Бідняк Григорій Прокопович:

живий голос епохи

ВИКОНАВ:СОРОЧАК ДЕНИС ЕТ-21-1/9

•21 березня 1933 – 18 липня 2020 

БІОГРАФІЯ

 Місце народження: м. Марганець, Дніпропетровська область, Україна | 

 поет, прозаїк, видавець. Заслужений працівник культури України, Почесний громадянин м.
Марганця (2001).
 Григорій Бідняк, знаний і шанований український поет, заслужений працівник культури
України, автор поетичних збірок «З Україною в серці», «Прийде час», «Біль», роману
«Вінчальна ікона», книжок для дітей «Вивчаємо мову», «Літечко». Його мистецьке кредо
вивершують такі чинники духу як характер, послідовність і працездатність.
 Григорій Прокопович Бідняк народився 21 березня 1933 року в селищі Городище
Нікопольського району в простій українській родині Прокопа Степановича та Федори
Петрівни Бідняків, яка переживала нелегкий для українського селянства час, позначений
примусовою колективізацією, гіркою тінню голодомору, що нависла над степовим краєм.
Маленький Григорій багато часу проводив у степах, вдивлявся у високе небо, прислухався
до радісного співу зябликів, журливого туркування горлиці.
 Як не дивно, але вже в п’ятому класі з’явились перші вірші, пронизані глибоким почуттям
любові до рідного краю, його чародійної природи, які він читав однокласникам.
У родині Григорія головними цінностями були
чесність і працьовитість, відповідальність та турбота
про близьких, доброта, милосердя і справедливість.
Григорій змалку долучався до читання книжок.
Читання, розповіді про рідний козацький край, на
землях якого обживалися козаки, розбивали
татарські загони, про їхні традиції, справляли
неабияке враження на хлопчика, живили його душу.
Швидко промайнули роки навчання у
Городищенській неповній школі № 5 та
Максимівській школі № 7, і  Григорій розпочав свій
трудовий шлях – пішов  працювати на рудник імені
Ворошилова. Це був особливий період в його житті,
справжнє пізнання життя з його проблемами і
труднощами. Після служби в армії Григорій
Прокопович працював піонервожатим у школі, а з
1956 року в Марганецькій друкарні, де зрозумів, що
місце його покликання, крім поезії, саме тут – у
друкарні. Любов до книги та читання привели його
на студентську лаву Львівського поліграфічного
інституту. Пізніше він переїхав до Бердянська, там
теж працював у друкарні. Тут поет зустрів своє
справжнє кохання – Катерину Іванівну Сіващенко,
яка стала його дружиною
Уже у 1977 році його призначили директором міської
друкарні Дніпропетровська. Згодом Григорій
Прокопович – директор видавництва «Дніпро»,
генеральний директор видавництва «Поліграфіст».
Глибини давнини, героїчні історичні постаті, що
уславили себе в боротьбі за кращу долю України,
спонукали його закінчити історичний факультет
Дніпропетровського державного університету. Він був
засновником і головним редактором газети
«Літературне Придніпров’я».  

Григорій Бідняк народився в День поезії. То був збіг

обставин чи, може, самою долею була
Мені вбивали
запрограмовано стати йому поетом, розпочати своє
ненависть до
тебе, сходження на поетичний Олімп. Він почав зі сторінок
щоб зрікся я місцевої газети «Шахтар Марганця», де друкувались
і мови і тебе. його перші вірші і завжди був впевнений в тому, що
Але мені успіху можна досягти тільки наполегливою працею,
нічого так не своїм бажанням та ініціативою, саме так його вчили
треба, батьки. Протягом творчого життя Григорій
як степу мир Прокопович звертався до різних жанрів: ліричні вірші,
і небо голубе. елегія, романи, пісня-роздум, проза. Доля
українського народу, його одвічна боротьба за право
мати свою державу, свою культуру, свою рідні мову
Любов до України
Любов до України для поета – це думати про неї, боротися за неї своїм поетичним
словом, наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, любові до
людини, до своєї Вітчизни. Він був впевнений у тому, що без Батьківщини немає
людини. Рідні землі для поета – це життєдайне джерело натхнення. Дуже
важливим штрихом у змалюванні образу рідного краю є оспівування рідних поету
міст: Марганця, Бердянська, Дніпропетровська, місць, де він народився і жив.
Для поета рідна мова – це «зірка-провідниця», вона – «родова скарбниця народу»,
це – материнське слово. У своїх віршах автор не лише освідчується чарівній красі
мови, він стає на її захист, закликає любити і цінувати її так, як вона того варта. 

Багато композиторів звернулось до віршів Григорія Нащадки мої!

Бідняка. Плідна співпраця з відомим українським Збережіть Україну
композиторам Ігорем Тищенком, створила багато на багато
пісень, що надали творам поета зовсім нового багато століть.
звучання. Разом із Олександром Морщавкою видано
збірки: «Юнь серця», «Веселкові струни», «Пісенний
майданчик». Бути серед людей, бути під сонцем, бути
у просторі – цього бажав поет своїм пісням, які
вийшли у численних збірках. 
 Мову цінуйте,
любіть, бережіть
і кривдити зайдам
не дайте.
Нею співайте,
читайте, пишіть,
своєю лише
розмовляйте.

Із давних давен людство зверталось і звертається у піснях до своєї берегині – матері. Мати дарує
людині життя, надихає на добрі справи, віддає тепло своєї душі, безмежну любов. Поет створив цілу
низку пісенних шедеврів, присвячених матері. Це збірка «Пісні про маму», «Батькова криниця», в
яких висловлює їй свою любов і вдячність, возвеличує її образ. Досліджуючи пісенну творчість
, Григорія Прокоповича, розумієш, що поет-пісняр сприймає два поняття: пісня і Україна – як єдине
ціле. Досить вагомими є здобутки Григорія Бідняка у прозі. Його романи несуть незриму нить, що
єднає покоління, ведуть шляхами істини, аби не загубилося в часі трагічне минуле, аби внуки та
правнуки жили, маючи в душі  цінності, які нам передано з глибини століть. Перший свій роман
«Вінчальна ікона» він почав писати ще в 70-ті роки минулого століття, а завершив у 2001 році.
Наступними романами цієї трилогії, стали «Планида» і «Месія». В їхній основі – реальні події, що
відбувалися в рідних письменникові місцях. Через ці твори автор доносить до читача думку:
покликання людини на землі – творити добро.
У кожному літературному дітищі Григорія Бідняка гостро відчувається його власна громадянська
відповідальність за долю України та своєї малої Батьківщини. Поет за допомогою слова намагався
достукатися до кожного небайдужого серця, закликав цінувати історію, пам’ятати власний родовід,
берегти джерела духовності
Творчість Григорія Прокоповича відзначена грамотою Національної спілки
письменників України «За визначні успіхи в розвитку української літератури,
активну участь у літературному процесі». Також він нагороджений Почесною
відзнакою Міністра культури та мистецтв України «За досягнення в розвитку
культури і мистецтв».
Творчість Григорія Бідняка зріла і вистраждана, багатогранна й водночас художньо
цілеспрямована, яка пробуджує і зміцнює філософські, громадянські і ліричні
почуття.   Моєслово
слово– –  
Моє
Дляспраглих,
Для спраглих,воно
воно– –
Для Для майбутнього
майбутнього хліба
хліба зерно.
зерно.
Моєслово
Моє слово– –
Дляспраглих,
Для спраглих,уунімнім– –
Той вогонь,
Той вогонь, що
що потрібен
потрібен
усім. усім.
Моєслово
Моє слово– –
Дляспраглих:
Для спраглих:беріть
беріть– –
, Світ краси
Світ краси для
для нащадків
нащадків
Творіть!
Творіть!
 ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

ВИКОНАВ:СОРОЧАК ДЕНИС ЕТ-21-1/9