Олександр Опанасович Потебня:

геній крізь роки

- мовознавець
- філософ
- теоретик літератури
- фольклорист
- етнограф
- педагог
- громадський діяч
Коло інтересів:

східнослов’янська філологія та
діалектологія, словесність,
філософія, етнографія,
психолінгвістика, загальне
мовознавство, етимологія,
історична граматика,
порівняльно-історичне
мовознавство
Науковий шлях:

Харківський університет, історико-

філологічний факультет

викладає історію російської мови

вивчає сходознавство і санскрит у Альберта

Вебера

доцент кафедри слов’янського мовознавства,

доцент кафедри російської мови та
словесності

засновує Харківське історико-філологічне

товариства
«Думка та мова» (1862)

- взаємозв’язки мови й мислення

- мова як породження й вияв «народного
духу»
- думка виявляє себе через мову
- кожний акт мовлення є творчим актом
- мова - єдиний властивий для кожного
народу спосіб сприймати й осмислювати світ
- людина розвивається завдяки впливові
мови на її свідомість
- без мови думки не існує
- слово – засаднича передумова для
перетворення нижчих форм думки
(сприйняття, уявлення, образу) на поняття
«Думка та мова» (1862)

слово = художній твір

1) зовнішня форма – звучання

2) зміст – значення

3) внутрішня форма – образ

«Із записок у ділянці руської
граматики»
(т. 1–2, 1874; т. 3, 1891; т. 4, 1941)

- загальні питання лексикології, словотвору,

морфології, синтаксису
- поняття граматичної форми та граматичної
категорії
- підвалини східнослов’янської діалектології
як самостійної галузі досліджень
- перше послідовне діахронічне дослідження
в Російській імперії

+ психолінгвістика!
простежив напрями, відповідно до яких
відбуваються зміни в мисленні людей
Статті
«Про повноголосся» (1864)
«Про звукові особливості руських наріч»
(1865)
«До історії звуків руської мови» (1876–
1883)

- розгорнута картина розвитку фонетичної

системи східних слов’ян від найдавнішого
періоду до середини ХІХ ст.

- межі поширення найважливіших

діалектних явищ
Статті
«Замітки про малоруське наріччя»
(1870)
«Розбір праці П. Житецького
“Нарис звукової історії
малоруського наріччя”» (1878)

першим систематизував ознаки

україн­ської мови, що відрізняють її
від інших слов’янських
напр. ітацизм, повноголосся, окання,
г, дз, дж, л – в, довгі приголосні
«З лекцій у ділянці теорії словесності»
(1894)
«Із записок у ділянці теорії
словесності» (1905)

- вивчення народних звичаїв та вірувань

українців у порівнянні з аналогічними
явищами в культурі інших слов’янських
народів

«Питання теорії та психології

творчості» (1910)

психологічна школа в літературознавстві