Тема 1.5. Право землекористування.

Лектор: к.ю.н., доцент кафедри трудового та соціального права

Васьківська Ксенія Миколаївна
 План:
• 1. Поняття права землекористування.
• 2. Об’єкти та суб’єкти права
землекористування.
• 3. Види права землекористування, їх
характеристика.
• 4. Особливості права постійного
землекористування.
• 5. Право тимчасового землекористування:
право орендного та концесійного
землекористування.
 Право землекористування можна розглядати 
в різних аспектах:

 в суб’єктивному розумінні – як правомочність

користування земельними ділянками, тобто застосування
їх корисних властивостей (правомочність користування є
складовою «класичної тріади» повноважень власника) або
як правовий титул, що надає фізичним та юридичним
особам суб’єктивне право використовувати земельну
ділянку, відмінний від права власності.
в об’єктивному розумінні – як інститут земельного
права, сукупність правових норм, що регулюють
здійснення суб’єктивного права землекористування, його
виникнення, зміну та припинення.
 Види права землекористування:

- за підставами виникнення: загальне та спеціальне.

- за цільовим призначенням: для будівництва
індивідуальних гаражів, для індивідуального дачного
будівництва, для ведення особистого селянського
господарства, для ведення садівництва, для ведення
фермерського господарства, для будівництва і
обслуговування жилого будинку, господарських будівель і
споруд (присадибна ділянка), для здійснення
підприємницької діяльності.
- за строками: постійне (безстрокове) та строкове (на
певний строк).
 Законодавчо закріплені такі самостійні види права землевикористання:

1.   Постійне землекористування – користування без заздалегідь

установленого строку.
2. Орендне землекористування – це засноване на договорі строкове
платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною
орендареві для проведення підприємницької та інших видів
діяльності.
3. Концесійне землекористування - надання з метою задоволення
суспільних потреб уповноваженим органом виконавчої влади або
органом місцевого самоврядування на підставі концесійного
договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній
особі права на створення та управління об'єктом концесії (строкове
платне володіння) за умови взяття суб'єктом підприємницької
діяльності на себе зобов'язань щодо створення та управління
об'єктом концесії, а також майнової відповідальності й можливого
підприємницького ризику.
 Особливості права постійного
землекористування.
 

по-перше: стосується лише певної категорії

суб'єктів;

по-друге, може здійснюватися тільки на

землях, що належать до державної або
комунальної власності.
 Суб'єктами права постійного
землекористування :

є лише юридичні особи, які у встановленому

законом порядку набули цього права для
досягнення відповідних цілей і мають у зв'язку
з цим певні земельні права та обов'язки.
Право постійного землекористування характеризується
безстроковістю.
 Оренда землі є підвидом тимчасового користування землею:

• Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК право оренди земельної

ділянки – це засноване на договорі строкове
платне володіння і користування ділянкою,
необхідною орендареві для провадження
підприємницької та іншої діяльності.
 Істотні умови Договору оренди:
• об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
• строк дії договору оренди;
• орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків,
• порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
• умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка
передається в оренду;
• умови збереження стану об'єкта оренди;
• умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
• умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
• існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
• визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або
знищення об'єкта оренди чи його частини;
• відповідальність сторін;
• умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди
земельної ділянки.
 Концесійне землевикористання – це
строкове і платне володіння і користування
земельною ділянкою, яка перебуває в
державній або комунальній власності, на
підставі договору концесії.

Договір концесії (концесійний договір) – договір, відповідно до

якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган
місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній
та строковій основі суб’єкту підприємницької діяльності
(концесіонеру) право створити (побудувати) об’єкт концесії чи
суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління
(експлуатацію) з метою задоволення громадських потреб.