Вербальна / невербальна

міжкультурна комунікація

Підготувала студентка 2 курсу

факультету КіМБ
групи 6.01.291.010.19.2
Легуцька Марія

ALLPPT.com _ Free PowerPoint Templates, Diagrams and Charts

Міжкультурна комунікація

Міжкультурна комунікація характеризується великою видовою різноманітністю. В теорії

міжкультурної комунікації прийнято виділяти її форми, види, типи і елементи. Так, виділяють чотири
основні форми міжкультурної комунікації - пряму, непряму, опосередковану і безпосередню.

При прямій комунікації інформація адресована

відправником безпосередньо одержувачу і може
здійснюватися як в усній, так і в письмовій формі.
При цьому найбільший ефект досягається за
допомогою усного мовлення, що поєднує вербальні та
невербальні засоби.
У непрямої комунікації, яка носить переважно
односторонній характер, інформаційними джерелами є
твори літератури і мистецтва, радіоповідомлення,
телевізійні передачі, газетні і журнальні публікації і т.п.

Опосередкована і безпосередня форми комунікації

розрізняються наявністю або відсутністю проміжної
ланки, що виступає в ролі посередника між партнерами. В
якості посередника може виступати людина, технічний
засіб. Комунікація, опосередкована технічними
засобами, може залишатися прямій (розмова по телефону,
листування по електронній пошті), але при цьому
виключається можливість використання
невербальних засобів.
Вебральна комунікація

ВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ - це взаємодія людей за допомогою мови.

Вербальна комунікація:
 не тотожна текстовій, оскільки текстом вважається
одиниця як вербальної, так і невербальної комунікації;
 впливає на людину на багатьох рівнях, а не тільки за
допомогою змісту;
 у кожній культурі своя мовна система, за допомогою якої
її носії мають можливість спілкуватися один з одним. У
науці різні форми мовного спілкування отримали назву
вербальних засобів комунікації;
 до найбільш відомих вербальних засобів комунікації
належить людська мова. Однак людська мова є лише
одним з елементів мови, і тому її функціональні
можливості набагато менше, ніж всієї мовної системи в
цілому;
 мова не існує поза культурою. Це один з найважливіших
компонентів культури, форма мислення, прояв
специфічної людської життєдіяльності, яка сама у свою
чергу є реальним буттям мови. Мова і культура
нероздільні.
Вербальна комунікація

Утворює основу всієї культури будь-якого народу, будучи найбільш насиченою та інформативною.
Створює умови для взаємовпливу людей один на одного, обміну ідеями, інтересами, настроями,
почуттями. Саме мова в міжкультурної комунікації служить засобом, призначеним для
взаєморозуміння її учасників. Як вважають фахівці, вербальна комунікація може прохо
дити переважно в формі діалогу або монологу.

На Заході відкритість вербального повідомлення має

особливе значення, а мова сприймається незалежно від
контексту розмови. При цьому сенс бесіди повинен бути
зрозумілим з усних висловлювань учасників незалежно
від їх соціокультурних особливостей. Навпаки, в
східно-азіатських культурах соціокультурний
контекст має вирішальне значення незалежно від ходу
мови, пов'язаної з етикою, психологією,
політикою, традицією і соціальними відносинами. Тому
тут процес міжкультурної комунікації
ускладнюється різними
співвідношеннями і розуміннями вербальних
висловлювань, так як в східних і азіатських
культурах більша увага приділяється манері і
церемонії вимови, ніж побудови і змістом
висловлювання. Тут немає однозначних
висловлювань, тому іноді чемне "згода"
насправді містить негативне вирішення питання.
Вербальна комунікація

Мовну розбіжність у комунікації зумовлюють:

 різні мовні структури та різні мовні закони при
контекстуально адекватних ситуаціях;
 різні норми вживання, такі як, наприклад,
фразеологічні звороти, соціально нормовані
схеми дій, використання соціолектів /
діалектів;
 різний соціокультурний контекст: системи
традицій, норм, оцінок; історичні і географ
ічні реалії, політична система, соціальний устрі
й, власне розуміння культури, освітніх та
соціальних ідеалів, табу тощо;
 різний рівень пізнання окремого індивідуума,
його “горизонт”, а саме: соціальне оточення, ж
иттєва практика, здобуті навички, умови
життя та праці, традиції, соціальний статус
і т.ін.
Мовна особистість – це національно-специфічний тип комуніканта, що володіє культурно обумовленої
картиною світу і системою цінностей, здатний до міжкультурної трансформації.

ТИПОЛОГІЇ МОВНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ:

 У психолінгвістиці: особистість екстраверта і інтроверта.
 У етнолінгвістики: носій базової і маргінальної культур.
 У теорії комунікації за типами мовної культури: елітарна,
середньолитературна, просторечна, народно-розмовна,
жаргонізіруюча мовна особистість.

Складність процесу комунікації

Адресант кодує своє повідомлення в притаманних його культурі
значеннях і формах, а адресат вимушений декодувати це повідомлення
у своєму культурному коді. Комунікацію людей навіть в одній культурі
можна порівняти з процесом перекладу, оскільки в кожної особистос
ті є свій життєвий досвід, рівень знань тощо. Якщо взяти до уваги особли
вості спілкування засобами іноземної мови, то комунікація – це п
одвійний або потрійний переклад:
 міжмовний,
 міжкультурний,
 міжособистісний
Причому на кожному рівні кодування відповідної інформації
відбувається своїми специфічними засобами.
Вербальна комунікація

Приклади

Японець може сказати "так", хоча це

не завжди означає згоду. В Японії
прийнято вважати, що кожен Слово "контракт" легко
сам повинен зрозуміти, про щ перекладається з однієї мови
о дійсно думає його співрозмов на іншу. Але для
ник. Японець не бачить нічого страшно менеджера з Германії, Великої
го в тому, що думки висловлені Британії, скандинавських
не до кінця. Для нього куди в країн — це документ, якого слід
ажливіше особливості етикет суворо дотримуватися. Японець
у, ввічливість мови, які дивиться на нього лише як
цінуються вище, ніж сенс і дохідливість на попередню
сказаного. Однак для японця бути домовленість, яку можна змінити.
щирим насамперед означає Менеджер —
намагатися зробити так, щоб південоамериканець взагалі вважає,
ніхто з його партнерів не "втра що договір — це ідеал, якого
тив обличчя", тобто проявити так досягти важко, а
товність по відношенню укладається він лише для
до кожного. того, щоб запобігти суперечці.
Невербальна комунікація

НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ - це сукупність немовних засобів, символів і знаків, використовуваних для

передачі інформації і повідомлень в процесі спілкування.

Особливості невербальних комунікацій:

 вони неструктуровані, їх неможливо розкласти на
окремі складники, оскільки вони є виявом
темпераменту людини, її емоційного стану,
самооцінки, соціальних статусів, належнос
ті до певної групи, субкультури тощо;
 є лексемами структури, пов’язаними з умовами
спілкуваня, які декодуються у межах конкретного
контексту і ситуації;  неінтенціональні, спон
танні, більшою мірою вроджені, ніж набуті;
 як правило, засвоюються кожним носієм певної
культури шляхом спостережень, копіювання
невербальної поведінки інших людей;
 експлікуються під домінантним впливом правої
півкулі головного мозку
Невербальна комунікація

Невербальна комунікація справді

залежить від типу культури. Існую
ть, звичайно, жести, експресивні
сигнали, які майже однаков
і в усіх народів (посмішка, с
ердитий погляд, насуплені брови, хи
тання головою тощо). Водноча
с досить багато невербальни
х засобів, звичок, що прийняті л
ише однією нацією. Відомі не
вербальні сигнали, що в різних
народів несуть різну інф
ормацію. Наприклад, більшість євр
опейських народів передають зг
оду, хитаючи головою згори
донизу. Болгари цим жестом
передають незгоду, японці -- ли
ше підтверджують, що уважно слу
хають співрозмовника.
Невербальна комунікація

КОНКРЕТНИЙ ЗМІСТ ОКРЕМИХ ЖЕСТІВ РІЗНИЙ У РІЗНИХ КУЛЬТУРАХ

Однак у всіх культурах є подібні жести, серед яких
можна виділити:
 комунікативні - жести вітання, прощання,
привернення уваги, заборон, стверджувані жести,
негативні, питальні і т.ін.;
 модальні - виражають оцінку і ставлення (жести
схвалення, несхвалення, довіри і недовіри,
розгубленості і т.ін.);
 описові - мають сенс тільки в контексті мовного
висловлювання.

НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ В
МІЖКУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ СПРИЧИНЯЄ
БІЛЬШЕ ПРОБЛЕМ, НІЖ ВЕРБАЛЬНА:
 Люди часто не здогадуються, що існують суттєві розбіжності в
значенні жестів, поглядів, дій, рухів, дотиків, дистанції
спілкування тощо.
 Люди, зазвичай, не можуть попросити пояснити або повторити
певний рух або щось інше, як це прийнято під час вербальної
комунікації, якщо необхідно щось уточнити.
Невербальна комунікація

За своїми ознаками в невербальної комунікації виділяють три типи невербальних засобів:

 власне комунікативні знаки-сигнали - жести і
міміка обличчя, що передають інформацію про
об'єкт, подію або стан;
 поведінкові знаки - збліднення і почервоніння,
тремтіння від холоду і страху;
 ненавмисні знаки - чухання носа, хитання
головою без причини, покусування губ і т.д.

Невербальні знаки, незважаючи на двоїстий характер

інтерпретації, дають великий обсяг різнобічної інформації
про особистісні якості партнерів по комунікації.

До основних форм невербальної комунікації відносяться:

 кинесика - сукупність жестів, поз, рухів тіла;
 такесика - рукостискання, поцілунки, погладжування,
поплескування і інші дотики до тіла співрозмовника;
 сенсорика - сукупність чуттєвого сприйняття, що грунтуються
на інформації від органів чуття;
 проксемика - способи використання простору в процесі
комунікації;
 хронеміка - способи використання часу в процесі омунікації .
Невербальна комунікація

Приклади
В італійській культурі невербальним в
ираженням нудьги є символічне У Центральній і Південній Америці, в
погладжування рукою бороди, реал іспаномовних країнах, таких як
ьної чи уявної, здійснюване в останньом Аргентина, Венесуела, Куба або
у випадку по повітрю. Ця ембле Уругвай кінетичну форму «махнути
ма має на увазі, що подія, про яку йдетьс рукою» супроводжують
яв комунікативному акті, нас слова,що переказуються українською як
тільки тривала, що за цей час або у люди «От добре! або «Як добре!»,
ни може вирости борода, а тобто подібна форма належить жесту із
бо вона стане великою і зовсім іншою семантикою. У
довгою, тобто подія надто затяг Перу цей рух (хоча жест, зрозуміло, вже
нута. Не виключено, що певна інший) супроводжується словами «Ах,
людина, зовсім не знайома чи погано чорт, як я помилився!», а в Чилі –
знайома з італійською жестової словами «Ти тільки уяви
системою, стикаючись з дани собі, що відбувається!» У Нікарагуа,
ми жестом, здогадається, що її співрозм Панамі та Еквадорі описувана кінетична
овник- італієць хоче таким форма відповідає жесту, що є
чином висловити і передати сенс жіночим і дитячим. У цих
«нудьги», але вона не може бут країнах жест з описаною формою
и в цьому абсолютно впев супроводжується фразою,
неною. Тому їй важко ручатися за те, що відповідною слов’янському
Використанні джерела

 http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/4631/1/I_Kovalynska_NC_GI.pdf
 https://otherreferats.allbest.ru/languages/00174291_0.html#text
 http://
international-relations-tourism.karazin.ua/themes/irtb/resources/d0c699b1cb32f2cef41a9e7
8521ed698.pdf
 https://stud.com.ua/90310/kulturologiya/formi_tipi_elementi_mizhkulturnoyi_komunikatsiyi
 https://pidru4niki.com/19570411/menedzhment/verbalne_spilkuvannya