КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В

ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX -

ПОЧАТКУ XX СТ.
Підготувала Аліна Кривошеєва
Учениця 9-Б класу
 ВСТУП
Культура України продовжувала
розвиватись. Цьому сприяли реформи в 60-
70х роках XIX століття і розвиток
капіталістичних відносин . Також
національно-визвольний рух на початку XX
століття перебував на політичному рівні.
МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ
ОСВІТИ
 Модернізаційя в країнах світу, викликала збільшення потреб на освічених
людей. Без них не був би можливим подальший розвиток у всіх сферах.
 У 1864 р. уряд прийняв «Положення про початкові народні училища» і
початкові школи перетворили на початкові народні училища, які
працювали за единим навчальним планом і програмою. У 1872 р.
Більшість початкових училищ було перетворено на 6-рiчнi мiськi, якi
давали знання і навички, необхідні для роботи в промисловості, на
транспорті, у державних установах. Також в 1870-х роках з’явились
школи під керівництвом земств, які були більш фінансованими.
 • Згодом з'явились спеціальні навчальні заклади, які готували спеціалістів
із середньою спеціальною освітою учителів, агрономів, ветеринарів,
техніків тощо. Наприкінці XIX ст. діяли 26 ремісничих земських і 17
комерцiйних училищ, учительськi ceмiнapiї та інших подібних закладів.
• Вищу освіту на Наддніпрянській Україні забезпечували Одеський,
Київський і Харківський університети.

Одеський університет Київський університет Харківський університет

На Західноукраїнських
землях на початку XX
століття існувало 4
навчальних заклади:
1. Чернівецький
університет.
2. Львівський
політехнічний
інститут.
3. Львівський
університет.
4. Академія ветеринарної
медицини у Львові
ВІДОМІ ВЧЕНІ, ЯКІ
МАЛИ ВПЛИВ НА
УКРАЇНСЬКУ ОСВІТУ
У 1845 році народився Ілля Ілліч Мечников, український
науковець, один з основоположників порівняльної ІЛЛЯ
патології, еволюційної ембріології, імунології й МЕЧІНКОВ
мікробіології, засновник наукової школи, лауреат (1845-1916)
Нобелівської премії з фізіології та медицини (1908).
Сформулював загальну теорію запалення як захисної
реакції організму в боротьбі з інфекцією – фагоцитарну
(клітинну) теорію імунітету. До класичних робіт
Мечникова належать праці з мікробіології, зокрема
дослідження з холери, тифу, туберкульозу, та спільні з
французьким ученим Емілем Ру дослідження з сифілісу.
Також вчений працював над проблемами старіння і смерті.
1903 року він опублікував "Етюди про природу людини",
яка була присвячена "ортобіозу" або "вмінню жити
правильно". В цій праці Мечников доводив наскільки
важливим є вплив харчування на тривалість життя.
У 1845 році народився Іван Пулюй, фізик, філософ,
педагог, перекладач, громадський діяч, співавтор ІВАН ПУЛЮЙ
перекладу Біблії українською мовою. Доктор філософії і
фізики (1877), професор. Один із першовідкривачів (1845-1918)
радіоактивного випромінювання. Переклав підручники з
геометрії та фізики для українських гімназій, молитовник
на українську мову (Відень, 1871). Разом із П. Кулішем та
І. Нечуй-Левицьким переклав на українську мову Біблію
(Відень, 1880, 1912, 1918), розробляв основи концепції
національної освіти, працював над словником української
технічної термінології. Був одним з організаторів і деякий
час головою Січі Віденської, разом із професором І.
Горбачевським заснував Українську академічну громаду,
Комітет допомоги утікачам у Празі, Фонд Пулюя для
фінансової допомоги малозабезпеченим студентам з
України (проіснував до 1939). Виступав за створення
українського університету у Львові. Автор близько 50-ти
наукових та науково-популярних праць.
Дмитро Іванович Яворницький – видатний громадський діяч, ДМИТРО
історик, дослідник козаччини. Патріот, який віддано служив
інтересам своєї Батьківщини. Учений зробив величезний ЯВОРНИЦЬКИ
внесок у розвиток українських науки, освіти, соціальних Й (1855-1940)
інститутів, що стало в пригоді наступним поколінням.
Завдяки Яворницькому світ побачив комплексне дослідження
з історії українського запорозького козацтва. Цій тематиці він
присвятив низку праць, але найголовніша з них –
фундаментальна тритомна “Історія запорозьких козаків”. На
її сторінках висвітлено політичну, економічну, соціальну,
культурну, духовну спадщину козацтва, побут, торгівлю,
відносини з зовнішнім світом.
Окремі роботи Дмитра Івановича присвячені діяльності
Гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, славетних
запорозьких кошових отаманів Івана Сірка та Петра
Калнишевського, отамана задунайського козацтва Йосипа
Гладкого.
ОСВІТА ТА ЕМАНСИПАЦІЯ
ЖІНКИ
 Модернізація стала поштовхом для
розкріпачення жінки. Вже к 1861 році
Київський університет почав приймати до
занять жінок. У 1864 вони отримали
право на роботу вчителькою, а в 1878
році був відкритий перший навчальний
заклад для жінок. Середню освіту давали
інститути шляхетних дівчат і приватні
пансіонати. Жіноча освіта в
Наддніпрянській Україні розвивалася під
впливом ентузіастів жіночої емансипації
(рівноправності, звiльнення від обмежень
і пригнічення), серед яких виділялася
Христина Алчевська і Софія Русова.
 Христина Алчевська (1841-1920) –
заснувала у Харкові приватну безплатну
недільну школу для жінок. Тут освіту
отримали майже 17 тис. жінок. Школа
давала ширшу освіту, ніж звичайна
недільна школа.
 Софія Русова (1856-1940) – видатний
просвітитель, берегиня здобутків
української культури, громадська
діячка, палка поборниця збереження й
розвитку української мови, подвижниця
розбудови національної системи освіти
і виховання.
 Христина
Алчевська

Софія Русова
ЛІТЕРАТУРА
 Літературний процес другої половини XIX століття формувався під
впливом творчості цілої плеяди талановитих письменників — 
Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, 
Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Лесі Українки, Володимира
Винниченка та ін. Для літератури того часу характерні різноманітність
художніх напрямів та індивідуальних стилів письменства, використання
різних жанрів — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів,
оповідань.
 На межі XIX-XX ст. в українській літературі утверджуються нові
мистецькі принципи - нова естетика, нові прийоми, що свідчило про
модерністський переворот. Ознаками нової естетики були естетизм
(«мистецтво для мистецтва»), інтелектуалізм, європеїзм, глибокий
психологізм, інтерес до внутрішнього життя й світогляду людини.
Виникнення модернізму як течії стало ознакою зрілості, самодостатності
української літератури.
МАРКО ВОВЧОК (1834-1907)
• Марія Вiлінська (Марко Вовчок –
псевдонім) народилась в Орловській
губернії в українсько-польській сім'ї, у 17
років переїхала в Україну, вивчила
українську мову, фольклор, побут народу.
З-під її пера вийшла перша українська
соціальна повість «Інститутка» з
реалістичним зображенням селян, які не
мирилися з кріпосництвом і прагнули його
позбутися. У «На родних оповіданнях»
письменниця вустами своїх героїв
засуджувала кріпосний лад, захищала
знедолених людей.
Іван Нечуй Левицький (1838-1918)
 Написав понад 50 романів, повістей,
оповідань і казок високої художньої
цінності та правдивості. Його
соціально-побутові твори «Микола
Джеря», «Кайдашева сім'я» та ін.
зображували життя та побут знедолених
людей, їхнє нестримне прагнення до
кращої долі.
Панас Мирний (1849-1920)
 Панас Мирний (справжнє прізвище -
Рудченко, 1849-1920) у романі «Хіба
ревуть воли, як ясла повні?» та повісті
«Голодна воля» викрив соціальну
несправедливість, недосконалість
реформи 1861 p. Багатостраждальна
доля жінки-селянки постає перед чи
тачем у повісті «Повія».
Леся Українка (справжнє ім’я: Лариса Петрівна Косач-Квітка) —
ЛЕСЯ
народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Поезія УКРАЇНКА
Лесі Українки характеризується тим, що у ліричний ряд вона вносить
елемент оповіді, і такий виклад матеріалу дає перевагу авторові у (1871-1913)
вираженні задуму: появляється багатопланованість, різне бачення
об'єкта зображення підсилює головну ідею. Цим досягається не
властива ліричному роду письма епічність, широта, об'ємність. Вірші
циклу в сукупності відтворюють ніби рухливу панораму, значно
ширшу сюжетну картину, аніж це може осягнути один тільки
ліричний твір. Поезія Лесі Українки збагатила новими якостями
національну літературу: загострену увагу до ідеологічних проблем,
інтелектуалізм, посилення психологічного змісту. Творчість великої
поетеси багата й різноманітна, але провідним мотивом лірики
геніальної поетеси слід вважати патріотизм. Леся Українка глибоко
вірила в національне визволення рідного краю, в повалення
самодержавного ладу. У віршах «Мій шлях», «Коли втомлюся я
життям щоденним...» письменниця мріє про «братерство, рівність,
волю гожу», картини нового, вільного життя змальовує за допомогою
абстрактних понять-образів — «золотих зірок», «іскри любові
братньої», «влади світлої».
Іван Франко – одна з найяскравіших постатей в українській історії. Він ІВАН
уособлює цілу епоху української культури і є одним з найвидатніших
письменників слов’янських народів. Людина універсальної обдарованості,
ФРАНКО(1856-
титанічної працьовитості, незламної стійкості. Творчість Франка 1916)
відзначається жанровим багатством, реалістичним зображенням життя всіх
прошарків суспільства. І в художніх творах, і в критичних виступах він
невтомно розвивав одну з кращих традицій реалізму, утверджуючи право
простої людини праці бути предметом художнього зображення. Тому
зовсім не випадково людина праці є головним героєм прози Франка.
Творчість Франка відзначається жанровим багатством, реалістичним
зображенням життя всіх прошарків суспільства. І в художніх творах, і в
критичних виступах він невтомно розвивав одну з кращих традицій
реалізму, утверджуючи право простої людини праці бути предметом
художнього зображення. Тому зовсім не випадково людина праці є
головним героєм прози Франка. В багатьох поезіях Івана Франка виражена
ідея революційного перетворення світу. Революційні твори великого
Каменяра були виявом найгарячіших прагнень пригноблених трудящих
мас і в художній формі відображали зростання їх класової свідомості. І
саме у книгу Івана Франка “Вічний революціонер”  увійшли вірші та
поеми великого провісника прийдешньої революції, несхитного борця за
свободу і щастя пролетаріату, за єднання та братерство пригноблених
народів.
Михайло Коцюбинський (1864-1913)
 Михайло Коцюбинський  —
український письменник, громадський діяч ,
голова «Просвіти» в Чернігові. У найвідо
мішому своєму творі - повісті «Fata
morgana» - Коцюбинський через опис iсторiї
окремої родини майстерно відобразив
настрої і пере живання села перед 1905 р., у
час революційного вибуху і після нього. У
подальших новелах Коцюбинський подав
образ царської реакції в Україні, а також
непереможну оптимістич ність, закоханість у
життя своїх земляків, красу природи рiд ного
краю.
Володимир Винниченко (1880-1951)
 У його перших оповіданнях, сюжети для
яких брав з життя провінційних міщан,
селян-наймитів, розкривалися конфлікти із
працедавцями. Потім з'явилися оповідання на
модну тоді тему - життя босякiв (так то
називали безхатченків), життя в казармах і
в'язницях. Після революції 1905 р. В.
Винниченко переходить на позиції
модернізму: у його творчості переважають
сюжети iз зображенням психологічних і
моральнх пережи вань інтелігентiв -
головним чином революцiонерiв, зламаних
урядовою реакцією.
 ТЕАТР
• У другій половині XIX століття
набули розповсюдження аматорські
театри. В таких театрах починалась
творча кар’єра таких майстрів як
брати Тобілевичі.
• У 1882 р. з ініціативи М.
Кропивницького створена перша
професійна трупа «Товариство
українських акторів». Окрім
засновника в трупу входили: Марія
Занковецька, Панас Саксаганський,
Марія Садовська-Барілотті та інші.
• В цей час найпопулярніші твори для
постанови в театрі були п’єси:
Тараса Шевченка, Квітки-
Основ'яненка, Кропивницького,
Карпенка Карого, Старицького.
 МУЗИКА
 Переломне значення для розвитку української національної класичної музики мала
творчість її основоположника Миколи Лисенка. Здобувши технічну освіту в Київському
університеті, змінив свій життєвий шлях і вирішив стати композитором.
 Висот світового вокального мистецтва сягнула вихованка. Львівської консерваторії
Соломія Крушельницька. Володіючи винятковими природними вокальними й
сценічними здібностями, виступала на сценах провідних театрів світу - у Львові, Відні,
Варшаві, Кракові, Петербурзі, Одесі, Парижі, Римі, Мілані, Буенос-Айресі тощо,
виконуючи партії з 60 опер.
 Видатним композитором, педагогом, музичним діячем був Я. Степовий. У його творах
відображено наростання революційного руху, могутність і велич народу, що
підіймається на боротьбу за своє соціальне й національне визволення.
Микола Соломія Якимов
Лисенко Крушельницька Степовий