Зовнішня політика

Володимира Великого

1. Реу Яніна
2. Капелька Юлія
3. Сташенко Альбіна
4. Андрікевич Єлизавета
5. Гадомська Дарія
6. Ганженко Анна
 Походи і договори
• Володимир Великий був великим полководцем і флотоводцем. Його головні військові походи і
перемоги пов'язані в першу чергу з флотом; і київську державу князь зміцнював як морську країну.
При князі Володимирі Святославовичі флот динамічно розвивався і займав чільне місце не лише як
військова сила. У більшій мірі Володимир використовував флот у справі військово-дипломатичній.
• Спочатку він погляд свій спрямував на Захід. На початку 980 років походом у Прикарпаття він
повертає зайняті чехами етнічні галицькі землі до Перемишля включно. Потім, приборкавши
радомичів на сході, він направляє своє військо і флот на волзьких булгар. В 984 році флотилія князя
з'являється на Оці, а згодом - на Волзі. Володимир вирішив укласти з ними мирну угоду і направив
свій флот на хозар. Після цього походу хозари і їх держава назавжди зникли з політичної карти.
• Далі князь Володимир зайнявся південними справами. Судячи зі всього, на той час торговий шлях
Дніпром занепав і Володимир, для наведення там порядку, в 986 році спорядив похід свого флоту
"на пороги". Літописи не описують конкретні заходи князя на порогах але, як показав час,
Володимир поновив торгівельний шлях "із варяг у греки" і забезпечив собі свободу комунікацій
Дніпром до Криму і Царгорода.
• Започаткування шлюбної дипломатії. Корсунський
похід. У кінці 987 року до київського князя з проханням
про військову допомогу звернувся візантійський
імператор Василь, проти якого в Малій Азії підняв
повстання Фока. Володимир погодився, але виставив
умову, щоби імператор видав заміж за нього свою сестру
Анну. Не маючи іншого виходу імператор погодився.
Незабаром княжі дружини і грецькі легіони розбили
військо Фоки, а сам претендент в імператори загинув у
бою.
• Хрещення Русі. Повернувшись із кримського походу,
князь Володимир у 988 охрестив і український народ, в
житті якого розпочалася ера християнської цивілізації.
Похід на Крим став останнім морським бойовим
походом флоту князя Володимира Великого. Але князь
постійно зміцнював свої дружини та флот і завжди
тримав їх напоготові. В останні роки життя Володимира
Великого до кордонів київської держави зі сходу
підійшла велика печенізька орда. Але боротьба з нею
вже стала справою його синів і онуків.
 Становище Русі серед інших країн регіону
• Внаслідок Володимирового хрещення Русі виник своєрідний історико-культурний феномен, що не
мав аналогів у слов’янському світі. Держава, яка в той час за соціально-економічним і політичним
укладом була близькою до Чехії й Польщі, що прийняли християнство з Рима й увійшли в коло
цивілізації та культури латинської Європи, в культурному відношенні зблизилася з
південнослов’янськими народами Балканського півострова, які знаходилися у сфері впливу Візантії й
розвивалися за візантійською моделлю. 

• Він успішно запобіг спробам візантійців зробити Київську Русь залежною від себе державою.
Налагодивши зв’язки з Папою Римським, він змусив Візантію, яка не бажала розширення сфери його
впливу на Русь, ставитися до русичів, як до рівних.

• Наприкінці X — на початку XI ст. Київська Русь досягла небаченої могутності, зміцнилося її

внутрішнє становище та зріс міжнародний авторитет. 
 Головні зовнішньо політичні вектори і методи
зовнішньої політики
• Головним напрямом зовнішньої політики стала боротьба
проти печенігів. Для відсічі їх нападів зміцнював кордони
зі степом, будував міста на Десні, Рубежі, Сулі й Стугні.
“Повість минулих літ” та інші джерела повідомляють про
сім переможних походів проти печенігів Володимира (990
p., 992 р. (двічі), 996 p., 997 p., 1001 p., 1004 p.).
• Встановив тісні контакти з Візантією, Священною
Римською імперією, Польщею, Швецією, Чехією.
Вдалими були походи на дулібів та білих хорватів.
Успішно здолав князь опір в’ятичів та радимичів,
Підкоривши плем’я ятвягів (західнобалтійське плем’я),
звів фортецю Берестя.
• У боротьбі з Польщею відвоював Червенські міста ( Белз,
Червен, Перемишль та інші) і включив їх до складу
Київської держави. У 985 році здійснив вдалий похід
проти Волзької Булгарії та уклав вигідний для Русі
торговельний договір. Відбувся обмін посольствами з
папою римським та з Німеччиною
 Внесок у дипломатію Русі
• На період князювання Володимира Великого припадає активізація дипломатичних відносин з
Візантією і Римом, пов'язаних з проблемою хрещення Русі. Володимир Великий (979-1015 рр.)
значну увагу приділяв формуванню зовнішньополітичних союзів для забезпечення стабільного
існування держави та її процвітання.
• В Русі-Україні дипломатія мала значну вагу, у тому числі така її форма, як «шлюбна дипломатія».
Серед перших 4-х дружин князя Володимира Великого дві були іноземками: чешка та болгарка. А
приймаючи хрещення, князь Володимир одружився з дочкою візантійського імператора - Анною.
Європейські правителі вважали за честь поріднитись з київським престолом.
• Звичайно, Володимир Великий застосовував війну, силові методи як невід’ємні засоби політики,
проте “шлюбна дипломатія» слугувала запорукою миру і процвітання.
 Оцінка успішності
• Русь і Польща перестали ворогувати, і Володимир навіть одружив свого сина Святополка з
дочкою польського князя Болеслава Хороброго.
• Все це свідчило насамперед про його дипломатичний хист. Володимир також встановив загалом
дружні стосунки з поляками, угорцями і чехами. Імовірно, були встановлені зв’язки з
Німеччиною, що також мала провідне становище в Європі. В основі цієї західної орієнтації
лежало його прагнення підпорядкувати собі головні торгові шляхи на Константинополь –
важливий політичний, культурний, торговий центр тогочасної епохи.
• Внаслідок виваженої політики володіння князя стали найбільшими в Європі. Вони загалом
охоплювали близько 800 кв. км.
 Підсумки
• Підсумовуючи зазначене, хочемо сказати що Князь Володимир Великий по праву вважається
одним з найвидатніших правителів Київської Русі.
• За часів його князювання були проведені кардинальні реформи у всіх сферах життя держави, він
зміг не лише побудувати сильну монархію, а й нарешті поставити крапку в «цивілізаційному
виборі» країни, впровадивши християнство. Найбільший вплив на розвиток країни мала
релігійна реформа Великого князя.
• Зовнішня політика князя була спрямована на укріплення кордонів країни та покарання племен,
які відмовлялися підпорядковуватись київській державі.
• Київська Русь за часи Володимира Великого вперше за всю історію держави стала на один рівень
з розвиненими Європейськими країнами.