ЖІНКИ ПІД ЧАС ПЕРШОЇ

СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Вступ

Війну 1914-1918 років сучасники назвали великою війною, тому що

вона породила нові небувалі раніше явища та зміни. Вона була
довгою, смертоносною, тотальною. Ця війна спричинила фізичну і
культурну мобілізацію і військових, і цивільного населення, чоловіків
та жінок. Велика війна не була лише чоловічою справою…
Хронологія та форми
мобілізації жінок
• Первісно цю війну уявляли як коротку, швидку і переможну, то ж загальна
мобілізація до війська чоловіків у країнах Європи супроводжувалась
закриттям підприємств, власниками та працівниками яких були саме
чоловіки. Жінки у містах, які через це також втратили роботу і заробіток
своїх мобілізованих чоловіків, опинилися в економічній скруті. Для декого
виходом стала праця у майстернях з рукоділля, заснованих заможними
дамами. Війна дала значний поштовх жіночій доброчинності. Водночас
селянки змушені були негайно заступити чоловіків у сільському
господарстві, щоб своєчасно зібрати врожай 1914 р. Війна дуже швидко
перетворилася на смертоносну, відчувалася гостра нестача військової
медичної служби. На воєнних плакатах того часу з’являється новий
жіночий образ медсестри – “білого ангела” – яка турбується про поранених
ОБРАЗ «БІЛОГО АНГЕЛА»
Жіночі випробування та зміни у
повсякденному житті
• Населення окупованих територій потерпало від насильства,
примусу до праці, терору, грабунків, вбиств та руйнувань, що
викликало потоки біженців з Півночі Франції. Серед воєнних
злочинів німецьких вояків у Бельгії та на півночі Франції –
згвалтування місцевих жінок, масштаби якого годі оцінити.
Новою проблемою воєнного часу стали діти, народжені
внаслідок згвалтування.
• Жінки окупованих теренів брали участь у русі опору,
організовували мережі для втеч і розвідки, які, втім, було
зруйновано у 1915 р. Деякі жінки згодом стали символом
опору окупантам та були нагороджені за героїзм
 НОВІ СОЦІАЛЬНІ РОЛІ

• Революція ролі жінки у війні почала набирати обертів у

Першій світовій, або як її ще називають — Великій війні. Із
початком активної мобілізації чоловіків на фронт жінки
мусили самостійно виховувати дітей і забезпечувати свої
родини. Тож кількість жінок, які працювали на важких
виробництвах, суттєво зросла.
• Цікаво, що у Франції залучення жінок до роботи в
промисловості відбувалося на неофіційних засадах,
натомість у Німеччині та Британії цей процес був більш
централізований із боку влади. Важкі умови праці,
виснажливий понаднормовий графік не зупиняли жінок в
опануванні новими професіями. Чоловіки, призвані до
війська, сподівалися, що війна буде швидкою та
блискавичною, однак надії не справдилася, а економіка в
охоплених війною країнах стрімко падала.
• Багато жінок йшли працювати вишивальницями або
рукодільницями в майстерні, створені заможними жінками-
меценатками. Жінки намагалися будь-якими силами
тримати стан економічних справ на плаву. Ба більше —
жінок почали влаштовувати на роботи, які донедавна
вважалися лише чоловічими. Зокрема, суттєво збільшився
відсоток жінок, які працювали водійками трамваїв,
офіціантками, банкірками тощо.
Ставлення до війни: між партріотизмом,
пацифізмом та соціальними протестами

З початком війни призупинив свою діяльність і міжнародний феміністський рух: на цей час
пріоритетом активісток стали не стільки жіночі права, скільки патріотичний обов’язок.
Феміністки підкреслювали важливу роль жінок у часи війни, які на ділі засвідчили здатність до
праці у різних сферах. Феміністки спрямували свої зусилля на захист найбільш знедолених
жінок. Пацифістська течія жіночого руху була у меншості, хоча назагал феміністки прагнули
миру для своїх країн. У 1915 р. феміністки зібралися у Берні під егідою Клари Цеткін, яку, за
озвучених там заклик до негайного миру, було ув’язнено.  Інший жіночий конгрес у Гаазі, у
квітні 1915 р. зібрав близько 900 учасниць. Окрім заклику до миру та надання жінкам рівних
прав, його наслідком цього стало створення Міжнародної ліги жінок за мир і свободу. З 1917 р.
суфражистки повернулися до вимоги надання жінкам виборчих прав. На час війни практично
у всіх країнах були заборонені будь-які акції громадянської непокори, страйки і демонстрації,
однак жінки регуляно порушували цю заборону, протестуючи проти нестачі харчів, низьких
зарплат, інфляції.
 Чи Велика війна емансипувала
жінку?
• Можна назвати два аргументи на користь емансипації. По-перше, у 1920-х роках
з’явився феномен моди gar?on(ЦЕНЗУРА), і важливо, що ця мода на зачіски та
одяг, які вивільнювали тіло, стосувалося всіх соціальних прошарків. По-друге,
наприкінці 1918 року  жінки отримали виборче право в Австрії, Угорщині,
Німеччині і Великобританії, а в 1920 році – у Бельгії та США. Втім, жінки держав,
які не воювали, як-от Бельгія і Швеція, отримали виборчі права, тоді як італійки і
француженки – ні.
Війна – це передусім випробування, зокрема на окупованих територіях, де жінки пережили багато
страждань. Тому для них емансипація, якщо вона відбулася, мала багато нюансів. Війна, яка спирається на
силу, надовго лишається в головах. У країнах, які були незадоволені мирним договором, як Італія і певною
мірою Франція, вважалося, що повоєнний час неспиятливий для надання жінкам виборчого права.
Атмосфера трауру теж не сприяла змінам гендерного порядку.
ЦІКАВІ ПЛАКАТИ ДО ТЕМИ
ССИЛКИ НА ВЗЯТІ РЕСУРСИ

• https://uamoderna.com/event/thebaud-lecture-women-wwi-over
view
• http://www.korydor.in.ua/ua/stories/women-in-war.html
https://divoche.media/2022/05/31/zhinky-u-pershij-svitovij-vijni/