Перше заняття 2020/2021 навчального року

Видатні вчені-природоохоронці Закарпаття

Методичні рекомендації

Дорогі вихованці ЗОЕНЦ, на сьогоднішньому першому занятті мова піде про видатних вчених Закарпаття, які
Дорогі вихованці
працювали ЗОЕНЦ, на
або ж трудяться насьогоднішньому
благо Природи. першому занятті
Ви дізнаєтесь чомумова піде
вони провідомими
стали видатних вчених
не лишеЗакарпаття,
в Україні, аякі
йв
працювали або ж трудяться на благо Природи. Ви дізнаєтесь чому вони стали
Європі, тобто якими ж корисними природоохоронними справами вони прославились? відомими не лише в Україні, а йв
Європі,
Іще тобто якими
особистості, ж корисними
про котрих природоохоронними
йтиметься, достойні прикладусправами вони прославились?
для наслідування, тим паче, що вони наші земляки.
Також ознайомитесь з найвідомішими вченими-природознавцями України, які тим
Іще особистості, про котрих йтиметься, достойні прикладу для наслідування, паче,
стали що сподвижниками.
їхніми вони наші земляки.
Також ознайомитесь з найвідомішими вченими-природознавцями України, які стали їхніми сподвижниками.
 Степан Михайлович Стойко (1920)
Біографія
Степан Стойко народився 14 березня 1920 р. у родині священика в с. Кричево,
Степан Стойко
Тячівського районународився 14
Закарпатськоїберезня 1920 р.
області. у родині священика в с. Кричево,
Тячівського
1938 районуу Хусті класичну
року закінчив Закарпатської області.
гімназію і його призначили на посаду вчителя
1938 року закінчив у Хусті класичну
в гірському селі Новоселиця. Уже гімназію і його призначили
в гімназії на посаду вчителя
чеський професор Антонін
в гірському селі
Шірмер прищепив йомуНовоселиця. Уже в яка
любов до природи, гімназії чеський
супроводжує йогопрофесор Антонін
ціле життя.
Після закінчення Другої світової війни у 1945 р. Степана Стойкаціле
Шірмер прищепив йому любов до природи, яка супроводжує його життя.
призначили
Після закінчення
референтом відділуДругої світовоїзабезпечення
соціального війни у 1945 р. Степана Раді
в Народній Стойка призначили
Закарпатської
референтом
України відділу
в Ужгороді, соціального
звідки він одержав забезпечення
скерування на в Народній
навчання до Раді Закарпатської
Львова.
України в Ужгороді,
Упродовж 1945—1949 звідки
роківвінСтепан
одержав скерування
Стойко на навчання
навчався до Львова.
на лісогосподарському
Упродовж 1945—1949сільськогосподарського
факультеті Львівського років Степан Стойко інституту,
навчавсяденаздобув
лісогосподарському
кваліфікацію
„Інженер лісового господарства”. Після закінчення навчального закладукваліфікацію
факультеті Львівського сільськогосподарського інституту, де здобув молодого
„Інженер лісового господарства”. Після закінчення навчального
спеціаліста скерували на роботу до Ужгородського лісгоспу, де він два закладу молодого
роки
спеціаліста скерували на роботу до Ужгородського
працював інженером лісового господарства й лісничим. лісгоспу, де він два роки
працював
1951 інженером
року відбулася лісового вгосподарства
доленосна й лісничим.
науковому аспекті для Степана Стойка зустріч із
1951 року відбулася Погребняком,
академіком Петром доленосна в науковому аспекті на
який приїхав для Закарпаття
Степана Стойка зустріч із
в наукову
академіком Петром
експедицію, і молодому Погребняком, який приїхав
фахівцеві доручили на Закарпаття
супроводжувати в наукову
його заповідними
експедицію,
місцями. і молодому
Академік фахівцеві
Погребняк, який доручили супроводжувати
тоді очолював Інститутйого
лісузаповідними
АН УРСР,
місцями. Академік Погребняк, який тоді очолював Інститут
запропонував молодому спеціалістові вступити в аспірантуру інституту. Під лісу АН його
УРСР,
запропонувавС. молодому
керівництвом спеціалістові
Стойко у 1955 р. вступити в аспірантуру
захистив кандидатську, інституту. Під його
а в 1969 р. — докторську
керівництвомдубові
дисертації про С. Стойко
лісиуКарпатської
1955 р. захистив кандидатську,
гірської системи. а в 1969 р. — докторську
дисертації про дубові ліси Карпатської гірської системи.
 Наукова діяльність
Наукова діяльність професора пов'язана з лісовою
геоботанікою (вчення про рослинність Землі), екологією та
заповідною справою Карпат, Розточчя та Західного Поділля,
де досліджував реліктові (залишкові рослини і тварини
минулих геологічних епох) локалітети смереки, дуба
скельного, липи широколистої, тиса ягідного, ялівця
козачого, які збереглися з раннього і середнього голоцену і
мають значення для з'ясування післяльодовикової історії
розвитку лісів. Результати багаторічних досліджень
висвітлені в монографії «Дубові ліси Українських Карпат:
екологічна характеристика, відтворення, охорона» (2009).
Професор Стойко — автор 10 наукових і науково-популярних
монографій та 400-х наукових праць. Наукова спадщина
вченого багатогранна та охоплює різні галузі природничих
наук. Переважна більшість праць присвячена карпатському
регіону. Вагомий внесок зроблено в історію науки — це
дослідження спадщини видатних українських і зарубіжних
вчених — В. І. Вернадського, П. С. Погребняка,
А. Златніка.
 Визнання і нагороди

2005 — диплом лауреата Державної премії України в

галузі науки і техніки за цикл наукових праць колективу
авторів «Розробка наукових засад і практичних
рекомендацій збереження біорізноманіття в контексті
сталого розвитку України».
1994 — за дослідження лісових екосистем Карпат та
наукові праці в галузі охорони природи Вчена
рада Зволенського технічного університету присудила
Степану Михайловичу звання doctor honoris causa
(почесний доктор).
1991 — золота медаль Міністерства охорони
середовища і водних ресурсів Польщі.
1995 — золота медаль імені Петера Й. Ленне Фундації
імені Й. В. Гете.
2002 — срібна медаль Зволенського технічного
університету.
 Василь Іванович Комендар (1926-2015)
Біографія

Народився 2 березня 1926 року в селі Буштино Тячівського  району

Закарпатської області в родині техробітника народної школи. В 1931-1937
роках навчався в народній школі. Після закінчення 6-го класу народної
школи, в 1937 р., після складання вступного іспиту, вступив на навчання в
російську реальну гімназію в м. Прага (ЧСР). Після окупації Закарпаття
Угорщиною (в 1939 р.) - переведений для продовження навчання в
гімназію в м. Хуст (Закарпаття). В 1946 році, після закінчення середньої
школи №2 в м. Хуст, вступив в Ужгородський державний університет на
біологічний факультет і спеціалізувався на кафедрі ботаніки. В 1951 році
завершив навчання в університеті, отримавши диплом спеціаліста:
“Ботанік. Вчитель біології ї хімії”. В 1951 році вступив навчатись в
аспірантуру. У 1954 році успішно захистив дисертацію на вчений ступінь
кандидата біологічних наук і отримав диплом із спеціальності
“геоботаніка”. В цьому році прийнятий на роботу старшим викладачем
кафедри морфології і систематики рослин, яка згодом перейменована на
кафедру ботаніки. В 1957 році обраний доцентом, а в 1962 р. - зав.
кафедри морфології і систематики рослин.
 Наукова діяльність
В 1970 році захистив дисертацію на вчений ступінь доктора
біологічних наук, а в 1971 році присвоєно вчене звання
професора. В 1978 році був обраний деканом біологічного
факультету. Під час перебування на цій посаді сприяв
будівництву в с. Колочава Міжгірського району біобази для
проведення літніх практик студентів. У 1996 р. обраний
професором кафедри ботаніки. В 1993 р. домігся організації при
кафедрі ботаніки міжвідомчої науково-дослідної лабораторії
охорони природних екосистем. Після створення лабораторії
ректоратом УжНУ і начальником Закарпатського обласного
управління екології та природних ресурсів призначений
науковим керівником і завідувачем цієї лабораторії. Академік
АН ВШУ (громадська організація, яка об'єднує провідних
фахівців університетської ланки науки), науковий керівник
міжвідомчої науково-дослідної лабораторії охорони природних
екосистем (МНДЛОПЕ) і віце-президент Українського
ботанічного товариства.
 Дослідження В. І. КОМЕНДАРЯ
Впродовж 17 років досліджував сучасний стан і динамічні тенденції
верхньої межі лісу і криволісся в Українських Карпатах і горах-
аналогах. Під науковим керівництвом В. І. Комендаря, досліджено
більше 25 раритетних (зникаючих) видів рослин Карпат, захищено 17
кандидатських і одна докторська дисертація.  Під керівництвом В. І.
Комендаря сформувалась самостійна наукова школа популяційної
ботаніки.  Кількість наукових публікацій – 503. Є патент на біологічно-
активну добавку до раціону харчування “Бальзам Комендаря”.
 Долина нарцисів імені Василя КОМЕНДАРЯ
Будучи головою Закарпатського товариства охорони природи доклав всіх
зусиль для порятунку відомої «Доли́ни нарци́сів» — заповідного масиву, що
знаходиться в урочищі Кіреші за 4 км на схід від міста Хуст Закарпатської
області. З 1992 року Долина входить до складу Карпатського біосферного
заповідника міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Площа
масиву — 256,5 га. Статус — з 1992 року. Зараз Долина нарцисів носить ім`я
Василя Івановича Комендаря.

:
 Василь Комендар – улюбленець молоді
Василь Комендар прагнув ніколи не обминати дитячі
природоохоронні акції. Так, за життя, щороку брав
участь у юннатівському зльоті «Золотий нарцис», що
проходив на базі філії ЗОЕНЦ. Розташована філія
поблизу знаменитої Долини нарцисів. Науковець
завжди виступав перед юними натуралістами і
розповідав про проблеми довкілля, оскільки розумів
важливість екологічного виховання в умовах
сьогодення.
Залюбки В. І. Комендар давав інтерв`ю юним
кореспондентам дитячої екологічної відеостудії
«Дивосвіт», які виготовляли однойменну програму на
телеканалі «Тиса».
А відеофільм «Квітка з легенди» за участю В. Комендаря
посів перше місце на Всеукраїнському фестивалі «В
об`єктиві натураліста – 2010». (Посилання в ютубі:
https://www.youtube.com/watch?
v=szksvHTvFIg&ab_channel=%D0%A3%D0%BA
%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B024
 Визнання і нагороди
У 1997 став Соросівським професором - лауреат
премії Фонду Сороса Міжнародної соросівської
програми освіти у галузі точних наук.

Нині біологічний факультет

Ужгородського
національного університету
носить ім`я
Василя Івановича Комендаря
 Федір Дмитрович Гамор (1951)
Біографія

Народився 28 березня 1951 року в селі Верхнє Водяне

Закарпатської області серед мальовничої природи
високогір'я. Зі шкільних років палко захоплювався
питанням збереження природного середовища і охорони
природи, був не байдужим до проблем раціонального
використання природних ресурсів.
В юнацькі роки працював у Велико-Бичківському
лісокомбінаті. 1974 року закінчив біологічний
факультет Ужгородського університету. 
У 1980 році закінчив аспірантуру, а 1990 року отримав
звання доктора біологічних наук.
У період з 1987 по 2013 рік працював на посаді директора
Карпатського державного заповідника Закарпатської
області, який з 1993 року був реорганізований
у Карпатський біосферний заповідник.
Нині  заступник директора
Карпатського біосферного заповідника.
Наукова, громадська та законодавча діяльність

Федір Гамор - геоботанік, еколог. Доктор біологічних наук

(1990), професор (2004), академік Української екологічної
академії наук (1993), член Національної спілки журналістів
України, Почесний працівник туризму України, Почесний
громадянин міста Рахова та румунського міста Вішеу-де-Сус.
Як керівник Карпатського біосферного заповідника забезпечив
розширення його території до 58 тис. гектарів (майже у п'ять
разів), включення заповідника до Всесвітньої мережі
біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО «Людина і
біосфера» (1992 р.), розробив необхідні пропозиції до Закону
України «Про природно-заповідний фонд», ініціював
необхідність прийняття Законів України «Про статус гірських
населених пунктів в Україні» та «Про мораторій на проведення
суцільних рубок в ялицево-букових лісах на гірських схилах
Карпатського регіону», рішень парламенту й уряду України
щодо сталого розвитку гірських територій, утворення
українсько-румунського біосферного резервату в
Мармороських горах тощо.
Ініціативи Федора Гамора
Федір Гамор - ініціатор та
організатор створення Музею
екології гір та історії
природокористування Карпат (м.
Рахів Закарпатської області, 1995)
еколого-освітніх центрів «Музей
нарцису» (м. Хуст) і «Центр
Європи», інформаційно-
туристичного центру «Високогір'я
Карпат» (підніжжя
гори Говерли 2011).
Організатор та головний редактор
Всеукраїнського екологічного
науково-популярного журналу
«Зелені Карпати (1993 р.).
 КБЗ і юннатівський рух

Карпатський біосферний заповідник, де працює Ф. Гамор, 20 років був природною лабораторією для проведення
Всеукраїнського наметового табору-експедиції «Ойкос», керівник табору Олександр Геревич.
Науковці КБЗ для ойкосівців організовували еколого-краєзнавчі подорожі високогір`ям Карпат (на вершини гір
Говерла, Петрос), у букові праліси Угольсько-Широколужанського масиву.
Також науковці КБЗ беруть активну участь в обласному зльоті юних натуралістів «Золотий нарцис».
Пізнавальні подорожі та зліт юннатів зафільмовані у дитячій телепередачі «Дивосвіт» та природоохоронній
програмі «Шовкова косиця» на регіональному ТБ .
Посилання в ютубі: https://www.youtube.com/watch?v=i1umEkC1zR8&t=5s&ab_channel=%D0%9B%D1%8E
%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D0%91%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B9
 Визнання і нагороди
Значним міжнародним визнанням природоохоронної діяльності Федора
Дмитровича стало включення, вперше в Україні, українсько-словацької
номінації «Букові праліси Карпат» до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини
ЮНЕСКО, затвердження Урядом України плану заходів щодо їх збереження та
розвитку, нагородження Карпатського біосферного заповідника Радою
Європи Європейським дипломом (1997; 2002; 2007; 2012 рр.), реалізація серії
міжнародних екологічних проєктів тощо.
Федір Дмитрович відомий як учений ініціатор прийняття Карпатської
конвенції та численних природоохоронних програм і законодавчих проєктів,
автор понад 300 наукових та публіцистичних праць.

 Заслужений природоохоронець України (2005 р.)

 Орден «За заслуги ІІІ ступеня» (2009 р.)
 Медаль Міжнародного академічного рейтингу
популярності «Золота фортуна»
 Почесна відзнака Закарпатської обласної ради «За
розвиток регіону»
Олександр Олександрович  Грабар
( 1883 — 1959) — український орнітолог
О. О. Грабар народився 17 серпня 1883 р.
в Будапешті. Ужгородську гімназію закінчив у
1902 р., Будапештський університет — в 1906 р. У 20-30-х
роках викладав природознавство, географію і філософію в
Ужгородській гімназії, з 1944 р. і до кінця своїх днів
працював в Ужгородському обласному музеї, де
зберігаються не тільки його майстерно виконані опудала
птахів, а й картини (вчений був родичем відомого
радянського академіка живопису і діяча охорони
пам'ятників культури І. Е. Грабаря).
Олександр Грабар - один з перших орнітологів Закарпаття,
чимало зробив для охорони птахів. Він займався
виведенням рідкісних видів хижих птахів у неволі,
опублікувавши з цього питання кілька методик. У різного
роду популярних статтях Олександр Грабар доводив
користь хижих птахів і закликав не стріляти їх і не
знищувати гнізд. Багато зробив вчений і для популяризації
ідеї збереження природи як викладач гімназії і як
працівник краєзнавчого музею.
Олексій Євгенович Луговой (1930-2016)
Біографія
Після відомого Олександра Грабара Олексій Луговой був другим
орнітологом на Закарпатті. Бачив становлення Ужгородського
університету і сам Ужгород у його кращі роки. Народився в Ужгороді.
За 10 років дитинства тут йому довелося вивчити 6 державних гімнів
– настільки швидко змінювалася влада, за якої жив.
Науковець жив у Підкарпатській Русі, Празі, Астрахані, Мордовії,
Ужгороді, тому в різні періоди життя називав себе як європейцем,
так і росіянином.
Хоча батько орнітолога народився на Кубані, але в його жилах текла
й українська кров. А один із предків – француз де-Мосус. Тато
вченого мав два прізвища – Євгеній Федосєєв-Луговой. Ними й
підписував свої книжки. Мабуть, за часів Чехословаччини такі
подвоєння не були в моді, тож у майбутньому залишилося одне –
Луговой.
Батько під час громадянської війни зустрічався з Котовським,
Махном, які пропонували йому воювати на своєму боці, але
переконати не змогли. У 1922 році він осів в Ужгороді. А в 1938-му,
коли стало зрозуміло, що частина Підкарпатської Русі відійде до
Угорщини, він як держслужбовець Чехословацької Республіки
переїхав до Праги.
 Вплив батька на вибір професії
З переїздом батька Олексій Луговой перейшов до 4-го класу
початкової школи при Празькій руській гімназії. Але захоплення
наукою почалося не в школі, а десь поза нею. Може, тоді, коли
їздив з батьком на різні сільськогосподарські виставки. Адже той
був ще й неабияким фахівцем із племінного тваринництва,
займався оцінкою коней, биків, корів. Тож його знали всі селяни,
які мали змогу придбати елітну худобу. До них батько й
відправляв сина на канікули – жити й працювати. А в серпні
починалося полювання на пернатих, і господар ферми брав
хлопця на вихідні з собою.
В Ужгород родина приїхала в 1948-му. Тут Луговой обрав біофак
УжДУ. З першого ж курсу вступив у Товариство мисливців.
Зоомузей тоді лише започаткували. Олексія долучили до роботи,
він приносив різних птахів. Одного разу вдалося роздобути
кам’яного дрозда – рідкісну на Закарпатті птаху.
Цікаво було йому і в зоологічному гуртку. Незабутніми стали
походи в гори. На Синевирі, будучи студентом, ночував під
відкритим небом – на сибірський лад. Спочатку розвели велике
вогнище на ділянці, де хотіли зупинитися. Коли земля
прогрілася, вуглинки відкинули вбік. А гаряче місце покрили
гілками ялини.
Професійна та громадська діяльність
Олексій Луговой обліковував птахів на літаках,
вертольотах. Норма кільцювання – 15000 птахів у
рік. Тобто за 10 літ роботи в Астраханському
заповіднику О. Луговой облікував їх понад 100
000!
Працював О. Луговой і в Мордовському
педінституті, де згодом став завкафедрою зоології
і нарешті – деканом хіміко-біофаку. Його праці
щодо рідкісних птахів Мордовії й сьогодні
унікальні, дослідження продовжують вихованці.
А згодом Олексій Євгенійович повернувся на
Закарпаття. Трудився у Рахові в заповіднику, в
університетському зоомузеї завідувачем. Олексій
Луговой був почесним членом Мензбірського
орнітологічного товариства, в яке входять науковці
Європи та Азії. А ще його пам’ятають як напрочуд
людяного ужгородця з неабияким почуттям
гумору, мистецьким смаком, який завжди готовий
розповісти ТБ цікавинки із свого життя.
Олексій Луговой із учнями

Олексій Євгенович був Педагогом з

Олексій Євгенович був Педагогом з
великої літери, на базі Закарпатського
великої літери, на базі Закарпатського
екоцентру проводив орнітологічні
екоцентру проводив орнітологічні
практики.
практики.
Зараз тут працюють його учні, в яких
Зараз тут працюють його учні, в яких
вкладав душу. Серед них директор
вкладав душу. Серед них директор
ЗОЕНЦ Олександр Геревич та заступник
ЗОЕНЦ Олександр Геревич та заступник
з навчально-виховної роботи Василь
з навчально-виховної роботи Василь
Кузьма.
Кузьма.
За життя Олексій Євгенович не
За життя Олексій Євгенович не
обминав жодне орнітологічне свято,
обминав жодне орнітологічне свято,
яке проводив Закарпатський екоцентр.
яке проводив Закарпатський екоцентр.
Завжди був у юннатів бажаним гостем.
Завжди був у юннатів бажаним гостем.
Найвизначніші вчені-природознавці України та Європи

Володи́мир Іва́нович Верна́дський (1863-1945) 

Український та російський науковець і філософ. Природознавець,

засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу
та ноосферу.
Академік Імператорської Академії
наук (з 1909 року). Професор Московського університету (з 1898).
Один із засновників Української академії наук, її дійсний член (з
1918) та перший голова-президент (з 01.01.1919 до 31.12.1921).
Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві
(нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського).
Петро Степанович Погребняк (1900-1976)

Український вчений-лісівник і  ґрунтознавець, доктор

географічних наук, професор Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри
лісівництва Української сільськогосподарської
академії (Національний університет біоресурсів і
природокористування України), академік та віце-
президент АН УРСР. 1954–1956 — директор
новоствореного Інституту лісівництва (з 1954 року —
Інститут лісу). Петро Погребняк — вчений зі світовим ім'ям.
Проводив наукові дослідження в галузі лісівництва,
лісового ґрунтознавства, екології рослин, що широко
застосовувалися у лісовому господарстві, залісненні пісків.
Був одним із основоположників порівняльної  фітоекології.
Створив вчення про природну родючість лісових ґрунтів;
удосконалив лісову типологію. Створив українську
типологічну наукову школу в лісівництві і заснував еколого-
лісовий напрям
 Алоїс Златнік (1902 —1979) 
Чеський ботанік, дендролог, дослідник пралісів Закарпаття. У
1927—1932 готує науково-обґрунтований проєкт
перспективної мережі лісових заповідних об'єктів
у Підкарпатській Русі (Закарпатті), чим врятував від рубки
безліч цінних пралісових екосистем. Завдяки зусиллям А.
Златника в 1932 створені природні резервати: «Говерла»,
«Діброва», «Шипот», «Явірник», «Кам'янка», «Три Готари»,
розширено резерват «Піп Іван» і деякі інші об'єкти загальною
площею близько 10 тис. гектарів. У 1936 цей список поповнили
резервати «Полонина Красна», «Лужанський праліс» тощо.
Загалом завдяки А. Златнику в 1930-х роках на Закарпатті
заповідано 22 лісових та 7 полонинних об'єктів. Недарма
в Чехословаччині його назвали «Нестор охорони природи»,
тобто літописцем природних територій, які пізніше ставали
заповідниками. Хоча не можна сказати, що все у вченого йшло
добре. Якось міністр лісового та водного господарства, до
якого А. Златнік прийшов з черговим проєктом резерватів,
розлютився, мовляв, дай Вам волю, Ви і Вацлавську площу в
Празі оголосите заповідником.
 Тест
За допомогою цього тесту перевіримо, як ти засвоїв перший урок про відомих вчених
-природоохоронців – вихідців із Закарпаття та визначних українських вчених-природознавців

1. Хто із вчених Закарпаття виступав з лекціями у Чехії, Угорщині, Німеччині?

а) Василь Комендар
б) Степан Стойко
в) Федір Гамор
2. На кого із закарпатських вчених у виборі професії вплинув батько?
а) Олексій Луговой
б) Степан Стойко
в) Федір Гамор

3. Хто на Закарпатті досліджував раритетні (рідкісні) рослини?

а) Федір Гамор
б) Василь Комендар
в) Олексій Луговой
 Тест
4. Хто з вчених був першим орнітологом Закарпаття? 8. Хто із закарпатських вчених досліджував дубові ліси
а) Василь Комендар а) Степан Стойко
б) Олександр Грабар б) Федір Гамор
в) Олексій Луговой в) Олександр Грабар
5. Хто врятував унікальну Долину нарцисів? 9. Хто з вчених робив перші опудала?
а) Степан Стойко а) Олександр Грабар
б) Василь Комендар б) Василь Комендар
в) Олександр Грабар в) Федір Гамор
6. Кому належить Долина нарцисів? 10. Хто з вчених доклав зусиль, щоб букові
а) Ужанському національному природному парку пралісові екосистеми Карпатського біосферного
б) Карпатському біосферному заповіднику заповідника увійшли у Всесвітню спадщину
в) Закарпатському екоцентру ЮНЕСКО?
7. Хто з вчених Закарпаття облікував більше 100 000 птахів?
а) Олександр Грабар а) Федір Гамор
б) Степан Стойко б) Олександр Грабар
в) Олексій Луговой в) Олексій Луговой
 Тест
11. Чиє ім’я носить факультет біології УжНУ? 13. Кого із відомих вчених Європи називали Нестором
охорони природи?
а) Степан Стойко а) Алоїс Златнік
б) Василь Комендар б) Федір Гамор
в) Олександр Грабар в) Степан Стойко
12. Хто із вчених досліджував спадщини
видатних українських і зарубіжних 14. Вчений-лісівник і ґрунтознавець, засновник еколого-
вчених — лісового напряму?
В. І. Вернадського, П. С. Погребняка,
А. Златніка.
а) Степан Стойко а) Степан Стойко
б) Василь Комендар б) Петро Погребняк
в) Федір Гамор в) Федір Гамор
15. Один із засновників Української академії наук та Національної бібліотеки України?
а) Володимир Вернадський
б) Петро Погребняк
в) Василь Комендар
Будьте справжніми охоронцями природи!

Дякую за увагу!