усі формули інтегрування залишаються в силі. Ясно, що якщо Приведемо кілька прикладів. При обчисленні інтеграла
таку функцію проінтегрувати, то її дійсна і уявна частини теж ∫х 2 lnх dx вигідно продиференціювати ln x, так як тоді вийде
проінтегруются, тобто степенева функція, що простіша логарифмічної; правда, при цьому
 Re  Re  ,  Im  Im  . другий множник (x 2 ) доведеться інтегрувати, але він і після
інтегрування залишиться степеневою функцією. Отже,
Це дає можливість, наприклад, обчислити за допомогою формули
позначаємо
Эйлера такий дійсний інтеграл:
( a  ib ) x
u=ln x, dv=x 2 dx
ax e звідки
e cos bxdx   Re[e axe ibx ]dx  Re  e ( a  ib ) x dx  Re
C 
a  ib x3
v
e ax (cos bx  i sin bx)(a  ib) a cos bx  b sin bx) 3
 Re 2 2
 C  e ax  C.
a b a 2  b2 і
Інтегрування по частинам. На жаль, не існує формули, яка x3 x3 x3 x2 x3 x3
виражає інтеграл від добутку функцій через інтеграли від
2
 x ln xdx  ln x  d ln x   ln x   dx  ln x   C .
співмножників. З цим зв'язана та обставина, що на відміну від 3 3 3 3 3 9
похідних інтеграл від елементарної функції не завжди є Відзначимо, що при обчисленні v не треба було писати довільну
сталу, тобто писати v=(x 3 /3)+С, так як у формулі (9.18) v є якоюсь
елементарною функцією. Наприклад, інтеграли  sin xdx і однією, індивідуальною функцією.
Аналогічним чином часто намагаються продиференціювати
1 sin x функції arctg х і arcsin х , так як після цього виходять більш
 x dx - табличні, тоді як інтеграл  x
dx не виражається через
прості функції.
основні елементарні функції («не береться в елементарних При обчисленні інтеграла ∫х 2 sin3хdx варто диференціювати
функціях»). Як бути з такими, неелементарними функціями, ми степінь, так як при цьому показник степіня знижується на
скажемо пізніше. Проте, якщо проінтегрувати обидві частини одиницю (тому інтегрувати по частинам прийдеться два рази); у
формули (uv)'=u'v+uv' , вийде той же час при диференціюванні синуса, як і при його
uv =∫ u'vdx +∫uv'dx, інтегруванні, він не спрощується і не ускладнюється:
тобто u  x 2, dv  sin 3xdx
dx 2 x2 1
(9.18)  x sin 3 xdx  1   cos 3x   cos 3x  2 xdx 
 a2  x2 du  2 xdx, v   cos 3 x 3 3
або, що те ж само
3
∫u dv= uv -∫ v du. (9.19) u  x, dv  cos 3xdx
1 2 2
Формула (9.18) і рівносильна їй формула (9.19) називаються  1   x 2 cos 3x  x sin 3x  cos 3x  C.
формулами інтегрування по частинам. При застосуванні формули du  dx, v  sin 3x 3 9 27
(9.18) підінтегральна функція розкладається на два множники 3
157 158
Допоміжні записи тут відділені вертикальними рисками. 2 x 2 х x

Буває так, що після інтегрування по частинам і перетворень у  x e dx  x е -2  x e dx.
правій частині виходить вихідний інтеграл, але з іншим Останній інтеграл проінтегруємо по частинам, маючи на увазі,
коефіцієнтом. Тоді, приводячи подібні члени, можна цей інтеграл u 1 = x, du1 = dx,
обчислити. Наприклад, dv1 =е х dx, v1 =е х.
Тоді
u  1  x2 , dv  dx
x2 x х x х х
 1  x 2 dx  x  x 1  x 2
  1  x 2 dx   x e dx =x е -  e dx =x е - е +C.
du   dx, v  x Остаточно будемо мати:
1  x2 2 x 2 х х х 2 х х х х 2
2
( x  1)  1 1  x e dx  x е -2(xе -е )+C=x е -2xе +2е +C= е (x -2x+2)+C.
 x 1 x2   dx  x 1  x 2   1  x 2 dx   dx  Приклад 3. Потрібно обчислити
2
1 x 1  x2 2
2 2
 (x  7 x  5) cos 2 xdx.
.  x 1  x   1  x dx  arcsin x. Покладемо
Переносячи отриманий інтеграл у ліву частину (від чого в u  x 2  7 x  5, dv  cos 2 xdx;
правій частині може залишитися сталий доданок, так як тоді
невизначений інтеграл відомий лише з точністю до такого
доданка), одержимо sin 2 x
du  ( x  7 x )dx, v  ;
2 1  x 2 dx  x 1  x 2  arcsin x  C , 2
1  x 2 dx 
1 1  C
x 1  x 2  arcsin x  C1  C1  .  (x
2
 7 x  5) cos 2 xdx  ( x 2  7 x  5) sin 2 x   (2 x  7) sin 2 x dx .
 2 2  2 2 2
Розглянемо ще ряд прикладів Застосовуючи метод інтегрування по частинам до останнього
інтеграла, приймаючи
Приклад 1. Потрібно обчислити ∫ arctg x dx. Покладемо
u = arctg x , dv = dx; тоді 2x  7
u1  , dv1  sin 2 xdx;
dx 2
du  , v  x. тоді
1  x2
Отже, cos 2 x
du1  dx, v1   ;
2
xdx 1 2x  7 2 x  7  cos 2 x   cos 2 x 
 arctgxdx xarctgx   1  x  xarctgx  ln | 1  x 2 | C .
2
2  2 sin 2 xdx  2   2      2 dx 
Приклад 2. Потрібно обчислити
2 x

2 x  7 cos 2 x  sin 2 x  C.
 x e dx. 4 4
Покладемо u = x 2 , dv =е х dx; тоді Остаточно будемо мати:
du=2xdx, v =е х, 2
 7 x  5) cos 2 xdx  ( x 2  7 x  5) sin 2 x  (2 x  7) cos 2 x  sin 2 x  C 
 (x 2 4 4
159 160
= ( 2 x 2  14 x  11) sin x  ( 2 x  7) cos 2 x  C. 1

dv  cos bxdx, v  sin bx,
4 4 b
Приклад 4.
ax 1 ax a ax
I=  a 2  x 2 dx  ?  e cos bxdx  b e sin bx  b  e sin bxdx.
Зробимо тотожні перетворення. Помножимо і розділимо До останнього інтеграла знову застосуємо метод інтегрування по
2 2 частинам:
підінтегральну функцію на a x :
u  e ax , du  ae ax ax,
 a 2  x 2 dx  1
dv  sin bxdx, v   cos bx,
a2  x2 dx x 2 dx x xdx b
=
 dx  a 2    a 2 arcsin x
a x2 2 2
a x 2 2
a x 2 a a2  x2 ax 1 ax a ax
Останній інтеграл проінтегруємо по частинам, маючи на увазі  e sin bxdx   b e cos bx  b  e cos bxdx.
u=x, du=dx Підставляючи отриманий вираз в попередню рівність, одержимо:
xdx
, v   a 2  x2 ; ax 1 ax a ax a2
dv 
2 2  e cos bxdx  b e sin bx  b2 e cos bx  b2  e ax cos bxdx.
a x
тоді Знайдемо з останньої рівності I 1 :
x dx2
xdx  a 2  ax 1 a   a2 
  x   x a 2  x 2   a 2  x 2 dx. 1  2   e cos bxdx  e ax  sin bx  2 cos bx   C 1  2 
a2  x2 a2  x2  b  b b   b 
Підставляючи останній результат в отриманий раніше вираз звідки
даного інтеграла, будемо мати:
e ax b sin bx  a cos bx 
x I1   e ax cos bxdx =  C.
 a 2  x 2 dx  a 2 arcsin  x a 2  x 2   a 2  x 2 dx a 2  b2
a Аналогічно знаходимо:
Переносячи інтеграл зправа ліворуч і виконавши елементарні
e ax a sin bx  b cos bx 
перетворення, остаточно одержимо: I 2   e ax sin bxdx =  C.
a2 x x 2 a 2  b2
 a 2  x 2 dx  arcsin  a  x 2  C.
2 a 2 Заміна змінної. Ми зараз опишемо один з найбільш
Приклад 5. Обчислити інтеграли розповсюджених прийомів інтегрального числення, заснований на
I1   e ax cos bxdx і I 2   e ax sin bxdx. формулі похідної складеної функції.
Припустимо, що функція F(x) є первісною до f(x), a х якось
Застосовуючи метод інтегрування по частинам до першого залежить від змінної t, x=φ(t). Знайдемо похідну від F(x) по t:
інтеграла, одержимо: [F(x)] t ′=[F(x)] x ′•x′ t = f(x)φ′(t)= f[φ(t)]φ′(t).
u  e ax , du  ae ax ax, Якщо проінтегрувати обидві частини по t, то одержимо
F(x)+C=∫f[φ(t)]φ′(t)dt;
іншими словами, у силу формул (9.4)
161 162
[∫f(x)dx]| x=φ(t) =∫f[φ(t)]φ′(t)dt. (9.20) 1 2

Це і є основна формула заміни змінної. xdx= d(x );
Так як φ'(t)dt=dx , то праву частину формули (9.20) можна 2
переписати у вигляді ∫f(x)dx ; однак тут у процесі інтегрування х не тому
вважається незалежною змінною, а залежить від t. Тому формулу x 2 x2  u u 1 1 1 2
(9.20) можна витлумачити так:  xe dx  = e
 du  e u  C  e x  C.
будь-яка формула інтегрування вигляду 2 xdx  du 2 2 2
∫f(x)dx= F(x)+C (9.21) Застосовуються також заміни вигляду ψ(x)=φ(t).
зберігає силу, якщо як у підінтегральному виразу, так і в правій Інтеграл (9.12) можна було б обчислити шляхом заміни змінної
частині зробити довільну заміну змінної x=φ(t). У цьому випадку 3x  t dt 1 1 1
усяка формула вигляду (9.21) інваріантна.  cos 3xdx  3dx  dt   cost 3 
3  costdt  sin t  C  sin 3 x  C .
3 3
Наприклад, з формули (9.8) після підстановки х=и 3 випливає
Обчислення можна проводити, не виписуючи заміну явно:
 cos u d u   sin u
3 3 3
C d (3 x) 1 1
тобто  cos 3xdx  cos3x 3
  cos 3 xd (3 x)  sin 3 x  C ;
3 3
2 1 тут ми безпосередньо використовували інваріантість формули
u cos u 3du  sin u 3  C (9.8).
3
і т.п. Однак при практичному застосуванні формули (9.20), Подібним чином,
зазвичай, не відправляються від табличної формули, а, навпаки, sin x d (cos x )
намагаються зробити таку підстановку, щоб із заданого інтеграла
 tgxdx   cos x dx    cos x   ln | cos x | C;
вийшов табличний. узагалі
Розглянемо кілька прикладів. В інтегралі f ( x) df ( x) (9.22)
x
 f ( x) dx   f ( x)  ln | f ( x) | C.
 1  xdx, Далі,
1
щоб позбутися радикала, робимо заміну змінної x 
1
1 1 ( x 2  1) 2
2
x x  t2 t t2 11  dx   ( x  1) 2
 d ( x 2  1)    C  x 2  1  C.
dx tdt x2  1 2 2 1
 
 1  x dx  2tdt  1  t 2  2  2  1  t 2 dt  2
узагалі
dt 

 2  dt  
1  t2 
 
  2t  arctgt  C   2 x  arctgt x  C. f ( x ) [ f ( x)]1 / 2
  dx  [ f ( x)]1 / 2 df ( x)   C  2 f ( x)  C. (9.23)
Таким чином, після заміни змінної й інтегрування треба виконати f ( x) 1
зворотну заміну, тобто перейти від t до х. Формулу (9.20) часто 2
читають «зправа наліво», тобто роблять заміну не вигляду x=φ(t), а За допомогою формул (9.22) і (9.23) і доповнення до повного
вигляду ψ(х)=и. Наприклад, щоб обчислити інтеграл квадрата обчислюються, зокрема, інтеграли, які часто
x2 зустрічаються
 xe dx, ax  b
зауважують, що підінтегральний вираз просто виражається через  px 2  qx  r dx,
х 2 , так як
163 164
і вибір найпростішого шляху обчислення інтегралів можна

ax  b здійснити тільки після необхідної практики в інтегруванні.
 dx. Інтеграли від деяких функцій, що містять квадратний тричлен
px 2  qx  r I. Розглянемо інтеграл
Покажемо, наприклад, обчислення інтеграла dx
2x  3
dx;
I1 =  ax 2
 bx  c
.
  3x 2  2 x  1 Перетворимо попередньо тричлен, що стоїть в знаменнику,
для цього помітимо, що похідна підкореневого виразу дорівнює представивши його у вигляді суми або різниці квадратів
—6х+2 = -6(х-1/3):  2 2 2
2  2 b c b  b  c  b  
 1  1  1 ax  bx  c  a  x  x    a  x  2 x         
2 x      3 2 x    a a  2a  2a  a  2a  
2x  3  3  3  3
  3x 2  2 x  1dx    3x 2  2 x  1 dx    3x 2  2 x  1dx   2
b   c b 2   b 
2

 a  x      2   a  x    k 2  ,
7  1  2a   a 4a   2a  
  6 x  
3 1  3 7 dx де позначено
 dx   
3
dx  
2
 3x  2 x  1 3 2
 3x  2 x  1 3  2 1 c b2
 x2  x     k 2 .
 3 3 a 4a 2
 1 Знак плюс або мінус береться в залежності від того, чи буде
d x  
2 7  3 2 вираз, що стоїть ліворуч, додатним або від’ємним, тобто чи будуть
  3x 2  2 x  1    3x 2  2 x  1 
3 3 3 4  1
2 3 корені тричлена ах 2 +bх+ с комплексними або дійсними.
x   Таким чином, інтеграл I 1 приймає вигляд
9  3 dx
=1 dx
x
1 I 1=  ax 2
 bx  c a    2
.
7 3  C   2  3x 2  2 x  1  7 arcsin 3x  1  C. (9.24)  b  2
 arcsin  x   k 
3 3 2 3 3 3 2  2a  
3 Зробимо в останньому інтегралі заміну змінної
Обчислення інтегралів — більш складна справа, ніж b
обчислення похідних; щоб опанувати елементарними методами x  t , dx=dt.
2a
інтегрування, потрібно виконати велике число вправ. Тоді одержимо:
9.2. Систематичне інтегрування
I 1 = 1 2 dt 2 .
at k
У цьому розділі буде зазначено кілька класів функцій,
інтеграли від яких можна обчислювати стандартними методами.
Варто мати на увазі, що ці стандартні методи не завжди є Це — табличні інтеграли (див. формули 11' і 12).
найпростішими; у багатьох випадках ті або інші попередні
перетворення або безпосереднє застосування метод ів, розглянутих
у попередньому розділі, істотно спрощують обчислення. Свідомий Приклад 1. Обчислити інтеграл
165 166
dx A Ab 
 2x 2
. I 2= ln | ax 2  bx  c |   B   I1 .
 8 x  20 2a  2a 
Розв’язання. Приклад 2. Обчислити інтеграл
1 1 x3
I=  2 dx = dx
2 x  8 x  20 2  x2  4 x  10 = 2 I=  2
dx
x  2x  5 .
dx 1 dx Застосуємо зазначений прийом:
 x 2  4 x  4  10  4  2  x  22   6 1
2 x  2    3  1 2 
I= 2 x  3 2 2 1 2 x  2 dx dx
Робимо заміну змінної x+2=t, dx=dt.
інтеграл, одержуємо табличний інтеграл
Підставляючи в
 x  2 x  5 dx =  x2  2 x 5  dx  2  x2  2 x  5  4 x2  2 x  5 
1 dt 1 1 1 = 1 ln | x 2  2 x  5 | 4 dx 1 1 6   x  1
  x  12  6  2 ln | x  2 x  5 | 2 6 ln 6   x  1  C .
2
I= t 2
 arctg C. 2
2 6 2 6 6
Підставляючи замість t його вираз через х, остаточно знаходимо: III. Розглянемо інтеграл
dx
I= 1 arctg x  2  C .  .
2 6 6 ax 2  bx  c
II. Розглянемо інтеграл більш загального вигляду За допомогою перетворень, розглянутих у п.I, цей інтеграл
Ax  B зводиться, у залежності від знака а, до табличних інтегралів
I 2=  2 dx . вигляду
ax  bx  c
Зробимо тотожне перетворення підінтегральної функції dt dt
 при a>0 або  при a<0,
A t2  k2 k2  t2
2ax  b    B  Ab  які вже розглянуті в таблиці інтегралів (див. формули 13' і 14).
Ax  B 2a  2a 
I 2=  ax 2
dx =  2
dx . IV. Інтеграл вигляду
 bx  c ax  bx  c
Останній інтеграл представимо у вигляді суми двох
Ax  B
 dx
інтегралів. Виносячи сталі множники за знак інтегралів, ax 2  bx  c
одержимо: обчислюється за допомогою наступних перетворень,
A 2ax  b  Ab  dx аналогічних тим, що були розглянуті в п. II:
I2 =  dx   B   2 . A
2
2a ax  bx  c  2a  ax  bx  c 2ax  b    B  Ab 
Ax  B 2a  2a  =
Другий інтеграл є інтеграл I1 , обчислювати який
вміємо. У першому інтегралі зробимо заміну змінної
ми
 ax 2  bx  c dx =  2
ax  bx  c
dx
ax 2  bx  c  t , 2ax  b dx  dt . = A 2ax  b 

dx   B 
Ab 

dx
Отже, 2a  2
ax  bx  c  2a  ax  bx  c
2
2ax  b dx 
dt
 ln | t | C  ln | ax 2  bx  c | C
Застосувавши до першого з отриманих інтегралів підстановку
 2
ax  bx  c t ax 2  bx  c  t , 2ax  b dx  dt ,
Таким чином, остаточно одержуємо: одержимо:
167 168
2ax  b dx 
dt
 2 t  C  2 ax 2  bx  c  C .
Приклад 1. Нехай дано неправильний раціональний дріб
 ax 2  bx  c t x4  3
.
Другий же інтеграл був розглянутий нами в п. III цього розділу. x2  2x  1
Приклад 3. Розділивши чисельник на знаменник (за правилом ділення
5 многочленів), одержимо:
2 x  4  3  10 5 2x  4 x4  3
5x  3 = 2 = х 2 -2х+3- 4 x  6
 x 2  4 x  10  x 2  4 x  10 dx  2  x 2  4 x  10 dx 
dx 2
x  2x  1 x 2  2x  1 .
dx Так як інтегрування многочленів не представляє утруднень, то
 5 x 2  4 x  10  7 ln | x  2  x  2   6 | C 
2
 7 основні труднощі при інтегруванні раціональних дробів полягають
x  2  6
2
в інтегруванні правильних раціональних дробів.
Oзначення. Правильні раціональні дроби вигляду:
 5 x 2  4 x  10  7 ln | x  2  x 2  4 x  10 | C.
Раціональні дроби. Найпростіші раціональні дроби і їхнє
A
I. ,
інтегрування xa
Як ми побачимо нижче, далеко не всяка елементарна функція A
має інтеграл, що виражається в елементарних функціях. Тому дуже II . (k — ціле додатне число ≥2),
важливо виділити такі класи функцій, інтеграли яких виражаються x  a k
через елементарні функції. Найпростішим з цих класів є клас Ax  B
раціональних функцій. III. 2 (корені знаменника комплексні, тобто (p 2 /4)—q<0 ),
Усяку раціональну функцію можна представити у вигляді
x  px  q
раціонального дробу, тобто у вигляді відношення двох IV.
Ax  B (k-ціле додатне число ≥2; корені знаменника
многочленів: x 2
 px  q 
k
Q( x ) B0 x m  B1x m 1  ...  Bm комплексні),

 .
f ( x) A0 x n  A1x n 1  ..  An називаються найпростішими дробами I, II, III і IV типів.
Далі буде доведено , що всякий раціональний дріб можна
Не обмежуючи спільність міркування, будемо припускати, що ці
представити у вигляді суми найпростіших дробів. Тому ми
многочлени не мають загальних коренів.
розглянемо спочатку інтеграли від найпростіших дробів.
Якщо степінь чисельника нижче степеня знаменника, то дріб
Інтегрування найпростіших дробів типу I, II і III не складає
називається правильним, у протилежному випадку дріб називається
великих труднощів, тому ми проведемо їхнє інтегрування без
неправильним.
яких-небудь додаткових пояснень:
Якщо дріб неправильний, то, розділивши чисельник на
знаменник (за правилом ділення многочленів), можна представити A
даний дріб у вигляді суми многочлена і деякого правильного
I.  x  adx  A ln | x  a | C ,
дробу:  k 1
A k x  a A
Q ( x)
 M ( x) 
F ( x)
;
II.
 x  a k dx  A x  a  dx  A  k  1  C  1  k x  a k 1  C
f ( x) f ( x)
F ( x)
тут М(х) — многочлен, а - правильний дріб.
f ( x)
169 170
A Перетворимо останній інтеграл:

2 x  p    B  Ap 
III .
Ax  B
dx  
2  2  A
dx   2
2x  p
dx  dt

1 d t 2  m2
t  t dt
t  
 1
t d
  1 
.
2
x  px  q x 2  px  q 2 x  px  q  t 2  m2 k
  2
t m 
2 k 2   2
t m 2 k
 2 k  1  
 2 2 k 1   
 t m 
 Ap  dx A  Ap  dx
B  ln | x 2  px  q |  B   Інтегруючи по частинам, будемо мати:
2  x 2  px  q 2 2  
  2
  p  p2 
 x     q   t 2 dt 1  1 dt 
4 
 2 
 t 2  m 2 k   2k  1 t t 2  m 2 k 1   t 2  m 2 k 1  .
     
A 2 B  Ap 2x  p  
 ln | x 2  px  q |  arctg C Підставляючи цей вираз в рівність (9.25), одержимо:
2 4q  p 2
4q  p 2
Більш складних обчислень вимагає інтегрування найпростіших dt 1 dt 1 1  t dt 
Ik    2  2   
дробів IV типу. Нехай нам дано інтеграл такого типу: 
t 2  m2
k
m t 2  m2
k

1
m 2k  1  t 2  m 2
 k 1

t 2  m 2 
k 1
  
Ax  B t 2k  3 dt
IV .  x dx .  
2
 px  q 
k
2m k  1 t  m
2 2
 2 k 1
 
2m k  1 t  m 2 k 1
2 2
 
Зробимо перетворення: У правій частині утримується інтеграл того ж типу, що I k , але
A показник степеня знаменника підінтегральній функції на одиницю
2 x  p    B  Ap  нижче (k—1); таким чином, ми виразили I k через Ik_ 1 .
Ax  B 2  2  A 2x  p
 x 2  px  q k dx   x 2  px  q k dx  2  x 2
 px  q 
k
dx  Продовжуючи йти тим же шляхом, дійдемо до відомого
інтеграла:
 Ap  dx dt 1 t
2   x 2  px  q k
B  I1   2  arctg  C.
   t  m2 m m
Перший інтеграл береться підстановкою Підставляючи потім усюди замість t і m їх значення, одержимо
вираз інтеграла IV через х і задані числа A, В, р, q.
x 2  px  q  t , 2 x  p dx  dt ; Приклад 2.
2x  p dt t  k 1 1 1
 x dx     t k dt  C  C 2 x  2   1  1
2
 px  q 
k
t k
1 k 1  k  x  px  q
2
  k 1 x 1
 x 2  2 x  32 dx   2 x 2  2 x  32 dx 
Другий інтеграл — позначимо його через I k — запишемо у вигляді
dx dx dt 1 2x  2 dx 1 1 dx
Ik       dx  2   2
2
x  px  q
k
  2
 k
t  m2
2 k
  2 x 2  2 x  32 x  2 x  3
2 2
2  x  2 x  3
2 2
x  2 x  32
2
p  p 
2
 x     q   До останнього інтеграла застосовуємо підстановку x+1=t:

 2  4 
dx dx dx 
1 t2  2  t2 
покладаючи х+(р/2)=t, dx=dt, q-(p2 /4)=m2 (по припущенню  x   
2  t2 2 2
dt 
2
2
 2x  3 
2 2
[( x  1)  2] 2 2
t 2   2
 
корені знаменника комплексні, а отже, q  p  0 ). 1 dt 1 t 1 1 2
t 1 t 2
  dt  arctg   dt
2  t2  2 2  t2  2 2
4
Далі вчиняєм в такий спосіб:  2 2  2 2 t2 2
2
 
dt 1 t 2  m2  t 2 dt  1 dt 1 t2 Розглянемо останній інтеграл:
I   t   t  dt .(9.25)
 t m2  t 2  m2
k 2
 m2 
k
m2 2
 m2 
k
m2 2
 m2 
k 1
 
k
171 172
t2 1 t d t2  2
dt 
 1 
 1 
   t d 2
1 t
   2
1
  2
t

Так як f 1 (а)≠0, F(a)≠0, то А однозначно визначиться рівністю
 t
2
2 
2
2  2
t 2
2
 2   t  2  2 t  2 2 t 2 F ( a)
A .
 2
t

1
arctg
t f1 (a )

2t 2 2 2  2 При такому А будемо мати:
(довільної сталої поки не пишемо; ми врахуємо її тільки в F (x)-A f1 (x)=(х — а)F1 (x)
остаточному результаті). де F1 (x) є многочлен, степінь якого нижче степеня многочлена
Отже, (х—а) k-1 f 1 (х). Скорочуючи дріб у формулі (9.27) на (х-а),
dx 1 x 1 1  x 1 1 x  1 одержуємо рівність (9.26).
 x 2  2 x  32  2 2 arctg 2  2  2x 2  2 x  3  2 2 arctg 2  Наслідок. До правильного раціонального дробу
Остаточно будемо мати: F1 ( x)
,
x 1
dx  
x2

2
arctg
x 1
C x  a k 1 f1 ( x)
 x 2
 2x  3 
2
 2
2 x  2x  3 
4 2 який входить в рівність (9.26), можна застосовувати аналогічні
Розкладання раціонального дробу на найпростіші міркування. Таким чином, якщо знаменник має корінь х=а
Покажемо, далі, що всякий правильний раціональний кратності k, то можна написати:
дріб можна розкласти на суму найпростіших дробів. Нехай нам F ( x) A A1 A F ( x)
дано правильний раціональний дріб  k
 k 1
 ...  k 1  k ,
f ( x) x  a  x  a  x  a f1 ( x)
F(x)/ f (x)
Будемо припускати, що коефіцієнти многочленів, які входять де Fk ( x) - правильний нескоротний дріб. До нього також можна
до нього - дійсні числа і що даний дріб нескоротний (останнє f1 ( x )
означає, що чисельник і знаменник не мають загальних коренів). застосувати тільки що доведену теорему, якщо f 1 (х) має інші дійсні
Т е о р е м а 1. Нехай х=а є корінь знаменника кратності k, тобто корені.
f(x)=(x — a) k f1 (x), де f1 (a)≠0 ; тоді даний правильний дріб Розглянемо далі випадок комплексних коренів знаменника.
F(x)/f(x) можна представити у вигляді суми двох інших Нагадаємо, що комплексні корені многочлена з дійсними
правильних дробів у такий спосіб: коефіцієнтами завжди попарно спряжені .
F ( x) A F1 ( x) У розкладанні многочлена на дійсні множники кожній парі
  , (9.26) комплексних коренів многочлена відповідає вираз вигляду
f ( x )  x  a   x  a k 1 f1 ( x )
k
x 2 +рх+q.
де А — стала, яка не дорвнює нулеві, a F1 (x)- многочлен, Якщо ж комплексні корені мають кратність μ, то їм відповідає
k-1
степінь якого нижче степеня знаменника (х — а) f 1 (х). вираз
Доведення. Напишемо тотожність (х2 +px+q) μ .
F ( x) A F ( x)  Af1 ( x) Теорема 2. Якщо f(x)=(х2 +px+q) μ φ 1 (x), де многочлен φ 1 (x) не
  (9.27) ділиться на х2 +px+q, то правильний раціональний дріб
f ( x )  x  a   x  a k 1 f1 ( x )
k
– F(x)/f(x) можна представити у вигляді суми двох інших
(справедлива при будь-якому А ) і визначимо сталу А так, щоб правильних дробів у такий спосіб:
многочлен F(x)-аf 1 (х) ділився на х-а. Для цього по теоремі Безу Fk ( x) Mx  N Ф1  x  (9.28)
необхідно і досить, щоб виконувалася рівність:  
F(a)—Af1 (a)=0.
f ( x) 2
x  px  q 

  1
x  px  q 1 x 
2
173 174
де Ф 1 (х) — многочлен, степінь якого нижче степеня Застосовуючи тепер до правильного дробу F(x)/f(x)
многочлена результати теорем 1 і 2, ми можемо виділити послідовно всі
x  1
 px  q 1  x 
2 найпростіші дроби, що відповідають усім кореням знам енника f(x).
Таким чином, з попереднього випливає наступний результат.
Доведення. Напишемо тотожність
Якщо
Fk ( x) F x  Mx  N F  x   Mx  N  f1  x  (9.29)
f (x)=(x-a) α … (x-b) β x 2  px  q  ... x 2  lk  s  ,
 
  
f ( x)  

x  px  q 1 x  x  px  q
2 2 
  
x 2  px  q 1  x   то дріб F(x)/ f (x) - може бути представлений у вигляді
яка справедлива при будь-яких М і N, і визначимо М і N так, щоб
многочлен F(x)—(Мх+N)φ 1 (х) ділився на x 2 +px+q . Для цього F ( x) A A1 A 1 
    1  ...   
необхідно і досить, щоб рівняння F(x) — (Мх+N)φ 1 (х)=0 мало ті f ( x) x  a  x  a  xa
ж корені α±iβ, що і многочлен x +px+q .
2 
................................................................................... 
Отже,

F(α+iβ)-[M(α+iβ)+N]φ 1 (α+iβ)=0 B B1 B 1 
або    ...  
x  b  x  b  1 xb 
M(α+iβ)+N= F   i  . (9.30)
1   i  Mx  N M 1x  N1 M  1x  N  1 
 
   1  ... 
Але x 2  px  q   x 2  px  q  x 2  px  q 
F   i  
.................................................................................. 
1   i 
Px  Q P1x  Q1 P x  Q 1 
є визначене комплексне число, яке можна записати у вигляді   ... 21 
K+iL , де К і L — деякі дійсні числа. Таким чином,
M(α+iβ)+N= K+iL;
 x 2  lx  s  

x 2  lx  s  1
x  lx  s 
Коефіцієнти А, А 1 ... , В, B 1 ... можна визначити з наступних
звідси Mα+N= K, Mβ= L. понять. Написана рівність є тотожність, тому, привівши дроби до
Або загального знаменника, одержимо тотожні многочлени в
L K   L чисельниках праворуч і ліворуч. Прирівнюючи коефіцієнти при
M , N .
однакових степенях х, одержимо систему рівнянь для визначення
 
невідомих коефіцієнтів А, А 1 , ... , В, B 1 . .. Цей метод знаходження
При цих значеннях коефіцієнтів М і N многочлен
коефіцієнтів називається методом невизначених коефіцієнтів.
F(x)-(Mx+N)φ 1 (x)
Поряд з цим для визначення коефіцієнтів можна
має коренем число α+iβ , а отже, і спряжене число α-iβ . Але в
скористатися наступним зауваженням: так як многочлени, що
такому випадку многочлен без залишку розділиться на різності
вийшли в правій і лівій частинах рівності, після приведення до
х—(α+iβ) і х—(α-iβ), а отже, і на їхній добуток, тобто на загального знаменника повинні бути тотожно рівні, то їхні
x 2 +px+q. Позначаючи частку від цього ділення через Ф 1 (х), значення рівні при будь-яких часткових значеннях х. Придаваючи
одержимо: 
F(x)-(Mx+N)φ 1 (x) = x 2  px  q Ф1  x  .  х часткові значення, одержимо рівняння для визначення
Скорочуючи останній дріб у рівності (9.29) на x2 +px+q , одержимо коефіцієнтів.
рівність (9.28), причому ясно, що степінь Ф 1 (х) менше степеня Таким чином, ми бачимо, що всякий правильний
знаменника, що і потрібно було довести. раціональний дріб можна представити у вигляді суми
найпростіших раціональних дробів.
175 176
Приклад. Нехай потрібно розкласти дріб Q( x)

 dx .
x2  2 f ( x)
x  13 x  2  Якщо даний дріб неправильний, то ми представляємо
на найпростіші дроби. На підставі формули (9.30) маємо: його у вигляді суми многочлена М(х) і правильного
раціонального дробу F(x)/f (x) . Останній же представляємо по
x2  2 A A1 A B
=   2  . формулі (9.30) у вигляді суми найпростіших дробів. Таким чином,
x  1 x  2  x  1 x  1 x  1 x  2
3 3 2
інтегрування всякого раціонального дробу зводиться до
Приводячи до загального знаменника і прирівнюючи чисельники, інтегрування многочлена і декількох найпростіших дробів.
одержимо: З результатів попереднього розділу випливає, що вигляд
найпростіших дробів визначається коренями знаменника f(х). Тут
x 2  2 =A(x-2)+A 1 (x+1)(x-2)+A2 (x+1) 2 (x-2)+B(x+1) 3 (9.31) можливі наступні випадки.
або I випадок. Корені знаменника дійсні і різні, тобто
x 2  2 =(A 2 +B)x 3 +(A1 +3B)x2 +(A-A1 -3A 2 +3B)x=(-2A-2A 1 -2A 2 +B) f(x)=(x-a) (x-b)… (x-d).
3 2 1 0
Прирівнюючи коефіцієнти при х , х , х , х (вільний член), У цьому випадку дріб F(x)/f (x) розкладається на найпростіші
одержимо систему рівнянь для визначення коефіцієнтів: дроби I типу:
0=A 2 +B, Q( x) A B D
=   ...  ;
1=A 1 +3B, f ( x) x  a x  b xd
0=A-A 1 -3A2 +3B, і тоді
2=-2A-2A 1 -2A 2 +B. A B D
Q( x) dx   dx  ...   dx 
dx =  x  a
Розв’язуючи цю систему, знайдемо:
А =—1, А 1 =1/3, А 2 =2/9, B = 2/9.  f ( x)
xb xd
Можна було б також визначити деякі коефіцієнти з рівнянь, що  A ln | x  a |  B ln | x  b | ...  D ln | x  d | C
виходять при деяких часткових значеннях х з рівності (9.31), що є II випадок. Корені знаменника дійсні , причому деякі з них
тотожністю відносно х. Так, кратні:
покладаючи х = —1, одержимо 3 = — 3А або А = —1; f(x)=(x-a) α (x-b) β … (x-d) δ.
покладаючи х = 2, одержимо 6 =27В; В= 2/9.
У цьому випадку дріб F(x)/f (x) розкладається на
Якщо до цих двох рівнянь приєднаємо два рівняння, що виходять
найпростіші дроби І і II типів.
прирівнюванням коефіцієнтів при однакових степенях х, то
Приклад 1.
одержимо чотири рівняння для визначення чотирьох невідомих
коефіцієнтів. У результаті одержуємо розкладання: x2  2 dx 1 dx 2 dx 2 dx
2
  x  13 x  2 dx =   x  13  3  x  12  9  ( x  1)o  9  x  2 

x 2 1 1 2 2
=    . 1 1 1 2 2
x  1 x  2  x  1 3x  1 9( x  1) 9x  2
3 3 2 o
 2   ln | x  1 |  ln | x  2 |  C 
2  x  1 3x  1 9 9
Інтегрування раціональних дробів 2x 1 2 x2
Q( x)  2
 ln  C.
Нехай потрібно обчислити інтеграл від раціонального дробу , 6 x  1 9 x  1
f ( x)
тобто інтеграл
177 178
III випадок. Серед коренів знаменника є комплексні Комбінуючи зазначені вище методи визначення коефіцієнтів,
неповторювані (тобто різні): знаходимо:
f(x)=(x 2 +px+q)…(x 2 +lx+s)…(x-a) α …(x-d) δ A=1, B=-1, C=0, D=0, E=1.
У цьому випадку дріб F(x)/f(x) розкладається на найпростіші Таким чином, одержуємо:
дроби І, II і III типів. x 4  3x 3  11x 2  12 x  8 x 1 dx
Приклад 2. Потрібно обчислити інтеграл  x dx   dx   
x dx
2
 2x  3  x  1
2
x 2
 2x  3 2
x 1

x  1  x  1
2
.

x2

2
arctg
x 1
 ln | x  1 |  C.
Розкладемо підінтегральний дріб на найпростіші 
2 x2  2x  3 4  2
x Ax  B C Перший інтеграл, що стоїть праворуч, був розглянутий
 2  . раніше. Другий інтеграл береться безпосередньо.
 
x  1  x  1 x  1 x  1
2
З усього викладеного випливає, що інтеграл від будь-якої
Отже, раціональної функції може бути виражений через елем ентарні
x=(Ax+B)(x-1)+C(x 2 +1) функції в кінцевому вигляді, а саме:
Покладаючи х=1, одержимо: 1=2С, С=1/2; 1) через логарифми —у випадку найпростіших дробів I типу;
покладаючи х = 0, одержимо: 0= -В+С, В = 1/2. 2) через раціональні функції — у випадку найпростіших
Прирівнюючи коефіцієнти при х 2 , одержимо 0=А+С, звідки А=-1/2. дробів II типу;
Таким чином, 3)через логарифми й арктангенси — у випадку
x dx 1 x 1 1 dx 1 x dx 1 dx 1 dx найпростіших дробів III типу;
 x 2  1 x  1 =  2  x 2  1dx  2  x  1   2  x 2  1  2  x2  1  2  x  1  4) через раціональні функції й арктангенси — у
випадку найпростіших дробів IV типу.
1 1 1
= ln | x 2  1 |  arctgx  ln | x  1 | C..
4 2 2 Інтеграли від ірраціональних функцій
IV випадок. Серед коренів знаменника є комплексні Не від всякої ірраціональної функції інтеграл виражається
кратні через елементарні функції. У цьому і наступному розділах ми
f(x)=(x 2 +px+q) μ …(x2 +lx+s) ν (x-a) α …(x-d) δ розглянемо ті ірраціональні функції, інтеграли від яких за
У цьому випадку розкладання дробу F(x)/f(x) буде містити допомогою підстановок приводяться до інтегралів від
і найпростіші дроби IV типу. раціональних функцій і, отже, до кінця інтегруються.
 R x, x 
m/n
Приклад 3. Потрібно обчислити інтеграл 1. Розглянемо інтеграл ,..., x r / s dx , де R –
x 4  3 x3  11x 2  12 x  8
 x dx. раціональна функція своїх аргументів. (Запис R x, x ,..., x  m/n r/s

2
 2x  3  x  1
2
указує, що над величинами x, x m/n ,…x r/s виконуються тільки
Розв’язання. Розкладаємо дріб на найпростіші: раціональні операції. Точно також варто розуміти надалі записи
x 4  3x 3  11x 2  12 x  8 Ax  B Cx  D E вигляду
   ,   ax  b  m / n 
x 2
 2x  3  x  1
2
x 2
 2x  3  
2 2
x  2x  3 x  1 R x,  
,..., , R x, ax 2  bx  c , Rsin x, cos x  
звідки   cx  d  
 
 
x 4  3x3  11x 2  12x  8   Ax  B x  1  Cx  D  x 2  2 x  3  x  1  E x 2  2 x  3  
2
179 180
і т.д. Так, наприклад, запис R(sin x, cos x) указує, що над sin x і x4 t2  4  dt
cosx виконуються раціональні операції.)  dx  2  2 dt  2 1  2 dt  2  dt  8 2 
x t 4  t  4 t 4
Нехай k - загальний знаменник дробів m/n,..., r/s. Зробимо
підстановку: x=t k, dx=ktk-1 dt. t 2 x4 2
Тоді кожен дробовий степінь х виразиться через цілий степінь t і,  2t  2 ln | | C  2 x  4  2 ln  C.
t2 x42
отже, підінтегральна функція перетвориться в раціональну
функцію від t.
Приклад 1. Потрібно обчислити інтеграл
Інтеграли вигляду   
R x, ax 2  bx  c dx
Розглянемо інтеграл
x1 / 2 dx
 x3 / 4  x .  
R x, ax 2  bx  c dx (9.32)
Розв’язання. Загальний знаменник дробів 1/2, 3/4 є 4; том у де а≠0.
робимо підстановку x= t 4 , dx= 4t3 dt ; тоді Такий інтеграл приводиться до інтеграла від раціональної
x1 / 2 dx t2 3 t5  2 t2  функції нової змінної за допомогою наступних підстановок
 4
 x3 / 4  1  t 3  1 t dt  4  t3  1 dt  4   t 3  1 dt 
 t  Эйлера.
1. Перша підстановка Эйлера. Якщо а > 0, то покладаємо:
t2 t3 4 ax 2  bx  c   a x  t.
 4  t 2 dt  4 3
dt  4  ln | t 3  1 | C 
t 1 4 3 Перед коренем √ а візьмемо для визначеності знак плюс.
Тоді
4 3/ 4

3
 
x  ln x 3 / 4  1  C . ax 2  bx  c  ax 2  2 a xt  t 2 ,
II. Розглянемо тепер інтеграл вигляду звідки х визначається як раціональна функція від t
  ax  b  m / n  ax  b  r / s  t2  c
x
 R x ,  ,...,   dx.
  cx  d   cx  d  
b2 a t
 (виходить, dx теж буде виражатися раціонально через t), отже,
Цей інтеграл зводиться до інтеграла від раціональної
t2  c
функції за допомогою підстановки ax 2  bx  c  a x  t  a  t,
ax  b b  2t a
 tk. тобто
cx  d
де k — загальний знаменник дробів т/п, . . . , r/s. ax 2  bx  c
Приклад 2. Потрібно обчислити інтеграл є раціональною функцією від t.
x4 Так як
 dx
x ax 2  bx  c , x
і dx
Розв’язання. Робимо підстановку виражаються раціонально через t, то, отже, даний інтеграл (9.32)
х+4=t 2 , х=t 2 — 4, dx=2tdt перетвориться в інтеграл від раціональної функції від t.
тоді Приклад 1. Потрібно обчислити інтеграл
181 182
dx в інтеграл
 x2  c  
R x, ax 2  bx  c dx 
Розв’язання. Так як тут а=1 > 0, то покладаємо
ми зведемо його до інтеграла від раціональної функції від t.
x 2  c  c  t ; Приклад 2. Потрібно обчислити інтеграл
тоді
звідки
x2 +c= x 2 -2xt+t 2 ,

1  1  x  x2  dx2
x2 1  x  x2
t2  c Розв’язання. Покладаємо
x .
2t 1  x  x 2  xt  1
Отже,
тоді
t2  c
dx  dt , 2t  1 2t 2  2t  2
2t 2 1+x+x 2 = x 2 t2 +2xt+1, x , dx  dt ;
t2  c t2  c
1  t2 1  t2
2
 
x 2  c  c  t =  t= . 2
t  t 1 2  2t 2  t
2t 2t 1  x  x 2  xt  1 = ; 1  1  x  x  .
Повертаючись до вихідного інтеграла, одержуємо: 1 t2 1  t2
t2  c Підставляючи отримані значення у вихідний інтеграл, знаходимо:
dx 2 t 2
dt
dt
   ln | t | C1  ln | x  x 2  c | C1
1  1 x  x2  dx    2t
2
2
 
2 2

 t 1  t 2 1  t 2 2t 2  2t  2 dt 
 2
x c
= 2
t c t  x 2
1 x  x 2
1  t  2t  1 t
2 2 2 2

 t 1 1 t 
2 2
2t
(див. формулу 14 таблиці інтегралів), 2
t2
dt  2 t  ln
1 t
 C  
2 1  x  x 2 1
 ln

x  1 x  x2 1
C 

2. Друга підстановка Эйлера. Якщо с > 0, то покладаємо: 1 t2 1 t x x  1  x  x2 1
ax 2  bx  c  xt  c ;


2 1 x  x2 1 
 ln 2 x  2 1  x  x 2  1  C.
тоді (перед √с для визначеності беремо знак плюс) x
ax 2  bx  c  x 2t 2  2 xt c  c. 3. Третя підстановка Эйлера. Нехай α і β— дійсні корені
Звідси х визначається як раціональна функція від t: тричлена ax 2  bx  c.
2 c t b Покладаємо: ax 2  bx  c   x   t ,
x .
a  t2 Так як ax 2  bx  c  a  x    x   ,
Так як
то a  x    x    =  x   t ,
dx і ax 2  bx  c
2
теж виражаються раціонально через t, то, підставляючи значення х, a x    x      x    t 2 ,
ax 2  bx  c і dx a x      x   t 2 .
183 184
Звідси знаходимо х як раціональну функцію від t: Зауваження 2. Помітимо, що для приведення інтеграла (9.32) до
a  at 2 інтеграла від раціональної функції досить першої і третьої
x підстановок Эйлера. Розглянемо тричлен ах2 +bх+с. Якщо
a  t2 b 2 -4ас>0, то корені тричлена дійсні і, отже, може бути
Так як застосована третя підстановка Эйлера. Якщо b2 —4ас≤ 0, то в
dx і ax 2  bx  c цьому випадку
1
теж раціонально залежить від t, то даний інтеграл перетвориться
в інтеграл від раціональної функцій від t.
ax 2  bx  c 
4a
  
2ax  b 2  4ac  b 2 
Зауваження 1. Третя підстановка Ейлера може бути застосована і, отже, тричлен має знак, що збігається зі знаком а.
2
не тільки при а<0, але і при а >0 - лише б многочлен ах +bх+с Щоб
мав два дійсних корені.
Приклад 3. Потрібно обчислити інтеграл ax 2  bx  c
dx був дійсним, потрібно, щоб тричлен був додатним, а отже, повинне
 x 2  3x  4
бути а>0. У цьому випадку може бути застосована перша
підстановка.
Розв’язання. Так як Інтегрування деяких класів тригонометричних функцій
x 2  3x  4   x  4 x  1 , Дотепер ми систематично вивчали інтеграли тільки від
алгебраїчних функцій (раціональних і ірраціональних). У цьому
то підставляємо:
підрозділі ми розглянемо інтеграли від деяких класів
x  4x  1  x  4 t ; неалгебраїчних, у першу чергу тригонометричних функцій.
тоді Розглянемо інтеграл вигляду
x  4x  1  x  42 t 2 , x  1   x  4t 2 ,  Rsin x, cos x dx. (9.33)
1  4t 2 10t Покажемо, що цей інтеграл за допомогою підстановки

x , dx  dt , x
1  t2 1  t 
2 2
tg
2
t (9.34)
2
 
x  4x  1  1  4t2  4t 
5t
2
.
завжди зводиться до інтеграла від раціональної функції. Виразимо
sin x і cos х через tg x/2, а отже, і через t:
 1 t  1 t
Повертаючись до вихідного інтеграла, одержуємо: x x x x x
2 sin cos 2 sin cos 2tg
dx 10t (1  t 2 ) 2 1 t sin x  2 2  2 2  2  2t ,
  = dt =  dt = ln C = 1 x x x 1  t2
x 2  3x  4
2 2
(1  t ) 5t 1 t 2
1 t sin 2  cos 2 1  tg 2
2 2 2
x 1 x x x x x
1
x  4  x 1 cos 2  sin 2 cos2  sin 2 1  tg 2 2
= ln
x  4  C = ln C . cos x  2 2  2 2  2  1 t
x 1 x  4  x 1 1 x x x 1 t2
1 cos 2  sin 2 1  tg 2
x4 2 2 2
Далі
185 186
4) Якщо підінтегральна функція має вигляд R(sinx, cosx), але

2dt sinx і cosx входять тільки в парних степенях, то застосовується та
x  2arctgt , dx  . ж підстановка:
1 t2
tgx=t, (9.35)
Таким чином, sin x, cos x і dx виразилися раціонально через t.
Так як раціональна функція від раціональних функцій є функція так як sin2 x і соs 2 x виражаються раціонально через tgx:
раціональна, то, підставляючи отримані вирази в інтеграл (9.33), 1 dt
одержимо інтеграл від раціональної функції:
cos2 x  2
= ,
1  tg x 1  t 2
 2t 1  t 2  2dt tg 2 x t2
 R sin x , cos x dx    1  t 2 , 1  t 2  1  t 2 .
R sin 2 x  = ,
1  tg 2 x 1  t 2
Приклад 1. Розглянемо інтеграл
dt
dx dx  .
 sin x . 1 t2
На підставі написаних вище формул маємо: Після підстановки ми одержимо інтеграл від раціональної функції.
2dt Приклад 2. Обчислити інтеграл
dx 1  t 2  dt  ln | t | C  ln tg x  C
 sin x =  t sin3 x
2t
2
2  2  cosxdx.
1 t Розв’язання. Цей інтеграл легко привести до вигляду
Розглянута підстановка дає можливість проінтегрувати усяку
функцію вигляду R(cosx, sinx). Тому її іноді називають  R cos x sin xdx.
«універсальною тригонометричною підстановкою». Однак на Дійсно,
практиці вона часто приводить до занадто складних раціональних
функцій. Тому поряд з «універсальною» підстановкою буває sin3 x sin2 x sin xdx 1  cos2 x
корисно знати також інші підстановки, які у деяких випадках  2  cosx  2  cosx   2  cosx sin xdx.
dx 
швидше приводять до мети.
1) Якщо інтеграл має вигляд ∫R(sinх)cosx dx, то підстановка Зробимо заміну cos x = z. Тоді
sinx=t, cosxdx=dt приводить цей інтеграл до вигляду ∫R(t)dt. sinxdx =-dz:
2) Якщо інтеграл має вигляд ∫R(cosх)sinxdx , то він
приводиться до інтеграла від раціональної функції заміною sin3 x 1 z 2 z 2 1  3 
cos x =t, sin x dx=—dt.
dx 
 2  cosx  2  z  dz   z  2 dz   z  2  z  2 dz 
3) Якщо підінтегральна функція залежить тільки від tgx,
то заміна tgx=t, x=arctgt, dx=dt/(1+t 2 ) приводить цей інтеграл до z2 cos2 x
  2z  3ln(z  2)  C   2 cosx  3ln(cosx  2)  C.
інтеграла від раціональної функції: 2 2
dt
 R(tgx)dx   R(t ) 1  t 2 dx
Приклад 3. Обчислити  2  sin 2
x
187 188
Зробимо заміну tgx=t:

dx dt dt 1 1 1 1  1 1
p

q
 2  sin 2 x   t 2  2  2  t 2  2 arctg 2 C   sin 2p 2q

x cos xdx     cos 2 x    cos 2 x  dx .
 2  1  t 2 2  2 2 
 1  t 2  Зводячи в степінь і розкриваючи дужки, одержимо члени, що
містять cos2x у непарних і парних степінях. Члени з непарними
1  tgx  степенями інтегруються, як зазначено у випадку а). Парні
 arctg   C
2  2 показники степенів знову знижуємо по формулах (9.36).
5) Розглянемо тепер ще один інтеграл вигляду ∫R(sin x, cos x)dx Продовжуючи так, дійдемо до членів вигляду ∫cos kx dx , які легко
m n
— саме інтеграл, під знаком якого стоїть добуток sin xcos xdx (де інтегруються.
т і п — цілі числа). Тут розглянемо три випадки. Приклад 5.
а) ∫sinm xcos n xdx , де т і п такі, що принаймні одне з них 1 1
 1  cos 2 x  dx  4  1  2 cos 2 x  cos 
2
 sin 4 xdx  2
2 x dx 
непарне число. Припустимо для визначеності, що п непарне. 22
Покладемо n = 2р+1 і перетворимо інтеграл:
1 1  1 3 sin 4 x 
∫sinm xcos 2р+1 xdx=∫sinm xcos 2р xcosxdx =∫sinm x(1-sin2 ) p cosxdx   x  sin 2 x   1  cos 4 x dx    x  sin 2 x   C.
Зробимо заміну змінної: 4 2  4 2 8 
sinx=t, cosxdx =dt. в) Якщо обоє показники парні, причому хоча б один з них
Підставляючи нову змінну в даний інтеграл, одержимо: від’ємний, то попередній прийом не приводить до мети. Тут варто
∫sinx m cos n xdx =∫t m (1-t 2 ) p dt. зробити заміну tg x=t (або ctg x=t ).
а це є інтеграл від раціональної функції від t. Приклад 6.
Приклад 4.
sin 2 xdx 
sin 2 x sin 2 x  cos 2 x 
2
 2

3
cos x 2
cos x cos xdx 
1  sin x cos xdx 2
  cos6 x   6
cos x
dx   tg 2 x 1  tg 2 x dx .
 sin 4 x dx   sin 4 x   sin 4 x
.
Покладемо tg x=t, тоді
Позначаючи dt
sinx=t, cosxdx =dt. x  arctg t , dx  ,
одержимо: 1 t2
і ми одержуємо:
cos3 x 
1  t 2 dtdt dt 1 1
 sin 4 x dx   t 4   t 4   t 2   3t 3  t  C  sin 2 xdx
 cos x 
6
 t 2
1 t 2 2 dt
 2
  t 2
1 t 2
dt 
t3 t5
  C 
tg 3 x tg 5 x
 C
1 t 3 5 3 5
1 1 6) Розглянемо на закінчення інтеграли вигляду
 3
 C
3 sin x sin x ∫cos mx cos nx dx, ∫ sin mx cos пх dx, ∫sin mx sin nx dx.
б) ∫sinm xcos n xdx , де т і п – числа неневід’ємні і парні. Вони беруться за допомогою наступних формул (т≠п):
Покладемо т=2р, n=2q. Напишемо формули, відомі з ( Ці формули легко довести в такий спосіб:
тригонометрії: cos (m+n) х=cos mx cos nx—sin mxsin nx,
1 1 1 1 cos (m—n)x = cos mx cos пх + sin mxsin nx.
sin 2 x   cos 2 x, cos 2 x   cos 2 x . (9.36) Складаючи ці рівності почленно і розділивши навпіл, одержимо
2 2 2 2 першу з приведених нижче трьох формул. Віднімаючи почленно і
Підставляючи в інтеграл, одержимо:
189 190
розділивши навпіл, одержимо третю формулу. Друга формула який розглянутий у попередньому підрозділі.
виводиться аналогічно, якщо написати аналогічні рівності для Зробимо перетворення тричлена, що стоїть під коренем
sin (т+п)х і sin (m — п) х і потім почленно їх скласти.) 2
2  b   b2 
1 ax  bx  c  a x   +  c  .
cos mx cos nx= [ cos (m+n) х+cos (m-n)x],  2a   4a 
2
Зробимо заміну змінної, поклавши
1
sin mx cos пх= [ sin (m+n) х+sin (m-n)x], b
2 x  t , dx  dt.
2a
1
sin mx sin nx= [ -cos (m+n) х+cos (m-n)x].  b2 
2 Тоді ax 2  bx  c = at 2   c  
Підставляючи й інтегруючи, одержимо:  4a 
1 Розглянемо всі можливі випадки.
 cos mx cos nx dx  2  [cosm  n x  cosm  nx]dx  1. Нехай
sin m  n x sin m  n x b2
  C a  0, c   0.
2m  n  2m  n  4a
Аналогічно обчислюються і два інших інтеграли. Уведемо позначення a= m 2 ,
b2
c  n 2 . У цьому випадку будемо
Приклад 7. 4a
1 sin 8 x sin 2 x мати:
 sin 5x sin 3x dx  2  [ cos 8 x  cos 2 x]dx   16

4
C
ax 2  bx  c = m 2t 2  n 2
Інтегрування деяких ірраціональних функцій за допомогою
тригонометричних підстановок 2. Нехай
Повернемося до інтеграла,
b2
 R x,
2

ax  bx  c dx, a  0, c 
4a
 0.
Тоді
b2
де a≠0 i c   0 (у випадку а=0 інтеграл має вигляд II, при b2
4a a= m 2 , c  n 2 .
2
4a
b2  b  Отже,
c  0 вираз ax 2  bx  c  a x   і ми маємо справу з
4a  2a  ax 2  bx  c = m 2t 2  n 2
раціональною функцією, якщо а > 0, при а < 0 функція
2 3. Нехай
ax  bx  c не визначена ні при якому значенні х).
Покажемо тут метод перетворення цього інтеграла до інтеграла b2
a  0, c   0.
вигляду 4a
 R sin z, cos z dz, (9.38)
Тоді
191 192
b2 dx  a cos z dz,
a=- m 2 , c  n2.
4a dx a cos z dz a cos z dz*) 1 dz
Отже,    3 3
 2 
a 2
 x2 
3
a 2  a 2 sin 2 z 3 a cos z a cos2 z
ax 2  bx  c = n 2  m 2t 2
Нехай 1 1 sin z 1 sin z 1 x
2
 2
tg z  C  2 C  2 C  2  C.
b a a cos z a 1  sin z
2 a a  x2
2
a  0, c   0.
4a *) 1  sin 2 z  cos z ; ми для визначенності зупиняємося
2
У цьому випадку ax  bx  c лише на одному випадку: cos z  cos z.
є комплексне число при будь-якому значенні х.
Таким чином, інтеграл (9.37) перетвориться до одного з Про функції, інтеграли від яких не виражаються через
наступних типів інтегралів: елементарні функції
Раніше ми уже відзначали (без доведення), що усяка функція
I.  R t , 
m 2t 2  n 2 dt. (9.39.1) f(x), яка безперервна на інтервалі (а, b), має на цьому інтервалі
первісну, тобто існує така функція F(x), що F'(x)=f(x). Однак не
II.  R t , m t  n dt.
2 2 2
(9.39.2) всяка первісна, навіть тоді, коли вона існує, виражається в
кінцевому вигляді через елементарні функції.
III.  R t , n  m t dt.
2 2 2
(9.39.3) Такими є первісними, котрі виражені інтегралами
Очевидно, що інтеграл (9.39.1) приводиться до інтеграла
 x2 sin x cos x dx
вигляду (9.38) за допомогою підстановки
e dx,  dx,  dx,  1  k 2 sin 2 x dx ,  ln x ,
n x x
t tg z. і багато які інші.
m В усіх подібних випадках первісна являє собою, мабуть, деяку
Інтеграл (9.39.2) приводиться до інтеграла вигляду (9.38) за нову функцію, що не зводиться до комбінації кінцевого числа
допомогою підстановки елементарних функцій.
n Так, наприклад, та з первісних
t sec z.
m 2  x2
Інтеграл (9.39.3) приводиться до інтеграла вигляду (9.38) за
 e dx  C ,
допомогою підстановки
n яка обертається в нуль при х=0, називається функцією
t sin z.
m Лапласа і позначається Ф(х). Таким чином,
Приклад. Обчислити інтеграл 2 2
dx Ф(х)=  e  x dx  C1, якщо Ф(0)=0.

. 

a 2
 x2 
3
Ця функція добре вивчена. Складено докладні таблиці її значень
при різних значеннях х.
Розв’язання. Це інтеграл типу Ш. Зробимо заміну x=asin z,
тоді
193 194
e x dx  dv 

xu 
звідки
v  e x dx e x ,


Рис. 9.1. Рис. 9.2. du  dx.
На рис. 9.1 і рис. 9.2 зображено графік підінтегральної функції По формулі ∫udv=uv-∫vdu отримуємо
x x
2
y  e  x і графік функції Лапласа у=Ф(х).  xe dx  xe   e x dx  xe x  e x  C  e x ( x  1)  C .
Мікромодуль 21 2.  x ln xdx
Приклади розв’язання типових задач Покладемо
I. Обчислити інтеграли:
x dx  dv 
 
1.  2 x 3  3 sin x  5 x dx   2 x 3dx   3 sin xdx   5 x  2 x 3 dx  3 sin xdx 
ln x  u 

1
1
звідки
x 31 x2 1 10
1/ 2
 5 x dx  2  3 cos x   5  C  x 4  3 cos x  x x  C  x2
31 1 2 3
1  v  ,
2 2

2.
 3

1  1
 x 4 x dx  3 x 1 / 3dx   x 1 / 2 dx   x 5 / 4dx  du  dx .
 
3
x 2 x  2  x
1 1 5 Тоді
 1  1 1
x 3
1 x x 2
9 4
4 x2 1 x2 x2
3    C  3 x 2  x  x 2 4 x  C.  x ln xdx  2 ln x  2  xdx  2 ln x  4  C.
1 1 5
 1 2  1 1 2 9
3 2 4 3.  x 2 cos x dx .
dx
3.   ln x  3  C . cos x dx  dv 
x3 Покладемо 
1 x2  u 
4.  cos 7 x dx  sin x  C.
7 v  sin x,
звідки 
1 du  2 x dx.
5.  sin 2 x  6 dx   cos2 x  6   C.
2 Тоді
II. Інтегрування по частинам 2
x x cos x dx  x 2 sin x  2 x cos x  2 sin x  C.
1.  xe dx . х
Приймемо е dx за dv, x – за u, тобто покладемо
195 196
x 1
4. e cos x dx  9 x 2 dx  du і x 2 dx   du .
Покладемо 9
Тому
e x dx  dv  23
 x 4  3x3 dx
cos x  u 
4
звідки 1 3 1 1
  u du   u 3  C   (4  3x 3 )3 4  3x 3  C
v  e x , 9 12 12
 dx
du   sin x dx. 2. 
Тоді e x 1
x
e cos x dx  e x cos x   e x sin x dx. Покладемо e x  1  u, тобто ex  1  u 2 .
Знову застосуємо інтегрування по частинам, поклавши 2u du 2u du
x
Тоді e x dx  2u du і dx   2
e dx  dv  ex u 1
 dx 2u du du u 1
sin x  u    2 2  ln C .
звідки
Отже  x
e 1 2
u 1 u  u 1 u 1
v  e ,x Повертаючись до змінної х, отримаємо
 dx ex  1  1
du  cos x dx.  ln C .
 ex  1 ex  1  1
Тоді отримаємо 3
5 x
e
x x x
sin x dx  e sin x   e cos x dx. 3.  x e dx
і ми прийшли до вихідного інтегралу. Підставимо найдений вираз Покладемо x 3  u. Маємо 3 x 2 dx  du і, значить,
в результат першої операції і отримаємо 1
2 3 x3 u
e
x
sin x dx  e x cos x  e x sin x   e x cos x dx;  x x e dx  3  ue du,
переносячи інтеграл з правої частини в ліву, знайдемо а цей інтеграл, як ми знаємо, береться по частинам.
1 x 5 x3 1 u 1 x3 3
 e sin x dx  2 e cosx  sin x   C.
x
Отримуємо  x e dx = e (u  1)  C  e ( x  1)  C .
3 3
II. Заміна змінної (метод підстановки).
4.  1  x 2 dx
23 3
1. x 4  3 x dx
Покладемо x  sin u , dx  cos u du.
3
Покладемо 4  3x  u Підставляючи, знаходимо
Диференцюючи, маємо 1 1 
 1  x 2 dx   cos 2 u du   u  sin 2u   C.
2 2 
197 198
Повертаючись до змінної х і помічаючи, що x3 3 1 2

2 3
   ,
sin 2u  2 sin u cos u = 2 x 1  x , отримуємо x  x x x 1 x 1
тому
2 1
 2
 1  x dx  2 arcsin x  x 1  x  C.  x3
dx  3 dx   dx  2 dx  3 ln x  ln x  1  2 ln x  1  C 
x 3
x x x 1 x 1
5.  x 2  1dx.
Тут дуже зручна підстановка x  sh u , dx  ch u du : x3
= ln C.
x 2  1dx   ch 2u du 
1
1  ch 2u  du  1  u  1 sh 2u   C. x  1x  12
 2  2 2  x5
Так як u  Arsh x  ln x   x  1 , а sh 2u  2sh u ch u  2 x
2
x 1,2 2. x 3
 3x 2  4
dx.
то Розкладемо знаменник підінтегрального дробу на множники.
 1dx  [ x x  1  ln x  x  1]  C .
1 Помічаючи ,що він обертається в нуль при х=-1 , розділимо його на
 x2 2 2
2 х+1 ; в частковому випадку отримуємо x 2  4 x  4  ( x  2) 2 і,

Так само при допомозі x  ch u знайдемо значить, розкладання дробу на простійші повино мати вигляд
x5 x5 A B C
 x 2  1dx 
1
2
 
[ x x 2  1  ln x  x 2  1 ]  C . x 3 2
 3x  4
dx  2
  2

x  1x  2 x  1 x  2 x  2
.
III. Інтегрування раціональних функцій. Знайдемо коефіцієнти А,В,С . Приводячи до спільного

x3 знаменника і звільняючись від нього, отримуємо
1.  3 dx.
x x x  5  A( x  2) 2  B( x  1)  C ( x  1)( x  2).
Розкладання підінтегральної функції на простійші дроби повинно Тут можна покласти х=-1, х=2, х=0; отримуємо
мати вигляд -6=9А, -3=3В, -5=4А+В-2С.
x 3 x3 A B C Звідси
    .
x  x x x  1 x  1 x x  1 x  1
3
2 2
A   , B  1, C  .
Перш за все нам потрібно знайти коефіцієнти А,В,С. 3 3
Звільняючись від знаменника, отримуємо Отже
2
x  3  A( x  1)  Bx( x  1)  Cx ( x  1). x5 2 dx dx 2 dx
x dx     2
  
Так як це – тотожність, то коефіцієнти при однакових степенях х 3 2
 3x  4 3 x 1 x  2  3 x  2
повинні бути рівними між собою
0 = А+В+С, 1 = В-С, -3=-А. 2 1 2
=  ln x  1   ln x  2  C.
З цієї системи трьох рівнянь з трьома невідомими знаходимо 3 x2 3
А=3, В=-1, С=-2. 12
Таким чином, тотожність має вигляд 3.  4 dx.
x  x3  x  1
Знаменник легко розкладається на множники:
199 200
6 3 5
x 4  x 3  x  1  x 3 ( x  1)  ( x  1)  ( x  1)( x 2  1)  Покладемо х=и . Тоді √х=и , 3
x  u 2 , dx=6u du і
 ( x  1)( x  1)( x 2  x  1).

Розкладемо підінтегральну функцію на простіші:
dx u5 u3
  6  u3  u 2 du  6  u  1 du.
12 A B Cx  D x 3 x
2
   2 .
( x  1)( x  1)( x  x  1) x  1 x  1 x  x  1
Виділяючи цілу частину і інтегруя, отримаємо
Знайдемо коефіцієнти А,В,С,D з тотожності
u3  u3 u2 
12  A( x  1)( x 2  x  1)  B( x  1)( x 2  x  1)  (Cx  D )( x  1)( x  1). 6 du  6   u  ln u  1   C ,
Підставляючи сюди чотири різні числові значення х, наприклад, u 1 3 2 
х=1 , х= -1, х=0, х=2 , отримуємо систему і, повертаючись до старої змінної,
12=6B, 12=-A+B-D,
12=-1A, 12=7A+21B+3(2C+D), dx
  2 x  33 x  66 x  6 ln 6 x  1  C.
з якої знаходимо A=-6, B=2, C=4, D=-4 3
x x
Отже 2. Обчислити інтеграл
12 dx dx x 1
 x 4  x3  x  1dx   6 x  1  2 x  1  4 x 2  x  1 dx. I   2 x 2  2 x  1 dx.
Останній інтеграл в правій частині знаходимо, виділяючи в
чисельнику похідну знаменника: Для цього запишемо
12
 x 4  x3  x  1dx  1  22x  1  3 dx  1  22 x  1 dx  3  dx 2  2 x 2  2 x  1 dx  
2x2  2x  1
dx  ( Ax  B) 2 x 2  2 x  1  K 
dx
;
2 x  x 1 2 x  x 1 2  1 3
x  
 2
2x  2x  1 2
2x  2x  1
 2 4
1 2x2  2x  1 4x  2 K
1 3 1 x  A 2 x 2  2 x  1  ( Ax  B )  ;
 ln( x  x  1) 
2
arctg 2  C. 2 2 2
2x  2x  1 2 2x  2x  1 2x  2x  1
2 2 3 3
4 4
Остаточно маємо
x2 4 A  2, 
 1 1 1
12 x  3 A  2 B  2,  , звідки A  , B   , K  ;
x dx   6 ln x  1  2 ln x  1 
4
 x3  x  1  2 4 4
2x  1 1 A  B  K  1.
 2 ln( x 2  x  1)  4 3 arctg  C. 
3
IV. Інтегрування іраціональних функцій.
dx
1.  .
x 3 x
201 202
 1 dx 2du du 1 2u
d x   C 
dx

1 dx

1  2

 3  5 cos x    1 u  2

4u 2
 ln
4 2 u
 2
2  1 2  2 (1  u 2 ) 3  5 
2x  2x  1 x2  x   1 1
x    1  u 2 
2  2 4

2 2 x  1  2x2  2x  1 2  tg
1 1  1 1 1 1 2  C.
 ln x    x     C  ln C   ln
2 2  2  4 2 2 4 2  tg 
1 1
2
 
 ln 2 x  1  2 x 2  2 x  1  C1  C1   ln 2  C . dx
2  2  3.  2
Остаточно sin x  3 cos 2 x
1 1 1  1  Робимо підстановку
I   x   2x 2  2x  1  ln 2 x  1  2 x 2  2 x  1  C 2  C 2  C1 
 2 4  4 2  4  u2 1 du
u  tgx , sin 2 x  2
2
, cos x  2
, dx  .
Звичайно, у відповіді замість С 2 можно писати просто С. 1 u 1 u 1  u2
V. Інтегрування тригонометричних функцій.
dx 2du 1 u 3
 sin  C 
dx dx
2
x  3 cos 2 x   2  u
2
 ln
3  2 3 u 3
1.  sin x і  cos x . (1  u ) 2
 
2 
1 u 1 u 
x 1 tgx  3
Покладаючи u  tg , отримаємо
2  ln  C.
2 3 tgx  3
dx 1  u 2 2du du x
 sin x  2u 1  u 2   u  ln u  C  ln tg 2  C ,
 4. Такою же підстановкою береться інтеграл вигляду  R(tgx)dx .
Візьмемо інтеграл
dx dx x   dx du
 cos x   
 ln tg     C.  1  2tgx  (1  u 2
)(1  2u )
.
 
sin   x  2 4
Знаходячи інтеграл від раціонального дробу і повертаючись до
2  старої змінної, отримаємо
dx 1
2. 
dx  1  2tgx  5 [ x  2 ln cos x  2 sin x ]  C.
3  5 cos x 5. Знайти наступний інтеграл підстановкою sin x=u
x
Покладаючи u  tg , отримаємо sin 5 x sin 4 x (1  u 2 ) 2
2 dx 
 cos2 x  cos2 x sin xdx    u 2 du.
203 204
Розбиваючи інтеграл на суму інтегралів, інтегруючи і dx dy

повертаючись до змінної х, отримаємо 16.  5  2 x. 17.  tg 2 x dx. 18.  ctg (5x  7) dx. 19.  ctg 3 y .
sin 5 x 1 cos3 x
dx 
 cos2 x cos x  2 cos x   C. x 2
3 20.  ctg 3 dx. 21.  tg  sec  d . 22.  (ctge x )e x dx.
6. Знайти наступний інтеграл
2
x cos 4 x dx .  S
 sin 23.   tg 4S  ctg 4  dS. 24.  sin
2
x cos x dx. 25.  cos3 x sin x dx.
Так як обоє показника степені додатні і парні, то можна
запровадити тригонометрічні перетворення з кратними xdx x 2 dx
cos xdx
аргументами 26.  x 2  1dx . 27.  . 28.  . . 29. 
2 2x  3 2
x 1 sin 2 x
3
2 4 1  cos 2 x  1  cos 2 x  sin xdx tgx ctgx dx

 sin x cos x dx    2  2  dx  30.  3
. 31.  2
dx. 32.  2 dx. 33.  2
.
cos x cos x sin x cos x tgx  1
1 1 1  cos 4 x
  sin 2 2 x(1  cos 2 x )dx   )dx  ln  x  1 cos xdx sin 2 xdx
8 8 2 34.  dx. 35.  . 36.  .
1 1 1 1
x 1 2 sin x  1 1  cos 2 x 2
  sin 2 2 x cos 2 x d (2 x)  x  sin 4 x  sin 3 2 x  C. sin 2 xdx tgx  1 cos 2 xdx
16 16 64 48 . 38. dx . 39.
37.  1  sin x 2  cos 2 x  2  3sin 2 x  . 3
sin 3 xdx ln 2 xdx arcsin xdx arctgxdx

Мікромодуль 21 40.  . 41.  . 42.  . 43.  .
3 4
cos 3 x x 1 x 2 1  x2
arccos2 x arcctgx xdx
I. Обчислити інтеграли: 44.  1  x 2 dx . 45.  1  x 2 dx . 46.  x 2 1 .
 3 x x  x 2 dx
  x 1 cos xdx dx
5
1.  x dx . 2. 
x  x dx. 3.    dx. 4.  .
4  x 47.  2 dx . 48.  . 49.  .
 x x  2x  3 2 sin x  3 x ln x
 1 4  dx  2 1 
2
2 4 4 dx
5.   2   2 dx. 6.  4 . 7.   x  3  dx. 50.  2 x( x  1) dx . 51.  tg x dx. 52.  .
x x x  x  x
2
1  x arctgx  
Інтегрування методом підстановки dx tg 3 x dx
53.  . 54.  dx. 55.  .
5x ln x cos x3tgx  1
2
cos x2
1  x 2 arcsin x
8. e dx. 9.  cos 5x dx. 10.  sin ax dx. 11. 
x
dx.
cos 2 x dx
dx dx dx dx 56.  dx. 57.  cos(ln x ) .
12.  . 13.  . 14.  . 15.  . 2  3 sin 2 x x
2 2
sin 3 x cos 7 x 3x  7 1 x 2x
58.  cos(a  bx) dx. 59.  e dx. 60.  e dx. 61.  e
x/3 sin x
cos x dx.
205 206
3x  2 dx
 e  dx. 65.  3 e dx. 3x  1 7x  1
x2 x/a 2x 2 x x
62. a x dx. 63.
 e dx. 64. 109  5x 2
 3x  2
. 110. x
2
 x 1
dx. 111.  2
6x  x  1
dx.
 e dx. 68.  e
3 x 5x x 2  4 x 3
66. e dx. 67.  a5 x ( x  1) dx. 2x  1 6 x 4  5x3  4 x2
a
 bx x

2
e x dx e 2 x dx dx
112. 
5x 2  x  2
dx . 113.  2 x 2  x  1 dx.
69.  x x
dx. 70.  x
. 71.  2x
. 72.  . dx
ab 3  4e 2e 1  2 x3 114.  .
dx dx dx dx 2 cos x  sin x cos x  sin 2 x
2
73.  . 74.  . 75.  . 76.  . Ax  B

1  3x 2
16  9 x 2
9x 2 4  x2 Інтеграли вигляду  dx.
dx dx dx dx ax 2  bx  c
77.  2 . 78.  2
. 79.  . 80.  . dx dx dS
9x  4 9  4x 2
x 9 b x 2  a2
2
115.  . 116.  . 117.  .
dx dx x dx x dx 2  3x  4 x2 1  x  x2 2aS  S 2
81.  . 82.  2 2 2 . 83.  6
. 84.  . dx dx dx
b2  a 2 x 2 a x c 5 x 1  x4 118.  . 119.  . 120.  .
x dx e x dx dx cos x dx 5  7 x  3x 2
x 3x  5 2  3x  x 2
85. .
 x 4  a 4  1  e2 x . 87.  3  5 x 2 . 88.  a 2  sin 2 x .
86. dx 2ax  b
121.  . 122.  dx.
dx arccos x  x x  arctgx 5 x2  x  1 ax 2  bx  c
89.  . 90.  dx. 91.  dx. ( x  3)dx ( x  3)dx ( x  3)dx
2
x 1  ln x 1 x 2 1  x2 123.  . 124.  . 125.  .
2 2
4x  4 x  3 3  66 x  11x 3  4x  4x2
1  ln x 1 x dx
92.  dx. 93.  dx. 94.  . 3x  5
x x x 1 x 126.  dx.
x 2 x  1
e x dx cos x dx Інтегрування по частинам:
95.  1  e2 x . 96.  . 97.  1  3 cos 2 x sin 2 xdx. x
3 2
sin x 127.  xe dx. 128.  x ln x dx. 129.  x sin x dx. 130.  ln x dx.
sin 2 xdx cos3 x 3
tg 2 x 131.  arcsin x dx. 132.  ln 1  x  dx. 133.  x ln x dx.
n
98.  1  cos2 x . 99.
 sin 4 x dx. 100.  cos2 x dx.
134.  x arctgx dx. 135.  x arcsin x dx. 136.  ln x  1 dx.
2
dx dx
101.  2 2
. 102.  2 . arcsin x dx x
2 sin x  3 cos x x  2x  5
dx dx dx
137.  arctg x dx. 138. x
. 139.  arcsin
x 1
dx.
103.  2 . 104.  2 . 105.  2 .
3x  2 x  4 x  3x  1 x  6x  5 2 x arcsin x x arctgx
140.  x cos x dx. 141.  dx . 142.  2 dx.
106. 
dz
. 107.  2
dx
. 108.  2
6 x  7 dx . 1 x 2
x 1 2

2
2z  2z  1 3x  2 x  2 3 x  7 x  11
207 208
2 arcsin x Інтегрування іраціональних функцій:

143.  x arctg x  x dx. 144.  x2
dx .
x x3  3 x 6
x 1
170.  dx. 171.  dx. 172.  dx.
 2

145.  ln x  1  x dx. 146.  arcsin x
xdx
.
4
x 13
64 x 6
x  4 x5
7
1  x2  
3
Застосувати тригонометричні підстановки в прикладах: 23 x 1  x dx 1  x dx

173.  dx. 174.  . 175.  .
a2  x2 dx
6 3
x  x  x 1 1  x x2 1 x x
2
147.  dx. 148. x 4  x 2 dx. 149. x .
x2 2
1  x2 7
x x 2  3x
x a2 2
dx 176.  dx. 177.  dx .
. 7
x  8 14
x15 x3
150.  dx. 151. 
x a 2
 x2 
3
Інтеграли вигляду  R( x, ax 2  bx  c )dx :
Інтегрування раціональних дробів
2x 1 x dx dx dx dx
178. x . 179. x . 180.  .
152.  ( x  1)( x  2) dx. 153.  ( x  1)( x  3)( x  5) . x2  x  3 2  x  x2 x x2  4x  4
x5  x 4  8 x 4 dx dx x2  2x dx
181.  dx. 182.  . 183  2 x  x 2 dx.
154.
x3  4 x
dx. 155.  ( x 2  1)( x  2) . 156.  ( x  1)2 ( x  2) . x (2 x  x ) 2 3
2
x 8 3x  2 x dx dx dx dx
157. x 3
dx. 158.  x( x  1) 3
dx. 159.  ( x  2) ( x  4)
2 2
. 184. x . 184.  . 185.  .
 4x2  4x x2  1 x  x2  1 (1  x) 1  x  x 2
dx 2 x 2  3x  3 1  1  x  x2
160.  . 161.  dx. x 1

x x2  1  ( x  12)( x 2  2 x  3) 186.
 (2 x  x ) 2
2x  x2
dx. 187.  x 1  x  x2
dx.
x2  6 dx 3x  7
162.  x 4  6 x 2  8dx. 163.  x3  1. 164.  x3  x 2  4 x  4dx. x2  4x
dx.
4dx
188.  x2
165.  4 . Інтегрування тригонометричних функцій:
x 1 2
189.  sin x dx. 190.  sin 5 x dx. 191.  cos 4 x sin 3 x dx.
166.  3
x5
dx. 167.  2
x3  x  1
dx.
4 x 2  8x dx .
x 1 ( x  2) 2
168.  ( x  1)2 ( x 2  1) 2 192. 
cos3 x
dx 193.  cos2 x dx. 194.  sin 4 x dx. 195.  cos6 x dx.
4
dx sin x
169.  2 . 4 4 3 5
( x  x )( x 2  x  1) 2 196.  sin x cos x dx. 197.  tg x dx. 198.  ctg x dx.
3
199.  ctg x dx. 200.  sec8 x dx. 201.  tg 4 x sec 4 x dx.
209 210
dx cos x sin 2 xdx Якщо ці інтервали досить малі, то без великої похибки на кож нім з
202.  cos4 x . 203.  sin 2 x dx. 204.
cos 4 x
 3
них рух можна вважати рівномірним, що дасть наближений вираз
для шляху
s≈v 1 Δt 1 + v2 Δt2 +…+ vn Δtn ; (9.40)
205.  sin x sin 3 x dx. 206. cos 4 x cos 7 x dx. 207.  cos 2 x sin 4x dx.
тут Δt k = tk - t k-l, a v k — яке-небудь зі значень миттєвої швидкості
1 3 dx dx v на k-у інтервалі часу, тобто v k =v(τ k ), t k-l ≤τ k ≤t k. (Звернемо увагу
208.  sin 4 x cos 4 x dx. 209.  4  5 sin x . 210.  5  3 cos x на деяку відмінність цих позначень від позначень , які вживались
_
раніше, де було t k — t k 1 =Δt k-1 , v k =v(t k )). Тому формулу (9.40)
sin xdx cos xdx sin 2 x можна інакше записати так:
211.  1  sin x . 212.  1  cos x . 213.  cos  sin dx.4 4
x n
dx dx sin 2 x s≈  v(τ k ) Δtk (α=t 0 < t1 < …<t n = β; tk-l ≤τ k ≤t k ).

214.  . 215.  sin 2 x  tg 2 x . 216.  1  cos2 dx. k 1
1  cos x 2 Ця формула тим точніша, чім дрібніша розбивка основного
проміжку часу; щоб одержати точну формулу, треба
перейти до границі, прийнявши, що ця розбивка
нескінченно подрібнюється:
Мікромодуль 22 n
Визначений інтеграл s  lim  v( k )tk . (9.41)
k 1
При розв’язанні багатьох важливих задач приходиться Подібним чином у розглянутій нами задачі про наповнення
підсумовувати нескінченно велике число нескінченно малих судини, при відомій, але змінній швидкості наповнення w—w(t)
доданків. Це приводить до одного з центральних понять загальний об’єм V, наповнений за проміжок часу від α до β,
математики, а саме, до поняття визначеного інтеграла. дорівнює
n
9.3. Означення й основні властивості V = lim  w( k )tk . (9.42)
1. Приклади, що приводять до поняття визначеного k 1
інтеграла при тім же змісті позначень. Як і для формули (9.41), це базується
Розглянемо задачу, оберенну до тої, котра розбиралася нами на тому, що протягом малого проміжку часу швидкість наповнення
при визначенні поняття похідної. А саме, будемо вважати, що нам при підрахунку наповненого об’єму можна вважати майже
відомий закон зміни миттєвої швидкості v=v(t) при русі точки і сталою; точніше кажучи, протягом нескінченно малого проміжку
нас цікавить шлях, пройдений за деякий проміжок часу від t =α до часу цю швидкість можна вважати сталою.
t = β. У третьому прикладі, який ми розглядали раніше, якщо
Оскільки рух не передбачається рівномірним, ми не можемо вважати заданою лінійну щільність ρ нитки в кожній точці s, тобто
обчислювати шлях як добуток швидкості на минулий час. Тому ρ=ρ(s), аналогічно одержимо загальну масу нитки
n
для підрахунку шляху зробимо так. Розіб'ємо весь проміжок часу
на велике число малих, не обов'язково рівних один одном у M= lim 
k 1
ρ(σ k) Δs k (α=s 0 < s 1 < …<s n = β; s k _ l ≤σ k ≤s k ). ( 9.43)
інтервалів часу
t0 (=α) ≤ t ≤ t 1 , t 1 ≤t≤ t 2 , …,tn-1 ≤t ≤ tn ( = β), причому границя береться в процесі, коли уявна розбивка нитки
_ нескінченно подрібнюється; α і β - значення s, які відповідають
де t 1 , ..., tn 1 — деякі проміжні довільно обрані моменти часу.
кінцям нитки.
211 212
Розглянемо, нарешті, важливий геометричний приклад. Нехай де Δx k = x k — x k-l, а кожна з точок ξ k довільно обрана між x k _ 1 і x k,
потрібно обчислити площу фігури, яка заштрихована на рис. 9.3 і тобто на k-му проміжку розбивки. Нехай тепер розбивка
яку називають криволінійною трапецією, причому для простоти нескінченно подрібнюється; тоді границя, до якої прагне
будемо вважати, що f(x)>0. Якщо розбити весь інтервал α ≤x≤ β інтегральна сума в цьому процесі, називається визначеним
зміни х на малі проміжки за допомогою точок ділення інтегралом від функції f(x) no інтервалові інтегрування α ≤x≤ β і
х0 =α<x1 < х 2 <...< xn-1 < хп =β позначається
і прийняти висоту на кожнім з цих малих проміжків сталої,  n
то одержимо наближений вираз для площі криволінійної трапеції  f ( x )dx = lim  f(ξ k ) Δx k. (9.46)
n  k 1
S≈ 
k 1
f(ξ k ) Δx k (Δx k =x k - x k-1 ; x k_ l ≤ξ k ≤x k ). У прикладах п.1 одержуємо відповідно
   
s   v (t )dt , V   w(t )dt , M    ( s )ds, S   f ( x )dx . (9.47)
   
З останньої рівності ясний геометричний зміст визначеного
інтеграла у випадку, якщо підінтегральна функція додатна: він
дорівнює площі криволінійної трапеції, яка обмежена графіком
підінтегральної функції, віссю абсцис і прямими, паралельними осі
ординат, побудованими на кінцях інтервалу інтегрування.
Ці кінці називаються нижньою і верхньою границями
інтегрування. Якщо підінтегральна функція від’ємна або змінює
Рис. 9.3. знак, то в інтегральну суму (9.45) деякі члени ввійдуть зі знаком
Геометричний зміст правої частини — це площа східчастої мінус. У границі вийде, що інтеграл дорівнює алгебраїчній сумі
фігури, яка зображена на рис. 9.3 і отриманої в результаті заміни площ ділянок криволінійної трапеції, причому (рис.9.4) площі
кожного з п стовпчиків, на які розбита криволінійна трапеція, ділянок, які лежать вище (відповідно нижче) осі х, беруться зі
прямокутником з тією же основою і з висотою, рівною однієї з знаком + (відповідно —). З порівняння формул (9.47) випливає
висот стовпчика. У границі, при нескінченному здрібнюванні також, що для одержання величини пройденого шляху при заданій
розбивки, одержуємо на графіку (рис. 9.5) залежності швидкості від часу треба просто
n взяти площа відповідної криволінійної трапеції.
S=lim 
k 1
f(ξ k) Δx k . (9.44)
2. Основне oзначення. Вирази (9.41) — (9.44), які виходять

при розв’язані різних задач, мають однакову структуру. Аналогічні
вирази виходять і в багатьох інших задачах, що дає підставу для
наступного загального oзначення. Нехай деяка функція f(x) задана
при α ≤x≤ β. Розіб'ємо довільно цей інтервал на маленькі проміжки
за допомогою точок розподілу х0 = α <x1 < х2 <...< x n _ 1 < х п = β
і утворимо інтегральну суму Рис. 9.4. Рис. 9.5.
n І тут, якщо v<0, графік проходить нижче осі t, а приріст
 f(ξ k) Δx k = f(ξ 1 ) Δx 1 + f(ξ 2 ) Δx2 +...+ f(ξ п ) Δx п , (9.45) координати точки, що рухається, від’ємний, тобто зазначену
k 1 площу треба брати зі знаком —.
213 214
Це правило знаків при підрахунку площ діє й у великому числі а тому і кожен доданок у сумі мають порядок 1/n. З огляду на знак
інших прикладів. границі у формулі (9.46), можна сказати, що визначений
Зупинимося на граничному переході у формулі (9.46). Іноді інтеграл — це сума нескінченно великого числа нескінченно
говорять, що границя береться при п→∞; це не зовсім точно, так малих доданків. На практиці часто можна визначений інтеграл
як ділянки Δx k не передбачаються рівними і якщо зажадати тільки, розглядати просто як суму досить великого числа досить малих
щоб п→∞, то може вийти, що одна частина інтервалу α≤x≤β однорідних (тобто однієї розмірності, одного характеру, одного
подрібнюється, а інша - ні. Краще говорити, що границя береться змісту) доданків, настільки малих, що ця сума практично дорівнює
при безмежному здрібнюванні інтервалу інтегрування. Степінь своїй границі. Це цілком відповідає поняттю про практично
цього здрібнювання можна охарактеризувати найбільшою з нескінченно великих і нескінченно малих величинах, як про
довжин Δx k ділянок даної розбивки, так як якщо найбільша з цих величини досить великих і досить малих, але теоретично кінцевих.
довжин мала, то і всі довжини малі. Тому можна сказати, що Відзначимо, що не всяка сума нескінченно великого числа
граничний перехід у формулі (9.46) здійснюється в процесі, коли нескінченно малих доданків дає інтеграл: це ясно вже з того, що,
max xk  0 . як було сказано вище, число доданків і їхній розмір повинні бути
k погоджені так, щоб ця сума приймала кінцеве значення.
Приведемо приклад підрахунку інтеграла на основі його З такого тлумачення інтеграла як суми виникло його
означення (9.46). означення. Якщо вважати доданки в сумі (9.45) практично
Нехай треба обчислити інтеграл нескінченно малими і позначити тоді Δх k=dх, то всю сум у
1
2
(9.45) можна переписати у вигляді
x dx до х  
0
.  f ( x) dx .
Розіб'ємо інтервал інтегрування на п'ять рівних частин від х 
довжини 0,2 і виберемо для визначеності на кожній з цих На закінчення відзначимо, що підінтегральна функція на
частин точку в лівому кінці. Тоді інтервалі інтегрування може бути або безперервною, або
ξ 1 =0,0; ξ 2 =0,2; ξ 3 =0,4; ξ 4 =0,6; ξ 5 =0,8 розривною, тобто мати точки розриву. Однак у цьому розділі
і обов'язково потрібно, щоб інтервал інтегрування був кінцевим і
1 5 підінтегральна функція на цьому інтервалі ніде не оберталася в
x
2
dx ≈   2 k xk =(0,0 2 +0,2 2 +0,4 2 +0,6 2 +0,8 2 )·0,2=0,24. нескінченність. Тоді в більш повних курсах математичного аналізу
0 k 1 доводиться, без усякого посилання на геометричний або фізичний
При аналогічній розбивці на 10 частин вийшло б значення зміст, що інтеграл обов'язково існує, тобто має визначене кінцеве
0,29, а при розбивці на 100 частин — значення 0,33, що зовсім числове значення. Якщо ж зазначені умови порушуються, то, як
близьке до точного значення, рівному 1/3 , як ми побачимо в п. 3. буде показано нижче, інтеграл може виявитися позбавленим
Таким чином, хоча інтегральна сума (9.45) має високий числового значення.
степiнь сваволі, він залежить як від вибору точок ділення x k , так і 3. Зв'язок визначеного інтеграла з невизначеним. Почнемо
від вибору проміжних точок ξ k , але якщо розбивку взяти досить з простого зауваження: визначений інтеграл не залежить від
дрібною, то ця сума практично просто дорівнює своїй границі, позначення змінної інтегрування, тобто
  
тобто інтегралові (9.46) (який, зазвичай, уже не залежить ні від
точок x k , ні від ξ k ). При досить дрібній розбивці кожний з доданків  f ( x )dx =  f (t )dt =  f (s )ds  ... (9.48)
у сумі стає досить малим за рахунок малості Δx k, але число   
доданків настільки велике, що вся сума має кінцеве значення; Це випливає хоча б з геометричного змісту інтеграла, так як
грубо говорячи, якщо число доданків у сумі дорівнює п, то всі Δx k, усі виписані інтеграли рівні одній і тій же площі. Отже, змінна
215 216
інтегрування у визначеному інтегралі є німою, подібно індексові Якщо підінтегральна функція розривна (але кінцева, так як ми
підсумовування, і тому може бути позначена будь-якою буквою. поки розглядаємо тільки кінцеві функції), то в її точках розриву
Нехай дана деяка функція f(x), яку ми будемо інтегрувати. функція (9.49) безперервна, але має «злам» (рис. 9.7), так як
Однак тільки нижню границя х 0 ми будемо вважати зафіксованою, похідна від Ф (х) при переході через таку точку повинна
а верхню границю х будемо вважати довільною, змінною. Тоді перетерпіти стрибок. Допускаючи такі злами, ми розширюємо
результат інтегрування буде залежати від х і ми його позначимо поняття первісною функції, так як в самій точці зламу єдиної
через Ф(х). Це можна записати так: похідної немає. При цьому природному розширенні виходить, що і
x всяка усюди кінцева функція має первісну, котра є безперервною
 ( x)  функцією.
 f ( x)dx
x0
( x0  const )
або, краще, маючи на увазі рівності (9.48), так:

x
( x)   f (t )dt ( x0  const ) . (9.49)
x0
Перший запис, хоча і припустимий, іноді приводить до
непорозумінь, так як буква х у ньому має два різних змісти (верхня
границя і змінна інтегрування), про що треба пам'ятати.
Доведемо, що побудована функція Ф(х) є первісною для
підінтегральної функції f(x), тобто
x Рис. 9.6. Рис. 9.7.
d
f (t )dt  f ( x) :
dx x0 Припустимо тепер, що нам треба обчислити інтеграл
похідна від інтеграла по верхній границі дорівнює значенню 
підінтегральній функції на верхній границі. Для цього спочатку I   f ( x )dx

припустимо функцію f(x) безперервною і розглянемо рис.9.6. З 
геометричного змісту інтеграла випливає, що якщо х одержить і ми знаємо якусь первісну F(x) до функції f(x). Так як функція
приріст Δх, то ΔФ дорівнює заштрихованій площі. Ця площа x
дорівнює добуткові Δx•f п , де f п — деяка середня ордината між х
і х+Δх . Звідси
 f (t )dt

— теж первісна до f(х), то
 x
f *  f ( x*),
x  f (t )dt  F ( x)  C ,

і якщо x  0, то х*→х і в границі одержуємо
де С — деяка стала. Якщо тут покласти х=α, то з геометричного
 змісту інтеграла випливає, що ліва частина обернеться в нуль,
( x )  lim  lim f ( x*)  f ( x),
x  0  x x  0 тобто
що і потрібно було довести. Ми бачимо, зокрема, що безперервна x
функція завжди має первісну; щоб її одержати, треба узяти 0  F ( )  C ; C   F ( );  f (t )dt  F ( x)  F ( ) .
визначений інтеграл від заданої функції при зафіксованій нижній 
границі і розглянути його як функцію від верхньої границі.
217 218
Якщо в останній формулі покласти х=β, то на основі члени +С і -С усе рівно взаємно знищуються. Добре видно, що
(9.48) одержимо визначений інтеграл при заданих границях інтегрування є сталим
 числом, тоді як невизначений інтеграл є функцією.
Дотепер ми вважали, що α<β. Якщо α≥β, то формула (9.50)
 f ( x)dx  F (  )  F ( ), (9.50)
приймається за визначення інтеграла, що стоїть в лівій
тобто визначений інтеграл дорівнює приросту первісної до частині.
підінтегральної функції, коли незалежна змінна змінюється від Так як f(x)=F'(х), то формулу (9.50) можна переписати так:
нижньої до верхньої границі. Праву частину рівності (9.50)  
записують ще у вигляді   F ( x)dx   F (  )  F ( ),
 
  
F (x ) , тобто визначений інтеграл від похідної дорівнює приросту
 первісної.
 4. Основні властивості визначеного інтеграла
де — знак подвійної підстановки, що означає, що в розглянуту 1. При перестановці границь інтегрування інтеграл
 помножується на —1. Дійсно, у силу формули (9.50)
функцію треба підставити замість аргументу верхню границю,  
потім нижню і з першого результату відняти другий.
 f ( x )dx  F ( )  F (  )  [ F (  )  F ( )]    f ( x)dx .
Формулу (8.50) записують ще так: 

  Ця проста властивість, яку можна записати також у вигляді
 f ( x)dx    f ( x)dx  , (9.51)  
 
   F ( x)   F ( x) .
так як  
дає можливість, змінивши знак у невизначеного інтеграла,
 
 f ( x)dx   (F (x)  C   [F (  )  C]  [F ( )  C]  F ( )  F ( )  підставляти границі в зворотному порядку, тобто обчислювати
   так:
  5
 1 15 1 1 2
=  f ( x)dx . 3 x 2 dx     .
x 3 3 5 15

З властивості 1, зокрема, випливає правило
Отже, визначений інтеграл дорівнює приросту невизначеного. диференцінювання інтеграла по нижній границі:
Цей результат, один з найважливіших у ма тематиці, x
називається теоремою Ньютона — Лейбница. d  0  d x 
f (t )dt    f (t )dt    f ( x).

dx  x  dx   
Наприклад,   x0 
1
 1 Наступна властивість уже застосовувалася в п. 3.
2  x3 1 13 03 1
x dx =  x 2 dx       
  . 2. Якщо границі інтегрування збігаються, то інтеграл
  0 3
  0 3 3 3 дорівнює нулеві, тобто
0  
Відзначимо, що тут ми при обчисленні невизначеного
інтеграла не писали довільної сталої С, так як вище ми бачили, що
219 220
 6. Формула інтегрування по частинам

 f ( x)dx  0. 
 
  uv dx  (uv)

  uv dx
x  
3. «Теорема про розбивку інтервалу інтегрування»:
   також виходить з відповідної формули для невизначених
інтегралів.
 f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx.

Наприклад,

Дійсно, ліва частина дорівнює u  x, dv  sin x dx  
 0 x sin x dx  dv  dx, v   cos x  ( x cos x) 0  0 cos x dx 
[ F (  )  F ( )]  [ F ( )  F (  )]  F ( )  F ( )   f ( x)dx .
 

 ( x cos x )  sin x    .
4. Інтеграл від суми дорівнює сумі інтегралів: 0 0
  
7. Формула заміни змінної для визначених інтегралів
 [ f ( x)   ( x)]dx   f ( x)dx    ( x) dx.
  
виходить, якщо прирівняти приріст обох частин формули (9.20),
Для доведення треба виходити з аналогічної властивості коли t міняється від α до β. Враховуючи, що при цьому х, який
невизначених інтегралів і прирівняти прирост лівої і правої дорівнює φ(t) (при цьому треба зазначити , що функція φ(t) є
частин, коли х міняється від α до β. строго монотонною ), зміниться від φ(α) до φ(β), одержимо

5. Сталий множник можна виносити за знак інтеграла:
   f [ (t )] (t )dt   f ( x)dx x (  )   f ( x)dx x  ( )
 Mf ( x)dx  M  f ( x)dx (M  const ).

 

або, з огляду на формулу (9.51),
 ( )
Властивості 4 і 5 спільно читаються так: визначений інтеграл
лінійний відносно підінтегральної функції.  f [ (t )] (t ) dt   f ( x)dx.
Тут термін «лінійний» розуміють так. Формула   ( )
 Таким чином, тут треба додатково виконати заміну границь
f ( x)dx  1 (9.53) інтегрування, з'ясувавши інтервал, який повина пройти нова

 змінна, щоб зв'язана з нею стара змінна інтегрування пройшла
при зафіксованих α, β ставить у відповідність кожній кінцевій спочатку заданий для неї інтервал. Якщо, наприклад, при
функції, визначеної при α≤x≤β число 1 . Іншими словами, формула обчисленні інтеграла
R
(9.53) визначає відображення нескінченомірного лінійного
простору всіх таких функцій в одномірний лінійний простір усіх  R 2  x 2 dx
чисел, а властивості 4 і 5 означають, що це відображення лінійне. 0
(Перевірте, наприклад, що при α=1, β=2 функції у=х 2 відповідає ми хочемо зробити підстановку x=Rsint , то треба врахувати, що
число I=3/7 , функції y=1/x3 - число 3/8 , а функції у=5x 2 –(3/x3 ) - якщо х змінювався від 0 до R, то t уже буде мінятися від 0 до π/2.
число 5•(7/3)—3•(3/8)=10,54 .) Закон, по якому функціям Тому
ставляться у відповідність числа, називається функціоналом;
виходить, формула (9.53) визначає лінійний функціонала,
визначений на зазначеному просторі функцій.
221 222
 
R 2 2
 R 2  x 2 dx   R 2  R 2 sin 2 t R cos t dt  R 2  cos 2 t dt 

0 0 0


2 2
R R 2  sin 2t  2 R 2
 0 1  cos 2t  dt  t    .
2 2  2  4
0 Рис. 9.8.
Як бачимо, на відміну від заміни змінної в невизначеному 10. Інтеграл від періодичної функції по періоду не залежить
інтегралі, тут не потрібно виконувати зворотну підстановку, тобто від розміщення інтервалу інтегрування: іншими словами,якщо
перейти у відповіді до старої змінної. f(x+А)=f(x), то інтеграл
Ми вивели властивості 3—5 визначеного інтеграла за x A
допомогою формули (9.50). Однак їх можна було б вивести і на
основі визначення (9.46) інтеграла як границі інтегральної суми.
I  f ( s)ds
x
Наприклад, переходячи у формулі не залежить від х.
n n n
Насправді, за правилом диференціювання складеної функції і
[ f1(k )  f 2 ( k )]xk  f1 (k )xk  f2 (k )xk
k 1 k 1 k 1
на основі функції і на основі формул для похідної інтеграла по
верхній і нижній границях одержуємо
до границі при нескінченному здрібнюванні розбивки інтервалу
α≤x≤β , одержуємо властивість 4 і т.д. З того ж визначення df d ( x  A) dx
 f ( x  A)  f ( x)  f ( x  A)  f ( x)  0.
випливає властивість 8. dx dx dx
8. Якщо змінні, які розглядаються, мають розміри, то 5. Інтегрування нерівностей. З визначення інтеграла і з його

 геометричного змісту (п. 2) випливає, що якщо f(x)≥0 i α<β, то
 f ( x)dx   f  x , 
  (9.54)
так як підсумовування і перехід до границі не змінюють
 f ( x)dx  0.

розмірності. Остання нерівність може обернутися в рівність, тільки якщо
9.Інтегрування в симетричних границях часто можна f(x)=0 (α≤x≤β). Утім, підінтегральна функція може бути
спростити по формулах (рис. 9.8): відмінною від нуля в окремих, дискретних точках, так як такі
a a значення не позначаються на значенні інтеграла.
f ( x)dx  2  f ( x)dx, - якщо f(x)– парна функція,
 Якщо дано, що
a a φ(х)≤ ψ(х) при α≤х≤β (9.55)
a
то, позначивши ψ(х) — φ(х)=f(х) і застосовуючи
- якщо f(x)– непарна функція.
 f ( x)dx  0,
a
твердження (9.54), одержимо
  
 [ ( x)   ( x)]dx  0,  ( x)dx   ( x)dx  0,


тобто
223 224
 
  ( x)dx   ( x)dx.


(9.56)
Отже, з нерівності (9.55) ми одержали (9.56), тобто

нерівності можна інтегрувати в додатному напряму.
Як і вище, в умовах (9.55) нерівність (9.56) може обернутися в
рівність, тільки якщо φ(х)≡ψ(х) при α≤x≤β .
Як наслідок одержимо саму грубу оцінку інтеграла. Нехай
f min ≤ f(x)≤f mах (α≤x≤β),
де f min і f mах —дві константи. Інтегруючи ці нерівності, одержимо

f min (    )   f ( x)dx  f max (    ). (9.57)


Рис. 9.9.
У зв'язку з цією оцінкою знаходиться важливе поняття
середнього (говорять також «середнього інтегрального» або
Зміст приведеного тут визначення середнього значення
«середнього арифметичного») значення функції. Якщо функція f(x) функції добре видний, наприклад, при розгляді залежності
розглядається на інтервалі α≤x≤β, то її середнім значенням на миттєвої швидкості від часу в процесі нерівномірного руху точки.
цьому інтервалі називається така константа f , інтеграл від якої Так як інтеграл від швидкості за часом дорівнює шляху (див.
по інтервалу α≤x≤β дорівнює інтегралові від функції f(x) по цьом у першу формулу 9.47)), то виходить, що середнє значення
інтервалу. Таким чином, швидкості за деякий проміжок часу— це така стала швидкість, при
   якій точка за той же проміжок часу пройшла б той же шлях, що і
при розглянутому нерівномірному русі. Іншими словами, у силу


fdx   f ( x )dx,

 f ( x)dx  f  (    ). (9.58) середнє значення швидкості за кінцевий проміжок часу при
нерівномірному русі — це відношення пройденого шляху до
З останньої формули середнього значення одержуємо вираз минулого часу; таким чином, це поняття збігається з добре
для середнього значення відомим поняттям середньої швидкості. Поняття середньої

1 щільності, середньої потужності і т.д., які застосовуються у фізиці
   
f  f ( x )dx. ,також відповідають зазначеним загальним поняттям середнього
значення функції.
З нерівності (9.57) випливає, як і варто очікувати, що Якщо функція f(x) задана на нескінченному інтервалі,
f min ≤ f ≤f mах . наприклад, при α≤х< β , то її середнім значенням називається

Геометричний зміст середнього значення функції показано 1
     
f  lim f ( x )dx,
на рис. 9.9: f повинна бути такою, щоб площа прямокутника

АВ'С'D дорівнювала площі криволінійної трапеції ABCD. Ясно, що тобто границя середнього значення по кінцевому інтервалу.
якщо функція f(x) безперервна, то вона приймає десь на інтервалі Легко перевірити, що ця границя, якщо вона існує , не залежить
α<x<β значення f (на рис. 9.9 при х=γ ); розривна функція може від вибору значення α.
не приймати свого середнього значення. Наприклад, у ланцюзі змінного струму сила струму і напруга
зазвичай виражаються формулами
225 226
j=j0 cos(ωt+α), 1. Інтеграли можуть виражатися через добре вивчені

u=u0 cos(ωt+α+φ), неелементарні «спеціальні» функції.
де φ —стале зміщення фази напруги в порівнянні із силою струму. Такими є, наприклад, функція похибок
x
Тому середня споживана потужність дорівнює 2
T Erf x   e  t dt (-∞<x<∞),
1
h  ju  lim  j0 cos(t   )u0 cos(t     )dt  0
T  T від англійського «error function»;
0
T інтеграли Френеля (О. Френель, французький фізик,
ju творець хвильової теорії світла)
 lim 0 0  [cos(2t  2   )  cos  ]dt  x x
T   2T
0 t 2 t 2
C ( x)   cos dt , S ( x )   sin dt (-∞<x<∞),
 j u sin( 2T  2   )  sin( 2   ) j0u0  ju 2 2
lim  0 0  cos   0 0 cos 0 0
T   4 T 2 2 інтегральна показникова функція
 
x
Звідси випливає значення величини cosφ в електротехніці. et
Укажемо на закінчення одну нерівність, що іноді Ei x   t dt (-∞<x<∞),
застосовується. Якщо для інтегральної суми (9.45) записати, що 
абсолютне значення суми не перевершує суми абсолютних інтегральний синус і інтегральний косинус
x
значень: sin t
Si x   dt (-∞<x<∞),
n n n
t

k 1
f ( k )xk   f ( k )xk  f ( k ) xk ,
k 1 k 1
0
cos t
x
dt (-∞<x<∞),
Ci x  
а потім перейти до границі, то ми одержимо t

 
і багато інших функцій.
 f ( x )dx   f ( x ) dx . (9.59) Наприклад, щоб обчислити інтеграл
  1
sin 2 x
Іншими словами, абсолютне значення інтеграла не перевершує I   2 dx,
інтеграла від абсолютного значення функції. 0
x
зробимо інтегрування по частинам
9.4 Числове інтегрування u  sin 2 x, dv  x 2dx,
12. Загальні зауваження. Описаний у п. 3 основний 1 1 1
спосіб обчислення визначеного інтеграла за допомогою sin 2 x 2 sin x cos x sin 2 x
невизначеного на практиці не завжди можливий і доцільний. Як I   dx   sin 2 1   dx  2 x  t 
x 0 0 x 0
x
було зазначено раніше, багато невизначених інтегралів навіть від
2
елементарних функцій не виражаються через елементарні функції sin t
або мають надмірно громіздкі вирази. Крім того, функція, яку   sin 2 1   dt   sin 2 1  Si 2  0,8973.
треба проінтегрувати, може бути задана не формулою, а якось 0
t
інакше. У цих випадках для обчислення інтегралів застосовується 2. Іноді удається знайти точне значення для визначеного
цілий ряд способів, про які ми зараз дамо загальне представлення. інтеграла з тими або іншими границями, не обчислюючи
227 228
невизначений інтеграл. Це часто буває досить важко, хоча деякі b

приклади будуть приведені надалі.
Наприклад, у деяких джерелах ми можемо прочитати, що
 y dx,
a
y  f ( x), (9.60)

2 1 
причому передбачається, що інтервал інтегрування а≤х≤b
p  p  розбитий на деяке число п рівних частин і задані або
0 tg xdx  2  cos 2  (1  p  1).  ln sin x dx   ln 2
0
і
обчислені значення підінтегральної функції в точках ділення.
Позначимо
т.п., хоча відповідні невизначені інтеграли не є елементарними
функціями. ba
 h. f (a)  y0 , f (a  h)  y1, f (a  2h)  y2 ,..., f (a  nh)  f (b)  yn .
3. Часто застосовуються розкладання підінтегральної n
функції в ряди різного вигляду. Докладний опис цього методу буде Якщо провести ординати для кожного з отриманих вузлів, то
дано далі, однак прості степеневі ряди можна застосовувати вже криволінійна трапеція, площа якої дорівнює інтегралові (9.60),
зараз. розбивається (рис. 9.10) на п стовпчиків, кожний з яких також
х являє собою криволінійну трапецію. Замінимо ці стовпчики
Наприклад, застосовуючи ряд для е , одержимо
прямолінійними («шкільними») трапеціями, побудованими на
x x2
1 x 1 1   ...  1 1 крайніх ординатах, як показано на рис. 9.10. Площі цих трапецій
e 1 1! 2!  1 x x2  послідовно рівні
 dx   dx       ...dx 
0
x 0
x 0
1! 2! 3!  y0  y1 y1  y2 y  yn
2
h, ,..., h n 1 h.
1 x x 2 2 2
    ...  1,318 ( з точністю до 0,001).
1! 2  2! 3  3!
Як говорилося раніше, до подібних рядів на практиці треба
відноситися як до кінцевих сум, число членів яких береться
відповідно до необхідного степеня точності.
4.Графічне інтегрування застосовується, якщо
підінтегральна функція задана графіком. Воно засновано на
геометричному змісті визначеного інтеграла (п. 2), рівного площі
відповідної криволінійної трапеції.
5. Найбільш універсальними методами, придатними до
інтегралів від довільних функцій, заданих будь-яким способом,
особливо таблично (це, зокрема, зручно при застосуванні Рис.9.10.
обчислювальних машин), є методи числового інтегрування (п. Склавши ці площі, ми одержимо площу багатокутної
13). фігури, яка вписана у вихідну криволінійну трапецію.
13. Формули числового інтегрування. Ці формули дають Якщо п досить велике, тобто h досить мале, то ця площа
наближені значення визначеного інтеграла, якщо відомі значення приблизно дорівнює площі криволінійної трапеції, тобто
підінтегральної функції в деяких точках (вузлах) інтервалу інтегралові, і ми одержуємо
інтегрування. b
Почнемо з найбільш простої формули. Нехай потрібно y0  y1 y  y2 y  yn
 y dx  h 1  ...  h n 1 h.
обчислити
a
2 2 2
або
229 230
b x0  2 h x0  2h
y y 
a y dx h 0 2 n  y1  y2  ...  yn 1 . (9.61)  f ( x) dx   P( x) dx =
x0 x0
Це — так називана формула трапецій.  1  y  4 y1  y2
Формулі трапецій можна дати тлумачення, яке не залежить від  2h  y0   y1  y0    y 2  2 y1  y0   h 0 .
її геометричного змісту. По суті справи, ми перед інтегруванням  6  3
замінили на кожнім з інтервалів a≤x≤a+h, a+h≤x≤a+2h і т.д. Якщо тепер відрізок інтегрування а≤х≤b розбито на 2n рівних
розглянуту функцію y=f(x) на лінійну, яка приймає ті ж значення в частин за допомогою точок ділення
кінцевих точках, тобто зробили лінійну інтерполяцію, після чого  b a
вже здійснили інтегрування. Раніше були приведені інтерполяційні x0  a, x1  a  h, x2  a  2h,..., x2 n  a  2nh  b  h  ,
 2n 
формули, які дають наближення функції з набагато більшою
точністю, чим при лінійній інтерполяції. Тому формули числового то до кожної пари з цих частин можна застосувати формулу ( 9.62)
x0  2 h
інтегрування, які отримані на основі цих інтерполяційних формул, y0  4 y1  y2
є значно більш точними, ніж формула (9.61).  y dx  h 3
,
Якщо застосувати інтерполяційний многочлен другого степеня, x0
то вийде формула Симпсона. Припустимо спочатку, що значення
функції, яка інтегрується, дано в трьох точках x0  4 h x 0  2 nh
y( x0 )  y0 , y( x0  h)  y1 , y( x0  2h)  y2 . y  4y  y y2 n2  4 y 2n1  y2 n
 y dx  h 2 3 4 ,..., 3
 y dx  h 3
.
Тоді інтерполяційний многочлен другого степеня, який приймає в x0  2 h x0  ( 2 n  2 ) h
цих точках такі ж значення, виписується по формулі Ньютона: Склавши ці формули і привівши подібні члени, одержимо
2
s  y0 s  s  формулу Симпсона:
P( x )  y0  y0    1 (s  x  x0 ). b
h
h 2 h h 
Звідси для інтеграла одержуємо вираз
 y dx  3  y
a
0  y2 n   2 y2  y4  ...  y2 n2   4 y1  y3  ...  y2 n1  (9.63)
Перейдемо тепер до оцінки точності формул (9.61) і (9.63). З

x  x0  s формули Ньютона видно, що при здійсненні лінійної інтерполяції
x0  2 h 2h
 s 2 y0 s  s 2 s  виходить похибка порядку Δ 2 у , тобто порядку h 2 . При
 P( x) dx  dx  ds  0  y0  y h  2 h  h2  h ds  інтегруванні вона множиться на довжину h інтервалу інтегрування
x0
0  s  2h (див. формулу (9.57)), тобто здобуває порядок h 3 . Але формула
(9.61) виходить у результаті додавання п наближених формул,
2 y0 2 кожна з похибкою порядку h 3 , тому сумарна похибка має порядок
 y0  2h  y0  2h   h.
2 3 ba 3
якщо, далі, підставити n  h3  h  b  a   h 2 ,
h
y0  y1  y0 , 2 y0  y1  y0  ( y2  y1 )  ( y1  y0 )  y2  2 y1  y0 , тобто порядок h 2 .
то після приведення подібних членів одержимо Наприклад, якщо число точок ділення збільшити в два рази,
то точність формули (9.61) покращиться приблизно в чотири рази.
Якщо міркувати так само про формулу (9.63), то може
показатися, що її похибка має порядок h 3 . Насправді ж точність
231 232
вище. Дійсно, коли ми у формулі Ньютона відкидаємо член Δ 3 у , невласні інтеграли, до яких ми зараз переходимо, не усі мають
то робимо похибку порядку h 3 ; але інтеграл від цього члена таке значення.
дорівнює нулеві 14. Інтеграл з нескінченною границею інтегрування.
Розглянемо спочатку інтеграл вигляду
x0 2 h
s  s  s 
2h
 s  3  s  2 s  s4 3s 3 2s 2  2 h 
   1  2 dx 
h  h  h 
0  h   h  h   4h3 3h2  2h  0  0.
   3   2 ds   
I   f ( x) dx, (9.64)
x0  
Тому після інтегрування похибку дає тільки наступний член a
формули Ньютона, що має порядок h 4 . Виходить, похибка у де нижня границя а і підінтегральна функція f(x) при а≤x≤∞
5 передбачаються кінцевими. Такий інтеграл є невласним через те,
формулі (9.62) має порядок h , а в остаточній формулі (9.63) —
4
порядок h ; наприклад, якщо збільшити число точок ділення в два що його верхня границя нескінченна.
рази, то точність формули (9.63) покращиться в 16 разів. У той же Щоб придати точний зміст інтегралові (9.64), користуються
час формула (9.63) для застосування ненабагато складніша тим же прийомом, за допомогою якого раніше було уточнене
формули (9.61). Розглянемо для приклада інтеграл поняття суми нескінченного ряду. А саме, спочатку «відрізають»
1 1 нескінченність, тобто розглядають інтеграл
1  N
I 2
dx  arctgx   0,785.
0
1 x 0
4  f ( x) dx,
a
(9.65)
Якби ми не знали відповіді, то інтеграл можна було б приблизно
обчислити по формулах (9.61) або (9.63). Приймемо для простоти де N -велике, але кінцеве число. Інтеграл (9.65) власний і має
п=2 , тобто визначене числове значення. Потім приймають, що N прагне до
h=0,5, х 0 =0; x 1 =0,5; х 2 =1; y 0 =1,000; y 1 =0,800; y 2 =0,500. нескінченності, тобто до того, чому воно повинно дорівнювати для
Підрахунок по формулі (9.61) дає інтеграла (9.64). При N→∞ інтеграл (9.65) якось міняється; якщо
він має при цьому визначену кінцеву границю, то інтеграл (9.64)
 1,000  0,500  називають таким, що сходиться і покладають
I  0,5  0,800   0,775; похибка  (38 )  1,3% .
 2   N
Підрахунок по формулі (9.63) дає  f ( x) dx  lim  f ( x) dx.

N 
(9.66)
0,5 a a
I 1,000  0,500  4  0,800   0,783; похибка  ( 40 )  0,3% Якщо кінцевої границі немає, то інтеграл (9.64) називається
3 розбіжним; у цьому випадку визначеного чис лового значення ми
Відзначимо, що іноді застосовуються формули з йому приписувати не будемо. Отже, ми приймаємо, що невласний
нерівновіддаленими вузлами. інтеграл має визначене числове значення тільки у тому випадку,
якщо він збіжний.
9.5. Невласні інтеграли Відзначимо окремий випадок розбіжності: якщо інтеграл
Дотепер при розгляді визначених інтегралів ми вважали, що (9.65) при N→∞ має нескінченну границю, то інтеграл (9.64)
інтервал інтегрування кінцевий і що підінтегральна функція на називається розбіжним до нескінченності; у цьому випадку можна
ньому не обертається в нескінченність; такі інтеграли ми будемо користуватися формулою (9.66).
називати інтегралами у власному змісті слова або, коротко,
Розглянемо кілька прикладів. Нехай на точку Т діє сила,
власними. Якщо хоча б одна з цих двох умов не виконана, то
інтеграл називається невласним. Власний інтеграл (див. п. 2) спрямована до деякої фіксованої точки 0 і по модулю зворотно
завжди має визначене числове значення. На відміну від цього пропорційна квадратові відстані від 0 ; так поводяться, зокрема,
гравітаційна й електростатична сили. Нехай при цьому потрібно
233 234
знайти роботу, яку треба затратити, щоб віддалити точку Т з S

k
деякого положення Т 0 на нескінченність; ця робота називається s 2
ds (9.68)
потенціалом розглядаємої сили. so
Для її підрахунку запишемо силу Однак для досить великих S цей інтеграл практично не міняється,
F=k/s2 (s = 0T), так що його можна замінити на «граничний» інтеграл (9.67), що
де k — деякий коефіцієнт пропорційності, і роботу простіше в теоретичних дослідженнях, тим більше, що значення S
 точно не відомо. Збіжність інтеграла (9.67) і означає можливість
k
A s 2
ds (9.67) заміни «реального» інтеграла (9.68) при великих S на інтеграл
so (9.67); фізично це значить, що на великому віддаленні від точки 0
(див. п. 6). Це невласний інтеграл, і по формулі (9.66) її дією можна практично зневажити. При такій заміні точно знати
N N
k S і не потрібно, важливо тільки знати, що S велике.
k k k k
A= lim  2 ds = lim  = lim     . Як другий приклад розглянемо невласний, інтеграл
N  s N  s s  so
N 
 so N  so 
so 1
 x dx . (9.69)
1
N N
1
так як lim 1 xdx = Nlim ln x = lim ln N  ln   ,
N   N 
1
то інтеграл (9.69) розходиться до нескінченності і можна написати

1
 x dx =∞.
1
Розглянемо, нарешті, невласний інтеграл

Рис. 9.11.
Отже, інтеграл (9.67) сходиться, і ми одержуємо, що  sin x dx . (9.70)
розглянутий потенціал зворотно пропорційний першого степеня 0
відстані від точки 0 . Спочатку може показатися дивним, що при У даному випадку границя
віддаленні на нескінченну відстань виходить кінцева робота, хоча N N
сила теоретично ніколи не припиняє своєї дії. Але справа в тім, що lim  sin x dx = lim ( cos x = lim (1-cosN)
N  N  N 
ця сила при віддаленні так слабшає, що затрачувана робота, хоча 0 0
увесь час і наростає, але прагне не до нескінченності, а до кінцевої не існує ні кінцева, ні нескінченна, так як cos N при N→∞ увесь
величини. Геометричний зміст отриманого результату показано на час коливається між +1 і —1. Значить інтеграл (9.70) розходиться,
рис. 9.11: незважаючи на те, що заштрихована фігура але не до нескінченності, а коливаючись між кінцевими
простирається в нескінченність, її висота убуває з такою значеннями 0 і 2. Він не має ні кінцевого, ні нескінченного
швидкістю, що загальна її площа виявляється кінцевою. Реально s значень.
змінюється не до нескінченності, так як усі фізичні величини 15. Основні властивості інтегралів з нескінченною границею
кінцеві, а до якогось дуже великого, але кінцевого значення S, інтегрування. На невласні інтеграли вигляду (9.64) безпосередньо
тобто замість (9.67) треба розглядати інтеграл поширюються багато властивостей власних інтегралів.
235 236
Насамперед, якщо при а≤x<∞ відома первісна функція F(x) до нескінченності, тобто при досить великих х. Іншими словами,
f(x), то інтеграли
 N  
 f ( x) dx  lim  f ( x) dx  lim F ( N )  F (a )  F ()  f (a),  f ( x ) dx і  f ( x) dx

N  N 
a a a b
так як під F(∞) саме і розуміється lim F(N) . Виходить, сходяться або розходяться одночасно, якщо f(x) між а і b не
N  обертається в нескінченність. Дійсно, ці інтеграли відрізняються
невласний інтеграл (9.64) можна обчислювати по тій же основній на власний інтеграл, що має цілком визначене числове значення і
формулі (9.16), що і власні інтеграли. При цьому саме вираз F(∞) не може порушити збіжність, якщо вона була, і створити збіжність,
покаже, сходиться інтеграл або розходиться. якщо її не було.
Так, у прикладах (9.64), (9.69) і (9.70) можна було обчислювати Розглянемо спочатку інтеграл від додатної функції
просто: 
S 
 f ( x) dx , f ( x )  0 . (9.71)
k k k k k
s s 2 ds   s s  s0
   ,
s 0  s0
a
Такий інтеграл може або сходитися, або розходитися до
o
  нескінченності, так як інтеграл, узятий від а до N, з ростом N

1 росте, а зростаюча величина має кінцеву границю або прагне до
1 x dx  ln x 1 ln   ln 1  , нескінченності. Ця збіжність або розбіжність означає геометрично,
 
що площа нескінченної фігури, яка заштрихована рис. 9.12, вийде
кінцевою або нескінченною. Факт збіжності або розбіжності
 sin x dx   cos x   cos   1 не існує,
0 0
інтеграла (9.71) можна записати так:
 
так як вираз cos ∞ не має змісту. f ( x ) dx   або відповідно
Всі основні властивості п. 4 зберігаються і для невласних 
a
 f ( x) dx  0.
a
інтегралів, зазвичай, якщо мати на увазі ускладнення, що виходять Зазвичай, такий запис не можна застосовувати стосовно
у випадку розбіжності інтегралів. У той же час формули (9.57) і розбіжних коливних інтегралів типу (9.70).
(9.58) тут уже не діють, так як інтеграл від константи, яка не
дорівнює нулеві, по нескінченному інтервалу завжди розходиться.
Відзначимо ще таку просту властивість: якщо інтеграл (9.64)
сходиться, то при N→∞
  N

N
f ( x ) dx  
a
f ( x ) dx   f ( x) dx  0.
a
Якщо невизначений інтеграл узяти важко, то ,зазвичай,
починають із з'ясування його збіжності або розбіжності на основі
ознак, до яких ми зараз переходимо.
Помітимо насамперед, що факт збіжності або розбіжності Рис. 9.12
інтеграла (9.70) залежить тільки від поводження функції f(x) на Найпростішою ознакою збіжності є ознака порівняння: якщо
0≤g(x)≤f(x) (a≤x<∞) (9.72)
і
237 238
  
x  p 1 x1 p 1
u  f ( x) dx   , I    ,
a
 p 1 1 1 p 1
1 p
тобто цей інтеграл сходиться, то і нарешті, при р = 1
  
1
u g ( x ) dx   ,
 I   dx ln x ln   ln 1  .
a 1
x 1
тобто і цей інтеграл сходиться. Отже, інтеграл (9.74) сходиться при р>1 і розходиться до
Ця ознака випливає з інтегрування нерівності (9.72) або з нескінченності при р≤1. Звідси в силу ознаки (9.73) можна
геометричного змісту збіжності (див. рис. 9.12). З цієї ознаки зробити той же висновок про інтеграл (9.71), якщо
випливає, що якщо в умовах (9.72) інтеграл від g(x) розходиться A
(дорівнює нескінченності), то інтеграл від f(х) теж розходиться. f ( x) ~ при х→∞.
Застосовується також наступна ознака: якщо xp
Наприклад,
f ( x)
  k  0, k  , (9.73) 
dx 1 1 1
g ( x ) x   ~ ;
то інтеграли

0
3 2
x 1
 , так як 3 2
x 1
2
2
2
3 3
 
x 1 x x
2
 f ( x) dx i  g ( x) dx p  1;
a b 3
сходяться або розходяться одночасно (хоча у випадку збіжності їх 
dx 1 1 3
значення можуть істотно розрізнятися, навіть якщо k=1 і а=b ). ~ ; p 1
Дійсно, з умови (9.73) випливає, що на нескінченності обидві

0 x3  1
 , так як
x3  1
3
2
(9.75)
2
функції, f(x) і g(x), не можуть істотно перевершити одна іншу,
x

точніше кажучи, f(x)~kg(x) при х→∞, де ~ - знак еквівалентності. x 2
Тому, якщо для однієї з них заштрихована фігура на рис. 9.12 має  e  , так як експонента на нескінченності прагне до нуля
0
кінцеву площу, то і для іншої теж.
Найчастіше заданий інтеграл вигляду (9.71) порівнюють з швидше будь-якої степеневої функції і можна застосувати ознаку
інтегралом від степеневої функції порівняння (9.72).
 Перейдемо тепер до інтегралів від функції будь-якого знака
1 
I dx, (9.74)
1
xp  f ( x) dx , f (x ) >0, f (x ) <0. (9.76)
a
який легко досліджувати безпосередньо. При р >1 маємо
  
Тут ми доведемо тільки одну ознаку: якщо
p x  p 1 1 1 1 1 
I   x dx       ,
1
 p  1 1  p  1x p 1 1
  p 1 p 1  f ( x ) dx  0, (9.77)
a
тоді як при р < 1
то інтеграл (9.76) сходиться; у цьому випадку він називається
абсолютно збіжним, а функція f(x) називається абсолютно
239 240
інтегруємою на інтервалі а≤х<∞. рис. 9.13,а враховувати знак площі, то нескінченності взаємно
Для доведення варто увести функції f + (x) і f — (x) - додатну і знищаться і залишиться кінцевий результат. Наприклад, інтеграл

від’ємну частини функції f(x), які зображені на рис. 9.13 і sin x
визначаються в такий спосіб:  2
dx (9.79)
1
x
 f ( x) для тих х, для котрих f ( x)  0,
f  ( x)   сходиться абсолютно, так як
0 для тих х, для котрих f ( x)  0, sin x 1
 2,
0 для тих х, для котрих f ( x )  0, x 2
x
f  ( x)   і тому інтеграл від абсолютної величини можна порівняти з
 f ( x) для тих х, для котрих f ( x)  0, інтегралом (9.74) при р = 2 .Якщо виконати те ж з інтегралом
f ( x)  f  ( x)  f  ( x ), 
sin x
Тоді можна написати (9.78) dx ,
 
f ( x)  f ( x)  f ( x) 
1
x
(9.80)
то вийде інтеграл (9.74) при р=1, тобто розбіжний. Тоді ознаку

порівняння (див. нерівність (9.72)) безпосередньо застосувати не
можна. Усе-таки можна довести, що
 
sin x 1
 dx   sin x dx  ,
1
x 1
x
так як перший множник періодично коливається біля додатного
середнього значення. У той же час інтеграл (9.80) сходиться, так
як після інтегрування по частинам
 1 1  
Рис. 9.13. sin x  u, du   2 dx cos x  cos x cos x
1 x dx  x x     2
dx  cos 1   dx.
Якщо умова (9.77) задана, то площа, яка заштр ихована на x 1 1 x x2
sin x dx  dv, v   cos x 1
рис. 9.13, г, кінцева. Виходить, кінцеві і площі, які
а отриманий інтеграл того ж типу, що і (9.79), і тому сходиться.
заштриховані на рис. 9.13, б і в, а так як f + (x)≥0 і f - (x)≥ 0 , то
Отже, інтеграл (9.80) сходиться неабсолютно.
невласні інтеграли від цих функцій сходяться. Але тепер у силу
Усе викладене безпосередньо переноситься на і нтеграли від
рівності (9.78) і інтеграл (9.76.) сходиться, що і потрібно було
комплексних функцій дійсного аргументу, а також на інтеграли
довести; більш точно,
  
вигляду
b
 f ( x )dx   f  ( x)dx   f  ( x )dx.
a a a  f ( x)dx,

(9.81)
Може вийти, що інтеграл (9.77) розходиться, тобто дорівнює які визначаються за допомогою співвідношення
нескінченності, тоді як інтеграл (9.76) сходиться; це — b b
неабсолютна збіжність. У цьому випадку площі, заштриховані на
рис. 9.13, б і в, нескінченні,але «збалансовані» так, що якщо на  f ( x)dx,

lim
 M    f ( x)dx,
M
241 242
(утім, від інтеграла (9.81) легко перейти до інтеграла вигляду b

(9.64) за допомогою підстановки х= -у ).  f ( x)dx, (9.84)
16. Невласні інтеграли інших виглядів. Розглянемо тепер a
невласний інтеграл вигляду для якого підінтегральна функція перестає бути кінцевою в точках
b
а, с і d, тобто інтеграл (9.84) має три особливості (на рис. 9.14
 f ( x)dx,
a
(9.82) вони зображені кружечками).
для якого границі інтегрування кінцеві, але підінтегральна функція

перестає бути кінцевою на одній з цих границь, наприклад, при
х→а . Щоб придати такому інтегралові зміст, небезпечний кінець Рис. 9.14.
відрізають, після чого переходять до границі: Тоді за допомогою точок ділення (на рис.9.14 вони зображені
b b зірочками) розбивають інтервал інтегрування на частини так, щоб
 f ( x)dx  lim  f ( x)dx.
a
 0
a
на кожній була тільки одна особливість і притім наприкінці цієї
частини; у розглянутому прикладі таких частин п'ять: аα, αс, cβ,
Як і в п. 14, якщо кінцевої границі немає, то говорять, що βd, db . Якщо кожний з інтегралів
інтеграл (9.82) розходиться.  c  d b
Усі властивості п.15 безпосередньо переносяться і на такі
 f ( x )dx,  f ( x )dx,  f ( x )dx,  f ( x )dx,  f ( x)dx, (9.85)
інтеграли. Єдина відмінність виникає при розгляді інтегралів від a  c d
степеневих функцій. Замість інтеграла (9.74) треба розглянути сходиться, то й інтеграл (9.84) вважається таким, що сходиться
інтеграл і рівним сумі всіх інтегралів (9.85). Якщо ж хоча б один з
b
1 інтегралів (9.85) розходиться, то й інтеграл (9.84) вважається
 x  a  p dx. (9.83) розбіжним і числового значення не має.
a За описаною схемою визначається, зокрема, інтеграл
Легко перевірити, що інтеграл (9.83) сходиться при р<1 і вигляду
розходиться при р≥1. 
Аналогічно розглядається інтеграл (9.82), для якого
підінтегральна функція перестає бути кінцевою на верхній границі
 f ( x)dx,

інтегрування. де функція f(x) кінцева; тут потрібна одна точка ділення.
Точки на інтервалі інтегрування, у яких підінтегральна До кожного з інтегралів (9.85) можна застосувати ознаки,
функція перестає бути кінцевою, а також нескінченні кінці які описані в п.15 і 16. Зокрема, якщо
інтервалу інтегрування, називаються особливостями невласного b
інтеграла, який розглядається.
Дотепер ми говорили про інтеграли з єдиною особливістю, яка 
a
f ( x ) dx  ,
лежить в кінці інтервалу інтегрування. Якщо особливість
то інтеграл (9.84) обов'язково сходиться; у цьому випадку він
знаходиться усередині інтервалу інтегрування або якщо
особливостей декілька, то інтегралові додають зміст з а наступною називається абсолютно збіжним, а функція f(x) — абсолютно
схемою. інтергуємою на інтервалі a, b .
Нехай розглядається інтеграл Зупинимося окремо на інтегралі з двома особливостями, що
лежать в обох кінцях інтервалу інтегрування. Якщо при цьому до
243 244
підінтегральної функції f(х) удається знайти первісну F(x), то 2

3
обчислення інтеграла можна робити в такий спосіб: так як в даному випадку первісна, яка пропорційна x ,
b  b  безперервна і тому інтеграл сходиться. У той же час останній
 f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx  lim  f ( x)dx  lim
a a
 0
a
 0
приклад у п. 4 був розрахований невірно, так як там первісна,
тобто – (1/x), оберталася в нескінченність на інтервалі
b  інтегрування при х=0 і тому інтеграл розходився.
При обчисленні невласних інтегралів широко застосовуються
 f ( x)dx 
 розкладання в ряди різного вигляду. Якщо таке розкладання гарно
діє тільки поблизу особливості, то заданий інтеграл представляють
= lim F ( )  F (   )  lim F (b   )  F ( )  F (b  0)  F (a  0) (9.85) у вигляді суми власного і невласного, узятого по інтервалу біля
  0   0
Таким чином, у цьому випадку для обчислення визначеного особливості; перший обчислюють методами , які розглянуті в 9.5,
інтеграла можна користуватися ,зазвичай, формулою (9.16), а другий розкладають у ряд. Наприклад, для обчислення інтеграла
причому якщо підстановка границь у первісну дасть кінцевий (9.75) можна зробити так:
1
результат, то інтеграл сходиться. Якщо інтеграл (9.84) має  a  3 
особливість усередині інтервалу інтегрування, наприклад у точці dx dx  1 2
2
    x 1  3  dx 
х=с , і відома первісна F(х), то 0 x3  1 0 x3  1 a  x 
b c b
a 
dx   3 1  9 3  15 
 f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx  F (c  0)  F (a)      x 2  x 2  x 2  ...dx  (9.87)
a a c
0 x3  1 a  2 8 
 F (b)  F (c  0)  F (b)  F ( a)  F (c  0)  F (c  0) . (9.86) a a
Виходить, якщо первісна не має розриву, тобто якщо
dx 2 1 3 dx
     ... S .
3 7 13
F(с-0)=F(c+0) , 0 x 1 a 7 a 52 a 0 x3  1
то при обчисленні інтеграла можна користуватися , зазвичай,
формулою (9.16). Якщо первісна має стрибки, то треба робити при цьому для розкладання підінтегральної функції ми
виправлення на ці стрибки подібно (9.86). Якщо ж первісна має на скористалися формулою бінома Ньютона. Тут а>0 - довільне
інтервалі інтегрування розриви більш складного вигляду, зокрема, число; але якщо а взяти занадто великим, то буде важко обчислити
якщо вона обертається в нескінченність, то інтеграл розходиться. останній інтеграл, а якщо занадто маленьким, то буде погано з
Ці правила справедливі при будь-якому числі особливостей. поруч стоячим.
Наприклад, інтеграл
Візьмемо а=2 і підрахуємо останній інтеграл по формулі
2
1 Симпсона (п.13), розбивши інтервал інтегрування на вісім частин.
 3
dx Тоді одержимо
1 x 
можна обчислити так: dx
2 2 1
2
2

0 x3  1
 1,402; S  1,402,
3 2
1  x 3 
3
1 3 x dx = 1 x dx = 2   2  1  0,881,
3 і тим самим інтеграл (9.75) дорівнює 2,804.
1
2  Для розбіжного інтеграла, наприклад, вигляду (9.64) може
3 виникнути питання про більш точну характеристику поводження
245 246
його «кінцевої частини» (9.65), тобто при N→∞. Для з'ясування Цей інтеграл називається також Эйлеровим інтегралом другого
цього також застосовуються розкладання в ряди. роду.
Наприклад, Інтеграл (9.88) невласний уже через нескінченну верхню
N a N 2 1 границю. Однак, так як е -х при х→∞ прагне до нуля швидше будь-
dx dx 
3 2

3
     x (1  x ) dx  якого степеня х , то на верхній границі інтеграл (9.88) сходиться.
3 3
0 x2  1 0 x2  1 a Якщо р<1, то інтеграл (9.88) має особливість і при х=0 . Так як
a
 N 2 8 14
 е -х х р-1 ~1/х 1-р при х→∞, то в силу початку п. 16 інтеграл (9.88)
dx x
 1  2 
    3
 x 3  x 3  ...dx  сходиться при 1-р<1 , тобто при р>0, і розходиться при
0
3
x 2  1 a  3 9  1-р≥1 , тобто при р≤0 . Отже, формулу (9.88) треба розглядати при
1 5 11 0 < р < ∞.
1  2  Для виводу основної властивості гамма -функції зробимо
 3N  C  N 3  N 3  ...,
3
5 33 інтегрування по частинам:
де    
a 1 5 11 Г ( р  1)   e  x х ( р 1)1dx   e  x х р dx   e  x х р   e  x pх р 1dx.
dx 1 3

3
2 
3
C 3  3a  a  a  ... 0 0 0 0
0
2
x 1 5 33 Член, що виділився, дорівнює нулеві на обох границях, і ми
одержуємо
— стала, котру можна обчислити, як у попередньому прикладі. Г ( р  1)  pГ ( р ). (9.89)
Аналогічне питання може виникнути для інтеграла, що Легко обчислити, далі,
сходиться. Так, міркуючи як при обсичленнях (9.87), одержимо   
N   Г (1)   e  x х11dx   e  x dx   e  x  1.
dx dx dx 2 1

0 x3  1

0 x3  1

N x3  1
 2,804  
N 7 N7
 ...; 0 0 0
Якщо тепер у формулу (9.89) підставляти послідовно р=1, 2, 3 , ...,
інтегруючи по частинам, знайдемо ми одержимо
N      2 Г(2)=1·Г(1)=1; Г(3)=2Г(2) = 2· 1; Г(4) = 3Г(3) = 3·2· 1 і т.д.;
x2  x2 1 2 2 1  x2 1 e x
e dx   e dx    2 xe  x dx   e  x dx  e   2 dx  Узагалі
0 0 N
2x 0
2x N
2N x Г(n+1) = n! (n=1, 2, 3, ...) (9.90)
N Якщо прочитати формулу (9.90) зправа налів о, то ми бачимо,
2 1 N 2 1 2
що гамма-функція дає представлення факторіала. У той же час
  e  x dx  e  величина пордку 3 e  N .
0
2N N вона має сенс і для нецілих значень аргументу і тим самим
Те, що отриманий інтеграл має зазначений порядок, легко довести продовжує факторіальну функцію з дискретних значень аргументу
за допомогою правила Лопиталя; для уточнення розкладання на безперервні. Графік цієї функції зображено на рис. 9.15; на
можна застосувати повторне інтегрування по частинам. ньому, зокрема, показана рівність Г(+0) =+∞, що випливає з
17. Гамма-функція. Як важливий приклад невласного формули (9.89).
інтеграла розглянемо неелементарну «гамма-функцію», З формули (9.90) видно, зокрема, що 0!=Г(1) = 1.
уведену Эйлером Далі,
  1  1  1
Г ( р )   e  x х р1dx . (9.88)   ! Г    1  Г      1,772;
 2  2   2
0
247 248
це значення буде виведене в п.18 (формула (9.94)). Звідси Графік гамма-функції при від’ємних значеннях аргументу
 показано на рис. 9.16.
1  3 1 1
 ! Г    Г     0,886; 18. Бета-функція. Бета-функція, або Эйлерів інтеграл першого
2  2 2  2 2 роду, визначається формулою
1
3  5 3 1 3 
 ! Г    Г     1,329 і т.д. B ( p, q )   x p 1 (1  x )q 1 dx. (9.92)
 2  2 2  2 2
0
При цьому повинно бути р>0 і q>0 , так як в протилежном у
випадку інтеграл розходиться на нижній або на верхній границі .
Відзначимо, що невизначений інтеграл (9.92) береться
елементарно тільки для спеціальних комбінацій показників р і q .
Як буде виведено далі, бета-функція виражається через
гамма-функцію по формулі
Г ( р) Г ( q )
B ( p, q)  . (9.93)
Г ( p  q)
Рис. 9.15.
Гамма-функція визначається і при від’ємних значеннях
аргументу. Користуватися формулою (9.88) при цьому не можна,
так як інтеграл розходиться. Однак можна застосувати формулу
(9.89), переписавши її у вигляді
Г ( р  1)
Г ( р)  . (9.91)
p
Якщо —1<р<0, то 0<р+1<1, і тому права частина має сенс, чим і
визначається значення Г(р) при таких р ; відзначимо, що вийде
Г(р)<0. Якщо, далі, —2<р<—1 , то —1< р+1<0, і тому права
частина рівності (9.91) уже визначена, чим визначається і ліва,
причому Г(р)>0. Потім визначаємо Г(р) при —3<р<—2 і т.д. Тим
самим Г(р) визначиться для р будь-якого знака, причому для всіх
р має місце формула (9.89). З формули (9.91) видно також,
послідовно, що
Г(0)= ± ∞ , Г( — 1)= ±∞, Г( —2)=±∞ і т.д.
рис. 9.16.
249 250
З цієї формули випливає цікавий наслідок: поклавши р=q=1/2, 1  1 

одержимо  Г  Г 
dx 1  1 1 1  1  1 1  1  3   6  2,676  5,566
1 1 1  
1
dx
1 1
dx
1 1
0 1  x3  3 B 3 , 2  3   3 B 3 , 6   3 1

3 
 2,804
Г 2    B ,    x 2 (1  x) 2 dx    2  Г 
2  2 2 0 0 x (1  x ) 0 1  (1  2 x ) 2
 2
19. Головне значення розбіжного інтеграла. У деяких
1
випадках, зокрема при дослідженні суцільних середовищ,
  arcsin(1  2 x)   , виявляється доцільним окремим розбіжним інтегралам
0 приписувати в деякому умовному змісті числове значення. Це
а так як Г(р)>0 при р>0, то можна зробити різними способами. Коші запропонував робити
1 це так. Нехай інтеграл
Г    . (9.94) b
 2
Звідси у свою чергу можна вивести значення важливого інтеграла  f ( x) dx
a
(9.98)
  1  1
 x2 1  1 t 2 1 1 1  (9.95) має єдину особливість усередині інтервалу інтегрування в точці
e dx  x  t   e t t 2 dt   e t dt  Г    .
0
20 20 2  2 2 х=с. Тоді цю особливість симетрично вирізають, після чого
Через бета- і тим самим через гамма-функцію виражаються багато переходять до границі, тобто покладають
визначених інтегралів, для яких невизначені інтеграли при довільних b
 c  b

показниках не беруться в елементарних функціях, наприклад, v.p.  f ( x ) dx = lim   f ( x) dx   f ( x ) dx . (9.99)
  0
 a a c  
2 1 p 1 1
p 1   1  p 1 1  Така границя може існувати й у тому випадку, якщо інтеграл
0 sin xdx  sin x  t  0 2 t 2 2 (1  t ) 2 dt  2 B 2 , 2   (9.98) у звичайному розуміні (п.16) розходиться. Тоді границя
(9.99) називається головним значенням інтеграла (9.98), що
 p 1 позначається буквами v. р. (від англійського value principal,
Г 
  2  головне значення) при знаку інтеграла, а сам інтеграл часто
 ( p  1); називають сингулярним, на відміну від власних або невласних
2 p  інтегралів, що сходяться, які (ті й інші) називають регулярними.
Г   1
2  Подібним чином головним значенням інтеграла, узятого по всій

xp y
1
y p1 (1  y ) pq dy
1 числовій осі, називається границя
0 (1  x) pq dx  x    y p1 (1  y ) p1 dy  (9.96)
1  y 0 (1  y) p1 (1  y ) 2 0
 N
 B( p, q) ( p  0, q  0);
v.p.  f ( x) dx = lim  f ( x) dx

N 
N .
1
1 2

dx 1 y
1 
1 1 1 p 1
 (1  x) p q
p
 xy
 (1 
p
y )

q
dy  B , q   ( p  0, qp  1) (9.97)
p  p p
Наприклад, інтеграл  x dx
1
розходиться, так як первісна
0 0
(див.(9.96))іт.д.Зокрема, з (9.97) одержуємо значення інтеграла функція, тобто ln |x|, має нескінченний розрив на інтервалі
(9.75): інтегрування при х=0. У той же час головне значення
251 252
2
  1 2
  2
 випливає, наприклад, з геометричного змісту інтеграла як площі
1 1  криволінійної трапеції: якщо при нескінченно малому змінені λ
v.p.  dx = lim   dx   dx  = lim ln x  ln x  
x  1 x  x
  0   0 криволінійна сторона трапеції зміниться нескінченно мало, то і
1   1 

площа зміниться нескінченно мало.
= lim ln   ln 1  ln 2  ln    ln 2  0,693 Відзначимо, що при цьому функція I не зобов'язана залежати
  0
існує, так як небезпечні доданки ±lnε взаємно знищуються до від х безперервно; вона може мати кінцеві розриви.
переходу до границі. Інший приклад: Буває, що і границі інтегрування залежать від параметра:
N b( )
 N
v.p. sin x dx = lim I ( )   f ( x ;  ) dx . (9.101)
 
N   sin x dx = Nlim
N

( cos x ) = lim [-cosN+cosN]=0,
N
N 
a ( )
тобто і тут головне значення інтеграла існує, хоча сам Тоді для безперервності I(λ) треба додатково зажадати, щоб
інтеграл розходиться і тому є сингулярним. функції а(λ) і b(λ) не мали розривів.
Зазвичай, далеко не всі розбіжні інтеграли мають головне 2. Правило Лейбница: можливе диференціювання по
значення. параметру під знаком інтеграла (9.100); іншими словами,
b
8.6. Інтеграли, що залежать від параметра
dI
 f ( x ;  ) dx .
d a
(9.102)
20. Власні інтеграли. Розглянемо інтеграл вигляду
b
Справа в тому, що інтеграл (9.100) є аналогом суми досить
I   f ( x ;  ) dx (9.100) великого числа доданків (п. 2), кожен з яких залежить від λ , а
a диференціювання під знаком суми можливе, так як похідна суми
де під знак інтеграла, крім змінної інтегрування х , входить дорівнює сумі похідних.
параметр (довільна стала) λ, тобто величина, яка у процесі Формула (9.102) розуміється в найпростішому змісті, якщо не
інтегрування вважається сталою, але взагалі може приймати різні тільки інтеграл (9.100) власний, але й інтеграл (9.102) власний, або
значення. Тоді і результат інтегрування, узагалі говорячи, невласний, але такий, що сходиться. Буває, що інтеграл (9.102)
залежить від λ, тобто I=I(λ). Такі інтеграли часто зустрічаються в розходиться: тоді формула (9.102) усе-таки справедлива, але в
додатках, коли функція, яка інтегрується, містить у собі які -небудь деякому узагальненому змісті, про що мова буде іти в п. 27.
маси, розміри і т.п., які у процесі інтегрування є сталими. Ми для При диференціюванні інтеграла (9.101) треба врахувати, що λ
простоти будемо вважати, що підінтегральна функція містить у праву частину входить тричі, так що треба користуватися
тільки один параметр, хоча результати виходять аналогічними при формулою для похідної складеної функції , а також формулами для
будь-якому числі параметрів. Приведемо кілька формальних похідної від інтеграла по верхній і нижній границях (п. 4). Вийде
прикладів: b( )
dI
 f ( x ;  ) dx  f (b( );  )b( )  f (a ( );  )a( ).
d a ( )
1  1 (9.103)
2 1  1  cos s
0 ( x  x) dx  3  2 ; 0 sin x dx   ; 0 (s  1) x dx  1 (s  1) 3. Можливе інтегрування по параметру під знаком інтеграла
Ми будемо вважати тут інтеграл (9.100) власним, тобто границі (9.100):
інтегрування і підінтегральну функцію кінцевими, і розглянемо  b
 
деякі його властивості. I (  ) d    f ( x;  )d  dx .
1. Якщо підінтегральна функція при a≤x≤b залежить від λ
 a   
  
безперервно, то й інтеграл I залежить від λ безперервно. Це
253 254
Це обґрунтовується так само, як властивість 2. N

21. Невласні інтеграли. Ми розглянемо інтеграл вигляду
sin x
I N ( )   dx

0
x
I ( )   f ( x ;  ) dx , (9.104) при малому і при великому N. Хоча ці функції і безперервні,
a але при великому N перехід від —π/2 до +π/2 відбувається на
який не має особливостей при кінцевих х ; властивості невласних малому інтервалі λ, причому чим більше N, тим цей інтервал
інтегралів інших виглядів (п.16) аналогічні. Зазвичай, насамперед менше. У границі, при N=∞, цей перехід здійснюється на
треба вимагати, щоб інтеграл (9.104) сходився. Однак у пор івнянні нескінченно малому інтервалі λ , тобто з'являється розрив.
з п. 20 ми зіштовхуємося з наступною новою обставиною: навіть
якщо функція f безперервно залежить від λ , залежність інтеграла
від λ може вийти розривною. Це зв'язано з тим, що нескінченно
мала зміна функції на нескінченно великій ділянці інтегрування
може привести до кінцевої зміни інтеграла.
Наприклад, далі буде показано, що

sin x 

0
x
dx  .
2
Звідси відразу випливає, що при λ > 0

  Рис. 9.17.
sin x sin s  Можливість таких розривів ускладнює дослідження інтегралів
I ( )   dx  x  s   ds  .
0
x 0
s 2 вигляду (9.104), зокрема, застосування властивостей 2 і 3 з п. 20.
Тому іноді замість (9.104) приходиться розглядати інтеграл по
У той же час при λ=0 виходить I=0, а при λ < 0
  кінцевому інтервалу, від а до N , а потім переходити до границі
sin   x sin  x  при N→∞. Проте, як ми зараз покажемо, є важливий окремий
I ( )   dx    dx   .
x x 2 випадок, коли такі розриви неможливі.
0 0
Назвемо інтеграл (9.104) правильно збіжним, якщо при всіх
Отже, у даному прикладі І(λ) при λ=0 має стрибок. Це може розглянутих значеннях λ
показатися дивним, тому що невласний інтеграл виходить 
як границя власних
N
| f ( x;  ) |  ( x ) (a  x  ) , де   ( x)dx   . (9.105)
sin x a
I ( )  lim  dx ,
N  x Наприклад, інтеграл
0

а кожен власний інтеграл залежить від λ безперервно. Але справа sin x
в тім, що границя безперервних функцій, як ми зараз побачимо, не  dx
1
x2
зобов'язана бути безперервною функцією.
сходиться правильно, так як
На рис. 9.17 показано графіки функцій

sin x 1 1
2
 2, x 2
dx  1   .
x x 1
255 256
Відносно правильно збіжного інтеграла (9.104) можна  n

стверджувати, що якщо підінтегральна функція залежить від λ  uds   f ( s )ds   f (s )ds = lim  f ( k )s k . (9.106)
безперервно, то і інтеграл І залежить від λ безперервно. Дійсно, (L) ( L)  k 1
цей інтеграл можна представити у вигляді Цей інтеграл і називається криволінійним інтегралом по
N  довжині дуги. Таким чином, у згаданому прикладі п.1
I ( )   f ( x ;  ) dx   f ( x ;  ) dx .
a N
M   ds .
( L)
Тут перший доданок, як власний інтеграл, залежить від λ
Подібним чином (порівн. приклад п. 6), якщо точка проходить
безперервно, тоді як другий можна оцінити так:
лінію (L ), причому на неї діє сила F, узагалі говорячи
  
змінна, то робота
 f ( x ;  ) dx   f ( x ;  ) dx    ( x ) dx , A
N N N  F cos (F,^τ)ds,
(L)
і в силу умови (9.105) цей інтеграл при досить великому N буде
досить малий відразу для всіх значень λ (п.15). Тому малій змінні λ де τ — одиничний вектор («орт») дотичної до (L ).
відповідає мала зміна і всієї суми I(λ), що й означає безперервну Так як з формули (9.106) видно, що криволінійний інтеграл по
довжині дуги — це різновид звичайного визначеного інтеграла, то
залежність I від λ.
багато властивостей визначеного інтеграла (див., зокрема,
Властивості правильно збіжних інтегралів цілком аналогічні
властивості 2— 5 п. 4, а також п. 5) автоматично поширюються на
властивостям власних інтегралів, описаним у п. 20.
криволінійний інтеграл. У той же час треба мати на увазі, що Δs і
9.7. Криволінійні інтеграли тому ds тут вважаються завжди додатними, тобто при
22. Інтеграл по довжині дуги. Третій приклад п. 1 є переході в (9.106) до визначеного інтеграла інтегрування завжди
одночасно найпростішим прикладом криволінійного інтеграла по йде від меншого до більшого; тому властивість 1 п. 4 для
довжині дуги. У загальному випадку означення дають в такий криволінійних інтегралів по дузі позбавлена змісту. Іноді
спосіб. величина и задається у всьому просторі, наприклад,
Нехай у просторі або на площині дана кінцева лінія (L ) і в и=f(х,y,z). Тоді інтеграл (9.106) можна записати у вигляді
кожній її точці задано значення деякої величини и . Якщо I  f ( x, y, z )ds .
відраховувати уздовж ( L ) дугу s від деякої точки, то можна ( L)
вважати, що и є функцією s , и=f(s). Щоб скласти інтегральну Якщо лінія (L )задана в параметричному вигляді
суму, треба подумки розбити лінію (L ) на маленькі примкнуті одна x=x(t),y=y(t),z= z(t),
до одної дуги; ця сума має вигляд то обчислення цього інтеграла можна робити по формулі
n 
 f (
k 1
k )s k (  s 0  s1 ...  s n   , s k 1  k  s k ) , I   f ( x(t ), y (t ), z (t )) x 2  y 2  z 2 dt ,

де значення s=α і s=β відповідають кінцям лінії (L ), а п — число
ділянок розбивки. Щоб одержати інтеграл, треба перейти до де значення t=γ і t=δ відповідають кінцям лінії ( L ). Інтеграл
границі в процесі, коли розбивка нескінченно подрібнюється по дузі іноді записують у вигляді
(порівн. п. 2, але без геометричного змісту):
 u dr .
(L)
257 258
Пишуть і так: (9.108), скорочуючи на ρ , виводимо

 u( M )ds ,
(L)
 xds  yds
(L) (L)
x г.ц.в.  , y г.ц.в.  , (9.109)
де М — поточна точка лінії (L ); тоді і інтегральну суму можна L L
записати у вигляді де під L розуміється довжина лінії (L ).
n n
Якщо порівняти другу формулу (9.109) з формулою
 u s   u ( M
k 1
k k
k 1
k )sk , b b
S  2  y dL  2  y 1  y 2 dx .
де M k — деяка точка на k-й дузі розбивки.
xa a
Покажемо приклад застосування інтеграла по довжині дуги. З
механіки відомо, що якщо в площині дана система матеріальних для площі поверхні обертання, то ми побачимо, що
точок M k (x k ;у k ) маси т k , де k=1, ... , п, то координати центра ваги S  2  y ds  L  2y г.т.в.
цієї системи визначаються по формулах (L)
Іншими словами, якщо плоска лінія обертається навколо осі,
x ц.в.  m1 x1  m2 x2  ...mn xn , y ц.в.  m1 y1  m2 y2  ...mn yn . яка лежить у площині цієї лінії і не перетинає її, то площа
m1  m2  ...  mn m1  m2  ...  mn отриманої поверхні обертання дорівнює добуткові довжини цієї
Якщо тепер уявити собі в площині матеріальну лінію ( L ) з, узагалі лінії на шлях, пройдений її геометричним центром ваги. Ця
говорячи, несталою лінійною щільністю ρ , то центр ваги цієї лінії теорема називається „першою теоремою Гульдена”. Її
можна знайти в такий спосіб. застосування особливе зручне, якщо положення центра ваги легко
Розіб'ємо подумки (L ) на маленькі дуги Δs k і замінимо кожну з визначити. Наприклад, з неї одержуємо площу поверхні тора (рис.
дуг матеріальною точкою маси m k =ρk Δs k , яка розташована на цій 9.18), отриманої обертанням кола навколо осі, що лежить у
дузі. Ця «дискретна модель» матеріальної лінії має центр ваги з площині цього кола і не перетинає її.
координатами S  2r  2R  4 2rR .
n n 23. Інтеграл по координаті. Крім криволінійних інтегралів
 x  s
k 1
k k k  y  s
k 1
k k k по довжині дуги, розглядаються також криволінійні інтеграли по
x ц.в.  n
, y ц.в.  n
. (9.107) координаті. При складанні останнього лінія (L ) передбачається
орієнтовною, тобто повинно бути зазначено, у якому напряму вона
  s
k 1
k k   s
k 1
k k проходить; якщо лінія розімкнута, це значить, що треба вказати,
Якщо перейти до границі при нескінченному здрібнюванні яка з граничних точок цієї лінії вважається її початком, а яка —
кінцем. Для визначення інтеграла треба замість формули
розбивки, то дискретна модель перейде в безперервну лінію, для
(9.106) написати
якої, в силу формул (9.107), одержимо
 xds  yds n

x ц.в.  ( L)
, y ц.в.  ( L)
. (9.108)  u dx  lim  f ( k )xk , 
k 1 
 ds
( L)
 ds
( L)
(L)
n n  (9.110)
Особливо прості формули вийдуть для лі нії з сталою  u dy  lim  f ( k )yk ,  u dz  lim  f ( k )zk ,

щільністю; тоді центр ваги називається геометричним. З формул (L) k 1 (L) k 1 
259 260
де Δx k — приріст абсциси х на k -й дузі розбивки і т.д.

 (u dx  v dy  w dz   u dx   v dy   w dz .
(L) (L) ( L) ( L)
Надалі нам знадобиться також інтеграл
(L)
 y dx ,
розповсюджений по плоскій замкнутій лінії (L ), довільно
розташованої в просторі (рис. 9.19). Для його обчислення
спроектуємо лінію ( L ) на площину хОу і помітимо, що
 y dx =  y dx
(L) ( L )
(9.111)
так як відповідні точки лінії (L) і (L′ ) відрізняються тільки

значеннями z , що ніяк не мають прояву в інтегралах (9.111). Для
правого інтеграла (9.111)
Рис. 9.18.
 y dx =-S′.
( L )
Інтеграли вигляду (9.110) легко зводяться до звичайних Скористаємося тепер тим, що при проектуванні плоскої фігури на
визначених інтегралів. Так, якщо лінія ( L ) задана в іншу площину площа проекції дорівнює добуткові площі
параметричному вигляді, то і значення и уздовж ( L ) стають вихідної фігури на косинус кута між обома площинами, так як при
функцією параметра t і цьому (рис.9.20) розміри в одному напряму не міняються, тоді як в
 іншому помножуються на cos α .
 u dx   u(t ) x (t )dt ,
(L) 
де значення t=γ і t=δ відповідають кінцям лінії (L ). Тому основні
властивості визначеного інтеграла (властивості 2—5 п.4)
поширюються і на інтеграли по координаті. У той же час тут має
місце і властивість 1 п.4, яку можна сформулювати так: при зміні
орієнтації лінії (L ) інтеграли (9.110) помножуються на -1; дійсно,
якщо лінію (L ) проходити в протилежному напрямку, то всі Δх , а з
ними і dx , поміняють знак. Можливість зміни знака в dx
приводить також до того, що на інтеграли по координаті не
поширюються властивості, зв'язані з інтегруванням нерівностей
(п.5): так, інтеграл вигляду (9.110) від додатної функції, на
відмінність від інтеграла по довжині дуги, не зобов'язаний бути
додатним.
У теорії диференційних рівнянь і в теорії векторного поля Рис. 9.19. Рис. 9.20.
застосовуються комбінації інтегралів (9.109) вигляду
261 262
Отже,
 ( Pdx  Qdy  Rdz)   ( Pdx  Qdy  Rdz) 
( L) ( L )
(9.112)
де S — площа, яка обмежена лінією (L ), а n-одиничний вектор
  ( Pdx  Qdy  Rdz )  ...
( L  )
(9.116)
зовнішньої нормалі до площини лінії ( L ), напрям якого погоджено

з обходом (L ) за правилом гвинта.
Аналогічно можна було б довести формулу
(9.113)
Якщо зробити циклічну перестановку координатних осей, то
з формул (9.112) і (9.113) одержимо також
(9.114)
Відзначимо на закінчення, що інтеграли вигляду Рис. 9.21.
при будь-якому розташуванні точок А і В . Тоді ми будемо
 f ( x) dx,   ( y) dy,  ( z ) dz
(L) (L) (L)
говорити, що інтеграл (9.115) не залежить від контуру
інтегрування. Наприклад, інтеграл (9.115) може мати сенс роботи
по замкнутій лінії (L ) (криволінійний інтеграл по замкнутом у силового поля при переміщенні точки; тоді умова (9.116) означає,
що ця робота залежить тільки від початкового і кінцевого
контурові прийнято позначати знаком  )завжди дорівнюють
положень точки.
нулеві. Справді, якщо F(x)- первісна до f(х), то перший з Для незалежності інтеграла (9.115) від контуру інтегрування
інтегралів дорівнює приросту функції F(х), коли точка обходить необхідно і досить, щоб інтеграл (9.115) по будь-якому
(L ) і повертається у вихідне положення, тобто дорівнює нулеві. замкнутому контурі дорівнював нулеві, тобто щоб
24. Умови незалежності криволінійного інтеграла по  ( Pdx  Qdy  Rdz )  0

(L)
(9.117)
координатах від контуру інтегрування. Розглянемо інтеграл
вигляду для будь-якого замкнутого контуру (L ).
Для доведення припустимо, що умова (9.117) виконана і дано
I   [ P ( x, y, z )dx  Q( x, y, z )dy  R ( x, y, z )dz ] , (9.115)
контури (L') і (L") з однаковими початковою і кінцевою точками
( L)
(див. рис.9.21). Побудуємо замкнутий контур (L ), який іде з А в В
де Р, Q і R — деякі функції, задані у всьому просторі х, у, z або в по (L') і з В в А по (L"), причому ( L") будемо проходити в
деякій його області і не обертаються там у нескінченність, a ( L )— протилежному напряму. Застосуємо умову (9.117), розіб'ємо
довільна лінія в цій області. У фізичних задачах іноді буває, що інтеграл (9.117) на два в силу властивості 3 п. 4 і змінимо в
інтеграл (9.115) залежить тільки від положення початкової і другого інтеграла напрям інтегрування в силу властивості 1 п. 4.
кінцевої точок лінії (L ), але не залежить від того, як саме лінія (L ) Тоді одержимо
проходить між цими точками. Іншими словами (рис. 9.21),
263 264
0   де  M 0 M - довільна лінія, що йде з М 0 у М . За умовою ця

  , тобто   ,
( L) ( L  ) ( L ) ( L ) ( L ) функція однозначна, тобто приймає в кожній точці М цілком
звідки і випливає (9.116). Міркуючи в зворотному порядку, визначене значення. Щоб знайти du, придамо спочатку х
легко з (9.116) вивести (9.117). нескінченно малий приріст dx. Тоді точка переміститься в
Для незалежності інтеграла (9.115) від контуру інтегрування положення М' (рис. 9.22), причому нескінченно малий
необхідно і достатньо, щоб підінтегральний вираз був повним відрізок ММ′ буде паралельний осі х. Відповідний приріст
диференціалом якоїсь (однозначної) функції трьох змінних, тобто
функції и дорівнює
щоб
Pdx  Qdy  Rdz  du (9.118)  xu  u (M )  u (M )   ( Pdx  Qdy  Rdz)   ( Pdx  Qdy  Rdz) 
 M 0 MM  M 0 M
для деякої функції и=и(х, у, z). Для доведення припустимо
спочатку, що умова (9.118) виконана. Тоді   ( Pdx  Qdy  Rdz ).
 ( Pdx  Qdy  Rdz)   du  u( B)  u( A) ,
(L) ( L)
MM 
Але так як уздовж відрізка ММ' координати y і z не
де А і В - початок і кінець лінії (L ). Виходить, інтеграл не міняються, то в останньому інтегралі
залежить від контуру інтегрування. dy  dz  0 i  xu   Pdx.
Нехай, зворотно, інтеграл (9.115) не залежить від контуру MM 
інтегрування. Зафіксуємо довільно точку М 0 в просторі і для Так як відрізок ММ′ нескінченно малий, то з точністю до малих
будь-якої поточної точки М (х; у; z) визначимо значення вищого порядку можна вважати на ньому Р=const , звідки,
функції переходячи від приросту до диференціала і тим самим відкидаючи
u(M )  малі вищого порядку, одержимо д х и=Pdx . Аналогічно
 ( Pdx  Qdy  Rdz )
M 0 M
(9.119)
перевіряємо, що д y и=Qdy, d z z=Rdz , і, складаючи, одержуємо
повний диференціал
du=Pdx +Q dy +R dz,
тобто умова (9.118) виконана.
Якщо згадати вираз для повного диференціала, то умову
(9.118) можна записати ще так:
u u u
 P,  Q, R (9.120)
x y z
Звідси легко вивести, що якщо інтеграл (9.115) не залежить від
контуру інтегрування, то
P Q P R Q R
 ,  ,  . (9.121)
y x z x z y
Дійсно, з умов (9.120) одержуємо
P  2u Q  2u
Рис. 9.22.
 ,  ,
y xy x xy
265 266
і в силу незалежності змішаної похідної від порядку багатозв’язній області, то функція и , яка побудована по формулі
диференціювання одержуємо першу рівність (9.121); аналогічно (9.119), задовольняє співвідношенню (9.118), але буде, узагалі
доводяться інші. говорячи, багатозначною.
У теорії векторного поля доводиться зворотна пропозиція:
якщо умови (9.121) виконані й область, у якій розглядаються 9.8 Поняття про узагальнені функції
функції Р, Q, R, однозв'язна, то інтеграл (9.115) не залежить від 25. Дельта-функція. Дельта-функція δ(х), яка широко
контуру інтегрування. При цьому однозв'язною називається така застосовується в математиці і її додатках, являє найпростіший
область, для якої будь-який розташований у ній замкнутий контур приклад узагальнених функцій.
можна шляхом безперервної деформації стягнути в точку, не Щоб приблизно уявити собі дельта-функцію, розглянемо
виходячи за границі області. спочатку розривну функцію, визначену рівностями
Наприклад, весь простір, півпростір, двогранний або
багатогранний кут, внутрішність або зовнішність сфери,
внутрішність кінцевих або нескінченних кругових циліндрів — усе
це однозв'язні області. На відміну від цього зовнішність
  1 
0    x   ,
нескінченного кругового циліндра — це неоднозв’язна  2N 

(двозв’язна) область, так як, наприклад, контур ( L ), зображений на   1 1 
рис. 9.23, не можна шляхом безперервної деформації стягти в y   N ( x)  N  x ,
точку, не виходячи за границі області. Неоднозв’язними є також  2N 2N  (9.122)

внутрішність або зовнішність тора, а також повний простір, з   1 
якого викинуті усі точки нескінченної прямої лінії або кола. На 0   x  
рис. 9.24 зображені приклади однозв'язної і чотиризв’язної   2N 
областей на площині. Площина стає двозв’язною, навіть якщо з неї
викинути одну лише точку.
при дуже великому N ; її графік зображено на рис. 9.25. Значення
функції в самих точках розриву х=±(1/2N) тут, як зазвичай,
несуттєві.
Рис. 9.23. Рис. 9.24.

Порівнюючи умови (9.118) і (9.121), ми бачимо, що в
однозв'язної області умови (9.121) необхідні і достатні для
того, щоб вираз
Рdx+Q dy+R dz
був повним диференціалом деякої однозначної функції и(х,у,z).
Можна показати, що якщо умови (9.121) виконані в Рис. 9.25
267 268
Дельта-функція виходить у границі, коли N→∞. Вона, суворо  ( x )   0  m1 ( x  a1 )  m2 ( x  a2 )

кажучи, не має графіка і може бути визначена так:
являє собою щільність комбінації рівномірно розподіленої маси і
0 (  x  0;  0  x  ), двох точкових мас. Тому застосування дельта-функції дає
 ( x)   можливість у всіх випадках розподілених, точкових і
(0  x  0, комбінованих мас застосовувати формули, що відносяться до
8
розподілених мас; більш того, саме протиставлення розподілених
  ( x) dx  1; мас точковим у значній мірі втрачає зміст. Те ж відноситься до
 зарядів, навантажень і т.п.
утім, останню рівність можна також записати у вигляді При інтегруванні виразів, що містять дельта -функцію, треба
8
мати на увазі формулу (9.123). Наприклад, якщо f(x) —
  ( x) dx  1; .

(9.123) безперервна функція і α<а<β , то
 a 0 a0
Для наближеного зображення дельта-функції не обов'язково f ( x) ( x  a)dx  f ( x) ( x  a)dx 
користуватися розривною функцією (9.122), можна покласти, 



 f ( x) ( x  a)dx 
a0
наприклад, δ N (х)=(N/π)(1+N2 x 2 ) -2 (— ∞ < х<∞; простежте за (9.124)
 a0
графіком цієї функції при N→∞) і т.п. Узагалі, згодиться будь-
яка функція, що концентрує свої значення біля х=0 ; більш
  f ( x) ( x  a)dx  0   f (a) ( x  a)dx  0  f (a ) 1  f (a);
a0 a 0
точно, досить тільки, щоб δ N (х)≥0 ( — ∞< х <∞) і щоб при при цьому перший і третій інтеграли дорівнюють нулеві, так як
N→∞ було там дельта-функція дорівнює нулеві, а в другому інтегралі ми
b b b замінили f(х) на f(а), так як на нескінченно малому інтервалі
  N ( x) dx  0,
a
  N ( x) dx  0,
a

a
N ( x) dx  1, безперервну функцію можна вважати сталою, і скористалися
формулою (9.123).
для будь-яких сталих додатних чисел а і b. Відзначимо двозначність інтеграла вигляду

Якщо розглядати маси, які розподілені уздовж осі х, і їхні
лінійні щільності, то виявиться, що щільність одиничної точкової  f ( x) ( x  a)dx .

маси, розташованої на початку координат, саме дорівнює дельта-
функції. Дійсно, якщо спочатку уявити собі цю масу не точковою, Тут обов'язково треба вказати, чи захоплюється чи ні при
а рівномірно розподіленою на відрізку — 1/2N ≤x≤1/2N ,то інтегруванні особливість дельта-функції, так як
 
щільність буде мати вигляд, яку зображено на рис. 9.25. Якщо
тепер N→∞ , то в границі маса стане точковою, а щільність —

 f ( x) ( x  a)dx 
0
f ( a),

 f ( x ) ( x  a )dx  0 .
0
дельта-функцією.
Аналогічним чином функція Q(x)=mδ(x-a) являє собою При інтегруванні дельта-функції виходить одинична функція
x
щільність лінійної (тобто розташованої уздовж лінії, у даному 0 (  x  0),
e(x)=  (t ) dt   (9.125)
випадку осі х ) маси т , зосередженої в точці а . Так само можна

 1 (0  x  ),
зобразити щільності точкового заряду, зосередженого
яка також має чисельні застосування. Її графік показано на
навантаження і т.п.
рис. 9.26; вона виходить при раптовому підключенні якого-небудь
Іноді приходиться складати дельта-функцію і звичайну
функцію. Наприклад, сума сталого впливу, наприклад , напруги в електричний ланцюг.
269 270
Отже, якщо проінтегрувати дельта-функцію, то вийде звичайна, поперечного навантаження, прикладеного з щільністю р(х) (див.
не узагальнена функція, хоча і розривна. При вторинном у рис. 9.27 , де зображено графік або, як говорять, епюр зовнішнього
інтегруванні вийшла б навіть безперервна функція . навантаження). Будемо вважати навантаження не занадто
Якщо продиференціювати рівність (9.125), то вийде, що великими, так щоб можна було скористатися законом лінійності:
δ(x)=e′(x). (9.126) при додаванні зовнішніх навантажень прогини складаються.
Ця рівність розуміється в узагальненому змісті. Наприклад, Позначимо через y=G(x;ξ) прогин у точці х, отриманий у
можна замінити на рис. 9.26 вертикальний відрізок на косий, що результаті прикладення в точці ξ одиничного навантаження. Ця
з'єднує точки ( —1/2N ; 0) і (1/2N; 1) і зображений пунктиром. функція G(х;ξ) і називається функцією впливу в розглянутом у
Тоді розривна функція заміниться на безперервну, похідна якої прикладі. Ми зараз покажемо, що якщо вона відома, то легко
має графік, зображений на рис.9. 25. Якщо тепер перейти до знайти прогин і від дії довільного навантаження з щільністю р(х).
границі при N→∞, ми й одержимо співвідношення (9.126). Дійсно, розглянемо навантаження, що приходиться на ділянку
осі від точки ξ до точки ξ+dξ . Це навантаження дорівнює р(ξ)dξ ;
тому прогин від нього в точці х дорівнює G(x;ξ)p(ξ)dξ , так як із
закону лінійності випливає, що якщо зовнішнє навантаження
помножити на сталий множник, то і прогин збільшиться на той
же множник.
Рис. 9.26.
Таким чином, дельта-функція виходить при диференціюванні

розривної функції, що володіє кінцевим стрибком. Наприклад, для
закону руху точки, її швидкість виражається формулами Рис.9.27
at (0  t  t*),
st   Підсумовуючи всі такі нескінченно малі прогини, одержуємо
v (t*  t  ) сумарний прогин
і тому при t=t* має стрибок l
s t (t*+0)-s t (t*-0)=at*-v. h( x)   G ( x; ) p( )d . (9.127)
Тому прискорення дорівнює 0
(at*-v) δ(t-t*)+ae(t*-t). Перейдемо тепер до загальної схеми побудови функції впливу.
Перший член у цій сумі описує явище удару. Нехай зовнішня дія на який-небудь об'єкт описується функцією
26. Додаток до побудови функції впливу. Одним з f(х) ( a≤x≤b ; у приведеному прикладі це була функція р(х )), а
важливих додатків дельта-функції є побудова функції впливу, яку
називають також функцією Гріна. Розглянемо спочатку приклад. результат цієї дії – функція f (x) (a≤x≤b); у приведеном у
Нехай досліджується прогин h(x) балки під дією зовнішнього прикладі це була функція h(x)). Таким чином, кожна задана
271 272
функція f по якомусь визначеному закону перетвориться в нову b
функцію f ; такий закон перетворення функцій-прообразів у A[f(x)]= 

a
G(х;ξ) f(ξ)dξ. (9.128)
функції-образи називається оператором.
(зрів. с формулою (9.127)).
Наприклад, оператор диференціювання D діє за законом Df = f , Функцію впливу можна в більш простих випадках підрахувати
3 2
тобто D(sinx)=cosx, D(x )=3x і т.д. Тут sinx — прообраз, що теоретично , а в більш складних визначити експериментально,
перетвориться оператором D в образ cosx , і т.д. Поняття оператора виконуючи необхідні виміри, наприклад вимірюючи деформацію
аналогічне поняттю функції, але якщо функція перетворювала системи під дією зосередженої сили. Центральним пунктом є
числа-значення незалежної змінної — у числа-значення залежної перевірка лінійності системи, тобто можливості застосування
змінної, то оператор перетворює функції у функції. принципу суперпозиції; ця можливість виводиться з
Позначимо оператор переходу від функції зовнішньої дії f(х) до загальнотеоретичних принципів, або перевіряється
експериментально. Зрозуміло, не всі системи є точно або
функції «відгуку» f (х) через А, так що Af = f . Ми припустимо, приблизно лінійними.
що діє закон лінійності, або, як говорять, принцип суперпозиції:
при додаванні зовнішніх дій їхні результати також додаються.
Цей закон, який можна записати у формі
A(f 1 +f 2 )=Af 1 +Af2,
часто застосовується, коли зовнішні дії не занадто великі.
Оператор, що володіє такою властивістю, називається лінійним .
З закону лінійності можна вивести, що при множенні
зовнішньої дії на константу його результат збільшиться на ту ж
константу, тобто
A(Cf)=CAf (C=const).
Позначимо через G(х;ξ) результат зовнішньої дії, який
описується дельта-функцією δ(х — ξ) при деякому фіксованому ξ ,
тобто
A[δ(х — ξ)]=G(х;ξ).
Будь-яку функцію f(х) можна представити у вигляді суми
«стовпчастих» функцій (рис.9.28), кожна з яких має особливість
лише в одній точці ξ , а тому дорівнює
f(ξ)dξδ(х-ξ).
Тобто
Рис.9.28.
f(x)=∑f(ξ)dξδ(х-ξ).
Це, власне кажучи, формула (9.124) в іншому записі. Звідси
A[f(x)]=A[∑f(ξ)dξδ(х-ξ)]=∑A[f(ξ)dξδ(х-ξ)]f(x)=∑f(ξ)dξA[δ(х-ξ)]= Відзначимо, що функції f і f можуть бути задані на різних
= ∑f(ξ)dξ G(х;ξ). інтервалах; більш того, незалежні змінні х і ξ у формулі (9.128)
Але при нескінченно малих dξ ця сума є інтегралом, тобто можуть мати різний фізичний зміст. Незалежна змінна ξ може
остаточно відігравати роль часу; тоді функція впливу описує результат дії
одиничного імпульсу, який подіяв у момент ξ .
273 274
Буває, що розглянута задача є лінійною тільки при нескінченно  a 0 a 0

малих зовнішніх діях, а дельтоподібну зовнішню дію не можна
вважати малою. Тоді функцію впливу треба визначити по формулі  f ( x) ( x  a)dx  
 a 0
f ( x) ( x  a)dx  f (a )   ( x  a)dx 
a 0
1 a0
G(х;ξ)= lim A[ P ( x   )] .
P0 P  f (a) ( x  a ) 0
Так, у розібраному прикладі можна знайти прогин від малого x  a 0
навантаження Р, а результат розділити на Р. У таких випадках є помилковим, так як заміна f(х) на f(a) при досить гострій
формула (9.128) справедлива лише для малих (точніше, особливості в δ'(х-а) є занадто грубою. Аналогічно можна
нескінченно малих) по амплітуді зовнішніх дій f(х). розглядати і подальші похідні від дельта-функції, а також їхньої
27. Інші узагальнені функції. Якщо при наближеному комбінації.
представленні дельта-функції (п.25) скористатися безперервною Узагальнені функції можна класифікувати по числу
моделею, а потім зробити диференціювання, то ми одержимо інтегрувань, після яких із заданої функції вийде безперервна
наближене представлення про δ'(х). У неї ще більш «гостра» функція. При такій класифікації безперервні функції можна
особливість, чим у δ(х), причому δ'(х) приймає значення обох вважати узагальненими функціями нульового порядк у; функції з
знаків. кінцевими розривами і звичайні функції з особливостями, що
Якщо δ -функція описує щільність одиничного заряду, інтегруються, на кінцевій відстані (п. 16) — узагальненими
розташованого на початку координат (п. 25), то δ'(х) описує функціями першого порядку. Функція δ(х)— це найпростіший
щільність диполя, розташованого там же. Справді, такий диполь приклад функції другого порядку (див. п. 25), δ' (х) має третій
вийде, якщо розмістити заряди —q і q відповідно в точках х=0 і порядок і т.д. При диференціюванні функції її порядок
підвищується на одиницю, а при інтегруванні - знижується на
х=l , а потім, залишаючи p=ql (момент диполя) без зміни,
одиницю. При тлумаченні функції з особливістю, що
спрямувати l до нуля так, що в границі вийдуть два рівних неінтегрується, в якості узагальненої функції треба вказувати,
нескінченно великих заряди протилежного знака на нескінченно похідною від якої функції нульового або першого порядку вона є.
близькій відстані. До переходу до границі щільність заряду має
Наприклад, функцію 1/x, яка має особливість, що неінтегрується
вигляд
при х=0, можна при х≠0 вважати рівною або
 ( x  l )   ( x) (ln|x|)′, (9.129)
q ( x  l )  q ( x )   ;
l або ж, скажемо,
тому після переходу до границі при l→ 0 щільність (ln|x|+e(x))′, (9.130)
заряду дорівнює -рδ'(х). так як при х≠0 буде е'(х)=0 . Однак функції (9.129) і (9.130)
Інтеграли за участю δ'(х) обчислюються за допомогою розрізняються на е'(х)=δ(х) і тому їхні властивості неоднакові.
інтегрування по частинам: якщо f(х) має безперервну похідну і Тому в теорії узагальнених функцій замість 1/x — воліють
α<а<β , то застосовувати запис (9.129) або (9.130) (що, зазвичай, не те саме),
   так як зміст такого запису вже однозначний. Аналогічно функцію
 f ( x) ( x  a) dx  f ( x ) ( x  a )    ( x  a ) f ( x)dx   f (a). 1/x 2 — можна розглядати як -(ln |x|)" і т.п.
 xa  Виявляється, що якщо користуватися узагальненими
Цікаво відзначити, що обчислення цього інтеграла по такому функціями, то більшість правил, зв'язаних з диференціюванням
методу: тих або інших формул, буде справедливим без будь-яких обмежень
на характер функцій, що беруть участь. Наприклад, правило
Лейбніця про диференціювання по параметру під знаком інтегра ла
275 276
(п.20) стає справедливим, незалежно від характеру збіжності x0 =a, x1 =a+∆х, x2 =a+2∆х,…, xn =a+n∆х.
розглянутих інтегралів і т.п. За точки ξkвізьмемо ліві точки кожного з відрізків
ξ 1 =a, ξ 2 =a+∆х, ξ 3 =a+2∆х,…, ξ n =a+(n-1)∆х.
Мікромодуль 22 Складемо інтегральну суму. Так як
Приклади роз’вязання типових задач f(ξ i)=kξ i,
Приклад 1. Обчислимо інтеграл то
b sn =kξ 1 ∆х+kξ 2 ∆х+…+kξ n ∆х=ka∆х+[k(a+∆х)]∆х+…+{k[(a+(n-1)∆х]} ∆х=
=k{a+(a+∆х)+(a+2∆х)+… +[a+(n-1)∆х]}∆х=
 kx dx
a
(b > а).
=k{na+[∆х+2∆х+… +(n-1)∆х]}∆х= k{na+[1+2+… +(n-1)] ∆х}∆х,
Р о з в ’ я з а н н я . Геометрично задача еквівалентна обчисленню де
площі Q трапеції, обмеженої лініями у=kх, х=а, х=b, у=0 (рис. ba
∆х= .
9.29). n
Функція y=kx, що стоїть під знаком інтеграла, безперервна. Отже, Враховуючи, що
для обчислення визначеного інтеграла ми вправі, як це було відмічено n(n  1)
вище, зробити розбивку відрізка [а, b] довільним способом і довільно 1+2+…+(n-1)=
вибрати проміжні точки ξk. 2
(сума арифметичної прогресії), отримаємо
 n(n  1) b  a  b  a  n 1 b  a 
sn  k na    k a  b  a .
 2 n  n  n 2 
Так як
n 1  b  a b2  a 2
lim  1 , то lim sn =Q= k a  b  a   k .
n n n
 2  2
Тоді,
b
b2  a 2
 kx dx  k
a
2
.
Рис. 9.29. Площу АВbа (рис. 9.29 ) легко обчислити методами елементарної
Результат обчислення визначеного інтеграла не залежить від геометрії. Результат вийде той же.
способу побудови інтегральної суми — аби крок розбивки прагнув П р и к л а д 2. Обчислимо
до нуля. b
Ділимо відрізок [а, b] на п рівних відрізків . 2
Довжина ∆х кожного часткового відрізка дорівнює

x
0
dx.
ba Розв’язання. Даний інтеграл дорівнює площі Q криволінійної

∆х= ; трапеції, обмеженою параболою у= х2, ординатою х= b і прямою у = 0
n
(рис. 9.30).
це число і буде кроком розбивки. Точки ділення мають координати: Розіб'ємо відрізок [0, b] на п рівних частин точками:
277 278
x0 =0, x1 =∆х, x2 =2∆х,…,xn =b=n∆х,

∆х=b/n. Приклад 3. Обчислити
b
За точки ξ і візьмемо крайні праві точки кожного з відрізків.
Складемо інтегральну суму:  m dx
a
(m=const).
sn =x2 1 ∆х+ x2 2 ∆х +…+ x2 n ∆х= [(∆х) 2 ∆х+(2∆х) 2 ∆х …+(n∆х) 2 ∆х]=
Розв’язання.
=(∆х) 3 [12 +22 +…+n2 ] . b n n n
Як відомо
 m dx = lim maxxi 0
 mx =
i 1
i lim
max x i  0
m xi = m lim
i 1
max x i  0
 x
i 1
i = m(b-a).
1 +2 +3 +…+n = n(n  1)(2 n  1) ,
2 2 2 2 a
6 Тут
тому n
sn 
3
b n (n  1)(2n  1) b

3
 1  1
1   2   ;
 x
i 1
i є сума довжин відрізків, на які розбито відрізок [а, b].
n3 6 6  n  n При будь-якому способі розбивки ця сума дорівнює довжині відрізка
b 3
b b-а.
lim s n  Q   x 2 dx  . П р и к л а д 4. Обчислити
n
0
3 b
x
e
a
dx
Розв’язання. Знову розділимо відрізок [а, b] на п рівних частин:

x0 =a, x1 =a+∆х, …,xn =a+n∆х,
∆х=(b-a)/n.
За точки ξ і візьмемо ліві крайні точки. Складемо інтегральну суму:
sn =ea ∆х+ ea+∆х∆х +…+ ea+(n-1)∆х ∆х= ea (1+e∆х+e2∆х +…+ e(n-1)∆х)∆х.
Вираз в дужках є геометрична прогресія зі знаменником е∆х і
першим членом суми, тому
e nx  1 nx x
sn =e e  1
 x
a  x =
e a (e  1) .
e x 1

Далі, маємо
x
lim e x  1  1
nx  b  a,
x  0
z 1
( По правилу Лопіталя lim e z 1  lim e z  1.)
z0 z0
Рис.9.30.
Таким чином
lim s n =Q= ea ( eb-a -1)·1= e b- ea ,
n
279 280
b
b a
тобто
e
x
dx = e - e .
a Приклад 6. Обчислити
Приклад 5. Обчислити  /2
n
r
2 2
In   sin x dx.
 r  x dx 0
0 використовуючи метод інтегрування по частинам.
використовуючи метод заміни змінної  /2  /2  /2
Розв’язання. Зробимо заміну змінної: In   sin n x dx   sin n1 x sin x dx =   sin

n1
x d cos x =
0 0 0
x=r sin t, dx=r cos t dt.  /2  /2
 sin n1 x d cos x + ( n  1) n2
Визначимо нові границі:
0
 sin
0
x cos x cos x dx 
x=0 при t=0, x=r при t=π/2.  /2  /2
Тобто, n2 2
sin n2 x (1  sin 2 x) dx 
r  /2  /2
 ( n  1)  sin
0
x cos x dx  ( n  1) 
0
 r 2  x 2 dx =  r 2  r 2 sin 2 t r cos t dt =  1  sin 2 t cos t dt   /2  /2
0 0 0
 ( n  1)  sin n2 x dx  (n  1)  sin
n
x dx .
 /2  /2  /2 3
= r2 1 1  2t sin 2t  r 0 0
 cos 2 t dt  r 2    cos 2t  dt  r    .
0 0 2 2  2 4  0 4 В обраних позначеннях останню рівність можна записати так:
I n  ( n  1) I n2  ( n  1) I n ,
звідки знаходимо:
n 1
I n2 . (*)
In 
n
Тим же прийомом знайдемо:
n 3
I n2  I n4 ,
n2
тому
n 1 n  3
In  I n4 .
n n2
Продовжуючи в такий же спосіб далі, ми дійдемо або до І0 або
до І1 у залежності від того, чи буде число п парним або непарним.
Розглянемо два випадки:
Рис. 9.31.
1) п — число парне, n = 2m:
Обчислений інтеграл з геометричної точки зору представляє площу '/ 4 2m  1 2 m  3 3 1 ;
I 2m   ...  I 0
круга, обмеженого колом х2 +у 2= r 2 (рис. 9.31). 2m 2m  2 4 2
2) п — число непарне, n = 2m+1:
281 282
2 m 2m  2 4 2 , I 2 m 1 2m  1
I 2 m1   ...  I 1  .
2m  1 2m  1 5 3 I 2 m 1 2m
але так як
Отже,
 /2  /2
 I 2 m 1 2m  1
I0   sin0 x dx  dx  , lim  lim  1.
0 0
2 m I 2 m 1 m   2m
 /2
З нерівності (***) одержуємо:
I1   sin x dx  1 ,
0 I 2m
lim 1.
то m I 2 m 1
 /2
2m 2m  1 2m  3 3 1  , Переходячи до границі у формулі (**), одержимо формулу Валліса:
I 2m   sin x dx   ...  
2m 2m  2 4 2 2
0
  2  4  6...2m  2 1 
 /2  lim   .
2 m1 2m 2 m  2 6 4 2 . 2 m    3  5  (2m  1)  2m  1
I 2 m1   sin
0
x dx   ...  
2m  1 2m  1 7 5 3  
Цю формулу можна записати в наступному вигляді :
З цих формул випливає формула Валліса, що виражає число π/2 у вигляді
нескінченного добутку.   2 2 4 4 6 2m  2 2m 2m 
 lim      ...   .
Дійсно з останніх двох рівностей шляхом почленного ділення 2 m  1 3 3 5 5 2m  1 2m  1 2m  1 
знаходимо:
2
  2  4  6...2m  1 I 2m Приклад 6. Обчислити інтеграл
   . (**) 
2  3  5  (2m  1)  2m  1 I 2m 1 dx
Доведемо тепер, що 1 x
0
2
(рис. 9.32 і 9.33)
I 2m
lim 1.
m I 2 m 1
Для всіх х інтервалу ( 0, π/2 ) справедливі нерівності
sin2m-1 x> sin2mx> sin2m+1 x.
Інтегруючи в границях від 0 до π/2, одержимо:
I 2 m 1  I 2 m  I 2 m 1 ,
звідки
I 2 m 1 I
 2m  1 . (***)
I 2 m 1 I 2 m 1
Рис. 9.32. Рис. 9.33.
З рівності (*) випливає:
283 284
Розв’язання. По визначенню невласного інтеграла знаходимо: 

dx 1

dx
b
dx
b
 якщо α> 1 , то  x  , тобто інтеграл сходиться,
1
0 1  x2 = blim 0
lim arctgx = lim arctg b  .
   1  x 2 b  
0
b   2
1

dx
Розглянутий інтеграл виражає площу нескінченної криволінійної якщо α< 1 , то  x , тобто інтеграл розходиться.
трапеції, яка заштрихована на рис. 9.34. 1
 
dx
При α= 1 1 x  ln x 1   інтеграл розходиться.
П р и к л а д 8. Обчислити

dx
 1 x

2
.
 0 
dx dx dx
 1  x 2 =  1  x 2 + 0 1  x 2 .
Другий інтеграл дорівнює π/2 (див. приклад 6). Обчислимо перший
інтеграл:
0 0 0
dx dx
Рис. 9.34.
 1  x 2 = lim
  

= lim arctg = lim
1  x 2    
  
П р и к л а д 7. Установити, при яких значеннях α (рис. 9.34)

інтеграл arctg 0  arctg   
 2
dx
1 x 
dx  
  .
сходиться і при яких розходиться.
Отже,  1 x

2
=
2 2
Розв’язання. Так як (при α≠ 1 ) П р и к л а д 9. Дослідити, чи сходиться інтеграл
b b
dx 1 1 1 
1 x  1   x  (b1  1) dx
1
1 x
1
2
(1  e x )
.
то Розв’язання. Помітимо, що при 1≤х


dx 1 1 1
1 x  blim x(b1  1) . 2 x
< 2
  1   x (1  e ) x
Отже, щодо розглянутого інтеграла можна зробити наступні висновки: Далі
285 286
  1
1 1 dx
1 x 2 dx   x 1
 1. 
0 1 x
,
Отже, Розв’язання
 1 b b
dx dx dx
1 x 2 (1  e x )  = lim  =  lim 2 1  x   lim
0 1  x b 1 0 0 1 x b 1 0
0
b 1 0
сходиться і його значення менше 1. 2( 1  b  1)  2

П р и к л а д 10. Дослідити, чи сходиться інтеграл

П р и к л а д 13. Обчислити
x 1 1
1 x3 dx . dx
x
1
2
.
Помічаємо, що
Розв’язання. Так як усередині відрізка інтегрування існує точка
x 1 x 1 х=0, де підінтегральна функція розривна, то інтеграл потрібно
  . представити як суму двох доданків:
3 3
x x x
1 1 1
Але dx dx dx

dx
b 1 x 2 = lim
1  0
1 x 2  lim
2  0 
2 x 2
.
 = lim 2 x   .
1 x b   1
Обчислимо кожну границю окремо:
1 1
Отже, розходиться і даний інтеграл. dx 1 1 1 
lim   lim =  lim      .
 1  0  x 2
П р и к л а д 11. Дослідити збіжність інтеграла
 1  0 x  1  0 
 1 1  1  1
sin x
 3
dx . Отже, на ділянці [ — 1, 0] інтеграл розходиться:
1
x
1
Розв’язання. Тут підінтегральна функція — знакозмінна. dx  1
lim  =  lim 1  
Помічаємо, що  2  0
 x
2
2  2  0
  2 
 
sin x 1 dx 1 1 Виходить, на ділянці [0, 1] інтеграл також розходиться.
3
 3 . Але 1 x3   2 x 2  . Таким чином, даний інтеграл розходиться на усьому відрізку [— 1, 1].
x x 1
2 Відзначимо, що якби ми стали обчислювати даний інтеграл, не
 звертаючи уваги на розрив підінтегральної функції в точці х=0 , то
sin x
Отже, інтеграл  dx сходиться. Звідси випливає, що сходиться і одержали б невірний результат. Дійсно,
1
x3 1 1
dx 1 1 1 
даний інтеграл.
1 x 2   x =    2 ,
1 1 1
П р и к л а д 12. Обчислити що неможливо (рис.9.35)
287 288
Розв’язання. Розділимо відрізок [1, 2] на 10 рівних частин (рис.

9.36). Покладаючи
2 1
  0,1 ,
10
складемо таблицю значень підінтегральної функції:
x y=1/x x y=1/x
x 0 =1,0 y 0 =1,00000 x 6 =1,6 y 6 =0,62500
x 1 =1,1 y 1 =0,90909 x 7 =1,7 y 7 =0,58824
x 2 =1,2 y 2 =0,83333 x 8 =1,8 y 8 =0,55556
x 3 =1,3 y 3 =0,76923 x 9 =1,9 y 9 =0,52632
Рис. 9.35.
x 4 =1,4 y 4 =0,71429 x 10 =2,0 y 10 =0,50000
Приклад 14. Чи сходиться інтеграл
1 x 5 =1,5 y 5 =0,66667
1

0 x  4 x3
dx
I. По першій формулі прямокутників
Розв’язання. Підінтегральна функція розривна в лівому кінці b
відрізка [0, 1]. Порівнюючи її з функцією 1/√x, маємо: ba
1 1
 f ( x) dx 
a
n
( y0  y1  y2  ...  yn 1 ) ,
3
 .
одержимо:
x  4x x
2
1
dx dx
Невласний інтеграл  1 / 2 існує.   0,1( y0  y1  y2  ...  y9 )  0,1  7,18772  0,71877 ,
x 1
x
0
Отже невласний інтеграл від меншої функції, тобто По другій формулі прямокутників
1 b
1 ba
 x  4 x3
dx  f ( x) dx 
a
n
( y1  y2  ...  yn ) ,
0
теж існує. одержимо:
Приклад 15. Обчислити наближено 2
dx
2
dx   0,1( y1  y2  ...  y10 )  0,1  6,68773  0,66877 .
ln 2   . 1
x
1
x Безпосередньо з (рис. 9.36) випливає, що в даному випадку перша
формула дає значення інтеграла з н а д л и ш к о м , друга - з
недоcтачею.
289 290
трапецій — лише три вірних знаки; по формулі прямокутників ми

можемо ручатися тільки за перший знак.
П р и к л а д 16. Обчислити інтеграл

sin x
I ( )   e  x dx .
0
x
Розв’язання. Помітимо перш за все , що безпосередньо обчислити цей
інтеграл ми не можемо, так як першообразну від функції
sin x
ex
x
не можна виразити через елементарні функції. Для обчислення
даного інтеграла будемо розглядати його як функцію від параметра α.
Тоді його похідна по α знайдеться по формулі Лейбниця (формула
Рис.9.36. Лейбниця виведена в припущенні, що границі інтеграції а і b кінцеві.
Однак в даному випадку формула Лейбниця також справедлива, хоча
одна із границь інтегрування дорівнює нескінченності):
II. По формулі трапецій  
 sin x  
b
b  a  y0  yn  I ( )   e  x  dx =  e  x cosx dx .
 f ( x) dx    y1  y2  ...  yn 1  , 0
x  0
a
n  2  Але останній інтеграл легко обчислюється за допомогою елеметарних
одержимо: функцій. Він дорівнює
2
dx  1  0,5  1
  0,1  6,18773   0,69377 . .
1
x  2  12
III. По формулі Симпсона маємо: Тому
2 1
dx 0,1 I ( ) 
  [ y0  y10  2( y2  y4  y6  y8 )  12
1
x 3 Інтегруючи отриману тотожність, знайдемо f (α):
4( y1  y3  y5  y7  y9 )]  I ( )  arctg  C . (*)
0,1 Залишається визначити С. Для цього зауважуємо, що
= (1+0,5+2·2,72818+4·3,45955)=0,69315.
 
3 sin 0  x
2 I ( 0)   e  x dx   0 dx  0
dx x
У дійсності ln2=   0,6931472 (з точністю до сьомого знака). 0 0
1
x Крім того, arctg0=0 . Підставляючи в рівність (*) α=0 , знайдемо:
Таким чином, при розбивці відрізка [0, 1] на 10 частин по I(0)=arctg0+C, звідки С=0. Отже, для будь-якого значення α має
формулі Симпсона ми одержали п'ять вірних знаків; по формулі місце рівність І(α)= arctg α , тобто
291 292
 
sin x
x
0 e x dx  arctg . Г (1)   e  x dx  1 (****)
0
П р и к л а д 17. Гамма-функція. Нехай ціле α > 1. Інтегруємо по частинам:
Розглянемо інтеграл, що залежить від параметра α,   
 Г ( )   x 1e  x dx =   x 1e  x  (  1)  x  2e  x dx .
 1  x
x e dx . (**) 0 0 0
0 Або, враховуючи (***)
Покажемо, що цей невласний інтеграл існує (сходиться) при α>0, Г ( )  (  1) Г (  1) (*****)
Представимо його у вигляді суми На підставі (****) і (*****) знаходимо при α=п
 1 
 1  x
Г (n)  (n  1)! .
x e dx =  x 1e  x dx +  x 1e  x dx .
0 0 1
Перший інтеграл правої частини сходиться, тому що
1 1
Мікромодуль 22.
 1  x  1 1 Індивідуальні тестові завдання
0 x e dx   x dx  .
0 0
 1. Зіставляючи і н т е г ра л ь н у суму sn і переходячи до границі,
обчислити визначені інтеграли
Другий інтеграл також сходиться. Дійсно, нехай п — ціле число таке, b
що п>α— 1. Тоді, очевидно, 2
 
x
a
dx .
0   x 1e  x dx   x ne  x dx   .
Указівка. Відрізок [а, b] розділити на п частин точками x i =аq i
1 1
Останній інтеграл обчислюємо шляхом інт егрування по b
частинам з обліком того, що (i=0, 1, 2, …,п), де q  n .
a
xk b
lim  0 (***) dx
x   ek 2.  , де 0 < а < b.
x
при будь-якому цілому додатному k. Отже, інтеграл (**) визначає a
деяку функцію α. Її позначають Г(α) і називають гамма-функцією: Указівка. Розподіл відрізка [а,b] проводити так само, як і в
 попередньому прикладі.
b
Г ( )   x 1e  x dx .
0
3. 
a
x dx .
Ця функція часто використовується в додатках Указівка. Див. попередній приклад.
математики. Знайдемо значення Г(α) при цілих α . При α=1 b
маємо 4.  sin x dx
a
293 294
У к а з і в к а . Попередньо установити наступну тотожність: 1 1

m
cos( a  h)  cos( a  nh) , 26. x (1  x ) dx   x n (1  x) m dx (m  0, n  0) .
n
sin a  sin( a  h)  sin( a  2h)  ...  sin[ a  (n  1)h] 
2 sin h 0 0
b b a a
для цього треба помножити і розділити всі члени лівої частини на 1
27.  f ( x) dx   f (a  b  x) dx . 28.  f ( x 2 ) dx   f ( x 2 ) dx .
sin h і замінити добуток синусів різницею косинусів. 2 a
a a 0
b
5.  cos x dx
a
Обчислити наступні невласні інтеграли:
Користуючись формулою Ньютона—Лейбниця, обчислити визначені 1   1
інтеграли: xdx x dx dx
1 1  /2 1 2/2
29.  1 x 2
. 30. e dx . 31.  a  x2
2
. 32.  1  x2
.
4 x dx dx 0 0 0 0

6. x dx . 7. e dx . 8.
0

0
 sin x dx . 9. 
0 0
1  x2
. 10. 
0 1  x2
.
 1  
 /3 e x x x
dx dx
dx dx 2
33.  x5
. 34.  ln x dx . 35.  x sin x dx . 36.  x
.
11.  tgx dx . 12. 
0 1
x
. 13. 
1
x
. 14  sin x dx . 15.
0
x
3
dx . 0 0 0 1
a  1 2 
dx dx dx dx
z
dx
 /2
2
 /2
2
37.  2
x  2x  2
. 38.  3
x
. 39.  x 3
. 40 
2
0 x x 1
.
16. 
1
2x  1
. 17.  cos x dx . 18.
0
 sin x dx .
0 1


0 0

dx  ax  ax
Вирахувати значення нижченаведених інтегралів, приймаючи зазначені
підстановки:
41. 
t
x4
. 42.  e sin bx dx ( a  0) . 43.  e cos bx dx ( a  0)
0 0
 /2 
2 dx x
Обчислити наближені значення інтегралів:
19.  sin cos x dx, cos x  t . 20.  3  2 cos x
, tg  t .
2 5
0 0 dx
4 1 44. ln 5  
xdx dx x
21.  , 2  4 x  t 2 . 22.  , x  tg t . 1
1 2  4x 1
(1  x 2 ) 2 по формулі трапецій і по фурмулі Симпсона (п=22).
5 4/3 11
x 1 dz1 3
23.  x
dx, x  1  t 2 . 24.  2
, z .
x
45.  x dx
1 3/ 4 z z 1 1
 /2 по формулі трапецій і по формулі Симпсона (п = 10).
cos  d 1
25.  , sin   t .
0
6  5 sin   sin 2  46.  1  x 3 dx
0
Довести, що
по формулі трапецій (п = 6).
295 296
3 54. Користуючись рівністю

dx
47.  . 1
1
2x  1 n 1
1
по формулі Симпсона(п = 4).
x
0
dx 
n
,
10 обчислити інтеграл
48.  lg 10 x dx
4
по формулі трапецій і по формулі Симпсона (п = 10). Мікромодуль 23
49.Вирахувати значення π із співвідношення
1 Застосування визначеного інтеграла
 dx
 ,
4 0 1  x2 Дві схеми застосування. Є дві основні схеми застосування
визначеного інтеграла до знаходження геометричних, фізичних і т.п.
застосовуючи формулу Симпсона (п= 10).
величин.
1
dx Перша схема заснована на визначенні інтеграла як границі
50.  1 x 2 інтегральної суми (див. формулу (9.46)). Досліджувана величина
0 приблизно представляється у вигляді інтегральної суми, причому зі
по формулі Симпсона (п = 10). здрібнюванням розбивки це представлення стає усе більш точним і в
51. Виходячи з рівності границі переходить у точне. Тому дана величина дорівнює границі
 інтегральної суми, тобто інтегралові. Цей прийом досить
x 1 продемонстрований на прикладах п. 1, що привели до чотирьох
e
0
dx 

,
інтегралів (9.47). Як зазначено в п. 2, ця схема заснована на
представленні про інтеграл як про суму нескінченно великого числа
де α > 0, знайти при цілому п > 0 величину інтеграла нескінченно малих доданків.
 Друга схема застосування інтегралів полягає в тому, що складається
x
x n dx . співвідношення між диференціалами розглянутих величин, яке
e
0
називають диференціальним рівнянням. Від цього співвідношення
ми переходимо до співвідношення між самими величинами за допомогою
52. Виходячи з рівності
інтегрування на основі формули (9.52), яку можна записати також у

dx  вигляді

0
2

x a 2 a
,
∫dу=укінцеве - у початкове
Це співвідношення означає просто, що сума всіх нескінченно
знайти величину інтеграла малих приростів якої-небудь величини дорівнює повному приросту

dx цієї величини.
 x 2
1 
n 1 Розглянемо приклад. Нехай точка рухається уздовж осі s ,
0 проходячи відрізок від s=а до s=b , причому на неї діє змінна
53. Обчислити інтеграл сила, спрямована уздовж осі і яка приймає в кожній точці s

1  e x значення F(s). Нехай потрібно обчислити загальну роботу А заг ,
0 xe x dx виконану цією силою на зазначеному шляху. Для цього помітимо,
що робота А , яка виконана силою у процесі руху, знаходиться у
297 298
функціональному зв'язку з пройденим шляхом, тобто A=A(s). Рівняння (9.133) — це найпростіше диференціальне рівняння.
Якщо точка проходить малий інтервал від s до s+Δs , то сила не Більш докладно диференціальні рівняння будуть вивчатися в
встигає істотно змінитися і її можна приблизно вважати сталою, іншому модулі, однак найпростіші приклади, що не вимагають
тобто написати по відомій формулі фізики особої теорії, можна показати вже зараз. Так, зустрічаються
∆A≈F(s)∆s. рівняння вигляду
Більш точна формула має вигляд dy=φ(y)dx. (9.134)
∆A=F(s)∆s+α, де |α|«∆s, (9.131) Таке рівняння не можна відразу інтегрувати, так як тоді в правій
тобто α має вищий порядок малості, чим Δs . Tе , що тут дійсно частині під знаком інтеграла буде стояти невідома функція у(х).
вищий порядок малості, випливає з наступного міркування: α Потрібно попередньо перенести у до dy, тобто написати
виходить через те, що F на ділянці Δs устигає змінитися, але при dy
dx ,
нескінченно малому Δs ця зміна також нескінченна мала, а при  ( y)
підрахунку ΔA цю зміну треба ще множити на Δs . звідки
Якщо тепер згадати визначення диференціала як головної y1
лінійної частини приросту , то з (9.131) можна написати dy
dA=F(s)ds. (9.132)   ( y) x  x
y0
1 0.
Інтегруючи, одержимо
b
Аналогічним чином рівняння
A заг =A(b)-A(a)= dA = F ( s)ds ;
 dy=f(x)φ(y)dx ( 9.135)
 a інтегрується так:
часто пишуть просто y1 x
1
dy dy
A=∫Fds.  f ( x ) dx , y  ( y) x f ( x) dx

Хоча тут границі інтегрування не виписані, але, зазвичай, це  ( y) 0 0
інтеграл визначений, границі міркуються. Рівняння (9.133)—(9.135) називаються диференціальними
На практиці ,зазвичай, замість цього детального міркування рівняннями з розподільними змінними, так як в результаті
користуються наступним, більш коротким: протягом нескінченно найпростіших алгебраїчних перетворень у них удається
малого інтервалу шляху ds силу можна вважати сталою, тобто для відокремити член з dx і х від члена з dy і у, після чого
відповідного нескінченно малого приросту роботи відразу інтегрування негайно виконується.
виходить формула (9.132), яку і інтегрують. Якщо докладно Розглянемо, наприклад, задачу про витікання рідини з
розібратися в цьому вірному, але короткому міркува нні, то і вийде циліндричної судини, у дні якої пророблено отвір площею σ (рис.
приведене вище детальне міркування. 9.37). Висота h рівня рідини залежить від часу t , тобто h=h(t).
Диференціальні рівняння з розподільними змінними. Якщо рідина нев'язка і силами поверхневого натягу можна
Співвідношення (9.132) у загальному вигляді можна записати так: зневажити, то швидкість v витікання рідини із судини з
dy=f(x)dx , (9.133) достатньою точністю описується законом Торічеллі.
де x і у — якісь змінні, які функціонально зв'язані між собою.
Інтегруючи, одержимо v  2 gh . (9.136)
x1 На підставі цього закону легко скласти диференці альне рівняння
задачі. Будемо міркувати коротко, як в останньому абзаці п.6. За
y1 -y 0 = 
x0
f(x)dx, де y 0 =y(x 0 ), а y 1 =y(x 1 ).
час dt швидкість витікання можна вважати сталою; виходить,
у силу формули (9.136) об’єм, який витік дорівнює
299 300
dV    v dt   2 gh dt .
Рис. 9.38.
Рис. 9.37.
Обчислення площ фігур, відмінних від криволінійних трапецій,
також здійснюється за допомогою інтегралів. Так, фігуру, яка
З iншого боку, той же об’єм дорівнює d=S|dh|=-Sdh; треба зображена на рис. 9.38, можна одержати як різницю двох
врахувати, що h убуває і тому dh<0 . Прирівнюючи обидва вирази, криволінійних трапецій ACMDBA і ACNDBA, тобто
одержимо рівняння b b b b
 S dh   2 gh dt S   f1 ( x ) dx   f 2 ( x ) dx   [ f1 ( x)  f 2 ( x)]dx   h( x ) dx , (9.138)
типу (9.134). Для його інтегрування віднесемо h до dh : a a a a
0 де h(x) — висота перерізу фігури прямою, яка паралельна осі у, на
S dh S dh даній абсцисі х . Формулу (9.138) можна зрозуміти також у такий
 dt ;   T ,
 2 gh H 2 gh спосіб. Якщо розглянути частину фігури, яка лежить ліворуч від
де Т- повний час витікання рідини. Обчислюючи, одержимо прямої х =const, то площа цієї частини залежить від х . Якщо х
0 одержить нескінченно малий приріст dx (див. рис. 9.38), то до
S S 2H площі додасться смужка, яку з точністю до малих вищого порядку
 2 h T , T .
 2g  g можна вважати прямокутником (порівн. висновок формул (9.131) і
hH
(9.132)). Звідси d=h(x)dx і, інтегруючи, одержуємо формулу
Обчислення площ плоских фігур. Застосування визначеного
(9.138).
інтеграла для обчислення площі криволінійної трапеції було
розглянуто в п. 2, а правило знаків показано на рис. 9.4. Площа S фігури (рис. 9.39), яка обмежена графіком функції
Якщо треба знайти всю заштриховану на рис.9.4 площ у в у=f(х) (зверху) і у=g(x) (знизу) і прямими х=а, х=b ,
«арифметичному», а не «алгебраїчному» змісті, то можна обчислюється по формулі
b
користуватися формулою
b

S  [ f ( x)  g ( x)]dx . (9.139)
S1  S 2  S3   f ( x ) dx ; a
a У силу геометричного змісту визначеного інтеграла маємо (рис.

останній інтеграл обчислюється, як описано в прикладі 1 п. 4. 9.39)
301 302
b 3 3 3
 2 
 f ( x) dx =пл. (aA B b) 1 1
2 2
S   [(4 x  x )] dx   [6  4 x  2 x )] dx  6 x  2 x 2  x 3  
a 1 1  3  1
і  2 3  2 1
2 2 3
b = 6  3  2  3   3   6  ( 1)  2  ( 1)   ( 1)   21 .
 3   3  3
 g ( x) dx =пл. (cBb) - пл. (aAc)
a
Часто контур фігури буває заданий у параметричному вигляді.
тому Тоді в розглянутих інтегралах треба зробити заміну змінних,
b b b прийнявши параметр за нову змінну інтегрування.
 [ f ( x)  g ( x)]dx   f ( x) dx   g ( x) dx =
a a a
= пл. ( aA1 B1b) - пл. (cBb) + пл. (aAc) =S,

як це видно з креслення.
Рис. 9.40-А
Обчислимо, наприклад, площу, яка розташована під одною з арок
циклоїди (рис. 9.40-А), що має параметричні рівняння

x  OQ  OT  QT  MT  MP  R  R sin  ; x  R(  sin  );

y  OM  TN  PN  R  R cos  ; y  R(1  cos  ); 
при цому, щоб вийшла одна арка, повинно бути 0 ≤ψ≤2π:
2R 2
Рис. 9.39. Рис. 9.40. S  y dx 

0  0
 R(1  cos ) d [ R(  sin  )] 
Наприклад, обчислимо площу між параболами у=4х-х 2 і у=х 2 —6 2
(рис. 9.40). Спочатку знайдемо точки перетинання парабол, для R 2  (1  cos )2 d 3R 2 ,
чого розв’яжемо систему рівнянь 0
так як
1  cos 2
 y  4 x  x 2 ,  (1  cos )
2
d   (1  2 cos  cos 2  ) d    2 sin   d 
 2
 y  x 2  6, 3 sin 2
   2 sin   C.
тобто знайдемо точки на площині, координати яких 2 4
задовольняють одночасно рівнянням обох парабол. З цієї системи Розглянемо тепер площу фігури, яка обмежена замкнутим
x 2 -2x-3=0 і x1 =-1; x 2 =3. контуром, заданим у параметричному вигляді, x=x(t), y=y(t).
Тоді по формулі (9.139) шукана площа S буде дорівнювати Нехай при зміні t від α до γ контур ( L ) проходиться один раз у
303 304
додатному напряму, тобто проти годинної стрілки (рис. 9. 41). 

1
Тоді S   ( xy  yx ) dt . (9.142)
2
Якби зі зростанням t контур проходити у від’ємному
напрямленні, то у всіх формулах (9.140)—( 9.142) треба було б
змінити знак.
Наприклад, площа еліпса з параметричними рівняннями
x=a cos t, y=b sin t (0≤t≤2π)
на основі формули (9.142) дорівнює
2 2
1 1
S  [a cos t  b cos t  b sin t ( a sin t )] dt   ab dt  ab.
2 0 2 0
Перейдемо до виразу площі в полярних координатах. Нехай лінія
задана полярним рівнянням ρ=f(φ) і ми хочемо обчислити площу
Рис. 9.41. «сектора» α≤φ≤β (рис. 9.42).
b b
S   y1 dx   y2 dx .
a a
Однак, перший інтеграл дорівнює

 yx dt ,
так як коли t змінюється від α до γ , то х змінються від а до b ,
a y=y 1 і xdt=dx . Аналогічно перетворюється другий інтеграл, і ми
одержуємо
     Рис. 9.42. Рис. 9.43.
S   yx dt   yx dt    yx dt   yx dt    yx dt . (9.140)
    
Якщо кут φ збільшується на dφ , то до площі додається шматочок,
У силу властивості 10 п. 4 в остаточній формулі (9.140.) що з точністю до малих вищого порядку можна прийняти за
рівнобедрений трикутник з висотою ρ і основою ρdφ . Виходить,
значення t=α і t=γ не зобов'язані відповідати крайній лівій точці

контуру; важливо тільки, щоб він обходився рівно один раз. 1 1
Аналогічно, проектуючи контур на вісь у , можна вивести dS   d ; S    2 d . (9.143)
2 2
формулу
 Як приклад знайдемо площу, яка заштрихована на рис. 9.43.
S   xy dt . (9.141) Перехід у рівнянні гіперболи до полярних координат дає
1

 2 cos2    2 sin 2   1 , тобто  2  ,
Якщо ж скласти формули (9.140) і (9.141), то вийде cos   sin 2 
2
305 306
і по формулі (9.143) одержуємо, уписується ламана, береться довжина цієї ламаної, а потім
 збільшується число ланок ламаної так, що довжини всіх ланок
1 1 1 1  tg прагнуть до нуля (подвоюванне числа сторін). З цього і будемо
S  2 2
d  ln .
2 0 cos   sin  4 1  tg виходити.
Звідси виходить наступний наслідок . Так як Означення. Довжиною l лінії L називається границя
1  tg 4S e 4 S  1 e 2 S  e 2 S lim довжина (AA1 А 2 ... А п -1 В)=l , (9.144)
 0
 e , tg  4 S   th 2 S
1  tg e  1 e2 S  e 2 S де AA 1 А 2 ... А п -1 В — вписана в L ламана, а μ — довжина
то найбільшої з ланок цієї ламаної (рис. 9.45).
sin  tg th 2S th 2S
NM   sin       sh 2S
2 2
cos   sin  2
1  tg  2
1  th 2 S 1
ch2 S
Аналогічно знаходимо, що
ON   sin   ch2 S , AP  tg  th2 S .
Рис. 9.45. Рис. 9.46.

Покажемо, що якщо лінія L є графік функції у=-f(х), а≤х≤b,
що має безперервну похідну, то її довжина
b
l   1  [ f ( x)]2 dx . (9.145)
a
Впишемо в лінію L ламану АА1А2 ... Ап-1B (рис. 9.46). Її вершини мають
координати: A(a;f(a)), А1(х1;f(x1)), A 2 (x 2 ;f(x 2 )),...,An _ 1 (x n-1 );f(x n-1 )),
B(b;f(b)). Обчислимо довжину цієї ламаної.
По формулі Лагранжа f(х 1 )- f(a)= f′(c1)(х 1 -a), а< c1<х 1 ,
Рис. 9.44 так як довжина першої ланки дорівнює
Порівняння цих результатів на рис. 9.44, де
  2S , MN  sin 2S , ON  cos 2 S , AP  tg 2S ,
AA1  ( x1  a )  [ f ( x1 )  f (a)]2  ( x1  a )2  [ f (c1 )( x1  a )]2 
показує геометричну причину зв'язку тригонометричних
(кругових) функцій з гіперболічними і розкриває походження
1  [ f (c1 )]2 ( x1  a), a  c1  x1.
терміна «гіперболічні» синус, косинус і тангенс.
Довжина лінії і дуги. Аналогічно встановлюється, що довжина другої ланки
Перейдемо тепер до наступної задачі - визначення довжини дорівнює
лінії. У шкільному курсі приводилося визначення довжини кола як A1 A2  1  [ f (c2 )]2 ( x2  x1 ), x1  c2  x2 ,
границі периметрів правильних уписаних багатокутників при
необмеженому подвоєнні числа їхніх сторін. Тепер ми повинні і т.д., і нарешті, довжина останньої ланки
узагальнити це визначення на будь-які лінії. Для цього виділимо з An 1B  1  [ f (cn )]2 (b  xn 1 ), xn 1  cn  b .
приведеного вище визначення саме істотне: у лінію (коло)
307 308
Отже, у силу визначення довжини лінії (формула (9.144)) Дійсно, так як в силу формули (9.145)
x
l  lim [ 1  [ f (c1 )]2 ( x1  a)  1  [ f (c2 )]2 ( x2  x1 ) +…+
 0 l ( x )   1  [ f (t )]2 dt
2 a
+ 1  [ f (cn )] (b  xn 1 ) то, використовуючи властивість визначеного інтеграла про те,
А так як очевидно, що найбільша ланка μ ламаної і довжина λ що визначений інтеграл зі змінною верхньою границею є первісна
найбільшого з відрізків [а; х1 ], [ x 1 ;x 2 ], ..., [x n-1 ;b] (на які для підінтегральної функції, отримуємо
розбився відрізок [а; b]) прагнуть до нуля одночасно, то x 
dl  l x dx    1  [ f (t )]2 dt  dx  1  [ f ( x )]2 dx . (9.147)
l  lim [ 1  [ f (c1 )]2 ( x1  a)  1  [ f (c2 )]2 ( x2  x1 ) +…+ a x
 0
b Звідси, підносячи до квадрату і з огляду на те, що f′(x)dx=dy,
2
+ 1  [ f (cn )] (b  xn 1 ) =  1  [ f ( x)]2 dx , одержуємо
a dl 2  (1  [ f ( x)]2 )dx 2  dx 2  [ f ( x)dx ]2  dx 2  dy 2 ,
так як в квадратних дужках стоїть інтегральна сума для що і потрібно було довести.
написаного інтеграла. Формула (9.146) має простий геометричний зміст — це теорема
2 Піфагора «у малому». Справді, якщо скористатися формулою
Знайдемо, наприклад, довжину лінії y x x, 0  x  3. Δу≈dу
3
то (рис. 9.47)
2 3 NC= Δу≈dу, M˘N=Δl≈dl. (9.148)
Так як y   x  x,
3 2 Але по теоремі Піфагора для прямокутного Δ MNC
то по формулі (9.145) одержуємо довжину l лінії MN 2 =MC 2 +NC 2 ,
3 3 звідки, користуючись наближеними рівностями (9.148), одержуємо
2 2 2
l   1  x dx  (1  x)3 / 2  [43 / 2  13 / 2 ]  4 . dl 2 =dx 2 +dy2
0
3 0
3 3 і рівність при цьому точна, що гарантується формулою (9.146).
Розглянемо лінію y=f(x), a≤x≤b, і точку на ній М(х;f(x)). Перейдемо до задачі визначення довжини дуги. Диференціал
Кожному числу x поставимо у відповідність число l=l(x) - дуги вже зустрічався в нашому курсі; будемо позначати його dL :
довжину лінії AM (рис. 9.47). Цим на відрізку [а; b] задана dL  dx 2  dy 2  dz 2  x 2  y 2  z 2 dt .
функція l=l(х). Диференціал цієї функції dl називається При цьому ми перед коренем беремо тільки +, вважаючи
диференціалом дуги. Покажемо, що
d>0 . Звідси якщо дуга обмежена значеннями t=α і t=β, то
dl2 =dx 2 +dy 2 . (9.147) її довжина

L   x 2  y 2  z 2 dt

Формула для довжини плоскої лінії відповідно
спрощується. Якщо ж лінія задана рівнянням вигляду у=f(х), то
при a≤x≤b
Рис. 9.47.
309 310
 b яку ми приймемо за вісь х (рис. 9.49), S=S(x). Якщо відраховувати

L   dx  dy   1  y2 dx .
2 2
об’єм від лівого кінця тіла до зазначеної площини, то, коли х
 a збільшиться на х=dx і ця площина пересунеться праворуч, до
Наприклад, довжина циклоїди між її сусідніми точками об’єму додасться «скибка», яку з точністю до малих вищого
повернення і симетрії циклоїди дорівнює порядку можна вважати циліндром із широкою основою і
  маленькою висотою. Звідси
L  2  R (  sin  )2  (1  cos ) 2 d  2 R  (1  cos ) 2  sin 2  d  ∆V=S(x)∆x + малі вищого порядку,
0 0 тобто
 
 
 dV=S(x)dx,
 2 R  2  2 cos d  4 R  sin d  8 R cos  8R. і якщо х змінюється від а до b ,
0 0
2 2 0 b
Диференціал дуги в полярних координатах легко виходить з рис. V   S ( x ) dx . (9.150)
9.48:
a
dL  (d ) 2  (  d )2 .
(9.149) Як приклад знайдемо об’єм циліндричного копита, що
Звідси, якщо рівняння лінії дано в полярних координатах у відтинається від прямого кругового циліндра площиною, яка
проходить через діаметр основи (рис. 9.50). З подоби трикутників
вигляді ρ=f(φ), то її довжина при α ≤φ≤β дорівнює
ABC і А'В'С одержуємо, що площа заштрихованого перерізу
  2
2 2 2  d  дорівнює
dL   d   d       2 d
 d  1 R 2  x 2 R 2  x2
   S RH  H
2 R2 2R
і по формулі (9.150)
R R R
R2  x2 H x3  2
V  2  S ( x) dx  2 H dx   R 2 x    R 2 H .
0 0
2R R 3 0 3
Розглянемо, зокрема, об’єм тіла обертання. Нехай лінія
з рівнянням у=(х) обертається в просторі навколо осі х ;
Рис. 9.48. Рис. 9.49.
Вираз (9.149) можна одержати також з формул

dL  dx 2  dy 2 , x   cos  , y   sin 
Об’єм тіла. Нехай потрібно знайти об’єм тіла, якщо відомі
площі переризів площинами, перпендикулярними до деякої осі, Рис. 9.50. Рис. 9.51.
311 312
тоді площа поперечного перерізу дорівнює S=πy 2 (див. pиc. 9.51) і остаточне рівняння лінії буде
і по формулі (9.150) H 2 x
b x 2
y , тобто y  R
V    y dx . 2
(9.151) R H
a
Наприклад, куля виходить у результаті обертання півкола з
рівнянням
y  R2  x2 ;
тому об’єм кулі
R 3 R
V    2 R 2
 x2  dx  2  R x  x3 
2
2 4
 R 3 .
3
0 0
Площа поверхні обертання. Формула для площі поверхні
довільного вигляду буде виведена в іншому модулі . Однак
обчислення площі поверхні обертання можна показати зара з. Рис. 9.52. Рис. 9.53.
Нехай лінія y=f(x)>0 обертається навколо осі х (рис. 9.52); будемо Користуючись формулою (9.152), одержимо
проводити площини, перпендикулярні до осі обертання, і 
2
H  H
розглядати площу поверхні, яка розташована ліворуч будь-якого x  x  R R2 1
такого перерізу. S  2  R 1   R   dx  2
  x 1  dx 
H  H  H H 4x
Якщо площина переміститься на dx , то до площі додасться 0
  0
«елементарне кільце», заштриховане на рис. 9.52. Розрізавши це

кільце і розгорнувши його, одержимо смужку шириною d і
довжиною 2πу, так як у — радіус кільця. Звідси H H
R R ( 4 xH  R 2 ) 3 / 2 R
dS  2y dL  2y 1  y dx 2   4 xH  R 2 dx    [( 4 H 2  R 2 )3 / 2  R 3 ]
H H  3 6H 2
і тим самим
0
   4H 0
b b
 2
Обчислення роботи за допомогою визначеного інтеграла
S  2  y dL  2  y 1  y2 dx . (9.152)
Нехай під дією деякої сили F матеріальна точка М рухається по
xa a
прямій Os , причому напрямлення сили збігається з напрямом руху.
Обчислимо площу частини параболоїда обертання , яка відсічена
площиною, перпендикулярною до осі обертання (рис. 9.53), якщо Потрібно знайти роботу, яка виконана силою F при переміщенні
дано радіус основи R і висота Н . Так як обертовою лінією служить точки М з положення s=a у положення s=b.
2 1) Якщо сила F стала, то робота А виражається добутком сили F
парабола з віссю по осі х , то рівняння лінії має вигляд x=ky .
на довжину шляху, тобто
Константу k треба підібрати так, щоб парабола пройшла через
A=F(b-a).
точку (Н, R), тобто H = kR 2 ,
2) Припустимо, що сила F безперервно змінюється в залежності
H від положення матеріальної точки, тобто являє собою функцію
k ,
R2 F(s), безперервну на відрізку a≤s≤b.
313 314
Розіб'ємо відрізок [a, b] на п довільних частин c довжинами Розв’язання. Сила F і переміщення S зв'язані за умовою
Δs 1 , Δs2 ,…, Δsn , залежністю F=k , де k — стала.
потім у кожнім частковому відрізку [s i-1 , s i ] виберемо довільну Будемо виражати S у метрах, F — у кілограмах. При S=0,0l
точку ξ i і замінимо роботу сили F(s) на шляху Δs i (i=1,2, . .. , F=l, тобто 1=k·0,01, звідки k=100, F=100S.
п) добутком На підставі формули (9.153) маємо:
Δs i F(ξ i )Δs i. 0 , 05 0 , 05
S2
Це значить, що в границях кожного часткового відрізка ми A  100 S dS  100
2
 0,125 кгм .
приймаємо силу F за сталу, а саме: покладаємо F=F(ξ i ). У такому 0 0
випадку вираз F(ξ i)Δs i при досить малому Δs і дає нам наближене Приклад 2. Сила F, з яким електричний заряд е 1 відштовхує
значення роботи сили F на шляху Δs i , а сума заряд е 2 ( ті ж знаки), що знаходиться від нього на відстані r,
n виражається формулою
An = 
i 1
F(ξ i )Δs i
F k
e1e2
,
буде наближеним виразом роботи сили F на усьому відрізку [а, b]. r2
Очевидно, А п являє собою інтегральну суму, яка зіставлена для де k -стала.
функції F=F(s) на відрізку [а, b]. Границя цієї суми при Визначити роботу сили F при переміщенні заряду е 2 із точки A 1,
max(Δs i )→0 існуєі виражає роботу сили F(s) на шляху від точки що відстоїть від е1 на відстані r 1 у точку A 2 , що відстоїть від е 1 на
s=a до точки s=b: відстані r 2 , покладаючи, що заряд е 1 розміщено у точці А 0 , яку
b прийнято за початок відліку.
Розв’язання. По формулі (9.153) маємо:
A   F ( s ) ds. (9.153)
r2 r2
a e1e2 1 1 1
Приклад 1. Стиск S гвинтової пружини пропорційний
A  k 2
dr  ke1e2  ke1e2    .
r1
r r r1  r1 r2 
прикладеній силі F. Обчислити роботу сили F при стиску
пружини на 5 см, якщо для стиску її на 1 см, потрібна сила в 1 кг При r 2 =∞ одержимо

(рис. 9.54). ke1e2 ke e
A 2
dr  1 2 ,
r1
r r1
При e 2 =1
e1
Ak .
r
Остання величина називається потенціалом поля, створюваного
зарядом e1 .
Координати центра ваги
Нехай на площині Оху дана система матеріальних точок
P1 (x 1 ,y 1 ), P2 (x 2 ,y 2 ),…, Pn (x n ,y n ),
з масами т1 , т2 , ... , т n .
Рис. 9.54.
315 316
Добутки x i m i і y i m l називаються статичними моментами max Δs i →0 мають границі, рівні границям відповідних
маси m i щодо осей Оу і Ох . інтегральних сум. Таким чином, координати центра ваги дуги
Позначимо через х с і у с координати центра ваги даної виражаються визначеними інтегралами:
системи. Тоді, як відомо з курсу механіки, координати центра ваги b b
описаної матеріальної системи визначаються формулами:  x ds x 1  f 2 ( x ) dx

n a a
xc  , (9.156)
x1m1  x2 m2  ...  xn mn xm i i
b b
2
1  f  ( x) dx
xc   i 1
n
, (9.154)  ds 
m1  m2  ...  mn a a
m i b b
i 1
n  f ( x ) ds  f ( x) 1  f 2 ( x ) dx
a a
y m  y2m2  ...  yn mn ym i i
yc b
 b
2
. (9.157)
yc  1 1  i 1
n
, (9.155)
 ds  1  f  ( x) dx
m1  m2  ...  mn
m i 1
i
Приклад 1. Знайти
a a
координати центра ваги півкола
Ми використовуємо ці формули при пошуку центрів ваги різних x 2 +y 2 =а2 , розташованого над віссю Ох.
фігур і тіл. Розв’язання. Визначимо ординату центра ваги:
1. Центр ваги плоскої лінії. Нехай дана крива АВ рівнянням 2
dy x  dy 
у=f(х), a≤x≤b, і нехай ця крива являє собою матеріальну лінію. y  a2  x2 ,  , ds  1    dx ,
Припустимо, що лінійна щільність ( лінійною щільністю dx a 2  x2  dx 
називається маса одиниці довжини даної лінії. Ми припускаємо, a
що лінійна щільність на всіх ділянках кривої однакова.) такої ds  dx ,
матеріальної кривої дорівнює γ . Розіб'ємо лінію на п частин a  x2
2
довжини Δs 1 , Δs 2, ... , Δs n , Маси цих частин будуть дорівнювати a a

2 2 a
добуткові їхніх довжин на (сталу) щільність: Δm i =γΔs i . На кожній  a x dx a  dx
частині дуги Δs i візьмемо довільну точку з абсцисою ξ i . a a 2  x2 2a 2 2a
yc   a   ,
Представляючи тепер кожну частину дуги Δs i матеріальною a a a 
точкою Р i [ξ i ,f(ξ i )] з масою γΔs i і підставляючи у формули (9.154) х с = 0 (так як півколо симетричне щодо осі Оу ).
і (9.155) замість x i значення ξ i, замість y i значення f(ξ i ), а замість Центр ваги плоскої фігури. Нехай дана фігура, яка
т i , значення γΔs i (маси частин Δs i) одержимо наближені формули обмежена лініями y=f 1 (x), у=f 2( х), x=a, x=b, являє собою
для визначення центра ваги дуги: матеріальну плоску фігуру. Поверхневу щільність, тобто масу
одиниці площі поверхні, ми будемо вважати сталою і рівною δ для
xc 
 s ,
i i
yc 
 f ( )s i i
. всіх частин фігури.
 s i  s i Розіб'ємо дану фігуру прямими х=а, х=х 1 ... , х=х п =b на
смужки ширини Δх 1 ,Δх2 ,... ,Δх п . Маса кожної смужки буде
Якщо функція у=f(х) безперервна і має безперервну похідну, то дорівнювати добуткові її площі на щільність δ . Якщо кожну
суми, які стоять в чисельнику і знаменнику кожного дробу при
317 318
смужку замінити прямокутником (рис. 9.55) з основою Δх i і b

1
b
 x[ f 2 ( x)  f1 ( x)]dx 2 a
висотою [ f 2 ( x )  f1 ( x)][ f 2 ( x )  f1 ( x)]dx
f2 (ξ i)-f1 ( ξ i) xc  a ,y  .
b c b
де
x x
 [ f ( x)  f ( x)]dx
a
2 1 [ f
a
2 ( x )  f1 ( x )]dx
 i  i 1 i , Ці формули справедливі для будь-якої однорідної (тобто,
2
то маса смужки буде приблизно дорівнювати яка має сталу щільність у всіх точках) плоскої фігури. Як
Δm i =δ[f 2 (ξ i)-f1 ( ξ i )] Δх i (i=1,2,…,n) ми бачимо, координати центра ваги не залежать від щільності δ
Приблизно центр ваги цієї смужки буде знаходитися в фігури (у процесі обчислення δ скоротилося).
центрі відповідного прямокутника: Приклад 2. Визначити координати центра ваги сегмента
f 2 (i )  f1 (i ) . параболи у2 =ах, що відтинається прямою х=а (рис. 9.56).
(х i ) c =ξi, ( yi )c  Розв’язання. У даному випадку
2
f 2 ( x )  ax, f1 ( x)   ax,
тому
a a
2 5/2 4 3
2  x ax dx 2 a x a
5 3
xc  0
a
 0
 5  a
2 3/ 2 a 4 2 5
2  ax dx 2 a x a
3 3
0 0
у с =0 (так як сегмент симетричний щодо осі Ох ).

Обчислення моменту інерції лінії, кола і циліндра за
допомогою визначеного інтеграла. Нехай на площині хОу дана
Рис. 9.55. Рис. 9.56.
система матеріальних точок P1 (x 1, у 1 ), Р2 (х 2 ,у 2 ), ... Рп (х п ,у п ) з
Замінюючи тепер кожну смужку матеріальною точкою, маса якої масами т 1 ,т 2 ,...,т п . Тоді, як відомо з механіки, момент інерції
дорівнює масі відповідної смужки і зосереджена в центрі ваги системи матеріальних точок щодо точки О визначається так:
n n
цієї смужки, знайдемо наближене значення координат
центра ваги усієї фігури (по формулах (9.154) і (9.155) ): I o   ( x 2i  y 2i )mi або I o   r 2i mi (9.158)
i 1 i 1
xc 
 i [ f 2 ( i )  f1 (i )]xi , де
  [ f 2 (i )  f1 ( i )]xi r 2i  x 2i  y 2i ,
1
 [ f 2 (i )  f1 ( i )] [ f 2 (i )  f1 (i )]xi . Нехай крива АВ дана рівнянням у=f(х), ), a≤x≤b , де f(x) —
yc  2 безперервна функція. Нехай ця крива являє собою матеріальну
  [ f 2 ( i )  f1 (i )]xi лінію. Нехай лінійна щільність лінії дорівнює γ. Знову розіб'ємо
Переходячи до границі при Δх i → 0, одержимо: лінію на п частин довжини Δs 1 Δs 2 , ... , Δs п , де
319 320
Момент інерції кола радіуса r щодо центра. Так як всі

Δs i = x 2i  y 2i , а маси цих частин Δт 1 =γΔs 1, Δт 2 =γΔs 2,.....
точки кола знаходяться на відстані r від центра, а його маса
Δт n =γΔsn . На кожній частині дуги візьмемо довільну точку з m=2πr·γ, то момент інерції кола буде:
абсцисою ξ i . Ордината цієї точки буде η i =f(ξ i ). Приблизно момент
I o  mr 2   2r  r 2   2r 3 . (9.163)
інерції дуги щодо точки О згідно формули (9.158) буде:
n Момент інерції однорідного круга радіуса R щодо
I o   ( 2i   2i )si . (9.159) центра. Нехай δ — маса одиниці площі круга. Розіб'ємо
i 1 круг на п кілець. Розглянемо одне кільце (рис. 9.58). Нехай його
Якщо функція у=f(х) і її похідна f′(х) безперервні, то при внутрішній радіус r i , а зовнішній r i +Δ r i. Маса цього кільця Δm i з
Δs i →0 сума (9.159) має границю. Ця границя, що виражається точністю до нескінченно малих вищого порядку відносно Δr i буде
визначеним інтегралом, і визначає момент інерції матеріальної Δm i =δ2πr i Δrl . Момент інерції цієї маси щодо центра відповідно до
лінії формули (9.163) приблизно буде:
b
I o    [ x 2  f 2 ( x )] 1  f 2 ( x ) dx . (9.160) I o i   2ri  r 2i   2r 3i  ri .
a Момент інерції всього круга, як система кілець, буде
Момент інерції тонкого однорідного стрижня довжини l виражатися наближенною формулою
n
щодо його кінця. З’єднаємо стрижень з відрізком осі Ох: 0<х<l
(рис. 9.57). У цьому випадку Δs i =Δx i , Δm i =γΔx i , r 2 i =х i 2 і формула
I o    2r 3i ri . (9.164)
i 1
(9.160) приймає вигляд
l
Переходячи до границі при maxΔr i →0, одержимо момент
2 l3 інерції площі круга щодо центра
I oc    x dx   . (9.161) R
3 R4
0
I o   2  r 3 dr  . (9.165)
Якщо дано масу стрижня М, то γ=M/l і формула (9.161) приймає 2
0
вигляд
Якщо дано масу круга М , то поверхнева щільність δ визначається
1
I oc  Ml 2 (9.162) M
3 так:  .
R 2
Підставляючи це значення, остаточно одержуємо:
I o =MR 2 /2 (9.166)
Якщо маємо круглий циліндр, радіус основи якого R і маса М , то
його момент інерції щодо осі виражається формулою (9.166)
Рис. 9.57. Рис. 9.58. Обчислення площ

1. Обчислити площу фігури, яка обмежена лініями у 2 =9x, у =3х.
321 322
2. Обчислити площу фігури, яка обмежена рівнобічною 24. Фігура, яка обмежена одною дугою синусоїди у= sin х і
гіперболою ху=а2 , віссю Ох і прямими х=а, х=2а. віссю Ох, обертається навколо осі Ох. Обчислити об’єм тіла
3. Обчислити площу фігури, укладеною між кривою y= 4-х 2 обертання.
і віссю Ох. 25. Фігура, яка обмежена параболою y 2 =4x і прямою х=4,
5. Обчислити площу фігури, яка обмежена ланцюговою лінією обертається навколо осі Ох. Обчислити об’єм тіла обертання.
y=ach(x/a) , віссю Ох, віссю Оу і прямою х=а. 26. Фігура, яка обмежена кривою у=хе х і прямими у=0, х=1,
6. Обчислити площу фігури, яка обмежена кривою у=х 3 , прямою обертається навколо осі Ох. Обчислити об’єм тіла обертання.
у=8 і віссю Оу. 27. Фігура, яка обмежена одною аркою циклоїди x=a(t—sin t),
7. Обчислити площу області, яка обмежена одною y=a(l—cos t) і віссю Ох, обертається навколо осі Ох.
напівхвилею синусоїди і віссю абсцис. Обчислити об’єм тіла обертання.
8. Обчислити площу області, укладеною між параболами у 2 =2рх, 28. Та ж фігура, що й у задачі 27, обертається навколо осі Оу.
х 2 =2ру. Обчислити об’єм тіла обертання.
9.Обчислити всю площу фігури, яка обмежена лініями у=х 3 , у=2х, 29. Та ж фігура, що й у задачі 27, обертається навколо прямої,
у=х. паралельній осі Оу і яка проходить через вершину циклоїди.
10. Обчислити площу області, яка обмежена одною аркою Обчислити об’єм тіла обертання.
циклоїди x = a(t—sin t), y = a(l — cos t ) і віссю абсцис. 30. Та ж фігура, що й у задачі 27, обертається навколо прямої,
11. Обчислити площу фігури, яка обмежена астроїдою х=а паралельній осі Ох і яка проходить через вершину циклоїди.
cos 3 t, y= a sin 3 t. Обчислити об’єм тіла обертання.
12. Обчислити площу фігури всієї області, яка обмежена 31. Циліндр радіуса R пересічений площиною, що проходить через
лемніскатою ρ 2 =a2 cos2φ. діаметр основи під кутом α до площини основи. Обчислити об’єм
13. Обчислити площу області, яка обмежена однією петлею відсіченої частини.
кривої ρ=a sin2φ. 32. Обчислити об’єм , який загальний двом циліндрам:
14. Обчислити повну площу області, яка обмежена х 2 + y 2 =R 2 , y 2 +z 2 =R 2 .
кардиоїдою ρ= a(l—cos φ). 33. Точка перетинання діагоналей квадрата переміщ ується уздовж
15. Обчислити площу області, яка обмежена кривою ρ= a cosφ. діаметра кола радіуса а; при цьому площина, у якій лежить
16. Обчислити площу області, яка обмежена кривою ρ= a cos2φ. квадрат, увесь час залишається перпендикулярною до площини
17. Обчислити площу області, яка обмежена кривою ρ= cos3φ. кола, а дві протилежні вершини квадрата переміщуються по колу
18. Обчислити площу області, яка обмежена кривою ρ= a cos4φ. (при русі величина квадрата, мабуть, міняється). Обчислити
Обчислення об’ємів об’єм тіла, утвореного цим квадратом, що рухається.
x2 y 2 34. Обчислити об’єм сегмента, що відтинається від
19. Еліпс  1 еліптичного параболоїда (y 2 /2p)+(z 2 /2q)=x площиною х=а.
a 2 b2 35. Обчислити об’єм тіла, обмеженого площинами z=0,
обертається навколо осі Ох. Обчислити об’єм тіла обертання. y=0, циліндричними поверхнями х 2 =2рy і z 2 =2рх і
20. Відрізок прямої, що з'єднує початок координат із площиною х=а.
точкою (а, b), обертається навколо осі у. Обчислити об’єм 36. Пряма рухається паралельно площини Oyz , перетинаючи два
отриманого конуса. еліпси
21. Обчислити об’єм тора, утвореного обертанням кола
x 2 +(y—b)2 =a 2 навколо осі Ох (передбачається, що b≥ а).
x2 y 2 x2 z 2
  1 ,  1
22. Площа, яка обмежена лініями y 2 =2px і х=а, обертається a 2 b2 a2 c2
навколо осі Ох. Обчислити об’єм тіла обертання. які лежать у площинах Оху і Охz. Обчислити об’єм отриманого
тіла.
323 324
Обчислення довжин дуг 56. Астроїда x=a sin 3 t, y=acos 3 t обертається біля осі Ох.
37. Обчислити довжину астроїди х 2/3 +y 2/3 =a2/3 . Обчислити поверхню тіла обертання.
38. Обчислити довжину дуги напівкубової параболи ау 2 =х 3 від 57. Дуга синусоїди y=sinx від x=0 до х=2π обертається біля осі Ох.
початку координат до точки з абсцисою х=5а. Обчислити поверхню тіла обертання.
39. Обчислити довжину ланцюгової лінії y=a ch(x/a) від 58. Еліпс
початку координат до точки (х, у). x2 y 2
40. Обчислити довжину однієї арки циклоїди х=а (t— sin t),   1 (a>b)
y=a (1—cos t) a 2 b2
41. Обчислити довжину дуги кривої у=lп х у границях від обертається навколо осі Ох. Обчислити поверхню тіла обертання.
х=√3 до х=√8. Різні додатки визначеного інтеграла
42. Обчислити довжину дуги кривої y=1 — ln cos x у 59. Знайти центр ваги площі еліпса
границях від х=0 до x=π/4. x2 y 2
43. Обчислити довжину спіралі Архімеда ρ=аφ від полюса до кінця  1
першого завитка. a 2 b2
44. Обчислити довжину спіралі ρ = е αφ від полюса до точки 60. Знайти центр ваги площі фігури, яка обмежена
(ρ,φ). параболою x 2 +4y—16 = 0 і віссю Ох.
45. Обчислити всю довжину кривої ρ=а sin 3 (φ/3). 61. Знайти центр ваги об’єму напівкулі.
47. Обчислити довжину кардіоїди ρ= a(l+cos φ). 62. Знайти центр ваги поверхні напівкулі.
48. Обчислити довжину дуги евольвенти кола 63. Знайти центр ваги поверхні кругового прямого конуса, радіус
х=а(cos φ + φ sin φ), y=a(sin φ — φ соs φ) від φ =0 до φ=φ 1. основи якого R, а висота h.
Обчислення площ поверхонь тіл обертання 64. Фігура яка обмежена лініями y=sin х (0≤x ≤π ), y=0. Знайти
49. Обчислити площу поверхні, отриманої обертанням центр ваги площі цієї фігури.
параболи, y 2 =4ax навколо осі Ох, від початку О до точки з 65. Знайти центр ваги площі фігури, яка обмежена
абсцисою х=3а. параболами y 2 =20x, х 2 =20у.
50. Обчислити площу поверхні конуса, утвореного обертанням 66. Знайти центр ваги площі кругового сектора з
відрізка прямої у=2х від х=0 до =2: центральним кутом 2α і радіусом R.
а) Навколо осі Ох. 67. Знайти величину тиску води на прямокутник, вертикально
б) Навколо осі Оу. занурений у воду, якщо відомо, що основа його дорівнює 8 м,
51. Обчислити площу поверхні тора, отриманого обертанням висота 12 м, верхня основа паралельна вільної поверхні води і
кола х 2 +(у-b)2 =а 2 навколо осі Ох (b>а). знаходиться на глибині 5 м.
52. Обчислити площу поверхні тіла, утвореного обертанням 68. Верхній край шлюзу, що має форму квадрата зі стороною,
кардіoїди навколо осі Ох. Кардіоїда задана параметричними рівною 8 м, лежить на поверхні води. Визначити величину
рівняннями x=a(2cos φ — соs2φ), у=а (2 sin φ—sin 2φ). тиску на кожну з частин шлюзу, утворену діленням квадрата
53. Обчислити площу поверхні тіла, отриманого обертанням однієї з його діагоналей.
однієї арки циклоїди х=а (t—sin t), у=а(1— cost) біля осі Ох. 69. Обчислити роботу, яка необхідна для того, щоб викачати
54. Арка циклоїди (див. задачу 53) обертається біля осі Оу. воду з напівсферичної судини, діаметр якої дорівнює 20 м.
Обчислити поверхню тіла обертання. 70. Тіло рухається прямолінійно за законом x=ct 3 , де х—довжина
55. Арка циклоїди (див. задачу 53) обертається біля дотичної, шляху, який проходить тіло за час t, c=const. Опір середовища
паралельної осі Ох і яка проходить через вершину. Обчислити пропорційний квадратові швидкості, причому коефіцієнт
поверхню тіла обертання. пропорційності дорівнює k. Знайти роботу, вироблену опором при
пересуванні тіла від точки x=0 до точки х=а.
325 326
71. Обчислити роботу, яку потрібно затратити, щоб викачати випадку сили, яка змінюється за законом Ньютона, можна
рідину щільністю γ з резервуара, що має форму оберненого переписати у вигляді
вершиною донизу конуса, висота якого Н, а радіус основи R. dA=( k/s 2 )ds або dA/ds= k/s 2 (10.1)
72. Дерев'яний поплавець циліндричної форми, площа де робота A=A(s) — невідома функція від переміщення, яка
підстави якого S=4000 см 2 , а висота Н=50 см, плаває на знаходиться за допомогою інтегрування.
поверхні води.
Яку роботу потрібно затратити, щоб витягти поплавець на Рівняння  S dh   2 gh dt можна переписати у вигляді
поверхню? (Питома вага дерева 0,8.) dh 
73. Обчислити силу, з якою вода давить на греблю, що має  2 gh , (10.2)
форму рівнобічної трапеції, верхня основа якої а=6,4м, нижня dt S
b=4,2м, а висота Н = 3 м. де h=h(t) — невідома функція.
74. Знайти осьову складову Р кг повного тиску пари на сферичне Розглянемо ще приклад пружних коливань матеріальної
дно котла. Діаметр циліндричної частини котла D мм, тиск пари в точки маси М біля положення рівноваги (рис. 10.1). Тут невідомим
котлі р кг/см 2 . є закон коливань у=у(t). Приймемо для простоти лінійний закон
75. Кінець вертикального вала радіуса r підтримується пружності, тобто будемо вважати силу пружності прямо
плоским підп'ятником. Вага вала Р розподіляється рівномірно на пропорційною відхиленню точки від положення рівноваги; тоді ця
всю поверхню опори. Обчислити повну роботу сил тертя при сила дорівнює
одному обороті вала. Коефіцієнт тертя μ. F=-ky,
76. Вертикальний вал закінчується п'ятою, що має форму де k — коефіцієнт пружності.
усіченого конуса. Питомий тиск п'яти на підп'ятник сталий і
дорівнює Р. Верхній діаметр п'яти D, нижній d, кут при вершині
конуса 2α. Коефіцієнт тертя μ. Знайти роботу сил тертя за один
оборот вала.
Модуль 10
Диференційні рівняння
Рис. 10.1.
Диференціальні рівняння різних порядків Відповідно до другого закону Ньютона, якщо інших сил немає,
одержимо
Диференціальне рівняння — це рівняння, яке зв'язує дві або більше M(d2 y/dt 2 )=F=-ky, (10.3)
функціонально залежні одна від одної величини і їхні диференціали звідки диференціальне рівняння для закону коливань здобуває
або, що рівнозначно , похідні. Задача про складання і розв’язання вигляд
(як говорять, інтегрування) таких рівнянь часто виникає у фізиці і M(d2 y/dt 2 )+ky=0 (10.4)
техніці. В усіх випадках при доведені диференціального рівняння у
10.1 Загальні поняття фізиці або техніці береться за основу деякий загальний фізичний
1. Приклади. Найпростіші диференціальні рівняння вже або який-небудь інший закон, що має диференціальний характер
зустрічалися в нашому курсі. Наприклад, рівняння dA=F(s)ds у (диференціальний закон), тобто такий, який зв’язує нескінченно
малі зміни величин, які розглядаються. Після інтегрування
327 328
рівняння виходить інтегрувальний закон, що зв'язує кінцеві Це — загальний розв’язок рівняння (10.6); він включає
значення цих величин. Доведення основних диференці альних довільну сталу С і є записом усього різноманіття розв’язок.
рівнянь у тій або іншій області знання — дуже відповідальна Придаючи довільній сталій конкретне числове значення, ми
справа, тому що те або інше їхнє формулювання в значній мірі одержимо конкретні, часткові розв’язки рівняння (10.6):
визначають подальший хід розвитку цієї області. Математична
зрілість фізика або інженера багато в чому характеризується тим,
x3 x3 x3 2
y , y  6, y  і т.д.
наскільки правильно він може математично формулювати 3 3 3 3
основні задачі в обраній їм області. У загальному випадку (10.5) розв’язок знаходиться в
2. Основні означення. Найчастіше диференціальне рівняння результаті п послідовних інтегрувань, так що загальний розв’язок
виходить як рівняння, яке зв'язує аргумент або аргументи, рівняння п-го порядку містить п довільних сталих, тобто має
невідому функцію (або функції) і її похідні; навіть якщо спочатку вигляд
було співвідношення між диференціалами, то можна перейти до y=y(x; C 1 ,C2 ,…, C n ). (10.8)
співвідношення між похідними (див. формули (10.1)). Якщо Особливо часто загальний розв’язок виходить у неявній формі:
шукана функція залежить від одного аргументу, як у прикладах Ф(y, x; C1 ,C 2 ,…, Cn )=0. (10.9)
п.1, то диференціальне рівняння називається звичайним; у Співвідношення (10.8) і (10.9) називаються також загальними
протилежному випадку воно називається рівнянням з частковими інтегралами рівняння (10.5). Часткові розв’язки виходять, якщо
похідними. У цьому модулі будуть розглядатися тільки звичайні придати кожній довільній сталій C 1, С 2 , . . ., С п конкретне числове
диференціальні рівняння. значення. Графік кожного часткового розв’язка називається
Найвищий порядок похідної від шуканої функції, яка інтегральною лінією диференціального рівняння, яке
входить у рівняння, називається порядком цього рівняння. Так, розглядається. Рівняння цієї лінії — це рівняння (10.8) і (10.9) з
рівняння (10.1) і (10.2) — першого порядку, тоді як рівняння (10.4) конкретними С. Щоб із загального розв’язка виділити один
має другий порядок. У загальному випадку рівняння п -го порядку частковий, потрібно, крім диференціального рівняння, поставити
має вигляд деякі додаткові умови. Найчастіше ставляться початкові умови,
F(x, y, y′, y′′,…,y (n))=0, (10.5) які при дослідженні процесу, який розвивається в часі, є
де у=у(х) — шукана функція. Зазвичай, при цьому функція F може математичним записом початкового стану процесу.
фактично залежати не від усіх виписаних величин: наприклад, Наприклад, при розгляді процесу коливань у п. 1 з фізичних
рівняння (10.4) не включає незалежну змінну і похідну першого міркувань ясно, що конкретне коливання цілком визначається,
порядку. якщо задані початкове відхилення і початкова швидкість коливної
Розв’язанням диференціального рівняння називається функція, точки. Тому початкові умови для рівняння (10.5) мають вигляд
яка, при підстановці її в це рівняння, обертає його в тотожність. при t=t0 задано y=y0 і (dy/dt)=v0 . (10.10)
Уже на найпростіших прикладах легко переконатися в тім, що У загальному випадку для рівняння (10.5) початкові умови
диференціальйне рівняння має нескінченну кількість розв’язків. мають такий вигляд:
Наприклад, з найпростішого рівняння при x=x 0 задано y=y 0 , y′=(y′) 0 ,…,y (n-1) = y (n-1) 0 . (10.11)
y′=x 2 , y= y(x), (10.6) Так як загальний розв’язок (10.9) містить п довільних сталих, то
відразу знайдемо за допомогою інтегрування накладених п співвідношень саме досить, у всякому разі
принципово, для знаходження цих сталих і тим самим для
x3 знаходження часткового розв’язка. І фізично природно, що якщо
y C . (10.7) відомі диференціальний закон, який керує розвитком процесу, а
3 також початковий стан цього пр оцесу, то сам процес є цілком
визначеним.
329 330
бачимо, що інтегральні лінії рівняння (10.13) повинні проходити

Для рівняння першого порядку (10.6) умова (10.11) означає, так, щоб у кожній своїй точці «йти уздовж поля», тобто
що при деякому значенні х=х 0 повинно бути задане значення дотикатися до відрізка, проведеного в цій точці.
у=у 0 . Нехай, наприклад, потрібно, щоб у(1)=2. Тоді з (10.7) Отже, рівняння (10.13) задає на площині поле напрямлень. З
одержуємо 2=(1 3 )/3+C, С=5/3, тобто шуканий частковий іншого боку, початкова умова (10.14) задає на площині точку
розв’язок має вигляд М 0 (х 0 ; у 0 ), через яку повинна пройти шукана інтегральна лінія.
Геометрично ясно (рис. 10.3), що цим інтегральна лінія цілком
x3  5 визначається. Іншими словами, рівняння (10.13) при
y .
3 початковій умові (10.14) має цілком визначений, єдиний
Задача про знаходження часткового розв’язка диференціального розв’язок.
рівняння при заданій початковій умові називається задачею Коші.
Як ми побачимо в п. 7, деякі диференціальні рівняння, крім
часткових розв’язок, які входять до складу загального, мають
додатково особливі розв’язки, які не входять у цей склад.
10. 2. Рівняння першого порядку

3. Геометричний зміст. Загальний вигляд диференціального
рівняння першого порядку такий:
F(x, y, y′)=0 , (10.12)
де у=у(х)— невідома функція. Будемо спочатку для простоти Рис. 10.2. Рис. 10.3.
вважати, що рівняння може бути розв’язано відносно похідної
від шуканої функції, тобто має вигляд Більш докладне дослідження, проведене Коші, показало, що
y′=f (x, y). (10.13) для цього досить, щоб у точці М 0 функція f була безперервна, а її
Початкова умова для рівняння (10.12) згідно п. 2 така: похідна ∂f/∂y - кінцева. (Випадки порушення умов цієї теореми
при х=х 0 задано у=у 0 . (10.14) Коші будуть розглянуті в п. 7.)
Щоб придати геометричний зміст рівнянню (10.13), Приведені міркування добре ілюструються на відомому
розглянемо площину х, у ; тоді кожний частковий розв’язок буде досвіді з залізними обпилюваннями, поміщеними в магнітне поле.
зображено у вигляді лінії (інтегральної лінії) на цій площині, але Самі обпилювання утворять поле напрямлень, а інтегральними
ці лінії нам поки невідомі. Однак, узявши будь-яку точку М(х; у) лініями цього поля служать так називані магнітні силові лінії.
на площині, можна обчислити значення f(x, у), яке у силу З'ясований нами геометричний зміст рівняння (10.13) дає
рівняння (10.13) повинно дорівнювати кутовому коефіцієнтові можливість приблизно графічно будувати інтегральні лінії цього
дотичної до шуканої лінії в точці М, якщо ця лінія пройде через рівняння. Для цього треба зобразити поле напрямлень по
можливості в більшому числі точок площини, а потім будувати
М.
лінії, керуючись цими напрямленнями.
Тому можна поступити так: у кожній точці М(х; у) площини
При побудові поля на практиці зручніше не вибирати довільно
уявимо собі проведеним маленький відрізок з кутовим точки на площині, а будувати ізокліни, тобто лінії, на яких поле
коефіцієнтом tga=f(x, у) (рис.10.2). Звичайно, ми на практиці спрямоване однаково. Їхнє рівняння вийде, якщо праву частину
можемо провести тільки кілька таких відрізків, але теоретично рівняння (10.13) прирівняти константі, тобто написати
треба уявляти собі, що відрізки проведені в кожній точці. f(x, y) = k,
Отримана картина називається полем напрямлень на площині. Ми
де k — кутовий коефіцієнт поля, який відповідає даній ізокліні.
331 332
Розглянемо, наприклад, рівняння у'=х+у . іншими методами, про які у свій час буде сказано. Проте є кілька
Прирівнювання правої частини сталим -2, -3/2 ,-1, -1/2, 0, 1, 2 класів рівнянь, які інтегруються в квадратурах.
дає ізокліни, які у даному прикладі є прямими лініями (х+у= —2 1.Диференційні рівняння з роздільними змінними, уже були
і т.д.), які зображені на рис. 10.4. На кожній з цих ізоклін розглянуті раніше; вони мають загальний вигляд
штрихами показано напрямлення поля; щоб знайти це dy
напрямлення, можна побудувати прямокутний трикутник PQR з
 f ( x) ( y ) (10.15)
dx
основою PQ=1, паралельною осі х, і висотою QR=k, тоді сторона і загальне розв’язання
PR піде саме по необхідному напрямленню. На основі цих
напрямлень на рис. 10.4 нанесено також кілька інтегральних dy
ліній. Видно, що однією з таких ліній служить пряма   ( y)   f ( x) dx  C . (10.16)
х+у =—1, Ми написали в правій частині довільну сталу С , щоб
підкреслити, що вона входить у загальне розв’язання. Як бачимо,
рівняння (10.15) проінтегровано в квадратурах формулою (10.16).
Розглянемо, наприклад, найпростіше рівняння
dy
 2 xy .
dx
Розділяючи змінні й інтегруючи, одержимо
dy 2 2
 2 x dx , ln | y | x 2  C , | y | e x  C , y   eC e x . (10.17)
y
Відповідь зручніше записати в іншій формі, якщо помітити, що
± е С також являє собою довільну сталу, тобто у=Се х ; звичайно,
тут С вже інша, ніж у формулі (10.17).
Щоб уникнути такої зміни позначень, можна було при
інтегруванні в (10.17) написати, маючи на увазі подальше
Рис. 10.4. потенціювання,
PR — напрямлення поля.
ln | y | x 2  ln C ,
а також що геометричним місцем найнижчих точок на так як ln С — теж довільна стала. Після потенціювання одержимо
інтегральних лініях служить пряма х+у=0. У загальному випадку 2 2 2
(10.13) для знаходження геометричного місця найнижчих або

| y | Ce x , y   Ce x , y  Ce x ;
найвищих точок на інтегральних лініях треба побудувати ізокліну знак можна включити в С , тобто в останній формулі
f (х,у)=0. вважати С будь-якого знака. Ми будемо так робити без
4. Типи рівнянь, які інтегруються. Диференційне особливого попередження.
рівняння вважається проінтегрованим у квадратурах, якщо його Аналогічно (10.16) будується загальне розв’язання рівняння
загальне розв’язання отримано в явній або неявній формі, яка P( x)Q ( y ) dx  R( x ) S ( y ) dy  0 ,
може містити ще не узяті інтеграли від відомих функцій; як яке також є рівнянням з роздільними змінними.
бути з такими інтегралами— учить інтегральне числення. На 2. Рівняння, яке є однорідне відносно аргументу і шуканої
жаль, багато яких навіть дуже простих рівнянь неможливо функції. Так називається рівняння вигляду (10.12), якщо його ліва
проінтегрувати у квадратурах і їх приходиться досліджувати
333 334
частина являє собою однорідну функцію відносно х і у , які Якщо це рівняння розділити на а(х), вийде
розглядаються як незалежні змінні, тобто якщо у′+р(х)y=f(х), (10.19)
F (tx, ty , y)  t k F ( x, y, y) b
де p  , f   .
c
Тоді рівняння (10.12) можна переписати у вигляді a a
y Рівняння (10.19) називається лінійним неоднорідним через
   y 
F  x  1, x  , y   0, x k F 1, , y   0, наявність у ньому неоднорідного члена f(x). Щоб розв’язати це
 x   x  рівняння, напишемо спочатку допоміжне однорідне рівняння,
 y  відкинувши неоднорідний член і змінивши позначення шуканої
тобто F 1, , y   0 . функції:
 x  z′+р(х)z=0. (10.20)
Розв’язуючи останнє рівняння відносно у', одержимо У рівнянні (10.20) змінні розділяються:
 y dz dz
y     . (10.18)   p( x) z ,   p( x )dx, ln | z |   p( x)dx  ln C ,
x dx z
Це рівняння інтегрується за допомогою підстановки
y

z  C exp   p ( x)dx  Cz1  (10.21)
 u , y  ux , y  ux  u , де z 1 виходить з z при С=1, тобто z 1 є часткове розв’язання
x рівняння (10.20).
де и=и(х)— нова, замість у , шукана функція. Підставляючи в Знайшовши z1 , шукаємо розв’язання рівняння (10.19) у вигляді
(10.18), одержимо y=φ(х)z1 , (10.22)
du du dx де z 1 те ж, що у формулі (10.21), а φ(х) — поки невідома функція.
ux  u   (u ) , x   (u )  u ,  ,
Така заміна колишньої довільної сталої з формули (10.21) на
dx  (u )  u x
функцію у формулі (10.22) називається варіацією довільної
тобто змінні розділилися; тепер треба виконати інтегрування і
сталої.
перейти від и назад до у . З формули (10.22) одержимо, підставляючи в рівняння
Для інтегрування більш загального, ніж (10.18), рівняння (10.19),
dy  ax  by  c  φ′z 1 +φz′ 1 +pφz 1 =f, φ′z 1 +φ(z′1 +pz 1 )=f.
    , Так як z 1 задовольняє рівнянню (10.20), то остання дужка
dx  mx  ny  p  дорівнює нулеві, тобто
де двочлени
ax+by і mx+ny f ( x) f ( x)
 ( x)  ,  ( x)   dx  C ,
не пропорційні один одному, роблять підстановку z1 ( x) z1 ( x )
х=х 1 +α , у=у 1 +β , f ( x)
де α і β підбираються так, щоб після підстановки в чисельнику і y  z1 ( x)  dx  Cz1 ( x) .
знаменнику останнього дробу не залишилося вільних членів; z1 ( x )
потім замінюють y1 /x 1 =и . Це — загальне розв’язання рівняння (10.19). Перший доданок
3. Лінійні рівняння. Так називаються рівнянні вигляду виходить при С=0 і, таким чином, являє собою часткове
(10.12), які лінійні відносно шуканої функції і її похідної, тобто розв’язання того ж рівняння.
рівняння вигляду Отже, загальне розв’язання лінійного неоднорідного рівняння
a(x)у′+b(х)y+с(х)=0. (10.19) дорівнює сумі деякого його часткового розв’язання і
335 336
загального розв’язання відповідного однорідного рівняння (10.20), характерно, що якщо придавати х значення, які утворюють
отриманого відкиданням неоднорідного члена. У п. 15 ми арифметичну прогресію з різницею Δх , то відповідні значення у
побачимо, що цією властивістю володіють лінійні рівняння будь - kΔх
утворюють геометричну прогресію зі знаменником e . Легко
якого вигляду. знайти, яке повинно бути Δх , щоб у мінявся (збільшувався або
Рівняння зменшувався) щораз удвічі. Для цього повинно бути
y′+p(x)y=f(х)y′′
називається рівнянням Бернуллі. Воно приводиться до
ln 2
kx  ln 2, тобто x  . (10.25)
лінійного, якщо розділити обидві частини на у" і зробити заміну k
y 1-п =u Якщо k>0, то формула (10.25) показує експонентне наростання
Є ще декілька мало розповсюджених типів рівнянь, які величини у . Так вийде, наприклад, при дослідженні процесу
інтегруються в квадратурах. Крім того, окремі рівняння, що не розмноження бактерій у живильному середовищі поки їх там
належать до визначених типів, іноді вдається проінтегрувати у не занадто багато. Приймемо, що усі вони розмножуються більш-
результаті вдало підібраної підстановки . У той же час більшість менш незалежно одні від одних; так називаний закон
рівнянь не інтегрується в квадратурах. Наприклад, не органічного росту, характерний для всіляких ланцюгових реакцій.
інтегрується в загальному випадку досить розповсюджене Тоді одержуємо, що швидкість наростання кількості и цих
рівняння Ріккаті
бактерій, яка вимірюється в якихось одиницях, пропорційна цій
y′=y 2 +f(х) кількості, тобто
і багато інших простих рівнянь.
du
5. Рівняння для експоненти. Зупинимося на дуже  ku; u  u0 e k ( t  t 0 ) .
простому, але вкрай важливому рівнянні dt
dy Аналогічно досліджується задача про безперервне наростання
 ky ( k=const). (10.23) внеску в ощадкасі й інші подібні задачі.
dx Якщо k<0 , то формула (10.24) показує експонентне убування
Воно означає, що швидкість зміни величини у , узята стосовно
величини у . Так вийде, наприклад, при дослідженні процесу
величини х , пропорційна поточному значенню у . Така радіоактивного розпаду. Якщо прийняти, що різні ділянки
пропорційність з k>0, якщо у зростає, і з k<0, якщо у убуває (ми розпадаються незалежно одна від одної, то одержуємо, що
для простоти вважаємо, що у>0 ), часто приймається в першому швидкість убування маси т , яка ще не розпалась, радіоактивної
наближенні при дослідженні багатьох процесів, а іноді вона речовини пропорційна поточному значенню цієї маси, тобто
виправдується з великою точністю.
dm
У рівнянні (10.23) розділяються змінні, звідки   pm; m  m0e  p (t  t 0 ) .
dy dt
 k dx , ln | y | kx  ln C , y  Ce kx Відзначимо, зокрема, що в силу формули (10.25) за час
y ln 2
Якщо є також початкова умова t 
y(x 0 )=y 0 , p
то одержуємо значення т зменшується наполовину; це — період
y0  Ce kx 0
, C  y 0e
 kx 0
, тобто y  y 0e .
k ( x  x0 )
(10.24) напіврозпаду. Так, для радію він приблизно дорівнює 1,8·103
років; іншими словами, якби запаси радію не поповнювалися, то
Отже, розв’язання рівняння (10.23) являє собою через 1,8·10 3 років залишилася би половина початкового запасу,
експоненту, тобто показникову функцію. Для розв’язання ще через 1,8·10 3 років - чверть початкового запасу і т.д.
337 338
Аналогічно досліджуються убування атмосферного тиску з помітити, що в процесі встановлення струму, при t→∞ ,
висотою, процес розрядки конденсатора через опір і багато інших буде (di/dt)→0, і тому в границі
задач. Іноді розглянуте рівняння можна більш-менш просто
u
перетворити до вигляду (10.23). Наприклад, при включенні сталої Ri  u, i ,
напруги и у ланцюг,який володіє опором R і індуктивністю L , R
струм I задовольняє рівнянню тобто коли струм практично установився, уся напруга
витрачається тільки на опір R. Відхилення струму від
di
L  Ri  u. (10.26) граничного значення зменшується в два рази за час
dt ln 2 L
Це — лінійне неоднорідне рівняння, яке можна   ln 2.
проінтегрувати (розв’язати) по методу п. 4. Але простіше R R
перетворити рівняння так: L
 u Те, що у формулі (10.24) у основі виходить саме число е , і є
d i   основна причина значення цієї константи в математиці і її
di  u  R    R i  u , додатках.
L   Ri  u   R  i  ,  
dt  R dt L R 6. Інтегрування повного диференціала. Диференціальні
звідки рівняння першого порядку часто розглядають замість форми
R R (10.13) у симетричній формі
u  u   (t  t 0 ) u  u   (t  t 0 ) Р(х,у)dx+ Q(x,y)dy=0, (10.28)
i   i0  e L , i    i0  e L
R  R R  R де Р(х,у) і Q(x,y) — задані функції, а функціональна залежність
Особливо просто вийде, якщо в початковий момент, за між х і у невідома. Легко перейти від однієї форми до іншої:
який ми приймемо t=0 , струму в ланцюзі не було. Тоді t 0 =0, i 0 =0 наприклад, щоб перейти від (10.28) до форми (10.13), треба
і обидві частини (10.28) розділити на Qdx , а потім перенести P/Q
R у праву частину.
u  t
i 1  e L  . (10.27) Форма (10.28) має перевагу в тих випадках, коли змінні х і у
R  
 більш-менш рівноправні і заздалегідь не потрібно, щоб саме у
Графік отриманої залежності показано на рис. 10.5. вважався функцією х , а не навпаки.
В окремому випадку, коли ліва частина рівняння (10.28) являє
собою повний диференціал деякої функції, тобто
Рdx+ Qdy≡du(x,y), (10.29)
це рівняння (10.28) легко проінтегрувати . Дійсно, тоді його
можна переписати у вигляді du=0 і, інтегруючи, одержимо
загальне розв’язання
u(х,у)=C, (10.30)
Рис. 10.5. де С - як завжди, довільна стала.
Питання про те, коли існує така функція u(х, у), було
Ми бачимо, що струм при t→∞ экспоненціально розглянуто раніше. У даному випадку залежності від z немає і
наближається до граничного стаціонарного значення u/R . Це R≡0 , так що з умов (9.121) залишається тільки одна:
ж значення легко знайти із самого рівняння (10.26), якщо
339 340
P Q Отже, загальне розв’язання рівняння (10.32) має вигляд

 . (10.31)
y x x3 y4
 x2 y  C.
Ця умова необхідна і достатня для того, щоб ліва частина 3 4
рівняння (10.28) була повним диференціалом. При цьому функція Проведемо аналогічне дослідження рівняння
и(х,у) будується по формулі (9.119), де, зазвичай, під знаком y dx x dy
інтеграла повинно бути відкинуто останній доданок. Як указано в  2 2
 2 0, (10.35)
модулі 9 п. 24, якщо область багатозв’язна , то функція и вийде,
x y x  y2
узагалі то, багатозначною. Однак формула (10.30) і в такому яке, утім, легко проінтегрувати безпосередньо, так як змінні в
випадку дає загальне розв’язання рівняння (10.28). ньому розділяються. Це рівняння приходиться розглядати на всій
Розглянемо, наприклад, рівняння площині, за винятком початку координат, як говорять, на
(x2 +2xy)dx+(x 2 -y 3 )dy=0. (10.32) площині з виколотим початком координат, так як при х=0, у=0
Тут обидва коефіцієнти, Р і Q , мають розрив. Така область, як
зазначено в модулі п. 24, неоднозв’язна ( двозв’язна).
P  ( x 2  2 xy ) Q  ( x 2  y 3 )
  2 x,   2 x, Для рівняння (10.35) умова (10.31) також виконується . Для
y dy x dx побудови функції и по формулі (9.119) виберемо точку М 0 де
тобто умову (10.31) виконано. Для побудови функції и завгодно, але, зазвичай, не на початку координ ат, наприклад
по формулі (9.119) виберемо для визначеності точку М 0 М 0 (1; 0). Провівши викладення, аналогічні (10.33), (10.34), і
на початку координат, а шлях, що з'єднує М 0 з поточною вважаючи спочатку, що х>0 , одержимо и=arctg(y/x). Ця ж
точкою М (х; у), - як на рис. 10.6. Одержуємо функція задовольняє співвідношенню (10.29) і при х<0; однак
u ( x, y )  2
 2 xy )dx  ( x 2  y 3 )dy ]  2
 2 xy )dx  ( x 2  y 3 )dy ]  якщо її розглянути у всій площині х, у , то вона буде мати розрив
 [( x
M 0M
 [( x
M 0M  на прямій х=0. Щоб позбутися від нього, можна покласти
2 2 3 y
  [( x  2 xy ) dx  ( x  y )dy ]. (10.33) u  Arctg   (полярному куту).
M M x
Правда, ця функція неоднозначна: навіть якщо в деякій точці
М≠0 вибрати яке-небудь одне значення φ , а потім змусити М
обійти навколо початку координат, то φ одержить приріст 2π .
Проте загальне розв’язання рівняння (10.35) має вигляд
y y
Arctg  C , тобто  tg C  C1 , y  C1 x ,
x x
де C 1 — довільна стала; геометрично одержуємо сімейство
всіляких прямих, що проходять через початок координат.
Рис. 10.6. Буває так, що для рівняння (10.28) умова (10.31) не виконана,
У першому інтегралі треба покласти у=0, dy=0 , тоді тобто ліва частина цього рівняння не є повним диференціалом,
як у другому вважати х=const, dx=0. Звідси але стає їм після помноження на деякий відомий
x y множник. Наприклад, ліва частина рівняння
x3 2 y4 -ydx+xdy=0
u ( x, y )   x 2dx   ( x 2  y 3 )dy  x y  .
0 0
3 4
341 342
не задовольняє умові (10.31), але починає задовольняти після

помноження обох частин на множник
1
x  y2
2
див. (10.35)). Такий множник називається інтегруючим

множником для розглянутого рівняння (10.28). Ніяких загальних
способів для його знаходження немає; інтегруючий множник
використовується в деяких теоретичних дослідженнях.
7. Особливі точки й особливі розв’язання. Буває, що для
Рис. 10.7.
рівняння, записаного у формі
Сама вісь х також є інтегральною лінією; вона отримується в
y′= f(х,у) (10.36)
границі при С→∞. Як бачимо, у даному випадку через кожну
(див. рівняння (10.13)) або
точку верхньої напівплощини проходить єдина інтегральна лінія.
Р(х,у)dx+ Q(x,y)dy=0, (10.37)
На даному прикладі видно також, що розв’язання у(х)
(див. рівняння (10.28)), через деякі точки на площині х, у
може існувати не на всій осі х, а лише на деякій її частині — у
проходить більш однієї інтегральної лінії або не проходить ні
однієї такої лінії. Ці точки називаються особливими точками для даному прикладі на інтервалі — ∞ < х < С.
рівняння ,яке розглядається. Вони можуть бути або ізольованими, При α=1 виходить аналогічна одиничність
або заповнювати цілі особливі лінії. (единственность)
Почнемо з дослідження рівняння (10.36) на простому частковому 2. 0<α<1. Тоді розв’язання (10.39) можна записати у
прикладі вигляді
y′=y α (α>0), (10.38) 1 1 1
1  1 1 
причому будемо вважати у≥0 . Рівняння (10.38) легко y  (1   ) ( x  C )  const ( x  C ) . (10.40)
інтегрується: звідки випливає, що якщо х міняється від С до ∞ , то у зростає
dy y1 від нуля до нескінченності. Сімейство інтегральних ліній, яке

 dx,  x  C (  1), ln y  x  C (  1); (10.39) виходить, зображено на рис. 10.8.
y 1
Вісь х і тут є інтегральною лінією, що видно з рівняння
ми написали —С замість +С для зручності подальших (10.38); однак вона не виходить з формули (10.40) ні при якому
міркувань; це несуттєво, тому що сама С може бути будь-якого С . Через кожну точку осі х у даному випадку проходить по дві
знака. Будемо розрізняти два випадки. інтегральні лінії - сама вісь х і крива, тобто одиничність
1. α > 1. Тоді розв’язання (10.39) можна записати у вигляді розв’язання задачі Коші, яке для рівняння першого порядку
1 1 const зводиться до задачі про проведення інтегральної лінії через
y   ,
1 1 1 задану точку площини, у точках осі х порушується.
 1  1  1
(  1) (C  x)
(C  x )
звідки випливає, що якщо х міняється від — ∞ до С , то у зростає
від нуля до нескінченності. Зі зміною константи С графік
зміщується уздовж осі х . Сімейство інтегральних ліній, яке
виходить, зображено на рис. 10.7.
Рис. 10.8
343 344
Чим «провинилися» точки осі х у цьому другому випадку, що dy P( x, y ) dx Q( x, y )

вони стали особливими, можна побачити, обчисливши похідну  або  , (10.42)
від правої частини рівняння (10.38) у цих точках, тобто при у = 0
dx Q( x, y ) dy P ( x, y )
то може бути застосована тільки що згадана теорема Коші про
   
 ( y )   (y  1 ) y 0  0 (при   1);  1 (при   1);   ( при   1) . рівняння (10.36), тобто через кожну точку M 0 (х 0 , у 0 ), у якій
 y  y 0 Q(х 0 ,у 0 )≠0 або Р(х 0 , у 0 )≠0, проходить єдина інтегральна лінія.
Тому для 0<α<1 при підході до осі х поле повертається так (Для застосування теореми Коші досить позначити через f(х,у) ту
швидко, що інтегральні лінії встигають дійти до неї на кінцевій з правих частин (10.42), у якої знаменник не дорівнює нулеві.)
відстані, а не на нескінченності, як на рис. 10.7. Якщо ж
Отже, ми бачимо, що в розглянутому випадку не виконані P(х 0 , у 0 )=0, Q (х 0 , у 0 )=0, (10.43)
умови теореми Коші (п. 3) про існування і одиничність то в точці М 0 (х 0 ; у 0 ) рівняння (10.37) перестає зв'язувати dx і dy,
розв’язання, у якій була потрібна кінцевість похідної ∂f/∂y . І в тобто поле напрямлень у такій точці не визначено. Тому особливі
інших випадках, якщо (∂f/∂y) M перестає бути кінцевою, через точки для рівняння (10.37) визначаються співвідношеннями
0
(10.43).Кілька простих найбільш розповсюджених прикладів
М 0 може, хоч і не обов'язково, пройти більше однієї інтегральної особливих точок разом з їхніми найменуваннями показані на рис.
лінії. Зокрема, якщо ∂f/∂y обертається в нескінченність на 10.9. (Перевірте правильність зазначених там загальних розв’яз ок
деякій лінії (L ) і сама ця лінія є інтегральною, то, як правило, і зображень сімейств інтегральних ліній.)
через кожну точку ( L ) проходить, крім ( L ), ще принаймні одна В усіх цих прикладах особливою точкою служить початок
інтегральна лінія. У цьому випадку ( L) є особливою інтегральною координат. У прикладах а, б і д через особливу точку проходить
лінією, тобто інтегральною лінією, усі точки якої особливі, а нескінченна кількість інтегральних ліній, у прикладі в — дві такі
відповідний розв’язок, графіком якого служить особлива лінії і у прикладі г — ні однієї. Відзначимо, що в прикладах а, б і
інтегральна лінія, називається особливим роз’вязком. Зазвичай, в самі осі координат так само служать інтегральними лініями.
він не входить до складу загального розв’язка, тобто не виходить При інтегруванні рівняння рис. 10.9, д корисно попередньо
з останнього ні при якому значенні довільної сталої. Так, у перейти до полярних координат.
прикладі (10.38) при 0<α<1 вісь х служить особливою 8. Рівняння, які не розв’язані відносно похідної .
інтегральною лінією, а функція у=0 - особливим розв’язком. Рівняння
До особливого розв’язання можна підійти з інших позицій. З F(x,y,y′)=0. (10.44)
рис.10.8 видно, що в даному випадку вісь х служить огинаючою відрізняється від розібраного в п. 3 рівняння (10.13) тим, що в
сімейства інтегральних ліній. Так і в загальному випадку даному випадку у' є неявною функцією х, у . Характерною рисою
огинаюча сімейства інтегральних ліній, якщо вона є, є неявних функцій є те, що вони, узагалі то, багатозначні. Тому
інтегральною лінією, так як вона усюди йде уздовж поля, і в той якщо рівняння (10.44) розв’язати відносно у' (у принципі, так як
же час особливою, тому що через її точки проходять і інші практично це може мати утруднення), то вийде кілька розв’язків:
інтегральні лінії. Тому, якщо удалося знайти загальний розв’язок y′=f1 (x,y), y′=f 2 (x,y),…, y′=f k (x,y) (10.45)
у формі Ф(х,у;С)=0, то для знаходження особливого розв’язка кожен з яких задовольняє рівнянню (10.44).
треба виключити С з рівнянь Кожне з рівнянь (10.45) задає на площині поле напрямлень і
Ф(х,у;С)=0, Ф′С (х,у;С)=0. (10.41) має сімейство інтегральних ліній, які заповнюють площину (п. 3).
Перейдемо тепер до рівняння (10.37), причому для простот и Тому в тій частині площини , де рівняння (10.44) має k розв’язків
припустимо, що функції Р, Q безперервні, а їхні часткові похідні відносно у', воно визначає k полів напрямлень, накладених
першого порядку кінцеві. Так як рівняння (10.37) можна одне на одне, і через кожну точку проходить k інтегральних
переписати у формі
345 346
ліній, тобто початкова умова у(х 0 )=у 0 визначає k розв’язок (див.

рис.10.10, де прийнято k=3 ). Подібно п.7, рівняння (10.44) може мати особливі точки,
особливі лінії й особливі інтегральні лінії. Так як з рівняння
(10.44)
y  F  ( x, y , y)
  y
y Fy ( x, y , y)
то в силу теореми Коші (п.3) такі точки і лінії можуть
з'явитися, тільки якщо поряд з (10.44) має місце рівність
Fy ( x, y , y)  0 (10.46)
(звичайно, якщо F′ y ≠∞).
Зокрема, особливий розв’язок, якщо він є, графік якого є
огинаючою сімейства інтегральних ліній, можна одержати,
виключаючи у' з рівностей (10.44) і (10.46). Інший спосіб
побудови особливого розв’язка заснований на формулах (10.41).
9. Метод попереднього диференціювання. У деяких
випадках рівняння (10.44) удається проінтегрувати після його
попереднього диференціювання. Розглянемо, наприклад, рівняння
x=f(y′), (10.47)
або, як прийнято записувати,
x=f(p) (p=y′). (10.48)
Рис. 10.9. Якщо продиференціювати обидві частини, одержимо
Особливі точки диференційних рівнянь: dx=f′(p)dp
а) вузол: у dx— х du=0, y=Cx; За допомогою цієї рівності і формули
б) вузол: 2у dx — х dy=0, y=Cx 2 ; (dy/dx)=p
в) сідло: y dx+x dy=0, xy=C; знаходимо вираз для dy: dy=pdx=pf′(p)dp ,
г) центр: x dx+y dy=0, x 2 +y 2 =C; звідки
д) фокус: (x+y) dx — (x— y) dy=0, ρ=Ce φ
(у полярних координатах). y=∫pf′(p)dp+C. (10.49)
Рівності (10.48) і (10.49) разом визначають функціональну
залежність між х і у в параметричному вигляді , причому
параметром служить р . Ми одержали загальний розв’язок
рівняння (10.47) у параметричному вигляді. Аналогічно
розв’язується рівняння y=f(у').
Трохи більш складним є рівняння Лагранжа
y=f(у')x+g(у'), тобто y=f(p)x+g(p) (p=y′), (10.50)
яке лінійне відносно х і у , але нелінійне в основному значенні
цього слова (п. 4), Після диференціювання одержуємо
dy=pdx=f′(p)dp x+f(p)dx+g′(p)dp,
Рис. 10.10.
347 348
тобто
[p-f(p)](dx/dp)=f′(p)x+g′(p).
Якщо f(p)≠р, то після поділення на р—f(p) виходить лінійне
рівняння (див. рівняння (10.19)), у якому х розглядається як
функція від р. Після інтегрування цього рівняння одержимо
рівність вигляду х=х(р;С), що разом з (10.50) дасть загальний
розв’язок вихідного рівняння в параметричному вигляді.
В окремому випадку, коли f(p)≡р, рівняння (10.50) називається
рівнянням Клеро ; воно має вигляд
y=xy′+g(y′), Рис. 10.11.
тобто
y=xp+g(p) (p=y′). (10.51) Відповідні інтегральні лінії показані на рис. 10.11.
Попереднє диференціювання дає
p dx=p dx+x dp+g′(p) dp, 10.3. Рівняння вищих порядків і системи рівнянь
тобто 10. Рівняння вищих порядків.
dp[x+g′(p)]=0. (10.52) Загальні поняття, які відносяться до таких рівнянь, були
Прирівнюючи нулеві перший множник, одержимо в силу (10.51) приведені в п.2 (рівняння (10.5), загальний розв’язок (10.8) або
(10.9), початкова умова (10.11)). Утім, як і для першого порядку,
p=C, тобто y=Cx+g(C). (10.53)
Це — загальне розв’язання рівняння (10.51). рівняння порядку п ,зазвичай ,буває простіше досліджувати, якщо
Прирівнюючи нулеві другий множник у лівій частині (10.52), воно задано у формі, обчисленої щодо старшої похідної:
одержимо y (n) =f(x,y,y′,…, y (n-1) ).
x=-g′(p), y=xp+g(p)=-pg′(p)+g(p). (10.54) Зокрема, на цю форму безпосередньо поширюється теорема
Виходить, вийшло ще один, особливий розв’язок рівняння Коші (п.3): початкові значення (10.11) визначають один і тільки
(10.51), визначений в параметричному вигляді. Геометрично один розв’язок, якщо при цих значеннях функція f безперервна і
формула (10.53) задає сімейство прямих , а формули (10.54) — має кінцеві похідні першого порядку по у, у'.....у (п-1).
обгинаючу. Розглянемо питання про інтегрування цих рівнянь у
Наприклад, рівняння y=xy′-y′ 2 квадратурах; у випадку рівнянь вищого порядку інтегрування
має загальний розв’язок вдається довести до кінця ще рідше, ніж для рівнянь першого
y=Cx-C 2 (10.55) порядку. Основним способом формального інтегрування
і особливий розв’язок, графіком якого служить огинаюча нелінійних рівнянь вищого порядку (про лінійні рівняння ми
сімейства прямих (10.55). Для її відшукання продиференціюємо будемо говорити окремо в 10.4) є метод зниження порядку, тобто
по С обидві частини (10.5l), що дасть перехід до рівносильного рівняння нижчого порядку. Як правило,
0=x-2C. чим нижче порядок рівняння, тим воно простіше. Крім того,
буває, що після одного або декількох знижень порядку ми
Виключаючи С із двох останніх формул, одержимо С=x/2 ,
переходимо до рівняння першого порядку одного з типів, які
тобто
2
інтегруються, (п.4); тоді інтегрування вдається довести до кінця.
x  x x2 Розглянемо деякі часткові способи зниження порядку.
y x   .
2  2 4 1. Нехай, наприклад, задано рівняння другого порядку
y′2 +yy′′=0.
349 350
Для його інтегрування помітимо, що ліву частину можна що тоді р' означало б похідну від р по х, а не по у . Тому
переписати у вигляді пишуть
y′2 +yy′′ ≡(yy′)′, d ( y) dp dp dy dp
звідки y     p
dx dx dy dx dy .
(yy′)′=0; yy′=C 1 ; ydy=C1 dx; (y 2 /2)=C 1 x+C2 (загальний
розв’язок). З рівняння (10.58) одержимо
Інше рівняння F(y, p, p(dp/dy))=0,
y′2 -yy′′=0. тобто рівняння першого порядку. Якщо його удасться
легко проінтегрувати аналогічним чином, якщо попередньо проінтегрувати, то ми зможемо знайти загальне розв’язання
розділити обидві частини на у 2 : рівняння (10.58)
 dy dy
y2  yy   y p   ( y; C1 );   ( y; C1 );   x  C2 .
2
 0;   y   0;  C1;
dy
 C1dx; dx  ( y; C1 )
y  y y y 4. Нехай ліва частина рівняння (10.56) однорідна
ln | y | C1 x  ln C2 ; y  C2eC1 x (загальний розв’язок). відносно невідомої функції і її похідних, тобто
2
Як говорять, після ділення на у ми одержали комбінацію, яка
F(x,ty,ty′,ty′′)≡t k F(x,y,y′,y′′). (10.59)
У цьому випадку порядок знижується після підстановки
інтегрується: «точна похідна» прирівняна до нуля.
Аналогічний прийом іноді застосовується і в інших (y′/y)=u=u(x),
прикладах. звідки
Подальші випадки зниження порядку ми будемо для простоти y′=uy, y′′=u′y+uy′=u′y+u·uy′=(u′+u 2 )y,
викладати для рівнянь другого порядку загального вигляду F=(x ,y, yu, y(u′+u 2 ))=0, F=(x ,1, u, u′+u 2 )=0;
F(x,y,y′,y′′)=0. (10.56) в останньому переході ми скористалися властивістю (10.59).
2.Нехай у рівнянні (10.56) не є присутнім у, а тільки похідні Якщо отримане рівняння першого порядку удасться
від нього, тобто ми маємо рівняння вигляду проінтегрувати, то
y
F(x,y′,y′′)=0.   ( x; C1 ); ln | y |   ( x; C1 ) dx  ln C2 ; y  C 2 
(10.57)  ( x;C1 ) dx
u   ( x; C1 ); .
Тоді вводять позначення y
y′=p=p(x) 11. Зв'язок рівнянь вищого порядку із системами рівнянь
і з (10.57) вийде першого порядку. Від рівняння вищого порядку (10.5) завжди
F(x,p,p′)=0, можна перейти до рівносильної системи п рівнянь першого
тобто рівняння першого порядку. Якщо нам повезе й удасться порядку з п невідомими функціями. Для цього треба позначити
його проінтегрувати, то одержимо загальне розв’язання рівняння y=y 1 , y′=y 2 ,…, y (n-1) =y n . (10.60)
(10.57) Тоді в силу рівняння (10.5) можна написати
p=φ(x;C 1 ); y′= φ(x;C1 ); y=∫φ(x;C 1 )dx+C 2 . y1  y2 
3. Нехай у рівнянні (10.56) не є присутнім х , тобто ми 
y2  y3 
маємо рівняння
...................................... (10.61)
F(y,y′,y′′)=0. (10.58)
Тоді також позначають у'=р, але розглядають р як функцію від yn 1  yn 
у . При цьому в (10.58) не можна підставляти просто у"=р′, тому 
F ( x, y1 , y2 ,..., y n , yn )  0
351 352
Система (10.61) має спеціальний вигляд. Загальний y1 =y 1 (x), y 2 =y2 (x), (10.65)
вигляд системи першого порядку, наприклад, із трьох рівнянь із яка обертає ці два рівняння в тотожності. Відповідно до п.11 у
трьома невідомими функціями такий: загальний розв’язок входять дві довільні сталі, тобто він має
F1 ( x, y1 , y 2 , y3 , y1, y 2 , y3 )  0  вигляд
 y1 =y 1 (x;C 1 ,C2 ), y 2 =y 2 (x; C 1 ,C 2 ).
F2 ( x, y1 , y 2 , y3 , y 1, y2 , y3 )  0 ( 10.62)
Система рівнянь (10.64) і її розв’язання (10.65) мають простий
F3 ( x, y1 , y 2 , y3 , y 1, y 2 , y3 )  0  геометричний зміст, для з'ясування якого треба розглянути
Зворотно, із системи (10.62) можна перейти до одного рівняння тривимірний простір х, у 1 , у 2 . Тоді формули (10.65) визначать
(у даному випадку третього порядку) з одною невідомою лінію в параметричному вигляді , причому тут параметром
функцією, наприклад у 1 . Тому загальний розв’язок системи служить сам х (можна дописати рівність х=х ); вона називається
(10.62) містить три довільні сталі: інтегральною лінією системи рівнянь (10.64). Якщо для довільної
у 1 =φ 1 (х; C l, C 2 , C 3 ), у 2 =φ 2 (х; C l, C 2 , C 3 ), у 3 =φ 3 (х; C l, C2 , C 3 ), точки М в просторі (рис. 10.12) обчислити значення правих
Для зазначеного переходу треба кожне з рівнянь (10.62) частин системи (10.64), то ми будемо знати напрямлення
продиференціювати два рази і з отриманих дев'яти рівностей, дотичних до ліній у 1 =у 1 (х) і у 2 =у 2 (х), тобто до проекцій
рахуючи разом з рівностями (10.62), виключити вісім величин інтегральної лінії, і тим самим зможемо довідатися напрямлення
у 2 , y 3 , у'2 , у' 3 , у" 2 , у" 3 , у''′ 2 , у'′' 3 . Після інтегрування виходить дотичної до самої інтегрального лінії, якщо вона проходить через
загальний розв’язок у 1 =φ 1 (х; C l, C 2 , C 3 ), з якого у 2 і у 3 М.
знаходяться вже без інтегрувань на основі згаданих рівностей.
Систему рівнянь будь-якого порядку можна перетворити в
систему рівнянь першого порядку за допомогою позначень,
аналогічних (10.60). Наприклад, система двох рівнянь третього
порядку щодо однієї невідомої функції і другого порядку щодо
іншої, еквівалентна системі з п'яти рівнянь першого порядку з
п'ятьма невідомими функціями; загальний розв’язок в цьому
прикладі містить п'ять довільних сталих.
12. Геометричний зміст системи рівнянь першого
порядку.
Розглянемо для простоти випадок системи з двох рівнянь
першого порядку з двома невідомими функціями у 1 (х) і у2 (х): Рис. 10.12.
F1 ( x, y1 , y 2 , y 1, y 2 )  0  (L) — інтегральна лінія.
 ( 10.63)
F2 ( x, y1 , y 2 , y 1, y2 )  0 Виходить, система (10.64) задає поле напрямлень у просторі х,
Якщо цю систему до інтегрування удасться розв’язати у 1 , у 2 , а інтегральна лінія — це лінія, яка у кожній своїй точці іде
відносно у' і у'2 , то вона прийме більш простий вигляд «уздовж поля», тобто лінія, у кожній точці якої дотична має
y1  f1 ( x, y1 , y 2 )  напрямлення, яке задано цим полем (порівн. з п. 3).
 (10.64) У системі (10.64) змінні у1 і у 2 рівноправні, а змінна х має
y 2  f 2 ( x, y1 , y2 )
інше значення. Буває, що всі три змінні рівноправні, так що
тоді говорять, що система записана в нормальній формі. кожну з них можна прийняти за незалежну; тоді систему
Розв’язком системи (10.63) або, що те ж саме, (10.64) рівнянь воліють записувати в симетричній формі, наприклад,
називається, звичайно, пара функцій
353 354
dx dy dz праві частини системи (10.67) безперервні, а їхні похідні по

  . (10.66)
P ( x, y, z ) Q ( x, y , z ) R ( x, y , z ) змінним y l, у 2 ,... , уп кінцеві.
Геометричний зміст системи (10.67), розв’язання (10.68) і
Від форми (10.66) легко перейти до форми (10.64) і навпаки.
Геометричний зміст системи (10.66) аналогічний умов (10.69) — це відповідно поле напрямлень, інтегральна лінія
описаному вище. Так як вектор і точка, через яку повинна пройти ця лінія в (п+1)- мірному
dr=dxi+dyj+dzk просторі х, у 1, у 2 , ..., у п .
у будь-якій заданій точці М (х; у; z ) у силу співвідношень Якщо праві частини системи (10.67) не містять незалежної
(10.66) повинний бути паралельний відомому векторові змінної х , то ця система називається автономною; виявляється,
Pi+Qj+Rk що її розв’язання зручніше розглядати в п -мірному просторі у 1 ,
то задача про інтегрування системи (10.66) - це задача про y 2 , ... , y п , який називають фазовим простором. Ми обмежимося
побудову ліній у просторі, які мають у кожній своїй точці задане для простоти випадком п=2 , будемо позначати незалежну змінну
напрямлення. З геометричного змісту системи (10.64) випливає, буквою t і тлумачити її як час, а шукані функції замість у 1 , y 2
що для однозначного визначення інтегральної лінії треба задати будемо позначати х, у, так що x=x(t), y=y(t) . Замість (101.67)
точку М 0 (х 0 ; у 10 ; у 20 ) у просторі, через яку ця лінії повинна тоді вийде система рівнянь
пройти. Іншими словами, початкова умова dx dy
y 1 (х 0 )=у10 , y2 (х 0 )=у 20  P ( x, y ),  Q ( x, y ) .
dt dt
однозначно визначає розв’язання системи (10.64). Звичайно, як і
Якщо помножити перше рівняння на i, друге — на j, а
в п.7, і тут можливі особливі точки й особливі лінії, які
потім зробити почлене додавання, ми одержимо векторне
розпізнаються в загальному подібно п.7. Зокрема, для системи
диференціальне рівняння
(10.66) особою точкою є всяка точка, у якій усі три
знаменники обертаються в нуль, тобто вектор dr
 A(x,y) (=A(r)) (10.70)
Pi+Qj+Rk dt
обертається в нуль-вектор, який не має визначеного напрямлення. де
Система першого порядку в нормальній формі з будь- A=P(x,y)i+Q(x,y)j
яким числом рівнянь має загальний вигляд - задане векторне поле на фазовій площині х, у. Так як dr/dt —
y1  f1 ( x, y1 , y 2 ,..., yn )  це вектор швидкості , то на площині х, у виявляється
y2  f 2 ( x, y1 , y2 ,..., y n )  (10.67)
заданим поле швидкостей, а розв’язання
 r(t)=x(t)i+y(t)j
..................................... визначає закон руху точки на площині, при якому ця точка в
yn  f n ( x, y1 , y2 ,..., y n )  кожнім своєму положенні має швидкість, задану для цього
Розв’язання її — це система функцій положення. Дещо вільно можна уявляти собі, що розв’язання
(10.70) задає на фазовій площині потік рідини, а розв’язанням
y1 =y 1 (x), y 2 =y2 (x),…, y n =y n (x). ( 10.68)
відповідають закони руху часток цієї рідини. Автономність
Загальне розв’язання містить п довільних сталих.
рівняння (10.70) означає, що розглянутий потік стаціонарний, а
Для однозначного визначення часткового розв’яз ка можна
тому різні траєкторії не мають одна з одною загальних точок.
задати початкову умову
Запишемо, наприклад, рівняння (10.4) у вигляді
y 1 (х 0 )=у10 ; y 2 (х 0 )=у20 ,…, y n (х 0 )=уn0 . (10.69) автономної системи першого порядку
Коші довів, що умовам (10.69) задовольняє рівно один розв’язок
dy dv (10.71)
системи (10.67), якщо при значеннях х=х 0 , у1 =у 10 , ..., уп =у п0  v, M   ky;
dt dt
355 356
тут у і v -координата і швидкість коливної точки. У курсі проінтегрувати, тобто знайти у 1 (х) і у 2 (х), то у 3 (х) можна буде
фізики виводиться вираз для повної енергії коливної точки знайти без інтегрувань з рівності (10.73).
Mv 2 ky 2 Аналогічним чином знання двох незалежних перших
E  . (10.72) інтегралів дозволяє понизити число рівнянь на два, а три
2 2 незалежних перших інтеграли (тобто таких, що жоден з них не
При вільних коливаннях без тертя енергія повинна є наслідком інших)
зберігатися. І дійсно, у силу (10.71)
1 ( x, y1 , y 2 , y3 ;C 1)  0 
dE dv dv 
 Mv  ky   kyv  kyv  0;  2 ( x, y1 , y 2 , y3 ;C 2 )  0
dt dt dt
це - математичне доведення закону збереження енергії в даному  3 ( x, y1 , y 2 , y3 ;C 3 )  0 
прикладі. Таким чином, Е = const для будь-якого розв’язання дають загальне розв’язання системи (10.62), записане в неявній
системи (10.71), тобто рух у фазовій площині у, v відбувається по формі.
еліпсах, причому різним еліпсам відповідають коливання навколо Іноді перші інтеграли вдається знайти, виводячи з заданих
положення рівноваги з різною амплітудою (рис. 10.13). рівнянь системи комбінації, які інтегруються. Наприклад, для
системи
y  y  z 

z   y  z 
легко одержати таку комбінацію:
yy  zz   y ( y  z )  z ( y  z )  y 2  z 2
тобто
1 2
 

y  z2  y2  z2,

d y2  z2   
 2dx, ln y 2  z 2  2 x  ln C
Рис. 10.13.
2 y2  z2
і остаточно маємо перший інтеграл
13. Перші інтеграли. Розглянемо для визначеності систему y 2  z 2  Ce 2 x .
з трьох рівнянь першого порядку вигляду (10.62). Усяке
співвідношення вигляду З нього видно, наприклад, що при х→∞ розв’язання іде в
Ф(х, y l, y2 , y 3 ;C)=0 (10.73) нескінченність, а при х→—∞ розв’язання прагне до нуля; і в
яке зобов'язане тотожно задовольнятися для будь-якого інших випадках буває можливо зробити істотні висновки про
розв’язання системи, називається першим інтегралом цієї поводження розв’язань без повного інтегрування системи. Ще
один перший інтеграл для системи (10.74) можна одержати,
системи рівнянь; тут С — стала, узагалі то, різна для різних
розділивши одне з рівнянь (10.74) на інше.
розв’язань. Знання першого інтеграла дає можливість понизити
У деяких випадках перші інтеграли підказуються
число рівнянь у системі на одиницю: наприклад, якщо з (10.73)
фізичними розуміннями, найчастіше тими або іншими законами
виразити у 3 через все інше і підставити результат у перші два збереження.
рівняння (10.62), то вийде система з двох рівнянь першого
Наприклад, формула (10.72), у якій Е відіграє роль
порядку з двома невідомими функціями у 1 і у 2 . Якщо її
довільної сталої С, служить першим інтегралом системи (10.71).
357 358
Виразивши з нього v через у і підставивши результат у перше у′ =tgφ; 1 + у′ 2 =1+tg2 φ = sec 2 φ; (1+ у′ 2 ) 3/2 =| sec 3 φ| = 1 ,
рівняння (10.71), легко довести інтегрування до кінця cos 3 
Підкреслимо на закінчення, що, як видно з попереднього,
тому
найбільш природно розглядати системи, у яких число рівнянь
дорівнює числу невідомих функцій; такі системи прийнята 1 (***)
y  
називати замкнутими. Якщо рівнянь менше, ніж шуканих R cos 3 
функцій, то система називається незамкнутою (недовизначеною);
Підставляючи тепер у рівняння (*) отримані вирази для у і у" ,
у такої системи надлишкову кількість невідомих функцій можна
будемо мати:
задавати довільно. Найчастіше незамкнутість системи свідчить
про те, що просто не всі необхідні співвідношення виписані. 1
 f ( x, y, tg ),
Якщо рівнянь більше, ніж невідомих функцій, то система R cos 3 
називається перевизначеною; така система, зазвичай, або
суперечлива, тобто не має розв’язок. Перевизначеність системи,
зазвичай, свідчить або про її залежності, тобто про те, що деякі з 1
R 3
. (****)
рівнянь є наслідками інших і тому зайві, або про помилку при її cos   f ( x, y, tg )
складанні.
Звідси видно, що диференціальне рівняння другого порядку
Графічний метод інтегрування диференціального рівняння
визначає величину радіуса кривизни інтегральної лінії, якщо
другого порядку.
З'ясуємо геометричний зміст диференціального рівняння задано координати точки і напрям дотичної в цій точці.
З попереднього випливає спосіб наближеної побудови
другого порядку. Нехай маємо рівняння
інтегральної кривої за допомогою гладкої кривої, складеної з дуг
y′′= f(x,y,y′). (*) кіл. (Крива називається гладкою, якщо вона має дотичну у всіх
Позначимо через φ кут, який дотична до кривої утворить з точках, причому кут нахилу цієї дотичної є безперервна функція
додатним напрямом осі Ох ; тоді від довжини дуги s ).
dy Нехай, наприклад, потрібно знайти розв’язання рівняння (*),
 tg . (**)
dx що задовольняє наступним початковим умовам:
Щоб з'ясувати геометричний зміст другої похідної, згадаємо y x  x0  y0 ; y x x0  y0 .
формулу, яка визначає радіус кривизни кривій у даній точці Через точку М 0 (х 0 ,у 0 ) проведемо промінь М0 Т 0 з кутовим
(1  y 2 ) 3 / 2 y   tg 0  y0 (рис. 10.14).
R . коефіцієнтом
y 
(Дотепер ми завжди вважали радіус кривизни додатним числом,
однак тепер ми будемо вважати радіус кривизни числом, що
може приймати як додатні, так і від’ємні значення: якщо крива
опукла ( у" < 0 ), ми вважаємо радіус кривизни від’ємним (R < 0 ):
якщо крива увігнута (у" > 0 ), — додатним (R> 0)).
Звідси
(1  y 2 ) 3 / 2
y   .
R
Але Рис. 10.14
359 360
З рівняння (****) знайдемо величину R=R 0 . Відкладемо y′x-x 2 -y=0.

відрізок М 0 С 0 , рівний R 0 на перпендикулярі до напрямку М 0 Т 0 , і Його розв’язками будуть усі функції вигляду
˘
з точки С 0 , як з центра, опишемо невелику дугу М 0 М 1 . радіусом y=x2 +Cx,
R 0 . Помітимо при цьому, що якщо R 0 <0, то відрізок М 0 С 0 де С - будь-яке стале. Дійсно, диференціюючи функцію у=х +Сх,
2
потрібно направляти в ту сторону, щоб дуга кола була звернена знаходимо:
опуклістю нагору, а при R 0 >0 — опуклістю вниз .
y′=2x+С.
Нехай, далі, x1 , у 1 — координати точки М 1 , що лежить на
Підставляючи вираз у і у' у вихідне рівняння, одержуємо
побудованій дузі і досить близької до точки М 0 , a tg φ 1 — тотожність
кутовий коефіцієнт дотичної М 1 Т 1 до проведеного кола в точці
М 1 . З рівняння (****) знайдемо відповідній точці М 1 значення (2x+С)x-x 2 -x 2 -Сх=0.
R=R 1 . Проведемо відрізок M 1 C 1 перпендикулярний до М 1 Т 1 , Кожне з рівнянь, розглянутих у прикладах 1 і 2, має незліченну
рівний R1 і з точки C 1 як центра, опишемо дугу М 1 ˘ М 2 радіусом кількість розв’язок.
П р и к л а д 3. Дано рівняння з розділеними змінними:
R 1 . Потім на цій дузі візьмемо близьку до М 1 точку М 2 (х 2 , у 2 ) і
продовжуємо в такий спосіб побудови, поки не одержимо досить x dx+y dy=0.
великий шматок кривої, яка складається з дуг кіл. З попереднього Інтегруючи, отримаємо загальний інтеграл
ясно, що ця крива приблизно є інтегральною лінією, що
проходить через точку М 0 . Очевидно, що побудована крива буде x2 y2
  C1 .
тим ближче до інтегральної кривої, чим менше будуть дуги 2 2
М 0 ˘ М 1 , М 1 ˘М2 , ... Так як ліва частина останнього рівняння неневід’ємна, то і права
частина теж неневід’ємна. Позначивши 2С1 через С2, будемо мати:
. x 2 +y2 =C2
Приклади розв’язання типових задач
Приклад 1. Нехай ми маємо рівняння
d2y
 y0
dx 2
Функція
y=sin x, y=2cos x, y=3sin x-cos x
і взагалі функція вигляду
y=C1 sin x, y=C2 cos x
або
y=C 1 sin x+C2 cos x
є розв’язками даного рівняння при будь-якому виборі сталих С 1, і Рис. 10.15.
С2; у цьому легко переконатися, підставивши зазначені функції в
рівняння. Це - рівняння сімейства концентричних кіл (рис. 10.15) з центром
П р и к л а д 2 . Розглянемо рівняння на початку координат і радіусом С.
361 362
П р и к л а д 4. Дано рівняння П р и к л а д 7. f (ху)=ху— у2 є однорідна функція другого виміру,

dy y так як (λх)(λу)— (λу)2 = λ2 [ху— у2].
 . П р и к л а д 8.
dx x
x2  y 2
Розділяємо змінні dy dx f ( x, y ) 
 xy
y x
є однорідна функція нульового виміру, так як
Інтегруючи, знаходимо (x ) 2  (y ) 2 x 2  y 2
 ,
dy dx (x )( y ) xy
    C,
y x тобто
C f (x, y )  f ( x, y ).
тобто ln | y |  ln | x |  ln | C | або ln | y | ln | |; або
x
f (x, y )  0 f ( x, y ).
звідси отримуємо загальне розв’язання : у=С/х.
dy xy
П р и к л а д 5. Дано рівняння П р и к л а д 9. Дано рівняння  2 .
dx x  y 2
(1  x ) y dx  (1  y ) x dy  0 . Справа стоїть однорідна функція нульового виміру; отже, маємо
Розділяючи змінні, знаходимо однорідне рівняння. Робимо заміну у/х=и; тоді
dy du du u du u3
1 x 1 y 1  1  y  ux; u x ; u x  ; x  .
dx  dy  0;   1 dx    1 dy  0. dx dx dx 1  u 2 dx 1  u 2
x y  x  y 
Розділивши змінні, будемо мати
Інтегруючи, отримуємо
(1  u 2 ) du dx  1 1  dx
ln | x |  x  ln | y |  y  C або ln | xy |  x  y  C ; 3
 ;  3   du  ;
u x u u x
останнє співвідношення є загальним інтегралом цього рівняння. звідси, інтегруючи, отримуємо
Приклади 6-12 на однорідні рівняння. Нагадаємо, що функція
1 1
f(x,y) називається однорідною п -го виміру відносно змінних х і у ,   ln | u | ln | x |  ln | C | або  2  ln | uxC | .
якщо при будь якому справедлива тотожність 2u 2 2u
f (x, y )  n f ( x, y ). Підставляючи и=у/х, одержимо загальний інтеграл вихідного

рівняння:
3 3
П р и к л а д 6. Функція f ( x, y )  3 x  y — однорідна функція x2
першого виміру, так як   ln | Cy | .
2y2
f (x, y )  3 (x )3  (y )3   3 x 3  y 3  f ( x, y ). П р и к л а д 10. Рівняння
363 364
(2x+3y)dx+(x-2y)dy=0, (x2 +y2)dx-2xy dy=0 Інтегруючи, знаходимо:

є однорідними 1
arctg u  ln(1  u 2 )  ln x1  ln C , arctg u  ln(Cx1 1  u 2 )
П р и к л а д 11. Дано рівняння 2
або
dy x  y  3
 . Cx1 1  u 2  e arctg u .
dx x  y  1
Підставляючи сюди у1 /х1 замість и, отримуємо:
Щоб перетворити його в однорідне рівняння, робимо заміну: arctg
y1
2
х=х1 +h, C x 21  y1  e x1
.
у = у1+k. Нарешті, переходячи до змінних х і у, остаточно одержуємо:
Тоді arctg
y 1
dy1 x1  y1  h  k  3 C ( x  2) 2  ( y  1) 2  e x 2
.
 .
dx1 x1  y1  h  k  1 П р и к л а д 12. Рівняння
Розв’язуючи систему двох рівнянь 2x  y  1
h+k-3=0; h-k-1=0, y 
4x  2 y  5
знаходимо: h=2, k=1. уже не можна розв’язати підстановкою x=x1 +h, у=у1 +k, тому що в
У результаті одержуємо однорідне рівняння цьому випадку система рівнянь, яка служить для визначення h і k,
dy1 x1  y1
 , нерозв'язна (тут визначник 2 1 з коефіцієнтів при змінних
dx1 x1  y1 4 2
яке розв’язуємо підстановкою дорівнює нулеві).
Це рівняння можна звести до рівняння зі змінними, що
y1 розділяються заміною: 2x+y=z. Тоді у' =z' — 2 , і рівняння
 u; приводиться до вигляду
x1 z 1
тоді
z  2  ,
2z  5
y1  ux1 ; dy1 du u  x du  1  u , або 5z  9
z  .
 u  x1 ; 1
2z  5
dx1 dx1 dx1 1  u
Розв’язуючи його, знайдемо:
і ми одержуємо рівняння зі змінними, що розділяються
2 7
du 1  u 2 z ln | 5 z  9 | x  C .
x1  . 5 25
dx1 1  u
Розділимо змінні: Так як z=2х+у, то ми одержимо остаточне розв’язання
вихідного рівняння у вигляді
1 u dx
2
du  1 .
1 u x1
365 366
2 7 Для виключення параметра α з рівнянь (*) і (**) помножимо

(2 x  y )  ln | 10 x  5 y  9 | x  C.
5 25 члени першого на cos α , a другого — на sin α і віднімемо з
або 10 y  5 x  7 ln | 10 x  5 y  9 | C1 , першого друге; тоді будемо мати:
x  p cos  .
тобто у вигляді неявної функції у від х.
Підставляючи цей вираз в рівність (**), знайдемо:
Приклад 13. Розглянемо сімейство ліній
y  p sin  .
(x  C)2  y2  R2 ,
Підносячи члени двох останніх рівнянь до квадрату і
де R-стала, С- параметр. складаючи почленно, одержимо:
Це - сімейство кіл радіуса R з центрами на осі Ох. Вочевидь, що це x2  y 2  p2.
сімейство буде мати огинаючими прямі y=R, y=—R (рис. 10.16)
Це - коло. Воно є о г и н а ю ч о ю сімейства (а не геометричним
місцем особливих точок, так як прямі лінії не мають особливих точок)
(рис. 10.17).
Рис. 10.16.
Приклад 14. Знайти огинаючу сімейства кіл
( x  C ) 2  y 2  R 2  0,
залежних від одного параметра С .
Розв’язання. Диференціюючи рівняння сімейства по С ,
одержуємо:
2( x  C )  0.
Виключаючи С з цих двох рівнянь, одержимо рівняння Рис. 10.17.
y 2  R 2  0, y 2  R 2  0, або y   R.
Приклад 16. Знайти особливий розв’язок рівняння
З геометричних міркувань ясно, що отримана пара прямих є
о г и н а ю ч о ю (а не геометричним місцем особливих точок, так як кола, y 2 (1  y 2 )  R 2 . (*)
що входять у сімейство, не мають особливих точок). Розв’язання.
П р и к л а д 15. Знайти огинаючу сімейства прямих: Знайдемо його загальний інтеграл. Розв'яжемо рівняння
x cos  y sin  p  0, відносно у':
(*)
де α — параметр. dy R2  y2
 .
Розв’язання. dx y
Диференціюючи по α дане рівняння сімейства, будемо мати: Розділяючи змінні, одержимо:
 x sin   y cos   0. (**) y dy
 dx.
 R2  y2
367 368
Звідси, інтегруючи, знаходимо загальний інтеграл: Це—астроїда. Однак огинаючою сімейства (а отже, і особливим
(x  C)2  y 2  R 2 . розв’язком) є не вся астроїда, а тільки її ліва половина (так як з
Легко бачити, що сімейство інтегральних ліній представляє собою параметричних рівнянь огинаючої видно, що х≤0 (рис. 10.18).
сімейство кіл радіуса R з центрами на осі абсцис. Огинаючою
сімейства кривих буде пара прямих y=±R.
Функції у=±R задовольняють диференціальному рівнянню (*).
Отже, це є особливий інтеграл.
П р и к л а д 1 7 . Знайти загальний і особливий інтеграли
рівняння
dy
a
dy dx
yx  .
dx  dy 
2
1  
 dx 
Рис. 10.18.
Р озв’язання. Загальний інтеграл одержуємо, заміняючи dDy/dx
на С :
Приклад 18. Дано рівняння
aC
y  xC  .
1 C2 y  xy  2  y  2 . (*)
Для одержання о с о б л и в о г о розв’язка диференціюємо Покла вши у'=р , будем о ма ти:
останнє рівняння по С :
y  xp 2  p 2 .
(**)
a Диференціюючи по х , одержимо:
x  0.
1  C  2 3/ 2
p  p 2  [ 2 xp  2 p]
dp (***)
.
Особливий розв’язок (рівняння огинаючої) виходить у dx
параметричному вигляді (де параметром служить С ):
Знайдемо о с о б л и в і розв’язки. Так як р=р2 при р0 =0 і р 1 =1,
 a то розв’язками будуть лінійні функції (див. (**)):
x  
 
1 C2
3/2
 y=x·0 2 +0 2 , тобто y=0,
 і
y  aC 3
у=х+1

 
1 C2
3/ 2
 Чи будуть ці функції частковими або особливими розв’язками,
Виключивши параметр С, можемо одержати безпосередню ми побачимо, коли з на йдем о зага льний і нтеграл. Для його
залежність між х і у . Підносячи обидві частини кожного пошук у за пишем о рі вняння (***) у вигляді
рівняння до степеня 2/3 і складаючи почленно отримані рівняння, dx 2p 2
знайдемо особливий розв’язое в наступному вигляді: x 2

dp p p 1 p
x2 / 3  y 2 / 3  a 2 / 3.
369 370
і будемо розглядати х як функцію незалежної змінної р . кінця балки L на відстані l від місця закріплення (рис. 10.19). Вагою
Інтегруючи отримане лінійне (відносно х ) рівняння, балки зневажаємо.
знаходим о:
C2
x  1  . (****)
( p  1) 2
Крім р з рівняння (**) і (****),одержимо загальний інтеграл:
y  (C  x  1) 2 .
Особливим інтегралом вихідного рівняння буде:
у=0 , оскільки це розв’язання не виходить із загального ні при Рис. 10.19
якому значенні С . Розглянемо cічення у точці N (х). Згинальний момент щодо січення N
Функція ж у=х+1 є не особливим, а частковим розв’язком; у даному випадку буде дорівнювати
вона виходить із загального розв’язання при С=0. M(x)=(l-x)P.
П р и к л а д 19. Знайти загальний інтеграл рівняння Диференціальне рівняння
y  sin (kx) y''=[(M(x)]/EJ
і частковий розв’язок, що задовольняє початковим умовам прийме вигляд
y x 0  0, yx 0  1 . P
l  x  .
y  
EJ
x
cos kx  1 Початкові умови: при x=0 прогин у дорівнює нулеві і дотична до
y    sin kx dx  C1   C1 ,
0
k вигнутої осі балки збігається з віссю Ох , тобто
x
 cos kx  1 
x
y x 0  0, yx 0  1 .
y     dx   C1dx  C2
0
k  0
Інтегруючи рівняння, знайдемо:
або sin kx x P
x
P  x2  ; P  2 x3 
y   2   C1 x  C 2 .
k k
y 
EJ 0 l  x dx  EJ  lx  
 2
y   lx   . (*)
2EJ  3
Це є загальний інтеграл. Щоб знайти частковий розв’язок, який
задовольняє даним початковим умовам, досить визначити Зокрема, з формули (*) визначається прогин h на кінці балки L :
відповідні значення С 1 і С 2 .
З умови ух=0 =0 знаходимо С 2 =0. З умови у'х=0 =1 знаходимо Pl 3
h  y xl  .
C 1 =l . Таким чином, шукане часткове розв’язання має вигляд 3EJ
sin kx 1  Приклад 21. Розглянемо диференціальне рівняння
y 2
 x  1 .
k k  ланцюгової лінії
2
Диференціальні рівняння розглянутого вигляду зустрічаються в d2y 1  dy 
теорії згинання балок. 2
 1   .
П р и к л а д 20. Балка наглухо закріплена в кінці О і
dx a  dx 
піддається дії зосередженої вертикальної сили Р, прикладеної до
371 372
Покладемо x x
a  a  
a 
dy y  e  e  .
 p; 2 
dx
d 2 y dp П р и к л а д 22. Знайти загальний інтеграл рівняння
тоді  , 5
dx 2 dx 3 y   y 3 .

і ми одержуємо диференціальне рівняння першого порядку щодо Розв’язання. Покладемо

допоміжної функції р від х:
dy
dp 1 p
 1  p2 . dx
dx a розглядаючи р як функцію від у. Тоді
Розділяючи змінні, будемо мати: dp ,
y  p
dp dx dy
 , ми одержуємо рівняння першого порядку для допоміжної функції р
1 p 2 a
5
звідки dp 
3p  y 3.
x 1  a C1
x x
  C1  
 dy
ln( p  1  p 2 )   C1 , p e  e a   Інтегруючи це рівняння, знаходимо:
a 2  
. 2
 2 / 3
Але так як p 2  C1  y 3 або p   C 1 y .
dy ,
p
dx Але
то останнє співвідношення являє собою диференціальне рівняння dy ;
щодо шуканої функції у. Інтегруючи його, одержимо рівняння p
dx
ланцюгової лінії
отже, для визначення у одержуємо рівняння
x 
a   C1  C1  
x dy y1 / 3dy
y   e a  e  a    C2 .   dx, або  dx,
2   C 1 y  2 / 3  C 1y 2 / 3  1

Знайдемо частковий розв’язок, що задовольняє наступним
звідки
початковим умовам:
y x  0  a, yx 0  0 . y1 / 3dy .
x  C2   
C 1y 2 / 3  1
Перша умова дає С 2 = 0, друга С 1 = 0.
Для обчислення останнього інтеграла зробимо підстановку:
Остаточно отримуємо:
C 1y 2 / 3  1  t 2 .
Тоді
373 374
1 1 лежить у вертикальній площині. Знайдемо рівняння руху точки,

y1 / 3  (t 2  1)1 / 2 1/ 2
; dy  3t (t 2  1)1 / 2 3/2
dt . зневажаючи силами опору (тобто силою тертя, силою опору повітря і
C1 C1 т.п.).
Отже
y 1/ 3dy 1 3t (t 2  1) 3  t3  1
  2 
dt  2   t   2 C 1y 2 / 3  1(C 1y 2 / 3  2)
C 1y 2 / 3  1 C1 t C1 3  C1
Остаточно отримуємо:
1
x  C2   2 C 1y 2 / 3  1(C 1y 2 / 3  2)
C1 .
П р и к л а д 23. Нехай точка рухається по осі Ох під дією сили, що
залежить тільки від положення точки. Диференціальне рівняння
руху буде
d 2x
m  F ( x) .
dt 2
Нехай при t=0 буде х=х 0 ,
dx
 v0 .
dt
dx Рис. 10.20.
Помноживши обидві частини рівняння на dt i
dt Розмістимо початок координат у нижчій точці кола, вісь Ох
проінтегрувавши у границях від 0 до t, одержимо: направимо по дотичній до кола (рис. 10.20). Позначимо через l
1  dx  1
2 x радіус кола, через s - довжину дуги від початку О до змінної точки
2
m   mv0   F ( x) dx М, де знаходиться маса т, причому цю довжину беремо з
2  dt  2 x0 відповідним знаком ( s>0, якщо точка М правіше точки О; s<0 ,
або якщо М лівіше О).
2
Наша задача полягає у встановленні залежності s від часу t.
1  dx    1
x
2
m     F ( x) dx  mv0  const Розкладемо силу тяжіння тg на тангенціальну і нормальну складові.
2  dt   x0  2 Перша, яка дорівнює — mgsinφ , викликає рух, друга знищується
. реакцією кривої, по якій рухається маса т.
Перший доданок останньої рівності представляє кінетичну
Таким чином, рівняння руху має вигляд
енергію, другий — потенційну енергію точки, яка рухається.
З отриманої рівності випливає, що сума кінетичної і d 2s
m   mg sin  .
потенційної енергії залишається сталою у весь час руху. dt 2
З а д а ч а про м а т е м а т и ч н и й маятник. Нехай матеріальна
точка маси т під дією сили тяжіння рухається по колу L , яке Так як для кола кут φ=s/l, то ми одержуємо рівняння
375 376
d 2s s або
2
  g sin . ds s  s0 s s
dt l  2 gl sin sin 0 . (*)
dt 2l 2l
Це диференціальне рівняння II типу (так як воно не містить явно Це — рівняння з розподільними змінними. Розділяючи змінні,
незалежної змінної t ) . одержимо:
Інтегруємо його відповідним чином: ds (**)
2
 2 gl dt.
ds d s dp sin
s  s0 s s
sin 0
 p,  p. 2l 2l
dt dt 2 ds
Отже Будемо поки припускати, що s ≠ s 0, тоді знаменник дробу
dp s відмінний від нуля. Якщо вважати, що при t=0 s=0, то з рівності
p   g sin ,
ds l (**) одержуємо:
або s
ds
s   2 gl t.
pdp   g sin ds, 0 s  s0 s0  s
l sin sin
звідки 2l 2l
s Ця рівність і дає залежність s від t. Інтеграл, що стоїть зліва, не
p 2  2 gl cos  C1 .
l можна виразити через елементарні функції, не можна виразити через
Позначимо через s0 найбільшу довжину дуги, на яку елементарні функції і функцію s від t. Розглянемо поставлену
відхиляється точка М . При s=s0 швидкість точки дорівнює нулеві: задачу приблизно.
ds Будемо припускати, що кути s0/l та s/l малі. Кути
s  s0  p s  s 0  0.
dt s  s0 s0  s
Це дає можливість визначити С 1: i
2l 2l
s не будуть перевищувати s0/l. У рівнянні (*) синуси кутів
0  2 gl cos 0  C1 ,
l замінимо приблизно кутами
звідки
ds s  s 0 s0  s
s0  2 gl
C1  2 gl cos . dt 2l 2l
l або
Тому
ds g 2
2  ds 
2
 s s   s0  s 2 .
p     2 gl  cos  cos 0 , dt l
 dt   l l 
або, застосовуючи до останнього виразу формулу для різниці Розділяючи змінні, одержимо (припускаємо поки, що s ≠ s0):
2
 ds  s  s0 s s ds g
косинусів:    4 gl sin sin 0 ,  dt .
 dt  2l 2l 2
s0  s 2 l
377 378
Знову будемо вважати, що s=0 при l=0. Інтегруючи останнє dr

рівняння, одержимо: при t=0 r=R, R  v0 .
dt
s
ds g Тут R -радіус Землі, v 0 -швидкість кидання. Позначимо
  t dr d 2 r dv dv dr dv
0
2
s0  s 2 l  v, 2
  v ,
dt dt dt dr dt dr
або де v -швидкість руху. Підставляючи в рівняння (*), одержимо:
s g dv M
arcsin  t, v  k 2 .
s0 l dr r
Розділяючи змінні, одержуємо:
звідки
g vdv   kM ar2 .
s  s0 sin t. r
l Інтегруючи це рівняння, знаходимо:
Приклад 24. Задача про другу космічну швидкість.
Визначити найменшу швидкість, з якою потрібно кинути тіло v2 1
  kM  C1. (**)
вертикально вгору, щоб воно не повернулося на Землю. Опором 2 r
повітря зневажити. За умови, що v=v 0 на поверхні Землі (при r=R ), визначимо С 1 :
Розв’язання. Позначимо масу Землі і масу кинутого тіла
відповідно через М і т . За законом тяжіння Ньютона сила f v 20 1
  kM  C1
притягання, що діє на тіло т, буде: 2 r
M m або
f k ,
r2 kM v 2 0
де r— відстань між центром Землі і центром ваги кинутого C1    .
R 2
тіла,
Підставмо знайдене значення С 1 в рівняння (**)
k — гравітаційна стала.
v2 1 2
  kM  kM  v 0
Диференціальне рівняння руху зазначеного тіла з масою
т буде:
2 r R 2
d 2r або
m 2   k M 2 m , 2
dt r v2 1  v 0 kM  .
 kM    
або 2 r  2 R 
d 2r M За умовою тіло повинно рухатися так, щоб швидкість завжди
  k 2 . (*)
dt 2 r була додатною, отже, v2/2>0. Так як величина kM/r при
Ми взяли знак мінус тому, що в задачі прискорення від’ємне . необмеженому зростанні r робиться як завгодно малою, то
Диференціальне рівняння (*) будемо вирішувати при наступних умова v2/2>0 буде виконуватися при будь-якому r тільки у
початкових умовах: випадку
379 380
2
v0 kM a 2C   dy  2  dy
 0 4. y 2  Cx 2  . xy 1      ( x 2  y 2  a 2 ) .
2 R 1 C   dx   dx
або 2kM .
v0  C2 d3y 3 d2y
R 5. y  C1 x   C3 .   0.
Отже, найменша швидкість буде визначатися рівністю x dx3 x dx 2
ex d2y dy
2kM 6. y  (C1  C2 x)e kx  .  2k  k 2 y  ex.
v0  , (***) ( k  1) 2 dx 2 dx
R
7. y  C1e a arcsin x  C2 e  a arcsin x . d2y dy
де k=6,66·10 -8 (см 3 )/(г·сек 2 ), R=63·10 7 см. (1  x 2 ) 2
x  a 2 y  0.
dx dx
На поверхні Землі при r=R прискорення сили ваги дорівнює
C1 d 2 y 2 dy
g ( g=981 см/сек 2 ) . На підставі цього з рівності (*) одержуємо: 8. y   C2 .   0.
x dx 2 x dx
M Проінтегрувати диференційні рівняння з розподільними
gk
R2 змінними
або 9. y dx  x dy  0. 10. (1  u )v du  (1  v)u dv  0.
11. (1  y) dx  (1  x)dy  0.
gR 2
M  . dx 2
12. (t 2  xt 2 )  x 2  tx 2  0. 13. ( y  a) dx  x dy  0.
k dt
Підставляючи це значення М в формулу (***), одержуємо: 2
14. z dz  (t 2  a 2 )dz  0. 15. dx  1  x 2 . 16. (1  s 2 ) dt  t ds  0.
5
v0  2gR  2  981  63  10 7  11,2·10 см/сек.=11,2 км/сек. dy 1  y
17. d   tg d  0. 18. sin  cos  d  cos  sin  d  0.
19. sc 2 tg d  sc 2 tg d  0. 20. sc 2 tg d  sc 2 tg d  0.
Мікромодуль 24 21. (1  x 2 )dy  1  y 2 dx  0. 22. 1  x 2 dy  1  y 2 dx  0.
Індивідуальні тестові завдання 23. 3e x tgy dx  (1  e x ) sc 2 y dy  0. 24. ( x  y 2 x)dx  ( y  x 2 y )dy  0.
Задачі на складання диференціальних рівнянь
Показати, що зазначені функції, що залежать від довільних 25. Довести, що крива, у якої кутовий коефіцієнт дотичної в
сталих, задовольняють відповідним диференціальним рівнянням: будь-якій точці пропорційний абсцисі точки торкання, є
парабола.
Функції Диференці альні рівняння 26. Знайти таку криву, яка проходить через точку (0, —2), щоб
кутовий коефіцієнт дотичної в будь-якій її точці дорівнював
1. y  sin x  1  Ce  sin x . dy 1 ординаті цієї точки, збільшеної на три одиниці.
 y cos x  sin x.
dx 2 27. Знайти криву, що проходить через точку (1, 1), щоб кутовий
2
 dy  dy dy коефіцієнт дотичної до кривої в будь-якій точці був
2. y  Cx  C  C 2 .    x  y  0. пропорційний квадратові ординати цієї точки.
 dx  dx dx
2
28. Знайти криву, для якої кутовий коефіцієнт дотичної в будь -
3. y 2  2Cx  C 2 .  dy  dy якій точці в п раз більше кутового коефіцієнта прямої, що
y   2 x  y  0.
dx
  dx з'єднує ту ж точку з початком координат.
381 382
29. Через точку (2, 1) провести криву, для якої дотична в будь - 1 / 20
якій точці збігається з напрямленням радіуса -вектора, 1
T  20  80  .
проведеного з початку координат у ту ж точку.  2
30. Знайти в полярних координатах рівняння такої кривої, у Покладаючи Т =30, знайдемо t = 60 хв.
кожній точці якої тангенс кута між радіусом-вектором і 36. У який час Т вода витече через отвір 0,5 см2 на дні
дотичною дорівнює оберненій величині радіуса-вектора, узятої зі конусної лійки висотою 10 см з кутом при вершині d = 60°?
зворотним знаком. Розв’язання. Підрахуємо двома способами об’єм води, що
31. Знайти в полярних координатах рівняння такої кривої, у витекла за час між моментами t і t+∆t. При сталій швидкості v за
кожній точці якої тангенс кута, утвореного радіусом -вектором з 1 сек через отвір виливається циліндр води з основою 0,5 см2 і
дотичною, дорівнює квадратові радіуса-вектора. висотою v, а за час ∆t витікає об’єм води dv, рівний
32. Довести, що крива, що володіє тією властивістю, що всі її
нормалі проходять через сталу точку, є коло.
 dv  0,5v dt  0,3 2 gh dt.
33. Знайти таку криву, щоб у кожній її точці довжина (Швидкість v витікання води з отвору, що знаходиться на відстані
піддотичної дорівнювала подвоєній абсцисі. h від вільної поверхні, дається формулою v  0,6 2 gh , де g -
34. Знайти криву, для якої радіус-вектор дорівнює довжині прискорення сили ваги.)
дотичної між точкою торкання і віссю х. C іншого боку, унаслідок витоку висота води одержує
Розв’язання. За умовами задачі від’ємний «приріст» dh, і диференціал об’єму води ,яка витекла,
y дорівнює
1  y 2  x 2  y 2 ,
y 
звідки  dv  r 2 dh  (h  0,7) 2 dh.
dy dx 3
 . Таким чином,
y x

Інтегруючи, одержуємо два сімейства кривих: у = Сх і у=С/x ( h  0,7) 2 dh   0,3 2 gh dt ,
35. За законом Ньютона швидкість охолодження якого-небудь 3
тіла в повітрі пропорційна різниці між температурою тіла і звідси
температурою повітря. Якщо температура повітря дорівнює 20° С t  0,0315(105 / 2  h 5 / 2 )  0,0732(10 3 / 2  h 3 / 2 )  0,078( 10  h ).
і тіло протягом 20 хв. охолоджується з 100° до 60° С, то через Покладаючи h = 0, одержуємо час витікання T = 12,5 сек.
скільки годин його температура понизиться до 30° С? 37. Сповільнююча дія тертя на диск, що обертається в рідині,
Розв’язання. Диференціальне рівняння задачі пропорційна кутовій швидкості обертання ω. Знайти
dT залежність цієї кутової швидкості від часу, якщо відомо, що диск,
 k (T  20).
dt почавши обертатися зі швидкістю 100 об/хв, після закінчення 1
Інтегруючи, знаходимо: хв. обертається зі швидкістю 60 об/хв.
T  20  Ce kt ; T  100 при t  0; T  60 при t  20; 38. Припустимо, що у вертикальному повітряному стовпі тиск на
тому кожнім рівні обумовлено тиском вищележачих прошарків.
1 / 20 Знайти залежність тиску від висоти, якщо відомо, що на рівні
20 k k1 моря цей тиск дорівнює 1 кг на 1 см 2 , а на висоті 500 м 0,92 кг на
C  80; 40  Ce ; e   ,
 2 1 см2 .
отже
383 384
Указівка. Скористатися законом Бойля — Маріотта, у силу звідки х 2 + у 2 =т 2 (х- С) 2 .

якого щільність газу пропорційна тискові. Диференціальне 54. Визначити криву, у якої відрізок, що відтинається
0 , 00017 h дотичною на осі Оу, дорівнює a sc θ, де θ — кут між радіусом-
рівняння задачі dp   kp dh звідки p  e .
вектором і віссю х.
Проінтегрувати наступні однорідні диференціальні рівняння:
Розв’язання. Так як tg 0=y/x і за умовою задачі y— хdy/dx=a sc
39. ( y  x) dx  ( y  x) dy  0. 40. ( x  y ) dx  x dy  0.
0, то одержуємо:
41. ( x  y ) dx  ( y  x)dy  0. 42. xdy  ydx  x 2  y 2 dx. dy x2  y 2
yx a ,
43. (8 y  10 x) dx  (5 y  7 x) dy  0. 44. ( 2 st  s )dt  t ds  0. dx x
45. (t  s ) dt  t ds  0. 46. xy 2 dy  ( x 3  y 3 ) dx. звідки
a 
x  x b   b  
a
y y
47. x cos ( y dx  x dy)  y sin ( x dy  y dx). y e  e  x  .
x x 2  
Проінтегрувати наступні диференціальні рівняння які
приводяться до однорідних: 55. Визначити криву, для якої відрізок, що відтинається на осі
48. (3 y  7 x  7) dx  (3 x  7 y  3) dy  0. ординат нормаллю, проведеною в якій-небудь точці кривої,
дорівнює відстані цієї точки від початку координат.
49. ( x  2 y  1) dx  (2 x  4 y  3) dy  0.
Розв’язання. Відрізок, що відтинається нормаллю на осі Оу,
50. ( x  2 y  1) dx  ( 2 x  3) dy  0. дорівнює y+х/y; тому, за умовою задачі, маємо:
51. Визначити криву, піднормаль якої є середнє арифметичне x
між абсцисою й ординатою. y   x 2  y 2 , звідки x 2  C ( 2 y  C ).
y
52. Визначити криву, у якої відношення відрізка, що
56. Знайти форму дзеркала, яке усі промені, що виходять з
відтинається дотичною на осі Оу, до радіуса-вектора дорівнює
однієї і тієї ж точки 0, відбивало б паралельно даному
сталій величині.
напрямленню.
Розв’язання. За умовами задачі
Розв’язання. За вісь х приймаємо дане напрямлення, точку O —
dy за початок координат. Нехай OМ — падаючий промінь, МР —
yx
dx  m, відбитий, MQ — нормаль до шуканої кривої:
dy
x  y2
2    ; OM  OQ, NM  y, NQ  NO  OQ  x  x 2  y 2  yctg  y ,
dx
звідки звідки
m m
x C 2y ydy  (  x  x 2  y 2 )dx;
     . інтегруючи, маємо: у 2 = С 2 +2Сх.
C x x Проінтегрувати наступні диференційні рівняння:
53. Визначити криву, у якої відношення відрізка, що 2y y x 1
відтинається нормаллю на осі Ох, до радіуса-вектора дорівнює 57. y    ( x  1) 3 . 58. y   a  .
x 1 x x
сталій величині.
Розв’язання. За умовою задачі 59. ( x  x 3 ) y  ( 2 x 2  1) y  ax3  0. 60. ds cos t  s sin t  1.
dt
dy ds 1 n n a
x  yx 61.  s cos t  sin 2t. 62. y  y  e x x n . 63. y  y  n .
dx  m, dt 2 x x x
x  y2
2
385 386
1 1  2x 88. Знайти эволюту еліпса

64. y  y  . 65. y  y  1  0.
e x
x2 b 2 х 2 + а2 у 2 = а 2 b2
Проінтегрувати рівняння Бернуллі: як огинаючу його нормалей.
66. y  xy  x 3 y 3 . 67. (1  x 2 ) y  xy  axy 2  0. Проінтегрувати наступні рівняння (рівняння
Лагранжа):
68. 3 y 2 y  ay 3  x  1  0. 69. y( x 2 y 3  xy)  1.
89. y  2 xy  y 2 . 90. y  xy  2  y 2 . 91. y  x(1  y)  ( y) 2 .
70. ( y ln x  2) y dy  x dy. 71. y  y  cos x  y 2 cos x(1  sin x).
92. y  yy 2  2 xy.
Проінтегрувати наступні рівняння в повних диференціалах:
93. Знайти криву, яка має сталу нормаль.
72. ( x 2  y )dx  ( x  2 y )dy  0. 73. ( y  3 x 2 )dx  (4 y  x) dy  0. Проінтегрувати данні рівняння Клеро:
2
74. ( y 3  x) y  y. 75.  y 1 1 x2  94. y  xy   y   y 2 . 95. y  xy   1  y 2 . 96. y  xy  y.
2
  dx    2
dy  0.
 (x  y) x  y (x  y)  1 1
97. y  xy  . 98. y  xy   2 .
76. 2(3xy 2  2 x 3 )dx  3(2 x 2 y  y 2 )dy  0. 77. x dx  (2 x 2 y )dy  0. y y
( x  y) 99. Площа трикутника, утвореного дотичною до шуканої
 1 3y2  2 y dy x 2 dy  y 2 dx кривої й осями координат, є величина стала. Знайти криву.
78.  2  4 dx  . 79.  0. 100. Знайти таку криву, щоб відрізок її дотичної між
x x  x 3
(x  y)2
координатними осями мав сталу довжину а.
ydx  xdy
80. xdx  ydy  2 . 101. Знайти криву, дотичні до якої утворять на осях відрізки,
x  y2 сума яких дорівнює 2а.
81. Визначити криву, що володіє тою властивістю, що добуток 102. Знайти криві, для яких добуток відстані будь-якої
квадрата відстані будь-якої її точки від початку координат на дотичної до двох даних точок сталий.
відрізок, що відтинається на осі абсцис нормаллю в цій точці, 103. Знайти ортогональні траєкторії сімейства кривих
дорівнює кубові абсциси цієї точки. у=ах п .
82. Знайти огинаючу наступних сімейств ліній: 104. Знайти ортогональні траєкторії сімейства парабол
а) y= Сx +С 2 . b) y  x  C 2 . c) x  y  2. d) C 2 x  Cy  1  0. у 2 = 2р(х— α) (α—параметр сімейства).
C C C3 105. Знайти ортогональні траєкторії сімейства кривих
e) ( x  C )  ( y  C )  C . f) ( x  C )  y 2  4C. g) ( x  C ) 2  ( y  C ) 2  4.
3 2 2 2 х 2 — у 2 =α (α - параметр).
83. Пряма переміщається так, що сума відрізків, що 106. Знайти ортогональні траєкторії сімейства кіл х 2 +у 2 =2ах.
відтинаються нею на осях координат, зберігає сталу величину 107. Знайти ортогональні траєкторії рівних парабол, що
а. Скласти рівняння огинаючої всіх положень прямої. дотикаються у вершині даної прямої.
84. Знайти огинаючу сімейства прямих, на яких осі 108. Знайти ортогональні траєкторії циссоїд
координат відтинають відрізок сталої довжини а. 2 x3
85. Знайти огинаючу сімейства кіл, діаметрами яких y  ю
служать подвоєнні ординати параболи
2a  x
109. Знайти ортогональні траєкторії лемніскат
86. Знайти огинаючу сімейства кіл, центри яких лежать на
(x 2 +y 2 )2 = (x 2 -y 2 )a 2 .
параболі у 2 =2рх, причому всі кола сімейства проходять
110.Знайти ізогональні траєкторії сімейства кривих:
через вершину цієї параболи.
х 2 =2а(x—y√3), де а-змінний параметр, якщо сталий кут, що
87. Знайти огинаючу сімейства кіл, діаметрами яких служать
утворюють траєкторії з лініями сімейства, дорівнює ω = 60 °.
перпендикулярні до осі х хорди еліпса
b2 х 2 + а 2 у 3 = а2 b2 .
387 388
Розв’язання. Знаходимо диференціальне рівняння Проінтегрувати деякі найпростіші типи диференціальних рівнянь
сімейства другого порядку, які приводяться до рівнянь першого порядку.
2y 118. xy   2. Виділити часткове розв’язання, яке задовольняє
y   3
x наступним початковим умовам: х=1 у=1; у' =1; у" = 3.
y  tg
і заміняємо у' виразом q . 119. y (n )  x m . 120. y   a 2 y. 121. y   a3 .
1  ytg y
y  3 У прикладах 122—125 виділити часткове розв’язання, що
Якщо ω= 60°, то q , задовольняє наступним початковим умовам: x=0, у=— 1; у'=0.
1  3 y
122. xy  y  x 2 e x . 123. yy   ( y) 2  ( y) 3  0. 124. y  ytgx  sin 2 x.
і ми одержуємо диференціальний вираз
125. ( y ) 2  ( y) 2  a 2 . 1 127. y   y 2 .
y  3 2 y 126. y  .
  3. 2 y
1  y 3 x
128. y y   3 y 2  0.
Загальний інтеграл y 2  C ( x  y 3)
дає шукане сімейство траєкторій.
111. Знайти ізогональні траєкторії сімейства парабол у 2 =4Сх, Мікромодуль 25.
коли ω =45°. Лінійні рівняння і системи лінійних рівнянь
112. Знайти ізогональні траєкторії сімейства прямих у=Сх для 10.4. Лінійні рівняння
випадку ω = 30°, 45°. 14. Лінійні однорідні рівняння. Дослідження лінійних
113. y  C1e x  C2 e  x . Виключити С 1 і С2 . рівнянь будь-якого порядку багато в чому аналогічне
114. Написати диференціальне рівняння всіх кіл, що лежать в дослідженню лінійних рівнянь першого порядку (п. 4), хоча тепер
одній площині. вже одержати розв’язання в квадратурах у загальному випадку не
115. Написати диференціальне рівняння всіх центральних удасться. Розглянемо спочатку для простоти рівняння другого
кривих другого порядку, головні осі яких збігаються з порядку. Рівняння
осями Ох, Оу. z   p( x ) z   q( x) z  0,
(10.75)
116. Дано диференціальне рівняння у'"—2у"— у'+2у=0 і його
загальне розв’язання y  C1e x  C2 e  x  C3e 2 x . ліва частина якого лінійна щодо невідомої функції і її похідних,
називається лінійним однорідним рівнянням.
Потрібно: 1) перевірити, що дане сімейство кривих дійсно є Позначимо для стислості ліву частину рівняння
загальним розв’язанням;
(10.75) через L[z], тобто в даному випадку
2) знайти часткове розв’язання, якщо при х=0 маємо у=1, у'=0,
у"=-1. L z   z   p( x) z  q( x) z. (по визначенню).
117.Дано диференціальне рівняння у"=1/2y′ і його загальне Тоді рівняння (10.75) можна переписати у вигляді
розв’язання
2
L z   0.
y   ( x  C )3 / 2  C2 . Вираз L[z], має наступні властивості:
3
Потрібно: 1) перевірити, що дане сімейство кривих дійсно є L z1  z 2   ( z1  z 2 )  p ( x )( z1  z 2 )  q( x )( z1  z 2 ) 
загальним розв’язанням;  ( z1  p( x ) z1  q( x) z1 )  ( z 2  p ( x ) z 2  q( x) z 2 )  L z1   L z 2 ,
2) знайти інтегральну криву, що проходить через точку (1, 2),
якщо дотична в цій точці складає з додатним напрямленням осі L Cz   CLz  (C  const )
Ох кут 45°. (перевіряється аналогічно).
389 390
Про такі вирази, які називають лінійними операторами, 1   p ( x ) dx

ми згадували в модулі 9 п. 26. z  C1 z1  C 2 z1 
e dx . (10.77)
Легко довести наступні властивості рівняння (10.75). z 21
1. Сума розв’язок рівняння (10.75) буде розв’язком того ж Функція, при якій стоїть множник С 2 , є одним із часткових
рівняння. Дійсно, якщо z 1 і z 2 - два таких розв’язки, тобто розв’язок рівняння (10.75), тому що вона виходить із загального
розв’язання (10.77), якщо покласти С 1 =0, С 2 =1. Тому якщо
L z1   0 і L z 2   0 , то L z1  z 2   L z1   L z 2   0 .
позначити її через z 2 , то ми приходимо до властивості 5:
Аналогічно перевіряється властивість 2: 5. Загальне розв’язання рівняння (10.75) має вигляд (10.76), де
2. Якщо розв’язок рівняння (10.75) помножити на
С 1 і С2 — довільні сталі, a z1 і z 2 — два часткові розв’язки цього
константу, то вийде розв’язок того ж рівняння.
рівняння.
Властивості 1 і 2 можна об'єднати так: лінійна комбінація
розв’язок рівняння (10.75) буде розв’язком того ж рівняння. У цій властивості в якості z l, z2 можуть бути узяті тільки два
лінійно незалежних розв’язки, а не будь-яка пара розв’язок.
Наприклад, якщо z1 (x) і z2 (х) задовольняють рівнянню (10.75),
Поняття лінійної залежності функцій уводиться подібно
то і
аналогічному поняттю для векторів : а саме, кілька функцій
z  C1 z1 ( x)  C2 z 2 ( x) (10.76) називаються лінійно залежними одна від одної, якщо одна з них є
задовольняє тому ж рівнянню при будь-яких сталих С 1, С 2 . лінійною комбінацією інших. Зокрема, дві функції z1 (x) і z 2 (х)
3. Тотожно нульова функція задовольняє рівнянню (10.75). лінійно залежні, якщо z 2 (x)≡Cz 1 (x), тобто якщо вони
4. Якщо відомо ненульове розв’язання рівняння (10.75), пропорційні. Тоді формула (10.76) не дає загального розв’яз ка,
то його порядок можна понизити на одиницю. Дійсно, тому що
нехай z 1 (x) — таке розв’язання; зробимо підстановку z=z 1 u, де C 1 z1 + C 2 z 2 ≡C 1 z1 +C 2 С z 1 ≡(C 1 +C 2 С )z1 (х)=D z1 (х),
и=и(х) — нова невідома функція. Одержимо де D=C 1 +C 2 C — стала; виходить, хоча формально праворуч є дві
( z1u  2 z1u   z1`u )  p( z1u  z1u )  qz1u  0 , довільні сталі, але вони не є істотними, тобто їхнє числ о можна
зменшити на одиницю .
тобто Усі зазначені властивості справедливі і для лінійного
z1u  ( 2 z1  pz1` )u  ( z1  pz1  qz1 )u  0 . однорідного рівняння будь-якого порядку
Але так як L[z 1 ]=0 , то останній член відпадає і після z(n) +p(x)z (n-1)+q(x)z (n-2) +…+s(x)z=0, (10.78)
підстановки u′=v одержуємо за тим виключенням, що загальне розв’язання замість (10.76),
має вигляд
z1v  (2 z1  pz1` )v  0 , z=C1 z1 (x)+ C 2 z 2 (x)+…+С n z n (х). (10.79)
тобто лінійне однорідне рівняння на одиницю нижчого, чим було, Тут усі С — довільні сталі, а z 1, z2 , ..., z п — які-небудь лінійно
порядку. незалежні розв’язки рівнянь (10.78). Сукупність п лінійно
Доведемо інтегрування до кінця: незалежних розв’язок рівняння (10.78) порядку п називається
dv 2 z   pz1 фундаментальною системою розв’язок. Таким чином, загальне
 1 dx , розв’язання рівняння (10.78) є лінійна комбінація розв’язок з
v z1
фундаментальної системи з довільними коефіцієнтами. Можна
ln | v | 2 ln | z1 |   p( x ) dx  ln C 2 , сказати, що сукупність усіх розв’язок рівняння (10.78) утворить
п-мірний лінійний простір; фундаментальна система розв’язок
C 2  p ( x ) dx 1  p ( x ) dx
v e , u  C2 2 e  dx  C1 , — це базис у цьому просторі.
z 21 z1 Відзначимо на закінчення, що в рівнянні (10.78) можна
понизити порядок на одиницю по методу п. 10 (тип 4), але це
391 392
роблять рідко, тому що після зниження порядку рівняння стає де φ 1, φ 2 — деякі поки невідомі функції. Так як їх дві, а
нелінійним. рівняння (10.80) одне, то для знаходження цих функцій ми
15. Неоднорідні рівняння. Розглянемо тепер лінійне накладемо на них ще одне додаткове співвідношення ((10.84)).
неоднорідне рівняння Диференціюючи рівність (10.82), одержимо
y   p ( x) y  q( x) y  f ( x) . (10.80) y′=(φ 1 z′ 1 + φ 2 z′ 2 )+(φ′ 1 z 1 + φ′ 2 z 2 ). (10.83)
Зажадаємо, щоб друга дужка обернулася в нуль:
Відповідно до п. 14 позначимо ліву частину через L[y].
φ′ 1 z 1 + φ′ 2 z 2 =0. (10.84)
1. Знання якого-небудь часткового розв’язка рівняння Тоді при диференціюванні рівності (10.83) треба брати
(10.80) дозволяє звести задачу про інтегрування цього рівняння до уваги тільки першу дужку, тобто
до задачі про інтегрування відповідного (тобто з відкинутою
правою частиною) однорідного рівняння (10.75).
y′′=(φ 1 z′′1 + φ 2 z′′2 )+(φ′ 1 z′ 1 + φ′ 2 z′ 2 ). (10.85)
Підставляємо всі отримані результати (10.82), (10.83) і (10.85) у
Дійсно, якщо Y(x)— такий розв’язок, то, зробивши
рівняння (10.80), звичайно, не виписуючи нульової суми. Це
заміну
дасть
y=Y(x)+z, (10.81)
φ 1 (z′′1 + pz′1 +qz 1 )+φ 2 (z′′ 2 + pz′ 2 +qz2 )+ (φ′ 1 z′ 1 + φ′ 2 z′ 2 )=f(x).
де z=z (х) — нова невідома функція, одержимо
Оскільки функції z1, z2 задовольняють рівнянню (10.75), то
L[Y+z]=f(x), L[Y]+ L[z]=f(x). в останнім рівнянні перші дві дужки відпадають і воно
Однак [Y]=f(x) перетворюється в рівність
і ми одержуємо рівняння (10.75) для z. φ′ 1 z′ 1 + φ′2 z′ 2 =f(x). (10.86)
Отже, загальний розв’язок лінійного неоднорідного рівняння Отже, для знаходження φ 1, φ 2 у нас залишилися два
(10.80) є сума якого-небудь його часткового розв’язка і
співвідношення: (10.84) і (10.86). Так як z 1, z 2 і f(x) вважаються
загального розв’язка відповідного однорідного рівняння (порівн. з
відомими, то виходить система двох алгебраїчних рівнянь
розв’язанням лінійного рівняння в п. 4).
першого степеня з двома невідомими: φ' 1, φ' 2 . Розв’язуючи
2. Якщо права частина f(x) дорівнює лінійної комбінації,
систему, ми знаходимо ці невідомі, а інтегруючи, знаходимо φ 1,
наприклад, двох функцій, тобто
f(x)=αf1 (x)+βf 2 (x), ( α, β=const), φ 2.
Розглянемо, наприклад, найпростіше рівняння змушених
і відомі які-небудь часткові розв’язки Y1 (x) і Y 2 (x) рівняння
коливань, яке вийде, якщо в правій частині рівняння (10.3) додати
(10.80) із правими частинами f1 (x) і f 2 (х), то функція
зовнішню силу P(t). Розділивши обидві частини рівняння на М,
Y(x)= αY 1 (x)+ βY 2 (x) одержимо
служить частковим розв’язком рівняння (10.80) із правою
y′′+ ω 2 0 =f(t), (10.87)
частиною f(x). де позначено
3. Якщо відомо загальне розв’язання однорідного рівняння
ω 2 0 =k/M, f(t)=P(t)/M.
(10.75), то загальне розв’язання рівняння (10.80) можна знайти
Відповідне однорідне рівняння
за допомогою квадратур. Це робиться за допомогою знайденого
Лагранжем методу варіації довільних сталих у такий спосіб. Як
z′′+ ω2 0 z=0 (10.88)
має, як легко безпосередньо перевірити, два розв’яз ки,
ми знаємо, загальне розв’язання рівняння (10.75) має вигляд
(10.76). За аналогією з формулою (10.22) ми шукаємо розв’язання z 1 =cosω 0 t, z 2 =sinω o t,і тим самим загальне розв’язання
рівняння (10.80) у вигляді z=С 1 cos ω0 t+ С 2 sin ω 0 t. (10.89)
y=φ 1 (x)z 1 (x)+ φ 2 (x)z 2 (x), (10.82) Звідси видно, зокрема, що ω 0 — це власна частота коливань
розглянутої системи, тобто частота коливань при відсутності
зовнішніх сил.
393 394
Відповідно до формули (10.82) розв’язання рівняння у(0)=у0 , у′(0)=v 0 . (10.92)

(10.87) шукаємо у вигляді Підставляючи в дві частини (10.91) значення t=0, одержимо
y= φ 1 (t)cos ω 0 t+ φ 2 (t)sin ω0 t. (10.90) у 0 =C 1 . Щоб використати другу умову (10.92), треба
Тоді рівняння (10.84) і (10.86) здобувають вигляд продиференціювати рівність (10.91) по t , після чого підставити
1 cos  0t   2 sin  0t  0,  t=0. При диференціюванні інтеграла треба мати на увазі, що t

1 ( 0 sin  0t )   2 0 cos  0t  f ( x). входить у нього двічі, тобто
t
Звідси безпосередньо знаходимо 1 1 
y    0 cos  0 (t   ) f ( ) d   sin  0 (t   ) f ( ) 
1 1 0 0 
1 (t )   f (t ) sin  0t ,  2 (t )  f (t ) cos  0t .  0   t
0 0 t
При інтегруванні тут незручно скористатися невизначеним  C1 0 sin  0t  C 2 0 cos  0t   cos  0 (t   ) f ( ) d  C1 0 sin  0t  C2 0 cos  0t;
інтегралом через наявність у ньому неуточнюємої довільної 0
сталої; краще нижню границю інтеграла зафіксувати, наприклад, v0

v0  C 2 0 ; C2  .
поклавши його рівним моментові t =0 початку відліку часу: 0
t
1 Звідси розв’язання рівняння (10.87) при початкових умовах
1 (t )   f (t ) sin  0t dt  C1 ,
 0 0 (10.92)
t
де С 1 — довільна стала. Оскільки в правій частині t має два змісти 1 v
y  sin  0 (t   ) f ( ) d  y0 cos  0t  0 sin  0t.
— змінна інтегрування і верхня границя, то краще скористатися 0 0 0
незалежністю визначеного інтеграла від позначення змінної Усі зазначені властивості справедливі і для рівняння
інтегрування і написати y ( n)  p( x) y ( n1)  q ( x) y (n2)  ...  s( x) y  f ( x). (10.93)
t t
1 1 Метод варіації довільних сталих буде виглядати так: у формулу
1 (t )        f ( ) cos  0 d  C2 .
 0 0  0 0
f ( ) sin 0 d  C1 ; 2 ( t ) 
(10.79) замість С 1, С 2 , . .., С п треба підставити φ 1 (х),φ 2 (х),...,
Підставляючи в (10.90), одержимо φ п (х), після чого послідовно диференціювати цю формулу,
1
t
1
t прирівнюючи на кожнім кроці, аж до (п—1)- го, групу членів з
y cos  0 t  f ( ) sin  0 d  sin  0t  f ( ) cos  0 d  φ′k , яка виходить , нулеві; п -е співвідношення вийде з
0 0
0 0 підстановки всіх отриманих виразів у (10.93).
 C1 cos  0 t  C2 sin  0 t. 4. Будь-яке розв’язання рівняння (10.78), а також (10.93)
Тепер внесемо cos ω 0 t і sin ω 0 t під знак інтеграла (цього не можна продовжити на будь-який інтервал, на якому коефіцієнти
можна було б зробити, не змінивши позначення змінної і права частина не обертаються в нескінченність. Для
інтегрування t на τ ) і об'єднаємо обидва інтеграли: нелінійних рівнянь може вийти, що розв’язок або його похідні
t при такому продовженні ідуть у нескінченність для кінцевого
1
[ f ( ) cos  0t sin  0  f ( ) sin  0t cos  0 ] d  C1 cos  0t  C2 sin  0t . значення х . Простим прикладом цього служить рівняння (10.38)
 0 0
y
при α>1 (рис. 10.7): тут з ростом у поле напрямлень так швидко
Звідси одержуємо загальне розв’язання рівняння (10.87): збільшує крутість, що інтегральна лінія піднімається в
t
1 (10.91) нескінченність, пройшовши лише кінцеву відстань уздовж осі х .
sin  0 (t   ) f ( ) d  C1 cos  0t  C 2 sin  0t.
 0 0
y На відміну від цього для лінійного рівняння, наприклад, вигляду
Довільні сталі С 1 і С 2 можна визначити, наприклад, з початкових
у'=Му розв’язок у=Се Мх не може піти в нескінченність при
умов кінцевому х .
395 396
16. Крайові задачі. Дотепер, для того щоб виділити хоча всі отримані загальні висновки справедливі для лінійних
часткове розв’язання з загального, ми користувалися диференціальних рівнянь будь-якого порядку п при лінійних
початковими умовами, згідно яким шукана функція і її похідні додаткових умовах (10.94) будь-якого вигляду. Інтервал ( a, b ), a
задаються при якому-небудь одному значенні аргументу. Є й інші також функції р(х), q(x) і f(x) будемо вважати кінцевими, що дає
способи виділення часткового розв’язання з загального, котрі можливість вважати будь-яке розв’язання продовженим на весь
зустрічаються в практичних задачах. Усі ці способи поєднує те, цей інтервал, включаючи кінці (п. 15, властивість 4). Умови
що кількість додаткових рівностей, що накладаються на шуканий вигляду (10.96), які накладені на кінцях інтервалу, у яком у
розв’язок, повинна дорівнювати числу степенів свободи в будується розв’язання, називаються крайовими умовами, а задача
загальному розв’язанні розглянутого рівняння, тобто п орядкові про розв’язання диференціального рівняння при заданих
цього рівняння. крайових умовах називається крайовою задачею.
Ці додаткові рівності у випадку рівняння (10.5) порядку п Для розв’язання крайової задачі ми виходимо з вигляду
можна записати у вигляді загального розв’язання рівняння (10.95)
G k [y]= α k (k=1, 2, ..., п), (10.94) y(x)= Y(х)+ C1 z 1 (x)+С 2 z 2 (x) (10.97)
де G k [у] — яка-небудь задана комбінація значень шуканої функ ції (п. 15, властивість 1), де Y(х) — деяке часткове розв’язання
у(х) і її похідних при, узагалі говорячи, різних значеннях рівняння (10.95), a z 1 і z 2 — два лінійно незалежних розв’язки
аргументу (точніше, G k [у]- це який-небудь заданий функціонал, відповідного однорідного рівняння. Підставляючи формулу
а α k - задані числа. Наприклад, у випадку початкових умов (10.97) в умови (10.96), одержимо два співвідношення для
(10.11) G k [у] означає y (k-1) (x0 ) . знаходження C 1 і С 2 :
Якщо відомо загальне розв’язання (10.8) заданого рівняння, C1 z1 (a )  C2 z 2 (a)  1  Y (a) 
то для знаходження необхідного часткового розв’язка треба вираз  (10.98)
для загального розв’язання підставити в умови (10.94), у C1 z1 (b)  C2 z 2 (b)   2  Y (b) 
результаті чого вийде система п рівнянь з п невідомими С 1; С 2 , При розв’язанні цієї системи двох алгебраїчних рівнянь
..., С п . першого степеня з двома невідомими можуть представитися два
Якщо випадки .
G k [С 1 y 1 + С 2 y 2 ]= С 1 G k [y 1 ]+ С 2 G k [y 2 ] (С 1; С2 =const), 1. Основний випадок: визначник системи відмінний від нуля. В
то умови (10.94) називаються лінійними; якщо до того ж усі α k =0 , цьому випадку система (10.98) має цілком визначений розв’язок
то вони називаються лінійними однорідними. Якщо які-небудь і тому рівняння (10.95) при умовах (10.96) має один і тільки
функції, не обов'язково розв’язання диференціального рівняння, один розв’язок при будь-якому неоднорідному члені f(х) і будь-
задовольняють лінійним однорідним умовам, то і їхня будь-яка яких числах α 1, α2 .
лінійна комбінація теж задовольняє цим умовам. Дійсно, якщо, 2. Особливий випадок: визначник системи дорівнює нулеві.
наприклад, Gk [y 1 ]=0 і G k [y 2 ]=0, то В цьому випадку система (10.98), як правило, суперечлива, але
Gk [C1 y 1 + C2 y 2 ] = C1 G k [ 1 y1 ]+ C 2 G k [y 2 ]= C1 ·0+ C2 ·0=0. при деяких правих частинах вона має нескінченну кількість
Різниця двох функцій, що задовольняють однаковим розв’язок. Виходить, і рівняння (10.95) при умовах (10.96) при
неоднорідним лінійним умовам, задовольняє відповідним довільному виборі функції f(x) і чисел α 1 , α2 , як правило, не має
однорідним умовам . жодного розв’язка; однак при деяких таких виборах задача має
Надалі ми розглянемо розв’язання рівняння нескінченну кількість розв’язок. Наприклад, можна
перевірити, що якщо f(x) і α 1 , вже обрані, то нескінченна
y   p ( x) y   q ( x) y  f ( x) (a≤x≤b) (10.95)
кількість розв’язок вийде лише при одному значенні α 2 , а
при додаткових умовах при інших значеннях задача не буде мати жодного розв’яз ка.
y(a)=α1 , y(b)=α2, (10.96)
397 398
Підкреслимо, що те, який саме випадок має місце, силою Р, причому обидва кінці стрижня утримуються на осі х ,
залежить від вигляду лівих частин рівняння (10.95) і умов але можуть вільно обертатися навколо точок закріплення (рис,
(10.96). 10.14, а). Тоді при досягненні силою деякого критичного
Для того щоб мав місце основний випадок, необхідно і значення Ркр стрижень вигинається, приймаючи положення, яке
досить, щоб відповідна однорідна задача, у якій покладено зображено на рис. 10.21, б. Якщо позначити через у поперечне
f(x)≡0, α 1 =α2 =0, мала тільки нульовий розв’язок. В особливому відхилення точки стрижня від її вихідного положення то, як
випадку однорідна задача має нескінченну кількість розв’яз ків, а доводиться в курсах опору матеріалів, функція у(х) з достатньою
якщо неоднорідна задача має хоча б один розв’язання, то точністю задовольняє диференціальному рівнянню і крайовим
загальне розв’язання вийде, якщо до цього часткового розв’язок умовам:
додати загальне розв’язання відповідної однорідної задачі.
P
При розв’язанні початкової задачі, тобто задачі Коші, y   y  0, y (0)  y (l )  0; (10.101)
завжди має місце основний випадок, тому що таке розв’язання EJ
завжди існує і єдине. При розв’язанні крайової задачі може
представитися й особливий випадок.
Наприклад, розглянемо задачу з параметром λ=const,
y  y  f ( x) (0  x  1), y (0)  1 , y (l )   2 , (10.99)
причому будемо вважати спочатку, що λ>0 . Тоді лінійно
незалежними розв’язаннями відповідного однорідного
диференціального рівняння служать функції
z1 ( x)  cos  x, z 2 ( x )  sin  x Рис. 10.21.
і визначник системи (10.98) дорівнює
z1 (0) z 2 (0) 1 0 тут Е і J - так називані модуль Юнга і момент інерції
  sin  l . поперечного перерізу стрижня. Як випливає з (10.100), при
z1 (l ) z 2 (l ) cos  l sin  l
2
Прирівнюючи його нулеві, одержимо значення P  
2 2 2   (10.102)
   2   3 
    ,   ,   ,..., (10.100) EJ  l 
l
   l   l  для задачі (10.101) має місце основний випадок, тобто вона має
при яких для задачі (10.99) має місце особливий випадок, тільки нульовий розв’язок; вигину не відбувається. Як тільки з
тобто порушується або існування, або одиничність розв’язання. приростом Р нерівність (10.102) переходить у рівність, то настає
Набір значень параметра, які входять у формулювання особливий випадок і задача (10.101) поряд з нульовим
задачі, при яких задача в тому або іншому змісті вироджується , розв’язком здобуває розв’язок вигляду y=C sin(π/l)x, де С —
називається спектром цієї задачі. При λ≤0 для задачі (10.99) довільна стала. Але тоді стрижень нічим не утримується в
завжди має місце основний випадок і тим самим набір значень прямолінійному стані і як завгодно малі зовнішні впливи можуть
(10.100) являє собою її спектр. привести до кінцевих відхилень від цього стану:стрижень
Отриманий результат має важливий додаток до дослідження утрачає стійкість. Вираз, що виходить, для Р кр
стійкості пружного стрижня при його стиску. Нехай 2
однорідний (однаковий по всій довжині) пружний невагомий
 
Pкр  EJ  
стрижень розташовано уздовж осі х і стискується уздовж неї l
399 400
було знайдено Эйлером . безперервна функція (модуль 9, п. 25), так що y(  0)  y (  0),
Могло б показатися, що при Р>Ркр стрижень повинний знову і з (10.106) одержуємо c  a  1, a  c(  l ), звідки
випрямитися. Однак це не так. Рівняння (10.101) описує
l  
відхилення стрижня точно лише в границі при малих a , c .
відхиленнях, а аналіз більш точного нелінійного рівняння, l l
справедливого при будь-яких відхиленнях, показує, що при Підставляючи в (10.106), знаходимо функцію впливу для
задачі (10.105):
переході Р через Ркр поряд з нестійкою прямолінійною виникає
скривлена форма рівноваги, що і є стійкою. З ростом Р кривизна  (l   ) x
 (0  x   );
цієї форми швидко зростає і стрижень руйнується. l
G ( x,  )  
До розв’язання неоднорідного рівняння при однорідних  ( l  x)
 (  x  l )
крайових умовах  l
y  p ( x) y   q( x) y  f ( x) ( a  x  b), y (a )  0, y(b)  0, (10.103) Ця функція зображена на рис. 10.22.
в основному (неособливому) випадку можна застосувати функцію
впливу. Дійсно, функцію f(x) можна витлумачити як «зовнішній
вплив», а у(х) — як його результат, тобто у(х)=f(x). При цьому
має місце принцип суперпозиції.
Відповідно до п. 26 (модуль9), якщо через G(x;ξ)
позначити розв’язання задачі (10.103), у якій замість f(x) узята
дельта-функція δ(x-ξ) , то при довільній функції f(x) розв’язання
задачі (10.103) вийде по формулі
b
y ( x )   f ( )G ( x;  )d . (10.104) Рис. 10.22.
a
Приведемо простий приклад. Нехай розглядається задача У силу формули (10.104) одержуємо розв’язання задачі (10.105)
(10.105) при будь-якій функції f (х):
y  f ( x) (0  x  l ), y(0)  y (l )  0. l x l
Якщо замість f(х) поставити δ(x-ξ), то при 0≤х<ξ і при y   G ( x;  ) f ( ) d   G ( x;  ) f ( ) d   G ( x;  ) f ( ) d 
ξ<х≤l одержуємо просто y" = 0, тобто розв’язання 0 0 x
y  ax  b (0  x   ), y  cx  d (  x  l ). x l
(l  x ) x
 f ( ) d   (l   ) f ( ) d .
l 0
де а, b, с, d — якісь сталі. Застосування крайових умов
l x
показує, що b=0 і cl+d=0, тобто
y  ax (0  x   ), y  c( x  l ) (  x  l ). (10.106) 10.5. Лінійні рівняння з сталими коефіцієнтами
Лінійні рівняння з сталими коефіцієнтами складають
Якщо рівність y   (x ) проінтегрувати від
найважливіший клас рівнянь, інтегрування яких порівняно легко
x    0 до x    0, доводиться до кінця.
то вийде, що y  (  0)  y (  0)  1; до речі, для лівої частини 17. Однорідні рівняння. Розглянемо для визначеності
рівняння (10.103) вийшов би такий же результат, так як рівняння третього порядку
інтегрування кінцевої функції по відрізку нульової довжини дає z   a1 z   a 2 z   a3 z  0 (a1 , a 2 , a3  const ). (10.107)
нуль. При вторинному інтегруванні дельта-функції виходить уже
401 402
Эйлер запропонував шукати часткові розв’язання цього рівняння лінійне однорідне рівняння з дійсними коефіцієнтами має
у формі комплексний частковий розв’язок, то його дійсна і уявна
частини також є розв’язками того ж рівняння.
z  e px , (10.108) Дійсно, якщо
де р— стала, котру потрібно підібрати. L [ y1  iy2 ]  0
Підставляючи (10.108) у (10.107), одержимо, що
(див. позначення в п. 14), то
e px ( p 3  a1 p 2  a2 p  a3 )  0, L [ y1 ]  iL[ y2 ]  0,
і так як перший множник відмінний від нуля, то звідки L [ y1 ]  0 і L [ y2 ]  0.
p 3  a1 p 2  a2 p  a3  0. (10.109) Виходить, якщо коефіцієнти рівняння (10.107) дійсні і воно
Отже, для того щоб функція (10.108) задовольняла рівнянню має частковий розв’язок
(10.107), необхідно і досить, щоб р задовольняло рівнянню
e ( r is ) x  e rx cos sx  ie rx sin sx,
(10.109). Алгебраїчне відносно р рівняння (10.109) називається
характеристичним рівнянням для рівняння (10.107), а ліва то функції
частина рівняння (10.109) називається характеристичним e rx cos sx, e rx sin sx, (10.111)
многочленом для рівняння (10.107). Степінь характеристичного також служать розв’язками рівняння (10.107). Якщо згадати, що в
рівняння дорівнює порядкові відповідного диференці ального алгебраїчного рівняння з дійсними коефіцієнтами спряжені
рівняння. корені присутні парами, то одержуємо, що в розглянутому
Рівняння (10.109) має три корені : p 1, р 2 , p3 . При цьому випадку 2 корені рівняння (10.109) мають вигляд
можуть бути різні випадки.
1. Нехай усі корені дійсні і прості, тобто різні. Тоді в силу p1  r  is, p2  r  is (р3 –дійсне),
формули (10.108) ми маємо три часткові розв’язання рівняння і тому розв’язок можна замість (10.110) записати в дійсній формі:
(10.107) z  C1 e p1 x cos sx  C 2 e p2 x sin sx  C3 e p3 x .
(10.112)
p1 x p2 x p3 x
z1  e , z2  e , z3  e . Наприклад, для рівняння вільних коливань (10.88)
Так як вони є незалежними, тобто жодне з них не дорівнює одержуємо характеристичне рівняння p 2 +ω 0 2 =0 з коренями
лінійній комбінації інших, то на основі п. 14 загальне розв’язання p 1,2 =±iω 0 =0±iω 0 і аналогічно формулі (10.112) пишемо
рівняння (10.107) має вигляд загальний розв’язок
z  C1e p1x  C2 e p2 x  C3e p3 x . (10.110) z  C1e 0t cos  0t  C2 e 0t sin  0t ,
2. Нехай усі корені прості, але серед них є уявні. Тоді в тобто сам розв’язок (10.89).
правій частині формули (10.110) виявляється комплексна функція Формулу (10.112) іноді записують в іншому вигляді,
від дійсного аргументу. Але вся теорія лінійних рівнянь перетворивши
автоматично поширюється на випадок, коли всі коефіцієнти і C1 cos sx  C2 sin sx  M sin( sx   ),
розв’язки є такими функціями. Тому і при зазначених коренях для чого треба покласти
рівняння (10.109) можна користуватися формулою (10.110); C
звичайно, тоді довільні сталі будуть, узагалі говорячи, C1  M sin  , C2  M cos  , M  C 21  C 2 2 , tg  1 .
C2
комплексними.
Однак якщо всі розгляди виконуються над дійсними Тоді замість (10.112) одержимо
функціями, то часто хочуть і відповідь одержати в дійсній формі. z  Me rx sin( sx   )  C3e p3 x . (10.113)
Для цього можна скористатися наступним зауваженням: якщо
403 404
де довільними сталими є вже M, α і С 3. Розгляд рівнянь будь-якого порядку проходить аналогічно.

3. Нехай серед коренів характеристичного рівняння Якщо який-небудь корінь р характеристичного рівняння має
(10.109) є кратні, наприклад, р 2 =р 1, р 3 ≠р 1 . Тоді формула (10.110) px
кратність k , то функції e , xe , ..., x e
px k 1 px
будуть
не дасть загального розв’язання й у вигляді (10.108) ми одержимо
px p x
частковими розв’язками розглянутого диференціального
лише два розв’язка, e 1 i e 3 . рівняння. Якщо яка-небудь пара коренів r±is має кратність k, то
Щоб знайти третій розв’язок, розглянемо спочатку випадок, частковими розв’язуами будуть функції
коли e rx cos sx, e rx sin sx, xe rx cos sx, xe rx sin sx, ..., x k 1e rx cos sx, x k 1e rx sin sx.
p 2= p1 +Δр, Отже, практичні труднощі при розв’язанні лінійного
причому |Δр| мале. Тоді рівняння (10.107) поряд з однорідного рівняння з сталими коефіцієнтами складаються
p1 x єдино в розв’язанні відповідного характеристичного рівняння.
розв’язком e має розв’язок Як приклад розглянемо вільні коливання матеріальної
 ( p ) 2 x 2  точки при лінійному законі пружності і при додатковому
e p2 x  e p1x e px  e p1x 1  p  x   ..., в’язкому терті, пропорційному першого степеня швидкості. У
 2!  цьому випадку в правій частині рівняння (10.3) треба додати
а тому служать розв’язками і їхні лінійні комбінації доданок — f(dy/dt) , де f - коефіцієнт тертя. Після переносу всіх
 ( p ) 2 x 2  членів ліворуч і ділення на М одержимо аналогічно (10.88)
e p2 x  e p1x  e p1x  p  x   ..., рівняння
 2!  (10.114) z′′+2hz′+ ω2 0 z=0, (10.115)
e p2 x  e p1x  p  x 2  де 2h=f/M, ω2 0 k/M.
 e p1x  x   .... При розв’язанні характеристичного рівняння
p  2!  p2 +2hp+ω 2 0 =0 (10.116)
Це ділення на Δр дає можливість перейти до границі при виникають два основних випадки. Якщо h<ω 0 , тобто якщо
Δр→0. Тоді в правій частині всі члени, що містять Δр, відпадуть, тертя порівняно мале, рівняння (10.116) має розв’яз ок
і тому при Δр=0 , тобто р 2 =р 1 , розв’язком служить функція 2 2
p1, 2  h  h 2   0  h  i  0  h 2 ,
p1x
xe .
а тому загальний розв’язок рівняння (10.115) має вигляд,
Значить у розглянутому випадку розв’язком рівняння подібний (10.113),
(10.107) буде 2
p1x p1 x p3 x
z (t )  Me ht sin(t   ), де   0  h 2
z  C1e  C 2 xe  C3 e . Ми бачимо, що наявність невеликого тертя робить
Подібним чином у випадку р 1 =р 2 =р 3 частковими коливання згасаючими по експонентному закону (множник
розв’язками рівняння (10.107) поряд з e p1x служать функції е -ht ) і зменшує частоту (так як ω<ω 0 ). Графік розв’язка показано
p1 x 2 p1 x на рис. 10.23. Нулі розв’язка визначаються множником sin(ωt+α)
xe i x e ; і тому знаходяться на рівній відстані один від одного. Через
при доведені цього треба замість (10.114) розглянути другу кожен проміжок часу T=2π/ω , коли синус повторює свої
розділену різницю. Тому в даному випадку загальний розв’язок 2
h
має вигляд значення, з е
-ht
виділяється множник e через що 
z  C1e p1 x  C 2 xe p1 x  C3 x 2e p1 x . відбувається загасання. Значення Т часто називається «періодом»
405 406
коливання, хоча z(t) тут неперіодична функція, так як на де стала А поки невідома. Підстановка в (1.118) дасть
кожному наступному «періоді» коливання, не змінюючись за A3e x  Aa12 e x  Aa2 e x  Aa3e x  Ke x ,
формою, зменшується по розмаху в те саме число раз. Якщо
h>ω 0 , тобто якщо тертя велике, то рівняння (10.116) має або, після скорочення,
дійсні корені, а рівняння (10.115) має загальний розв’язок K K x
A 3 2
, y e , (1.120)
  a1  a2   a3 P ( )
  h  h 2  0 2  t   h  h 2  0 2  t де через Р(λ) позначено характеристичний многочлен.
z (t )  C1e p1x  C 2 e p1x  C1e  
 C2 e  
.
Отриманий результат принагідний, якщо Р(λ)≠0, тобто
якщо λ не є коренем характеристичного рівняння. Якщо Р(λ)=0 ,
то функція (10.119) задовольняє однорідному рівнянню (10.107),
тобто рівнянню (10.118) задовольнити в такій формі неможливо.
Нехай
P(λ)=0, P′(λ)≠0,
тобто λ є простим коренем характеристичного рівняння. Тоді
розмірковуємо подібно тому, як ми в п. 17 розглядали випадок
Рис. 10.23. кратних коренів. Замінимо в правій частині (10.118) λ на
При великих t тут є істотним тільки перший доданок, тобто λ 1 = λ+ α,
ми одержуємо загасання по експонентному закону без коливань; де |α|≠0 , але досить мале.
це — так називане аперіодичне загасання. Тоді в силу формули (10.120), так як λ 1 уже не буде коренем
Теоретично можливий «приграничний випадок» h=ω 0 . Тоді характеристичного рівняння, рівняння (10.118) буде мати
рівняння (10.116) має подвійний корінь. часткове розв’язання
18. Неоднорідні рівняння з правими частинами K K K   2 x2 
спеціального вигляду. Розглянемо тепер лінійне неоднорідне e 1x  e (   ) x  e x 1  x   ... 
P(1 ) P(   ) P(   )  2! 
рівняння з сталими коефіцієнтами, наприклад, третього порядку:
y   a1 y  a2 y   a3 y  f ( x ) (10.117)( a1 , a2 , a3  const ). K   x 2 
 e x  K ex  x   ....
Оскільки відповідне однорідне рівняння завжди розв’язується (п. P(   ) P(   )  2! 
17), то в силу п. 15 нам залишається лише знайти яке-небудь Однак перший з отриманих доданків задовольняє відповідному
часткове розв’язання рівняння (10.117). Для правої частини однорідному рівнянню; виходить, другий доданок також є
загального вигляду це робиться по методу варіації довільних частковим розв’язком рівняння (10.118), у якому λ поки ще
сталих (п. 15). Але для важливого досить широкого класу замінено на λ 1 . Якщо в цьому другому доданку перейти до
правих частин спеціального вигляду часткове розв’язання границі при α→ 0 , обчисливши
можна знайти значно швидше по методу невизначених 
коефіцієнтів. Розглянемо спочатку рівняння lim
 0 P (   )
y   a1 y   a2 y   a3 y  Ke x ( K ,   const). (10.118) за правилом Лопиталя, то ми в границі одержимо часткове

Природно шукати часткове розв’язання цього рівняння у розв’язання рівняння (10.118) при вихідному значенні λ:
формі K
x
y xex . (10.121)
y  Ae , (10.119) P( )
407 408
Подібним чином, якщо λ є подвійним коренем Уводячи нові позначення, одержимо частковий розв’язок
характеристичного рівняння, то частковий розв’язок рівняння вигляду
(10.118) має вигляд y  Tm ( x)e x cos vx  S m ( x )e x sin vx, (10.124)
K
y x 2e x де Tm ( x ) i S m ( x) — многочлени степеня т , які можна
P( )
і т.д. знайти по методу невизначених коефіцієнтів. У вигляді
За допомогою аналогічного, але більш громіздкого (10.124) шукаються часткові розв’язки рівнянь і з правими
міркування можна довести, що рівняння частинами
Qm ( x)e x sin vx, Qm ( x)e x cos( vx   ), Qm ( x)e x sin( vx   ), (  const ).
y  a1 y  a2 y  a3 y  Qm ( x)e x , (10.122)
Якщо
де Q m (х) — заданий многочлен степеня т, якщо λ не є λ=μ±iv
коренем характеристичного рівняння, має частковий
є коренем характеристичного рівняння кратності k , то праву
розв’язок вигляду
частину формули (10.124) треба помножити ще на х k .
y  Rm ( x)e x (10.123) Розглянемо, наприклад, рівняння змушених коливань
де R m (x)— деякий інший многочлен степеня т . Його можна (10.87) при синусоїдальному зовнішньому впливові з частотою ω :
знайти по методу невизначених коефіцієнтів, тобто написати y′′+ω 0 2 y =K sin ωt. (10.125)
його спочатку з буквеними коефіцієнтами, підставити в (10.122) і Відповідно до формули (10.124), якщо
знайти ці коефіцієнти з умови тотожної рівності лівої і правої λ=±iω
частин. Якщо ж λ є коренем характеристичного рівняння не є коренем характеристичного рівняння, тобто якщо ω≠ω про ,
кратності k , то є частковий розв’язок вигляду то частковий розв’язок треба шукати у вигляді
y=A cos ωt +B sin ωt.
y  x k Rm ( x )e x . Підстановка в рівняння (10.125) дає
При цьому не виключено мати випадок λ=0, коли в правій -Aω 2 cos ωt -Bω 2 sin ωt+ Aω 0 2 cos ωt+Bω 0 2 sin ωt=K sin ωt.
частині рівняння (10.122) стоїть «чистий» многочлен. Так як ця рівність повинна бути тотожністю, то
Можна також розглянути рівняння -Aω 2 + Aω 0 2 =0, -Bω 2 +Bω 0 2 =K ,
x
y   a1 y  a2 y  a3 y  Qm ( x)e cos vx. звідки A  0, B  2
K
, y 2
K
sin t. (10.126)
2
Так як праву частину можна переписати у вигляді 0   0   2
e ivx  e  ivx Qm ( x) (  iv) x Qm ( x ) (  iv) x Загальне розв’язання рівняння (10.125) вийде, якщо додати
Qm ( x)e x  e  e , загальне розв’язання (10.89) відповідного однорідного рівняння.
2 2 2
Отже, якщо частота зовнішнього впливу не дорівнює власній
то в силу (10.123) якщо
частоті коливань, то виходить накладення двох гармонійних
λ=μ±iv
коливань. Одне, яке ,зазвичай, називають змушеним,
не є коренем характеристичного рівняння, частковий розв’язок
відбувається з частотою зовнішнього впливу і має цілком
можна шукати у вигляді
~ визначені амплітуду і початкову фазу; інше відбувається з
y  Rm ( x)e (  iv ) x  Rm ( x)e (  iv ) x  Rm ( x)e x (cos vx  i sin vx)  власною частотою, і його амплітуда і початкова фаза залежать від
~ ~ ~ початкових даних.
 Rm ( x)e x (cos vx  i sin vx)  [ Rm ( x)  Rm ( x)]e x cos vx  [iRm ( x)  iRm ( x)]e x sin vx.
З формули (10.126) видно, що якщо ω близьке до ω 0 , то
амплітуда змушеного коливання стає дуже великою. Якщо ж
409 410
ω=ω 0 , то відповідно до загальної теорії часткове розв’язання y=(ax+b) p . (10.130)

рівняння (10.125) треба шукати у формі Тому можна шляхом безпосередньої підстановки в (10.127)
y=At cos ω 0 t +Bt sin ω 0 t. шукати часткові розв’язання вигляду (10.130), причому для
Підрахунок дає знаходження р вийде характеристичне рівняння, степінь якого
K дорівнює порядкові рівняння (10.127). Треба тільки мати на увазі,
y t cos  0t ; що при наявності кратних коренів характеристичного рівняння,
2 0 крім розв’язок вигляду (10.130), рівняння (11.127) буде мати
це можна вивести також з (10.126) аналогічно формулі (10.121). розв’язок вигляду
Ми бачимо, що якщо частота зовнішнього впливу дорівнює y=te pt==(ax+b) p ln(ax+b)
власній частоті коливань, то амплітуда змушеного коливання і т.д., у залежності від кратності кореня (п. 17, випадок 3).
зростає по лінійному закону. Це важливе явище добре відоме у 20. Оператори й операторне розв’язання рівнянь.
фізиці і техніці і називається резонансом. У модулі 9 п.26 було визначено поняття оператора і були
приведені приклади операторів, у тому числі оператор
19. Рівняння Эйлера. Так називається лінійне рівняння вигляду диференціювання D; у п. 14 був уведений диференціальний
(ax+b) n y (n) + a 1 (ax+b) n-1 y (n-1) +…+ a n-1 (ax+b)y′+an y=f(x), оператор L. Іншими розповсюдженими операторами є: оператор
у якому всі коефіцієнти а 1, а2 , ..., а п сталі. зрушення Т і оператор утворення різниці Δ, які діють по
Рівняння Эйлера легко приводиться до лінійного рівняння з формулах
сталими коефіцієнтами за допомогою заміни незалежної змінної Tf(x)=f(x+h); ∆f(x)=f(x+h)-f(x) (10.131)
|ax+b|=e t, t=ln|ax+b|. при заданому кроці h ; оператор С множення на задане число С , у
Будемо для простоти вважати, що ах+b>0 , а рівняння тому числі одиничний оператор 1, що залишає функції без зміни,
однорідне і має другий порядок: і нульовий оператор 0, що переводить усі функції в тотожно
(ax+b) 2 y′′+a 1 (ax+b)y′+a 2 y=0. (10.127) нульову функцію; оператор множення на яку-небудь задану
Після заміни незалежної змінної одержимо функцію і т.п.
Оператори можна складати один з одним і множити на
dy dy dt dy
ax+b=e t , t=ln(ax+b), y       ae t ; числа за природним правилом: якщо А і В - оператори, α —число,
dx dt dx dt то по визначенню
dy dy  dt  d 2 y t dy t  t (A+B)f≡Af+Bf, (αA)f=α(Af).
y     ae  ae ae . (10.128) Наприклад, з рівностей (10.131) видно, що
dx dt dx  dt 2 dt  ∆=T-1, T=1+ ∆.
Підставимо ці результати в рівняння (10.127): При цьому виконуються всі аксіоми лінійних дій .
 d 2 y dy  dy Оператори можна множити один на одного, що дає
a 2  2    a1a  a2 y  0. новий оператор, який діє за наступним правилом:
 dt dt  dt
(AB)f=A(Bf),
Це — рівняння з сталими коефіцієнтами, яке треба
тобто на функцію f діє спочатку оператор В , а потім на
розв’язувати по методах п.17, тобто покласти
результат — оператор A . Неважко перевірити правила
y=ept , (10.129)
розв’язати характеристичне рівняння і т.д., після чого A(BC)=(AB)C, (αA+βB)C=αAC+βBC (α, β=const). (10.132)
повернутися від t до x. Однак далеко не завжди АВ=ВА, тобто результат виконання двох
Можна не робити заміни (10.128), помітивши, що з операцій може залежати від порядку дій. Якщо все-таки АВ=ВА,
(10.128) і (10.129) випливає то оператори А і В називаються перестановочними
411 412
(комутируючими) один з одним. Наприклад, усі приведені вище (A+B) 2 =A2 +2AB+ B 2 і т.п.
оператори D, Т, Δ, С перестановочні один з одним, тому що Можна розглядати і степеневі ряди від операторів;
DTf(x)=D(Tf(x))=D(f(x+h))=f′(x+h), TDf(x)=T(f′(x))=f′(x+h) і наприклад,
т.п. A 2 A3
З іншого боку, оператори диференціювання і множення на eA  1 A    ... (10.135)
функцію неперестановочні. 2! 3!
Перша властивість (10.132) дає можливість замість написаних і т.п. Застосовувати такий ряд можна, як і будь-який оператор,
узагалі говорячи, не до усіх функцій, а тільки до тих, для яких він
там виразів писати просто ABC ; виходить оператор, який
має сенс. У прикладі (10.135) це значить, що чим більше взяти
складається в послідовному застосуванні дій С, В і А. членів, тим точніше повинний вийти результат; зовсім точний
Аналогічно визначається оператор ABCD і т.д. Якщо взяти результат теоретично виходить лише в границі, а практично —
2 3 4
множники рівними, то вийдуть степеневі оператори: А , А , А і при досить великому числі членів ряду.
т.д., що означають результат повторення оператора А Ряд Тейлора
2 2
Наприклад, D f = f"; Δ f— це друга різність і т.п. f ( x) f ( x) 2
Оператор А називається лінійним, якщо f ( x  h)  f ( x )  h h  ...
1! 2!
A(f 1 +f2 )= A(f 1 )+А(f 2 ) і А(αf)=αA(f). (α=const). (10.133) можна записати у вигляді
Першу властивість можна витлумачити як принцип суперпозиції,
а другу можна вивести з першої (модуль 9, п. 26). Тому навіть  D D2 2 
Tf  1  h  h  ... f  e hD f ,
якщо явний вигляд оператора невідомий, то при виконанні  1! 2! 
принципу суперпозиції можна бути упевненим про лінійність звідки ми бачимо зв'язок між операторами Т, ∆ і D:
цього оператора, що дає можливість зробити деякі корисні T=e hD, ∆=e hD -1.
висновки, наприклад побудувати функцію впливу (див. модуль 9, Обернена формула
п. 26).
Обидві властивості (10.133) можна написати разом так: 1 1 1 2 3 
D ln T  ln(1  )       ...
A(αf 1 +βf2 )= αAf1 + βАf2 (α, β=const). h h h 2 3 
Для лінійного оператора А неважко перевірити властивість — це не що інше, як формула для числового
A(αB+βC)= αAB+ βАC; (10.134) диференціювання.
для цього треба обидві частини застосувати до будь-якої функції Можна розглядати операторне рівняння
f і показати, що вийде те ж саме, а саме, Ay=f, (10.136)
αA(Bf)+ βА(Cf). де функція f задана, а функція у шукається. Якщо розв’язання є,
Всі оператори, які приведені вище як приклади, лінійні, так то його природно позначити у=А -1 f . Якщо оператор А лінійний,
як похідна суми дорівнює сумі похідних і т.п. Нелінійними є, то і рівняння (10.136) називається лінійним. На лінійні рівняння
наприклад, оператори піднесення функції до квадрату або негайно поширюються властивості 1—3 п. 14 і властивість 1 п.
утворення абсолютної величини і т. п. Для лінійних операторів у 15; однак треба мати на увазі, що бувають випадки, коли
силу (10.132) і (10.134) при лінійних діях і множенні можна однорідне рівняння має нескінченну кількість лінійно незалежних
користуватися звичайними правилами шкільної алгебри, стежачи розв’язань, а також випадки, коли неоднорідне рівняння не має
за порядком множників; наприклад, жодного розв’язання.
(A+B) 2 =(A+B)(А+B)=A2 +AB+BA+ B 2 і т.п. Покажемо застосування оператора диференціювання до
Якщо до того ж оператори перестановочні, то і розв’язання (операторний метод розв’язання) лінійного
порядок множників несуттєвий, тобто
413 414
диференціального рівняння з сталими коефіцієнтами (10.117). 10.6. Системи лінійних рівнянь

Рівняння перепишемо у вигляді 21. Системи лінійних рівнянь. Розглянемо для
(D 3 +a 1 D2 + a2 D+ a 3 )y=f(x). визначеності лінійну однорідну систему трьох рівнянь першого
У лівій частині в дужках стоїть лінійний диференці альний порядку з трьома
оператор третього порядку з сталими коефіцієнтами. За шуканими функціями у(х), z(х) і и(х), які розв’язанні відносно
правилами алгебри розкладаємо його на множники: похідних від цих функцій :
(D-p 1 )(D-p2 )(D-p 3 )y=f(x), (10.137) y   a1 ( x ) y  b1 ( x) z  c1 ( x )u , 
де p l, p 2 , р3 — корені характеристичного рівняння (п. 17). 
z   a2 ( x ) y  b2 ( x ) z  c2 ( x )u,  (10.138)
Помітивши, що
-px -px -px
D(e y)= (e y)′= -pe +e y′=e (y′-py)= e (D –p)y -px -px -px
u   a3 ( x ) y  b3 ( x ) z  c3 ( x)u. 
і тому Нагадаємо, що систему рівнянь будь-якого порядку легко
(D –p)y= epx D(e -px y), перетворити в систему першого порядку (див. п. 11), а
перепишемо рівняння (10.137) у вигляді розв’язання системи відносно похідних здійснюється
e p1x D (e  p1x e p2 x D(e  p2 x e p3 x D(e  p3 x y ))  f ( x). алгебраїчно, без розв’язання самих диференціальних рівнянь.
Переносячи множники з лівої частини в праву і користуючись Так як від системи (10.138) легко перейти до рівносильного
тим, що рівність Dу=z рівносильна рівняння третього порядку (п. 11), що також виходить лінійним й
однорідним, то усі властивості лінійних однорідних рівнянь (п.
y   z d x, 14) поширюються на систему (10.138). При цьому сумою двох
одержимо загальне розв’язання вихідного рівняння розв’язань y=y l, z=z1, и=и1 і y=y 2, z=z2 , и=и2 вважається
y  e p3 x  e ( p2  p3 ) x  e ( p1  p 2 ) x
 e  p1x
f ( x) dx  dx  dx. розв’язання y=y+y 2 , z=z1 +z2 , u=u1 +u2 , а добутком розв’язання
Звичайно, результат вийде той же, що в пп. 15 і 18, хоча
у=у 1, z=z1, и=и 1 на число С вважається розв’язання y=Cy l ,
підхід тут трохи інший; у більш складних задачах застосування z=Cz1, и=Си 1 , тобто лінійні дії над розв’язаннями здійснюються
операторів може принести істотну користь. Відзначимо, що для так само, як над векторами. Зокрема, загальне розв’язання
лінійних диференціальних операторів із змінними коефіцієнтами системи (10.138) має вигляд
і тим більше для нелінійних операторів таке просте розкладання y  C1 y1  C2 y2  C3 y3 ,
(факторизацию) оператора на добуток декількох операторів 
z  C1 z1  C2 z 2  C3 z3 ,  ( 10.139)
більш низького порядку ефективно вдається здійснити лише в
дуже рідких випадках. u  C1u1  C2 u 2  C3u3, 
Приведемо ще один простий приклад. Нехай треба знайти
де С 1, С 2 , С 3 — довільні сталі, a (y l, z 1 , и 1 ), (у 2 , z 2 , и 2 ) і (у 3 , z 3 ,
розв’язання рівняння
и 3 ) - три лінійно незалежних розв’язання системи (10.138), тобто
y′′+ω 2 y=f(x),
таких, що жодне з них не є лінійною комбінацією інших.
причому усі величини вважаються дійсними. Пишемо
Зупинимося на властивості 4, п. 14.Якщо відомо ненульове
(D+ω 2 )y=f(x), (D-iω)(D+iω)y=f(x), e iωx D(e -iωx (D+iω)y)=f(x); розв’язання ( y l, z 1 , и 1 ) системи (10.138), то, зробивши
(D+iω)y=e iωx ∫ e -iωx f(x)dx, ωy=Im(e iωx ∫ e -iωx f(x)dx) підстановку
(Im означає уявну частину). Остаточно,
y=(1/ω)Im(e i ωx ∫ e -iωx f(x)dx) y  y1 y , z  z1 z , u  u1u ,
а потім
y  u  v, z  u  w,
415 416
неважко одержати систему двох рівнянь першого порядку з (a1  p)  b1  c1v  0, 
двома невідомими функціями, v(x) і w(x), з якої u знаходиться  (10.143)
a2   (b2  p)   c2 v  0,
за допомогою одного інтегрування.
На лінійні неоднорідні системи вигляду a3  b3   (c3  p)v  0. 
y   a1 ( x) y  b1 ( x) z  c1 ( x)u  f1 ( x),  Ці рівності можна розглядати як систему трьох
 (10.140) алгебраїчних однорідних рівнянь першого степеня з трьома
z   a 2 ( x) y  b2 ( x) z  c2 ( x)u  f 2 ( x),
невідомими λ, μ, ν . Щоб вона мала ненульове розв’язання , а
u   a3 ( x) y  b3 ( x) z  c3 ( x)u  f 3 ( x) 
тільки таке розв’язання в силу (10.142) нас і цікавить, необхідно і
також поширюються усі властивості, які зазначені в п. 15. досить, щоб визначник системи дорівнював би нулеві:
Зокрема, метод варіації довільних сталих (властивість 3) виглядає
a1  p b1 c1
так. Нехай відомо загальне розв’язання (10.139) відповідної
однорідної системи (10.138). Тоді розв’язання системи (10.140) a 2 b2  p c2  0. 10.144)
шукається у вигляді a3 b3 c3  p
y  1 ( x) y1   2 ( x) y2   3 ( x) y3 ,
 Це — характеристичне рівняння для системи (10.141), з
z  1 ( x) z1   2 ( x ) z2   3 ( x) z3 ,  якого ми знаходимо можливі значення р .
u  1 ( x)u1   2 ( x)u 2   3 ( x)u 3 .  Так як рівняння (10.144) має третій степінь відносно р , то
Після підстановки в (10.140) виходить система воно має три корені, р 1, р 2 , р3 . Якщо всі ці корені прості, то
1 y1   2 y2   3 y3  f1 ( x), можна кожний з них підставити в систему (10.143), знайти яке-
 небудь ненульове розв’язання λ, μ, ν , і по формулі (10.142)
1z1   2 z2   3 z3  f 2 ( x ),  одержати відповідне розв’язання у(х), z(х), и(х) . З побудованих у
1u1   2 u2   3u3  f 3 ( x),  такий спосіб трьох часткових розв’язань (при р=р 1 , р 2 і р 3 )
з якої алгебраїчним способом знаходимо φ' 1 , φ 2 ′, φ' 3 ,а потім , відповідно до формули (10.139) одержуємо загальне розв’язання
інтегруючи, знаходимо φ 1 , φ 2, φ 3. системи (10.141):
Особливе значення мають лінійні однорідні системи з y  C11e p1x  C2 2 e p2 x  C3 3e p3x , 
сталими коефіцієнтами. Розглянемо, наприклад, систему 
z  C11e p1x  C2  2 e p2 x  C3  3e p3x , (10.145)
y  a1 y  b1 z  c1u ,  
 u  C1v1e p1x  C2 v 2 e p2 x  C3v3e p3x , 
z   a2 y  b2 z  c2u , (10.141)
 де С 1 , С 2 , С 3 — довільні сталі.
u   a3 y  b3 z  c3u , 
Якщо рівняння (10.144) має уявні корені, то розв’язання
у якій усі коефіцієнти а 1, b 1, ..., с 3 сталі. Вона розв’язується можна або залишити у формі (10.145), або записати в дійсній
подібно п. 17. А саме, ненульові часткові розв’язання формі подібно п. 17 (випадок 2).
шукають у вигляді Випадок, коли рівняння (10.144) має кратні корені, більш
y= λe px, z= μepx , u= ve px, (10.142) складний, і ми не будемо його тут розглядати. У конкретних
де λ,μ, v, p — поки невідомі сталі. Підстановка в (10.141) дає прикладах можна робити так. Якщо, наприклад, корінь р 1
після скорочення на е рх і переносу всіх членів в одну подвійний, то часткові розв’язання системи (10.141) треба при
сторону: р=р 1 , замість (10.142), шукати у формі
y  (x   )e p1x , z  ( x   )e p1x , u  (vx  v )e p1 x , (10.146)
417 418
після підстановки в (10.141) прирівняти коефіцієнти при y′=A(x)y+f(x).

однакових степенях х і з отриманої системи рівнянь знайти два Розв’язання (10.139) можна переписати у векторному вигляді
незалежних варіанта значень  ,  ,..., v і тим самим два y=C1 y 1 +C 2 y 2 +C 3 y 3 ,
де індекси зверху означають номера лінійно незалежних
незалежних розв’язання вигляду (10.146). Якщо корінь
часткових векторних розв’язань рівняння (10.148). Система
характеристичного рівняння має вищу кратність, то відповідно
(10.141) здобуває вигляд
ускладниться і форма часткового розв’язання системи (10.141).
У теорії систем лінійних диференціальних рівнянь широко y′=Ay, (10.149)
застосовується матричний запис. Для цього систему (10.138), а розв’язання (10.142) - вигляд
зазвичай, переписують у вигляді у=е рх α (10.150)
де
y1  a11 ( x) y1  a12 ( x) y2  a13 ( x) y3 , 
 (10.147) 1 
y2  a21 ( x) y1  a22 ( x) y2  a23 ( x) y3 , α=  2 
y3  a31 ( x) y1  a32 ( x) y2  a33 ( x) y3 ,   
і вводять матрицю коефіцієнтів і векторне розв’язання  3
(тобто стовбцеву матрицю) — деякий сталий вектор. Підставляючи (10.150) у (10.149),
одержуємо
 a11 ( x) a12 ( x) a13 ( x)   y1  pe pxα=Ae pxα , тобто Aα=pα.
   
A(x)=  a21 ( x) a 22 ( x) a 23 ( x)  , y=  y2  . Ми бачимо, що α і р повинні бути власним вектором і
 a ( x) a ( x) a ( x)  y  відповідним власним значенням матриці А ; останнє знаходиться
 31 32 33   3 з рівняння
Помітимо для подальшого, що якщо дано деяку матрицю det(A- p1)=0,
В(х)=(b ij(х)), то з правил лінійних дій з матрицями випливає, яке є не що інше, як рівняння (10.144).
що При розв’язанні систем вигляду (10.141) з сталими
 b  коефіцієнтами, а також відповідних неоднорідних систем можна
∆B/∆x =  ij  застосовувати операторний метод (п. 20). Для цього
 x  записуємо у'=Dy, z'=Dz, и'=Du, потім розв’язуємо
і тим самим отриману систему рівнянь як алгебраїчну відносно у, z, и, однак
B′(x)=(b′i j(x)) , розв’язання доводимо лише до вигляду Р(D)y=f(x) , після чого
тобто щоб продиференціювати матрицю, треба застосовуємо методи п. 20. Власне кажучи, це зводиться до
продиференціювати усі її елементи. При цьому легко перевірити, вказівки правила переходу від системи рівнянь першого порядку
що основні правила диференціювання, такі як формули для до одного рівняння вищого порядку.
похідної суми або добутку і т.п., залишаються в силі. Звідси 22. Додаток до з'ясування стійкості по Ляпунову стану
 y1  рівноваги. Поняття стійкості як здатності того або іншого
 
y′=  y 2  об'єкта, стану або процесу пручатися зовнішнім впливам, що не
 y  враховуються заздалегідь, з'явилося ще в античній науці і зараз
 3 займає одне з центральних місць у фізиці і техніці. Існують різні
і тому систему (10.147) можна записати в матричній формі конкретні реалізації цього загального поняття в залежності від
y′=A(x)y, (10.148) типу розглядаємого об'єкта, характеру зовнішніх впливів і т.д.
а лінійну неоднорідну систему (10.140) — в аналогічній формі
419 420
Одна з таких реалізацій з'являлася в нас у п. 16. Зараз ми повинні бути нескінченно малими на всьому інтервалі часу
розглянемо поняття стійкості по Ляпунову. t 0 ≤ t<∞.
Нехай стан деякого об'єкта описується кінцевим числом На перший погляд може показатися дивним розгляд
параметрів, для визначеності трьома параметрами, х, у, z, так що нескінченно малих відхилень параметрів і нескінченно
зміна цього об'єкта в часі задається трьома функціями x=x(t), великого проміжку часу, так як на практиці всі ці величини
y=y(t), z=z(t) (t -час). Нехай закон цієї зміни має вигляд системи кінцеві. Однак корисно згадати розходження практичної і
диференціальних рівнянь математичної нескінченностей . Практичною нескінченно малою
dx є просто мала в масштабах розглянутого процесу реальна

 P( x, y, z ),  величина, а практично нескінченним проміжком часу є час
dy перехідного процесу, тобто переходу від досліджуваного стану до

dy  (10.151) стану іншого типу (наприклад, від одного стану рівноваги до
 Q( x, y, z ), іншого або від стану рівноваги до руйнування об'єкта і т.п.).
dt  Таким чином, реально стійкість по Ляпунову означає, що малий
dz  вихід зі стану рівноваги практично не порушує цього стану.
 R ( x, y, z ) 
dt  Для з'ясування того, чи буде мати місце стійкість, підставимо
із заданими правими частинами, що не містять явно незалежної в систему (10.151)
змінної t. Остання умова означає, що диференціальний закон x=x 0 +∆x, y=y 0 +∆y, z=z0 +∆z,
розвитку процесу не міняється з часом. що дасть
Нехай стан рівноваги розглядаємого об'єкта, коли він не
змінюється з часом, описується сталими значеннями d (x) 
х=х 0 ,у=у 0 ,z=z 0 ; тоді ця система сталих, розглянутих як функції  P ( x0   x, y 0   y , z 0   z )  
dt
часу, також повинна задовольняти системі (10.151). З 
 ( Px) 0 x  ( Py ) 0 y  ( Pz) 0 z  ..., 
безпосередньої підстановки в (10.151) випливає, що для цього  (10.154)
необхідно і досить, щоб одночасно d (y ) 
 (Qx ) 0 x  (Q y ) 0 y  (Qz ) 0 z  ...,
P(x 0 ,y 0 ,z0 )=0, Q(x 0 ,y 0 ,z0 )=0, R(x 0 ,y 0 ,z0 )=0. (10.152) dt
Нехай у деякий момент t 0 об'єкт під впливом 
d (z ) 
якихось причин вийшов зі стану рівноваги, тобто  ( Rx ) 0 x  ( Ry ) 0 y  ( R z ) 0 z  ..., 
параметри х, у, z стали рівними dt 
де позначено
x=x0 +∆x 0 , y=y0 +∆y 0 , z=z0 +∆z0 .
Щоб з'ясувати подальшу зміну розглядаємого об'єкта, треба (P′ x ) 0 =P′ x (x 0 ,y 0 ,z0 )
розв’язати систему рівнянь (10.151) при початкових умовах і т.п. Тут при перетворенні правих частин ми скористалися
x(t0 )=x 0 +∆x 0 , y(t0 )=y 0 +∆y0 , z(t0 )=z0 +∆z 0 . (10.153) формулою Тейлора і формулами (10.152). Багаточками позначені
Досліджуваний стан рівноваги називається стійким по члени вище першого порядку малості.
Ляпунову, якщо після нескінченно малого виходу з цього стану Так як при з'ясуванні стійкості розглядаються лише малі Δх, Δy,
об'єкт продовжує залишатися в нескінченній близькості від Δz, то в правих частинах системи (10.151) основну роль грають
нього протягом усього подальшого часу. Іншими словами, при виписані лінійні члени. Тому замінимо систему (10.151) на
нескінченно малих Δх 0 , Δу 0 , Δz 0 для розв’язання системи укорочену систему (систему першого наближення), відкинувши
(10.151) при початкових умовах (10.153) різниці члени вищого порядку малості;
∆x=x(t)-x 0 , ∆y=y(t)-y 0 , ∆z=z(t)-z0
421 422
d (x)  Обидва отриманих висновки не охоплюють випадку, коли

 ( Px ) 0 x  ( Py ) 0 y  ( Pz) 0 z,  серед коренів рівняння (10.156) немає коренів з дода тною
dt
 дійсною частиною, але є принаймні один з нульовою дійсною
d (y )  (10.155)
 (Qx ) 0 x  (Qy ) 0 y  (Qz ) 0 z , частиною. Тоді в загальному розв’язанні системи (10.155)
dt  з'являються функції вигляду
d (z ) 
 ( Rx ) 0 x  ( Ry ) 0 y  ( Rz ) 0 z.  e ist =cos st+isin st, |e ist |=1,
dt  тобто виходить, ніби-то розглянутий об'єкт коливається або
Система (10.155) — це лінійна система з сталими залишається нерухомим біля стану рівноваги, не прагнучи до
коефіцієнтами, що розв’язується по методу п. 21. Відповідно до нього. Але тоді через необмеженість часу починають впливати
формули (10.145) (де, щоправда, були застосовані інші відкинуті члени вищого порядку малості, що можуть порушити
позначення) розв’язання системи (10.155) виходить як комбінація стійкість. Отже, у розглянутому особливому випадку по коренях
функцій вигляду е pt , де р задовольняє характеристичному рівняння (10.156) не можна зробити заключення про стійкість
рівнянню або нестійкість стану рівноваги; щоб це зробити, треба залучити
які-небудь додаткові міркування, наприклад залучити подальші
( Px) 0  p ( Py ) 0 ( Pz) 0 члени розкладань (10.154).
(Q ) (Q  )  p (Q )  0. (10.156) Отримані результати здобувають особливо простий вигляд
x 0 y 0 z 0
для випадку, коли зміна об'єкта описується одною функцією х(t),
( Rx ) 0 ( Ry ) 0 ( Rz ) 0  p
яка задовольняє диференціальному рівнянню
При цьому малим Δх 0 , Δу 0 , Δz0 відповідають малі значення dx/dt=f(x). (10.158)
довільних сталих С 1 , С 2 , С 3 , і тому вся справа в поводженні Ми одержуємо, що якщо f(х 0 )=0, f'(х 0 )<0, то значенню х=х 0
функції e pt при зростанні t. Так як при p=r+is (випадок s=0 не відповідає стійкий стан рівноваги, а якщо f(x 0 )=0, f'(x 0 )>0, той
виключений) буде |e pt |= e rt ,то цей стан нестійкий.
| e pt |t   0 (при r  0), | e pt |t    (при r  0), (10.157)
і ми приходимо до наступних висновків.
Якщо всі корені характеристичного рівняння (10.156) мають
від’ємну дійсну частину (зокрема, вони можуть бути дійсними Мікромодуль 25
від’ємними ), то розглянутий стан рівноваги х 0 , у 0 , z0 стійкий Приклади розв’язання типових задач
по Ляпунову. Крім того, у цьому випадку при малих Δх0 , Δу 0 ,
Δz 0 буде х(t)→х 0 , у(t)→у0 , z(t)→z0 при t→∞; така стійкість П р и к л а д 1. Розв’язати рівняння
називається асимптотичною. Якщо ж серед коренів рівняння dy 2
(10.156) є принаймні один з додатною дійсною частиною, то  y  ( x  1) 3 .
dx x  1
розглянутий стан рівноваги нестійкий по Ляпунову.
Ці результати ми вивели для системи (10.155), але Розв’язання. Покладаємо
відповідно до сказаного вище ті ж твердження справедливі для y=uv;
повної системи (10.154). Відзначимо, що наявність кратних тоді
коренів у рівнянні (10.156) не порушує наших тверджень, dy dv du
незважаючи на те, що при цьому в розв’язанні можуть з'явитися u  v.
dx dx dx
степені t як множники, так як експонента (10.157) при r<0 прагне
до нуля швидше будь-якого степеня t . Підставляючи вираз dy/dx в вихідне рівняння, будемо мати:
423 424
dv du dy 2 dz
u  v  uv  ( x  1) 3 ,  2 xz  2 x 3 . (***)
dx dx dx x  1 dx
 dv 2  du Знайдемо його загальний інтеграл:
u  v   ( x  1) 3 . (*)
 dx x  1  dx z=uv; dz  u dv  du v.
Для визначення v отримаємо рівняння dx dx dx
dv 2
 v  0, Підставляємо в рівняння (***) вираз z i dz/dx:
dx x  1
тобто dv du
dv 2dx u  v  2 xuv  2 x 3 ,
 , dx dx
v x 1
звідки або
ln v=2 ln(x+1),
 dv  du
або u   2 xv   v  2 x 3 .
v  ( x  1) 2 .  dx  dx
Підставляючи вираз функції v в рівняння (*) отримуємо для Прирівнюємо нулеві вираз, що стоїть в дужках:
визначення u рівняння dv dv 2
 2 xv  0;  2 x dx; ln x  x 2 ; v  e x .
( x  1) 2 du  ( x  1) 3 , dx v
dx Для визначення и одержуємо рівняння
або 2 du
ex  2 x 3 .
du (1+x), dx

dx Розділяємо змінні:
2 2
звідки ( x  1) 2 du  2e  x x 3dx, u  2  e  x x 3dx  C.

u  C.
2 Інтегруючи вроздріб, знайдемо:
2 2 2
u  x 2e  x  e  x  C ; z  uv  x 2  1  Ce  x .
П р и к л а д 2 . Розв’язати рівняння
du Отже, загальний інтеграл даного рівняння є
 xy  x 3 y 3 . (*) 2
1
dx y 2  x 2  1  Ce  x , або y .
2
Р озв’язання. Розділивши всі члени на у2, одержимо: x  1  Ce  x
2
y-3y′+xy -2 =x3. (**) Приклад3. Дано рівняння

Уведемо нову функцію 2x 2
y  3x 2
z=y -2 3
dx  dy  0.
y y4
тоді
Р озв’язання. Перевіряємо, чи не є це рівняння в повних
dz dy
 2 y 3 . диференціалах.
dx dx Позначимо
Підставляючи в рівняння (**), одержимо лінійне рівняння:
425 426
2x y 2  3x 2 M N

M  ; N ;
y3 y4 y x  1  1  2 xy 2
  ,
тоді M y  xy 2 y
M 6x N 6x робимо заключення, що рівняння допускає інтегруючий множник,
 4;  4.
y y x y що залежить тільки від у. Знаходимо його:
Умова ∂M/∂y=∂N/∂x при у≠0 виконується. Виходить, ліва частина  ln  2
 ;
даного рівняння є повний диференціал деякої невідомої функції y y
и(х, у). Знайдемо цю функцію. звідси
Так як 1
u 2 x ln    ln y, тобто   2 .
 , y
x y 3
Після множення всіх членів даного рівняння на знайдений
то, отже інтегруючий множник μ отримуємо рівняння
2x x2
u   3 dx   ( y)  3   ( y), 1  x
y y   x  dx  2 dy  0
y  y
де φ(у)- невизначена поки функція від у.
Диференціюючи це співвідношення по у і з огляду на те, що в повних диференціалах
u y 2  3x 2  M N 1 
N ,     2 .
y y4  y x y 
знаходимо: Розв’язуючи це рівняння, знайдемо його загальний інтеграл
3x 2 y 2  3x 2
 4   ( y )  ; x x2
y y4   C  0,
y 2
отже,
1 1 x2 1
або
 ( y)  2 ,  ( y)    C1 , u ( x, y)  3   C1. 2x
y y y y y ,
2
Таким чином, загальний інтеграл , приведеного в умові x  2C
рівняння, є П р и к л а д 5. Знайти загальне розв’язання рівняння
(1-x 2 )y′′-2xy′+2y=0.
x2 1
  C. Розв’язання. Безпосередньою перевіркою переконуємося, що це
y3 y
П р и к л а д 4 . Розв’язати рівняння рівняння має часткове розв’язання у 1=х. Знайдемо друге часткове
розв’язання у 2 так, щоб у1 і у 2 , були лінійно незалежні.
(y+xy 2 )dx-xdy=0.
Помітивши, що в нашому випадку
Розв’язання. Тут M=y+xy 2 ; N= -x;
 2x
M N M N a1   ,
 1  2 xy;  1;  . 1 x2
y x y x
на підставі формули
Отже, ліва частина рівняння не є повний диференціал. Подивимося,
e 
 a1dx
чи не допускає це рівняння інтегруючого множника, що залежить
y 2  y1  dx,
тільки від у. Помітивши, що y1
2
427 428
отримуємо з другої умови одержуємо:

2 xdx
 2 2
1=2B, тобто B=1/2.
e 1 x e ln(1 x ) dx  1 1 1  Таким чином, шукане часткове розв’язання є
y  x  2 dx  x  dx   2  x   2    dx 
x x 2 2
x (1  x ) x 2(1  x) 2(1  x)  y=(1/2)e -xsin2x.
 1 1 1 x  Графік його показано на рис. 10.24.
 x    ln .
 x 2 1 x 
Отже, загальне розв’язання має вигляд
1 1 x 
y  C1 x  C 2  x ln  1.
2 1 x 
П р и к л а д 6. Дано рівняння
y′′+y′-2y=0.
Характеристичне рівняння має вигляд:
k 2 +k-2=0.
Знаходимо корені характеристичного рівняння:
1 1
k1,2     2 ; k1  1, k2  2.
2 4
Загальний інтеграл є
y  C1e x  C 2e 2 x . Рис. 10.24.
П р и к л а д 7. Дано рівняння
y′′+2y′+5y=0. П р и к л а д 8 . Дано рівняння
Знайти загальний інтеграл і часткове розв’язання, що y′′-4y′+4y=0.
задовольняє початковим вимогам y x=0 =0, y′ x=0 =1. Пишемо характеристичне рівняння
Поб уд ув а ти гра фі к. k 2 -4k+4=0.
Розв’язання. 1) Напишемо характеристичне рівняння Знаходимо його корні: k 1 =k 2 =2. Загальним інтегралом буде:
k 2 +2k+5=0 y=C1 e2x+C2xe 2x.
і знайдемо його корені: П р и к л а д 9. Функції y1  e x , y 2  e 2 x , y3  3e x лінійно залежні,
k 1 = -1+i2, k 2 = -1-i2. тому що при C1 =1, C2 =0, C3=-(1/3) має місце тотожність
Отже, загальний інтеграл є C1 e x+C2e 2x+ C3 3e x≡0.
y=e -x(Acos2x+Bsin2x). П р и к л а д 10. Функції y1  1, y2  x, y3  x 2 лінійно незалежні,
2) Знайдемо часткове розв’язання, яке задовольняє даним тому що ні при яких С1 , С2 , С3, одночасно не рівних нулеві, вираз
початковим умовам, і визначимо відповідні значення А і В. На С1 ·1+ С2 x+ С3 x 2
підставі першої умови знаходимо: не буде тотожно дорівнювати нулеві.
0=e -0 (Acos2·0+Bsin2·0), П р и к л а д 1 1 . Функції
звідки А=0.
Помітивши, що y1  e k1x , y 2  e k2 x , ..., y n  e kn x ,...,
y′=e -x2B cos2x- e -x Bsin2x, де k 1 , k 2 ,…, k n ,…- різні числа , що лінійно незалежні.
429 430
П р и к л а д 12. Знайти загальне розв’язання рівняння П р и к л а д 1 4 . З н а й т и розв’язання рівняння

y IV -y=0. y′′+4y′+3y=x.
Розв’язання. Складаємо характеристичне рівняння Розв’язання. Загальне розв’язання відповідного однорідного
k 4 -1=0. рівняння є
Знаходимо корені характеристичного рівняння: y =C1 e-x+C2 e-3x.
k 1 =1, k 2 =-1, k 3 =i, k 4 =-i. Так як права частина даного неоднорідного рівняння має
Пишемо загальний інтеграл: вигляд xe 0x [тобто вигляд P1 (x)e 0x], причому 0 не є коренем
y=C1e x+C2 e -x+Acosx+Bsinx, характеристичного рівняння k2+4k+3=0, то часткове розв’язання
де C1 , C2, A, B - довільні сталі. будемо шукати у формі
П р и к л а д 13. Знайти загальне розв’язання рівняння y*=Q1 (x)e 0x,
y тобто покладемо
y    x.
x y*=A 0 x+A 1.
Р озв’язання. Знайдемо загальне розв’язання однорідного рівняння Підставляючи цей вираз в задане рівняння, будемо мати:
y
4А 0 +3(А 0 x+А 1 )=x.
y    0. Прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях х, одержимо:
x
Так як 3А 0 =1, 4А 0 +3А 1 =0
звідки
y 1 А 0 =1/3; А1 =-(4/9).
 , то ln y  ln x  ln c; y   cx;
y x Отже
отже, y*=(1/3)x-(4/9).
Загальне розв’язання у = y + у * буде
y=C1 x 2 +C2 .
y=C1e -x+C2e -3x+(1/3)x-(4/9).
Щоб останній вираз був розв’язанням даного рівняння, треба
П р и к л а д 1 5 . Знайти загальне розв’язання рівняння
визначити С1 і С2 як функції від х із системи
y′′+9y= (x 2 +1) e 3x.
C′1x 2 +C′2·1=0, 2C′1 x+C′2 ·0=x. Р озв’язання. Загальне розв’язання однорідного рівняння
Розв’язуючи цю систему, знайдемо: знайдемо легко
C′1 =1/2, C′2 = -(1/2)x 2, y = C1 cos3x+C2 sin3x.
звідки в результаті інтегрування одержуємо:
Права частина заданого рівняння
x x3
C1   C1 , C2    C2 . (x 2 +1) e 3x
2 6 має вигляд
Підставляючи знайдені функції у формулу y=C1 x 2 +C2 , отримуємо P2 (x)e 3x.
загальне розв’язання неоднорідного рівняння: Так як коефіцієнт 3 у показнику степеня не є коренем
x3 x3 характеристичного рівняння, то часткове розв’язання рівняння
y  C1 x 2  C2  
2 6 шукаємо у вигляді
або y*=Q2 (x)e 3x або y*=(Ax 2 +Bx+C)e 3x.
x3 , Підставляючи цей вираз в диференціальне рівняння, будемо
y  C1 x 2  C2  мати:
3
[9(Ax 2 +Bx+C)+6(2Ax +B)+2A+9(Ax 2 +Bx+C)]e 3x=(x 2 +1) e 3x.
де C1 i C2 - довільні сталі.
431 432
Скорочуючи на е зх і прирівнюючи коефіцієнти при однакових де А і В — сталі коефіцієнти, що підлягають визначенню.

степенях х,одержимо: Підставляючи у* у задане рівняння, будемо мати:
18A=1, 12A+18B=0, 2A+6B+18C=1. Acosx+Bsinx +2(Asinx+Bcosx)+5(Acosx+Bsinx)= 2cosx.
Звідки Прирівнюючи коефіцієнти при cos x і sin x одержимо два
A=1/18; B=-(1/27); C=5/81. рівняння для визначення А і В:
Отже, часткове розв’язання -A+2B+5A=2; -B-2A+5B=0.
y*=[(1/18)x 2 -(1/27)x+5/81] e 3x, Звідки
а загальне розв’язання A=2/5; B=1/5.
y= C1 cos3x+C2 sin3x+[(1/18)x 2 -(1/27)x+5/81] e 3x. Загальне розв’язання даного рівняння:
П р и к л а д 1 6 . Розв’язати рівняння у= у*+ y ,
y′′-7y′+6y=(x-2) e x.
тобто
Розв’язання. Тут права частина має вигляд
P1 (x)e 1·x, y=e -x(C1 cos2x+C2 sin2x)+ (1/5)cosx+(1/10)sinx.
причому коефіцієнт у показнику степеня є простим коренем П р и к л а д 1 8 . Розв’язати рівняння
характеристичного многочлена. Отже, часткове розв’язання y′′+4y=cos2 x.
шукаємо у вигляді Розв’язання. Характеристичне рівняння має корені k 1 =i2,
y*=xQ1 (x)e x або y*=x(Ax+B)e x; k 2 =— i2, тому загальне розв’язання однорідного рівняння має вигляд
підставляючи цей вираз в рівняння, будемо мати:
y =C1 cos2x+C2 sin2x.
[(Ax 2 +Bx)+(4Ax +2B)+2A-7(Ax 2 +Bx)-7(2Ax+B)+6(Ax 2 +Bx)]e x=(x-2)e x,
або часткове розв’язання неоднорідного рівняння шукаємо у формі
(-10Ax -5B+2A)e x=(x-2)e x. y*=x(Acos2x+Bsin2x).
Прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях х, одержимо: тоді
-10A=1, -5B+2A=-2, y*′=2x(-Asin2x+Bcos2x)+(Acos2x+Bsin2x),
звідки y*′′= -4x(-Acos2x-Bsin2x)+4(-Asin2x+Bcos2x).
A=-(1/10), B=9/25. Підставляючи ці вирази похідних у дане рівняння і прирівнюючи
Отже, частковим розв’язанням є коефіцієнти при cos 2x і sin2x, одержуємо систему рівнянь для
y*=x[-(1/10)x+9/25] e x, визначення А і В:
а загальним 4B=1; -4A=0,
y= C1 e 6x+C2 e x+x[-(1/10)x+9/25] e x. звідки
Приклад 1 7 . Знайти загальний інтеграл лінійного A=0; B=1/4.
неоднорідного рівняння Таким чином, загальний інтеграл даного рівняння:
y′′+2y′+5y=2cos x. y=C1 cos2x+C2 sin2x+(1/4)x sin2x.
Р озв’язання. Характеристичне рівняння k2+2k+5=0 має корні П р и к л а д 1 9 . Розв’язати рівняння
k 1 =-1+i2; k 2 =-1-i2. y′′-y=3e 2xcos x.
Тому загальний інтеграл відповідногооднорідного рівняння є Р озв’язання. Права частина рівняння має вигляд
y =e-x(C1 cos2x+C2 sin2x). f(x)=e 2x (Mcos x+Nsinx),
Часткове розв’язання неоднорідного рівняння шукаємо у вигляді причому М=3, N=0. Характеристичне рівняння k 2 —1=0 має корені
k 1 =1, k 2 = —1. Загальне розв’язання однорідного рівняння
y*= Acosx+Bsinx,
433 434
y =C1 ex+C2e-x. П р и к л а д 2 1 . Знайти загальне розв’язання рівняння

Так як число α+iβ=2+i·1 не є коренем характеристичного y*=-(5/4)x sin x.
рівняння, то часткове розв’язання шукаємо у вигляді Р озв’язання. Характеристичне рівняння k 4 -1=0 має корні:
f(x)=e 2x (Mcos x+Nsinx). k1 =1, k 2 = -1, k3 =i, k 4= -i.
Підставляючи цей вираз в рівняння, одержимо після приведення Отже, загальним розв’язанням відповідного однорідного рівняння є:
подібних членів: y =C1 ex+C2e-x+C3 cosx+C4 sinx.
(2A+4B)e 2x cos x+(-4A+2B)e 2x sin x= 3e 2x cos x.
Далі, права частина даного неоднорідного рівняння має вигляд
Прирівнюючи коефіцієнти при cosx і sinx, одержимо: f(x)=M cos x+N sin x,
2A+4B=3, -4A+2B=0. де М=5, N=0.
Звідси Так як i є простим коренем характеристичного рівняння, то
A=3/10; B=3/5. часткове розв’язання шукаємо у вигляді
Отже, часткове розв’язання y*=x(A cos x+B sin x).
y*=e 2x [(3/10)cos x+(3/5)sin x], Підставляючи цей вираз в рівняння, знайдемо:
а загальне 4A sin x-4B cos x=5 cos x,
y=C1 e x +C2e -x + e 2x [(3/10)cos x +(3/5) sinx]. або A=0, B= -(5/4).
П р и к л а д 2 0 . Знайти загальне розв’язання рівняння Отже, частковим розв’язанням диференціального рівняння є:
y IV -y=x 3 +1. y*=-(5/4)x sin x,
Р озв’язання. Характеристичне рівняння k 4 -1=0 має корні: а загальним розв’язанням
k 1 =1, k 2= -1, k3 =i, k 4= -i. y=C1 e x+C2 e -x+C3 cos x+C4 sin x-(5/4)x sin x.
Знаходимо загальне розв’язання однорідного рівняння
. y =C1 ex+C2e-x+C3 cosx+C4 sinx
Часткове розв’язання неоднорідного рівняння шукаємо у формі Мікромодуль 25
y*=A 0 x 3 + A 1 x 2 + A 2 x+ A 3 . Індивідуальні тестові завдання
Диференціюючи у* чотири рази і підставляючи отримані Проінтегрувати наступні лінійні диференці альні
вирази в задане рівняння, одержимо рівняння з сталими коефіцієнтами:
-A 0 x 3 - A 1 x 2 - A 2 x- A 3 =x 3 +1. 1. y′′=9y. 2. y′′+y=0. 3. y′′-y′=0. 4. y′′+12y=7y′. 5. y′′-4y′+4y=0.
Прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях х: 6. y′′+2y′+10y=0. 7. y′′+3y′-2y=0. 8. 4y′′-12y′+9y=0. 9. y′′+y′+y=0.
-A 0 =1; -A 1 =0; -A 2 =0; -A 3 =1. 10. Два однакових вантажі підвішені до кінця пружини. Знайти
Отже, рух, що одержить один вантаж, якщо інший
y*=-x 3 -1. обірветься.
Загальний інтеграл неоднорідного рівняння знаходиться по Примітка. Прийняти що a є приріст довжини пружини під дією
формулі одного вантажу в стані спокою.
y= y +y*, 11. Матеріальна точка маси т притягається кожним із двох
тобто центрів із силою, пропорційною відстані. Множник
. y=C1 e x+C2 e -x+C3 cosx+C4 sinx-x3 -1. пропорційності дорівнює k. Відстань між центрами дорівнює 2с.
У початковий момент точка знаходиться на лінії з'єднання
центрів, на відстані а від її середини. Початкова швидкість
дорівнює нулеві. Знайти закон руху точки.
435 436
12. y IV -5y′′+4y=0. 13. y′′′-2y′′-y′+2y=0 14. y′′′-3ay′′+3a 2 y′-a3 y=0. 37. В умовах задачі 11 початкова швидкість дорівнює v 0 і
IV V IV IV
. 15. y +2y′′+9y=0. 16. y -4y′′′=0. 17. y -8y′′+16y=0. 18. y +y=0. напрямлення перпендикулярно до прямої, що з'єднує центри.
IV 4
19. y -a y=0.Знайти загальне розв’язання і виділити часткове Знайти траєкторії.
розв’язання, що задовольняє початковим умовам при х 0 =0, Розв’язання. Якщо початок координат взяти в середині відстані
у=1, у′=0, у"=-а 2 , у′′′=0. між центрами, то диференціальні рівняння руху будуть мати
Проінтегрувати наступні неоднорідні лінійні такий вигляд:
диференціальні рівняння (знайти загальне розв’язання): d 2x d2y
20. y′′-7y′+12y=x. 21. s′′- а 2 s=t+1 . 22. y′′+y′-2y=8 sin 2x. m 2  k (C  x)  k (C  x )  2kx, m 2  2ky.
dt dt
23. y′′- y=5x+2. 24. s′′- 2as′+а2 s=e t (a≠1). 25. y′′+6y′+5y=e 2x. Початкові дані при t=0:
26. y′′+9y′=6e 3x.27. y′′-3y′=2-6x. 28. y′′-2y′+3y=e -x cos x. x=a, dx/dt=0, y=0, dy/dt=v 0
29. y′′+4y=2sin x. 30. y′′′-4y′′+5y′-2y=2x+3. 31. y IV -а 4 y=5а4 e ax sin ax. Інтегруючи, знаходимо:
32. y IV +2а2 y′′+ а4 y=8 cos ax.
 2k  m  2k 
33. Знайти інтегральну криву рівняння у"+k 2 y=0, яка x  a cos t , x  v0 sin  t .
проходить через точку М(х 0 , у 0 ) і, яка дотикається в точці  m  2 k  m 
прямої у=ах. Звідси
34. Знайти розв’язання рівняння у"+2hy'+n2 y=0, що x 2 y 2 2k
задовольняє умовам y=а, у'=С при х=0.   1 (еліпс).
a 2 mv0 2
35.Знайти розв’язання рівняння
у"+n2 y=h sin px (h≠n), 38. Горизонтальна трубка обертається біля вертикальної осі з
яке задовольняє умовам: y=а, у'=С при х = 0. сталою кутовою швидкістю ω. Куля, яка поміщена у середині
36. Вантаж вагою 4 кг підвішений до пружини і збільшує її трубки, сковзає по ній без тертя. Знайти закон руху кулі, якщо в
довжину на 1 см. Знайти закон руху цього вантажу, покладаючи, початковий момент вона знаходиться на осі обертання і має
що верхній кінець пружини робить гармонійне коливання, закон швидкість v 0 (уздовж трубки).
якого Указівка. Диференціальне рівняння руху є
d2 r/dt 2 =ω 2 r
y  sin 100 g t , Початкові дані: r=0, dr/dt=v 0 при t=0.
де у виміряється по вертикалі. Інтегруючи, знаходимо
Розв’язання. Позначаючи через х вертикальну координату v0  t
вантажу, яку будемо рахувати від положення спокою, маємо: r [e  e  t ] .
2
4 d 2x Застосовуючи метод варіації довільних сталих, проінтегрувати
  k ( x  y  l ),
g dt 2 наступні диференціальні рівняння:
де l— довжина пружини у вільному стані і k =400, як легко 1
бачити з початкових умов. Звідси 39. y′′-7y′+6y=sin x. 40. y′′+y=sc x. 41. y   y  .
cos 2 x cos 2 x
d 2x Проінтегрувати наступні рівняння різних типів :
 100 gx  100 g sin 100 g t  100l g .
dt 2
42. yy′′=y′ 2 +1. 43.
x 2 dy  y 2 dx 2 2
Частковий інтеграл цього рівняння ми повинні шукати у
2
 0. 44. y=xy′ +y′ . 45. y′′+y=sc x.
вигляді ( x  y)
t (C1 cos 100 g t  C2 sin 100 g t )  g , 46. (1+x 2 )y′-xy-a=0. 47. x cos
y dy y 2x
 y cos  x. 48. y′′-4y=e sin x.
тому що перший член правої частини рівняння входить у x dx x
розв’язання однорідного рівняння. 49. xy′+y-y 2 lnx=0. 50. (2x+2y-1)dx+(x+y-2)dy=0.
437 438
покласти хоча б у 0 (х)≡у 0 ), знаходимо перше наближення по

формулі
x
y1 ( x)  y 0   f ( s, y 0 (s )) ds.
x0
Мікромодуль 26 Підставляючи результат у праву частину (10.160),

Наближене і числове розв’язання рівнянь знаходимо друге наближення і т.д.; узагалі
x
Часто буває неможливо здійснити точне інтегрування
yn1 (x)  y0   f (s, yn (s)) ds (n  0,1,...). (10.161)
диференціального рівняння в квадратурах. Тоді для побудови
x0
розв’язання приходиться застосовувати інші методи. У п. 3 був
описаний найпростіший графічний метод розв’язання рівнянь Якщо процес ітерацій сходиться, тобто якщо послідовні
першого порядку. Тут ми вкажемо деякі методи побудови наближення прагнуть з ростом п до деякої граничної функції, то
наближених формул для розв’язання, які аналогічні описаним вона задовольняє рівнянню (10.160); для перевірки цього треба в
раніше методам розв’язання кінцевих рівнянь, а також методи рівності (10.161) перейти до границі при п→∞.
числового розв’язання, у яких шукане часткове розв’язання Метод ітерацій для рівняння (10.160), як правило, сходиться
будується в табличному вигляді. Ми будемо для простоти для всіх х , досить близьких до х 0 ; так буде, у всякому разі, якщо
розглядати рівняння першого порядку, але ті ж методи природно виконано умови теореми Коші з п. 3. Це зв'язано з тим, що при
переносяться на рівняння будь-якого порядку і на системи обчисленні наступних наближень треба інтегрувати попередні, а
рівнянь. при послідовному інтегруванні функції в цілому «згладжуються»
23. Метод ітерацій. Розглянемо диференціальне рівняння і всякі неправильності, що відбуваються через вибір нульового
першого порядку з заданою початковою умовою наближення, похибок округлення і т.п., поступово
y  f ( x, y ), y( x0 )  y0 . (10.159) усуваються. На відміну від цього при послідовном у
Якщо взяти інтеграли від обох частин рівняння, одержимо диференціюванні функції, як правило, погіршуються, первісні
x x x
неправильності розростаються і тому ітераційний метод, який
заснований на послідовному диференціюванні, не дав би
 ydx  y  y0 
x0

x0
f ( x , y ) dx   f ( x, y ( x )) dx.
x0
збіжності.
змінюючи позначення змінної інтегрування, напишемо Розходження між інтегруванням і диференціюванням
x
показане на рис. 10.25. Намальований «горбик», доданий до якої-
y ( x)  y 0   f ( s, y ( s )) ds. (10.160) небудь функції, значно псує її похідну, не говорячи вже про
x0
наступні похідні і майже не позначається на інтегралі.
Рівняння (10.160) рівносильно відразу обом рівностям Розглянемо, наприклад, частковий вигляд рівняння Риккаті
(10.159), так як після його диференціювання вийде перша (див. кінець п. 4)
рівність, а після підстановки х=х 0 — друга. Рівняння (10.160) є y′=x 2 +y 2
інтегральним рівнянням, тому що в ньому невідома функція при початковій умові у(0)=0 . Після інтегрування одержимо
x
стоїть під знаком інтеграла. Вигляд рівняння (10.160) зручний x3
для застосування методу ітерацій . y( x)    y 2 ( s ) ds.
3 0
Вибравши деяку функцію у 0 (х) як нульове наближення
Виберемо як нульове наближення для шуканого
(бажано, щоб вона була по можливості ближче до шуканого
розв’язання, про яке ми поки нічого не знаємо, нульову
розв’язання; якщо про останній нічого не відомо, то можна
439 440
функцію у 0 (х)=0, так як вона задовольняє хоча б початковій Розглянемо, наприклад, задачу
умові. y′=x 2 +y2 , y(0)=1.
Підстановкою в праву частину рівняння знаходимо, що
y′(0)=02 +12 =1.
Якщо продиференціювати обидві частини рівняння, одержимо
y′′=2x+yy′
і, підставивши x=0, знайдемо
y′′(0)=2·0+2·1·1=2.
Аналогічно знаходимо
y′′′=2+2y′ 2 +2yy′′; y′′′(0)=8; y IV=6y′y′′+2yy′′′; y IV(0)=28;
і т.д. Підставляючи це у формулу Маклорена , одержимо
y(0) y(0) 2 4 7
y  y (0) x x  ...  1  x  x 2  x 3  x 4  ...
1! 2! 3 6
Цією формулою можна користуватися для невеликих |х|.
25. Застосування степеневих рядів з невизначеними
коефіцієнтами. Цей метод тісно зв'язаний з п. 24 і полягає в
тому, що розв’язання рівняння шукається у формі ряду з
невідомими коефіцієнтами
y=a+b(x-x 0 )+ c(x-x 0 ) 2 + d(x-x 0 ) 3 +…, (10.162)
Рис. 10.25. які знаходяться за допомогою підстановки в рівняння і наступне
Тоді одержимо прирівнювання коефіцієнтів при однакових степенях х (і
x2 застосування початкової умови, якщо вона задана).
x3 x3  s3  x3 x7 Pозглянемо, наприклад, рівняння другого порядку
y1 ( x)  , y2 ( x)      dx   ,
3 3 0 3  3 63 y′′+xy=0 . (10.163)
x 3
x 7
2x 11
x15 Будемо шукати розв’язання розкладеним по степенях х :
y3 ( x )     y=a0 +a1 x+ a2 x 2 +a 3 x 3 +… (10.164)
3 63 2079 59535
Після диференціювання і підстановки в рівняння
і т.д. Видно, що при невеликих х , наприклад при |х|<1, процес
одержимо
добре сходиться; так, з точністю до 0,001 при | х |< 1 (1·2a 2 +2·3a 3 x+ 3·4a4 x 2 +…)+x(a 0 +a1 x+ a 2 x2 +…)=0.
3 7
можна покласти y=(x /3)+(х /63) , а при |x|<1/2 навіть просто
Прирівнювання коефіцієнтів при однакових степенях х дає
y=x 3 /3. Як зазвичай, на практиці питання про те, на якому 1·2a2 =0; 2·3a 3 +a 0 =0; 3·4a 4 +a 1 =0; 4·5a5 +a2 =0; 5·6a 6 +a3 =0,…,
наближенні потрібно зупинитися, вирішується за допомогою
звідки послідовно знаходимо
порівняння наступних наближень з попередніми.
24. Застосування ряду Тейлора. З рівняння і початкової a0 a a a a0
a2  0; a3   ; a4   1 ; a5   2  0; a6   3  ;
умови (10.159) можна за допомогою диференціювання знайти 23 3 4 45 5 6 2 35 6
значення у'(х 0 ), у"(х 0 ) і т.д., після чого скласти розкладання a a0 a a a0
розв’язання в степеневий ряд Тейлора. Необхідна кількість членів
a7   4  ; a8   5  0; a9   6  і т.д.
67 3467 7 8 89 2 35 6 89
визначається за допомогою їхнього послідовного обчислення і Підстановка цих результатів у формулу (10.164) дає
порівняння з обраним степенем точності. загальне розв’язання рівняння (10.163):
441 442
a0 3 a1 4 a0 a1 a0 x 2 [aρ(ρ-1)x ρ-2 +b(ρ+1)ρx ρ-1 +c(ρ+2)(ρ+1)x ρ +…]+

y  a0  a1 x  x  x  x6  x7  x 9  ... 
23 3 4 2356 3 4 6 7 235689 + x[aρx ρ-1 +b(ρ+1)ρx ρ +c(ρ+2)x ρ+1 +…]+
 x3 x6 x9  + x 2 (ax ρ +bx ρ+1 +cx ρ+2 +…)-p 2 (ax ρ +bx ρ+1 +cx ρ+2 +…)=0.
 a0 1     ...  Після прирівнювання нулеві коефіцієнтів при однакових
 23 235 6 235689  степенях х одержимо ланцюжки рівностей:
 x4 x7 x10  aρ(ρ-1)+aρ-ap2 =0, тобто a(ρ 2 -p 2 )=0;
 a1  x     ....
 3  4 3  4  6  7 3  4  6  7  9  10  b(ρ+1)ρ+ b(ρ+1)-bp 2 =0, тобто b(ρ 2 +2ρ+1-p2 )=0;
Константи а 0 і а 1 залишаються в якості довільних сталих (у c(ρ+2)(ρ+1)+c(ρ+2)+a-cp 2 =0, тобто c(ρ 2 +4ρ+4-p 2 )+a=0;
властивості 5 п. 14 вони були позначені через С 1 і С 2 ). Ряди, що d(ρ+3)(ρ+2)+d(ρ+3)+b-dp2 =0, тобто d(ρ 2 +6ρ+9-p 2 )+b=0;
стоять у дужках, представляють два лінійно незалежні часткові e(ρ+4)(ρ+3)+e(ρ+4)+c-ep 2 =0, тобто e(ρ 2 +8ρ+16-p 2 )+c=0 і
розв’язання рівняння (10.163). т.д.
Описаний прийом можна завжди застосовувати, зокрема, до З першої рівності, оскільки а≠0 , ми бачимо, що ρ 2 =р 2 ,тобто
лінійних рівнянь ρ=±р . Підставляючи цей результат в інші рівності, одержимо
a 0 (x)y (n) + a1 (x)y (n-1)+…+ an (x)y=f(x), (10.165) послідовно
якщо усі функції а0 (х),а1 (х), ..., f(x) являють собою многочлени a a c a
b  0, c   2 , d  0, e    , f  0,
відносно х або, у більш загальному випадку, суми рядів по 4  4 2 (   1) 8   16 2 4  2(   1)(   2)
степенях х— х 0 , причому а 0 (х 0 ) ≠ 0. a a
g 6 , i  0, f  8 і т.д.
Якщо а 0 (х 0 )=0 , то значення х 0 називається особливою точкою 2  2  3(   1)(   2)(   3) 2  2  3  4(   1)(   2)(   3)(   4)
для рівняння (10.165); тоді знайти розв’язання у формі (10.162) Звідси в силу формули (10.168) знаходимо розв’язання
можливо не завжди. У цьому випадку іноді вдається знайти a a
розв’язання у формі y  ax   2 x  2  4 x  4 
2 (   1) 2  2! (   1)(   2) (10.169)
y=(x-x 0 ) ρ [a+b(x-x 0 )+c(x-x 0 ) 2 +d(x-x 0 ) 3 +…], (10.166)
a
де стала ρ також підбирається. При цьому можна вважати, що  6 x  6  ...,
2  2! (   1)(   2)(   3)
а≠0 , так як в протилежному випадку можна винести за дужку
деякий степінь х — х0 , так що справа приведеться до зміни ρ. де а — довільна стала. Зручно вибрати
26. Функції Бесселя. Розглянемо важливий приклад 1
a  .
рівняння Бесселя 2 Г (   1)
x2 y′′+xy′+(x 2 -p 2 )y=0 (p=const≥0; 0<x<∞). (10.167) Якщо врахувати, що в силу формули (9.89)
Розв’язання цього рівняння називаються функціями Бесселя. Г (   1)(   1)  Г (   2); Г (   1)(   1)(   2)  Г (   2)(   2)  Г (   3) і т.д.
Ці функції називаються також циліндричними функціями, так як то формула (10.169) при такому а дасть
  2  4
вони широко застосовуються при розв’язанні рівнянь 1  x 1  x 1  x
математичної фізики в круглому циліндрі. y         
Г (   1)  2  1! Г (   2)  2  2! Г (   3)  2  (10.170)
Значення х=0 є для рівняння (10.167) особливою точкою,  6 n   2n
тому в силу формули (10.166), у якій треба покласти х 0 =0 , його 1  x 
 1  x
    ...     .
розв’язання можна шукати у вигляді 3! Г (   4)  2  n 0 n! Г (   n  1)  2 
y=ax ρ +bx ρ+1 +cx ρ+2 +… (10.168) Ця сума називається функцією Бесселя 1-го роду порядку ρ і
Диференціювання і підстановка в рівняння (10.167) дають позначається J ρ (x) . Так як ρ=±р , то загальне розв’язання
рівняння (10.167) (п.14, властивість 5) можна записати у вигляді
443 444
y=C1 J p (x) +C2 J -p (x). (10.171)

Розв’язання (10.171) не придатне при цілому р=0, 1, 2, 3, ... x2 x4 x6 
J 0 ( x)  1 
2 2
 2 4
 2 6
 ..., 
Дійсно, для таких р при ρ= -р буде 1! 2 2! 2 3! 2 . (10.173)
Г(-p+1)=Г(-p+2)=…=Г(-p+p)=±∞, 3 5 7 
x x x x
і тому формула (10.170) дасть J1 ( x)      ...
2 1!2!2 3 2!3!2 5 3!4!2 7 
 p2n
J  p ( x)  

 1n  x
n  p  n  Зразкові графіки цих функцій показані на рис. 10.26. Ці
 
n  p n! (  p  n )!  2 
функції, як і усі функції Бесселя 1-го і 2-го роду, при
p2n
зростанні х нескінченне число раз змінюють знак і прагнуть до
n

( 1) n  1  x  нуля. З формул (10.173) легко вивести, що J′ 0 (х)=— J 1 (х). Є й
    (1) p J p ( x ) ( p  0,1,2,...). інші співвідношення між функціями Бесселя.
n0 ( p  n )! ( n )!  2 
Виходить, у цьому випадку розв’язання J p (x) і J -p (x) лінійно
залежні (п. 14), а тому формула (10.171) не дає загального
розв’язання.
Щоб одержати загальне розв’язання рівняння (10.167), яке
придатне для всіх р, роблять аналогічно випадкові 3 п. 17. А
саме, спочатку вважають, що р не ціле, і утворюють функцію
1 cos pJ p ( x)  J  p ( x )
Y ( x)  ctg pJ p ( x) 
J  p ( x)  .
sin p sin p
Як лінійна комбінація розв’язаннь вона також є розв’язанням
рівняння (10.167) і називається функцією Бесселя 2-го роду
Рис. 10.26.
порядку р ; вона іноді позначається також через N p (х). Якщо р
стає цілим, то в правій частині виходить невизначеність. Її можна 27. Метод малого параметра. Цей метод застосовується і при
розкрити за правилом Лопиталя. Відзначимо , що в підсумку розв’язанні диференціальних рівнянь. Приведемо прості
вийде сума, для якої при х→∞ старшим членом буде приклади.
Задача
( p  1)!2 p 2 x
 ( p  1, 2,3,...); ln x ( p  0). y  , y (0)  0 (10.174)
x p  1  0,1xy
Отже, формула не містить параметрів. Однак можна розглянути більш
y=C 1 J p (x) +C2 Y p (x). (10.172) загальну задачу
дає загальне розв’язання рівняння (10.167) для всіх р≥0 , нецілих x
або цілих, при 0<х<∞. При цьому J p (+0) кінцеве, тоді як y  , y (0)  0 (10.175)
1  xy
Y p (+0)=—∞. Тому якщо y(+0) за умовами задачі повинне бути
кінцевим, то в правій частині формули (10.172) треба залишити з якої (10.174) виходить при α=0,1. Задача (10.175) легко
лише перший доданок. Найбільше значення для доданків мають розв’язується при α=0 : тоді виходить у=x 2 /2 . Тому шукаємо
розв’язання задачі розкладеним у ряд по степенях α , тобто
445 446
x2 x 3u 3
y  u   2 v   3 w  ..., (10.176) u   xu , v  xv, w  xw 
,...
2 3!
де u=u(x), v=v(x) і т.д.- поки невідомі функції х. Інтегруючи ці вже лінійні рівняння з урахуванням початкових
Підстановка (10.176) у (10.175) дає після множення на знаменник умов (10.181), знайдемо
x2 3 x2
1 x2 1
   (10.177) u  e 2 , v  0, w  (1  x) 2 e 2  e 2
( x  u    2 v   3 w  ...)1  x 3   2 xu   3 xv  ...  x;
 2  12 2
u ( 0)   2 v(0)  ...  0, тобто u (0)  0, v (0)  0, w(0)  0,... (10.178) Підстановка цих виразів у (10.180) дає розкладання шуканого
розв’язання, яке придатне для невеликих |х| і |α|.
Розкриваючи дужки в (10.177) і прирівнюючи нулеві
У більш складних випадках при застосуванні методу
коефіцієнти при степенях α, одержимо послідовно
малого параметра часто буває корисно знайти хоча б перший
1 x3 x3 утримуючий параметр член розкладання.
u   x 4  0, v  u   x 2u  0, w  v  xuu   x 2 v  0 і т.д.,
2 2 2 28. Загальні зауваження про залежності розв’язання від
звідки з урахуванням рівностей (10.178) знайдемо параметра. У зв'язку з попереднім пунктом висловимо кілька
x5 7 8 71 11 загальних міркувань. Часто буває, що досліджуване
u  ,v x , w x і т.д. диференціальне рівняння або система таких рівнянь містять один
10 160 1760
Тому формула (10.176) дасть або кілька параметрів, що можуть приймати різні сталі значення.
Розглянемо для простоти рівняння першого порядку
x 2  5 7 2 8 71 3 11
y  x  x  x  ... dy (10.182)
2 10 160 1760  f ( x, y;  )
Зокрема, для рівняння (10.174) одержимо dx
( λ — параметр) при визначених початкових умовах х=х 0 , у=у0 .
x2 x5 7 x8 71x11
y     ... Будемо вважати, що точка ( х 0 ; у 0 ) —неособа (п. 7), тобто
2 100 16000 1760000 при заданих умовах існує єдиний розв’язок рівняння (10.182).
Цей ряд прекрасно сходиться при |х| < 1 і непогано при 1<|х|<2. Тоді з геометричного змісту рівняння (10.182) (п. 3) випливає, що
Розглянемо як інший приклад задачу якщо його права частина залежить від λ безперервно, то при
y   sin( xy ), y (0)   . (10.179) малій зміні λ поле напрямлень буде мінятися мало, а тому і
На відміну від попереднього приклада тут параметр входить у розв’язання у(х; λ ) буде залежати від λ безперервно. Аналогічний
початкову умову. При α=0 задача (10.179) має, мабуть, висновок виходить, якщо від λ залежить не тільки рівняння, але і
розв’язання у≡0. Тому при малих |α| шукаємо розв’язання у початкова умова, тобто якщо х 0 =х 0 (λ), у0 =у 0 (λ).
формі Нехай розв’язання у(х; λ ) рівняння (10.182) відомо при
y  u   2 v   3 w  ..., (u  u ( x ), v  v( x),...). (10.180) якомусь, як говорять, «необуреному» значенні λ ; нехай, далі,
Підстановка значення х=0 дає значення параметра змінилося і стало рівним λ+Δλ, де |Δλ| мале.
u (0)  1, v(0)  0, w(0)  0,... (10.181) Тоді й у зміниться й одержить приріст Δ λ у , головну лінійну
З іншого боку, підставивши (10.180) у диференці альне частину, тобто диференціал якого ми позначимо через δу і
рівняння (10.179), одержимо з урахуванням степеневого рядa для назвемо варіацією розв’язання.
синуса : Таким чином, варіація - це частковий диференціал, узятий
(xu   2 xv   3 xw  ...) (xu   2 xv   3 xw  ...) 3 по параметру; нова назва і нове позначення застосовуються, щоб
u    2v   3 w  ...    ....
1! 3! відрізнити диференціал по незалежній змінній від диференціала
Прирівнювання коефіцієнтів при однакових степенях α дає по параметру. У тих випадках, коли малими вищого порядку
447 448
можна зневажити, можна сказати просто, що варіація розв’язаннь (y ) x  x0  ( y0  f 0 x0 ) .
- це нескінченно мала його зміна, яка отримана за рахунок зміни У тому частковому випадку, коли х 0 і у 0 не залежать від λ ,
параметра. При обраному значенні λ величина δу, як і у ,
буде х' 0 =у' 0 =0 і тому початкова умова має вигляд (y ) x x  0.
залежить від х , тобто δу=δу(х ) і прямо пропорційна Δλ. 0
Щоб скласти диференціальне рівняння для δу , треба Іноді параметр входить у диференціальне рівняння таким
чином, що при деяких значеннях цього параметра рівняння
прирівняти диференціали обох частин рівності (10.182) по λ :
знижує свій порядок, тобто вироджується, при цьому виникають
dy f f
   ( f ( x, y;  ))  y   (   ) , нові обставини, які ми пояснимо на прикладі.
dx y 
тобто
d (y ) (10.183)
 f y ( x, y;  )y  f  ( x, y;  ) .
dx
При цьому в лівій частині ми переставили знаки d і δ , як знаки
диференціалів по різним змінним, а в правій частині
скористалися формулою для похідної складеної функції. Рівняння
(10.183) називається рівнянням у варіаціях для вихідного
рівняння (10.182). Так як в правій частині замість у треба
підставити «необурене розв’язання» у(х;λ), то рівняння (10.183) Рис. 10.27.
лінійне і тому легко інтегрується (п. 4). Для рівнянь вищих Розглянемо задачу
порядків і для систем рівнянь відповідні рівняння у варіаціях у y   y  0,  y x 0  1 (10.184)
загальному випадку не інтегруються в квадратурах, але вони
з розв’язанням
завжди є лінійними. Виведемо початкову умову для δу. У
x
загальному випадку, коли х 0 =х 0 (λ), у 0 =у 0 (λ) , одержуємо при 

значенні параметра λ+δλ, відкидаючи малі вищого порядку, що ye .
при При λ=0 виходить виродження. Нехай розв’язання
x = x0 (λ+ δλ) = x 0 + x 0 ′δλ розглядається при х≥0 і λ→+0; це розв’язання показано на рис.
буде 10.27. Рівняння (10.184) у границі переходить у рівність у=0, але
у 0 = у 0 (λ+ δλ) = у 0 + у′ про δλ , ми бачимо, що при малому λ розв’язання близьке до нуля не
де відразу від х=0 , а тільки від деякого x=h . Проміжок 0<х<h , який
x 0 ′= x 0 ′(λ), y 0 ′= y0 ′(λ). називають прикордонним прошарком, потрібен розв’язанню для
Звідси при значенні параметра λ+δλ і при х=х0 буде того, щоб від одиничного початкового значення (10.184) перейти
dy до значення, близького до нуля.
y x  x  y x  x  x   x y dx x   y0  y0  x0 y  y0  y0  f 0 x0 , Ширина прикордонного прошарку умовна, тому що
0 0 0 0
dx
де теоретично розв’язання ніде не стає точно рівним нулеві. Якщо,
f 0 = f(x0 , y 0 ; λ ). наприклад, прийняти за ширину прикордонного прошарку
Але те ж значення у дорівнює значення x=h, при якому розв’язання зменшується в 10 разів у
порівнянні з вихідним значенням, то для задачі (10.184 ) ми
( y   y ) x  x0  y0  (y ) x  x0 .
одержимо
Виходить, початкова умова для δу така:
449 450

h де φ 1 (x), φ 2 (x),…, φ m (x) - яка-небудь обрана система функцій,

e  0,1; h  ln 10   , — це метод моментів, тому що подібні інтеграли називаються
тобто ширина прикордонного прошарку прямо пропорційна моментами. Чим більше введено параметрів λi , тим більш
значенню λ. Якщо λ→ — 0 , то розв’язання, яке виходить і яке «гнучкою» є формула (10.185), тобто тим точніше можна
зображене на рис. 10.27 пунктиром, прагне до нескінченності при представити цією формулою шукане розв’язання, але тим
складніше виходять обчислення. Велике мистецтво полягає в
будь-якому х>0 .
тому, щоб правильно угадати вигляд шуканого розв’язання за
У більш складних випадках часто спостерігається аналогічне
допомогою формули, що містить невелике число параметрів. Про
явище. Нехай, наприклад, розглядається розв’язання рівняння
правильність результату можна судити, порівнюючи результати
другого порядку, що задовольняє двом початковим або крайовим
повторних обчислень по різних методах або з різним числом
(п. 16) умовам, причому при деякому значенні параметра λ=λ 0 параметрів і т.п. Якщо права частина формули (10.185)
порядок рівняння знижується до першого. Тоді буває, що якщо задовольняє не всім поставленим початковим або граничним
розв’язання у 0 (х) при λ=λ 0 залишається кінцевим, то воно, як умовам, то вимога, щоб ці умови задовольнялися, відповідно
розв’язання рівняння першого порядку, задовольняє тільки одній зменшує число умов, що накладаються на нев’язки.
умові, а іншому не обов'язково. При λ , близькому до λ 0 , для Розглянемо простий приклад, у якому можливе
розв’язання у(х) є «прикордонний прошарок» (ширина якого порівняння з точним розв’язанням. Нехай треба розв’язати
пропорційна |λ—λ 0 |), протягом якого у(х) переходить від цієї крайову задачу
іншої умови до у 0 (х) . Подібна ситуація може виникнути і для y′+y=0 (0 ≤x1≤), y(0)=0, y(1)=1.
систем диференціальних рівнянь. Будемо шукати розв’язанняу вигляді
29. Методи поліпшення нев'язки. Ці методи засновані на y=λx+μx2 . (10.186)
тому, що невідома функція шукається у вигляді, яка включає При цьому перша гранична умова задовольняється
кілька параметрів, тобто у вигляді автоматично, а друга дає
y=φ(x; λ 1, λ 2, …, λ m ). (10.185) λ+μ=1,
При цьому права частина ,зазвичай, вибирається так, щоб для звідки
будь-яких значень цих параметрів задовольнялися поставлені y=λx+(1-λ)x 2 ,
початкові або граничні умови. Після підстановки виразу (10.185) і в нас залишається всього одна степінь свободи, тобто
у задане диференціальне рівняння нев’язки h, тобто різниця між можливість поставити лише одну умову для поліпшення нев’язки,
лівою і правою частинами, буде містити ці параметри: яка дорівнює
h=h(x; λ 1, λ 2, …, λ m). h=y′′+y=2(1-λ)+λx+(1-λ)x 2 .
Якби розв’язання (10.185) було точним, то нев'язка h тотожно Коллокація при x=1/2 дає значення λ=9/7 ; метод
дорівнювала б нулеві. Тому для знаходження параметрів λ1 , λ 2 , найменших квадратів для інтервалу 0≤х≤1 дає значення
..., λ т на нев’язки накладають т умов, що свідомо виконуються λ=257/202 ; метод моментів з функцією ψ(х)=1 дає значення
для тотожно нульової функції. Наприклад, можна прирівняти λ =14/11. Підстановка цих значень у формулу (10.186) дає
h=0 при т значеннях х — це метод коллокації. Можна наближені розв’язання, що непогано апроксимують точне
мінімізувати інтеграл ∫h 2 dx на тому інтервалі a≤x≤b , на якому у=( sin х)/( sin1): наприклад, при х=0,5 воно дорівнює 0,5699,
будується розв’язання, - це метод найменших квадратів. Можна тоді як наближені розв’язання рівні відповідно 0,5714, 0,5681 і
прирівнювати нулеві інтеграли 0,5682, похибка ±0,3%.
b b b
30. Метод спрощення. Цей метод широко застосовується на
 h 1 ( x)dx,
a
 h 1 ( x)dx,... h m ( x)dx,
a a
практиці, особливо при грубих прикидочних розрахунках. Він
451 452
полягає в тому, що саме вихідне рівняння спрощується шляхом доданок, для чого підставимо в нього наближене розв’язання
відкидання порівняно малих членів, заміни повільно мінливих (10.188), залишивши коефіцієнт осредненним:
коефіцієнтів сталими і т.п. Після такого спрощення може вийти y   0,911y  0,2 cos 3 0,954 x  0,05 cos 2,86 x  0,15 cos 0,954 x.
рівняння одного з типів, які інтегруються, і, інтегруючи, ми По методах п. 18 одержуємо при заданій початковій умові
одержимо функцію, яка може вважатися наближеним y  0,993 cos 0,954 x  0,079 sin 0,954 x  0,007 cos 2,86 x.
розв’язанням вихідного, повного рівняння; у всякому разі, вона Різниця в порівнянні з нульовим наближенням (10.188)
часто правильно передає характер поводження точного невелика, так що висновок про значення окремих доданків у
розв’язання. Знайшовши це «нульове наближення», іноді рівнянні (10.187) залишається в силі; у той же час третій член
вдається з його допомогою внести виправлення, що враховують рівняння (10.187) вніс свій внесок у розв’язання.
спрощення, і тим самим знайти «перше наближення» і т.д. Подібні міркування найчастіше не відзначаються строгістю
Якщо рівняння містить параметри (наприклад, маси, лінійні й іноді приводять до помилок; однак якщо вони проводяться у
розміри досліджуваних об'єктів і т.п.), то потрібно мати на увазі, відповідності зі здоровим глуздом, то все-таки, і притому досить
що при одних значеннях цих параметрів відносно малими можуть часто, дають розв’язання, яким можна користуватися на практиці.
бути одні члени рівняння, а при інших значеннях — інші, так що 31. Метод Эйлера. Ми переходимо до викладу деяких методів
спрощення буде при різних значеннях параметрів вироблятися по числового інтегрування диференціальних рівнянь. Ці методи
різному. Крім того, іноді приходиться розбивати інтервал зміни застосовуються, якщо жоден з описаних вище методів
незалежної змінної на частини, у кожній з яких спрощення «наближеного інтегрування», тобто одержання наближених
проводиться по-своєму. формул для розв’язання, не є досить ефективним, зокрема, якщо
Особливо корисне таке спрощення рівняння у випадках, коли розв’язання потрібне з великою точністю на великому інтервалі
при самому виведенні (написанні) диференціального рівняння зміни аргументу. Крім того, ці методи застосовуються в роботі
робилися істотні спрощуючі припущення або коли точність, з електронних обчислювальних машин.
якою відомі розглянуті величини, невелика. Так, члени рівняння, Часто доцільно комбінувати методи наближеного і
які менші допустимої похибки в інших його членах, треба числового інтегрування. Наприклад, для рівняння
безумовно відкинути. Розглянемо, наприклад, задачу
y   (1  e  x ) y  0
1 (10.187)
y   y  0,2 y 3  0, y(0)  1, y (0)  0; 0  x  2. при якій-небудь заданій початковій умові можна для малих х
1  0,1x
застосувати формулу Тейлора (п. 24), при середніх х у залежності
Так як коефіцієнт при у змінюється повільно, замінимо цей
від необхідної точності— один з методів числового інтегрування,
коефіцієнт його середнім значенням :
2
а при великих х — просто відкинути член е -х.
1 1 1 ln(1  0,1x) 2 ln 1,2 Ми викладемо чотири найбільш відомі методи числового

2  0 0 1  0,1x
dx 
2 0,1 0

0,2
 0,911.
інтегрування рівнянь першого порядку; ці методи дуже просто
Крім того, порівняно малий третій доданок відкинемо. переносяться на системи рівнянь першого поря дку, до яких
Одержимо рівняння у"+0,911у = 0 з розв’язанням при приводяться і рівняння вищих порядків.
даних початкових умовах Метод Эйлера простий і наочний, хоча і недостатньо
y=cos 0,954x. (10.188) практично ефективний. Однак його треба добре зрозуміти, тому
Вигляд цього наближеного розв’язання підтверджує що багато ефективних методів у різних розділах математики є
правомірність відкидання останнього доданка в рівнянні, його розвитком. Метод Эйлера складається в безпосередній
оскільки відношення третього члена до другого порядку заміні похідної в диференціальному рівнянні різницевим
0,2у 2 <0,2, і тому перший член повинний «майже взаємно відношенням . Нехай розглядається початкова задача
знищитися» із другим. Внесемо виправлення на останній y′=f(x,y), y(x 0 )=y 0 . (10.189)
453 454
Будемо вважати для простоти крок h по х сталим і позначимо розв’язання на деякому інтервалі х 0 , х і розбиваємо його на п
x 0 +h=x 1 , x 0 +2h=x 2 , x0 +3h=x 3 ,…, частин, то
а наближені значення у(x k ) позначимо y k . Щоб знайти ці x  x0
h ,
значення, замінимо в рівнянні похідну відношенням n
y k yk 1  yk і сумарна похибка буде мати порядок
 f ( xk , y k ), тобто  f ( xk , yk )
x h ( x  x0 ) 2
nh 2  .
і y k 1  y k  f ( xk , yk ) h. (10.190) n
По останній формулі можна, починаючи від у 0 і покладаючи Виходить, для підвищення точності в 10 разі в, тобто для
послідовно k = 0, 1, 2..... знайти значення обчислення одного додаткового десяткового знака, потрібно
збільшити число точок ділення також у 10 разів, що значно
y1  y0  f ( x0 , y0 ) h, y 2  y1  f ( x1 , y1 ) h,...
збільшить обсяг обчислювальної роботи. У цьому недолік
Метод Эйлера має простий геометричний зміст, показаний методу. Відзначимо ще одну особливість методу Эйлера . Ми уже
на рис. 10.28, де зображені також інтегральні лінії. Він відзначали в п. 7, що розв’язання такого рівняння може, при
полягає в тому, що через задану точку М 0 ми проводимо не своєму продовженні, обернутися в нескінченність при кінцевому
шукану інтегральну лінію, що нам не відома, а відрізок М 0 М1 значенні х . У той же час ясно, що розв’язання, яке побудоване по
дотичної до цієї лінії, керуючись напрямленням поля в точці М 0. методу Эйлера, залишається кінцевим при всіх значеннях х . Щоб
правильно передати поводження розв’язання в таких випадках,
можна виконати це в такий спосіб: якщо в результаті числового
інтегрування буде виявлене значне зростання розв’язання у(х) по
абсолютній величині, треба зробити в диференціальному рівнянні
заміну вигляду у=1/z. Якщо тоді при подальшому інтегруванні
виявиться, що z переходить через нульове значення при деякому
х=α , це і буде означати, що |у(α)| = ∞.
32. Метод Рунге — Кутта. Покажемо спочатку цей метод,
який уточнює метод Эйлера в більш простому варіанті. Нехай у k ,
тобто наближене значення розв’язання при х=х k , уже
побудовано; тоді y k+l можна знайти за допомогою наступного
обчислення:
Рис. 10.28.  h f h (10.191)
f k  f ( xk , y k ),  k  f  xk  , y k  k , yk 1  y k   k h.
Через М 1 ми проводимо відрізок, керуючись напрямленням поля  2 2 
в M 1 , і т.д. Отримана ламана Эйлера приблизно зображує Геометричний зміст цього обчислення показано на
необхідну інтегральну лінію, яка вийшла б, якби крок h був рис. 10.29. А саме , кожна чергова ланка М k М k+1 ламаної,
нескінченно малим, тобто якби ми безперервно підправляли апроксимуючої інтегральної лінії, будується так. Спочатку
напрямлення ламаної. Легко оцінити порядок помилки в проводимо відрізок М k М' k+1 , керуючись напрямленням f k поля в
методі Эйлера. Користуючись формулою (10.190) ми замінюємо точці М k . Не обмежуючись цим (як у методі Эйлера), визначаємо
приріст розв’язання його диференціалом напрямлення α k поля в середині N k цього відрізка і проводимо
у k '∆x=f(x k , y k)h. відрізок M k Mk+l саме під цим новим напрямленням. Таким чином,
2
При цьому робиться похибка порядку h . Якщо ми будуємо
455 456
ми робимо перерахування, уточнення кутового коефіцієнта ланок  h f h  h  h

ламаної, яка апроксимує інтегральну криву. f k  f ( xk , y k ),  k  f  xk  , y k  k ,  k  f  xk  , yk  k ,
 2 2   2 2 
Уже з геометричного змісту ясно, що даний метод точніше
1
методу Эйлера, так як тут враховується поворот поля на  k  f ( xk  h, y k   k h), y k 1  y k  ( f k  2 k  2  k   k ) h.
інтервалі x k ≤x≤x k+1 . 6
Обчислення, які подібні (10.192), показують, що похибка
5
на кожнім кроці тут має порядок h , а тому сумарна похибка —
4
порядок h . Виходить, якщо число точок ділення збільшиться в
10 разів, то точність підвищиться в 10 000 разів.
33. Метод Адамса. Цей метод заснований на другій
інтерполяційній формулі Ньютона , який ми застосуємо для
похідної у'(х) від розв’язання, починаючи від деякого значення
2
xk  x0  kh : y ( x)  y  y k 1 x  xk   y k 2 x  xk  x  xk  1 
h 2! h  h 
3 y k 3 x  xk  x  xk  x  x k  (10.194)
   1  2
3! h  h  h 
При цьому в зазначеній формулі ми замість t=x k+1 -x
підставили x k -х =-(х-х k ) і відповідно замість у k+1 — значення у' k ;
Рис. 10.29. крім того, ми замінили знак наближеної рівності знаком точної
Це можна підтвердити й обчисленням. По формулі Тейлора рівності, хоча, зазвичай, формула (10.194) наближена і її похибка
h f h
 k  f ( xk , yk )  f  xk , y k   f y ( xk , y k ) k  0(h ) 2 має порядок Δ 4 у', тобто h 4 . Інтегрування формули (10.194) від
2 2 x k до x k+1 =x k+h дає після підстановки x  xk  s
(під 0(h 2 ) розуміється величина, яка обмежена в порівнянні з h
h 2 ). Подібно п. 24 знаходимо   1  5 2 3 3 
y k 1  y k   yk  y k 1   y k 2   yk 3  h. (10.195)
y k  f ( xk , y k )  f k ; yk  f x( xk , y k )  f y ( xk , y k ) y k ; yk 1  y k   k h  y k  f  xk , y k h  2 12 8
 
h2 h2 y Похибка формули (10.195) виходить у результаті
 f x( xk , y k ) f y ( xk , yk ) f k  O (h 3 )  yk  yk h  k h 2  O (h 3 ). (10.192)
2 2 2 інтегрування похибки формули (10.194), тобто має порядок h 5 .
Але точне значення розв’язання за умови y(x k )=y k дорівнює Застосовується формула (10.195) у такий спосіб. Спочатку
y яким-небудь способом, наприклад за допомогою формули
y ( xk  h)  yk  yk h  k h 2  O (h 3 ). (10.193) Тейлора, п. 24, або за допомогою методу Рунге —Кутта. п. 32,
2
Порівнюючи формули (10.192) і (10.193),бачимо, що значення знаходимо значення
y(x k +h) і у k+1 можуть розрізнятися тільки у величинах порядку не y 1 =y(x 0 +h), y 2 =y(x 0 +2h) і y3 =y(x 0 +3h),
Потім обчислюємо відповідні значення
менш h 3 . Звідси, як наприкінці п. 31, легко заключити, що
сумарна похибка методу має порядок 1/n 2 або, що те ж саме,
y′ 0 =f(x 0 ,y 0 ), y′1 =f(x1 ,y1 ), y′ 2 =f(x 2 ,y 2 ), y′3 =f(x 3 ,y3 ),
за допомогою яких знаходимо
порядок h 2 . Виходить, якщо число точок ділення збільшити в 10
∆y′ 0 =y′ 1 -y′ 0 , ∆y′ 1, ∆y′ 2 , ∆ 2 y′0 =∆y′ 1 -∆y′0 , ∆2 y′ 1, ∆ 3 y′0 =∆ 2 y′ 1 - ∆ 2 y′0 .
разів, то точність підвищиться в 100 разів. Ще більш точний
результат вийде, якщо обчислювати за схемою: Далі, покладаячи у формулі (101.195) k=3, обчислюємо у 4 , а з
його допомогою y′4 =f(x4 ,y4 ), ∆y′ 3 =y′ 4 -y′ 3 , ∆2 y′ 2 , ∆ 3 y′1 .
457 458
Покладаючи у формулі (10.195) k=4, обчислюємо у 5 , далі з його

допомогою у′ 5 = f(х 5 , у 5 ) і т.д. Обчислення проходять за схемою Модуль 11
Кратні інтеграли
Основи кратних інтегралів
11.1. Означення й основні властивості кратних
інтегралів
1. Приклади, що приводять до поняття кратного інтеграла.
34. Метод Милна. За допомогою першої інтерполяційної Розглянемо тіло (Ω) , щільність ρ якого відома, але ця щільність
формули Ньютона можна одержати ще один метод, що є одним з змінна, тобто в різних точках різна, і припустимо, що нам
найбільш ефективних. Ми приведемо лише остаточний результат. потрібно підрахувати масу т цього тіла. Аналогічна задача для
Обчислення в методі Милна проходять по формулах лінійного розподілу маси була розв’язана в мікромодулі 22 пп.
4h  1—2, які ми радимо зараз переглянути. Випадок в просторі
y k 1  y k 3  ( 2 y k 2  y k 1  2 yk ) 
3 досліджується зовсім аналогічно лінійному. Для цього розіб'ємо

(де yi  f ( xi , yi )),  (10.196) подумки ( Ω ) на шматочки—об’ємчики ( ΔΩ) 1 , (ΔΩ 2 ), ..., (ΔΩп ) і
 ( k  3,4,5,...). виберемо в кожнім по точці відповідно М 1 ,М 2 , ..., Мп (див. рис.
y k 1  f ( xk 1 , yk 1 ), 
h  11.1, де картину треба уявляти собі в просторі; нумерація
y k 1  y k 1  ( yk 1  4 y k  y k 1 )  шматочків проводиться в довільному порядку).
3 
При цьому, як і в методі Адамса, значення y , y 1, y 2 , y 3 повинні
бути знайдені яким-небудь іншим способом. Після цього,
покладючи у формулах (10.196) k=3, знаходимо послідовно
y 4 , y 4 , y 4 . Потім, покладаючи k=4, знаходимо y5 , y5 , y5 і т.д.
Знайдені значення y 4 , y 5 , y 6 ,... і є наближеними значеннями
розв’язання у(х) при x=x4 ,x5 , х 6 ,..., де x i =х0 +ih.
Виявляється, що абсолютна похибка, яка виходить при
обчисленні у k+1 по даному методу, приблизно дорівнює
yk 1  yk 1 .
29
Тому при обчисленнях можна попутно перевіряти, чи не виходить
ця похибка за рамки прийнятого степеня точності обчислень.
Якщо це де-небудь відбудеться, то, починаючи з відповідного
значення х, треба зменшити крок, маючи на увазі, що сумарна
похибка даного методу має порядок h 4 . Рис. 11.1.
459 460
інтеграла. Розглянемо для визначеності об'ємні інтеграли, тобто

Якщо шматочки досить малі, то в кожнім з них щільність можна під областями будемо розуміти об'ємні частини простору, а як
без великої помилки вважати сталою. Тоді масу першого шматочка міру такої області будемо брати її об’єм.
m( 1 ) можна підрахувати як добуток щільності на об’єм, тобто Нехай у просторі задана кінцева область (Ω) і на ній, тобто в
кожній її точці М , задана функції и=f(M), яка приймає кінцеві
ρ(М 1 )ΔΩ 1 , маса другого шматочка знаходиться аналогічно і т.д.
значення. Тоді для складання інтегральної суми область (Ω )
У цілому одержуємо
n розбивається на шматочки (ΔΩ 1 ), (ΔΩ 2 ), ..., (ΔΩ п ) і в кожному
m( )   ( M 1 )1   ( M 2 )2  ...   ( M u )u    ( M k )k , довільно вибирається точка, відповідно М 1 , М 2 ,..., Мп . Потім
k 1 складається сума
де під ΔΩ k розуміється об’єм шматочка ( ΔΩk ). n n
Ця рівність приблизна, так як щільність шматочків усе-таки  uk  k   f (M k ) k ,

k 1 k 1
(11.3)
нестала; однак вона тим точніше, чім дрібніша розбивка, і в
границі одержуємо точну рівність де під ΔΩ k розуміється об’єм шматочка (ΔΩ k ).
n Границя цієї інтегральної суми в процесі, коли розбивка
m( )  lim   ( M k ) k . (11.1) області (Ω) нескінченно подрібнюється, називається інтегралом
k 1 (об'ємним) від функції f no області (Ω ) :
Тут границя береться в процесі безмежного подрібнення n
розглянутої розбивки, коли лінійні розміри всіх шматочків (не  u d   f ( M ) d  lim  f ( M k )  k . (11.4)
просто їхні об’єми) прагнуть до нуля. ( ) ( ) k 1
Розмірковуючи аналогічним чином, можна зробити висновок, Таким чином, формули (11.1) і (11.2) можна записати
що якщо в тілі (Ω) розподілено заряд із щільністю σ , то сам заряд m   d, q   d .
q можна підрахувати по формулі 
( )

( )
n
q  lim   ( M k ) k (11.2) Інтегрувати можна як безперервні, так і розривні
k 1 функції. При цьому існування границі (11.4) для кінцевої функції,
при такому ж змісті позначень. яка задана на кінцевій області, може бути доведено математично,
Маса або заряд можуть бути розподілені не по об’єму, а по без посилання на фізичний зміст інтеграла. (Істотна навіть не
поверхні або по лінії. Звичайно, реальний розподіл по поверхні кінцівка області, а кінцівка її міри, так як неважко уявити собі
означає, що один з вимірів частини простору, зайнятий масою або область кінцевої міри, яка простирається в нескінченність, рис.
зарядом, значно менше двох інших; аналогічно розшифровується 9.11)
розподіл по лінії. У цьому випадку формули (11.1) і (11.2) Зовсім аналогічно дається визначення інтеграла по поверхні,
залишаються в силі, якщо під щільністю розуміти поверхневу плоскій або кривій, а також інтеграла по лінії; звичайно, при
(тобто віднесену до одиниці площі) або лінійну (тобто віднесену цьому замість об’єму шматочка треба взяти його площу або
до одиниці довжини) щільність, а під ΔΩ k розуміти відповідно довжину. Зокрема, інтеграл по лінії — це той самий криволінійний
площу або довжину шматочка (ΔΩ k ) . У загальному випадку інтеграл по довжині дуги.
Об'ємні і поверхневі інтеграли називаються кратними з причин,
говорять, що ΔΩ k є міра області (ΔΩ k ) , розуміючи під цим об’єм,
які будуть ясні з 11.10, причому поверхневі інтеграли називаються
площу або довжину в залежності від того, розглядаються об'ємні,
подвійними, а об'ємні — потрійними.
поверхневі або лінійні області.
3. Основні властивості інтегралів. Оскільки основні
2. Означення кратних інтегралів. Однаковість формул (11.1) і
властивості визначеного інтеграла можна вивести з визначення
(11.2) дає підставу для загального означення поняття кратного
інтеграла як границі інтегральної суми, то ці властивості
461 462
поширюються і на кратні інтеграли. Перелічимо ці основні d . (11.5)

властивості. u
( )
1 d  u
( )
2
1. Інтеграл від суми дорівнює сумі інтегралів:

При цьому остання нерівність може обернутися в рівність,
(u1  u2 ) d  u1 d  u2 d .
   тільки якщо и 1 ≡и 2 Утім, якщо ця тотожність порушена в точках
( ) ( ) ( ) виродженої області, яка має нульову міру, то інтеграли (11.5) усе
2. Сталий множник можна винести за знак інтеграла: одно співпадають, так як таке порушення не впливає на
(C  conct ) . значення інтеграла (порівняйте властивість 5)
 Cu d  C  u d
( ) ( )
9. Сама груба оцінка інтеграла:
3. Теорема про розбивку області інтегрування: при u min   u d  umax  .
 ( 11.6)
( )
будь-якій розбивці області (Ω) на частини, скажемо, (Ω 1 ) і (Ω 2 ) ,
буде 10. У зв'язку з оцінкою (11.6) знаходиться поняття середнього
(«середнього інтегрального», «середнього арифметичного»)
u d  u d  u d .
   значення функції і по області (Ω ) , що вводиться подібно формулі
( ) ( 1 ) ( 2 )
4. Інтеграл від одиниці дорівнює мірі області інтегрування:  u d   u d (u  conct ) ,
( ) ( )
d   .

( ) тобто
5. Якщо область інтегрування вироджується, так що її міра 1
стає рівною нулеві, то й інтеграл стає рівним нулеві.
u u d ,
 (  )  u d  u  .
( )
У властивостях 4 і 5 ми говоримо про міру області (п. 1),
розуміючи під мірою об’єм, площу або довжину в залежності від З формули (11.6) випливає, що
того, розглядаються об'ємні, поверхневі або лінійні u min  u  umax .
інтеграли. Усі ці властивості легко ілюструвати, якщо під и розуміти
6. Якщо розглянуті змінні розмірні, то щільність розподіленої маси, а під інтегралом — саму
  масу.
  u d  u    . 11. Має місце нерівність
(  ) 
7. Випадок симетрії. Якщо область інтегрування можна .
розбити на дві рівні частини і якщо підінтегральна функція в ( )
 u d   u d ( )
однаково розташованих точках цих частин приймає рівні
значення, то інтеграл по всій області дорівнює подвоєном у 4. Основні методи застосування кратних інтегралів. Є дві
інтегралові по кожній з цих частин; якщо ж при переході основні схеми застосування кратних інтегралів . Перша заснована
з однієї частини в іншу підінтегральна функція множиться на наближеному представленні розглянутої величини у вигляді
на —1, то інтеграл по всій області дорівнює нулеві. інтегральної суми (11.3) з наступним переходом до границі, як ми
Іноді буває можливо зробити аналогічну розбивку області це зробили в п. 1. Друга схема заснована на складанні «елемента»
інтегрування на більше число рівних частин, щоб звести заданий (диференціала) розглянутої величини. Зупинимося коротко на
інтеграл до інтеграла по області більш простого вигляду, чим другій схемі, відклавши її більш докладне обґрунтування до 11.9.
вихідна. Нехай нас цікавить значення деякої величини q , яка відповідає
8. Нерівності можна інтегрувати: якщо и1 ≤ и 2 , то (для визначеності, об'ємній) області (Ω) , подібно тому як у п. 1
463 464
області (Ω) відповідало значення маси або заряду. Тоді ми n

n
складаємо вираз dq=φ(M)dΩ, який відповідає нескінченно малому S P  k zk k (збільшою подробицею  (M k ) z(M k )k ) ;
k 1
об’ємові dΩ, розташованому в довільній точці М , який 1) прямо k 1
переходячи до границі, одержимо
пропорційний об’ємові dΩ і 2) відрізняється від дійсного значення
Δq на величину вищого порядку малості. Далі, підсумовуючи S P     z d (11.8)
значення dq по всіх «елементах об’єму» dΩ у границях області (Ω) ( )
одержуємо По другому методу треба було б написати вираз
q  q     ( M ) d . (11.7) елементарного статичного моменту
( ) dSP   z d ,
Розглянемо, наприклад, вираз для статичного звідки, підсумовуючи, ми одержали б ту ж формулу (11.8).
моменту матеріального тіла щодо деякої площини (Р). Знаючи статичний момент, легко знайти координату z
З механіки відомо, що для кінцевої системи матеріальних точок центра ваги розглянутого тіла:
статичний момент підраховується по формулі
S P    mk zk , S  z d
 ( P)  ( )
k zц.в. .
де m k — маса k -ї точки, a z k — її координата, яка відлічується по
m   d
осі, перпендикулярної до площини (Р) (рис. 11.2). ( )
Вираз спрощується, якщо тіло однорідне, тобто ρ =const;
тоді центр ваги називається геометричним:
  z d
( ) 1
.
 ( )
zц.в.   z d (11.9)
  d
( )
Аналогічно знаходяться інші координати центра ваги тіла (Ω) , а
також статичні моменти і координати центра ваги плоских фігур
відносно прямих ліній.
5. Геометричний зміст інтеграла, узятого по плоскій
фігурі. Такий інтеграл, на відміну від інших інтегралів має
безпосередній геометричний зміст, подібний до змісту простого
Рис. 11.2. визначеного інтеграла. Нехай дано інтеграл
Якщо маса розподілена по об’єму ( Ω ), то, розбивши його на I  u d , (11.10)
шматочки ( )
1, 2 ,...,n , де (Ω) — область у деякій площині (Р) (рис. 11.3).
Виберемо вісь и перпендикулярно до площини (Р ) і відкладемо в
можна приблизно прийняти, що маса кожного зосереджена в
одній з його точок. Звідси одержуємо наближений вираз кожній точці М області (Ω) значення и(М) подібно тому, як
будується графік функції двох змінних, причому для простоти
465 466
будемо вважати спочатку, що и>0 . Тоді в просторі вийде поверхня h=h(M) — висота січення цього тіла прямою, яка
(S) (графік підінтегральної функції), що разом з областю перпендикулярна до (Р) і проходить через поточну точку М
інтегрування ( Ω ) і циліндричною поверхнею, проведеною через області (Ω) .
контур області ( Ω ) паралельно осі и , обмежує деяке циліндричне
тіло 11.2. Два типи фізичних величин
6.Основний приклад. Маса і щільність. Розглянемо
матеріальне тіло, узагалі говорячи, змінної щільності. Причому
поки не будемо брати до уваги молекулярну будівлю, а будемо
вважати масу безперервно розподіленою в просторі. Таке тіло має
в кожній своїй точці М визначену щільність ρ , що є, таким чином,
функцією, точки ρ=ρ(М). На відміну від цього маса не є функцією
точки, тому що маса кожної окремо узятої точки дорівнює нулеві.
Маса є величиною, розподіленою по просторі; іншими словами,
кожній подумки виділеній області (Ω) відповідає значення маси
m (Ω) , при цьому під (Ω) розуміється сама область, тобто частина
простору, а не просто її об’єм.
Рис. 11.3. Зв'язок між масою і щільністю наступна. Нехай для кожної
. області (Ω) відомо відповідне значення маси m (Ω) . Тоді
Геометричний зміст інтеграла (11.10) полягає в тому, що
відношення m (Ω) /Ω називається середньою щільністю в (Ω) ; тут
він дорівнює об’ємові зазначеного циліндричного тіла.
під Ω , як і в п. 1, розуміється об’єм області ( Ω ), тобто відповідна
Дійсно, елементові dΩ області (Ω) відповідає об’єм, який з
точністю до малих вищого порядку можна вважати розмірна величина (можна слово «об’єм» вживати і для (Ω) і для
циліндром (рис. 11.3), тобто Ω , якщо твердо пам'ятати, про що мова йде).
Щоб одержати щільність у деякій точці М, треба перейти
dV  u d . до границі , змусивши (Ω) стягуватися до точки М :
Підсумовуючи ці елементарні об’єми, тобто роблячи
інтегрування, одержимо, що
m(  )
 (M )  lim  ср  lim ; (11.11)
V , ( )  M ( ) M 
 u d  I
( )
цей процес аналогічний обчисленню похідної. Тут під
Ω→М розуміється процес безмежного стягування (Ω) до точки M;
що і стверджувалося.
звичайно, при цьому Ω→0 , але вимога (Ω)→М більш сильна, чим
Якщо и може приймати і від’ємні значення, то, об’єми, що
лежать нижче площини (Р), ввійдуть у підсумок зі знаком мінус. вимога Ω→0. Отже, щільність у точці - це маса в нескінченно
Аналогічно формулі (9.138), від об’ємів циліндричних тіл малому об’єму, віднесена до одиниці цього об’єму.
можна перейти до об’єму тіла довільної форми Якщо, зворотно, у кожній точці М відомо відповідне
значення щільності ρ(М), то масу m (Ω) , яка відповідає будь-якій
V  h d , частині (Ω) простору, можна на основі пп. 1—2 знайти як
( )
інтеграл
де (Ω) — проекція тіла, яке ми розглядаємо, на деяку площину
(Р), a
m(  )    d.
( )
467 468
Якщо враховувати дискретну, молекулярну будівлю нескінченно малій області, «яка розташована в точці М », і
речовини, то у формулі (11.11) об’єм (Ω) не можна навіть подумки віднесеному до одиниці об'єму.Зворотно, якщо відома щільність
«безмежно» стягати в точку. Замість формули (11.11) тр еба φ(М) величини q , то сама величина q знаходиться по методах пп.
написати 1—2:
m(  )
 (M )  , q(  )  lim   (M k ) k    ( M ) d, 11.13)
 ()
де (ΔΩ) — практично нескінченно малий об’єм, який містить де границя береться в процесі безмежного здрібнювання розбивки
точку М . Таким чином, щільність реального тіла в точці - це області Ω . У загальному випадку q і φ можуть приймати значення
середня щільність по об’єму, досить малому в порівнянні з будь-якого знака.
розмірами цього тіла й у той же час досить великому в порівнянні
Перепишемо формулу (11.12), написавши (ΔΩ) замість Ω , щоб
з молекулярними розмірами. Тут ми як би переходимо від
підкреслити малість цього об’єму:
дискретної картини матеріального тіла до його безперервної
моделі, щільність якої виходить у результаті осереднення, тобто q( ) q(  )
  ( M ),
  (M )   ,
обчислення середньої щільності вихідної картини по об’ємах  
зазначених розмірів. де α нескінченно мале при   M .
Надалі при розгляді суцільного середовища ми будемо
розглядати саме цю безперервну модель, відволікаючись від Звідси одержуємо
дискретної будівлі матерії. q(  )   ( M )  .
7. Величини, які розподілені по простору. Є ряд фізичних Таким чином, значення q , що відповідає малому об’ємові (ΔΩ),
величин, багато в чому аналогічних розібраному прикладові маси: розбито на дві частини: одна прямо пропорційна об’ємові ΔΩ, а
заряд у діелектрику, кількість тепла, енергія електромагнітного інша має вищий порядок малості. Тому перший доданок
поля і т.п. Їх поєднує те, що ці величини розподілені по простору. називається диференціалом або елементом величини q :
У загальному випадку ми будемо говорити, що деяка величина q
dq   (M ). (11.14)
розподілена по простору, якщо кожній подумки виділеній частини
(Ω) простору відповідає значення q(Ω) цієї величини. При цьому Звідси видно фізичний зміст dq : це - значення q , яке
потрібно лише виконання закону додавання (закону адитивності): відповідало би об’ємові (ΔΩ) , якби в ньому щільність була
при будь-якій розбивці (Ω) на шматки, скажемо, (Ω 1) і (Ω 2 ) сталою, рівною щільності в точці М . Насправді Δq, тобто q (ΔΩ) , не
дорівнює dq, а відрізняється від нього на нескінченно малу вищого
повинно бути q (Ω) = q( 1 )  q(  2 ) , тобто ціле повинно дорівнювати
порядку, тобто Δq і dq — еквівалентні нескінченно малі. Якщо
сумі частин. такими малими вищого порядку можна зневажити, то говорять
Величина, яка розподілена по простору, має в кожній точці просто, що dq — це значення q , яке відповідає нескінченно
визначену щільність: щільність заряду, щільність енергії поля і
малому об’ємові (ΔΩ), або, просто, нескінченно мала маса,
т.д. У загальному випадку ця щільність φ виводиться аналогічно нескінченно малий заряд і т.п.
формулі (11.11):
Якщо в якості q розглянути саму величину об’єму,
q(  ) тобто q (Ω) =Ω, то відповідна щільність («об’єм, віднесений до
 ( M )  lim ; (11.12)
(  )M  одиниці об'єму») дорівнює одиниці, а тому по формулі (11.14)
відношення, що стоїть за знаком границі, є середньою щільністю d  .
величини q в об’єму (Ω) . Щільність φ=φ(М) є уже функцією Тому формулу (11.14) можна записати у вигляді
точки. Щільність величини q дорівнює значенню q , яке відповідає
469 470
dq   (M )d. (11.15) складанні інтегральної суми S для інтеграла (11.16) у декартовій

що більш переважно. системі координат найбільше природно розбити (Ω) прямими,
Отже, основні формули, які зв'язують величину q=q (Ω) , паралельними осям координат, після чого застосувати подвійну
яка розподілена в просторі, і відповідну функцію точки φ=φ(М) , нумерацію, так що u ik буде значенням функції и=и(х,у) у деякій
такі: точці прямокутника, яке стоїть в i -му стовпці і k -му рядкові.
dq (Звертаємо увагу на те, що ця нумерація не збігається з тієї, котра
 (M )  M , q( )   ( M ) d. була застосована в теорії матриць )
d () Тоді можна написати, що
По цих формулах завжди можна переходити від однієї
функції до іншої.

I  S  uik xi yk ,
i ,k
11.17)
За допомогою диференціювання ми знаходимо щільність, за де сума поширена по всім прямокутничкам, тобто за всіма
допомогою інтегрування знаходимо розподілену величину по її значеннями i і k, наприклад i= 1, 2, ..., m, а k= 1, 2,…, п.
щільності.
Відзначимо, що для того щоб деяку величину можна було
вважати розподіленою по простор у, або по поверхні, або по лінії,
не потрібно, щоб ця величина була «розмазана» на зразок маси або
заряду. Наприклад, статичний момент або момент інерції
матеріального тіла задовольняють визначенню, приведеному на
початку п. 7, і тому можуть вважатися величинами, розподіленими
по об’єму, хоча вони не є безпосередньо «розмазаними», а
залежать від вибору площини або осі відліку. Тому на практиці,
зазвичай, взагалі не розмірковують на цю тему, а складають вираз
для dq , керуючись міркуваннями, приведеними в п. 4, а потім,
спираючись на закон додавання, проводять підсумовування
(інтегрування) елементів і одержують вираз (11.7). Рис. 11.4.
Величина може бути розподілена не по об’єму, а по поверхні
(плоскій або кривій) або по лінії. У цьому випадку всі результати Сума вигляду (11.17) із двома індексами підсумовування
цього пункту залишаються в силі, якщо під (Ω) розуміти не називається подвійною сумою. Для її обчислення можна спочатку
об'ємну частину простору, а частину поверхні (тобто область на зробити підсумовування по k при зафіксованому i , тобто скласти
поверхні) або частину лінії, а під Ω розуміти відповідно площу або доданки, що відповідають одному (будь - якому) стовпцеві, а потім
довжину цієї частини тобто її міру (п. 1). результати підсумувати по i . Тоді вийде
11.3. Обчислення кратних інтегралів у декартових m n m
 n 
координатах. S   uik xi yk      uik yk xi ; (11.18)
8. Інтеграл по прямокутнику. Нехай розглядається i 1 k 1 i 1  k 1 
інтеграл тут ми з внутрішньої суми винесли загальний множник Δх i за
I  u d, (11.16) дужки. Звичайно, такий перехід від подвійної суми до повторної,

()
дворазової, тобто від (11.17) до (11.18), можна було здійснити і
іншим способом: перше, внутрішнє підсумовування зробити по i , а
де (Ω) —«координатний» прямокутник, який у декартовій системі
друге, зовнішнє, — по k .
координат описується нерівностями a≤x≤b, c≤y≤d (рис. 11.4). При
471 472
Якщо розглянута розбивка достатньо дрібна, то остання Формула (11.21) має простий геометричний зміст, який
дужка в (11.18) близька до інтеграла показано на рис. 11.5.
n d  Так як інтеграл (11.16) у силу п. 5 дорівнює об’ємові тіла, яке
 u ik y k    u dy ,
 
(11.19) зображено на цьому рисунку, а об’єм можна підраховувати,
інтегруючи площу поперечного переріза, заштрихованого на
k 1 c 
де значок i вказує на те, що значення х береться для i -го малюнку, то ми одержуємо
b b d
стовпця.  
Звідси u
() d  V  a S ( x ) dx  a  c u dy  dx.
d m 
S     u dy  xi .
i 1  c i
Але ця сума — також інтегральна сума, тобто вона близька до
інтеграла
b d
 
S     u ( x, y ) dy  dx. (11.20)
ac 
Зі здрібнюванням розбивки рівності (11.17) і (11.20) стають
усе точнішими і точнішими й у границі переходять у точні, так що
b d
 
I u
() d  a  c u ( x, y) dy  dx. (11.21)
Отже, для обчислення інтеграла по координатному

прямокутнику треба спочатку зробити інтегрування по у при Рис. 11.5.
фіксованому х у границях прямокутника («внутрішнє Аналогічний зміст має формула (11.22). Ми привели більш
складний висновок цих формул, так як він автоматично
інтегрування»), а потім результат, який залежить тільки від х,
поширюється на інтеграли будь-якої кратності.
проінтегрувати по х у границях його зміни («зовнішнє Завдяки формулам (11.21) і (11.22) іноді вихідний
інтегрування»). інтеграл (11.16) позначають так:
При другому способі переходу від подвійної суми (11.17) до
повторної (див. вище) після переходу до границі ми одержали б I  u d, I  u dxdy,
d b ( ) ()
 
маючи на увазі, що при нескінченно густій розбивці по
 u d    u( x, y) dx  dy.
() c a
(11.22)
способу, який зазначено на рис.11.4, буде dΩ = dx dy.
Отже, у декартових координатах, так само як і в будь-яких Особливо просто обчислити повторний інтеграл вигляду (11.21) з
інших (див. 11.4), від подвійного інтеграла можна двома сталими границями інтегрування, якщо підінтегральна функція
способами перейти до повторного, двократного. Про це варто являє собою добуток множників, кожний з яких залежить тільки
пам'ятати, тому що іноді один спосіб виявляється більш важким від одної змінної інтегрування: а саме, якщо и(х, у)=f 1 (х) f 2 (у), то
для практичного обчислення, а інший - більш легкий. Перехід від
одного способу до іншого називається перестановкою порядку
інтегрування.
473 474
b
d  b
d  b d визначається формою контуру. Границі ж у зовнішнього інтеграла
   
I     f1 ( x) f 2 ( y )dy  dx   f1 ( x )  f 2 ( y )dy dx   f1 ( x)dx   f 2 ( y )dy. сталі: вони визначаються загальним діапазоном зміни х . Правило,
ac  a c  a c яке зазначено після формули (11.21), залишається в силі, як
Ми одержуємо добуток однократних інтегралів. бачимо, і для області (Ω) загального вигляду.
9. Інтеграл по довільній плоскій фігурі. Нехай (Ω) в Можна інтегрувати й в іншому порядку, спочатку по х , а потім
інтегралі (11.16) - довільна фігура в площині х, y , наприклад, по у . Тоді замість (11.22) виходить формула вигляду
яка зображена на рис. 11.6. Тоді висновок п. 8 переноситься з d  2 ( y) 
невеликою зміною: а саме, замість інтеграла (11.19) вийде інтеграл
y2 2 ( x)
u
() d   c   ( yu) ( x, y) dx dy. (11.24)
 1 
 u ( x, y) dy    u ( x, y) dy
y1
Іноді перед розміщенням границь приходиться розбити область
1(x) інтегрування на частини.
(рис. 11.6); тут y=φ 1 (x) і у=φ 2 (х) — рівняння нижньої і верхньої Нехай, наприклад, треба переставити порядок інтегрування в
частин контуру області (Ω) , на які він поділяється точками А і інтегралі
В. 1 2x
I   dx  f ( x, y) dy,
0 x2
тобто
1 2x
 
I     f ( x, y ) dy dx.

(11.25)
0  x2 
Для цього потрібно відновити область інтегрування. У
даному випадку вона обмежена лініями х=0, х=1, у=х 2 і у=-2х
(рис.11.7), причому перше, внутрішнє, інтегрування здійснюється
по відрізках, паралельних осі у і показаних на рис.11.7 суцільними
лініями.
Після перестановки порядку інтегрування внутрішнє
інтегрування буде проводитися по відрізках, паралельних осі х і
показаних на рис.11.7 пунктиром. Видно, що при у<1 інтегрування
Рис. 11.6. походить від прямої до параболи, а при у>1 - від прямої до прямої;
критичне значення у=1 виходить з перетинання параболи у=х 2 із
Відповідно і остаточний результат замість (11.21) запишеться у прямою х=1. Тому після перестановки порядку інтегрування
вигляді замість (11.25) одержимо
b  2 ( x)  1 y 2 1
I u
() d  a   ( xu) ( x, y) dy dx. 11.23) I   dy  f ( x, y ) dx   dy f ( x, y ) dx.
 1  0 y/2 1 y/2
Таким чином, границі інтегрування у внутрішньому інтегралі в У більш складних випадках приходиться розбивати область
загальному випадку змінні: вони залежать від зовнішньої змінної інтегрування на більше число частин. Наприклад, для області,
інтегрування (у даному випадку х ), причому ця залежність
475 476
яку зображено на рис. 11.8, при розміщенні границь у декартових

координатах її довелося б розбити на п'ять частин.
Рис. 11.8. Рис. 11.9

На основі цієї теореми легко знайти, наприклад, геометричний
центр ваги півкола (рис. 11.10):
4 3 R 2
R   2y г.ц.в ,
3 2
тобто
4
y г .ц .в  R  0,425R.
Рис.11.7. 3
Приведемо простий придаток дворазового інтегрування. На
зразок формули (11.9) легко вивести формули для координат
геометричного центра ваги плоскої фігури (σ):
 x dx dy
( )
 y dx dy
( )
x г .ц .в .  ; y г .ц .в .  , (11.26)
 
де під σ розуміється площа фігури (σ). Нехай фігура (σ)
розташована по одну сторону від осі х (рис. 11.9). Тоді другу Рис. 11.10.
формулу (11.26) можна переписати у вигляді 10. Інтеграл по довільній поверхні. Розглянемо інтеграл
b y b
2
 y 2 2 y 21  1 b 2 1 b 2 I  u d,  (11.27)
  yг.ц .в .   dx  y dy   dx   y 2   y 1dx.
2  2 a
()
a y1 a  2 2a
розповсюджений по довільній (узагалі говорячи, кривій) поверхні
Помноживши обидві частини на 2π і згадавши формулу (9.151) (Ω) (рис. 11.11). Для його обчислення в декартових координатах
для об’єму тіла обертання, прийдемо до другої теореми Гюльдена: треба перейти від фігури (Ω) до її проекції на одну з координатних
якщо плоска фігура обертається навколо осі, яка лежить у площин, наприклад до проекції (Ω') на площині х, у.
площині цієї фігури і не перетинає її, то об’єм отриманого Так як елемент (нескінченно мала ділянка) кривої поверхні
тіла обертання дорівнює добуткові площі цієї фігури на шлях, можна з точністю до малих вищого порядку вважати плоским, то
пройдений її геометричним центром ваги. dΩ'=dΩcosα=dΩcos(n,^z),
де n-вектор, нормальний до поверхні. Звідси
477 478
I Зокрема, на основі властивості 4 п. 3 одержуємо формулу

 u d   u ( dΩ'/cos(n,^z)).
( ) (  )
(11.28)
для площі Ω довільної поверхні (Ω) :
Останній інтеграл, розповсюджений по плоскій фігурі   d   1  ( z x ) 2  ( z y ) 2 dx dy,
(Ω′), обчислюється по методах п. 9. () (  )
Нехай розглянута поверхня задана рівнянням z=f(x,у). Тоді де, як і вище, (Ω′ ) — це проекція поверхні (Ω) на площину
вектор х, у.
n=-(∂f/∂x)i-(∂f/∂y)j+k Іноді при проектуванні поверхню (Ω) приходиться розбивати
спрямований по нормалі до поверхні в будь-якій її точці х; у; z . на частини. Аналогічно здійснюється проектування на площині y,z
і х,z, якщо це виявиться зручніше.
11. Інтеграл по об’єму. Розглянемо тепер інтеграл
I  u d,
( )
де (Ω) —деяке тіло, тобто область у просторі. Він перетворюється

зовсім аналогічно тому, як у пп. 8 і 9 перетворювалися інтеграли
по плоских фігурах. Інтегральну суму, яка виявляється тепер
потрійною, ми представляємо у вигляді трикратної. У
найпростішому випадку, коли (Ω) являє собою прямокутний
паралелепіпед, який визначено нерівностями a≤x≤b, c≤y≤d,
e≤z≤f, після переходу в інтегральній сумі до границі одержимо
b d f
I   dx  dy  u ( x, y, z ) dz ,
a c e
тобто
Рис. 11.11. b
d f  
I       u ( x, y, z ) dz  dy dx.
 
ace  
1
Виходить, cos(n,^z)= (n∙k)/|n||k|=
2
. Утім, можливо зробити інтегрування в п'ятьох інших порядках, так
2
 f   f  як послідовність диференціалів dx, du, dz допускає шість
      1 перестановок. Якщо область (Ω) інтегрування має більш загальний
 x   y 
вигляд, то і границі інтегрування будуть більш складними. Нехай
Так як інтеграл (11.27) задано у формі ми хочемо розставити границі в такому порядку:
I  u ( x, y, z) d, I  u d  dx dy u ( x, y , z ) dz , (11.29)
( )

()
  
то на основі формули (11.28) одержуємо причому область інтегрування має вигляд, який зображено на
2 2 рис.11.12. Оскільки внутрішнє інтегрування
I  u ( x, y, f ( x, y)) 1  ( f x)  ( f y ) dx dy.
(  )
 u ( x, y, z ) dz,
479 480
більш складної форми його іноді приходиться розбити на частини,

щоб розставити для кожної з них границі за своїм законом.
11.4. Заміна змінних у кратних інтегралах
12. Перехід до полярних координат на площині. Як і для
однократних інтегралів, при обчисленні подвійних інтегралів
можна уводити різні змінні інтегрування. Ми розберемо тут
типовий приклад обчислення подвійного інтеграла в полярних
координатах. Нехай розглядається інтеграл
I  u d,
( )
де (Ω) — область на площині, яку зображено на рис. 11.13.
Рис. 11.12.
яке здійснюється першим, виконується по z у границях області (Ω)
при зафіксованих х і у , то границями для нього служать z1 і z 2
(рис. 11.12), тобто φ 1 (х, у) і φ 2 (х, у), де z=φ 1 (x,y) і z=φ 2 (x, у) —
рівняння нижньої і верхньої частин поверхні тіла (Ω).
Після інтегрування по z і підстановки границь результат
буде залежати тільки від х, у і ми переходимо від тіла (Ω) до його
проекції (Ω') на площину х, у . Тепер треба зробити інтегрування
по у (це — середнє інтегрування) при зафіксованому х у
границях цієї проекції, тобто від у 1 =ψ 1 (х) до у 2 =ψ2 (х), як це
описано в п. 9. Нарешті, результат цього другого інтегрування, Рис. 11.13.
який залежить уже тільки від х , треба проінтегрувати у границях Якщо потрібно зробити інтегрування за допомогою полярних
зміни х , тобто від а до b ; це — зовнішнє, останнє інтегрування. координат, то розбивку області треба здійснити за допомогою
Отже, інтеграл (11.29) після розміщення границь здобуває вигляд координатних ліній полярної системи,тобто ліній ρ= const і
b  2 ( x) 2 ( x , y ) φ= const, як на рис. 11.13. Тоді кожну елементарну площадку з
 u d  dx  dy  u ( x, y, z ) dz. точністю до малих вищого порядку можна вважати прямокутником
() a 1 ( x ) 1 ( x , y ) зі сторонами dρ і ρdφ , тобто
Зверніть увагу на те, що в кожного з інтегралів границі можуть dΩ= ρ dρ dφ.
залежати тільки від тих змінних, по яких ще не зроблене Зробивши підсумовування по всіх площадках, одержимо
інтегрування. Зокрема, границі зовнішнього інтеграла взагалі не
можуть залежати від змінних інтегрування.
I  u d  d ,
()
Подібним чином розставляються границі і при інтегруванні в
інших порядках. Як і в п. 9, при розміщенні границь для тіла (Ω) причому, зазвичай, підінтегральна функція и повинна бути
виражена через ρ і φ .
481 482
Розставляючи границі подібно п. 9, одержимо

 f 2 ( )
I  u d  d
( ) 
 u d ;
f1 ( )
(11.30)
зміст границь інтегрування показано на рис. 11.13.

Розміщення границь у полярних координатах особливо зручне
для областей, обмежених координатними лініями полярної
системи, так як тоді границі не тільки зовнішнього, але і
внутрішнього інтеграла будуть сталими. Наприклад, для області,
яку зображено на рис. 11.8, після розставлення границь
інтеграл придбає вигляд
5 / 4 r2
 d  u d . Рис. 11.14. Рис. 11.15.

 /4 r1 Тому інтеграл (11.31) прийме вигляд
13. Перехід до циліндричних і сферичних координат у просторі.
I   ur 2 sin  dr d d . (11.32)
Нехай розглядається інтеграл
()
I  u d, (11.31)
( )
 Для цих систем координат, як і для будь-яких інших, найбільше
просто розставляти границі, якщо область ( Ω ) обмежена
де ( Ω )—область у просторі. Якщо потрібно зробити інтегрування координатними поверхнями, так як в цьому випадку границі
за допомогою циліндричних координат, то розбивку області внутрішнього і середнього інтегралів будуть сталими.
треба здійснити за допомогою координатних поверхонь
циліндричної системи, тобто поверхонь ρ =const, φ =const і z=const.
Тоді кожен елементарний об’ємчик, який зображено на рис. 11.14,
з точністю до малих вищого порядку можна вважати прямокутним
паралелепіпедом з об’ємом
dΩ=dρ·ρ dφ·dz= ρ dρ dφ dz.
Тому інтеграл (11.31) прийме вигляд
I   u d d dz ,
()
де ще треба розставити границі подібно тому, як у п. 11 ми
розставили границі в декартових координатах.
Якщо застосовуються сферичні координати,то елементарний
об’ємчик, який зображено на рис. 11.15, і тут з точністю до малих
вищого порядку можна прийняти за прямокутний паралелепіпед Рис. 11.16.
з об’ємом
dΩ=dr·r dυ·r sin υ dφ= r 2 sin υ dr dυ dφ. Знайдемо для прикладу розташування геометричного центра
ваги напівкулі радіуса R . Для цього розташуємо напівкулю, як
показано на рис. 11.16; тоді із симетрії тіла ясно, що центр ваги
буде розташовано на осі z . Скористаємося формулою (11.9) і
483 484
перейдемо до сферичних координат по формулі (11.32), Коефіцієнти l λ і l μ називаються масштабними коефіцієнтами

помітивши, що z=r cos υ : або коефіцієнтами Ламе по імені французького математика й
1 інженера Г. Ламе; вони дають можливість перейти від координат
z ц .в .  3
  r cos  r 2  sin  dr d d  до лінійних розмірів. Коефіцієнти Ламе для заданої системи
2 / 3R (  ) координат мають у різних точках площини, узагалі говорячи, різні
3
2 2 R
3 значення: наприклад, на рис. 11.17 вони внизу менші, ніж вгорі .
3

2R 3 0 d 0 d 0 r sin   cos  dr  8 R. Якщо потрібно знайти довжину кінцевої дуги координатної лінії,
то відповідну рівність (11.33) потрібно проінтегрувати.
14. Загальні криволінійні координати на площині. Крім Якщо ввести на площині радіус-вектор
декартових і полярних, на площині можна ввести багато інших r= r(λ, μ)= OM ,
систем координат. Їхньою загальною рисою є те, що точка на
який відлічується від деякої фіксованої точки О , то сторони
площині завжди характеризується двома координатами .
Розглянемо якусь загальну систему координат λ, μ , для якої MP і MN елементарного паралелограма на рис. 11.17 з
координатні лінії λ =const і μ =const зображено на рис. 11.17. точністю до малих вищого порядку дорівнюють
Якщо ця сітка нанесена досить густо, то площина розіб'ється на ∂λ r=r′ λ dλ і ∂μ r=r′μ dμ
фігурки, які з точністю до малих вищого порядку можна вважати так як ці прирости радіуса-вектора виходять за рахунок зміни
паралелограмами. лише однієї координати. Звідси |∂ λ r|=|r′ λ |dλ ; але так як |dr|=ds і
тому |∂ λ r|=ds λ, то за допомогою (11.33) одержуємо
l λ =|r′ λ |, l μ =|r′ μ |.
Якщо на площині, крім криволінійних координат λ, μ ,
розглядаються декартові координати х,у, то r=xi+yj і тому
2 2
x y  x   y 
lλ= i+ j =     ,
       
2 2
 x   y 
l μ =      ,
     
Площа dσ кожного з елементарних паралелограмів, які
зображено на рис. 11.17, пропорційна як dλ, так і dμ , тобто
dσ= kdλ dμ, (11.34)
Рис. 11.17.
де k - площинний коефіцієнт, також, узагалі говорячи, різний у
Нехай лінії λ =const проведені через інтервал dλ, а лінії μ =const — різних точках площини. Застосовуючи формулу для площі
через інтервал dμ . Тоді якщо зневажати малими вищого порядку і паралелограма, одержимо
позначити сторони якого-небудь з «координатних ds ds sin 
d
паралелограмчиків» через ds λ =MP і ds μ =MN (рис. 11.17), то ці k     l l sin  , (11.35)
сторони будуть пропорційні dλ і dμ , тобто d d d d
ds λ = l λ dλ, ds μ =l μ dμ . (11.33) де α — кут між координатними лініями.
Зокрема, для ортогональних систем координат, тобто
485 486
для систем координат, у яких координатні лінії перетинаються 2 2 2

під прямим кутом,  x   y   z 
l λ =|r′ λ | =         ,
k  l  l  . (11.36)         
У загальному випадку з (11.34) можна також вивести, що називається масштабним коефіцієнтом або коефіцієнтом Ламе.
dx y Аналогічно виражаються два інших ребра паралелепіпеда.
Його об’єм виражається по формулі Ω=kdλdμdv, де k - об'ємний
  D ( x, y ) коефіцієнт. Тому заміна змінних у потрійному інтегралі
k  . (11.37)
dx y D( ,  ) відбувається по формулі
  u d  uk d d dv.
 (11.39)
При цьому ми використовували можливість транспонування () 
визначників . Той же результат можна одержати, якщо помітити, Для ортогональної системи координат k=l λ l μ l v , тоді як у загальному
що k у формулі (11.34) — це коефіцієнт зміни площ при переході випадку обчислення k засновано на геометричному змісті
від площини змінних λ, μ до площини змінних х, у , обумовлених векторно-скалярного добутку :
формулами х=х(λ, μ), у=у(λ, μ). А цей коефіцієнт саме дорівнює
d   r    r   v r rd  r d  rvdv
абсолютній величині відповідного якобіана, тобто (11.37). k   
d d dv d d dv d d dv
Якщо розглядається інтеграл вигляду I  u d , узятий по

( ) dx y z
деякій плоскій області (σ), то на основі формули (11.34)   
одержуємо
dx y z D ( x, y , z )
I   uk d d ,  r  r  rv   .
( )
   D ( ,  , v)
де границі треба розставити на зразок того, як це було зроблено dx y z
для інтегралів (11.23), (11.24) і (11.30). Найбільше просто v v v
розставляти границі для області, яка обмежена координатними
16. Координати на поверхні. На довільній поверхні можна ввести
лініями.
15. Загальні криволінійні координати в просторі. Розгляд систему координат . Будемо позначати ці координати буквами λ,
загальних криволінійних координат λ, μ, v у просторі проходить μ . Тоді подібно п. 14 сторони і площа нескінченно малого
зовсім аналогічно. Поверхні λ=const, μ=const і v=const утворять координатного паралелограма з точністю до малих вищого
три сімейства координатних поверхонь, попарні перетинання яких порядку обчислюються по формулах:
дають три сімейства координатних ліній. Координатні ds λ =|∂λ r|=lλ dλ,
поверхні, які відповідають значенням координат де
λ, λ+dλ; μ, μ+ dμ; v, v+ dv 2 2 2
 x   y   z 
обмежують у просторі об’ємчик, який з точністю до малих вищого l λ =|r′ λ | =         ;
порядку можна прийняти за паралелепіпед, у загальному випадку         
косокутний; для конкретних систем координат його показано на ds μ =(аналогічно);
рис. 11.14 і 11.15. Одне з ребер цього нескінченно малого dσ= kdλ dμ ,
паралелепіпеда дорівнює ds λ =|∂λ r|=|r′ λ | dλ =l λ dλ, де k=l λ l μ для ортогональної системи координат і
де
487 488
| i j k | симетрії ясно, що результуюча сила піде по осі z , а тому треба

dx y z підсумувати проекції всіх елементарних сил на вісь z :
   F= (dF) z= |dF|cosα =  m l 2  h2  R2
k  r  rv      R 2  h 2  2 Rh cos  d
2hl
;
dx y z ( ) ( ) ( )
   вираз для cos α ми знайшли по теоремі косинусів:

2 2 2 R 2  l 2  h 2  2 Rh cos  .
 y z z y   x z z x   x y y x  Підставляючи в останньому інтегралі
=           
                  l  R 2  h 2  2 Rh cos  .
у загальному випадку. Перехід в інтегралі по поверхні до і переходячи до сферичних координат по формулі (11.40),
змінних λ, μ здійснюється по формулі (11.38). одержимо
Наприклад, на сфері (тобто поверхні кулі) фіксованого радіуса h  R cos 
F  m  d 
( ) R  h  2 Rh cos  
3/ 2
R можна ввести сферичні координати φ,υ ; виходять як би 2 2
звичайні сферичні координати в просторі з зафіксованим  2

значенням r=R . Ця система координат ортогональна, і з рис. 11.15 h  R cos 
 m  d  R 2 sin d 
легко вивести, що 0 0 R 2
 h 2  2 Rh cos   3/ 2
ds φ =Rsin υ dφ, ds υ =R dυ,  2

h  R cos 
тобто  R 2m  sin dd  d 
lφ =Rsin υ, l υ =R, 0 R 2
 h 2  2 Rh cos  
3/ 2
0
і площинний коефіцієнт k дорівнює k=l φl υ =R 2 sin υ. 

h  R cos 
Тому інтеграл по фігурі ( σ ), яку розташовано на сфері, можна  2R 2m  d cos  
обчислювати по формулі 0 R 2
 h 2  2 Rh cos  
3/ 2
2 (11.40) R 2  h 2  2 Rht  l 2
 u d  R  u sin  d d. 1
h  Rt
 ( )  2R 2m  dt l0 
Підрахуємо, наприклад, силу притягання матеріальної точки 1 R 2
 h 2  2 Rht 
3/ 2
 2 Rhdt  2ldl
маси т матеріальною сферою ( σ ) сталої поверхневої щільності ρ .
У силу симетрії задачі можна обмежитися розташуванням, яке l 2  R2  h2
R h h R h
 h 2  R2
показано на рис. 11.18. Кожна елементарна площадка dσ 2h  2ldl  Rm 
 2R 2m     1  l 2 dl 
притягує масу т із силою dF, яку можна підрахувати за l 3
 2 Rh  h2
R h R h  
законом Ньютона:
|dF |   m 2d   2 2 m Rm   1 1 
R  h   R  h  h  R 
(11.41) 2 2
d ,  
l R  h  2 Rh cos  h 2 . (11.42)
  R  h R  h 
де  - гравітаційна стала.
При підсумовуванні цих елементарних сил треба
Якщо h>R, то |R-h|=h-R,
підсумовувати не їхні модулі, так як сили спрямовані в різні і після підстановки цього виразу в (11.42) і перетворень одержуємо
сторони, а проекції цих сил на визначену вісь. З міркувань m4R 2  mM
F  2
 2 (h  R ),
h h
489 490
де М – загальна маса сфери. Якщо ж Мікромодуль 27

h<R, то |R-h|=R-h,
і аналогічно одержуємо
Обчислення подвійного інтеграла
F=0 (h<R).
1. Знайдемо подвійний інтеграл від функції
1 1
z  1 x  y
3 4
по прямокутній області D ( 1  x  1,  2  y  2)
 1 1 
I   1  x  y dx dy.
D 
3 4 
Геометрично І виражає об’єм чотирикутної призми (рис. 11.19),
основою якої служить прямокутник D, яка усічена площиною
1 1
x  y  z  1.
3 4
Рис.11.18.
Отже, однорідна сфера притягає точки, які розташовані поза

нею, з такою силою, начебто вся маса сфери зосереджена в її
центрі, і зовсім не притягає точки, які розташовані усередині неї. Рис. 11.19.
Нехай тепер дана матеріальна куля (об'ємне тіло), у якому маса
Візьмемо повторний інтеграл спочатку по у, потім по х:
розподілена сферично симетрично, тобто щільність залежить лише
1 2 1
від відстані до центра кулі. Таку кулю можна уявити собі як сум у  1 1   1 1 2
концентричних нескінченно тонких «міхурів» і для кожного з них
I   dx  1  x  y dy    y  xy  y 2  dx 
1  2
3 4  1
3 4  2
застосувати тільки що доведений результат. Тоді ми одержимо, що
1
ця куля притягає точку, яка знаходиться поза нею, з такою силою,  4   2 21
начебто вся маса кулі зосереджена в його центрі; точка ж, яка    4  x dx   4 x  x   8.
знаходиться усередині кулі, притягається тільки його частиною, 1 
3   3  1
яка розташована від центра ближче, чим ця точка. Те ж саме одержимо, інтегруючи спочатку по х, а потім по у:
491 492
2 1 2
 1 1   1 1 1 1 y 1
2 2
 y
I   dy  1  x  y dx    x  x 2  xy  dy 
2 1 
3 4   2
6 4  1  x  y dx dy   dy  x  y dx   
D 0 y 0
2
 xy 
 y
dy 
2
 1   1 2 2 1
y y2   y 2 2 y5/ 2 y 3  1 3
   2  y dy   2 y  y   8.     y y   y 2 dy       .
2 
2   4  2 2 2 4 5 2  0 20
0   
2. Обчислимо подвійний інтеграл
3. Обчислимо об’єм тіла, обмеженого циліндричними поверхнями
 x  y dx dy.
D
z=4-у 2 , у= х2/2 i площиною z=0 (рис. 11.21, а).
2
Поверхня, що обмежує тіло зверху, має рівняння z=4-у .
по області D , обмеженої лініями у—х і у=х 2 . Область D Область інтегрування D виходить у результаті перетинання
зображена на рис. 11.20. параболи у=х2/2 з лінією перетинання циліндра z=4—у 2 і
площини z=0 , тобто з прямою у=2 (рис. 11.21, б). В силу
симетрії тіла відносно площини Oyz обчислюємо половину
шуканого об’єму :
2
2 2 2
1  y3 
V   dx  ( 4  y 2 ) dy   4 y   dx 
2 0 x2 0
3 x2
2
2
2 2
 8 x6   16 2x3 x7  128
   8   2 x 2  dx   x     .
0
3 24  3 3 168  0 21
256
Отже V  12,2 куб. од.
21
Рис. 11.20.
Інтегруючи спочатку по у , а потім по х , одержуємо
1 x 1 2 x
y 
 x  y dx dy   dx  x  y dy    xy  2  x2
dx 
D 0 x2 0
1
 x2 x4   x3 x 4 x5  1 3
   x 2   x 3  dx       .
0
2 2 2 4 10  0 20
Правильність результату можна перевірити, змінивши порядок
інтегрування:
Рис. 11.21
493 494
4. Обчислимо об’єм V тіла, обмеженого поверхнею 1 2 1

 /2
2 1 3
4
z=1-4x -y 2 2 V   cos t dt    ,
4 3 2 3 2 16
і площиною Оху. 0
Задане тіло являє собою сегмент еліптичного звідки

параболоїда, який розташовано над площиною Оху (рис. 11.22). V=π/4.
5. Розставити границі інтегрування в полярних координатах, якщо
2 2
область D — коло х +у ≤ах (рис. 11.23). Переходячи до полярних
координат, одержимо рівняння кола у вигляді
r=a cos φ.
Тут
r 1 (φ)=0 і r2 (φ)=a cos φ.
Границі зміни по φ від –π/2 до π/2.
Тому
 /2 a cos
I  d  f (r cos , r sin  ) r dr.

 / 2 0
Рис.11.22.
Параболоїд перетинається з площиною Оху по еліпсу
4x 2 -y 2 =1.
Отже, завдання полягає у відшуканні об’єму циліндричного тіла,
яке має своєю основою внутрішність зазначеного еліпса й обмеженого
параболоїдом
z=1-4x2 -y 2 .
У силу симетрії т і л а відносно площин Oxz і Oyz можна обчислити
об’єм четвертої його частини, заключенної в першому координатному
куті. Цей об’єм дорівнює подвійному інтегралові,
розповсюдженому по області, заданої умовами
4x 2 -y 2 ≤1, x≥0, y≥0, Рис. 11.23. Рис. 11.24.
тобто по чверті еліпса. 6. Обчислимо об’єм V загальної частини кулі радіуса а і
Інтегруючи спочатку по у , потім по х , одержимо кругового циліндра радіуса а/2 за умови, що центр кулі лежить
1/ 2 1 4 x 2 1/ 2 на поверхні циліндра. Систему координат розташуємо, як показано
1 2 2 2
V   dx  (1  4 x  y )dy   (1  4 x 2 ) 3 / 2 dx. на рис. 11.24. У силу симетрії вимірюваного тіла щодо площин Оху
4 0 0
3 0 і Oxz ми можемо обчислити четверту частину об’єму,
Підстановка заключену в першому координатному куті. Маємо
2x=sin t 1
V   a 2  x 2  y 2 dx dy,
дає 4 D
де D — півколо, що є половиною основи циліндра.
495 496
Тут дуже зручно перетворити подвійний інтеграл до полярних аналогією з невласним інтегралом від функції однієї змінної
координат. Відповідно до правила перетворення маємо запишемо це так:
1 
 
V   a 2  r 2 r dr d . x2 y2
2
lim (1  e  R )  . (*)
4 D
e
0 0
dx dy 
4 R 4
Так як полярне рівняння півкола, що обмежує область D , є
Приймемо тепер як область інтегрування D квадрат
r=acosφ (див. приклад 5), то, інтегруючи спочатку по r , а потім
0≤ x≤a, 0≤y≤a.
по φ , знайдемо
 /2 a cos
Тоді
1
V  d  a 2  r 2 r dr.  x2  y2
a a
 x2  y2
a
 x2
a
2
4 0 0  e dx dy   dx e dy   e dx e  y dy .
D 0 0 0 0
Знаходячи внутрішній інтеграл, одержуємо
Так як величина визначеного інтеграла не залежить від
 /2 a cos  /2
1  (a 2  r 2 )3 / 2  a3 3 a3   2  позначення змінної інтегрування, то отриманий вираз дорівнює
V    d  (1  sin  ) d    .
3 0
2
4 0  3 0  3  2 3  a  x2 
  e dx  .
Звідси  
0 
4 3  2  Якщо а прагне до нескінченності, то квадрат D прагне
V a   . заповнити весь перший квадрант.
3  2 3
Залишаючи без доведення той факт, що при кожнім розширенні
7. Обчислимо за допомогою перетворення подвійного інтеграла до
області D до повного квадранта інтеграл
полярних координат один невласний інтеграл - інтеграл Пуассона
 x2  y 2

x 2
 e dx dy
 e dx.
0
D
буде прагнути до однієї і тої же самої границі, запишемо
2 2
(Цей інтеграл відіграє важливу роль у теорії ймовірностей.) Для

x2 y2
 a 2   2 
обчислення розглянемо подвійний інтеграл e dx dy  lim   e  x dx     e  x dx  . (**)
a 
2 2
0 0 0  0 
x y
 e dx dy,
D
Порівнюючи вирази (*) і (**), одержуємо
2
   x2  
де D -чверть кола радіуса R , яка розташована в першому   e dx   ,
  4
квадранті. Перетворимо цей інтеграл до полярних координат: 0 
 /2 R  /2 2 
R
 x2  y2 r 2
 er    R2  x2 
тобто
 e dx dy   d  e r dr   d    (1  e ). e dx 
2
.
D 0 0 0  2  4
0 0
Так як підінтегральна функція парна, то
Припустимо, що радіус R необмежено збільшується. Тоді область D, 
розширюючись, буде прагнути заповнити весь перший квадрант. За  x2
e dx   .

497 498
Обчислення потрійного інтеграла 1 1 x

 (1  x  y ) 2 
2
I   dx   ( x  y )  ( x  y )  dy 
8. Обчислимо потрійний інтеграл 0 0  2 
1
I   ( x  y  z ) dx dy dz,  ( x  y ) 2 ( x  y ) 3 (1  x  y )3  1x 1  1 x 2 1 x 3 (1  x) 3  1
  dx       2  2  3  3  6 dx  8 .

0  2 3 6 0 0  
де Ω — область, яка обмежена координатними площинами 9. Обчислити інтеграл (в декартових координатах)
x=0, y=0, z=0
I   ( y 2  z 2 ) dV ,
і площиною x+y+z=1 (піраміда, яка зображена на рис. 11.25). V
Інтегрування по z відбувається від z=0 до z=1—х—у. Тому, де V – об’єм піраміди, яка обмежена координатними площинами і
позначаючи проекцію області Ω на площину Оху через D, одержимо площиною х+у+z=1
1 1 x 1 x  y 1 

1 x
 1x y   1
I     ( y 2  z 2 ) dx dy dz   dx  dy  ( x 2  y 2 ) dz    .
  30
1 x  y 1 x  y
 z2  0 0 0 0 
 0  0
I   dx dy 0 ( x  y  z ) dz  D  ( x  y ) z  dx dy 
D
2  0 10. Обчислити інтеграл (в циліндричних координатах)
I   dV ,
 (1  x  y) 2  V
  ( x  y )  ( x  y ) 2   dx dy.
 2  (рис.11.26), розповсюджений на об’єм, обмежений площинами хОу і
D
xOz, циліндром х2+у2=ax і сферою х2+у2+z2=a2 (так як тут f=1 ,
інтеграл чисельно дорівнює об’єму даного тіла).
z1=0, z2= a 2  x 2  y 2  a 2   2 , ρ1=0, ρ2=acos φ , φ 1=0,
φ 2=π/2.
 / 2 a cos a2   2  /2  a cos  a2   2   a 2
   d
I     d d dz   d   dz    (3  4).
0 0 0 0  0  0   18
 
Рис. 11.25.
Розставимо тепер межі інтегрування по області D—трикутнику, рівняння
сторін якого х=0, у=0 , х+у=1
Рис. 11.26. Рис. 11.27.
499 500
11. Обчислити інтеграл ( в сферичних координатах) Оу, Oz ві дпові дно дорівнюють y 2 +z2 , х 2 +z2 , х 2 +у2 , то
cos  покладаючи для простоти δ≡1 , одержимо наступні формули:
I   2 dV ,
V
r
I x   ( y 2  z 2 ) dv, I y   ( x 2  z 2 ) dv, I z   ( x 2  y 2 ) dv,
розповсюджений на об’єм конуса, висота якого дорівнює h, кут при вершині
  
дорівнює 2α і який розташовано відносно системи координат згідно з рис.
11.27. Аналогічно плоскому випадкові інтеграли
r1=0 , r2=h/cos θ , θ1=0, θ2=α , φ 1=0, φ 2=2π. I xy   xy dv, I yz   yz dv, I zx   zx dv
2  h / cos 2
cos  2    h / cos     
I   r sin  dddr  d
0  0 cos  sin d   dr   2h(1  cos  ) . н а з и в а ю т ь с я в і д ц е н т р о в и м и моментами інерції.
0 0 0
r2   0   Для полярного моменту інерції формула має вигляд
I 0   ( x 2  y 2  z 2 ) dv.
12. Знайдемо центр ваги однорідної напівкулі Ω 
х2+у2+z2≤R2, z≥0. 13. Обчислимо полярний момент інерції однорідної кулі радіуса
Дві координати центра ваги ( ξ і η ) дорівнюють нулеві, тому що R . У цьому випадку дуже зручно перейти до сферичних
напівкуля симетрична щодо осі Oz (тіло обертання з віссю Oz ). координат. Будемо мати
Інтеграл  2 R
4R 5 3
I 0    sin  d  d  r 2 r 2 dr   MR 2 ,
 z dv 0 0 0
5 5
 де М – маса кулі.
зручно обчислити, перейшовши до сферичних координат: Так як для сфери моменти інерції відносно осей координат ,
 /2 2 R вочевидь, рівні між собою, то, з огляду на те , що
2 3
 z dv   r cos r sin  dr d d 
 
 sin  cos d  d  r dr 
0 0 0
I x +I y +I z =2I 0 , отримаємо Ix  Iy  Iz 
2
MR 2 ,
5
1 R4 1 4
 2  R .
2 4 4 Обчислення криволінійного інтеграла
Так як об’єм напівкулі дорівнює 14. Обчислимо інтеграл
2 3 I   xy dx  ( x  y ) dy,
R , L
3
то приймаючи за лінію L (рис. 11.28):
а) відрізок прямої, що з'єднує точки О(0, 0) і А ( 1 , 1);
1 4 б) дугу параболи у=х 2 , що з'єднує ці ж точки;
R
 4 3 в) ламану ОВА .
 R.
2 3 8
R
3
Перейдемо до обчислення моментів інерції тіла відносно координатних
осей. Так як квадрати відстаней від точки Р(х, у, z) до осей Ox ,
501 502
1 1
2 y5 4
I   y 2 y  2 y dy   .
1
5 1
5
Рис. 11.28.
У випадку а) рівняння лінії інтегрування у=х . Отже, dv=dx і
1
 x3 1 4
I   ( x 2  2 x) dx    x 2   .
0  3 0 3
У випадку б) y=x 2 , dy=2x dx
і
1
17 Рис. 11.29.
I   [ x 3  ( x  x 2 )2 x] dx  . Якби ми захотіли рівняння контуру записати у формі,
0
12
розв’язанної відносно y: y=±√x , то для обчислення інтеграла на м
У випадку в) контур інтегрування розбиваємо на два. На ділянці
довел ося б роз бити к онт ур L на дві ча стин: АО і ОВ ,
ОВ у=0 і dу= 0 , а н а д і л я н ц і В А х = 1 і dx=0 . Тому рі вня н ня як их с ут ь
1 1
(1  y ) 2 3 у =-√ х і у=+ √х.
I   (1  y ) dy   .
2 2 Т оді
0 0
0 1 1
Як ба чим о, у всі х трь ох ви па дка х ми одержали р і з н і значення 3/ 2 4
I AO xy dx  OB xy dx  1 x x dx  0 x x dx  20 x dx  5 .
інтеграла, незважаючи на те що початкова і кінцева точки контуру
інтегрування були ті самі. Це показ ує, що криволінійний
інтеграл залежить не тільки від початкової і кінцевої точок де L — дуга циклоїди x=2 ( t — sint), у =2 ( 1 —co st) від точки
інтегрування, але і від лінії, яка їх з'єднує. О(0,0) до точк и А(4π,0). Користуючись загальним правилом,
приходимо до інтеграла ( точці О відповідає значення t=0, а
15. Обчислимо інтеграл I  xy dx,

L
точці А — значення t= 2π)
де L — дуга па раболи х=у 2 ві д її точки А ( 1 , —1) до точки

В(1,1) (рис. 11.29). Так як в рівнянні контуру х є однозначною
2
функцією від у, то, підставивши в інтеграл х=у , dх=2уdу,
отримуємо
503 504
6. Обчислити подвійний інтеграл

2 2
I   [4(1  cos t ) 2  4(t  sin t ) sin t ] dt  4  (2  2 cos t  t sin t ) dt  I   y 2 R 2  x 2 dP ,
( P)
0 0
2 2 2 де (Р) є коло радіуса R з центром на початку координат (рис.
 4[ 2t  2 sin t   t sin t dt ]. 11.30).
0 0 0
Інтегруючи останній інтеграл по частинам, остаточно

одержимо
2
I  16  4( t cos t  sin t )  24 .
0
Обчислення подвійного інтеграла
1. Обчислити інтеграл, розповсюджений на прямокутник Рис. 11.30. Рис. 11.31.
(Р)=[3, 4; 1, 2]:
2 4 7. Обчислити
dx dy dx dy
 2
   2
. K   ( x 2  y) dx dy ,
( P ) ( x  y) 1 3 ( x  y) ( A)
2. Обчислити інтеграли 2 2
якщо область (А ) обмежена двома параболами: у=х і у =х . (рис.
3 5 1 1
2
2
x dx dy 11.31)
а) I1 
  (5 x y  2 y 3 ) dx dy, б) I 2 
 , 8. Обчислити інтеграл
1 2 0 0
1  y2
1 1
I  xy dx dy ,
y dx dy (D)
в) I 3 
0 0 (1  x 2  y 2 )3 / 2 , де ( D ) є область, обмежена осями координат і параболою
3. Знайти об’єм тіла, обмеженого знизу площиною ху, з боків √х+√у=1 (рис. 11.32).
9. Обчислити інтеграл
площинами х=0, х=а, у=0, у=b, а зверху еліптичним
параболоїдом x2
I   dx dy ,
x2 y2 (C )
y2
z  .
2 p 2q де (С ) є область, обмежена прямими х=2,у=х і гіперболою ху=1
4. Tе ж для тіла, обмеженого площиною ху, поверхнею (рис. 11.33)
х 2 +z 2 =R 2 (z>0) і площинами у=0 і у=Н.
5. Те ж для тіла, обмеженого площинами z=0, х=а, х=b, у=с, y=d
(b>a>0, d>c>0) і гіперболічним параболоїдом z=xy/m (m>0).
505 506
(б) площинами х=0, у=0, z =0, х+2у=1 і поверхнею z=х 2 +у+1;

2
(в) площинами у=1, z=0, параболічним циліндром у=х і
2 2,
параболоїдом z=х +у
(г) площинами у=0, z =0, у=(b/a)x і еліптичним
x2 z2
циліндром   1.
a2 c2
14. Те ж для тіла, обмеженого:
x2 y2
(а) еліптичним циліндром  1
a2 b2
Рис. 11.32. Рис. 11.33. і площинами z=0 і z=λx+μy+h, (h>0);
(б) циліндрами az=у 2 , х2 +у 2 =r 2 і площиною z=0;
10. Обчислити інтеграл 15. Знайти об’єм V тіла, вирізаного циліндром х 2 +у 2 =2ax
(a) I1  cos( x  y) dx dy , (б) I 2  з параболоїда обертання y 2 +z2 =4ax.

( Q1 )
 (2 x  y ) dx dy ,
( Q2 ) 16. Знайти об’єм V тіла, вирізаного циліндром х 2 +у 2 =Rx зі
2 2 2 2
сфери х +у +z =R (рис. 11.34).
(в) I 3 
 ( x  6 y) dx dy ,
( Q3 )
де (Q 1 ) є трикутник, обмежений прямими x=0, y=x, y=π,

(Q 2 ) — трикутник, обмежений осями координат і прямою
х+у=С , (Q3 ) — трикутник, обмежений прямими y=x, y=5x, x=1 .
I   4 x 2  y 2 dx dy
розповсюджений на трикутник, що утворений прямими у=0,
х=1,у=х.
Рис. 11.34.
12. Перемінити порядок інтегруванні в повторному інтегралі
17. Обчислити інтеграли
4 12 x 1 2  7 6 y  y 2
а) б) I1   y dx dy , I 2   x dx dy ,
 dx  f ( x, y ) dy,
0 3x2
 dy
7
 f ( x, y ) dx, ( A) ( A)
2 7 6 y  y 2
де (А ) є область, обмежена аркою циклоїди
1 3x 3 y 2
1 x=a(t-sin t), y=a(1-cos t) (0≤t≤2π)
в) г)
 dx  f ( x, y) dy,
0 2x
 dy  f ( x, y ) dx,
0 1 2
і віссю х.
y 18. Обчислити інтеграл
2
вважаючи f(x, y) безперервною функцією. K   xy dx dy ,
13. Знайти об’єм тіла , обмеженого ( B)
(а) площинами х=0, у=0 ,z=0, циліндром х 2 +у 2 =R2 і де область (B ) обмежена осями координат і частиною астроїди
гіперболічним параболоїдом z=ху ( у першому октанті); x=a cos 3 t, y=a sin 3 t (0≤ t≤π/2)
507 508
19. Нехай фігура (Р ) являє собою криволінійну трапецію,

обмежену кривою y=f(x), відрізком осі х і двома ординатами х=а і
х=b , і нехай щільність розподілених по цій фігурі мас буде 1.
Визначити статичні моменти М х і М у .
20. Циліндричний брус (V) має в основі плоску фігуру (Р), а
зверху обмежений довільною площиною (К). Довести, що об’єм V
тіла дорівнює добуткові площі Р основи на довжину k
перпендикуляра до основи, що проходить через центр ваги тіла до
перетинання з площиною (К). (Рис. 11.35)
Рис. 11.36. Рис. 11.37.
23. Для кругового циліндра висотою h і радіусом а знайти

момент інерції щодо будь-якої площини, яка проходить через його
вісь (рис. 11.37).
24. Знайти момент інерції L для еліпсоїда
x2 y 2 z 2
   1.
a2 b2 c2
25.Обчислити площі фігур у полярних координатах, обмежених
кривими:
(а) (а 2 +у 2 ) 2 =2а 2 (х 2 -у 2 ) (лемніската),(рис. 11.38)
(б) (х 2 +у 2 ) 2 = 2ах3 , (рис. 11.39)
Рис. 11.35
21. Довести, що якщо в площині фігури (Р) узято дві паралельні
осі х і х' на відстані h , причому перша з них проходить через центр
ваги фігури, то моменти інерції фігури щодо цих осей зв'язані
співвідношенням
I x´=I x +h 2 т ,
де т — маса фігури.
22. Нехай плоска фігура (Р) (рис. 11.36), по якій безперервним Рис. 11.38. Рис. 11.39.
чином розташовані маси, обертається з кутовою швидкістю ω
навколо осі у . Визначити загальну величину відцентрової сили F,
яка при цьому розвивається, і її момент М щодо осі z . (Моменти
щодо інших осей рівні 0).
509 510
Мікромодуль 28 Згідно формулі (9.74) цей інтеграл кінцевий при р>2 і

Варіанти кратних інтегралів і векторне поле нескінченний при р≤2 . Аналогічно в тривимірному просторі
-p
інтеграл від r на нескінченності сходиться тільки при р>3.
11.5. Варіанти кратних інтегралів
17. Невласні інтеграли. Теорія невласних кратних інтегралів
будується подібно тому, як це робилося для однократних
інтегралів. Розглянемо спочатку інтеграл
I  u d , (11.43)

( )
у якому функція и кінцева, а область інтегрування нескінченна

(необмежена). Він визначається як границя
u d  lim  u d , (11.44)

(  ) (  )
( ) (  )
Рис. 11.40.
причому в правій частині область (Ω') уже кінцева і, Як приклад застосування невласних кратних інтегралів
розширюючись, прагне вичерпати всю область (Ω) (рис.11.40). виведемо формулу. Для цього треба виходити з інтеграла
Якщо границя (11.44) існує і кінцева, незалежно від способу  
p1
розширення області (Ω′) , то інтеграл (11.43) називається збіжним, I  x y p q1e ( x1) y dx dy ( p  0, q  0),
у протилежному випадку — розбіжним. Якщо границя (11.44) 0 0
дорівнює нескінченності, то й інтеграл (11.43) розходиться до який розповсюджено по першому квадранті площини х, у . Так як
нескінченності. підінтегральна функція додатна, то інтегрування можна
Якщо u≥0 , то інтеграл (11.43) або сходиться, або розходиться виконувати в будь-якому порядку, що дасть
до +∞ . У цьому випадку для його обчислення можна розставити 1)
границі в будь-якій зручній системі координат за правилами     p 1 s 
 1 y
11.10—11.11, причому результат обчислення сам покаже, чи буде p 1 p  q 1 ( x 1) y s s p  q 1 y  ds
I   dy  x y e dx  x    dy    y e 
інтеграл збіжним (якщо цей результат кінцевий) або розбіжним 0 0
y 0 0 y y
(якщо він дорівнює нескінченності). Ознаки порівняння ( 9.72) і  
(9.73) зберігають силу. При цьому для порівняння застосовуються p1  s
s e ds   y q1e  y dy Г ( p ) Г ( q);
як інтеграли (9.74), так і інші інтеграли. Наприклад, якщо (Ω) — 0 0
повна площина, то часто застосовується порівняння з функцією r -р ,
де
r  x 2  y 2 — довжина радіуса-вектора. 2)
    p  q 1
Так як для збіжності істотно поводження підінтегральної t  t  dt
I   dx x p1 y pq1e ( x1) y dy  y    dx  x p1   e t 
функції лише для великих r , то треба досліджувати інтеграл x 1 0 0  x 1 x 1
0 0
2  
P P 1  p 1 
 r dx dy   d  r r dr  2  dr ( r0  0). x s p  q 1 t
( r  r0 ) 0 r0 r0
r P 1
0 ( x  1) pq e dx  0 t e dt B( p, q) B( p  q)
Порівнюючи результати, виводимо необхідну формулу.
511 512
Якщо і I ( )   f ( M ;  )d,
 | u | d  ,

(11.45) ()
де М - точка області ( Ω), по якій проводиться інтегрування, а λ у

то інтеграл (11.43) називається абсолютно збіжним і для його процесі інтегрування стала, розвивається так, як в модулі 9 п.5; всі
обчислення можна розставити границі в будь-якій зручній системі основні твердження, які доведені раніше, залишаються
координат. Якщо ж умова (11.45) порушена, то можна перевірити, справедливими і тут. Деяке утруднення викликає випадок, коли від
що і інтеграл (11.43) буде розбіжним. Тоді може вийти, що параметра залежить також область інтегрування. Тоді часто
границя (11.44) буде залежати від способу розширення області роблять попередню заміну змінних в інтегралі, після якої обл асть
( Ω' ), а при розміщенні границь може виявитися, що в одній уже залишається сталою; утім, можна такі інтеграли вивчати і
системі координат результат інтегрування вийде кінцевий, в іншій безпосередньо.
- нескінченний, у третій — кінцевий, але відмінний від першого, у Нехай, наприклад, розглядається об'ємний інтеграл вигляду
четвертій вийде розбіжність коливального типу і т.д. У цьому
випадку можливість заміни змінних і перестановки порядку
I ( )   f ( M )d, A
( 0 )
інтегрування вимагає спеціального дослідження. Ніяких цих
де задана функція φ λ (х, у, z) залежить від параметра λ , а
проблем не виникає для абсолютно збіжних інтегралів. Розгляд
невласних інтегралів інших виглядів проводиться аналогічно. А інтеграл розповсюджений по області, у якій φ λ ≤0, і потрібно
саме, якщо в області інтегрування є точка, або лінія і т.д., у якій обчислити dІ/dλ . Тут
підінтегральна функція обертається в нескінченність, то ця dІ=І(λ+dλ)-І(λ)
особливість (точка, лінія і т.д.) вирізається з області, після чого (з точністю до малих вищого порядку) являє собою інтеграл,
виріз довільним чином стягується до особливості. Для додатної узятий по тонкій «плівці», яку обмежено поверхнею ( S λ ) з
підінтегральної функції або для функції, додатної усюди поблиз у рівнянням φ λ= 0 і поверхнею (S λ+dλ ) з рівнянням φ λ+dλ =0. Виберемо
своїх особливостей, можна проводити інтегрування в будь-якій яку-небудь точку А на ( S λ ), проведемо в А нормаль до ( S λ ) і
системі координат; для функції довільного знака це можна робити будемо уздовж цієї нормалі відраховувати від А відстань,
у випадку абсолютної збіжності інтеграла. При дослідженні вважаючи її додатною у бік φ λ >0 , тобто назовні від області
ізольованої особливості, тобто точки, у якій підінтегральна
інтегрування. Крім того, позначимо через A точку перетинання
функція обертається в нескінченність, часто виконується
порівняння з інтегралами зазначеної нормалі з (Sλ+dλ ) і dn=A A ; dn дорівнює ширині
p «плівки» у точці А . Тоді φ λ (А)=0 і φ λ+dλ ( A )=0 . Але з точністю до
 r
( r  r0 )
dx dy
малих вищого порядку
на площині і  
φλ+dλ (A)= φ λ (A)+ dλ= φλ (A)+|grad φ λ |·dn+ dλ ,
p  
 r
( r  r0 )
dx dy dz

звідки |grad φλ |·dn+ dλ=0
у просторі. Легко перевірити, що перший сходиться тільки 
при р<2, а другий — при р<3 . Якщо особливість не  / 
ізольована, то умову збіжності можна одержати, вибираючи
тобто dn   d .
| grad   |
систему координат так, щоб координатні лінії йшли уздов ж
особливості. Однак для зазначеної плівки
18. Інтеграли, які залежать від параметра. Теорія інтегралів
вигляду
513 514
 /  1 M 2M 1
d  dS dn   dS d ; F=  d1 .
| grad  |   d 
(2 )
2 2
( 1 ) M 1M 2
3
знак dn враховує, додається ця плівка до вихідної області Якщо тут розставити границі, то вийде шестикратний
інтегрування або віднімається з неї. Звідси інтеграл. Наприклад, у декартових координатах
  /   F     2 ( x2 , y2 , z 2 ) dx2 dy2 dz2 
dI   f    dS d 
 | grad  |  (2 )
;
dI  /  1 ( x1 , y1 , z1 )[( x1  x2 )i  ( y1  y2 ) j  ( z1  z2 ) k ]
тобто    f (M ) dS .   dx1 dy1 dz1
d (  0 )
| grad  | (2 )
[( x2  x1 ) 2  ( y2  y1 ) 2  ( z2  z1 ) 2 ]3 / 2
Інтеграл може залежати і від декількох параметрів. Як тут ще треба розставити границі, керуючись формою
параметр може фігурувати деяка точка, яка міняється в границях областей (Ω 1 ) і (Ω 2 )
якої-небудь області. Тоді виходять інтеграли вигляду 19. Інтеграл по загальній мірі й узагальнені функції.
I (N )  , Розглянемо для визначеності об'ємні інтеграли. У п. 1 ми назвали
 f ( M ; N ) d
()
M
мірою області в просторі її об’єм; однак це - лише найпростіший
приклад міри, який називають іноді мірою Лебега по імені
де букви dΩ M означають, що при інтегруванні точка М є змінною
французького математика А. Лебега, що досліджував її найбільше
(п. 2), а точка N - сталою. На такі інтеграли поширюються основні повно. Можливі й інші міри, по яких також можна проводити
властивості інтегралів, розглянутих у модулі 9. інтегрування.
При інтегруванні інтегралів по параметру виходять інтеграли Розглянемо спочатку приклад. Нехай у просторі розподілена
вищої кратності. Розглянемо, наприклад, задачу про обчислення
маса m (п. 6). Подібно п. 18 легко вивести, що сила, з якою ця маса
сили F взаємного притягання двох матеріальних тіл: (Ω 1 ) з,
діє на точкову масу т 0 , яка розташована в точці N , дорівнює
узагалі говорячи, змінною щільністю ρ l і (Ω 2 ) з щільністю ρ 2 . Для
цього напишемо спочатку на основі закону Ньютона силу, з яким NM
F= m0  NM 3
dm , (11.46)
елемент dΩ 1 , що розташованний у точці M 1 притягає елемент dΩ 2 ,
що розташованний у точці М 2 : де М — змінна точка інтегрування, а інтегрування поширюється
d1  d1 0  M M по всій частині простору, зайнятою масою т .
d dF=  2
M 2M 1   1 2 23 1 d1d 2 . Якщо маса т розподілена «об'ємно», тобто маса кожної
M 1M 2 M 1M 2 поверхні, лінії, точки дорівнює нулеві, то можна ввести щільність
Інтегруючи по (Ω 1 ), одержуємо силу, з яким усе тіло (Ω 1 ) (п. 6) і від інтеграла (11.46) перейти до звичайного об'ємного
притягає елемент dΩ2 : інтеграла
 M M  NM
dF=   1 2 1
d   2 d 2 ,  NM  d . (11.47)
 (  ) M 1M 2 3 1 3

 1  Однак іноді маса концентрується на окремих поверхнях, лініях,
У виписаному інтегралі інтегрування виконується по М 1 у точках. Тоді при звичайному розумінні об'ємної щільності перейти
границях (Ω 1 ), фіксована точка М2 відіграє роль параметра. Щоб до інтеграла (11.47) не можна й інтеграл (11.46) треба розглядати
одержати повну силу притягання, треба ще проінтегрувати по М 2 : як інтеграл «по мірі т ».
515 516
У загальному випадку визначення міри (загальної міри) μ у яка описує щільність одиничної маси, розташованої в точці (а; b;
просторі аналогічне основному визначенню п. 7: кожній подумки с). Функція δ(у—b)δ(z—c) описує щільність лінійної маси,
виділеній частині простору (тобто кожному тілу, поверхні, лінії, розташованої на прямій у=b, z=с з одиничною лінійною
точці) ( Ω ) повинно відповідати значення μ (Ω) , причому потрібно щільністю. Функція δ(z-с) описує щільність маси, розташованої в
виконання закону додавання. При цьому міра поверхні, лінії, точки площині z=с з одиничною поверхневою щільністю. За допомогою
вже не обов'язково дорівнює нулеві. Зазвичай дають перевагу мірі цих і аналогічних функцій, зокрема, дельта-функцій у
μ≥0 , але іноді приходиться від цього відмовитися; тоді міру краще криволінійних системах координат, можливо здійснити перехід
уявляти собі не як «масу», а як «електричний заряд». Міра може (11.49) у загальному випадку.
бути визначена не тільки в просторі, але також і на поверхні або Властивості узагальнених функцій від декількох змінних
лінії. аналогічні властивостям узагальнених функцій від однієї змінної .
Означення інтеграла по мірі (він також називається Узагальнену функцію (11.50) можна застосувати для побудови
інтегралом Стилтєса) також аналогічне звичайному (п. 2). Якщо функції впливу, яка має вигляд
в області (Ω) задана міра μ , а також функція u(М) (М - довільна G (М; N).= G (x, y, z; ξ, η, ζ),
точка (Ω) ), то по визначенню де (х, у, z) — координати точки спостереження М , а (ξ, η, ζ)-
n
координати джерела впливу N . При розгляді процесів, які
 u d  lim  u( M k ) (k )
( ) k 1
(11.48)
розвиваються в часі, застосовується також дельта-функція
δ(x—a)δ(у—b)δ(z—c) δ(t—τ),
при природному змісті позначень. Такий інтеграл завжди
яка приводить до функції впливу вигляду G (М, t; N, τ).
існує, якщо функція и кінцева в (Ω) і міра області (Ω) кінцева 20. Багатомірні інтеграли. Міру можна задати і в
(якщо треба вимагати, щоб були кінцевими додатні і узагальненому k -мірному просторі або, як говорять інакше, у k -
від’ємні складові міри (Ω) , тобто щоб мірному різноманітті. Визначення інтеграла (11.48) і його
| d |  . основних властивостей цілком зберігаються. Щоб перейти до

( ) повторного інтеграла, потрібно ввести в просторі узагальнені
Утім, якщо функція и розривна, то приходиться уточнити вигляд координати t l,..., t k , після чого виразити підінтегральну функцію у
застосовуваних у (11.48) інтегральних сум. Невласні інтеграли по вигляді u=u(t l ,....., t k ) і елемент міри
мірі визначаються, як у п. 17. Властивості інтеграла (11.48) dμ=ρ(t l ,....., tk )dt l,....., dt k
аналогічні властивостям, які розібрані у п. 3; у властивостях, який відповідає нескінченно малому узагальненому
зв'язаних з інтегруванням нерівностей, треба вимагати, щоб μ≥0 . координатному паралелепіпедові зі сторонами dt l, ...,dt k, який
Якщо міра кожної поверхні, лінії, точки дорівнює нулеві, розташовано в точці (t 1, ....,t k). Тоді інтеграл (11.48) прийме вигляд
то від інтеграла (11.48) можна перейти до інтеграла по об’єму u d  ... u (t 1, t 2 ,..., t k )  (t 1, t 2 ,..., t k ) dt1, dt2 ,..., dtk , (11.51)
d d 
 

 ( )
()u d ( ) u d d ( ) u d    d  . (11.49) k раз
де в правій частині треба розставити границі, керуючись зміною

Такий перехід можна зробити і при будь-якій мірі, але тоді ρ координат t в області (Ω) .
буде, узагалі говорячи, узагальненою функцією. У формулі (11.51) ρ, тобто «щільність міри», розуміється як
Найпростішою узагальненою функцією в просторі є звичайна функція, якщо міра μ кожного різноманіття розмірності,
дельта-функція меншої k (визначеного одним або декількома рівняннями, які
δ(x—a)δ(у—b)δ(z—c) , (11.50) зв'язують координати t ), дорівнює нулеві; так буде, зокрема,
517 518
якщо щільність міри усюди кінцева. У протилежному випадку ρ А, В, С, D порядки ABCD і DBAC визначають ту саму орієнтацію,
треба розуміти як узагальнену функцію . а порядок CBAD — протилежну. Кожен тетраедр можна
Якщо в розглянутому просторі введено поняття об’єму, то орієнтувати двома способами.
можливе і інтегрування по об’єму, який є частковим поняттям Якщо на різноманітті ( S ) довільно вибрати малий р -мірний
міри. Тоді повинний бути відомий об’єм нескінченно малого тетраедр, довільно орієнтувати його, а потім переміщувати по ( S ),
узагальненого координатного паралелепіпеда не змінюючи його орієнтації, то вихідна орієнтація індуцирує
d  h(t 1, t 2 ,..., t k ) dt1, dt2 ,..., dtk , (11.52) орієнтацію усіх малих р-мірних тетраедрів на (S ), тобто (S ) буде
після чого інтеграл орієнтовано. При р=1 різноманіття ( S ) є лінією і зазначений спосіб
рівносильний заданню на ній визначеного напрямлення; при р=2
 u d
( ) різноманіття ( S ) є двовимірною поверхнею й орієнтація
перетвориться подібно (11.51). рівносильна показу напрямлення обходу контуру будь-якої малої
Аналогічно вводиться поняття інтеграла (по мірі або по фігури на (S ). Якщо ( S ) складається з декількох шматків, то їхню
об’єму) по будь-якому різноманіттю розмірності менше k в орієнтацію можна проводити незалежно один від одного.
основному k -мірному просторі. Якщо в звичайному тривимірному Варто мати на увазі, що при p≥2 деякі різноманіття
просторі можливі криволінійні, поверхневі й об'ємні інтеграли, то орієнтувати неможливо. Найпростішою неорієнтованою поверхнею
в k -мірному просторі є k типів інтегралів . є лист Мьобиуса (рис. 11.41).
У k -мірному числовому просторі E k у формулі (11.52) р -мірний інтеграл по координатах, узятий по р -мірному
покладають h≡1, тобто за одиниця об'єму приймають об’єм орієнтованому різноманіттю (S) у E k, визначається так:
«одиничного k -мірного куба» зі сторонами, рівними 1. Інтеграли
нижчої кратності в цьому просторі визначають, виходячи з того,
що р -мірний об’єм (1≤р<k) р-мірного прямокутного
паралелепіпеда, кінцевого або нескінченно малого, дорівнює
добуткові його сторін (це — міра Лебега). Можна розглядати
інтеграли по координатах, які розповсюджені по р -мірному
(l<p<k) різноманіттю (S) у E k . При цьому ( S ) повинне бути
орієнтованим. Це поняття при р>1 не зовсім наочне і вимагає
уточнення, яке ми зараз зробимо.
Уведемо спочатку поняття р -мірного тетраедра. По Рис. 11.41.
визначенню одномірним тетраедром вважається відрізок, n
двовимірним - трикутник, тривимірним — трикутна піраміда; щоб  u(t1, t2 ,..., tk )dt m1 , dtm2 ,..., dtm p  lim 
... u ( M ) k S k , (11.53)
одержати чотиримірний тетраедр, вибирають точку поза k 1
(S)
тривимірним простором, у якому розташовано тривимірний
тетраедр, і з'єднують її відрізками з усіма точками останнього і де в правій частині (S ) вважається розбитим на малі тетраедри
т.д. Розглянемо тепер який-небудь р -мірний тетраедр з вершинами (∆S k ), орієнтовані відповідно до орієнтації (S ),а під ∆S k '
A 1 , А 2 , ... ..., Ар+1 . Орієнтація його задається перерахуванням цих розуміється р -мірний об’єм проекції (∆S k ) на площину координат
вершин у визначеному порядку; при цьому вважається, що t m1 , t m2 ,..., tm p , узятий зі знаком + або - у залежності від того, чи
перестановка порядку двох вершин змінює орієнтацію на збігається чи ні орієнтація цього спроектованого тетраедра з
протилежну. Наприклад, для тривимірного тетраедра з вершинами орієнтацією тетраедра dx dy , де С т — одинична точка на осі t m .
519 520
При цьому всі індекси т 1 , т 2 , ..., тр повинні бути різними, так як в змінюється з часом; якщо така зміна має місце, то наші міркування
протилежному випадку інтеграл (11.53) вважається рівним нулеві. будуть відноситися до стану поля в будь-який зафіксований
Властивості інтеграла (11.53) аналогічні властивостям момент часу. Характерними фізичними прикладами векторних
інтегралів, описаним у п. 3, за винятком властивостей, зв'язаних з полів є поле швидкостей v або поле масових швидкостей ρv (ρ —
інтегруванням нерівностей. При зміні орієнтації (S ) або при щільність) для потоку рідини або газу, поле сил F, поле
перестановці двох диференціалів під знаком інтеграла він електричної напруженості Е і т. д.
множиться на —1 . Розглядають також суми інтегралів вигляду Векторною лінією поля А називається лінія ( L ), у кожній точці
k
якої вектор А , який відповідає цій точці, дотикається ( L ); іншими
 m1 ,...,mpu1m1 , m2 ,...,m p (t1, t2 ,..., tk )dt m1 , dtm2 ,..., dtmp .
... (11.54)
словами, це — лінія, яка іде в кожній своїй точці уздовж поля. У
(S) залежності від фізичного змісту поля векторна лінія може
Частковим випадком такого інтеграла є інтеграл по називатися лінією струму для поля швидкостей, силовою лінією
координатах, узятий по звичайній орієнтованій двовимірній для силового поля і т.д.
поверхні в звичайному тривимірному просторі х, у, z ; Задача про побудову векторних ліній заданого векторного
поля геометрично рівносильна задачі про побудову інтегральних
 P( x, y, z) dx dy  Q( x, y, z) dy dz  R( x, y, z) dx dz .
(S)
ліній для заданого поля напрямлень . Тому ця задача зводиться до
інтегрування системи диференціальних рівнянь; для цього треба
При розстановці границь в інтегралі (11.53) можна увести в простір яку-небудь систему координат. Якщо, наприклад,
виразити в підінтегральній функції через t m1 , t m2 ,..., t m p значення увести декартові координати х, у, z , то вектор А можна розкласти:
інших координат t для точок різноманіття ( S ); потім розбити A=A(x,y,z)=Ax (x,y,z)i+A y (x,y,z)j+A z (x,y,z)k. (11.55)
( S ) на частки, проекції яких на площину t m1 , t m2 ,..., t m p орієнтовані Систему диференціальних рівнянь векторних ліній поля А
можна записати в симетричній формі
однаково, після чого розставити границі по кожній з цих
dx dy dz
проекцій, як у звичайному р -мірному інтегралі по об’єму (одні з   .
цих інтегралів ввійдуть у підсумок зі знаком + , а інші зі знаком — Ax ( x, y, z ) Ay ( x, y, z ) Az ( x, y, z )
). Можна також перейти на ( S) до яких-небудь підходящих Для плоских полів ця система перетворюється в рівняння
криволінійних координат s 1 .....sp , замінивши під інтегралом dx dy
 .
dt m1 , dtm2 ,..., dtmp на Ax ( x, y, z ) Ay ( x, y, z )

D t m1 , tm2 ,..., tm p  ds ...ds . Як докладно розбиралося в теорії диференціальних рівнянь ,
1 p через кожну неособливу точку проходить рівно одна векторна
D( s1 ,...s p ) лінія. Таким чином, вся область, у якій з адане поле,
11.6. Векторне поле виявляється заповнена векторними лініями. При цьому в
Кратні інтеграли безпосередньо застосовуються в теорії достатній близькості від будь-якої звичайної, тобто неособливої
векторного поля. Ми дамо представлення про ці застосування в точки ці лінії нагадують сукупність паралельних відрізків, але
цьому розділі, перед читанням якого варто згадати визначення трохи скривлених. Поблизу особливих точок поля сімейство
поля . векторних ліній може мати дуже складний вигляд (див.,
21. Векторні лінії. Ми говоримо, що задано векторне поле А (або наприклад, рис. 10.9).
поле вектора А ), якщо в кожній точці М простору або деякої його 22. Потік вектора через поверхню. Нехай у просторі, у яком у
області визначено значення векторної величини А , тобто А=А(М). задано поле вектора А , обрано орієнтовану замкнуту або
Ми будемо вважати поле стаціонарним, тобто таким, яке не
521 522
незамкнуту поверхню ( σ ); нагадаємо, що орієнтованість означає де справа стоїть елемент площі проекції (σ х ) поверхні ( σ ) на
вказівку зовнішньої і внутрішньої сторін у поверхні . площину у, z , а знак у правій частині визначається знаком
Потоком вектора А через поверхню ( σ ) називається інтеграл по cos(n,^ x). Якщо цей знак усюди +, то можемо написати
поверхні
 A x cos(n,^x) dσ=  A x dσ x =  A x (x,y,z)dy dz,
Q  An d ,
( )
( ) ( x ) ( x )
причому в підінтегральну функцію треба підставити вираз
де А п — проекція вектора А на зовнішню нормаль до ( σ ). х=х(y,z) для поверхні ( σ ). Аналогічно розглядається випадок,
Застосовуючи вектор площадки і скалярний добуток векторів , коли цей знак усюди — . Якщо cos(n,^x) на ( σ) змінює знак,
можна переписати вираз для потоку у вигляді (рис. 11. 42)
то ( σ ) треба попередньо розбити на шматки, на яких цей
Q  An cos d 
 A∙dσ.  знак сталий, після чого перетворювати інтеграли по кожному з
( ) ( ) цих шматків окремо.
Потік, очевидно, є величина скалярна. Будучи частковим
випадком інтеграла по поверхні, він має усі властивості таких
інтегралів (п. 3). Відзначимо властивість, яка характерна для
потоку: при зміні орієнтації поверхні потік множиться на —1, так
як А п змінює знак. Потік істотно залежить від «напрямлення»
поверхні ( σ ): якщо поверхня розташована так, що поле перетинає
її усюди з середини назовні, то Q>0 , а якщо усюди з зовні
усередину, то Q<0 ; якщо ж поле частково перетинає ( σ ) з
середини назовні, а частково з зовні у середину, то потік дорівнює
сумі додатної і від’ємної величин і може виявитися додатним,
від’ємним або рівним нулеві. Завжди дорівнює нулеві потік через
Рис. 11.42. поверхню, цілком заповнену дугами векторних ліній, так як для
неї поле А торкається поверхні і тому
При обчисленні потоку, якщо вектор А заданий у вигляді Ап = 0.
(11.55), можна скористатися перетворенням Фізичний зміст потоку залежить від вигляду поля. Нехай,
A∙dσ= A∙n dσ=(A xi+A y j+A z k)·(cos(n,^x)i+(cos(n,^y)j+(cos(n,^z)k) dσ= наприклад, розглядається поле v швидкостей при протіканню газу.
= A x cos(n,^x) dσ+A y cos(n,^y) dσ+A z cos(n,^z) dσ. Тоді dQ=v∙dσ дорівнює об’ємові елементарного стовпа газу, який
Інтеграл проходить через площадку (dσ) за одиницю часу . Тому весь потік
у цьому випадку дорівнює об’ємові газу, що проноситься через

( )
A∙dσ
уявлювану поверхню ( σ ) за одиницю часу з середини назовні.
Аналогічно легко перевірити, що для поля A=ρv масових
розбивається на суму трьох інтегралів, які обчислюються
швидкостей потік дорівнює масі газу, що проноситься через ( σ) за
аналогічно. Наприклад, перший інтеграл
одиницю часу з середини назовні.
 A x cos(n,^x) dσ Потік вектора А через поверхню ( σ) інакше називається
( ) кількістю векторних ліній поля А , які перетинають ( σ ) з середини
можна обчислити, якщо помітити, що назовні. Ця назва трохи умовна, так як зазначена кількість, як
cos(n,^x) dσ=±dσx , правило, має розмірність і виходить дробовою, але через свою
523 524
наочність широко застосовується. Треба мати на увазі, що ця де під ( ∆Ω ) розуміється малий об’єм, який містить точку М , а під
«кількість» розуміється в алгебраїчному змісті. Так, якщо одна ( ∆σ ) - його поверхня. Ця щільність джерела називається також
частина поверхні ( σ ) перетинається лініями з середини назовні, а дивергенцією (розбіжністю) векторного поля А і позначається
інша частина — з зовні у середину, то кількість ліній може бути через div А . Таким чином, можна сказати, що дивергенція
будь-якого знака або рівним нулеві в залежності від того, яку векторного поля - це кількість векторних ліній, які починаються в
частину перетинає більше ліній. нескінченно малому об’ємі (або, що те ж, потік поля А через
23. Дивергенція. Уявимо собі в просторі, де задано поле вектора поверхню цього об’єму), у розрахунку на одиницю цього об’єму.
А , деякий об’єм (Ω) , який обмежено поверхнею ( σ ), яку ми будемо Відзначимо, що дивергенція векторного поля є величина скалярна,
вважати орієнтованою так, що (Ω ) прилягає до її внутрішньої більш точно, утворює скалярне поле, так як вона приймає в кожній
сторони. Якщо потік точці простору своє значення.
Q Формулу (11.56) можна переписати у вигляді

( )
A∙dσ
dQ тобто dQ=div A dΩ.
div A=
додатний (кружок у знака інтеграла виписувати не обов'язково; він d
підкреслює, що інтеграл береться по замкнутій поверхні), то це Вийшов вираз для кількості векторних ліній, які починаються в
значить, що через ( σ) назовні проходить більше векторних ліній, елементарному об’єму ( dΩ ). Виконуючи підсумовування (п. 4),
чим у середину. Тоді говорять, що в ( Ω ) є джерело векторних одержуємо вираз для кількості векторних ліній, які починаються в
ліній, a Q називається рясністю цього джерела. Якщо Q<0 , то кінцевому об’ємі (Ω ), тобто для потоку вектора А,
говорять, що в (Ω) є стік або, що те ж само, джерело від’ємної
рясності, для простоти ми будемо завжди вважати стік частковим

( )
A∙dσ= 
( )
div A dΩ, (11.57)
випадком джерела. Якщо Q=0 , то або в (Ω) немає ні джерел, ні де ( Ω ) — кінцевий об’єм, а ( σ ) — його поверхня. Ця важлива
стоків, або ж вони взаємно компенсуються. Утім, і при Q ≠ 0 у ( Ω ) формула називається формулою Остроградського. Вона
можуть бути як джерела, так і стоки, що, однак, у цьому випадку справедлива завжди, якщо в ( Ω ) поле А і його дивергенція не
компенсуються не цілком. Представлення про лінії, які обертаються в нескінченність або якщо дивергенція обертається в
починаються в об’ємі ( Ω ), виправдується наступним простим нескінченність, але так, щоб інтеграл у правій частині (11.57)
фактом: якщо тіло (Ω ) за допомогою якихось поверхонь подумки сходився.
розбито на кілька тіл (Ω 1 ), (Ω 2 ), ..., (Ω k.), то потік поля А через Фізичний зміст дивергенції поля залежить від фізичного змісту
поверхню тіла ( Ω ) з середини назовні дорівнює сумі аналогічних вектора А . Так, якщо розглядається поле швидкостей v при плині
потоків, узятих для кожного з тіл (Ω 1 ),(Ω 2 ) , … , (Ω k )... газу, то div v у силу п. 22 дорівнює швидкості відносного
Джерела векторного поля можуть бути зосередженими в приросту нескінченно малого об’єму, a div (ρv) дорівнює
окремих точках або бути розподілені по лініях, поверхням і, щільності джерела мас. Наприклад, якщо в процесі плину газу його
нарешті, по простору (загальне поняття про величини, які маса не змінюється (така зміна може вийти в результаті хімічної
розподілені по простору, див. у 10.9). Розглянемо спочатку або якої-небудь подібної реакції), то div(ρv)=0 ; у той же час div
останній випадок. Тут можна говорити не тільки про середню v>0, <0 або =0 у залежності від того, чи буде газ у процесі плину
щільність джерела Q/Ω (під Ω розуміється чисельне значення розширюватися, стискуватися або не змінювати своєї щільності.
об’єму (Ω )), але і про щільність джерела в будь-якій точці М Для електричного поля Е дивергенція, тобто div E , пропорційна
простору, яка дорівнює щільності заряду, розподіленого в просторі, і т.д.
Q Якщо поле має джерела, розподілені по лініям або поверхням
lim  lim (  A∙dσ/∆Ω), (11.56)
(  )  M  (  )  M
(  )
(так може бути, тільки якщо воно має розриви), то можна говорити
525 526
про щільність їхнього розподілення. У цьому випадку в правій

частині формули (11.57) повинно бути додано криволінійні або
поверхневі інтеграли по лініям і поверхням, які несуть джерела і
розташованих у ( Ω ), а також окремі доданки, які відповідають
точковим джерелам, розташованих у ( Ω ), якщо такі є. Якщо
користуватися узагальненими функціями, то формула (11.57)
справедлива завжди.
У випадку плоского поля формула (11.56) для дивергенції
спрощується: а саме, у цьому випадку
(div A )M= lim ( An dl/∆σ), (11.58) Рис. 11.43.

(  ) M
( l )
де (∆σ) - мала фігура в площині поля, яка містить точку М , а Виходить, на одиницю об'єма цього шару приходиться
(∆l )— контур цієї фігури. Як відомо , плоске поле може div A=dQ/4πr2dr=(2/r)f(r)+f′(r).
мати двоякий фізичний зміст. Якщо поле задано тільки в площині, 24. Вираз дивергенції в декартових координатах. Нехай у
то чисельник у правій частині (11.58) по визначенню дорівнює просторі задана система декартових координат, так що поле А
потокові вектора А через лінію (∆l ). Якщо ж поле задано в можна задати у формі (11.55). Тоді можна одержати зручну
просторі, але не залежить від однієї з декартових координат, формулу для обчислення div А . Для цього скористаємося тим, що
наприклад z, то чисельник дорівнює потокові вектора А через у формулі (11.56) для дивергенції форма елементарного об’єму
поверхню циліндра, побудованого на (∆σ), з одиничною висотою, ( ∆Ω ) несуттєва, і виберемо в якості цього об’єму малий
паралельною осі z, а знаменник дорівнює об’ємові цього циліндра. прямокутний паралелепіпед з ребрами, паралельними осям
Формула Остроградського для плоского поля має вигляд координат (рис. 11.44). Тоді потік вектора А через поверхню
паралелепіпеда, тобто чисельник дробу, який стоїть у виразі

(l )
An dl= 

( )
div A dσ, (11.56), можна представити у вигляді шести доданків, які
відповідають шести граням паралелепіпеда. Розглянемо сум у
де ( σ ) — кінцева фігура, а (l ) — її контур. двох з цих доданків, які відповідають задній і передній граням,
Іноді виявляється можливим підрахувати дивергенцію які ми позначимо відповідно цифрами I і II. Тоді (див.
безпосередньо на основі її визначення (11.56). Розглянемо, рис.11.44)
наприклад, центрально-симетричне поле в просторі, яке визначено (An ) I = -(An ) I ,
формулою а на основі формули Тейлора
A=f(r)r o =(f(r)/r)r, (An ) II =(Ax) II =(A x) I +(∂ x A x) I+…,
де r -радіус-вектор поточної точки, a f(r) — деяка задана де
безперервна функція його модуля (рис. 11.43). ∂ x A x =(∂A x /∂x)∆x
Тоді потік поля через сферу радіуса r дорівнює означає частковий диференціал по х , який виходить через те,
Q(r)=∫ An dσ= ∫ Ardσ )=∫ f(r)dσ= f(r)4πr2, що точки передньої грані відрізняються від відповідних точок
а тому кількість векторних ліній, які починаються в тонком у задньої грані значенням координати х , а многоточками позначені
сферичному шарі ширини dr , дорівнює члени вищого порядку малості.
dQ=4πd[r2 f(r)]=4π[2rf(r)+r2 f′(r)]dr.
527 528
то
A
1
 A∙dσ=  Ax  y  Az   ... ,
  x y z  M
( ) 
Переходячи до границі, одержуємо остаточно
A
div A= Ax  y  Az ; (11.59)
x y z
ми не пишемо індекс М , тому що ця формула справедлива в будь-
якій точці поля. Для плоского поля в правій частині
формули (11.59) відсутній третій доданок.
25. Лінійний інтеграл і циркуляція. Нехай у просторі, у якому
задане поле вектора А , обрана орієнтована лінія (L ), тобто лінія,
для якої зазначено напрямлення її обходу. Тоді лінійним
інтегралом вектора А по лінії (L ) називається криволінійний
Рис. 11.44.
інтеграл
Так як інтегрування по зазначених гранях зводиться до
інтегрування по їхній проекції на площину yz , тобто по (∆Ω) x , то I  A dL , (11.60)
( L)
A n d  A n d   ( An ) I dy dz   ( A ) n II dy dz 
(I ) ( II ) (  ) x (  ) x де А τ - проекція вектора А на дотичну до ( L ), яка проведена в
напрямленню обходу (рис. 11.45).
 Ax    A  
    x dy dz ...     x  dy dz x  ... 
(  ) x 
x  I  (  )  x  I 
 x 
  A    A 
   x  y z x  ...   x  x y z  ...
  x    x  M
 ср 
Тут многоточками увесь час позначаються члени вищого
порядку, чим виписані; у передостанньому переході застосована
формула середнього значення (п. 3, властивість 10), а в
останньому перехід – формула
(дА x /∂x) cp = (дА x /∂x) M + нескінченно мала. Рис. 11.45.
Виконуючи аналогічні обчислення для двох інших пар
Так як вектор dr іде по τ, а |dr|=d, то вираз для лінійного
граней, одержимо вираз для потоку через усю поверхню
інтеграла можна переписати так:
паралелепіпеда
A
A∙dσ=  Ax  y  Az  x y z  ... ,
I  A cos | dr |  A∙dr= (A x dx  Ay dy  Az dz ) . (11.61)
(  )
  x
 y z  M
( L) (L) (L)
Лінійний інтеграл є величина скалярна і має звичайні
властивості криволінійних інтегралів . При зміні орієнтації лінії
і так як в даному випадку ( L ) він множиться на —1. Якщо кут α (рис. 11.45) у всіх точках
  x y z , лінії (L ) гострий, то I>0 , а якщо він тупий, то I< 0 . Інтеграл
529 530
дорівнює нулеві (I=0), якщо кут α увесь час прямий або, що буває Обчислюючи аналогічно два інших інтеграли в правій частині
частіше, якщо інтеграли по частинам (L ), у яких α гострий і α формули (11.61), для чого досить у формулі (11.63) провести два
тупий, взаємно знищуються. Фізичний зміст лінійного інтеграла рази циклічну перестановку координат, і підсумовуючи
особливо простий, якщо А — поле сил; у цьому випадку інтеграл результати, одержимо
(11.60) дорівнює роботі, яку виконує поле, коли точка, на 
A∙dr=  A x  cos(n,^y)-  A x  cos(n,^z)  +
яку діє сила, проходить лінію (L ). Якщо (L ) — замкнута лінія, то   y 
лінійний інтеграл називається циркуляцією.
( L )  z  0  0 
 A  A y  cos(n,^x)  +
26. Ротор. Нам знадобиться вираз для циркуляції по нескінченно
+  y  cos(n,^z)-   
малому контурі (∆L ). Для цього припустимо, що вектор А  
розкладено по ортах декартових осей, тобто має вигляд (11.55), а  x 0  z  0 
контур (∆L ) розташовано поблизу деякої точки М 0 , і обчислимо
інтеграл від першого доданка в правій частині формули (11.61):  A  A y  cos(n,^x)   ∆S+…=
+  y  cos(n,^z)-   
(11.64).
 
 Ax ( x, y, z ) dx 
( L )
 x 0  z  0 
(11.62)  
  Ax   Ax   Ax   =  A z  -  A y   cos(n,^x) +  A x  -  A z   cos(n,^y)+
  ( Ax ) 0    x  x0      y  y0      z  z0   ... dx  y   z 
 0   0   z  0  x 0 

( L )   x   y  0  z  0 
 A 
Тут ми скористалися формулою Тейлора, причому індекс «нуль» +  y  -  A x   cos(n,^z)   ∆S+…
говорить про те, що зазначені величини беруться в точці М 0 , а  x   y 
 0   0  
многоточками позначені члени вищого порядку малості. Раніше Отриманий результат стає більш доступним для огляду, якщо
були доведені формули увести вектор, який називають ротором (вихором, вихровим
вектором) поля А і позначають буквами rot А, по формулі
  Ax   A   A   A A
 ( Ax ) 0    x  x0    x   y  y0    x   z  z0   ... dx  rot A=  A z    y  i+  A x    A z  j+  y    A x  k. (11.65)
( L )   x   y  0  z  0   y   z     
  0  0  z  0  x 0  x  0  y 0
Так як цей вектор у кожній точці простору має, узагалі
  [C
( L )
1  C2 x ]dx  0
кажучи, інше значення, то ротор векторного поля утворить
нове векторне поле.
 y dx = -∆Scos(n,^z) ,  z dx =∆Scos(n,^y) ,
( L ) ( L )
Якщо помітити додатково, що n, як і кожен одиничний
вектор, має розкладання
де ∆S — площа фігури, яка обмежена лінією (∆L ) (з точністю до
малих вищого порядку цю фігуру можна вважати плоскою), а
n= cos(n,^x)i cos(n,^y)j cos(n,^z)k,
то можна переписати формулу (11.64) у більш простому вигляді
n -нормаль до (∆S ), причому напрямлення цієї нормалі погоджено
A∙dr= (rot A)0 ·n ∆S+…=(rotn A)0 ∆S+…; (11.66)
з напрямленням обходу (∆L ) за правилом гвинта. Підставляючи 
( L )
ці результати в (11.62), одержимо
в останньому виразі індекс п указує на те, що береться проекція
 A   A  
 A x dx   x  cos(n,^y)-  x  cos(n,^z)  ∆S+…, (11.63) ротора на нормаль n, а многоточками, як і вище, позначені члени
( L )  z 0  y  0  вищого порядку малості. Формула (11.66) і дає вираз для
циркуляції по нескінченно малому контурі.
531 532
Якщо обидві частини формули (11.66) розділити на ∆S, а швидкостей має сталий ротор, який дорівнює подвоєному
потім перейти до границі, то ми одержимо, при природних векторові кутової швидкості.
позначеннях, Коші показав, що при довільному русі суцільного середовища —
(rot n A)M = lim ( A∙dr/∆S). (11.67) газу, рідини або твердого тіла — кожен малий об’єм бере участь
( L )  M 
( L )
одночасно в декількох рухах, для яких поля швидкостей мають
вигляд, який зображено на рис. 11.46 (поступальний,
Отже, у будь-якій точці М проекція ротора поля на будь-яке
деформаційний і обертальний рухи).
напрямлення n дорівнює відношенню циркуляції поля по Так як ненульовий ротор виходить лише для обертального руху,
нескінченно малому контуру, перпендикулярному до n, до площі, то ми бачимо, що при довільному русі середовища ротор поля
яка охоплюється цим контуром. Звідси, зокрема, видно, що ротор, лінійних швидкостей часток дорівнює в кожній точці подвоєном у
визначення (11.65) якого прив'язано до обраної системи векторові кутової швидкості відповідної частки. Зазвичай, у
координат, насправді зв'язаний з полем інваріантно, тобто не загальному випадку ротор виходить у різних точках різним. Таким
залежить від вибору системи координат, тому що права частина чином, при плині рідини або газу відмінність ротора поля лінійних
формули (11.67) не залежить від такого вибору, а знання проекції швидкостей від нуля вказує на наявність завихрованності, чим і
вектора на будь-яке напрямлення визначає цей вектор однозначно. пояснюється назва «ротор».
У той же час формула (11.67) показує, що ротор є Особливо простий вигляд має ротор плоского поля
псевдовектором , тому що при зміні правила гвинта напрямлення А=А х (х,у)i+А у (х,у)j:
обходу (∆L ) треба змінити , що приведе до зміни знака правої дійсно, у силу формули (11.65) одержуємо в цьому випадку
частини.
A
На рис. 11.46 показано кілька простих прикладів векторних rot A=  y  A x  k.
 x y 
полів і зазначено їхній ротор, який можна підрахувати по 
формулі (11.65) або ж по формулі (11.67); для цього (∆L ) треба 27. Формули Гріна і Стокса. Формули Гріна і Стокса здійснюють
вибрати відповідним чином. перетворення циркуляції вектора по замкнутому контуру в
подвійний інтеграл по поверхні, яка обмежена цим контуром,
причому формула Гріна відноситься до плоского поля, а формула
Стокса— до просторового. Хоча перша формула безпосередньо
випливає з другої, ми приведемо спочатку незалежний висновок
формули Гріна через його простоту.
Розглянемо циркуляцію плоского поля
А=P(х,у)i+Q(х,у)j
по замкнутому контуру (L ), який будемо проходити в додатном у
напрямленні і обрямляючому плоску кінцеву область ( S) (рис.
Рис. 11.46. 11.47). В силу формули (11.61) розглянуту циркуляцію можна
а) A=const, rot A=0, записати у вигляді
б) A=λуj, rot A=0; Г   P( x, y ) dx   Q ( x, y ) dy . (11.68)
в) A= —ωyi +ωxj, rot A=2ωk. ( L) ( L)
Третій приклад зображує поле швидкостей при обертанні

абсолютно твердого тіла навколо осі z з кутовою швидкістю ω ; з
рис. 11.46,в випливає, що при такому обертанні поле лінійних
533 534
буде повним диференціалом. Справді, тоді в силу формули

(11.70) для будь-якого замкнутого контуру (L) у (G) буде
 ( P dx  Q dy )  0 .
Умова однозв’язності потрібна тому, щоб для будь-якого такого
(L) уся частина площини, яка розташована усередині (L), також
належала (G), що не завжди може бути здійснено для
багатозв’язанної області.
Перейдемо тепер до аналогічної формули в просторі. Ця
формула, знайдена в 1864 р. англійським фізиком і математиком
Дж. Стоксом (1819—1903), широко застосовується в теорії
векторного поля. Нехай задано кінцевий орієнтований контур
(L), який обмежує орієнтовану поверхню (S), причому орієнтації
Рис. 11.47.
(L) і (S) погоджені (рис. 11.48). Розіб'ємо (S) на малі площадки
Перший інтеграл дорівнює (див. рис. 11.47)
b a b
(∆S 1 ), ..., (∆S m) з контурами (∆L 1 ),... ..., (∆L m ), які орієнтуємо
відповідно до орієнтації (L) і (S). Тоді легко бачити, що
 P( x, y1 ) dx   P( x, y2 ) dx    [ P( x, y2 )  P( x, y1 )] dx .
a b a
(11.69)
m
A∙dr=  A∙dr, (11.71)
Під знаком інтеграла стоїть частковий приріст функції Р по у , 
(L )

i 1 ( L1 )
який можна представити у вигляді інтеграла від похідної
2 ( x) так як в правій частині інтеграли по всіх дугах, які лежать
P . усередині (L), взаємно знищуються, а інтеграли, що залишилися,
P ( x, y 2 )  P ( x, y1 )   dy
1 ( x ) y саме дають ліву частину формули (11.71).
Підставляючи в (11.69), одержуємо
b  2 ( x )
P  P
   d y dx    dx d y .

a  1 ( x )
y  y
 (S )
Аналогічне перетворення другого інтеграла (11.68) і додавання

результатів приводять до формули Гріна
 Q P 
( L)( P dx  Q dy)  (S ) x  y  dS . (11.270)
Цією формулою можна користуватися, якщо усі функції Р, Q,

∂Q/∂x, ∂P/∂y кінцеві усюди в (S). З неї випливає, зокрема, Рис. 11.48.
твердження про те, що якщо в однозв'язній області ( G ) До окремих доданків у правій частині формули (11.71) можна
задовольняється умова застосувати представлення (11.66), що дасть
m
P Q , A∙dr=  (rot n A)i ∆Si+…,
 
y x (L ) i 1
то в цій області вираз де індекс i показує, що відповідні значення відносяться до i – ї
P dx  Q dy площадки. Сума в правій частині — це інтегральна сума (п. 2), і
535 536
тому, переходячи до границі при нескінченному здрібнюванні 28. Вираз векторних операцій у криволінійній ортогональній
розбивки, одержимо системі координат. Розглянемо (рис. 11.51.) яку-небудь
A∙dr= rot n A dS (= rot A∙dS). (11.72) криволінійну ортогональну систему координат λ , μ, v у просторі.

(L )

(S )

(S )
Отже, циркуляція поля по замкнутому контуру дорівнює

потокові ротора цього поля через поверхню, яка обмежена
зазначеним контуром. Це і є формула Стокса. Вона справедлива,
якщо на поверхні (S ) поле А і його ротор кінцеві, а якщо ротор і
обертається в нескінченність, то так, щоб інтеграл у правій частині
(11.72) сходився.
Відзначимо, що у формулі Стокса контур (L ) може складатися
з декількох шматків; тоді вони повинні бути орієнтовані
відповідним чином (рис.11.49). Це ж зауваження відноситься і до
формули Остроградського (п. 23).
З формули Стокса випливає, зокрема, достатність умов для
незалежності інтеграла від контуру інтегрування. Для цього Рис. 11.51.
треба розглянути поле
A=Pi+Qj+Rk, Тут доречно векторні поля, які природно беруть участь,
для якого буде rot=0 , а потім, натягнувши на будь-який розкладати в будь-якій точці по системі одиничних векторів,
замкнутий контур (L) «плівку» (S), одержати в силу формули дотичних до координатних ліній:
Стокса рівність (9.117). При цьому однозв’язність області, у якій A=A λ e λ +Aμ e μ +A v e v.
здійснюються всі побудови, потрібна, щоб гарантувати Для виразу градієнта скалярного поля и у будь-якій точці М
можливість такого натягування плівки: справді, при стягуванні нагадаємо, що при підрахунку градієнта за допомогою
контуру ( L) у точку в границях області він сам опише необхідну формули
поверхню ( S ) (рис. 11.50). grad u= u i + u j + u k
x y z
систему декартових координат можна розташовувати довільно,
зокрема, можна прийняти
i=e λ , j=e μ k=e v.
Тоді одержимо
 u
grad u=   u e λ +  e μ +  vu e v = 1 u e λ + 1 u e μ + 1 u e v,
s s sv l   l   l v v
де l λ , lμ , l v - коефіцієнти Ламе (п. 15).
При підрахунку дивергенції векторного поля не можна
Рис.11.49. Рис.11.50. безпосередньо скористатися формулою (11.59), так як якщо
прийняти, як у попередньому абзаці, i=e λ і т.д., то рівність А х =Аλ
буде дотримуватися лише в точці М і тому рівність
∂А х /дх=∂ λ /l λ дl λ , узагалі говорячи, несправедлива. Тут можна
537 538
скористатися доведенням, приведеним на початку п. 24,

розглянувши потік поля через поверхню нескінченно малого  (l A )
прямокутного паралелепіпеда, обмеженого координатними лініями (rot A)λ = 1   (lv Av )    ,
(рис. 11.51). Розглядаючи суму потоків через грані, які l lv   v 
перпендикулярні до лінії λ , одержимо, що ця сума з точністю до (rot A) μ = 1   (l A )   (lv Av ) ,
малих вищого порядку дорівнює l lv  v  
∂ λ (A λ dsμ dsv)=∂λ (l μ l v A λ )dμdv=[∂(l μ lv A λ )/дλ]dλdμdv
 (l A )
Підсумовуючи потоки через дві інші пари граней і (rot A)v = 1      (l A ) .
розділивши на елементарний об’єм l l
     
dΩ=l λl μ l v dλdμdv, Для плоских полів усі зазначені формули природно
одержимо спрощуються: треба покласти А v =0, l v =1 і вважати усі величини,
div A= 1   (l  lv A )  (l lv A )  (l l  Av )  . які беруть участь, такими, що не залежать від v.
    29. Загальна формула для перетворення інтегралів.
l l lv    v 
Виявляється, що формули Стокса, Остроградського й аналогічні
Щоб одержати вираз для ротора, можна виходити з його формули в багатомірному просторі можна записати у вигляді
визначення (11.67). Циркуляція вектора А по нескінченно малому єдиної формули. Для цього припустимо, що в k -мірному просторі
прямокутнику, перпендикулярному до вектора е λ , з точністю до Е k з мірою Лебега (п. 20) дано орієнтоване ( р+1 )-мірне ( р=1, 2,
малих вищого порядку, дорівнює (рис. 11.52)
...,k—1 ) різноманіття ( Ω ) з р -мірною границею ( Ω′ ). Орієнтація
( Ω ) породжує відповідну орієнтацію (Ω' ) за наступним правилом:
якщо деякий малий (р+1)-мірний тетраедр А 1 А2 А 3 .. .Ар+1 Ар+2 ,
вершини якого перераховані відповідно до орієнтації (Ω),
розташовано так, що його грань А 1 А 2 А 3 ...Ар+1 належить (Ω'), то
цей порядок вершин повинний відповідати орієнтації (Ω′) . ( Якщо
( Ω ) — поверхня в тривимірному просторі, то це правило збігається
зі звичайним правилом узгодження орієнтації поверхні і її
контуру).
Нехай розглядається інтеграл вигляду (11.54), де (S)=(Ω').
Підінтегральний вираз
Рис.11.52. k
    u m1, m2 ,..., m p (t1 ,..., t k ) dt m1, ...dt m p , , (11.73)

 A∙dr=         =∂ μ (A v ds v )-∂ v (A μ ds μ )=∂ μ (l v A v dv)-
    
m1 ,m2 ,..., m p 1
 NP MQ
  QP MN  однорідний, виміру р відносно dt 1, ..., dt k , називається
∂ v (l μA μ d μ )= диференціальною формою виміру р .
 (l A ) Над диференціальними формами можна робити деякі дії. Так,
=   (lv Av )      v. форми однакового виміру можна складати; власне кажучи, і вираз
  v  (11.73) являє собою суму найпростіших форм-одночленів. Форми
Виконуючи ділення на елементарну площадку можна перемножувати, причому відповідно до визначення
dS=lμ l v dμ d v, інтеграла (11.53) прийнято вважати, що при перестановці двох
а потім циклічну перестановку індексів, одержимо диференціалів в одночленній формі вона множиться на —1, а при
539 540
наявності двох однакових диференціалів вона дорівнює нулеві. то робота в цьому силовому полі, яка виражається
Форму можна множити на константу або на функцію від t l t2 ..., t k ; криволінійним інтегралом
утім, останню можна розглядати як форму нульового виміру. При
цьому дотримуються звичайні правила додавання і множення,
 P (x,y,z)dx+Q(x,y,z)dy+ R(x,y,z)dz.
L
однак множення, узагалі говорячи, не перестановочне.
не залежить від форми шляху. Таке силове поле називається
Диференціальну форму можна диференціювати за правилом
потенційним або консервативним. Функції и(х, у, z), для якої
 
d  d  um1,m2 ,..., m p dt m1, ...dtm p ,   du m1, m2 ,..., m p dt m1, ...dt m p  вираз
(11.73)
 u m1, m2 ,..., m p um1,m2 ,..., m p  Pdx+Qdy+Rdz
   dt1  ...  
dt k  dt m1, ...dt m p ,
t1 t k є повним диференціалом, називається потенціалом силового поля.
 
Можна сказати, що робота в потенційному силовому полі дорівнює
де треба ще розкрити дужки і привести подібні члени. Як
різниці потенціалів наприкінці і на початку шляху.
бачимо, при диференціюванні форми її вимір підвищується на
Розглянемо два приклади.
одиницю.
2. Поле т я ж і н н я . Виберемо в площині руху матеріальної
Виявляється, що при таких визначеннях має місце наступна
точки маси m координатні осі, причому вісь Оу направимо
загальна формула перетворення інтеграла (11.54):
вертикально вниз (рис. 11.43).
p раз
 ( p 1) раз
  
 ...     ... d .
(  ) ()
(11.74)
Розглянемо, наприклад, випадок k=2, р=1 . Якщо писати х, у

замість t l, t2 і позначити ω=P(x,y)dx+ Q(x,y)dy,
то
dω=dPdx+ Qdy=  P dx  P dy  dx   Q dx  Q dy  dy   Q  P  dx dy ,
     
 x y   x y   x y 
звідки формула (11.74), з точністю до позначень, здобуває вигляд Рис. 11.43.
формули Гріна (11.70).
Проекції сили тяжіння на осі координат будуть дорівнювати
відповідно
Мікромодуль 28 P(x,y)=0, Q(x,y)=mg,
Приклади розв’язання типових задач де g — прискорення сили тяжіння. Так як функції Р і Q сталі, то
вони, мабуть, задовольняють ум ові (*) (і ліва і права частини
Розглянемо приклади застосування криволінійних інтегралів до його обертаються в нуль), і отже, робота при переміщенні
задач механіки та термодинаміки. матеріальної точки з точки М0 (х0, у0) у точку М(х, у) виразиться
1. Розглянемо задачу про роботу силового поля, заданого силою інтегралом
( x, y) y
F= Р(x,y,z)i+Q(x,y,z)j+ R(x,y,z)k.
Якщо проекції Р, Q, R сили F на осі координат задовольняють
A  mg d y  mg  dy  mgy  mgy0 .
( x0 , y ) y0
умовам
P Q Q R R P (*)
 ,  ,  ,
y x z y x z
541 542
Ця робота додатна, якщо у>у 0 , тобто якщо матеріальна точка

п а д а є , і від’ємна, якщо точка п і д н і м а є т ь с я . Потенційна З огляду на те, що
функція и(х, у) має вигляд r x x r y , r z ,
  ,  
u ( x, y )  mgy  C . x 2
x y z2 2 r y r z r
Зазвичай довільну сталу С вибирають так, що б и(х, у)=0 при
у=0 . Тоді потенціалом поля тяжіння буде функція mgy . легко знайдемо за правилом диференціювання складеної функції
3. Е л е к т р и ч н е п о л е , я к е с т в о р ю є т ь с я т о ч к о в и м всі часткові похідні функцій Р, Q і R:
з а ря д ом . П ом і с тим о з а р я д + q 1 в п оча т к у к о ор д и на т. Т од і
сила Е , з яким цей заряд діє на одиничний додатний з а ряд, P 3q x r 3q xy Q 3q y r 3q xy і т.д.
  14   15 ,   14   15
пом і щений у т очк у М(х, у, z), виз на читься з а законом y r y r x r x r
Кулона: Ми бачимо, що
P Q .
|E|  q12 , 
r y x
де r  x 2  y 2  z 2 - відстань точки від початку координат (закон Можна переконатися, що виконуються й інші дві умови (*). Отже,
розглянуте поле п о т е н ц і й н е . Знайдемо його потенціал
Кулона записаний в системі одиниць CGSE для вакууму).
и(х,у,z) . Щоб уникнути стомлюючого інтегрування, помітимо, що
Напрямлення сили Е збігається з напрямленням радіуса-віктора
OM . Тому (рис. 11.44) P(x,y,z)dx+Q(x,y,z)dy+R(x,y,z)dz = q1 x dx  y dy 3
 z dz

r
P=|E|∙cos α  q12 x  q13x , r r r
r r r dx  dy  dz
= q1 x y z dr  q 
Q=|E|∙cos β  q12 y  q13y ,  q1 2  d   1 .
r2 r  r
r r r
Тому функція
R=|E|∙cos γ  12  13z .
q z q
q
r r r  1 C
r
і є потенціалом. Вибираючи С так, щоб потенціал на нескінченності
дорівнював нулеві, одержимо
u(x,y,z)=  q1 =  q1
.
r x  y2  z2
2
Отже, робота сил електричного поля при переміщенні одиничного

заряду з точки М0 (х0 , у0 , z0 ) у точку М(х, у, z) буде дорівнювати
A=  q1  q1 ,
r r0
де r 0 и r — довжини радіусів-векторів точок М0 і М. Так як заряди
одноіменні, то робота додатна при їхньому віддаленні один від
Рис. 11.44. одного ( r>r 0 ) і від’ємна при їхньому зближенні (r<r 0 ).
543 544
4. Розглянемо тепер додаток криволінійних інтегралів д о з а да ч dТ=(v/R)dp+(p/R)dv;

т е р м од и н а м і к и.
Будемо під станом речовини розуміти сукупність величин, які вносячи це у вираз для dQ, одержимо
характеризують її фізичний стан. У термодинамиці зазвичай цими dQ=(c v /R)vdp+[(c v +R)/R]pdv.
величинами служать: т и с к р, о б ’ є м v і абсолютна
т е м п е р а т у р а Т . Отже, стан задається трьома величининами: р, З'ясуємо зміст виразу cv+R. З двох останніх формул при сталом у
v , Т . Але вони зв'язані між собою одним рівнянням — рівнянням, яке тиску р, dp=0 знаходимо
називається рівнянням стану. Тому стан фактично
визначається двома величинами, наприклад р і v ( третя, Т , є
dТ=(p/R)dv, dQ=(c v +R)(p/R)dv,
функція р і v ). тобто
Геометрично кожному с т а н о в і відповідає точка М(р, v) у
площині Opv , а кожном у п р о ц е с о в і ( що складається в dQ=(c v +R)dT,
послідовній зміні стану тіла) — лінія. Вона називається діаграмою звідки видно, що коефіцієнт при dТ є просто теплоємкість c р при
процесу. У тому випадку, коли відбувається повернення до вихідного сталому тиску:
стану, процес називають круговим або циклічним; його діаграмою
буде з а м к н у т а л і н і я . c v +R= c p (*)
Нехай дано і д е а л ь н и й г а з , тобто газ, який підкоряється (ср і cv вважаємо с т а л и м и ) . Отже, остаточно:
рівнянню стану М е н д е л е є в а — К л а п е й р о н а :
pv=RT (R=const). dQ=(c v /R)vdp+(c p /R)pdv.
Поставимо перед собою задачу — знайти кількість тепла Q, Для того щоб знайти кількість тепла Q , залишається
поглиненого (або виділеного) газом при процесі, зображеному проінтегрувати вираз для dQ по діаграмі процесу L :
даною діаграмою L . На лінії L виділимо довільний відрізок від точки
М(р, v) до точки M 1 (p+dp, v+dv), що представляє «нескінченно Q= 
L
(c v /R)vdp+(c p /R)pdv.
малий процес»; відповідну йому кількість тепла позначимо через ∆Q.
Це тепло йде на збільшення механічної енергії часток газу, тобто в Тут умови незалежності інтеграла від шляху інтегрування не
кінцевому рахунку на збільшення dТ температури, і на роботу, виконуються. Дійсно,
вироблену при зміні об’єму dv. Ми знайдемо елемент dQ (головну
частину ∆Q, лінійну відносно dТ і dv ), якщо припустимо, що тепло   cv  cv ,   cp  cp ,
 v   p 
яке поглинається є сума двох кількостей тепла: v  R  R p  R  R
1)затрачуваного на збільшення температури dТ при сталому але c p ≠c v , як це випливає зі співвідношення (*). Таким чином,
об’ємі v, величина Q істотно залежить від контуру L , тобто Q не є функцією р
2) затрачуваного на роботу розширення dv при сталій температурі і v. Наше міркування показує, що кількість яка поглинається
Т. (виділяється) тепла не є функція стану га з у, вона залежить не
Перше дорівнює c v dТ , де c v —теплоємкість газу при сталом у тільки ві д кі нцевого стану, але і ві д того, яким чином газ
об’ємі, а друге рdv . прийшов до цього стану, іншими словами, від сукупності всіх
Отже, при відповідному виборі одиниць виміру проміжних станів. Зокрема, круговий процес (цикл) може привести
dQ= c v dТ+рdv. до поглинання або виділення тепла.
Відповідно до рівняння Менделеєва — Клапейрона
545 546
У термодинаміці уводиться величина S, яка характеризує процес,— де L — дуга параболи у 2 =2х від точки (0, 0) до точки (4, √8 ). Тут
так називана ентропія. Визначається ентропія інтегралом лінію зручно задати у формі, розв’язанної відносно х: х=у 2 /2 .
dQ , Тоді х'=у і інтеграл перетворюється до вигляду
S
L
T 8
2 1  y 
2 3/ 2 8
26
де L — діаграма процесу.  y ds 
L
 y 1  y dy 
0
3 0

3
.
Для ідеального газу знаходимо

За допомогою криволінійних інтегралів по довжині особливо
dQ c c зручно розв’язувати задачу про відшукання маси матеріальної
S   v v dp  p p dv ,
L
T L
RT RT лінії, якщо лінійна щільність δ задана не як функція довжини
лінії , а як функція координат х і у точки М лінії L :
і та к я к RT=p v , т о
c δ=δ(x,y).
cv
S dp  p dv Тоді маса лінії дорівнює
p v
L
Підінтегральний вираз є повній диференціал, тому що

  ( x, y) ds .
L
  cv    c p  Укажемо одну геометричну задачу, яка просто розв'язується за

   0,
v  p  p  v  допомогою криволінійного інтеграла по довжині. Нехай дано
циліндричну поверхню G , напрямленням якої служить лінія L у
і таким чином, ентропія є функцією стану газу. Її величина не площині Оху і твірні якої перпендикулярні до цієї площини (рис.
залежить від того, як газ змінюється від початкового стану до
11.45). Обчислимо площу Q частини поверхні, заключенної між
кінцевого.
лінією L і якою-небудь лінією L 1 на тій же поверхні, яка лежить
Інтегруючи, отримуємо
вище L . Апліката точки М лінії L 1 є функцією координат точки Р
c
S  ln Cp cv v p . лінії L: z=f(x,y).
Якщо процес а д і а б а т и ч н и й (Q =const, dQ=0, виходить, і У довільній точці Р основи візьмемо нескінченно малий елемент
dS=0 , тобт о S = c on st ), то дуги ds . Йому відповідає площа поверхні ∆q , головною частиною
c
p cv v p =const, якої, пропорційної ds, буде площа прямокутника з основою ds і
звідки висотою, яка дорівнює висоті поверхні в точці Р.
pv k =const,
де
cp
k  1.
cv
Це — рівняння діаграми адіабатичного процесу (так називаної
а д і а б а т и ) в ідеальному газі.
5. Обчислити криволінійний інтеграл по довжині
 y ds ,
L
Рис. 11.45. Рис. 11.46.
547 548
Отже, диференціал dq шуканої величини дорівнює S   1  x 2  y 2 dx dy ,

dq=f(x,y) ds. D
Інтегруючи цей вираз по лінії L, одержимо де область D — проекція цікавлячої нас частини поверхні на
Q  f ( x, y ) ds. .
 площину Оху — є круг радіуса R з центром на початку
L координат. Переходячи до полярних координат, одержимо
2 R
6 . Знайдемо площу Q бічної поверхні половини еліптичного 2
циліндра S   d  1  r 2 r dr  [(1  R 2 ) 3 / 2  1] .
0 0
3
x2 y2 y≥0, z≥0 8. Обчислимо інтеграл
 ,
5 9 2
 x dy dz  dx dz  xz dx dy ,
усіченого площиною z=y (рис. 11.46). S
2 2 2
де S — зовнішня сторона частини сфери x +y +z =1 ,
Маємо
заключенноїу першому октанті.
Q   z ds   y ds, Позначимо проекції поверхні інтегрування на координатні
L L
площини відповідно через D 1, D 2 і D 3 .(рис. 11.47).
2 2
де L — дуга еліпса x  y , y≥0.
5 9
Обчислимо інтеграл. Параметричні рівняння контуру
інтегрування:
x  5 cos t , y  3 sin t.
Отже
 
Q   3 sin t 9 cos 2 t  5 sin 2 t dt  3 sin t 4 cos 2 t  5 dt.
0 0
Покладаючи cos t = u, знаходимо

1 1
Q  4u 2  5 du  6 4u 2  5 du.
1 0
Скориставшись табличним інтегралом (a=2, b=√5) отримаємо Рис. 11.47.

1
 5   5  Це будуть чверті кругів радіуса 1. Тоді
Q  3 u 4u 2  5  ln 2u  4u 2  5   3 3  ln 5 .
 2 0  4  I1   x dy dz   1  y 2  z 2 dy dz ,
S D1
Обчислення інтеграла по поверхні.
7.Знайдемо площу частини поверхні параболоїда обертання I 2   d x dz   dx dz ,
2z=x 2 +y 2 , S D2
заключенної усередині циліндра x 2 +y 2 =R 2 . I 3   xz d x dy   x (1  x 2  y 2 ) dx dy.

2
Тут z′ x =x, z′ у =у , тому S D3
549 550
Другий інтеграл дорівнює просто площі області D 2 , тобто π/4. де D - той же ж круг.
Перший i третій інтеграли обчислимо, перейшовши до полярних У результаті одержуємо
координат:
I   1  x 2  y 2 dx dy   1  x 2  y 2 dx dy  2 1  x 2  y 2 dx dy .
 /2 1 2 3/ 2 1
  (1  r )  
 ,
D D D
I1   d  1  r 2 r dr   Так як інтеграл
0 0
2  3  6
0
 1  x 2  y 2 dx dy
 /2 1 5 1
r
3
r  2 D
I3   cos  d  r (1  r
2
)r dr  1     .
виражає об’єм полусфери радіуса 1,то він дорівнює 2/3π. Тому
3 5  15
0 0  0
І=4/3π.
Таким чином Розглянемо тепер зв'язок між інтегра лом по з а м к н у т і й
  2 5 2 поверхні і деяким потрі йним інтегралом по об’єм у , який
I  I1  I 2  I 3      .
4 6 15 12 15 обмежений ці єю поверхнею:
9. Обчислимо інтеграл  P Q R 
     dx dy dz   [ P cos   Q cos   R cos  ] d ,
I   z cos  d ,
 
x y z  S
S
де S —границя області Ω і інтегрування по S виконується по її
де S - зовнішня сторона сфери x 2 +y 2 +z 2 = 1. зовнішній стороні.
Тут аплікату z не можна виразити однозначною функцією від х і Ця формула називається формулою Остроградського.
у для всієї поверхні інтегрування S . Розіб'ємо поверхню на дві Розглянемо приклад обчислення інтегралу по формулі
частин: S 1 , яка лежить над площиною Оху, і S 2 , яка лежить під Остроградського
нею. 10. Обчислимо інтеграл
Їхніми рівняннями відповідно будуть
I   ( x cos   y cos   z cos  ) d ,
z  1  x2  y2 і z   1 x2  y2 S
маємо
I   z cos  d   z cos  d   z cos  d . де S - зовнішня сторона сфери x 2  y 2  z 2  R 2 .
S S1 S2 По формулі Остроградського
Перейдемо до подвійних інтегралів: S 1 — зовнішня сторона I   (1  1 1) dx dy dz  3V  4R 3 ,
частини сфери, яка розташована над площиною Оху,— є 
в е р х н ь о ю стороною напівсфери, і тому так як об’єм кулі V  ( 4 / 3)R 3 .

Векторне поле і векторні лінії
 z cos  d = 
S1 D
1  x 2  y 2 dx dy ,
11. Нехай тверде тіло обертається із сталою кутовою швидкістю
2 2
ω.
де D - круг x  y  1; Знайдемо поле лінійних швидкостей точок цього тіла.
S 2 - зовнішня сторона напівсфери, яка розташована під площиною Як відомо з кінематики, лінійна швидкість v дорівнює векторному
Оху, — є, навпаки, її н и ж н ь о ю стороною, виходить, добуткові
v=ω×r,
 z cos  d =   
S2 D
1  x 2  y 2 dx dy,
де ω - вектор кутової швидкості ( т о б т о вектор, відкладений на
осі обертання і чисельно дорівнює величині кутової швидкості; цей
551 552
вектор спрямований так, що якщо дивитися з його кінця, обертання dx dy

здається таким, яке виконується проти годинної стрілки), а r —

 y x
радіус-вектор точки М тіла яке обертається щодо якої -небудь дотримується. Продиференціювавши рівняння кола, отримаємо
точки осі обертання. Вибравши цю нерухому точку за початок 2x dx+2y dy=0,
координат і направивши вісь обертання по осі Oz (рис. 11.48), тобто
знайдемо проекції вектора v. dx dy
 .
y x
Помноживши знаменники цієї рівності на ω, ми і прийдемо до
рівності, яку доводимо.
Потік вектора. Дивергенція

13. Знайдемо потік радіуса-вектора r через бічну поверхню (S 1 ),
верхню основу (S 2 ) і нижню основу (S 3 ) прямого циліндра
радіуса R і висотою Н , якщо початок координат лежить у центрі
нижньої основи циліндра, а вісь циліндра збігається з віссю Oz
(рис.11.49).
Рис. 11.48.
Маємо
ω=ωk, r=xi+yj+zk,
тоді
|i j k|
0 0 
v= = -ωyi+ωxj.
x y x
Таким чином, v x =-ωy, v y =ωx, v z =0, тобто поле є плоским.
12. Знайдемо векторні лінії поля лінійних швидкостей тіла, яке
обертається з сталою кутовою швидкістю ω навколо осі Oz .
Це поле визначене функцією (див. приклад 11) Рис. 11.49.
A(P)= -ωyi+ωxj. На всіх поверхнях п має напрямлення зовнішньої нормалі. На

На рис. 11.48 видно, що векторними лініями такого поля служать бічній поверхні S1 зовнішня нормаль п паралельна площині Оху і
кола, які лежать у площинах, які паралельні площині Оху з проекція rп дорівнює R . Тому
центром на осі Oz. Рівняння таких кіл мають вигляд
K1   R d  R  2RH  2R 2 H .
x 2  y 2  R, z  z0  const. S1
Легко перевірити, що рівність На верхній основі S 2 нормаль п спрямована паралельно осі Oz і

r п =Н.
553 554
Отже Кожна точка поля є як би джерелом сталої потужності. Користуючись

K 2   H d  R H .2 векторною формою теореми Остроградського, відразу одержуємо, що
S2
потік радіуса-вектора через будь-яку замкнуту поверхню дорівнює
потроєному об’ємові, обмеженому цією поверхнею:
Нарешті, на нижній основі S3 проекція rп =0 і К 3 =0.
14. Коли векторне поле А(Р ) представляє поле швидкостей K   3 dV  3V .
рідини, величина потоку К дає різницю між кількістю рідини, яка 
витікає з області Ω, і кількістю рідини, яка втікає в цю область. Циркуляція і ротор векторного поля
Якщо К=0 , то в обла сть Ω рі дини вті кає сті льки ж, скільки і 18.Обчислимо циркуляцію вектора поля лінійних швидкостей тіла,
витікає. Так, наприклад, буде для будь-якої області, розташованої в яке обертається
потоці води, яка тече в річці. v=-ωyi+ωxj
Якщо ж величина К відмінна від нуля, наприклад, додатна, то з уздовж контуру L , який лежить цілком у площині П (рис. 11.50),
області Ω є джерела, які живлять потік рідини. Навпаки, якщо нормаль п до якої утворить з осями координат кути α, β, γ .
величина К від’ємна, те це вказує на наявність стоків — місць, де Напрямлення обходу контуру L і напрямлення нормалі п
рідина убуває з потоку. погоджені між собою так само, як у теоремі Стокса . Відповідно
до визначення циркуляція дорівнює
15. Нехай дано однорідне поле
A(P)= ai+bj+ck, 
L
-ωy dx+ωx dy.
де a, b і с — сталі. Ясно, що дивергенція цього поля дорівнює
нулеві:
divA(P)=0.
Якщо всі частки рідини мають ту саму швидкість, тобто рідина
рухається поступально, як тверде тіло, то в такому потоці не
повинно бути ні джерел, ні стоків. Потік такої рідини через будь-
яку замкнуту поверхню дорівнює нулеві.
16. Обчислимо дивергенцію поля лінійних швидкостей тіла, яке
обертається (див. приклад 11)
v=-ωyi+ωxj.
Тут
div v=  ( y )   (x )  0.
x y
Якщо уявити собі рідину, яка обертається, як тверде тіло, то ясно, Рис. 11.50.
що в такому потоці немає ні джерел, ні стоків.
17. Обчислимо дивергенцію поля радіуса-вектора r. Маємо Застосуємо для обчислення цього інтеграла теорему Стокса
r=xi+yj+zk.
   y dx  x dy    2dx dy,
Тому L D
div r= x  y  z  3.
x y z
555 556
де D - область , яка обмежена контуром L . Інтегрування ведеться Якщо вісь коліщати нахилити до осі Oz, то зазначене відношення
по верхній стороні площини П , і тому зменшиться і стане рівним 2ωп , де ω п — проекція вектора ω на
dx dy=cos γ dσ напрямлення осі коліщати. Нарешті, якщо вісь коліщати стане
Так як cos γ =const , то циркуляція дорівнює перпендикулярною до осі обертання рідини, то, мабуть, коліща буде
нерухомим.
2 cos   d  2 cos S ,
D
Електромагнітне поле.
де S — площа області, обмеженої контуром L . Помітимо ще, що
ωсosγ=ωn — проекція вектора ω на напрямлення вектора п. Том у Одним з найважливіших додатків понять векторного аналізу є
остаточно вираз для циркуляції прийме вигляд вивчення е л е к т р о м а г н і т н и х полів. Ми розглянемо кілька простих
прикладів.
  y dx  x dy  2 S.n 19. Е л е к т р и ч н е поле. Нехай Е — поле напруженості точкового
L заряду q, поміщеного в початок координат. Відповідно до приклада 3,
2
(Якщо L — коло радіуса R , то циркуляція дорівнює 2ω п πR . ) З який роз глядався в мікром одулі 28, напруженість поля в
цієї формули випливає, що якщо площину П повертати, тобто точці Р(х, у, r) дорівнює
змінювати кут γ , то величина циркуляції буде мінятися. E= qx3 i+ qy3 j+ qz3 k,
Найбільшою вона буде, коли γ= 0, тобто коли площина П r r r
паралельна площині Оху і нормаль п до неї паралельна векторові де r  x 2  y 2  z 2 відстань від точки Р до початку координат.
кутової швидкості ω. Якщо ж γ=π/2, тобто нормаль до площини Векторними лініями такого поля служать промені, що
перпендикулярна до вектора ω, то циркуляція дорівнює нулеві. виходять з початку координат, тобто з заряду.
Ясно також, що якщо змінити сторону площини П , то вектор Поле напруженості Е є полем потенційним (див. мікромодуль 28,
п змінить напрямлення і проекція ωп стане від’ємною. Тому і приклад 3 ). Зазвичай за потенціал φ поля Е беруть функцію и=—q/r,
циркуляція також буде величиною від’ємною. узяту з п р о т и л е ж н и м знаком: φ= q/r.
Установимо тепер фізичний зміст циркуляції вектора у випадку, Таким чином, різниця потенціалів між двома точками поля
коли А(Р) — поле швидкостей рідини, яка тече. Приймемо для дорівнює узятої з протилежним знаком роботі, яка виконується силами
простоти, що контур L — коло, яке розташоване в деякій площині. поля при переміщенні одиничного додатного заряду з першої точки в
Припустимо, що коло є периферією коліщати з радіальними другу. Легко перевірити, що
лопатками, що може обертатися навколо осі, яка проходить через E=grad(—q/r)= - grad φ.
його центр перпендикулярно до його площини. Якщо циркуляція
буде дорівнювати нулеві, то коліща буде залишатися нерухомим:
Це означає також , що rot E= - rot grad φ=0.
сили, що діють на лопатки, врівноважують одна одну. Якщо Знайдемо д и в е р г е н ц і ю поля напруженості. Маємо
циркуляція не дорівнює нулеві, то коліща буде обертатися, причому
тим швидше, чим більше величина циркуляції. Якщо, наприклад,  qx  r  qy   qz 
 3  r  3x  3  2  3 
рідина обертається, як тверде тіло, навколо осі Oz і якщо вісь r q
2 2
x  q r  3 x ,
2 2
 r   q r  3 y ,  r   q r  3z
2
коліщати збігається з напрямленням цієї осі, то, як ми тільки що x r4 r5 y r5 z r5

бачили, циркуляція дорівнює 2ωS, де S — площа коліщати. Таким Звідси
чином, відношення циркуляції до площі коліщати дорівнює
подвоєній кутовій швидкості і не залежить від розмірів коліщати.
557 558
q Так як частина конуса, яка заключена між ділянкою сфери і даною

div E  [3r 2  3( x 2  y 2  z 2 )]  0 . поверхнею, є векторною трубкою, а дивергенція поля дорівнює нулеві,
r5
то потоки через ділянки сфери і поверхні рівні між собою. Складаючи
Отже, потік вектора Е через будь-яку замкнуту поверхню, яка
потоки через усі такі ділянки поверхні, ми й одержуємо, що потік
не містить усередині себе початку координат, дорівнює нулеві.
Якщо ж початок координат, тобто заряд, утримується усередині вектора Е через будь-яку поверхню, яка оточує початок
поверхні, то такого висновку зробити вже не можна, тому що на координат, дорівнює потокові через сферу, тобто 4πq. Будемо
початку координат поле не визначене. вважати, що внутрішня сфера має радіус, який дорівнює одиниці.
Обчислимо потік вектора Е через сферу раді уса R з Тоді потік через ділянку поверхні S1 (рис. 11.52) буде дорівнювати qω,
центром на початку координат. На поверхні цієї сфери де ω — площа поверхні сфери одиничного радіуса, у яку проектується
напрямлення вектора Е збігається з напрямленням нормалі, тобто ділянка поверхні. Величину ω називають тілесним кутом, під яким
радіуса-вектора. Тому поверхня S 1 видна з початку координат.
q . Нехай тепер поле створене с и с т е м о ю електричних зарядів
E n =|E|  q1 ,q2 , . . . , qm. Позначимо через Еi напруженість поля, створюваного
R2
зарядом qi, а через Е — результуючу напруженість. Тоді
Звідси потік К дорівнює
m
q
K  2 4R 2  4q.
R
Е= i 1
Еi .
Ми бачимо, що величина потоку не залежить від радіуса сфери R.

Проекція вектора Е на напрямлення нормалі п до будь-якої
Легко показати, що величина потоку залишається незмінною для
поверхні дорівнює
будь-якої замкнутої поверхні, яка оточує початок координат.
m
Візьмемо таку довільну поверхню і помістимо усередину неї яку-
небудь сферу з центром на початку координат (рис. 11.51).
En   Ein .
i 1
Розіб'ємо тепер тіло, яке обмежене поверхнею, на кілька конусів
Тобто, потік через поверхню дорівнює
з вершиною на початку координат. Кожен такий конусів має m
вигляд, який показано на рис. 11.52 K   En dS    Em dS  4  qi ,
S i 1 S
причому остання сума поширена тільки на ті заряди qi , які

лежать усередині розглянутої поверхні.
Ця формула, яка грає важливу роль у вивченні електричних полів,
називається електростатичною теоремою Гаусса.
Нехай, нарешті, ми маємо справу з б е з п е р е р в н и м розподілом
заряду. Позначимо через ρ щільність розподілу заряду. Якщо
щільність заряду не стала, то ρ є функцією точки поля Р, тобто її
координат. Сумарний заряд в даному об’ємі Ω буде дорівнювати
  dv .

Рис. 11.51 Рис. 11.52. Застосувавши до цього заряду теорему Гаусса, ми одержимо
559 560
dS  4   dv , елемент струму, k — коефіцієнт пропорційності, який залежить від

 E
S
n
 вибраної системи одиниць. Вектор напруженості спрямований по
де S-границя області Ω. нормалі до площини, яка містить елемент струму і точку
Перетворимо перший інтеграл, уводячи div E: спостереження; напрямлення напруженості встановлюється правилом
А м п е р а (правило «буравчика»). У векторній формі закон Біо—
div E dv= 4  dv .  Савара записується так:
 
I
Звідси dН= k (ds×r),
(div E-4πρ) dΩ=0. r3

де dН — вектор напруженості поля, створюваного елементом струму,
ds — вектор, спрямований по провіднику, а r — вектор, проведений з
Оскільки інтеграл дорівнює нулеві для б у д ь - я к о ї області елемента струму в точку М, у якій шукається напруженість. Нехай
інтегрування Ω, то одержимо струм тече по дроту, який збігається з віссю Oz, у напрямленню
div E=4πρ. (*) знизу нагору (рис. 11.53).
Приймемо без доведення про те, що властивість електричного
поля бути потенційним зберігається при безперервному розподілі
зарядів.
Позначимо його потенціал через φ; тоді Е = — grad φ . Відповідно
до формули
div grad u= (∂2 u/∂x2)+ (∂2u/∂y2)+ (∂2 u/∂z2)
одержуємо
div E= - div grad φ= -∆φ. (**)
З рівностей (*) і (**) одержимо
∆φ=(∂2φ /∂x2)+ (∂2φ /∂y2)+ (∂2φ /∂z2)= -4πρ.
Отримане співвідношення називається рівнянням Пуассона. У тих Рис. 11.53.
точках поля, де щільність заряду ρ дорівнює нулеві, воно Позначимо змінну відстань від елемента струму до початку
перетворюється в рівняння Лапласа: ∆φ = 0. координат через ξ, а координати точки М через х, у і z . Т оді
ds= dξk, r=xi+yj+(z-ξ)k,
20. М а г н і т н е п о л е п р я м о л і н і й н о г о с т р у м у . Нехай
магнітне поле створено сталим струмом I, який протікає по r=|r|  x  y  ( z   ) 2   2  ( z   ) 2 ,
2 2
нескінченному прямолінійному провіднику. Знайдемо вектор

де   x 2  y 2 - відстань від точки М до дрота. Обчислюючи
напруженості магнітного поля, створюваного цим струмом. Відповідно
до закону Біо— С а в а р а елемент струму створює в даній точці векторний добуток, знаходимо dН:
напруженість магнітного поля, яка рівна по величині
|i j k |
I sin  ds
k , kI 0 0 d kI
r2 dH= 3 = ( -ydξi+xdξj).
де І — струм, ds — елемент довжини провідника, r - відстань від r x y z  r3
елемента струму до розглядаємої точки, α — кут між напрямленням Звідси
струму і прямою, яка з'єднує точку, у якій шукається поле, і
561 562
kIy d , dH y   kIx d H x y 2  x2 H y y 2  x2 .
dH x  , dH z  0  2kI ,  2 kI
 2
 ( z   )2  3
 2
 ( z   )2 
3
x 
x2  y 2
2

x x2  y2 2

Щоб знайти Н х і Н у, проінтегруємо вираз для їхніх диференціалів у Отже, циркуляція поля в будь-якому контурові, який не
границях від -∞ до ∞. Для цього обчислимо невласний інтеграл оточує ві сь Oz, д орі внює н ул еві . Якщ о ж к он т ур от оч ує ві сь
 Oz (рис. 11.54), то такого висновку зробити не можна, оскільки
d . такий контур неможливо заключити в однозв'язну область, яка не

    (z   )2
2

3
містить точок осі Oz , у яких поле не визначене.
Підстановка   z   tg t , 
d  dt приводить до інтегралу
cos 2 t
 
2 2
 dt 1 2 .
  2  cos t dt  

2
cos t2
 2
  (z   ) 2

3


2
2
Тому
2kIy 2kIy 2kIx 2kIx
Hx   2
 2 2
, Hy  2  2 , Hz  0 .
 x y  x  y2
У точках осі Oz поле не визначено. Таким чином, вектор напруженості
Н має те ж напрямлення, що і вектор лінійної швидкості при Рис. 11.54.
обертанні тіла навколо осі Oz , якщо напрямлення струму Обчислимо циркуляцію по колу радіуса R, який лежить у площині
збігається з напрямленням вектора кутової швидкості. Модуль Оху, з центром на початку координат
вектора Н дорівнює x=R cos t, y=R sin t.
| Н |  H x 2  H y 2  2kI . тоді
 2
Легко перевірити , що дивергенція поля дорівнює нулю. Маємо y x R 2 sin 2 t  R 2 cos 2 t
2kI  dx  dy  2 kI 0 dt  4kI .
H x 4 Ixy H y 4 Ixy H z L
x2  y 2 x2  y2 R2
 ,  , 0.
x x  y  y x  y  z
2 2 2 2 2 2
Величина циркуляції не залежить від радіуса кола R. Можна
Отже довести, що вона залишається однієї і тієї ж для будь-якого контуру,
div H=0. що оточує вісь Oz .
Ротор цього поля також в усіх точках дорівнює нулеві.
Для цього треба тільки перевірити рівність Мікромодуль 28
H x H y Індивідуальні тестові завдання
  0. 1. Обчислити інтеграл
y x
dx dy dz ,
I  
Маємо (1  x  y  z ) 3
563 564
розповсюджений на тетраедр ( V), що обмежується площинами х=0 , J   z 2 dx dy dz ,

у=0, z=0 і х+у+z=1 (рис. 11.63). (T )
де (Т ) є загальна частина двох сфер (рис. 11.65):

х 2 +у 2 + z 2 ≤ R 2 і х2 +у 2 + z 2 ≤ 2Rz.
Рис. 11.63. Рис. 11.64.

2) Обчислити інтеграл
K   z dx dy dz ,
(V )
де (V ) є верхня половина еліпсоїда (х 2 /a 2 )+(y 2 /b2 )+(z 2 /c 2 )≤1.

 x2 y 2 z 2 
L    2  2  2  dx dy dz ,
(T ) 
a b c  Рис. 11.65.
2 2 2 2 2 2 7. Обчислити інтеграл
де ( Т ) є весь еліпсоїд (х /a )+(y +b )+(z +c )≤1.
4) Обчислити інтеграл S   ( x  y  z ) 2 dx dy dz ,
(V )
I   z dx dy dz , 2 2
( A)
де (V ) є загальна частина параболоїда х +y =≤2az і сфери
де тіло ( A) обмежено конусною поверхнею х 2 +у 2 +z 2 ≤3а 2 .
h2
z 2  2 ( x2  y 2 ) I   ( x 2  y 2  z 2 ) dx dy dz ,
R (T )
і площиною z=h (рис. 11.64).
де ( Т ) є загальна частина конуса b 2 + z 2 ≤ х 2 і сфери
х 2 +у 2 + z 2 ≤ R 2 (x≥0).
K   x dx dy dz , 9. Обчислити інтеграл
(V )
xyz dx dy dz
де (V) є призма, обмежена площинами x=0, у=0, z=0, у=h і H   (      0).
х+z=а. x , y . x 0  x   2 y2   2z2
2 2
x2  y 2  z 2  R 2
10. Показати, що уживані формули для обчислення (а) об’єму

циліндричного бруса, обмеженого поверхнею z=z(x, у),
6. Знайти значення інтеграла
565 566
V   z dx dy
P
b
і (б) об’єму тіла по поперечним перерізам: V  Q ( x ) dx
 a
суть наслідку основної формули: V 

 dV   dx dy dz.
(V ) (V )
11. Знайти центр ваги тіла, обмеженого поверхнями

параболоїда
х2 +у 2 =2аz
і сфери х +у + z = 3а 2 2 2 2
12. Знайти масу і визначити положення центра ваги сфери

х 2 +у 2 + z 2 ≤ 2аz,
якщо щільність у точках сфери зворотно пропорційна відстані цих
точок від початку координат:
k Рис. 11.68.
 . 16.Обчислити об’єм тіла в криволінійних (сферичних)
x  y2  z2
2
координатах , обмеженого поверхнею
13. Знайти притяжіння центра основи циліндра всією масою (а) (x 2 +y 2 +z 2 ) 2 =a3 z
циліндра (рис. 11.66). (б)(x 2 +y 2 +z2 ) 3 =a 3 xyz
(в)(x 2 +y2 +z2 ) n =a2n-1
17.Обчислити об’єм тіла в криволінійних (сферичних)
координатах, обмеженого поверхнею
(а) (x 2 +y 2 ) 2 + z4 =у
(б)(x 2 +y 2 ) 3 +z6 =3z3
18.Обчислити інтеграл у сферичних координатах, заміною змінних
у потрійному інтегралі
xyz
I   2 dx dy dz,
(V )
x  y2
де(V) є тіло, обмежене зверху поверхнею
(x 2 +y 2 +z2 )2 =a2 xу,
а знизу площиною z =0
Рис. 11.66. Рис. 11.67.
14. Знайти притяжіння конусом його вершини (рис. 11.67).
xyz dx dy dz
15. Знайти притяжіння, яке випробовує будь-яка точка А (маси K   2 ,
1) з боку сфери (рис. 11.68). (V )
x  y2  z 2
де (V) є тривісний еліпсоїд
x2 y 2 z2
   1.
a 2 b2 c 2
567 568
b1 +b2 +…+b n +…, (12.2)

20. Перетворити по формулі Остроградського інтеграли причому
I1   x 2 dy dz  y 2 dz dx  z 2 dx dy , 0≤ak ≤ b k (k=1,2,3, …), (12.3)
(S) то
 
I 2   x 2  y 2  z 2 (cos   cos   cos v ) dS , a k  b k
.
(S ) k 1 k 1
I 3   x dy dz  ydz dx  z dx dy , Дійсно, це відразу випливає з аналогічної нерівності для часткових

(S)
сум. Звідси випливає ознака порівняння: при виконанні умови
(12.3), якщо ряд (12.2) сходиться, то і ряд (12.1) сходиться, а якщо
вважаючи , що поверхня (S) обрамляє тіло ( V) ряд (12.1) розходиться, то і ряд (12.2) розходиться.
Наприклад, ряд
1 1 1
Модуль 12  
3 2 ln 2 33 ln 3 34 ln 4
 ...
Ряди сходиться, що випливає з порівняння його з рядом :

1 1
n
 n (n  3,4,...);
3 ln n 3
Мікромодуль 29 правда, перші члени рядів не підкоряються цій оцінці, але ,як нам
Числові, функціональні і степеневі ряди відомо, це на факт збіжності не впливає.
З першою ознакою порівняння зв'язана інша ознака: якщо
Ми вже зустрічалися з рядами в модулі 4, що ми радимо a k  0, bk  0 ( k  1, 2, 3, 4,...),
переглянути перед читанням цього мікромодуля. Зокрема, були ak
приведені основні визначення збіжності і суми числового ряду.  const  0,   ,
Тепер ми переходимо до систематичного викладу теорії рядів. bk k 
то ряди (12.1) і (12.2) сходяться або розходяться одночасно.
12.1. Числові ряди Дійсно, із зазначеної умови випливає, що відношення
1. Ряди з додатними членами. Розглянемо ряд a k /b k для всіх k укладено між деякими додатними сталими
a1 +a2 +…+a n +…, усі an ≥0; (12.1) m і M:
позначимо часткові суми цього ряду через S 1, S 2 , . . ., Sn , ... У ak
m  M , тобто mbk  a k  Mbk .
даному випадку S 1 ≤S 2 ≤…≤ S n ≤ ..., і, згадавши два способи зміни bk
зростаючої величини , ми дійдемо висновку, що для ряду (12.1) Звідси, підсумовуючи по k від 1 до n , а потім переходячи до
може бути один із двох випадків: він або сходиться, або границі при п→∞ , одержуємо
розходиться до нескінченності. Це можна записати так:   
 
m  bk  a k  M  bk ,
a
k 1
k   або a
k 1
k . k 1 k 1 k 1
звідки і випливає це твердження.
Підкреслимо, що перша нерівність як позначення збі жності
пишуть тільки для рядів з додатними членами.
Якщо, крім ряду (12.1), розглядається ряд
569 570
Широко застосовується наступна достатня ознака Даламбера:   

(12.5)
якщо для ряду (12.1) існує границя  an dn  an   an dn a1 ;
lim (a n+1 )/a n =l 1 n 1 1
п→∞ тобто, ряд (12.1) сходиться або розходиться одночасно з
то у випадку l<1 ряд (12.1) сходиться, а у випадку l>1 - виписаним інтегралом.
розходиться. Друге виходить зовсім просто, та як при l>1
відношення (a n+1 )/an , яке наближається зі зростанням п до l ,
стає, починаючи з деякого номера, більшим за одиницю, тобто
члени ряду для великих п зростають, тобто виходить, що не
виконана необхідна ознака збіжності. Нехай тепер l<1;
виберемо яке-небудь стале число l' між l і 1 . Так як
відношення a n+1 /an безмежно наближається до l , то воно
обов'язково, починаючи з деякого номера N , стане менше l' . Але
тоді
a N 1 a N 2 a N 3
 l ,  l ,  l ,...,
aN a N 1 a N 2
звідки
a N 1  a N l , a N  2  a N 1l   a N l 2 , a N 3  a N  2 l   a N l 3 ,..., і т.д.,
тобто члени ряду (12.1), починаючи з номера N, менші членів ряду
a N  a N l   a N l 2  a N l 3  ...
Так як 0<l'<1, то члени останнього ряду утворять нескінченну
убутну геометричну прогресію і тому він сходиться , а звідси по
ознаці порівняння сходиться і ряд (12.1). Рис. 12.1.
Розглянемо, наприклад, ряд Для доведення помітимо, що на підставі рис. 12.1, а буде

an N
 ( a  0, p   0). (12.4) (12.6)
n 1 n
p a
1
n dn  a1  1  a 2  1  ...  a N  1,
Для застосування ознаки Даламбера треба знайти границю а на підставі рис.12.1,б
 a n1 an  a N
lim  :   lim  a.
n  ( n  1) p
 n p 
 n 
 1
p
a n dn  a 2  1  a3  1  ...  a N  1,
1   1
 n звідки
N
Виходить, ряд (12.4) сходиться при a<1 і розходиться при а>1 ;при
a1  a 2  ...  a N   a n dn  a1. (12.7)
а=1 ознака Даламбера відповіді не дає.
1
Коли ознака Даламбера відмовляє, часто буває можливо
застосувати більш сильну достатню інтегральну ознаку Коші: Якщо в нерівностях (12.6) і (12.7) перейти до границі при N→∞,
якщо вираз для ап має сенс не тільки для цілих п= 1, 2, 3, ... , але і то одержимо (12.5).
Розглянемо, наприклад, ряд
для всіх дійсних п≥1 і убуває з ростом п , то
571 572

1 6m  5 1 1  1 1
n p
, (12.8) S m , N  ln N   ln( m 2  m )  ln 1    . (12.9)
n 1 6 m ( m  1) 2 2  N  6 N ( N  1)
який виходить з ряду (12.4) при а=1 , коли ознака Даламбера не Розглядаючи рис. 12.1, а для функції a n =1/n, легко перевірити,
діє. Так як ап =п-р при р>0 задовольняє умовам ознаки Коші, то що існує кінцева додатна границя
N
ряд (12.8) сходиться або розходиться одночасно з інтегралом 1 1 1 1 
 Э  lim    ...    dn   lim ( S1, N  ln N );
1 N  1 2 N 1 n  N 
n p
dn. 
1 вона називається сталою Эйлера. З рівності (12.9) і формули
Але безпосереднє обчислення останнього інтеграла показує, що S m, N =S1 , N – (1/1) – (1/2) - …- 1/(m-1)
він сходиться тільки при р>1 (див. обчислення інтеграла (9.74)). випливає наближене значення сталої Ейлера
Виходить, і ряд (12.8) сходиться тільки при р>1. Зокрема, при р=1 1 1 1 6m  5 1
одержуємо так називаний гармонійний ряд Э    ...    ln( m 2  m ),
1 2 m  1 6 m (m  1) 2
1 1 1 тим більше точне, чим більше т . Так, при т=1 і т=2
1   ...   ...  .
2 3 n одержуємо відповідно значення 0,570 і 0,576 , тоді як Э=0,577 , з
Формули (12.6) і (12.7) можна застосувати для двосторонньої точністю до 0,001.
оцінки часткової суми розбіжного ряду, звідки можна одержати 2. Ряди з членами будь-якого знака. Перейдемо тепер до рядів
асимптотичну формулу для такої суми в залежності від номера. з членами довільного знака. Тут, насамперед, має місце
Аналогічно проводиться оцінка будь-якої суми великого числа твердження: якщо
доданків, що монотонно залежать від номера. Для уточнення 
результату можна декілька найбільших доданків підсумувати
безпосередньо, а оцінювати лише ті що залишилися, так як тоді
| a
k 1
k |  , (12.11)
різниця між оцінками зверху і знизу зблизиться. то і ряд (12.10) сходиться; у цьому випадку він називається
Більш точні наближення, хоча і без двосторонніх оцінок, абсолютно збіжним. Доведення цього цілком аналогічне
виходять за допомогою формул числового інтегрування . доведенню подібної властивості в модулі 9. п.15 . Якщо ряд (12.11)
Покажемо, наприклад, застосування формули Симпсона до розходиться, то ряд (12.10) може все-таки сходитися; це —
наближеного обчислення суми неабсолютна збіжність.
1 1 1 Найчастіше, застосовуючи ознаки п. 1, перевіряють саме
S m ,N    ...  ( m  1, 2,..; N  m  2 ). абсолютну збіжність ряду (12.10). Наприклад, якщо
m m 1 N
Для цього пишемо на основі формули (11.62) при h =1 | a n1 |
lim  1,
k 1
1
k 2
1 1
k 2
11 1 1 
n  | an |
 dx   dx  dx   
  . то по ознаці Даламбера ряд (12.11) сходиться, а тому ряд (12.10)
x x x 3  k k  1 k  2
k k 1 k абсолютно сходиться (якщо ця границя більше одиниці, то не
Підсумовуючи ці формули при k=m, m+1, ..., N — 1, після виконана необхідна ознака збіжності і ряд розходиться) і т.п.
нескладних перетворень і інтегрування одержуємо Наступну достатню ознаку Лейбніца гарантує збіжність, але не
1 5 1 1 1  обов'язково абсолютну: якщо для ряду
ln N  ln m  ln( N  1)  ln( m  1)   6 S m , N     . a1 - a 2 +a3 -a 4 +… (12.12)
3 m m 1 N N  2
звідки буде
a 1 > a 2 >a 3 >a 4 >…→0,
573 574
то він сходиться. Для доведення помітимо, що якщо зображувати 3. Дії з рядами. 1. Ряди, що сходяться, можна почлено складати,
часткові суми ряду (12.12) на деякій осі S (рис. 12.2), то кожний з тобто якщо
наступних переходів від 0 до S 1 , від S1 до S 2 , від S 2 до S 3 і т.д. a1  a 2  ...  a n  ...  S , b1  b2  ...  bn  ...  T ,
буде відбуватися в напрямленню, протилежному попередньому, то
причому на меншу відстань; іншими словами, у даному випадку 0 (a1  b1 )  ( a2  b2 )  ...  (a n  bn )  ...  S  T
< S< S 2 <S1 , S2 < S3 <S1, S2 < S 4 <S 3 , . . . (рис. 12,2). Для доведення треба помітити, що часткова сума останнього
ряду Pn  S n  Tn , а потім перейти до границі при n→∞.
На основі цієї властивості іноді виконується наступне
перетворення: ряд із членами будь-якого знака, наприклад
a  b  c  d  e  f  g  ...  S (12.13)
(де всі а, b, с, ... вважаються >0 ), представляється у вигляді
різниці рядів з невід’ємними членами
Рис. 12.2. a  0  0  d  e  f  0  ...  S1  (12.14)
Виходить, парні часткові суми (тобто часткові суми з парними 
0  b  c  0  0  0  g  ...  S 2 , 
номерами) утворять зростаючу обмежену послідовність і тому тобто підсумовуються всі додатні і всі від’ємні члени, а
мають границю S', а непарні часткові суми утворять убутну результати віднімаються один з іншого. Так можна робити тільки з
обмежену послідовність і тому мають границю S". Переходячи в абсолютно збіжним рядом (12.13), так як для неабсолютно
рівності S2n+l = S2n + а 2п+1 до границі при п→∞, одержимо, що S" збіжного ряду (12.13) обидва ряди (12.14) мають нескінченну
= S′, тобто всі часткові суми мають єдину границю і тим самим суму. В останньому випадку збіжність ряду (12.13) виходить за
ряд (12.12) сходиться. Заодно ми бачимо, що сума ряду (12.12) рахунок «балансу» між цими нескінченностями, у результаті якого
заключена між будь-якою парною і будь-якою непарною часткові суми обох рядів (12.14) наростають з однаковою
частковою сумами, що дає можливість зробити оцінку суми ряду. швидкістю.
Наприклад, ряд Аналогічно першій властивості перевіряється властивість

( 1) n1 2. Ряд, який сходиться, можна почлено множити на

n 1 np
, загальний множник: якщо a1  a 2  ...  an  ...  S ,
при р >0 задовольняє умовам ознаки Лейбніца і тому сходиться. то ka1  ka 2  ...  ka n  ...  kS .
У той же час ця збіжність буде абсолютною тільки при р>1 (див. 3. У ряді, який сходиться, можна довільно групувати члени :
п. 1). наприклад, якщо
Відзначимо на закінчення, що з нерівності a1  a 2  a3  a 4  a5  a6  a7  a8  ...  S , (12.15)
n n
то
a
k 1
k   | ak |
k 1
(a1  a 2 )  a3  ( a4  a5  a6 )  ( a7  a8 )  ...  S . (12.16)
після переходу до границі при п→∞ для ряду, що сходиться, Дійсно, якщо часткові суми першого ряду S l, S 2 , S3 , ... ...→ S, то
(12.10) виходить нерівність часткові суми другого ряду, які рівні S2 , S3, S6 , S 8 , ... , також
  прагнуть до S .
a
k 1
k   | ak | .
k 1
Якщо ряд (12.15) розходиться до нескінченності, то аналогічно
одержуємо, що і ряд (12.16) розходиться до нескінченності. Якщо
ж ряд (12.15) розходиться коливальним чином, то ряд (12.16) може
575 576
розходитися, а може і сходитися, причому сума тоді буде залежати 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

від способу угруповання, тобто розміщення дужок. Наприклад, для 1           ...  S (12.17)
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
ряду маємо
згідно п. 2 укладена між S 1 =l і S 2 = 0,5 . Звідси в силу
(1  1)  (1  1)  (1  1)  ...  0  0  0  ...  0, властивості 2
1  ( 1  1)  ( 1  1)  ...  1  0  0  ...  1, 1 1 1 11 1 S
Поки не була усвідомлена різниця між рядами що сходяться і      ...  ,
2 4 6 8 9 10 2
розходяться, цей факт сприймався як парадокс, який не можна а тому і
пояснити. Сучасне визначення поняття суми ряду, що сходиться, 1 1 1 1 1 1 S
стало можливим тільки на базі розвитої теорії границь і було 0 0 0 0 0 0  ...  .
приведене Коші в 1821 р., хоча ряди широко застосовувалися і у 2 4 6 8 10 12 2
XVII—XVIII вв. Зробивши почленне додавання цього ряду з рядом (12.17),
4. У ряді з невід’ємними членами можна довільно одержимо
переставляти порядок членів (доданків), від чого сума не 1 1 1 1 1 1 1 1 3
1  0     0     0    ...  S ,
зміниться. 3 2 5 7 4 9 11 6 2
Справа в тім, що якщо складати послідовні часткові сум и для тобто
ряду з переставленими (без пропусків) членами, то будь-який член 1 1 1 1 1 1 1 1 3
вихідного ряду буде входити в ці суми, починаючи з якоїсь. Тому і 1          ...  S ,
3 2 5 7 4 9 11 6 2
будь-яка часткова сума вихідного ряду складе частину часткової Однак останній ряд виходить з ряду (12.17) перестановкою членів,
суми з досить великим номером переставленого ряду і тому не а сума, як бачимо, змінилася.
часткових сум вихідного ряду, тобто сума вихідного ряду, не Таким чином, у процесах, які так чи інакше зв'язані з
перевершує суми переставленого ряду. А так як перший ряд перестановкою членів ряду, тільки з абсолютно збіжними рядами
виходить із другого також перестановкою членів, тобто і сума можна виконувати такі само дії, як з кінцевими сумами; при діях
другого ряду не може перевершувати суми першого, то обидві же з неабсолютно збіжними рядами треба дотримувати визначеної
суми рівні. обережності.
В абсолютно збіжному ряді також можна довільно 4. Швидкість збіжності ряду. Для практичного підрахунку
перевершує всієї суми переставленого ряду. Але тоді і границя суми ряду зазвичай обчислюють часткову суму декількох його
переставляти порядок членів. перших членів, а інші просто відкидають, якщо є підстави думати,
Дійсно, як було зазначено у властивості 1, такий ряд можна що вони не вплинуть істотно на значення суми. При цьому
представити як різницю двох рядів, що сходяться, з невід’ємними потрібно, щоб ряд не просто сходився, але швидко сходився, тобто
членами, так що перестановка членів у вихідного ряду зводиться щоб, узявши невелике число членів, ми майже вичерпали б повну
до перестановки членів у цих двох рядів, що, як ми тільки що суму, одержавши її з гарною точністю. Якщо ж ряд сходиться
бачили, не змінює їхніх сум. повільно, погано, то для безпосередніх практичних обчислень
Перестановка членів у неабсолютно збіжному ряді може він буває часто непридатний, хоча з нього буває можливо
змінити суму або навіть зробити ряд розбіжним. Справа в тому, одержати інші, що швидко сходяться ряди; утім, іноді залишок
що в результаті такої перестановки можна змінити відносну такого ряду вдається приблизно виразити за допомогою інтегралів,
швидкість наростання рядів (12.14), що і приводить до цього на на зразок п. 1. Дуже повільно сходяться неабсолютно збіжні ряди
перший погляд парадоксального результату, який можна (п. 2); але й абсолютно збіжні ряди часто сходяться повільно.
продемонструвати на наступному прикладі. Швидкість збіжності ряду визначається в основному швидкістю
Сума S ряду прагнення його загального члена до нуля зі зростанням номера.
Часто порівняно погано сходяться ряди, для яких загальний член
577 578
а п має порядок п -р (тобто а п =O(п -р )) при р>1, причому збіжність тобто залишок ряду (12.20) має порядок 2п -1/2 , і щоб
тим краще, чим більше р. Краще сходяться ряди, для яких а п має одержати S з точністю до 0,01, треба взяти близько 40000 членів!
порядок q п при 0<q<1, це швидкість геометричної прогресії, Але якщо скористатися методом виділення особливості, одержимо
причому збіжність тим краще, чим менше q. Ще краще сходяться 1 1
ряди, для яких ап має порядок 1/n! і т.д.    n,
3
Утім, це лише самі загальні установки, так як при будь-яком у n 1 n3
порядку загального члена для п→∞ у даному питанні може n3  n 3  1 1
виявитися істотним поводження перших членів ряду. n   ,
3 3 3
Якщо ряд n 1 n n n  1( n 3  n 3  1)
3
a1  a 2  ...  a n  ... (12.18) а тому ряд (12.20) можна представити у вигляді

сходиться повільно, то часто прагнуть перейти до ряду, який  3  1 (12.21)
S    .
більш швидко сходиться. Один зі способів цього такий.  2  n 1 n n  1 ( n 3  n 3  1)
3 3
Підбирають ряд По таблиці перший доданок дорівнює 2,612, а загальний член

b1  b2  ...  bn  ...   9/2 -1
останнього ряду еквівалентний (2n ) ,а тому його залишок
з відомою сумою так, щоб а п ~bп при п→∞. Тоді 7/г -1
еквівалентний (7п ) , тобто для точності до 0,01 треба взяти три
an  bn   n , де |  n | « | a n | , члени! Якщо S потрібно з більшою точністю, то з ряду (12.21)
і тому ряд (12.18) можна представити у вигляді треба знову виділити особливість, що дасть
(b1   1 )  (b2   2 )  ...  (b1  b2  ...)  ( 1   2  ...)     1   2  ..   n  ...,  3 1  9
S      
а в цього ряду загальний член прагне до нуля швидше. 2 2 2
Для застосування цього способу виділення особливості треба 
24 n 9  7 n 6  2n 3  1
мати набір рядів з відомими сумами. Зазвичай користуються  ,
геометричною прогресією, іншими рядами і їх комбінаціями, а n 1 2 n 9 A( n 3  A)(3n 3  1  n 3 A)(2 n 3 A 3  2n 6  3n 3  1)
також рядом де для стислості поклали

1 n 3  1  A.
n
n 1
p
  ( p) ( p  1). (12.19)
Остання сума, що залежить від р, називається дзета-функцією Виділена частина по таблиці дорівнює 2,085, а залишок
Римана. останнього ряду асимптотично дорівнює (тобто
-13/2
Розглянемо, наприклад, ряд еквівалентний) (3/52)п .

1 Виходить, для обчислення S з точністю до 0,001 досить взяти
S . (12.20)
усього два-три члена. Це послідовне виділення особливостей
n3  1
n 1
можна удосконалити, якщо скористатися рядом Тейлора для
Його члени еквівалентні при п→∞ членам ряду (12.19) при бінома:
р=3/2, тобто ряд (12.20), хоча і сходиться, але дуже повільно. З 1 / 2
1  1   1 3 5 
допомогою оцінки (12.5) легко перевірити, що залишок ряду  ( n 3  1) 1/ 2  n 3 / 2 1  3   n 3 / 2  1  3  6  9
 ...  (12.22)
(12.19) еквівалентний
3
n 1  n   2n 8 n 16 n 
1 Обриваючи цей ряд на будь-якому члені, наприклад на третьому,
, одержимо
( p  1) n p1
579 580
1  1 3  невиправдано великий. Тому рядів типу (12.25) треба уникати, а

 n  3 / 2 1  3  6    n , (12.23)
3 2 n 8 n  якщо вони з'являються, треба перетворювати їх в інші ряди,
n 1 
що піддаються практичному обчисленню; так, у даному прикладі
звідки
можна скористатися періодичністю косинуса і перейти до значно
 3  1  9  3  15   
меншого аргументу.
S                n  2, 462    n ,
 2  2  2  8  2  n1 n 1 5. Ряди з комплексними, векторними і матричними членами.
причому γ п , які можна виразити точно за допомогою (12.23), Визначення збіжності і суми ряду з комплексними членами
асимптотично рівні (5/16)п
-21/2
, на основі (12.22). z1  z 2  ...  z n  ..., z n  xn  iyn ( n  1, 2, 3,...) (12.26)
Аналогічно перетворюються й інші ряди, причому наряду з проводиться в точності так, як для ряду з дійсними
(12.19) застосовуються ряди членами . При цьому іноді розбивають ряд (12.26) на два:

( 1) n1 
1 
2  1  x1  x2  ...  xn  ..., y1  y2  ...  y n  ... (12.27)

n 1 n p
 
n 1 n
p
 
n 1 ( 2 n)
p
 ( p )1  p 1 ,
 2 
(12.24)
Якщо обидва ряди (12.27) сходяться і мають суму відповідно х і у ,

1 
1 1   1  1 1 1 1 то і ряд (12.26) сходиться і має суму z=x+iy . Якщо хоч один з
 n ( n  1 )
  
n 1  n n
  1            ...  1,
 1  2   2 3   3 4 
рядів (12.27) розходиться, то і ряд (12.26) розходиться. Так як ряди
n 1 (12.27) дійсні, то до них можна застосовувати методи п. 2.

1 1   1 1  Застосовується також наступна проста ознака: якщо

n 1 n ( n  1)( n  2 )
  
2 n1  n ( n  1) (n  1)(n  2) 
  
| z
n 1
n | , (12.28)
1  1 1   1 1   1
       ...  і т.д. то обидва ряди (12.27) абсолютно сходяться, а тому ряд (12.26)
2  1  2 2  3   2  3 3  4   4 також сходиться; у цьому випадку ряд (12.26) називається
Формула (12.24) справедлива і при 0<р<1, причому ζ(р) для абсолютно збіжним. До ряду (12.28) можна застосовувати методи
таких р визначена не по формулі (12.19), так як ряд розходиться, а п. 1.
іншим способом, про який ми тут не будемо говорити. При р=1 Аналогічно розглядаються ряди з векторними членами
ліва частина ряду (12.24) дорівнює ln 2 . u1 +u2 +…+uп +… (12.29)
Для знакочергуючих рядів (п. 2) є велика небезпека втрати Якщо всі uп —вектори в тривимірному просторі х, у, z , то для
точності. Розглянемо для прикладу степеневий ряд для косинуса переходу до скалярних рядів треба зробити проектування ряду
при х=100: (12.29) на всі три осі х, у, z .
100 2 100 4 100 6 100 8 Розглядаються також ряди вигляду
cos 100  1      ... (12.25) A 1 +A2 +…+Aп +… (12.30)
2! 4! 6! 8!
членами якого служать матриці того самого розміру. Для
Ряд, що стоїть в правій частині, сходиться і навіть абсолютно, але
збіжності ряду (12.30) необхідно і досить, щоб сходився кожний з
практичне його використання неможливе. Дійсно, хоча члени,
рядів, що складаються з відповідних, тобто однаково
починаючи з 51-го, убувають, причому, зрештою, досить швидко,
розташованих елементів цих матриць.Властивості рядів (12.26),
що істотно для теоретичної збіжності, але до цього вони встигають
(12.29) і (12.30) ті ж, що і дійсних рядів (п. 3).
досить сильно зрости. А так як вся сума повинна вийти по
6. Кратні ряди. Кінцеві суми можуть мати не тільки один, але
абсолютній величині менше одиниці, то всі ці члени «майже»
і два і більш індекси підсумовування.
взаємно знищуються. Як відомо, така ситуація дуже небезпечна,
Наприклад,
так як всі обчислення довелося б проводити з величезним числом
значущих цифр і обсяг обчислювальної роботи був би
581 582
2 3   M N
ai1 j 1
ij  a11  a12  a13  a 21  a 22  a 23 , a
i1 j 1
ij  lim
M , N 
a
i 1 j 1
ij
4 i
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 і т.п. Якщо умову (12.34) порушено, то при підсумовуванні ряду
 i
i1 j 1
j
         
11 21 2 2 31 32 33 41 4 2 4 3 4 4
і т.п. (12.31) може відігравати роль порядок підсумовування (п.3) і
положення значно ускладнюється.
Нескінченні ряди також можуть мати більш одного індексу Подвійний ряд виходить, зокрема, при перемножуванні
підсумовування; такі ряди називаються подвійними, потрійними і двох абсолютно збіжних рядів
т.д., узагалі кратними. Ми розглянемо тільки подвійний ряд   
найпростішого вигляду S1   ai і S1   bi =  b j ;
  i 1 i 1 j 1
a ij ; (12.31) перед множенням ми змінили позначення індексу
i1 j 1
підсумовування в одному з рядів. Множення виконується так:
розгляд рядів вищої кратності, а також рядів, у яких границі        
підсумовування у внутрішній сумі змінні, як у приведеному вище
   
S1S 2   ai  b =   a  b
j i j

    a b i j

 a b ; i j
прикладі, проводиться аналогічно. i 1 j 1 i 1  j 1  i 1  j 1  i1 j 1
Нехай спочатку всі а ij≥0 . Розташуємо всі члени ряду при цьому абсолютна збіжність використана в останній рівності,
(12.31) у простий, однократний ряд у якому-небудь порядку, так як застосовано формулу (12.33). Отже, множення таких рядів
наприклад виконується по тому ж правилу, що і множення кінцевих сум
a11  a12  a 21  a13  a22  a31  a14  a 23  a32  a41  ... (12.32) (кожен член першого ряду збільшується на кожен член другого
Сума цього ряду, що не залежить від порядку що складаються ряду), після чого виходить абсолютно збіжний подвійний ряд.
(властивість 4 п. 3), і називається сумою ряду (12.31). При цьому Аналогічний результат вийде, якщо множників більше.
можуть бути два випадки, збіжності і розбіжності, тобто 12.2. Загальні функціональні ряди
    7. Ухилення функцій. Якщо членами ряду є не числа, як у
a ij   або a ij  . 12.1, а функції, то виникає питання, у якому змісті часткові суми,
i1 j 1 i1 j 1 що є функціями, сходяться (наближаються) до повної суми, що
Таким чином, при а ij≥0 сума ряду (12.31) не залежить від також є функцією, тобто як оцінити відмінність двох функцій одну
способу підсумовування, аби при цьому жоден член не був від одної? Виявляється, це можна робити різними,
забутий. Зокрема, можна підсумовувати так: нерівносильними способами, тоді як відмінність двох чисел а і b
  
 
 
 
 . одне від одного завжди оцінюється величиною |а — b|.
a     a     a  (12.33)
ij ij  ij Нехай дві функції, f(x) і φ(х), задані на одному і тому ж
i1 j 1 i 1  j 1  j 1 i 1 
кінцевому інтервалі а≤х≤b. Рівномірним або Чебишевським
ухиленням їх одного від одного називається величина
Якщо члени а ij будь-якого знака або навіть комплексні, то
найбільше просто розглядається випадок абсолютної збіжності
р.у.{f, φ}= max | f(x)-φ(х)|, (12.35)
a  x b
 
геометричний зміст якої показано на рис. 12. 3.
 | a | . (12.34)
ij Це ухилення застосовується тільки для обмежених функцій,
i1 j 1
причому, як правило, для безперервних. Якщо рівномірне
Тоді і ряд (12.31) сходиться, і для підрахунку його суми можна
ухилення двох функцій одного від одного мале, то в кожній
скористатися кожною з формул вигляду (12.32) або (12.33),
точці інтервалу а≤х≤b значення f(x) і φ(х) мало відрізняються
формулою
одне від одного, і навпаки.
583 584
Рис. 12.3.
Середнім інтегральним ухиленням функцій f(х) і φ(х) одного від

одного називається величина
b Рис. 12.4.
с.і.у.{f, φ}= | f(x)-φ(х)|dx; (12.36)

a 8. Збіжність функціонального ряду. Розглянемо ряд
її геометричним зміст — це площа, яка заштрихована на рис. 12.3, f1 (x)+f 2 (х)+…+ f n (x)+…, (12.39)
без урахування знаків. Для обчислень більш зручно членами якого є функції, які задані на тому самому кінцевом у
використовувати середнє квадратичне ухилення інтервалі а≤х≤b. Говорять, що цей ряд сходиться на даному
b
інтервалі до функції S(х) — сумі ряду, якщо ухилення
  f ( x )   ( x )
2
с.к.у.{f, φ}= dx, (12.37) часткової суми
a n
яке багато в чому аналогічне с. і. у. Ці ухилення застосовуються не S n ( x)   f k ( x ) від S(x)
тільки для безперервних, але і для розривних функцій, і навіть для k 1
необмежених функцій, якщо інтеграл, котрий тоді буде невласним, прагне до нуля при зростанні п. У залежності від вигляду
сходиться . Є й інші види ухилень. ухилення (п.7) отримується вигляд збіжності ряду (12.39). Так, ряд
Якщо у формулах (12.36) і (12.37) замінити підінтегральну (12.39) сходиться до суми S(х) рівномірно, якщо
функцію її максимальним значенням (12.35), то від цього інтеграл max | S ( x )  S n ( x ) |  0.
a  x b n 
може тільки збільшитися, і ми одержимо
Подібним чином цей ряд сходиться до S(x) у середньому
с.і.у.{f, φ}≤(b-a)·р.у.{f, φ}; с.к.у.{f, φ}≤ b  a  р.у.(f,φ). (12.38)
або у середньому квадратичному в залежності від того, чи буде
Виходить, якщо рівномірне ухилення двох функцій одне від b
одного мале, то і середнє інтегральне і середнє квадратичне
ухилення теж малі.
 | S ( x)  S
a
n ( x ) | dx  0
n 
Однак може так вийти, що рівномірне ухилення двох функцій або

велике, тоді як середнє - мале (рис. 12.4). b
 | S ( x )  S ( x) | dx  0.
2
n
n 
a
585 586
 b
 | f ( x ) | dx   .
2
З оцінок (12.38) видно, що якщо ряд (12.30) сходиться  n
рівномірно, то він сходиться й у середньому й у середньому n 1 a
квадратичному і притому до тієї ж суми. Зворотне не обов'язково. Буває, що ряд (12.39) на інтервалі а≤ х≤b є розбіжним, але цей
Якщо ряд (12.39) на інтервалі а≤ х≤ b рівномірно сходиться до ряд сходиться на деякому внутрішньому інтервалі а 1 ≤ х≤ b 1 , де
суми S(x) , то для будь-якого числа с з цього інтервалу буде а≤а 1 <b1 ≤b. Тоді a 1 ≤x≤b 1 називається інтервалом збіжності ряду
f1 (с)+f 2 (с)+…+ f n (с)+…=S(с); (12.39).
справді, відмінність п-ї часткової суми цього ряду від S(с) не Помітимо, що, як і для числових рядів , довільна зміна кінцевого
перевершує рівномірного ухилення S n (x) і S(х) і тим самим числа членів ряду (12.39) не може змінити характеру його
прагне до нуля при п→∞ . Ця властивість дає можливість одержати збіжності.
з функціонального ряду з відомою сумою числові ряди з відомими 9. Властивості функціональних рядів. 1. Сума рівномірно
сумами. збіжного ряду з безперервних функцій також не може мати
Для перевірки рівномірної збіжності найчастіше застосовується розривів.
наступна достатня ознака, яка запропонована Вейерштрассом: Дійсно, якщо
якщо всі |f n (x)|≤an (n=1, 2, 3, …; a≤x≤b) , причому f 1 (x)+f 2 (х)+…+ fn (x)+…=S(x) (a≤x≤b), (12.41)
 то
a
n 1
n  , (12.40) S(x)=[f1 (x)+f 2 (х)+…+fn (x)]+[f n+1 (x)+fn+2 (х)+…]=Sn (x)+Rn (x). (12.42)
Якщо члени ряду — безперервні функції, то S n (x), як сума
то ряд (12.39) рівномірно сходиться. кінцевого числа безперервних функцій, також безперервна . З
Для доведення помітимо, що в даних умовах по ознаці порівняння іншого боку, якщо ряд (12.41) сходиться рівномірно, то для досить
(п. 1) ряд ( 12.39) при кожнім зафіксованому х абсолютно великого п залишок R n (x) буде як завгодно малий на всьому
сходиться до суми S(х). При цьому
інтервалі а≤х≤b . Тому при малій зміні х як S n (x), так і Rn (x), а
  
тому і вся сума (12.42) змінюються мало, тобто ця сума не може
max | S ( x )  S n ( x ) | max
a  x b a  x b
f
k  n 1
k ( x )  max
a  x b
| f
k  n 1
k ( x ) |  ak ,
k  n 1
мати розривів.
а остання сума, як залишок ряду, що сходиться , прагне до Іноді розглядаються ряди вигляду (12.41) на кінцевому або
нуля зі зростанням номера. нескінченному інтервалі а<x<b, які рівномірно сходяться не
Умову (12.40) інакше можна записати так: на всьому цьому інтервалі, а на кожнім «строго внутрішньому»
 інтервалі а 1 ≤х≤b1 , де а<а 1 <b 1 <b. Тоді доведену властивість
n 1
max | f n ( x ) |  ,
a  x b
можна застосувати до інтервалу а 1 ≤х≤b 1 , а потім, наближаючи а 1
до а, а b l до b, заключити, що сума ряду не має розривів і на
так як члени цього ряду можна позначити через а п . Аналогічний
всьому інтервалі а<х<b. Аналогічне зауваження справедливе і для
вигляд мають достатні ознаки для збіжності ряду (12.39) у подальших властивостей. Якщо члени ряду (12.41) мають розриви,
середньому й у середньому квадратичному: то, розмірковуючи подібним чином, одержимо, що якщо ряд
 b
(12.41) сходиться рівномірно, то його сума може мати розриви
 | f
n 1
n ( x) | dx  
тільки в тих точках, у яких мали розриви доданки. На відміну від
a
цього, якщо ряд сходиться в середньому, його сума може мати нові
і відповідно
розриви; вона може мати розриви, навіть якщо всі члени ряду були
безперервними. Це зв'язано з тим, що безперервні функції S n (х)
587 588
можуть сходитися в змісті середнього інтегрального до Такі ряди вже зустрічалися в нашому курсі. Викладаючи загальну
розривної функції (рис. 9.17). теорію цих рядів, ми для простоти припустимо, що існує кінцева
2. Ряд, що сходиться рівномірно, можна почлено інтегрувати, або нескінченна границя
тобто з (12.41) випливає, що | an |
x x x x lim  R, (12.44)
n  | a
n 1 |
 f1 (t ) dt   f 2 (t ) dt  ...   f n (t ) dt  ...   S (t ) dt ,
x0 x0 x0 x0
хоча остаточні результати справедливі в самому загальному
випадку. Легко з'ясувати, для яких числових значень х ряд
причому отриманий ряд сходиться рівномірно на інтервалі а≤х≤b . (12.43) сходиться.
Дійсно, Так як
x n x x n x | a n1 x n 1 | |x| |x| (12.45)
  lim  lim  ,
 S (t ) dt    f
x0 k 1 x0
k (t ) dt  
x0
 S (t )   f k ( t )  dt 
 k 1 
  S (t )  S
x0
n ( t ) dt  n  | a x n |
n
n  | a / a
n n 1 | |R|
то по ознаці Даламбера (п. 2) при |х|<R , тобто при
x x
-R<|х|<R, (12.46)
  | S (t )  S n (t ) | dt   | S (t )  S n (t ) | dt  (b  a ).
x0 x0
max | S (t )  S n (t ) |  0 .
at b n  ряд (12.43) абсолютно сходиться; інтервал (12.46) служить
інтервалом збіжності степеневого ряду (12.43), a R називається
Те ж доведення, з відкинутим останнім членом у ланцюзі
радіусом збіжності. При |х|>R , тобто при —∞<х<—R або R<х<∞,
нерівностей, показує, що і ряд, що сходиться в середньому, можна
поза інтервалом збіжності, границя (12.45) більше одиниці - ряд
почленно інтегрувати, причому отриманий після інтегрування ряд
(12.43) розходиться. При x=±R, на кінцях інтервалу збіжності,
сходиться рівномірно на інтервалі а≤ х≤ b.
границя (12.45) дорівнює 1 і ознака Даламбера не може бути
3. Ряд з безперервних функцій, що сходиться рівномірно,
застосована. У різних прикладах тут може вийти збіжність або
можна почленно диференціювати, якщо після цього вийде ряд, що
розбіжність. Якщо границі (12.44) не існує, то і тоді
сходиться рівномірно, тобто з (12.41) випливає, що
інтервал збіжності іноді можна з'ясувати по ознаці Даламбера.
f′1 (x)+f′ 2 (х)+…+ f′n (x)+…=S′(x). Наприклад, для збіжного ряду
Для доведення треба позначити суму останнього ряду через
Q(х) і зробити його почленне інтегрування по властивості 2; x3 x6 x9 x12
1     ...,
вийде рівність 2  2 2 3  2 4 4  2 6 5  28
x де границі (12.44) не існує , повинно бути
S ( x )  S ( x0 )   Q (t ) dt ,  | x 3( n1) | | x 3 n |  | x |3
x0 lim  2 ( n 1)
:   1.
 ( n  2) 2 (n  1)2 2 n  2 2
диференціюючи яку, знайдемо, що Q(х)=S′(x).
Якщо уточнити поняття збіжності функціонального ряду, Виходить, ряд сходиться при |х 3 |<2 2 =4 , тобто інтервал збіжності
скориставшись узагальненими функціями, то всі застереження про його такий:  3 4  x  3 4 . На кінцях цього інтервалу при
характер збіжності відпадають. Будь-які ряди, що сходяться, буде 3 3
x   4 ряд розходиться, а при x  4 неабсолютно сходиться.
можливо почленно інтегрувати і диференціювати будь-яке число Якщо ознаку Даламбера застосувати не можна, то тоді доводять,
раз. що ряд (12.43) сходиться на деякому інтервалі вигляду (12.46),
12.3. Степеневі ряди хоча R знайти важче. Якщо R→∞, то ряд (12.43) сходиться при
10. Інтервал збіжності. Степеневий ряд має вигляд всіх х , тобто на всій осі, хоча при великих |х| збіжність буде дуже
a 0  a1 x  a2 x 2  ...  a n x n  ... (12.43) поганою (див. п. 4). Можливий також випадок R=0 , але тоді ряд
589 590
(12.43) сходиться тільки для х=0, і тому ми такі ряди тут не 4. Формулу a 0  a1 x  a2 x 2  ...  an x n  ...  S ( x ) (  R  x  R )
будемо розглядати. Розглядаються також степеневі ряди вигляду можна почленно інтегрувати і диференціювати будь-яке число раз
a 0  a1 ( x  a )  a 2 ( x  a ) 2  ...  a n ( x  a ) n  ... (12.47) на інтервалі збіжності. Це випливає з тільки що доведених
Якщо позначити х-а=х 1 , то видно, що ряд сходиться при властивостей 1 і 3 і з властивостей 2 і 3 п. 9, так як якщо при
 R  x  a  R, тобто a  R  x  a  R. однократному диференціюванні або інтегруванні радіус збіжності
11. Властивості степеневих рядів. не змінюється, то він не змінюється і при повторенні цих
дій. З властивостей 4 і 2 випливає, зокрема, що сума степеневого
1. Ряд a 0  a1 x  a2 x 2  ...  a n x n  ... (12.48) ряду має усередині свого інтервалу збіжності безперервні похідні
сходиться рівномірно (п. 8) на будь-якому інтервалі —R 1 ≤x≤R1 , всіх порядків. Розглянемо, наприклад, ряд
де 0<R1 <R; R -радіус збіжності ряду (12.48). Дійсно, на такому 1
інтервалі можна написати 2
 1  x 2  x 4  x 6  x 8 ... ( 1  x  1);
1 x
2 3
|a 0 ||a 0 |, | a1 x || a1 R1 |, | a2 x 2 || a2 R1 |, | a3 x 3 || a3 R1 |,..., його можна одержати з ряду a+aq +aq 2 +…+aq n +… для суми
тобто члени ряду (12.48) по абсолютній величині не нескінченної убутної геометричної прогресії. Почленно
перевершують відповідних членів числового ряду інтегруючи, одержимо
x
2
|a 0 |  | a1 R1 |  | a 2 R1 |  a3 R1 | ....
3
1 x3 x 5 x 7 (12.49)
0 1  x 2 dx  arctgx  x     ... ( 1  x  1).
Останній ряд сходиться, так як R 1 лежить усередині інтервалу 3 5 7
збіжності. Виходить, по ознаці Вейерштрасса (п.8) ряд (12.48) Так як ряд у правій частині сходиться і при х=1 , то в силу теореми
рівномірно сходиться на зазначеному інтервалі. Абеля формула (12.49) справедлива і при х=1, тобто ми знаходимо
Рівномірної збіжності відразу на всьому інтервалі —R<х<R у суму цікавого числового ряду
загальному випадку не буде. Однак Абель довів, що якщо ряд 1 1 1 1 
(12.48) сходиться на якому-небудь з кінців інтервалу збіжності, 1     ...  arctg1  .
то інтервал, на якому гарантується рівномірна збіжність, 3 5 7 9 4
За допомогою почленних інтегрувань і диференціювань іноді
можна вважати продовженим до цього кінця.
вдається звести заданий ряд до відомих рядів і тим самим знайти
2. Сума ряду (12.48) безперервна усередині його інтервалу
його суму. Наприклад, знайдемо суму ряду
збіжності. Дійсно, це випливає з властивості 1 п.9. Крім того, із
зазначеної тільки що теореми Абеля випливає, що якщо ряд (12.48) 3 4 5
2 x  x 2  x 3  ...  S ( x).
сходиться на якому-небудь з кінців інтервалу збіжності, то 1! 2! 3!
сума буде безперервною й у цьому кінці. На підставі ознаки Даламбера легко перевірити, що ряд сходиться
3. При почленному інтегруванні або диференціюванні на всій осі, тобто R=∞. Помножимо обидві частин на х і
ряду (12.48) його радіус збіжності не міняється. проінтегруємо результат від нуля до деякого х :
Наприклад, при почленному інтегруванні вийде ряд x
x 2 x 4 x5
2  x x 2 x3 
a a a a  xS ( x ) dx  x    ...  x 2 1     ...   x 2 e x .
a 0 x  1 x 2  2 x 3  ...  n1 x n  n x n1  ... 0
1! 2! 3!  1! 2! 3! 
2 3 n n 1
Обчислимо його радіус збіжності по формулі (12.44): Звідси, диференціюючи, одержимо xS ( x )  ( x 2 e x )  2 xe x  x 2 e x ,
| a n1 | / n ( n  1) | a n1 | n 1 |a | (12.45) тобто остаточно S ( x)  ( 2  x)e x .
lim  lim  lim lim n1  1  R,
n  | an | /( n  1) n  n | an | n  n n  | an | Приведемо приклад іншого характеру. Знайдемо суму ряду
тобто виходить те ж значення (12.44).
591 592
x2 x3 x4 x5 (12.50) звідки
1 1
C1  , C 2   , C 3 
1
,
    ...   ( x ).
1 2 2  3 3  4 4  5 3 3 3
Для цього продиференціюємо його почленно: і остаточно знаходимо суму ряду (12.52):
x x 2 x3 x4 x5
 ( x )       ...   ln(1  x ). x
1 2 3 4 5 x x 4 x 7 x10 x13 1   1 3 1 3 
     ...  e x  e 2   cos x.  sin x .
Звідси 1! 4! 7! 10! 13! 3 3 2 3 2
 
x
dx  x  (1  x) ln(1  x)  C (12.51)
 ( x)    ln(1  x) dx  x ln(1  x)   У деяких випадках аналогічними способами вдається «згорнути»
1 x суму заданого числового ряду в інтеграл або навіть у прос ту
Щоб з'ясувати, чому дорівнює в даному випадку С , покладемо у комбінацію математичних констант (цілих чисел, π, е і т. п ) і
формулах (12.50) і (12.51) х=0 ; одержимо, що 0=σ(0)=С . функцій від них. Проробимо це, наприклад, із сумою
Остаточно,  ( x )  x  (1  x ) ln(1  x ). 1 1 1
 2  2  ...  S . (12.56)
В інших прикладах часто виходять інтеграли, що не виражаються 12
2 3
через елементарні функції. Іноді в результаті аналогічних дій ми Для цього розглянемо допоміжний ряд
одержуємо диференціальне рівняння для суми ряду, розв’язавши
яке, ми і знаходимо суму. Знайдемо, наприклад, суму ряду x x 2 x3
   ...  q ( x) (1  x  1).
x x 4 x 7 x10 x13 12 2 2 32
     ...  p ( x). (12.52) За допомогою диференціювання знайдемо
1! 4! 7! 10! 13! x
Для цього тричі продиференціюємо формулу (12.52): ln(1  x)
q( x)    dx.
x x 3
x 6
x 9 12
0
x
1
    ...  p ( x ). (12.53)
3! 6! 9! 12! Звідси, підставляючи х= 1, одержимо суму ряду (12.56)
1
x 2 x 5 x 8 x11 ln(1  x ) (12.57)
    ...  p( x), S   dx.
2! 5! 8! 11! (12.54) 0
x
x x 4 x 7 x10 Відповідний невизначений інтеграл не є елементарною функцією,
    ...  p ( x ). однак все-таки іноді більш вагомо мати відповідь у «згорнутому»
1! 4! 7! 10!
Ми бачимо, що вийшов вихідний ряд, тобто p( x )  p ( x )  0. вигляді, а не у вигляді ряду. У п. 25 буде зовсім іншим методом
знайдено, що сума ряду (12.56) дорівнює π 2 /6; звідси, зокрема,
Розв’язуючи це рівняння, знайдемо
виходить значення інтеграла (12.57).
x
  3x 3x  12. Кінцеві дії над степеневими рядами. Так як степеневі ряди
p ( x )  C1e x  e 2  C 2 cos  C 3 sin . (12.55)
 2 2  усередині своїх інтервалів збіжності абсолютно сходяться, то їх
можна, зокрема, почленно складати, множити на загальний
Для обчислення С 1, С 2 і С 3 підставляємо х=0 у формули (12.52), множник (п.3) і множити один на одного за правилом множення
(12.53) і (12.54),одержимо, що р(0)=0, р'(0)=1, р"(0)=0; це - багаточленів. Розглянемо, як відбувається множення рядів:
початкова умова для р(х). У силу (12.55) виводимо, що
1 3x 1 3x
C1  C 2  0, C1  C 2  C3  1, C1  C 2   0,
2 2 2 2
593 594
 x x 2 x3  x 2 x3 x 4  1 1 17 x 7
e x ln(1  x)  1     ... x     ...  x     x 2   ...
315
 1! 2! 3!  2 3 4   1! 2 
 17 x 7 
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1    ... 
    x3      x4        x 5  ...  315 
 2! 2  1! 3   3! 2  2! 3  1! 4   4! 2  3! 3  2! 4  1! 5
.......... .......... .......... ..........
1 1 1 3 5
...  x  x 2  x 3  x 4  x  ..., Отже, розкладання тангенса в степеневий ряд починається з членів
2 3 6 40 x 3 2 5 17 7
причому тут можна підрахувати стільки коефіцієнтів, скільки tgx  x   x  x  ... (12.58)
знадобиться. У першого ряду радіус збіжності дорівнює ∞, у 3 15 315
другого дорівнює 1 , тобто отриманий результат справедливий при Для обчислення подальших членів треба було продовжити
розкладання sin x і cos x. Можна довести, що формула (12.58)
— 1<х<1 , де абсолютно сходяться обидва ряди.
Аналогічно здійснюється ділення ряду на ряд, що ми справедлива при |х|<π/2. Розкладання (12.58) можна одержати також
покажемо на прикладі за допомогою методу невизначених коефіцієнтів. Для цього помітимо,
що tg x як непарна функція повинна розкладатися в ряд по непарних
x x3 x 5 x 7 x x3 x5 x7
    ...     ... степенях tgx  a1  a3 x 3  a5 x 5  a7 x 7  ...
sin x 1! 3! 5! 7! 1 6 120 5040
tgx    ; Але так як cos x·tg x=sin x , то
cos x x 2 x 4 x6 x2 x4 x6
1     ... 1    ...  x 2 x 4 x6  x x3 x5 x 7
2! 4! 6! 2 24 720 1     ... (a1 x  a3 x 3  a5 x 5  a7 x 7  ...)      ...
 2! 4! 6!  1! 3! 5! 7!
x3 x5 x7 x2 x4 x6
x    ... 1    ... Розкриваючи дужки і прирівнюючи коефіцієнти при однакових
6 120 5040 2 24 720
степенях х , одержимо
 x3 x5 x7  x 3 2 5 17 7
  x     ... x   x  x  ... 1 a 1 a a 1 a a a 1
 2 24 720  3 15 3`5 a1  ; a3  1   ; a5  3  1  ; a7  5  3  1   ,...,
1! 2! 3! 2! 4! 5! 2! 4! 6! 7!
x3 x5 x7 звідки послідовно знайдемо коефіцієнти а1 , а3 , а5 , ...
   ... Нарешті, застосовується підстановка ряду
6 30 840
 x3 x 5 x 7  y  f (x)  a0  a1x  a2 x2  ...
     ... у ряд
 3 6 72 
 ( y )  b0  b1 y  b2 y 2  ... (12.59)
2 x5 4 x 7
  ... або, у більш загальному випадку, у ряд
15 15
 ( y )  c0  c1 ( y  a )  c 2 ( y  a ) 2  ...
 2x5 x7 
    ...  Наприклад, для ряду (12.59) це дасть
 15 15   ( f ( x ))  b0  b1 (a0  a1 x  a2 x 2  ...)  b2 (a0  a1 x  a2 x 2  ...) 2  ...,
причому в правій частині треба розкрити дужки і привести подібні
члени. Щоб результат мав сенс при х=0 , потрібно, щоб ряд (12.59)
сходився при у=а 0 , тобто щоб а 0 потрапило на інтервал збіжності
595 596
ряду (12.59); утім, якщо ця умова не виконана, то обчислення самі f (0)  a0 ;

покажуть помилку. Приведемо приклад: 2
f (x)  1a1  2a2 x  3a3 x  ..., f (0)  1a1;
x3 x5 x7
2 3 x    ... f (x)  1 2a2  2  3a3 x  3  4a4 x2  ..., f (0)  1 2a2 ;
sin x (sinx) (sinx) 6 120 5040
ln(1 sin x)     ...  
1 2 3 1 f (x)  1 2  3a3  2  3  4a4 x  3  4  5a5 x2  ..., f (0)  1 2  3a3 і т.д.
2 3 Знаходячи звідси а 0 , a l, a 2 , ... і підставляючи їх у (12.60),
 x3 x5   x3 x5 
одержимо
 x    ...  x    ... 
6 120 6 120
    ... 
f (x)  f (0) 
f (0) f (0) 2 f (0) 3
x x  x ...
f (n) (0) n
x ... (R  x  R), (12.61)
2 3 1! 2! 3! n!
x3 x5 x7 тобто уже знайомий нам ряд Тейлора. Отже, степеневий ряд є ряд
x    ... Тейлора для своєї суми.
6 120 5040  Так як коефіцієнти ряду (12.61) однозначно виражаються
1
через його суму, то одержуємо, зокрема, що якщо суми двох
x4 2 6 x 5 13 7 2 степеневих рядів тотожно збігаються, то їхні коефіцієнти при
x2   x  ... x 3   x  ... x 4  x 6  ...
 3 45  2 120  3  однакових степенях х також рівні; якщо сума степеневого ряду
2 3 4 тотожно дорівнює нулеві, то і всі його коефіцієнти дорівнюють
5 нулеві.
x 5  x 7  ... Вище ми вважали, що степеневий ряд задано. На практиці
6 x 6  ... x 7  ...
    ...; часто ставиться протилежна задача про розкладання заданої
5 6 7
функції f(х) у степеневий ряд. При цьому виникає питання, на
тут при обчисленні послідовних степенів ряду ми множили
якому інтервалі буде справедлива формула (12.61). Це
черговий степінь на основний ряд для sinx за правилом множення
рівносильно питанню про те, при яких х залишковий член кінцевої
многочленів, причому занадто високі степені х —в даному
формули Тейлора прагне до нуля при зростанні номера.
прикладі починаючи з х 8 — просто відкидали. Приводячи подібні Безпосередньо дослідити цей залишковий член удається лише в
члени, одержимо остаточно рідких випадках. На щастя, таке дослідження є зайвим: можна
x 2 x 3 x 4 x 5 x 6 61x 7 довести, що, наприклад, для елементарної функції f(x) формула
ln(1  sin x)  x        ...
2 6 12 24 45 5040 (12.61) має місце на всякому інтервалі, на якому ряд сходиться,
За допомогою методів пп. 11-12 виявляється можливим, якщо всі значення f(0), f'(0), f"(0), ... виходять безпосередньою
виходячи з найпростіших рядів , одержати розкладання багатьох підстановкою значення x=0 у вираз для f(x), f '(x), f" (x), ...
інших функцій. Часто виявляється утруднено написати вираз для У той же час далеко не кожну функцію можна розкласти в
загального члена, однак завжди можна обчислити будь-яке число степеневий ряд (ряд Тейлора). Наприклад, степеневий ряд не може
перших членів, чого зазвичай буває досить. представляти функцію на інтервалі, на якому вона або похідна від
13. Степеневий ряд як ряд Тейлора. Розглянемо сум у неї якого-небудь порядку мають розриви, а також якщо вона на
ряду різних частинах цього інтервалу задається різними формулами
f (x)  a0  a1x  a2 x2  ... an xn  ... (R  x  R). (12.60) (п.1.13).
Усе сказане безпосередньо переноситься на ряди по степенях
Коефіцієнти цього ряду легко виразити через його суму. Для цього
будемо послідовно диференціювати формулу (12.60) і підставляти х-а вигляду (12.47) і на відповідні ряди Тейлора .
х=0; вийде
597 598
14. Степеневі ряди з комплексними членами. Ці ряди мають 15. Поняття про числа Бернуллі. У теорії рядів, зокрема
вигляд степеневих, а також в інших розділах математики застосовуються
a0  a1z  a2 z 2  ...  an z n  ..., z  x  iy, (12.62) так називані числа Бернуллі, відкриті Я. Бернуллі. Ці числа β 1 , β 2 ,
де коефіцієнти а п і незалежна змінна z приймають будь-як β 3 , β 4 , ... визначаються за допомогою символічного рекурентного
комплексні значення. Теорія таких рядів зовсім аналогічна співвідношення
теорії дійсних степеневих рядів, однак нерівність |z|<R, що (β+1) n+1 - β n+1 =0 (n=1, 2, 3,…).
де в лівій частині після розкриття дужок треба в кожнім
виділяє ті z, для яких ряд (12.62) сходиться, визначає на площині z k
коло збіжності ряду (12.62) (рис. 12.5). Подібним чином, для ряду члені замінити β на β k.
Покажемо, як це робиться, на перших номерах:
по степенях z—а , де а — яке-небудь комплексне число, нерівність
|z-а|<R визначає коло радіуса R з центром у точці а . Якщо R=∞, 1
n  1; 2  21 1  2  0, тобто 1   ;
то ряд сходиться на всій комплексній площині. Властивості, які 2
зазначені в п. 11 п. 12, без істотних змін переносяться на ряди 3 1 1
n  2; 3  32  31 1 3  0, тобто  2   1  ;
вигляду (12.62); при цьому сума S(z) буде комплексною функцією 3 6
від комплексної змінної; інтеграл розуміється як невизначений 6  41 1
(первісна). n  3; 4  43  6 2  41 1 4  0, тобто 3   2  0.
4
Подальші обчислення дають
1 1 1
4   , 5  0, , 7  0, 8   , 9  0,
6 
30 42 30
5 691 7
10  , 11  0, 12   , 13  0, 14   , …
66 2730 6
Можна довести, що β n з непарними n≥3 дорівнюють нулеві.
Позначивши
Bn  (1)n1  2n (n  1,2,3,...),
Рис. 12.5. одержимо
Раніше ми говорили, що при цьому тотожності, які справедливі 1 1 1 1 5 691
B1  , B2  , B3  , B4  , B5  , B7  ,…
для дійсних значень аргументу, зберігають силу і для комплексних 6 30 42 30 6 2730
його значень. Ці числа також називаються числами Бернуллі.
Покажемо це на прикладі рівності Приведемо деякі формули, що містять числа Бернуллі:
e ln(1+x) =1+x. (12.63) 
1 Bk (2 )2k
Для дійсних х вона справедлива в силу визначення логарифма.
у

n1 n
2k
  (2k ) (див. п. 4) 
2(2k)!
(k  1,2,3,...); (12.65)
Виходить, якщо в ряд для е підставити ряд для у=ln(l+х) (п. 12),
зокрема,
то після тотожних перетворень вийде l+х. Якщо провести ці ж
перетворення, але вважати х комплексною, тобто писати z замість

1 B1 (2 )2  2 
1 B2 (2 )4  4
х , то вийде

n1 n
2

2  2!
 ,
6

n1 n
4

2  4!
 ,
90
і т.д.
e ln(1+z) =1+z, (12.64) З формули (12.65) випливає, що всі числа В п додатні. Далі,
що і потрібно було довести.
599 600

22n (22n 1`) У правій частині всі коефіцієнти, починаючи з коефіцієнта
tgx   Bn x2n1 2
при х , дорівнюють нулеві в силу рівняння (12.68). Виконуючи
n1 (2n)!
ділення, одержимо
(зр. с формулою (12.58)) і т.д.
a0  (a0  a1 )x (12.69)
16. Застосування рядів до розв’язання різницевих рівнянь. Q .
Різницеве рівняння зв'язує невідому величину і її різницевості.   x  x2
Розглянемо спочатку випадок, коли шуканою є послідовність Так як а 0 і a1 задані, то в правій частині виходить відношення двох
а 0 , а1, а2, ... ..., а п , ... Тоді різницеве рівняння, скажемо, другого багаточленів із заданими коефіцієнтами. Його можна розкласти на
порядку в загальному випадку має вигляд суму елементарних дробів першого типу. Кожна з них має вигляд
f(n, a n , ∆a n , ∆ 2 a n )=0 (n=0, 1, 2,…), (12.66) A A B  A 1
де    B  ;   ;
(x  a)  x

1 x  (a)
a
∆an =an+1 - an , ∆ 2 an =∆an+1 - ∆a n . (a) 1 
Якщо підставити  a
∆an =an+1 - an , ∆ 2 an = an+2 -2∆a n+1 +∆an , для дробу (12.69) α=1 або 2 , але для різницевих рівнянь вищого
то замість (12.66) вийде рівняння вигляду порядку α може вийти великим. Ці дроби розкладаємо в степен еві
φ(n, an , an+1 ,a n+2 )=0 (n=0, 1, 2,…), (12.67) ряди по формулах, що виходить із суми геометричної прогресії за
Звичайно, в окремих випадках у ліві частини рівнянь (12.66) і допомогою диференціювання:
(12.67) можуть входити не усі виписані там аргументи. B
Щоб розв’язати рівняння (12.67), можна, наприклад,  B  Bx  B 2 x2  ... B n xn  ...,
1 x
довільно задати а 0 і а 1 ; потім, поклавши п=0 у (12.67), знайти а 2 ;
далі, поклавши п=1 у (12.67) і підставивши знайдене значення а 2 , 
знайти а 3 і т.д. Таким методом кроків можна знайти скільки B 1 B  2 2 n n
    B  2Bx  3B x  ...  (n  1)B x  ...,
завгодно членів послідовності а п . 2
1 x   1x 
Якщо рівняння (12.67) є лінійним однорідним з сталими і т.д.
коефіцієнтами, тобто має вигляд
Підсумовуючи коефіцієнти при х п у всіх отриманих рядів, ми
αa n +βan+1 +γan+2 =0 (n=0, 1, 2,…; α, β, γ=const), (12.68) тим самим знаходимо коефіцієнт а п ряду Q , тобто розв’язання
то розв’язання можна знайти в загальному вигляді, як ми зараз
рівняння (12.68) у загальному вигляді.
покажемо; аналогічний метод застосуємо для рівнянь будь-якого
Як приклад ми пропонуємо читачеві вивести загальну формулу
порядку.
для чисел Фібоначчі а 0 =0, а1 =1, а 2 =1, а 3 =2, а 4 =3, а 5 =5, .,., кожне
Розглянемо виробляючий степеневий ряд для шуканої
послідовності, тобто ряд з яких, починаючи з третього, дорівнює сумі двох попередніх:
Q  a0  a1x  a2 x2  ... an xn  ..., (1 5)n  (1 5)n
an  .
коефіцієнти якого рівні її членам. Ми будемо цікавитися тільки 5  2n
коефіцієнтами цього ряду і не будемо придавати х ніяких числових Розглядаються також різницеві рівняння, у яких шуканою є
значень; тоді степеневий ряд називається формальним. Легко функція у(х), тобто коли замість (12.66) і (12.67) рівняння має
знайти добуток одну з форм
(γ+βx+αx 2 )Q=γa0 +(βa0 + γa 1 )x+ f(x,y,∆ h y,∆ 2 h y)=0, φ(x,y(x),y(x+h),y(x+2h))=0. (12.70)
+(αa 0 +βa1 +γa2 )x2 +(αa1 +βa 2 +γa 3 )x 3 +… Цей випадок зводиться до попереднього в якому шуканою є
послідовність. Нехай, наприклад, 0≤х <∞. Тоді треба позначити
601 602
а п =у(ξ+пh) (п = 0, 1,2, ,..), де ξ — яке-небудь стале число,

0≤ξ<h. Якщо в рівнянні (12.70) покласти x=ξ+пh, то воно
перепишеться у вигляді
φ(ξ+nh, an, an+1, a n+2 )=0,
тобто при сталому ξ буде мати форму (12.67). Знайшовши а п і
користуючись вільністю у виборі ξ , ми й одержуємо шукане
розв’язання y(х). Зокрема, звідси випливає, що для рівняння
(12.70) значення у(х) при 0≤x<2h можна задавати довільно .
17. Кратні степеневі ряди. Кратні степеневі ряди грають для
функцій декількох змінних таку ж роль, як прості степеневі ряди
для функцій однієї змінної. Розглянемо для простоти подвійні
степеневі ряди; розгляд степеневих рядів вищої кратності
проходить аналогічно
При записі подвійного степеневого ряду, як і при записі
Рис. 12.6.
подвійного числового ряду (п. 6), зручно користуватися
подвійними індексами:
  Аналогічно розглядаються ряди вигляду
m n 2 2  
S(x, y)   amn x y  a00  a10 x  a01 y  a20 x  a11xy  a02 y  ..., (12.71)
m0 n0  a mn (x  a)m ( y  b)n . (12.72)
m0 n0
Від такого ряду потрібна абсолютна збіжність, так що порядок
його підсумовування несуттєвий. Тут виходить область збіжності з центром симетрії в точці (а; b).,
Область збіжності ряду (12.71) - це деяка область на площині Властивості кратних степеневих рядів подібні властивостям
х, у (нею може виявитися, зокрема, уся ця площина); ця область простих степеневих рядів (п.11—12). Кратні ряди виходять,
може мати вигляд, який зображено на рис. 12.6. зокрема, при розкладанні функції декількох змінних у ряд
Тейлора :
При кожнім зафіксованому y виходить ряд по степенях х , радіус
f x(0,0) f (0,0) f  (0,0) 2 f xy (0,0) f  (0,0) 2
збіжності якого R може залежати від y , тобто R=R(у)≤∞. f (x, y)  f (0,0)  x y y  xx x  xy  yy y  ...;
Виходить, область збіжності симетрична щодо осі y ; аналогічно 1! 1! 2! 1!1! 2!
перевіряємо симетрію щодо осі х . Так як розглядається абсолютна аналогічно виходять ряди (12.72). Вони розглядаються також при
збіжність ряду (12.71), то R(у) при y≥0 є незростаючою функцією застосуванні методу малого параметра , якщо рівняння містить
кілька параметрів, і в інших питаннях.
у.
18. Функції від матриць. Нехай А — квадратна матриця, для
визначеності, третього порядку; результати, що ми одержимо,
справедливі для матриць будь-якого порядку. Раніше ми вивчали,
що таке А 2 і А -1 . Але що треба розуміти, наприклад, під е А ?
Значення експонентної функції в математиці підказує, що це
питання далеко не просте.
Виявляється, що розумну відповідь на поставлене питання
можна дати за допомогою степеневих рядів, на зразок того як
раніше були
603 604
визначені функції від комплексної змінної. Нехай деяка функція З доведеного випливає, наприклад, що ряд (12.75) сходиться
f(x) допускає розкладання в ряд для будь-якої матриці А, так як відповідний ряд має нескінченний
f (x)  a0  a1x  a2 x2  ...  an xn  ... (12.73) радіус збіжності. Інший важливий ряд
Тоді по визначенню I+A+A 2 +…+A n +… (12.79)
f(A)=a 0 I+a1 A+a 2 A2 +…+an A n +…, (12.74) сходиться, якщо усі власні значення матриці А по модулю менші
де I -одинична матриця того ж порядку, що й А. Наприклад, одиниці.
На функції від матриць поширюються багато властивостей
е А=I+(A/1!)+(A 2 /2!)+(A 3 /3!)+…+(A n /n!)+… (12.75)
звичайних функцій; ці властивості можна доводити за допомого ю
Приведене визначення має сенс, якщо ряд (12. 74) сходиться.
дій над рядами, на зразок того як виводилась формула (12.64) з
Можна вказати просту умову для цієї збіжності. Для цього
формули (12.63). Наприклад, з тотожності
допустимо, що ряд (12.73) має радіус збіжності R , і припустимо
1
для простоти, що усі власні значення λ 1 , λ 2 , λ 3, матриці А різні. (1 x  x2  ...)(1 x)  (1 x)  1
Тоді матрицю А можна привести до діагонального вигляду, тобто 1 x
випливає, що
існує невироджена матриця H, для якої
-1 (I+A+A 2 +…)(I-A)=I,
H AH=Λ=diag(λ 1 , λ 2 , λ 3 ). -
тобто сума ряду (12.79) у випадку його збіжності дорівнює (I—А)
Але тоді 1
. У той же час треба мати на увазі, що при доведенні ряду
A=HΛH -1 , A 2 =(HΛH -1 )∙ (HΛH-1 )=HΛ2 H-1 ,
властивостей за допомогою рядів застосовується перестановка
A3 =A2 A=(HΛ2 H-1 )(HΛH -1 )=HΛ 3 H -1 і т.д.
співмножників, скажемо, рівності вигляду ab+ba=2ab, що для
і ряд (12.74) можна переписати у вигляді
матриць не завжди можлива. Наприклад, це робиться при
Ha 0 IH -1 +Ha 1 ΛH -1 +Ha 2 Λ 2 H -1 +…=H(a0 I+a1 Λ+a 2 Λ2 +…)H -1 . (12.76) доведенні формули
Однак діагональну матрицю дуже просто підносити до степеня:
e Ae B =e A+B ,
Λ 2 =diag(λ 2 1 , λ 2 2 , λ 2 3 ), Λ 3 =diag(λ 3 1 , λ 3 2 , λ 3 3 ) і. т.д. (12.77)
яка, таким чином, справедлива для перестановочних матриць А і
(узагалі при перемножуванні діагональних матриць виходить
діагональна матриця, елементи якої дорівнюють добуткові В.
відповідних елементів матриць-множників). Тому Як приклад застосування введених понять знайдемо умову
збіжності методу послідовних наближень при розв’язанні системи
a 0 I+a1 Λ+a 2 Λ2 +…=
лінійних алгебраїчних рівнянь. Систему можна у векторно-
=diag(a 0 +a 1 λ 1 +a 2 λ 2 2 +…,a0 +a1 λ 2 +a 2 λ 2 2 +…,a0 +a1 λ 3 +a 2 λ 2 3 +…). (12.78) матричній формі переписати у вигляді
Якщо ряди, що розташовані на діагоналі, сходяться, то сходиться і
ряд (12.76), а з ним і ряд (12.74). Звідси ми дійдемо висновку:
х=Aх+δ , (12.80)
де δ - заданий вектор, А - матриця коефіцієнтів, а х—шуканий
якщо усі власні значення матриці А по модулю менші R (радіуса
збіжності ряду (12.73)), то ряд (12.74) сходиться і притому вектор. Метод ітерацій дасть, починаючи з деякого х=х0 :
абсолютно; якщо хоча б одне з цих власних значень по модулю х1 =δ+Aх0 ;
більше R, то ряд (12.74) розходиться. х2 =δ+Aх1 =δ+A(δ+Aх0 )=δ+Aδ+A2 х0 ;
Можна довести, що цей результат вірний і в тому випадку, коли х3 =δ+Aх2 =δ+Aδ+A 2 δ+A 3 х0
матриця А має кратні власні значення. З (12.76) і (12.78) випливає і т.д., узагалі
також формула, яка справедлива для матриці А , що xn =(I+A+A 2 +…+A n-1 )δ+A n х0 .
(12.81)
приводиться до діагонального вигляду за допомогою матриці Н : Для збіжності процесу потрібно, щоб вплив нульового
f(A)=Hdiag(f(λ 1 ), (fλ 2 ), f(λ 3 ))H -1 . наближення в границі зійшов на ниць, тобто щоб A n  0. A для
n
цього , в силу формул (12.77), потрібно, щоб усі власні значення
605 606
матриці А були по модулю менші одиниці . Це і є умова збіжності 1

1 1 1
методу ітерацій. Якщо вона виконана, то, переходячи у формулі e x  1  2  ... n  ... (12.84)
1!x 2!x n!x
(12.81) до границі при п→∞, одержимо
Почнемо з приклада. Розглянемо функцію
¯x= lim xn =(I+A+A 2 +…+ A n +…)δ=(I-A) -1 δ
n

Легко перевірити за допомогою безпосередньої підстановки, що exs
f (x)   ds (0  x  )
отриманий вектор ‾х задовольняє рівнянню (12.80). x
s
Подібно векторним функціям від скалярного аргументу можна
при х→∞. За допомогою правила Лопіталя легко перевірити що
розглядати матричні функції від скалярного аргументу, B=B(х),
f(х)~х -1 , тобто
на які легко поширюються багато звичайних властивостей.
Наприклад, часто застосовується функція 1 1 (12.85)
Ax
f (x)   o  (x  ).
B=e (-∞<x<∞; Ax=xA), x  x
де А — деяка стала матриця. За допомогою рядів легко Щоб уточнити це розкладання, зробимо інтегрування вроздріб:
довести властивість 
exs  xs 1 
 
exs

1 e xs
(e Ax )′=Ae Ax , x s ds   e  ds   ds.
s  x x s 2 x x s 2
 

з якої, зокрема, випливає, що для будь-якого сталого вектора с
буде Аналогічно перевіряємо, що останній інтеграл еквівалентний x -2 ,
Ax
(e c)′=Ae c. Ax тобто одержуємо
Але це значить, що векторна функція від х, 1 1 1 (12.86)
Ax f (x)   2  o 2 .
y=e c, (12.82) x x x 
є розв’язанням матричного рівняння зі сталими коефіцієнтами Це більш точний асимптотичний вираз, ніж (12.85), так як при
y′=Ay. (12.83) х→∞ невизначений доданок у (12.86), тобто о(1/x 2 ) , швидше
Якщо дано початкову умову прагне до нуля, чим невизначений доданок у (12.85). Подальші
y| x  x0 =y 0 , інтегрування вроздріб дають усе більш точні асимптотичні вирази:
то з (12.82) одержуємо 1 1 2!  1  (12.87)
Ax0 -Ax0
f (x)   2  3  o 3 ;
y 0 =e тобто c= e
c, y 0, x x x x 
і ми одержуємо явну формулу для розв’язання 1 1 2! 3!  1 
y=e Ax e -Ax0 y 0 = e (x-x0)A y 0. f (x)   2  3  4  o 4  і т.д. (12.88)
x x x x x 
Так як ми змогли задовольнити будь-якій початковій умові, то
формула (12.82) дає загальне розв’язання рівняння (12.83). Здавалося б, ми повинні одержати в границі розкладання
19. Асимптотичні розкладання. Асимптотичні розкладання, функції f(х) у ряд
які вивчені великим французьким математиком А. Пуанкаре 1 1! 2! 3! 4!
     ... (12.89)
(1854—1912), широко застосовуються в даний час. Ми будемо x x 2 x3 x 4 x5
розглядати більш розповсюджені ряди по степенях 1/x, а не х , Однак за допомогою ознаки Даламбера легко перевірити, що цей
що не принципово, так як заміна 1/x=х 1 переводить розкладання ряд має нульовий радіус збіжності, тобто розходиться при всіх х.
на нескінченності в розкладання в нулі. Наприклад, з ряду для е х Тому рядом (12.89) «цілком» користуватися не можна; але
відразу одержуємо формули (12.85)—(12.88) показують, що можна користуватися
607 608
його частковими сумами. Такі ряди називаються асимптотично Приклади розкладання нескінчених числових рядів:
збіжними. 1 1 1 1
9. 1    ...  ...  e .
Загальне визначення таке. Говорять, що функція f(х) допускає 1! 2! 3! n!
при х→∞ асимптотичне розкладання 1 1 1 1 1
a1 a2 a 10. 1    ...  ...  .
 2  ...  nn  ...
f (x) ~ a0  (12.90) 1! 2! 3! n! e
x x x 1 1 1 1
якщо для будь-якого n= 0, 1, 2, ... має місце представлення 11. 1    ...  ...  ln 2 .
2 3 4 n
a a a 1
f (x)  a0  1  22  ... nn  o n  (при x  ).
x x x x  1 1 1 1 .
12. 1     ... 
Для звичайних розкладань у степеневі ряди вигляду (12.84) ця 3 5 7 9 4
властивість задовольняється автоматично. Однак вона може 1 1 1
виконуватися й у тому випадку, якщо ряд (12.90) усюди 13. 1   ... n  ...  2 .
розходиться (тоді він називається асимптотично збіжним або 2 4 2
просто асимптотичним рядом) або ж сходиться, але не до f(x). 1 1 1 1 2
14. 1    ... n  ...  .
При практичному застосуванні ряду (12.90) його обривають на 2 4 8 2 3
деякому члені, а потім, оцінюючи величину останніх членів, 1 1 1 1 2
роблять висновок, починаючи з якого х можна користуватися 15. 1  2  2  2  ...  2  ...  .
2 3 4 n 6
обраною частковою сумою. 2
1 1 1 1 
16. 1 2  2  2  ... 2  ...  .
Мікромодуль 29 2 3 4 n 12
17.
1 1 1 1 4 .
Приклади розв’язання задач 1 4  4  4  ...  4  ... 
2 3 4 n 90
Приклади розкладання кінцевих числових рядів:
1 1 1 1 7 4
n(n 1) 18. 1  4  4  4  ...  4  ...  .
1. 1+2+3+…+(n-1)+n= 2 3 4 n 720
n Приклади розкладання в ряди функцій:
(q p)(q p1)
2. p+(p+1)+(p+2)+…+ (q-1)+q= m m m1 m(m 1) m2 2 m(m 1)...(m  n 1) mn n
1. (a  x)  a  ma x 
2 a x  ...  a x  ...
2! n!
3. 1+3+5+…+(2n-3)+(2n-1)=n 2
4. 2+4+6+…+(2n-2)+2n=n(n+1) область збіжності | x | a
5. 12 +2 2 +32 +…+(n-1) 2 +n2 =

n(n 1)(2n 1) x x x2 xn
2. e  1    ...   ...
6 1! 2! n!
2
n ( n  1)2 область сходимості    x  
6. 13 +2 3 +33 +…+(n-1) 3 +n3 =
4 x x ln a (x ln a)2 (x ln a)n
2 3. a  1    ...   ...
n(4n 1) 1! 2! n!
7. 12 +3 2 +52 +…+(2n-1)2 =
3 область збіжності    x  
8. 13 +3 3 +53 +…+(2n-1)3 = n 2 (2n2 -1)
609 610
x x3 x5 n x2n1 x3 2x5 17x7

sin x     ...(1)  ... th x  x     ...
4. 1! 3! 5! (2n  1)! 13. 3 15 315
область збіжності    x   
область збіжності | x |
x 2 x4 2n 2
n x
5.
cos x  1    ...(1)  ...
2! 4! (2n)!
область збіжності    x  
x3 2x5 17x7 62x9
tgx  x      ...
6. 3 15 315 2835 1  x x3 2x5 x7 
 cth x        ...
область збіжності | x | 14. x 3 45 945 4725 
2
3 5 7 область збіжності | x |  , окрім значення x  0
1  x x 2x x 
ctgx        ... x3 x5 x2n1
7. x  3 45 945 4725  arth x  x    ...   ...
15. 3 5 2n  1
область збіжності | x |  , окрім значення x  0
область збіжності | x | 1
x3 3x5 3  5x7
arcsinx  x     ... x2 x3 x 4 n x
n
8. 23 2 4 5 2 4 67 ln(
1  x)  x    ...(1)  ...
16. 2 3 4 n
область збіжності | x | 1
область збіжності  1  x  1

9.
arccosx   arcsinx  x 1 1  x 13 1  x 15 
2 ln x  2        ...
17.
область збіжності | x | 1  x 1 3  x 1 5  x 1 
x3 x5 x 7 n x
2n1
область збіжності x  0
10. arctgx x     ...(1)  ...
3 5 7 2n 1 x  1  x3 x5 x2n1 
область збіжності | x | 1 ln  2x    ...   ...
18. x 1  3 5 2n  1 
3 5 2n1
x x x x область збіжності | x | 1
11.
sh x     ...   ...
1! 3! 5! (2n 1)! 3 5 2n1
x 1  1 1  1  1  1  1  1 
область збіжності    x   19. ln  2        ...    ...
x 1  x 3  x  5  x  2n 1 x  
x2 x 4 x2 n
12.
ch x  1    ...   ... область збіжності x  1, x  1
2! 4! (2n)!
область збіжності    x  
Числові ряди
611 612
1. Довести, що приведений нижче ряд сходиться x x2 xn

1 1 1 1      
1 2
 3    n   1! 2! n!
2 3 n 11. Довести, що приведений нижче ряд сходиться на інтервалі
2. Довести, що приведений нижче ряд сходиться (-1,1)
1 1 1 1 1+х+х2 +…+хп +…
 2
 3
     12. Довести, що приведений нижче ряд правильно сходиться в
2 22 3 2 n  2n
3. Довести, що приведений нижче ряд сходиться будь-якому інтервалі осі Ох
1 1 1 1 sin 2 x sin 3 x sin nx
1  2  2    2   sin x  2
 2     
2 2
3 4 n 2 3 n2
4. Довести, що приведений нижче ряд розходиться 13. Довести, що приведений нижче ряд правильно сходиться
1 1 1 sin 2 3 x sin n 3 x
1       sin x        
2 3 n 23 n2
5. Довести, що приведений нижче ряд розходиться 14. Довести, що приведений нижче ряд розходиться
cos x+2cos2 3 x+…+ncosn 3 x+…
1 2 3 n Степеневі ряди
      
101 201 301 100n  1 15. Розкласти в ряд степеневі ряди
6. Довести, що приведений нижче ряд сходиться (використовувати а) е х , ах і (а+х) m
ознаку Даламбера) 1 1
б) i .
1 2 3 n (1 q) 2
(1 q)3
 2  3    n  
2 2 2 2 16. Довести, що в приведеному нижче ряді область збіжності
7. Довести, що приведений нижче ряд сходиться (використовувати складається тільки з однієї точки
ознаку Коші) 1+х+2 2 х2 +…+п п хп +…
4 9 n2 17. Довести, що в приведеному нижче ряді область збіжності
1 2 3  n  складається тільки з усіх точок осі Ох
            
2 3 4  n  1 x2 xn
8. Довести, що приведений нижче ряд сходиться (використовувати 1+х+       
теорему Лейбніця)
22 nn
18. Довести, що в приведеному нижче ряді область збіжності
1 1 1 1 складається більше чим з однієї точки осі Ох
1       
2 3 4 n 1+х+х 2 +…+х п +…
9. Довести, що приведений нижче ряд сходиться абсолютно 19. Знайти радіус збіжності ряду
sin  sin 2 sin n 1 2 1
 2
     1+х+ x     + x n  ...
2 2 2n 2! n!
Функціональні ряди 20. Визначити при яких умовах приведений нижче ряд
10. Довести, що приведений нижче ряд сходиться для всіх розходиться, а при яких – сходиться неабсолютно
значень х
613 614
x2 xn 31. Розкласти в ряд Тейлора функцію е х sin у в околиці точки

1+х+  ...   ... (0,0).
2 n y
32. Розкласти в ряд функцію x в околиці точки (1,1).
21. Дано ряд
x3 x5 n 1 x 2 n1 Мікромодуль30
х-   ...  (1)  ...
32 5 2 2n  12 Тригонометричні ряди і ряди Фур’є
Визначити:
а)радіус збіжності ряду,
б) при яких умовах ряд сходиться, а при яких розходиться.
12.4. Тригонометричні ряди
22. Знайти інтервал збіжності ряду 20. Властивість ортогональності. Дві дійсні функції g(x) і
2 3 n h(x), які задані на кінцевому або нескінченному інтервалі а<х<b,
x  1  x  1 x  1  ...  x  1  ... називаються ортогональними одна одній на цьом у
 2

1 2 22 3  23 n  2n інтервалі, якщо
b
23. Розкласти в ряд експоненти
(12.91)
i
n q
i
n q  g ( x)h( x) dx  0.
a
n p n p
e i e При цьому функції передбачаються кінцевими або нескінченними,
Розкладання функцій у степеневі ряди але обов'язково з абсолютно збіжним інтегралом (12.91). Назва
24. Розкласти многочлен по степенях різниці х-1 «ортогональні» пояснюється тим, що формула (12.91) багато в
f(х)=-3+х-х 2 +2х 3 чому аналогічна умові перпендикулярності двох векторів, заданих
25. Розкласти многочлен по степенях х, тобто по степенях різниці своїми декартовими проекціями.
х-0 Система функцій називається ортогональною на деякому
f(x)=(1+x) n інтервалі, якщо кожні дві функції з цієї системи ортогональні одна
26. Розкласти функції в біноміальний ряд (у ряд Маклорена) одній на цьому інтервалі. Історично першим і найбільш важливим
прикладом ортогональної системи функцій з'явилася система
1 1 функцій
а) , б) 1  x , в) .
1 x 1 x 1, cos x, sin x, cos 2x, sin 2x,…, cos nx, sin nx,… (12.92)
27. Розкласти в ряд Маклорена гіперболічні функції ch x і sh x на інтервалі
28. Розкласти в ряд Маклорена функцію -π≤x≤π.
Легко переконатися в тім, що вона дійсно ортогональна:
x3  
1
1 x 2
 cos nx cos mx dx 

2 
[cos(m  n) x  cos(m  n) x ]dx 
29. Розкласти в ряд Маклорена функції (12.93)

а) arcsin x 1  sin( m  n) x sin( m  n) x 
   0 ( при m  n)
б) e x sin x 2  m  n m  n  
30.Розв’язати за допомогою рядів наступні диференційні
і аналогічно
рівняння 
а) у′′-ху=0 (при початкових умовах у| x=0 =0, у′| x=0 =1, )
б) у′=ху 2 +1 (при у| x=1 =0 )
 sin nx sin mx dx 0

( при m  n),
615 616

причому коефіцієнти а, b, с підберемо так, щоб P2 (х) був

 cos nx sin mx dx 0 (при любих m, n  0, 1, 2,...). ортогональним до вже побудованих поліномів Р0 (х) і Р1 (х), тобто
1 1
Система (12.92) ортогональна також на інтервалі 0≤х≤2π і 2 2
взагалі на будь-якому інтервалі довжини 2π. Це випливає з

 (ax  bx  c)  1  dx 0,
1
 (ax
1
 bx  c)  x  dx 0,
властивості 10 п.4 модуля 9, якщо взяти в якості f(x) добуток двох Звідси знайдемо b=0, a=-3c, тобто Р2 (х)=c(-3х 2 +1).
функцій (12.92), а A=2π. Якщо скористатися властивістю Тут с - довільна стала. Зазвичай вона вибирається так, щоб
інтеграла від парної функції, то з (12.93) одержимо Р2 (1)=1.
  (Такий вибір з рівноправних об'єктів якого-небудь одного
 cos nx cos mx dx  2 cos nx cos mx ]dx 0 ( m, n  0, 1, 2,...; m  n), називається нормировкою). Одержимо с=-1/2, тобто остаточно
 0
Р2 (х)=(3/2)х 2 -1/2.
тобто система функцій
Для побудови Р3 (х) беремо комбінацію перших чотирьох
1, cos x, cos 2x, …, cos nx, … (12.94)
функцій (12.88), тобто P3 (x)=ax3 +bx 2 +cx+d,
ортогональна на інтервалі 0≤x≤π . Аналогічно перевіряється, що на
причому коефіцієнти а, b, с, d підбираємо так, щоб P3 (х) був
тім же інтервалі система функцій
ортогональним до вже побудованих поліномів Р0 (х),P1 (x) і Р2 (х).
sin x, sin 2x,…, sin nx,… (12.95)
також ортогональна. (У той же час система функцій (12.92) на Звідси при додатковій умові Р 3 (1)=1 знайдемо подібно
попередньому
інтервалі 0≤х≤π не ортогональна.) Якщо «розтягти» уздовж осі х
кожну з функцій (12.92) у l/π раз, ми одержимо систему функцій
Р3 (х)=(5/2)х 3 -(3/2)x.
Аналогічно будуємо
x x 2x 2x nx nx …,
1, cos , sin , cos , sin , cos , sin , (12.96) Р4 (х)=(1/8)(35х 4 -30x2 +3), Р5 (х)=(1/8)(63x5 -70х 3 +15x) і т.д.
l l l l l l Ці многочлени ортогональні один одному на інтервалі —
ортогональну на інтервалі —l≤x≤l. Подібним чином можна 1≤х≤1. Вони були досліджені Лежандром у 1783—1785 р. і їх
рівномірно «розтягти» системи функцій (12.94) і (12.95) і взагалі
називають
будь-яку ортогональну систему функцій. Застосовується також тепер многочленами Лежандра. Вони відіграють важливу роль у
зміщення ортогональної системи функцій уздовж осі абсцис, від різних областях математики і фізики. Подібний процес
чого вона не перестає бути ортогональною (на зміщеному ортогоналізації, що ми проробили над системою функцій (12.97)
інтервалі).
на інтервалі —1≤х≤1, можна проробити над будь-якою лінійно
Властивістю ортогональності можуть володіти не тільки
незалежною системою функцій на будь-якому інтервалі, якщо
тригонометричні функції. Наприклад, зараз ми побудуємо систему
інтеграли від квадратів цих функцій по розглянутому інтервалі
ортогональних поліномів на інтервалі —1≤х≤1.
сходяться.
Будемо виходити із системи функцій 21. Ряди по ортогональних функціях. Нехай задана система
1, х, х2 , х 3 ,…,х n ,…(-1≤x≤1). (12.97) функцій.
Перші дві функції ортогональні одна одній: g 1 (x), g 2 (x),…, g n (x),…, (12.98)
1 1
x2 ортогональна на деякому інтервалі а<х<b. Може виникнути задача
 1  x dx   0,
1
2 1 про розкладання довільної функції f(x) на цьому інтервалі в ряд по
тому покладемо P0 (x)≡1, P1 (x)≡1. У той же час третя функція не функціях (12.98), тобто в ряд вигляду

ортогональна першій. Тому в якості Р2 (х) візьмемо лінійну
комбінацію перших трьох функцій (12.97), тобто Р2 (х)=ах 2 +bх+с,
f(x)=a 1 g 1 (x)+a 2 g 2 (x)+…+a n gn (x)+…=  a g (x),
n1
n n (12.99)
617 618
де а п — числові коефіцієнти. При цьому виникають питання: чи Коефіцієнти цього ряду знаходяться по формулах (12.100):
можливе розкладання для будь-якої функції f(x)? Як знайти 

коефіцієнти а п ? Як сходиться ряд (12.99)? Будемо вважати для  f ( x)  1 dx 1  
a0    f ( x ) dx , 
простоти всі розглянуті функції, а також інтервал а<х<b
2 2  
кінцевими. Відповідь на перше питання залежить від вибору 1 dx 
системи (12.98). Якщо розкладання (12.99) можливе для будь -якої 
функції f(x), то система функцій (12.98) називається повною.  
 (12.102)
 f ( x ) cos nx dx
Можна довести, що всі приведені в п. 20 ортогональні системи 1


функцій є повними на зазначених там інтервалах. an     f ( x) cos nx dx, 
2   
Перейдемо тепер до знаходження коефіцієнтів а п розкладання  cos nx dx

(12.99), причому будемо вважати, що жодна з функцій (12.98) не 


дорівнює тотожно нулеві. Для цього помножимо обидві частини 
(12.99) на gn (x) і проінтегруємо результат по інтервалу а≤ х≤ b :  f ( x) sin nx dx 1  
b b b b bn     f ( x) sin nx dx (n  1).
f ( x) g n ( x) dx a1  g1 ( x) g n ( x) dx  a2  g 2 ( x) g n ( x) dx  ...  an  g 2 n ( x) dx  ...   
 2
 sin nx dx 
a a a a 
У силу ортогональності системи (12.98), у правій частині Аналогічно виходять ряди по системах функцій (12.94) або
останньої рівності всі інтеграли дорівнюють нулеві, за винятком (12.95)
інтеграла від gп 2 (x), і ми одержуємо формулу для коефіцієнтів 
b
f(x)=a 0 +  a cosnx n (0≤x≤π),
 f ( x) g
a
n ( x) dx
(12.100)
n1
an  b
(n  1, 2, 3, ...). 1

2

a0  f ( x) dx, an  (12.103)
g
2
n ( x) dx  
0
  f ( x) cos nx dx
0
( n  1);
a
 
Так як коефіцієнти знаходяться однозначно, то ми робимо 1
висновок, зокрема, що якщо суми двох рядів (12.99) тотожно
f(x)=  b sinnx (0≤x≤π),
n1
n
 0
f ( x) sin nx dx. ( 12.104)
bn 
рівні, то і коефіцієнти при однакових функціях gn (x) у цих рядах
також однакові; якщо сума ряду (12.99) тотожно дорівнює Часто застосовуються ряди по функціях (12.96) і по подібним же
нулеві, той і всі коефіцієнти дорівнюють нулеві. чином розтягнутим системам функцій (12.94) або (12.95):

22. Ряди Фур'є. Ці загальні результати можна застосувати до  nx nx
конкретних ортогональних систем функцій. Так, для системи
f(x)=a 0 + a cos l
n1
n bn sin  (l  x l),
l 
(12.92) одержуємо, що будь-яку кінцеву функцію, яка задана при l l
— π≤ х≤ π, можна розкласти в ряд вигляду 1 2 nx
a0   f ( x) dx, an  f ( x) cos dx,
f(x)=a 1 +a 2 cos x+a3 sin x+a 4 cos 2x+a 5 sin 2x+… 2l l
l l l
Тут зручніше позначити коефіцієнти по-іншому і написати 1
l
nx
bn  f ( x) sin dx (n  1); 12.105)
l l
f(x)=a 0 +a 1 cosx+b 1 sinx+a 2 cos2x+b 2 sin2x+…=

l
=a0 +  (a cosnx+b sinnx).
n n (12.101) 
nx
n1 f(x)=a0 + a cos l
n1
n (0≤x≤l),
619 620
l l l  0  l
1 2 nx 1
l
1    l  0  l

a0   f ( x) dx, an   f ( x) cos dx (n  1); (12.106) a0  f ( x) dx      f ( x) dx  1   1 dx   0 dx 1 dx  0 dx  
l0 l 0 l 2l l 2l  l l 0  


2l  l l  0 



nx 1 
f(x)= b sin l
n1
n (0≤x≤l), 
2l
(  0    0)  .
l
l (Аналогічним чином знаходять інтеграл від будь-якої
2 nx (12.107) функції, заданої декількома формулами.)
bn  f ( x) sin dx (n  1).
l 0 l
Ряди (12.101), (12.10З) і (12.104) є окремими випадками рядів
(12.105), (12.106) і (12.107), а саме, перші виходять із других при
l=π . Усі вони називаються рядами Фур'є по імені видатного
французького математика Ж. Фур'є (1768—1830).
Рис. 12.7.
Приведемо приклади розкладання в ряд Фур'є. Нехай функцію
Далі,
у=х потрібно розкласти при 0≤х≤1 у ряд (12.106); для цього l l  
підраховуємо коефіцієнти: 1 kx 1 nx nx  1  n (l ) n
an   f ( x) cos dx    cos dx  cos dx  sin  sin 
1
l
l l l l 
l  l l 0
l  n  l l 
a0   f ( x) dx  ;
l0 2 1 nl n nl n n 1 n n
l l l
  sin cos  cos sin  sin   [(1) 1]sin ,
2 nx 2 l nx 2 l nx  n l l l l l  n l
an   f ( x) cos dx  x sin   sin dx  l  
l0 l l n l 0 l 0 n l 1 n x n x  1  n (l ) n 
bn    sin dx  sin dx   cos  cos(n )  cos 1 
2 l nx 2l
l
2l l  l l 0
l   n l l 
 cos  2 2 (cosn  1)   2 2 [1  (1)n ] (n  1).
n n l 0  n  n 1  n l n nl n n 
  cos cos  sin sin  (1)n  cos 1 
Звідси одержуємо n l l l l l 
4l 4l 1  n  1  n
a1   , a2  0, a3   2 2 , a4  0, ...  n
 (1)n 1  [(1)n 1]1 cos
 212  3 [(1) 1]cos .
 n l  n  l 
і остаточно
Особливо простий результат виходить, якщо α =l/2; тоді
1 4  1 x 1 3x 1 5x 
x  l   2  2 cos  2 cos  2 cos  ... (0  x  1). (12.108) 1 1 1
 2   1 l 3 l 5 l  a2k  sink  0, b2k  (1 cosk )  [1 (1)k ]
k k k
Як другий приклад візьмемо функцію, задану декількома і ряд приймає вигляд
формулами (графік її складає середню частину рис. 12.7, б):
1 2 1 2x 1 6x 1 10x  (12.109)
f(x)=1 (-l<x<-l+α), =0 (-l+α<x<0), =1 (0<x<α), =0 (α<x<0), f ( x)    sin  sin  sin  ....
де α — деяке число, (0<α<l), і розкладемо її в ряд (12.105): 2  1 l 3 l 5 l 
Таким чином, функцію, яка задана декількома формулами,
виявляється можливим представити у вигляді єдиного ряду.
Відкриття Фур'є цього факту зіграло в історії математики велику
роль, так як привело до значного розширення змісту поняття
функції.
621 622
При практичному розкладанні функції (особливо, заданої періодичне продовження функції f(x) з інтервалу — π≤ х≤ π на
таблично або графічно) у ряд Фур'є зазвичай для підрахунку усю вісь х з періодом 2π .
коефіцієнтів користуються формулами числового інтегрування. Аналогічно, так як всі члени ряду (12.103) - парні функції, то
Нехай, наприклад, розглядається розкладання в ряд (12.107) і ми його сума дає парне періодичне продовження функції f(x) з
хочемо скористатися формулою трапецій, розбивши відрізок інтервалу 0≤ х≤ π на усю вісь з періодом 2π ; сума ж ряду (12.104)
інтегрування на 24 частини. Тоді, позначивши дасть непарне продовження з тим же періодом. Аналогічний
kl результат виходить для рядів (12.105)—(12.107), де, однак, період
xk  , f k  f (xk ) (k  0, 1, ...,24),
24 дорівнює 2l.
одержимо Так, на рис. 12.7 зображено розглянуті на всій осі х суми рядів ,
l
2 nx 2 l  f 0 nx0 nx f nx  розібраних у прикладах п. 22; відзначимо, що в другому прикладі,
bn   f (x)sin dx   sin  f1 sin 1  ... 24 sin 24   хоча 2l і є періодом, найменший період дорівнює l .
l0 l l 24 2 l l 2 l  (12.110)
Нехай тепер функція f(х) із самого початку задана на всій осі х
1  f0 o o o f  як періодична функція з періодом 2π. Якщо тоді скласти ряд
  sin0 n  f1 sin7,5 n  f 2 sin15 n  ... 24 sin180n.
12 2 2  (12.101), де коефіцієнти обчислені по формулах (12.102), то він, як
Неважко бачити, що тут при будь-якому п потрібні тільки ми показали, дає періодичне продовження f(x) з відрізка — π≤ х≤
наступні значення синуса: π на усю вісь з періодом 2π , тобто збігається з f(x) на всій осі х .
sin0 o =0,0000,sin7,5 o =0,1305, sin 15 o =0,2588, sin 22,5 o =0,3827, При цьому коефіцієнти можна обчислювати також і по
sin30 o =0,5000, sin37,5 o =0,6588, sin 45 o =0,7071, sin30 o =0,5000, формулах
  2
sin37,5 o =0,6588,sin45 o =0,7071,sin52,5 o =0,7934, sin 60 o =0,8660, 1 1
a0  f ( x ) dx ( будь  яке); в частковост і , a  f ( x) dx,
2   2 0
0
sin67,5 o =0,9239,sin75 o =0,9659, sin82,5 o =0,9914,sin 90 o =1,0000. і аналогічно для коефіцієнтів ап , b п ; це випливає з
При застосуванні формули (12.110) для даного п потрібно періодичності підінтегральної функції.
підставити значення синуса з цієї таблиці, користуючись Подібним чином парна (непарна) періодична функція з
тригонометричними формулами приведення; потім згрупувати періодом 2π розкладається в ряд (12.103) (відповідно (12.104));
члени з однаковими другими множниками, скласти в цих членах для періоду 2l виходять ряди (12.105)— (12.107).
значення f k і, після множення, підрахувати повну суму. Розкладання (12.105) часто перетворюють за допомогою
23. Розкладання періодичної функції. Ряди Фур'є формули
застосовуються не тільки для розкладання функції, заданої на Acos ωt+Bsin ωt≡Msin (ω+α).
кінцевому інтервалі, але і для розкладання періодичної функції,
Вийде
заданої на всій осі. Припустимо спочатку, що функція f(x) задана 
 nx  (12.111)
при — π ≤ х≤ α, і розкладемо її в ряд (12.101). Його члени мають f ( x)  a0   M n sin   n .
сенс і поза даним інтервалом, причому їхній період дорівнює 2π , n1  l 
так як Стала а0 дорівнює середньому значенню функції f(х) на всій
cos n(x+2π)≡cos (nx+2πn)≡cos nx; осі, так як середні значення інших доданків дорівнюють нулеві.
sin n(x+2π)≡sin nx (n=1, 2, 3,…). Перший несталий доданок називається основною гармонікою; він
Виходить, і вся сума періодична з періодом 2π. Але так як на має період саме 2l. Подальші доданки називаються верхніми
гармоніками; їхні найменші періоди дорівнюють послідовно
інтервалі — π≤ х≤ π вона дорівнює f(x) , то сума ряду (12.101) дає
2l/2, 2l/3, 2l/4 і т.д. Тому саме розкладання періодичної функції в
623 624
ряд Фур'є, тобто в суму гармонік, називається також гармонійним k

1  ix  1  ix  1  ix 
k 1
1  ix 
2
1  ix 
k 2
аналізом. 1              ... 
Якщо незалежна змінна витлумачується як час, то краще період k !  2  1!  2  (k  1) !  2  2!  2  (k  2) !  2 
позначити через Т , а формулу (12.111) переписати у вигляді  1  x k 1  x
k 2
1  x
k 1

 i k
         ...  i k J k ( x).
 2   0 !k !  2  1!(k  1)!  2  2!(k  2) !  2  
f ( x)  a0   M n sinnt   n    .  
n1  T 
Отже,
Таким чином, ряд Фур'є здійснює представлення довільного  
періодичного коливання у вигляді суми гармонійних коливань з eixcos t  J0 (x)  i k J k (x)(eikt  eikt )  J0 (x)  2i k Jk (x) cos kt. (12.113)
кратними частотами. Це розкладання, зокрема, добре відоме в k 1 k 1
акустиці, де основний доданок M 1 sin(ωt+α 1 ) визначає висоту Це і є необхідне розкладання в ряд Фур'є. Відокремлюючи в
звуку, основний тон, а подальшим доданкам відповідають ньому дійсну частину від уявної, одержимо також розкладання
обертони, від яких залежить тембр звуку. У розкладанні (12.112) cos(x cos t )  J 0 ( x)  2 J 2 ( x) cos 2t  2 J 4 cos 4t  ...,
усі періоди доданків порівнянні між собою, тобто їхні відношення sin(x cos t )  2J 1 ( x) cos t  2 J 3 ( x) cos 3t  2 J 5 cos 5t  ...
дорівнюють раціональним числам. Це зв'язано з тим загальним
З формули (12.113) випливає, зокрема, інтегральне
фактом, що, як можна довести, сума періодичних функцій з різними
представлення функцій Бесселя цілого порядку
періодами буде періодичною в тому і тільки в тому випадку, якщо 
періоди в доданках порівнянні. Суми періодичних функцій з 1
J n ( x)  n  e ixcost cos nt dt.
непорівнянними періодами належать до більш широкого класу i 0
майже періодичних функцій, що широко застосовуються, зокрема, 25. Характер збіжності ряду Фур'є. Нехай обмежена
при розгляді результату накладення несинхронізованих коливань. періодична функція f(х) періоду 2l розкладена в ряд Фур'є
24. Приклад. Функції Бесселя як коефіцієнти Фур'є. У (12.105). Легко перевірити, що всі коефіцієнти Фур'є обмежені;
теоретичній радіотехніці розглядається функція
наприклад, оцінимо коефіцієнти ап :
e ix cos t = cos (x cos t)+i sin(x cos t). (12.112) l l l
При фіксованому х вона періодична по t з періодом 2π і парна, а 1 nx 1 nx 1
| an |  f ( x) cos dx   | f ( x) | cos dx   | f ( x) |dx .
тому розкладається в ряд Фур'є вигляду (12.103). Щоб одержати це l l l l l l l l
розкладання, можна перемножити ряди Той же результат вийде, якщо функція f(x) не обмежена, але
ix it 2 3
e 1  ix  1  ix  1  ix  абсолютно інтегрована на своєму періоді, тобто якщо
e 2
 1   eit    ei2t    ei3t  ..., l
1! 2  2!  2  3!  2   | f ( x) |dx  .
2 3 l
ix
eit 1  ix  1  ix  1  ix  Нехай функція f(х) обмежена і розривна. Тоді її коефіцієнти
e2  1   eit    ei2t    ei3t  ...,
1!  2  2!  2  3!  2  Фур'є убувають зі швидкістю 1/n, як у другому прикладі п. 22.
Після множення зліва вийде функція (12.112), а справа об'єднаємо Справді, припустимо для визначеності, що f(х) має на
члени з однаковими експонентами. своєму періоді два розриви, при х= х 1 і х= х 2 , причому —
А саме, при е ikt і при e -ikt вийде коефіцієнт l<х 1 <х2 <l. Тоді
l l x
1 nx 1 nx 1 2 nx
an   f ( x) cos dx  an   f ( x) cos dx   f ( x) cos dx 
l l l l l l l x1 l
625 626
1
l
nx то коефіцієнти убувають як 1/n 2 і т.д. Отже, чим функція
  f ( x) cos dx. «гладкіша», тобто чим більше вона має безперервних похідних,
l x2 l
тим швидше убувають коефіцієнти, тобто тим швидше
Кожний з цих інтегралів проінтегруємо по частинам: сходиться її ряд Фур'є.
x
1  nx1 n (l ) 1 nx  Ряд Фур'є для розривної функції f(х) сходиться дуже повільно й
an   f ( x1  0) sin  f (l ) sin   f ( x) sin dx  ... 
n  l l l обчислення з його допомогою практично важкі. Тому іноді роблять
l 
так: підбирають яку-небудь по можливості більш просту функцію
1 nx1 1 (12.114)
 [ f ( x1  0)  f ( x1  0)] sin  [ f ( x2  0)  φ(х), що має розриви в тих же точках, що і f(x), причому з такими
n l n ж стрибками (рис. 12.8). Тоді різниця f(х)—φ(х) уже не має
l
nx2 1 nx розривів і тому розкладається в ряд Фур'є, який сходиться
 f ( x2  0)] sin  f ( x) sin dx.
l n l l краще, ніж ряд для f(x). Тому f(х) дорівнює сумі простої функції
Останній інтеграл відрізняється від коефіцієнта Фур'є для f '(x) φ(x) і тригонометричного ряду, який має порівняно непогану
збіжність. Аналогічно можна усунути розриви в першій похідній і
лише сталим множником l. Однак
l
т.д. (Порівн. метод виділення особливостей у п. 4.)
 | f (x) |dx  ,
l
так як на кожнім інтервалі (α, β) монотонності і безперервності
функції f(x) похідна f '(х) зберігає знак і тому
 
 | f ( x) |dx 

 f ( x) d x | f (  0)  f (  0) | .

(При цьому ми виключаємо функції, які мають нескінченне число
інтервалів монотонності на кінцевому інтервалі зміни х, як
надзвичайно рідкі.) Відповідно до попереднього останній інтеграл
у формулі (12.114) обмежений, звідки і випливає твердження про
швидкість убування коефіцієнтів Фур'є. Рис. 12.8.
Нехай тепер сама функція f(x) безперервна, але її похідна має
розриви й обмежена, як у першому прикладі п.22. Тоді Отже, якщо функція f(x) безперервна, а її похідна обмежена, то
коефіцієнти Фур'є убувають зі швидкістю 1/n2 . коефіцієнти Фур'є убувають зі швидкістю не менш 1/n 2 . Але так як
Справді, інтегруючи по частинам вираз для коефіцієнта Фур'є, 
1
одержимо 
n 1 n
2
 .
l l
1 nx 1 nx (п. 1), то в силу ознаки Вейєрштрасса (п. 8) ряд Фур' є сходиться
an   f ( x) cos dx    f ( x) sin dx.
l l l n l l рівномірно на всій осі х. Більш детальне дослідження показує, що
Застосовуючи до інтеграла, який стоїть в правій частині, при цьому умова, накладена нами на f '(х), є надлишковою, так
міркування щодо останніх абзаців, одержимо, що при п→∞ він як для застосування ознаки Вейєрштрасса коефіцієнти можуть
убуває зі швидкістю 1/n, а значить, ап і аналогічно b п убувають зі прагнути до нуля з ще меншою швидкістю. У даному випадку при
швидкістю 1/n 2 . За допомогою дворазового інтегрування вроздріб підстановці в ряд числових значень х ми одержимо f(х) тотожно.
доводиться, що якщо f(х) і f´(х) безперервні, a f"(х) має розриви,
627 628
Якщо функція f(х) розривна, то її ряд Фур'є не може сходитися 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 

рівномірно, так як його члени — безперервні функції (п. 9,  (2)        ...  2  2  2  ...  2  2  2  2  ... 
12 22 32 42 52 62 1 3 5 2 1 2 3 
властивість 1). Можна показати, що в цьому випадку при
підстановці в ряд числових значенні х виходить f(x) у всіх точках  2  (2)
  ,
безперервності функції f і 8 4
f ( x  0)  f ( x  0) звідки ζ(2)=(π 2 /6)=1,645.
. 26. Комплексна форма ряду Фур'є. У ряді Фур'є можна за
2
допомогою формули Эйлера перейти від тригонометричних
у її точках розриву. Так, ряд (12.109) при х=0 має суму 1/2 , так як функцій до показникових, що іноді буває переважніше. Наприклад,
в даному випадку f(—0)=0, f(+0)=1 . якщо проробити таке перетворення над рядом (12.105), то треба
Якщо функцію розкладати в ряд Фур'є на кінцевому інтервалі скористатися формулами
(п. 22), то швидкість збіжності ряду визначається розривами цієї inx inx

функції і її похідних після її продовження на усю вісь х, який nx e l
e l
описано в п. 23. Так, у першому прикладі п. 22 cos  ,

2 l 2
коефіцієнти мали порядок 1/n , так як після продовження inx inx

(рис.12.7, а) вийшла функція з розривами в першій похідній. Якщо nx e l
e l
ту ж функцію у=х розкладати в ряд по синусах (ряд (12.107)), то sin  .

2 i2
коефіцієнти мали би порядок 1/n , так як тоді після продовження Після підстановки і приведення подібних членів у правій
мала би розриви сама функція . частині вийде сума ряду по всіх цих експонентах, іншими
За допомогою рядів Фур'є можна знайти суми багатьох inx
цікавих числових рядів. Так, якщо в ряд (12.109) підставити х=l/4 , словами, по експонентах e l
, де п = 0, ±1, ±2, ... Отже,
то вийде
1 2 1  1 3 1 5  1 2 1 1 1   inx
1    sin  sin  sin  ...       ....
2  1 2 3 2 5 2  2   1 3 5  f ( x)  c e n
l . (12.115)
звідки n 
1 1 1 1  inx
    ...  . 
1 3 5 7 4 Щоб знайти коефіцієнти с п , помножимо обидві частин на e l
Якщо в ряд (12.108) підставити х=0, то вийде при якому-небудь фіксованому п і проінтегруємо результат від —l
1 4  1 1 1 1  до l. Для членів, номер яких не дорівнює обраному п , інтеграл
0  l   2  2  2  2  2  ... , дорівнює
 2   1 3 5 7 
тобто 1 1 1 1 2 . i ( mn )
    ...  l inx inx l
12 32 52 7 2  e l cm l
Звідси у свою чергу
8
можна знайти значення ζ(2) (формула c e m
l
e l
dx  cm l 
i (m  n) l i (m  n)

e i ( mn)  e i ( mn)  
l
(12.19)):
2cml
 sin  (m  n)  0,
 (m  n)
тоді як для члена з номером п інтеграл дорівнює 2lс п . Отже,
коефіцієнти ряду (12.115) обчислюються по формулі
629 630
l inx i 2 x ix ix i 2x

1 
l
 
cn   f ( x)e dx . (12.116) …, e , e l
,1, e , e l
,…, l l
2l l повної на відрізку —l≤х≤l. Воно придатне для будь-якої
У загальному випадку розкладання по комплексних обмеженої або навіть необмеженої, але комплексної функції f(х),
ортогональних функціях відбувається так. Дві комплексні функції яка інтегрується абсолютно.
g(x) і h(х) називаються ортогональними одна одній на відрізку 27. Рівність Парсеваля. Будемо знову вважати функції
а≤х≤b , якщо дійсними. Нехай система функцій
b
*
g1 (х),g2 (х),…gn (х),… (12.120)
(12.117)
 g ( x)h ( x) dx  0,
a
ортогональна і повна на інтервалі а≤х≤b . Розглянемо розкладання
(12.99) довільної функції f(x) у ряд по цих функціях. Підносячи
де зірочкою позначена спряжена функція . В окремому випадку, обидві частини цього розкладання до квадрату і інтегруючи
коли g і h дійсні, це визначення переходить у визначення (12.91). результат від а до b, одержимо в лівій частині
Відзначимо, що якщо узяти від обох частин (12.117) спряжені b
величини, то ми одержимо 2
b  b b f
a
( x ) dx;
  g ( x) h* ( x) dx    ( g ( x) h* ( x))* dx   h( x) g * ( x) dx  0,
  будемо припускати, що цей інтеграл має кінцеве значення. У
a  a a
правій частині після піднесення до квадрату вийде сума квадратів
тобто умова ортогональності є взаємною: якщо g ортогональна h , окремих членів і їхніх попарних добутків. Інтеграли від цих
то h ортогональна g . Якщо є система комплексних функцій добутків дорівнюють нулеві в силу ортогональності функцій
g1 (x), g 2 (x),…,g n (x),…, (12.118) (12.120), а інтервали від квадратів залишаться, тобто
ортогональних на відрізку а≤х≤b , і якщо яку-небудь комплексну b  b
функцію f(х) можна розкласти в ряд по цих функціях (так буде  f 2 ( x) dx   a 2 n  g 2 n ( x ) dx. (12.121)
завжди, якщо система (12.108) повна), то a n 1 a
 Ця формула називається рівністю Парсеваля. Зокрема, для ряду
f(x)=c 1 g 1 (x)+c 2 g2 (x)+…+cn g n (x)+…=  cn gn ( x).
n 1
(12.119) Фур'є (12.101) одержуємо
 
Щоб знайти коефіцієнти розкладання, треба обидві частини  f 2 ( x ) dx  2a 2 0    (a 2 n  b 2 n ) ,
помножити на g * n (x) при якому-небудь фіксованому п і  n 1
проінтегрувати результат від а до b . У силу умови ортогональності а для ряду (12.105)

в правій частині залишиться тільки один член і ми одержимо l 
формулу  f 2 ( x) dx  2la 2 0  l  ( a 2 n  b 2 n ) .
b b l n 1
* *
 f ( x) g
a
n ( x ) dx  f ( x) g
a
n ( x ) dx З них випливає, що при п →∞ буде а п → 0 і bп → 0.
Якщо система (12.120) не повна, то, як можна довести, її можна
cn   .
b b розширити до повної. Так як після такого розширення справедлива
* 2
g n ( x ) g n ( x ) dx | g n ( x ) | ( x ) dx рівність вигляду (12.121), а всі члени в правій частині ≥0 , то до
a a розширення мало місце нерівність
Зокрема, розкладання (12.115) - це розкладання по
ортогональній системі функцій
631 632
 b b над зазначеними функціями можна здійснювати лінійні дії за

 a 2 n  g 2 n ( x) dx   f 2 ( x ) dx; звичайними правилами, то ці функції утворюють лінійний простір.
n 1 a a Більш того, якщо ввести поняття скалярного добутку двох функцій
при цьому знак рівності тут має місце тільки для тих функції по формулі
f(х), які можна розкласти по системі функцій (12.120). b
Рівність Парсеваля (12.121) дасть можливість по-новом у ( f , g )   f ( x ) g ( x) dx , (12.124)

підійти до побудови ряду по ортогональних функціях. Нехай дано a
кінцеве число функцій то неважко перевірити, що всі аксіоми евклідова простору
g 1 (х),g 2 (х),…g n (х),…, (12.122) виконані, так що тут виходить не тільки лінійний, але навіть
ортогональних на відрізку а≤х≤b . Поставимо задачу: для даної евклідовий простір. До нього зараховуються не тільки обмежені,
функції f(x) скласти лінійну комбінацію функцій (12.122) так, щоб але також і необмежені квадратично підсумовуючі функції, тобто
її середнє квадратичне відхилення (п. 7) від f(х) було мінімальним. такі функції f(х), що
b
Для розв’язання цієї задачі будемо розглядати функції (12.122)
як частину повної ортогональної системи (12.120). Тоді ( f , f )   f 2 ( x ) dx   . (12.125)
n  n n  a
2 2
f ( x )   C k g k ( x )   ak g k ( x )   C k g k ( x )   ( ak  C k ) g k ( x )  a g k k ( x) Для таких функцій із простої нерівності 2|f(х)g(х)|≤ f (х)+g (х)
k 1 k 1 k 1 k 1 k n 1 випливає, що інтеграл (12.124), якщо невласний, то такий що
де а k - коефіцієнти розкладання f(x) по функціях (12.110), a сходиться. Сукупність функцій, які задовольняють умові (12.125),
С k –довільні сталі. У силу рівності (12.121) зі скалярним добутком (12.124) називається простором Гiльберта
b n n b 
2
b L 2 по імені німецького математика Д. Гiльберта. Умова (12.91) у
2 2 2
 [ f ( x)   Ck g k ( x)] dx  (ak  Ck )  g k ( x) dx  a  k g 2 k ( x) dx силу (12.124) і є умова ортогональності векторів у цьому просторі.
a k 1 k 1 a k n 1 a Повна ортогональна система функцій — це ортогональний базис у
Якщо довільно змінювати коефіцієнти C 1, C 2 , ..., С п , то з просторі L 2 ; відзначимо, що при визначенні повноти (п. 21)
останньої формули видно, що мінімальне значення правої частини збіжність ряду (12.99) треба було розуміти в змісті L 2 , тобто в
виходить, коли змісті середнього квадратичного (п. 8). Рівність Парсеваля (12.121)
C 1 =a 1, C 2 =a2 , ..., Сп =an . - це аналог теореми Піфагора в просторі Гiльберта, квадрат
Отже, мінімальне середнє квадратичне відхилення лінійної діагоналі прямокутного паралелепіпеда дорівнює сумі квадратів
комбінації функцій (12.122) від f(x) здійснює відрізок розкладання усіх його вимірів.
функції f(х) у ряд по системі ортогональних функцій, тобто Характерною рисою простору Гiльберта є його
лінійна комбінація, коефіцієнти якої визначені по формулах нескінченномірність. Це, зокрема, значно утруднює перевірку
(12.100). повноти ортогональної системи функцій. Система з k попарно
Аналогічне дослідження повної системи комплексних ортогональних ненульових векторів у п -мірному евклідовому
ортогональних функцій (12.118) і ряду (12.119) по них приводить з просторі є повною, якщо k=n , і неповною, якщо k<п . На відміну
урахуванням рівності аа* = |а| 2 до формули від цього в нескінченомірному просторі ортогональна система, яка
b  b складається з нескінченного числа функцій, не зобов'язана бути
2 2
 | f ( x) | dx   | a |  |g
n n ( x) |2 dx . (12.123) повною, так що тут тільки по кількості функцій у системі питання
a n 1 a про її повноту вирішити не можна; це питання складне, і ми не
28. Простір Гiльберта. Повернемося до дійсних функцій, будемо його розглядати. Можна довести, що всяка ортогональна
заданих на інтервалі а≤х≤b. Виявляється, що аналогія таких неповна система являє собою частину деякої ортогональної повної
функцій з векторами, яка згадана в п. 20, є досить далекою. Так як системи. Тому в ряд по першій системі можна розкласти ті і тіл ьки
633 634
ті функції, для яких при розкладанні по другій системі коефіцієнти так як, якщо позначити
при дописаних функціях дорівнюють нулеві. f ( x)  f ( x( x ))  f ( x ) ,
В евклідових просторах має місце важлива нерівність, що то одержимо
приймає вигляд, після піднесення до квадрату, b b
2
b  b b
 f ( x)  ( x) dx   f (x ) dx .
  f ( x) g ( x) dx    f 2 ( x ) dx  g 2 ( x ) dx .
  a a
a  a a При такому перетворенні будь-яка система функцій,
Якщо в нього замість f і g підставити |f| і 1 , ми одержимо ортогональних з вагою ρ , переходить у систему функцій,
2 ортогональних у звичайному змісті (п. 20). Проте іноді зручніше
b  b
  | f ( x) | dx   (b  a )  f 2 ( x ) dx . такої заміни не робити, а розглядати всі інтегрування з вагою.
  Зворотно, за допомогою заміни (12.126) можна з будь -якої
a  a
2
Звідси видно, що усі функції з L є підсумовуючими, а також що зі ортогональної системи функцій одержати систему, ортогональну з
збіжності в середньому квадратичному випливає збіжність у вагою ρ . Так як при такому перетворенні розкладання в ряди також
середньому (п. 8); зворотне не обов'язково. Утім, можна довести, відповідно перетворюються, то повна система після цієї заміни
що ряд Фур'є будь-якої підсумовуючої функції сходиться до неї в залишається повною. Наприклад, виходячи з повної ортогональної
середньому. системи функцій
29. Ортогональність з вагою. При звичайному інтегруванні 1, cos x , cos 2 x ,..., cos nx ,... (0  x   )
функції f(х) по інтервалу а≤х≤b усі значення х з цього інтервалу (див. систему (12.94)) і виконуючи перетворення
виступають як рівноправні. Якщо хочуть підкреслити велику роль 1
x    arc cos x(1  x  1), dx  dx ,
«внеску» одних значень у порівнянні з іншими, то розглядають
інтегрування з вагою 1  x2
b
одержимо після несуттєвої зміни знаків
f ( x )  ( x) dx , T0 ( x)  1, T1 ( x)  cos arc cos x  x, T2 ( x)  cos( 2arc cos x)  2 x 2  1,

a
T3 ( x )  cos(3arc cos x)  4 x 3  3x,..., Tn ( x)  cos( narc cos x),...
де ρ(х)≥0 - задана вагова функція, яка приймає більш великі
Ці многочлени були введені Чебишевим у 1857 р., вони і
значення для тих х , які повинні зіграти більшу роль. Функції g(x) називаються многочленами Чебишева. Ми бачимо, що вони
і h(x) називаються ортогональними з вагою ρ на інтервалі (а, b), утворюють повну систему функцій, ортогональних з вагою
b
якщо
1
 f ( x) g ( x)  ( x)dx  0
a 1  x2
Уся загальна теорія рядів по ортогональних функціях (п. 20, 21, на відрізку —l≤х≤l. Їх можна одержати також із системи
26, 27) безпосередньо переноситься на функції, які є ортогональні функцій (12.97) за допомогою процесу ортогоналізації з даною
з вагою; при цьому у всіх інтегралах, які беруть участь, треба під вагою.
знаком інтеграла дописати ваговий множник ρ(x). Позбутися від вагової функції можна також за допомогою
Інтеграл з вагою ρ легко перетворити в інтеграл без ваги наступного простого зауваження: якщо система функцій
(тобто з вагою 1 ) за допомогою заміни незалежної змінної g 1 (х), g2 (х),…g n (х),…, (12.127)
x ортогональна на інтервалі а<х<b з вагою ρ(х), то система функцій
 ( x) dx  dx , x    ( x) dx  x ( x), x ( a )  a , x (b)  b , (2.126)
g1  ( x) , g 2  ( x) ,…, g n  (x ) ,… (12.128)
x0
635 636
ортогональна на тім же інтервалі без ваги; щоб розкласти

функцію f(x) у ряд по системі (12.127), досить розкласти b d
функцію   m n ( x, y) m n ( x, y) dxdy   dx g m ( x)hn ( y) g m ( x)hn ( y)dy 
f ( x)  ( x) П a c
b d
у ряд по системі (12.128), а потім скоротити результат на
  g m ( x )g m ( x) dx  hn ( y )hn ( y ) dy,
 (x) . a c
30. Кратні ряди Фур'є. При розкладанні в ряди функцій від тобто виходить нуль, за винятком випадку, коли m  m і
декількох аргументів зазвичай застосовуються системи функцій, одночасно n  n . Повнота випливає з того, що довільну функцію
що залежать від декількох індексів, число яких дорівнює числу f(х, у), яка задана в П , можна при будь-якому фіксованому х
аргументів. Тоді ряди виходять кратними, як у п. 17. розкласти по функціях h n (у):
Теорія кратних рядів по ортогональних функціях розвивається 
зовсім аналогічно теорії простих рядів. Розглянемо для простоти f ( x, y)   An ( x)hn ( y ) ,
випадок двох аргументів. Тоді ортогональні в деякій області D n 1
функції, що утворюють повну систему, повинні залежати від двох де коефіцієнти розкладання залежать від х . Якщо ці коефіцієнти
індексів, тобто мати вигляд φ mn (x,у), де т і п приймають деякі А п (х) розкласти по функціях g m (х), то і вийде розкладання функції
дискретні значення. Ряд по такій системі функцій має вигляд f(x, у) у подвійний ряд по функціях (12.130):
f ( x , y )   amn mn ( x, y ) ;  
m, n f ( x, y)   a mn g m ( x)hn ( y ) ,
m1 n 1
тут маємо на увазі подвійну суму. Коефіцієнти обчислюємо, як у
п.21: яке, таким чином, можливе.
Так, виходячи з розтягнутої системи функцій (12.95), можна
D f ( x, y) m, n ( x, y ) dxdy (12.129)
побудувати таку повну ортогональну систему функцій на
amn  2
прямокутнику 0≤х≤l 1 , 0≤y≤l 2 :
  m , n ( x , y ) dxdy
mx ny
D  mn ( x, y)  sin sin (m, n  1, 2, 3,...) .
Зазвичай приклади систем ортогональних функцій від l1 l2
декількох аргументів будуються по наступному принципу. Нехай Розкладання по цій системі має вигляд
дано дві повні ортогональні системи функцій одної змінної  
mx ny
g 1 (x), g 2 (x),…, gn (x),… (a≤x≤b) i h 1 (x), h2 (x),…, hn (x),… (c≤x≤d) f ( x, y)   a mn sin sin (0  x  l1 , 0  y  l2 ).
m1 n 1 l1 l2
Тоді система функцій
φ mn (x,y)= g m (x)h n (y) (m, n=1, 2, …) (12.130) Коефіцієнти цього ряду в силу формули (12.129) дорівнюють
l l
буде ортогональною і повною в прямокутнику П : 4 1 2 mx ny .
amn   dx f ( x, y ) sin sin dy
a≤x≤b , c≤y≤d l1l2 0 0 l1 l2
Ортогональність цієї системи випливає з того, що 31. Додаток до рівняння коливань кінцевої струни.
Ряди Фур'є мають численні застосування до розв’язання рівнянь
математичної фізики. Ми тут покажемо тільки один приклад
такого застосування до розв’язання рівняння малих вільних
поперечних коливань натягнутої струни.
637 638
Будемо зневажати вагою струни і направимо вісь х уздовж an an .

положення рівноваги струни так, щоб кінці струни мали абсциси bn (t )  An cos t  Bn sin t
l l
х=0 і x=1 ; будемо вважати коливання такими, які проходять в тобто у силу (12.134)
площині і позначимо через и=и(х, t) поперечне відхилення точки з 
 an an  n .
абсцисою х у момент t . Тоді в курсах рівнянь математичної фізики u    An cos t  Bn sin t  sin x (12.135)
n1  l l  l
доводиться, що функція u(x,t) повинна задовольняти рівнянню з
частковими похідними Щоб знайти коефіцієнти А п , В п скористаємося початковими
умовами (12.133); одержимо
 2u  2u
 a2 2 ; (12.131) 
n 
an n
t 2
x  (t )   An sin x,  (t )   Bn sin x (0  x  l ) .
n 1 l n 1 l l
тут а -стала, a  T , де Т—сила натягу струни, а ρ — її лінійна Вийшло знову розкладання в ряд Фур'є вигляду (12.107), з
 якого знаходимо
l l
щільність. Умову закріплення кінців струни можна записати у 2 nx 2 nx .
вигляді An    (t ) sin dx, Bn    (t ) sin dx
l 0 l an 0 l
u x0  0, u x l  0, (при всіх t ); (12.132)
Підстановка цих величин у (12.135) і дасть шукане розв’язання.
крім того, будемо вважати, що відомо відхилення і швидкості При цьому граничні умови (12.132) задовольняються автоматично.
точок струни в початковий момент часу:
u 12.5. Перетворення Фур'є
u t 0   ( x), t 0   ( x) . (12.133)
t 32. Формули перетворення Фур'є. Будемо виходити з формули
Таким чином, виходить наступна математична задача: потрібно (12.115), що дає представлення будь-якої кінцевої функції
розв’язати рівняння (12.131) при граничних умовах (12.132) і f(x) на інтервалі —l<х<l . У цьому представленні беруть участь
початкових умовах (12.133). гармоніки, тобто функції вигляду e ikx із хвильовими числами k, які
Для розв’язання цієї задачі розкладемо шукане розв’язання дорівнюють
при кожнім фіксованому t≥0 у ряд вигляду (12.107); тоді n
коефіцієнти будуть залежати від t, тобто ми одержуємо k  kn  (n  ...,  2,  1, 0, 1, 2, ...) (12.136)

l
nx .
u ( x, t )   bn (t ) sin (12.134)
n 1 l
Щоб знайти коефіцієнти b п (t), підставимо цей вираз в рівняння
(12.131). Ми одержимо

nx 
 2n 2 nx ,
 bn(t ) sin   a 2  bn (t ) 2 sin Рис. 12.9.
n 1 l n 1 l l
тобто Набір цих значень, який зображено на рис. 12.9, називається
a 2 2 n 2 спектром хвильових чисел; він дискретний, тобто складається з
bn(t )   bn (t ) . окремих точок, кожній з яких у розкладанні (12.115) відповідає
l2
Розв’язавши це звичайне лінійне рівняння з сталими гармоніка e ikn x с комплексною амплітудою с п яка визначається по
коефіцієнтами, одержимо формулі (12.116):
639 640
1
l Ситуація тут трохи нагадує ту, котра виходить при переході від
cn  f ( x)e ikn x dx . (12.137)
2l l
дискретної моделі матеріального тіла до його безперервної моделі,
коли приймається, що маса кожної окремо узятої точки дорівнює
Припустимо спочатку для простоти, що функція f(x) поза нулеві, а маса виявляється «розмазаною» по всіх точках з
деяким кінцевим інтервалом а≤х≤b тотожно дорівнює нулеві, і визначеною щільністю. Подібно цьому формула (12.142) означає,
позначимо що f€ (k)- це щільність амплітуди гармонік на нескінченно малому

1 інтервалі хвильових чисел, причому щільність береться в
f€(k )   f ( x) e
ikx
dx ; (12.138)
2 
розрахунку на одиницю довжини цього інтервалу; тому функція
фактично цей інтеграл береться лише по інтервалу а≤х≤b . Тоді f€ (k) називається також спектральною щільністю функції f(x).
при досить великих l формулу (12.137) для коефіцієнтів Фур'є Формули (12.138) і (12.141) називаються формулами
можна переписати у вигляді перетворення Фур'є, причому (12.138) - прямою формулою, а
 1 b
1
 (12.141) - оберненою. При їхньому доведенні ми припускали, що
cn   f ( x)e ikn x dx  f€(k )   f ( x) e
ikx
dx , (12.139) функція f поза деяким кінцевим інтервалом тотожно дорівнює
l 2 a
2 
нулеві; такі функції називаються фінітними. Більш детальне
де k 
 — відстань між сусідніми хвильовими числами в дослідження показує, що формули справедливі й у тому випадку,
l якщо інтеграл (12.138) розуміється як невласним, але для його
спектрі (див. формулу (12.136) або рис. 12.9). Тому формулу збіжності треба зажадати, щоб

(12.115) для представлення l(х) можна переписати у вигляді
f ( x)   cn eikn x   f€(kn )eikn x k (l  x  l ) . (12.140)  | f ( x) | dx   .

(12.143)
n n
Таким чином, кожній функції f(x), що задовольняє умові (12.143),
Припустимо тепер, що l досить велике. Тоді спектр (рис.12.9)
стає дуже густим, тобто ∆ дуже малим. У границі при l→∞ сума відповідає її «фур'є-образ» f€ (k) (тобто результат перетворення
(12.140), що є інтегральною сумою, переходить в інтеграл, тобто Фур'є), що визначається формулою (12.138); зворотно, функція
ми одержуємо f(х) виражається через свій фур'є-образ по формулі (12.141).

Якщо функція f(х) парна, то при обчисленні інтеграла
 f€(k )e
ikx
f ( x)  dk (  x   ) . (12.141)
(12.138) можна скористатися властивістю 9 п. 4 модуля 9, і ми

одержуємо
У цьому представленні хвильове число k приймає всі значення від   
1 i 1
—∞ до ∞, тобто в границі при l→∞ дискретний спектр хвильових f€(k )   f ( x) cos kx dx   f ( x) sin kx dx   f ( x) cos kx dx .
чисел переходить у безперервний спектр. 2 
2 
 0
З першої рівності (12.139) видно, що при l→∞ амплітуди с п →0 ,
Звідси функція f€ (k) також парна, і з (12.141) ми одержуємо
тобто в границі кожна окремо узята гармоніка присутня з

нульовою амплітудою. Формула (12.141) означає, що в границі
амплітуда виявляється «розмазаною» по всьому безперервном у f ( x)  2  f€(k ) cos kx dk ;
0
спектру хвильових чисел, так що на кожен нескінченно малий
інтервал від k до k+dk приходиться нескінченно мала амплітуда це - формули косинуса-перетворення Фур'є. Якщо функція f(x)
непарна, то ми подібним чином одержуємо формули синус-
dc= f€ (k) dk . (12.142) перетворення Фур'є:
641 642
1
  Це відразу випливає з формули (12.138) і з того, що інтегрування є
if€(k )   f ( x) sin kx dx , f ( x)  2  if€( k ) sin kx dk ; лінійною операцією.
  0 З формули (12.145) випливає, зокрема, що якщо функція f
у цьому випадку фур'є-образом від f(х) зазвичай називається
залежить не тільки від х , але і від деякого параметра t і тому f€
не f€ (k), a i f€ (k). таки залежить від цього параметра, то
Якщо функція f(х) розглядається на інтервалі 0<х<∞, то її f t  t  f t f€  f€t .
можна продовжити на інтервал —∞<x<0 як парним, так і  t  t
t t
непарним чином. Тому якщо вважати як х , так і k додатними, то
Переходячи до границі при t  0 , одержуємо, що
можна користуватися як косинус-, так і синус-перетвореннями
Фур'є; однак образи, отримані при цих перетвореннях, будуть,  € f f€ б

узагалі говорячи, різними. t t
Розглянемо приклад. Нехай f(х) — парна функція, яка тобто похідна по параметру від прообразу перетвориться в
дорівнює 1 на інтервалі —1<х<1 і нулеві поза ним. По формулі похідну по параметру від образу. Доведення показує, що ця
косинуса-перетворення Фур'є властивість справедлива для будь-якого лінійного оператора.
1  2. Якщо функцію f продиференціювати по х , то її образ
1  sin k
f€(k )    1  cos kx dx   0  cos kx dx   .
f€ збільшиться на ik . Справді, образом функції f '(х) служить
 0 1  k
  
Застосовуючи обернену формулу, одержуємо 1 1 1 ikx
  f ( x)e ikx dx   ikx
 e df ( x)  e f ( x) 
sin k 2 
2 
2 x 
f ( x)  2  cos kx dk . (12.144)
0
k 1

ikx
Подібно рядові Фур'є (п. 25), якщо підставляти у формулу для

2  f ( x)(ik )e

dx
оберненого перетворення числові значення х , ми одержимо (ми зробили інтегрування по частинам). Однак з умови (12.143)
значення f(х) у всіх точках безперервності цієї функції і значення випливає, що f(±∞)=0, і тому перший доданок у правій частині
[f(x—0)+f(x+0)]/2 пропадає. Але другий дорівнює
у всіх точках, де вона має кінцевий стрибок. Зокрема, 
ik
підставляючи в (12.144) значення х=0, при якому функція f  f ( x )e
ikx
dx  ikf€(k ) ,
безперервна, ми одержимо 2 

sin k

sin k  що і потрібно було довести.
1  2 dk звідки 0 k dk  2 . Перетворюючи подібним чином обернену формулу (12.141),
k
можна довести, що якщо функцію f€
0
продиференціювати, то її
33. Властивості перетворення Фур'є. Перетворення Фур'є
володіє рядом корисних властивостей; деякі з них ми тут прообраз f збільшиться на — ik .
перелічимо. 3. Якщо функція f(х) перетвориться в f€ (k), то функція α(x)
Насамперед, ясно, що перетворення Фур'є є оператором, для якого
( α =const>0 ) перетвориться в
функція f(х) є прообразом, а функція f€ (k) — образом. 1 € k  .
1. Оператор Фур'є є лінійним, тобто f 
  
 f1 € f 2   f€1 + f€2 ,  € f  f€ (  const ) . (12.145) Справді,
643 644
k
1

1 1

i s 1 € k  .  2u€ 2 2
 f (x)e ikx dx | x  s |  f ( sx)e 
ds  f  2
 a 2 (ik ) 2 u€   a k u€ .
2 
 2 
   t
Таким чином, при розтягуванні прообразу в кілька разів уздовж осі При будь-якому фіксованому k - це звичайне лінійне
незалежної змінної образ стискується в стільки ж разів. Це диференціальне рівняння з сталими коефіцієнтами, звідки
значить, що неможливо одночасно локалізувати, тобто зосередити стандартним методом одержуємо
на осі незалежної змінної, як функцію-прообраз, так і її u€  C1 (k )e iakt  C2 (k )e iakt (12.146)
спектральну щільність. Цей принцип невизначеності має Тепер перетворимо по Фур'є початкові умови (12.133):
застосування у фізиці. u€
4. Якщо функцію f(х) зрушити на β=const , то її образ u€ t 0  €1 (k ) , t 0  0.
-iβx t
збільшиться на e . Справді, Тому формули (12.146) дають
1 1
1

1
 u€  €(k )e iakt  €(k)e iakt .
 f ( x   )e dx | x    s | 2  f ( s)e e ds  e f€(k ) .
ikx  iks ik ik
2 2
2
Зворотно, якщо образ зрушити на β, то прообраз збільшиться на e
iβk На основі властивостей 1 і 4 п. 33 повертаємося до прообразу
5. Рівність Парсеваля. Якщо формулу (12.123) застосувати до
ряду (12.115), ми одержимо 1 1
l
u   ( x  at )   ( x  at ) .
2
 2 2
 | f ( x) | dx  2l  | cn |2 . Це і є шукане розв’язання. Воно має досить простий зміст:
l n 
початкове відхилення поділяється навпіл і одна половина в момент
Користуючись формулою (12.139), одержуємо звідси t зрушується на відстань at у додатному напрямленню осі х , а інша
l 
— на ту ж відстань у від’ємному напрямленню. Іншими словами,
 | f ( x) | dx  2l  | f€(kn ) | (k )  2  | f€( kn ) | k .
2 2 2 2
n  n
по струні біжать дві хвилі зі швидкістю а , у додатному й у
l
від’ємному напрямленнях, без зміни своєї форми, причому
Переходячи до границі при l→∞, ми подібно п. 32 одержуємо спостерігається увесь час результат додавання цих хвиль. Тим
 
самим з'ясовано фізичний зміст сталої а в рівнянні (12.131): вона
 | f€(k ) |
2 2
 | f ( x) | dx  2 dk .
 
дорівнює швидкості поширення збурювань по струні.
Це і є рівність Парсеваля для перетворення Фур'є.
34. Додаток до рівняння коливань нескінченної струни.
Інтегральне перетворення Фур'є застосовується для розв’язання Мікромодуль 30
задач математичної фізики для нескінченних середовищ. Приклади розв’язання задач
Покажемо це на прикладі рівняння (12.131), але тепер будемо
струну вважати нескінченною, тобто — ∞<х <∞, так що граничні 1. Задача про поширення тепла в кінцевому стрижні. Нехай маємо
умови відпадають; у початкових умовах (12.133) ми для простоти тонкий однорідний стрижень довжини l, розташований між точками
будемо вважати ψ(x)≡0. Позначимо через u€ (k, t) фур'є-образ х=0 і х=l по осі х . Перетин стрижня, площі σ , ми вважаємо
настільки малим, що всім точкам перетину в кожен момент можна
розв’язання при будь-якому фіксованому t≥0 . Виконуючи
приписати ту саму температуру. Бічна поверхня стрижня
перетворення по Фур'є обидві частини рівняння (12.131), на основі
передбачається ізольованою від навколишнього середовища . (
властивостей 1 і 2 п. 33 одержимо
Замість стрижня можна було б уявити собі нескінченну стіну між
645 646
площинами х=0 і х=l, у припущенні, що в кожній перпендикулярній до Прирівнюючи обидва вирази, прийдемо до основного
осі х площині зберігається той самий тепловий режим.) диференціального рівняння теплопровідності:
У початковий момент t=0 дано розподіл т е м п е р а т у р и и
u  2u
вздовж стрижня, який характеризується функцією f ( x )  a 2 2 , (1)
( 0 ≤ x ≤ l ) ; крім т о г о , в к а з а н о тепловий режим, який t x
підтримується на кінцях стрижня. Ставиться задача визначити де для стислості покладемо
температуру точок стрижня, як функції від абсциси точки х і k
часу t : a .
u=u(x,t). c
(а). Припустимо спочатку, що на обох кінцях стрижня
Розглянемо елемент стрижня між перетинами х і x+dx. Кількість
підтримується стала температура 0. Це приводить до таких
тепла, яка за нескінченно малий проміжок часу dt пройде через лівий граничних у м о в :
перетин усередину елемента, виразиться так : u (0, t )= u (l, t)= 0 (t≥0).
u Вище ми згадували вже про п о ч а т к о в у ум ов у:
 k dt ,
x u (x,0 )= f (x) (0≤x≤l), (2)
причому в зв'язку з граничними умовами необхідно припустити
де k є «коефіцієнт внутрішньої теплопровідності» стрижня; знак мінус
f(0)=f(l)=0 . Для пошуку функції и(х, t), яка задовольняє
пояснюється тим, що тепло переходить від більш нагрітих місць до
рівнянню (1) і всім поставленим умовам, застосуємо метод
менш нагрітих. Аналогічно пому через правий перетин зовні
Фурьє.
проходить за той же проміжок часу кількість тепла
Нехай, як і вище, и=ХТ , так що рівняння приймає вигляд:
 u  2 u  ХТ′=а 2 Х′′Т
 k   2 dx dt ; або
 x x  Т′/Т=а2 (Х′′/Х),
змінивши тут знак, ми одержимо кількість тепла, яке пройшло через Якщо стале значення цих відношень покласти рівним –а 2 λ 2 (λ>0),
згаданий перетин справа наліво, тобто усередину елемента. Таким то рівняння розіб’ється на два:
чином, загальна кількість тепла, яка нагромадилася у виділеному Т′+а 2 λ 2 Т=0,
елементі за проміжок часу dt , буде: звідки
2 2
 2u . T  Ce  a  t (3)
k 2 dx dt
x і
Цю кількість можна підрахувати й інакше, виходячи з того, що їм X   2 x  0 звідки X  A cos x  B sin x . (4)
обумовлене підвищення температури на (∂u/∂t)dt. Якщо через с і ρ Для того щоб функція XT задовольняла граничним умовам, необхідно,
позначити, відповідно, теплоємність і щільність речовини стрижня, щоб було
то витрачене на це тепло виразиться так: A=0 , λl=nπ , (де п=1, 2, 3,...),
u . так що λ може приймати лише значення
c dx  dt
t λ1, =π/l, λ2=2π/l,..., λп =n(π/l),….
Покладаючи ВС=bп , одержимо такий ряд часткових розв’язаннь :
647 648
2 2
u n  bn e  a  nt sin n x (де п=1, 2, 3,...), На р е ш ті , п оча тк ова ум ова п е р ет в ор и т ь с я т а к :
v(x,0)=f(x)-u 0 .
Загальне розв’язання візьмемо у формі ряду

2 2
Покладаючи, як зазвичай, v=XT , одержимо для Т і X колишні
u   bn e a  nt sin n x . (5) вирази (5) і (6). Так як
n 1
dX
Бажаючи задовольнити початкові умови, ми повинні покласти:  A sin x  B cos x ,

dx
n . то друга гранична умова дасть В=0, а з першого одержимо:
b n sin
l
x  f ( x ) (0  x  l )
n 1 cos λl,
Якщо функція f(x) безперервна і має обмежену змінну, то для так що цього разу λ може приймати значення
здійснення цього розкладання досить узяти:   
l
1  , 2  3 ,..., n  (2n  1) ,...
2 nx 2l 2l 2l
bn  f ( x ) sin dx .
 0 l Остаточно приходимо до таких часткових розв’язань :
2 2
Цього разу встановлення того факту, що ф о р м а л ь н е розв’язання vn  a n e  a  nt cos n x (де п=1, 2, 3,...),
(5) є і д і й с н и м розв’язанням , не представляє утруднень.
з яких і складаємо загальне розв’язання
a 2 n 2 2 
 t 2 2
v   an e  a  nt cos n x
2 2
l2
Множник e a  nt  e .
дозволяє диференціювати ряд (5) почленно — по t і двічі по х, тому що n 1
ряди, які ми отримуємо, сходяться рівномірно відносно х (0≤x≤l) і Початкова умова в цьому випадку приводить до розкладання

відносно t (t ≥α > 0). x
a
n 1
n cos( 2n  1)
2l
 f ( x )  u0
б) Нехай тепер на кінці х=l підтримується стала температура и 0 , а
другий кінець х=0 ізольований, так що через нього ніякого руху нестандартного вигляду. Легко, однак, показати, що при дотриманні
тепла не відбувається . Цим положенням відповідають граничні звичайних вимог щодо функції f(х) це розкладання в дійсності має
l
умови: 2 x 4 1
місце при an  f ( x ) cos( 2n  1) dx  u 0 
u (0, t ) 
l 0 2l  2n  1
u (l , t )  u 0 , 0 . (6)
x 
2 2
Початкову умову зберігаємо в колишньому вигляді. Отже, остаточно u  u0   an e  a  nt cos n x

n 1
Зручніше, утім, увести замість и нову невідому функцію v, поклавши
и=и 0 +v. Для v маємо, вочевидь, таке ж рівняння: при тільки що указаних значеннях коефіцієнтів. Якщо f(х)=0,
v  2v маємо розкладання:
 a2 2 .
t x 4u0 
1  a 22 n t
Граничні умови заміняться більш простими: u  u0 

 2n  1 t
n 1
cos n x
v (0, t ) .
v (l , t )  0, 0
x
649 650
По цій формулі, при и 0=300 й а 2=0,139 ( мається на увазі Як і в попередніх випадках виходить часткове розв’язання
чавунний стрижень довжиною 5 см; для цього випадку рівняння у вигляді
ρ=0,0072 (кг/см3 ), c=0,13 (Кал/кг·оС), k=0,00013 (Кал/см·оС·сек),
2 2
u  (a cos x  b sin x)e  a  t
2
так що а = 0,139 ), і були обчислені значення и для різних t і х , і по
них побудовані графіки, які приведені на рис. 12.10, розподілу але тут немає підстав із усіх додатних значень параметра λ вибирати
температур у стрижні в різні моменти часу. які-небудь. Тому, вважаючи сталі а і b залежними від λ:
2. Випадок нескінченного стрижня. Розв’яжемо тепер ту ж задачу a=a(λ), b=b(λ),
про поширення тепла для випадку стрижня, нескінченного в обидва п р и р о д н о для одержання загального розв’язання замість суми
боки, розташованого уздовж осі х (або для всього простору, якщо удатися до інтеграла:
тільки у всіх точках кожної перпендикулярної до осі х площини 
2 2
температура та сама). u   [ a( ) cos x  b( ) sin x ]e a  t d (7)
0
Для того щоб це — поки ф о р м а л ь н е — розв’язання задовольняло

початковій умові, функції а(λ) і b(λ) повинні бути підібрані так, щоб
для всіх х було

 [a( ) cos x  b( ) sin x] d  f ( x)

0
Припустимо тепер, що функція f(х) задовольняє умовам формули

Ф у р ' є , яку напишемо у вигляді
  
1  
f ( x)    cos x  f ( z ) cos  z dz  sin  x  f ( z ) sin z dz  d .
 0   
Звідси ясно, що функції а(λ) ,b(λ) можна визначити формулами:
 
1 1
a ( )   f ( z ) cos z dz , b( )   f ( z ) sin z dz.
   
У такому випадку розв’язання (7) прийме вигляд:
 
1 a22t
u  e d  f ( z ) cos  ( z  x )  dz.
Рис. 12.10. 0 
Диференціальне рівняння залишається тим же; початкова у м о в а Якщо функція f(x) абсолютно інтегрована в проміжку [— ∞, +∞], то
u(x,0)=f(x) тут можна переставити інтегрування по λ і по z :
цього разу повинна виконуватися на всьому проміжку (— ∞, +∞), а
г р а н и ч н и х у м о в , природно, ніяких немає.
651 652
1
 
2 2 Відзначимо окремий випадок, коли при цьому f(x)=0 ; розв’язання
u  f ( z ) dz  ea  t cos(z  x) d. прийме вигляд:
  0 x
 2a t

Обчислюючи внутрішній інтеграл, отримаємо  2  2 
u  u0 1 
 0 e d .
( z  x )2
 
1   4 a 2t  
e .
2a t Для и0=300 і а2=0,139 (що відповідає стрижню з чавуна) по цій
Таким чином, остаточне розв’язання задачі представляється у вигляді формулі при різних х і t були обчислені значення и, і по них
простого інтеграла побудовані графіки розподілу температури в стрижні в різні моменти
( z  x )2
1

 часу. Ці графіки, які зображено на рис. 12.11, цікаво зіставити з
4 a 2t
u  f ( z) e dz. (8) графіками на рис.12.10.
2a t  3. Видозміна граничних умов. Повернемося до задачі 1 про
Диференціюванням по t і по х (двічі) під знаком інтеграла легко поширення тепла в кінцевому стрижні, але видозмінимо граничні
переконатися, що це — д і й с н о розв’язання . умови. А саме, припускаючи як і раніше, що на кінці х=0
Розглянемо ще випадок «напівнескінченного», тобто підтримується температура 0, будемо вважати, що на кінці х=l має
нескінченного в одну сторону стрижня, який, наприклад, лежить місце вільне випромінювання в навколишнє середовище температури 0.
уздовж додатної частини осі х (або, півпростору х≥0 ). Нехай на
кінці х=0 підтримується температура 0. Для цього випадку може бути
використане розв’язання (8), якщо тільки продовжити функцію f(x)
(тут задану лише для значень х між 0 і +∞) на від’ємні значення х
так, щоб було
 ( z  x )2

4 a 2t
 f (z) e

dz  0.
Через парність показникового множника, вочевидь, досить продовжити

функцію f(x) н е п а р н и м чином. Тоді розв’язання нової задачі
запишеться так:
2 2
1
   ( z  x2 ) 
( zx )
2

u  f ( z ) e 4 a t  e 4 a t  dz.
2 a t 0  
Якщо зажадати, щоб при х=0 було и=и0, то, уводячи нову невідому
функцію v = и — и 0, легко одержати:
2 2
1
   ( z  x2 ) 
( z x)
2

4a t
u  u0   [ f ( z )  u 0 ]  e  e 4a t  dz.
2a t 0  
653 654
Рис. 12.11. 
n x
b sin n  f ( x); (9)
Кількість тепла, яке підводиться за проміжок часу dt до цього n1 l
кінця, буде [див. приклад1]: його можна розглядати як у з а г а л ь н е н и й ряд Ф у р ' є функції
f(х) у проміжку [0, l] і, користуючись ортогональністю функцій
u ( l , t ) n x
 k dt , sin
x l
а кількість випромінюваного тепла за законом Н ь ю т о н а звичайним чином визначити коефіцієнти bп:
дорівнює: l
n x
hu (l , t ) dt ,  f (x) sin dx
l
де h є «коефіцієнт зовнішньої теплопровідності».Отже, на кінці х=l 0
bn  l .
повиннa виконуватися така умова: 2 n x
u ( l , t ) 0 sin l dx
k  hu (l , t ).
x
Якщо розглядати тепер часткове розв’язання вигляду и=XT, то 4. Поширення тепла в круглій пластині. Ми розглянемо теплову
одержимо: задачу ще для одного випадку — круглої пластини радіуса R з центром на
2 2 початку координат. Припустимо, що пластина настільки тонка, що
T  Cea  t , X  Acosx  Bsinx. по висоті її температура не міняється, а верхню і нижню її поверхні
Гранична умова на кінці х=0 дасть А=0; гранична ж умова будемо вважати ізольованими. Більш того, ми обмежимося вивченням
на кінці х=l приведе до рівності випадку, коли температура и буде залежати тільки від полярного
радіуса-вектора r ( а л е не від полярного кута θ): для цього досить
 k cosl  hsinl, припустити, що такі ж п о ч а т к о в і і г р а н и ч н і данні. [Можна
було б і тут замість пластини з ізольованими поверхнями розглядати
або
k круговий циліндр, нескінченний вниз і вгору.]
tgl   l.
hl Узявши загальне диференціальне рівняння теплопровідності:
Таким чином, для λ виходить ряд значень u
 a 2 u
n
t
n  , ми насамперед, через незалежність и від z, перепишемо його в
l вигляді
де ξ п (п= 1, 2, 3,...) суть додатні корені трансцендентного рівняння u   2 u  2u 
 a 2  2  2  .
k t  x y 
tg  
.
hl Переходячи на площині ху до полярних координат, ми повинні
Загальне розв’язання виходить у вигляді: замінити вираз в дужках наступним:

2 2
u  bnea  nt sinn x,  2u 1  2u 1 u
 
n1
r 2 r 2  2 r r
подібному з (5), однак (і це важливо підкреслити) ч и с л а λп т у т
м а ю т ь н а б а г а т о б і л ь ш складну природ у. Нарешті, з огляду на те, що и не залежить від θ, приходимо до
Початкова умова приводить до розкладання: такого рівняння:
655 656

u   2u 1 u   n r 
 a 2  2   . (10) c J 
n 0    (r) (0  r  R).
t  r r r  n1 R
Нехай початковий розподіл температури буде задано у вигляді З теорії беселевих функцій відомо, що система функцій {J0 (ξ п х)}
и(r,0)=φ (r) (0≤ r≤ R ) , а г р а н и ч н а умова зводиться ортогональна у загальному розумінні – з „вагою” х* у проміжку [0, 1];
до    n r 
очевидно, система  J 0   буде ортогональною в проміжк у
и(R, t)=0 .   R 
Удамося і тут до методу Ф у р ' є . Станемо шукати часткове [0, 1] з «вагою» R . Звичайним чином визначаючи коефіцієнти
розв’язання рівняння (10) у вигляді цього узагальненого р я д у Ф у р ' є , знайдемо
и=R(r) T(t);
R
тоді для визначення цих функцій в ийдуть рівняння  n r 
2 2
T′+ а λ T=0 і R′′+(1/r)R′+ λ R=0. 2  r(r)J  0
R
dr
cn  0 R
.
Із першого з них 2  r 
2 2
0 rJ0  Rn dr
T  Cea  t .
Друге ж, якщо покласти r=(1/λ)z i R[(1/λ)z]=J(z), перейдемо до І тут ми задовольняємося отриманим формальним розв’язанням.
рівняння Беселя: Як видно, останні два приклади уже виходять за межі
J′′+(1/z)J′+J=0 звичайних рядів Фур'є. Ми привели їх, маючи бажання створити
правильну орієнтацію в питанні про додаток рядів Ф у р ' є в
Покладемо R(r)=J0(λr). Гранична умова дасть
математичній фізиці. Вони там відіграють важливу роль, але,
J0(λR)=0. звичайно, далеко не вичерпують потреб математичної фізики:
досить невеликої зміни умов задачі, щоб виявилося необхідним
З теорії беселевих функцій відомо, що функція J0 (х) має незліченну
удатися до розкладань вже іншого роду. Ця обставина
безліч додатних коренів ξп (п=1,2,3,...); таким чином, для λ анітрошки не применшує значення рядів Ф у р ' є і розвитої для
можливий ряд значень них теорії, тому що ряди Ф у р ' є назавжди залишаться
n найпростішим і найважливішим прикладом «ортогонального
n  (n  1, 2, 3,...). розкладання»; за зразком його будуються всі інші подібні
R
розкладання, теорія яких найтіснішим чином переплітається з
Їм відповідають часткові розв’язання вигляду
2 2 теорією рядів Ф у р ' є .
un  cne a n t J 0 (n r),
5. Практичний гармонійний аналіз. Схема для дванадцяти ординат.
з яких, як зазвичай, складається загальне розв’язання : Розкладання функції в ряд Ф у р ' є , або гармонійний аналіз,

2 2 виявляється потрібним у багатьох чисто практичних питаннях
u  cnea n t J 0 (nr). машинознавства, електротехніки й ін. Але в цих випадках дуже рідко
n1
приходиться безпосередньо користуватися формулами Э й л е р а -
Залишається визначити коефіцієнти сп. Початкова умова, яка ще
Ф ур' є (м и пов ерта єм ося т ут д о п оз на чень у
нами не використана, дає у цьому випадку
форм улі зі значком (*) вільного члена в
тригонометричном у розкладі через а0 (а не а0/2)):
657 658
1
2
1
2
 1 2  2 4 2(k 1) 
a0  am    y0  y1 cosm  y2 cosm  ... yk 1 cosm
2  f (x) dx*, an   0 f (x) cosnx dx,
  k  k k k 
0 (11)
2  (n  1, 2, 3,...) або
1
bn   f (x) sinnx dx  k 2 4
am  y0  y1 cosm  y2 cosm  ...  yk 1 cosm
2(k 1)
, (13)
 0  2 k k k
для обчислення коефіцієнтів розкладання. Справа в тому, що функції, а також
які потрібно піддати гармонійному аналізу, зазвичай задаються k 2 4 2(k 1)
bm  y1 sinm  y2 sin m  ... yk 1 sin m . (14)
таблицею своїх значень або графіком. Таким чином, аналітичного 2 k k k
виразу функції в нашому розпорядженні немає; іноді до самого Покладемо спочатку k =12 і будемо виходити з дванадцяти ординат
гармонійного аналізу прибігають саме для того, щоб таким шляхом y0, y1, y2,…, y11,
одержати хоча б наближений аналітичний вираз для функції. У цих які відповідають дванадцятьом рівновіддаленим значенням
умовах для обчислення коефіцієнтів Фур'є потрібно звернутися до аргументу:
наближених методів. Зрозуміло, на практиці приходиться
   2 5 7 4 3 5 11
користуватися лише деякими першими членами тригонометричного 0, , , , , ,  , , , , , ,
розкладання. Коефіцієнти ряду Ф у р ' є в більшості випадків швидко 6 3 2 3 6 6 3 2 3 6
убувають, а з ними швидко падає і вплив далеких гармонік. Зазвичай або в градусах
приводиться (або знімається з графіка) ряд рівновіддалених ординат, 0 o , 30 o , 60 o , 90 o, 120 o , 150 o , 180 o , 210 o , 240 o , 270 o , 300 o , 330 o .
тобто ряд значень функції у, що відповідають рівновіддаленим Усі множники, на які прийдеться множити ці ординати, по
значенням аргументу х. По цих ординатах величинни (11) можна формулах приведення зведуться до наступних:
приблизно обчислити, користуючись методами, викладеними в
теоретичній чистині модуля. Але обчислення тут виявляються досить
1;  sin30 o  0,5;  sin60 o 0,866.
громіздкими, і для того щоб спростити , і, так би мовити, Легко перевірити, що
автоматизувати їх, придумано багато різних прийомів, один із яких 12a0  y0  y1  y2  y3  y4  y5  y6  y7  y8  y9  y10  y11 
ми і викладемо. o o 
Нехай проміжок від 0 до 2π розділено на k рівних частин і нехай 6a1  ( y2  y10  y4  y8 ) sin30  ( y1  y11  y5  y7 ) sin60  ( y0  y6 ) 
відомі ординати y0, y1, y2,…, yk-1, yk=y0 , які відповідають точкам 6a2  ( y1  y5  y7  y11  y2  y4  y8  y10 ) sin30 o ( y0  y6  y3  y9 )
ділення  (15)
6a3  y0  y4  y8  y2  y6  y10 
2 2 2 o o 
0,, 2  ,...,(k 1) , 2 . 6b1  ( y1  y5  y7  y11) sin30  ( y2  y4  y8  y10 ) sin60  ( y2  y9 ) 
k k k
6b2  ( y1  y2  y7  y8  y4  y5  y10  y11) sin60 o 
Тоді по формулі трапецій маємо (звичайно, лише приблизно!): 
1 2  1 1  6b3  y1  y5  y9  y3  y7  y11 і т. д. 
a0    y0  y1  y2  ... yk 1  yk .
2 k  2 2  Наприклад
Маючи на увазі, що періодичність нашої функції уk=у0, і значення а0 6a1  y0  y1 cos 30 o  y2 cos 60 o  y3 cos90 o  y4 cos120 o  y5 cos150 o  y6 cos180 o 
можна написати і так:  y7 cos 210 o  y8 cos 240 o  y9 cos 270 o y10 cos300 o  y11 cos330 o y0  y1 sin 60 o 
ka0 = y0 +y1 +y2 +…+ yk-1 . (12)
Аналогічно, застосовуючи формулу трапецій до других інтегралів (11),  y2 sin 30 o  y4 sin30 o  y5 sin 60 o  y6  y7 sin 60 o  y8 sin 30 o  y10 sin 30 o  y11 sin 60 o,
найдемо: що збігається з написаним вище виразом.
659 660
Для того щоб звести викладки (особливо — множення) до мінімуму, переконуємуся, що ці формули в точності відповідають формулам
їх роблять за визначеною схемою, запропонованої Р у н г е . Спочатку (15). Розглянемо ще декілька прикладів.
виписують о р д и н а т и , у порядку щ о вказується нижче, і над 6. На рис. 12.12 зображена діаграма дотичних зусиль (на пальці
кожній парі підписаних одна під одною ординат роблять додавання і кривошипа) для парової машини. (Подібні діаграми будуються на
віднімання: основі індикаторних діаграм з урахуванням сил інерції). У
ординати зв'язку з питанням про крутильні коливання вала становить інтерес
у0 у1 у2 у3 у4 у5 у6 виділити гармонійні складові дотичного зусилля Т, як функції від кута φ
у11 у10 у9 у8 у7 повороту кривошипа. Знявши з графіка дванадцять рівновіддалених
ординат, зробимо гармонійний аналіз по зазначеній схемі:
u0 u1 u2 u3 u4 u5 u6 T  -7200 -300 7000 4300 0 -5200 -7400
суми v1 v2 v3 v4 v5 250 4500 7600 3850 -2250
різності u -7200 -50 11500 11900 3850 -7450 -7400
Потім аналогічно виписують ці суми і різниці і знову піддають їх v - 550 2500 -3300 -3850 -2950
додаванню і відніманню:
u -7200 -50 11500 11900
суми -7400 -7450 3850
u0 u1 u2 u3 s -14600 -7500 15350 11900
u6 u5 u4 d 200 7400 7650
суми s0 s1 s2 s3 v -550 2500 -3300 11900
-2950 -3850
різності d0 d1 d2
α -3500 -1350 -3300 11900
різності δ 2400 6350
v1 v2 v3 Тепер по формулах (16):
v5 v4 12a0= -14600-7500+15350+11900=5150; a0=429,
суми σ1 σ2 σ3 6a1= 200+7400·0,866+7650·0,5=10433; a1=1739,
6a2= (-14600-11900)+(-7500-15350) ·0,5= -37925; a2= -6321,
різності δ1 δ2
6a3= 200 -7650= -7450; a3= -1242,
Тепер, одержавши після всіх цих додавань і віднімань ряд величин s, d, 6b1= -3500·0,5 -1350·0,866 - 3300= -6219; b1= -1037,
σ, δ, ми можемо в такий спосіб виразити через них шукані 6b2= (2400+6350)·0,866=7578; b2=1263,
коефіцієнти: 6b3= -3500+3300= -200; b3= -33.
12a0  s0  s1  s2  s3 ,  Таким чином
T=429+1739cosφ-1037sinφ-6321cos2φ+1263sin2φ-1242cos3φ-3sin3φ+…
6a1  d0  0,866d1  0,5d 2 , 
Об'єднаємо члени, що містять косинус і синус одного і того ж кута:
6a2  (s0  s2 )  0,5(s1  s2 ), (16) T=430+2020sin(φ+121o )+6440sin(2φ+281o )+1240sin(3φ+268o )+ …

6a3  d0  d 2 ,  Ми бачимо, що найбільш сильний вплив тут робить д р у г а
6b1  0,51  0,866 2   3 ,  гармоніка.

6b2  0,866(1   2 ), 

6b3  1   3 і т. д. 
661 662
x= 0 π/6 π/3 2π/3 5π/6 π 7π/6 4π/3 5π/3 2π/6

y= 0 0,400 0,582 0,465 0,255 0 -0,255 -0,465 -0,582 0
При цьому можна використовувати тотожність, яка легко
перевіряється:
f(2π-x)= -f(x).
За схемою Р у н г е за цими значеннями у знайдемо:
b1 =0,608, b2 =0,076, b3=0,022;
усі числа иі, а з ними і всі коефіцієнти ап виявляються нулями . У той
же час формули (11) безпосередньо дають (за допомогою
триразового інтегрування по частинам):
2
Рис. 12.12. 1 6
7. Для того щоб усвідомити з якою, приблизно, точністю одержують
bm  3 
(x3  3x 2  2 2 x)sin mx dx  2 2 ,
2 0 m
коефіцієнти Ф у р ' є функції по дванадцятьох ординатах її графіка,
ми прикладемо викладений метод до деяких аналітично заданим так що b 1 =6/π2 =0,6079, b2 =3/4π 2 =0,0760 , b3 =2/9π 2 =0,0225.
функціям і порівняємо наближені результати з точними. 8. Однак далеко не завжди виходить настільки точний результат , як у
вищенаведеному прикладі . У вигляді другого приклада ми візьмемо
функцію з періодом 2π, яка у проміжку [0, 2π] визначається так:
y=f(x)= (1/π2)(x-π)2.
Її графік даний на рис. 12.14
Рис. 12.14.
Користуючись очевидною тотожністю:
Рис. 12.13. f(2π-x)=f(x),
Спочатку розглянемо функцію f(x), яка у проміжку [0, 2π] задається складемо таблицю:
формулою
x= 0 π/6 π/3 2π/3 5π/6 π 7π/6 4π/3 5π/3 2π
y=f(x)= (1/2π2)(x3 -3πx2 +2π2 x),
y= 1 0,694 0,444 0,111 0,028 0 0,028 0,111 0,444 1
а для інших значень х визначається по закону періодичності
f(x+2π)=f(x). Тоді за схемою Рунне
Графік функції представлений на рис.12.13. Зіставимо таблицю: a0=0,338, a1 =0,414, a2 =0,111, a3=0,056;
663 664
числа ж vi і коефіцієнти bт — цього разу нулі. Точні значення суми v1 v2 v3 v4 v5 v6 v7 v8 v9 v10 v11
коефіцієнтів будуть: різності
2
1 1
a0  3 
(x   )2 dx   0,333, суми суми
2 0 3
u0 u1 u2 u3 u4 u5 u6 v1 v2 v3 v4 v5 v6
2
1 4 u12 u11 u10 u9 u8 u7 v11 v10 v9 v8 v7
am  3  (x  )2 cosmx dx  2 2 (m  1),
 0 mn суми p0 p1 p2 p3 p4 p5 p6 суми r1 r2 r3 r4 r5 r6
зокрема, різності q0 q1 q2 q3 q4 q5 різності s1 s2 s3 s4 s5
4 1 4
a1  2
 0,405; a2  2  0,101; a3  2  0,045.
  9 суми суми
Таким чином, якщо для перших двох коефіцієнтів відносна похибка p0 p1 p2 p3 s1 s2 s3
не перевершує 1,5—2%, то для наступних вона досягає 10% ( а 2) і p6 p5 p4 s5 s4
навіть 20% ( а 3)! Для підвищення цієї точності потрібно брати суми k0 k1 k2 k3 суми m1 m2 m3
більше ординат.
різності l0 l1 l2 різності n1 n2
9. Розглянемо приклад за схемою з двадцяти чотирьох координат.
Покладемо тепер, що дано або знято з графіка двадцять чотири Відзначимо, що з величинами q і r немає потреби проробляти
координати: операції додавання і віднімання. Тепер через отриманні вказаним
y0, y1, y2,…, y23, методом величини r,l,m,n,q i r коефіцієнти Фур’є будуть виражені
які відповідають значенням аргументу: так:
   23 24a0  k0  k1  k2  k3 , 
0, , , , ..., ,
12 6 4 12 12a1  [q0  0,5 q4  0,6124(q1  q5 )]  [0,8660q2  0,7071q3  0,3536(q1  q5 )],
або в градусах 12a2  l0  0,8660l1  0,5 l2 , 
0 o , 15, 30 o, 45 o ,…, 345 o . 
12a3  (q0  q4 )  0,7071(q1  q3  q5 ), 
Цього разу усі множники, на які при наближеному обчисленні
12a4  (k0  k3 )  0,5 (k1  k2 ), 
коефіцієнтів Фур’є приходиться множити ординати, зведуться до 
таких: 12a5  [q0  0,5q4  0,6124(q1  q5 )]  [0,8660q2  0,7071q3  0,3536(q1  q5 )], 
(17)

1;  sin30o ;  sin 45o ;  sin60o ;  sin75o. 12a6  l0  l2 , 

Не вдаючись у подробиці (через повну аналогію з попереднім), 12b1  [0,5 r2  r6  0,6124(r1  r5 )]  [0,8660r4  0,7071r3  0,3536(r1  r5 )], 
приведемо відразу схему обчислень, яка також запропонована Р у н г е. 12b2  0,5 m1  0,8660m2  m3 , 
Схема, яка приведена нижче, зрозуміла без пояснень: 
ординати 12b3  (r2  r6 )  0,7071(r1  r3  r5 )], 
у0 у1 у2 у3 у4 у5 у6 у7 у8 у9 у10 у11 у12 12b4  0,8660(n1  n2 ) , 

у23 у22 у21 у20 у19 у18 у17 у16 у15 у14 у13 12b5  [0,5r2  r6  0,6124(r1  r5 )]  [0,8660r4  0,7071r3  0,3536(r1  r5 )], 

12b6  m1  m3 , і т.д. 
u0 u1 u2 u3 u4 u5 u6 u7 u8 u9 u10 u11 u12 
665 666
Подальші коефіцієнти по двадцятьох чотирьох ординатах виходять з a0 =427, a1 =1685, a2 = -6426, a3 = -1175, a4 = -783, a5 =-163, a6 = -304,
усе меншою і меншою точністю. b1 = -938 , b2 =1325, b3 = -87, b4 = -318, b5 = -398, b6 =325.
Звертаємо увагу на одну подробицю. Для одержання коефіцієнтів а1 і
а5 потрібно о к р е м о обчислити ті вирази, які поставлені в Отже, виходить розкладання:
квадратні дужки, а потім с к л а с т и їх (для находження a1 ) і T=427+1685cosφ-938sinφ-6426cos2φ+1325sin2φ-1175cos3φ-
відняти (для находження a5 ). Аналогічне зауваження — щодо 87sin3φ-
обчислення коефіцієнтів b1 і b5. -783cos4φ-318sin4φ-163cos5φ-398sin5φ-304cos6φ+325sin6φ +…
10. Повертаючиcь до діаграми дотичних зусиль, представленої на
рис.12.12, знімемо з неї двадцять чотири ординати і заново проведемо або, об’єднуючи і округляючи:
гармонійний аналіз, користуючись новою схемою:
T  -7200 -4150 -300 32500 7000 7450 4300 2750 0 -2650 T=430+1930sin(φ+119 o )+6560sin(2φ+282 o )+1180sin(3φ+266 o )+
-5200 -7700 -7400 -5150 250 2300 4500 6800 7600 6400 3850 +845sin(4φ+248 o )+430sin(5φ+202 o )+445sin(6φ+317 o )+…
650 -2250 -4850
u -7200 -9300 -50 5550 11500 14230 11900 9150 3850 Порівнюючи це розкладання з розкладанням тої ж величини Т , яка
-2000 -7450 приведена в прикладі 6, бачимо, що в перших трьох гармоніках
виходить більш-менш задовільний збіг.
v -12550 -7400 1000 -550 950 2500 650 -3300 -3650 -3850 -3300
-2950 -2850
u -7200 -9300 5550 -50 11500 14250 11900
-7400 -12550 -7450 -2000 3850 9150
p -14600 -21850 -7500 3550 15350 11900
q 200 3250 7400 7550 7650 5100
v 1000 -550 950 2500 650 -3300 Індивідуальні тестові завдання
-2850 -2950 -3300 -3850 -3650 Розкласти в ряд Фур'є наступні функції.
r -1850 -3500 -2350 -1350 -3000 -3300 1. у=х для 0<х<2π.
s 3850 2400 4250 6350 4300 2. у=х для 0≤х≤π.
p -14600 -21850 -7500 3550 3. у=х для -π<х<π.
11900 23400 15350 4. у=х для -π/2≤х≤π/2.
k -2700 1550 7850 3550 5. у=a для 0<х<π.
l -26500 -45250 -22850 6. а) у=0 для 0≤х<α і для π–α<х≤π; б) y=a для α<x<π–α.
7. а) у=(ах/α) для 0≤х≤α, б) у=а для α≤х≤π–α,
s 3850 2400 4250 в) у=[a(π–x)]/α для π–α≤x≤π.
4300 6350 8. у=х 2 для –π≤х≤π.
m 8150 8750 4250 9.y=x(π-x) для 0≤х≤π.
n 450 3950 10. y=sin х для 0≤х≤π.
11. у=cos x для 0<х<π.
Звідси по формулам (17): 12. у=cos их для -π≤х<π ( и - довільне ціле число).
667 668
13. y=sin их для -π<х<π.( и - довільне ціле число). Наприклад, подія може полягати в тому, що в який-небудь день
14. у=хcos x для -π<х<π. над містом пройде дощ; тоді іспит буде складатися просто в
15. у=-ln[2sin(x/2)] для 0<х≤π . настанні дня.
16. у=ln[2cos(x/2)] для 0≤х<π. Характерною рисою випадкової події є те, що в результаті
17. Обчислити двадцять чотири ординати кривої іспиту вона відбувається не обов'язково; це відрізняє випадкову
y= (1/π2)(x-π)2, подію від детермінованої, котра відбувається обов'язково.
Випадковість події зв'язана з тим, що багато факторів, які
про яку була мова вище ( див. приклад 8), серед прикладів супроводжують іспитові і істотні для його результату, не
розв’язанних задач, і, користуючись зазначеною схемою, знайти задаються. Ця неповнота інформації в одних випадках є
наближені значення коефіцієнтів а0 , а1, а2 , а3 , a4, а5 , а6 . принциповою (наприклад, в азартних іграх або у воєнних діях) або
Відповідь. а0=0,334; a1=0,407; а2=0,104; а3=0,047; а4=0,028; а5=0,019; недоступної сучасному рівневі розвитку науки (наприклад, при
а6 =0,014, у той час як вірні знаки будуть: прогнозуванні погоди). Припущення про принципову
а0 =0,333; а1=0,405; а2 =0,101; а3 =0,045; a4 =0,025; а5 =0,016; непередбачуваність результатів окремих іспитів лежить в основі
а6= 0,011. ряду наук, таких як квантова механіка, генетика, соціологія і т.д. В
інших випадках точне пророкування результату іспитів є
принципово можливим, але недоцільним практично, так як воно
зажадало б невиправданих витрат на додаткові точні і надточні
виміри і т.п.
Модуль 13 Закономірності випадкових подій виявляються при
багаторазовому повторенні іспитів. Наприклад, не можна
Теорія ймовірностей пророчити результат одиничного кидання монети: може випасти як
герб, так і цифра. Нікого особливо не здивує, якщо при
Мікромодуль 31 десятикратному киданні герб випаде всього два рази. Але якщо
при 1000-кратному киданні герб випаде всього 200 разів, то
Елементи теорії ймовірностей всякий з підставою скаже, що щось не в порядку або з монетою,
або з киданням: адже при симетричних умовах ні герб, ні цифра не
13.1. Випадкові події і їхні ймовірності мають переваг один перед іншим, тобто вони повинні випадати
приблизно однаково часто. Звичайно, після 1000 кидань герб не
1. Випадкові події. Теорія ймовірностей — це наука про випадкові обов'язково випаде рівно 500 разів, він може випасти і 490, і 525
події. Поняття події належить до числа основних і тому важко разів, але не 200! Подібним чином результат одноточкової вибірки
піддаються визначенню. На першому етапі подією можна з партії виробів не дозволяє зробити висновок про якість партії, це
вважати все те, що може відбутися або не відбутися при можна зробити тільки при багаторазовій вибірці, як говорять, при
здійсненні визначеного комплексу умов; кожне таке здійснення великому обсязі вибірки, і т.п. Тому, уточнюючи першу фразу
називається іспитом. Наприклад, подія може складатися у цього пункту, часто говорять не взагалі про випадкові події, а про
випаданні герба при киданні монети; у цьому випадку іспитом масові випадкові події, розуміючи під масовістю багаторазову
буде служити кидання монети. Подія може полягати в тому, що повторюваність.
деякий виріб, обраний з партії готових виробів, виявиться Відзначимо, що повторення іспиту можна розумі ти подвійно.
бракованим; у цьому випадку іспитом буде служити акт вибірки Наприклад, можна 1000 разів підкинути ту саму монету, але можна
виробу з партії. Однак не обов'язково «іспит» у тому змісті, як це і різночасно або навіть одночасно підкинути незалежно один від
розуміється тут, треба зв'язувати з людською діяльністю. одного 1000 однакових монет, — це зовсім рівноцінно. Ми не
будемо робити розходження між цими видами повторень.
669 670
2. Відносна частота і ймовірність. Відносною частотою малоймовірною; при можливості багаторазового повторення
випадкової події назвемо відношення кількості (т ) випадків появи іспитів це означає, звичайно, що перша подія буде відбуватися
цієї події до загального числа (п ) зроблених іспитів. Досвід часто, а друга — рідко. Найважливішою рисою теорії
показує, що при багаторазовому повторенні іспиту відносна ймовірностей є те, що в ній говориться не просто про велику або
частота (m/n ) випадкової події має визначену стійкість: якщо, малу ймовірність події, а про точне чисельне значення цієї
наприклад, при великому числі п іспитів відносна частота ймовірності, тобто ймовірність вважається величиною, що
характеризує частоту настання події при багаторазовому
виявилася рівною m/n=0,2, то й у будь-якій іншій серії з досить
повторенні іспитів.
великого числа n' іспитів відносна частота m'/n' буде близька до Насамперед, умовимося про вживання деяких термінів.
0,2. Таким чином, у різних досить довгих серіях іспитів відносні Випадкові події називаються несумісними, якщо вони не можуть
частоти випадкової події як би групуються біля деякого сталого з'явитися одночасно.
числа (зрозуміло, свого для кожної випадкової події). Наприклад, Випадкові події утворюють повну групу попарно несумісних
якщо гральна кістка являє собою точний куб, зроблений з подій, якщо при кожнім іспиті повинна з'явитися одна і тільки
однорідного матеріалу («правильна» гральна кістка), то відносна одна з них, тобто якщо кожні дві з них несумісні і хоча б одна з
частота випадання 1, 2, 3, 4, 5 і 6 очок коливається біля того них обов'язково повинна відбутися.
самого числа 1/6 . У цьому пункті ми обмежимося розглядом іспитів з
Стійкість відносної частоти може бути пояснена тільки як прояв рівноможливими випадками; прикладом може служити випадання
деякої об'єктивної властивості випадкової події, що полягає в 1, 2, 3, 4, 5 і 6 очок на верхній грані правильної гральної кістки .
існуванні визначеного степеня його можливості. Наприклад, Точніше, ми будемо тут вважати, що випадки іспиту можна
приблизна рівність відносних частот випадання 1, 2, 3, 4, 5 і 6 представити у вигляді повної групи попарно несумісних і
очок при киданні правильної гральної кістки пояснюється її рівноможливих випадкових подій; ці випадкові події будемо
симетрією, що робить однаково можливим випадання кожного коротко називати «випадками».
числа очок від 1 до 6. Якщо повна група складається з N рівноможливих попарно
Таким чином, степінь об'єктивної можливості випадкової несумісних випадків, то кожному випадкові приписують
події можна вимірювати числом. Це число називається ймовірність, рівну 1/N . Це знаходиться в згоді з тим, що при
ймовірністю випадкової події. Саме біля цього числа групуються великому числі іспитів рівноможливі випадки відбуваються
відносні частоти даної випадкової події. Як і відносна частота приблизно однаково часто, тобто мають відносну частоту, близьку
випадкової події, її ймовірність повинна бути безрозмірною до 1/N . Наприклад, при киданні правильної кістки випадки
величиною, укладеної між 0 і 1. Але в той час як відносна частота випадання 1, 2, 3, 4, 5 і 6 очок утворять повну групу; кожен
залежить ще і від зроблених іспитів, ймовірність випадкової події
випадок буде мати ймовірність, рівну 1/6.
зв'язана тільки з самою випадковою подією (при даному комплексі
умов). Розглянемо тепер складну подію А , що полягає в появі
Поняття ймовірності є первинним, основним поняттям, і в якого-небудь з М фіксованих випадків. Ймовірність випадкової
загальному випадку його не можна визначити через більш прості події А покладають по визначенню рівною відношенню М/N .
поняття. Тільки в деяких найпростіших схемах ймовірність може Наприклад, ймовірність появи парного числа очок на верхній грані
бути підрахована безпосередньо, як буде показано в наступном у кістки дорівнює 3/6, тому що із шести зазначених вище
пункті; аналіз таких найпростіших схем дозволяє установити рівноможливих випадків тільки в трьох випадках з'являється
основні властивості ймовірності, які необхідні для подальшої парне число очок ( 2, 4, 6 ).
побудови курсу. Ймовірність події А позначають символом Р{А}.
3. Класичне визначення ймовірності. Навіть у повсякденному Формула
житті ми часто називаємо одну подію дуже ймовірною, а іншу
671 672
Р{А}= М/N (13.1) ознаку, причому цю ознаку мають точно М з N елементів

виражає так називане класичне визначення ймовірності: якщо розглянутої сукупності.
Найпростіше представити собі здійснення цієї схеми в такий
результати іспиту можна представити у вигляді повної групи N
рівноможливих попарно несумісних випадків і якщо випадкова спосіб: в урні знаходиться N однакових навпомацки куль, з них М
подія А з'являється тільки в М випадках, то ймовірність події А куль білих і N — М не білих; іспит полягає у вийманні навмання
однієї кулі з урни, випадкова подія — у вийманні білої кулі.
дорівнює М/N , тобто дорівнює відношенню числа випадків,
«благосприяючих» події, до загального числа усіх випадків. При цих умовах ймовірність вийняти білу кулю дорівнює М/N .
4. Основні властивості ймовірностей. Правило додавання
Приклад. При киданні двох монет герб може випасти 2
ймовірностей. Аналіз даного в п.3 класичного визначення
рази, 1 раз або 0 разів (не випасти жодного разу); визначити ймовірності дозволяє виявити наступні основні властивості
ймовірності всіх цих трьох випадкових подій (передбачається, що ймовірностей.
для кожної окремої монети випадання або невипадання герба 1. Ймовірність випадкової події є число неневід’ємне ;
рівноможливі).
Перераховані події утворять повну групу і, мабуть, попарно
Р{А}≥0 . (13.2)
2. Достовірна подія, тобто подія, яка при даному комплексі
несумісні. Але вони не є рівноможливими. Для того щоб
умов неодмінно повинна відбутися, має ймовірність, рівну
застосувати класичне визначення ймовірності, треба представити
одиниці:
всі можливі випадки іспиту у вигляді повної групи рівноможливих
подій. По розуміннях симетрії це можна зробити в такий спосіб: Р {достовірна подія} =1 . (13.3)
3. Ймовірності випадкових подій підкоряються правилу
Перша монета Друга монета додавання ймовірностей: якщо подія С складається в здійсненні
Герб Герб однієї з двох несумісних подій А або В (байдуже, якої саме), то
Герб Не герб ймовірність події С дорівнює сумі ймовірностей подій А і В .
Не герб Герб Ми будемо це правило записувати так:
Не герб Не герб Р{А або B}= Р{А}+Р{B} (13.4)
Перераховані тут чотири результати іспиту природно вважати (при несумісності А і В ).
рівноможливими, причому вони знову складають повну групу Останню властивість називають також властивістю
попарно несумісних подій. Тому тепер уже можна застосувати адитивності ймовірностей.
класичне визначення ймовірності, що дає: Перші дві властивості безпосередньо випливають з формули
— ймовірність випадання двох гербів дорівнює 1/4, (13.1), так як в ній М≥0, N>0 і для достовірної події M=N (усі
— ймовірність випадання одного герба дорівнює 2/4=1/2, результати іспиту сприяють достовірній події). Третя властивість
— ймовірність не випадання герба на жодній монеті доводиться для схеми випадкової вибірки в такий спосіб. Нехай в
дорівнює 1/4. урні знаходиться N куль, з них К червоних, L синіх, інші — білі;
Підкреслимо ще раз, що класичне визначення ймовірності іспит полягає у вийманні з урни однієї кулі; подія А складається в
істотно спирається на припущення про рівну можливість випадків появі червоної кулі, подія В — у появі синьої кулі. Тоді подія (А
іспиту. Усі задачі, до яких може бути застосовано класичне або В ) складається в появі кольорової кулі (байдуже, червоної або
визначення, укладаються в наступну просту схему — схем у синьої). Безпосередній підрахунок ймовірностей по формулі (13.1)
випадкової вибірки: із сукупності N елементів (передцілів, явищ і дає:
т.п.) вибирається на удачу один елемент, причому кожном у Р{А}=K/N; Р{B}=L/N ;
елементові забезпечується однакова з іншими можливість бути Р{А або B}=(K+L)/N
обраним; подія А полягає у виборі елемента, який має визначену що і доводить формулу (13.4).
673 674
Для всіх додатків теорії ймовірностей надзвичайно важливо те, при досить великому числі іспитів відносні частоти вихідних подій
що відзначені властивості ймовірностей справедливі не тільки для будуть близькі до їхніх ймовірностей, то це ж буде вірно і для
схеми випадкової вибірки, але і для будь-якої системи випадкових відносної частоти цікавлячої нас складової події, ймовірність якої
подій. Це твердження можна обґрунтувати в такий спосіб. розрахована за прийнятими нами правилами. Правила розрахунку,
Нагадаємо, що загальне поняття ймовірності ми установили, які прийняті в теорії ймовірностей, саме відповідають цій
виходячи з факту стійкості відносних частот випадкових подій. основній вимозі.
Природно тому вважати, що основні властивості ймовірностей Слідства з основних властивостей ймовірностей
випадкових подій збігаються з основними властивостями Слідство 1. Якщо випадкові події A 1, А 2 .....А п попарно
відносних частот. Але для відносних частот зазначені властивості несумісні, то
легко перевірити. Р{А 1 або А1 або … або Аn }= Р{А 1 }+ Р{А 2 }+…+ Р{А n }. (13.5)
1. Відносна частота m/n не може бути від’ємною, так як m≥0, Формула (13.5) може бути легко отримана з формули (13.4)
n>0 . методом повної індукції.
2. Достовірна подія відбувається при кожнім повторенні іспиту, Слідство 2. Якщо попарно несумісні випадкові події А 1 , А2 ,...,
і тому його відносна частота дорівнює n/n=1 А п утворять повну групу, то сума їхніх ймовірностей дорівнює
3. Якщо події А і В несумісні, то подія (A або В ) відбувається одиниці.
стільки разів, скільки разів відбувається хоча б одна з них Дійсно, для повної групи подій А 1, А 2 ,..., Ап подія (A 1 або
(кількість вийнятих кольорових куль з описаної вище урни А 2 або . . . або А п ) є достовірна, і тому
дорівнює сумі кількостей вийнятих червоних і синіх куль). Тому Р{А 1 або А1 або … або Аn }= 1.
відносна частота події (А або В ) дорівнює сумі відносних частот Застосовуючи до лівої частини цієї рівності формулу (13.5),
подій А і В. одержуємо:
Виходячи з приведених вище міркувань, ми приймаємо три Р{А 1 }+ Р{А 2 }+…+ Р{А n }=1. (13.6)
зазначених вище властивості ймовірностей як основні Особливий інтерес представляє окремий випадок, коли
властивості ймовірностей для будь-якої системи випадкових повна група складається тільки з двох несумісних подій. При
подій . цьому настання однієї з них рівнозначно ненастанню іншої. Такі
Зауваження про предмет теорії ймовірностей. Теорія випадкові події називаються взаємно протилежними. Якщо одна з
ймовірностей вивчає не фізичну сутність різних випадкових подій, пари взаємно протилежних подій позначена через А , то іншу
а лише кількісні співвідношення між їх ймовірностями. Важливу
роль тут грають основні властивості ймовірностей і одержувані з позначають через A (читають «не А»). Ймовірності двох взаємно
них правила розрахунку. Справа в тому, що типовою для теорії протилежних подій у сумі дають одиницю:
ймовірностей і її додатків є наступна постановка задачі: є деяка Р{А}+ Р{ A }=1; (13.7)
сукупність простих випадкових подій, ймовірності яких відомі це випливає безпосередньо з формули (13.6).
(задані); потрібно знайти ймовірності інших випадкових подій, Таким чином, якщо відомо ймовірність якої -небудь випадкової
зв'язаних з даними подіями певним чином. Наприклад, при кожнім події А , то ймовірність протилежної їй події A обчислюється по
киданні монети ймовірність випадання герба приймається рівною формулі
1/2 ; знайти ймовірність того, що при ста киданнях монети герб
Р{ A }=1- Р{А}.
випаде не менш 50 разів. Розв’язання таких задач виконується за
Прикладом взаємно протилежних подій може служити
визначеними правилами розрахунку ймовірностей (одне з таких
випадання герба і решітки при киданні монети; якщо ці події
правил — правило додавання — установлено вище). Для всіх
рівноможливі, то кожна з них має ймовірність, рівну 1/2 .
додатків зовсім несуттєво, як саме визначаються ймовірності
Неможливі події
вихідної сукупності випадкових подій; важливо лише, що якщо
675 676
Назвемо неможливою подією таку подію, яка не може Р{А}=Mp=M/N.

відбутися ні при якому повторенні іспиту. Прикладом може 5. Сумісництво випадкових подій. Незалежні випадкові події
послуговувати виймання білої кулі з урни, де зовсім немає білих Під сумісництвом випадкових подій А і В розуміють
куль, або одержання від’ємного результату при зважуванні тіла. випадкову подію, яка полягає в тому, що в результаті іспиту
Неможливою подією можна вважати протилежну будь-якій відбудеться і подія А і подія В . Сумісництво випадкових подій А і
достовірній події (при тому же комплексі умов); тому ймовірність В ми будемо позначати через (А і В).
неможливої події дорівнює нулеві. Це погоджується з тим, що
Приклад. З першої сотні чисел 1, 2, ..., 100 навмання
неможлива подія завжди має відносну частоту, яка дорівнює
нулеві. вибирається одне число; подія А полягає в тому, що обране число
Помітимо, що при класичному визначенні ймовірність ділиться на 3, подія В тому, що воно ділиться на 4 ; тоді подія ( А і
дорівнює нулеві тоді і тільки тоді, коли подія неможлива, тобто В ) полягає в тому, що обране число ділиться і на 3 і на 4, тобто
жоден можливий результат іспиту не благодіє цій події ( M=0 ). ділиться на 12. Легко підрахувати, що
Надалі (при вивченні безперервних випадкових величин) ми Р{А}=33/100; Р{B}=25/100; Р{А і B}=8/100,
побачимо, що з рівності нулеві ймовірності випадкової події ще не так як серед перших 100 чисел є 33 числа, які діляться на 3, 25
випливає її неможливість. чисел, які діляться на 4 , і 8 чисел, які діляться на 12.
Найбільш просте співвідношення між ймовірностями
випадкових подій А і В і ймовірністю їхнього сумісництва (А і В )
Зв'язок класичного визначення з основними властивостями
має місце тоді, коли випадкові події А і В незалежні. Поняття
ймовірностей. Як підкреслювалося вище, класичне визначення
незалежності ми пояснимо спочатку на схемі випадкової вибірки.
ймовірностей відноситься до такого випадку, коли результати
Нехай із двох урн із кулями виймається навмання по одній кулі.
іспиту можна представити у вигляді повної групи рівноможливих
подій. Цікаво відзначити, що в цьому випадку класична формула Подія А полягає в тому, що куля, яка вийнята з першої урни,
(13.1) є єдиною, котра погоджується з основними трьома виявиться білою, подія В – у тому, що куля, вийнята з другої
властивостями ймовірностей. урни, виявиться білою. Ці випадкові події незалежні власне
А саме, має місце наступне визначення: кажучи в тому змісті, що колір кулі, вийнятої з однієї урни, не
Якщо елементарні результати іспиту утворюють повну може впливати на колір кулі, вийнятої з іншої урни. Підрахуємо
групу рівноможливих попарно несумісних подій, то ймовірність сумісництва подій А і В , тобто ймовірність того, що
ймовірність будь-якої складеної події може бути виражена обидві вийняті кулі виявляться білими. Позначимо кількість куль у
класичною формулою (13.1). першій і другій урнах відповідно через N 1 і N 2, а кількість білих
Для доведення позначимо елементарні результати іспиту куль у них відповідно через М 1 і М2 , так що
через E 1 , Е2 , ...,Е N і підрахуємо спочатку їхню загальну Р{А}=M 1 /N 1 ; Р{B}=M 2 /N 2 .
ймовірність p=P{E k } (k=1, 2,..., N). На основі слідства 2 маємо: Так як кожний з N 1 випадків виймання кулі з першої урни може
Р{Е 1 }+ Р{Е 2 }+…+ Р{Е N }=Np =1, комбінуватися з кожним з N 2 випадків виймання кулі з другої
звідки р=1/N. Позначимо, далі, через А складену подію, якій урни, то число всіх випадків дорівнює N 1 N 2 ; з них тільки в М1 М 2
благодіють М фіксованих елементарних випадків іспиту, випадках виймаються дві білих кулі; отже, шукана ймовірність
наприклад, E 1 , Е 2 , ...,Е М. сумісництва дорівнює
Тоді подія А є складена подія ( Е 1 , або Е 2 або .. . або Е M ) і за Р{А і B}= M1 M 2 / N 1 N 2 ,
правилом додавання ймовірностей Тобто
Р{А}=Р{Е 1 }+ Р{Е 2 }+…+ Р{Е M }, Р{А і B}= Р{А}Р{B}. (13.8)
тобто
677 678
Формула (13.8) виражає правило множення ймовірностей для Р{А}=Р{B}=Р{C}=4/8=1/2; Р{А і B і C}=1/8=(1/2)·(1/2)·(1/2);
незалежних випадкових подій. і навіть
Нагадаємо, що ця формула доведена нами тільки для Р{А і B}=2/8=(1/2)·(1/2), Р{A і C}=2/8=(1/2)·(1/2);
часткового випадку. У загальному випадку саме поняття Але
незалежності випадкових подій має потребу у означенні. Це може Р{B і C}=1/8≠ Р{B}·Р{C}.
бути зроблено за допомогою формули (13.8), простота якої робить
її важливим інструментом у розрахунках. Узагальнення правила додавання ймовірностей.
Означення. Дві випадкові події А і В називаються незалежними, Якщо випадкові події А і В незалежні, то
якщо для них має місце правило множення ймовірностей у формі Р{А або B}=Р{А}+Р{B}-Р{А}Р{B}. (13.10)
(13.8), тобто якщо ймовірність їхнього суміщення дорівнює Для доведення формули (13.10) помітимо, насамперед, що
добуткові їхніх ймовірностей.
Помітимо, що з незалежності випадкових подій А і В події(А або В ) і ( A і B ) взаємно протилежні (якщо відбувається
хоча б одна з двох подій А або В, то не відбувається відповідна
випливає попарна незалежність подій A і В , А і B , A і B . протилежна подія, виходить, не може відбутися і суміщення
Приведене вище визначення незалежності двох випадкових
подій можна розширити і на більше число подій: події A1, A 2 , ..., протилежних подій A і B ). Застосовуючи формулу (13.7) і
правило множення, одержуємо:
A n називаються незалежними в сукупності, якщо ймовірність
суміщення будь-яких 2, 3, ... п з них дорівнює добуткові
Р{А або B}=1-Р{А і B}=1-Р{А}Р{B}=1-(1- Р{А})(1- Р{B})=
відповідних ймовірностей. = Р{А}+ Р{B}-Р{А}Р{B},
Наприклад, три події А, В, С незалежні в сукупності, якщо мають
Приведемо ще без доведення загальне правило
місце чотири рівності:
додавання ймовірностей:
Р{АіB}=Р{А}Р{B}; Р{АіC}= Р{А}Р{C}; Р{B і C}=Р{B}Р{C};
Р{А або B}=Р{А}+Р{B}-Р{А і B}. (13.11)
Р{А і B і C}=Р{А}Р{B}Р{C}. (13.9)
(Тут події А і В не обов'язково незалежні.)
Корисно мати на увазі, що випадкові події можуть бути
Приклад 1. Два стрільці незалежно один від одного
попарно незалежні і все-таки не бути незалежні в сукупності.
стріляють по одній і тій же цілі; ймовірність попадання для
Наприклад, нехай іспит полягає у вийманні навмання однієї кулі з
першого стрільця дорівнює Р{А}=0,9, для другого Р{B}=0,8 .
урни, у якій лежать 4 кулі з номерами 1, 2, 3 і 123 , і нехай подія
Потрібно визначити ймовірність уразити ціль, тобто
А(В,С) полягає в тому, що на вийнятій кулі виявиться цифра 1 ймовірність того, що хоча б один стрілець потрапить у ціль.
(відповідно, 2 і 3 ). Події А, В і С попарно незалежні, так як По формулі (13.10) знаходимо
Р{А}=Р{B}=Р{C}=2/4=1/2; Р{А або B}=0,9+0,8-0,9·0,8=0,98.
Р{А і B}= Р{B і C}= Р{C і A}=1/4=(1/2)·(1/2).
Але події А, В і С не будуть незалежні в сукупності , так як 6. Умовні ймовірності. Загальне правило
Р{А і B і C}=1/4≠(1/2)·(1/2)·(1/2). множення ймовірностей. Формула повної ймовірності
Відзначимо також, що наявність одного тільки Метою цього пункту є узагальнення правила множення
співвідношення (13.9) ще не забезпечує незалежності випадкових ймовірностей (13.8) на залежні випадкові події. Для цього
подій А, В, С в сукупності. звернемося спочатку, як і в п. 5, до класичної схеми випадкової
Наприклад, якщо в урні лежить 8 куль з номерами 1, 2, 3, 12, вибірки. Нехай іспит полягає у вийманні навмання однієї кулі з
13, 20, 30, 123 і якщо події А, В, С мають той же зміст, що й у урни, що містить N куль, які однакові напомацки, але
попередньому прикладі, то розрізняються по двох ознаках: по кольору і по малюнку.
Уведемо позначення:
679 680
К - кількість кольорових куль (N-К - білих), Р{А і B і С})=Р{А і B}Р{С|А і B}= Р{А}Р{B|A}Р{С|А і B}.
L — кількість куль з малюнком (N-L -без малюнка), Уведення поняття умовної ймовірності дозволяє дати нове
М — кількість кольорових куль з малюнком. тлумачення незалежності випадкових подій. Якщо випадкові
Нехай подія А полягає в появі кольорової кулі, подія В — у появі події А і В незалежні, то з формул (13.8), (13.14) і (13.15)
кулі з малюнком. Сумісництво подій А і В означає появу випливає:
кольорової кулі з малюнком. Ймовірності цих випадкових подій Р{B|A}=(Р{А}P{B})/(Р{А})= Р{B} ,
відповідно рівні Р{A|B}=(Р{А}P{B})/(Р{B})= Р{A}
Р{А}=K/N ; Р{B}=L/N; Р{А і B}= M/N. тобто випливає рівність умовних і безумовних
Спробуємо, за аналогією з формулою (13.8), зв'язати ймовірність ймовірностей цих подій.Очевидно також, що і зворотно, при
події (А і В ) з ймовірністю події А; ми одержимо: Р{B|A}= Р{B}
M/N =(K/N)(M/K) (13.12) формула (13.13) перетворюється у формулу (13.8).
Відношення М/К кількості кольорових куль з Таким чином, незалежність випадкових подій А і В означає, що
малюнком до кількості всіх кольорових куль також має характер ймовірність події В (або А ) не змінюється при введенні додаткової
ймовірності, а саме, воно дає ймовірність вибрати кулю з умови здійснення події А (або відповідно В ) . ( Нагадаємо, що
малюнком за умови, що вибір виконується тільки з числа ймовірність випадкової події (В ) завжди зв'язана з визначеним
кольорових куль (так як з усіх К кольорових куль тільки М куль комплексом умов. Якщо до цього комплексу додати додаткову
мають малюнок). Таку ймовірність називають умовною умову здійснення деякої іншої події ( А ), то ймовірність
ймовірністю події В за умови здійснення події А ; позначають цю розглянутої події (В ) може змінитися). З цього тлумачення
умовну ймовірність через Р{В| А}, так що в нашому прикладі безпосередньо випливає, наприклад, що достовірна подія і будь -
Р{B|A}=M/K . яка випадкова подія А незалежні. У розглянутому вище прикладі
Тепер ми можемо записати співвідношення (13.12) у вигляді незалежність випадкових подій А і В зводиться до виконання
Р{А і B}= Р{А}Р{B|A}. (13.13) рівності M/K=L/N , тобто до умови, що частка куль з малюнком
Це співвідношення виражає загальне правило множення серед кольорових куль дорівнює частці куль з малюнком серед
ймовірностей: ймовірність суміщення двох випадкових подій усіх куль в урні. Такий пропорційний розподіл куль по двох
дорівнює добуткові ймовірності одного з них на умовну ознаках представлено схематично на рис.13.1,а, де
ймовірність іншого. Формула (13.13) виведена нами для Р{A}=0,4; Р{B}=Р{B|A}=0,3.
класичної схеми. Для порівняння на рис. 13.1, б приведено приклад
Звернемося тепер до загального випадку яких завгодно непропорційного розподілу куль по двох ознаках, де
випадкових подій А і В . Тут формула (13.13) служить для Р{A}=0,4; Р{B}=(24+6)/100=0,3; але Р{B|A}=24/40=0,6.
визначення умовної ймовірності. А саме, умовна ймовірність події
В за умови здійснення події А визначається за допомогою формули
Р{B|A}=(Р{А і B})/(Р{А}) (при Р{А}≠0 ). (13.14)
Точно так само вводиться умовна ймовірність події А за умови
здійснення події В:
Р{A|B}=(Р{А і B})/(Р{B}) (при Р{B}≠0 ). (13.15)
Умовні ймовірності, як легко перевірити, володіють всіма
основними властивостями ймовірностей. Формула (13.13) може а) б)
бути узагальнена і на більше число випадкових подій. Наприклад,
Умовні позначення: - кулі кольорові; - кулі з рисунком;
для трьох випадкових подій A, В,С
681 682
- кулі кольорові з рисунком; 7. Дискретні випадкові величини. У цьому пункті предметом

вивчення є величини, значення яких залежать від випадку, як,
- кулі кольорові без рисунка.
наприклад, число очок, що випадає на верхній грані гральної
Рис.13.1.
кістки, або число викликів на телефонній станції за даний
Формула повної ймовірності
проміжок часу. Ті значення, які у результаті іспиту може прийняти
Теорема. Якщо випадкові події Н 1 , Н 2 , . . . , Н п попарно досліджувана величина, будемо називати її можливими
несумісні і якщо подія А може здійснитися тільки з якою-небудь значеннями.
однією з цих подій, то Означення. Величина ξ називається дискретною
Р{A}=Р{Н 1 }P{А|Н 1 }+P{Н 2 }P{А|Н 2 }+...+P{Н n }P{ А|Н n }.( 13.16) випадковою величиною, якщо всі її можливі значення утвор ять
Доведення. При висловлених умовах подія А рівносильна кінцеву або нескінченну послідовність чисел х 1 , х2 , ... , x k, ... і
сумісництву подій якщо прийняття нею кожного з зазначених значень є випадкова
(Н 1 або Н2 або . . . або Нп ) і А. подія з визначеною ймовірністю.
Але це сумісництво відбувається тоді і тільки тоді, коли Ймовірність випадкової події ( ξ=x k ) позначимо через pk і
відбувається одне зі сполучень будемо говорити, що p k є ймовірність значення x k . Ймовірність р k є
(Н 1 і А), або (Н2 і А ), або . . . , або (Нп і А). функція від x k . Ця функція називається законом розподілу
Застосовуючи правило додавання ймовірностей, одержуємо:
ймовірностей величини ξ.
Р{A}= Р{(Н 1 і А), або (Н 2 і А), або . . . , або (Н п і А)= Усяке правило, яке дозволяє знаходити ймовірності всіх
=Р{(Н 1 і А)+(Н 2 і А)+ . . . + (Н п і А); (13.17) можливих значень величини ξ , визначає закон розподілу її
залишається лише застосувати загальне правило множення ймовірностей. Зазвичай цей закон записують у вигляді таблиці, у
ймовірностей:
якій перелічуються всі можливі (різні) значення величини ξ і
Р{Н 1 і А}= Р{Н 1 }Р{A|Н 1 }; … їхньої ймовірності:
Зокрема, завжди має місце формула
Можливе значення ξ х1 х2 ... хk ...
Р{B}= Р{A}Р{B|A}+ Р{ A }Р{B| A }, (13.18) Ймовірність (р) p1 p2 ... pk …
так як протилежні події А і A несумісні й утворять повну групу. Така таблиця називається таблицею розподілу
Приклад 1. В урні знаходиться N куль, з них М білих; іспит ймовірностей дискретної випадкової величини ξ .
полягає в тому, що з урни послідовно виймаються дві кулі; подія А Якщо випадкова величина ξ може приймати лише кінцеве
полягає в тому, що перша вийнята куля виявиться білою, подія В число різних значень х 1 , х 2 , ... , хп , то випадкові події
— у тому, що друга вийнята куля виявиться білою. (ξ=х 1 ), (ξ=х2 ), ... , (ξ=х п )
Очевидно. утворять повну групу попарно несумісних подій; отже, сума
Р{A}=M/N; Р{ A }=(N-M)/N; їхніх ймовірностей повинна дорівнюватися 1:
p l+р 2 +. . .+p k=1.
Р{B|A}=(M-1)/(N-1); Р{B| A }=M/N-1. Якщо таблиця розподілу ймовірностей містить нескінченно
Підрахуємо Р{В}. По формулі (13.18): багато значень, то умова (13.19) заміняється наступною:
Р{В}=(M/N)[(M-1)/(N-1)]+[(N-M)/N](M/N-1)=M/N. нескінченний ряд p l +р 2 +. . .+p k +. . . повинний бути збіжним і
Таким чином, ймовірність того, що друга вийнята куля буде його сума повинна дорівнювати 1 .
білою, дорівнює імовірності того, що буде білою перша вийнята Приклад 1. Число очок, що випадає на верхній грані
куля. правильної гральної кістки, є дискретна випадкова величина з
наступною таблицею розподілу імовірностей (див. п.3):
13.2. Випадкові величини і розподіл ймовірностей Число очок 1 2 3 4 5 6
683 684
Ймовірність 1/6 1/6 1/6 1/6 1/6

1/6 Ряд ймовірностей являє собою нескінченно убутну геометричну
(13.20) прогресію зі знаменником (1-р); він сходиться, і його сума
Помітимо, що для неправильної гральної кістки можливі дорівнює
значення числа очок залишаються тими ж, але ймовірності їхні p+(1-p)p+(1-p) 2 p+…+(1-p) n-1 +…= p/[1-(1-p)]=1.
можуть бути відмінні від 1/6 . Приклад 4. У деяких задачах фізики і техніки зустрічаються
Приклад 2. Мисливець, який має три патрони, стріляє в ціль до випадкові величини, які підлягають законові розподілу Пуассона
першого попадання (або поки не витратить усі три патрони). Число ξ 0 1 2 … m …
витрачених патронів буде випадковою величиною ( ξ ) із трьома e -a
ae -a 2
(a /2!) e -a
... (a m
/m!) e -a
…
можливими значеннями ( 1, 2, 3 ). Знайдемо розподіл ймовірностей (13.23)
цієї величини за умови, що ймовірність попадання при кожнім де а — деяке додатне число, що характеризує випадкову
пострілі дорівнює 0,8. величину ξ .
Подія ( ξ =1 ) означає попадання з першого пострілу, тому її Законові розподілу Пуассона підкоряються, наприклад:
ймовірність дорівнює а) кількість викликів на автоматичній телефонній станції за даний
P{ξ =1}=0,8. проміжок часу;
Подія ( ξ=2) означає попадання лише з другого пострілу (і, б) кількість електронів, які вилітають з напруженого катода за
виходить, непопадання при першому пострілі), її даний проміжок часу.
ймовірність дорівнює Що являє собою число а в цих прикладах, буде ясно з
P{ξ =2}=(1-0,8)·0,8=0,2·0,8=0,16. подальшого. Тут же ми відзначимо тільки те , що ряд
Нарешті, три постріли виконуються, якщо не було попадання при ймовірностей
перших двох пострілах, тому 
am a
P{ξ =3}=0,2·0,2=0,04.  m!e
m 0
Цю ж ймовірність можна було б підрахувати і по формулі
(13.19): сходиться і його сума дорівнює 1:
P{ξ =3}=1- P{ξ =1}- P{ξ =2}=1-0,8-0,16=0,04.  a2 am 
e  a 1  a   ...   ...  e  a e  a  1.
Отже, таблиця розподілу імовірностей величини ξ є 2! m!
 
ξ 1 2 3
p 0,8 0,16 0,04
Лінійні дії над випадковими величинами
(13.21) До лінійних дій ми будемо відносити множення випадкової
Приклад 3. Виконується стрільба по деякій цілі до першого
величини ξ на число і додавання випадкових величин.
попадання, без обмеження числа пострілів. Ймовірність попадання
при кожнім пострілі дорівнює р. Число зроблених пострілів є
Добутком Сξ дискретної випадкової величини
ξ x1 x2 …
випадкова величина ξ с нескінченною таблицею розподілу
ймовірностей: p1 p2
ξ 1 2 3 … n … на число С називається дискретна випадкова величина з
p (1-p)p (1-p)2 p ... (1-p)n-1 p … розподілом ймовірностей
Cξ Cx 1 Cx 2 …
(13.22) p1 p2
(13.24)
685 686
Інакше кажучи, множення дискретної випадкової величини на Приклад. Нехай іспит полягає в одночасному киданні двох
число зводиться тільки до множення всіх її значень на це число правильних гральних кісток:
(без зміни ймовірностей). ξ — число очок, що випадає на першій кістці;
Наприклад, якщо мисливець у прикладі 2 платить 2 η — число очок, що випадає на другій кістці;
грн. за кожен витрачений патрон, то витрачена їм сума (у грн.) ξ+η — сума чисел очок, що випадають на двох кістках.
буде випадковою величиною з наступним розподілом Обидві випадкові величини ξ і η мають однакові таблиці
ймовірностей: розподілу ймовірностей (13.20). Знайдемо розподіл ймовірностей
2ξ 2 4 6 їхньої суми ξ+η . Так як випадання будь-якого числа очок на
p 0,8 0,16 0,04 першій кістці не залежить від випадання будь-якого числа очок на
Трохи складніше визначається розподіл ймовірностей суми другій кістці, то ймовірність кожного сумісництва буде
ξ+η двох дискретних величин дорівнювати 1/36. За правилом (13.25) побудуємо спочатку
ξ x1 x2 … допоміжну таблицю
p1 p2 1+1 1+2 2+1 1+3 2+2 3+1 … 6+6
1/36 1/36 1/36 1/36 1/36 1/36 … 1/36
η y1 y2 … Поєднуючи рівні числа в першому рядку — рядку можливих
q1 q2 значень, одержуємо таблицю розподілу імовірностей величини ξ+η
Позначимо через р ki ймовірність сумісництва випадкових подій 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
(ξ=x k ) і (η=y i ). Якщо відбувається зазначене сумісництво, то сума 1/36 2/36 3/36 4/36 5/36 6/36 5/36 4/36 3/36 2/36 1/36
ξ+η приймає значення x k +y i . Однак ймовірність, наприклад, події Відзначимо наступну особливість додавання випадкових
(ξ+η=x1 +y 1 ) може виявитися більшою, ніж p11 , якщо серед сум величин; порівнюючи таблицю розподілу для суми ξ+η с
таблицею розподілу для 2ξ :
x k +y i зустрінуться числа, рівні x 1 +y 1 . А саме, за правилом
додавання ймовірностей ми повинні вважати ймовірність події 2 4 6 8 10 12
(ξ+η=x1 +y 1 ) рівній сумі всіх тих імовірностей p ki для яких число 1/6 1/6 1/6 1/6 1/6 1/6
x k +y i дорівнює x 1 +y 1 . Таким чином, значеннями суми ξ+η ми дійдемо висновку, що додавання випадкових величин з
служать суми всіх можливих значень величин ξ і η , а однаковими розподілами ймовірностей не зводиться, взагалі
ймовірність кожного із зазначених значень суми дорівнює сумі говорячи, до множення однієї з них на ціле число. Уведені вище
дії додавання випадкових величин і множення їх на число
ймовірностей тих сполучень (ξ=x k ) і (η=y i ), при яких досягається
зберігають відомі властивості додавання і множення чисел.
дане значення суми.
Зокрема, мають місце наступні легкі формули, що перевіряються:
На практиці для побудови таблиці розподілу суми ξ+η зазвичай
ξ + η =η + ξ ; (ξ + η)+ξ = ξ +(η+ξ ); C(ξ + η)= Cξ +Cη.
будують спочатку допоміжну таблицю
Незалежність випадкових величин
x 1 +y 1 x 1 +y 2 x 2 +y 1 x 2 +y 2 …
Дискретні випадкові величини ξ, η називаються незалежними,
p11 p12 p21 p22 …
якщо незалежні випадкові події (ξ=x k) і (η=у l ) при всіх k і l,
(13.25) тобто якщо ймовірності сумісництва цих подій знаходяться за
а потім об’єднують у ній рівні значення x k+y i складаючи правилом множення ймовірностей:
відповідні ймовірності р ki . Помітимо, що якщо всі значення x k +y i p kl =p k q l (k=1, 2, …, ; l=1, 2, …). (13.26)
різні, то таблиця (13.25) буде готовою таблицею розподілу суми Наприклад, при киданні двох гральних кісток числа очок, що
ξ+η . випадають на першій і другій кістках, є незалежними випадковими
687 688
величинами; це спростило знаходження їхньої суми в Так як за п іспитів подія А може відбутися 0, 1, 2, ... , п раз, то
розглянутому вище прикладі. ωn буде дискретною випадковою величиною з можливими
Випадкові величини ξ 1 ,ξ 2 ,...,ξ n , називаються взаємно значеннями 0, 1/n, 2/n, ....,1. Знайдемо розподіл її ймовірностей.
незалежними, якщо незалежні в сукупності всі випадкові З цією метою представимо величину ω n у вигляді лінійної
події комбінації більш простих випадкових величин. Уведемо так

1  xk1
(1)
,  2  xk 2
( 2)
,...,  n  xk n
( n)
 називану характеристичну випадкову величину λ k -число появ події
(1) ( 2) (n) А при k -му іспиті. Величина λ k може приймати тільки два
(тут через xk1 , xk 2 ,..., xk n ... позначені значення випадкової значення: 1, якщо подія А відбудеться при k -му іспиті, і 0 , якщо
величини ξ i). подія А не відбудеться при k -у іспиті. Так як ймовірність події А
Якщо випадкові величини ξ 1 , ξ 2 , ... , ξ n взаємно незалежні, дорівнює р у кожнім іспиті, то величини λ 1 , λ 2 ,..., λ n мають
то по розподілах їхніх ймовірностей легко знайти розподіл однакові таблиці розподілу ймовірностей:
ймовірностей будь-якої їхньої лінійної комбінації λ1 1 0 , λ2 1 0 ,…, λn 1 0
C 1 ξ 1 + C 2 ξ 2 + ... + C n ξ n p q p q p q
з сталими коефіцієнтами C 1 , C 2 , ... ,С п . (13.27)
Цією обставиною часто користуються в розрахунках, де q=1-р . Усі величини λ 1 , λ 2 , . .. , λn взаємно незалежні в
представляючи досліджувану випадкову величину у вигляді силу прийнятої нами умови.
лінійної комбінації незалежних випадкових величин з відомими Розглянемо тепер суму характеристичних величин
розподілами ймовірностей. μ п =λ 1 +λ 2 + . .. + λ n . (13.28)
Ця сума складається з одиниць і нулів, причому одиниць у ній
8.Розподіл ймовірностей відносної частоти випадкової події. рівно стільки, скільки разів відбудеться подія А за п іспитів; отже,
Розглянемо відносну частоту ω n випадкової події А при n - величина μ п дорівнює кількості повторень події А за п іспитів, а
кратному повторенні іспиту. Будемо вважати, що поява події А в відношення μ п до загального числа іспитів (n) дорівнює
кожнім іспиті не залежить від її появи в інших іспитах і
відносній частоті ω n :
що ймовірність події А в кожнім іспиті та сама. Позначимо її
ω n =μп /п =(1/п)(λ 1 +λ 2 + . .. + λn ). (13.29)
через р . (Схематично це повторення іспитів можна представити в
Отримане представлення випадкової величини ω n у вигляді
такий спосіб. В урну розміщують визначену кількість однакових
лінійної комбінації взаємно незалежних випадкових величин
на дотик куль, частина з яких позначена міткою « A» (наприклад,
λ 1 ,λ 2 ,...,λ n з відомими розподілами ймовірностей (13.27) дозволяє
білим кольором); частка мічених куль повинна дорівнювати р, так
знайти розподіл ймовірностей для ω n за допомогою формул
що ймовірність вийняти мічену кулю дорівнює ймовірності події
попереднього пункту.
А . Вийнявши з урни навмання одну кулю, ми записуємо, чи є на
Будемо складати величини λ 1 , λ 2 ,..., λ n послідовно.
ній мітка чи ні, повертаємо кулю в урну, ретельно перемішуємо
Насамперед, по формулах (13.25) і (13.26) маємо:
кулі і потім знову виймаємо одну кулю. Цей процес повторюється
λ1 1 0 +λ 2 1 0 = μ2 2 1 0
до одержання п записів. Така послідовність іспитів називається
послідовністю незалежних іспитів за схемою Бернуллі або за p q p q pp pq+qp qq
схемою повернутої кулі. Її називають також схемою повторної тобто
вибірки (на відміну від безповторної вибірки, при якій вийняту μ2 2 1 0
кулю не повертають в урну). p2 2pq q2
Далі знаходимо тим же способом
689 690
μ 2 +λ 3 =μ 3 3 2 1 0 т іспитах, може бути підрахована за правилом множення

p2p p 2 q+2pqp 2pqq+ q 2 p q 2 q ймовірностей для незалежних подій, що дає:
Тобто p m qn-m. (13.31)
μ3 3 2 1 0 Ця ймовірність не залежить від того, у яких саме m іспитах
p3 3p 2 q 3pq2 q3 наступить подія А. Але з п послідовних іспитів можна С m n
Ми помічаємо, що ймовірності в таблицях розподілу різними способами вибрати т іспитів, у яких буде мати місце
величин μ 2 і μ 3 збігаються з відповідними членами розкладання подія А . Тому, за правилом додавання ймовірностей, шукана
біномів ймовірність події (μ п =т) дорівнює ймовірності (13.31),
m
(p+q) 2 =p 2 +2pq+ q2 ; помноженої на С n , що знову приводить до формули (13.30).
(p+q) 3 =p 3 +3p 2 q+3pq2 +q3 Формула (13.30) дає ймовірність того, що при п -кратному
(звідки, до речі, відразу видно, що суми ймовірностей у цих повторенні іспиту випадкова подія А відбудеться точно т раз.
таблицях рівні одиниці, так як p+q=1 ). Таким чином, ми одержуємо наступні таблиці розподілу
Методом математичної індукції можна довести наступне ймовірностей для випадкових величин μ n і ωn :
загальне твердження: ймовірність того, що μ n прийме деяке μn n n-1 … m … 1 0
значення т, дорівнює членові, який містить р т , у розкладанні pn np n-1 q …. m m n-m
С np q … npq n-1
qn
бінома (р+ q) n no степеням р: . (13.32)
m m n!nm
P{μ n =m}= C n p q  pmqn m . (13.30)
m!(n  m)! ωn n ( n-1)/n … m/n … 1/n 0
Справедливість формули (13.30) при п=2 (а також і при n=3 ) pn np n-1 q …. m m n-m
С np q … npq n-1
qn
була уже встановлена раніше. Доведемо, що зі справедливості цієї (13.33)
формули при деякому числі п іспитів випливає її справедливість і Розподіл ймовірностей, обумовлений таблицею (13.32),
при п+1 іспитах. Дійсно, величина μ n+1 =μ n +λ n+1 може прийняти називається біноміальним розподілом ймовірностей.
значення т тільки в двох випадках: або при μ n =m і λ n+1 =0 , або при П р и к л а д. З великої партії виробів беруть на пробу 10
штук. Відомо, що частка нестандартних виробів у всій партії
μ n =m—1 і λ n+1 =1; тому за правилами додавання і множення
складає 25%; потрібно знайти ймовірність того, що більше п'яти
ймовірностей
відібраних виробів виявляться нестандартними.
P{μ n+1 =m}=P{μ n =m}P{λ n+1 =0}+P{μ n =m-1}P{λ n+1 =1}. Добір кожного виробу будемо вважати іспитом, а
По формулам (13.30) і (13.27) одержуємо: виявлення нестандартності у відібраного виробу — випадковою
P{μ n+1 =m}= n! n! подією А . Ймовірність р події А дорівнює, мабуть, частці
p m q n m q  p m1q nm 1 p,
m!(n  m)! (m  1)!(n  m  1)! нестандартних виробів у всій партії, тобто р = 0,25 .
n! Кількість нестандартних виробів серед десяти відібраних є
P{μ n+1 =m}= p m q n1m , випадкова величина μ 10 - частота повторення події А при десятьох
(m)!(n  1  m)!
іспитах. Задача зводиться до обчислення ймовірності того, що
Формулу (13.30) можна пояснити і не прибігаючи до
μ 10 >5 ; за правилом додавання ймовірностей
представлення величини μ п у вигляді (13.28). Ймовірність того, що P{μ 10 >5}=P{μ 10 =6}+P{μ 10 =7}+…+ P{μ 10 =10}.
Підрахунок ймовірностей по біноміальній формулі (13.30)
подія А наступить у перших т іспитах і не наступить в інших п—
при р=0,25, q=0,75 і п=10 приводить до наступної таблиці
691 692
ймовірностей їхньої суми для повторної вибірки дається

Кількість нестандартних Ймовірність таблицею
виробів m P={μ 10 =m} μ2 2 1 0
0 0,0563 (25/100) 2 2·(25/100)·(75/100) (75/100) 2
1 0,1877
2 0,2816 а для безповторної вибірки — таблицею
3 0,2503 μ*2 2 1 0
4 0,1460 (25/100) )·(24/99) (25/100)·(75/99)+ (75/100)·(74/99)
5 0,0584
+(75/100)·(25/99)
6 0,0162
7 0,0031
8 0,0004 Порівнюючи таблиці розподілу величин μ 2 і μ*2 , ми помічаємо,
9 0,0000 що відповідні ймовірності в них мало відрізняються одна від
10 0,0000 одної. Очевидно, ця відмінність була б ще менше, якби ми взяли,
розподілу (ймовірності округлені до 0,0001): наприклад, N=1000, M = 250.
Звідси видно, що Р{μ 10 >5}≈0,020. Ця ймовірність досить Подібні міркування дозволяють зробити висновок , що
мала, так що якби у відібраному десятку виробів виявилося шість приведене вище розв’язання задачі, яке засноване на
(або більш) нестандартних, то ми могли б засумніватися в тому, чи біноміальному розподілі, буде тим більше точним, чим менший
дійсно частка нестандартних виробів у всій партії складає тільки обсяг вибірки в порівнянні з числами М і N.
25%. 9. Безперервні випадкові величини. Дискретні випадкові
Примітка. Наше розв’язання, яке спирається на біноміальний величини не вичерпують усіх типів випадкових величин. У теорії
розподіл ймовірностей величини μ 10 , буде точним лише в тому ймовірностей часто приходиться вести розрахунок з такими
випадку, коли добір виробів для проби виконується по схемі випадковими величинами, можливі значення яких суцільно
випадкової повторної вибірки. Для пояснення різниці між заповнюють деякий інтервал, як, наприклад, згадані у вступі
повторною і безповторною вибірками розглянемо приклад. Нехай в відхилення розмірів деталей від номіналу. Такі випадкові
величини одержали назву безперервних .
урні лежить N=100 куль, з них М=25 білих, так що р=0,25, і
Закон розподілу ймовірностей для безперервної випадкової
нехай з урни послідовно виймаються 2 кулі. Порівняємо розподіл
величини ξ повинний дозволяти знаходити ймовірність попадання
ймовірностей числа вийнятих білих куль при повторній і
безповторній вибірках. І в тому і в іншому випадку число її значення в будь-який інтервал (х 1 ; х 2 ); ми будемо позначати
вийнятих білих куль дорівнює сумі двох характеристичних цю ймовірність через
випадкових величин λ1 і λ 2 , де λ k — число білих куль, що P{х 1 <ξ<х 2 }.
Приклад. Рівномірний розподіл ймовірностей.
з'являються при вийманні k -ї кулі; λ 1 , і λ 2 мають один і той же
У найпростішому випадку всі можливі значення випадкової
розподіл ймовірностей:
величини ξ заповнюють деякий кінцевий інтервал (α 1 ; α 2 ) і
λ1 1 0 , λ2 1 0
ймовірність
25/100 75/100 25/100 75/100 P{х 1 <ξ<х2 }
для будь-якого інтервалу (х 1 ; х 2 ), який лежить усередині (α 1 ;α 2 ),
Але при повторній вибірці величини λ 1 і λ 2 будуть незалежні, а пропорційна довжині цього інтервалу:
при безповторній вибірці вони вже будуть залежні. Тому розподіл
P{х 1 <ξ<х2 }=λ(х 2 -х 1 ) (α 1 ≤х 1 <х 2 ≤α 2 ). (13.34)
693 694
Коефіцієнт λ повинний бути обрано таким чином, щоб мала (з точністю до малих вищого порядку відносно dx ). Ця головна
місце друга основна властивість ймовірностей ( перша основна частина називається диференціалом ймовірності і позначається
властивість забезпечується тим, що коефіцієнт λ є додатним, а через dPx :
третя властивість випливає з того, що при об'єднанні інтервалів dPx = φ(x)dx (13.37)
їхні довжини складаються.); оскільки всі можливі значенні Знаючи диференціал ймовірності, ми можемо за допомогою
величини ξ лежать у інтервалі (α 1 ; α 2 ), то попадання значення ξ у інтегрування знайти ймовірність попадання значення ξ у будь-
цей інтервал є достовірна подія і тому його ймовірність повинна який інтервал (х 1 ; х2 ):
дорівнювати 1: x2
P{α 1 <ξ<α2 }=λ(α2 -α 1 )=1.
Звідси однозначно визначається значення λ :
P{х 1 <ξ<х 2 }= 
x1
φ(x)dx (13.38)
λ=1/(α2 -α 1 ). Таким чином, для завдання закону розподілу безперервної

Якщо розподіл ймовірностей величини ξ задається формулою випадкової величини досить задати щільність розподілу її
(13.34), то говорять, що випадкова величина ξ рівномірно ймовірностей, тобто функцію φ (х). (Строго кажучи, безперервна
розподілена в інтервалі (α 1 ; α 2 ) або що величина ξ підкоряється випадкова величина ξ саме і характеризується тим, що ймовірність
законові рівномірного розподілу ймовірностей. попадання її значення в будь-який інтервал ( x 1 ; х 2 ) може бути
Щільність розподілу ймовірностей представлена у вигляді інтегралу (13.38) від деякої функції φ(х) ).
Якщо випадкова величина ξ рівномірно розподілена в інтервалі При всіх розрахунках з безперервними випадковими
(α 1 ; α 2 ), то для будь-яких точок х 1 , х 2 цього інтервалу відношення величинами диференціал ймовірності φ(x)dx грає ту же роль,
P{х 1 <ξ<х2 }/(х 2 -х1 ) (13.35) яку грають ймовірності p k при розрахунках з дискретними
ймовірності випадковими величинами: у багатьох формулах досить буде
P{х 1 <ξ<х 2 } замінити pk на φ(х)dx і суму — відповідним інтегралом, щоб від
до довжини інтервалу (х 1 ; х 2 ) є величина стала (вона дорівнює формули для дискретних величин перейти до формули для
λ=1/(α 2 -α 1 )). безперервних величин.
Це відношення називається щільністю розподілу ймовірностей
при рівномірному розподілі випадкової величини ξ . Зауваження. Підкреслимо, що для безперервної випадкової
Для будь-якої безперервної випадкової величини ξ відношення величини ξ реальний зміст має тільки така випадкова подія, як
(13.35) уже може не бути сталим. За аналогією з тим, як це попадання в інтервал, а не попадання в окрему точку. Оскільки
робиться в механіці (при вивченні розподілу мас), ми вводимо тут ймовірність попадання в малий інтервал по визначенню повинна
поняття щільності розподілу ймовірностей у точці. бути приблизно пропорційна довжині інтервалу, остільки
Щільністю розподілу ймовірностей випадкової величини ξ у ймовірність попадання в будь-яку окрему точку варто вважати
точці х називається границя відношення рівною нулеві. Іншими словами, якщо прийняття безперервною
lim [P{х<ξ<х+∆x}]/∆x=φ(x). (13.36) величиною ξ визначеного значення розглядати як випадкову
x  0 подію, то ймовірність будь-якої такої події повинна дорівнювати
Ми будемо розглядати лише такі випадкові величини, для яких нулеві (хоча таку подію не можна вважати неможливою). На
ця границя існує в кожній точці х . Для таких величин ймовірність практиці висловлене вище твердження не приводить до
попадання значення ξ в інтервал (х; x+dx) допускає виділення непорозумінь, так як значення будь-якої фізичної величини можна
головної частини, яка пропорційна dx : виміряти лише з деякою точністю (абсолютно точне значення
P{х<ξ<х+dx}≈φ(x)dx фізичної величини є лише математична абстракція ).
Основні властивості щільності розподілу ймовірностей.
695 696
а) Щільність розподілу φ(х) невід’ємна для всіх х . Це Крива розподілу може служити для графічного розрахунку
безпосередньо випливає з визначення (13.36), ймовірностей, так як ймовірність
∆x>0 і P{х<ξ<х+∆x}≥0 . Р{х 1 <ξ<х2 }
б) Інтеграл від щільності розподілу φ(х) , узятий по всьому і площа , яка заштрихована на рис. 13.2, криволінійної трапеції
інтервалу можливих значень випадкової величини ξ , виражаються тим самим інтегралом (13.38). Площа заштрихованої
дорівнює 1 . Це випливає з того, що зазначений інтеграл дає криволінійної трапеції буде дорівнювати ймовірності
ймовірність достовірної випадкової події — прийняття Р{х 1 <ξ<х 2 }, якщо площа усієї фігури, яка обмежена кривою
випадковою величиною ξ якого-небудь зі своїх значень. У розподілу і віссю абсцис, буде дорівнювати одиниці. Іншими
залежності від того, чи заповнюють можливі значення величини ξ словами, ймовірність Р{х 1 <ξ<х2 } дорівнює відношенню
заштрихованої площі до площі усієї фігури (прийнятої за
кінцевий інтервал (α 1 ; α 2 ) або всю числову вісь, властивість, яка
одиницю). Якщо ж потрібно виразити площу відразу в
розглядається записується у вигляді
2
безрозмірних одиницях, як і ймовірність, то варто враховувати, що

розмірність φ(х) дорівнює 1/(розмірність x ).

1
φ(x)dx=1 або 

φ(x)dx=1.
Поєднуючи обидві ці записи, пишуть
 φ(x)dx=1 , (13.39)
не вказуючи границь інтегрування; при цьому мається на увазі, що
інтеграл береться по всьому інтервалові можливих значень
випадкової величини ξ .
Помітимо ще, що кожна неневід’ємна функція φ(х), яка
задовольняє умові (13.39), може служити щільністю розподілу
ймовірностей деякої випадкової величини ξ . Рис. 13.3.
Крива розподілу ймовірностей. Кривою розподілу Для прикладу на рис. 13.3 зображена крива рівномірного
ймовірностей випадкової величини називається графік функції розподілу ймовірностей в інтервалі (α 1 ; α 2 ).
у=φ(х), де φ(х) — щільність розподілу ймовірностей (рис. 13.2).
Приклади безперервних розподілів ймовірностей.
1) Найпростіший нормальний розподіл ймовірностей. .
Говорять, що випадкова величина ξ 0 має найпростіший
нормальний розподіл ймовірностей або що величина ξ 0 діє за
нормальним законом розподілу, якщо її щільність на всій
числовій осі визначена формулою
x2

2
1
 0 ( x )  Ce , де C  . (13.40)
2
Значення коефіцієнта С обрано так, щоб виконувалася
Рис. 13.2. умова (13.39). Крива розподілу ймовірностей дана на рис. 13.4.
697 698
Рис. 13.4.
Рис. 13.5.
Вона симетрична щодо осі ординат, при x=0 має максимум,
рівний 1/√2π≈0,4, і має дві точки перегину при x=±1 . При х→±
За допомогою функції Ф(t) можна обчислити ймовірність
∞ крива розподілу асимптотично наближається до осі абсцис, попадання випадкової величини ξ 0 у будь-який інтервал (х1 ; х 2 ) у
причому наближається досить швидко (наприклад, уже такий спосіб:
φ 0 (3)=0,0044; φ 0 (4)= 0,00013 ). x2
x2 x2 x1 x2
Нормальний розподіл відіграє велику роль у багатьох
φ 0 (x)dx= 1 1
 
додатках теорії ймовірностей, зокрема при обробці результатів
Р{х 1 <ξ 0 <х 2 }= 
x1 2 e 2
dx 
2 e 2
dx ,
0 0
вимірів. Так як інтеграл від щільності φ 0 (х) не виражається в
кінцевому вигляді через елементарні функції, то для розрахунку Звідки
ймовірностей складено досить докладні і досить точні таблиці Р{х 1 <ξ 0 <х 2 }=(1/2)Ф(х 2 )-(1/2)Ф(х 1 ). (13.42)
спеціальної функції Зокрема, для симетричного інтервалу (—t;+t) одержуємо:
t x2 Р{-t<ξ 0 <+t}=(1/2)Ф(t)-(1/2)Ф(t)= Ф(t). (13.43)
2 
2 (13.41)
 (t )  e dx, Таким чином, при t>0 функція Ф(t) дає ймовірність попадання
2 0 випадкової величини ξ 0 у симетричний інтервал (—t;+t).
яку називають інтегралом ймовірностей. Функція Ф(t) є 2) Загальний нормальний розподіл ймовірностей.
непарною: Так називається розподіл із щільністю
t x2 ( x a ) 2
2 
2 1 
(t )  e dx  (t );  ( x)  e 2 2 (13.44)
2 0  2
тому в таблицях даються значення Ф(t) тільки для додатних де σ>0 . При а=0 і σ=1 щільність φ(х) перетворюється в щільність
значень t. При зміні t від 0 до +∞ функція Ф(t) зростає від 0 до 1 , φ 0 (х) найпростішого нормального розподілу, розглянутого в
причому зростає дуже швидко: уже Ф(3)=0,9973 ; попередньому прикладі. Криві загального нормального розподілу
Ф(4)= 0,999937 . Графік функції Ф(t ) приведено на рис. 13.5. ймовірностей при різних значеннях σ(і а=0) приведено на рис.
13.6. Вони відрізняються від кривої найпростішого нормального
розподілу (13.40) тільки зміною масштабу уздовж осей. Зі
збільшенням σ криві розподілу стають більш пологими. Крива
розподілу при будь-якому а відрізняється ще і зрушенням уздовж
699 700
осі х (рис. 13.7); ця крива розподілу симетрична відносно прямої

х=а . Розрахунок ймовірностей у загальному нормальному
розподілі виконується за допомогою інтеграла ймовірностей Ф(t),
як буде показано в наступному пункті.
Рис. 13.8.
Функція розподілу ймовірностей. Функцією розподілу

ймовірностей випадкової величини ξ називається ймовірність того,
що величина ξ прийме значення, менше деякого числа х ; цю
Рис. 13.6 Рис. 13.7 функцію позначимо через
3) Прикладом несиметричного розподілу ймовірностей F(x) =Р{ξ < х}.
може служити розподіл із щільністю Для дискретної випадкової величини функція розподілу
при x  0, дорівнює сумі ймовірностей тих її значень х k, які менші х
0
 ( x )    1  x (13.45) F ( x )   pk .
C1x e при x  0 (  0,   0) xk  x
Коефіцієнт С 1 вибирається так, щоб виконувалася умова (13.39) Наприклад, для випадкової величини з таблицею розподілу
 (13.21)
C1  0 при x  1,
Г ( )
0,8 при 1  x  2,
де 

F ( x)  
Г ( )   x 1e 1 dx 0,96 при 2  x  3,
1 при 3  x.
0
є гамма-функція Эйлера. Розподіл (13.45) належить до так званих Для безперервної випадкової величини відповідно до формули
розподілів Пірсона; він зустрічається в багатьох задачах (13.38) функція розподілу дорівнює інтегралові від щільності
гідроенергетики. На рис. 13.8 приведені крива розподілу, яка розподілу:
x
відповідає формулі (13.45) з α=β=4 . Розрахунок
ймовірностей і тут виконується по спеціальним таблицям. F ( x )    (t ) dt.

Наприклад, для найпростішого нормального розподілу (13.40)
функція розподілу виражається через інтеграл ймовірностей
x
1 1 1 1
F ( x )    0 (t ) dt  Ф ( x )  Ф ()  Ф( x )  .

2 2 2 2
701 702
З визначення F(x) і основних властивостей ймовірності валика, який обточується на верстаті, то площа поперечного
випливає, що функція розподілу ймовірностей є зроста юча перерізу валика є випадкова величина
функція, яка змінюється від 0 до 1.  2.
 
Її графік називають інтегральною кривою розподілу 4
ймовірностей (рис. 13.9). Нашою задачею є встановлення зв'язку між законами
розподілу ймовірностей випадкових величин ξ і η=f(ξ). Почнемо з
функції від дискретної випадкової величини
ξ x1 x2 …
p1 p2 …
Якщо в результаті іспиту величина ξ прийме деяке значення x k ,
то випадкова величина η=f(ξ) прийме значення f(х k ). Але
ймовірність, наприклад, події η=f(x 1 ) може бути більшою
Рис. 13.9. Рис. 13.10.
ймовірності р 1 події ξ=x 1 , якщо серед значень f(x k ) зустрінуться
числа, які рівні f(x1 ) . А саме, за правилом додавання ймовірностей
На рис. 13.10 приведена, для прикладу, інтегральна крива
ми повинні вважати ймовірність випадкової події η=f(x 1 ) такою,
рівномірного розподілу ймовірностей в інтервалі (α 1 ; α 2 ). Так як
за правилом додавання ймовірностей при х 1 < х 2 що рівна сумі всіх тих імовірностей р k , для яких числа f(x k ) рівні
Р{ξ<х2 }= Р{ξ<х 1 }+ Р{х 1 ≤ ξ <х 2 }, f(x 1 ) .
то ймовірність попадання значення ξ в інтервал (х 1 ;х 2 ) дорівнює На практиці для побудови таблиці розподілу функції f(ξ)
зазвичай будують спочатку допоміжну таблицю
приросту функції розподілу ймовірностей
Р{х 1 ≤ ξ <х2 }=F(х 2 )-F(х 1 ). f(x1 ) f(x2 ) …
Це дозволяє графічно знаходити ймовірності по інтегральній p1 p2 …
кривій розподілу (див. рис.13.9), якщо за одиницю масштабу осі (13.46)
ординат прийняти F(+∞)= 1.
Функція розподілу ймовірностей придатна для завдання а потім об’єднують у ній рівні значення f(x k ), складаючи
закону розподілу як дискретних, так і безперервних випадкових відповідні ймовірності. Помітимо, що якщо всі значення f(x k )
величин (а також і для завдання випадкових величин більш різні, то таблиця (13.46) буде готовою таблицею розподілу функції
складної природи). Однак її застосування в загальному випадку f (ξ)
вимагає спеціального математичного апарата (інтеграла Приклади.
Стільтьєса), що виходить за рамки даного курсу. 1) Розглянемо степені λ n (n=1, 2, 3, ...) від характеристичної
випадкової величини λ с розподілом імовірностей (13.27). Усі ці
13.3. Функції від випадкових величин степені мають той же розподіл, що і λ, так як 1 n = 1, 0 n =0.
2) Розглянемо функцію
Нехай f(х) — однозначна функція, яка визначена на  
sin   
сукупності всіх можливих значень х величини ξ . Під функцією f(ξ) 2 
випадкової величини ξ розуміють таку випадкову величину η , яка від випадкової величини
приймає значення y=f(x) щораз, коли величина ξ приймає ξ 1 2 3 … n …
значення х. Наприклад, якщо випадкова величина ξ є діаметр 1/2 1/2 1/2 3
2
… 1/2 n …
703 704
Функція від безперервної випадкової величини ξ. Будемо

так як вважати, що функція f(x) безперервна разом з першою похідною в
 0 при парному п, інтервалі можливих значень х величини ξ. Нашою задачею є
 
sin      1 при n  4k  1, встановлення залежності між щільностями розподілу
2   ймовірностей φ(х) і ψ(y) випадкових величин ξ і η= f(ξ).
 1 при n  4k  3б
Простіше всього ця залежність знаходиться тоді, коли функція f(х)
то таблицею розподілу для строго зростає. При цьому кожен інтервал (х 1 ; х 2 ) відображається
  взаємно однозначно на відповідний інтервал (у 1 ; у 2 ) (рис.
sin   
2  13.11) і тому ймовірності попадання випадкових величин ξ і η , у
буде: відповідні інтервали повинні бути рівні.
sin[(π/2)ξ] 0 1 -1
p0 p1 p -1
де
1 1 1 1 1
p0  2
 4  6  ...   ,
2 2 2  1 3
41  
 4
1 1 1 1 8
p1   5  9  ...   , Рис. 13.11.
2 2 2  1  15
21  
 16  У застосуванні до малих відповідних інтервалів (х; x+∆x) і
1 1 1 1 2 (у; у+∆у) це означає рівність диференціалів ймовірностей:
p1  3  7  11  ...   .
2 2 2  1  15 φ(x)dx=ψ(y)dy, (132.47)
81  
 16  звідки і знаходять шукану залежність:
3) Розглянемо квадрат випадкової величини ψ (y)=[φ(x)(dx/)dy)]= φ[g(y)]g′(y), (13.48)
ξ -b b де x=g(y) є функція, яка обернена функції у=f(х).
p 1-p Якщо функція y=f(x) строго убуває, то додатному значенню
Так як (-b) 2 =b2 ,то одержуємо dx відповідає від’ємне значення dy. Тому у формулі (13.47) треба
ξ2 b2 замінити dy на — dy =|dy|, що приводить до більш загальної
1 залежності
ψ(y)=[φ(x)|(dx/)dy)|]= φ[g(y)]|g′(y)|, (13.49)
З останньої таблиці розподілу видно, що величина ξ 2 приймає
Приклад. Лінійна ф у н к ц і я.
єдине значення з ймовірністю 1 і, виходить, може розглядатися як
Для лінійної функції
невипадкова величина.
η=a+bξ
маємо: y=f(x)=a+bx; x=g(y)=(y-a)/b; g′(y)=1/b.
705 706
Тому залежність між щільностями розподілу ймовірностей розподілена на всій осі. Тут y=f(x)=x 2 ≥ 0 обернена функція має дві
величин ξ і η буде: однозначні гілки:
ψ(y)=(1/|b|)φ[(y-a)/b]. (13.50) x=g1 (y)=+√y; x=g2 (y)=-√y
Наприклад, якщо випадкова величина ξ має рівномірний розподіл (рис. 13.12). Застосовуючи до кожної з цих гілок формулу
в інтервалі (α 1 ;α 2 ), то випадкова величина η=a+bξ буде мати (13.49) і об’єднуючі однакові значення у, одержуємо при у >0 :
також рівномірний розподіл в інтервалі (a+bα 1 ; a+bα 2 ). 1 1 1
Якщо випадкова величина ξ 0 має найпростіший нормальний  ( y)   ( y )   ( y )   [ ( y )   (  y )] .
2 y 2 y 2 y
розподіл з щільністю (13.40), то величина η=a+bξ буде мати
загальний нормальний розподіл з щільністю При у<0 треба покласти ψ(у)=0 .
( y a ) 2 Поняття про двовимірні випадкові величини і
1 
2b2 функції від двох випадкових величин. Для вивчення
 ( x)  e
| b | 2 функцій від декількох випадкових величин, а також для
розв’язання багатьох практичних задач виявляється необхідним
розгляд багатомірних випадкових величин, тобто величин,
значення яких розподілені в просторі двох, трьох і більш вимірів.
Прикладом двовимірної випадкової величини може служити точка
попадання в мішень. Якщо координати цієї точки в площині
мішені позначити через ξ і η то ми одержимо двовимірну
випадкову величину (ξ; η).
У даному посібнику немає можливості докладно розглянути
багатомірні випадкові величини. Ми вкажемо лише деякі формули,
які відносяться до безперервних двовимірних випадкових величин
(відповідні формули для дискретних двовимірних величин мають
аналогічний вигляд).
Рис. 13.12.
Це дозволяє робити розрахунок ймовірностей для загального Значення величини (ξ;η) є точка (х;у); розподіл ймовірностей
нормального розподілу (13.44) за допомогою інтеграла задається диференціалом ймовірності
імовірностей (13.41). Дійсно, нехай випадкова величина ξ має dPxy =φ(x;y) dxdy , (13.52)
загальний нормальний розподіл імовірностей з щільністю (13.44). який дає головну частину ймовірності попадання точки ( ξ; η) у
Тоді випадкова величина ξ 0 =(ξ-a)/σ буде мати найпростіший прямокутник (див. рис. 13.13.)
нормальний розподіл (13.40). При цьому нерівність х 1 <ξ<х2  x    x  dx 
рівносильна нерівності  y    y  dy 
 
(x 1 -a)/σ< ξ 0 <(x 2 -a)/σ,
що і приводить до шуканої формули:
P{x 1 <ξ<x 2 }=P{(x 1 -a)/σ<ξ 0 <(x 2 -a)/σ}=(1/2)Ф(t 2 )-(1/2)Ф(t 1 ), (13.51)
де
t 1 =(x 1 -a)/σ; t 2 =(x 2 -a)/σ.
Знаходження щільності розподілу ймовірностей для
немонотонної функції ми покажемо лише на прикладі квадратичної Рис. 13.13.
функції η=ξ 2 , причому будемо вважати, що величина ξ
707 708
Функція φ(x, у) називається двовимірною щільністю розглядати як ймовірність попадання точки (ξ;η) у заштриховану
розподілу ймовірностей. Ймовірність попадання точки (ξ; η) у на рис. 13.14 смугу і тому  
 1 ( x ) dx    ( x; y ) dy dx.
деяку область (D) визначається подвійним інтегралом:
P {( ; )  ( D )}   ( x; y ) dxdy . (13.53)

(D)
Щільність φ(х;у) може бути будь-якою неневід’ємною

функцією, яка задовольняє умові
  ( x; y ) dxdy  1,
де інтеграл береться по всій області можливих значень випадкової
величини (ξ; η ).
Найпростішим прикладом безперервної двовимірної випадкової Рис. 13.14
величини є випадкова величина (ξ; η) з рівномірним розподілом у
деякій кінцевій області (D 0 ). Для такої величини ймовірність Для дискретної величини з розподілом приведеним в таблиці:
попадання в будь-яку область (D), яка лежить усередині (D 0 ), x x1 x2 … xn
пропорційна площі S D цієї області. При цьому y
dPxy =λdxdy для точок усередині (D 0 ), y1 p 11 p 21 … p n1
dPxy =0 для точок поза (D 0 ). y2 p 12 p 22 … p n2
Коефіцієнт пропорційності λ знаходиться з умови … … … … …
P {( ; )  ( D0 )}  S D0  1, ym p 1m p 2m … p nm
звідки 1 . аналогічною формулою є формула:

S D0 Pk =p k1 + p k2 +…+ p km (k=1, 2, …,n). (13.56)
Випадкові величини ξ і η називаються незалежними, якщо
Таким чином, ймовірність попадання в область (D), яка лежить
диференціал ймовірності dPxy дорівнює добуткові диференціалів
усередині (D 0 ), дорівнює відношенню площ S D і S D0 .
ймовірностей ψ 1 (х)dx і ψ 2 (у)dy , тобто якщо двовимірна щільність
Двовимірна щільність тут дорівнює φ(х,у) дорівнює добуткові щільностей розподілів величин ξ і η
1 φ(x;y)=ψ 1 (x)ψ 2 (y). (13.57)
 ( x; y )  .
S D0 Для дискретної величини з розподілом (13.56) аналогічною
формулою є формула (13.26).
Координати ξ і η двовимірної безперервної випадкової величини
будуть одномірними безперервними випадковими величинами. Для функції ζ=f(ξ;η) від двох випадкових величин ξ;η
розподіл ймовірностей визначається формулою
Щільності ψ 1 (х) і ψ 2 (у ) випадкових величин ξ і η зв'язані з
P { z    z   z}   ( x; y ) dxdy , (13.58)
двовимірною щільністю φ(x;у) наступними формулами: 
( Dz , z )
 1 ( x )    ( x; y ) dy , (13.54)
де (D z,∆x ) є така область площини (х,у), у якій z<f(x;y)<z+∆z, a
 2 ( y )    ( x; y ) dx. (13.55) φ(x,у) — щільність розподілу двовимірної величини (ξ;η).
Для доведення, наприклад, формули (13.54) досить Виділяючи в інтегралі (13.58) головну частину, яка є лінійною
помітити, що диференціал ймовірності ψ 1 (х)dx можна
709 710
відносно ∆z , знаходять диференціал ймовірності dPz , і щільність Інтеграл


розподілу ймовірностей функції ζ=f(ξ; η).
Приклад. Розподіл суми випадкових величин. 

1 ( x ) 2 ( z  x ) dx.
Для суми ζ=ξ+η область (D z,∆z) являє собою смужку, яку
називається згорткою функцій ψ 1 і ψ 2 , і позначається ψ 1* ψ 2.
укладено між прямими x+y=z і x+y=z+∆z (рис. 13.15).
Приклад 1. Учасник лотереї з 49 найменувань видів
найменувань об'єктів (позначених просто цифрами) називає шість.
Виграш визначається тим, скільки найменувань він угадав із шести
інших найменувань, що у момент розиграшу лотереї визначаються
за допомогою спеціального механічного пристрою, реалізуючий
випадковий вибір. Запитується, яка ймовірність того, що учасник
угадає всі шість найменувань; п'ять найменувань і т.д.?
Рис. 13.15. Неважко бачити, що в генеральній сукупності, що
складається з 49 предметів, власником лотерейного квитка
Тому виділено шість «білих». Тому ймовірність того, що з випадково
 z  z  x обраних 6 предметів k 1 предметів виявляться «білими» (збіжаться з
P { z    z   z}  відзначеними власником квитка), дорівнює Р6 , 49 (k 1 ,k), де обсяг
 dx   ( x; y ) dy.
 z x вибірки k дорівнює 6. Наприклад, імовірність угадати всі шість
Виділяючи головну частину внутрішнього інтеграла: найменувань дорівнює
( z  x )  z 1
49
  ( x; y ) dy   ( x; z  x)z , Р6 , 49 (6,6)=   ≈7,2·10 -8 .
 6
( zx )  
одержуємо диференціал ймовірності величини С: Приклад 2. Розглянемо такий експеримент. На площину
 кидається тетраедр, три грані якого пофарбовані відповідно в
dPz   ( x; z  x ) dx z ,
 червоний, синій і зелений кольори, а на четверту нанесені всі три

кольори. Подія Ч означає, що при киданні тетраедра на площину
звідки знаходимо щільність χ(z) розподілу суми ζ=ξ+ η : випала грань, що містить червоний колір, подія С — грань, що

 ( z )    ( x; z  x ) dx. (13.59) містить синій колір, і подія З - грань, що містить зелений колір.

Так як кожен із трьох кольорів розміщується на двох гранях, то
Особливий інтерес представляє додавання незалежних Р(Ч)=Р(С)=Р(З)=1/2 . Ймовірність перетинання кожної пари
випадкових величин ξ і η . У цьому випадку з формули (13.57) введених подій дорівнює 1/4=1/2·1/2, так як будь-яка пара
випливає, що щільність розподілу суми ζ=ξ+η виражається через кольорів знаходиться тільки на одній грані. Це означає попарну
щільності розподілу доданків ξ і η по формулі незалежність всіх трьох подій. Але
 Р(ЧЗС)=1/4≠ Р(Ч)Р(С)Р(З)=1/8.
 ( z )    1 ( x ) 2 ( z  x ) dx. (13.60)

711 712
Приклад 3. Нехай подія А означає випадання герба в першому з ціль» (тобто «ціль буде уражена» взаємно протилежні, тому
п
двох кидань симетричної монети, а подія В — випадання решітки у ймовірність враження цілі є 1-(1-р) .
другому киданні. Ймовірність кожної з цих подій дорівнює 1/2. За умовою
Ймовірність перетинання АВ буде дорівнювати 1-(1 -р) п ≥P.
Р(АВ)=1/4=1/2·1/2= Р(А)Р(В). Звідси знаходимо п — ціле число, яке задовольняє
Таким чином, події А і В незалежні. нерівності
Приклад 4. Нехай подія А полягає в тому, що випадково lg(1  P)
n .
кинута точка потрапила в область, яка розташована праворуч lg(1  p)
абсциси а , подія В — у тім, що точка потрапила в область, Наприклад, якщо при стрілянині по літаку ймовірність
розташовану вище ординати b. попадання дорівнює р=0,004 , то для забезпечення враження літака
з ймовірністю не меншої Р=0,98 потрібно
lg 0,02
n , або п≥976 стрільців.
lg 0,996
Приклад 6. У дошці є отвори (лунки) з координатами (x k ; y l )
(k=1, 2, ... , п; l=1, 2, ... , т). На дошку кинута кулька, яка може
потрапити в одну з лунок. Ймовірності попадання кульки в кожну
з лунок приведено в таблиці:
x x1 x2 … xn
y
y1 p 11 p 21 … p n1
y2 p 12 p 22 … p n2
Рис. 13.16. … … … … …
На рис. 13.16 обидві області заштриховані. Подію АВ на рисунку ym p 1m p 2m … p nm
заштриховано в клітинку. Вочевидь, Р(АВ)=Р(А)Р(В) і, виходить,
події А і В незалежні. Тут p kl є ймовірність попадання кульки в лунку з
Легко перевірити також, що якщо подія В означає, що кинута координатами (x k ; у l ). Обчислимо ймовірність Pk попадання
точка потрапила в трикутник FCD (див. рис. 13.16), то події А і В кульки в лунку з абсцисою x k .
будуть уже залежними. Так як лунка з абсцисою x k може мати одну і тільки одну з
Приклад 5. Деяка кількість п стрільців незалежно один від ординат у 1 , у 2 , . . . , у т, то по формулі (13.17) одержуємо:
одного стріляють по одній і тій же цілі; ймовірність Pk =p k1 + p k2 +…+ p km (k=1, 2, …,n).
попадання для кожного стрільця дорівнює р. Визначити кількість Приклад 7. Деякий виріб випускається двома заводами. При
стрільців, які потрібно для враження цілі з ймовірністю не цьому обсяг продукції другого заводу в k раз перевершує обсяг
меншою, чим Р. продукції першого. Частка браку у 1-го заводу P 1 , у 2-го — Р2 .
Для цього знайдемо залежність між р і Р. Ймовірність Припустимо тепер що вироби, які випущені заводами за
непопадання у ціль одним п≥ дорівнює 1-р; ймовірність того, що однаковий проміжок часу, перемішали й у такому виді пустили в
п
жоден стрілець не потрапить у ціль, дорівнює (1-р) ; події «жоден продаж. Яка ймовірність того, що ви придбали виріб із другого
стрілок не потрапить у ціль» і «хоча б один стрілець потрапить у заводу, якщо він виявилося зіпсованим?
713 714
Нехай подія В 1 означає, що вибраний вами виріб належить Розв’язання . Позначимо моменти приходу осіб А і В
першому заводу, а В2 —другому. Легко бачити, що відповідно через ξ і η . За умовою ξ і η незалежні і рівномірно
1 k розподілені в інтервалі (0; 1); тому випадкова точка (ξ , η )
Р(В 1 )= , Р(В 2 )= . рівномірно розподілена в квадраті зі стороною 1 (рис. 13.24).
1 k 1 k
Це так називані апріорні ймовірності подій В 1 ,В 2 . Нехай подія А Задача полягає в находжені ймовірності нерівності |η — ξ| ≤1/3 ,
означає, що вибрано бракований виріб. Нам дані умовні тобто ймовірності попадання точки (ξ ; η ) у заштриховану на
ймовірності Р(A/В 1 )=P1 і Р(A/B 2 )=Р2 . Тепер, скориставшись рис. 13.24 смугу між прямими
формулою Байеса, можна відповісти на поставлене запитання. А у — х = 1/3 і y — х = —1/3.
саме Ця ймовірність дорівнює відношенню заштрихованої площі до
k площі всього квадрата, тобто
P2 2
Р(B 2 /A)= 1 k kP2  2
 . 1  
1 k P  kP  3  5.
P1  P2 1 2
p
1 k 1 k 1 9
Аналогічно
P1
Р(B 1 /A)= .
P1  kP2 Мікромодуль 31
Ймовірності Р(A/В 1 )=P1 і Р(A/B 2 )=Р2 називають іноді Індивідуальні тестові завдання
апостеріорними ймовірностями відповідно подій В 1, В 2 , після
того як відбулася подія А 1. З колоди карт (52 карти) береться 3 карти. Обчислити
8. Задача про зустріч. Дві особи, А і В , умовилися ймовірність того, що серед узятих карт буде хоча б один туз.
2. Робітник обслуговує три верстати, які працюють незалежно
зустрітися у визначеному місці між 0 і 1 годинами. Той що
один від одного. Ймовірність того, що протягом години верстату
прийшов першим чекає іншого протягом 20 хвилин, після чого не буде потрібна увага робітника, дорівнює для першого
іде. Визначити ймовірність р зустрічі осіб А і В , якщо моменти верстата 0,9, для другого 0,8 і для третього 0,7. Обчислити
їхнього приходу незалежні і рівномірно розподілені в ймовірність того, що принаймні один із трьох верстатів не буде
інтервалі (0; 1). потребувати уваги робітника протягом години.
3. В урні знаходиться 5 білих і 20 чорних куль. З урни
послідовно виймаються кулі доти, поки не буде вийнята біла
куля. Обчислити ймовірність того, що при цих умовах буде
зроблено три виймання, тобто що до першої білої кулі буде
вийнято 2 чорних кулі.
4. На двох верстатах обробляються однотипні деталі;
ймовірність браку для верстата № 1 складає 0,03, а для верстата №
2 — 0,02. Оброблені деталі складаються в одному місці,
причому деталей з верстата № 1 складається вдвічі більше, ніж з
верстата № 2. Обчислити ймовірність того, що узята навмання
Рис. 13.24. деталь не буде бракованою.
715 716
5. За допомогою формули (13.18) довести, що з 11. Математичне очікування випадкової величини. Почнемо
незалежності випадкових подій А і В випливає незалежність з найбільш простого поняття середнього арифметичного значення.
випадкових подій A і B . Нехай є сукупність N елементів, які розрізняються величиною
6. Знайти розподіл ймовірностей суми очок, що випадають на деякої ознаки х (наприклад, партія приладів, які розрізняються
трьох правильних гральних кістках. Перевірити, що на трьох терміном служби; або сукупність дощових днів у році, які
кістках ймовірніше викинути 11очок, чим 12, хоча і 11 і 12 очок розрізняються величиною опадів у даному місці).
виходять при шести комбінаціях: Середнім арифметичним значенням ознаки х у сукупності
11 очок при комбінаціях (6 +4+1), (6 + 3 + 2), (5 +5 + 1), називається відношення суми значень ознаки х у всіх елементів
(5 + 4 + 2), (5 + 3 + 3), (4 + 4 + 3); сукупності до загального числа цих елементів.
12 очок при комбінаціях (6 + 5 + 1), (6 + 4 + 2), (6 + 3 + 3), Позначимо через х 1 , х 2 , ..., x v різні значення ознаки, яку
(5 + 5 + 2), (5 + 4 + 3), (4 + 4+4). розглядаємо, у елементів сукупності; через M k — кількість
7. З урни, у якій лежить 20 чорних і 4 білих кулі, виймаються 5 елементів, у яких значення ознаки дорівнює x k (k=1,2, ..., v); через
куль. Знайти розподіл ймовірностей числа 5 вийнятих білих куль. N=М 1 +М2 +...+Mv — загальне число елементів сукупності. Тоді
8. З урни, у якій лежить 20 чорних і 4 білих кулі, послідовно середнє арифметичне значення x представиться виразом
виймаються кулі доти, поки не з'явиться чорна куля. Знайти x1M1  x2 M 2  ...  xv M v
розподіл числа ξ вийнятих при цьому білих куль, тобто числа x .
N
білих куль, вийнятих до першої чорної кулі.
Запишемо цю формулу у вигляді
9. Знайти суму двох незалежних величин з рівномірним
розподілом ймовірностей в інтервалі (— 1; + 1). M M M
x  x1 1  x2 2  ...  xv v . (13.61)
10. Точка випадково попадає на коло з рівномірним розподілом N N N
ймовірностей по довжині дуги. Знайти розподіл ймовірностей З останньої формули видно, що середнє арифметичне
проекції цієї точки на діаметр. значення залежить не від абсолютних кількостей М 1 ,М 2,... М v, а
11. Кубики виготовляються з деякою похибкою. Вважаючи, що тільки від відносних кількостей
лінійні розміри кубиків мають нормальний розподіл ймовірностей M1 M 2 M
(13.44), знайти розподіл ймовірностей їхніх об’ємів (v ). , , ..., v .
N N N
Переходячи тепер до випадкових величин, розглянемо
Мікромодуль 32 спочатку дискретну величину спеціального вигляду. Нехай із
Числові характеристики випадкових величин зазначеної вище сукупності вибирається навмання один елемент . (
Так само, як і в п.3, найпростіше представити собі цей іспит як
13.4. Числові характеристики розподілу ймовірностей виймання навмання кулі з урни, де знаходиться N однакових на
При виконані обчислень з дискретними або безперервними дотик куль, з яких М 1 куль мають мітку «х 1 », М 2 куль мають мітку
випадковими величинами не завжди доцільно користуватися «х 2 », і т.д., причому перед вийманням усі кулі ретельно
таблицями або щільностями розподілу ймовірностей. Не кажучи перемішують.)
вже про те, що таблиці або щільності розподілу не завжди бувають Величина ознаки в елемента, який вибирається, є дискретна
точно відомі, обчислення з ними часто бувають складні або
випадкова величина ξ з наступною таблицею розподілу
громіздкі. Виявляється, що ряд практично важливих задач можна
ймовірностей:
розв’язати за допомогою деяких усереднених характеристик
розподілу. Вивчимо спочатку саму операцію усереднення, яка
дозволяє одержувати подібні характеристики ξ х1 х2 ... xk … xv
717 718
M 1 /N M 2 /N ... M k /N … M v /N причому інтеграл (13.64) береться по всьому інтервалу можливих

(13.62) значень величини ξ . Цей інтеграл часто записують у вигляді
(так як величина ξ може приймати тільки ті значення х 1 , x 2 , ...,x v, 
які є в елементів сукупності, а ймовірність вибору елем ента зі

значенням ознаки x k , очевидно, дорівнює М k /N ). Середнє


xφ(x)dx
арифметичне значення ознаки в сукупності грає тут роль навіть у тому випадку, коли можливі значення величини ξ
середнього «очікуваного» значення випадкової величини ξ . Це заповнюють кінцевий інтервал; у цьому випадку покладають
середнє значення називається «математичним очікуванням» φ(х)=0 поза зазначеного інтервалу. Якщо ж можливі з начення
випадкової величини ξ і позначається через Мξ . Таким чином, величини ξ заповнюють нескінченний інтервал, то ми будемо
математичне очікування випадкової величини (13.62) дорівнює припускати, що невласний інтеграл
M M 
Мξ = x1 1  x2 2  ...  xv M v ;
N N N 

xφ(x)dx
але тут уже цю суму треба тлумачити як суму добутків значень
величини ξ на їх ймовірності. Це дозволяє відразу ж поширити сходиться абсолютно (у протилежному випадку говорять, що
поняття математичного очікування на будь -яку дискретну математичне очікування Мξ не існує; таких величин ми не будемо
випадкову величину розглядати). Важливо відзначити, що усі властивості
ξ х1 х2 ... математичного очікування (або, точніше, властивості самої
операції усереднення) зовсім однакові як для дискретних, так і для
р1 р2 ... безперервних випадкових величин .
Властивості математичного очікування.
Означення 1. Математичним очікуванням Мξ дискретної Найважливішою властивістю операції осереднення є
випадкової величини ξ називається сума добутків усіх її можливих лінійність: математичне очікування лінійної комбінації
значень (х к ) на їх ймовірності (р к ): випадкових величин дорівнює лінійній комбінації їхніх
Мξ= х 1 р 1 +х 2 р 2 +…, математичних очікувань:
або, коротше, М(C 1 ξ 1 +C 2 ξ 2 +…+ C n ξ n )= C 1 Мξ 1 + C2 Мξ 2 +…+ Cn Мξ n , (13.65)
Мξ=∑ х k рk , (13.63) де С 1, С 2 , ..., С п — сталі.
де сума береться по всіх можливих значеннях випадкової величини Для доведення властивості лінійності досить довести наступні
ξ . Якщо безліч цих можливих значень нескінченна, то ми будемо теореми.
припускати ще, що нескінченний ряд (13.63) сходиться абсолютно 1. Сталий множник С можна виносити за знак математичного
(у протилежному випадку говорять, що математичне очікування очікування:
Мξ не існує; таких випадкових величин ми не будемо розглядати). МCξ= CМξ . (13.66)
Тепер ми можемо поширити поняття математичного 2. Математичне очікування суми двох випадкових величин
очікування на безперервні випадкові величини, з огляду на те, що дорівнює сумі їхніх математичних очікувань (теорема додавання
для них роль ймовірності p k грає диференціал ймовірності математичних очікувань):
dPx =φ(x)dx . М(ξ+η)=Мξ +Мη. (13.67)
Означення 2. Математичним очікуванням Мξ безперервної Формула (13.66) особливо просто доводиться для дискретної
випадкової величини ξ називається інтеграл від добутку її значень величини ξ , множення якої на сталу С визначено таблицею (13.24):
х на щільність розподілу ймовірностей φ(х): МCξ=∑(Cx k)p k=C∑x k pk =CМξ.
Мξ =∫ xφ(x)dx, (13.64) Для безперервних величин доведення приведено нижче .
719 720
Теорему додавання (13.67) доведемо для безперервних

випадкових величин ξ, η . Позначимо через φ(х;у) щільність
x
k ,l
k pkl  Mξ,
спільного розподілу, а через χ(z) - щільність розподілу їхньої суми і аналогічно
ζ=ξ+η . Тоді по формулах (13.64) і (13.59) маємо:
  y p
k ,l
l kl  Mη,
Мζ=∫ zχ(z)dz= 

z dz 

φ(x;z-x)dx. що і доводить формулу (13.67).
Відзначимо ще дві властивості математичного очікування.
Змінивши порядок інтегрування, замінимо z на х+у : 3. Математичне очікування сталої (невипадкової) величини
   
С дорівнює самій цій величині С .
М(ξ+η)= 

dx

 zφ(x;z-x)dz= 

dx 

(x+y)φ(x;y)dy. (13.68) Дійсно, сталу С можна розглядати як випадкову величину з
єдиним можливим значенням С , ймовірність якого дорівнює 1.
Скористаємося тепер лінійністю інтеграла і формулами Тому
(13.54) і (13.55): МС = С·1=С.
   
4. Математичне очікування добутку незалежних
М(ξ+η)=  x dx  φ(x;y)dy+  ydy  φ(x;y)dx= випадкових величин дорівнює добуткові їхніх математичних
    очікувань (теорема множення математичних очікувань):
 
Mξη =MξMη (13.69)
=  xψ 1 (x)dx+  yψ 2 (y)dy= Мξ+Мη. для незалежних ξ, η.
  Проведемо доведення для дискретних величин. У силу
незалежності величин ξ і η розподіл ймовірностей їхнього добутку
Для дискретних величин доведення проводиться тим же ( ξη ) визначається за допомогою таблиці
способом. Насамперед, за допомогою допоміжної таблиці (13.25)
легко переконатися в тому, що математичне очікування суми ξ+η х1y1 х1 y2 x2 y1 x2 y2 … ,
може бути підраховане по формулі
p 1 q1 p 1 q 2 p 2 q1 p 2 q2 …
М(ξ+η)= (x
k ,l
k  yl ) pkl ,
у якій при необхідності варто об'єднати рівні числа в першому
де сума береться за всіма значеннями х k і у l . Далі, розкладаючи рядку, склавши відповідні ймовірності (порівняйте визначення
цю суму на дві: суми дискретних величин ). Тому математичне очікування добутку
 (x k  yl ) pkl   xk pkl   yl pkl ξη можна записати у вигляді
і перетворивши
k ,l
першу з
k ,l
них за
k ,l
допомогою формули
Mξη =  ( x y )( p q ),
k ,l
k l k l
(13.56), одержуємо: де сума береться по всіх можливих значеннях x k і y l величин ξ і η

 xk pkl   xk ( pk1  pk 2  ...)   xk pk , відповідно. Зробивши тут внутрішнє підсумовування по l, можна
k ,l k k винести за знак внутрішньої суми множник (х k р k ), який не
де залежить від l:
p k =P{ξ=x k }.
Mξη = 
k l
xk yl pk ql   xk pk  yl ql ,
k l
721 722
що і приводить до формули (13.69). що відразу приводить до формули (13.72). Наприклад, для функції
Доведення цієї формули для безперервних випадкових Сξ формула (13.72) дає:
величин легко проводиться за допомогою формули, яка MСξ=∫ Cxφ(x) dx =C∫ xφ(x) dx=CMξ,
приводиться далі (13.73). що доводить формулу (13.66) для безперервних величин.
Формула (13.69) без труднощів узагальнюється на будь-яке 3. Приведемо вже без доведення відповідні правила
число взаємно незалежних співмножників. обчислення математичного очікування від функції двох змінних.
Правила обчислення математичного очікування від функції Для дискретних величин
1. Нехай ξ — дискретна випадкова величина, яка приймає
значення x k з ймовірністю р k . Функція f(ξ) є знову дискретна
M(ξ;η) =  f (x ; y ) p
k ,l
k l kl ,
величина, і її математичне очікування визначається формулою
де сума береться за всіма значеннями х k і у l величин ξ і η , а p kl є
Mf(ξ) =∑f(x k)P{f(ξ)=f(x k )}, (13.70)
ймовірність сумісництва випадкових подій (ξ=х k ) і (η=у l ).
де сума береться по всіх різних значеннях f(х k ).
Для безперервних величин
Виявляється, що математичне очікування функції f(ξ) може бути
обчислене без знаходження розподілу ймовірностей цієї функції Mf(ξ;η) =  f ( x; y ) ( x; y) dxdy, (13.73)
безпосередньо по розподілу самої величини ξ. А саме, має місце де φ(х; у) — щільність розподілу випадкової точки (ξ; η).
формула
Відзначимо, що часткові випадки цих формул при f(х;у)=x+y і
Mf(ξ) =∑f(x k )p k , (13.71)
f(х;у)=xy ми вже розглянули раніше (див., наприклад, формулу
де сума береться за всіма значеннями х k величини ξ . (13.68)).
Перш ніж доводити формулу (13.71) у загальному випадку, 12. Центр розподілу випадкової величини.
помітимо, що якщо всі значення f(x k ) різні, то функція f(ξ) має Математичне очікування випадкової величини дає зручну
таблицю розподілу (13.46), і в цьому випадку формула (13.71) числову характеристику її розташування. Маючи ту ж розмірність,
цілком збігається з формулою (13.70). У загальному випадку серед що і значення випадкової величини, математичне очікування
значень f(x k) можуть зустрітися рівні числа; нехай, для знаходиться усередині інтервалу можливих її значень; наприклад,
визначеності, рівні тільки два значення: f(х 1 )=f(х 2 ). Тоді якщо всі значення випадкової величини ξ лежать в інтервалі (α 1 ;
ймовірність події f(ξ)=f(x 1 ) дорівнює р1 +р2 , і тому відповідний α 2 ), то
доданок у формулі (13.70) можна перетворити так: 2
f(x 1 )P{f(ξ)=f(x 1 )}=f(x 1 )(p1 +p2 )= f(x 1 )p1 +f(x 2 )p2 , P{α 1 <ξ<α2 }=  ( x) dx  1

що знову приводить до формули (13.71). 1
2. Математичне очікування функції f(ξ) від безперервної і з нерівності

2 2 2
величини ξ теж може бути обчислене безпосередньо по щільності
φ(х) розподілу самої величини ξ за допомогою формули  1 ( x) dx   x ( x) dx    2 ( x) dx
1 1 1
Mf(ξ) =∫ f(x)φ(x) dx. (13.72)
Ми обмежимося доведенням цієї формули тільки для випадку
зростаючої функції f(х). Позначимо щільність розподілу величини
α 1 < Mξ<α 2
(Зокрема, якщо всі значення ξ>0, то і Mξ>0.)
η=f(ξ) через φ(у) і у формулі математичного очікування
Щоб підкреслити роль математичного очікування як основну
Mη =∫ yψ(y) dy характеристику розташування випадкової величини (на відміну від
зробимо заміну змінної інтегрування y=f(x); при цьому по самої операції осереднення), ми дамо наступне означення:
формулі (13.47) ми будемо мати
ψ(y) dy=φ(x) dx,
723 724
Центром розподілу ймовірностей випадкової величини ξ Безпосередній підрахунок математичного очікування по

називається її математичне очікування Mξ . таблиці розподілу (13.32) приводить до формули

(Для пояснення терміну «центр розподілу ймовірностей» укажемо Mμп =  mC m n p m q nm .
на механічну аналогію його з поняттям центра розподілу мас m 0
(центра Для більш швидкого підрахунку ми скористаємося властивістю
ваги): якщо, наприклад, у точках x 1, х 2 ,..., х v осі х зосереджені лінійності математичного очікування і представленнями (13.28) і
маси p 1, р2, ..., p v, то центр ваги х с цієї системи знаходиться по (13.29) випадкових величин μп і ω п через характеристичні
формулі випадкові величини λ 1 , λ 2 , ..., λ п . Насамперед, безпосередній
x p  x2 p 2  ...  xv pv підрахунок по таблицях розподілу (13.27) дає:
xc  1 1 .
p1  p 2  ...  pv Mλ k =1p+0q=p (k=1, 2, …,n). (13.74)
За умови p 1 +р 2 +...+p v=1 ця формула збігається з формулою Це значить, що центром розподілу характеристичної
(13.63). випадкової величини служить ймовірність випадкової події. Далі
Пояснимо на прикладах поняття центра розподілу як числової знаходимо:
характеристики розташування. Mμ п = Mλ1 +Mλ 2 +…+Mλn =np; (13.75)
1. Нехай ξ — число витрачених патронів при виконаних Mω п =(1/n)Mμ п =p. (13.76)
пострілах за схемою приклада 2 п.3. По таблиці розподілу (13.21) Таким чином, центром розподілу відносної частоти ( ω п )
знаходимо математичне очікування числа витрачених патронів: випадкової події є ймовірність цієї події при одиничному іспиті, а
Mξ=1·0,8+2·0,16+3·0,04=1,24 . центр розподілу частоти ( μп ) більше ймовірності в п раз.
Воно виявляється нецілим. Для того щоб пояснити, яка Помітимо, що це цілком погоджується з нашим інтуїтивним
практична користь може бути від нашого підрахунку, уявимо собі, представленням про математичне очікування. Якщо, наприклад,
що виконується 100 пострілів за зазначеною схемою. Нехай ξ k — ймовірність випадкової події дорівнює р=0,2 і іспит повторюється
число витрачених патронів при k -у пострілі; тоді п=100 разів , то ми очікуємо, що випадкова подія з'явиться пр=20
ξ=ξ 1 +ξ 2 +…+ξ 100 разів . Точно так само, якщо нам говорять, що ймовірність браку у
є загальне число витрачених патронів при ста пострілах. великій партії виробів складає р=% = 0,01, то, перевіряючи на
Підрахуємо його математичне очікування, користуючись вибірку п=1000 виробів, ми схильні очікувати, що знайдемо
властивістю лінійності і з огляду на те, що Mξ k =l,24 (k=1,2, ..., пр=10 бракованих виробів (звичайно, ми допускаємо можливість і
100): деяких відхилень, але тут мова йде саме про середній очікуваний
Mξ=Mξ 1 +Mξ 2 +…+Mξ 100 =100·1,24=124 . результат). Помітимо ще, що лінійність математичного очікування
Практично це означає, що на 100 подібних постріли буде дозволяє нам з формули (13.74) одержати більш загальний
витрачено в середньому 124 патрона. результат, ніж (13.76). Якщо випадкова подія А в кожнім
2. Центр розподілу Пуассона (13.23): k -м іспиті має свою ймовірність р k , то центр розподілу відносної
m 2 m1

частоти ω п події А при п іспитах буде дорівнювати
Mξ =  m a e a  e a a1  a  a  ...  a 
 ...  a.

m 0 m!  2! (m  1)!  Mω п =(1/n)(Mλ1 +Mλ 2 +…+Mλ n )= p1  p2  ...  pn ,
Таким чином, з'ясовується зміст сталої а в розподілі Пуассона: n
число а є математичне очікування випадкової величини ξ , яке тобто він буде дорівнювати середньому арифметичному з
підкоряється законові розподілу Пуассона (13.23). ймовірностей події А у всіх п іспитах.
3. Центр розподілу частоти μ п і відносної частоти ωп 4. Якщо випадкова величина ξ рівномірно розподілена на
випадкової події. інтервалі (α 1 ; α 2 ), то центр її розподілу збігається із серединою
725 726
цього інтервалу. Дійсно, щільність рівномірного розподілу стала Dξ=М(ξ-а) 2 =σ 2 (ξ).

і дорівнює 1/(α 2 -α 1 ) в інтервалі (α 1 ; α 2 ), так що Користуючись формулами (13.71) і (13.72), запишемо формули
2 2 2 для дисперсій дискретних і безперервних випадкових величин у
Mξ = x 1 dx  1  2   1  1   2 .

1  2  1  2  1 2 2
вигляді
σ 2 (ξ)=∑(х k -а) 2 p k ;
5. Центр нормального розподілу. Для найпростішого σ (ξ)=∫(х-а) 2 φ(x)dx.
2
нормального розподілу (13.40) центр розподілу дорівнює нулеві, (Тут доречно продовжити механічну аналогію, зазначену раніше.
так як щільність φ 0 (х) є парна функція Якщо тлумачити p 1, p 2, ..., р v, як маси, які зосереджені в
 x2
точках x 1, х 2, ..., x v осі х, то дисперсію
Mξ 0 = 1

2
2
 xe dx  0.
2
v

Випадкова величина ξ із загальним нормальним розподілом
σ= (х -а) p
k1
k
2
k
(13.44) може бути виражена через випадкову величину ξ 0 , як було можна розглядати як центральний момент інерції цієї
показано раніше: ξ=a+σξ 0 . системи матеріальних точок (щодо центра ваги а )).
Тому З написаних формул видно, що середнє квадратичне
Мξ=a+σМξ 0 =a. відхилення має ту ж розмірність, що і значення випадкової
Таким чином, центр загального нормального розподілу величини.
дорівнює його параметрові а (що дозволяє з'ясувати зміст цього Основні правила обчислень середніх квадратичних
параметра і цілком погодиться із симетрією кривої нормального відхилень і дисперсій
розподілу відносно прямої х=а ). 1) Якщо ξ - випадкова величина, а С - стала, то
Зауваження. Якщо крива розподілу ймовірностей симетрична σ(Cξ)=|C|σ(ξ); (13.78)
щодо деякої прямої х=а , то центр розподілу завжди збігається з σ(ξ+C)=σ(ξ). (13.79)
точкою а . Ці формули доводяться безпосереднім підрахунком дисперсій:
13. Характеристики розсіювання випадкової величини. σ 2 (Cξ)= M(Cξ-MCξ) 2 = M(Cξ-Ca) 2 =C 2 M(ξ-a) 2 = C2 σ 2 (ξ);
Поняття про моменти розподілу σ 2 (ξ+C)=M[(ξ+C)-M(ξ+C)] 2 =M[(ξ+C)-M(a+C)] 2 =M(ξ-a) 2 =σ 2 (ξ).
Розсіювання випадкової величини ξ зв'язано з відхиленням ξ— 2) Якщо ξ і η — незалежні випадкові величини, то
а цієї величини від її центру розподілу а=Мξ . Безпосереднє дисперсія їхньої суми дорівнює сумі їхніх дисперсій
осереднення цього відхилення не може дати числової σ 2 (ξ+η)= σ 2 (ξ)+σ 2 (η) (13.80)
характеристики розсіювання, так як (теорема додавання дисперсій) і, отже,
М(ξ-a)=Мξ-a=0,
σ(ξ+η)=  2 ( )   2 ( ) .
тобто відхилення протилежних знаків у середньому взаємно
гасяться. Доведення формули (13.80). Позначимо
Основною числовою характеристикою розсіювання випадкової M(ξ)=a; M(η)=b;
величини ξ є середнє квадратичне відхилення σ, яке тоді
визначається по формулі M(ξ+η)=a+b,
і тому
   ( )  M (  a ) 2 , де а= Мξ . (13.77)
σ 2 (ξ+η)=M[(ξ+ η)-M(a+b)] 2 = M[(ξ-a) 2 +2(ξ-a)(η-b)+(η-b) 2 ].
Середнє значення квадрата відхилення, яке стоїть під коренем У силу лінійності математичного очікування маємо:
М(ξ-а) 2 носить спеціальну назву дисперсії випадкової величини σ 2 (ξ+η)=M(ξ-a) 2 +2M(ξ-a)(η-b)+ M(η-b) 2 .
ξ і позначається через Dξ:
727 728
Так як за умовою випадкові величини ξ і η незалежні, то можна Підрахуємо безпосередньо дисперсію величини λ k , з огляду на
застосувати теорему множення математичних очікувань: те, що центр розподілу її ймовірностей дорівнює р :
M(ξ-a)(η-b)= M(ξ-a)M(η-b). σ 2 (λ k )=M(λ k p) 2 =(1-p) 2 p+(0-p) 2 q=q 2 p+p 2 q=pq.
Але, як було показано вище, Звідси знаходимо середнє квадратичне відхилення
M(ξ-a)=0, σ(λ k )= pq (k=1, 2, …,)
і тому
M(ξ-a)(η-b)=0, За допомогою формули (13.81) тепер одержуємо:
що і приводить до формули (13.80). pq
Теорема додавання дисперсій без труднощів узагальнюється σ(ωn )= . (13.82)
на будь-яке число попарно незалежних випадкових величин.
n
Слідство. Дисперсія лінійної комбінації попарно незалежних Звідси за допомогою формули (13.78) можна знайти також
випадкових величин ξ 1, ξ 2, .... ξ n може бути обчислена по формулі σ(μ n )= σ(nωn )= nσ(ωn )= npq .
2 2 2 2 2 2 2
σ =(C 1 ξ 1 +C 2 ξ 2 +…+C n ξ n )=C 1 σ (ξ 1 )+C 2 σ (ξ 2 )+…+C n σ (ξ n ). 2. Середнє квадратичне відхилення випадкової величини ξ , яка
Це безпосередньо випливає з формул (13.80) і (13.78). рівномірно розподілена в інтервалі (α 1 ;α 2 ). Центр розподілу ми
Зокрема, якщо усі величини ξ 1, ξ 2, .... ξ n мають ту вже знайшли раніше:
саму дисперсію
σ 2 (ξ k )=σ 2 (k=1, 2, …,n), a=Mξ=  1   2 .
2
то дисперсія їх середньої арифметичної дорівнює Підрахуємо тепер дисперсію безпосередньо:
     ...   n  1 2 2 . 2 2 2
 2 1 2 2 2
  2 [ (1 )   ( 2 )  ...   ( n )]  σ 2 (ξ)=M   1   2    x  1   2 
1 (   1 ) 2
 n  n n  dx  2
 2  1 
2  2 ` 12
Отже, середнє квадратичне відхилення її дорівнює
     ...   n   . Звідси знаходимо, що середнє квадратичне відхилення
 1 2  (13.81)
 n  n σ (ξ)=  1   2
Остання формула відіграє велику роль при обробці результатів 2 3
вимірів . пропорційне довжині інтервалу (α 1 ;α 2 ) (і складає біля третини
Приклади. цієї довжини).
1. Середнє квадратичне відхилення відносної частоти. Як 3. Дисперсія нормального розподілу. Для випадкової величини
показує формула (13.29), відносна частота ω n є середнє ξ 0 з найпростішим нормальним розподілом ймовірностей (13.40)
арифметичне з взаємно незалежних характеристичних випадкових центр Мξ 0 =0, і тому дисперсія дорівнює
величин λ 1, λ2 ,...,λ п з однаковими таблицями розподілу (13.27):  x2
Dξ 0 =Мξ 2 = 1

2 2 (13.83)
n  1
  2  ...  n ,
2 
x e

dx  1.
n (Інтеграл цей зручно обчислювати методом інтегрування по
де частинам:
λп 1 0 x2 x2 2
x2
1      x2 
 
p q 1   1 
 xxe dx  2   xe     e dx  2   e 2 dx  1).
2  
2 2
p+q=1 (k=1, 2, …,)  
729 730
Для випадкової величини ξ 0 =а+σξ 0 із загальним нормальним Корисно помітити, що в розподілі Пуассона і центр розподілу і
розподілом (13.44) дисперсія дорівнює дисперсія збігаються зі значеннями параметра а .
Dξ= D(а+σξ 0 )=σ 2 Dξ 0 =σ 2 . Поняття про моменти розподілу.
Звідси випливає, що σ(ξ)=σ. Разом з раніше установленою Розглянуті вище дві основні характеристики розподілу —
формулою Мξ=а це дозволяє цілком з'ясувати зміст параметрів а і центр розподілу Мξ=a і дисперсія М(ξ-a)2 =σ 2 — являють
σ загального нормального розподілу (13.44): а є центр розподілу, собою окремі випадки моментів розподілу, уведених відомим
σ 2 — дисперсія. Рис. 13.6 наочно ілюструє роль параметра σ як російським
характеристики розсіювання випадкової величини із загальним математиком П. Л. Чебишевим для дослідження законів розподілу
ймовірностей.
нормальним розподілом імовірностей (при а=0 ).
Мінімальна властивість центра Початковим моментом порядку k називається математичне
Середній квадрат відхилення випадкової величини ξ від центра очікування k -го степеня випадкової величини, тобто Мξ k.
Центральним моментом порядку k називається математичне
розподілу а=Mξ менше, ніж середній квадрат її відхилення від
будь-якого іншого числа: очікування k -го степеня відхилення випадкової величини від її
M(ξ-а) 2 < M(ξ-C) 2 (C≠a). центра розподілу, тобто М(ξ-a) k.
Доведення. Так як Між початковими і центральними моментами існують прості
залежності, які легко встановлюються за допомогою бі нома
M(ξ-а)=0,
Ньютона. Наприклад:
то
М(ξ—а) 2 =Мξ 2 -2aМξ+a 2 =Мξ 2 —а 2 ;
M(ξ-C) 2 =M[(ξ-а)+(a-C)] 2 =M(ξ-a) 2 +2(a-C) 2 M(ξ-а)+(a-C) 2 =
М(ξ—а) 3 = Мξ 3 -3aМξ 2 +3a2 Мξ -а 3 = Мξ 3 -3aМξ 2 +2а 2
=M(ξ-a) 2 +(a-C) 2 (13.84)
і т.д. Перша з цих формул збігається з формулою (13.85). Вище
і, виходить,
було відзначено, що моменти першого і другого порядків Мξ і
M(ξ-C) 2 ≥ M(ξ-a) 2 ,
М(ξ—а) 2 характеризують центр розташування і розсіювання
причому знак рівності досягається тільки при (а—С) 2 =0 , тобто
випадкової величини ξ . Центральний момент третього порядку
при С=а. Доведена властивість указує на важливий зв'язок
між центром розподілу і дисперсією: центр розподілу М(ξ—а) 3 застосовується для характеристики асиметрії розподілів.
мінімізує середній квадрат відхилення M(ξ-C) 2 причому мінімум Якщо крива розподілу симетрична відносно прямої х=а, то
цього середнього квадрата відхилення дорівнює саме дисперсії центральний момент третього порядку (як і узагалі всі
центральні моменти непарних порядків) буде дорівнювати
σ 2 (ξ).
нулеві.(Це випливає з того, що при зазначеній умові
Отримана нами формула (13.84) часто застосовується для
щільність розподілу ψ(v) випадкової величини η=ξ—а
обчислення дисперсій. Зокрема, при С=0 ця формула дає:
(відхилення) буде парною функцією і, виходить, усі добутки
σ 2 ξ=M(ξ-a) 2 = Mξ 2 -a 2 . (13.85)
y 2k+1 ψ(y) будуть непарними функціями). Тому, якщо центральний
Для прикладу обчислимо дисперсію розподілу Пуассона
2 момент третього порядку відмінний від нуля, то розподіл не може
(13.23). Тут простіше спочатку підрахувати Mξ : бути симетричним. Величину асиметрії характеризують ,зазвичай,
Mξ 2 =Mξ(ξ-1)+Mξ= безрозмірним коефіцієнтом асиметрії
 m  m 2
=  m(m  1) a e a  a  a 2 e a  a  a  a2  a M (  a ) 3 .
m! Cs 
m 0 m 2 (m  2)!  3 ( )
а потім знайти дисперсію Знак коефіцієнта асиметрії вказує на правосторонню або
σ 2 (ξ)=M(ξ) 2 -a 2 =(a 2 +a)-a 2 = a. лівосторонню асиметрію (рис. 13.17).
731 732
випадкові величини мають однакові характеристичні функції, то

вони мають також і однакові розподіли ймовірностей.
2. Якщо характеристична функція f(u) безперервної
випадкової величини ξ є границею послідовності
характеристичних функцій f n (и) яких завгодно випадкових
величин ξ n (n=1, 2, 3,...), то функція розподілу F(х)=Р{ξ<х} є
границею послідовності функцій розподілу
Рис. 13.17. Fn (х)=Р{ξ n <х};
13.5. Граничні теореми і оцінки середніх таким чином, з
Для оцінки відносних частот і деяких інших середніх величин lim f n (u )  f (u )
n 
вирішальне значення має та обставина, що розподіл ймовірностей
цих величин прагне до нормального розподілу. Для доведення
відповідних граничних теорем відомий російський математик А. lim Fn ( x )  F ( x)
n 
М. Ляпунов розробив досить могутній метод характеристичних для всіх х .
функцій, який дозволив йому довести так звану центральну Ця властивість важлива тим, що в багатьох випадках граничний
граничну теорему. Перш ніж приводити граничні теореми, перехід у послідовності характеристичних функцій здійснюється
повідомимо тут необхідні відомості про характеристичні функції. простіше, ніж у послідовності функцій розподілу. Тому доведення
14. Поняття про характеристичні функції граничних теорем за допомогою характеристичних функцій
Характеристичною функцією f(u) випадкової величини ξ виявляється в цих випадках більш коротким і простим.
називається математичне очікування величини е iuξ ; Зазначені вище властивості ми приймемо без доведення.
f(u)=Mе iuξ, (13.86) 3. Характеристична функція суми незалежних випадкових
де и — дійсний параметр. величин дорівнює добуткові характеристичних функцій доданків.
Для дискретної випадкової величини Доведемо цю властивість для двох незалежних випадкових
f(u)=∑е iux k pk (13.87) величин ξ і η с характеристичними функціями f ξ (u) і f η (и).
Так як випадкові величини е iuξ і е iuη також будуть
де p k є ймовірність значення x k і сума береться за всіма
незалежними, то для обчислення характеристичної функції f ξ+η (и)
значеннями х k величини ξ . Для безперервної випадкової величини

для суми ξ+η можна застосувати теорему множення математичних
f (u )   e iux ( x) dx (13.88) очікувань

fξ+η (и)=Mе iu(ξ+η) =Mе iuξ е iuη = Mе iuξ Mеiuη ,
де φ(х)— щільність розподілу величини ξ . Інтеграл (13.88) завжди тобто
сходиться, і притому абсолютно , так як fξ+η (и)= f ξ (и)f η (и). (13.89)
|е iux φ(x)|= φ(x), Таким чином, находження характеристичної функції суми
а інтеграл від φ(х) сходиться; при цьому незалежних випадкових величин простіше, ніж находження
 відповідного розподілу ймовірностей (яке зводиться до згортки
| f (u) |   ( x) dx  1. щільностей розподілу доданків).
 4. При лінійному перетворенні випадкової величини, тобто при
Основні властивості характеристичних функцій переході від випадкової величини ξ до випадкової величини
1. Характеристична функція однозначно визначає розподіл η=A+Вξ , характеристична функція перетвориться по формулі
ймовірностей випадкової величини . Іншими словами, якщо дві f η (и)= е iAu fξ (Bи). (13.90)
733 734
Ця формула перевіряється безпосередньо: ( Обчислення інтеграла (13.93) ми пропускаємо.)

iuη iu(A+Вξ) iAu i(Bи)ξ
Mе =Mе =е Mе . Випадкова величина ξ с загальним нормальним розподілом
Приклади характеристичних функцій: (13.44) зв'язана з випадковою величиною ξ 0 лінійною залежністю
1) Для випадкової величини λ ξ=а+σξ 0 . Її характеристичну функцію підрахуємо по формулах
1 0 (13.93) і (13.90):
p q  2u 2

характеристична функція легко підраховується по формулі (13.87) : f (u )  e iau f 0 (u )  e iau e 2 . (13.94)
f λ (и)=е iu1 p+е iu0 q=p е iu +q. Звідси випливає, зокрема, що якщо взаємно незалежні випадкові
2) Частота випадкової події є сума величини ξ 1 , ξ 2, ...,ξ п мають загальні нормальні розподіли з
2 2 2
μn = λ 1 + λ 2 +…+λ n , центрами а 1 , а2 , ..., ап і дисперсіями σ 1 , σ2 , ..., σ п , то їх сума
де всі λ k незалежні і мають той самий розподіл має нормальний розподіл з центром а=а 1 +а 2 + ... +а п і
λk 1 0 дисперсією
p q σ 2 = σ 12 + σ 2 2 + ...,+σ 2 п ;
(k=1, 2,..., п) . Характеристичну функцію частоти μ n підрахуємо дійсно, з
 2k u 2
по властивості 3: 
f k (u )  eiak u e 2
f  n (u )  f 1 (u ) f 2 (u )... f n (u )  ( peiu  q ) n . (13.91)
(k = 1, 2, ..., п) випливає
3) Відносна частота випадкової події є  2u 2

 f (u )  f1 (u) f 2 (u)... f n (u )  e e iau 2
n  n ;
n Зв'язок між характеристичною функцією і моментами
характеристичну функцію її підрахуємо по формулах (13.90) і розподілу
(13.91): Так як характеристична функція f(и) однозначно визначає
u
u  i
n розподіл ймовірностей випадкової величини ξ, то всі моменти
fn (u )  f n   = ( pe n  q) .
 n розподілу можуть бути виражені через характеристичну функцію.
4) Випадкова величина, яка рівномірно розподілена в Для одержання цих виражень ми продиференцюємо рівність
інтервалі ( — а; а), має щільність f(u)=Me iuξ
формально по и (під знаком математичного очікування, тобто під
1 знаком суми або інтеграла). Ми одержимо послідовно
 ( a  x  a ),
 ( x )   2a f′(u)=Miξe iuξ,
 0 (| x  | a ). f′′(u)= M(iξ) 2 e iuξ,
….……………………….
Її характеристичну функцію підрахуємо по формулі (13.88)
a
1 e iua  e iua sin au f (k) (u)= M(iξ) k e iuξ .
f (u )   e iux dx   . (13.92)
2a 2 aiu au Можна довести, що таке диференціювання законне, якщо
a
випадкова величина ξ має моменти до k -гo порядку включно.
5) Випадкова величина ξ 0 з найпростішим нормальним
Покладаючи в отриманих формулах и=0 , знаходимо зв'язок між
розподілом (13.40) має характеристичну функцію
похідними характеристичної функції в нулі і початковими
 x2 u2
1 iux

2

2 (13.93) моментами:
f 0 (u )  e e dx  e .
2 
f(0)=M1=1,
735 736
f′(0)=iMξ, підрахунку цікавлячої нас ймовірності нам доведеться обчислити

f′′(0)=-Mξ 2 , суму більш двохсот доданків вигляду
….………………………. 10000!
(0,2) m (0,8)10000 m
f (k) (0)=i k Mξ k. m!(10000  m)!
У додатках зустрічаються також похідні від логарифма для т від пр-пε=1900 до пр+пε=2100 . Безпосереднє
характеристичної функції: ψ(u)=ln f(u). обчислення суми зі скільки-небудь задовільною точністю
Число i k ψ (k) (0) називається семиінваріантом k -го порядку вимагає застосування обчислювальної техніки. Тому виникла
випадкової величини ξ. задача наближеного підрахунку ймовірностей за допомогою заміни
Легко перевірити, що точного біноміального розподілу величини ω п , деяким граничним
iψ′(0)= -Mξ; i2 ψ′′(0)=σ 2 (ξ). безперервним розподілом. (Обчислення ймовірностей нерівностей
Семиінваріанти відіграють велику роль при розгляді сум у безперервному розподілі зводиться до обчислення інтеграла, що
незалежних випадкових величин, так як при додаванні незалежних зазвичай значно простіше, ніж обчислення сум для дискретного
випадкових величин їх семиінваріанти теж складаються. розподілу.)
15. Гранична теорема Муавра — Лапласа; оцінка відносних Зазначена задача була успішно розв’язана Муавром для
частот часткового випадку p=q=1/2, а потім Лапласом для
У цьому пункті ми розглянемо граничний розподіл відносної загального випадку будь-якого р, 0<р<1 . Виявляється, що для
частоти випадкової події при необмеженому збільшенні числа біноміального розподілу існує граничний (при п→∞) розподіл і
іспитів. Як відомо з п.8, розподіл відносної частоти ω п для цей граничний розподіл є нормальним.
повторної вибірки є біноміальним, тобто Для зручності формулювання відповідної теореми
P{ω n =m/n}=C m n p m q n-m (m=0, 1, 2,…,n), (13.95) попередньо пронормуємо відносну частоту ω п .
де п — число (незалежних) іспитів, р — ймовірність розглянутої Нормуванням випадкової величини ξ називається лінійне
події в кожнім іспиті. Якщо число іспитів велике, то розрахунок перетворення її в нову величину
ймовірностей по формулі (13.95) стає досить важким. Характер ξ 0 =(ξ-Mξ)/σ(ξ).
утруднень стане ще більш ясним, якщо врахувати, що в Це перетворення зводиться до переносу початку відліку в центр
практичних додатках нас цікавить не ймовірність окремої рівності розподілу (Mξ) і вибору в якості одиниці масштабу середнього
ω n =m/n, квадратичного відхилення σ(ξ).
а ймовірність нерівності Нормовану відносну частоту позначимо через τ п
|ω n -p|<ε,
яка оцінює відхилення відносної частоти ω n від її ймовірної
n  p
τ п = (ω п -Mω п )/σ(ω п )= . (13.96)
границі. Ймовірність зазначеної нерівності дорівнює сумі pq
∑C mn p m qn-m,
n
розповсюдженої на ті значення m, для яких
| (m/n)-p|<ε,
Теорема Муавра - Лапласа
При необмеженому збільшенні числа іспитів граничним
тобто на значення т, які заключені між пр-nε і пр+пε. розподілом ймовірностей нормованої відносної частоти
Виникаючі тут обчислювальні труднощі пояснимо прикладом. випадкової події є найпростіший нормальний розподіл, тобто
Нехай нас цікавить ймовірність того, що при 10 000 іспитів lim P{|τ п |<t}=Ф(t), (13.97)
відхилення відносної частоти події від його ймовірності р=0 ,2 не n 
перевершить ε=0,01. Тут п=10000, пр=2000, q=0,8, і для точного де Ф(t) є інтеграл ймовірностей (13.41).
737 738
Ця теорема є частковим випадком більш загальної теореми, яку формули (13.99) рекомендується застосовувати трохи більш точну
ми доведемо далі. Тут же ми вкажемо лише характер застосувань формулу
теореми Муавра — Лапласа.  1
k 
P{|(ω n — р|≤(k/n)}≈Ф  2  ( k - ціле).
 npq 
Застосування теореми Муавра — Лапласа до оцінки  
відносних частот  
Теорема Муавра — Лапласа дозволяє оцінити ймовірність Яка точність цієї останньої формули, покажемо на прикладах.
нерівності |(ω n —р|<ε при досить великих п (і при значеннях р , не 1) p=1/2; n=200; k=5; P{|(ω n — (1/2)|≤(5/200)}=0,56331;
занадто близьких до 0 або 1 ). Візьмемо настільки велике п , щоб з 1 1  
  0,14142; Ф  5,5   0,56331.
задовольняючою нас точністю можна було вважати, що npq 50  npq 
 
P{|τ п |<t}≈Ф(t), (13.98)
2) Для несиметричного інтервалу точність менше; наприклад
Тоді з рівносильності нерівностей
при p=0,1; n=500; k=5; P{0,1≤ω n ≤0,11}=0,3176;
1 1 1  5,5  1   0,5 
n  p  n   0,1491;     0,3235.
 npq 45 2  npq  2  npq 
|(ω n — р|<ε і |τ п |=
pq pq Тут розрахунок ведемо по формулі типу (13.42).
n Якщо вважати ймовірність Р=0,988 близькою до одиниці, то
випливає, що ймовірність цікавлячих нас нерівності можна бути практично упевненим у тому, що |(ω n —0,2|<0,01 ,
тобто що при десятьох тисячах іспитів за схемою повторної
|(ω n —р|<ε приблизно дорівнює інтегралові ймовірностей
вибірки відносна частота випадкової події відхилиться від його
P{|(ω n — р|<ε}≈Ф(t),
імовірності р=0,2 менше чим на 0,01. Ймовірність 0,988
 n у цьому випадку називається «надійністю» оцінки
де t (13.99) | ω n -0,20|<0,01
pq а сама ця оцінка називається довірчою оцінкою відносної частоти
Приклади. Поняття про довірчі оцінки. ω n з надійністю 0,988. На практиці надійність оцінки задається
Для числового приклада, який приведено на початку цього заздалегідь відповідно до призначеної границі «дуже малих
пункту, р=0,2; q=0,8; n=10 000 і ε=0,01. Ймовірність цікавлячої ймовірностей». Наприклад, якщо ми вирішили зневажити
нас нерівності |(ω n —0,2|<0,01 обчислюємо приблизно по формулі можливістю появи події з імовірністю 0,001 , то призначаємо
(13.99): надійність
0,01 10000 Р=1—0,001=0,999 .
t  2,5; По заданій надійності Р знаходимо відповідне значення t=t(P) з
0,2  0,8
рівняння Ф(t)=P за допомогою таблиць інтеграла ймовірностей;
P{|(ω n —0,2|<0,01}≈Ф(2,5)=0,988.
Тут наближена формула вірна до третього знака, що наприклад, для Р=0,999 знаходимо t=3,29.
пояснюється досить великим значенням п (10 000). Тоді довірча оцінка з заданою надійністю Р приймає
Помітимо, що якщо число п має порядок лише декількох вигляд
сотень (причому пр і пq все ж значно більше 1 ), то замість |ω n — р|<ε, де ε=t(P) pq . (13.100)
n
739 740
Нерівність (13.100) означає, що відносна частота ω n із Якщо, наприклад , р=0,01 (= 1%), п=1000 і Р=0,999 , то
заданою надійністю Р повинна лежати в інтервалі nр=10; t=3,29; nε=3,29 1000  0,01  0,99  10,4 ; nр+nε=20,4
(р-ε, р+ε), де ε=t(P) pq . і, виходить, кількість нестандартних деталей у вибірці не
n повинна перевищувати двадцяти. Якщо ж у зробленій вибірці
Такий інтервал називається «довірчим інтервалом». кількість нестандартних деталей виявиться більше двадцяти, то
Для розглянутого вище прикладу довірча оцінка треба зробити висновок, що виробничий процес порушено і частка
відносної частоти з надійністю Р= 0,999 буде: нестандартних деталей перевищила допуск у 1% .
16. Довірчі оцінки середніх. Поняття про центральну
|ω n -0,20|<3,29 0,2  0,8
 0,0132 граничну теорему Ляпунова
10000 Нормальність граничного розподілу в теоремі Муавра —
Це значить, що з надійністю Р=0,999 ми можемо очікувати, що Лапласа зв'язана не з якими-небудь специфічними властивостями
відносна частота ω n буде лежати в довірчому інтервалі (0,1868; біноміального розподілу, а лише з тією обставиною, що відносна
0,2132). Для частоти μ п =пωn довірчий інтервал буде відповідно в частота ω n є середня арифметична для незалежних випадкових
п раз більше: 1868<μ п <2132 (при п =10 000 ). величин λ 1 , λ 2 , ... . . ., λ п . Ця теорема допускає безпосереднє
Практична цінність довірчих інтервалів полягає не тільки в узагальнення на середні арифметичні для будь-якої послідовності
можливості заздалегідь прогнозувати границі частот (або границі незалежних випадкових величин з однаковими розподілами
відносних частот). Якщо іспити зроблені в дійсності і при цьом у ймовірностей (у припущенні кінцевості їхнього центра і
виявилося, що фактична частота вийшла за довірчі границі, то це дисперсії). Нехай ξ 1 , ξ 2 , ..., ξ п , ...— послідовність взаємно
змушує нас узяти під сумнів правильність обчислення ймовірності незалежних випадкових величин, кожна з яких має один і той же
цікавлячої нас випадкової події. Така постановка питання розподіл ймовірностей з центром Mξ до =a і дисперсією
виявляється корисною, наприклад, у справі регулювання масового M(ξ k -a) 2 =σ 2 (k=1, 2, 3,…).
виробничого процесу. Пояснимо це наступним схематичним Утворимо середні арифметичні для перших п величин:
прикладом. Нехай автоматична обробка деякої деталі     ...   n ;
відрегульована так, що частка нестандартних деталей не n  1 2
перевищує 1% . Для того щоб перевірити, чи не відбувається n
для зручності формулювання відповідної теореми введемо ще
збільшення цієї частки, тобто чи не відбувається порушення
нормовані середні (або нормовані суми):
встановленого процесу, можна зробити вибіркову перевірку. При
вибірці в п деталей ( Вибірка повинна бути випадковою і   M n (1   2  ...   n )  M (1   2  ...   n ) . (13.101)
n  n 
повторною. Але якщо обсяг вибірки дуже малий у порівнянні з  ( n )  (1   2  ...   n )
обсягом усієї партії деталей, то і для безповторної вибірки У силу незалежності випадкових величин ξ k маємо
зазначені формули дають досить гарну точність.) частота μ п =пωn  .
нестандартних деталей повинна лежати в довірчому інтервалі M  n =a;  ( n ) 
n
n(р-ε)<μп <n(р+ε),
Тому
тобто не повинна перевищувати числа nр+nε, де
 n  a (1   2  ...   n )  na .
n  
ε=t(P) pq ,   n
n n
Р—задана надійність, р — передбачувана ймовірність Теорема. Граничним (при п→∞) розподілом нормованих середніх
одержання нестандартної деталі. (13.101) є нормальний розподіл, тобто
741 742
lim P{|τ п |<t}=Ф(t), (13.102)

n  u
де Ф(t) — інтеграл ймовірностей (13.41).
i
n
x  u u2 2 
e  ( x ) dx   1  i x x  ... ( x) dx 
Доведення цієї теореми проведемо методом характеристичних  n 2n 
функцій, причому обмежимося безперервними випадковими u u 2
2
величинами. Позначимо через φ(х) щільність розподілу для   ( x) dx  i n  x ( x) dx  2n  x  ( x) dx  ...,
нормованої випадкової величини
 a тобто
 (0) k  k i
u
x u2 n ,
 n
 ( x ) dx  1 
(ця щільність за умовою одна і таж для усіх величин ξ k ). При e 
2n n
цьому де α п →0 при п →∞ .
Тепер легко знайти границю послідовності
  ( x) dx  1 , 2
M (  a )  u2 n  .
(0) f n (u )  1   
 x ( x) dx  M  k  k  0,
 2n n 
2 (0) 2 M ( k  a ) 2 За відомими правилами математичного аналізу знаходимо:
 x  ( x ) dx  M[  k ]   1. u2
2 
2 .
lim f n (u )  e
Позначимо, далі, через f(u) характеристичну функцію n 
загальну для всіх нормованих величин ξ k (0) Таким чином, послідовність характеристичних функцій fп (u)
f (u )   eiux ( x) dx . сходиться до характеристичної функції
u2

Розглянемо тепер послідовність характеристичних функцій f п (u) f 0 (u )  e 2
для випадкових величин τ п. Виразимо fп (u) через f(u) для чого найпростішого нормального розподілу . Звідси випливає, що
спочатку виразимо величину τ п через ξ k (0) послідовність функцій розподілу для нормованих середніх τ п
1 (1  a )  ( 2  a )  ...  ( n  a ) 1 сходиться до функції розподілу найпростішого нормального
n   ( ( 0 )1   ( 0 ) 2  ...   (0 ) n )
n  n закону, а це рівносильно твердженню (13.102).
13.101) Доведена теорема дозволяє одержати довірчі оцінки
Користуючись властивостями 3 і 4 характеристичних функцій і середніх, тобто знайти точність ( ε ) для нерівності
незалежністю випадкових величин ξ k (0) знаходимо: |  n  a | 
n
  u  з заданою надійністю Р. З цією метою ми заміняємо нерівність
f n (u )   f  n  |  n  a | 
  
рівносильною, а значить, і рівноймовірною йому нерівністю
тобто,
n
 iux  n  a  n ,
f n (u )    e n  ( x) dx  . 
   
Розкладаючи, далі, підінтегральну функцію в ряд по степенях 1/√n n
і обмежуючись членами порядку 1/n, одержуємо: тобто
743 744
Це твердження випливає з оцінки (13.103), якщо зв'язати з

|τп |<t=  n . кожним k -м іспитом випадкову величину ξ k з тим же розподілом

Так як по доведеному ймовірностей, що й у ξ ; при цьому частковим значенням ξ k буде
lim P{|τ п |<t}=Ф(t), x k , а частковим значенням  n буде x (незалежність же
n 
випадкових величин ξ k випливає з припущеної незалежності
то при досить великому п ймовірність нерівності |τ п |<t буде
іспитів).
приблизно дорівнювати Ф(t). Відхилення вибіркової середньої від генеральної.
Отже, ймовірність цікавлячих нас нерівностей Якщо розглядати можливі значення ознаки у кожного елемента
|  n  a |  вибірки як випадкову величину з розподілом (13.62), то вибіркова
буде також приблизно дорівнювати Ф(t), де середня x буде значенням середньої арифметичної з зазначених
величин. Тому вона буде задовольняти нерівності (13.104), де а є
t=  n . генеральна середня (як центр розподілу (13.62)), а

Задаючись тепер визначеною ймовірністю Р, яку ми вважаємо M M M
  ( x1  a) 2 1  ( x2  a) 2 2  ...  ( xv  a) 2 v .
досить близькою до 1 , ми знаходимо по таблицях інтеграла N N N
ймовірностей значення t=t(Р), яке задовольняє рівнянню Ф(t)=Р, Іншими словами, з ймовірністю Р можна очікувати, що
і одержуємо довірчу оцінку середньої n : вибіркова середня x відхилиться від генеральної середньої а
не більше ніж на

|  n  a |  =t(P) (13.103) t(P)  .
n n
з надійністю Р. Довірча оцінка середньої може бути використана при контролі і
Відхилення дослідної середньої від математичного очікування. регулюванні виробничого процесу, у якому потрібно підтримувати
Нехай нас цікавить одна випадкова величина ξ с центром а і значення деякого параметра, наприклад розміру деталі, у
дисперсією σ 2 і нехай для визначення її часткових значень визначених твердих границях допуску; якщо при вибірковій
виконується досить велике число п незалежних іспитів. Які б не перевірці середніх яке-небудь середнє значення вийде за
були отримані при цьому досліджені значення х 1 ,x2 ... , хп ми границі довірчого інтервалу
можемо з ймовірністю Р стверджувати, що їхня середня (a-ε; a+ε),
арифметична де
x  x2  ...  xn
x 1 ε=t(P)  .
n n
буде задовольняти нерівності то треба буде перевірити, чи не порушено установлений режим.
| xn  a | t(P)
 , (13.104) Більш точна розробка подібних принципів призвела до створення
n спеціальних методів так називаного «статистичного контролю
тобто буде лежати в довірчому інтервалі якості».
Поняття про центральну граничну теорему Ляпунова
(a-ε; a+ε),
Вище ми установили, що нормальний розподіл ймовірностей
де
є граничним для нормованих середніх або, що теж саме, для
ε=t(P)  . нормованих сум однаково розподілених доданків.
n
745 746
Центральна гранична теорема встановлює загальні умови, при центральної граничної теореми дозволяє строго обмежити область
яких граничним розподілом нормованих сум взаємно незалежних застосовності нормального закону розподілу.
випадкових доданків буде нормальний розподіл. Ця проблема в
загальній формі вперше була поставлена в дослідженнях П. Л. 13.6. Лінійна кореляція
Чебишева, але отримані їм умови були досить обмежені. При 17. Про різні типи залежностей
досить загальних умовах центральна гранична теорема була Найбільш простим видом зв'язку між величинами є
доведена в 1900 р. А. М. Ляпуновим, у зв'язку з чим ця теорема і функціональна залежність, коли кожному значенню однієї
має його ім'я. Ляпунов довів достатність наступних двох умов: величини відповідає цілком визначене значення іншої величини.
а) усі випадкові доданки мають кінцеві абсолютні центральні Такий, наприклад, зв'язок між тиском і обсягом газу в судині при
моменти третього порядку незмінній температурі. Якщо в задачі треба врахувати зміну тиску
M|ξ k -a k |3 (a k =Mξ k ; k=1, 2, …); при одночасній зміні і обсягу і температури, то користуються
б) відношення поняттям функції декількох змінних; при цьому знову
n
передбачається, що кожній сукупності значень незалежних
M | k  ak |3 змінних відповідає цілком визначене значення функції.
k 1 . (13.105)
3
 0 при n Функціональні залежності вивчаються в математичному аналізі.
 n 2  2 Але існують і такі зв'язки між фізичними величинами, які не
  ( k )  можна віднести до типу функціональних залежностей. Такий,
 k 1 
наприклад, зв'язок між опадами і врожаєм або зв'язок між
Помітимо, що для однаково розподілених доданків умова б) товщиною снігового покрову узимку й обсягом стоку наступної
виконується автоматично, так як при цьому відношення(13.105) поводі. Тут кожному значенню однієї величини відповідає безліч
приймає вигляд
можливих значень іншої величини. Розсіювання цих можливих
nM |   ak |3 1 M |   ak |3 . значень пояснюється впливом досить великої кількості додаткових
3

n 3 факторів, від яких ми відволікаємося, вивчаючи зв'язок між

n 2 2  даними величинами. При цьому на практиці найчастіше
Зміст умов Ляпунова укладається в «граничному нехтуванні» обмежуються вивченням зміни середніх характеристик однієї
окремими доданками при утворенні суми, у рівномірно малому величини при зміні іншої. Пояснимо це наступним схематичним
впливі на суму кожного окремого доданка. прикладом. Нехай 20 дослідів над величинами х і у дали
Це ще виразніше видно в трохи більш загальних умовах результати, які представлені на рис.13.18 кружечками.
Ліндеберга, у яких потребується рівномірна малість
Зміну величини у при зміні величини х можна характеризувати
ймовірностей великих відхилень |ξ k -a k | у порівнянні з
ламаною, яка з'єднує середні значення величини у для кожного
дисперсією суми
значення величини х (наприклад, при х=1 маємо три значення
σ 2 (ξ 1 + ξ 2 +…+ξ n ).
Грубо говорячи, серед доданків не повинно бути таких, можливі у=1; 2; 4; середнє значення
відхилення яких домінували б над можливими відхиленнями всіх 1 2  3 1
 2 .
інших. 3 3
Центральна гранична теорема Ляпунова дозволила пояснити Залежність отриманих середніх від величини х є уже
широке поширення нормального закону розподілу в природі й у функціональною — кожному значенню х відповідає цілком
техніці тим, що розсіювання досліджуваних величин викликається визначене середнє значення величини у. (Корисно звернути увагу
дуже великою кількістю випадкових причин, вплив кожної з яких
на те, що середня залежність величини х від величини у приводить
мізерно малий. З іншого боку, установлення точних умов
уже до іншої функціональної залежності. Так, на рис. 13.19 для
747 748
того ж приклада, що і на рис. 13.18, ламана з'єднує середні

значення величини х для кожного значення величини у
 береться за всіма значеннями увеличини η. Для безперервних
y
(наприклад, при у= 5 маємо чотири значення х=4;5;6;7 ; середнє розподілів ця сума замінюється відповідно інтегралом
значення 
M x η= y x ( y ) dy , (13.107)
4567 
 5,5  ; 
4 
де φ x (y)— щільність умовного розподілу ймовірностей величини
при цьому дві ламані (на рис. 13.18 і на рис. 13.19 )помітно
відрізняються одна від одної.) η за умови, що ξ=х .
Умовне математичне очікування М х η є функція від х . Ця
функція називається функцією регресії величини η на величину ξ ;
позначимо її через f(x ):
f(x)=M x η.
Рівняння у=f(х) називається рівнянням регресії η на ξ , а
відповідна лінія — лінією регресії η на ξ .
Находження і вивчення функції регресії є однією з основних
задач аналізу кореляційної залежності. При розв’язанні цієї задачі
для розглянутого далі випадку лінійної кореляції важливу роль
грають формули
Рис. 13.18. Рис. 13.19. Mη=Mf(ξ), (13.108)
Mξη=Mξf(ξ). (13.109)
У застосуванні до випадкових величин описаний вище тип Останню формулу можна розглядати як узагальнення
залежності приводить до поняття кореляції. теореми множення математичних очікувань на залежні випадкові
Визначення. Дві випадкові величини ξ і η знаходяться в величини. Дійсно, застосовуючи загальне правило множення
кореляційній залежності, якщо кожному значенню кожної з цих ймовірностей (13.113), одержуємо:
величин відповідає визначений розподіл ймовірностей іншої
величини. Зазначені розподіли ймовірностей називаються   x 
 
умовними. Mξη=   xy  P  і  =   xy P{ξ=x}P{η=y|ξ=x},
У цьому розділі ми обмежимося вивченням різних середніх x, y   y  x y
значень для умовних розподілів ймовірностей; зокрема, ми  
докладно розглянемо центри умовних розподілів. де суми беруться по всіх можливих значеннях х і у величин ξ і η
18. Умовні математичні очікування і їхні властивості відповідно. Виконуючи внутрішнє підсумовування по у , ми
Центр умовного розподілу величини η при значенні ξ=х або
умовне математичне очікування величини η при ξ=х визначається
можемо винести за знак суми 
y
множник xP{ξ=x} який не
як сума добутків можливих значень величини η на їхні умовні
залежний від у. Це дає
ймовірності:
M x η=  y P{η=y|ξ=х}, (13.106)
Mξη= 
x
xP{ξ=x}  y P{η=y|ξ=x},
y
y
Тобто
Де P{η=y|ξ=х}
є умовна ймовірність рівності η=у за умови, що ξ=х , а сума
749 750
умови, що ξ=х . З формули (13.112) видно, що щільність умовного

розподілу ймовірностей φ х (у) може бути виражена через щільності
Mξη=  xP{ξ=x}M x η= xf (x) P{ξ=x}, (13.110) р(х; у) і ψ 1 (х) так:
x x p ( x; y) .
що збігається з Mξf(ξ).
 x ( x) 
 1 ( x)
Помітимо, що якщо величини ξ і η незалежні, то для всіх х Підставляючи цей вираз у формулу (13.107), одержуємо:
тотожно виконується рівність 
P{η=y|ξ=x}= P{η=y}, f(x)= M x η= y p( x; y ) dy .
і, виходить, M x η= Mη.
  1 ( x)

Тому для незалежних величин формула (13.109) переходить у Тепер простий розрахунок приводить до формули (13.111):
більш просту формулу (13.69). Це ж положення буде мати місце й   
Mu(ξ)f(ξ)= [u ( x ) f ( x)] 1 ( x) dx  u ( x) 1 ( x)  y p( x; y ) dy  dx 
у більш загальному випадку, коли функція f(x) стала. Дійсно,   
якщо f(х)=0, то по формулі(13.108)      1 ( x ) 
Mη=Mb=b. =  [u ( x) y] p ( x; y ) dxdy = Mu(ξ)η.
і по формулі (13.110): Формула (13.111) показує, що середнє значення будь-якої функції
Mξη= xbP{ξ=x}=bMξ= MξMη. u(ξ)η+v(ξ), лінійної відносно η , не змінюється при заміні величини
x η на функцію регресії f від ξ .
Формули (13.108) і (13.108) є окремими випадками більш Звідси випливає ще одна важлива властивість функції регресії:
загальної формули середнє квадратичне відхилення величини η від функції f(ξ) менше,
Mu(ξ)η= Mu(ξ)f(ξ) , (13.111) ніж середнє квадратичне відхилення її від будь-якої іншої функції
де и(ξ)— будь-яка функція, для якої існує Mu(ξ)η . h(ξ):
Приведемо доведення формули (13.111) для того випадку, коли
M [  f ( )]2  M [  h ( )]2 . (13.113)
задано щільність р(х; у) двовимірного розподілу величини (ξ; η).
Насамперед, ймовірність попадання в прямокутник Для доведення цього твердження позначимо
 x    x  dx  h(ξ)-f(ξ)=u(ξ)
 y    y  dy  і скористаємося властивістю лінійності математичного очікування:
  M[η-h(ξ)] 2 =M[η-f(ξ)-u(ξ)] 2 =M[η-f(ξ)] 2 +M[u(ξ)] 2 -2M[η-f(ξ)]u(ξ).
може бути представлена як ймовірність сумісництва А так як в силу формули (13.111) останній доданок дорівнює
випадкових подій нулеві
( x    x  dx) і ( y    y  dy ) M[η-f(ξ)]u(ξ)=Mηu(ξ)-Mf(ξ)u(ξ)=0,
Загальне правило множення ймовірностей приводить тут до то
співвідношення між диференціалами: M[η-h(ξ)] 2 = M[η-f(ξ)] 2 +M[η(ξ)-f(ξ)] 2 .
(13.114)
p ( x; y ) dxdy   1 ( x ) dx x ( y ) dy , (13.112) звідки і випливає нерівність (13.113).
де Підкреслимо, що властивість (13.111) відноситься тільки до
 лінійних відносно η функціям; середні значення нелінійних
 1 ( x)   p( x; y) dy функцій можуть змінитися при заміні η на f(ξ); наприклад, для
 дисперсій має місце нерівність
є щільність розподілу величини ξ , a φ x (у)dy є диференціал σ 2 (η)=M(η- Mη) 2 ≥σ 2 [f(ξ)]. (13.115)
умовної ймовірності попадання величини η в інтервал (у, у+dy ) за
751 752
Цю нерівність легко одержати зі співвідношення (13.114), де

покладаючи в ньому ρ(ξ/η)=(Mξη-ab)/σ 2 2
h(ξ)=b=Mη=Mf(ξ). є коефіцієнт регресії ξ на η.
При цьому Рівняння прямих регресії можна записати в більш
M(η-b) 2 = M[η-f(ξ)] 2 -M[f(ξ)-b] 2 ≥σ 2 [f(ξ)]. симетричному вигляді, якщо ввести безрозмірний, симетричний
Вище ми визначили функцію регресії η на ξ . Зовсім відносно ξ і η, коефіцієнт
аналогічно визначається функція регресії ξ на η : r=(Mξη-ab)/σ 1 σ 2, (13.118)
який називається коефіцієнтом кореляції між величинами ξ і η.
M yξ= x
x P{ξ=x|η=y}=g(y).
При цьому
Варто мати на увазі, що якщо зв'язок між ξ і η не є строго ρ(η/ξ) )=r(σ 2 /σ 1 ); ρ(ξ/η)=r(σ 1 / σ 2 )
функціональним, то функції f(x) і g(y) не є взаємно оберненими і, і рівняння прямих регресії приймають вигляд
виходить, лінії регресії η на ξ і ξ на η не збігаються. (y-b)/σ 2 =r[(x-a)/σ 1 ], (13.119)
19. Лінійна кореляція (x-a)/σ 1 =r[(y-b)/σ 2 ] . (13.120)
Означення. Кореляційна залежність між випадковими З рівнянь прямих регресії видно, що обидві ці прямі
величинами ξ і η називається лінійною кореляцією, якщо обидві проходять через точку (а; b) — центр спільного розподілу
функції регресії f(x) і g(y ) є лінійними. У цьому випадку обидві величин ξ, η ; кутові коефіцієнти прямих регресії рівні відповідно
лінії регресії є прямими; вони називаються прямими регресії. (позначення кутів див. на рис. 13.21)
Виведемо рівняння прямої регресії η на ξ , тобто знайдемо tgα=(σ 2 /σ 1 ); tgβ=(1/r)(σ 2 /σ 1 ).
коефіцієнти лінійної функції
f(x)=Ax+B.
Позначимо
Mξ=a; Mη=b; M(ξ-a) 2 =σ 2 1 ; M(η-b) 2 =σ 2 2 .
Насамперед, за допомогою формули (13.108) знаходимо;
Mη=Mf(ξ)=M(Aξ+B),
тобто
b=Aa+B ,
звідки B=b-Aa.
Далі, за допомогою формули (13.109) знаходимо:
Mξη=Mξf(ξ)= M(Aξ 2 +Bξ)=AMξ 2 +(b-Aa)a, Рис. 13.21.
Звідки
A=(Mξη-ab)/(Mξ 2 -a 2 )=(Mξη-ab)/σ 2 1 . У наступному пункті ми доведемо, що |r|≤1 і, отже,
Отриманий коефіцієнт називають коефіцієнтом регресії ξ на |tgα|≤|tgβ|
η і позначають через ρ(η/ξ): Це означає, що пряма регресії η на ξ має менший нахил до осі
ρ(η/ξ) )=(Mξη-ab)/σ 2 1 абсцис, чим пряма регресії ξ на η. Чим ближче |r| до 1 , тим менше
Таким чином, рівняння прямої регресії η на ξ має вигляд кут між прямими регресії. Ці прямі зливаються тоді і тільки тоді,
коли |r|=1 .
y=ρ(η/ξ)(x-a)+b. (13.116)
При r=0 прямі регресії мають рівняння у=b; х=а .
Аналогічно можна одержати рівняння прямої регресії ξ на η
У цьому випадку
x=ρ(ξ/η)(y-b)+a, (13.117)
753 754
M xη=b=Mη; Умовним розподілом величини η при фіксованому значенні ξ=х

M yξ=a=Mξ. також є нормальний розподіл із щільністю
2
Коефіцієнти регресії мають той же знак, що і коефіцієнт 1  B 
p ( x; y ) C  2 C  ( y b ) C ( xa ) 
кореляції r , і зв'язані співвідношенням  x ( y)   e
 1 ( x) 2
ρ(η/ξ)ρ(ξ/η)=r2 . (13.121)
З того, що знаки ρ(η/ξ) і ρ(ξ/η) однакові, випливає, що якщо і, виходить, з центром
величина η у середньому зростає при збільшенні величини ξ , то і M x   b  B ( x  a) .
величина ξ у середньому зростає при збільшенні величини η , але C
зв'язок між швидкостями зростання цих величин істотно залежить Аналогічно знаходимо центр умовного розподілу
від коефіцієнта кореляції. величини ξ при фіксованому значенні η=y :
Приклад. Нормальна кореляція. M y   a  B ( y  b) .
Кореляція між ξ і η називається нормальною, якщо щільність A
двовимірного розподілу ймовірностей величини (ξ,η) задається Звідси видно, що нормальна кореляція є лінійною
формулою кореляцією. Прямі регресії тут мають рівняння
1 B
AC  B 2  2[ A( x a )2  2 BA( xa )( y b )C ( y b )2 ] y   ( x  a )  b,
p ( x; y)  e , C
2 B
де А, В, С – деякі сталі, А>0, С>0, АC-В2 >0. x   ( y  b)  a,
A
При цьому щільність часткового розподілу величини ξ і виходить, коефіцієнти регресії рівні відповідно
відповідно до формули (13.54) буде дорівнювати
1  B
2
 1 B2  ρ(η/ξ)=  B ; ρ(ξ/η)=  B .
   C  ( y b )  ( x  a )    A   ( x  a ) 2
AC  B 2 2  C  2 
 C 
C A
 1 ( x)   p( x; y) dy  e dy  З останніх формул і формули (13.121) легко знайти коефіцієнт

2  кореляції:
AC  B 2 
1 AC  B 2
( x  a )2 r=  B . (13.122)
 e 2 C AC
2 C 20. Коефіцієнт кореляції
так як Розглянемо докладніше введений у попередньому пункті
 1 коефіцієнт кореляції між випадковими величинами ξ і η :
C  C ( y   )2
2 r=r(ξ;η)=(Mξη-ab)/σ 1 σ 2 =(Mξη-МξМη)/σ(ξ)σ(η) (3.123)
2 e

dy 1 при будь-якому λ .
Цей коефіцієнт характеризує відносну величину відхилення
Звідси видно, що частковий розподіл величини ξ є нормальний математичного очікування добутку (Мξη) від добутку
розподіл з центром а і дисперсією математичних очікувань (МξМη) величин ξ і η . Так як це
σ 2 1 =C/(АC-В2 ). відхилення має місце тільки для залежних величин, то можна
сказати, що коефіцієнт кореляції характеризує тісноту залежності
Аналогічно, частковий розподіл величини η є нормальний розподіл
між ξ і η.
з центром b і дисперсією
За допомогою коефіцієнта кореляції можна
σ 2 2 =A/(АC-В2 ). узагальнити теорему додавання дисперсій для залежних величин:
σ 2 (ξ+η)= σ 2 (ξ)+σ 2 (η)+2r(ξ;η)σ(ξ)σ(η). (13.124)
755 756
Ця формула виходить з формули (13.80): тобто

2 2 2
σ (ξ+η)= M(ξ-a) +2M(ξ-a)(η-b)+M(η-b) -1≤r(ξ;η)≤+1.
за допомогою перетворення Знак рівності в співвідношенні (13.126) досягається тоді і
M(ξ-a)(η-b)= Mξη-aMη-bMξ+ab=Mξη-ab=rσ 1 σ 2 . тільки тоді, коли
Безрозмірність коефіцієнта кореляції дозволяє представити M(ξ 0 ±η 0 ) 2 =0,
його у вигляді математичного очікування добутку нормованих
відхилень тобто коли
ξ 0 =(ξ-a)/σ 1 ξ 0 ±η 0 =0.
і Остання рівність означає наявність лінійної функціональної
η 0 =(η-b)/σ 2 . залежності
Дійсно, (ξ-a)/σ 1 ±(η-b)/σ 2 =0,
або
Mξ 0 η 0 =M    a   b   M (  a )(  b)  r . (13.125) η=b±(σ 2 /σ 1 )(ξ-a).
  
 1 2   1 2
Теорема 3. Коефіцієнт кореляції між незалежними
випадковими величинами дорівнює нулеві.
Властивості коефіцієнта кореляції Це безпосередньо випливає з формул (13.69) і (13.123).
Теорема 1. Лінійні перетворення, які зводяться до зміни Помітимо, що зворотне твердження невірне, тобто з рівності
масштабу або початку відліку випадкових величин ξ і η , не нулеві коефіцієнта кореляції r(ξ;η) не випливає незалежність
змінюють коефіцієнта кореляції між ними: величин ξ і η . Якщо коефіцієнт кореляції r(ξ;η)=0 то величини ξ
r(c 1 ξ+c 2 ; c 3 η+c 4 )=r(ξ;η) і η , називаються некорельованими.
при будь-яких сталих В одному важливому випадку некорельованість
c 1 >0, c 2 , c 3 >0, c 4 . випадкових величин ξ, η спричиняє їх незалежність. Це має місце
Це випливає з того, що при зазначених лінійних при нормальній кореляції.
перетвореннях не змінюються нормовані відхилення ξ 0 і η0 . Дійсно, з формули (13.122) видно, що при нормальній
Дійсно, при заміні ξ на кореляції коефіцієнт r(ξ; η) обертається в нуль тоді і тільки тоді,
ξ′=c 1 ξ+c 2 (c 1 >0) коли В=0 . Але при цій умові щільність розподілу р(х; у) можна
маємо представити у вигляді
Mξ′=c 1 Mξ+c2 =c 1 a+c 2 ; σ(ξ′)=c 1 σ(ξ)=c 1 σ 1,
і тому 1 1 1
ξ′0 =(ξ′-Mξ′)/σ(ξ′)=[c 1 ξ+c 2 )-(c 1 a+c2 )]/c 1 σ 1 =(ξ-a)/σ 1 = ξ 0. AC  2[ A ( xa ) 2 C ( yb ) 2 ] A  2 A( xa )2 C  2 C ( y b )2
p ( x; y )  e  e e ,
Теорема 2. Коефіцієнт кореляції r(ξ;η ) заключається між 2 2 2
—1 і +1 , і досягає цих крайніх значень тільки у випадку лінійної звідки відразу видно, що величини ξ і η незалежні.
функціональної залежності між ξ і η. 21. Найкраще лінійне наближення до функції регресії
Доведення. З формули (13.125) і формул У розглянутому нами випадку лінійної кореляції параметри
Mξ 0 2 =[M(ξ-a) 2 ]/σ 2 1 =1; Mη 0 2 =1 функції регресії знаходяться порівняно легко. У випадку більш
випливає рівність складної кореляційної залежності находження функції регресії
представляє значні труднощі. Тому виникає задача про найкраще
M(ξ 0 ±η 0 ) 2 =Mξ 0 2 ±2Mξ 0 η 0 +Mη 0 2 =1±2r(ξ;η)+1.
лінійне наближення до функції регресії. Який зміст варто вкладати
Звідси випливає що
в слова «найкраще наближення»? У п. 18 ми установили, що
1±r(ξ;η)=(1/2)M(ξ 0 ±η 0 ) 2 ≥0, ( 13.126)
757 758
функція f(ξ) дає найкраще наближення до величини η у змісті З формули (13.127) при C=0, A=r(σ 2 /σ 1 ) одержуємо:
середнього квадратичного наближення, а саме, що при будь-якій M{η-[r(σ 2 /σ 1 )(ξ-a)+b]} 2 =σ 2 2 -r 2 σ 2 2 =σ 2 2 (1-r2 ).
(13.128)
функції h(ξ) має місце нерівність Формула (13.128) дозволяє з'ясувати питання про те, як саме
M[η-f(ξ))] 2 ≤ M[η-h(ξ))] 2 . коефіцієнт кореляції характеризує тісноту зв'язку.
Природно тепер під лінійною функцією найкращого наближення Дійсно, з формули (13.128) випливає, що
до функції регресії f(х) розуміти таку функцію Ах+В , для якої    
2
   
середній квадрат відхилення M    r 2 (  a)  b      r 2 (  a)  b 
M[η-(Aξ+B)] 2     
   1   (13.129)
1
1 r2 
приймає найменше значення. Задачею цього пункту є находження 2  ( )
параметрів А і В такої лінійної функції. Виявляється, що ці Звідси видно, що коефіцієнт кореляції r(ξ;η) характеризує
параметри знаходяться по тим же формулам, що і параметри відносну величину середнього квадратичного відхилення
лінійної функції регресії у випадку лінійної кореляції (див. п. 19). випадкової величини η від лінійної функції найкращого
А саме, має місце наступна наближення
Теорема. Середнє квадратичне відхилення випадкової величини
r(σ 2 /σ 1 )(ξ-a)+b,
η від лінійної функції Аξ+В досягає найменшого значення тоді і тобто коефіцієнт кореляції характеризує тісноту лінійного
тільки тоді, коли
зв'язку між ξ і η . Чим ближче значення r 2 до 1, тим менше розсіяні
A =ρ(η/ξ)=r(σ 2 /σ 1 ); B=b-Aa ,
в середньому значення величини η відносно прямої регресії η на ξ .
тобто коли ця функція має вигляд
Усе сказане вище відноситься, звичайно, і до регресії ξ на η.
r(σ 2 /σ 1 )(ξ-a)+b.
Іншими словами, при будь-якій кореляційній залежності з усіх
22. Аналіз лінійної кореляції за даними випадкової вибірки.
прямих ліній пряма регресії (13.116) дає найкраще в середньом у
Оцінка значимості коефіцієнта кореляції
наближення до дійсної регресії η на ξ .
Для аналізу лінійної кореляції між двома величинами ξ і η,
Доведення. Позначимо В—(b—Аа)=С і перетворимо роблять ряд незалежних іспитів (дослідів, спостережень),
середній квадрат відхилення
результатом кожного з яких є пара (x i ; y i ) Розглядаючи отримані
M[η-(Aξ+B)] 2 = M[(η-b)-A(ξ-a)-C] 2 , пари відповідних значень
користуючись лінійністю математичного очікування і з огляду на
(x 1 ; y 1 ), (x2 ; y 2 ),…, (x n ; y n )
те, що
як випадкову вибірку із сукупності всіх можливих значень
M(ξ-a)=0 і M[(η-b)=0: величини (ξ; η), ми можемо знайти наближені значення всіх
M[η-(Aξ+B)] 2 = M(η-b) 2 +A 2 M(ξ-a) 2 -2AM(ξ-a)(η-b)+C 2 = параметрів лінійної кореляції між ξ і η по методу моментів.
=σ 2 2 +A 2 σ 2 1 -2Arσ 1 σ 2 +C2 (13.127) Насамперед, ми маємо наступні наближені формули:
В отриманій сумі доданок σ 2 2 сталий, доданок С 2 приймає
найменше значення (0) при В=b — Аа, а доданок a  M  x 
 x ; b  M  y   y ; 

A 2 σ 2 1 -2Arσ 1 σ 2 = σ 2 1 [A-r(σ 2 /σ 1 )] 2 -r 2 σ2 2 n n  (13.130)
2 
приймає найменше значення (-r 2 σ 2 2 ) при A=r(σ 2 /σ1 ) .
2
 2 ( )  s 21   
( x  x ) ( y  y ) 
Тим самим теорема доведена. ;  2 ( )  s 2 2  ;
n 1 n 1 
Знайдемо ще середній квадрат відхилення η від лінійної
функції
r(σ 2 /σ 1 )(ξ-a)+b, M(ξ-a)(η-b)   ( x  x )( y  y ) . (13.131)
яка дає найкраще лінійне наближення в середньому. n 1
759 760
Звідси одержуємо наближену формулу для коефіцієнта

кореляції
r(ξ;η)  rn   ( x  x )( y  y )   ( x  x )( y  y) . (13.132)
(n  1) s1 s2 2
 (x  x )  ( y  y) 2
Величина r n називається вибірковим коефіцієнтом кореляції.

Далі, замінюючи у формулах (13.116) і (13.117) усі математичні
очікування відповідними середніми значеннями, ми одержуємо
вибіркову пряму регресії η на ξ Рис. 13.22. Рис. 13.23.
s
y  y  rn 2 ( x  x ) (13.133)
Рисунки 13.22 і 13.23 показують, про які відхилення тут йде
s1
мова.
і вибіркову пряму регресії ξ на η Як видно з приведених вище формул (13.130) — (13.134),
s1 розрахунок вибіркових прямих регресії пов'язаний з великою
x  x  rn ( y  y) . (13.134) кількістю наближених обчислень з багатозначними числами
s2
(х i — x ) і (у i — y ). Ці обчислення можна істотно спростити за
Коефіцієнти
допомогою попереднього лінійного перетворення величин х і у ,
s2 s1 тобто за допомогою вибору зручного початку відліку і
rn і rn підходящого масштабу. Заміняючи х і у величинами
s1 s2 u=(x-x 0 )/h 1 ; v=(y-y 0 )/h2 (h 1 >0 , h 2 >0),
називаються вибірковими коефіцієнтами регресії. ми одержимо наступні формули:
Важливо відзначити, що вибіркові прямі регресії (13.133) і x=x 0 +h 1 u; y=y 0 +h2 v;
(13.134) володіють мінімальною властивістю, яка аналогічна
розглянутому в п.21. А саме, сума квадратів відхилень значень ,

x  x0  h1u  u 
 u ; i 
y  y0  h2 v  v 
 v ;i
які спостерігались, у i від вибіркової прямої регресії (13.133)  n   n 

менша, ніж сума квадратів відхилень їх від будь-якої іншої прямої: 2
2 u i  n(u ) 2 v 2
i  n( v ) 2
n   s  n
2
s1  h1 ; s 2  h2
 y   y  rn 2 ( xi  x )    yi  ( Axi  B )
i
n 1 n 1
i 1   s1   i1 і, нарешті,
Доведення проводиться тим же методом, що й у п.21. Те ж
rn 
 (h u 1 i  h1u )( h2 vi  h2 v )

u v i i  nu v
.
саме можна сказати і про пряму регресію (13.134). 2 2 2 2 2 2
h1 u i  n(u ) v i  n( v ) u i  n(u ) v 2 i  n( v ) 2
(Тут ми замінили
 (u i  u )(vi  v )   ui vi  u  vi  v  ui  nu v   ui vi nu v ).
13.7 Закон великих чисел

Для кожної випадкової величини не можна передбачати, яке вона
прийме значення в підсумку іспиту. Але поводження суми великого
761 762
числа випадкових величин майже утрачає випадковий характер і Ві дп ові дь на ц е пи та нн я н е м о ж е б ут и да на у т е орі ї

стає закономірним; тут необхідне прокладає собі дорогу крізь безліч йм ові рн ос т е й, в она ві д н оси ть с я д о ї ї пра кт ич ни х д ода т кі в і
випадків. Теореми, у яких з'ясовуються умови того, що сукупна дія багатьох з а леж ит ь ві д с ут тє в ості р оз в' яз ува н ої пр обл е м и. Пояснимо це
випадкових причин приводить до результату, який майже не залежить від наступним прикладом порівняння двох випадкових подій.
випадку, одержали загальну назву закону великих чисел. а) Нехай при автоматичній обробці деякої деталі ймовірність
отримання нестандартного розміру дорівнює 0,01, причому
1. П ро в ипадков і поді ї з дуже мал ими йм ові рнос тями нестандартна деталь буде бракуватися при зборці. Якщо деталь
недорога, то цілком припустимо не робити суцільний контроль
Нагадаємо, що ймовірність р випадкової події є число, що усіх деталей перед зборкою, тобто зневажити ймовірністю 0,01
об'єктивно характеризує можливість його появи при даному нестандартності деталі.
комплексі умов. Відносна частота цієї події є випадкова величина б) Нехай при виготовленні парашутів ймовірність отримання
ωп з розподілом ймовірностей, центром якого служить саме парашута, який вчасно не розкривається, дорівнює 0,01. Ясно, що
ймовірність р (п. 1 2 , приклад 3). У той час як значення в цьому випадку зневажити ймовірністю 0,01 неприпустимо, так
ймовірності не може бути знайдене безпосередньо з досвіду, як це привело б до загибелі приблизно кожного сотого
кожне п -кратне повторення іспиту дає визначене, дослідне парашутиста.
значення відносної частоти. Ми уже вказували на початку У цьому випадку варто було б організувати контроль усіх
нашого модуля, що значення відносної частоти ωп при досить виготовлених парашутів.
великій кількості іспитів п виявляється, як правило, досить У кожній області додатка теорії ймовірностей призначається
визначена границя „дуже малих” ймовірностей. У відношенні
близьким до ймовірності р. Цей загальний принцип зв'язує теорію з
цієї границі приймається так називаний принцип практичної
практикою, але він виявляється занадто невизначеним для
неможливості малоймовірних п о д і й : вважається, що випадкова
кількісних оцінок (ми знаємо вже, що відносна частота близька
подія, яка має ймовірність менш призначеної границі, не
до ймовірності, але не знаємо поки, наскільки саме). Тому в
відбудеться при одиничному іспиті.
основу подальших висновків ми покладемо інший, більш вузький,
Цей принцип відіграє основну роль у застосуваннях теорії
але зате і більш визначений принцип, що відноситься до подій з
ймовірностей до практики; він дозволяє нам з'ясувати практичне
дуже малими ймовірностями. Якщо подія має дуже малу
значення розглянутих далі теорем.
ймовірність, то вона відбувається вкрай рідко. Наприклад, якщо
Іноді цей принцип формулюють трохи інакше і називають
подія має ймовірність 0,000001, то вона відбувається приблизно
«принципом практичної впев неності »: якщо
один раз на мільйон іспитів. (Зрозуміло, це аж ніяк не означає, що вона
ймовірність події А менша призначеної границі α , то є пра ктична
відбувається саме при мільйонному іспиті; вона може відбутися і при
одному з перших іспитів). впевненість у том у, що подія А не відбудеться (при
Досвід переконує нас у том у, що при малій кількості одиничном у іспиті). При цьому ймовірність протилежної події
іспитів випадкова подія з такою малою ймовірністю, як A буде більше, ніж 1—α , тобто буде так само близька до
правило, не відбувається з овсім; том у м ожливістю її появи ми одиниці, як ймовірність події А близька до нуля. Тому принцип
зневажаємо. Наприклад, навряд чи хто-небудь, володіючи одним практичної упевненості формулюють також і в такий спосіб:
квитком у лотереї, де на 1 000 000 квитків приходиться один виграш, якщ о йм ові рні ст ь п оді ї бі льше, ні ж 1-α , то є практична
стане всерйоз розраховувати на цей виграш (хоча один з мільйона впевненість у тому, що вона відбудеться (при одиничному іспиті).
власників таких квитків обов'язково виграє!). Ну, а якби в лотереї Зробимо ще наступне важливе зауваження про практичний додаток
було 500 000 квитків? або 10 000? Виникає питання, наскільки прийнятого вище принципу. Припустимо, що, керуючись деякою
мала повинна бути ймовірність випадкової події, щоб можна гіпотезою, ми знайшли, що ймовірність події А дуже мала (менше
було зневажити можливістю її появи в одиничном у іспиті. призначеної границі). Але, зробивши іспит, ми знайшли, що подія А
763 764
відбулася. Тоді буде розумним узяти під сумнів нашу вихідну означає, що при досить великому п ця ймовірність стане
гіпотезу і шукати невипадкову причину появи події А. Особливо менше призначенної границі дуже малих імовірностей . При цьому ми
яскраво це виражено в наступному стародавньому анекдоті, будемо мати практичну впевненість у тім, що зазначена нерівність не
приведеному Бертраном у його «Вирахуванні ймовірностей» (1889 р.): буде виконуватися, і, отже, у тім, що буде виконуватися протилежна
«Один раз у Неаполі абат Галлиані побачив чоловіка з Базилікати, який, нерівність:
струшуючи три гральні кістки в чашці, тримав парі, що викине три
шістки; і дійсно, він негайно одержав три шістки. Ви скажете, така | ω п-p|≤ε. (13.136)
удача можлива (ймовірність цього за умови, що кіста правильна, складає: Іншими словами, теорему Я. Бернуллі можна формулювати так:
1/63=1/216). При досить великій кількості іспитів досягається практична
Однак чоловікові з Базилікати це удалося в другий раз (ймовірність впевненість у тому, що відхилення відносної частоти випадкової події
від її ймовірності не перевершить по абсолютній величині наперед
цього за умови, що кістка правильна, складає уже 1/(216)2=1/=46656 ) і
заданого числа ε (яким би мале воно не було!).
парі повторилося. Він клав кістки назад у чашку три, чотири, п'ять разів, і
Теорема Я. Бернуллі є частковим випадком теореми Чебишева,
щораз викидав три шістки. „Чорт забери, — закричав абат, — кістки
налиті свинцем". Так воно і було». яку ми доведемо далі. Помітимо, що, яким би велике не було п, ми не
можемо категорично стверджувати, що буде мати місце нерівність
2. Теорема Я. Бернуллі і стійкість відносних частот (13.136), а можемо мати тільки практичну впевненість, у змісті п.1, у
Нехай при деякому іспиті випадкова подія А має визначену виконанні цієї нерівності.
ймовірність р. Нехай, далі, зазначений іспит повторюється п раз . Як ми Щоб підкреслити відмінність установленого положення від
вже знаємо, відносна частота випадкової події буде випадковою звичайного поняття границі, іноді вводять спеціальне поняття «границі по
величиною ωп , у якої центр розподілу збігається з ймовірністю р. Що ж ймовірності». Наприклад, теорему Бернуллі записують у символічному
вигляді:
стосується середнього квадратичного відхилення величини ωп , то ймов
воно буде зменшуватися зі збільшенням кількості іспитів п, як показує n  p (13.137)
формула (13.82): n 
pq . (читається так: ωn прагне по ймовірності до числа р при п →∞).

 ( n )  Якщо при п-кратному повторенні іспиту випадкова подія А
n
фактично з'явилася т раз, то відношення т/п буде частковим,
Звідси випливає, що зі збільшенням кількості іспитів значення відносної
дослідним значенням відносної частоти ω n . При досить великому п можна
частоти випадкової події будуть розсіюватися усе менше і менше, тобто
бути практично упевненим у виконанні наближеної рівності
будуть усе тісніше групуватися біля ймовірності цієї події.
Уточненням цього положення є т е о р е м а Я. Б е р н у л л і т/п≈ p (13.138)
Т е о р е м а Я. Б е р н у л л і . Якщо в послідовності незалежних з якою завгодно наперед заданою точністю. На практиці це
іспитів ймовірність р випадкової події залишається незмінною, то проявляється в тому, що значення т/п відносної частоти ω n мають
ймовірність того, що відхилення відносної частоти ωп від р стійкість, про яку ми говорили на початку мікромодуля 31.
перевершить задане число ε>0, прагне до нуля при необмеженому Співвідношення (13.138) може служити для наближеного обчислення
невідомої ймовірності випадкової події по дослідним даним. Наприклад, у
збільшенні числа іспитів п :
статистиці народонаселення XX століття було встановлено, що відносна
lim P{| ωп -p|>ε}=0. (13.135) частота народження хлопчиків стійка і складає 0,512. Звідси можна
n
Прагнення до нуля ймовірності нерівності заключити , що народження хлопчика має визначену ймовірність,
| ωп -p|>ε близьку до 0,512.
765 766
При конкретних значеннях п точність наближеної рівності (13.138) що при утворенні середньої арифметичної відбувається часткове взаємне
має потребу в оцінці; ми дамо цю оцінку в наступному розділі. погашення випадкових відхилень різних знаків).
Для уточнення цього положення оцінимо можливі відхилення
3. Теорема Чебишева випадкової величини n від її центра за допомогою універсальної
нерівності Чебишева.
Для незалежних випадкових величин загальний закон великих Нерівні сть Чебишева
чисел виражається теоремою Чебишева, доведеною їм у 1867 р.
Розглянемо послідовність попарно незалежних випадкових величин Нерівність Чебишева дає оцінку ймовірності того, що відхилення будь-якої
ξ1, ξ2, . . . , ξп, . . . з якими завгодно розподілами ймовірностей. випадкової величини ξ від центру її розподілу a=Mξ перевершить задане
Припустимо, що всі ці випадкові величини мають визначені математичні додатне число ε:
очікування і дисперсії: 2
Mξk=ak; M(ξk-ak)2=σ2k (k=1, 2.,…) . (13.139) P{|ξ -a|>ε}<  (2 ) . (13.143)
Утворимо середню арифметичну з перших п випадкових величин: 
1   2  ...   n Виявляється, що ця ймовірність, узагалі говорячи, тим менша, чим
n  . (13.140) менша дисперсія σ 2 (ξ).
n Проведемо доведення нерівності Чебишева для безперервних
випадкових величин. По основній формулі (13.38) маємо:
Математичним очікуванням величини  служить середнє арифметичне P{|ξ -a|>ε}=  ( x) dx,
з математичних очікувань величин ξ1, ξ2, . . . , ξп:
 | x a| 
де інтеграл у правій частині поширюється на інтервали

a  a2  ...  an
M n  1  an . (13.141) (-∞; a-ε) і ( a+ε; +∞),
n у яких |х — а|> ε. Так як у цих інтервалах має місце нерівність
Дисперсія ж середньої арифметичної  n не дорівнює середньої ( x  a)2
1 ,
арифметичної з дисперсій, а менше неї в п раз: 2

2
 2 ( n )  2 ( 21   2 2  ...   2 n )  
1 1  k. а значить, і нерівність
(13.142)
n n n 1
 ( x)  ( x  a ) 2  ( x),
Якщо всі дисперсії σ 2 k обмеженні одним і тим же числом: 2
σ 2 k ≤Н (k= 1,2,...,), то
прагне до нуля при п→∞, 1
то дисперсія середньої арифметичної
  ( x) dx    (x  a)  ( x) dx .
2
2
так як | x  a|  | x a | 
H Тепер для завершення висновку нерівності (13.143) досить помітити.

 2 ( n )  .
n Що

Звідси випливає, що зі збільшенням п значення середньої арифметичної  n 2
 ( x  a)  ( x) dx 
2
 ( x  a)  ( x) dx  
2
( ) .
будуть розсіюватися усе менше і менше, тобто будуть усе тісніше | x a|  
групуватися біля свого центра розподілу. ( Це можна тлумачити таким чином,
Застосуємо тепер нерівність Чебишева (13.143) до випадкової величини  n :
767 768
2
то центр розподілу середньої арифметичної n також
P{|  n - an |>ε}<  (2 )  H2 . (13.144)
 n збігається з а :
Яким би малим не було наперед задане додатне число ε, завжди M  n =1/n(Mξ1+Mξ2+ . . . +Mξп )=a,
можна вибрати настільки велике п, щоб права частина нерівності і тому форм ула (13.145) приймає вигляд
(13.144) стала як завгодно мала, зокрема, менше призначеної границі lim P{|  n -a|>ε}=0. (13. 146)
«дуже малих» ймовірностей. Тоді ми будемо мати практичну n
впевненість у тому, що нерівність Формула (13. 146) допускає символічний запис

ймов
|  n - an |>ε
n  a , (13.147)
n
не буде виконуватися і, отже, у тому, що буде виконуватися
протилежна нерівність: який цілком аналогічний запису (13.137) .
|  n - an |≤ε.
Доведення теореми Я. Б е р н у л лі
Таким чином, при досить великій кількості незалежних
випадкових величин досягається практична впевненість у тому, що Якщо в якості величин ξ k узяти характеристичні величини λ k ,
відхилення їх середньої арифметичної від її центра розподілу не які були введені ра ні ше, то їхня середня а рифм етична буде
перевершить по абсолютній величині наперед заданого числа ε дорівнювати відносній частоті випадкової події:
(яким би малим воно не було !). 1  2  ...  n
У малому розсіюванні середньої  n біля центра її розподілу при n   n .
n
великих значеннях п і полягає закон великих чисел. Точний Так як при цьому
математичний вираз цього закону дає Mλ k =p; σ 2 (λ k )=pq<1,
Т е о р е м а Ч е б и ш е в а . Якщо послідовність ξ1, ξ2, . . . , ξп то формула (13.146)приймає вигляд (13.135), що і доводить
складається з попарно незалежних випадкових величин з теорему Я. Бернуллі.
обмеженими дисперсіями, то для середньої арифметичної  n 4. Стійкіс ть вибірков их се ре дні х і м е тод м ом е нті в
з перших п величин ξ1, ξ2, . . . , ξп при будь-якому додатному ε Розглянемо спочатку статистичну задачу про середні
має місце співвідношення
значення. Нехай із сукупності N елементів, які розрізняються
lim P{|  n -M  n |>ε}=0. (13.145)
деякою кількісною ознакою х, відбираються випадковим чином п
n
Формула ( 13.145) виходить з нерівності (13.144) граничним елементів. Чи м ожна вважати, що середні арифметичні
переходом, так як права частина нерівності ( 13.144) прагне до значення ознаки у всій сукупності й у відібраній сукупності
нуля при п→∞ , а ліва частина, яка є ймовірністю, не може бути будуть близькі між собою?
від’ємною . Теорема Чебишева дає розв’язання цього питання за умови,
що вибірка є повторною, тобто виконується за схемою
”повернутої кулі”, описаної раніше. Зв'яжемо з кожним
Частковий випадок теореми Чебишева елементом, який відбирається, випадкову величину ξ k , рівну
Якщо усі випадкові величини ξ1, ξ2, . . . , ξп ,…мають однакові можливому значенню ознаки в k -го елемента вибірки. За умови
центри розподілу повторності вибірки добір кожного елемента виконується з однієї і
M  k =a (k=1, 2, …), тієї ж вихідної сукупності, і тому усі випадкові величини
769 770
ξ1, ξ2, . . . , ξп будуть незалежні і будуть мати однакові розподіли важливо на практиці. Спра ва в том у, що ген ера льна середня,
ймовірностей типу (13.62). Як було показано раніше, центр уз а га лі говорячи, неві дом а і про ї ї з на чення с удя ть п о
розподілу всіх цих величин збігається з середнім арифметичним величині вибі ркової с ереднь ої . Наскільки це може бути
значенням ознаки у вихідній («генеральній») сукупності, тобто з важливо, видно з наступного приклада. Припустимо, що для деяких
так називаною «генеральною середньою» а : розрахунків треба знати середню тривалість служби великої партії
M  k =a (k=1, 2, …), приладів. Щоб точно з на ти середню тривалі сть служби для
всі єї па ртії, треба випробува ти всі прила ди; але тоді в на с не
Тому для арифметичної середньої залишиться ні одного прила ду, для якого ма ла би з начення
отрима на середня. Практично такі середні, як середню
1   2  ...   n тривалість служби приладів, знаходять вибірковим методом,
n 
n тобто за допомогою випадкової вибірки. Звичайно, наближене
буде справедлива теорема Чебишева у формі (13.146) — (13.147). визначення генеральної середньої по вибірковій середній має потребу
Це означає, що середнє можливе значення ознаки у вибірці прагне в оцінці точності.
по ймовірності до генерального середнього при необмеженом у
збільшенні обсягу вибірки. Про м е т о д м о м е н т і в
Зробимо звідси практичні висновки. Дослідним значенням кожної Наближеній рівності (13.148) можна дати й інше тлумачення.
випадкової величини ξ k є те значення, що ми фактично виявляємо Нехай ξ — деяка випадкова величина з кінцевим центром
в k -го елемента вибірки; дослідним значенням випадкової величини розподілу Mξ=a. Будемо робити незалежні досліди, у результаті
 служить вибіркова середня x — середнє арифметичне значення яких величина ξ , прийме визначні значення х 1 , х 2 , . .. , х п .
ознаки у відібраних елементів. Тому співвідношення (13.147) може Ці дослідні значення величини ξ можна розглядати і як значення
бути витлумачене так: при досить великому обсязі (п) випадкової різних випадкових величин ξ 1 , ξ 2 ,. . . ,ξ п з тим же розподілом
повторної вибірки можна бути практично упевненим у тому, що ймовірностей, що й у величини ξ , причому величини ξ 1 , ξ 2 ,...,ξ п
вибіркова середня буде як завгодно мало відрізнятися від генеральної можна вважати незалежними в силу незалежності іспитів. При
середньої, тобто в тому, що буде мати місце наближена рівність такому тлумаченні середнє арифметичне з дослідних даних
x  a. (13.148) x1  x2  ...  xn
xn 
Звідси випливає також, що вибіркові середні мають стійкість, n
тобто в двох випадкових повторних вибірках досить великого
обсягу вибіркові середні повинні бути приблизно рі вні. Цей можна розглядати як дослідне значення випадкової величини  ,
висновок добре погоджується з дослідом.
Підкреслим о, що степі нь близькості вибіркової середньої для якої справедлива теорема Чебишева у формі (13 . 146). Тому для
до генеральної залежить тільки від обсягу вибірки п і не досить великих п можна очікувати виконання з достатньою
залежить від відношення обсягу вибірки до обсягу генеральної точністю наближеної рівності
сукупності. Наприклад, 1%-на вибірка із сукупності в 1 000 000
елементів дає більш точні відомості про генеральну середню, чим x  M  a . (13.149)
2%-на вибірка із сукупності в 1000 елементів (при тій же величині σ). Звідси випливає, що наближеним значенням математичного
Помітимо ще, що якщо обсяг генеральної сукупності дуже очікування випадкової величини є середнє арифметичне з її значень,
великий у порівнянні з обсягом вибірки, то повторність вибірки отриманих дослідним шляхом.
виявляється несуттєвою і наші висновки можна застосовувати по Це положення дозволяє приблизно знаходити не тільки центр
відношенню до безповторних випадкових вибірок, що особливо розподілу, але й інші моменти розподілу, які визначаються теж як
771 772
математичні очікування деяких величин. Наприклад, для 2
дисперсії ми одержуємо таку наближену формулу: M(ξ1-  n )2 =M (1  a)   1   2  ...   n  a  =

  n 
( x  a)2
σ2(ξ)=M(ξ-а) 2   k , (13.150)
2
n
= M (1  a)1  1     2  a   ...    n  a  
де сума береться по всім дослідним даним х 1 , х 2 ,. . . , х п . n   n   n 

Дійсно, значення 22 2
2
=  2 (1 )1  1    (2 2 )  ...   ( n)

n 1 2
 ( );
 (x
 a)
, k  n n n 2
n
n
можна розглядати як часткове значення середньої арифметичної з п і аналогічно для якого завгодно k:
2
однаково розподілених незалежних випадкових величин (ξk-а) з
математичним очікуванням
M(ξk-  n )2 = n  1  2 ( );
M(ξk-а)2 =M(ξ-а) 2 =σ2(ξ) (k=1, 2, …n). n
Тому Причина цього полягає в лінійній залежності між величинами
2
  ξ1 , ξ 2 ,. . . , ξп і їх середньої
P   ( xk  a)     0 при n→∞
 n   n = 1/n (1   2  ...   n ) .
У силу лінійності математичного очікування звідси слідує,
У формулу (13. 150) входить значення центра розподілу а. Зазвичай що випадкові величини
це значення невідоме і природно спробувати замінити його n  1 (ξ - )2
k n
наближеним значенням x . Виявляється, однак, що формула, яка n
виходить при цьому будуть мати своїм математичним очікуванням саме σ2(ξ); і хоча
(x  x)2 ці величини не буд уть нез а лежні, з а кон великих чисел буд е
σ2(ξ)   k (13.151) для них справедливий ; тому значення їх середньої арифметичної
n
n 1
уже не буде вірна (у тому змісті, у якому вірні приближенні  n ( k   n ) 2  ( k   n ) 2
формули (13. 149) і ( 1 3. 15 0 )). Справа в тому, що хоча значення 
n n 1
 x )2 будуть мало відрізнятися від їхнього центра σ2(ξ) при досить
 (x k
великому числі п.
n Таким чином, формулу (13.151) можна виправити введенням
можна і тут розглядати як часткове значення середньої в праву частину множника п/(п-1).
арифметичної з п випадкових величин (ξk-  n )2, але математичним Виправлена наближена формула для обчислення дисперсії по
очікуванням цих величин уже не буде служити σ2(ξ). Дійсно, дослідним даним має вигляд
безпосередній підрахунок математичного очікування дає:  (x k x)2
 2 ( )  (13.152)
n 1
773 774
Величина, яка стоїть в правій частині цього співвідношення, (уз а галі говорячи) м ожем о з на йти всі l параметрів. Самі ж
2
називається вибірковою дисперсією і позначається через s п . моменти розподілу можуть бути знайдені по дослідним даним,
Корисно помітити, що при великих значеннях п число п—1 як указувалося вище. Варто помітити, однак, що чим вище порядок
відносно мало відрізняється від п і тому формули ( 1 3 . 1 51 ) і моменту розподілу, тим більше потрібно дослідних даних для його
( 1 3 . 1 5 2 ) дають практично одна кові результати. Але при малих скільки-небудь точного обчислення. Тому на практиці часто
значеннях п розходження між цими формулами досить помітне. обмежуються розподілами тільки з двома невідомими параметрами,
Звичайно, усі приведені вище наближені формули при які знаходять за допомогою перших двох моментів розподілу.
конкретному п мають потребу в оцінці похибки. Деякі оцінки ми
вказали раніше. Мікромодуль 32
Можливість наближеного знаходження моментів розподілу по Приклади розв’язання типових задач
дослідним даним дозволяє розв’язувати задачу знаходження Приклад 1. Нехай час служби деякого приладу є випадкова
параметрів розподілу, якщо тип розподілу відомий.
величина ξ з функцією розподілу F(x). Відомо, що прилад
Пояснимо цю задачу на прикладах розглянутих вище розподілів.
пропрацював час а . Треба визначити розподіл часу служби який
1. Для загального нормального розподілу з щільністю
( x  a )2
залишився у приладу, а також визначити чому дорівнює його
1 
2 математичне очікування. Тобто, в нашій задачі треба знайти
 ( x)  e
 2 Р(ξ-а≥х/ξ≥a) і M(ξ-а/ξ≥a).
При цьому мається на увазі , що
параметри а і σ2 є центром розподілу і дисперсією . Вони можуть Р(а)= Р(ξ≥a)>0.
бути знайдені з дослідних даних безпосередньо по формулах Керуючись, приведеними в теоретичній частині мікромодуля 32,
( 1 3. 14 9 ) і (1 3. 15 2). формулами, запишемо
2. Для рівномірного розподілу ймовірностей невідомими Р(ξ-а≥х/ξ≥a)=Р(x+а)/Р(а),
параметрами можуть бути початок і кінець інтервалу можливих 
значень (α 1 ;α 2 ). Як ми знаємо, моменти розподілу виражаються
через ці параметри по формулах:
M(ξ-а/ξ≥a)=1/Р(а) 
0
xdF(x+a).
a= Mξ=(α1+α2)/2; σ=σ(ξ)=(α2-α1)/2√3.
Приклад 2. п агрегатів розташовані так, що відстань між i -м
Звідси знаходимо:
і j -м агрегатом дорівнює а ij, 1≤ i, j≤n. Кожен агрегат час від часу
α1=a-σ√3; α2=a+σ√3, має потребу в обслуговуванні (налагодженню, ремонті і т.п.).
де а і σ 2 знаходяться по формулах (13.149) і (13.152). Припустимо, що обслуговування виконується одним робітником і
3. Для розподілу Пірсона (13.146) параметри α і β зв'язані з що кожен черговий виклик на обслуговування з ймовірністю
центром і дисперсією формулами  n 
p j   p j  1
a= Mξ=α/β; σ2=σ2(ξ)=α/β2.
 j 1 
Звідси знаходимо: n
α=a2/σ2; β= a/σ2, M(ξ/В і )=  p j aij
де а і σ 2 знаходяться по формулах (13.149) і (13.152). j 1
виникає в j -го агрегату. Якщо, наприклад, у даний момент

Якщо ві д ом о, щ о щі льні сть р оз п оді л у з а лежить в і д l
робітник закінчив обслуговування і -го агрегату, то з ймовірністю
н е в і д ом и х п а р а м е т р і в α 1 , α 2, ... α l, т о, в и р а жа ю ч и через них
р і (від і не залежної) він наступним буде обслуговувати агрегат з
перші l моментів розподілу, ми одержуємо l рівнянь, з яких
775 776
номером j; при цьому він пройде до нього шлях довжиною а ij. 24,5 0,49 3
Чому дорівнює середня довжина пройденого шляху за один 24,5 0,50 2
перехід? 25,0 0,51 1
Нехай подія В i , означає, що номер агрегату, обслуговування 25,5 0,52 1
якого передувало даному переходові, дорівнює і. Тоді P(В i )=р i і 26,0 0,49 2
ймовірність того, що робітник від i -го агрегату направиться до j - 26,0 0,51 1
му, j=1, ..., п, дорівнює р j. Довжина переходу при цьому складе 26,0 0,53 2
а ij. Тому 26,5 0,50 1
n
M(ξ/В і )=  p j aij 26,5 0,52 1
j 1 27,0 0,54 2
і по формулі повної ймовірності 27,0 0,52 1
n n 28,0 0,53 3
Mξ=  Р(B i )M(ξ/В і )=  pi p j aij
j1 i , j 1
Отриманий вираз дозволяє порівнювати різні варіанти

n=26
розташування агрегатів з погляду мінімізації величини Mξ при
заданих обмеженнях на а ij. Наприклад, якщо а ij ≥1 і всі агрегати
Виберемо для величини х початок відліку x 0 =26,0.
масштабний коефіцієнт h 1 =0,5. Для величини у виберемо
однотипні (р і =1/n), то при їхньому розташуванні уздовж однієї
відповідно у 0 =0,50; h 2 =0,01 . Таким чином, для нашого
прямої лінії одержимо а ij = |j — i|,
n n 1
приклада
Mξ= 12  | j  i | 22 n 1 1  и=(х-26,0)/0,5; v=(y-0,50)/0,01.
n i , j 1 n k 1
 k (n  k )  1  
3  n Складемо розрахункову таблицю для обчислення потрібних нам
так що Mξ при великих п дорівнює приблизно п/3 . сум ∑u, ∑ и2 , ∑v, ∑v2 , ∑uv,
(Для підрахунку цієї суми досить помітити, що причому помітимо, що кожен доданок варто враховувати стільки
n 1
1 разів, скільки разів він зустрічається в таблиці. Це значить, що
 k ( k  1)  ( n  2)(n  1)n (порівняйте початкові значення і відповідні доданки варто ще помножити на частоту т .
k 1 3
Нижче приведено розрахункову таблицю (у другому
збільшення цих функцій)). рядку умовно зазначено порядок дій):
Таким чином, якщо в день відбувається а викликів, то x y m u um u2m v vm v2 m uvm
середня довжина сумарного переходу складе приблизно ап/3 .
(1) (2) (3) (4) (5)= (6)= (7) (8)= (9)= (10)=
Неважко показати, що розташування агрегатів по колу буде більш
вигідним, одначе і воно не буде оптимальним. (3)(4) (4)(5) (3)(7) (7)(8) (5)(7)
Приклад 3. Зробимо розрахунок лінійної кореляції за даними 23,0 0,48 2 -6 -12 72 -2 -4 8 24
наступної таблиці (частота m i показує, скільки разів зустрілася 24,0 0,50 4 -4 -16 64 0 0 0 0
пара відповідних значень х i , у i : 24,5 0,49 3 -3 -9 27 -1 -3 3 9
24,5 0,50 2 -3 -6 18 0 0 0 0
x y Частота m 25,0 0,51 1 -2 -2 4 1 1 1 -2
23,0 0,48 2 25,5 0,52 1 -1 -1 1 2 2 4 -2
24,0 0,50 4 26,0 0,49 2 0 0 0 -1 -2 2 0
777 778
26,0 0,51 1 0 0 0 1 1 1 0
26,0 0,53 2 0 0 0 3 6 18 0
26,5 0,50 1 1 1 1 0 0 0 0
26,5 0,52 1 1 1 1 2 2 4 2
27,0 0,54 2 2 4 8 4 8 32 16
27,0 0,52 1 2 2 4 2 2 4 4
28,0 0,53 3 4 12 48 3 9 27 36
Суми 26 - -28 248 - 22 104 87

В останньому рядку розрахункової таблиці підраховано
суми, які потрібні для подальших розрахунків (Тут через ∑* Рис. 13.24.
позначено суми, узяті з урахуванням частоти т.): Зауваження про довірчі оцінки коефіцієнта кореляції.
∑u=∑*um= -26; ∑u 2 =∑* u 2 m=248; ∑v=∑*vm=22; Розгляд питання про довірчі оцінки коефіцієнта кореляції
∑v2 =∑* v 2 m=104; ∑uv=∑* uvm=87 . виходить за рамки нашого посібника. Помітимо тільки, що для
Звідси одержуємо: цих оцінок не рекомендується застосовувати «правило трьох
 26 сигм», так як розподіл ймовірностей вибіркового коефіцієнта
u  1 ; x  26,0  0,5( 1)  25,5 ; кореляції навіть для великих п значно відрізняється від
26
нормального. Ми обмежимося вказівкою про вирішення більш
248  26(1) 2 22 простого питання: чи не може виявитися, що вибірковий
s1  0,5  1,49 ; v   0,846 ;
25 26 коефіцієнт кореляції випадково відмінний від нуля, а в дійсності
y  0,50  0,01  0,846  0,50846 ; випадкові величини ξ і η не корельовано ?
Розв’язання цього питання дається за допомогою розподілу
104  26(0,846) 2 ймовірностей для вибіркового коефіцієнта кореляції за умови, що
s2  0,01  0,0185 ;
25 істинний коефіцієнт кореляції r(ξ;η) дорівнює нулеві.
і, нарешті, вибірковий коефіцієнт кореляції Нижче приводиться таблиця границь випадкових відхилень
87  26( 1)0,846 109,0 від нуля добутку |r n | на
rn    0,793 .
248  26 104  18,6 14,90  9,24 n 1
За допомогою отриманих даних можна вже написати рівняння за умови r(ξ;η)=0 у залежності від заданої ймовірності P і числа
прямих регресії даних n. Якщо для вибіркового коефіцієнта кореляції rп величина
0,0185
y  0,508  0,793 ( x  25,5)  0,0098( x  25,5) , n  1 | rn |
1,49
виявиться більшою приведеного в таблиці граничного значення, то
1,49 з надійністю Р ми можемо стверджувати, що істинний коефіцієнт
x  25,5  0,793 ( y  0,508)  64( y  0,508) .
0,0185 кореляції r(ξ; η)) відмінний від нуля.
На рис. 13.24 приведені прямі регресії і вибіркові дані для Таблиця границь випадкових відхилень
розглянутого приклада.
n  1 | rn |
n P 0,99 0,999 n P 0,99 0,999
779 780
10 2,29 2,62 25 2,47 3,03 1 і 1

11 2,32 2,68 30 2,49 3,07 (1  q ) 2 (1  p ) 2
12 2,35 2,73 35 2,50 3,10 5. Знайти центр і дисперсію розподілу Пірсона (13.45).
13 2,37 2,77 40 2,51 3,13 Указівка. Скористатися інтегруванням по частинам або
14 2,39 2,81 45 2,52 3,15 основною властивістю гамма-функції.
15 2,40 2,85 50 2,53 3,16 6. Довести теорему додавання центральних моментів
16 2,41 2,87 60 2,536 3,184 третього порядку для незалежних випадкових величин ξ, η :
17 2,41 2,90 70 2,541 3,198 M[(ξ+η)-(a+b)] 3 = M(ξ-a) 3 +M(η-b) 3 .
18 2,43 2,92 80 2,546 3,209 7. Знайти коефіцієнт асиметрії біноміального розподілу
19 2,44 2,94 90 2,550 3,219 частоти μ п .
20 2,45 2,96 100 2,553 3,226 Указівка. Обчислити спочатку третій центральний момент для
 2,576 3,291 характеристичної величини λ :
Приклад 4. Для приклада, розглянутого вище, M(λ-p) 3 =(1-p) 3 p+(0-p) 3 q=pq(q-p),
потім скористатися теоремою додавання для центральних
n=26; r n =0,793; n  1 | rn | =3,96. моментів третього порядку.
Так як це число (3,96) значно більше границі випадкового 8. Довести, що коефіцієнт асиметрії розподілу Пірсона (13.45)
відхилення, що складає всього 3,03 при надійності Р=0,999, то ми удвічі більший так називаного коефіцієнта варіації
можемо бути упевнені в кореляційному зв'язку розглянутих Cv =σ(ξ)/M(ξ)=1/√α.
величин. Указівка. При обчисленні центрального моменту
M(ξ-a) 3
Мікромодуль 32 виразити його через початкові моменти.
Індивідуальні тестові завдання 9. Обчислити центральний момент четвертого порядку для
1. Знайти центр розподілу і середнє квадратичне відхилення для загального нормального розподілу ймовірностей (13.44).
розподілу (13.20) числа очок. Указівка. Замінити х-а=tσ і проінтегрувати по частинам.
2. Те ж для суми чисел очок, які випадають на двох гральних 10. Довести теорему Муавра—Лапласа безпосередньо за
кістках. допомогою характеристичної функції частоти μ n (13.91).
Указівка. Скористатися теоремами додавання математичних Указівка. За допомогою формул (13.90), (13.91) і (13.96)
очікувань і дисперсій. побудувати характеристичну функцію f п (u) нормованої
3. Знайти математичне очікування числа білих куль в іспиті за частоти
схемою завдання 8 мікромодуля 31.   np
n  n
Указівка. Представити ξ у вигляді суми характеристичних npq
випадкових величин, зв'язаних з кожним вийманням кулі.
і потім за допомогою розкладання в ряд експонент
4. Знайти центр і дисперсію розподілу (13.22) числа зроблених
u q u q
пострілів при стрілянині за схемою приклада 3 мікромодуля 31 i i
n p n p
(п.6). Розглянути числовий приклад при р=1/10 і дати тлумачення e і e
математичного очікування. перетворити характеристичну функцію до вигляду
Указівка. Скористатися степеневими рядами для  u2 
n
u3 q  p
f n (u )  1  i  ... .
 2 n 3! n n pq 
 
781 782
11. Оцінити відносну частоту ω п при р=0,01; п=1000 з близький до нормального з центром 0 і середнім квадратичним
надійністю Р=0,99. Сформулювати висновок.
відхиленням 10  m
12. Було зроблено 12 000 кидань монети, при цьому герб   n ( )  n
2 3
випадав 6019 разів. Наскільки добре погоджується це з 17. Розрахуйте лінійну кореляцію за даними спостережень:
припущенням про те, що ймовірність випадання герба дорівнює
0,5.
x y Частоти m
13. Розподіл деякої ознаки у великій партії виробів дається 2,3 7,1 5
таблицею: 2,3 7,3 4
Значення x 3,40 3,45 3,50 3,55 3,60 3,65 3,70 2,6 7,3 12
2 2,6 7,5 8
Частота M 150 380 1320 1530 970 470 180 5000 2,6 7,7 1
Виконується випадкова вибірка в 100 виробів. Оцінити 2,9 7,5 5
вибіркову середню з надійністю Р=0,99. 2,9 7,7 5
14. Випадкова вибірка з деякої партії виробів дала наступний 3,2 7,7 4
розподіл ознаки: 3,2 7,7 7
Значення x 3,40 3,45 3,50 3,55 3,60 3,65 3,70 3,5 7,7 2
Частота m 3 5 12 28 28 14 10 100 3,5 7,9 1
Чи можна вважати, що середнє значення ознаки в цій партії 3,8 7,9 1
не відрізняється від середнього значення в партії попереднього 55
приклада (якщо прийняти умову незмінності σ у різних партіях)?
18. На телефонній станції виконувалися спостереження за числом ξ
15. Довести, що розподіл Пуассона можна розглядати як неправильних з'єднань у хвилину. Спостереження протягом години дали
граничний для біноміального розподілу при п→∞ і р→0, якщо наступні результати:
пр=а залишається незмінним.
Указівка. Замінивши р=a/n, перейти у формулі 3 1 3 1 4 2
n( n  1)...(n  m  1) a m  a 
n m 2 4 0 3 0 2
C m n p m q n m  1  
m! nm  n  2 0 2 1 4 3
до границі при п→∞. 3 1 4 2 2 1
16. При додаванні великого числа п доданків, закруглених до 1 2 1 0 3 4
одиниць того самого розряду 10 -m , приймається, що похибка
1 3 2 7 2 0
закруглення кожного доданка є випадкова величина ( ξ ) з
рівномірним розподілом ймовірностей в інтервалі (-0,5·10 -m ; 0 1 3 3 1 2
+0,5·10 -m ). Показати, що абсолютна похибка суми з ймовірністю 4 2 0 2 3 1
0,997 не перевищить √3n·0,5·10 -m .
2 5 1 1 0 1
Указівка. Похибку суми розглядати як суму п однаково
розподілених незалежних доданків — похибок закруглення. 1 2 2 1 1 5
Вважати, що при досить великому п похибка суми має розподіл, Знайти центр і дисперсію розподілу і перевірити виконання
783 784
основної умови для розподілу Пуассона Mξ=σ 2 =a . Знайти

відповідний розподіл Пуассона. Порівняти таблицю розподілу дослідних
даних з відповідною таблицею розподілу Пуассона.
19. Вимір 100 оброблених деталей дали наступні відхилення
від номінального розміру:
-2 2 1 2 -1 -2 3 1 -1 0
0 -1 3 1 2 -3 1 0 1 1
0 1 -1 1 0 2 2 1 0 -1
1 1 4 -1 1 1 -1 0 2 -2
2 0 -2 0 0 -1 1 4 -2 1
-3 0 0 1 4 0 -1 2 1 2
-1 1 9 -1 0 3 1 -2 3 -1
1 2 2 0 -2 1 0 -1 0 3
3 -2 -1 -2 1 0 0 -3 1 0
2 1 0 3 -1 2 1 0 -1 0
Найти центр і дисперсію розподілу і побудувати відповідний нормальний

розподіл ймовірностей. Порівняти таблицю функції розподілу по Список літератури
дослідним даним (таблицю накопичених відносних частот) з відповідною
таблицею функції нормального розподілу 1.Боровков А.А. Теория вероятностей. М: Наука, 1976.-352с.
20. Знайти розподіл Пірсона (13.45) для наступної таблиці дослідних 2.Борисенко А.И., Тарапов И.Е. Векторный анализ и начала
даних (у приведених одиницях): тензорного исчисления. Харьков. Издательство Харьковского
Значення x 0 1 2 3 4 5 6 университета.1972.-256с.
3. Дубовик В.П., Юрик I.I. Вища математика. К:А.С.К.,2001.-648с.
Частота m 1 33 41 18 5 1 1 100 4. Дюженкова Л.I., Дюженкова О.Ю., Михалiн Г. О. Вища
Перевірити виконання основної умови для розподілу Пірсона математика: Приклади i задачi / Посібник. К: Видавничий центр
CS=2Cv. Порівняти таблицю накопичених частот по дослідним даним з "Академія", 2002,— 624 с.(Альма-матер).
таблицею відповідної функції розподілу Пірсона. 5. Денисюк В.П., Репета В.К. Вища математика (модульна
технологія навчання). К: НАУ, 2004. -276с.
6. Козлов В.Н.,Максимов Ю.Д., Хватов Ю.А. Математика.
Структурированная программа (базис). Типовые задачи для
контроля, требования к знаниям и умениям студентов /для
студентов технических направлений бакалаврата /: Учеб.
пособие. Пб.: Изд-во СПбГТУ, 2001.-56c.
785 786
7. Кононюк А.Ю. Вища математика. Навчальний посібник. У 2 ч.

Ч.1 К: 2008.- 690 с.
8. Курош А.Г. Курс высшей алгебры. М: Наука, 1971. -432с. Навчальне видання
9. Мовчан В. Т., Репета В.К., Бойко О.М., Пічкуров О.В.
Диференціальне числення функції однієї змінної: Задачник-
практикум. К: НАУ, 2001.-96с.
10.Мышкис А.Д. Лекции по высшей математике. М: Наука, 1969. -
640с.
КОНОНЮК Анатолій Юхимович
11. Овчинников П.П., Яремчук Ф.П., Михайленко В.М. Вища
математика: Підручник. У 2 ч. Ч. 1: Лінійна i векторна алгебра.
Аналітична геометрія. Вступ до математичного аналізу.
Диференціальне i інтегральне числення.-К: Техніка, 2000.-592 с. ВИЩА МАТЕМАТИКА
12. Пак В.В., Носенко Ю.Л. Вища математика: (Модульна технологія навчання)
Підручник.- Д: "Видавництво Сталкер", 2003.- 496 с.
13. Пискунов Н.С. Дифференциальное и интегральное
исчисления. М: Наука, 1985.-Т. 1.-456с. Частина 2
14. Фихтенгольц Г.М. Курс дифференциального и интегрального
исчисления. М: Наука, 1966.-Т. 3.-656с.
Навчальний посібник
787 788
789 790

Math2

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Math2

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Math2

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

А.Ю.

Кононюк Вища математика

ISBN 978-966–373–467–5 (багатотомне видання)

У посібнику навчальний матеріал викладено на базі

ІSBN 978-966–373–518–4 (Книга1) КНТ, 2009

Модуль являє собою логічно завершений розділ навчального

a  ib a  ib c  id  ac  bd   ibc  ad  ac  bd bc  ad

|α| -|β|≤ |α+β|≤ |α|+|β| (8.18) с а м е комплексні ч и с л а (а не і х м о д у л і) ніколи не

для модуля суми.  3  3 

     . (8.23) 5) |  |=|  |, arg  = -arg  , тобто точки  і 

де в правій частині стоїть однозначно визначене додатне Приклади.

Формулами ці властивості можна записати так:

Аналітичні функції.Функція w~.

4) (3 — і7) + (—3 + і7) = (3 — 3) + і(—7 + 7) = 0 + і0.

 Комплексному числу 3 відповідає вектор OA , який закінчується

8. Знайти всі значення кореня 4-го степеня з числа i. Маючи на увазі, що

    9) (0,5 + i) (1 + i2). 10) (√3 + i5) (5 — i√3).

3) Дати геометричну інтерпретацію формулам: 2) i 3 +i 13 + i 23 + i 33 + i 43 + i 53 .

тобто доведемо формулу Тэйлора, що дає розкладання Покладаючи |x|>1, ми одержимо:

для деяких з подальших похідних. Нехай k-а похідна (k≥1) буде

випадку комплексний, що До цього моменту ми не робили ніяких припущень про приріст

ck 1 c За допомогою тієї геометричної ілюстрації, яка була

f ( x)  a0 ( x  1 )k1 ( x   2 )k 2 ...(x   l )k l  , (8.88) коефіцієнти, будуть різними комплексними функціями

a 1 = - (α 1 +α 2 +…+ αn ), Ми знаємо, що остання рівність не порушиться, якщо в ній всі

а степінь чисельника f(x) менше степеня р(х), f ( x ) u1 ( x ) u ( x) u ( x ) u ( x)

найвищий степінь многочлена pi (x), i=l, 2, ..., s, що є одним з (множимо на -3)

і що Маючи на увазі, далі, у (8.96) х=1, ми одержимо 6B=6, тобто

коефіцієнтами існування п комплексних коренів. Її доведення

    протилежному випадку вибір кореня х 1 можна було б здійснити

Звідси випливає Рівність (8.116) є кубовим рівнянням щодо невідомого α с

Таким чином, для визначення числа дійсних коренів f (α — ε ) , f1 (α — ε ) і f (α + ε ), f1 (α + ε ) (8.126)

Рис. 8.26. Рис. 8.27.

α= ak + h k , k=1,2,… (8.135) х =φ(х). (8.137)

тобто 4. Формула кінцевих приростів. Нерівність (8.142)

Тоді, застосовуючи формулу (8.144) до будь-яких двох точок x і xn  x 2 n x 2n

при малих | α | з точністю до величин порядку α 3 включно. Для  dx  1 ;  d 2x  2 d x 4 . 3

цього помітимо, що при α=0 виходить рівняння х 3 +l=0 з     2    ;   

відповідними значеннями у 0 , у 1 , у 2 , . . , у п функції φ(х) (рис. У такий же спосіб знайдемо:

Якщо задано у, то для знаходження s можна застосувати  h  y1  y2    h y1   h y2 ;  h Cy   C h y (C  const ) .

кінцевою різністю першого порядку («першою  3xh 2  h3  6 xh 2  6h3 ;

вибрати його степень п ), щоб для всіх значень х на відрізку

Недоліком останньої формули є те, що функція 1/ x, від якої dx

1  x2 Аналогічно перевіряються формули 11' і 13'. Помітимо, що ці

тобто інтеграл від суми дорівнює сумі інтегралів. Для доведення 1 x  ( x  1)  1 1

1  cos 6 x 1 1 (и і v'), з яких один диференціюється, а другий інтегрується;

Допоміжні записи тут відділені вертикальними рисками. 2 x 2 х x

= ( 2 x 2  14 x  11) sin x  ( 2 x  7) cos 2 x  C. 1

[∫f(x)dx]| x=φ(t) =∫f[φ(t)]φ′(t)dt. (9.20) 1 2

і вибір найпростішого шляху обчислення інтегралів можна

ax 2  bx  c  t , 2ax  b dx  dt . = A 2ax  b 

Q( x ) B0 x m  B1x m 1  ...  Bm комплексні),

A Перетворимо останній інтеграл:

 x     q   До останнього інтеграла застосовуємо підстановку x+1=t:

Приклад. Нехай потрібно розкласти дріб Q( x)

1  4t 2 10t Покажемо, що цей інтеграл за допомогою підстановки

4) Якщо підінтегральна функція має вигляд R(sinx, cosx), але

Зробимо заміну tgx=t:

 2  sin 2 x   t 2  2  2  t 2  2 arctg 2 C   sin 2p 2q

dx Ф(х)=  e  x dx  C1, якщо Ф(0)=0.