Тема10.

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

1. Поняття про психічне здоров'я.
2. Ресурсний підхід до забезпечення
психологічного здоров’я.
3.Стрес та синдром емоційного
вигорання.
4. Девіантна поведінка.
5. Адиктивна поведінка.
6.Основні види психічних розладів.
 №1. Поняття “психічне здоров'я”
• “це стан душевного благополуччя, що характеризується
відсутністю хворобливих психічних виявів, який
забезпечує адекватну умовам діяльності регуляцію
поведінки” [За словником практичного психолога].

• “Не просто відсутність психічних захворювань. Це стан

благополуччя, при якому кожна людина може реалізувати
свій власний потенціал, справлятися зі стресами, плідно
працювати та робити внесок у життя своєї спільноти”
[Всесвітня федерація здоров’я].

• “під психічним здоров’ям слід розуміти здатність успішно

регулювати свою поведінку відповідно до норм і
правил. Нормативна саморегуляція поведінки передбачає
наявність в особистості почуття захищеності та впевненості в
майбутньому” [За С. Кулачківської].
 Провідні критерії психічного здоров’я:
Психічні процеси: Психічні стани:
• Максимальне • Емоційна стабільність;
наближення • Контроль негативних емоцій;
суб’єктивних образів
до об’єктів дійсності; • Вільне виявлення почуттів та
емоцій
• Адекватне
самосприйняття;
• Здатність Психічне здоров`я на
концентрувати увагу соціальному рівні:
на предметі; • Зацікавленість навколишнім
• Утримання інформації світом;
в пам`яті; • Спрямованість на суспільно-
• Здатність до логічної корисну справу;
обробки інформації; • Демократизм у поведінці.
• Критичність мислення.
 Головні завдання психологічної служби:
створення сприятливих психологічних умов
для повноцінного особистісного розвитку
студентів, їх самореалізації та
психологічного благополуччя;
 здійснення психологічного супроводу
адаптації першокурсників
формування психологічної культури;
попередження насильства та конфліктів
серед здобувачів освіти;
попередження та профілактики
професійного вигорання педагогічних
працівників.
 Напрями діяльності психологічної служби:
• Діагностика – виявлення причин труднощів у навчанні;
визначення індивідуальних особливостей розвитку
особистості.
• Профілактика – запобігання конфліктним ситуаціям в
освітньому процесі.
• Корекція – зниження ризиків проблем адаптації до
освітнього середовища, усунення виявлених труднощів
соціально-психічного розвитку здобувачів освіти.
• Консультування – здійснення індивідуальної та групової
роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими
звертаються учасники освітнього процесу.
• Просвіта – формування психологічної компетентності
учасників освітнього процесу.
Показник захворюваності (на 100 тис. населення)
осіб з розладами психіки та поведінки в Україні
• За результатами дослідження, 2,3%
українців у 2015 р. страждали на розлади
психіки та поведінки.
• Але порушення психічного здоров’я не
завжди передбачає психічне захворювання:
не кожне відхилення у психічному здоров’ї
слід кваліфікувати як хворобу.
• Коли йдеться про психічні захворювання, то
маються на увазі вже якісь психотичні
розлади, коли пацієнт змушений лікуватися і
перебувати під наглядом лікаря-психіатра.
 Психолог, психотерапевт чи психіатр?
Часто плутають ці поняття або ж не зовсім розуміють,
чим займається кожен з цих фахівців.

• Кожен третій в Україні страждає від різноманітних нервових

розладів. При цьому близько 75% українців нині не мають
доступу до кваліфікованої допомоги у сфері психічного
здоров’я, а ментальні проблеми посідають друге місце
серед причин інвалідності в Україні. Про це йдеться у
дослідженні Світового банку 2017 року.
• Причин багато: недостатня кількість інформації, сором,
страх розголосу, висока вартість лікування, негативний
досвід попередньої допомоги.
 Хто такий психолог?
• Людина, не є медичним фахівцем, не має компетенції
призначати лікарські препарати чи ставити діагнози.
• Психолог може роз’яснити причини ваших симптомів,
допоможе знайти джерела проблем і дати рекомендації
щодо їх усунення, порадити у якому напрямку психологічної
допомоги треба рухатися та як обрати фахівця.
• Зазвичай вони займаються короткостроковими запитами,
тобто проблемами, які можна вирішити за кілька сеансів.
• Наприклад, труднощі в спілкуванні з людьми, кризи в сім’ї,
проблеми у відносинах з дітьми, незадоволеність собою,
своїм життям і вчинками, потреба в самовизначенні.
• Нерідко психологи займаються психологічним
консультуванням (не плутати з психотерапією), науковими
та іншими дослідженнями. Також вони проводять освітні
заходи, тренінги.
 Хто такий психотерапевт?
• Психотерапевт — це психолог або психіатр, який отримав додаткову
освіту в галузі психотерапії. 
• Якщо “психолог” і “психіатр” — це здобута освіта у межах системи
вищої освіти, то психотерапевт — це те, чому фахівець потім
довчився й здобув додаткову спеціалізацію у певному методі
психотерапії. Це може бути когнітивно-поведінкова терапія, гештальт-
терапія тощо.
• Психотерапевт допомагає розібратися у глибинних проблемах
людини: що відбувається в її житті, відносинах, причинах тривожних
станів тощо. 
• Психотерапевт розуміється на соматичних симптомах, наприклад, він
розрізняє, коли людині погано, але хворобою це назвати ще не
можна. 
• Це може бути відчуття постійної втоми, безпричинні коливання
настрою, раптові напади страху чи агресії, надвисока дратівливість,
проблеми в родині чи на роботі, труднощі у спілкуванні, втрата
апетиту або ж, навпаки, його неконтрольованість, безсоння, нав’язливі
думки та інші проблеми.
 Хто такий психіатр?
• Це лікар з вищою медичною освітою, який отримав спеціальну
підготовку з психіатрії та володіє методами діагностики, лікування,
профілактики та експертизи психічних захворювань. 
• Він розбирається в роботі нервової системи та мозку і в порушеннях
їхніх функцій. 
• Психіатри мають право встановлювати діагнози та призначати
медпрепарати.
• У сфері компетенції психіатра — корекція важких депресивних станів,
неврози, такі захворювання як шизофренія, психози, порушення
мислення тощо. 
• До психіатра варто звертатися у випадках тривалого (більше кількох
тижнів) погіршення настрою, суїцидальних спроб, параноїдальних ідей,
марення і галюцинацій, різних фобій, тривалого безсоння, сильної
тривоги тощо.
• Також психіатр у тандемі з лікарем-наркологом займається лікуванням
алко- і наркозалежностей. Методи можуть бути дуже різноманітними: це
і медикаментозне лікування, і фізіопроцедури, і спеціальні
психотерапевтичні техніки.
 2 питання. Ресурсний підхід до
забезпечення психологічного здоров’я
Психологічне здоров'я робить особистість
самодостатньою. Дорослі озброюють (вірніше,
повинні озброїти) дитину відповідно до її віку
засобами саморозуміння, самоприйняття і
саморозвитку в контексті взаємодії з оточуючими
її людьми і в умовах реалій навколишнього світу
(Дубровіна).
Зигмунд Фройд вважав, що функціонування
зрілої особистості характеризується здатністю
продуктивно працювати і підтримувати
доброзичливі міжособистісні відносини (два
критерії – любов та праця).
 ВНУТРІШНІ РЕСУРСИ

БАЗОВІ ПСИХОЛОГІЧНІ
НАВИЧКИ, ПОТРІБНІ ДЛЯ
ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я
БАЗОВІ ПСИХОЛОГІЧНІ НАВИЧКИ,
ПОТРІБНІ ДЛЯ ПІДТРИМКИ
ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я:
1. НАВИЧКИ ЕМОЦІЙНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ.

2. НАВИЧКИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ КОМУНІКАЦІЇ.

3. ЗДАТНІСТЬ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРЕСАМИ.

1. НАВИЧКИ ЕМОЦІЙНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ
складаються з умінь: розуміти, описувати і виражати
емоції
• Розуміти емоції – означає знати, які події викликали емоцію, як ми себе
ведемо, якими є наслідки, спостерігати нібито з боку.
• Описувати емоції – це означає вміти називати словами вісім базових
емоцій, які мають природне походження і виконують сигнальну
регулятивні та комунікативні функції.
• Виражати емоції – невербально і вербально, наприклад, говорити:
«мені не подобається, коли ...» «мене ображає що ...» ....

У психічно вразливих людей переважає третій спосіб вираження емоцій

– через вчинки – б'є, ріже вени, розриває відносини.
ПРИКЛАД ПРИЙОМІВ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ
САМОРЕГУЛЯЦІЇ
 2. НАВИЧКИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ
КОМУНІКАЦІЇ
Комунікація – це спосіб ефективної взаємодії з людьми з
метою: 1. Отримати що-небудь. 2. Зберегти хороші
відносини. 3. Зберегти самоповагу.
Існує п'ять основних процедур в міжособистісних комунікацій:
1. Просити.
2. Відмовляти.
3. Правильно конфліктувати.
4. Наполягати на своїх правах.
5. Висловлювати свою думку так, щоб до неї прислухалися.
 3. ЗДАТНІСТЬ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРЕСАМИ –
терпіти сильні емоції і переносити стресові життєві ситуації,
наприклад, – іспити, хвороби, публічні виступи, зміну роботи тощо.
Чотири основні прийоми справлятися зі стресами:
1.Самозаспокоєння словами, наприклад, «нічого знайдеш ще кого-
небуть ...». Завдання самозаспокоєння – знизити рівень страху, страждань.
2.Навичка само втішання через позитивні відчуття – заспокоїти себе,
порадувати різні органи чуття – музика, прогулянка, фільм, книга, зарядка,
ванна, запах кави тощо.
3. Відволікання – третя процедура здатності справлятися зі стресами – за
допомогою будь-якої діяльності або порівняння себе з тими, у кого ще гірше,
наприклад, Африка, голодуючі діти і так далі.
4. Пошук сенсу в стресовій ситуації – я потім буду сильніше, нехай зараз мені
важко, але це полегшить мені в подальшому життя, дає мені досвід тощо.
• Ф. Перлз, відомий гештальт-терапевт, розглядає
психологічне зростання особистості та її зрілість як
усвідомлення потреб, якому відводить особливе місце,
розглядаючи зростання як процес розширення зон
самоусвідомлення, а здорову особистість – як
самостійну, здатну до саморегуляції істоту. Шлях відкриття
цієї саморегулюючої здатності людського організму він
бачив через самоусвідомлення (Майндфулнес).
• Найбільш відома цитата Перлза:
 «Я – це Я, а Ти – це Ти.
 Я зайнятий своєю справою, а Ти - своєю.
 Я в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм
очікуванням, а ти – не для того, щоб відповідати
моїм.
 Якщо ми зустрілися і порозумілися – це чудово.
 Якщо ні – з цим нічого не поробиш».
Гештальт-молитва (Gestalt prayer, 1969.)
 
 Основні риси психічно здорової особистості:
(гуманістична концепція Г. Олпорт, В. Франкл, А. Маслоу, К. Роджерс)

вона вільно ставить перед собою реальні

цілі й вірить у свої можливості досягнення
життєвих планів;
діяльність особистості залежить не лише від
зовнішніх чинників, людина бере на себе
відповідальність за свої вчинки;
такій особистості властиві творчі здібності
в певній галузі;
їй притаманна повага до себе та інших,
демократичність, відмова від лицемірства та
маніпулювання як засобів впливу.
 Два типи особистості (А і Б)
•Особистість типу А
Відрізняється наполегливістю,
прагненням все зробити у
прискореному темпі,
постійним напруженням,
високою працездатністю.
З більшою імовірністю
піддаються серцево-судинним
захворюванням через
властиві їм особливості
поведінки.
•Особистість типу Б
Протилежна особистості типу А
більш відкриті і розкуті, менше
думають про нестачу часу та
досягнення.
Менш схильна до серцево-
судинних захворювань через
властиві їм особливості
поведінки.
 Особистісні ресурси Д.О. Леонтьєв
розділяє на чотири групи:
1. психологічні ресурси стійкості (ціннісно-
смислові ресурси, задоволеність життям, базові
переконання та ін.);
2. психологічні ресурси саморегуляції (локус
контролю, самоефективність, толерантність до
невизначеності, схильність до ризику, рефлексія
тощо);
3. мотиваційні ресурси (мотивація досягнення);
4. інструментальні ресурси (здібності, навички та
компетенції, стереотипні тактики реагування на
ситуацію).
 Питання 3.
Стрес та емоційне вигорання
Головним завданням діяльності практичного
психолога а організації є психологічними
засобами забезпечити збереження та
підтримку психічного здоров’я працівників.
Серед основних джерел загрози психічному
здоров’ю працівника найчастіше виділяють –
стрес, емоційне вигорання, булінг та мобінг,
та такі професійні деформації як
перфекціонізм, трудоголізм та
прокрастинацію особистості.
 Діяльність в бізнесі пов'язана з великими
стресовими навантаженнями через:
1) ситуації високого ступеня невизначеності;
2) ситуації конкуренції;
3) високий ступінь відповідальності;
4) ризик при прийнятті рішень;
5) дефіцит часу;
6) багатозадачність, яка характерна для бізнес-
діяльності;
7) високий темп змін (законів, нормативних актів,
вимог);
8) кризові ситуації: їх подолання завжди пов'язане з
підвищеними стресовими навантаженнями;
9) конфліктні відносини (з партнерами, співробітниками).
 ТЕСТ СТРЕСОСТІЙКОСТІ
ІНСТРУКЦІЯ. Необхідно відповісти на
запитання, з огляду на те, наскільки ці
твердження правильні для вас. Відповідати слід
на всі пункти, навіть якщо дане твердження вас
узагалі не стосується.
Пропонуються наступні варіанти
відповідей з відповідною кількістю балів:
  1 – майже завжди
  2 – часто
  3 – іноді
  4 – майже ніколи
  5 – ніколи
 ТЕСТ. Питання (1-10)
 1. Ви їсте, принаймні, одну гарячу страву на день?
2. Ви спите 7-8 годин, принаймні, чотири рази на тиждень?
3. Ви постійно відчуваєте любов інших і віддаєте свою
любов у відповідь?
4. У межах 50 кілометрів у вас є хоча б одна людина, на
яку Ви можете покластися?
5. Ви працюєте до поту хоча б два рази на тиждень?
6. Ви палите менше половини пачки сигарет на день?
7. За тиждень ви споживаєте не більше п'яти чарок
алкогольних напоїв?
8. Ваша вага відповідає вашому росту?
9. Ваш дохід цілком задовольняє ваші основні потреби?
10. Вас підтримує ваша віра?
 ТЕСТ. Питання (11-20)
11. Ви регулярно займаєтеся суспільною діяльністю?
12. У вас багато друзів і знайомих?
13. У вас є охоча б один чи двоє друзів, яким ви цілком
довіряєте?
14. Ви здорові?
15. Ви можете відкрито заявити про свої почуття, коли
ви злі чи стурбовані чим-небудь?
16. Ви регулярно обговорюєте з людьми, з якими
живете, ваші домашні проблеми?
17.  Ви робите щось жартома хоча б раз на тиждень?
18.  Ви можете організувати ваш час ефективно?
19. За день ви споживаєте не більше трьох чашок кави,
інших напоїв, які містять кофеїн?
20. У вас є хоча би небагато часу для себе протягом
кожного дня?
 «Чи можете ви справлятися зі стресом?»

ОБРОБКА ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
Слід скласти результати ваших відповідей та
з отриманого числа відняти 20 балів.
балів
 0 -20 балів: висока стійкість до стресових
ситуацій і впливу стресу.
 20-50 балів: середній рівень опору стресу.
 50-80 балів: низький рівень стресостійкості.
Ви дуже вразливі для стресу.
 Синдром емоційного вигорання (1974 р)
В психіатрії відносять до класу “проблем, пов'язаних із
труднощами у керуванні власним життям”.
Вигоряння – це стан вираженої втоми та
емоційного виснаження, який
характеризується такими ознаками:
1. Втрата здатності надавати психологічну
підтримку іншим.
2. Байдуже, негативне ставлення до
клієнтів та близьких.
3. Зниження продуктивності.
4. Знецінення досягнень та минулих
результатів.
 Причини емоційного
вигорання

• Особистісні: незадоволеність потреб, надмірна

відповідальність, вузьке коло спілкування.
• Організаційні: Велике навантаження, відсутність
можливостей для кар'єрного росту, несприятливі
умови праці, великий стаж роботи.
• Професійні: Нереалістичні очікування щодо
роботи, інтенсивне спілкування с клієнтами, брак
схвалення, негативний стиль керівництва,
ізольованість від колег тощо.
 Шляхи профілактики
емоційного вигорання
Інформування (72% не знають про
цей синдром).
Турбота про себе і зниження рівня
стресу.
Вміння відволікатися від
переживань, пов'язаних з роботою.
Емоційна підтримка один одного.
Підвищення значимості та
соціального статусу працівника
 Групи ризику
Умовно можна виділити чотири групи працівників, які
найбільш схильні до професійного вигорання:
• Перша група. Інтроверти, індивідуально-психологічні
особливості яких не узгоджуються з професійними
вимогами комунікативних професій. Вони не мають
надлишку життєвої енергії, характеризуються скромністю та
сором’язливістю, схильні до замкнутості і концентрації на
предметі професійної діяльності. Саме вони здатні
накопичувати емоційний дискомфорт.
• Друга група. Люди, які відчувають постійний внутрішній
конфлікт у зв'язку з роботою.
• Третя група. Це – жінки, що переживають внутрішню
суперечність між роботою і сім'єю.
• Четверта група. Працівники, професійна діяльність яких
проходить в умовах гострої нестабільності і хронічного
страху втрати робочого місця.
 Діагностика рівня емоційного
вигорання
(К.Маслач, С.Джексон, в адаптації Н.Е. Водоп’янової)

• Інструкція. Дайте відповідь «так» чи

«ні» на поставлені запитання.
«так» – 1 бал
«ні» – 0 балів
 Опитувальник

1.Наприкінці робочого тижня я відчуваю себе емоційно спустошеним

(ой).
2.Наприкінці робочого дня я відчуваю себе як вичавлений лимон.
3. Я почуваю себе втомленим(ой), коли встаю вранці і повинен(винна)
йти на роботу.
4. Результати моєї роботи не коштують тих зусиль, які я витрачаю.
5. Мене дратують колеги, які довго і багато говорять про роботу та
учнів.
6. Я відчуваю себе енергійним(ой) і емоційно піднесеним(ой).
7. При розмові з агресивними клієнтами я вмію знаходити потрібні
слова, що знижують їх агресію або образи.
8. Я відчуваю пригніченість та апатію.
9. Мені подобається заспокоювати недовірливих клієнтів і
допомагати їм.
10. Останнім часом я став(а) черствішим(ой) бездушним(ой) по
відношенню до клієнтів .

11. Клієнти і, з якими мені доводиться працювати, нецікаві для мене.

Вони швидше стомлюють, чим радують мене. 33
 Продовження опитувальника
12. У мене багато планів на майбутнє, і я вірю в їх здійснення.
13. У мене все більше життєвих розчарувань.
14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багато чого, що
радувало мене раніше.
15. Мені байдуже, що думають і відчувають клієнти. Я віддаю
перевагу формальному спілкуванню з ними, без зайвих емоцій і
прагну звести спілкування з ними до мінімуму.
16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від всього і всіх.
17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості і довіри при
зустрічі з клієнтом.
18. По телефону я розмовляю без напруги з будь-якими клієнтами
незалежно від їх амбіцій, емоційного стану і культури спілкування.
19. Я задоволений(а) своїми життєвими успіхами(досягненнями).
20. Я відчуваю себе на межі можливостей.
21. Я зможу ще багато зробити в своєму житті.
22. Я проявляю до інших людей більше уваги і турбота, чим отримую
від них у відповідь вдячності і подяки.
 Оцінка рівня вигорання
Субшкала Низький Середній Високий Середнє значення
рівень рівень рівень по вибірці
(бали)

Загальний
показник 0-7 8-13 14-22 10,08
КЛЮЧ
6*, 7*, 9*, 12*, 17*, 18*, 19*, 21*
Для відповідей на питання із * поміняйте
“ТАК” на “НІ” а “НІ” на “ТАК”
Знайдіть суму отриманих балів, та оцініть
рівень емоційного вигорання.
 Ключ
Номер твердження Мак. сума
Субшкала балів
Емоційне
виснаження 1, 2, 3, 6*, 8, 13, 9
14, 16, 20
Деперсоналізація
5, 10, 11, 15, 22 5
Редукція
персональних 4, 7*, 9*, 12*, 17*, 8
досягнень
18*, 19*, 21*
 Оцінка рівнів вигорання
Субшкала Низький Середній Високий Середнє значення
рівень рівень рівень по вибірці (бали)

Емоційне
виснаження 0-2 3-4 5-9 3,29
Деперсоналізація
0-1 2-3 4-5 1,3
Редукція
персональних 0-4 5-6 7-8 5,49
досягнень

37
 Синдром вигорання включає в себе три
основні складові (К.Маслач, С. Джексон):
1. Емоційна виснаженість - відчуття
спустошеності і втоми, викликане власною
роботою.
2. Деперсоналізація - цинічне ставлення до
роботи та до її об’єктів. Зокрема, в
соціальній сфері при деперсоналізації
виникає байдуже, негуманне, цинічне
ставлення до людей, з якими працюють.
3. Редукція професійних досягнень –
виникнення у працівників почуття
некомпетентності в своїй професійній
сфері, усвідомлення неуспішності в ній. 38
 Висновки

Треба знижувати нервове напруження працюючих,

щоб стрес та емоційне "вигорання" не завдавало
шкоди працівникові і колегам та роботі.
 Питання № 4:
Девіантна поведінка
 Поняття девіантна поведінка:
- це поведінка, що протилежна нормативній,
із відхиленнями, виходить за межі
загальноприйнятих моральних і правових
норм.
- ЇЇ види різняться як за змістом, так і за
мірою суспільної небезпеки.
 Девіантна - соціально дезадаптована поведінка
• - це система вчинків, або окремі вчинки, які
входять у протиріччя з існуючими у
суспільстві нормами.
• Основним проявом девіантної поведінки у
дітей та підлітків є явище
„важковиховуваності”, що виявляється в
о́порі дитини педагогічним впливам
дорослого.
• При подальшому поглибленні соціальної
дезадаптації відбувається перехід до
делінквентних, а згодом, і до кримінальних
форм поведінки.
Типи девіантної
поведінки:

• Антидисциплінарний,
• Антисоціальний,
• Аутоагресивний,
• Адиктивний,
• Делінквентний,
• Психопатологічний
 Делінквентна поведінка
• (англ. delinquent — правонарушитель,
преступник) — різновид поведінки, що
відхиляється; протиправна, злочинна
поведінка.
• Делінквент – особа, яка чинить порушення
існуючого кримінального законодавства.
Деліквентність, як правило, супроводжується
адиктивною поведінкою.
 В.Н. Кудрявцев вказує на сімейні фактори,
що викликають делінквентність:
1. фрустрація дитячої потреби в ніжній турботі і
прихильності з боку батьків;
2. надмірне або постійне застосування покарань;
3. гостра травма - хвороба, смерть батька,
насильство;
4. потурання дитині, недостатня вимогливість
батьків, їх нездатність висувати послідовно
зростаючі вимоги або домагатися їх виконання;
5. неузгодженість вимог до дитини з боку батьків;
6. зміна батьків (опікунів);
7. хронічно виражені конфлікти між батьками …
 Чинники девіацій :
• соціально-економічні (низький матеріальний
рівень життя сім’ї, погані житлові умови, безробіття батьків);
• медико-санітарні (несприятливі екологічні умови,
хронічні захворювання батьків, антисанітарія та ігнорування
санітарно-гігієнічних норм);
• соціально-демографічні (неповна чи багатодітна
сім’я, з повторними шлюбами і зведеними дітьми);
• соціально-психологічні фактори (сім’ї з
деструктивними емоційно-конфліктними взаєминами
подружжя, педагогічною нездатністю батьків та їхній низький
загальноосвітній рівень, деформованість ціннісних
орієнтацій);
• кримінальні фактори (алкоголізм, аморальний і
паразитичний спосіб життя батьків, наявність членів сім’ї,
що відбували покарання, схильність до субкультури
злочинного світу).
 Психологічні умови профілактики і
корекції девіантної поведінки
• Створення передумов попередження
відхилень у поведінці через пропаганду
здорового образу життя;
• формування сприятливого соціально-
психологічного клімату в мікросоціальному
оточенні особистості;
• створення можливостей для самореалізації
особистості в суспільстві тощо.
 Методи психологічної діагностики
важковиховуваних дітей, їх особливості:

• спостереження,
• тестування,
• опитування,
• методи експертних оцінок,
• узагальнення незалежних характеристик,
• психолого-педагогічний консиліум у вивченні
чинників опору виховним впливам.
 У діагностиці схильності до девіантної поведінки, можна
використовувати таки психодіагностичні методики:
1. Методика САН
2. Методика діагностики самооцінки
4. Методика діагностики рівня шкільної тривожності
Філліпса
5. Діагностика рівня відчуття самотності (Д.Рассела і
М.Фергюсона)
6. Методика диференціальної діагностики депресивних
станів (Зунг)
7. Методика діфференціональной діагностики
депресивних станів
8. Методика самооцінки психічних станів Г. Айзенка
9. Методика діагностики агресії А. Басса і А. Дарки
10. Методика діагностики міжособистісних відносин Лірі
12. Методика діагностики поведінки у конфлікті Томаса.
Питання №5. Адиктивна поведінка

Це – порушення поведінки в наслідок

зловживання хімічними речовинами, що
змінюють психічний стан людини,
включаючи алкоголь і тютюн.
В широкому розумінні – це різні
форми залежної поведінки, наприклад,
ігроманія.
 Наркоманія (токсикоманія) (від грецьких слів narke —
заціпеніння, сон, і mania — божевілля, пристрасть, потяг) — ненормальний
стан організму, викликаний вживанням певних речовин (наркотиків).
Суттєвими ознаками наркоманії є:
(1) непереборна тяга до прийому наркотиків
(пристрасть до них) і
(2) тенденція підвищення кількості прийнятої
речовини.
• Розрізняють прийом наркотику для досягнення
приємного ефекту (ейфорія, відчуття бадьорості,
підвищений настрій) і
• негативну прихильність — прийом наркотику для
того, щоб позбутися поганого самопочуття.
Фізична залежність означає тяжкі і навіть болючі
відчуття, хворобливий стан при перерві постійного
прийому наркотиків (т.зв. абстинентний синдром,
ломка). Від цих відчуттів рятує поновлення
прийому наркотиків.
 Види наркоманії
• З погляду психології наркоманія є однією з
форм девіантної поведінки, тобто поведінки,
що відхиляється від загальновизнаних
моральних норм.
• Найбільш поширеними видами наркоманії є
алкоголізм і тютюнопаління
• Також поширене вживання наркотиків на
основі конопель (гашиш, маріхуана), маку
(опіум, морфін, героїн), коки (кокаїн) та
багатьох інших.
 АЛКОГОЛІЗМ
• — різновид наркоманії, хвороблива
пристрасть (психічна і фізична
залежність) до вживання етилового
спирту (етилового алкоголю, етанолу)

• Розвиток алкоголізму відбувається під

впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.
 СТАДІЇ РОЗВИТКУ АЛКОГОЛІЗМУ:
• ПЕРША стадія характеризується зміною
чутливості організму до алкоголю.
• Людина починає вживати більшу кількість
спиртного. Зникає блювотний рефлекс на ці
дози.
• Хворий переходить на одиночне пияцтво. Потяг
до алкоголю стає нав'язливим, часто в самий
непідходящий для цього момент.
• Міняється тип сп'яніння, з'являються провали
пам'яті при сп'янінні.
• В цей час виникають соціальні проблеми:
скандали в сім'ї, часта зміна роботи, втрата
інтересу до різних аспектів життя.
 ДРУГА СТАДІЯ
• - з'являється похмілля (фізична залежність).
Бажання випити стає непереборним. Хоча людина
може розуміти шкоду, яка сам собі наносить, але
все одно підкоряється бажанню випити.
Відбувається втрата ситуаційного контролю.
Основні характеристики: підвищений тиск, частий
сердечний ритм, тремтіння кінцівок, болісне
неприязне відношення до будь-яких зовнішніх
подразників, навіть до світла.
• У другій стадії алкоголізму змінюється
ОСОБИСТІСТЬ людини, яка стає брехливою,
незацікавленою в своєму соціальному статусі.
З'являється гнів, роздратування, навіть
рукоприкладство, втрачається самоконтроль,
відчуття сорому.
 ТРЕТЯ СТАДІЯ – (запійна)
• До всього вищесказаного приєднуються
хвороби нирок, шлунку, підшлункової
залози, серця, головного мозку,
периферичної нервової системи і тому
подібне.
• У цій стадії спостерігаються такі
ускладнення алкогольної хвороби, як
алкгольні марення і алкогольний делірій
("біла лихоманка").
 Діагностика ступеня алкогольної залежності
через опитування компетентних осіб (9 блоків)
В кожного у колективі оцінюють наявність таких ознак:
1. Психоневрологічні симптоми.
2. Емоційні розлади при похміллі.
3-6. Частота, індивідуальна норма та втрата
ситуаційного та кількісного контролю щодо
прийому спиртного.
7. Форма пияцтва (на самоті, групова).
8. Ініціативність у організації випивки.
9. Наявність соціальних наслідків пияцтва
(прогули, конфлікти, правопорушення).
 Питання № 6

Основні види психічних розладів

 Ймовірні ознаки психічного розладу:
• наявна зміна особистості;
• нездатність вирішувати свої проблеми і
виконувати повсякденну діяльність;
• дивакуваті або величні ідеї;
• підвищена тривожність;
• тривале зниження настрою або апатія;
• помітні зміни звичного режиму сну та апетиту;
• розмови або думки про самогубство;
• дратівливість, ворожість або неправильна
поведінка;
• зловживання алкоголем або наркотиками.
Проблема відмежування психопатій
від крайніх проявів норми.
• Типи акцентуацій дуже схожі і частково
співпадають з типами психопатій, тому існує
проблема відмежування психопатій від
крайніх проявів норми. Зрозуміло, це
завдання фахівця - психіатра або психолога.
• Проте мінімальні знання в цій галузі
необхідні і менеджеру, нерідко стикаються
з проблемою «важких» працівників.
 До основних діагностичних критеріїв
психопатій (аномалій характеру) відносяться:
• 1) тотальність патологічних рис характеру;
вони виявляються скрізь – вдома і на роботі, у
праці та на відпочинку, в повсякденних умовах і
при емоційних стресах;
• 2) стабільність патологічних рис характеру;
вони зберігаються протягом всього життя, хоча
вперше виявляються в різному віці, найчастіше
в підлітковому, іноді з самого дитинства;
• 3) соціальна дезадаптація є наслідком саме
патологічних рис характеру, а не зумовлена
несприятливим середовищем.
 Відмінності між акцентуацією і психопатіями
• При акцентуація може не бути жодної з
цих ознак. У всякому випадку, при
акцентуації відсутня повна відповідність
за всіма трьома ознаками психопатії.

• Особливості особистості при акцентуації

можуть виявлятися не регулярно, а лише
в деяких ситуаціях і майже непомітні в
звичайних умовах.
 How Does a “Bad Day” Differ from Depression

• Time period – the symptoms of depression

are longer lasting than feelings and
experiences of a “bad day”.
• Severity – depression is severe, and people
can’t just “snap out of it” or quickly feel better.
• Triggers – “bad days” involve stressful
experiences, but depression happens even
when life seems to be going great.
 “Bad Days”
You’re angry today – because a friend has spread
rumors about you.
You’ve got an upset stomach and don’t feel like
eating this morning – because of a big event
coming up.
You’re tired today – because you stayed up late
їlast night.
You’ve been crying a lot – because someone you
love is very sick or has died.
You’re discouraged this week – because you’re
having a hard time with math.
You’re bored all weekend – you’re sick and
can’t be out with your friends this weekend
doing your usual stuff.
You can’t concentrate in class today – because
you’re upset about the grade you got on a test
this morning.
You’re wondering about death – one of your
grandparents is very ill right now.
You’ve had trouble falling asleep the last few
nights – you’re awake and thinking about your
move to a new home.
You felt fine this morning – then several things
went wrong, and now you’re ready to scream!
You’re feeling guilty right now – because you
didn’t keep a promise to your brother. And
you’re worried about your father losing his job.
You’re lonely - because most of your friends are
away this week.
Depression
Anger You’re angry and irritable lots of the time, or at lots of people.
You’re jumpy – and blow up over the smallest things.
Physical You have headaches and stomachaches every week. You just don’t
Problems feel real right. Or your weight has changed a lot.
Feeling Tired You’re tired most of every day – you just can’t seem to get
enough sleep.
Crying or You cry at the smallest thing – you don’t even know why. Or
Sadness ou’re just not able to be happy about anything these days.
Discouraged You’re discouraged with about more than math. You feel that you
Hopeless can’t do anything right – and that you’ll never feel good again.
Bored You feel bored or “blah” a lot of the time – nothing seems fun.
Скука ou don’t even enjoy your friends anymore.
Grades You can’t concentrate on your homework lately. You forget
Оцінки ssignments, and your grades are falling.
Thinking of You think a lot about dying or about hurting yourself. It just feels
Death ike life is not worth living anymore.
Sleep Problems You have trouble falling asleep most of the time – or you fall
sleep but then wake up and lay awake during the night.
Moods Настрій You wake up feeling unhappy. And then any little thing can make
ou cry, blow up at someone, or just head for your room.
Worries or You feel guilty and like you’re a burden to family and friends. Or
Guilt you feel scared a lot. Maybe you don’t want to leave your home
(Провина)
ecause you’re afraid something bad will happen.
Lonely You feel lonely most of the time, and like no one understands or loves you. Or
(Самотність ou feel disconnected from your own feelings.
)
 Дисоціальний розлад особистості:
• Схильність до асоціальних вчинків: брехливість,
прогули, втечі з дому, залученість в кримінальні
групи, бійки, крадіжки, алкоголізація і наркотизація,
маніпулювання оточуючими у власних інтересах.
• Основна риса - прагнення безперервно отримувати
задоволення, максимально уникаючи праці.
• Цей психологічний комплекс позначається в побуті
як безсовісність.
Діагноз грунтується на наступних критеріях:
1) безсердечне байдужість до почуттів інших,
2) стійка безвідповідальність і нехтування соціальними нормами,
правилами та обов'язками,
3) нездатність підтримувати стійкі відносини при відсутності труднощів
у їх встановленні,
4) вкрай низька толерантність до фрустрації і низький поріг появи
агресивної поведінки;
5) відсутність усвідомлення своєї провини або нездатність отримувати
уроки з негативного життєвого досвіду, особливо покарання;
6) виражена схильність звинувачувати оточуючих, дратівливість.
 Висновки:
• Девіантна поведінка - позначає відхилення від
прийнятих в даному конкретно-історичному
суспільстві норм міжособистісних взаємин:
дій, вчинків і висловлювань, що
здійснюються в рамках психічного здоров'я.

• У профілактиці та подоланні девіантної

поведінки необхідна правильна діагностика
причин і мотивів вчинків, вивчення типових
ознак відхилень, вміння відокремити
випадкові зовнішні прояви від істотних змін у
свідомості, почуттях і поведінці людини.