Логічний квадрат

Виконала:
студентка групи ТЗ-92
Омельченко С. А.
Логічний квадрат
- штучна наочна схема, яка,
апелюючи до уяви людини,
полегшує їй запам'ятання
характеру відношень між
судженнями типу А, Е, І, 0, в
яких ідеться про одне й те
саме, у той же час і в тому ж
відношенні.
Побудова логічного квадрату

Мета логічного квадрату:

полегшення процесу запам'ятовування
деяких відношень між судженнями і для
наочного візуального огляду їх часто
вдаються за допомогою до так званого
«логічного квадрату».

Квадрат цей будується в такий спосіб:

верхній лівий кут позначають буквою А,
верхній правий кут позначають буквою Е,
нижній лівий кут квадрата позначають
буквою І, а нижній правий кут — буквою О.
Види суджень

Залежно від обраної основи поділу, судження

поділяють на різні види — прості й складні,
категоричні та некатегоричні.
Простими називають судження, структура яких
виражається формулами «S є (не є) Р» або «P не
є S», «і A, і B є P», а складними — ті, що містять
два чи більше простих.
Наприклад:
«М. Коцюбинський — видатний український
письменник»;
«Життя на Марсі не існує»;
«Місто Одеса більше за Херсон».
Атрибутивне судження

Атрибутивне судження  — судження, в якому стверджується чи

заперечується наявність певних властивостей у предметів.
Одним із різновидів атрибутивних суджень є судження існування,
або екзистенційні. Прикладом такого судження може бути
наведене нами судження про відсутність життя на Марсі.
До складу атрибутивного судження входять суб'єкт (S) і предикат
(Р), які є логічними змінними і можуть бути замінені тими чи
іншими предметними постійними, а також зв'язка, яка виконує
роль логічної постійної і виражається словами «є», «не є»,
«суть», «не суть», «належить», «не належить» тощо. Формула
атрибутивних суджень «S є (не є) Р».
Види суджень за логічним квадратом

За логічним квадратом усі атрибутивні

судження поділяють на:

 загальноствердні, тобто вершина А ("S — Р);

 загальнозаперечні, тобто вершина Е ("S ~ Р);
 частковоствердні, тобто вершина І ($S — Р);
 частковозаперечні, тобто вершина О ($S ~ Р).
Схема логічного квадрата
Судження (А — Е) не можуть бути одночасно істинними, але бувають одночасно хибними.
Звідси випливають такі два висновки:
1) якщо одне з них виявиться істинним, то друге неодмінно буде хибним, оскільки обидва вони
одночасно не можуть бути істинними;
2) якщо одне з них хибне, то зробити висновок про друге неможливо, оскільки обидва ці
судження бувают
Взаємозалежність логічного значення суперечних суджень (А — 0, Е — І) зводять до таких
чотирьох тверджень:
3) два суперечні судження не можуть бути одночасно істинними;
4) два суперечні судження не можуть бути одночасно хибними;
5) якщо відомо, що одне із суперечних суджень є істинним, то друге слід вважати хибним,
оскільки ці судження не можуть бути одночасно істинними;
6) якщо відомо, що одне із суперечних суджень є хибним, то друге слід вважати істинним,
оскільки ці судження не можуть бути одночасно хибними.ь хибними.
Застосування на практиці

Контрарні судження можуть бути одночасно

хибними, але ніколи не можуть бути одночасно
істинними.
Наприклад, якщо судження «Усі студенти нашої
групи курять» (S А P) хибне, то судження «Жоден
студент нашої групи не курить» (S Е P) буде або
істинним, або хибним залежно від складу
студентів групи.
Якщо судження «Усі юридичні закони —
нормативно-правові акти» (S А P) істинне, то
судження «Жоден закон не є нормативно-
правовим актом» (S Е P) — хибне.
Застосування на практиці

Відношення підпротилежності (субконтрарності) — це відношення, що виникає між

частковими судженнями І та О. Субконтрарні судження можуть бути одночасно
істинними, але ніколи не можуть бути одночасно хибними.
Якщо одне субконтрарне судження хибне, то інше з необхідністю істинне.
Якщо одне субконтрарне судження істинне, то друге — невизначене, тому що воно
може бути або істинним, або хибним.
Наприклад, судження «Деякі студенти нашої групи — відмінники» (S І P) — істинне, і
судження «Деякі студенти нашої групи — не відмінники» (S О P) — теж істинне.
Судження «Деякі злочини є адміністративними правопорушеннями» (S І P) — хибне, а
судження «Деякі злочини не є адміністративними правопорушеннями» (S О P) —
істинне.
Застосування на практиці

Відношення підпорядкування (субординації) є

між судженнями А — І та Е — О. Загальне
судження називають підпорядковувальним
судженням, а часткове судження —
підпорядкованим.
Якщо підпорядковувальне судження істинне,
то і підпорядковане судження завжди істинне;
якщо підпорядковувальне судження хибне, то
підпорядковане не визначене — воно може
бути як істинним, так і хибним.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!