ЯК ПРАЦЮЄ ПАРАШУТ?

Підготували Петров Ростислав, Гаврилова Валерія, Сахневич Анна

• Парашут це пристрій, який використовує опір повітря для зменшення швидкості руху і
застосовується для безпечного спуску в повітрі з великої висоти людини та вантажів,
для гальмування наземного руху об'єктів (літаків, автомобілів, тощо). Слово Парашут
виникло поєднанням слів із двох мов: з італійської "para" - відвертай і французької
"chute" - падіння.
• Ідея парашута з'явилася задовго до польоту першої повітряної кулі, не кажучи вже
про літак. Проте термін «парашут» прийшов у техніку значно пізніше за народження
ідеї.
• Із старовинних переказів, легенд та розповідей мандрівників середньовіччя відомо
про використання людьми пристроїв, що нагадують парасольки, для стрибків із башт
та круч. Жителі Китаю, Африки та південно-східної Азії ще в глибокій старовині
добре знали про гальмувальні властивості увігнутих поверхонь. Демонстрації
стрибків з парасольками влаштовувалися на святкуваннях і циркових показах.
• Лише наприкінці 15 століття з'явився перший технічний проект парашута. Його
створив італійський вчений інженер і художник Леонардо да Вінчі. Цей винахід є
результатом численних експериментів і спостережень науковця над поведінкою
падаючих картонних фігур різної форми.
• Зараз існує два основних типи парашута по формі купола: парашут з круглим
куполом (круглий парашут) і парашут з прямокутним (або еліптичним) куполом
(парашут-крило).
• Круглі парашути зменшують швидкість падіння майже виключно за рахунок опору
повітря. Вони мають форму півсфери, на нижньому краю прикріплені стропи
(мотузки), на яких висить парашутист або вантаж. Для стабілізації зниження у
вершині куполу зазвичай є полюсний отвір, через який йде повітря. Цим запобігають
розгойдуванню парашута.
• Сучасні парашути-крило зменшують швидкість падіння в основному за рахунок
підйомної сили що виникає при набіганні потоку повітря. Їх поперечний перетин
відповідає профілю крила літака. Це дозволяє істотно скоротити площу і вагу
парашута, в деяких випадках до 10 разів.
• Складовими частинами парашуту є:
• парашутна система
• камера стабілізуючої системи
• стабілізуюча система
• камера основного парашута
• основний парашут
• підвісна система з ранцем
• двухконусний замок
• ланка ручного розкриття
• запасний парашут
• страхуючий прилад
• парашутна сумка
• Парашут «працює» доволі за таким принципом: під куполом, за допомогою повітря, що
набігає, створюється сила протидії, що й гальмує падіння (сила опору повітрі протидіє
силі тяжіння). Але, водночас, через це на краях парашута утворюються невеликі
завихрення, через які стійке падіння може перетворитися в неконтрольоване. І повітря,
продовжуючи далі стискатися все сильніше, збільшує ці коливання. Вони передаються і
людині, збільшуючи його амплітуду розгойдування, що, в кінцевому результаті, загрожує
сильним ударом об поверхню під час приземлення.
• Роль отвору в куполі парашута застосовується для того, щоб позбутися від
надлишкового тиску, що створює завихрення. Частина повітря йде через дірку, що
дозволяє тримати показники коливань в нормі.
• Звичайно, може виникнути запитання, а чи не призведе наявність отвору до
прискорення падіння? Адже це повітря, по суті, створює реактивний струмінь. Так,
це справді відбувається, але швидкість залишається все ще безпечною для людини.
А підвищення амплітуди коливань набагато небезпечніше, ніж невелике прискорення
при падінні.