Презентація на тему:

Український авангард

Підготував:
Учень 11-А класу
Болотов Єгор
  Поняття  «український  авангард»  введено  у  вжиток 
паризьким  мистецтвознавцем  А.  Наковим  (фр.  Andréi 
Nakov)  для  виставки  «Tatlin's  dream»,  улаштованої  в 
Лондоні  1973  року.  Тоді  Західуперше  побачив  праці 
Що це таке? світового  рівня  безвісних  авангардистів  України  Василя 
Єрмилова  і  Олександра  Богомазова.  І  це  змусило  згадати 
про  відомих  у  всьому  світі  майстрів,  за  походженням, 
вихованням,  самосвідомістю  і  національними  традиціями 
пов'язаних  з  Києвом,  Харковом,  Львовом,  Одесою,  таких  як 
«найвірніший  син  України»  Давид  Бурлюк;  поляк,  котрий 
мав  себе  за  українця,  Казимир  Малевич;  професор 
Київського  худінституту  бандурист  Володимир  Татлін; 
засновниця  української  школи  конструктивістської 
сценографії  Олександра  Екстер.  Нарешті,  феномен 
Олександра  Архипенка,  просиленого  враженнями  рідної 
землі:  магією  трипільської  культури,  архаїкою  половецьких 
статуй,  співучою  лінійністю  мозаїк  Софії  Київської  і 
рельєфів  Михайлівського  Золотоверхого  собору,  кольорами 
селянської  кераміки.
  Авангард зруйнував традиційне буденне сприйняття й розуміння
мистецтва, виявив хибність міфу про легкість сприйняття художнього
Місія твору. Місію авангарду можна визначити як піднесення статусу
мистецтва у суспільній свідомості від споживницького рівня до
авангарду буттєво-світоглядного, утвердження складності, багатоплановості
мистецтва тією ж мірою, що й відповідних характеристик ставлення
людини до життя. Свідченням про зміну художньої ситуації в Україні
стало вже зазначене пожвавлення мистецького життя, активізація
експозиційної роботи, поява численних угруповань, журналів,
декларацій, маніфестів, а також активна (хоч нерідко й вкрай
негативна) реакція публіки.  У руслі модерністських пошуків
формувалася творчість галицьких письменників. У 1906—1909 рр.
діяло літературне об'єднання "Молода муза" (П. Карманський, Б.
Лепкий, О. Луцький, В. Пачовський, С. Твердохліб та ін.).  Навколо
літературно-мистецького видання "Митуса" об'єдналися поети
неосимволістського напряму. На заса­дах символістської поезії стояли
В. Бобинський, Р. Купчин-ський, Ю. Шкрумеляк, О. Бабій, М. Голубець,
Л. Лепкий.   У 1909—1914 рр. група письменників-модерністів гурту­
валася навколо київського журналу "Українська хата". Серед них — М.
Сріблянський (Шаповал), М. Євшан, Г. Чупринка, М. Філянський.
  Український образотворчий авангард відобразив у собі пошуки
мови пластичного вираження складних переживань часу через
Український дисонансну побудову картини, динамічні контрасти,
перехрещення в просторі кольорових площин, розірваність
образотворч форм, кричущу перенапругу барв і фактур. Зокрема, портрет
людини перестав бути власне портретом, схожим на модель
ий авангард індивідуальним зображенням. Він став знаком впливу
історичного моменту на людину, її розчинення у бурхливому
плині часу. Особистість втрачає в останньому характерологічну
неповторність, однак набуває вселюдських, "родових" рис
(картина Д. Бурлюка "Час").
 Український образотворчий авангард був, безперечно,
важливою ланкою в процесі з’єднання української й
європейської культур, але тим цінніше й вище його значення, що
він не загубив національних первин, родових прикмет. За ним
стояла життєва сила селянського мистецтва, невигадлива іронія
людської витівки, глибинно-філософське осмислення
давньоукраїнської ікони.
  З народних джерел постав супрематизм К. Малевича. Його
живописні композиції, де на білому тлі кружляють в
Традиція злагодженому ритмі прості геометричні фігури, немовби
наслідують космічно-планетарний лад. Вони не мають ні верху,
геометричних фігур. ані низу, оскільки не підкорюється закону тяжіння простір
Висновок Всесвіту. Але в них відчувається уподібнення до традиційно-
українського розпису білого тла хатньої печі або стіни чітко
окресленим орнаментом. Проте традиційна космогонія
народної орнаментики, яка моделює світовий розквіт,
гармонію і спокій буття, розмірені ритми життя, у Малевича
збурена шаленими вітрами карколомного новітнього часу.
 Таким чином, українська культура 1890—1910-х pp. відкриває
нові обрії художньої свідомості, розвивається під знаком
подолання народницького позитивізму й нормативності,
перенесення акцентів з об?єктивних реалій навколишнього
середовища на внутрішній світ людини, ідеально-духовний світ
її буття.
Дякую за увагу