ЦІЛИТЕЛЬСТВО В УКРАЇНІ

Підготували студентки
4 курсу
26а групи
Хріненко Юлія,
Олімбйовська Аліна,
Штиба Олександра
За визначенням ВООЗ, народною медициною є практики, знання та вірування з охорони
здоров'я, що включають використання рослин, тварин, мінералів, духовних практик, терапії
руками, вправи, застосовані окремо або разом, з метою лікування, діагностування та
запобігання хворобам та підтримки здоров'я.
Народна медицина пов’язувалася перш за все з діяльністю знахарів, сільських повитух,
хірургів-костоправів, «кровопускателів» тощо.
Взагалі народну медицину трактують як альтернативна медицина. Її практики включають
використання рослин, тварин, мінералів, духовних практик, терапії руками і різноманітних
вправ.
В українському законодавстві поняття народної медицини визначено як методи оздоровлення,
профілактики, діагностики та лікування, засновані на досвіді багатьох поколінь людей,
усталені в народних традиціях і не потребують державної реєстрації.
Право на заняття народною медициною (цілительством) мають тільки ті особи,
без спеціальної медичної освіти, які отримали спеціальний дозвіл на заняття
народною медициною (цілительством), виданий Міністерством охорони здоров'я
України або уповноваженим ним органом. Кваліфікаційні вимоги до осіб, які
займаються народною медициною (цілительством), порядок заняття народною
медициною (цілительством), порядок видачі та анулювання спеціального дозволу
на заняття народною медициною (цілительством) встановлюються Міністерством
охорони здоров'я України. Спеціальний дозвіл на заняття народною медициною
(цілительством) може бути анульований за рішенням органу, що його видав, або
за рішенням суду.
Для осіб, які не мають вищої медичної освіти, згідно з наказом МОЗ України № 822 від
23.09.2013 р. Про порядок видачі атестаційно-експертного висновку, що підтверджує наявність в
особи цілительських здібностей правом займатися народною та нетрадиційною медициною
мають особи, які отримали такі документи:
 атестаційно-експертний висновок із зазначенням дати контрольної атестації та експертизи,
конкретного виду медичної діяльності, фаху лікаря, разом з яким має проводитись медична
діяльність та захворювання, при лікуванні яких виявлено позитивний результат;
 спеціальний дозвіл із народної і нетрадиційної медицини;
 ліцензія МОЗ України на медичну практику за спеціальністю «народна і нетрадиційна
медицина».
Всесвітня організація інтелектуальної власності до суб’єктів права інтелектуальної власності
на традиційні знання відносить бенефіціарів
Зазвичай бенефіціаром є експортер, продавець товарів чи послуг, які є предметом
міжнародної угоди купівлі-продажу.
Бенефіціар (від фр. benefice — прибуток, користь) — особа, що отримує прибуток від своєї
власності, яку передано в довірче користування другій особі, юридичній чи фізичній
(оренда, винайм), або від використання власності третіми особами (наприклад, коли
акціонер передає акції в користування брокеру, з метою отримання максимального прибутку
(дивіденда).
Використовують також термін «носій традиційних знань». У Юридичному
словнику Блека термін «носій» визначається як «особа, яка є юридичним
власником оборотного документа і яка має право отримати по ньому
платіж».
Використовується цей термін для позначення всіх осіб, які створюють,
служать джерелом, розвивають і зберігають традиційні знання в
традиційному середовищі і контексті. Носіями традиційних знань є корінні
громади, народи і нації, однак до них відносяться не всі носії традиційних
знань
Відповідно до Свакопмундського протоколу про охорону традиційних
знань і виражень фольклору носіями традиційних знань можуть виступати
громади та окремі особи
У випадках, коли традиційні знання не можуть бути віднесені до певного
корінного народу або місцевої громади або не можуть обмежуватися ними,
а також у разі неможливості визначення громади, що їх створила,
суб’єктом інтелектуальної власності на традиційні знання може бути
визнаний також і національний орган, на підставі повноважень, наданих
законодавством.
У контексті національного законодавства відносини, що виникають з приводу традиційних
знань, не врегульовані нормами права.
Стаття ст. 74–1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»
закріплює право на зайняття народною медициною (цілительством), яке належить особам, які не
мають спеціальної медичної освіти, зареєстровані в установленому законом порядку як
фізичні особи-підприємці та отримали спеціальний дозвіл на зайняття народною медициною
(цілительством), виданий Міністерством охорони здоров’я України.
Для одержання спеціального дозволу означена особа подає до Комітету з питань народної і
нетрадиційної медицини при МОЗ України заяву встановленого зразка. До заяви додаються
копія атестаційно-експертного висновку закритого акціонерного товариства Української
асоціації народної медицини (м. Київ) або інших організацій, визначених МОЗ України, про
можливість здійснювати медичну діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини.
Згідно п. 6.6 Порядку проведення атестації та експертизи цілительських здібностей для осіб, які
виявили бажання займатись медичною діяльністю у галузі народної і нетрадиційної медицини,
термін дії атестаційно-експертного висновку три роки.
Відомості про осіб, які отримали спеціальний дозвіл на зайняття народною медициною
(цілительством) (фітотерапія, мануальна терапія, біоенергоінформотерапія, точковий масаж
тощо) вносяться до реєстру спеціальних дозволів і відображаються на офіційному веб-сайті
Міністерства охорони здоров’я України.
По-перше, право на зайняття народною медициною (цілительством) може бути
надане особі у разі державної реєстрації цілителя як фізичної особипідприємця.
По-друге, діяльність народного цілителя здійснюється в межах відповідного місця
зайняття народною медициною (цілительством) із відповідним облаштуванням
такого приміщення та отриманням позитивного висновку державної санітарно-
епідеміологічної експертизи.
По-третє, доступ до провадження медичної практики з народної медицина
(цілительства) може отримати особа, яка за медичними показаннями спроможна
займатися відповідним видом діяльності за станом здоров’я та отримала відповідну
довідку, а також довідку про проходження попереднього (періодичного)
психіатричного огляду.
По-четверте, необхідною умовою є володіння претендентом належним рівнем знань,
необхідним для зайняття народною медициною (цілительством), що
підтверджується документами, виданими на курсах з основ медичних знань і
методів народної медицини, що відповідають вимогам програм, погоджених
Міністерством охорони здоров’я України.
По-п’яте, умовою отримання дозволу є проведення експертної оцінки цілительських
здібностей претендента залежно від методу народної медицини, що ним
застосовується. Так званий «клінічний етап» перевірки здібностей претендента
проводиться у клінічних відділеннях Установи.
Достатній рівень знань претендента визначається у результаті успішного проходження атестації
(вирішення тестових та ситуаційних завдань), що у свою чергу є підставою для подальшого
проходження експертизи.
Слід зазначити, що в деяких країнах право на здійснення діяльності у сфері народної медицини
мають лише особи, які пройшли відповідне навчання згідно з офіційною програмою
підготовки/підвищення кваліфікації. Так, наприклад, у багатьох європейських країнах і країнах
Північної Америки хіропрактики, натуропати, остеопати і цілителі, що працюють з лікарськими
засобами рослинного походження, повинні пройти навчання в рамках програм
університетського рівня, а в Китаї, Республіці Корея, Індії та В’єтнамі особи, що практикують
діяльність у деяких видах народної медицини, повинні отримати відповідну освіту у вищих
навчальних закладах.
Необхідно зазначити, що законодавство України, закріплюючи право на
зайняття народною медициною (цілительством) не містить нормативних
положень з охорони прав інтелектуальної власності таких суб’єктів,
правове поле діяльності яких обмежене загальними нормами права
інтелектуальної власності.
Слід зазначити, що особа здійснює діяльність у галузі народної медицини
під контролем лікаря або в умовах лікувального закладу та зобов’язана
узгоджувати свої дії щодо надання консультативної та лікувальної
допомоги пацієнтам з лікарем-спеціалістом.
Об’єкт права інтелектуальної власності, створеного у результаті діяльності цілителя є або
безпосередньо сам цілитель, або цілитель та лікар як співавтори.
Однак, ураховуючи те, що цілитель має право провадити свою діяльність лише в межах
отриманого дозволу (конкретного методу), для застосування нового об’єкта права
інтелектуальної власності необхідним є отримання додаткового дозволу із обов’язковим
проходженням клінічної експертизи та виконання інших умов.
Національне законодавство передбачає обов’язок цілителя знати принципи медичної етики та
деонтології та неухильно дотримуватися їх, проте не передбачає відповідальності за їх
порушення. Лише Кодекс про адміністративні правопорушення України закріплює
відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог щодо заняття народною
медициною (цілительством) (ст. 46–2)
В правовому полі України існує ситуація, що в галузі народної та
нетрадиційної медицини деякі цілителі, які мають спеціальні дозволи,
наймають на роботу дипломованих лікарів, оскільки, згідно із
законодавством, не можуть працювати без лікаря, таким чином вони
отримують ліцензії на свою діяльність. Насправді ж цілитель стає
керівником лікаря, цілителі самостійно приймають пацієнтів, нерідко
організовуючи великі прийоми, часто не маючи достатньої бази знань із
фізіології і анатомії людини, роблять серйозні помилки в лікувальному
процесі. У разі ж подання хворим судових позовів відповідальність несе
найнятий лікар, а не цілитель, оскільки, згідно із законом, цілитель
підпорядковується лікарю. Для подачі рекламного оголошення потрібно
вказати тільки номер і надати ксерокопію медичної ліцензії, яку цілителі
часто оформляють на приватне підприємство, де має бути зареєстрований
хоч один лікар. А от документів про освіту виступаючого, законодавство
про рекламу не вимагає. Внаслідок, такі цілителі, часто не маючи ні
медичної освіти, ні наукового ступеня виступають у засобах масової
інформації і називають себе «народним лікарем», «професором народної
медицини», тощо, вводячи в оману людей.
 ПРО ВІДМІНУ ЦІЛИТЕЛЬСТВА В
УКРАЇНІ
З 2 лютого 2018 року іде активне обговорення про відміну народної
медицини як такої. МОЗ України обгрунтували чому саме цілительство
варте більшої уваги в плані правового регулювання:
 підтвердити досвід багатьох поколінь і стійкість в народних традиціях
можуть тільки фахівці-етнологи або культурологи, а в штаті
Міністерства таких фахівців немає;
 будь-які методи діагностики і лікування повинні бути безпечними і
ефективними для пацієнтів, а безпеку і ефективність народних методів
не перевіряли в умовах суворих наукових експериментів.
 Тому в МОЗ вирішили виключити статтю 74-1 з Основ законодавства України про охорону
здоров'я, яка регламентує видачу спеціальних дозволів на практику народної медицини.
забороняє рекламу народної медицини. Якщо його приймуть, це не означатиме, що люди,
які практикують цілительство, не зможуть цим займатися. Однак їх діяльність не буде
визнаватися законом, як така, яка може допомогти комусь не хворіти або вилікуватися ".
 Вона прогнозує, що люди, які звертаються до гомеопатів або знахарів, будуть бачити, що їх
діяльність не підкріплена державними документами, а отже, не передбачає медичну
допомогу.
 Відповідний проект закону "Про внесення змін до деяких законів України" зараз надано для
громадського обговорення.
Ініціативу МОЗ підтримали представники медичної спільноти. Так,
президент клініки "Борис" Михайло Радуцький вважає, що народну
медицину взагалі потрібно заборонити, тому що вона шкодить людям.
Наприклад, ВООЗ визнала, що гомеопатія не є медичними препаратами,
її не можна застосовувати на рівні офіційної медицини, а в Україні в
реанімації лікують гомеопатичними ліками ", - зазначив Радуцький.
Самі народні цілителі погоджуються, що з шарлатанством і шахрайством
потрібно боротися правоохоронним органам. У той же час вони
наполягають, що небезпечною для людини може бути і сучасна
медицина.
"Лікарі лікують виключно препаратами, але вони не розуміють, що тіло -
це ще не все. У людини болить душа, а вони рубають по мізках
таблетками", - нарікає народний цілитель і біоенерготерапевта
Володимир Долгополов
Тому з приводу відміни народного цілительства у більшості людей та
спеціалістів медичної сфери розходяться
На думку юристів, відсторонюючись від регулювання сфери народної
медицини шляхом скасування спеціальних дозволів МОЗ фактично
забороняє її.
У той же час в Україні існує Інститут народної медицини, який
акредитований Міністерством освіти і науки. Це приватна освітня установа
IV рівня акредитації, в якому надають вищу медичну освіту і навчають
методам народної медицини.
За словами юристів, випускникам цього вищого навчального закладу не
потрібно отримувати від МОЗ спеціальний дозвіл на практику народною
медициною, тому що дозвіл видається лише тим, у кого немає медичного
диплома. Також їм не потрібно ставати підприємцями.
 Також актуальним є той факт, що в умовах пандемії так звані цілителі користуються
панікою людей і тим самим можуть користуватись ситуацією та обманом заробляти гроші
 Українцям пропонують пройти комплекс процедур, які нібито захистять від коронавируса.
Так, на одному з сайтів оголошень людям пропонують "пережити коронавірус без втрат".
При цьому автор поста, якого звуть Євген, лякає довірливих українців, стверджуючи, що
"випробування коронавірусів пройдуть далеко не всі".
 Шахрай стверджує, що має в своєму розпорядженні способом і інформацією, яка
допомагає вже багато років зберігати здоров'я і продовжувати життя. Це стосується не
тільки зцілення від хвороб і недуг, але і здоров'я тіла і духу на протязі всього життя", -
каже Євген. У його методику входить: збори літератури, рекомендації по використанню, а
також Skype-дзвінок для вступної частини. І це "всього лише за 300 грн".
 Ця ситуація є показовою для роздумів про відміну ліценції для народних цілителів