Історія психолого-педагогічного

вивчення дітей із порушеннями

слуху
Підготувала студентка групи 4-АПС
Осецька Інна
 Що вивчає сурдопсихологія?

 Предметом сурдопсихології є вивчення своєрідності психічного розвитку людей з

вадами слухової функції і встановлення можливостей і шляхів компенсації порушень
слуху різної складності
 Задачі сурдопсихології
 виявити закономірності психічного розвитку людей з порушеним слухом як загальні,
так і специфічні.
 вивчити особливості розвитку окремих видів пізнавальної діятельності людей з
порушеним слухом.
 вивчити закономірності розвитку їх особистості
 розробити методи діагностики та психологічної корекції порушень психічного
розвитку людей з вадами слуху.
 дати психологічне пояснення найбільш ефективних шляхів впливу на дітей і
дорослих з порушеним слухом, вивчити психологічні проблеми інтегрованого
навчання та інтеграції людей з порушеним слухом в суспільстві.
 Особливості поведінки та психології людей з недоліками слуху
вперше привернули увагу педагогів та лікарів-психіатрів у
середині 19 століття.

 На початку 20 століття з'являються перші

психологічні дослідження :1911р. Робота
А.Н.Поросятникова(Росія), присвячена
вивченню особливостей пам'яті глухонімих
школярів. В 20-ті роки-систематична
розробка проблем спеціальної психології
(та сурдопсихології) проходила під
керівництвом Л.С.Виготьського.
 Причини порушення суху

 Порушення слуху може викликатися різними захворюваннями дітей. Серед них

менінгіт і енцефаліт, кір, скарлатина, отит, грип та його ускладнення. Якщо уражено
внутрішнє вухо і стовбурова частина слухового нерва, в більшості випадків настає
глухота, ураження ж середнього вуха частіше веде до часткової втрати слуху.
 Порушення слуху може виникнути у результаті вродженої деформації слухових
кісточок, атрофії або недорозвиненні слухового нерву, хімічних отруєнь,родових
травм. До порушень слуху можуть призвести механічні травми-забиті
місця,удари,вплив надмірно-сильних звукових подразників.
 Велике значення у виникненні порушень
слуху мають спадкові фактори. 
 В родинах глухих випадки народження дітей з порушеннями слуху зустрічаються
значно частіше,ніж у сімях без вад слуху. Причинами порушення слуху можуть бути і
такі захворювання батьків,як алкоголізм, кессонна хвороба (у
пілотів,водолазів,косманавтів ).
 Психолого-педагогічна класифікація
порушень слухової функції у дітей
 Основною класифікацією є наступні критерії: ступінь втрати слуху,рівень розвитку
мови(за Р.М.Боскис). В відповідності з цими критеріями виокремлюють наступні
групи дітей:
 Глухі(нечуючі). До них відносять дітей зі ступенем втрати слуху,який лишає їх
можливості природного сприйняття мови и самостійного опанування нею.
 Серед них виокремлюють: Ранооглухлі. Діти які народилися з порушеним слухом
або втратили слух до початку мовного розвитку або на ранніх його етапах.
 Зазвичай зберегаються залишки слуху, які дозволяють сприймати сильні,різкі звуки.
 Пізнооглухлі. Діти,які зберегли в тій чи іншій мірі мову, але втратили слух у тому
віці,коли вона вже була сформована. Головним завданням у роботі з ними є закріплення
вже наявних мовленнєвих навичок,запобіганню від розпаду мовлення та навчання
читання по губам.
 Туговухі. Діти з частковою слуховою недостатністю,яка ускладнює мовленнєвий
розвиток, але з збереженною можливістю до самостійного накопичення мовленнєвого
запасу за допомогою залишкового слуху.
 1. Глухі (ранооглухлі)

 Діти,які народилися з порушенним слухом або діти які втратили слух до початку
мовленнєвого розвитку або на ранніх його етапах. До цієї групи відносять дітей з
таким ступенем втрати слуху, яка лишає їх можливості природнього сприйняття мови
та самостійного опанування нею. Вони опановують зоровим (читанням по губам) і
слухозоровим (за допомогою звукопідсилюючої апаратури ) сприйняттям словесної
мови тільки в умовах спеціального навчання.
 2. Пізнооглухлі діти
 Це діти які втратили слух у тому віці,коли мова вже була сформована. В них може
бути різна ступінь порушення слуху і різний рівень збереження мовлення, оскільки
при виникненні порушення слуху без спеціальної педагогічної підтримки мова
починає розпадатися. Ці діти мають навички словесного спілкування. Важливим для
них є освоєння навичок зорового або слухозорового сприйняття словесної мови.
Розвиток мислення у більшій мірі, схожий з його розвитком в чуючих дітей,ніж в
ранооглухлих.Ця схожість виявляється тим більшою,чим краще збережений
мовленнєвий запас і повязані з ним можливості відображення дійсності за
допомогою словесних узагальнень.
3. Діти з частковою втратою слуху. Туговухі

 В залежності від ступеню збереження слуху деякі з дітей можуть самостійно

опановувати мовлення, але така мова зазвичай має вагомі недоліки,які підлягають
корекції в процесі навчання. Значення зорового сприйняття мови зростає в
залежності від тяжкості порушення слуху.
 В психічному розвитку дітей з порушеннями
слуху виділяють дві характерні закономірності

 Перша з них полягає в тому,що через ураження слуху обєм зовнішніх впливів на
глуху дитину обмежений,взаємодія з зовнішнім світом дуже мала, спілкування з
оточуючими людьми ускладнене, в той час як необхідною умовою успішного
психічного розвитку дитини є значне зростання кількості, різноманіття і складності
зовнішніх впливів.
 Внаслідок цього обмежена психічна діяльність такої дитини спрощується,реакції на
зовнішні подразники стають менш складними та різноманітними.
 Компоненти психіки в таких дітей розвиваються в інших
порівняно з дітьми що чують пропорціях : спостерігається
невідповідність у розвитку наочно- образного та словесно-
логічного мислення (превалює перше); письмова мова (читання та
письмо) набуває більшу роль порівняно з усною.
 Друга закономірність - відмінність у темпі психічного розвитку
у дітей з порушенням слуху, порівняно з дітьми що добре чують.
Відмінність між цими дітьми незначна на начальних етапах
онтогенезу, зростає протягом подальшого часу. Так відбувається
до того моменту,поки внаслідок систематичного
сурдопедагогічного впливу відмінності перестають зростати та
навіть зменшуються.
 Відчуття і сприйняття. Зорове сприйняття

 Велике значення для компенсації порушень слуху має розвиток зорового сприйняття.
 У глухих дітей аналітичний тип сприйняття переважає над синтетичним. Зоровому
сприйняттю форми предметів сприяє практична предметно-маніпулятивна діяльність
дітей при одночасному оволодінні відповідному словесному позначенні.
 Специфічні особливості сприйняття зображень:
 Глухі діти відчувають труднощі в сприйнятті та розумінні перспективних
зображень, просторово-часових відносин між предметами; не завжди
розуміють зображений рух предметів; в них виникають труднощі з
зображенням предметів в незвичайному ракурсі,при сприйнятті контурних
зображень предметів, діти не можуть впізнати предмет,якщо він частково
закритий іншим.
 Зорове сприйняття для дитини з порушеннями слуху- це головне джерело уявлень
про навколишній світ,воно має велике значення для розвитку можливостей
спілкуватися з людьми. Спілкування передбачає при використанні дактильної мови
тонке та диференційне сприйняття міміки і жестів, зміни положення пальців руки;рухів
губ, лиця та голови- при сприйнятті устної мови.
 Отже,необхідно ранній розвиток зорового сприйняття у дітей с порушеннями слуху в
єдності з навчанням мові.
 Мова
 Дактильна мова: це своєрідна кінетична форма словесної мови. Рухи руками
означають букви національної мови. Дактидьна мова обовязково супроводжується
устною мовою.
 Жестова мова виникае через потребу в спілкуванні. Жести супроводжують устну
мову людини яка говорить. Словестно- жестова двомовність глухих впливає на їх
психічний розвиток вцілому та на окремі його сторони-розвиток
памяті,мислення,особистості.
 Навчання мови глухих дітей спеціальними засобами
тільки в рідкісних випадках забезпечує формування
мови, що наближається до нормальногї. Таким чином,
глухота викликає вторинні зміни в психічному
розвитку дитини - більш повільні і протікає з великою
своєрідністю розвитка мовлення. Порушення слуху і
мовне недорозвинення тягнуть за собою зміни в
розвитку всіх пізнавальних процесів дитини, у
формуванні його вольової поведінки, емоцій і
почуттів, характеру та інших сторін особистості.
 Вади слуху у дитини призводять до уповільнення в
оволодінні мовою, до сприйняття мови на слух в
зміненому вигляді. Варіантів розвитку мови у дітей зі
зниженим слухом дуже багато і залежать вони від
індивідуальних психофізичних особливостей дитини і
від тих соціально-педагогічних умов, в яких вона
знаходиться, виховується і навчається. Слабочуюча
дитина навіть з тугоухістю другого ступеня до
моменту вступу до школи може мати розвинену,
граматично і лексично правильну мову з невеликими
помилками в усному мовленні окремих слів або
окремих мовних звуків.
 Проблема полягає в тому, щоб навчити дитину сприймати і розуміти усне мовлення.
Якщо у неї є достатні залишки слуху, то це досягається за допомогою слухового
апарату. При малих залишках слуху обов'язковим стає сприйняття мови за
допомогою слухового апарату і читання з губ мовця.
 При тотальній глухоті необхідно використовувати дактилологію,писменну
мову,та,можливо жестову мову глухих. При сукупності сприятливих умов виховання
та навчання піздньооглухшої дитини,розвитку її мовлення,пізнавальних та вольових
процесів наближується до нормального. Але в дуже рідкісних випадках долається
своєрідність у формуванні ємоційної сфери,особистістих якостей та міжособистісних
стосунків.
 Особливості дітей з порушеннями слуху

 Основними характеристиками дітей з порушенням слуху дошкільного віку є:

 Відставання їх психофізичного розвитку у середньому на 1-2 роки від чуючих
однолітків;
 Недостатня рухова активність
 Порушення координації рухів та низький рівень орієнтації у просторі;
 Уповільнена швидкість виконання окремих рухів та темпу рухової діяльності в
цілому;
 Труднощі в перемиканні уваги;
 Увесь процес запомятовування базується на зорових образах;
 Чутливість до зміни кліматичних умов.
 Методи навчання дітей з порушеннями
слуху
 На данний час існують три методи обучення слабочуючих дітей:
 1) Мімічний (французький метод)
 2) Метод чисто усної мови(німецький звуковий)
 3) Змішаний
1) Мімічний (французький метод)

 Заснований на жестікуляції.Він використовується для вираження глухими чи

глухонімими окремих букв або цифр за допомогою зміни положення пальців однієї
чи двух рук. Практично для кожної мови розроблена своя мімічна абетка.Глухі або
глухонімі настільки опановують майстернісю бесіди пальцями,що можуть
влаштовувати важкі спектаклі,зрозумілі будь-якому глухонімому глядачу.
 2) Метод чисто усної мови(німецький звуковий)

 У йогу основі лежить навчання глухої або слабочуючиї дитини устного

мовлення.Більш складний,але більш прогресивний,в порівнянні з французьким. Тут
ставиться задача навчити глуху дитину не тільки розбірливо говорити,але й вміти
читати по губах співрозмовника ( «чути очами»)
 3) Змішаний

 У навчанні застосовуються відразу обидва методи одночасно. Але такий метод дає
подвійне навантаження на вчителя та ускладнює сприйняття дитини.
 Тільки за умов співпраці батьків, вчителів
та соціуму, соціальна інтеграція дітей з
особливостями може бути ефективною.
Кожна дитина – це скарб, давайте поважати
один одного