Презентація

На тему: Сходинки кар'єри Жульєна Сореля

Підготував студент групи П-11 Костюк Дмитро
 Жюльєн Сорель – головний герой
«Центрального» роману «Червоне і
чорне» (1830) видатного французького
письменника XIX ст., одного з
основоположників французького
реалізму, Стендаля (літературний
псевдонім Анрі-Марі Бейля). Цей роман в
сюжетному плані побудований на
реальних фактах, з якими майбутній його
автор знайомився на сторінках судової
хроніки.
Жульєн Сорель представник покоління початку 20-х років XIX століття. Йому
властиві риси романтичного героя: незалежність, почуття власної гідності, бажання
змінити долю, бажання боротися і досягати мети. Він яскрава особистість, у ньому
все понад норму: сила розуму, воля, мрійливість, цілеспрямованість.
Жульєн син теслі. Він живе в маленькому
провінційному містечку Вер'єрі з братами і
батьком, мріє вирватися звідси у великий
світ. У Вер'єрі його ніхто не розуміє. "Усі
домашні нехтували ним, і він ненавидів
своїх братів і батька..." Юнак з раннього
дитинства марив військовою службою, його
кумиром був Наполеон. Після довгих
роздумів він вирішує: єдина можливість
чогось досягти в житті і вирватися з Вер'єра
стати священиком.
 І от перша перемога, перший «вихід у світ». Жульєна запрошує до себе в будинок вихователем дітей мер Вер'єра пан
де Реналь. Уже через місяць діти обожнювали молодого вихователя, голова сімейства перейнявся до нього повагою,
а пані де Реналь відчувала до нього щось більше, ніж проста повага. Однак Жульєн почував себе тут чужим: «він
відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчка столу»... Життя в
будинку пана де Реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами і
плітками. Завдяки верєрському кюре пану Шелана Сорель потрапляє в Безансонську духовну семінарію.
 Учився він гарно, але від семінаристів тримався осторонь. Жульєн зрозумів, що
в семінарії заохочується: лицемірство, "аскетичне благочестя". Як не намагався
юнак видаватися дурником і незначною особистістю, не міг сподобатися ні
семінаристам, ні начальству семінарії занадто вже відрізнявся він від інших.
 І нарешті перше підвищення: його призначили репетитором з Нового і Старого завіту. Жульєн відчував
підтримку абата Пірара і був вдячний йому за це. І раптом несподівана зустріч з єпископом, що вирішила його
долю. Жульєн переїжджає в Париж, у будинок маркіза де Ла- Моля і стає його особистим секретарем. Ще
одна перемога. Починається життя в особняку маркіза. Що ж він бачить? "У цьому особняку не допускалися
ніякі приємні відгуки про Беранже, про опозиційні газети, про Вольтера, про Руссо, ні про будь-що, що хоч
якось віддавало вільнодумством і політикою. Найменша жива думка здавалася брутальністю".
Перед ним відкрився новий світ. Але цей новий світ
був таким самим, як і світ у Вер'єрі і Безансоні. Усе
було засновано на лицемірстві і наживі. Жульєн
приймає всі правила гри і намагається зробити
кар'єру. Його очікувала блискуча перемога. Але
роман з дочкою маркіза Матильдою розладнав усі
плани Жульєна. Матильду приваблювали в Жульєні
його розум, неординарність і безмежне
честолюбство. Але кохання це було зовсім не схоже
на яскраве і світле почуття, яке зв'язувало Жульєна з
пані де Реналь. Кохання Матильди і Жульєна скоріше
нагадувало дуель двох честолюбців. Але воно цілком
могло б закінчитися шлюбом, якби не лист пані де
Реналь, написаний під впливом братів- єзуїтів.
"Скільки чудових планів і от в одну мить... усе це
розсипається на порох", думає Сорель.
Лист пані де Реналь зруйнував всі плани Жульєна і
поставив крапку на його кар'єрі. Прагнучи помститися, він
робить безглуздий учинок у вер'єрській церкві стріляє в
пані де Реналь.
Отже, усе, чого так довго і цілеспрямовано прагнув
Жульєн, доводячи, що він особистість, було зруйновано.
Після цього будуть в'язниця, суд, вирок. Довго
розмірковуючи перед судом, Жульєн розуміє, що йому
нема в чому каятися: саме те суспільство, куди він так
прагнув потрапити, схотіло зломити його, у його особі
воно вирішило покарати тих молодих людей низького
стану, що насмілилися проникнути в "гарне суспільство".
Жульєн знаходить у собі мужність гідно зустріти смерть.
Так гине розумна і неординарна людина, яка зважилася
зробити кар'єру, не гребуючи ніякими засобами.