Оксигенотерапія

Актуальність теми:
Флоренс Найтінгейл у «Замітках із сестринської
справи» (1859) писала: «Найважливіший практичний
урок, який може бути даний сестрам, - це навчити їх, за
чим спостерігати, як спостерігати, які симптоми вказують
на погіршення стану, які ознаки свідчать про недостатній
догляд і в чому він виражається». Спостереження за
пацієнтом охоплює вимірювання температури тіла,
пульсу, артеріального тиску, визначення частоти
дихальних рухів і типу дихання, контроль за
фізіологічними відправленнями. Спостереження за
пацієнтом має велике значення в оцінці його стану.
ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ
Це застосування кисню з лікувальною метою. Киснева суміш повинна
містити 40-50% кисню. При збільшенні вмісту кисню в тканинах
знижується метаболічний ацидоз завдяки видалення недоокислених
продуктів обміну речовин, що призводить до усунення або зменшення
гіпоксії, нормалізації дихання, поліпшення роботи серця, нормалізації
сну.
 Показання: гіпоксемія (низький рівень кисню в
артеріальній крові). Причиною гіпоксемії може бути
порушення вентиляції легенів у випадку паралічу
дихальної мускулатури, передозування ліків, які
пригнічують дихальний центр, набряку легенів,
тяжких інфекційних захворювань, захворювань серця.
Техніка безпеки при експлуатації кисневих установок:
Медичний кисень міститься у металевих балонах синього кольору
ємкістю 1; 2; 5; 16; 40л у газоподібному стані під тиском до 150атм.
Кисневі балони зберігають у спеціальних нежилих приміщеннях
або металевих шафах, розміщених поза лікарняними відділеннями,
у вертикальному положенні і фіксують металевими поясами, при
температурі не вищій 350С.
До відділення кисень потрапляє по газопроводу, тиск 3атм,
регулюється редуктором до якого приладнаний манометр.
В приміщенні недопустимо палити, користуватися відкритим
вогнем або електроприладами.
Заборонено нагрівати балони, зберігати їх у горизонтальному
положенні.
При транспортуванні балонів слід остерігатися поштовхів і
ударів.
Інгаляція кисню – це
найпоширеніший метод його
застосування. Проводять за
допомогою носових катетерів, масок,
кисневої подушки, кисневих палат,
гіпербаричної оксигенації. Через кожні
1-3 год. інгаляції потрібно робити
перерву на 20-30хв, щоб запобігти
гіпервентиляції та токсичної дії
кисню. Оптимальна доза кисню 4-6л
за хв., що забезпечує концентрацію
кисню в повітрі до 30-40%. Кисень
через апарат Боброва подають із
швидкістю 2-3л за 1хв.
Гіпербарична оксигенація – це застосування кисню під тиском
1-2 атм. у спеціальних камерах. Розчинність такого кисню в
плазмі крові значно підвищується, що сприяє кращому
забезпеченню киснем тканин організму. Застосовують при
гострому порушенні прохідності периферичних, вінцевих,
мозкових судин, при отруєнні, газовій емболії, анаеробній та
гнильній інфекціях, для лікування виразок, обширних ран.
До неінгаляційних методів відносять
ентеральне введення кисню:
кисневі коктейлі (суміш кисню з водними
витяжками лікарських трав), введення кисню у
шлунок, п/ш введення кисню в передньозовнішню
поверхню стегна в об’ємі 30-500 мл.
Інгаляційний спосіб
оксигенотерапії із кисневої
подушки:
Простежте, щоб на руках не було залишків жиру, крему, олії.
Оцініть стан кисневої подушки.
Зніміть мундштук з кисневої подушки, лямку надягніть на
передпліччя лівої руки й наповніть подушку через редуктор
киснем з кисневого балона під тиском 1-2атм.
Вентиль редуктора замкніть, а трубку подушки перекрийте
затискувачем.
Приєднайте мундштук до подушки і обгорніть його
зволоженою водою марлевою серветкою, складеною в
декілька шарів.
Інгаляційний спосіб оксигенотерапі із
централізованої системи:
Заповніть водою апарат Боброва так, щоб нижній
кінець довгої скляної трубки занурився у воду.
Приєднайте апарат Боброва до централізованої
системи.
До зовнішнього кінця короткої скляної трубки апарата
приєднайте стерильний носовий катетер. Перевірте
еластичність катетера, відсутність у ньому тріщин.
Зафіксуйте апарат Боброва біля голови хворого.
Переконайтесь у прохідності верхніх дихальних шляхів.
Змочіть катетер стерильним ізотонічним розчином
натрію хлориду та введіть через нижній носовій хід (на
глибину 15 см). Для правильного визначення довжини
введення катетера виміряйте у хворого відстань від
кінчика носа до вуха і на таку довжину введіть катетер
в один із носових ходів.
Відрегулюйте оптимальну дозу кисню (4-6 л/хв), що
забезпечує концентрацію кисню в повітрі до 30-40%. Не
допускайте перенасичення організму киснем, оскільки
при тривалому вживанні у високих концентраціях він
погано впливає на серцево-судинну та дихальну системи.
Зовнішню частину носового катетера в разі потреби
зафіксуйте до шкіри обличчя липким пластиром.
Через кожні 30-40хв змінюйте положення катетера (із
правого носового ходу переставте в лівий і навпаки)
для запобігання пролежнів і висихання слизової носових
ходів.
Якщо виникло першіння в носі та носоглотці,
тимчасово припиніть подачу кисню і закапайте
масляні краплі в ніс.
Дезінфекція носових катетерів:
Після використання носовий катетер замочіть у 3%
розчині хлораміну на 60 хв.
Промийте катетер проточною водою.
Замочіть у миючому розчині, температура якого 50?С,
на 15 хв. і ретельно промийте канал катетера розчином
під тиском із шприца.
Промийте проточною водою.
Прокипґятіть у дистильованій воді протягом 30 хв.
Просушіть на стерильній серветці.
Зберігайте катетер в асептичних умовах.
При потребі катетер стерилізують паровим методом.
Дякую за увагу!!!!