ТЕМА .

МЕТОД І МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ЕКОНОМІЧНОГО

АНАЛІЗУ

1.Сутність та особливості методу економічного аналізу

2.Класифікація способів і технічних прийомів економічного
аналізу
3.Особливості використання прийому порівняння в економічних
дослідженнях
4.Прийоми групування та деталізації показників
5.Використання відносних та середніх величин в економічному
аналізі
6.Використання в аналізі рядів динаміки
7 . Сутність та галузь застосування прийомів елімінування
 1.Сутність та особливості методу економічного аналізу

Під методологією взагалі слід розуміти шляхи, способи та засоби

пізнання дійсності. З іншої точки зору, методологія – це сукупність
методів, які використовуються у конкретних науках.
Під методом дослідження в цілому розуміють спосіб діяльності,
послідовність виконання визначених процедур, необхідних для
досягнення поставленої мети.
Методика – це сукупність прийомів та способів практичного
виконання окремих завдань.
Виходячи з наведених визначень, зрозумілий тісний зв’язок між
категоріями, що розглядаються та їх співвідношення:
методологія → метод → методика.
Метод економічного аналізу – це системне, комплексне,
взаємопов’язане вивчення господарської діяльності підприємства з
метою її об’єктивної оцінки, забезпечення необхідною інформацією
прийняття оптимальних управлінських рішень, контролювання і
регулювання економічних процесів.
 Характерними особливостями методу економічного аналізу, які
зумовлені його методологічною основою та характером предмету, що
вивчається (фінансово-господарських процесів на підприємстві) є:
-системний підхід до аналізу економічних процесів;
-використання системи показників;
-вивчення економічних явищ у динаміці, розвитку, русі;
-вивчення причин змін показників діяльності підприємства;
- вивчення та вимірювання взаємозв’язку між показниками

Методика економічного аналізу – узагальнення досвіду, результатів

використання конкретних способів, прийомів відображення й оброблення
економічної інформації.
Методика здебільшого містить такі елементи: завдання і формулювання
мети аналізу; об’єкти аналізу; система показників, за допомогою яких
досліджуватиметься кожний об’єкт аналізу; алгоритм проведення
дослідження та його періодичність; опис способів дослідження об’єктів
аналізу; джерела інформації, на яких ґрунтується аналіз; рекомендації щодо
суб’єктів аналізу (хто конкретно проводитиме аналіз); технічні засоби, які
доцільно використовувати для аналітичного дослідження; оформлення
результатів аналізу в певних документах, користувачі результатів аналізу.
 2. Класифікація способів і технічних прийомів економічного аналізу

До найважливіших елементів методики належать способи і прийоми

(інструментарій), які дають змогу отримати всебічну оцінку роботи підприємства.
Отже, за рівнем об’єктивності розрізняють формалізовані і неформалізовані способи.

Згідно з іншим дворівневим підходом, на першому рівні всі методи і технічні прийоми
аналізу, виходячи з їх сутності, поділяються на дві групи:
економіко-статистичні - загальностатистичні (групування, динамічні ряди,
вибіркове спостереження, середні і відносні величини) та прийоми елімінування;
економічно-математичні - кореляційний та регресійний аналіз, математичне
програмування, теорія масового обслуговування тощо.
Неформалізовані способи

Формалізовані способи
Евристичні Прийоми факторного
прийоми аналізу

Інтуїція Традиційні прийоми

Основні способи і прийоми економічного

аналізу
3. Особливості використання прийому порівняння в економічних дослідженнях
Спосіб порівняння – це один з основних прийомів економічного аналізу, що
дозволяє оцінити економічні явища чи процеси шляхом зіставлення його з іншими
явищами чи процесами. Як базу для порівняння використовують:
-планові значення (показники);
-нормативні показники;
-показники минулих років;
-показники роботи за квартал, місяць, рік;
-аналогічні показники середнього в галузі підприємства;
-аналогічні показники передового в галузі підприємства;
-відповідні показники закордонних підприємств;
-паралельні та динамічні ряди взаємопов’язаних показників.
Типи порівнянь та їх призначення в аналітичних дослідженнях
Тип порівнянь Задача аналізу
Порівняння планових і фактичних Оцінка виконання плану та його
показників обґрунтованості
Порівняння фактичних показників з Оцінка ефективності використання ресурсів
нормативними
Порівняння фактичних показників з Виявлення тенденцій і закономірностей
аналогічними показниками минулих років розвитку економічних процесів
Порівняння показників аналізованого Вивчення передового досвіду та пошук
підприємства з аналогічними показниками резервів підвищення ефективності
передового підприємства виробництва
Порівняння пов’язаних між собою Виявлення форми та напрямку зв’язку між
показників за ряд періодів показниками
Порівняння показників підприємства із Вивчення загальних та специфічних
середньогалузевими факторів, які впливають на результати
діяльності підприємства
 вимоги до показників при порівнянні:´
-єдність об’ємних, вартісних, якісних і структурних факторів;
-єдність проміжків часу, за які були обчислені показники;
-порівнянність вхідних умов виробництва (технічні, природні і кліматичні);
-єдність методики обчислення і складу показників.
види порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний і трендовий.

4. Прийоми групування та деталізації показників

Групуванням називають зведення економічних показників в однорідні групи за
певними ознаками з метою систематизації матеріалу для аналітичного опрацювання.
види групувань:
-для визначення соціально-економічних типів явищ – типологічні;
-для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них –
структурні;
-для визначення зв’язків та залежностей між явищами – факторні.
 Групування промислових підприємств
за рівнем середньомісячної заробітної плати одного
працівника
Групи підприємств за Кількість Коефіцієнт
№ групи рівнем середньомісячної підприємств у плинності робочої
зарплати 1 працівника, групі сили, %
грн.
1 1000-1500 8 25,2
2 1510-2000 14 19,0
3 2010-2500 32 14,4
4 2510-3000 17 9,8
5 3010-3500 8 5,6
6 3510-4000 14 3,0
7 Понад 4000 7 1,8
Усього 100 12,0
 Процес побудови групувань відбувається у наступні послідовності:
1.визначення цілі аналізу;
2.збирання необхідних даних щодо всієї сукупності об’єктів;
3.ранжирування сукупності за вибраною для групування ознакою;
4.оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;
5.визначення кількості груп у групуванні;
6.визначення розміру рівновеликого інтервалу.

Для здійснення групування передусім визначають кількість груп при

однакових інтервалах за формулою Стерджеса:
n  1  3,322 lg N ,
де n – кількість груп; N – кількість одиниць сукупності.

Інтервал – це різниця між найбільшим і найменшим значенням ознаки в групі.

Для побудови інтервального ряду з рівними інтервалами визначають величину
інтервалу:
x x
i  max min ,
n
де xmax , xmin - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки в сукупності, яка
досліджується.
Для подальшої обробки економічної інформації та поглиблення аналізу
використовується технічний прийом деталізації – розкладання узагальнювального
показника на складові частини та вивчення впливу кожної з них на загальний
результат.
досліджувані явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують за
такими напрямками: -за складовими факторами;-по підрозділах;-в часі.
Наприклад, обсяг виробництва продукції за рік можна представити як
добуток середньоспискової чисельності робітників (Ч) на їх середньорічний
видобуток. Для більш детального аналізу можна виділити наступні фактори:
середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за рік (Д), середню
тривалість робочого дня (Т), середньоденний (ДВ) і середньогодинний (ГВ)
виробіток одного робітника. Вивчення взаємозв’язку між цими показниками
забезпечує можливість використання математичних моделей для представлення
співвідношення та підпорядкованості факторів та результативного показника.
ВП = Ч × РВ = Ч × Д × ДВ = Ч × Д × Т × ГВ.
5. Використання відносних та середніх величин в економічному аналізі
В аналітичних дослідженнях використовуються абсолютні та відносні показники
діяльності підприємства. Абсолютні величини характеризують кількісну сторону
досліджуваного явища чи процесу
Відносні величини відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з
величиною будь-якого іншого явища або з величиною цього явища, але взятої за
інший період часу або за іншим об’єктом.
 Види відносних величин

Назва відносної Порядок Сутність

величини розрахунку
1 2 3
Відносна x Характеризує відношення між фактичним та плановим
величина ВВвп  1 рівнем показника, виражене у відсотках
xпл
виконання
плану (ВВвп)
Відносна xпл Розраховується як відношення планового рівня показника
величина ВВпз  поточного року до його базового рівня, або до рівня у
x0
планового минулому році, до середнього рівня за 3-5 попередніх років
завдання (ВВпз)
Відносна x1 Характеризує зміни показників у часі та показує, у скільки
величина ВВд  разів збільшився (або зменшився) рівень показника в
x0
динаміки (ВВд) порівнянні з будь-яким попереднім періодом. Для
розрахунку відносної величини динаміки визначають
відношення рівнів, що характеризують явище, яке
вивчається, в різні періоди часу. Відносні величини
динаміки можуть бути базисними або ланцюговими. У
першому випадку кожний наступний рівень динамічного
ряду порівнюється з базисним роком, а у іншому – кожний
наступний рік відноситься до попереднього
 Види відносних величин

Назва відносної Порядок Сутність

величини розрахунку
1 2 3
Відносна x Відносна частка (питома вага) частини до цілого в
ВВстр  і
величина
структури (ВВстр)
 xі межах однієї сукупності, виражена у відсотках або
коефіцієнтах. Наприклад, питома вага власного капіталу
в загальній сумі балансу, питома вага робітників з
вищою освітою в загальній чисельності робітників
Відносна xі Співвідношення частини цілого між собою. Наприклад,
величина ВВкоор  власного капіталу і зобов’язань, доходів від операційної
xі 1
координації діяльності та доходів від інвестиційної діяльності
(ВВкоор)
Відносна xА Показує співвідношення одноіменних показників, які
величина ВВпор  відносяться до різних об’єктів або територій
xВ
порівняння
(ВВпор)
Відносна Характеризує ступінь розповсюдження, розвитку явища у відповідному
величина середовищі. Наприклад, відсоток робітників вищої кваліфікації, відсоток
інтенсивності бартерних угод тощо
Відносна Показує співвідношення ефекту з ресурсами або витратами. Наприклад,
величина продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність продукції
ефективності
Для отримання узагальнюючих характеристик економічних явищ і процесів, а
також визначення результатів господарської діяльності в часі і просторі
застосовують середні величини.
Найчастіше використовуються такі види середніх величин: середня арифметична
(проста і зважена), середня хронологічна, середня геометрична, середня
квадратична, середня гармонійна.
Види середніх величин і способи їх обчислення
Вид середньої величини Методика розрахунку Призначення
Середня арифметична n
Використовується тоді, коли
проста
 i1 xi кожна ознака трапляється
X , де Xi – значення один раз або однакову
n кількість разів
показника; n – кількість
значень.
Середня хронологічна x1 xn Використовується для
  x 2  ...  x n 1  визначення середнього рівня
X 2 2
n 1 рядів динаміки
Середня геометрична  Застосовується для
X г  n x1 x2 ...xn розрахунку середніх темпів
зростання показників
 6. Використання в аналізі рядів динаміки
Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників.
В економічному аналізі динамічні ряди використовуються при попередній оцінці
економічного явища чи процесу.
За допомогою рядів динаміки можна отримати наступні дані:-інтенсивність зміни
досліджуваних показників (зростання, зменшення, стабільність);-середній рівень
показника і середню інтенсивність зміни;-тенденції щодо зміни показника.

в процесі обробки динамічних рядів розраховуються додаткові показники:

абсолютний приріст, середньорічний абсолютний приріст, середньорічне значення
показника, темпи росту і приросту, середньорічний темп росту, абсолютне значення
одного відсотка приросту.
В аналітичних розрахунках використовують ланцюгові та базисні абсолютні
прирости:
- ланцюговий ∆л х = х t – х t-1

- базисний ∆б х = х t – х 0
Темп зростання Т з – відносний показник, частка від ділення двох рівнів
динамічного ряду; він показує у скільки разів показник, що аналізується, більший або
менший за базисний. Темп зростання (tt), виражений у відсотках, показує скільки відсотків
становить показник, що аналізується, щодо базисного, прийнятого за 100 %.
л х
- ланцюговий Т з  t  100% .
хt 1
б х
- базисний Tз  t  100% ;
х0
 Темп приросту (Тпр) – відносний показник, який показує на скільки відсотків один
рівень більший (або менший) базового рівня.
Темп приросту (відносне відхилення) ланцюговий
 х
Tпрл  л або Tпрл  Т зл  100%,
хt 1
Темп приросту (відносне відхилення)базисний
б х
T б
пр або Tпрб  Т зб  100%,
х0
Отже, темп приросту можна розрахувати трьома способами:
-від аналізованого показника слід відняти базисний, отриманий результат поділити
на базисний показник і помножити на 100 %;
-якщо розраховане абсолютне відхилення, то його необхідно поділити на базисний
рівень показника та помножити на 100 %;
-від розрахованого темпу зростання слід відняти 100 %.
Так як кожному відносному показнику відповідають певні абсолютні величини, то
при вивченні темпів приросту необхідно враховувати, яка абсолютна величина відповідає
кожному відсотку приросту, який його зміст. Для цього розраховують абсолютне значення
1 % приросту (А %) як співвідношення абсолютного приросту за певний період і темпу
приросту у відсотках за той самий період.
Алгебраїчно це співвідношення дорівнює 0,01 рівня, прийнятого за базу порівняння:
х х  x
A%  t t 1  лл ,
 хt  хt 1  Tпр
 
 хt 1 
 Порядок розрахунку узагальнюючих характеристик рядів динаміки
Назва Порядок розрахунку Сутність
величини
Середній k Розраховують як середню арифметичну
абсолютний  yt просту з ланцюгових абсолютних
приріст   або1
приростів
k
y n  y0
 
n 1
Середній темп yn Розраховують за формулою середньої
зростання t n 1 t1  t 2  ...  t n  n 1 100 геометричної. Формула середньої
y0
геометричної застосовується в тих
yk випадках, якщо є початковий і кінцевий
або t  n 1 100% рівні та немає проміжних рівнів
y0
Розглянемо застосування рядів динаміки в аналізі на прикладі
Динаміка випуску продукції за ряд років
Показники 1 рік 2 рік 3 рік 4 рік 5 рік Середньорічні показники
Випуск продукції 4230 4653 5118 5630 6328 5191,8
Абсолютний приріст:
Ланцюговий х 423 465 512 698 524,5
Базисний х 423 888 1400 2098 524,5
Темп зростання, %:
Ланцюговий х 110 110 110 112,4 110,6
Базисний х 110 121 133,1 149,6 110,6
Темп приросту, %:
Ланцюговий х 10 10 10 12,4 х
Базисний х 10 21 33,1 49,6 х

Ланцюговий х 42,3 46,5 51,2 56,3 х

Базисний х 42,3 42,3 42,3 42,3 х
 7. Сутність та галузь застосування прийомів елімінування
В економічному аналізі однією з важливих задач є вимір впливу факторів на
результативний показник. Якщо взаємозв’язок між результативним показником та
факторами має функціональний характер, коли відповідному значенню фактора
відповідає строго визначене значення результативного показника, то такий тип зв’язку
називають детермінованим.
Існують наступні типи детермінованої залежності:
1. Адитивна – залежність між факторами представлена у виді алгебраїчної суми:
n
А= х x
i 1
і 1  x 2  ...  x n

Як приклад можна привести модель виробничої собівартості продукції:

С = ПМЗ + ПВОП + ПВ + ЗВВ,
де С – виробнича собівартість продукції, ПМЗ – прямі матеріальні витрати, ПВОП – прямі
витрати на оплату праці, ПВ – інші прямі витрати,ЗВВ – загально виробничі витрати.
2. Мультиплікативна – залежність між результативним показником та факторами
можна представити як добуток:
n
А= x
i 1
i  x1  x 2  ...  x n

Як приклад модна привести двофакторну модель:

ВП = ЧП × ПП.,
де ВП – випуск продукції, ЧП – чисельність робітників, ПП. – продуктивність праці одного
робітника.
 3.Кратна – залежність, що представляє собою співвідношення факторів:
А= a
b
Як приклад можна навести показник фондоозброєності:
Фо  ОЗ Ч .
де Фо – фондоозброєність, ОЗ - вартість основних засобів, Ч – чисельність працюючих.
4. Змішана (комбінована) – залежність між факторами, яку можна представити у
вигляді різних комбінацій:
А  (а  b) c; A  (a  b)  c; A  a (b  c)

Для аналізу впливу факторів на зміну результативного показника при детермінованій

залежності між ними використовують методи елімінування.
Під елімінуванням розуміють абстрактне вивчення впливу відокремленого фактора на
зміну результативного показника. Цей технічний прийом аналізу засновано на
допущенні, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку
змінюється один, а всі інші залишаються без зміни; потім змінюються два, потім три і
т.д. за незмінних інших факторах. Такий абстрактний підхід дозволяє визначити вплив
кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо.
До методів елімінування відносять наступні технічні прийоми:
-спосіб ланцюгових підстановок;
-спосіб абсолютних різниць;
-спосіб відносних різниць;
-інтегральний спосіб;
-індексний.
Технологія розрахунків за способом ланцюгових підстановок представлена як
послідовність наступних аналітичних операцій:
-розрахунок планового значення результативного показника;
-заміна планового значення першого фактора на фактичний (підстановка);
-розрахунок умовного значення результативного показника;
-визначення впливу першого фактора шляхом віднімання від умовного планового
значення результативного показника.
Таблиця
Схема розрахунків при способі ланцюгових підстановок
Фактори 1 2 3 4 Умовні Методика Результат
Підстановка позначення розрахунку впливу
Планові П П П П Rп - -
значення
1 підстановка Ф П П П R1 R1 – Rп ±? ?R1
2 підстановка Ф Ф П П R2 R2 – R1 ±? ?R2
3 підстановка Ф Ф Ф П R3 R3 – R2 ±? R3
4 підстановка Ф Ф Ф Ф Rф Rф – R3 ±? R4
Правильність розрахунків за способом ланцюгових підстановок залежить
від прийнятої послідовності факторів у факторній моделі. Для цього необхідно:
-підрозділяти усі фактори на кількісні і якісні і записувати у факторній моделі
спочатку кількісні, а потім якісні фактори;
-якщо у формулі міститься багато кількісних, структурних або якісних
показників, послідовність заміни залежить від оцінки того, які з них є основними,
які похідними, які первинні, а які – вторинні.
 Наприклад, факторна модель випуску продукції під впливом трудових факторів має
вид:
В = ЧР × Д × t × W,

де В – випуск продукції; Д – кількість відпрацьованих днів 1 робітником;

ЧР – чисельність робітників; t – тривалість робочої зміни; W – середньогодинний
виробіток.
Розрахуємо вплив трудових факторів на обсяг продукції, що випускається і визначимо
резерв його збільшення.
Таблиця
Вихідні дані для розрахунку впливу факторів на зміну обсягу виробництва
Показники За планом Фактично +/- Відхилення
1. Обсяг випущеної 13735,45 14389,64 654,19
продукції, тис. грн.
2. Середньоспискова 775 782 +7
чисельність робітників, чол.
3. Відпрацьовано днів 1 280 275 -5
робітником за рік, дн.
4. Середня тривалість 7,8 7,7 - 0,1
робочого дня, год.
5. Середньогодинний 8,115 8,69 +0,575
виробіток 1 робітника, грн.
 У = ЧР × Д × t × W.
Виконаємо ряд підстановок:
У1 = ЧРф × Дп × tп × Wп = 782 ×280 × 7,8 × 8,115 = 13859,51 тис. грн.;
У2 = ЧРф × Дф × tп × Wп = 782×275×7,8 × 8,115 = 13612,02 тис. грн.;
У3 = ЧРф × Дф × фt × Wп = 782 ×275×7,7 × 8,115 = 13437,51 тис. грн.
Розрахуємо величину впливу трудових факторів на обсяг випуску продукції:
± ΔВчр = У1 – Вп = 13859,51 – 13735,45 = 124,06 тис. грн.;
± ΔВд = У2 – У1 = 13612,02 - 13859,51 = -247,49 тис. грн.;
± ΔВt = У3 – У2 = 13437,51 – 13612,02 = - 174,51 тис. грн.;
± ΔВw = Вф – У3 = 14389,64 - 13437,51 = 952,13 тис. грн.
Алгебраїчна сума впливу факторів обов’язково має дорівнювати загальному
приросту результативного показника:
14389,64–13735,45= +654,19 тис. грн.

Спосіб абсолютних різниць. Цей технічний прийом є спрощеним різновидом

способу ланцюгових підстановок. Він використовується для розрахунку впливу
факторів у моделях мультиплікативного та кратного типу. Послідовність
розрахунків при цьому способі така:
-розраховується абсолютне відхилення кожного фактора і результативного
показника;
-вплив кожного фактора розраховується множенням абсолютного відхилення
фактора на незмінне значення інших факторів з факторної моделі.
 Так, для розрахунку зміни випуску продукції під впливом чисельності робітників
використовуються формули:
± ΔВчр = (ЧРф – ЧРп)× Дп × tп × Wп
± ΔВд = ЧРф ×(Дф – Дп) × tп × Wп
± ΔВt = ЧРф × Дф ×(tф – tп) × Wп
± ΔВw = ЧРф × Дф × tф ×( Wф – Wп).
Перевірка правильності розрахунків впливу факторів на зміну результативного
показника здійснюється по формулі:
± ΔВ = ± ΔВчр ± ΔВд ± ΔВt ± ΔВw
± ΔВчр = 7×280×7,8×8,115=123,5 грн.
± ΔВд = 782×(-5) ×7,8×8,115 = -247,5 грн.
± ΔВt =782 × 275× (-0,1) ×8,115 = - 174,5 грн.
± ΔВw = 782 × 275×7,7 × 0,575 = 951,5 грн.
Спосіб відносних різниць застосовується в тому випадку, коли відомі відносні
зміни кожного фактора (% виконання плану по кожному фактору).
Алгоритм розрахунку за цим методом у мультиплікативних моделях типу y=abc
подамо у вигляді системи рівнянь:
 y0  a%
  y a  ;
100
 ( y0  ya )  b%
 yb  ;
 100
y  ( y0  ya  yb )  c% ,
 c 100
 Індексний спосіб. Здебільшого використовується у мультиплікативних і кратних
моделях типу:
a1b1c1
Iy 
a0b0 c0
Визначення впливу окремих факторів у цьому випадку ґрунтується на побудові
локальних індексів з послідовною ланцюговою заміною. Розрахунок окремих індексів
здійснюється за формулами:
a1b0 c0 a1b1c0 a1b1c1
Ia  Iy  Iy  I y  Ia  Ib  Ic .
a0b0c0 a1b0 c0 a1b1c0
Приклад:
У = ЧР × Д × t × W.
Розглянемо приклад розрахунку впливу факторів на зміну обсягу випуску продукції
індексним методом.
Ічр = (782 ×280 × 7,8 × 8,115)/ (775 ×280 × 7,8 × 8,115)=1,009
Ід =(782×275×7,8 × 8,115)/( 782 ×280 × 7,8 × 8,115)=0,982
Іt =(782 ×275×7,7 × 8,115)/(782×275×7,8 × 8,115)=0,987
Іw =(782 ×275×7,7 × 8,69) /(782 ×275×7,7 × 8,115)=1,071
 Інтегральний метод. Особливість цього методу полягає у рівномірному розподілі
сукупного впливу факторів між ними.
При двох факторній моделі типу У = ХВ вплив кожного фактора розраховується за
формулами:
ΔYx = (X1-X0)B0 + S(Δx Δb)
ΔYb = (B1-B0)X0 + S(Δx Δb).
При трьох факторній моделі для аналізу впливу факторів використовують наступні
формули:
F = XYZ
ΔFx = 1/2ΔX(Y0Z1 + Y1Z0) + 1/3 ΔX ΔY ΔZ
ΔFy = 1/2ΔY(X0Z1 + X1Z0) + 1/3 ΔX ΔY ΔZ
ΔFz= 1/2ΔZ(X0Y1 + X1Y0) + 1/3 ΔX ΔY ΔZ
При чотирьох факторній мультиплікативній моделі для аналізу впливу факторів
використовують наступні формули:
F = XYZG
ΔFx = 1/6ΔX{3Y0Z0G0 + Y1G0(Z1 + ΔZ) + G1Z0(Y1+ΔY) + Z1Y0(G1+ΔG)} +
1/4ΔXΔYΔZΔG
ΔFy = 1/6ΔY{3X0Z0G0 + X1G0(Z1 + ΔZ) + G1Z0(X1+ΔX) + Z1Y0(G1+ΔG)} +
1/4ΔXΔYΔZΔG
ΔFz= 1/6ΔZ{3X0Y0G0 + G1X0(Y1 + ΔY) + Y1G0(X1+ΔX) + X1Y0(G1+ΔG)} +
1/4ΔXΔYΔZΔG
ΔАп = 1.6ΔПХ3Ч0Н0Я0 + Я1Ч0(Н1 + ΔН) + Н1Я0(Ч1+ΔЧ) + Ч1Н0(Я1+ΔЯ)Ъ +
1.4ΔЧΔНΔЯΔП
 Іноді для визначення впливу факторів на приріст результативного показника може
бути використаний спосіб пропорційного ділення. Це стосується тих випадків, коли ми
маємо справу з адитивними моделями типу Y = X1 + X2 та змішаними типу
X1
Y= .
X 2  X 3  X 4  ...  X n

Розрахунок проводиться у такий спосіб:

Y
YX1  X 1 .
X 1  X 2  X 3
Y
YX 2  X 2 .
X 1  X 2  X 3
Y
YX 3  X 3 .
X 1  X 2  X 3
Наприклад, рівень рентабельності капіталу знизився на 10 % у зв’язку зі
збільшенням капіталу підприємства на 1,5 млн.грн. При цьому вартість основного капіталу
зросла на 2,5 млн. Грн., а оборотного – зменшилась на 1,0 млн.грн. Отже, за рахунок
першого фактора рівень рентабельності знизився, а за рахунок другового – підвищився:
ΔRосн = -10% / 1,5 × 2,5 = - 16,67 %.
 Евристичні прийоми в економічному аналізі

До евристичних прийомів, або методів активізації творчості, нестандартного

мислення відносять зазвичай низку методів генерації варіантів розв’язання проблеми
на основі притаманної людині здатності до творчої діяльності.

Усі евристичні методи поділяються на дві великі групи — методи ненаправленого

пошуку («мозкового штурму», «експертних оцінок», «колективного блокнота»,
«контрольних питань», «асоціацій та аналогій», ділові ігри та ситуації, кібернетичні
наради) та методи направленого пошуку (морфологічний метод, алгоритм розв’язання
винахідницьких задач АРВЗ).