Леся Українка життєвий та

творчий шлях

ПРЕЗЕНТАЦІЮ
ПІДГОТУВАВ
УЧЕНЬ 32 ГРУПИ
БНВО ЛІЦЕЙ-
МАН
СТАРОКОНЬ
ОЛЕГ
 Леся Українка
Легенда української культури народилася 25
лютого 1871 року в Новограді-Волинському. На
формування світогляду майбутньої письменниці
великий вплив мали батьки. Честь, гідність,
патріотизм, шляхетність саме ці поняття
формували образ Лесі Українки
 Батьки

Леся народилася в колі культурно розвинених

особистостей.
Петро Антонович Косач(юрист)
Ольга Петрівна Косач (відома українська
письменниця й перекладач Олена Пчілка)
 Дитинство

Дитячі роки Лесі минали на Волині, у краю

предковічних соснових борів, таємничих лісових
озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і
жвавою. Серед ровесників виділялась здібністю і
працьовитістю.
Лариса Косач навчилася читати у 4 роки.
У шість років навчилася вишивати.
З 13 літ (1884) Лариса Косач активно пише вірші. 
 Найкращі друзі

Леся та Михайло, яких упродовж життя єднала

тривала дружба і в сім'ї називали спільним
ім'ям — Мишелосіє. Вони разом навчалися у
приватних учителів.
Леся дуже любила музику, старанно вчилась
грати на фортепіано. Але хвороба (туберкульоз
кісток) змусила перервати це захоплення.
Болісно прощалася дівчинка з інструментом,
якому виливала свої радощі і жалі («До мого
фортепіано»). Проте музики зовсім не полишила,
а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії
відлунюється у багатьох творах, про що свідчать
уже заголовки: «Сім струн», «Мелодії», «Ритми»,
«Пісні про волю»…
 Жахлива хвороба

 6 (18) січня 1881 року під час святкування Водохреща

 десятилітня Лариса пішла подивитися як святять воду і тоді
дуже сильно застудила ноги що призвело в подальшому до
смнртельної хвороби.Пекуче боліла нога, вражена
туберкульозом. Лікарі радили теплий клімат. І почалися
мандрівки в теплі краї, у «добровільне вигнання». Перша
поїздка 15-річної Лесі до Чорного моря викликала багато
вражень, які вилились в ліричному циклі «Подорож до моря».
А далі була Болгарія з дуже дорогою для неї зустріччю з
Михайлом Драгомановим, який там жив як політичний
емігрант. Далі Крим і його поетичний резонанс «Кримські
спогади» та «Кримські відгуки». Що інтенсивніше наступала
хвороба то загартованішим ставав дух, незламнішою воля і жага
до життя.
Коли Лесі виповнилось 13 років, у журналі «Зоря» (1884 р.) у
Львові було опубліковано її вірш «Конвалія» - який
присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. І з того часу
пішли по всьому світу прекрасні поетичні рядки, підписані
гордим і гарним ім’ям Українка.

Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.
Тим часом слава поетеси ширилась Україною. У
статті «Леся Українка» І. Франко ставить її
творчість поряд з Кобзаревою: «Від часу
Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани
порвіте» Україна не чула такого сильного,
гарячого та поетичного слова, як із уст сеї
слабосилої хорої дівчини.
На початку березня 1907 року Леся Українка
переїжджає з Колодяжного до Києва. Ліmературна
діяльність Леcі Українки пожвавилася з середини 80-х
р., коли Косачі Перетхали до Kuсва і в оточенні родин
Лисенків Старицьких вона увійшла до літературного
гуртка «Плеяда». 1892 у Львові вийшла «Книга пісень»
Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М.
Славінським). Перша збірка ї оригінальних поезій «На
крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання
в Києві 1904), там же вийшла й друга збірка «Думи і
мрії» (1899), тpетя «Відгуки» (1902) онівцях. А кінці
березня разом з К. Квіткою здійснила поїздку до
Криму, де зокрема побувала у Севастополі, Алупці та
Ялті. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Keimка
офіційно оформили шлюб у церкві оселились на вулиці
Великій Підвальній
Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки
посідає фольклор. Вона збирала і записувала
обряди, пісні, думи увиконанні кобзарів, щоб
урятувати від забуття (весільні, обжинкові,
родинно-побутові, веснянки, колядки), друкована
збірка «Дитячі гри, пісні й казки» (1903 р.),
упорядкований збірник «Народні пісні до танцю»
(54 тексти).
В останні роки життя Лесі Українки невблаганно
прогресувала хвороба, з якою вона вела
«тридцятилітню війну». Поетеса вимушена
залишити Україну: холодний клімат не дозволяв
жити в рідній стороні, і вона оселяється на півдні. В
одну з мандрівок до Єгипту в січні 1911 р. в морі,
серед снігової бурі, закляклою від холоду рукою вона
записала:
Хто не жив посеред бурі,
 той ціни не знає силі,
 той не знає, як людині боротьба і праця милі.
Боротьба і праця. Такий був сенс усього життя Лесі
Українки, життя, гідного подиву і захоплення.
1 серпня 1913 року в
невеличкому
грузинському містечку
Сурамі відходила у
вічність Леся Українка —
видатна поетеса України
і жінка з трагічною
долею. Тіло Лесі
Українки перевезли до
Києва і поховали на
Байковому кладовищі.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ