Поняття свідомості.

Виникнення
свідомості. Наукові концепції
походження свідомості.
Соціальна природа свідомості
Лисюк Ксенія
ЛА-81
 Зміст

• Поняття свідомості
• Виникнення свідомості
• Наукові концепції походження
свідомості
• Соціальна природа свідомості
• Висновок
 Поняття свідомості
Сприймаючи якусь річ, згадуючи подію,
захоплюючись витвором мистецтва або
прагнучи до реалізації якоїсь мети, суб'єкт
може не знати про своє психічне життя, яка є
умовою можливості цих його дій або станів.
Це психічне життя стає доступним завдяки
рефлексивний поворот погляду, здійснення
внутрішнього сприйняття. Те, що
відкривається завдяки рефлексії, має
загальну властивість - бути свідомістю чогось,
свідомістю, в якій щось усвідомлюється. Так,
в сприйнятті щось сприймається, в спогаді -
про щось згадується, і те ж саме відноситься
до боязні чогось, любові до чогось тощо. Цю
властивість позначають як інтенціональність.
 Виникнення свідомості
• З розвитком наук, особливо історії та біології, поступово формувалися погляди на походження
людини та її свідомість.
• Найважливішою передумовою для виникнення людської свідомості було своєрідне ускладнення
умов життя, в яких жили людиноподібні істоти — антропоїди. Під впливом умов життя
центральна нервова система у них стала набагато складнішою структурно та функціонально.
• У процесі біологічного етапу розвитку психіки утворилися передумови для появи вищих,
специфічно людських форм психіки — свідомості. Знання біологічного етапу розвитку психіки як
передісторії людської свідомості дає можливість науково пояснити її виникнення.
• Протягом історичного розвитку в різних видах діяльності у людини поступово формувалися
специфічно людська, свідомо спрямовувана пізнавальна діяльність, уява, людські почуття та
якості волі, різноманітні психічні властивості, які істотно відрізняються від інстинктивної психічної
діяльності тварини.
• Праця, суспільний спосіб життя — ось основні передумови історичного розвитку людської
свідомості як вищої форми психіки, в якій виявляється ставлення людини до свого середовища,
здатність змінювати природу, пристосовувати її до своїх потреб. Цих особливостей психіки у
тварин немає. Вони не виокремлюють себе з навколишнього середовища, пасивно
пристосовуються до нового.
 Наукові концепції походження свідомості
• Релігійна концепція стверджує, що свідомість людини є божим даром: створюючи людину, Бог
“вдунувши у неї дух живий”, наділивши, таким чином, людину часткою божественного світла. Власне
людська свідомість із її найпершими властивостями постає вже наслідком відомого із Святого Письма
гріхопадіння: саме внаслідок нього людина почала розрізняти добро та зло, а, отже, почала сприймати
дійсність не цілісно, а частково, фрагментарно. У той же час наявність в глибинах свідомості частки
божественного зумовлює людське прагнення до вищого, здатність пізнавати істину і т. ін. Безумовним
позитивним моментом теологічної концепції постає те, що вона зводить людську свідомість до
трансцендентного, абсолютного, вищого, не обмежує її аспектами існування людини та її виживання.
Проте вона залишає поза розглядом зв’язок свідомості із людським організмом, соціальною історією,
інформацією. Окрім того, вона, фактично, пояснює не походження свідомості, а лише те, чому вона
притаманна людині.
• Дуалістічна концепція наголошує на моментах радикальної відмінності між свідомістю та матеріально-
чуттєвою реальністю, що відкрита людині і робить звідси висновок про існування у світі двох родів явищ
(або двох субстанцій) – матеріальних та ідеальних. Вони існують в тісному переплетінні між собою, а всі
явища дійсності постають лише різними мірами їх єдності. Дуалістічна концепція може бути виправдана
внаслідок того, що між свідомістю та буттям справді пролягають настільки різкі межі, що звести їх одне до
одного або до якогось спільного кореня майже неможливо; ця концепція дозволяє нам виразно
усвідомлювати докорінні відмінності між явищами матеріальними та духовними. І. Кант із цього приводу
наголошував: “Існують два основні стовбури людського пізнання, що зростають, можливо, з єдиного,
загального, але нам не відомого кореня...”.
• Концепція єдиного інформаційного поля базується на тезі, яка не викликає серйозних заперечень: усі
процеси світу супроводжуються обміном інформації. Тому логічно припустити, міркують її
прихильники, що існує єдине поле інформації усіх світових процесів та явищ. Людська свідомість — один
із проявів інформаційних процесів, можливо, найяскравіший. Як буде показано далі, людську свідомість
не можна звести до інформації, але, безперечно, вона має до неї прямий стосунок. Зазначена концепція
фіксує факт існування такого стосунку, до того ж вона по-своєму переконливо із посиланнями на новітні
данні науки, пояснює зв’язок свідомості із мозком людини. Вона стверджує, що людський мозок можна
уподібнити до доладного приймача: його деталі необхідні для прийому радіохвиль, але сморід не
мають нічого спільного із їх змістом. Соціальне середовище та соціальна діяльність виконують функції
“настроювання” мозку на необхідні параметри дії, тому поза ними свідомість не виникає (американські
вчені Прібрам та Екклз).
• Концепцію еволюції можна представити в різних варіантах. Напріклад, так звана «Теорія панспермії»
стверджує, що насіння життя («сперма») розвіяне по всьому Всесвіту. За наявності сприятливих розумів
воно дає результат: розквіт форм життя і його свідомих проявів. У варіанті дарвінівської теорії
стверджується, що внаслідок боротьби за існування та пристосування до розумів довкілля
відбувається удосконалення видів живих організмів, з'являються психіка та людська свідомість. Але
сучасна генетика заперечує саму можливість змін організмів через пристосування; ці зміни повинні бути
зумовлені на генетичному рівні й не інакше. Крім того, концепція пристосування не підходить до
людини, адже людина не стільки пристосовується до зовнішніх природних розумів, скільки змінює їх,
засоби діяльності, свої знання та навички. Нарешті, дослідження еволюціонування живих організмів не
пояснює інформаційних можливостей людського мозку і спрямованості самої еволюції до людини,
мислення, знання.
• Трудову концепцію або концепцію походження свідомості внаслідок розвитку
праці враховують археологія та антропологія і вона нібито має з їх боку численні
підтвердження. Але багато чого при цьому все одне залишається незрозумілим.
Напріклад, найдавніші кам'яні знаряддя праці відстають від нас у часі на 2,5
млн.років. Але справді помітні прояви людської свідомості, пов'язані із
спеціальними похованнями людей, наскельними малюнками та ін., з'являються в
інтервалі 100—35 тис. років тому (6, 11). Отже, “Трудова теорія” не пояснює, чому
при наявності “праці із знаряддями” історичний процес формування свідомості був
фактично або взагалі відсутній, або загальмований на дуже тривалий години
• Нарешті, субстанційна концепція намагається подати свідомість як конкретне, на
рівні людини виявлення вихідної засади світу – духу, або ідеї, або світового розуму
(інтелекту). Ця концепція пояснює, наприклад, спрямованість еволюційних
процесів як рух та найповнішого виявлення якостей субстанції світу; певною мірою
вона пояснює і динамізм процесів буття (оскільки дух – це є рух, енергія) і деякі
характеристики свідомості (саморефлексія, трансцендентність).
 Соціальна природа свідомості
Тільки соціальні умови могли зіграти вирішальну роль у
формуванні свідомості:
1. Праця і трудовий процес, починаючи з використанням
предметів природи як знаряддя праці, і закінчуючи
виготовленням їх у спільній праці і спілкуванні.
2. Членороздільна мова, для передачі інформації при праці і
спілкуванні, формування мови.
3. Життя в колективі, спільна діяльність у громаді.

Свідомість представляє собою ядро ​людської психіки.

Формування і розвиток свідомості в процесі еволюції
відбувалося через людську працю і мову, а свідомість,
наприклад, дитини може формуватися і розвиватися під
впливом суспільства, в процесі навчання, соціалізації і т.д.

Людина оберігає ідеальне ( «ідеальний» план життєдіяльності)

в ході діяльності, долучаючись до історично сформованим
формам суспільної життєдіяльності, до культури в цьому
випадку свідомість є не що, інше, як аспект культури, її
визначеність, властивість.
 Висновки
• За своєю сутністю свідомість є здатністю людини не лише пізнавати світ, але й усвідомлювати його,
наповнювати його сенсом у суб’єктивним значенням, співставляти свої знання з цілями власного існування,
оцінювати світ свого життя.
• Свідомість є усвідомленням своїх вчинків, їх наслідків, вона нерозривно пов’язана з совістю, з віднові
дальністю людини за свої стосунки зі світом природи і світом людей. Отже, свідомість, з одного боку, є
формою об’єктного відображення, формою пізнання дійсності, як незалежних від людських прагнень та
інтересів.
• Результатом і метою свідомості є як пізнавальної діяльності є отримання знань, об’єктивної істини. З другого
боку, свідомість містить в собі прояви суб’єктивного відношення люд. до дійсності як до світу свого життя, його
оцінку, усвідомлення свого знання і себе. Результатом і метою дух. –практичного, ціннісного відношення до
світу є осягнення сенсу існуючого, міри відповідності світу та його проявів люд.-ким інтересам та потребам,
сенсу власного життя.
• Якщо мислення, пізнавальна діяльність потребує здебільшого тільки ясного вираження знання, дотримання
логічних схем оперування ними, то духовне ставлення до світу і його усвідомлення вимагає особистих зусиль,
власних роздумів і переживання істини. Духовний світ людини – це не лише її розум, мислення, але й почуття,
емоційні стани, віра, воля, світогляд, самосвідомість, що спирається на сукупність ціннісних орієнтирів і
духовних смислів.
• Свідомість не дорівнює мисленню та знанням, вона є одночасно і переживанням, усвідомленням, оцінкою
дійсності. Будь-який прояв духовності відбиває в собі обидві форми дуального відношення до світу – і
пізнавальну і ціннісну.