Тема:

Друга відміна іменників

 Declinatio secunda
(Друга відміна іменників)

До другої відміни належать іменники

чоловічого та середнього родів, які в
Genetīvus Singulāris закінчуються на -i.

Іменники чоловічого роду в Nominatīvus

Singulāris мають закінчення -us, -er, -ir, а
середнього роду – закінчення -um.
Наприклад:
popŭlus, i, m – народ,
Romānus, i, m – римлянин,
servus, i, m – раб, невільник,
arbĭter, tri, m – суддя,
liber, bri, m – книга,
magister, tri, m – вчитель,
vesper, i, m – вечір,
vir, viri, m – муж, лицар,
bellum, i, n – війна,
monumentum, i, n – пам’ятник,
testamentum, i, n – заповіт,
verbum, i, n – слово.
 Зразки відмінювання іменників чоловічого роду

  Singulāris Plurālis
Nom. amīc-us lib-er vir amīc-i libr-i vir-i
Gen. amīc-i libr-i vir-i amīc-ōrum libr-ōrum vir-ōrum
Dat. amīc-o libr-o vir-o amīc-is libr-is vir-is
Acc. amīc-um libr-um vir-um amīc-os libr-os vir-os
Abl. amīc-o libr-o vir-o amīc-is libr-is vir-is
Voc. amīc-e lib-er vir amīc-i libr-i vir-i

Nota bene! У словах чоловічого роду на -us Vocatīvus

singulāris закінчується на -e.
Власні імена чоловічого роду на -ius, -eius, -aius у кличному
відмінку однини мають закінчення -i. Наприклад:
Vergilius, ii, m – Voc. Sing. – Vergili.
Іменник filius, ii, m (син) у Vocatīvus
singulāris має форму fili.
Іменник deus, i, m (бог) у кличному
відмінку однини має форму deus; у
називному і кличному відмінках множини –
dei або di; у давальному й орудному
відмінках множини – deis або dis; у
родовому відмінку множини часто
вживається форма deum замість deōrum.
Іменники із закінченням –er у
Nominativus singularis здебільшого
втрачають -е при відмінюванні.
Голосний -е зберігають іменники:
adulter, eri, m – перелюбник,
gener, eri, m – зять,
presbyter, eri, m – старець,
puer, eri, m – хлопчик,
socer, eri, m – тесть,
vesper, eri, m – вечір,
libĕri, ōrum, m – діти.
Відмінювання іменників середнього роду

Усі іменники середнього роду мають однакову форму

в Nominatīvus, Accusatīvus і Vocatīvus Singulāris.
У множині ці відмінкові форми закінчуються на -a.

Casus Singulāris Plurālis

Nom. verbum verb-a
Gen. verb-i verb-ōrum
Dat. verb-o verb-is
Acc. verb-um verb-a
Abl. verb-ō verb-is
Voc. verb-um verb-a
 Відмінювання власних назв грецького
походження

Nom. Orpheus
Gen. Orpheos (Orphei)
Dat. Orphei (Orpheo)
Acc. Orphea (Orpheum)
Abl. Orpheo
Voc. Orpheu

До другої відміни належать іменники жіночого роду, які в Nominatīvus

Singulāris мають закінчення -us і означають назви дерев, кущів, країн,
островів (malus, i, f – яблуня, Aegyptus, i, f – Єгипет, Cyprus, i, f – Кіпр), а
також загальні іменники humus, i, f – ґрунт, periodus, f – період,
methodus, i, f – метод.
 Суфікси іменників другої відміни
Іменники другої відміни утворюються здебільшого від іменникових та дієслівних
основ.
Від основи іменників за допомогою суфікса -ari- утворюються іменники
чоловічого роду, що означають професію або занняття:
secrētum, i, n – таємниця – secretarius, ii, m – секретар, учасник таємних нарад.
Суфікси -ŭl-, -ŏl-, -cŭl-, додані до основи іменників, утворюють субстантиви зі
зменшувальним значенням:
ramus, i, m – гілка – ramŭlus, i, m – гілочка.
За допомогою суфікса -ari- утворюються іменники другої відміни середнього
роду, що означають місце дії, приміщення, сховище:
tabella, ae, f – дощечка, запис – tabularium, ii, n – архів.
За допомогою суфікса - ment-, доданого до основи інфекта утворюються іменники
середнього роду, що означають знаряддя або результат дії:
ornāre – прикрашати – ornamentum, i, n – прикраса.
За допомогою форманта -іum утворюються іменники середнього роду, що
означають дію або стан:
studēre – займатися – studium, ii, n – заняття.
За допомогою суфікса -ori- утворюються іменники середнього роду, що означають
місце дії:
audio, īvi, ītum, īre – слухати – auditorium, ii, n – аудиторія.
Ablativus loci виступає в ролі обставини місця і відповідає
на питання “де?” Вживається як з прийменниками, так і без
них. Без прийменників Ablativus loci здебільшого
вживається тоді, коли слово зi значенням місця має
означення. Наприклад: loco citato – у згаданому місці.
Запам’ятайте поширені безприйменникові словосполучення:
terra marique – на землі й на воді;
loco idoneo pugnare – воювати у зручному місці.
NB! У латинській мові назви міст у відповідь на запитання
“звідки, куди, де?” подаються без прийменників. На
запитання “звідки?” ставиться аблатив: Roma (з Риму). На
запитання “куди?” вживається акузатив: Romam (до Риму),
Athenas (до Афін). На запитання “де?” ставиться родовий
відмінок, якщо назва міста має форму однини першої або
другої відміни, а в усіх інших випадках – аблатив: Romae (у
Римі), Carthagine (у Карфагені).
 Сполучники (Coniunctiones)
Сполучники залежно від відношень, які вони виражають,
поділяються на сполучники сурядності і сполучники підрядності.
Перші сполучають рівнозначні речення і слова, другі — вводять
підрядні речення. Сурядні сполучники поділяються на:
а) єднальні (coniunctiones copulativae) — et, atque, ac, que
(останній пишеться в кінці слова, до якого належить, а при перекладі
ставиться перед словом) — і, та; etiam — також;
б) розділові (coniunctiones disiunctivae) — aut, vel, seu, sive — або.
Aut ставиться між поняттями, які взаємно себе виключають (Aut
Caesar, aut nihil — або Цезар, або ніхто).
Сполучники vel і sive ставляться між рівноцінними поняттями:
pneumonia, vel inflammatio pulmonum;
в) протиставні (coniunctiones adversativae) — sed, verum — але,
autem, vero — а, все-таки, все ж (ставляться після слів, до яких вони
належать), tamen — однак, at — але, навпаки;
г) заключні сполучники (coniunctiones conclusivae) — itaque, igitur,
ergo — отже, таким чином, тому.
Залежно від типу підрядного речення сполучники
підрядності виражають відношення:
а) мети: ut — щоб;
б) умови: si — якщо б, якби, sine — якби не;
в) часу: сum — коли, у той час як, ut, ubi — коли,
як тільки, dum — до тих пір як;
г) причини: quod, quia — тому що, бо та ін.
Сполучники ut — як, quasi — немовби вводять
порівняльні підрядні речення; ut (uti) — щоб, що,
ne, quin — щоб не (що не) з'єднують підрядні
додаткові речення з головним.
 Латинські афоризми

Ab equis ad asǐnos – З коней в осли

Ab ovo usque ad mala (Horatius). – Від яйця аж до
яблук (тобто від початку і до кінця)
Anno Domĭni (A.D.) – Року Божого
Aquam in mortariō tendĕre – Товкти воду в ступі
Aut cum scuto, aut in scuto – Або зі щитом, або на
щиті
Catullum in sacco emĕre – Купувати кота в мішку
Cribro aquam haurīre – Черпати воду решетом
Contra factum non est argumentum – Проти факту
немає доказу
De lingua stulta veniunt incommŏda multa – Від
нерозумного язика трапляються великі біди
Elephantum ex musca facĕre – Робити з мухи
слона
Fortunae filius – Улюбленець долі
Inter arma tacent Musae. – Коли говорять
гармати, музи мовчать.
Margarǐtas ante porcos – Перли перед свиньми
Non vestimentum ornat virum, sed vir
vestimentum – Не одяг прикрашає людину, а
людина – одяг
Oleum camīno addĕre – Підливати олії дo вогню
Otium post negotium – Відпочинок після праці.
Per aspera ad astra – Крізь терни до зірок
Sine ira et studio – Без гніву і пристрасті