Інтерферони

β-інтерферон

α-інтерферон

γ-інтерферон
 Функції:
 1. неспецифічний противірусний
імунітет.
 2. Вплив на ріст клітин імунної системи.
 3. Гальмують розмноження аномальних
клітин.
 Традиційні шляхи отримання
інтерферонів (альфа-інтерферону)
 1. зараження клітин у культурі вірусом і
центрифугування через 24 год.
 Недоліки:
 - обмеженість сировини (з 250 л крові – 0,25-0,5
мг інтерферону)
 - нормальні лейкоцити не культивуються
 - незадовільна чистота кінцевого препарату
 Висока собівартість
 Бета-інтерферон
 Придатні до культивування.
 Джерело – фібробласти з тканин плоду

Недоліки:
- У культурі тканин утворюють шар в 1
клітину
- Висока собівартість
 Сучасні методи отримання
інтерферонів
 1. генно-інженерний – альфа-інтерферон
експресується культурою клітин E.coli,
трансформованої вектором, що кодує інтерферон
 1 етап – одержання генів інтерферону.
 2 етап – експресія генів інтерферонів у клітинах Escherichia coli. Щоб
забезпечити синтез інтерферону в бактерії, необхідно:
 ввести ген цього білка у векторну бактеріальну ДНК, наприклад
плазміду;
 приєднати до цього гену бактеріальні регуляторні елементи, які
програмують його транскрипцію і трансляцію у бактерій.
 Процес виділення інтерферону, який
накопичується у бактеріальній клітині.
2. Отримання інтерферонів у
культурі лімфобластоїдних
клітин
 Грубий матеріал із культури
лімфобластоїдних клітин, попередньо
активованих вірусом Сендай, очищають
на імунохроматографічних колонках.
 Необхідний контроль:
- біологічно активних сторонніх агентів (ДНК, білки,
сторонні інфекційні агенти, ендогенні ретровіруси). Ці
агенти можуть бути в неочищеному препараті, але не в
готовому продукті;
- матеріалів з культурального середовища, речовин, які
використовують для підсилення продукції інтерферону,
індукторів інтерфероногенезу, а також речовин, що
використовувались для очищення препарату.
Синтетичні антигени
Істинyо штучні антигени – синтезовані людиною
комплекси, які повністю відтворюють структуру
природного антигену (синтезовані штучно антигени
еритроцитів)
 Синтетичні антигени
Синтетичні антигени дозволяють встановити:
 - епідеміологічне поширення інфекції;
 - стадію і перебіг інфекції у конкретного хворого;
 - наявність інфекційних агентів у крові та продуктах крові;
 - ступінь ефективності хіміотерапії при бактеріальних та
паразитарних хворобах;
 - етіологію хвороб, що мають подібну симптоматику і
діагностика яких іншими методами ускладнена (наприклад
гепатит і діарея).
 Основні переваги застосування синтетичних антигенів :
- зникає необхідність використання інфекційного
матеріалу;
- властивості продукту можна охарактеризувати точніше,
тому відпадає або спрощується система контролю якості,
можна стандартизувати препарати;
- пептидні реагенти зберігають стабільність необмежено
довгий час навіть за кімнатної температури;
- можна отримувати реагенти для діагностики таких
інфекційних хвороб, збудники яких не культивуються в
штучних умовах;
- вартість виробництва таких препаратів набагато нижча,
ніж одержання звичайних антигенів.
Біфункціональні препарати