Види лірики

Тема – про що (твір).

Ідея – заради чого (твір), до чого (твір) закликає.
 Філософська лірика
Вже почалось, мабуть, майбутнє...
Вже почалось, мабуть, Минають фронди і Згадайте в поспіху
майбутнє. жіронди, вагона,
Оце, либонь, вже минає славне і гучне. в невідворотності
почалось... Шукайте посмішку зникань,
Не забувайте незабутнє, Джоконди, як рафаелівська Мадонна
воно вже інеєм взялось! вона ніколи не мине. у вічі дивиться вікам!

І не знецінюйте Любіть травинку, і В епоху спорту і

коштовне, тваринку, синтетики
не загубіться у юрбі. і сонце завтрашнього людей велика ряснота.
Не проміняйте дня, Нехай тендітні пальці
неповторне вечірню в попелі етики
на сто ерзаців у собі! жаринку, торкнуть вам серце і
шляхетну інохідь коня. вуста.

Ліна Костенко
 Інтимна лірика
Васильки
 
Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
 
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.
 
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.
 
1939 Володимир
Сосюра
 Громадянська лірика
В казематі
 Мені однаково, чи буду Не скаже синові: “Молись,
Я жить в Україні, чи ні. Молися, сину: за Вкраїну
Чи хто згадає, чи забуде Його замучили колись”.
Мене в снігу на чужині – Мені однаково, чи буде
Однаковісінько мені. Той син молитися, чи ні…
В неволі виріс меж чужими, Та не однаково мені,
І, не оплаканий своїми, Як Україну злії люде
В неволі, плачучи, умру, Присплять, лукаві, і в огні
І все з собою заберу, Її, окраденую, збудять…
Малого сліду не покину Ох, не однаково мені.
На нашій славній Україні,  
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином, Тарас ШЕВЧЕНКО
[Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург]
 Пейзажна лірика
Давня весна
Була весна весела, щедра, мила, Ні, не забула! У вікно до мене
Промінням грала, сипала квітки, Заглянули від яблуні гілки,
Вона летіла хутко, мов стокрила, Замиготіло листячко зелене,
За нею вслід співучії пташки! Посипались білесенькі квітки.
   
Все ожило, усе загомоніло – Прилинув вітер, і в тісній хатині
Зелений шум, веселая луна! Він про весняну волю заспівав,
Співало все, сміялось і бриніло, А з ним прилинули пісні пташині,
А я лежала хвора й самотна. І любий гай свій відгук з ним прислав.
   
Я думала: "Весна для всіх настала, Моя душа ніколи не забуде
Дарунки всім несе вона, ясна, Того дарунку, що весна дала;
Для мене тільки дару не придбала, Весни такої не було й не буде,
Мене забула радісна весна". Як та була, що за вікном цвіла.
   
1894 року. Леся Українка
 Релігійна лірика
Немає Господа на цій
землі
 
Немає Господа на цій землі:
не стерпів Бог — сперед очей тікає,
аби не бачити нелюдських кривд,
диявольських тортур і окрутенств.
В краю потворнім є потворний бог —
почвар володар і владика люті
скаженої — йому нема відради
за цю єдину: все трощити впень
і нівечити, і помалу неба
додолу попускати, аби світ
безнебим став. Вітчизною шалених
катованих катів. Пан-Бог — помер.

Василь Стус
 Домашнє завдання

1) Знайти, які ще існують види лірики.

2) Дібрати приклади із власних віршів до якомога

більшої кількості видив лірики за тематикою.