 Суспільні умови життя

українців ХVІІІ ст.

 Рефлексії доби в мовній

творчості Григорія Сковороди

 Фактори занепаду старої

української літературної мови
Рефлексії доби в мовній творчості
Григорія Сковороди
 Наявність спрощення в групах приголосних стн, лнц, стл: блиснул,
грусно, сонце, щаслив, нещаснаго;
 лабіалізація [е] після шиплячого: книжок, жолтобоко, найшол,
пройшол, печонка;
 асиміляція [сч] в [шч]: щаслив, ищезнут, щастя;
 асиміляція [зж] в [жж]: ражженіє, ражжуй;
 наявність [шч] на місці росій ського [ст]: блещит, свищет;
 наявність епентетичного [л] у дієслівних формах 3-ї особи
множини: люблять, гублять;
 збереження результатів ІІ палаталізації: в бозѣ;
 ствердіння шиплячих: шыпки, лжы, жолтобоко;
 ствердіння [р] в кінці слова та в кінці складу: вихр, Харковскаго,
внутр;
 ствердіння [р] на початку складу, що характерно для деяких
українських говорів: не дыравой;
 ствердіння губних у кінці слова: любов, голуб;
 наявність зредукованого кореневого голосного [і] у префіксальних
формах дієслова іти: прийти, внійти, обойшли;
 наявність дзвінкого свистячого [з] у прий менник та префіксах:
знова, з безчислених;
 наявність подовження м’якого приголосного: зелль.
 У давальному відмінку іменників чоловічого роду закінчення -ови, -еви: Христови,
Господеви, гостеви;
 у родовому відмінку іменників третьої відміни закінчення -ы: мудросты, плоты;
 в орудному відмінку іменників першої відміни закінчення -ою: головою, горою, дугою,
тугою;
 закінчення -ах у місцевому відмінку іменників з прий менником по: по великих домах, по
трудах тяжких;
 суфікс -к(а) на позначення осіб жіночої  статі: господарка;
 суфікс -к(о) на позначення істот за властивими їм  рисами: Гривко;
 суфікс -ник на позначення осіб чоловічої  статі: молотник, тюремник;
 суфікс -в у іменниках чоловічого роду минулого часу: впав;
 суфікс -ва, який  зберігається у формах теперішнього часу: выгравает;
 форми 3-ї особи однини дієслова без кінцевого -т: найде страх, буде;
 наявність інфінітивного суфікса -ти: коротати, назвати;
 наявність українських форм вищого ступеня порівняння: ширшую;
 форми кличного відмінка, які відсутні в росій ській мові: Господи, господине, бабко, синку,
пастирю наш, милосте;
 стягнені форми прикметників: свята, славна, чиста, огниста, небесна, люта, зелены,
спасенну;
 специфічні українські форми наказового способу: розбиваймо, ляжте, будьмо, появися,
покажися;
 зай менникові форми: мене, себе, тебе;
 присвій ні прикметники, утворені від власних назв: сине Давидов; Маріин сине.
 Іменники: грунта, соловейко, птах, лице, хлопец, ярмо, батько, мати, страва.
 Дієслова: свирчит, лящит, сичит, попалиш, веселитися, запахла.
 Прислівники: вгору, додолу, дивно.
 Числівники: двома, трема.
 Частки: ни, б, ж.
 Вигук: фе.
 
 У творах Г. Сквороди можна зафіксувати використання цікавих симбіозів, в яких
поєднано елементи з двох мов (старослов’янської та староукраїнської): неколи,
когдась, взглянь, чуждатись.
 Варто навести приклад деяких українських сталих словосполучень та прислів’їв,
уживаних автором: здоров будь, сину; боязливого сина мати плачет; чего
положиш, не руш.

 Часто спостерігаємо використання прий менника про з родовим відмінком

зай менника: про себе, про тебе.

 Зафіксовано також й вживання вказівного слова то: Невинность мнѣ  —

то  цвѣты, любовь и мир — то плоды.
Література
1.Гнатюк Л. Мова Григорія Сковороди: хаос чи система? Культура слова. Вип. 64.
2004. С. 3–9.
2.Лесюк М. Українська живомовна стихія в творчості
Г. Сковороди. Дивослово. 1996. № 8. С. 38–41.
3.Огієнко І. Історія української літературної мови. / упоряд., авт. іст.-біогр. нарису
і прим. М. Тимошик. К. : Наша культура і наука,
2001. С. 170–188.
4.Передрієнко В. Формування української літературної мови ХVІІІ ст.
(на народній основі). К. : Наукова думка, 1979. 143 с.
5.Плющ П. П. Історія української літературної мови : підруч. для студ. філол. спец.
ун-тів та пед. ін-тів. К. : Вища школа, 1971. С. 215–260.
6.Русанівський В. М. Історія української літературної мови : підруч. для студ.
гуманітарних спец. вищ. навч. закладів. К. : АртЕк, 2001. С. 77–129.
7.Ушкалов Л. В. Григорій Сковорода : семінарій .   Харків : Май дан, 2004. 776 с.
8.Шевельов Ю. Попередні зауваги до вивчення мови та стилю Сковороди.
Записки Наукового товариства імені Шевченка; Праці Філологічної секції. Львів,
2000. Том ССХXХІX. С. 177–211.