Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України (Velika kniga malen'kogo ukraїncja. Zahoplivі rozpovіdі z іstorії, prirodoznavstva ta narodoznavstva Ukraїni)
української літературної мови Рефлексії доби в мовній творчості Григорія Сковороди Наявність спрощення в групах приголосних стн, лнц, стл: блиснул, грусно, сонце, щаслив, нещаснаго; лабіалізація [е] після шиплячого: книжок, жолтобоко, найшол, пройшол, печонка; асиміляція [сч] в [шч]: щаслив, ищезнут, щастя; асиміляція [зж] в [жж]: ражженіє, ражжуй; наявність [шч] на місці росій ського [ст]: блещит, свищет; наявність епентетичного [л] у дієслівних формах 3-ї особи множини: люблять, гублять; збереження результатів ІІ палаталізації: в бозѣ; ствердіння шиплячих: шыпки, лжы, жолтобоко; ствердіння [р] в кінці слова та в кінці складу: вихр, Харковскаго, внутр; ствердіння [р] на початку складу, що характерно для деяких українських говорів: не дыравой; ствердіння губних у кінці слова: любов, голуб; наявність зредукованого кореневого голосного [і] у префіксальних формах дієслова іти: прийти, внійти, обойшли; наявність дзвінкого свистячого [з] у прий менник та префіксах: знова, з безчислених; наявність подовження м’якого приголосного: зелль. У давальному відмінку іменників чоловічого роду закінчення -ови, -еви: Христови, Господеви, гостеви; у родовому відмінку іменників третьої відміни закінчення -ы: мудросты, плоты; в орудному відмінку іменників першої відміни закінчення -ою: головою, горою, дугою, тугою; закінчення -ах у місцевому відмінку іменників з прий менником по: по великих домах, по трудах тяжких; суфікс -к(а) на позначення осіб жіночої статі: господарка; суфікс -к(о) на позначення істот за властивими їм рисами: Гривко; суфікс -ник на позначення осіб чоловічої статі: молотник, тюремник; суфікс -в у іменниках чоловічого роду минулого часу: впав; суфікс -ва, який зберігається у формах теперішнього часу: выгравает; форми 3-ї особи однини дієслова без кінцевого -т: найде страх, буде; наявність інфінітивного суфікса -ти: коротати, назвати; наявність українських форм вищого ступеня порівняння: ширшую; форми кличного відмінка, які відсутні в росій ській мові: Господи, господине, бабко, синку, пастирю наш, милосте; стягнені форми прикметників: свята, славна, чиста, огниста, небесна, люта, зелены, спасенну; специфічні українські форми наказового способу: розбиваймо, ляжте, будьмо, появися, покажися; зай менникові форми: мене, себе, тебе; присвій ні прикметники, утворені від власних назв: сине Давидов; Маріин сине. Іменники: грунта, соловейко, птах, лице, хлопец, ярмо, батько, мати, страва. Дієслова: свирчит, лящит, сичит, попалиш, веселитися, запахла. Прислівники: вгору, додолу, дивно. Числівники: двома, трема. Частки: ни, б, ж. Вигук: фе.
У творах Г. Сквороди можна зафіксувати використання цікавих симбіозів, в яких поєднано елементи з двох мов (старослов’янської та староукраїнської): неколи, когдась, взглянь, чуждатись. Варто навести приклад деяких українських сталих словосполучень та прислів’їв, уживаних автором: здоров будь, сину; боязливого сина мати плачет; чего положиш, не руш.
Часто спостерігаємо використання прий менника про з родовим відмінком
зай менника: про себе, про тебе.
Зафіксовано також й вживання вказівного слова то: Невинность мнѣ —
то цвѣты, любовь и мир — то плоды. Література 1.Гнатюк Л. Мова Григорія Сковороди: хаос чи система? Культура слова. Вип. 64. 2004. С. 3–9. 2.Лесюк М. Українська живомовна стихія в творчості Г. Сковороди. Дивослово. 1996. № 8. С. 38–41. 3.Огієнко І. Історія української літературної мови. / упоряд., авт. іст.-біогр. нарису і прим. М. Тимошик. К. : Наша культура і наука, 2001. С. 170–188. 4.Передрієнко В. Формування української літературної мови ХVІІІ ст. (на народній основі). К. : Наукова думка, 1979. 143 с. 5.Плющ П. П. Історія української літературної мови : підруч. для студ. філол. спец. ун-тів та пед. ін-тів. К. : Вища школа, 1971. С. 215–260. 6.Русанівський В. М. Історія української літературної мови : підруч. для студ. гуманітарних спец. вищ. навч. закладів. К. : АртЕк, 2001. С. 77–129. 7.Ушкалов Л. В. Григорій Сковорода : семінарій . Харків : Май дан, 2004. 776 с. 8.Шевельов Ю. Попередні зауваги до вивчення мови та стилю Сковороди. Записки Наукового товариства імені Шевченка; Праці Філологічної секції. Львів, 2000. Том ССХXХІX. С. 177–211.
Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України (Velika kniga malen'kogo ukraїncja. Zahoplivі rozpovіdі z іstorії, prirodoznavstva ta narodoznavstva Ukraїni)